Основи організації технічної підготовки виробництва

Реферат виконав студент 3 курсу гр. 6212 Кірсанов Едуард Олександрович

Московський Державний Індустріальний Університет (МГИУ)

Факультет Економіки, Менеджменту та Інформаційних Технологій

Москва, 2001

Введення

Рівень науково-технічної підготовки виробництва визначає ефективність виготовлення продукції основним виробництвом, обумовлює можливість ритмічності її випуску з заданими споживчими властивостями.

Технічну підготовку виробництва можна розглядати з точки зору виробництва будь-якого продукту на базі вже існуючого або з точки зору організації нового виробництва.

Основними завданнями технічної підготовки виробництва на промисловому підприємстві є: формування прогресивної технічної політики, спрямованих на створення більш досконалих видів продукції та технологічних процесів їх виготовлення; створення умов для високопродуктивної, ритмічної і рентабельної роботи підприємства; послідовне скорочення тривалості технічної підготовки виробництва, її трудомісткості і вартості при одночасному підвищенні якості всіх видів робіт.

Для початку необхідно дати визначення технічної підготовки виробництва, тому що воно підходить до будь-якого виду технічної підготовки не залежно, виробляємо ми окремі зміни в продукції або організуємо нове підприємство. Існує таке визначення технічної підготовки виробництва:

Технічна підготовка виробництва - це комплекс нормативно-технічних заходів, що регламентують конструкторську, технологічну підготовку виробництва та систему постановки продукції на виробництво.

Поняття системи технічної підготовки виробництва

Існує певна система технічної підготовки виробництва. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних науково-технічних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємства випускати продукцію з технічними умовами якості. В умовах становлення промисловості в період переходу до ринку підготовка підприємств до виходу зі своєю продукцією на міжнародний ринок буде ускладнюватися. Обсяг праці, що витрачаються на постановку нової техніки, буде значно зростати внаслідок складності і многодетальності кінцевого продукту. Для того щоб зменшити трудовитрати застосовується система єдиної технічної документації з технічної підготовки виробництва - ЕСТПП.

ЕСТПП - це встановлена ​​державними стандартами система організації та управління технічною підготовкою виробництва, безперервно удосконалюється на основі досягнень науки і техніки, керуюча розвитком технічної підготовки виробництвом на рівнях: державному, галузевому, організації, підприємстві.

Основна мета ЕСТПП - забезпечення необхідних умов для досягнення повної готовності будь-якого типу виробництва до випуску виробів заданої якості, в оптимальні строки при найменших трудових, матеріальних і фінансових витратах.

ЕСТПП покликана забезпечити єдиний для кожного підприємства, організації системний підхід до вибору, застосування методів і засобів технічної підготовки виробництва, відповідних передових досягнень науки, техніки та виробництва; високу здатність виробництва до безперервного його вдосконалення, швидкого переналагодження на випуск більш досконалої продукції; раціональну організацію механізованого виконання комплексу інженерно-технічних робіт, в тому числі автоматизацію конструювання об'єктів і засобів виробництва, розробка технологічних процесів та управління технічною підготовкою виробництва, взаємозв'язок технічної підготовки виробництва з іншими автоматизованими системами і підсистемами управління.

Завдання технічної підготовки виробництва вирішуються на всіх рівнях і групуються по наступних чотирьох принципів: забезпечення технологічності виробів; розробка технологічних процесів; проектування та виготовлення засобів технологічного оснащення, організація і управління технічною підготовкою виробництва.

Основу ЕСТПП складають:

системно-структурний аналіз циклу ТПП;

типізація і стандартизація технологічних процесів виготовлення і контролю;

стандартизація технологічного оснащення та інструменту;

агрегатування обладнання зі стандартних елементів конструкції.

Для розробки стандартних технологічних процесів виробляють класифікацію технологічних операцій шляхом їх розчленування від складного до простого до отримання найдрібніших неподільних елементів технології з дотриманням технологічної послідовності всього процесу. На кожен неподільний елемент або технологічну операцію розробляється стандарт підприємства за встановленою формою (технологічна карта), де дається вичерпний опис всіх переходів, з яких формується дана елементарна операція, з усіма необхідними поясненнями та примітками.

Стандартні технологічні процеси розбиваються на операції виготовлення стандартних чи уніфікованих деталей (на підприємствах машинобудування), від якості яких залежить надійність виробу.

ЕСТПП встановлює три стадії роботи над документацією з організації та вдосконалення технічної підготовки виробництва:

обстеження і аналіз існуючої на підприємстві системи ТПП;

розробка технічного проекту ТПП (в ньому визначається призначення, формуються вимоги, яким повинні задовольняти як система ТПП в цілому, так і окремі її елементи);

створення робочого проекту (на цьому етапі розробляються інформаційні моделі вирішення всіх завдань; класифікатори техніко-економічної інформації; оригінальні, типові і стандартні технологічні процеси, стандарти підприємства на засоби технологічного оснащення; документація на організацію спеціалізованих робочих місць і ділянок основного і допоміжного виробництва на основі типових і стандартних технологічних процесів і методів групової обробки деталей; робоча документація для вирішення завдань за допомогою ЕОМ; інформаційні масиви; організаційні положення та посадові інструкції).

Один з основних показників ТПП - тривалість циклу ТПП. Необхідно для початку встановити структуру ТПП. СтруктураТПП-це відношення витрат на окремі види робіт у складі ТПП до загального підсумку витрат на ТПП, виражене у відсотках. ДлітельностьціклаТПП-це календарний час від початку до закінчення ТПП нового виробу або цілого виробництва. Вона визначається за формулою:

Дцтпп = q1Тц1 + q2Тц2 + q3Тц3 + ... + QnТцn,

де q1, q2, q3 - коефіцієнти корекції часу, що враховують паралельне і паралельно-послідовне виконання робіт в процесі ТПП;

Тц1, Тц2 - час на отримання конструкторської, розробку технологічної документації, виготовлення технологічного оснащення, нестандартного обладнання, технічну та організаційну перебудову виробництва, підготовку і перепідготовку кадрів, на виготовлення і проведення випробування та ін

Тривалість циклу ТПП має великий вплив на величину витрачених ресурсів, незавершеного допоміжного виробництва, прискорення оборотності оборотних коштів, собівартість робіт з ТПП. Основними напрямками його скорочення є: збільшення обсягу робіт у паралельному та паралельно-послідовному виконанні і зниження трудомісткості на кожному з етапів.

Конструкторська підготовка виробництва

Тепер, коли встановлено основні етапи проведення ТПП, можна приступати до першої стадії - конструкторської підготовки виробництва. Конструкторська підготовка виробництва полягає в проектуванні і освоєнні нової продукції (в основному на підприємствах машинобудування, приладобудування і легкої промисловості) і вдосконалення продукції, що випускається.

Вона здійснюється у відповідності з Єдиною системою конструкторської документації (ЕСКД, ГОСТ 2.103 - 68), яка передбачає такі етапи (стадії) розробки:

технічне завдання, що визначає призначення виробу (продукції), його технічні характеристики, показники якості, технологічні, організаційні та економічні умови виробництва, вимоги до конструкторської документації. Технічне завдання становить замовник для організації-розробника проекту. Розробниками є конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, конструкторські відділи підприємств;

технічну пропозицію, що містить техніко-економічне обгрунтування доцільності розробки вироби на підставі аналізу технічного аналізу замовника та зустрічних варіантів проектно-технологічних рішень по виробу, всебічної оцінки всіх можливих рішень з урахуванням сучасного стану проблеми. Після узгодження пропозиції із замовником і затвердження його в установленому порядку воно є підставою для розробки ескізного проекту;

ескізний проект, складається з графічної частини, що є сукупність конструкторських документів (креслень), що розкривають конструкторські рішення з зазначенням параметрів, габаритних розмірів, що дають загальне уявлення про новий виріб, і пояснювальної записки з розрахунками основних параметрів виробу, описом принципів його роботи, експлуатаційних особливостей . На підставі затвердженого вищестоящою організацією ескізного проекту розробляється технічний проект;

технічний проект, так само, як і ескізний, складається з графічної частини і пояснювальної записки, що містять остаточні технічні рішення, які дають повне уявлення про пристрій розроблюваного виробу і його окремих вузлів і вихідних даних для розробки робочої документації. Вказується так само максимально можливий рівень уніфікації та застосування стандартних складальних одиниць і деталей, наводяться результати експериментальних робіт з підвищення технологічності конструкції. Технічне проектування часто супроводжується виготовленням макету виробу;

робочий проект. У ньому містяться робочі креслення на кожну деталь вироби (деталювання) із зазначенням марки матеріалу, маси деталі та інших конструктивних даних. ЕСКД встановлює такі основні вимоги до виконання робочих креслень:

оптимальне застосування стандартних і покупних виробів, освоєних раніше виробництвом і відповідають сучасному рівню техніки;

раціональне обмеження номенклатури розмірів, граничних відхилень конструктивних елементів, а також марок і сорти матеріалів і покриттів;

досягнення необхідного ступеня взаємозамінності деталей і вузлів, найвигідніших способів виготовлення і ремонту виробів, а також максимальної зручності в експлуатації.

Робочий проект супроводжується специфікацією, визначальною склад складальної одиниці, вузла або пристрою і необхідної для комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво вказаних виробів.

Проектування нової продукції в масовому і серійному виробництві закінчується виготовленням дослідних зразків і здачею технічної документації замовникові. В даний час всі перераховані стадії конструкторської підготовки використовуються при створенні лише принципово нових або особливо відповідальних видів продукції. В інших випадках, як правило, застосовується двостадійне проектування, при якому поєднуються розробка технічного та робочого проектів, а в ряді випадків опускається також стадія ескізного проектування.

Обов'язковою умовою конструкторської підготовки є дотримання вимог стандартизації і уніфікації. Стандарти встановлюють і регламентують на певний період прогресивні вимоги, норми, методи, правила, поширювані на самі вироби, на фактори та умови, що впливають на їх якість.

Конструктивна уніфікація є обмеження різноманітності виготовлених типорозмірів деталей і вузлів конструкцій шляхом запозичення з раніше випущених конструкцій. Уніфікація може проводитись як в межах одного заводу, спеціалізованого на випуску певної продукції, так і в масштабі всієї галузі в цілому.

При внутрішньозаводської уніфікації одна з конструкцій вибирається як "базової" моделі, а потім шляхом приєднання до неї відсутніх або, навпаки, вилучення з неї непотрібних частин, вузлів, деталей створюється ряд похідних моделей. У цьому випадку різко скорочується число оригінальних деталей за рахунок збільшення уніфікованих і раніше освоєних виробництвом. Таким шляхом здійснюється конструктивна спадкоємність виробів, формуються їхні конструктивні ряди. Рівень стандартизації і уніфікації визначається системою коефіцієнтів: уніфікації (Ку), повторюваності (Кповт), конструктивної наступності (Кпр), стандартизації (Кст). Так, для виробу, що має наступний розподіл деталей (табл 1.1), коефіцієнти будуть рівні:

Ку = (730 +492): 1239 = 0.98; Кповт = 2075:1239 = 1.68

Кпр = 1239:2075 = 0.59; Кст = 823:2075 = 0.4

Таблиця 1.1

Необхідною умовою початку виробництва проектованої продукції є визначення її економічної ефективності шляхом зіставлення ефекту і витрат раніше виробленого продукту з новим.

Технологічна підготовка виробництва

Наступною стадією технічної підготовки є технологічна підготовка виробництва. Саме вона забезпечує повну готовність підприємства до випуску нової продукції з заданою якістю, що, як правило, може бути реалізовано на технологічному обладнанні, що має високий технічний рівень, який би мінімальні трудові та матеріальні витрати. Технологічна підготовка виробництва здійснюється відповідно до вимог стандартів Єдиної системи технологічної підготовки виробництва (ЕСТПП, ГОСТ 14.001-73) і передбачає вирішення наступних завдань:

забезпечення високої технологічності конструкцій, що досягається ретельним аналізом технології виготовлення кожної деталі і техніко-економічною оцінкою можливих варіантів виготовлення;

проектування технологічних процесів, що включає розробку процесів традиційної (основний для даного типу виробництва) обробки, а також програм для верстатів із числовим програмним управлінням, індивідуальних технологічних процесів, розробку технічних завдань на спецостнастку і спеціальне технологічне обладнання (проектування засобів технологічного оснащення проводиться в порядку, прийнятої для конструкторської підготовки виробництва);

структурний аналіз вироби і на його основі складання міжцехових технологічних маршрутів обробки деталей і складання виробів;

технологічну оцінку можливостей цехів, засновану на розрахунку виробничих потужностей, пропускної спроможності і т.д.

розробку технологічних нормативів трудомісткості, норм витрати матеріалів, режимів роботи обладнання;

виготовлення засобів технологічного оснащення;

налагодження технологічного комплексу (виробляється на установчої серії виробів) - технологічного процесу, оснащення та обладнання;

розробку форм і методів організації виробничого процесу;

розробку методів технічного контролю.

Технологічність конструкції оцінюється кількісно за допомогою системи характеристик, що включає показники трудомісткості виготовлення, питомої матеріаломісткості, технологічної собівартості, коефіцієнтів використання матеріалів, застосування типових технологічних процесів, стандартизації, уніфікації.

Висока технологічність сприяє зниженню виробничих витрат і з цього служи критерієм економічно більш вигідного технологічного варіанту. Такий вибір здійснюється при спільному вирішенні двох рівнянь:

1) Cт1 = с1N + V1, 2) Cт2 = c2N + V2

відображають відповідно технологічні собівартості Cт1 і Ст2 двох варіантів виготовлення. У результаті визначається критичний обсяг виробництва

Nкр = (с2-з1) / V1-V2, службовець кордоном економічної доцільності їх застосування. При цьому с1, с2, V1, V2 відповідно умовно-постійні та змінні витрати в структурі собівартості варіантів, N - обсяг випуску. При обсязі виробництва меншому ніж Nкр, буде вигідний варіант 1, при випуску, більшому Nкр - варіант 2. Наприклад, при можливості виготовлення деталей на токарному верстаті або автоматі порівнюють відповідні витрати (див. табл.1.2)

Таблиця 1.2. Показники продуктивності обладнання

Підставляючи дані таблиці у формулу, отримаємо, що

Nкр = ((3 +10 +6) - (2 +5) / (10 +1 +1) - (2 +3 +1)) * 100 = 200 дит.

Отже, при цьому або більшому значенні Nкр доцільно застосовувати токарний автомат. Зазначений метод розрахунку придатний, коли оцінюються технологічні процеси (на рівні дільниці, цеху), не потребують скільки-небудь значних капітальних витрат. У випадках, пов'язаних з впровадженням технологічних процесів, що вимагають істотних капіталовкладень, вибір економічно найбільш вигідного варіанту проводиться за методом наведених витрат.

Для підвищення ефективності технологічної підготовки виробництва велике значення мають типізація і нормалізація елементів технології. Типізація технологічних процесів будується на основі технологічних рядів. У такий ряд включаються деталі, конфігурація та основні параметри яких дозволяють вести їх виготовлення або обробку за одним загальним технологічного маршруту. Типізації передує розробка конструктивно-технологічної класифікації, при якій деталі попередньо групуються в класи за ознакою службового призначення. Подальший поділ на групи (наприклад, за ознакою спільності матеріалу і способу його обробки) і підгрупи (наприклад, за розмірами деталей) приводить до максимальної уніфікації, що дозволяє здійснити принцип групової обробки, який грунтується на конструктивно-технологічній схожості деталей з наступним вибором з них комплексної деталі, що має всі поверхні обробки, що зустрічаються в деталях цієї групи. Це дозволяє створити для такої деталі спеціальне пристосування зі змінними налагодженнями і з його допомогою обробити на одній налаштування верстата всі деталі даної групи. Технологічні нормалі розробляються відповідно до типових геометричним елементів конструкцій, наприклад, на радіуси заокруглень, припуски, допуски, конусність, на склад шихти, на режими обробки тощо

Типізація, нормалізація, технологічна уніфікація дають особливо великий ефект, якщо проводяться на рівні стандартів підприємств, галузей виробництва. Для забезпечення високого організаційно-технічного рівня виробництва та якості продукції велику роль відіграє суворе дотримання технологічної дисципліни, тобто точного виконання розробленого і впровадженого на всіх операціях, ділянках і стадіях виробництва продукції технологічного процесу.

Висновок

В даний час процес технічної підготовки виробництва став тим елементом якого необхідно приділяти таку ж серйозну увагу, як і бізнес-плану або будь-якого іншого процесу пов'язаного з організацією підприємства, у той час як ще зовсім недавно це було прерогативою різних конструкторських бюро та НДІ які розробляли технології не особливо орієнтуючись на ринок збуту, умови виробництва і т.д. Це пов'язано з тим, що в даний час з одного боку швидкими темпами розвивається малий і середній бізнес, а з іншого боку на наш ринок технологічного обладнання прорвалися зарубіжні виробники які пропонують широкий асортимент різних технологічних ліній, включаючи їх встановлення та обслуговування. Це передбачає те, що підприємець повинен бути ознайомлений з основним технологічним процесом по виробництву продукції і чітко уявляти собі з якими типами технологічного обладнання йому належить працювати і які для цього будуть потрібні ресурси. Можна сказати, що зараз процес технічної підготовки зазнав деякі зміни і в більшості галузей виробництва (особливо в легкій і харчовій) досить провести хорошу технологічну підготовку виробництва, а суто технічну частину надати постачальникам обладнання.

Список літератури

М.М Тимохін, В.Г. Лебідь "Економіка та організація промислового виробництва" 2-вид. М. 1987

В.Я. Горфинкель, Є.М. Купріянова "Економіка підприємства: підручник для ВНЗ" М. 1996.