Основи управління маркетингом

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Варіант 4

1 Вплив реклами на економіку

2 впливає цінової політики на маркетингові комунікації

Завдання 1

Завдання 2

Завдання

Список використаних джерел

1 Вплив реклами на економіку

Відомо, що процес купівлі-продажу передбачає присутність двох сторін - продавця і покупця. Між ними - товар (послуга), реалізація якого пов'язана з певними труднощами.

Особливо складно реалізувати товар в умовах конкуренції, насиченого ринку. Саме конкуренцією викликана необхідність в рекламі як елементі комерційної діяльності.

Реклама виступає як засіб боротьби конкурентів за свою частку на ринку. Одночасно реклама, створюючи навколо певних товарів громадську думку, тим самим впливає на формування потреб. Формуванню потреб у товарах і послугах, крім реклами, сприяють і відповідність товарної пропозиції купівельному попиту, і величина платоспроможного попиту населення, і рівень організації торгівлі.

Велика роль реклами в процесі відтворення. Сприяючи збільшенню товарообігу, формуючи попит на конкретні, особливо нові, товари, реклама сприяє процесу їх обігу.

Реклама допомагає домогтися скорочення часу, що витрачається торговими працівниками на закупівлю і збут товарів, частково звільняє їх від особистої участі в просуванні рекламованих товарів, що також веде до зниження витрат обігу. Вона сприяє зменшенню втрат часу покупців при пошуку необхідних товарів.

Прискорюючи реалізацію товарів, реклама впливає на скорочення втрат матеріальних цінностей, так як при сповільненій реалізації неминуче зниження якості товарів, особливо швидкопсувних.

За своєю економічною природою реклама є послугою. Завдання реклами полягає у виконанні її основного принципу - передачі інформації в потрібному місці і в потрібний час. Тільки в цьому випадку вона досягне своєї мети і вважатиметься ефективною.

Ефективність реклами може бути соціальної, економічної, психологічної.

Соціальна ефективність реклами визначається ступенем задоволення запитів і потреб споживачів, її здатністю сформувати певні навички, потреби, смаки, підвищити загальний рівень культури, культуру побуту, харчування і т. д.

Економічна ефективність реклами оцінюється в першу чергу за ступенем впливу її на обсяг товарообігу. Вона показує, яка додатковий прибуток отримана в результаті впливу реклами.

Не існує якогось єдиного підходу для визначення економічної ефективності реклами. Це викликано тим, що на зростання товарообігу впливають одночасно з рекламою інші численні фактори, які важко, а часом і неможливо, висловити цифрами. На попит населення, а, отже, і на зростання товарообігу, впливають: зміна рівня цін, сезонні коливання, доходи населення, якість обслуговування покупців і т. д.

Рекламний захід можна вважати ефективним, якщо прибуток, отриманий в результаті його проведення, більше витрачених на нього коштів. Але як визначити, наскільки вона повинна бути більше? Все залежить від мети, поставленої перед рекламою.

Говорячи про ефективність психологічного впливу рекламних засобів на споживача, мають на увазі їх вплив на громадську думку. Вплив тих чи інших рекламних коштів характеризується числом охоплення споживачів, яскравістю і глибиною виробленого враження, ступенем залучення уваги.

Ефект психологічного впливу реклами на споживача визначають шляхом проведення спостережень, експериментів, опитувань. Наприклад, методом спостереження реєструють кількість перехожих, що зупинилися біля вітрини, які зайшли в магазин, визначають число покупців зацікавилися виставленими А. огляд товаром і купили його.

Ще один спосіб виявлення ефективності впливу реклами - проведення експерименту. При цьому використовується метод спостереження за реакцією відвідувачів магазину в штучно створених умовах.

За останні роки рекламна діяльність в Республіці Білорусь отримала свій подальший розвиток. Були створені багато рекламні агентства, на ряді фірм організовані відділи та служби, що займаються питаннями організації і реалізації реклами.

З рекламами різних фірм можна ознайомитися в газетах, по радіо і телебаченню. Проходячи або проїжджаючи повз окремих фірм, можна побачити рекламні знаки їхніх офісів.

Велику допомогу в здійсненні рекламної діяльності різних фірм надають рекламні агентства.

На кінець 1999 р. в Республіці Білорусь працювало близько 300 рекламних агентств. Серед них вже склалася певна спеціалізація, а саме, деякі з них представляють собою дизайн-центри, а інші займаються продажем площ. Крім того, є рекламні агентства, що займаються розробкою проектів рекламних компаній (креатівісти), і агентства повного обслуговування.

Крім рекламних агентств, різні рекламні послуги надають близько 20 фотостудій, а також телекомпанії і відеостудії.

Основними засобами розповсюдження реклами в республіці є газети та журнали. Всього випускається близько 400 таких видань.

Важлива роль належить телебаченню і радіо. У республіці налічується близько 80 теле-і радіокомпаній.

Нарешті, істотна роль належить зовнішній рекламі. Нею в республіці займається понад 80 різних організацій.

Разом з тим рівень і якість рекламної діяльності в республіці невисокий і, крім того, реклама обмежена в обсязі. Це пов'язано як з малою активністю і недостатньою компетенцією рекламних організацій в роботі з рекламодавцями, так і зі слабкістю матеріально-технічної бази виробництв, які працюють на потреби реклами. Повільно вирішуються питання підготовки та перепідготовки кадрів. На багатьох підприємствах до цих пір відсутні підрозділи по рекламі, а рекламний процес здійснюється людьми, для яких ця діяльність не є основною.

Щоб успішно вирішувати численні завдання в сфері рекламної діяльності, необхідно грамотне вивчення і осмислення величезного досвіду, накопиченого зарубіжними країнами, а також застосування засобів, методів і форм реклами, які недостатньо розвинені у вітчизняній практиці. Тим більше, що світовий ринок реклами в кінцевому рахунку є тим середовищем, де реалізується вітчизняна зовнішньоекономічна рекламна діяльність.

2 впливає цінової політики на маркетингові комунікації

Проблеми розробки системи ціноутворення та її зв'язок з маркетинговими дослідженнями підприємства сьогодні є одними з найактуальніших для багатьох вітчизняних підприємств, що реалізують різні споживчі товари. Основною причиною цього є наступне.

Як відомо, в період існування СРСР наша економіка відрізнялася тим, що часто не могла забезпечити населення всіма необхідними і якісними споживчими товарами. З одного боку, багато з цих товарів сильно поступалися за своїми властивостями існували тоді імпортним аналогам, але доводилося купувати і їх, ​​оскільки вибирати часто було не з чого, а з іншого - багато товарні категорії були до того ж ще й дефіцитними.

Сьогодні ситуація змінилася: з розпадом СРСР і переорієнтацією економік утворилися держав на «ринкові рейки» проблеми дефіциту практично не стоять перед споживачами. Можна сказати, сьогодні перед нашим споживачем частіше стоїть інша проблема - який товар вибрати: імпортний або вітчизняний або який з товарів дешевше або задовольняє співвідношенню «ціна-якість». І дуже часто це вибір складається не на користь вітчизняних виробників. І причина цього навіть не в якості самого товару, а в тому, як його підносить споживачеві та чи інша фірма, яку торгову націнку фірма робить, що споживач думає про той чи інший товар і як ставиться до його виробника, тобто причина часто криється в системі ціноутворення, так і в якості комплексу маркетингу того чи іншого підприємства.

За багато років існування СРСР вітчизняні підприємства, багато з яких є досить великими у своїй галузі, звикли до того, що їхня продукція буде реалізована. І тому в умовах конкуренції багато з них виявилися не готовими до того, щоб виробляти продукцію, що задовольняє запитам споживачів. Ті підприємства, які впоралися з цим завданням, поступово приходять до наступного висновку: крім виробництва якісного товару необхідно ще й докласти ряд зусиль до того, щоб розповісти про нього покупцю і переконати вибрати цей товар.

Треба зазначити, що стереотип «імпортне краще вітчизняного» хоча вже й не такий сильний, як у радянські часи, але до цих пір істотно впливає на споживчий вибір у нашій країні. За цінового фактору, на жаль, вітчизняні товари поступаються імпортним. І однією з причин того, є витратний метод формування ціноутворення на підприємстві - виробнику.

Все це свідчить про те, що перед вітчизняними підприємствами сьогодні стоять серйозні проблеми, вирішити які дозволить проведення відповідної, правильним чином спланованої маркетингової політики.

Сучасний ринок вимагає виробництва якісного товару, доступної ціни і швидкої доставки до цільових споживачів. Крім того, фірма повинна створити свого товару імідж (думка про товар) через комплекс маркетингових комунікацій. Комплекс маркетингових комунікацій називається також комплексом стимулювання. У комплекс маркетингових комунікацій входять такі засоби впливу:

реклама - платна форма розповсюдження інформації від імені замовника, розрахована на споживача;

стимулювання збуту - короткочасні спонукальні заходи заохочення купівлі або продажу товару, послуги;

пропаганда - збільшення попиту на товар (послугу) за допомогою розповсюдження сторонніми особами комерційно важливих відомостей про товар (послузі) у друкованих засобах інформації, по радіо, телебаченню або зі сцени;

особистий продаж - усне представлення товару потенційному покупцеві з метою його продажу.

Кожному засобу впливу притаманні власні специфічні прийоми комунікації: торгові презентації, експозиції в місцях продажу товару, реклама за допомогою сувенірів, спеціалізовані виставки, ярмарки, каталоги, торгово-рекламна література, плакати, конкурси, премії і т. д.

Елементи моделі комунікації маркетологи зазвичай розглядають у такій послідовності:

виявлення цільової аудиторії;

визначення бажаної відповідної реакції;

вибір звернення;

вибір засобів розповсюдження інформації;

вибір джерела обігу;

облік потоку зворотного зв'язку.

Спеціаліст сфери комунікації на першому етапі повинен виявити цільову аудиторію (потенційні покупці товарів фірми, користувачі товарів, особи, які приймають рішення чи впливають на їх прийняття). Цільова аудиторія впливає на вирішення питання ефективної комунікації.

Другий етап розробки ефективної комунікації полягає в тому, щоб визначити бажану відповідну реакцію на пропозицію товару. Бажана відповідна реакція - це здійснення покупки. Однак покупка товару є результатом тривалого процесу прийняття рішення. Звідси діячеві комплексу маркетингових комунікацій потрібно визначити не лише стан цільової аудиторії в даний момент, але й стан, у який аудиторію потрібно перекласти.

Третім етапом розробки ефективної комунікації є вибір звернення. Визначивши бажану відповідну реакцію аудиторії, маркетолог приступає до розробки звернення. В ідеалі звернення повинно бути наступним: привертати увагу до товару; утримувати до нього інтерес покупця; порушувати бажання придбати товар і спонукати до дії. Працюючи над зверненням, автор повинен добре знати зміст звернення, представляти логічну структуру і форму звернення.

Ефективність звертання залежить насамперед від його структури. Структура звернення визначається: джерелом звернення (від імені фірми або імені покупця), способом аргументації (фірма наводить аргументи сама або підкріплює їх думкою споживача), розміщенням у зверненні дієвих аргументів (на початку або в кінці звернення).

Четвертим етапом розробки ефективної комунікації є вибір засобів поширення інформації. Комунікаційні канали бувають двох видів: особистої комунікації та неособистої. Канал особистої комунікації передбачає безпосереднє звернення подавця інформації до споживача, звернення до аудиторії, спілкування зі споживачем по телефону, звернення до аудиторії за допомогою телебачення, а також за допомогою особистого листування. До каналів неособистої комунікації відносяться засоби розповсюдження інформації без особистого контакту і зворотного зв'язку: засоби масового і виборчого впливу (друкована реклама, радіо, телебачення, вивіски, плакати); специфічна атмосфера (спеціально створене середовище, що сприяє виникненню або зміцненню схильності покупця до придбання товару) ; заходи подієвого характеру (прес-конференції, церемонії урочистого відкриття і т. д.).

П'ятим етапом розробки ефективної комунікації є вибір джерела звернення. Найефективніший джерело звернення - людина, що заслужив високу довіру оточуючих, тому для своїх звернень діячі ринку намагаються залучити добре відомих людей.

Заключним етапом розробки комунікації є облік потоку зворотного зв'язку. Після звернення до аудиторії маркетологи повинні провести дослідження з його результативності, що припускає проведення опитувань цільової аудиторії.

Однією з найбільш важких маркетингових завдань є рішення про розмір асигнувань на стимулювання. Розглянемо чотири найбільш поширених методу складання генеральних кошторисів витрат на будь-який вид діяльності комплексу маркетингових комунікацій (стимулювання).

Метод обчислення «від готівкових коштів» - передбачає визначення суми, яку фірма може дозволити собі витратити на стимулювання.

Метод обчислення «у відсотках до суми продажів» - передбачає обчислення до бюджету частини прибутку (у відсотках) у встановленій частці від обсягу продажів (поточних чи очікуваних) або до продажної ціни товару.

Метод конкурентного паритету - передбачає встановлення розміру бюджету стимулювання на рівні відповідних витрат конкурентів.

Метод обчислення "виходячи з цілей і завдань» - передбачає формування бюджету на основі суми витрат виходячи з поставлених цілей і завдань.

При розробці комплексу стимулювання фірма повинна враховувати фактори, що визначають його структуру. До них відносяться:

тип товару або ринку (фірми товарів широкого споживання витрачають кошти в основному на рекламу і тільки потім на стимулювання збуту; фірми товарів промислового призначення основну частину коштів виділяють на організацію особистого продажу і тільки потім асигнують кошти на рекламу, на стимулювання збуту і пропаганду; особиста продаж більш активно застосовується в торгівлі дорогими товарами і товарами підвищеного ризику користування);

ступінь готовності покупця до здійснення угоди (на етапі обізнаності фірма вкладає кошти в рекламу і пропаганду; на етапі завершення угоди, оскільки вона, як правило, - результат особистого продажу, стимулюється особиста продаж).

Етап життєвого циклу товару (на етапі виведення товару на ринок стимулюється реклама та пропаганда, на етапі зрілості - збут).

Вибір стратегії забезпечення продажів (складу комплексу стимулювання і його структура багато в чому залежать від стратегії продажу товару - «проштовхування» товару або залучення споживача до товару; перша з них передбачає використання торгового персоналу і стимулювання сфери торгівлі товару по каналах руху товару, друга - витрати на рекламу і стимулювання споживачів з метою формування попиту).

Завдання 1

В останні роки багато підприємств ввели посади директора з маркетингу і менеджерів з маркетингу. Вони проводять маркетингові дослідження, нерідко здійснюють рекламу, а також реалізують інші маркетингові заходи. Разом з тим в їх виробничої і комерційної діяльності не сталося скільки-небудь істотних змін. Багато з підприємств як і раніше працюють на склад, докладаючи надалі додаткові комерційні зусилля з продажу раніше виготовлених товарів.

Обгрунтуйте, ніж все сказане обумовлено. Чи можна говорити про реалізацію маркетингу на таких підприємствах? Що потрібно зробити, щоб забезпечити діяльність таких підприємств?

Впровадження системи маркетингу вимагає від фірми структурних змін в її організації та управлінні, а нерідко і корінний ломки всієї системи управління. Теоретики маркетингу рекомендують фірмам звернути особливу увагу на органічний зв'язок між її виробничим і збутовим персоналом. Більше того, вони підкреслюють, що на чолі виробничих підприємств повинні стояти фахівці, які думають насамперед про можливості збуту продукції, а потім вже про її виробництві. Провідні маркетологи вважають, що структура фірми має вирішальне значення для успішної реалізації концепції маркетингу.

В даний час в організаційній структурі фірм з'явилися нові великі відділи або групи маркетингу. У ряді випадків при створенні маркетингових служб фірми перетворюють свої відділи збуту у відділи маркетингу. Однак необхідно мати на увазі, що прийняття концепції маркетингу вимагає повної переорієнтації діяльності фірми, це не проста зміна назви, перейменування відділу збуту у відділ маркетингу.

Головна функція маркетингової служби - забезпечення ринкової діяльності підприємства. Крім того, до найважливішої її функції відноситься координація роботи інших служб - виробничої, фінансової, організаційної та ін

Напрями діяльності маркетингової служби включають риси економічної, фінансової, плануючої, техніко-виробничої, збутової та дослідницької роботи. Кожна фірма створює відділ маркетингу з таким розрахунком, щоб він найкращим чином сприяв її цілям. Існує кілька схем організації відділу маркетингу:

за видом функціональної діяльності;

по виду товарного виробництва;

за географічним принципом;

за ринковим принципом;

по товарно-ринковому принципу.

Найпоширенішою є схема, побудована за видом функціональної діяльності відділу маркетингу. У цьому випадку фахівці з маркетингу керують різними видами (виконують різні функції) маркетингової діяльності. Вони підпорядковуються віце-президенту з маркетингу, маркетинг - директору. До складу відділу маркетингу зазвичай включають керуючих наступними службами: службою маркетингу, реклами і стимулювання збуту, маркетингових досліджень, з нових товарів, сервісу для клієнтів, планування маркетингу, товароруху.

Основною перевагою такої організації є простота управління. Однак у міру зростання товарного асортименту і ринків збуту схема втрачає свою ефективність. Тому фірми з широкою товарною номенклатурою використовують організацію відділу маркетингу по виду товарного виробництва.

Організація управління по виду товарного виробництва не замінює організації за функціональним увазі, а є ще одним рівнем управління. Всім товарним виробництвом керує управляючий по товарній номенклатурі, якому підпорядковується кілька керуючих за групами товарів. Останнім у свою чергу підпорядковуються управляючі по групі окремого товару, які несуть відповідальність за його виробництво.

Організація управління по виду товарного виробництва має ряд переваг: керуючий по товарній номенклатурі координує весь комплекс маркетингу з питань збуту даного вироби (він може швидше інших фахівців реагувати на виникаючі на ринку проблеми), проте система управління по виду товарного виробництва часто обходиться досить дорого через за витрат на оплату праці великого числа працівників.

У великих фірмах, що торгують по всій території країни, організація відділу маркетингу нерідко будується за географічним принципом. Керуючому загальнонаціональної службою збуту підпорядковуються управляючі регіональними службами збуту і торгові агенти. При даній системі організації торгові агенти можуть жити в межах обслуговуваних ними територій. При цьому вони краще знають своїх клієнтів і більш ефективно працюють з мінімальними витратами часу і коштів на роз'їзди.

Багато фірм продають товари свого асортименту на різних за своїм характером ринках. У цьому випадку вони організують роботу відділу маркетингу за ринковим принципом. Організація за ринковим принципом аналогічна схемі організації з виду управління товарного виробництва. Керуючий за ринковою роботі керує діяльністю кількох керуючих по окремих ринках. Основна перевага цієї системи полягає в тому, що фірма будує свою роботу стосовно потреб споживачів, складових конкретні сегменти ринку.

Перед фірмами, що продають безліч різних товарів на різних ринках, постає проблема: або скористатися системою організації відділу маркетингу по виду управління товарного виробництва, або застосувати у себе систему організації маркетингу по «ринковим принципом». Керуючі виробництва при організації відділу маркетингу «за товарним принципом» повинні бути добре знайомі з умовами сильно відрізняються один від одного ринків. При організації відділу «за ринковим принципом» керуючі по роботі з ринками обов'язково повинні бути знайомі з різними товарами, що придбані на їхньому ринку. У цих умовах фірми йдуть на систему організації відділу маркетингу по товарно-ринковому принципу, коли в штаті відділу маркетингу фірма одночасно має керуючих по виду товарного виробництва і керуючих за ринковим принципом, тобто застосовує так звану матричну організацію. Однак подібна система організації вимагає великих витрат і породжує конфлікти. Незважаючи на це, деякі фірми впевнені, що достоїнства матричної організації перевищують пов'язані з нею витрати.

Цілі і завдання маркетингової служби будь-якого підприємства зводяться до наступного:

розробка рекомендацій щодо вибору найбільш вигідних ринків відповідно до ресурсами і можливостями фірми;

аналіз ринкової ситуації;

планування діяльності по збору інформації про діючі покупців;

вивчення тенденції зростання ринку і прогнозування обсягів продажів в залежності від зовнішнього середовища мовах;

рекомендація ринкової стратегії, включаючи вибір каналів товароруху, збуту і методів продажу, практична діяльність з аналізу правильності прийнятих рішень;

розробка іміджу підприємства, планування заходів з його впровадження та координація необхідних дій;

контроль і виконання маркетингових рішень директора підприємства, власних рішень та рішень інших керівників щодо дизайну товарів, їхнього виробництва, продажу і цін; координація технологічних процесів усередині підприємства для залучення максимуму покупців за рахунок високоякісних товарів, правильних комерційних дій і доступних цін;

розгляд технічних (споживчих) характеристик нових товарів;

своєчасне визначення початку спаду продажу товару і пропозицію про зняття його з виробництва;

розробка програми діяльності служби ФОССТИС, рекомендації щодо її виконання;

дослідження ринку та здійснення контролю за використанням коштів, що виділяються на ці цілі;

контроль всієї діяльності підприємства, що впливає на рішення покупців про придбання своїх товарів;

розгляд бюджетів і кадрова політика всіх відділів, що знаходяться під керівництвом служби маркетингу.

Маркетинг - дуже широка і різноманітна сфера діяльності: аналіз, планування, втілення в життя, розробка та контроль за здійсненням маркетингових програм. Посади фахівців з маркетингу є в організаціях будь-якого типу і масштабу. Існує і безліч напрямків в діяльності маркетологів. Одне з них - маркетингові дослідження. Фахівці з досліджень маркетингу працюють під керівництвом керуючого цією службою над вирішенням виявлених проблем, займаються розробкою проектів досліджень, аналізом зібраних даних, підготовкою звітів і представляють керівництву результати разом зі своїми рекомендаціями.

Велика група фахівців з маркетингу зайнята питаннями управління виробництвом товарів (керуючі по виду товару або групі товарів, їх заступники). Керуючі виробництвом товарів планують, організують і контролюють комерційну та маркетингову діяльність, займаються питаннями НДДКР, упаковки, виробництва, збуту, товароруху, реклами, стимулювання збуту, досліджень ринку, аналіз і прогнозування господарської діяльності.

Крім того, у відділі служби маркетингу можуть бути фахівці з планування нових товарів, з організації руху товару, по вивченню та організації громадської думки, з матеріально-технічного постачання, по організації роздрібної діяльності, з реклами, збуту і т. д.

Завдання 2

При продажу покупцеві м'ясорубки продавець встановив, що до неї не підходить ніж. З моменту надходження м'ясорубки минуло 30 днів. Знайти правильне рішення даної ситуації.

Якщо недоліки виявлені в товарах, властивості яких не дозволяють усунути їх, споживач має право за своїм вибором вимагати заміни таких товарів товарами належної якості або відповідного зменшення їх купівельної ціни або розірвати договір.

Вимоги про безоплатне усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення, а також про заміну на товар аналогічної марки (моделі, артикулу) споживач має право пред'явити і виробнику або організації, яка виконує функції виготовлювача на підставі договору з ним. Замість пред'явлення цих вимог він має право повернути виробнику товар неналежної якості і зажадати повернення сплаченої за нього суми.

Відсутність у споживача касового або товарного чека не є підставою для відмови в задоволенні його вимог. У цьому випадку факт і умови покупки можуть бути засвідчені іншими документами, виданими разом з товаром (гарантійним талоном, технічним паспортом і т. п.), контрольною стрічкою або показаннями свідків.

Продавець або виготовлювач зобов'язані прийняти у споживача товар неналежної якості та у разі необхідності провести перевірку його якості. Споживач має право брати участь в такій перевірці. В разі спору про причини виникнення недоліків товару продавець або виробник зобов'язані провести експертизу товару за свій рахунок. Право споживача - оскаржити висновок такої експертизи в судовому порядку.

Якщо в результаті проведеної експертизи буде встановлено, що недоліки в товарі виникли внаслідок обставин, за які не відповідає продавець або виготовлювач (наприклад, через порушення споживачем правил використання, зберігання або транспортування товару), споживач зобов'язаний відшкодувати витрати на проведення експертизи, а також пов'язані з її проведенням витрати на зберігання і транспортування товару.

Вимоги щодо недоліків товарів споживач має право пред'явити продавцю або виробнику, якщо недоліки були виявлені протягом гарантійного строку або строку придатності, встановлених виробником.

Якщо гарантійний термін встановлений продавцем, то відповідальність за недоліки товару, виявлені споживачем протягом зазначеного строку, несе він.

У випадках, коли передбачений договором гарантійний термін становить менше двох років і недоліки товару виявлені споживачем після закінчення гарантійного строку, але в межах двох років, споживач має право пред'явити зазначені вище вимоги продавцю або виробнику, якщо доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Гарантійний термін товару, а також термін його служби обчислюються з дня передачі товару споживачеві. Якщо день продажу товару встановити неможливо, ці строки обчислюються від дня виготовлення товару.

Термін придатності товару визначається періодом, що обчислюється від дня виготовлення товару, протягом якого він придатний до використання, або датою, до настання коброю товар придатний до іспользованію.Еслі інше не встановлено договором, то гарантійні терміни на комплектуючі вироби і складові частини товару вважаються рівними гарантійному строку на основний виріб.

Якщо товар потребує збірці, установці або підключенні, то гарантійний строк обчислюється з дня його складання, установки або підключення, а при неможливості встановлення цих термінів - з моменту укладення договору купівлі-продажу.

Якщо гарантійний строк або строк придатності на товар не встановлений, то пов'язані з недоліками товару вимоги можуть бути пред'явлені споживачем за умови що вони виявлені в розумний строк, але в межах двох років з дня передачі товару споживачеві, якщо триваліші строки не встановлені законом або договором . Проте слід врахувати, що продавець або виготовлювач відповідають за недоліки товару, на який не встановлено гарантійний строк, лише в тому випадку, якщо споживач доведе, що недоліки товару виникли до того, як він був переданий йому або з причин, які існували до цього моменту.

Законом «Про захист прав споживачів» визначено терміни задоволення виробником або продавцем вимог споживача, а також відповідальність за порушення цих термінів.

Так, недоліки, виявлені в товарі, повинні бути усунені виробником (продавцем) негайно, якщо інший термін усунення недоліків товару не визначений угодою сторін у письмовій формі. У цьому випадку гарантійний термін на товар продовжується на період, протягом якого він не використовувався.

Вимога споживача про заміну товару неналежної якості має бути задоволена продавцем (виробником) у семиденний строк, а при необхідності додаткової перевірки якості товару продавцем (виробником) - протягом 20 днів з дня пред'явлення зазначеної вимоги. Товар неналежної якості повинен бути замінений на новий, тобто не вживаний товар. При відсутності у продавця (виробника) необхідного товару заміна повинна бути проведена протягом місяця з дня пред'явлення споживачем зазначеної вимоги. При заміні товару гарантійний строк обчислюється заново від дня передачі товару споживачеві.

Завдання

Два посередника А і В мають відповідно певною кількістю товару - 70 і 30 (тис. од.) Та реалізують свою продукцію трьом споживачам:

а - 60 тис. од.

б - 20 тис. од.

в - 20 тис. од.

споживач а готовий придбати товар у посередника А за ціною 15 у.о. шт., у посередника В - за ціною 10 у.о. шт.

споживач б готовий придбати товар у посередника А за ціною 10 у.о. шт., у посередника В - за ціною 18 у.о. шт.

споживач в готовий придбати товар за ціною 8 у.е. шт.

Визначте, що вигідніше посередникам: створювати інтегровану систему збуту або працювати самостійно, конкуруючи один з одним.

Рішення:

Розрахуємо виручку, яку будуть мати двох посередників А і В працюючи самостійно:

Посередник А (прагнути продати більшу частину свого товару споживачеві а, так як у нього встановлена ​​максимальна ціна):

50 тис. * 15 у.о. + 10 тис. * 18 у.о. + 10 тис. * 8 у.о. = 1 010 тис. у.о.

Посередник В:

10 тис. * 10 у.о. + 10 тис. * 18 у.о. + 10 тис. * 8 у.о. = 360 тис. у.о.

Створюючи інтегровану систему збуту двох посередників А і В матимуть наступну виручку:

60 тис. * 15 у.о. + 20 тис. * 18 у.о. + 10 тис. * 8 у.о. + 10 тис. * 8 у.о. = 1 420 тис. у.о.

Висновок: посередникам вигідніше створити інтегровану систему збуту, а не конкурувати один з одним.

Список використаних джерел

1. Дурович А.П. Основи маркетингу. Москва: Нове знання, 2004р.

2. Соловйов Б.А. Управління маркетингом. Москва: ИНФРА-М, 2000р.

3. Акулич І.Л. Маркетинг: Підручник. - Мн.: Вишейшая школа, 2002.

4. Полещук І.І. Ціноутворення та маркетинг. Москва: "Місанта", 1997р.

5. Похабов В.І. Основи маркетингу: Навчальний посібник - Мн.: Вишейшая школа. 2001.

6. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.М. Маркетинг. - СПб.: Питер, 2002. - 400 с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Контрольна робота
82.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління маркетингом 2
Управління маркетингом
Управління маркетингом 3
Управління маркетингом на підприємстві
Управління маркетингом на підприємстві 2
Концепції управління маркетингом
Стратегічне управління маркетингом
Стратегія управління маркетингом
Етапи управління маркетингом
© Усі права захищені
написати до нас