Конспект лекцій з:

Основам економічних теорій

Одеса 2002

Тема 1: Введення в курс економічних теорій
 
План:
1.Предмет і метод економічної теорії:
а) безмежні потреби;
б) рідкість економічних ресурсів та їх характеристика;
в) визначення предмета економічної теорії;
г) індуктивний і дедуктивний метод;
д) макро-і мікроекономічний аналіз;
е) нормативний і позитивний економікс.
2.Економіка та ефективність:
а) повна зайнятість і повний обсяг виробництва;
б) таблиця і крива виробничих можливостей;
3.Економіческіе закони їх структура і характеристика

Відповіді:

1.Главний - в тому, що проблема економічної науки вивчається не тільки з індивідуальною, а й суспільної точки зору.
Економікс-наука про використання гілки обмежених ресурсів з метою задоволення необмежених потреб людини.
Економічна наука повинна допомогти зробити вибір:
1) що виробляти і в яких кількостях.
2) як виробляти, за допомогою яких ресурсів і технологій.
3) для кого призначені товари і послуги.
Вирішення цієї тріади і є предметом економіки. Економісти фор-міруют економічні принципи які корисні при розробці політи-
ки, що ставить за мету вирішення економічних проблем.
Виведення принципів із фактів називається економічною теорією.
У вивченні економічної поведінки економісти можуть рухатися як від теорії до фактів, там і від фактів до теорії. Це означає, що економісти застосовують дедуктивний та індуктивний методи. Під індукцією ми поні-
Маєм виведення принципів із фактів. Індукція йде від фактів до теорії.
Економісти часто вирішують своє завдання, починаючи з рівня теорії, а потім
Перевіряють чи відкидають цю теорію, звернувшись до фактів. Це де-
дуктивних або гіпотетичний метод. Дедукція та індукція-це взаємо-модополняющіе методи дослідження.
Існують 2 зовсім різних аналізу економічних проблем, на
основі яких економіст може виводити закони, що стосуються економіч-ського поведінки:
1) Рівень макроекономічного аналізу належить до економіки як до ціле-
му, або таких складових її основних підрозділів, або агрегатів-нормативним показникам як: державний сектор, приватний, домогосподарстві-
ний. Вивчаючи агрегати, макроекономіка прагне намалювати загальну карти-
ну або накреслити загальну схему структури економіки і зв'язків між круп-
вими агрегатами. складовими економіку в цілому. Тут не приділяється
увагу конкретним одиницям, що утворюють різні агрегати. Макроеко-номічного дослідження охоплюють аналіз таких величин, як загальний обь-ем продукції, загальний рівень зайнятості, загальний рівень цін і. т. д.
2) М ікроекономіческій аналіз має справу з конкретними економічними
одиницями з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць.
Коли економіст звертається до такого рівня аналізу, він як би поміщає
по мікроскоп економічну одиницю або дуже маленьку частину економі-
ки і детально вивчає аспекти її функціонування. Тут ми оперуємо ті-РМИН: окрема галузь, фірма, домогосподарство і зосереджуємо вни-
мание на таких величинах як виробництво або ціна конкретного продукту,
дохід окремої фірми або домогосподарства.
Макро-і мікроекономіка є взаємодоповнюючими елементами
Позитивний економікс має справу з фактами уже відібраними і пере-
що йшли на рівень теорії і вільний від суб'єктивних оціночних суджень
ний. Позитивний економікс намагається сформулювати наукові представле-ня про економічну поведінку.
Нормативний економікс уособлює оцінні судження людей від-
носительно того, якою має бути економіка або яку політичну ак-
цію слід рекомендувати для вирішення економічних проблем.
Для того, щоб ефективно управляти, необхідно виділити еконо-вів цілі, першочергові завдання:
1. Економічне зростання. Виробництво товарів і послуг у всі велику кількість, всі кращої якості і за більш доступною ціною.
2. Повна зайнятість. Підходяще заняття необхідно забезпечити всім,
хто хоче і може працювати.
3. Економічна ефективність. Суспільство хоче отримати максима-льну віддачу при мінімумі витрат від наявних обмежених вироб-
роб ресурсів.
4. Стабільний рівень цін. Необхідно уникати значного підвищення ефектив-ності або зниження рівень цін (інфляція і дефляція).
5. Економічна свобода. Керуючі підприємствами, робітники і по-
вали повинні мати у своїй економічній діяльності свободою.
6. Справедливе поділ доходів. Не одна група громадян не повинна
купотся в розкоші, коли інші в злиднях.
7. Економічна забезпеченість. Слід забезпечити існування
хворих, людей похилого віку та інших утриманців.
8. Розумний торговий баланс. Держава прагне до підтримки
балансу міжнародної торгівлі, міжнародних угод; експорт повинен
бути більше ніж імпорт.
2-е основних пріоритетних для України мети:
1.Економіческое зростання
2.розвітіе ринкових відносин
2-а фундаментальних факту утворюють основу економіки
1.матеріальние потреби суспільства, які безмежні
2.Економічна ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг,
які обмежені або рідкісні
а) всі товари підрозділені на:
- Предмети першої необхідності
- Предмети розкоші
(З плином часу вони природно змінюються і множаться)
б) економічні ресурси ми розділяємо на наступні категорії:
- Матеріальні ресурси (земля, сировинні матеріали і капітали)
земля все дармових ресурси, блага природи котра. застосовуються в виробництв-венном процесі.
Капітал - це інструмент, виробниче обладнання, тобто те при по-
мощі чого відбуваються економічні послуги.
- Людські ресурси: праця, підприємницька здатність
Праця - це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на за-
летвореніе потреб суспільства
Підприємницька здатність - це тоді коли підприємець бе-
рет на себе ініціативу з'єднати ресурси землі, капіталу і праці в єдиний
процес виробництва товарів і послуг підвищення форм організації бізнесу.
Повна зайнятість і повний обсяг виробництва-суспільство прагне ис-
пользовть свої природні ресурси ефективно.
Економічна ефективність-характеризує зв'язок між кількістю
одиниць, рідкісних ресурсів, що застосовуються у ході виробництва і одержуваним
в результаті будь-якого потрібного продукту.
Велика кількість продуктів, виходить від даного обсягу витрат, оз-
начає підвищення ефективності. Щоб цього домогтися, необхідно забезпе-
печити повну зайнятість і повний обсяг виробництва.
Під повною зайнятістю ми розуміємо використання всіх придатних для
цього ресурсів.
Повний обсяг виробництва - означає, що ресурси треба розподіляти
ефективно тобто застосовувані ресурси слід використовувати так, щоб
вони вносили більш цінний внесок у загальний обсяг продукції.

     
Тема 2: Товарно-ринкова організація виробництва
План:
1 Умови виникнення товарно-ринкового господарства
а) суспільний поділ праці та економічна відокремленість;
б) структура та інфраструктура ринку;
в) суб'єкти ринкових відносин;
г) типи товарно ринкового господарства, їх спільні риси і відмінності;
д) характеристика сучасного ринкового господарства
2 Визначення величини вартості товарів та її залежність від змін у
виробничості та інтенсивності праці.
а) суспільно необхідні витрати праці та середні умови виробниц-ства;
б) продуктивність праці та фактори її зростання;
3 Роль закону вартості в ринковій економіці;
а) сутність закону вартості і механізм його реалізації;
б) закону вартості як результат пропорції суспільного господарства;
в) закону вартості як основа економічного розвитку;
г) закону вартості як основа диференціації між товаропроізво-уря.
Відповіді:
Зачатки товарного виробництва виникли при розкладанні первобитнооб-щінного строя.товарное господарство, на відміну від натурального, припустимо
гает суспільний поділ праці. Зв'язок виробників і споживача-
ї прдуктов відбувається через невідомий ринок. Виникнення капіталізації
зма передбачає більш високий ступінь розвитку суспільного поділу
праці і товарного обігу. Особливо суспільний поділ праці по-
височіло з появою машинного виробництва. Під його впливом посилено
ляется поділ праці між промисловістю і с / господарством. Возника-ють нові галузі промислового виробництва. Подальше поглиблення
суспільний поділ праці призводить до розширення ринку засобів про-виробництва. У результаті розвитку даних процесів, товарна форма зв'язку
між людьми стає загальною.
Товарно-ринкове господарство базується на приватній власності на
засоби виробництва. Юридичною формою відносин і зв'язків, свойст-
кої товарно-ринкової форми організації виробництва приватної собств-енности на засоби і результати виробництва.
Ринок товарів і послуг буває:
1.Совершенний:
а) необмежену кількість учасників господарської діяльності;
б) необмежена мобільність ресурсів і факторів виробництва;
в) вільна конкуренція виробників товарів і послуг;
г) повний обсяг інформації у продавців і покупців;
2.Несовершенний ринок-це коли держава втручається в дію ри-
нічного механізму тобто виробляється ринкова централізація.
Для функціонування ринку необхідна ринкова інфраструктура,
включає 3-й основних елементи:
1) ринок товарів і послуг:
а) товарна біржа, як система з приводу купівлі-продажу товарів;
б) оптова та роздрібна торгівля;
в) маркетингова служба - служба вивчення ринку;
2) ринок факторів виробництва:
а) праця і підприємницький талант;
б) біржа праці, яка реєструє запити і пропозиція робочої сили
3) фінансовий ринок. Відбиває запити і пропозицію фінансових засобів (грошей, акцій і т. д.), зазвичай фінансовий ринок передбачає функціонування фондових і валютних бірж.
Всі три елементи органічно пов'язані і взаємодіють один з одним
Інфраструктура ринку. Ринки поділяються:
1.По економічним призначенням:
а) ринок споживачів товарів і послуг;
б) ринок промислового призначення;
в) сировинний ринок;
г) тіньовий ринок;
д) ринок знань і нових технологій;
е) ринок праці;
ж) ринок послуг;
2.По географічним розташуванням:
а) місцевий ринок;
б) національний ринок;
в) світовий ринок;
3.За ступеня обмеженості конкуренції:
а) ринок чистої конкуренції;
б) монополістичний ринок;
в) полікапіталестіческій ринок
4.Деленіе ринок по галузях (комп'ютерний, автомобільний і т. д.)
3 суб'єкти ринкової економіки:
1.Домохозяйство. Самостійно приймає рішення, є влас-нніком засобів виробництва. Домогосподарство прагнуть задовольняти свої
потреби в рамках наявних ресурсів. Домогосподарство-це господарських ва одиниця в складі одного або кількох людей
2.Фірма-це економічна одиниця яка самостійно прінема-ет рішення, прагне до максималізації прибутку, використовує фактори про-
ництва для виготовлення і продажу товарів і послуг іншим фірмам до-мохозяйствам і державам.
3.Держава. Під державою розуміються всі урядові
установи, що мають юридичні і політичні влади з здійсненні нію контролю над господарськими суб'єктами для досягнення громадськості-них інтересів.
Всі три господарські суб'єкта взаємодіють на ринку товарів і послуг, ринку факторів виробництва та на фінансовому ринку. Це взаємодія о-йствіе організовує потік доходів і витрат. Домогосподарства мають факто-ри виробництва, пропонує їх фірмам. Фірми оплачують ці фактори виробництва. Таким чином домогосподарства отримують доходи, а фірми не-
на добу з оплати цих факторів. Але домогосподарства пред'являє попит на те-вари та послуги, оплачують їх, а підприємці отримують доходів та удо-
влетворяют попит. Підприємці з виручки виплачують податки, здійсню-
ють інвестиції. Держава   робить закупівлі у фірм стягує податки,
дає субсидії, оплачує робочу силу державного сектора.
Типи товарно-риночночного господарства. Розглянемо просте товар-ное   господарство і   товарну організацію капіталістичного господарства. Ме-чекаю цими формами існують загальні риси розвитку.
Спільні риси:
Виробництво здійснюється, як правило, без попереднього вивчення
ринкового попиту.
Конкурентна боротьба.
Відмінності:
         В умовах простого товарного виробництва приватна власність на
засоби виробництва підставі на застосуванні власної праці тобто
праця і власність з'єднані водному обличчі.
В умовах капіталістичного господарства працівник відчужений від собст-
ності на засоби виробництва та результати праці, і вседствие цього ра-
бочяя сила стає об'єктом купівлі-продажу тобто товаром.
Сучасна ринкова економіка в деякій мірі керована,
регульована і соціальнооріентірована. Змінюється роль і значення робіт-
ника. Його основна функція полягає в тому щоб управляти технологіс-
ким процесом виробництва. Вільний час працівника-це час не той-лько дозвілля, а в основному час підвищення освітнього рівня.
Основа виникнення і функціонування товарних відносин - це
по-перше, суспільний поділ праці, при якому відбувається спеціа-лізація виробників, по-друге певне економічне відокремлений-ня цих виробників один від одного відносинами власності. Проти-
воречия між характером праці і його відособленістю є основним
протиріччям товарного виробництва. В економічній науці використовують-ються певні економічні категорії, що відображають ті чи інші сто-
рони виробничих або економічних відносин у суспільстві. Напри-заходів важливі категорії вартості і товару.
Під товаром розуміється продукт праці вироблений для обміну
шляхом купівлі-продажу. Кожен товар має двоїстий характер т. і. про-
ладает з одного боку споживною вартістю, а з іншого-стоїмо-стю. Товар втілює в собі витрати людської праці.        
      Споживча вартість - це здатність речі чи послуги
задовольняти потреби людини і суспільства. Різноманітність потреб-ітельскіх вартостей зумовлено розмаїттям потреб.
Вартість визначається кількістю людської праці, кото-
рий витрачається на виробництво товарів тобто це виражені в де-
ніжною формі витрати праці. Вартість виражає виробниче від-ношення між товаровиробниками.
Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Мінімально
можлива ціна визначається собівартістю продукції. Ринкова ціна
товару залежить від суспільно необхідних витрат праці, при яких створюється переважна частина товару даного виду при середньому рівні розумі-
лости працівника і середньої інтенсивності праці.
Під інтенсивністю праці розуміється ступінь витрати розум-жавної і фізичної енергії працівником за одиницю часу. Рание
інтенсивність праці характеризувалася підвищенням ступеня витрачав-ия фізичної енергії, а в сучасних умовах підвищується витрата-вання розумової і нервової енергії.
Продуктивність праці показує скільки продук-
ції виробляється в одиницю часу при нормальній інтенсивності тру-да. Підвищення   продуктивності праці обумовлюється не зростанням його

в) загальний попит на гроші ДМ;
5 Функціонування грошового ринку.
Відповіді.
Розвиток громадського поділ праці, зростання товарного виробництва, по-
Ня регулярності обмінів прищепили до того що з, всього товарного світу став виділятися товар на який стали обмінюється інші товари він озна-чал появлніе загальної форми вартості. Товар який володіє здатне-сті обмінюється на будь-який інший товар отримав назву загального еквівалента.
У його ролі виступали різні продукти (слонові кістки черепашки і т. д.)
але поступово роль загального еквівалента закріпилася за сріблом і зол-отом (завдяки їх властивостям портативності і схоронності), що призвело до
твердженням грошової форми вартості. Гроші - це закінчена форма
загального еквівалента. Гроші втілюють суспільна праця і вартість,
независемо від того де ця праця затрачено де ця вартість створена. той хто
має гроші отримує безпосередньо право на відповідну частину про-громадської праці в тій натуральній формі в якій він побажає.
Сутність грошей як загального еквівалента розкривається у функціях
Яку вони виконують; гроші служать матеріалом для вираження вартості всіх вироблених в суспільстві товарів. Вартість товарів у де-
вираженні є ціна. щоб виміряти вартість товарів, необ-хідно якусь кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю (доллров,
гривня)-це називається масштабом цін. держава юридичним актом за-
закріплюють грошову одиницю.
функції грошей:
1 засобу обігу при купівлі товарів і послуг, завдяки чому преод-олеваются індивідуальні, кількісні часові та просторовими-ні границі
2 міра вартості. Грошова одиниця використовується суспільством як масштаб для порівняння відносних вартостей різнорідних благ і
послуг
3 коштів заощадження. Зручна форма збереження багатства.
У фінансових відносинах беруть участь держава населення та всі суб'єктів незалежно
єкти господарської та громадської діяльності.
Пропозиція грошей М1состоіт з двох елементів:
1. Готівку то є металеві і паперові гроші знаходяться в обра-щении.
2. Чекові вклади тобто вклади в комерційних банках, різних зберіг-
тільних установах, на які можуть бути виписані чеки. Металеві-ие і паперові гроші є зобов'язаннями держави. Поточні рахун-та представляють зобов'язання комерційних банків ощадних уста-дений.
Готівка:
Металеві гроші становлять малу частину грошової пропозиції
(2-3% від 784 млрд. $) і дозволяють здійснювати будь-які види дрібних покупок.
Металеві гроші є символічними тому що вартість металева-ого злитку міститься в монети менше вартості позначеної на мо-неті (для запобігання знищення грошей і припинення їх функціо-нування в якості засобу обігу).
Паперові гроші складають 25% грошової пропозиції М1 (більше
200 млрд. $) випускаються Федеральним резервним банком з дозволу
Конгресу.
Чекові вклади. Чек повинен бути індексований, (підписаний на зворотній стороні) обличчям одержало по ньому наявні. особа виписало чек потім одержує його погашеним як завірену квитанцію, що підтверджує виконане зобов'язання. крадіжка або втрата чекової книжки не небезпечна так
як виписаний чек вимагає підпису власника. Гроші безготівкового розрахунку є основною формою грошей в С Ш А.
«Майже гроші» М2, М3 - це певні ліквідні активи, такі як
безчекові ощадні рахунки, строкові вклади, коротко - і довгострокові
держ. цінні папери. Грошово кредитні установи пропонують друге і бо-
леї широке визначення грошей:
М2 включає елементи засобів обігу, відповідні М1 + інші
еліменти, які можуть швидко і без ризику втрат бути звернені в налич-
Цінні та чекові вклади. З додаванням біс чекових ощадних вкладів
І дрібних термінових вкладів грошову пропозицію М2 зростає до 3054 млрд..

М3 виходить з того, що великі (100 тис. $ і більше) строкові вклади, кото-римі як правило володіють підприємства, також легко звертаються в чекові

вклади, хоча з можливим ризиком втрат. Додавання цих великих термінова-их вкладів до М2 дає ще більш широке визначення грошей:
Пропозиція грошей М3 зростає до 3889 млрд. $. Всі перераховані
елементи - в різній мірі ліквідні (М2, М3)
«Майже гроші» ускладнюють точне визначення грошей, але їх існування важливо тому що:
1) той факт, що люди мають у розпорядженні такі високоліквідні активи,
впливає на їх поведінку при споживанні та збереженні;
2) взаімообратімості «майже грошей» і грошей може впливати на стабільність економіки;
3) прийняття того чи іншого визначення грошей має значення для мети дене-жной політики;
Кредитні картки-не гроші, а засіб одержання короткострокової ССУ-
ди в комерційному банку або іншій фінансовій установі випустило картку. Кредитні картки призначені для того, щоб відкласти опла-

ту на короткий час, к. картки допомагають синхронізувати доходи і рас-

ходи зменшуючи тим самим необхідність зберігання в наявних і чекових вкладах.
Існує дві основні причини попиту на гроші:
1. Попит на гроші для угод (Д Т)
Кількість грошей необхідних для угод визначається загальним гро-
вим рівнем або номінальним валовим національним продуктом (В Н П)
В Н П - сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництв-
ва товарів і послуг в економіці країни за рік. В Н П вимірює ринкову
вартість річного виробництва (без подвійного рахунку). В Н П є де-
ніжним показником так як товари і послуги за складом різноманітні.
Попит на гроші змінюється пропорційно номінальному В Н П. Домо-
Господарствам і фірмам знадобиться більше грошей для угод або у разі
зростання цін, або в разі збільшення обсягу виробництва.
2. Попит на гроші як засобу заощадження (Д А)
Люди тримають свої фінансові активи в різних фондах, у вигляді ак-
ций корпорацій, приватних чи державних облігацій або в грошах М1.
Отже існує попит на гроші з боку активів. Недолік
володіння грошима як активами в порівнянні з володінням облігаціями
полягає в тому що вони не приносять доходу у вигляді відсотків як обліга-
ції або безстроковий вклад.
Попит на гроші з боку активів змінюється зворотна пропорція-нально ставки відсотка. Коли процентна ставка або осудні витрати володіння грошима як активами низькі, люди воліють володіти біль-
шим кількістю грошей в якості активів і навпаки коли відсоткова ста-
вка висока мати значну ліквідністю не вигідно і кількість
активів у формі готівкових грошей буде невеликим.
3. Загальний попит на гроші (Д М)
Він складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку активів. Грошовий ринок об'єднує попит та пропозицію грошей для оп-
тавку рівноважної ставки у відсотках. Не рівновагу грошового ринку
усувається за коштами зміни цін на облігації. При рівноважної ставши-
ки відсотків ціни на облігації постійні, а попит і пропозиція грошей рівні.
Література: - «Економікс» гл. 15 (с. 264 - 275)
Глава 15 Гроші та банківська справа
Гроші - одне з найбільших наших винаходів-складають найбільш захоплюючий аспект економічної науки. "Гроші зачаровують людей. Через них вони мучаться, для них вони трудяться. Вони придумують найбільш митецькі способи одержати їхній і найбільш митецькі способи витратити їх. Гроші - єдиний товар, який можна використовувати інакше, крім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші - це чарівна, повторювана, що змінюють маски загадка " *.
Гроші, крім того, один з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони представляють собою щось набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж простий інструмент, що сприяє роботі економіки. Правильно діюча грошова система вливає життєву силу в кругообіг доходів і витрат, що уособлює всю економіку. Добре працююча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повної зайнятості. І навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості і цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів.
У цій главі будуть розглянуті природа і функції грошей, а також інші основні інститути американської банківської системи. Глава 16 присвячена методам, якими окремий комерційний банк і банківська система в цілому можуть змінювати пропозицію грошей. У главі 17 ми обговоримо, яким чином центральні банки в економіці намагаються регулювати пропозицію грошей, з тим щоб забезпечити повну зайнятість і стабільність рівня цін. Нарешті, глава 18 присвячена монетаризму - альтернативи кейнсіанської макроекономічної теорії, яка розглядалася в 12-14-ї розділах. Згідно монетаризму, грошова пропозиція є ключовий фактор, що визначає рівень виробництва, зайнятості і цін.
Federal Reserve Bank of Philadelphia. Creepiing Inflation \ \ Business Review. August 1957.P.3
Структура цієї глави наступна Ми почнемо з огляду функцій грошей. Потім перенесемо увагу на пропозицію грошей, поставивши досить складне питання що є грошима в нашій економіці? По-грітися ми розглянемо основу пропозиції грошей у Сполучених Штатах них. По-четверте, пояснимо попит на діви По-п'яте, ми сумісний пропозицію грошей і попит гроші для зображення і пояснення грошового ринку І нарешті, проаналізуємо інституційну структуру американської фінансової системи.
Функції грошей
Що таке гроші? Гроші - це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Існує три функції грошей.
1. Засіб обігу. По-перше і насамперед гроші є сьогодні засобом звернення; гроші можна використовувати при купівлі і продажу товарів і послуг. Робочий пекарні не хоче, щоб з ним розплачувалися, наприклад, 200 булками на тиждень. Власник пекарні також не хоче отримувати, допустимо, свіжу рибу за свої булки. Гроші ж ліг приймаються як засоби платежу. Це зручне соціальне винахід, що дозволяє платити власникам ресурсів і виробникам "товаром" (грошима), який може бути використаний для купівлі будь-якого з усього набору товарів і послуг, наявних ринку. Як засіб обміну гроші дозволяють суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. І, надаючи зручний спосіб обміну товарами, гроші та суспільству можливість скористатися плодами географічної спеціалізації і поділу праці між людьми (див. гл. 3, особливо рис. 3-1).
2. Міра вартості. Гроші виступають також мірою вартості. Суспільство вважає зручним використовувати грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартостей різнорідних благ і ресурсів. Подібно до того як ми вимірюємо дистанції в милях або кілометрах і порівнюємо їх, ми співмірюємо вартість благ і послуг у грошовому вираженні. Це має очевидні переваги. Завдяки грошовій системі нам треба виражати ціну кожного продукту через всі інші продукти, на які можливо міг би бути він обмінений; ми не повинні виражати ціну худоби через зерно, кольорові олівці, сигари.
Глава 15 Гроші та банківська справа

Гроші - одне з найбільших наших винаходів
- Складають найбільш захоплюючий аспект економічної науки. "Гроші зачаровують людей. Через них вони мучаться, для них вони трудяться. Вони придумують найбільш митецькі способи одержати їхній і найбільш митецькі способи витратити їх. Гроші
- Єдиний товар, який можна використовувати інакше, крім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите не інвестуєте їх. Люди майже все зроблять для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші - це чарівна, повторювана, що змінюють маски загадка "*.
Гроші, крім того, один з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони представляють собою щось набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж простий інструмент, що сприяє роботі економіки. Правильно діюча грошова система вливає життєву силу в кругообіг доходів і витрат, що уособлює всю економіку. Добре працююча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повної зайнятості. І навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості і цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів.
У цій главі будуть розглянуті природа і функції грошей, а також інші основні інститути американської банківської системи. Глава 16 присвячена методам, якими окремий комерційний банк і банківська система в цілому можуть змінювати пропозицію грошей. У главі 17 ми обговоримо, яким чином центральні банки в економіці намагаються регулювати пропозицію грошей, з тим щоб забезпечити повну зайнятість і стабільність рівня цін. Нарешті, глава 18 присвячена монетаризму - альтернативи кейнсіанської макроекономічної теорії, яка розглядалася в 12-14-ї розділах. Згідно монетаризму, грошова пропозиція є ключовий фактор, що визначає рівень виробництва, зайнятості і цін.
Federal Reserve Bank of Philadelphia. Creepiing Inflation \ \ Business Review. August 1957.P.3
Структура цієї глави наступна Ми почнемо з огляду функцій грошей. Потім перенесемо увагу на пропозицію грошей, поставивши досить складне питання що є грошима в нашій економіці? По-грітися ми розглянемо основу пропозиції грошей у Сполучених Штатах них. По-четверте, пояснимо попит на діви По-п'яте, ми сумісний пропозицію грошей і попит гроші для зображення і пояснення грошового ринку І нарешті, проаналізуємо інституційну структуру американської фінансової системи.
Функції грошей
Що таке гроші? Гроші - це те, що гроші роблять. Все, що виконує функції грошей, і є гроші. Існує три функції грошей.
1. Засіб обігу. По-перше і насамперед гроші є сьогодні засобом звернення; гроші можна використовувати при купівлі і продажу товарів і послуг. Робочий пекарні не хоче, щоб з ним розплачувалися, наприклад, 200 булками на тиждень. Власник пекарні також не хоче отримувати, допустимо, свіжу рибу за свої булки. Гроші ж ліг приймаються як засоби платежу. Це зручне соціальне винахід, що дозволяє платити власникам ресурсів і виробникам "товаром" (грошима), який може бути використаний для купівлі будь-якого з усього набору товарів і послуг, наявних ринку. Як засіб обміну гроші дозволяють суспільству уникнути незручностей бартерного обміну. І, надаючи зручний спосіб обміну товарами, гроші та суспільству можливість скористатися плодами географічної спеціалізації і поділу праці між людьми (див. гл. 3, особливо рис. 3-1).
2. Міра вартості. Гроші виступають також мірою вартості. Суспільство вважає зручним використовувати грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартостей різнорідних благ і ресурсів. Подібно до того як ми вимірюємо дистанції в милях або кілометрах і порівнюємо їх, ми співмірюємо вартість благ і послуг у грошовому вираженні. Це має очевидні переваги. Завдяки грошовій системі нам треба виражати ціну кожного продукту через всі інші продукти, на які можливо міг би бути він обмінений; ми не повинні виражати ціну худоби через зерно, кольорові олівці, сигари, ав-
267
ГЛАВА 15 ГРОШІ І БАНКІВСЬКА СПРАВА

німума грошей на цих рахунках були скасовані. У результаті цього нововведення колишня різниця між поточними рахунками (безстроковими вкладами) комерційних банків і ощадних вкладів ощадних заснувань практично зникла. Якщо півтора десятиліття назад гроші можна було визначити як "наявні плюс безтермінові вклади комерційних банків", то зараз визначення повинне звучати так: "Готівка плюс усі чекові внески". Чекові внески включають не тільки безтермінові вклади (поточні рахунки) у комерційних банках, але й оборотні рахунки по ощадних вкладах, автоматичні рахунки трансферних послуг і "шейр драфт рахунку.

Застереження. Наше визначення грошей слід забезпечити технічної застереженням: готівка і чекові внески, що належать державі (міністерству фінансів) і Федеральним резервним банкам, комерційним банкам або іншим фінансовим установам, не враховуються. Почасти це робиться для того, щоб уникнути завищення грошової пропозиції, а почасти тому, що гроші, що знаходяться в розпорядженні домашніх господарств і підприємств - тобто "в обігу", - мають більше відношення до рівня витрат в економіці '.
МАЙЖЕ ГРОШІ ": М2 та МЗ
'За ч т і д е н ь г і "- це визначені високоліквідні фінансові активи, такі, як безчекові ощадні рахунки, строкові вклади і короткострокові державні цінні папери, що хоча і не функціонують безпосередньо як засіб обігу але можуть легко і без ризику фінансових утрат переводитися в готівку або чекові рахунки. Так, ви можете зажадати зняти готівку з безчекового ощадного рахунку в комерційному банку або ощадному заснуванні. Чи, в іншому випадку, ви можете зажадати перекладу фондів з безчекового ощадного рахунку на поточний рахунок. Строкові вклади, як припускає їхня назва, стають доступними вкладнику лише після закінчення терміну. ​​Наприклад, вкладник може вилучити без сплати штрафу 90-денні чи 6-місячні внески тільки після закінчення зазначеного терміну. ​​Хоча строкові вклади мають явно меншу ліквідність (здатністю бути витраченими), чим безчекові зберіг -
Цілком очевидно, що паперовий долар на руках Джона Доу становить саме 1 дол. грошової пропозиції. Але якщо б нам довелося підраховувати долари банків як частини грошової пропозиції, той же самий 1 дол., Вкладений у банк, перетворився б на 2 дол. Він був би прийнятий до уваги як 1 дол. на поточний рахунок Доу і в той же час як 1 дол. готівки, що зберігається в банківському сейфі. Проблему подвійного рахунку можна вирішити, виключивши при визначенні загального грошового обігу зберігається у банках готівку (а також готівку, переведену в Федеральні резервні або комерційні банки). Більш довільний характер носить виняток готівки, що є у держави, і належних йому безстрокових вкладів. Це дозволяє нам точніше порівнювати грошові пропозиції з нормою витрат у приватному секторі економіки незалежно від витрат, викликаних політикою держави.
Тільні рахунку, вони можуть бути використані як готівкові або після закінчення терміну переведені на поточний рахунок. Тому наші керівні грошово-кредитні установи пропонують друге і більш широке визначення грошей:
Гроші, М2 = М1 + безчекові ощадні рахунки + дрібні (не перевищують 100 тис. дол.) Строкові вклади.
Іншими словами, М2 включає елементи засобу обігу (готівка і чекові вклади), відповідні М \ плюс інші елементи, які можуть бути досить швидко і без втрат звернені у готівку та чекові вклади. Таблиця 15-1 показує, що з додаванням безчекового ощадних вкладів і дрібних термінових вкладів грошову пропозицію М2 зростає до 3054 млрд дол. при М1, рівному 784 млрд.
Третє, "офіційне" визначення М3 виходить з того, що великі (100 тис. дол. І більше) строкові вклади, якими зазвичай володіють підприємства у формі депозитних сертифікатів, також легко звертаються в чекові вклади. Чинний ринок таких сертифікатів насправді існує, і тому їх можна в будь-який час продати (ліквідувати), хоча і з можливим ризиком втрат. Додавання цих великих термінових вкладів до М2 дає ще більш широке визначення грошей:
Гроші, МОЗ = М2 + великі (100 тис. дол. І більше) строкові вклади. Звернувшись знову до таблиці 15-1, ми побачимо, що пропозиція грошей МОЗ зростає до 3889 млрд дол.
Нарешті, є й інші кілька менш ліквідні активи, такі, як певні державні цінні папери (наприклад, рахунки казначейства та ощадні облігації США), які можуть бути легко звернені в гроші М1. Слід підкреслити, що існує цілий спектр активів, які лише трохи відрізняються один від одного за ступенем ліквідності або наявності грошових властивостей.
Яке визначення ми приймемо? Хоча в кожного з них є прихильники, більшість економістів віддає перевагу просте визначення М1. Чому? Воно включає все, що прямо і безпосередньо використовується в якості засобу обігу. Якщо розширювати визначення понад включення готівки і чекових вкладів, то у нього просто не буде логічної межі, оскільки всі додаткові елементи М2, МЗ і так далі в різного ступеня ліквідні. У подальшому обговоренні та аналізі ми будемо дотримуватися вузького визначення грошей М \, так як його компоненти можуть бути невідкладно витрачені. Однак ви повинні знати, що питання визначення грошей залишається спірним і невирішеним.
"МАЙЖЕ ГРОШІ": підтекст
За винятком того, що "майже гроші" ускладнюють точне визначення грошей, їх існування важливо в силу декількох пов'язаних між собою обставин.

ГЛАВА 15 ГРОШІ І БАНКІВСЬКА СПРАВА

Що визначає попит на гроші з боку активів? Щоб отримати відповідь, ми повинні спочатку усвідомити, що кожна з різноманітних форм, в яких можуть знаходитися фінансові активи, має свої переваги і недоліки. Давайте для простоти порівняємо форми у вигляді облігацій і у вигляді грошей. Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність, тобто гроші можна негайно використовувати для придбання покупок. Як форма володіння активами, гроші особливо привабливі, коли очікується падіння цін на товари, послуги, а також на інші фінансові активи. Коли падають ціни на облігації, їх власник зазнає збитків у тому випадку, якщо облігації повинні бути продані після закінчення певного терміну.
Недолік володіння грошима, як активом, у порівнянні з володінням облігаціями полягає в тому, що вони не приносять доходу у вигляді відсотка або, принаймні, не дають такого відсотка, як облігації або безстрокові вклади. Деякі банки та ощадні установи обумовлюють виплату відсотка вкладнику деяким мінімальним розміром чекового внеску. У тому випадку, якщо внески не досягають мінімального розміру, вони не приносять відсотка. Відсоток з чекових внесків, що перевищують встановлений мінімум, менше того, який сплачується з облігацій і різних безстрокових вкладів.
У світлі цієї інформації доводиться вирішувати, скільки фінансових активів тримати, допустимо, в облігаціях, а скільки в грошах. Рішення в першу чергу залежить від ставки відсотка. Давайте міркувати так: володіючи грошима, домашнє господарство або підприємство несе змінні витрати (гл. 2). Тобто кожен власник грошей утримується або жертвує доходом у вигляді відсотка. Якщо облігація приносить 10-процентний дохід, то володіння 100 дол. у вигляді готівки або безвідсоткового чекового рахунку варто вам недоотриманого річного доходу в розмірі 10 дол. Не дивно, що попит на гроші з боку активів змінюється обернено пропорційно ставці відсотка. Коли процентна ставка або змінні витрати володіння грошима, як активом, низькі, люди воліють володіти великою кількістю грошей в якості активів. Навпаки, коли відсоток високий, мати значну ліквідністю невигідно, і кількість активів у формі грошей буде невеликим. Інакше кажучи, коли володіти грошима, як активом, невигідно, люди тримають менша їх кількість. У тому випадку, коли володіння грошима вигідно, люди мають їх більше. Зворотна залежність між процентною ставкою і кількістю грошей, яку люди хочуть мати в якості активу, показана на малюнку 15-26 прямий Da.
ЗАГАЛЬНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ, Dm
Як показано на малюнку 15-2в, загальний попит на гроші, Dm можна визначити шляхом cмещенія по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з
боку активів на величину, рівну попиту на гроші для угод. (Похила лінія на малюнку 15-2в позначає величину попиту на гроші для угод, до якої була додана величина зображеного на малюнку 15-2б попиту на гроші з боку активів.)
Отримана в результаті спадаюча пряма означає загальну кількість грошей, які люди хочуть мати для угод і як активи, при кожній можливій величині процентної ставки. Зверніть далі увагу, що зміна номінального ВНП, що розглядається через призму попиту на гроші для угод, викличе зміщення кривої загального попиту на гроші.
Простіше кажучи, збільшення номінального ВНП означає, що люди захочуть мати більше грошей для угод, а це зрушить криву загального попиту на гроші праворуч. Наприклад, якщо номінальний ВНП збільшився з 300 до 450 млрд дол. і припущення про те, що кожен призначений для угод долар витрачається в середньому 3 рази на рік, зберігає силу, тоді пряма попиту на гроші для угод переміститься з 100 на 150 млрд дол. У результаті крива загального попиту на гроші при кожній можливій величині процентної ставки розташується на 50 млрд правіше в порівнянні з попереднім випадком. І навпаки, падіння номінального ВНП веде до зсуву кривої загального попиту на гроші ліворуч.
Грошовий ринок
Ризикуючи забігти вперед, ми можемо об'єднати попит і пропозиція грошей, з тим щоб описати грошовий ринок і визначити рівноважну ставку відсотка. Для цього ми провели на малюнку 15-2в вертикальну лінію, Sm, що позначає пропозицію грошей. Зображення грошової пропозиції у вигляді прямої засноване на спрощеній передумові, згідно з якою наші керівні грошово-кредитні органи та фінансові установи забезпечують економіку деяким певним обсягом грошей, таким, як загальний обсяг М1, показаний на малюнку 15-1. Як і на ринку продуктів або ресурсів (гл. 4), перетин попиту на гроші і пропозиції грошей визначає ціну рівноваги. У даному випадку "ціною" є рівноважна ставка відсотка, тобто ціна, що сплачується за використання грошей.
Що станеться при наявності нерівноваги на грошовому ринку? Яким чином грошовий ринок міг би досягти рівноваги? Розглянемо малюнок 15-3, в якому відтворюється малюнок 15-2в і додані дві альтернативні криві пропозиції грошей.
Припустимо спочатку, що пропозиція грошей зменшилася з 200 млрд дол., Позначене як Sm, до 150 млрд, виражений через Sm1,. Зауважимо, що кількість необхідних грошей перевищує кількість запропонованих на 50 млрд при колишній рівноважної
Тема 5: Сучасна банківська система
План:

1 Структура банківської системи та її функції.

2 Центральний банк.
3 Банківські операції.
4 Банківські резерви.
Відповіді:

Банківська система України побудована по дворівневому принципу

і включає в себе: 1. Центральний банк - Національний банк України
2.Коммерческіе банки.

НБУ виконує традиційні функції, характерні для центрального бан-

ка держ.:
1) є емісійним і розрахунковим центром держави;
2) є «банком банків» і банкіром уряду;
3) НБУ здійснює регулювання та контроль за кредитно - фінансової
системи країни в цілому
4) НБУ надано монопольне право на випуск грошей в обіг у
той час як Казночейство і Мінестерство фінансів не мають право емісії
грошей і здійснює фінансування держ. витрат у межах надійшли доходів до бюджету а також отриманих кредитів. Цим забезпечується креди-
тна основа сукупного грошового обігу в Україні.

НБУ був заснований в 1991р. і являє собою систему єдиного банку,

включаючи в себе центральний апарат, розташований в м Києві, Кримське
республіканське і 24 обласних управлінь. Управління НБУ діють від
його імені в межах наданих їм повноважень функцій. Вони під-
звітності правління банку. Функціональним підрозділам НБУ принад-
лежать обчислювальні розрахунково - касові центри, регіональні і цент-
ральная розрахункові палати.
Керівним органам НБУ є Правління банку яке очолювана-
ляєт Голова Правління.
Як розрахунковий центр країни НБУ:
1) встановлює правила поведінки безготівкових розрахунків хозяйствующі-ми суб'єктами;
2) організовує розрахунки між комерційої банками в Україну;
3) НБУ надає інтереси держави у відносинах з центральними
банками іноземних держав;
4) НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних бан-ків;
5) видає ліцензії на ведення валютних операцій;
6) здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на терито-
рії Україні;
7) як «банк банків» він веде рахунки комерційних банків;
8) здійснює їх розрахунково - касове обслуговування;
9) надає кредити для функціонування міжбанківського креди-
тного ринку в Україні;
10) НБУ організує касове виконання бюджету в банківській системі
Україна;
11) надає кредити уряду;
12) на НБУ покладене виконання операцій по розміщенню дер-дарських цінних паперів;
13) НБУ обслуговує внутрішній борг держави;
14) на НБУ покладене виконання операцій, пов'язаних з функціонування-
ням валютного ринку України;
15) НБУ за узгодженням з Кабміном встановлює офіційний валют-ний курс національної грошової одиниці;
16) створює валютні резерви, організовує операції з монетарними (дене
жнимі) металами;
Комерційні банки - це організації функціями яких є
кредитування суб'єктів підприємницької діяльності та громадян за
рахунок залучення коштів підприємств і організацій, населення, а так само
інших кредитних ресурсів касове та розрахункове обслуговування народного
господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Комерційні банки можуть виконувати такі операції:
1.Прівлечченіе і розміщення грошових вкладів і кредитів.
2.Осуществленіе розрахунків за дорученням клієнтів.
3.Фінансірованіе капітальних вкладень за дорученням власників або
розпорядників інвестиційних коштів.
4. Випуск платіжних документів і цінних паперів (чеки, акредитиви, ак-
ції векселі).
5. Купівля, продаж, зберігання платіжних документів, цінних паперів та інші
операції з ними.
6. Видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб,
передбачають їх виконання у грошовій формі.
7. Придбання за свій рахунок засобів виробництва для передачі їх в оренду
- Лізинг.
8. Купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти на-
особистими і валютою, що знаходиться на рахунках і вкладах.
9. Купівля - продаж в Україні і за кордоном дорогоцінних металів
10. Довірчі операції за дорученням клієнта (залучення та розташуванню-ня засобів управління цінними паперами і т. д.)
11. Надання консультаційних послуг.
12. Проведення операцій з касового виконання держ бюджету за дорученням-нію НБУ.
Банкам забороняється здійснювати: діяльність у сфері виробництва і те-
рговлі матеріальними цінностями, а також операції зі страхування, крім
страхування валютних, кредитних і процентних ризиків.
На сьогоднішній день банківська система Україна налічує 230 ба-нковскіх установ, що мають 18000 філій. Майже всі установи ко-
ммерчіскіх банків сформовані на акціонерній основі, а 8 з них функ-
ціоніруют за участю іноземного капіталла.Нііболее великими комерційними банками є: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Агропром - банк України. Крім того в України діють 2 державні банки Укр -
Ексімбанк і Ощадбанк. Укрексімбанк обслуговує експортно-імпортні оп-
ераціі і зовнішній борг держави. Система ощадбанку має 654 відділень
і 15000 філій. Існують також не банківські фінансові кредитні
установи. Їх називають паробанкамі або фінансовими посередниками.
До них відносяться:
1. Кредитні союзи.
2. Інвестиційні компанії та фонди.
3. Приватні пенсійні фонди, трастові компанії (довірчі про-вин)
Особливим кредитною установою є ломбарди. Ломбарди видають
громадянам позики забезпечені заставою.
Кредитування. Кредитні відносини являють собою акумульовано-ні вільні грошові кошти в руках одного суб'єкта і подання
їх іншими суб'єктами на умовах терміновості платності і зворотності.
Терміновість це час на який передаються грошові кошти від кредитора позичальникам.

Платність це ціна кредиту або відсоток від виданої в якості кредиту
суми яку позичальник має заплатити за кредит
Повернення це обов'язкова умова кредитування тобто гарантія повернення отриманої в якості кредиту суми. Кредитуванням займаються
державні та комерційні банки.
Державний кредит має три основні форми:
а) позика;
б) боргові зобов'язання;
в) ощадна справа;
Кожна з форм держ. кредиту має свої специфічні форми. Розрізняють
внутрішній і зовнішній, довгостроковий, середньостроковий і короткий кредит.
Кредитором може виступати Уряд України, також місцеві орга-ни влади.
Банківська система США:

Кредитно - грошова політика повинна повинна сприяти спосіб-

ствовать встановленню в економіці загального рівня виробництва, характери-рюючої повною зайнятістю та відсутністю інфляції.
Банки здійснюють різні розрахункові операції. Їх основна фун-жим "для економіки - створення банківських безготівкових грошей на основі де-
позитив (поточних рахунків в банку) централізація і суспільний контроль
є обов'язковими передумовами ефективності банківської систе-ми. На початку ХХ ст. Конгрес утворив Національну комісію по грошах.
Результатом її роботи став закон «Про федеральної резервної системи» (ФРС)
прийнятий в 1913 р. Закон «Про ФРС» був необхідний тому що нерегульована банк-івської система нездатна забезпечити пропозицію грошей, найбільшою сте-пені сприяють добробуту економіки в цілому. Оскільки ізбиті-ок грошей може сприяти ускладненню інфляційних проблем, недос-таток грошей може загальмувати ріст економіки, перешкоджаючи обміну та вироб-ництва товарів і послуг.
Стрижнем грошової і банківської системи є: Рада керуючих ФРС, який впливає на здатність системи до створення денег.7 членів Со-
Вега призначаються Президентом за згодою Конгресу, їм устонавливается тривалі терміни повноважень-17 років. Але кожні 2 роки замінюється 1 член
ради. Призначення, а не обрання членів ради має на меті відокремити креди-тноденежную політику від політики партії. Рада Керівників відповідає за загальне керівництво і контроль над роботою грошової і банківської системи країни. Загальновизнано, що Голова Ради - самий впливовий рук-оводітель Центрального банку у світі. Ефективність заходів Ради повинна відповідати суспільним інтересам і сприяти загальному економічному добробуту. Це досягається за допомогою певної
Техніки управління грошовою пропозицією.
Формуванню основ банківської політики Раді Керуючих допомагає 2 органу:
1. «Комітет відкритого ринку» складається з 7 членів ради і 5 президентів-тов федеральних резервних банків. Комітет визначає політику ФРС у про-
ласті закупівель і продажу держ. облігацій на відкритому ринку. Ці операції являють собою найбільш важливий спосіб впливу керівних кре-дитно-днежних установ на пропозицію грошей.
2.Федеральний консультативна рада. Він складається з 12 керівників ко-ммерческіх банків, що обираються по одному щорічно від кожного з 12 федер-альних резервних банків.
ФРС має 3 відмінних рис, вони є:
а) центральними банками;
б) квазігромадськими банками тобто відображають симбіоз приватної власнос-ти та громадського контролю. Центральні банки є приватною собст-ності але управляються державою. Власники не контролюють не склад ні керівництво ні політику центрального банку.
в) банками банкірів тобто федеральні резервні банки роблять для депозит-
них установ теж саме, що депозитні установи роблять для фі-
чних осіб (приймають внески банків і установ, надають позики)
Функції ФРС:
1. ФРС зберігає внески банків і ощадних установ які називаються резервами.
2. ФРС забезпечує механізм інкасації чека.
3. ФРС виступає в ролі фіскального (податкового) агента федерального уряду.
4. ФРС здійснює нагляд за діяльністю входять до неї банків.
5. ФРС несе відповідальність за контроль над пропозицією грошей
6. ФРС здійснює випуск готівкових грошей
Основне завдання керівництва ФРС полягає в регулюванні грошового про-
рощення відповідно до потреб економіки в цілому.
Операції ФРС:
Кінцева мета ФРС - зниження інфляції, безробіття, швидке зростання ВНП,
досягнення стабільності у зовнішніх зв'язках, регулювання інвестицій, де-
млостей і кредитів у країні.
Три головних інструменту кредитно-грошової політики:
1) операції на відкритому ринку характеризується як найбільш важлива функ-ція ФРС. Купуючи і перепродуючи урядові цінні папери на від-
критому ринку ФРС може підвищувати або знижувати банківські резерви.
2) обліково - процентна політика. Встановлення процентної ставки, за якими-
рій банки можуть запозичити резерви у ФРС (дисконтна ставка)
3) зміна офіційного курсу резервних вимог для банків та інших
фінансових інститутів.
ФРС може варіювати резервними вимогами якщо виникає необ-
ходімость змінити фінансову ситуацію. Якщо ФРС бажає зробити гроші
більш дорогими дуже швидко б то вона може збільшити відсоток резервних
вимог для великих банків а також збільшити резервні вимоги на
складні депозити. ФРС виконує підтримання стабільності економіки
країни якщо економіка на етапі спаду, ФРС збільшує грошову масу і
кредит, а в період підйому - зменшує їх.
Банківські операції. Банк надає вкладникам послуги за рахунок за приймальних засобів і отримує за це прибуток баланс банку відображає активи (рас-
хід, розміщення коштів) і пасиви (залучення коштів в банк). Активи
приносять банкам дохід і контролюється ФРС через пасиви т. обр. контро-
ліруется грошова маса країни.
Активи:
1. Золоті сертифікати - розписки на ту чи іншу кількість золота, виданий-
ве казначейством.
2. Цінні папери уряду, які є основою інших активів.
3. Облікові векселі та акцепти (зобов'язання сплатити за пред'явленим
рахунку або векселем).
Пасив:
У пасив записуються звичайні рахунки капіталів: початковий капітал, внесення ав-
нний банками - членами ФРС і акумульована прибуток кожного з 12 банків. Основна частина цього прибутку йде Казначейству, а решта чать прибутку розподіляється між 12 - ма ФРБ т. е. залишається на рахунку кожного
з банків.
Банківський резерв - це законодавчо встановлений відсоток до ос-
залишки на поточних рахунках. Банківський резерв страхує депозити вкладників.
Величина резерву показує який процентної величиною від загальних коштів
банк не може скористатися. Решта кошти банку можуть бути
вкладені у дохідні інвестиції, операції з векселями і т. д. Можливо через
менение величини резервів, але банки у збільшення відсотка резервів не за-
цікавило. Резерви є основою регулювання всієї грошової маси в країні, тому рівень резервів стверджує «Рада відкритого ри-
нка ». Резерв встановлюється законом з метою контролю за діяльністю ба-
нков та стабілізації грошового обороту.
Для утворення депозитів у будь-якій країні необхідно враховувати 4-й
чинники:
1. Банки мають отримувати нові резерви в залежності від циклічності те-
варно - грошових відносин (нормальний розвиток економіки, інфляція,
гіперінфляція, дефляція)
2. Банкам необхідно забезпечити стимул для надання позик та інших
операцій (розміщення акцій, спекуляція з акціями та іншими цінними паперами).
3.Обеспечіть існування ринкових суб'єктів, які прагнуть продавати цінні папери і брати позики.
4.Населеніе повинно бути зацікавлене тримати свої гроші в банках тобто
не повинно здійснюватися конфіскаційних обмінів грошей.

інакше, як спеціальним законодавчим актом. Як вже говорилося, тривалі терміни повноважень членів Ради мають на меті захистити й ізолювати їх від політичного тиску.
Незалежність Федеральної резервної системи продовжує бути причиною споровши. Прихильники незалежності вважають, що Федеральна резервна система повинна бути обгороджена від політичного тиску, оскільки на неї покладена складна і переважно технічна задача ефективного керування пропозицією грошей. Вони стверджують, що конгресу й органам виконавчої влади політично вигідно призивати до розширюється фіскальної політики (зниження податків і витрати на дотації приносять голосу виборців), а крім того, для захисту від викликаної нею інфляції необхідно мати незалежний кредитно-грошовий орган.
Супротивники незалежної Федеральної рееерв-ної системи вважають, що наявність могутнього установи, члени якого не підкоряються безпосередньо волі народу, абсолютно недемократично. Вони стверджують, що коли незабаром відповідальність за економічний добробут нації в кінцевому рахунку лягає на державні органи законодавчої і виконавчої влади, то ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку. Чому конгрес і адміністрація повинні відповідати за наслідки політики, яку вони не контролюють цілком? Критики приводять приклади проведення Федеральною резервною системою кредитно-грошових заходів, які йшли врозріз з цілями фіскальної політики.
Ви зможете прояснити власну позицію з цього питання після того, як ми розглянемо принципи дії кредитно-грошової політики в главі 17.
Дванадцять федеральних резервних банків. Дванадцять федеральних резервних банків мають три головні відмітні риси. Вони є (1) центральними банками, (2) квазігромадськими банками і (3) банками банкірів.
1. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ. Більшість країн мають один центральний банк, наприклад Англійський банк в Великобританії чи Бундесбанк в Західній Німеччині. У Сполучених Штатах їх 12! Почасти це відбиває наші географічні масштаби, економічна розмаїтість і наявність великого числа комерційних банків. Крім того, це - результат політичного компромісу між прихильниками централізації і захисниками децентралізації. На малюнку 15-5 зображено розташування 12 федеральних резервних банків і позначені райони їх дії. Через центральні банки здійснюються основні політичні директиви Ради керуючих. Найважливіший з них - Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка. З розвитком сучасних засобів повідомлення і транспорту географічна необхідність у системі регіональних банків, безсумнівно, зменшилася.
2. Квазігромадські банки. Дванадцять федеральних резервних банків є квазігромадськими банками. Вони відбивають зацікавлений симбіоз приватної власності і загально-ного контролю. Федеральні резервні банки знаходяться у власності комерційних банків - учасників відповідного округу. Для вступу у Федеральну резервну систему комерційні банки зобов'язані придбати частку участі в акціонерному капіталі Федерального резервного банку свого району. Але принципи політики, що проводиться федеральними резервними банками, установлюються державним органом - Радою керуючих. Центральні банки американської
300 ЧАСТИНА 3
ГРОШІ, БАНКІВСЬКА СПРАВА І ГРОШОВА ПОЛІТИКА

авторсь Федеральної резервної системи може впливати на здатність банківської системи до створення грошей. Які інструменти або прийоми можуть бути використані на розсуд Ради керуючих для впливу на резерви комерційного банку?
Існує три основних засоби кредитно-грошового контролю:
1. Операції на відкритому ринку.
2. Зміна резервної норми.
3. Зміна облікової ставки.
ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ плюс навпроти "цінних паперів" у колонці активів балансового звіту федеральних резервних банків. Спрямована вниз стрілка означає, що федеральні резервні банки надали резерви комерційним банкам. Тому ми ставимо знак плюс перед "резервами" у балансовому звіті комерційних банків. Знак плюс у колонці зобов'язань балансового звіту федеральних резервних банків означає, що резерви комерційного банку збільшилися; для федеральних резервних банків вони є зобов'язаннями.
Найважливіший аспект цієї операції полягає в тому, що, коли федеральні резервні банки купують цінні папери у комерційних банків, резерви - а тому і здатність до кредитування - комерційних банків зростають.

Операції на відкритому ринку - найбільш важливий засіб контролю грошової пропозиції. Термін "операції на відкритому ринку" відноситься до купівлі і продажу державних облігацій федеральними резервними банками на відкритому ринку - тобто до купівлі та продажу облігацій комерційним банкам і населенню в цілому. Як ці покупки і продажу державних пінних паперів впливають на надлишкові резерви комерційних банків?
Купівля цінних паперів. Припустимо, Рада керуючих дав команду федеральним резервним банкам купити державні облігації на відкритому ринку. У кого можна купити ці цінні папери? Взагалі кажучи, у комерційних банків і населення. У будь-якому випадку кінцевий результат, по суті, один і той же - резерви комерційного банку збільшуються.
У КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. Простежимо процес покупки федеральним резервним банком державних облігацій у комерційних банків. Ця угода проста.
а. Комерційні банки передають частину своїх портфелів цінних паперів федеральним резервним банкам.
б. Федеральні резервні банки оплачують ці цінні папери збільшенням резервів комерційних банків на суму купівлі.
Подібно до того як комерційний банк може оплатити облігацію, куплену у приватної особи, шляхом збільшення поточного рахунку продавця, "банк банкірів" може оплатити облігації, куплені у комерційних банків, збільшенням резервів банку. Коротше кажучи, об'єднаний балансовий звіт комерційних банків зміниться так, як показано на схемі (див. правий стовпець).
Спрямована вгору стрілка показує, що цінні папери перейшли від комерційних банків до федеральним резервним банкам. Отже, ми ставимо знак мінус перед "цінними паперами" в колонці активів балансового звіту комерційних банків. З тієї ж причини ми ставимо знак
Федеральні резервні банки

Активи	Зобов'язання і власний капітал
+ Цінні папери (а)	+ Резерви комерційних банків (в)
(А) Цінні папери	(В) Резерви
Комерційні банки
Активи	Зобов'язання і власний капітал
- Цінні папери (а)
+ Резерви (в)

У НАСЕЛЕННЯ. Якщо федеральні резервні банки повинні купити цінні папери просто у населення, вплив на резерви комерційного банку буде, по суті, те ж саме. Припустимо, компанія з пакування м'яса "Грізлі" володіє кількома відчужуваними державними облігаціями, які вона продає федеральним резервним банкам на відкритому ринку. Угода проходить так:
а. Компанія "Грізлі" передає цінні папір федеральним резервним банкам і на сплату отримує чек, виписаний на себе федеральними резервними банками.
б. Компанія "Грізлі" негайно вкладає цей чек на свій рахунок у банку Уоху.
в. Банк Уоху пред'являє цей чек федеральним резервним банкам до оплати, посилаючи його федеральним резервним банкам для обліку. У результаті банк Уоху отримує збільшення своїх резервів.
ГЛАВА 17 303
ФЕДЕРАЛЬНОГО РЕЗЕРВНОГО БАНКУ І КРЕДИТНО-ГРОШОВА ПОЛІТИКА

Зверніть увагу на те, що продаж федеральними резервними банками облігацій на 1000 дол. системі комерційних банків знижує її фактичні і надлишкові резерви на 1000 дол. Але продаж 1000-доларової облігації населенню знижує надлишкові резерви на 800 дол., Оскільки в результаті продажу на 1000 дол. зменшилася і кількість грошей на поточному рахунку. У цьому випадку продаж облігацій населенню рівнозначна тому, що система комерційних банків зменшила знаходяться в обігу поточні рахунки на 1000 дол., Щоб пом'якшити зменшення надлишкових резервів до 200 дол.

Проте в обох випадках продажу облігацій Федеральною резервною системою головні результати однакові: коли федеральні резервні банки продають цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційного банку знижуються. Якщо першооснова всі надлишкові резерви були витрачені на позички, це зменшення резервів комерційного банку перейде в зниження пропозиції грошей в країні. У нашому прикладі продаж державних цінних паперів на 1000 дол. призведе до 5000-доларового падіння грошової пропозиції, незалежно від того, продавалися чи облігації комерційним банкам або просто населенню. Ви повинні змусити себе переконатися в цьому факті, знову вивчивши малюнок 17-1 і простеживши вплив продажу 1000-доларової облігації федеральними резервними банками або комерційним банкам, або населенню.
Питання: Що змушує комерційні банки і населення йти на продаж або купівлю державних цінних паперів у федеральних резервних банків? З голови 15 ми знаємо, що ціни і відсоткові ставки облігацій перебувають в оберненій залежності. Коли Федеральна резервна система вирішує купувати державні облігації, попит на них зростає. Отже, ціни державних облігацій піднімуться, а. їхні процентні ставки впадуть. Зрослі ціни і понизили процентні ставки облігацій спонукають банки і власників державних облігацій серед населення продавати їх федеральним резервним банкам. І навпаки, коли Федеральна резервна система вирішує продавати державні облігації, додаткове їх пропозиція на ринку поніжаетцени на облігації і піднімає їх процентні ставки, роблячи тим самим державні облігації привабливою покупкою для банків і населення.
РЕЗЕРВНА НОРМА
Як може Рада керуючих за допомогою маніпулювання встановленої законом резервної нормою впливати на здатність комерційних банків до кредиту? Відповідь на це питання дає простий приклад. Розглянемо 2-й рядок таблиці 17-2 і припустимо, що, згідно балансового звіту, резерви дорівнюють 5 тис. дол., А безстрокові вклади
- 20 тис. Якщо встановлена ​​законом резервна норма становить 20%, обов'язкові резерви банку
- 4 тис. дол. Оскільки фактичні резерви
- 5 тис. дол., Ясно, що надлишкові резерви банку дорівнюють 1000 дол. Ми бачили, що на основі цих 1000 доларів надлишкових резервів окремий банк може дати в позику 1000 дол., Але банківська система в цілому може створити шляхом кредитування 5 тис. дол.
Збільшення резервної норми. Що станеться, якщо Рада керуючих підніме юридично встановлену резервну норму з 20 до 25%? (Див. рядок 3). Обов'язкові резерви зростуть з 4 тис. до 5 тис. дол., Стискаючи надлишкові резерви з 1000 дол. до нуля-зрозуміло, що зростання резервної норми збільшує кількість необхідних резервів, які повинні тримати банки. Або банки втратять надлишкові резерви, знизивши свою здатність створювати гроші шляхом кредитування, або ж вони вважатимуть свої резерви недостатніми і будуть змушені зменшити свої чекові рахунки і тим самим грошову пропозицію. У щойно наведеному прикладі надлишкові резерви перетворюються в обов'язкові резерви і здатність нашого окремого банку до створення грошей знижується з 1000 дол. до нуля. Здатність же до створення грошей банківської системи падає з 5 тис. дол. до нуля.
Що станеться, якщо Рада керуючих оголосить про майбутнє збільшення встановленого законом резервного вимоги до 30%? (Див. рядок 4). Комерційний банк опиниться перед перспективою неможливості виконання цієї вимоги.

Таблиця 17-2. Вплив змін резервної норми на здатність комерційних банків до кредитування (цифри умовні)

(1) Встановлена	(2) Безстрокові	Фактичні	(4) Обов'язкові	Надлишкові	(Б) Здатність	(7) Здатність
законом резервна	вклади (тис. доячи.)	резерви (тис. дол.)	резерви (тис. дол.)	резерви або (3) - (4)	окремого банку до ство	банківської системи
норма (у%)				(Тис. дол.)	нію грошей = (5)	до створення
					(Тис. дол.)	грошей (тис. доячи.)
(1) 10	20	5	2	3	3	30
(2) 20	20	5	4	1	1	5
(3) 25	20	5	5	0	0	0
(4) 30	20	5	6	-1	-1	-3,333

Тема 6: Показники вимірювання національного виробництва
1.Визначення валового національного продукту (ВНП).
2.Способи розрахунку ВНП.
3.Номінальний і реальний ВНП. Дефлятор ВНП.

Відповіді

Розглянемо основний показник національного виробництва (ВНП), який найточніше відображає уявлення про зміни фізичного обсягу наці-
онального виробництва. Система національних рахунків була створена в цілях з-
рювання сукупного виробництва. Суспільне рахівництво виконує для економіки в цілому ті ж функції, що й бухгалтерський облік для окремих пре-ствах або домогосподарства.
Будь-яке підприємство цікавить наскільки добре йдуть справи в його фірмі.
Для цього необхідно виміряти доходи і витрати фірми. Бухгалтерська інфо-рмація може пояснити причини успіху або невдач. Система національних рах етов тобто різні показники дозволяють виміряти обсяг виробництва в конк-ретних момент часу і розкрити чинники, безпосередньо розкривають функціонування економіки. Порівнюючи рівні національного доходу за опр-еділенний відрізок часу, можна охарактеризувати функціонування екон-Омікамі в довгостроковій перспективі, чого очікувати: підйому або спаду.
Рахунки національної економіки дають інформацію, яка є основою для формування такої державної політики, яка була б спрямована на поліпшення функціонування економіки в цілому.
Головним показником при складанні національних рахунків служить валів-ої національний продукт (ВНП). ВНП визначається як сукупна ринкова-а вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг за рік. ВНП є грошовим показником тому що порівнює різні за своїми якостями і властивостями величини. Щоб правильно підрахувати сукупний обсяг вироб-ництва, необхідно, щоб товари та послуги, вироблені в даному році б-ли враховані 1 раз. При розрахунку ВНП враховується, що більшість продуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж потрапити на ринок, їх окремі компоненти купуються і продаються декілька разів. Щоб хаті-жати подвійного рахунку, враховується тільки ринкова вартість кінцевого про-продукту і виключаються проміжні стадії, а також невиробничі угоди та продаж уживаних товарів.
Розрахунки ВНП:
ВНП може бути розрахований шляхом складання сукупних витрат, необхід-мих для виробництва всієї кінцевої продукції, або шляхом складання доходів
отриманих від виробництва даного обсягу продукції. Те, що затрачено піт-споживачеві на придбання продукту, отримане у вигляді доходу тими, хто беру участь-вал в його виробництві. Те, що витрачено на виробництво продукту є до-ходом для тих, хто вклав свої людські і матеріальні ресурси у вироб-ництво даного продукту і його реалізацію на ринку.
1. По видатках ВНП визначається, як сума споживчих витрат на те-
вари та послуги (С), валових інвестицій компаній (1g), державних закупівель
товарів і послуг (G) і чистого експорту (Xn) т. е.
Валові інвестиції поділяються на:
а) інвестиції на заміщення вибуття капіталу (необхідні на підтримку накопиченого країною капіталу на існуючому рівні);
б) чисті інвестиції (чистий приріст обсягу накопиченого капіталу);
Позитивні чисті інвестиції характерні для зростаючої економіки, в той час як негативні чисті інвестиції характерні для економіки з знижується діловою активністю.
2. ВНП за доходом або розподілу розраховується, як сума: заробітної плати найманих робітників; рентних платежів; відсотка; доходів від власності
прибуткового податку з корпорацій; дивідендів; нерозподілених прибутків корпорацій, і 2-х незв'язаних з доходами платежів - відрахувань на відшкодування спожитого капіталу і непрямих податків корпорацій.
З ВНП можна отримати інші важливі показники національного доходу:
Чистий національний продукт (ЧНП) є ВНП за ви вирахуванням відрахувань на споживання капіталу.
Національний дохід (Ni) є сукупний доходу, зароблений пос-
тавщікамі ресурсів. Вони розраховують шляхом вирахування з ЧНП непрямих
податків на бізнес.
Особистий дохід (Pi) представляє собою сукупний дохід, яка виплачується-мі індивідом і сім'ям до виплати податків з громадян.
Дохід після сплати податку (Di) - особистий дохід за вирахуванням доходів з
громадян. після сплати податків, з допомогою доходу змінюється дохід сімей
та індивідів, також наявні в їхньому розпорядженні засоби для споживан-ня і змісту.
Індекси цін розраховуються на основі порівняння ціни специфічні-кого набору, або «ринкового кошика» продукція в даному році по відно-шенню до ціни аналогічної «кошика» у базовому періоді і множення напів-
ченного приватного на 100.
Дефлятор ВНП. Являє собою індекс цін, що застосовуються кор-ктіровкі номінального ВНП з урахуванням інфляції або дефляції і одержання
на цій основі величину реального ВНП. За допомогою номінального ВНП з-міряється обсяг продукції в даному році, виражений у цінах, які пре-
володіють в даному році. За допомогою реального ВНП вимірюється обсяг про-
дукції за рік, виражений у цінах, які переважають в якомусь базовому році. Т. до так як він скоректований з урахуванням змін рівня виробничій активності. Різні показники національного доходу не врахо-вають не ринкові нелегальні угоди, зміну фонду фонду вільного часу і якість товару, складу і розподілу сукупного випуску, а також екологічні наслідки виробництва . Тим не менш, вказаний по-казник вказує досить точні числа і є досить корисним ін-декатором економічного стану.

Національного доходу за певний відрізок часу, ми можемо побудувати-іть криву, що характеризує функціонування економіки в довгостроковій перспективі: її підйом або спад відіб'ється на показнику національного до-ходу. Нарешті, інформація, яку дають нам рахунки національного доходу, є основою для формування і проведення в життя державної політики, спрямованої на поліпшення функціонування економіки: без таких розрахунків економічна політика базувалася б на інтуїції. Коро-че кажучи, рахунки національного доходу дозволяють нам складати таблиці економічного здоров'я суспільства і розумно визначати політику, яка б сприяла поліпшенню цього здоров'я
обсяг виробництва у другому році більше, ніж у першому. Чому? Тому що суспільство оцінює обсяг виробництва у другому році вище; суспільство готове заплатити за набір товарів, вироблених у другому році, більше, ніж за товари, вироблені в першому році.
Таблиця 9-1. Порівняння різнорідних обсягів виробництва з використанням цін у грошовому виразі (гіпотетичні дані)

рік	річні обсяги виробництва	ринкова вартість
1	3 апельсини і 2 яблука	3 по 20 центів +2 по 30 центів = 1,20 дол.
2	2 апельсина і 3 яблука	2 по 20 центів +3 по 30 центів = 1,30 дол.

Валовий національний продукт
Існує безліч всіляких показників економічного благо-стану суспільства. Загальновизнано, проте, що найкращим доступним індикатором здоров'я економіки є обсяг річного сукупного виробництва товарів і послуг, або, як його називають, сукупний випуск продукції в економіці. Головним показником при складанні національних-них рахунків служить валовий національний продукт, або коротко - ВНП. Він визначається як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік. Ми побачимо, що не всі товари, вироблені в даному році, можуть бути продані: деякі з них поповнять запаси. Отже, будь-який приріст запасів повинен бути врахований при підрахунку величини ВНП, оскільки з допомогою ВНП вимірюють всю поточну продукцію, незалежно від того, продана вона чи ні. Поняття ВНП заслуговує істотних коментарів.
ГРОШОВИЙ ВИМІР
Відзначимо, по-перше, що ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва. ВНП є грошовим показником. У самому справі, він повинен бути таким, якщо нам необхідно порівнювати різнорідні по складу набори товарів і послуг, що вироблені у різні роки, і мати повне уявлення про їх відносної вартості. Пояснимо на простому прикладі. Уявімо економічну систему, в якій в одному році було випущено 3 апельсина і 2 яблука, і 2 апельсина і 3 яблука у другому році. У якому році обсяг виробництва більше? На це питання не можна відповісти доти, поки на різні продукти не будуть прикріплені ярлики з вказівкою суспільної оцінки їх відносної вартості. Рішення проблеми представлено в таблиці 9-1. Припустимо, що піна (у грошовому вираженні) апельсина - 20 центів, а ціна яблук - 30 центів. Можна зробити висновок, що
Для того щоб правильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб всі продукти і послуги, вироблені в даному році, були враховані один раз, і не більше того. Більшість продуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж потрапляють на ривок. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів. Таким чином, щоб уникнути багаторазового обліку частин продуктів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВНП враховується тільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається проміжна продукція.
Під кінцевими продуктами ми розуміємо товари і послуги, які купуються для кінцевого користування, а не для перепродажу або подальшої обробки або переробки. Операції, що включають проміжні продукти, з іншого боку, відносяться до придбання товарів і послуг для подальшої обробки або переробки або для перепродажу. У ВНП включаються продажу кінцевих продуктів, але з нього виключаються продажу проміжних продуктів. Чому? Тому що у вартість кінцевих продуктів вже входять всі мали місце проміжні угоди. Окремий облік проміжних продуктів означав би подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.
Пояснимо це твердження на прикладі. Припустимо, що процес виробництва вовняного костюма, до того як він потрапить до рук кінцевого споживача, включає п'ять стадій. Як показано в таблиці 9-2, фірма А, вівчарська ферма, поставляє підприємству з переробки вовни, фірмі Б, шерсть на суму 60 дол. Зароблені фірмою А 60 дол. розподіляються у вигляді заробітної плати, рентних платежів, відсотка і прибутку. Фірма Б обробляє вовну і продає її фірмі В, виробнику костюма, за 100 дол. Що фірма Б робить з цими 100 дал.? Як зазначалося, 60 дол.
Інфляція і дефляція ускладнюють підрахунок валового національного продукту, оскільки ВНП являє собою грошовий, тимчасовою і кількісний показник. Первинними даними, на основі яких розраховується ВНП, є показники загального продажу компаній, а проте ці показники одночасно відображають зміни як в кількості вироблених товарів, так і в рівні цін. Це означає, що на величину ВНП вплинуть зміни як фізичного обсягу всієї продукції, так і рівня цін. Проте рівень життя людей залежить в першу чергу від кількості товарів, вироблених та спрямованих в руки родин і окремих індивідів, а не від ціни, зазначеної на етикетках даних товарів. Гамбургер, що продавався в 1970 р. за 65 центів, приносить таке ж задоволення, як і гамбургер, що продавався в 1990 р. за 2 дол.
При розрахунку показника ВНП ми стикаємося з такою ситуацією: витягуючи статистичну інформацію з фінансових документів компаній і отримуючи ВНП для різних років, ми маємо справу з номінальним показником ВНП. Ми не можемо сказати, якою мірою, скажімо, збільшення номінального ВНП в будь-якому році викликано змінами обсягу виробництва, з одного боку, або коливаннями цін - з іншого.
Наприклад, ми не можемо прямо відповісти на питання, викликаний чи 4-відсоткове зростання ВНП збільшенням на 4% обсягу виробництва при нульовій інфляції, або він викликаний 4-відсотковою інфляцією при незмінному обсязі виробництва, або яким-небудь іншим поєднанням змін обсягу виробництва і рівня цін (наприклад, 2-процентним зростанням виробництва і 2-відсотковою інфляцією). Проблема полягає в тому, щоб скорегувати грошовий (тимчасової, кількісний) показник таким чином, щоб він в точності відбивав зміни фізичного обсягу, або кількості одиниць, продукції, а не коливання цін:
На щастя, був знайдений спосіб подолати це складне становище: скорочувати показник фізичного обсягу ВНП з урахуванням зростаючих цін і, навпаки, підвищувати його, коли ціни падають. Зазначені коригування дають нам уявлення про ВНП для різних років при припущенні, що ціни і курс долара незмінні. Показник ВНП, який відображає поточні ціни, тобто такий показник, який не скоригований з урахуванням рівня цін, інакше називається не скоригований, виражений у доларах за поточним курсом, грошовий, або номінальний ВВП. Аналогічним чином показник ВНП, скоригований з урахуванням інфляції (тобто підвищення цін) або дефляції (тобто зниження цін), являє собою скоригований, виражений у доларах за незмінним курсом, або реальний ВНП.
ПРОЦЕС КОРИГУВАННЯ
Процес коригування поточного або номінального ВНП з урахуванням інфляції або дефляції простий. Дефлятор ВНП для певного року говорить нам про ставлення сукупної ціни на товари в поточному році до сукупної піні аналогічного набору товарів у базовому році. Таким чином, дефлятор ВНП, або індекс цін ВНП, може бути використаний для того, щоб інфліровать (підвищити доларове вираження ВНП з урахуванням динаміки цін) або дефлірованний (знизити доларове вираження ВНП з урахуванням динаміки цін) показник номінального ВНП. Результатом подібної коригування з'явиться те, що ми отримаємо ВНП для кожного року в реальному вираженні; іншими словами, ми отримаємо ВНП у незмінних цінах базового року. Найбільш простим і прямим методом дефлірованія або інфлірованія номінального ВНП даного року є ділення номінального ВНП на індекс цін у десятковій формі. Це дає такий же результат, як і складніша процедура ділення номінального ВНП на відповідний індекс і множення отриманого приватного на 100. У формі рівняння це можна записати наступним чином:
Номінальний ВНП = Реальний ВНП.
Індекс цін
(З сотими частками)
У таблиці 9-6 номінальний ВНП у 1990 р. становить 64 дол.; Індекс цін для цього року - 128 (1,28; з сотими частками). Реальний ВНП в 1990 р., таким чином, дорівнює:
64 дол. = 50 дол.
1.28
Підводячи підсумки, можна сказати, що за допомогою показника реального ВНП вимірюється вартість загального обсягу виробництва в різні роки.