Курсова робота
ОСВІТА СНД
2004
П Л А Н:

"1-2" ВСТУП ............................................ .................................................. .................................................. ................................................ 3
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО заявленої проблематики ............................................. .............................................. 5
1.СОДРУЖЕСТВО НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ: ОСВІТА ТА ОСНОВНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ 6
1.1.Образованіе Співдружності Незалежних Держав ............................................ ................................................. 6
1.2. СНД: стратегії господарського та політичного розвитку ........................................... ..................................... 7
2.Проблеми ФОРМУВАННЯ СНД ЯК МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНОГО РЕГІОНУ, АБО ЧИ Є МАЙБУТНЄ У СНД ?................................ .................................................. .................................................. .......................................... 10
2.1.Осмисленіе проблем формування простору СНД ........................................... ............................................ 10
2.2. «Ісламський чинник» як загроза стабільності і безпеки СНД ........................................ ...................... 13
ВИСНОВКИ ................................................. .................................................. .................................................. ............................................. 15
ВИСНОВОК ................................................. .................................................. .................................................. ................................. 16
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ................................................ .................................................. .................................................. ............... 17

ВСТУП

Співдружність Незалежних Держав (СНД) у даний час переживає складний і переломний момент свого становлення як регіонального інтеграційного об'єднання на пострадянському просторі.
Роки існування СНД свідчать про те, що Співдружність в цілому відбулося як політична реальність, разом з тим у базисній сфері взаємодії - економічної, Співдружність не виправдало багатьох надій, які пов'язувалися з появою нового інтеграційного утворення, що позначилося на інших напрямках багатостороннього та двостороннього співробітництва.
Замість Спільного ринку, відкритих кордонів і єдиного митного простору на шляху вільної торгівлі споруджені бар'єри. Не відбувся Платіжний союз, повна, вільна і взаємна конвертованість національних валют.
Ілюзорними виявилися розрахунки на збереження колишньої економічної спільності. Збільшується розрив між країнами СНД в соціальній сфері.
Сьогодні серйозні труднощі для поглиблення інтеграційних процесів у рамках Співдружності виникають через розрив господарських зв'язків, відмінностей у змісті та темпах реформ, що проводяться в країнах СНД, спаду виробництва, нестійкості національних валют, хронічних неплатежів і переважно бартерного характеру взаємної торгівлі.
Ослаблення економічних зв'язків всередині СНД веде до переорієнтації зовнішньоекономічних пріоритетів держав Співдружності на ринки третіх країн, звідки черпається велика частина інвестиційних ресурсів, фінансової допомоги та товарного імпорту.
Істотні відмінності в національному законодавстві, в національних господарських механізмах перешкоджають формуванню загального ринкового простору. Економічні інтереси членів СНД все частіше розходяться, обумовлюючи різні підходи до цілей, форм і методів розгортання інтеграційних процесів.
Всі ці чинники в сукупності створюють значні труднощі у формуванні нового міжнародно-правового утворення СНД, що виник на руїнах СРСР.
Мета курсової роботи - здійснити аналіз процесу утворення Співдружності Незалежних Держав і перспектив розвитку нової міжнародно-правової спільності.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО заявленої проблематики

Проблеми освіти СНД знайшли відображення у багатьох монографічних виданнях, брошурах: «Особливості розвитку СНД на сучасному етапі» (1995), «Російська діаспора в країнах СНД і Балтії» (1998), «Співдружність Незалежних Держав» (1999); «Росія і нафту Каспію »(1997),« СНД. Концепція »(1998),« Дезінтеграційні і сепаратистські тенденції в СНД »(1999),« Межі Росії та СНД »(1999); у збірниках матеріалів міжнародних конференцій та круглих столів, книгах та інших виданнях, у тому числі в періодичній пресі: журналах «Дипломатичний вісник», «Міжнародне життя», «Народонаселення», «Політичні дослідження», «Соціологічні дослідження», «Федералізм» та ін
Так на сторінках журналу «Народонаселення» обговорюються міграційні процеси в країнах СНД, що представляють для Росії цілий комплекс проблем правового та соціально-економічного характеру [1].
У багатьох періодичних виданнях, монографіях і книгах знайшли своє відображення різні грані міжнаціональних відносин в процесі утворення СНД, серед яких слід особливо відзначити праці К. С. Гаджиєва, А. Г. Здравомислова та ін [2]
Великий внесок у вивчення питань освіти СНД внесли також роботи А. В. Мальгіна, Л. С. Бляхман, М. І. Кротова, В. Б. Мантусова і багатьох інших аналітиків: журналістів, політологів, соціологів, правознавців.

1.СОДРУЖЕСТВО НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ: ОСВІТА ТА ОСНОВНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

1.1.Образованіе Співдружності Незалежних Держав

СНД - це об'єднання суверенних держав з широкою сферою спільної діяльності і певною організаційною структурою. Договірну основу СНД складають Статут та багатосторонні акти (договори, угоди, рішення і т.д.), у тому числі Угоду про створення СНД від 8 грудня 1991 року (м.Мінськ), підписана між Росією, Білорусією та Україною та Протокол до цього Угоди (21 грудня 1991 р.), відповідно до якого до складу СНД увійшли Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. У грудні 1993 року до Співдружності приєдналась Грузія. [3]
Угода про координаційних інститутах СНД від 21 грудня 1991 року була визначена структура Співдружності. Вищими органами СНД є Рада глав держав (РГД) і Рада глав урядів (РГУ), що закріплено в Статуті СНД, прийнятій 22 січня 1993 року. У вересні того ж року в Москві було засновано Рада міністрів закордонних справ (РМЗС).
Ключова організаційна роль у справі формування єдиного економічного простору держав-учасниць СНД відводилася створена 21 жовтня 1994 р. у Москві Міждержавному економічному Комітету Економічного союзу (МЕК).
На основі підписаних у рамках СНД документів були створені інші органи співробітництва, покликані сприяти інтеграційного співробітництва країн СНД.
Найважливіше завдання, яка була поставлена ​​перед СНД - це всебічне і збалансоване економічний і соціальний розвиток держав у рамках спільного економічного простору, а також міждержавна кооперація і всебічна інтеграція, надання взаємної правової допомоги.
На думку А. Б. Кеженова, Співдружність Незалежних Держав у своєму нинішньому вигляді не є ні державою, ні наддержавним (наднаціональним) освітою. Воно являє собою регіональну міжнародну міжурядову організацію і саме в такій якості володіє всіма ознаками суб'єкта міжнародного права.
Міжнародна правосуб'єктність СНД істотно відрізняється від правосуб'єктності заснували його суверенних країн. Правосуб'єктність Співдружності носить вторинний, похідний по відношенню до прав та обов'язків держав характер. При цьому визнання за СНД статусу суб'єкта міжнародного права зовсім не обов'язково тягне за собою наділення керівних органів Співдружності будь-якими наднаціональними функціями. [4]
На справжній момент Співдружність стало невід'ємним елементом євразійської політичної системи, реальністю, яка існує незалежно від того чи іншого суб'єктивного ставлення до неї. СНД забезпечує інституційно-організаційну і, певною мірою, нормативно-правову спільність держав пострадянського простору. Очевидно, що Співдружність виконує функції елементарного структурування простору колишнього СРСР.

1.2. СНД: стратегії господарського та політичного розвитку

Багато політиків і експерти звертають увагу на низьку ефективність діяльності СНД багато в чому визначається слабкістю інституціонального і правового механізму співробітництва. У документах Співдружності багато положень угод і договорів носять загальний та декларативний характер, більшість з яких не виконується. Органами Співдружності не забезпечено контроль за реалізацією домовленостей.
Серйозним прорахунком у діяльності СНД протягом дванадцяти років було надмірне захоплення інтеграцією на міждержавному та міжгалузевому рівнях без належної уваги розвитку об'єднавчих зв'язків на мікрорівні. Підприємницькі і банківські структури, що є в ринкових умовах головними економічними операторами, слабо залучені в інтеграційну діяльність. Не створені економічні та правові умови, які забезпечили б їх зацікавленість в роботі на ринках один одного. Не відпрацьовано механізм державної підтримки такої діяльності, включаючи надання пільгових кредитів і транспортних тарифів, знижки в оподаткуванні і т.д.
Складність і суперечливість розвитку СНД вимагає уважного і всебічного аналізу пройденого шляху. Від об'єктивної оцінки невдач перших років інтеграції та накопиченого позитивного досвіду, правильного вибору подальшої стратегії господарського та політичного розвитку країн Співдружності буде залежати їхнє економічне становище і роль на світовій арені в майбутньому. Якщо не будуть внесені серйозні корективи, то в умовах накопичення існуючих на даний час між країнами СНД негативних моментів і протиріч, Співдружність може розколотися на ряд конкуруючих субрегіональних блоків, а країни, що входять до них, - стати сировинними придатками промислово розвинених держав. [5]
Інша альтернатива пов'язана з рухом по шляху реальної інтеграції, яка в змозі допомогти державам СНД стати важливими центрами високорозвиненої економіки, сучасних технологій, розвивати самі передові галузі виробництва, бути рівноправними партнерами у світовому господарстві.
Можливість реалізації такої перспективи безпосередньо пов'язана з особливостями розвитку світової економіки на порозі XXI століття, досвідом господарської інтеграції в Західній Європі та в інших регіонах світу. Міждержавна економічна інтеграція, створення та розвиток нових регіональних утворень - невід'ємна риса сучасних світогосподарських зв'язків, складова частина процесів їх глобалізації та регіоналізації.
У складних умовах перед країнами Співдружності гостро постає проблема пошуку свого місця у мінливому конфігурації сучасного світу. Належить зробити вибір між двома альтернативними шляхами прилучення до світового господарства: вирішувати це завдання практично поодинці, що для багатьох країн Співдружності обернеться, швидше за все, поглинанням одним з формуються світових «полюсів», або прискорити створення власного інтегрованого співтовариства, здатного грати самостійну роль в міжнародних справах.
Стає дедалі очевиднішим, що пряма інтеграція країн СНД у світове господарство веде до перетворення їх у периферію світового ринку. При нинішньому технологічному рівні цих країн не доводиться розраховувати на масштабний вихід на міжнародні фінансові та товарні ринки, які в основному зайняті і розподілені.
При цьому слід враховувати бажання і політичну волю всіх країн Співдружності всіляко поглиблювати рівноправне і взаємовигідне співробітництво і прихильність до подальшого розвитку і вдосконалення діяльності Співдружності. Доброю основою розвитку інтеграції є намітилася стабілізація, а в ряді країн СНД економічне пожвавлення і зростання виробництва.

2.Проблеми ФОРМУВАННЯ СНД ЯК МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНОГО РЕГІОНУ, АБО ЧИ Є МАЙБУТНЄ У СНД?

2.1.Осмисленіе проблем формування простору СНД

У СНД визрівання співробітництва йшло по двох векторах. Перший - створення рамкової нормативно-правової бази співробітництва політичного характеру. Розвиток цього вектора припало на 1991-1993 рр.. Другий вектор - вибудовування низового рівня нормативної бази, перш за все м'якого конвенційного законодавства, значну роль, в якому зіграли господарюючі суб'єкти, як пострадянського простору, так і ззовні. Серединний елемент - «управлінський» шар нормативно-правової бази - залишається неузгодженість. Це пояснюється як неготовністю лідерів спуститися з політико-декларативного рівня, так і нездатністю національних бізнес-співтовариств пролобіювати цей сектор. Відсутність цього найбільш помітного шару регулювання і породжує песимізм «неуважного спостерігача» щодо СНД.
Ще кілька місяців тому можна було говорити, що тут є позитивні зрушення. Відбувалися вони, перш за все, по лінії таких форматів, як російсько-білоруський союз, ЄврАзЕС, де напрацьовувалися необхідна правова база та механізми взаємодії, які згодом могли бути перенесені на рівень «великого» СНД. Однак відсутність з боку Мінська реальних кроків у бік утворення Союзної держави в кінці 2003 року свідчить про неготовність (або небажання) керівництва Білорусії надати цьому новому утворенню конкретних обрисів.
Аналітики не високо оцінюють перспективи розвитку СНД як міжнародно-політичного регіону. А. В. Мальгін, наприклад, вважає, що виникли на пострадянському просторі держави спочатку зіткнулися з об'єктивною необхідністю пошуку своєї «міжнародно-структурної ідентичності» [6]. Республіки колишнього СРСР постали перед вибором - почати процес формування нового міжнародно-політичного регіону або включитися в той чи інший вже існуючий [7]. Друга можливість була повноцінно використана прибалтійськими країнами. Для інших держав на найближчу перспективу така можливість малоймовірна. Жоден регіон, що граничить з СНД, поки не може з об'єктивних причин абсорбувати будь-яка з держав, що виникли після розпаду Радянського Союзу, на умовах вище маргінального участі.
На довгострокову перспективу залишається відкритим питання, наскільки довговічним є пострадянський міжнародно-політичний регіон. Чи не є він перехідним до інших обрисами.
Поява міжнародно-політичного регіону на пострадянському просторі було об'єктивно зумовлене, як визначено і наявність хоча б мінімальних інституціоналізованих механізмів його організації, схожих з загальноприйнятими у світовій практиці. Це, у свою чергу, пояснюється тим, що країни, його складові, за всіх недоліків, є країнами конвенційного міжнародно-політичної поведінки. Еліти цих країн були складовою частиною радянської еліти, яка впродовж півстоліття активно формувала норми і традиції сучасного міжнародного поведінки.
Оптимальна стратегічна лінія розвитку Співдружності бачиться у підтримці «великого» СНД у робочому стані в поєднанні з розвитком багатоформатний та різношвидкісної інтеграції. У середньостроковій перспективі СНД цілком може бути перетворено з регіональної організації в інтеграційне об'єднання. Перший крок у цьому напрямку може бути зроблений через створення зони вільної торгівлі та платіжного союзу.
Як не парадоксально, але на найближчу перспективу багатоформатна інтеграція одна з небагатьох формул, прийнятних для всіх країн Співдружності. Тенденція до блокування з метою «спільної дезінтеграції» зовні пост-радянського простору представляється подоланою. Час показує, що «формати» починають накладатися один на одного і виходить досить тісне ядро ​​СНД, з певними полями можливостей для держав, що віддають перевагу утримуватися від більш тісного зближення з тими чи іншими параметрами.
Останнім часом в СНД (і в зовнішній політики Росії щодо СНД) намітилася проблема автономізації азіатського і європейського флангів Співдружності.
Динамічність міжнародних відносин на Центральноазіатському-Закавказькому фланзі набагато вище, ніж на європейському. Це пояснюється відновленням геополітичного єдності декількох об'єктивно взаємопов'язаних «площин» - Центральної Азії, Закавказзя (а точніше - Кавказу), Близького і Середнього Сходу, Південної Азії. Європейський фланг, у якого в принципі був суб'єктивний шанс возз'єднатися з регіоном ЦСЄ, - при відповідному гіпотетичному розвитку, а також при збереженні на майбутнє ЦСЄ як самостійного міжнародно-політичного регіону, - зараз, скоріше, перетворюється в лімітрофного пояс по межах розширюваного ЄС . Саме ця «розділеність», як не дивно, може стати серйозною загрозою Співдружності надалі. У такій ситуації пошук консенсусу стає не стільки проблемою «Росія - держава СНД», як це відбувається зараз, скільки проблемою «європейська держава СНД - азійська держава СНД».
СНД так і не стало важливою частиною внутрішнього політичного поля держав-учасників. Разом з тим, це кардинально необхідно, так як може стати мотором реального зближення. У цьому питанні дуже показовий приклад виникнення європейської інтеграції.
Можна також вказати на проблему парламентаризму в Співдружності і проблему інформаційного простору. Міжпарламентська асамблея СНД залишається суто формальним органом, навіть сам принцип комплектування якого - делегування національних парламентських депутацій - не служить перетворенню Асамблеї в механізм мобілізації та організації політичних сил.
Відсутність єдиного політичного процесу на території країн СНД призводить до «провисання» єдиного інформаційного поля, так як сфера інформації є похідним від політичного процесу. В іншому випадку єдиний інформаційний простір навряд чи можливо.

2.2. «Ісламський чинник» як загроза стабільності і безпеки СНД

На наш погляд, так званий «ісламський фактор» є найбільш реальною загрозою безпеки СНД як геополітичного простору. Але при цьому необхідно абсолютно чітко уявляти витоки цієї проблеми, що живлять магістралі, рушійні сили і причини, актуализирующие політичну роль ісламу в регіоні. Це дуже складна тема.
Аналізуючи роль і місце ісламського екстремізму як геополітичної сили у формуванні внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці держав СНД і територіальної цілісності Росії, ми не повинні обмежуватися розглядом тільки лише його релігійно-ідеологічної та емоційно-руйнівної складових, треба дивитися набагато ширше.
На сьогодні тероризм - це вже не тільки і не стільки диверсанти-одинаки, викрадачі літаків і вбивці-камікадзе. Сучасний тероризм - це потужні структури спецслужб, в тому числі і державних, з відповідним їх масштабами оснащенням. Приклади Таджикистану, Косова, Чечні, 11 вересня в США, Афганістану і які стоять за ними потужних покровителів і донорів транснаціональної природи показують, що сучасний тероризм здатний вести диверсійно-терористичні війни, брати участь у масштабних збройних конфліктах.
Багато досліджень [8] останніх років свідчать, що іслам і мусульмани Радянського Союзу були об'єктом зовнішнього впливу, і суб'єкти цього зовнішнього впливу прагнули і прагнуть перетворити мусульман з лояльних громадян цієї держави в якусь антидержавну силу. Розпад СРСР і створення СНД в якійсь мірі стало наслідком штучно створеного (чи відродженого) напруги по лінії держава - іслам, держава - мусульмани.
Пострадянські держави СНД - Росія, центральноазіатські держави (Таджикистан, Узбекистан, Киргизія, Казахстан, поки в найменшій мірі Туркменістан), а також Азербайджан і Україна - опинилися перед обличчям нового виклику. Цей виклик - впроваджуваний ззовні ісламський екстремізм у формі ваххабізму [9].
Форми та методи впровадження ваххабізму численні й різноманітні - напрямок місіонерів; ідеологічна обробка мусульман з держав СНД, що прибувають на хадж до Саудівської Аравії; діяльність формально неурядових фондів; вторгнення з-за кордону бойовиків і збройних груп; терористична активність; створення форпостів ваххабізму - Чечня при Дудаєві-Яндарбієва-Масхадова, Дагестан (Кадарская зона), Таджикистан (Тавільдарінская зона). Жаданий регіон для створення ваххабітського форпосту - Ферганська долина.
Безсумнівно, розповсюджувачі ваххабізму прагнуть до поширення нової моделі світоустрою. У тому числі вони прагнуть до того, щоб ідеї, сформульовані Ібн-Абд-аль-Ваххабом і його послідовниками замінили, витіснили іслам, поширений у Центральній Азії і на Кавказі, вони реалізують завдання перетворенню ваххабізму з чисельно обмеженого напряму в ісламі, яке багато мусульман розцінюють як єретичне, в панівне. Держави СНД, в яких поширений іслам, виявилися територією, на якій розв'язана релігійна війна, і першим об'єктом агресії є місцеві мусульмани.
Нагальною для держав СНД стає завдання вироблення нової політики в галузі державно-релігійних відносин. Не можна виключати і того, що назріє завдання вироблення міжнародно-правових механізмів, що регулюють міжрелігійне співіснування та взаємодія. Новизна цього виклику передбачає також нову конфігурацію геостратегічних спілок в формується суперрегіоне, що охоплює Близький і Середній Схід, Центральну Азію, Кавказ, а також Північну Африку, регіон Перської затоки, Південно-Східну Європу - в суперрегіоне, відносну єдність якого полягає в тому, що він перетворений на арену роз'єднувальний релігійної війни.

ВИСНОВКИ

Незважаючи на труднощі, пережиті в даний час країнами СНД, можна припустити, що інтеграційні процеси в Співдружності мають перспективи розвитку. Передумовою цього може служити те, що у країн Співдружності є загальні економічні та історичні традиції, що склалася господарська кооперація, взаємодоповнюючі природні та інші ресурси, загальні завдання та перспективи у формуванні та вдосконаленні ринкових структур та механізмів, демократичних інститутів, міждержавних відносин. Тут є розвинені і взаємозалежні культурні зв'язки, освіта і наука, міжетнічні відносини і багато інших чинників, що визначають і розвиваючі об'єднавчу тенденцію в СНД.
Головна загроза безпеці СНД виходить, на наш погляд, від прихильників ваххабізму, що культивують так званий «ісламський фактор». Загрозу релігійного екстремізму не можна недооцінювати. У чималому ступені саме релігійний екстремізм є головним каталізатором антиросійських настроїв у центральноазіатських країнах-учасницях СНД. Міжнародний тероризм у сучасному його вигляді і ваххабізм - це ланки одного ланцюга, яким дуже впливові сили прагнуть обплутати країни СНД, розпалити в цих державах національну ворожнечу і нетерпимість до представників інших конфесій. Враховуючи низький рівень соціально-економічного розвитку багатьох країн СНД, екстремістські сценарії успішно втілюються умілими, щедро фінансованими «режисерами».
Складна обстановка на просторі СНД обумовлена ​​не в останню чергу відсутністю виразних теоретичних та ідеологічних основ державної політики взагалі, зовнішньої, федеративної, національної, інформаційної та воєнної, зокрема, що спричинило різнобій в оцінках і практичних діях.

ВИСНОВОК

Все, що відбувається в останні роки в СНД, є відображенням триває в нових умовах, на новому витку глобального протиборства між Заходом і Сходом, і в центрі цього протиборства необхідно бачити ті сили, які прагнуть використати історичний шанс і загнати Росію у такі кордони і таке стан, щоб якщо не назавжди, то на багато років вимкнути її зі світового геополітичного концерту.
Цим аналізом, звичайно, не враховано низку інших геополітичних факторів, загроз і небезпек, які підстерігають СНД на шляхах інтеграції. Їх набагато більше.
На закінчення необхідно підкреслити, що в Росії і СНД на геополітичному і геостратегічному рівнях вищевикладеним проблем до цих пір приділяється дуже мало уваги. У практичному політичному, економічному, військовому плані вирішуються тільки приватні проблеми. Цільну ж стратегію, свого роду Євразійську Геополітичну Доктрину Росії і Співдружності потрібно терміново прийняти і заявити про неї всьому світу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Авскентьев В.А. Етнічна конфліктологія: у 2-х частинах. Ставрополь, 1996.
2. Алаєв Е.Б. Регіональні етнічні конфлікти / / Федералізм, 1996. № 1.
3. Аналіз і прогноз міжнаціональних конфліктів в Росії та СНД. Під ред. А. Г. Здравомислова, С. Я. Матвєєва, А. Ю. Чепуренко. М.: РНІСіНП, 1994.
4. Бляхман Л.С., Кротов М.І. Росія і Співдружність Незалежних Держав: уроки першого десятілетія.-СПб.: Вид-во СПб ун-ту, 2001.
5. Варданян Р.А. Особливості природного руху населення в країнах Східної Європи і СНД. / / Народонаселення. - М., 2002. - № 3.
6. Васильєв А.М. Пуритани ісламу? Ваххабізм і перша держава Саудідов в Аравіі.-М., 1967.
7. Гаджієв К.С. Про природу конфліктів і воєн у сучасному світі. / / Питання філософії, 1997, № 6.
8. Здравомислов А.Г. Фундаментальні проблеми соціології конфлікту і динаміка масової свідомості / / Соціологічні дослідження. М.: Наука, 1993, № 8.
9. Здравомислов А.Г. Міжнаціональні конфлікти в пострадянському просторі. М., 1999.
10. Ігнатенко А. Ісламський радикалізм як побічний ефект «холодної війни» / / Центральна Азія і Кавказ. 2001. № 1 (13).
11. Ідентичність і конфлікт в пострадянських державах. Під ред. М. Б. Олкотт, В. Тишкова, А. Малашенко; Моск. центр Карнегі. М., 1997.
12. Ісламізм: глобальна загроза? / Наукові доповіді Інституту соціальних систем МДУ ім. М. В. Ломоносова. № 2. 2000. У листопаді.
13. Кежень, А. Б. Організаційно-правовий механізм діяльності Співдружності Незалежних Держав / / Автореферат дис. кандидата юридичних наук. Білоруський державний університет, 2002.
14. Красінец Є.С. Країни Східної Європи і СНД на рубежі століть: зміни в динаміці, структурі і міграції населення. / / Народонаселення. - М., 2002. - № 3.
15. Мальгін А.В. 10 років СНД: Спроба підбиття деяких підсумків. Доповідь / / Публікації НИИСС-2001 .- № 5.
16. Мантус В.Б. СНД: економічна інтеграція або розлучення? Перспективи, особливості, Проблеми.-М.: Наукова книга, 2001.
17. Міжнародні економічні відносини / За ред. В. Є. Рибалкіна. - П'яте изд.-М.: ЮНИТИ, 2004, с.387-388.
18. Перспективи розвитку Співдружності Незалежних Держав на порозі XXI століття / / Матеріали Петербурзького економічного форуму-98 / Аналітичний вісник Ради Федерації ФС РФ. - 1998. - № 14 (81).