Організація управління нагляд і контроль у галузі охорони праці

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Організація, управління, нагляд і контроль у галузі охорони праці

Розділ 1. ЗАКОНОДАВЧА І НОРМАТИВНА БАЗА ОХОРОНИ ПРАЦІ

охраны труда в мире и в Украине 1.1 З остояніе охорони праці в світі та в Україні

Згідно зі статистичними даними Міжнародної організації праці (МОП) в світі в середньому на 100 тис. працюючих відбувається до 6 нещасних випадків зі смертельним результатом. У табл. 1.1.1 наводяться дані у виробничому травматизмі у країнах Європи.

Таблиця 1.1

Загальна кількість смертельних випадків у сфері виробництва на 1000 працюючих

(До см 1000) у деяких країнах Європи (1998р.).

з п

країна

ксм1000

п з п

країна

ксм1000

1

Великобританія

0,010

6

Польща

0,057

2

Франція

0,016

7

Австрія

0,067

3

Норвегія

0,020

8

Білорусь

0,089

4

Данія

0,028

9

України

0,117

5

Угорщина

0,056

10

Росія

0,134

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) відзначає, що травматизм у світі порівняємо з епідемією, яка масово знищує людей, смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Технічний прогрес не знизив, а навпаки, підвищив рівень риси загибелі від нещасних випадків, як у побуті, так і на виробництві. Кількість нещасних випадків у світі має тенденцію зростання і становить 125 млн. щорічно, 220 тис.. - Зі смертельним результатом. Статистика відзначає [17]:

- Кожні 3 хв. в світі на виробництві смертельно травмується 1 особа;

- В Україні кожні 5 годин гине 1 людина;

- Кожну секунду в світі в сфері виробництва травмується 4 людини;

- В Україні кожні 8 хв. травмується 1 людина.

Щомісяця у світі на виробництві травмується населення, рівний за чисельністю населенню Парижа.

В Україні щодня на виробництві травмуються в середньому 140-180 осіб, з них 20 стають інвалідами, 4-5 чоловік вмирають. Дуже високий показник травматизму відзначається в сільському господарстві, вугільної, хімічної, металургійної промисловості та на транспорті.

Причиною високого травматизму на виробництві в Україні є, перш за все, великий знос технологічного обладнання (в деяких галузях він досяг критичної величини - 80%). На 2001р. більше 800тис. дан и й и сооружений находятся в аварийном состоянии, более 3,4 млн. чел. р аботают в условиях с нарушением санитарно-гигиенических норм. машин і механізмів не відповідають вимогам безпеки (близько 80%), 42 тис. з даний і й і споруд знаходяться в аварійному стані, більше 3,4 млн. чол. р аботают в умовах з порушенням санітарно-гігієнічних норм.

Ще вищий рівень травматизму в Україні у невиробничій сфері. У середньому в побутовій сфері щорічно травмується близько 2млн. их 70 тыс. чел. г ибнет. чол., з н їх 70 тис. чол. м ібнет. тмечен в Днепропетровской, Донецкой, Запорожской, Херсонской, Кировоградской, Черниговской областях. Найбільш високий рівень смертельних випадків на 1000 чол. Про тмечен у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Кіровоградській, Чернігівській областях.

Нещасні випадки невиробничої сфери (середня кількість загиблих за рік) розподіляються наступним чином: самогубство - 13,2 тис. чол.; Транспорт - 8,0 тис. чол.; Отруєння спиртними напоями - 8,3 тис. чол., Отруєння харчовими продуктами - 4,2 тис. чол.; насильницька смерть - 6,3 тис. чол.; утоплення - 4,5 тис. чол.; падіння з висоти (колодязі, відсутність огорожі) - 2,1 тис. чол.; пожежі - 2,1 тис. чол.; ураження електричним струмом - 1,3 тис. чол.

В останні роки в Україні спостерігається зростання числа професійних захворювань. Щорічно реєструється близько 2,5 тис. хворих: у вугільній промисловості - 60-62%; металургійній - 12-14%; машинобудуванні - 8-9%; сільському господарстві -3-4%; інших галузях -10-15%. Розподіл за регіонами: Донецька область - 42-44%; Дніпропетровська область - 17-18%; Луганська область - 9-10%; Львівська область - 8-9%; Волинська область - 3-4%.

Відзначено зростання кількості професійних захворювань за рахунок вібрації і шуму (29-31%), запилення і загазованості (38-40%).

З динаміки виробничого травматизму (ріс.1.1.1) видно, що в останні роки намітилася позитивна тенденція зниження загального та смертельного травматизму, однак рівень його залишився значно вище, ніж у розвинених країнах Європи (таблиця 1.1.1.).

Аналіз причин смертності в Україні показує, що саме загибель людей у виробничій і невиробничій сфері веде до зниження чисельності населення (35% усіх смертельних випадків припадає на чоловіків).

ООН в 10-реестр вымирающих наций в мире. Населення України за останні роки зменшилася з 52 млн. чол. (1990р) до 47 млн. чол. (2003р) і занесений про ООН в 10-реєстр вимираючих націй у світі.

Основними причинами загибелі та травматизму людей є:

відсутність належного контролю з боку посадових осіб за дотриманням безпеки праці;

низька трудова та технологічна дисципліна;

недостатня підготовка працівників у питаннях охорони праці;

низька професійна підготовка працівників;

недостатнє забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

низький рівень впровадження передових технологій, обладнання;

низька культура виробництва.

Рис.1.1 Динаміка виробничого травматизму в Україну

1.2 Оосновние законодавчі та нормативні акти

Основою законодавчої і правової бази в Україні є:

  1. Конституція України

  2. Закон України "Про охорону праці"

  3. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань, які призвели до втрати працездатності"

  4. Кодекс законів у праці Україна

  5. Інші закони та нормативні акти, ГОСТи, ССБТ (система стандартів безпеки праці).

Основні питання підтримки безпеки людства на Землі знайшли відображення в "Загальної Декларації Прав Людини", затвердженої 10.12.1949г. ст.1. «Всі люди народжуються вільними і зрівняні у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і повинні діяти у відношенні один до другого в дусі братерства ». Ст.2. «Кожна людина повинна володіти правами і всі свободи, що проголошуються цією Декларацією, без якої не було б поділу щодо раси, кольору шкіри, статі, мови й інших перешкод національного чи соціального походження, майнового, положення в суспільстві і іншої події».

Конституція України - основний закон держави, який регламентує найважливіші правові взаємовідносини в суспільстві і принципи державної політики щодо особистості, людини і громадянина. Конституцією закріплено, що держава несе відповідальність за діяльність перед людиною, за його безпеку. Конституція України визначає, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, здоров'я і безпека (ст.3).

на конституционном праве всех граждан Украины на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда , гарантированные статьей 43 Конституции Украины. Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Ця ж стаття встановлює заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах. Ст. отдельных профессий с вредными условиями производства, сокращенной продолжительности труда в ночное время. 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок і щорічна оплачувана відпустка, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій із шкідливими умовами виробництва, скороченої тривалості роботи у нічний час.

. Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права і обов'язки (ст. 57 ) та інші загальні права громадян, в тому числі право на охорону праці.

У системі законодавчих актів основна роль належить закону «Про охорону праці», який визначає саме поняття охорони праці як соціальної категорії та регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки праці.

Украины «Об охране труда», Закон України «Про охорону праці», и устанавливает единый порядок организации охраны труда в Украине. визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого з анітаріі і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в України.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України регулює правові питання охорони праці: «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Робота жінок», «Робота молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю ».

У соответстветствіі з Конституцією України, Законом України «Про охорону праці» прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

До основних законодавчих актів, які мають загальне правове поле до законодавства про охорону праці, слід віднести також «Основи законодавства України про охорону здоров'я», які регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будівель і споруд.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних і шкідливих чинників фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх у середовищі життєдіяльності людини, та їх державної реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) і т.п.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території Україні, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.

Окремі питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

Відповідно до ст. и несет ответственность за вред, причиненный их здоровью и трудоспособности. 25 закону України «Про підприємства в Україні» підприємство зобов'язане забезпечити усім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.

Питання охорони праці знайшли відображення в Цивільному кодексі України, законі України «Про колективні договори і угоди».

Правительства Украины, нормативные акты министерств и других центральных органов государственной власти. Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася, підзаконні нормативні акти; Укази і розпорядження Президента України, рішеннями Уряду я України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади .

Таким чином, кардинальні зміни в галузі охорони праці, які необхідні в умовах становлення ринкових відносин і реформування всього нашого суспільства, отримали необхідну нормативну базу в Україну.

У Законі України «Про охорону праці» враховані основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничої санітарії, регулювання відносин охорони праці в передових промислово розвинених країнах, досвід охорони праці в Україні в попередні роки.

промышленной безопасности, охран е труда и горно му надзор у . На виконання вимог Закону та з метою забезпечення комплексного управління охороною праці на державному рівні утворений Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України та Державний комітет України з промислової безпеки, охорон е праці та гірничо му нагляд у.

Научно-информационный и учебный центр охраны труда , другие институты в области санитарии, гигиены труда. У роботі з реалізації державної політики задіяні: Національний науково-дослідний інститут охорони праці, Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці, інші інститути в області санітарії, гігієни праці.

Законодавство з охорони праці становить правову основу, яка забезпечує проведення в життя соціально-економічних, організаційних, технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо створення здорових та безпечних умов праці.

Нормативно-технічну базу охорони праці становлять державні, міжгалузеві нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) та нормативні акти про охорону праці окремих підприємств. , уставы, инструкции, руководства, указания, рекомендации, требования, технические условия безопасности, перечни и прочие документы, которым предоставлено действие правовых норм, обязательных для выполнения. До цієї групи нормативних актів входять правила, ости, норми, положені я, статути, інструкції, керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги, технічні умови безпеки, переліки та інші документи, яким надано дію правових норм, обов'язкових для виконання.

Дія ДНАОП загальнодержавного користування поширюється на всі підприємства, установи, організації суспільного виробництва України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності. Галузеві ДНАОП відносяться до певної галузі.

охране труда могут утверждаться Кабинетом Министров Украины, Комитетом Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору, соответствующими министерствами и ведомствами по согласованию с Комитетом Украины по промышленной безопасности, охране труда и горному надзору. Державні нормативні акти з охорони праці можуть затверджуватися Кабінетом Міністрів України, Комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з Комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Ведеться Державний реєстр нормативних актів з охорони праці, в якому кожному нормативному акту присвоєно відповідний код - для можливості машинного обліку та зручності користування ними.

Нормативні акти про охорону праці підприємства діють тільки на даному підприємстві. Вони відпрацьовуються на підприємстві, затверджуються його керівником і спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці на підприємстві та створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник може затверджувати нормативні акти про охорону праці, які виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства. Для відпрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства за наказом власника створюється комісія або робоча група, визначаються терміни, виконавці та керівники. Реєстрація та облік нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства, здійснюються в порядку, встановленому власником, якщо інше не передбачено законодавством.

Питання охорони праці відбито і в інших нормативних актах: порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві; положення про видачу Державним комітетом України по нагляду за охороною праці дозволу на початок роботи підприємства, установи та організації; список важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю жінок; граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками; список виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці; граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми; становище в порядку накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів з охорони праці; перелік робіт з підвищеною небезпекою; типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; типове положення про службу охорони праці; типове положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві; типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці та ін

На основі Конституції України, Закону про охорону праці сформульована макросистема державної політики в галузі охорони праці (ріс.1.1.2).


Рис. 1.2. Система державної політики в галузі охорони праці

У будь-якій системі існують більш стабільні (постійні) умови, фактори і менш стабільні, які враховують і відбивають суттєві зміни, що відбуваються в суспільстві. У державній системі забезпечення охорони праці одне з рухливих, змінюються частин є 3-й рівень. На цьому рівні, в залежності від стану держави, рівня його розвитку, можуть відбуватися суттєві зміни. 2001 и в 2004 гг. Наприклад, положення про розслідування та облік нещасних випадків і профзахворювань переглядалася чотири рази в 1993,1998, 2001 і в 2004 рр.. До 3-го рівня системи відносяться і міжгалузеві ГОСТи і ССБТ.

На території України діє і міждержавна система стандартів безпеки праці.

Міждержавну систему стандартів безпеки праці (ССБТ) ввели в 1974 в СССР, ей был присвоен порядковый номер 12 (рис.1.1.3). р. в СРСР, їй було присвоєно порядковий номер 12 (ріс.1.1.3).

В даний час в ССБТ встановлено п'ять підсистем з шифрами: 12.0; 12.1; 12.2; .12.3; 12.4, 12.5. Підсистеми з 12.6 по 12.9 знаходяться в резерві.

Стандарти підсистеми 12.0 встановлюють структуру і особливості погодження стандартів, технологію, класифікацію небезпечних, шкідливих факторів, методи оцінки безпеки праці.

Рис. 1.3. Схема системи стандартів безпеки праці

Стандарти підсистеми 12.1 регламентують допустимі межі нормованих параметрів, вимоги до методів їх вимірювання та безпечної роботи з ними.

Стандарти підсистеми 12.2 встановлюють вимоги безпеки як до конструкції, обладнання в цілому, так і до його окремих частин і регламентують методи контролю.

Стандарти підсистеми 12.3 визначають вимоги до режимів роботи, до розміщення елементів технологічних процесів, до робочих місць і режимів праці і до методів контролю безпеки праці.

Стандарти підсистеми 12.4 встановлюють конструктивні, експлуатаційні, гігієнічні засоби захисту і методи контролю ефективності захисних засобів.

Стандарти підсистеми 12.5 встановлюють вимоги до будівель і споруд.

Порядковий номер нормативного акта визначається згідно з реєстром державних нормативних актів з охорони праці. Так ГОСТ 12.1.005-88 "Воздух робочої зони, загальні санітарно-гігієнічні вимоги" (ССБТ): наступні три цифри Госту вказують на його порядковий номер у цій підсистемі при реєстрації, а останні цифри - рік реєстрації.

Таким чином, для практичного використання стандарту необхідно знати шифр підсистеми, порядковий номер і рік реєстрації.

Зараз в Україні діють 235 міжгалузевих і 2044 галузевих нормативних актів, у тому числі 344 міждержавних стандартів ССБТ, 698 правил, 39 державних стандартів України (ДСТУ) та інші галузеві правила.

храны труда 1.3 Основні принципи державної політики в області про зберігаючи праці

которые соответственно законодательству используют наемный труд, а также работающих на предприятии, в учреждении, организации. Дія Закону України «Про охорону праці» (ст. 2) поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також працюючих на підприємстві, в установі, організації. До такої категорії осіб належать:

- Працівники, які перебувають у відрядженні на підприємстві, в установі, організації та беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

- Водії транспортних засобів, які в'їжджають на територію підприємства, установи, організації;

- Учні, вихованці та студенти, які знаходяться на підприємстві, в установі, організації з метою проходження виробничої практики.

З урахуванням системного підходу до цього питання Закон України про охорону праці (ст.1) [1] формулює поняття охорони праці.

, здоровь я и трудоспособности человека в процессе трудовой деятельности. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя і, здоров'я я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

государственных и правоохранительных органов, рассматривающих и расследующих соответственные уголовные дела, осуществляющих государственный надзор в стране, но и для специалистов другого вида деятельности, которые должны обеспечивать безопасные и безвредные условия труда в течение всего процесса трудовой деятельности. Дане формулювання має велике теоретичне і практичне значення не тільки для співробітників державних та правоохоронних органів, що розглядають і розслідують відповідні кримінальні справи, які здійснюють державний нагляд у країні, але і для фахівців іншого виду діяльності, які повинні забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці протягом всього процесу трудової діяльності.

Закон регламентує правові питання взаємовідносин між роботодавцем та працівниками і спрямований на підтримку охорони праці.

Роботодавець - Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасних випадків та професійних захворювань.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя та здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, які вирішують проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Розділ 2. ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

2.1 Права громадян при укладанні трудових договорів

Відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємництво" "Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При складанні трудового договору, в тому числі у випадках, передбачених Законами України, - контракту, підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також: інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства "

Форма трудового договору між роботодавцем та фізичною особою та Порядок його реєстрації затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 червня 2001 року № 260.

Трудове правовідношення встановлюється шляхом складання трудового договору між роботодавцем та працівником, оформлюється наказом по підприємству про прийняття на роботу за обумовленою в договорі дати. Ця дата і є початком роботи працівника на даному підприємстві, в установі, організації.

Трудові правовідносини вважається припиненим з дня припинення дії трудового договору. Таким днем є останній день роботи працівника.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час складання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договором.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка відповідно медичного висновку протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих робіт, що вимагають професійного відбору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Права працівників на охорону праці під час роботи. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства .

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якого він є, або уповноваженого працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створено), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівникові, який за станом здоров'я, відповідно до медичного висновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника, придбання іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію , оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, які надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніше ніж за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правовим актам з охорони праці та умов колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови роботи цього працівника вимагають їх застосування.

2.2 Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів

Запрещается применение труда женщин на тяжелых роботах и на роботах с вредными или опасными условиями труда, на подземных роботах, кроме некоторых подземных работ (нефизических работ или работ, связанных с санитарным и бытовым обслуживаниями), а также привлечение женщин к подъему и перемещению грузов, масса которых превышает установленные для них предельные нормы, соответственно перечню тяжелых работ и работ с вредными и опасными условиями труда, предельных норм подъема и перемещение тяжелых грузов, что утверждаются специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в области здравоохранения. Охорона праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких вантажів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

женщин на подземных роботах в горнорудной промышленности и на строительстве подземных сооружений; за исключением: Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах у гірничорудній промисловості та на будівництві підземних споруд; за винятком:

жінок, які займають керівні посади і не виконують фізичної роботи;

жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням;

жінок, які проходять курс навчання і допущені до стажування в підземних частинах підприємства;

жінок, які повинні спускатися час від часу у підземні частини підприємств для виконання нефізичних робіт.

Граничні норми підіймання і переміщення важких вантажів жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241.

) составляет - 10кг; - Гранично допустима напруга для жінок при переміщенні та підйомі при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) складає - 10 кг;

- Переміщення і підйом вантажів постійно протягом робочої зміни - 7кг;

- Сумарна маса тяжкості, яку переміщує жінка протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні -350 кг, з підлоги - 175кг.

Вагітні жінки відповідно статтею 178 КЗпП України, в разі наявності медичного висновку, повинні бути переведені на легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

выходны е дн и . Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років, не допускаються до роботи у вихідні е дн і.

Забороняється залучати вагітних жінок і матерів, які годують груддю, а також жінок, які мають дітей віком до 3 років до робіт у нічний час (з 22 до 6 годин), надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти у відрядження. Не можуть залучатися до надурочних робіт або у відрядження без згоди жінки, які мають дітей у віці від 3 до 14 років, або дітей інвалідів. За жінками зберігається право на період вагітності перекладу на легку працю з збереженням середнього заробітку на попередньому місці роботи.

Крім відпустки по вагітності та пологах (70 днів до і 56 після), жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. На період відпустки зберігається колишнє місце роботи (посада) і виплачується допомога по соціальному страхуванню.

Шалені матері і жінки, які мають дітей у віці півтора років, мають право на додаткову перерву у роботі для годування дитини не менш ніж через три години тривалістю не менше 30 хв. Зазначені перерви включаються в робочий час, та оплачується середній заробіток. Не допускається відмовляти в прийомі на роботу жінкам вагітним і мають дітей віком до трьох років. Не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 14 років або дітей-інвалідів з ініціативи підприємства (крім ліквідації підприємства, але з обов'язковим працевлаштуванням).

несовершеннолетних. Не допускается привлечение несовершеннолетних к работе на тяжелых роботах и на роботах с вредными или опасными условиями труда, на подземных роботах, к ночным, сверх урочным работ и работам в выходны е и праздничные дн и (ст 51,54,192 КзоТ Украины) , а также к подъему и перемещению грузов, масса которых превышает установленные для них предельные нормы, соответственно перечню тяжелых работ и работ с вредными и опасными условиями труда, предельных норм подъема и перемещение тяжелых грузов, которые утверждаются специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в области здравоохранения. Охорона праці неповнолітніх. Не допускається залучення неповнолітніх до роботи на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні і і святкові дн і (ст 51,54,192 КЗпП Україна) , а також до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких вантажів, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я .

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, згідно якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов роботи користуються пільгами, встановленими статтями 187, 190 КЗпП України.

Всі особи до 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Предприятия, которые используют работу инвалидов, обязаны создавать для них условия труда с учетом рекомендаций медико-социальной экспертной комиссии и индивидуальных программ реабилитации, принимать дополнительные меры безопасности труда, которые отвечают специфическим особенностям этой категории работников. Охорона праці інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Слід нагадати, що інвалідами вважаються особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується законом (стаття 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

2.3 П родолжітельность робочого часу на підприємстві, тривалість відпочинку

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.

2) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більш ніж 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або інвалідів, дитини-інваліда.

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (дня) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками роботи, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами праці запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, мети трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

При роботі в нічний час встановлена ​​тривалість роботи скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176),

2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192),

3) інших категорій працівників, передбачених законодавством, Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і з часом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках ведеться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

При змінних роботах працівники чергуються в графіку рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з одного графіка на іншій, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками роботи.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередньому графіку (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати понаднормові роботи тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування,

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин , верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих,

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення,

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви, в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176),

2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192),

3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в день занять (стаття 220)

Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).

Залучення інвалідів до сверхдурочним робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

Сверхдурочние роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Час відпочинку. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. У цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, і, як правило, повинні надаватися підряд з загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах організаціях, де робота не може бути перервана загальним вихідним днем у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.

На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення її наслідків,

2) для запобігання нещасних випадків, загибелі або псування державного або громадського майна,

3) для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів,

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення трудящих до роботи у вихідні дні ведеться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку (статті 75 і 76).

Щорічні додаткові відпустки надаються: працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, працівникам, які зайняті в окремих галузях народного господарства і мають тривалий стаж роботи на одному підприємстві, в організації, працівникам з ненормованим робочим днем, працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях, в інших випадках, передбачених законодавством.

Розділ 3. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

З метою якісного державного контролю за виконанням посадових (службових) обов'язків в Україні створена система державного нагляду і громадського контролю в галузі охорони праці. Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів згідно зі ст. 38 [1] Законодавства, здійснюють (рис 1.3.1):

спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд);

спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

спеціально уповноважений державний орган пожежної безпеки;

спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи нагляду не залежать від господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій, Рад народних депутатів. Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом "Про охорону праці", та Законами України: "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, які затверджені Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів держнагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- Безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які згідно з законодавством використовують найману працю, і, здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку виконання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

- Отримувати ось працівника і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з необхідних питань, звіти в стані і причини допущених порушень законодавства і вжити заходів щодо їх усунення;

- Видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та другою посадовою, юридичним і фізичним особам, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним органам та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи ( розпорядження) щодо усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

- Забороняти, зупиняти, запобігати, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів, виконання окремих робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або зупиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

- Притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та нормативних актів з охорони праці;

- Спрямують власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали до органів прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності.

Органи нагляду встановлюють порядок розробки і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів з охорони праці, розробляють типові документи.

Посадові особи державного нагляду за охороною праці є державними службовцями, і на них поширюється дія Закону України "Про державну службу". Вони несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків.

Вищий нагляд за виконанням Законодавчо-нормативної бази в України здійснює Генеральний прокурор України та місцеві прокуратури.

Власник зобов'язаний створити необхідні умови для роботи представників державного нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за охороною праці. Згідно зі ст. 41 [1] на підприємствах здійснюються громадський контроль за виконанням законодавства з охорони праці.

Громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці здійснюють:

- Професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників;

- Трудові колективи через своїх уповноважених;

- Комісія з питань охорони праці підприємства.

Професійні спілки у своїй роботі керуються "Положенням про професійні спілки" та здійснюють громадський контроль за виконанням власником законодавства з охорони праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, необхідних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Профспілки мають право: безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання колективного договору. У разі загрози життю працівників професійні спілки має право вимагати від працівника негайної зупинки робіт на робочому місці, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'я працівників.

Професійні спілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та давати свої укладення, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

При відсутності професійної спілки на виробництві громадський контроль за виконанням законодавства з охорони праці здійснюють уповноважені трудових колективів.

Ст. 42 Законодавства визначає права і обов'язки уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. У своїй роботі вони керуються «Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з охорони праці». Уповноважені трудових колективів з охорони праці обираються простою більшістю голосів на загальних зборах (конференції) колективу виробництва, цеху.

Уповноважені трудових колективів мають право:

- Безперешкодно перевіряти стан безпеки, гігієни праці, дотримання працівниками правових та нормативних актів;

- Вносить в спеціально відведену книгу обов'язкові для власника питання щодо усунення порушень;

- Вимагати від керівника дільниці припинення роботи у разі виявлення порушень, що представляють загрозу для життя працюючих;

- Брати участь у розслідуванні нещасних випадків на підприємстві;

- Вносити обов'язкові для розгляду роботодавців пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці;

- Вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують охорону праці;

- Бути обраним до складу комісії з питань охорони праці;

- Бути представником трудових колективів з питань охорони праці в районних, міських, окружних і товариських судах.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Особи, які перешкоджають виконанню роботи уповноважених трудових колективів з охорони праці, несуть відповідальність згідно Законодавства України.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, виконані роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органів державного нагляду з охорони праці.

Згідно зі ст.16 [1], на підприємствах з метою забезпечення участі працівників у вирішенні питань охорони праці може бути створена комісія з охорони праці.

До комісії входять: представник роботодавця; представник профспілки; уповноважені трудових колективів; спеціаліст з охорони праці, гігієни та представники інших служб.

Комісія з охорони праці є постійно діючим колективним органом трудового колективу та роботодавця. Рішення комісії носить рекомендаційний характер. Комісія у своїй діяльності керується Законодавством з охорони праці та "Типовим положенням про комісію з питань охорони праці на підприємстві".

Комісію очолює голова, обраний на засіданні комісії. Члени комісії виконують свої обов'язки на громадських засадах, на період перевірок звільняються від роботи із збереженням середнього заробітку. отчитывается о своей работе на общем собрании коллектива. Комісія проводить засідання не рідше ніж 1 раз на квартал і звітує про свою роботу на загальних зборах колективу.

Спільні рекомендації про виконання вимог охорони праці повинні бути вирішені в колективному договорі (угоді, трудовому договорі).

Колективний договір (угода) є найбільш важливим документом регулювання взаємовідносин між власником і працівниками з першочергових соціальних питань. Колективний договір укладають на загальних зборах трудового колективу (щорічно) і є двостороннім документом і містить вимоги не тільки до власника, а й до працівників у виконанні вимог охорони праці.

У колективному договорі включений розділ охорона праці, який повинен містити питання: - покращення умов праці (розділ санітарії та гігієни праці); - впровадження нової техніки і передових технологій (розділ безпеки праці); - вирішення найважливіших соціальних питань (соціальний розділ).
















Рис. 3.1. Органи нагляду і контролю за охороною праці.

Виконання розділу охорони праці має бути підтверджено фінансуванням кожної статті заходів та строків їх виконання. Колективний договір є обов'язковим до виконання сторін.

Розділ 4. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1 Державна система управління охороною праці

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики, спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охороною праці. Стаття 31 Закону України "Про охорону праці" визначає, що державне управління охороною праці здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

; Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд);

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенцією Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці є:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці;

подання на затвердження Верховною Радою України загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії;

спрямування і координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

встановлення єдиної державної статистичної звітності з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці в країні створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, який очолює віце-прем'єр-міністр України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств в галузі охорони праці;

укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері рятувальної справи;

здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Крім віщеперечісленних функцій, які покладаються на всі міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, деякі міністерства, зокрема Мінпраці, МОЗ, МНС виконують спеціальні функції охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики України забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснює заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру та зменшення збитків від аварій і катастроф, проводить оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та інформування про наявну обстановку, організовує та проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.

Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду - (Держпромгірнагляд):

здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в області безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті Держпромгірнаглядом в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Діяльність місцевих державних адміністрацій спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичний зміст і підтверджувався найголовніший принцип державної політики - пріоритет життя і здоров'я працівників. В умовах переходу до ринкової економіки, створення чисельних підприємств та інших господарств з недержавними формами власності, які не мають галузевого підпорядкування, незмірно зростає значення місцевих органів державної виконавчої влади в організації безпечних і здорових умов праці, усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань.

Законами "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування" передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких базується місцеве і регіональне самоврядування. І так, порушення цих прав, пов'язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці, є об'єктом і предметом діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.

Закон "Про охорону праці" передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій:

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів з охорони праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, які діють згідно з типовим положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;

приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, які знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.

Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їх апаратах створюються служби охорони праці

4.2 Організація і управління охороною праці на виробництві

) на предприятии - это совокупность взаимосвязанных правовых, социально-экономических, организационно-технических, санитарно-гигиенических та лечебно-профилактических мероприятий и управленческих решений, направленных на предотвращение аварий, несчастных случаев, профессиональных заболеваний, а также средств, направленных на сохранение жизни, здоровья и трудоспособности человека в процессе трудовой деятельности. Система управління охороною праці (СУО Т) на підприємстві - це сукупність взаємопов'язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та управлінських рішень, спрямованих на запобігання аварій, нещасних випадків, професійних захворювань, а також коштів , спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

фактически является целевой подсистемой общей системы управления предприятием. СУО Т фактично є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством.

Об'єктом управління охороною праці є умови та стан охорони праці на всіх робочих місцях підприємства.

являются безопасные и безвредные условия труда для работников на всех производственных процессах. Метою впровадження СУО Т є безпечні і нешкідливі умови праці для працівників на всіх виробничих процесах. При цьому повинно забезпечуватися не тільки своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних актів з охорони праці, а й попередження можливості їх виникнення.

являются: Основними принципами функціонування СУО Т є:

пріоритет життя і здоров'я працівників підприємства над результатами виробничої діяльності;

єдиноначальність і повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

відповідність заходів та засобів з охорони праці рівневі потенційної небезпеки виробничих об'єктів і фактичному стану умов праці на робочих місцях;

економічна зацікавленість роботодавця і працівників у поліпшенні умов і безпеки праці.

Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:

на підприємстві в цілому - роботодавець;

у структурному підрозділі - керівник структурного підрозділу;

на робочому місці - безпосередній керівник робіт.

Роботодавець повинен визначити і внести в посадові інструкції обов'язки з питань охорони праці для всіх своїх заступників, начальників відділів і служб, які йому підпорядковані безпосередньо.

Для проведення організаційно-методичної роботи з управління охороною праці та координації діяльності всіх структурних підрозділів щодо забезпечення на робочих місцях в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правовим актам, забезпечення дотримання законодавства щодо прав працівників створюється служба охорони праці.

организационной структуры предприятия выполняется управление охраной труда с использованием тип овых элементов управления: планирования, организации, оперативного руководства, координации, контроля, учета, анализа, стимулирования. На кожному рівні Е організаційної структури підприємства виконується управління охороною праці з використанням тип ових елементів управління: планування, організації, оперативного керівництва, координації, контролю, обліку, аналізу, стимулювання.

Нормативною основою СУОП є: Конституція України, Закони України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс законів України про працю, законодавчі акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Держпромгірнагляду; а інформаційною основою - матеріали статистичної звітності, колективний договір і угода з охорони праці, інструкції та матеріали перевірки органів нагляду, матеріали розслідування нещасних випадків і професійних захворювань.

Система управління охороною праці передбачає обробку та затвердження роботодавцем окремих нормативних документів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов'язковими для виконання на підприємстві.

На кожному рівні управління охороною праці вирішуються такі основні завдання:

навчання безпечним методам праці;

забезпечення безпеки обладнання та виробничих процесів;

забезпечення належного утримання будинків і споруд;

доведення санітарно-гігієнічних умов праці до вимог нормативних актів;

забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

оптимізація режимів праці та відпочинку;

організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

профвідбір за окремими спеціальностями.

Для вирішення цих завдань необхідно:

встановити єдиний порядок з планування, організації та контролю з охорони праці (умови праці, безпека праці, за дотриманням технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів, засобів виробництва, використання ЗІЗ);

організувати збір інформації про фактичний стан охорони праці;

інформувати працівників підприємства про стан умов праці, причини і наслідки аварій і нещасних випадків на робочих місцях, про результати профілактики праці;

використовувати економічні методи для підвищення зацікавленості працівників у впровадженні у виробництво безпечної техніки, технології, у дотриманні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;

вживати заходи впливу, спрямовані на підвищення персональної відповідальності керівників і фахівців за забезпечення безпеки праці, робітників - за дотриманням вимог інструкцій з спеціальностями та видами виконуваних робіт.

Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно НПАОТ 0.00-4.12-05.

Пропаганда питань охорони праці включає:

створення куточків, кабінетів охорони праці;

проведення днів охорони праці;

демонстрування навчальних фільмів з охорони праці;

проведення оглядів, семінарів та ін

Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного обладнання, засобів зв'язку та оргтехніки, електротехнічних та вентиляційних установок, систем тепло-, водо-і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підйомних машин і механізмів, які застосовуються або вводяться в експлуатацію, здійснюють:

призначення осіб, відповідальних за утримання цього обладнання в безпечному стані;

попередній контроль обладнання на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці, на наявність сертифікатів відповідності;

вивчення проектної і технічної документації та визначення заходів безпечної експлуатації обладнання у відповідних інструкціях;

встановлення порядку введення в експлуатацію нового обладнання або такого, що пройшло ремонт після відпрацьованого амортизаційного терміну;

своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує обладнання;

організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно з установленими нормативами.

Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організація нагляду, підтримки в справному та безпечному стані.

Виробниче обладнання та транспортні засоби, які вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці.

Безпека виробничого процесу забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом цілеспрямованої зміни технології робіт.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі "Охорона праці" повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з ВПФ, ВПФ (небезпечний виробничий фактор, шкідливий виробничий фактор).

Безпека виробничого процесу забезпечується:

вибором технологічних процесів;

вибором виробничих площ і обсягів виробничих приміщень;

вибором матеріалів, способом їх зберігання і транспортування;

вибором і розміщенням виробничого обладнання;

навчання персоналу;

застосуванням ЗІЗ і СКЗ (ЗІЗ - засоби індивідуального захисту, СКЗ - засоби колективного захисту);

включенням вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або в технологічні карти.

Виробничі споруди, будівлі, інженерні мережі, які вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво та реконструкцію будівель і споруд повинна проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).

Безпечна експлуатація будівель, споруд, інженерних мереж забезпечується:

призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію;

встановленням спостереження за їх технічним станом;

призначенням осіб, відповідальних за утримання їх в справному та безпечному стані;

організацією періодичного обстеження та планово-попереджувального ремонту.

Об'єктами підвищеної небезпеки є: судини працюють під тиском; підйомні кошти; компресори; трубопроводи під тиском; теплоенергетичні установки; електрообладнання та електроустановки; об'єкти газового господарства; електроінструмент; рухомий транспорт; об'єкти з вибухонебезпечними зонами тощо.

Робота з об'єктами підвищеної небезпеки охоплює:

планування робіт з безпечної експлуатації цих об'єктів, їх своєчасний ремонт та випробування;

призначення, навчання і атестація персоналу відповідального за безпечний стан та експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки;

призначення, навчання і атестація виробничого персоналу, що обслуговує такі об'єкти та обладнання;

розробка відповідних інструкцій;

контроль за станом об'єктів підвищеної небезпеки.

Факторами, які визначають стан об'єкта підвищеної небезпеки, є:

ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;

ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення об'єктів, обладнання, машин, механізмів;

соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.

Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях відповідно до нормативів, встановлених Міністерством охорони здоров'я та Міністерством праці та соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов трудаи досягається усуненням причин виникнення ОПФ і ВПФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; удосконаленням обладнання, механізацією і автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.

Забезпечення працівників засобами захисту, безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання та користування.

Оптимальні режими праці та відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними та нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних і шкідливих чинників.

Представлення працівникам пільгових режимів праці та відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.

Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1-4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.

Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями та пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

Професійний відбір встановлює фізичну й психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер і т.п.) до можливості безпечного виконання робіт.

Робота з охорони праці здійснюється відповідно перспективним і поточним планам створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначені завдання підприємству в цілому і окремим структурним підрозділам, а також керівникам і фахівцям.

Планування робіт здійснюється на основі:

заходів, які забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища;

заходів які передбачені колективним договором;

заходів щодо усунення недоліків та виконання приписів органів нагляду та громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженого працівниками особи з питань охорони праці;

заходів щодо усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.

Контроль за станом охорони праці включає:

оцінку рівня ОПФ і ВПФ на робочих місцях;

виявлення порушень вимог законів та нормативних актів з охорони праці;

перевірку усунення перш виявлених порушень;

перевірку виконання працівниками обов'язків з охорони праці;

перевірку виконання планів робіт з охорони праці;

перевірку забезпечення працівників ЗІЗ і СКЗ.

Види контролю:

з боку органів державного нагляду;

з боку служби охорони праці;

оперативний контроль керівниками та іншими посадовими особами підприємства;

громадський контроль;

комісіями підприємства, уповноваженим працівниками особою з питань охорони праці.

Якщо на робочому місці під час контролю виявлено одну або кілька можливих причин для виникнення нещасного випадку, то розгляд цих недоліків має проводитися з найбільш жорсткими вимогами до винної особи.

Облік, аналіз і оцінка стану умов і безпеки праці включає:

Оцінка стану охорони праці і результатів профілактичної роботи здійснюється за прийнятими на підприємстві показниками. Як джерело вихідної інформації використовуються:

акти про нещасні випадки, звітах про виробничий травматизм;

паспорта санітарно-технічного стану умов праці та карти умов праці на робочих місцях, матеріали атестації робочих місць;

журнали оперативного контролю за станом охорони праці структурного підрозділу;

акти та приписи перевірок стану охорони праці.

Узагальнені дані про стан охорони праці і результати профілактичної роботи готуються службою охорони праці і підлягають обов'язковому розгляду та аналізу на всіх рівнях управління підприємства.

Стимулювання роботи з охорони праці, спрямоване на підвищення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці здійснюється відповідно до Положення, що існує на підприємстві, в якому визначаються конкретні показники, умови, види і форми стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в реалізації заходів з підвищення безпеки праці та за роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на порушників.

Для підвищення відповідальності працівників за дотримання вимог нормативних актів з охорони праці можуть використовуватися талони попередження, вилучення і видача яких здійснюється відповідно до існуючого на підприємстві порядком.

СУОП - це багатоступенева багаторівнева система, яка містить такі рівні управління охороною праці:

- Міністерство - галузь (керівництво, відділ охорони праці, науково-технічний відділ);

- Об'єднання - комбінати (керівництво, відділ охорони праці, науково-технічний відділ);

- Виробничі підприємства, організації, (керівництво, відділ або служба охорони праці, науково-виробничий відділ);

- Цехи, дільниці (керівництво, інженер з охорони праці, фахівці);

- Робоче місце (виконавці-керівники лінійних служб, працівники).

Служба охорони праці на виробництві. На підприємстві, з кількістю працівників 50 осіб і більше, роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення.

На підприємстві, де кількість працюючих менше 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві при кількості працюючих менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Основні функції служби охорони праці:

- Розробка цілісної ефективної системи управління кожним структурним підрозділом;

- Проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;

- Складання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки і гігієни праці;

- Проведення вступного інструктажу;

- Організація забезпечення працівників правилами, інструкціями стандартами та іншими нормативними документами;

- Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці;

- Облік, аналіз нещасних випадків, профзахворювань, аварій, підготовка статистичних звітів;

- Розробка поточних та перспективних планів, робота методичного кабінету, проведення конкурсів, оглядів, допомогу комісії з охорони праці підприємства;

- Підвищення кваліфікації та перевірка знань посадових осіб з охорони праці.

Служба охорони праці бере участь у:

розслідуванні нещасних випадків і аварій;

формуванні фонду охорони праці і розподілі його коштів;

роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

роботі комісії з введення в експлуатацію, реконструкції будівель та споруд, переозброєння об'єктів;

розробці положень, інструкцій та інших нормативних документів, чинних в межах підприємства;

надання методичної допомоги керівникам структурних підрозділів;

підготовки проектів наказів, розпоряджень, оцінці небезпечних виробничих процесів, які можуть виникнути в процесі виробничої діяльності.

Служба охорони праці контролює:

дотримання чинного законодавства, нормативних актів, виконання приписів органів, контролюючих охорону праці;

своєчасне проведення навчання, інструктажів, атестації;

забезпечення працівників засобами захисту, лікувально-профілактичним харчуванням і засобами, що створюють нешкідливі санітарно-гігієнічні умови;

використання праці неповнолітніх, жінок, інвалідів відповідно до законодавства;

проходження попереднього та періодичних медичних оглядів осіб віком до 21 року.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

- Представляти підприємство в державних та громадських організаціях;

- Безперешкодно, в будь-який час відвідувати структурні підрозділи та об'єкти підприємства;

- Перевіряти стан безпеки і гігієни праці;

- Вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань, не мають допуску до відповідних робіт;

- Вносить керівнику підприємства пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці.

Спеціалісти служби охорони праці у випадки виявлення порушень охорони праці мають право:

- Видавати керівникам структурних підрозділів підприємств обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від їх необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- Зупиняти роботу підприємства, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

Рішення служби охорони праці може скасувати лише роботодавець підприємства.

Основою підтримання безпеки на підприємстві є постійно діюча система управління охороною праці (СУОП). У даній системі присутні: об'єкт управління інформаційно контрольної зв'язку і керівний орган.

4.3 Функції та методи управління

Функції і методи управління - це комплекс взаємопов'язаних видів діяльності здійснюваних адміністрацією, інженерно-технічними працівниками і громадськими організаціями, які, спираючись на функціональні обов'язки, відповідають на питання: хто, що і як повинен працювати в системі управління.

Відповідно до ст. 13 закону «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці і несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві.

СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:

організацію та координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують і перевіряють виконання роботи);

облік, аналіз і оцінка ризиків;

планування показників стану умов і безпеки праці;

контроль планових показників і аудит всієї системи;

коригування, запобігання і можливість адаптації до обставин, що змінюються;

заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що беруть участь у процесі управління, а також прийняття і реалізацію управлінських рішень.

Глибоко помилковою є думка, яку, на жаль, ще дуже часто можна почути, що робота з охорони праці є прерогативою лише служби охорони праці. Налагодження функціонування СУОП необхідно починати перш за все з аналізу функціональних обов'язків усіх посадових осіб підприємства і, якщо необхідно, відповідного їх коригування з метою усунення прогалин та непотрібного дублювання. Неналежне виконання своїх обов'язків, наприклад, службою постачання при закупівлі обладнання може обернутися травмою для будь-якого робітника підприємства.

Функція прогнозування та планування робіт з охорони праці має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на: перспективне, поточне і оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові заходи, виконання яких, як правило, вимагає спільної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану має бути підтверджено обгрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення та фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розробки комплексного плану підприємства щодо поліпшення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється в межах календарного року через розробку відповідних заходів у розділі "Охорона праці" колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці у структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків відзначаються безпосередньо в наказі по підприємству, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатком до наказу.

Облік показників, аналіз і оцінка стану умов і безпеки праці направлені (відповідно до отриманої інформації) на розробку і прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог законів та нормативно-правових актів, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці цеху (ділянки); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо У результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносяться доповнення та уточнення до оперативних, поточних та перспективних планів роботи з охорони праці, а також - зі стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники з охорони праці.

Контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП забезпечує чинне управління охороною праці. Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише за наявності повної, своєчасної та достовірної інформації про стан об'єкта управління. Отримати таку інформацію про стан охорони праці, проявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною і трудомісткою функцією процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП підприємства належать: оперативний контроль; відомчий контроль, який проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступінчастий контроль. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

При цьому служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах і службах підприємства.

Адміністративно-громадський багатоступінчастий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування зумовлена ​​наявністю співробітництва та взаімопоніманіея між роботодавцем і профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (як правило - трьох) рівнях. На першому ступені контролю начальник виробничої дільниці (бригадир) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другому ступені - начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два - чотири рази на місяць перевіряють стан охорони праці згідно із затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі третього ступеня контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

Стимулювання діяльності з охорони працю а спрямоване на створення зацікавленості працівників у забезпеченні здорових і безпечних умов праці. Стимулювання передбачає як моральні та матеріальні заохочення, так і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов'язань щодо безпеки праці або порушення вимог щодо охорони праці. До числа заохочувальних заходів належать премії, винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці тощо

Щоб ця система діяла, необхідно ввести відповідний нормативно-правовий акт, який би регулював всі питання, пов'язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам'ятати, що СУОП є складовою загальної системи управління виробництвом (якістю продукції, яка виробляється) і спрямована не лише на створення оптимальних умов праці, але і на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращення якості продукції.

Згідно із Законом «Про охорону праці» до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою).

У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці роботодавець сплачує страховий тариф у збільшеному розмірі на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. І, навпаки, при належному стані охорони праці страховий тариф зменшується.

За порушення нормативних актів з охорони праці, невиконання розпоряджень органів державного нагляду з питань безпеки, охорони праці та виробничого середовища підприємства можуть залучатися органами державного нагляду з охорони праці до сплати штрафу в установленому порядку.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

Несплата підприємством, іншим суб'єктом підприємницької діяльності штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

У підвищенні організаційного рівня роботи з охорони праці, мобілізації колективів і керівників виробничих підрозділів на своєчасне та якісне виконання заходів, які передбачені планами робіт і для повсякденного виконання правил охорони праці, важливе значення має моральне і матеріальне стимулювання за цю роботу.

На кожному підприємстві повинна функціонувати система матеріального заохочення трудових колективів за роботу без травм.

Матеріальне заохочення за підвищення рівня охорони праці здійснюється у формі преміювання, підвищення надбавок за високу професійну майстерність, за високі досягнення в роботі, підвищення розряду (для робітників), підвищення окладу (для посадових осіб та спеціалістів), а також шляхом нагородження подарунками, надання пільгових путівок до санаторіїв та будинків відпочинку, відряджень на виставки тощо. Види матеріальних заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Матеріальні санкції за недотримання (порушення, незабезпечення) норм і вимог охорони праці здійснюється шляхом повного або часткового позбавлення або зниження розмірів надбавок, зниження окладу, переведення на менш відповідальну і нижче оплачувану роботу.

Моральне заохочення працівників за досягнення у забезпеченні охорони праці здійснюється шляхом нагородження відомчими відзнаками, почесними грамотами, іншими відомчими знаками, присвоєння почесних звань, занесення на дошку пошани і т.п..

Розробка системи стимулювання охорони праці, аналіз і оцінку її ефективності здійснює служба охорони праці за участю профспілок, служби оплати праці із залученням при необхідності інших служб підприємства. Система стимулювання охорони праці повинна бути відображена у Положенні про преміювання працівників підприємства, а також у колективному договорі (угоді підприємства).

Система стимулювання поліпшення умов і безпеки праці на підприємстві містить наступні показники:

- Зниження кількості аварій і зупинок на роботі;

- Зниження кількості порушень норм і вимог охорони праці;

- Зниження кількості штрафів і виплат через них;

- Зниження рівня виробничого травматизму;

- Зниження рівня професійного захворювання;

- Зниження рівня загального захворювання;

- Своєчасне і в повному обсязі виконання програм і планів, зобов'язань щодо охорони праці в колективному договорі;

- Інші показники, які сприяють зацікавленості працівників у забезпеченні здорових і безпечних умов праці

У системі управління охороною праці застосовуються організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні та економічні методи управління.

Організаційно-розпорядчі методи включають виконання працівниками своїх посадових обов'язків з охорони праці, видання і виконання наказів, розпоряджень, приписів, рішень. Це методи прямого характеру дії. Будь-який регламентуючий документ або усний наказ, розпорядження мають бути обов'язково виконані. Правомірність, оперативність і силу цих дій визначають відповідні норми, правила, стандарти, інструкції та інші нормативні акти. Ефективність організаційно-розпорядчих методів базується на свідому дисципліну працівників.

Однак тільки наказами, розпорядженнями неможливо досягти значних результатів. Тому дуже важливе значення мають соціально-психологічні методи управління, такі як виховання, навчання, моральне стимулювання, гуманізація роботи (підвищення її привабливості, усунення монотонності, розширення творчих процесів, використання функціональної музики, виробничої естетики).

Істотно впливає на працюючих особистий приклад керівника, його ставлення до виконання вимог охорони праці не на словах, а на ділі. Керівник не повинен миритися з порушниками правил та інструкцій, з недисциплінованістю, з недооцінкою заходів з безпеки праці.

Соціально-психологічні методи управління передбачають: виховну роботу, навчання і пропаганду з охорони праці, подання особистого прикладу керівниками підрозділів у вихованні відповідальності за дотримання правил і норм охорони праці, встановлення контролю., підвищення дисципліни та відповідальності за доручену справу, створення здорового психологічного клімату в колективі, залучення працівників до управління охороною праці, конкурси за високу стан безпеки праці та культури виробництва, моральне стимулювання, застосування громадських, дисциплінарних та адміністративних заходів до порушників правил, норм охорони праці.

Економічні методи управління охороною праці мають важливе значення, особливо в умовах переходу підприємств до ринкових відносин. Нещасні випадки і захворювання на виробництві, погані умови праці негативно впливають на економічну ефективність підприємства, його прибуток і рентабельність. У нових умовах господарювання фонд заробітної плати і матеріального стимулювання цілком залежить від прибутку (доходу) і тому кожен керівник і працівник підприємства зацікавлений у запобіганні таких випадків. Крім того економічні методи передбачають виплату премій за відсутність травматизму і захворювань, а також за високий рівень охорони праці.

Валова госпрозрахункова прибуток орендного підприємства розподіляється за формулою: «Виручка від реалізації - матеріальні витрати - плата за виробничі фонди - плата за трудові ресурси - плата за кредит - фіксована сума бюджету - орендна плата орендодавцю = госпрозрахункова прибуток». Госпрозрахункова прибуток і незаплановані прибутку (витрати) - фінансовий резерв - фонд виробництва і соціального розвитку = єдиний фонд оплати праці (ЕФОТ) або фонд споживання. Таким чином, фонд споживання в значній мірі залежить від стану та ефективності управління охороною праці.

Для ефективного управління керівники підприємств та підрозділів повинні мати об'єктивну інформацію про стан та рівень охорони праці.

4.4 Навчання і перевірка знань з охорони праці

Одним з елементів системи державного управління охороною праці є навчання і перевірка знань. «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці і перелік робіт з підвищеною небезпекою» встановлює навчання і перевірку знань у навчальних закладах і на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності [1, ст .18].

Вивчення основ охорони праці в навчальних закладах і під час професійного навчання працівниками на підприємстві. Вивчення основ охорони праці в навчальних закладах, а саме: предмета "Охорона праці" (професійно-технічні навчальні заклади), навчальних дисциплін "Основи охорони праці" (вищі навчальні заклади) і "охорона праці в галузі" (вищі навчальні заклади), проводиться за типовими навчальними планами і програмами з цього предмета і навчальних дисциплін. Окремі питання (розділи) з охорони праці повинні викладатися у навчальних програмах суспільно-технічних і спеціальних дисциплін.

Вивчення нормативних дисциплін з охорони праці в усіх вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти від 02.12.98 N 420 "Про вдосконалення навчання з охорони праці та безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах України", зареєстрованого Міністерством юстиції України 03.02.99 за N 59 / 3352.

Зміст і обсяг дисципліни "Охорона праці" для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, вивчається обсягом не менше 30 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації - не менше 15 годин. Специфічні питання охорони праці для конкретних професій мають вивчатися в курсах спеціальних та суспільно-технічних дисциплін - з метою об'єднання технологічної підготовки з підготовкою з охорони праці, а робочі навчальні програми цих дисциплін повинні включати відповідні питання безпеки праці.

Теоретична частина предмета "Охорона праці" під час професійної підготовки працівників для виконання робіт, які не належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою, вивчається в обсязі не менше 10 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації - не менше 8 годин.

Організація навчання та перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, слухачі та студенти під час трудового та професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки в разі виникнення аварії.

На підприємствах розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи.

Навчання з питань охорони праці може проводитися як традиційними методами, так і з використанням сучасних видів навчання - модульного, дистанційного тощо, а також з використанням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп'ютерних контрольних систем, комп'ютерних тренажерів.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною безпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки .

Особи, які суміщають професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як за основною професією, так і за професією за сумісництвом.

Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації.

Перевірка знань працівників з питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань з питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом керівника. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов'язків якого входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах - їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.

До складу комісії підприємства входять спеціалісти служби охорони праці, представники юридичної, виробничих, технічних служб, представник профспілки або вповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці. До складу комісії підприємства можуть залучатися страхові експерти з охорони праці відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та викладачі охорони праці, які проводили навчання.

Участь представника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці або його територіального управління у складі комісії обов'язково лише під час первинної перевірки знань з питань охорони праці у працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Комісія вважається правочинною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб.

Усі члени комісії повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит.

Результати перевірки знань з питань охорони праці оформляється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань.

Працівникам, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці на своєму підприємстві, видача посвідчень є обов'язковою лише тим, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Організаційне забезпечення роботи комісії покладається на суб'єкт господарської діяльності, яким проводилось навчання з питань охорони праці. Термін зберігання протоколів перевірки знань з питань охорони праці не менше 5 років.

Відповідальність за організацію та проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.

Представники профспілок, уповноважені найманими працівниками особи як члени постійно діючих комісій з перевірки знань з питань охорони праці, проходять навчання з питань охорони праці відповідно до Типового положення, а перевірку знань за участю представника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 N 15 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 15.02.2005 N 232 / 10512 проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитися як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб'єктом господарської діяльності, який отримав у встановленому порядку відповідний дозвіл.

У разі здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на підприємстві спеціальне навчання з питань охорони трудаи є складовою професійної підготовки.

Спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами і програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом.

Перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання проводиться комісією підприємства.

У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві перевірка знань проводиться комісією спорідненого підприємства або територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб. Перелік посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, навчаються згідно з Типовим тематичним планом і програмі навчання по питань охорони праці посадових осіб.

Перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, перші заступники і заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступники керівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; керівники об'єднань підприємств, керівники підприємств (чисельністю понад 1000 працівників), керівники та спеціалісти служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці цих підприємств; експерти технічні з промислової безпеки; керівники та викладачі кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, керівники і штатні викладачі галузевих навчальних центрів проходять навчання у Головному навчально-методичному центрі Держнаглядохоронпраці.

Перевірка знань з питань охорони праці цієї категорії посадових осіб проводиться комісією, створеною наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Очолює комісію Голова (заступник Голови), до складу комісії входять керівники управлінь та відділів цього органу та представники інших органів державного нагляду за охороною праці, а також представники відповідних профспілок.

До складу комісії можуть також залучатися викладачі охорони праці головного навчально-методичного центру Держнаглядохоронпраці.

Посадові особи районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням охорони праці; фахівці науково-дослідних, конструкторських, проектних і технологічних відділів, які займаються проведенням експертизи проектно-конструкторської документації, на яку поширюються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а також ті, які виконують розробки з питань охорони праці; керівники підприємств чисельністю менше 1000 працівників, керівники та спеціалісти служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці підприємств проходять навчання з питань охорони праці у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.

Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання у галузевих навчальних центрах проводиться комісією, створеною наказом вищого органу. Очолює комісію керівник або заступник керівника цього органу, до службових обов'язків якого входить організація роботи з охорони праці, чи керівник служби охорони праці цього органу.

До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. До складу комісії можуть також залучатися представники відповідних обласних галузевих структурних підрозділів, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також викладачі охорони праці того суб'єкта господарської діяльності, де проводилося навчання.

Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання в інших навчальних закладах та установах, проводиться комісією відповідного територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці або комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади.

Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, проходять навчання у навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.

Перевірка знань з питань охорони праці таких посадових осіб проводиться комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади або територіальним управлінням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, які входять в їх функціональні обов'язки, безпосередньо на підприємстві.

Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та посадові особи, службові обов'язки яких пов'язані з:

а) керівництвом та контролем за виконанням робіт з підвищеною небезпекою;

б) будівництвом, експлуатацією, реконструкцією, технічним переоснащенням, консервацією та ліквідацією об'єктів підвищеної небезпеки;

в) розробкою проектів, технологічних регламентів та іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки;

г) підготовкою персоналу для обслуговування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки;

д) розробкою нормативно-правових актів з питань виготовлення, монтажу та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та об'єктів підвищеної небезпеки, під час навчання згідно з Типовим положенням, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці в обсязі виконуваної ними роботи.

Позапланове навчання та перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, яка потребує додаткових знаннях з питань охорони праці;

Посадові особи, в тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння) груповий або із смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позапланове навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, встановленому Типовим положенням, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Позапланове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.

Стажування, дублювання і допуск працівників до роботи. Щойно прийняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Стажування або дублювання проводиться, як правило, під час професійної підготовки на право виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадках, передбачених нормативно-правовими актами з охорони праці.

Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи об'єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів, який становить загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим проходженням у цей період протиаварійних і протипожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом. У наказі визначається тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).

Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правовим актам з охорони праці. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.

Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу в інший, де характер роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.

Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов'язків працівника, і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу).

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, які передбачаються функціональними обов'язками цих працівників.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;

засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.

Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному випадку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжена на термін не більше двох змін.

4.5 Види інструктажів з охорони праці та порядок їх проведення на підприємствах України

Працівники, під час прийняття на роботу і періодично, повинні проходити

дить на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули у відрядження на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті з охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, який відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

при переведенні з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

який буде виконувати нову для нього роботу;

прикомандированим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, слухачами та студентами навчальних закладів:

на початку трудового або професійного навчання;

перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів і т.п.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб однієї спеціальності за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом та змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов роботи, але не рідше:

на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

на інших роботах - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін і доповнень до них;

при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації обладнання, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, які впливають на стан охорони праці;

при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для інших робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, які можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитися індивідуально з окремим працівником або з групою працівників однієї спеціальності. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному конкретному випадку залежно від причин і обставин, які послужили причиною її проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

при ліквідації аварії або стихійного лиха;

при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, які будуть виконуватися.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів, протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів і допуску до роботи, особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, які оформляються нарядом-допуском, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій і посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем.

4.6 Про тветственность за порушення законодавства з охорони праці

До економічних методів управління охороною праці підприємств та організацій відносяться накладення штрафів, а також різних стягнень, передбачених і затверджених постановою Кабінету міністрів України.

До основних методів управління охороною праці відносяться:

  1. Стимулювання - заохочення за безпеку в роботі.

  2. Покарання або притягнення до відповідальності за порушення охорони праці.

Статтею 49 Закону України «Про охорону праці» передбачено дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність працівників за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Дисциплінарна відповідальність працівників встановлюється за порушення трудової дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, у тому числі в галузі охорони праці.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.

КЗпП України (ст. 147) встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Адміністративна відповідальність накладається за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, коли такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Це, зокрема:

- Порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці;

- Створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок.

Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств або уповноважених ними осіб .

Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці постановами у справах про адміністративне стягнення на підставі складених ними протоколів про адміністративне правопорушення.

Максимальні розміри і види штрафів, які можуть бути накладені службовими особами Держнаглядохоронпраці встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення до 10 необлогаемих мінімумів доходів громадян.

Порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці визначеному Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 р. № 754 та Інструкцією щодо застосування зазначеного Положення, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці, Міністерством фінансів та Міністерством економіки України від 25 липня 1994 № 71-а і зміни до Кодексу від 05.04.2001 р. № 2342-01.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується статтями 130-138 Кодексу законів про працю України та іншими нормативними актами, які стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах.

Спільними підставами накладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі

умислу або необережності), протиправної дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв'язку між винними і протиправними діями (бездіяльністю) працівника і заподіяною шкодою. На працівника може бути накладена матеріальна відповідальність за наявності всіх перерахованих факторів, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника.

Залучення працівника до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не звільняє його від матеріальної відповідальності.

Законодавство передбачає різні види матеріальної відповідальності в залежності від того, чи є в діях працівника, ознаки кримінального злочину чи ні. При наявності в його діях ознак злочину на працівника може бути в силу ст. 134 КЗпП України накладено повну матеріальну відповідальність, а за відсутності таких ознак на працівника накладається обмежена відповідальність в межах його середньомісячного заробітку.

Особливі правила накладення матеріальної відповідальності передбачає ст. 450 Цивільного кодексу України, коли шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки - організаціями і громадянами, діяльність яких пов'язана з транспортними засобами, механізмами, промисловими підприємствами, будівництвом і т.п.

Власник джерела підвищеної небезпеки (завод, автопідприємство, будівництво тощо) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну цим джерелом незалежно від наявності вини. А працівник цього підприємства (водій, будівельник, працівник, який обслуговує механізми і т.п.) несе матеріальну відповідальність на підставі статей 130-137 КЗпП України лише за наявності вини в діях працівника, заподіяних власнику або уповноваженому ним органу, в порядку регресу.

Істотне значення має загальний обсяг і розмір заподіяної шкоди у зв'язку з порушенням вимог щодо охорони праці. Цей збиток може складатися із сум, виплачених потерпілому на відшкодування втраченого заробітку, одноразової допомоги, додаткових витрат на лікування, протезування і т.п., коли потерпілий залишився живий, а також із сум, витрачених на поховання у разі смерті потерпілого, виплачених сум одноразової допомоги на сім'ю і на утриманців. Крім того, до суми збитків, завданих порушенням законодавства з охорони праці, відносяться суми, виплачені добровільно чи стягнуті судовим рішенням у порядку відшкодування моральної шкоди (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»). Відшкодування моральної шкоди можливе і при відсутності даних про втрати потерпілим професійної працездатності.

Рис. 4.1. Система навчання з питань охорони праці в України

До матеріального збитку у зв'язку з порушенням законодавства про охорону праці, крім вищезазначених виплат, пов'язаних з травмуванням або смертю працівника, відносяться також збиток, заподіяний:

- Знищенням майна, обладнання, будівель власника внаслідок вибуху, пожежі, руйнування;

- Псуванням матеріалів, напівфабрикатів, обладнання;

-Виплатами сум страхувальникам у зв'язку з пошкодженням чи знищенням застрахованого майна;

- Виплатами штрафних санкцій за договорами поставки за порушення термінів постачання;

- Оплатою праці експертних комісій, установ, призначених слідчих і судів органами під час проведення розслідування кримінальної справи та її розгляді в судах, а також інші збитки.

У тому випадку, коли працівник добровільно не бажає відшкодувати збиток, сума шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку працівника, відраховується з його заробітної плати за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, виданими не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди, з обов'язковим повідомленням про це працівника. Таке розпорядження може виконуватися не раніше як за сім днів з дня повідомлення.

У разі незгоди працівника на утримання сум, відшкодування шкоди проводиться шляхом звернення власника до районного (міського) суду протягом одного року з дня виявлення шкоди. А у разі віднімання суми із заробітної плати без згоди працівника останній має право у тримісячний термін звернутися до комісії по трудових спорах (КТС) з вимогою про повернення утриманих сум (у разі відсутності на підприємстві КТС - безпосередньо до суду). Якщо працівник не згоден з рішенням КТС, то він має право в десятиденний термін звернутися з позовом до суду (ст. 228 КЗпП).

Кримінальна відповідальність настає при порушенні правил безпеки, санітарних, протипожежних правил і норм які призвели до аварії, травматизму та інших негативних наслідків і визначається ст. Кримінального кодексу України. Міра покарання залежить від ступеня порушення і може передбачати звільнення, штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати, виправні роботи або позбавлення волі від 1 до 7 років.

У розділі Х «Злочини проти безпеки виробництва» Кримінального кодексу України внесені доповнення від 5.09.2001г. № 2341-Ш:

Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці:

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 272. Порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою:

1. Порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах:

1. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, зобов'язаним їх дотримуватися, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки:

1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд:

1. Порушення при розробці, конструюванні, виготовленні або зберіганні промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а так само порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інших тяжких наслідків, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4.7 Ф інансірованіе охорони праці

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, паралельно з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному та місцевих бюджетах, які виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, які утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, які належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

По-перше, слід зауважити, заходи з охорони праці фінансуються не за рахунок працюючих, а роботодавцем. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" всі заходи та засоби, крім тих, що цим Законом визначені як амортизаційні, відносяться до валових витрат. Під час обробки комплексних заходів з охорони праці слід обробити і врахувати вимоги статті 5 "Валові витрати" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З метою чіткого визначення цих заходів на сьогодні вже опрацьовано проект постанови Кабінету Міністрів України "Перелік заходів та засобів з охорони праці, які належать до валових витрат".

Не визначеним на сьогодні залишається термін, за який береться сума реалізованої продукції. Тому можна рекомендувати суму реалізованої продукції за рік, що передує терміну дії колективного договору. Саме в колективному договорі визначається цей перелік заходів.

Кошти фонду охорони праці підприємства використовуються тільки на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, узгоджених з местннмі органами Держнаглядохоронпраці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Ці кошти повинні витрачатися на: ремонтні та інші роботи, пов'язані з підтриманням основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки, засоби колективного та індивідуального захисту працюючих) у належному технічному стані, на придбання спецодягу, молока, миючих і знезаражуючих засобів; надання різних пільг і компенсацій працюючим, організацію навчання кадрів, благоустрій та озеленення території, а також на природоохоронні заходи.

У частині фінансування профілактичних заходів не слід забувати про Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, першочерговим завданням якого є проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасних випадків на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці (стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які послужили причиною втрати працездатності ", і право роботодавця відповідно до статті 45 зазначеного Закону" вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання його обов'язків щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих ".

На даний час не застосовується з боку роботодавців досить впливова інстанція - Наглядова рада, яка відповідно до статті 26 "Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків":

у разі наявності порушень законодавства про страхування від нещасного випадку встановлює Фонду соціального страхування від нещасних випадків строк для їх усунення. Якщо зазначені порушення не усунуті, ставить питання про відповідальність посадових осіб Фонду згідно із законодавством;

сприяє налагодженню взаємовідносин і взаємодії Фонду соціального страхування від нещасних випадків, страхувальників та застрахованих у вирішенні завдань страхування від нещасного випадку.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, здійснюється державним і місцевим бюджетом, поряд з іншими джерелами фінансування.

Розділ 5. ВИРОБНИЧИЙ травматизму та професійних захворювань

5.1 Загальні відомості про травми і професійних захворюваннях

Пошкодженням або травмою називається безперервна дія на організм людини будь-якого зовнішнього фактора (механічного, хімічного, фізичного і т.д.), що призвів до порушення анатомічної цілісності організму або порушення його функцій. Травматичні ушкодження у виробничій обстановці об'єднуються поняттям виробничий травматизм (ГОСТ 12.0.002-80).

Всі нещасні випадки, в результаті яких настає тимчасова або стійка втрата працездатності в залежності від місця і обставин, при яких вони сталися, ділять на нещасні випадки: пов'язані з виробництвом, непов'язані з виробництвом і невиробничого характеру.

Професійним захворюванням називається захворювання, яке розвивається в результаті впливу на працівника специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів. Профзахворювання виникають в результаті тривалого періоду роботи в несприятливих умовах.

Виробничі травми та професійні захворювання відбуваються в результаті дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів. У ГОСТ 12.0.002-80 "Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація »вони поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

: механические повреждения в результате воздействия движущихся механизмов или их деталей, приводов, воздействие электрического тока, повышенного давления, запыленности паров и газов; недопустимых уровней шума и вибрации; несоответствия метео- и микроклимата в рабочей зоне; недостаточного освещения и т.д. До фізичних факторів належать: механічні пошкодження в результаті дії рухомих механізмів або їх деталей, приводів, вплив електричного струму, підвищеного тиску, запиленості парів і газів; неприпустимих рівнів шуму та вібрації; невідповідності метео-та мікроклімату в робочій зоні; недостатнього освітлення і т. д.

: воздействие вредных веществ- кислот, щелочей, их соединений, органических веществ и т.д. До хімічних факторів відносяться: вплив шкідливих речовин-кислот, лугів, їх з'єднань, органічних речовин і т.д.

: воздействие на организм человека бактерий, вирусов, грибков, растений, животных, насекомых и т.д. До біологічних факторів належать: вплив на організм людини бактерій, вірусів, грибків, рослин, тварин, комах і т.д.

: физические и эмоциональные нагрузки, умственное перенапряжение, монотонность труда, эргономические неудобства при выполнении работ (неудобное положение, стесненность объема и т.д.). До психофізіологічних факторів належать: фізичні і емоційні навантаження, розумове перенапруження, монотонність праці, ергономічні незручності при виконанні робіт (незручне становище, скрутність обсягу і т.д.).

Зона, в якій можуть діяти небезпечні та шкідливі фактори представляє собою небезпечну зону (область в межах радіуса 2 град. від робочого місця, визначається в залежності від характеру виконуваної роботи).

5.2 Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

Кабінетом Міністрів України від 25.08.2004г. № 1112 затверджено «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» [2].

Дія Порядку про розслідування поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи; осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства, а також на осіб , які забезпечують себе роботою самостійно.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, в тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництво уповноважених представників навчального закладу, визначається МОН за погодженням з Держнаглядохоронпраці, відповідним профспілковим органом і виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Розслідування та облік нещасних випадків. Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, або інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноваженій особі підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:

терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичний заклад;

повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків) , а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення:

- Підприємству, де працює потерпілий;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

- Установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок зобов'язаний негайно:

1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:

- Робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;

- Підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

- Органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) організувати наказом комісію з розслідування нещасного випадку - у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включаються до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

У разі коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем нещасного випадку, для чого утворює наказом комісію у складі не менше трьох осіб.

До складу комісії включаються представники робочого органу виконавчої дирекції Фонду (голова комісії) за місцем нещасного випадку, райдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку у місті районного значення, або облдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку у місті обласного значення, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або особа, яка представляє його інтереси.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії також включається представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства з охорони праці;

з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

встановити осіб, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, розробити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 в трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадку, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, які сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що відбулися в період:

- Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу , або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- Підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- Проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданим роботодавцем;

- Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

- Виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням роботодавця);

- Ліквідації аварій, наслідків надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, які використовуються підприємством;

- Надання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами в процесі виконання трудових обов'язків;

- Надання підприємством шефської допомоги;

- Перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

- Прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

- Проходження до / чи з місця відрядження згідно встановленого маршруту.

Визнаються пов'язаними з виробництвом також випадки:

раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, яка підтверджена медичним висновком;

Нещасні випадки, пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно. Такі випадки визнаються пов'язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків у разі відсутності умов, визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, які підтверджені медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, яка виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця або голови комісії.

Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, які сталися з працівниками:

- За місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

- Під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- Внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

- У разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного та наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;

- Під час скоєння ними злочину, який встановлено обвинувальним вироком суду;

- У разі смерті або самогубства.

Роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ ) протягом доби після одержання матеріалів, підготовлених комісією за підсумками її роботи.

До першого примірника акта форми Н-5 додається примірник акта фор-

ми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння), пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), виписка з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, які характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апаратури тощо), а в разі необхідності - також висновок лікувально-профілактичного закладу про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, які містяться в матеріалах розслідування.

Нещасні випадки реєструються у журналі роботодавцем, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано цю особу.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) і примірником матеріалів розслідування карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), протягом трьох діб пересилаються роботодавцем керівникові (спеціалісту ) служби охорони праці або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці, підприємства, працівником якого є потерпілий.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб пересилаються роботодавцем:

- Потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб пересилається роботодавцем:

- Керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібних випадків;

- Територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

- Первинної організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Копія акта форми Н-1 пересилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності такого органу - місцевій держадміністрації.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 пересилається разом з примірником карти (форма П-5) до установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, і веде облік випадків гострих професійних захворювань ( отруєнь).

У разі розслідування нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, протягом трьох діб пересилає примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірником карти (форма П-5) - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння):

- Потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, разом з матеріалами розслідування.

Примірник затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ) протягом трьох діб пересилається:

місцевій держадміністрації для здійснення заходів щодо запобігання подібних випадків;

територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем настання нещасного випадку;

профспілкової організації, представник якої брав участь у роботі комісії.

У разі гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 пересилається разом з примірником карти форми П-5 також установі державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), матеріалами розслідування підлягає зберіганню на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства - передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а в разі ліквідації підприємства - державному архіву.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) підлягає зберіганню протягом 45 років.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, отриманої під час нещасного випадку, роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін пересилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1 (або форми НПВ).

Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов'язково додається до акта форми Н-1 або форми НПВ і зберігається разом з ним.

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від терміну, коли він стався).

Нещасний випадок, який трапився з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви, що надається згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду або проведенням з дозволу чи з ініціативи роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів і тренувальних занять, розслідується і береться на облік.

Нещасний випадок, що трапився на певному підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання ним робіт в інтересах свого підприємства, розслідується комісією підприємства, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий випадок береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Підприємство, на якому стався нещасний випадок, зберігає примірник акта форми Н-1 протягом періоду, необхідного для виконання передбачених актом профілактичних заходів щодо запобігання подібних випадків, але не менше ніж один рік.

Нещасний випадок, який трапився з працівником, який тимчасово був переведений в установленому порядку на інше підприємство або виконував роботи за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, на яке його було переведено або на якому він працював за сумісництвом.

Нещасний випадок, який трапився з працівником під час виконання роботи під керівництвом посадових осіб підприємства, на якому він працює, на виділеній території, об'єкті, дільниці іншого підприємства, розслідується і береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий. У розслідуванні такого випадку бере участь представник підприємства, на якому стався нещасний випадок.

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік цим підприємством . У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

Відомості про обставини і причини катастроф, аварій та подій на транспорті, які призвели до нещасних випадків, а також про осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалежно від порушення кримінальної справи передаються відповідними органами у десятиденний строк після закінчення розслідування підприємству, працівниками якого є потерпілі .

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Зазначені органи та особи мають право вимагати в межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складання акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку або приховування нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно , приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складання акта форми Н-1 (або форми НПВ).

Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено в судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства з охорони праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово до органу Держнаглядохоронпраці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним термін.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

- Нещасні випадки зі смертельними наслідками;

- Групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;

- Випадки смерті працівників на підприємстві;

- Випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;

- Нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, в тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжкими наслідками, випадку смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення:

- Територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

- Органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

- Органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності - місцевій держадміністрації);

- Установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- Первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий;

- Органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі необхідності).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, який спричинив тяжкі наслідки, а також про випадок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення:

- Територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем настання нещасного випадку;

- Органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- Місцевої держадміністрації;

- Установі державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- Органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок органи (організації) вищого рівня.

Повідомлення надсилаються також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше.

Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється в установленому порядку з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

До складу спеціальної комісії включаються:

- Посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

- Представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- Представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності - місцевої держадміністрації, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- Керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

- Представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

- Представник профспілкового органу вищого рівня;

- Представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);

- Представник інспекції державного технічного нагляду Мінагрополітики - якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин (трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, будівельні, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи, обладнання тваринницьких ферм, посівні та збиральні машини) .

Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії до складу спеціальної комісії можуть бути включені спеціалісти органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших органів.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу спеціальної комісії, але має право брати участь у засіданнях комісії, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, викладати особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Члени спеціальної комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб, працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та інших осіб - свідків нещасного випадку.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці. До складу цієї комісії включаються керівники Держнаглядохоронпраці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавця, представники первинних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, або уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілок, відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхідності), органів охорони здоров'я та інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці або за його дорученням наказом територіального органу Держнаглядохоронпраці і до складу якої входять представники органів, за погодженням з цими органами. Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії, причетності кількох підприємств склад спеціальної комісії може бути доповнено представниками інших підприємств, установ і організацій.

У разі якщо Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідування групового нещасного випадку (аварії, яка призвела до нещасних випадків), головою спеціальної комісії призначається посадова особа Держнаглядохоронпраці, яке входить до складу комісії, утвореної Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками або особами, які забезпечують себе роботою самостійно, і спричинили тяжкі наслідки, у тому числі нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться за рішенням територіального органу Держнаглядохоронпраці залежно від характеру і ступеня тяжкості травми спеціальною комісією, до складу якої входять представники органів. Про рішення щодо проведення (відмови у проведенні) спеціального розслідування такого нещасного випадку територіальний орган Держнаглядохоронпраці протягом доби повідомляє роботодавця та відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду з використанням засобів зв'язку в установленому Держнаглядохоронпраці порядку.

Якщо територіальним органом Держнаглядохоронпраці не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводиться роботодавцем або відповідним робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися під час катастроф, аварій та подій на транспорті, проводиться з обов'язковим використанням матеріалів з ​​їх розслідування, складених відповідними органами в установленому порядку.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Під час спеціального розслідування роботодавець зобов'язаний:

зробити у разі необхідності фотознімки місця, де стався нещасний випадок, пошкоджених об'єктів, машин, механізмів, устаткування, інструменту, а також надати спеціальній комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;

створити належні умови для роботи спеціальної комісії, забезпечити її для цілей розслідування транспортними засобами, засобами зв'язку, службовими приміщеннями;

організувати у разі розслідування випадків гострого професійного захворювання (отруєння) медичне обстеження працівників відповідної дільниці підприємства;

забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо;

організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування.

За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого або форми НПВ, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування.

Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), карти форми П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким зазначені документи пересилаються. В акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався внаслідок аварії, зазначається її категорія.

Примірники актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування.

У разі незгоди із змістом акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акта і є його невід'ємною частиною, про що зазначається в акті форми Н-5.

До матеріалів спеціального розслідування належать:

копія рішення Кабінету Міністрів України про створення комісії з розслідування групового нещасного випадку (аварії з потерпілими), якщо воно приймалось;

копія наказу органу Держнаглядохоронпраці про призначення спеціальної комісії;

примірник акта форми Н-5;

примірник акта форми Н-1 (або форми НПВ) стосовно кожного потерпілого, примірник карти форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом;

протокол огляду місця, де стався нещасний випадок;

ескіз місця, де стався нещасний випадок, необхідні плани, схеми, фотознімки місця, пошкоджених об'єктів, машин, механізмів, устаткування, інструменту тощо;

висновок експертної комісії, якщо вона утворювалася, та висновок експертизи (науково-технічної, медичної тощо);

медичний висновок про причини смерті або характер і ступінь тяжкості травми потерпілого, а також про ступінь алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння;

висновок лікувально-профілактичного закладу про розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь), результати санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, проведених установами, організаціями, лабораторіями, яким надано право проводити такі дослідження;

протоколи рішень спеціальної комісії про розподіл функцій між членами цієї комісії та про призначення експертної комісії;

протоколи опитування та пояснювальні записки потерпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку;

копії документів про проходження потерпілими навчання та інструктажів з охорони праці;

витяги з законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, вимоги яких були порушені;

копії приписів, протоколів про адміністративні правопорушення, що стосуються нещасного випадку, виданих роботодавцеві посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

довідка про матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку, і про надання потерпілому чи членам його сім'ї матеріальної допомоги.

Роботодавець у п'ятиденний термін після затвердження акта форми Н-5 зобов'язаний:

видати наказ про виконання запропонованих спеціальною комісією заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, який обов'язково додається до матеріалів спеціального розслідування, а також залучити згідно із законодавством до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, посадових інструкцій. Про виконання запропонованих заходів роботодавець повідомляє у письмовій формі органи, які брали участь у розслідуванні, у зазначені в акті форми Н-5 строки;

надіслати за рахунок підприємства копії матеріалів, органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні, Держнаглядохоронпраці, Національному науково-дослідному інституту охорони праці, виконавчої дирекції Фонду, а у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - також установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірником карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння) пересилається:

- Потерпілому, членам його сім'ї або особі, яка представляє його інтереси;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

- Територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства.

Примірник матеріалів спеціального розслідування залишається на підприємстві та зберігається 45 років.

У разі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 або форми НПВ, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) у п'ятиденний термін з моменту затвердження акта форми Н-5 пересилаються:

- Потерпілому, членам його сім'ї або особі, яка представляє його інтереси;

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, разом з примірником інших матеріалів спеціального розслідування.

Копії матеріалів спеціального розслідування пересилаються органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні.

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь. Спеціалізованими лікувально-профілактичними установами щодо кожного хворого складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу це повідомлення пересилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання, до складу якої входять:

- Представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії),

- Представники лікувально-профілактичного закладу, який обслуговує підприємство,

- Підприємства, працівником якого є потерпілий,

- Первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,

- Робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

До розслідування в разі потреби можуть залучатися представники інших органів.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3.

У розслідуванні причин професійного захворювання інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

У разі потреби роботодавець продовжує за поданням голови комісії з розслідування строк розслідування, але не більше ніж на один місяць. Копія наказу пересилається всім членам комісії.

Роботодавець зобов'язаний подати комісії з розслідування дані санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, важкості та напруженості праці на робочому місці, нормативні документи (ДСТУ, ГОСТ тощо), технологічні регламенти виробництва, відомості про професійні обов'язки працівника, забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами та засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

У разі відсутності даних санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, важкості та напруженості праці на робочому місці, шкідливі виробничі фактори призвели до настання професійного захворювання, роботодавець за власні кошти негайно організовує дослідження умов праці. Якщо робоче місце потерпілого не збереглося, використовуються результати дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу та санітарно-гігієнічна характеристика аналогічного робочого місця.

Комісія з розслідування зобов'язана:

розробити програму розслідування причин професійного захворювання;

розподілити функції між членами комісії;

розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;

скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, в якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановити особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписувати акт форми П-4, складається відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4.

Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області.

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці працівника за матеріалами перш проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, проведених відповідними установами державної санітарно-епідеміологічної служби або санітарними лабораторіями, атестованими в установленому порядку МОЗ, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб робочих органів виконавчої дирекції Фонду, інструкції з охорони праці працівника, акти проходження планових періодичних медичних оглядів, накази та розпорядження адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочих місцях джерелами радіаційного випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням причин професійного захворювання.

Акт форми П-4 складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем:

- Потерпілому,

- Лікувально-профілактичного закладу, яке обслуговує це підприємство,

- Робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

- Первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Примірник акта пересилається установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, для аналізу та контролю за виконанням заходів.

Примірник акта форми П-4 залишається на підприємстві та зберігається 45 років.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, які призвели до виникнення професійного захворювання.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування причин професійних захворювань, документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи державної санітарно-епідеміологічної служби, робочі органи виконавчої дирекції Фонду, профспілки та уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Розслідування та облік аварій. Розслідування проводиться у тому разі, коли сталася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої:

- Загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

- Трапився викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

- Збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

- Зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, які створили загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;

2) аварія другої категорії, внаслідок якої:

- Загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

- Зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, які створили загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Особа - свідок аварії повинна негайно повідомити про аварію безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які зобов'язані поінформувати роботодавця.

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час аварії, зобов'язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів для рятування потерпілих і подання їм медичної допомоги, запобігання подальшому розвитку аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Роботодавець зобов'язаний негайно повідомити про аварію:

- Територіальний орган Держнаглядохоронпраці,

- Орган, до сфери управління якого належить підприємство,

- Місцеву держадміністрацію,

- Штаб цивільної оборони та надзвичайних ситуацій,

- Прокуратуру за місцем виникнення аварії

- Відповідний профспілковий орган,

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду (у разі травмування або загибелі працівників).

Якщо з приводу розслідування аварії, що не спричинила нещасного випадку, не прийнято спеціальне рішення Кабінету Міністрів України, розслідування проводиться комісіями, що утворюються:

у разі аварії першої категорії - наказом центрального органу виконавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС;

у разі аварії другої категорії - наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням місцевої держадміністрації за погодженням з відповідними органами державного нагляду за охороною праці і МНС.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.

Комісія зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати обставини і причини аварії та скласти акт за формою Н-5.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, щодо запобігання подібним аваріям і притягає згідно із законодавством до відповідальності працівників за порушення вимог законодавства з охорони праці.

Матеріали розслідування аварії складаються з документів, а також доповідної записки про роботу аварійно-рятувальних служб або підрозділів державної пожежної охорони, якщо вони залучалися до ліквідації цієї аварії.

У разі розслідування аварії, яка не викликала нещасних випадків, примірник акта форми Н-5 зберігається на підприємстві до завершення виконання заходів, визначених комісією, але не менше ніж два роки.

У разі коли аварія сталася через проектні недоробки або конструктивні недоліки устаткування, для участі в роботі комісії залучаються представники підприємства-розробника.

Облік аварій першої і другої категорій ведуть підприємства і органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду з охорони праці з реєстрацією в журналі.

Контроль та нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком аварій, виконанням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці.

5.3 Методи аналізу травматизму та інших негативних подій

Найважливішим етапом в проведенні розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій є знаходження основних причин, які спричинили за собою негативні наслідки, а також визначення заходів відповідальності винних осіб.

Метою аналізу негативних наслідків є розробка заходів профілактики щодо попередження аварійності та травматизму.

До основних методів аналізу відносяться: ймовірнісно-статистичні та детерміністичних. Ймовірно-статистичні методи аналізу, у свою чергу, поділяються на: статистичні, групові, топографічні та ін

Статистичний метод грунтується на аналізі статистичної звітності в травматизм і других негативних події на основі звітності за формою Н-1, НТ, Н-5, П-5 (на облік беруться нещасні випадки, які спричинили за собою втрату працездатності на 1 день і більше) .

При проведенні аналізу використовуються різні показники (критерії) і методи. Вибір методів і показників (критеріїв) оцінки залежить ось прийнятих цілей і поставлених завдань. До основних цілей і завдань можна віднести аналіз аварій, травматизму, профзахворювань, надзвичайних ситуацій в різних галузях виробництва; аналіз стану правопорядку; аналіз ефективності мер профілактики щодо попередження негативних представлений; аналіз рівня охорони праці і т.д.

Короткий перелік основних цілей і завдань вказує на те, що деякі методи і показники можуть застосовуватися як в межах одне галузі, так і в ряді галузей господарства країни. Одним з найбільш широко застосовуються як в межах одне галузі, так і в ряді галузей господарства країни є середні значення аналізованих чинників - середнє арифметичне значення: середнє геометричне, середнє гармонійне, середньоквадратичне. Наприклад, середнє значення кримінологія може характеризувати стан рівня злочинності; в медицині - середню захворюваність; в галузі охорони праці - середнє значення травматизму; на транспорті - середню аварійність і т.д.

Другим відносним міжгалузевим показником може бути коефіцієнт

, Де А - число негативних подій (кримінальних ситуацій, преіступленний, травм, профзахворювань і т.д.) за звітний період; N - чисельність працюючих чи населення за звітний період; М - коефіцієнт перерахунку на 1000; 10 000, 1 000 000 і т.д. осіб.

У кримінології коефіцієнт До вважається коефіцієнтом злочинності. У звітах МВС, прокуратури, правоохоронних органів он використовується для порівняння злочинності в різних державах, регіонах, різних часових періодах.

Тягар негативних подій оцінюється коефіцієнтом тяжкості нещасних випадків К Т, і коефіцієнтом смертельного (смерті) К С,

Стан травматизму оцінюється загальним коефіцієнтом травматизму

Застосовуються й інші показники: показник непрацездатності, показники частоти і тяжкості захворювань.

Показник непрацездатності: ;

Показник частоти захворювань: ;

Показник тяжкості захворювань: ;

Показник безпеки праці: ;

Т - кількість днів непрацездатності при травматизм;

С - кількість смертельних випадків;

З - кількість днів непрацездатності при захворюваннях;

Про - кількість безпечних операцій;

Про о - загальна кількість операцій.

Даний метод аналізу дозволяє отримати порівняльну оцінку в стан охорони праці на підприємстві, ділянці.

Груповий метод аналізу полягає в розділенні травмуються за певними групами: професія, поль, стаж роботи, вік, кваліфікація і т.д. Це дозволяє визначити найбільш схильні до групи людей травматизму або захворювань.

Топографічний метод полягає у вивченні причин травматизму за допомогою нанесення на план цеху, площі, полігону, підприємства, місця нещасного випадку. Повторення нещасних випадків у даному місці вказує на постійне порушення техніки безпеки.

При неможливості виявити причини нещасного випадку дуже часто вдаються до детерміністичних (додатковим) методам аналізу: монографічний, мережевого моделювання, анкетування, опитування, експертних оцінок і т.д.

За допомогою монографічного методу вивчають технологічні та трудові процеси: організацію робочих місць, стан повітряного середовища, освітленість та інші елементи виробничої обстановки, що викликають небезпечні ситуації. Метою вивчення є виявлення небезпечних місць і шкідливих умов праці. Об'єктом монографічного дослідження можуть стати окремі робочі місця, ділянки, ферми. Такий метод вивчення найбільш зффектівен, тому що він дає можливість заздалегідь розкрити причини небезпечної ситуації і накидали заходів щодо її усунення.

Ергономічний метод. Сутність цього методу полягає у виявленні особливостей характеру праці, оцінки ступеня впливу ергономічних факторів на безпеку праці, визначенні критичних і нормативних показників, а також у порівнянні їх з встановленими нормами та рекомендаціями. При цьому встановлюється ступінь досконалості технологічних ліній та обладнання з урахуванням зниження стомлюваності працюючих та розробляються заходи щодо створення безпечних і комфортних умов праці. Принципово сутність ергономічного методу близька до монографічному.

Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективністю витрат, спрямованих на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи з охорони праці.

Суть методу мережевого моделювання небезпечної виробничої ситуації полягає в тому, що після ознайомлення з матеріалами встановлюється логічний зв'язок між усіма явищами, які передували моменту отримання травми (мережевий взаємозв'язку).

Приклад. Працівник - формувальник полігону залізобетонних виробів - отримав завдання на складання опалубки і установку в неі арматури всередині одне з пропарювальних камер. Кран, обслуговуючий полігон, не працював, і працівник сам переносив арматурні сітки (маса одне сітки 15 кг) і проходив з ними по кришок камер, що забороняється посадовою інструкцією з техніки безпеки. Під час пересування з сіткою робочий впав в одну з камер і отримав важку травму.

В акті розслідування в граф «Причини» записано: «Причиною нещасного випадку стало падіння потерпілого в пропарювальну камеру завглибшки 2,6 г». У граф «Перелік заходів щодо встановлення причин» записано: «Провести позачерговий інструктаж. Розібрати нещасний випадок на загальних зборах цеху ».

Чи правильно встановлена ​​причина і чи достатні рекомендовані заходи?

Встановимо логічний зв'язок причин, які призвели до нещасного випадку. Працівник впав тому, що порушив інструкцію, а порушив інструкцію тому, що не працював кран. Як з'ясувалося, мостовий кран не працював через різке зниження температури і покриття товстим шаром інею тролів крана. Робочий ступив у відкритий люк через погану видимість внаслідок інтенсивного пароутворення через несправність засувок на паропроводах і великій різниці температур зовнішнього повітря і паро-повітряної суміші всередині пропарювальної камери.

Таким чином, першопричиною стало пониження температури, що дало імпульс розвитку всеї ціпи подій аж до нещасного випадку. Кран зупинявся і раніше через покриття тролеях шаром інею, проте це порушення технології виробництва не контролювалося з різних причин. Далі було встановлено, що робітник пішов по кришок камер тому, що проходи були захаращені готовими виробами. Майстер пояснив це порушення технологічної дисципліни порушенням графіка вивезення готових виробів. Такий метод розслідування дає можливість встановить, що зупинка крана і погіршення видимості в зоні виробництва робіт є головними причинами нещасного випадку. Відсутність технічного контролю та захаращеність зони готовими виробами в даному прикладі є супутніми другорядними причинами.

Для попередження подібних випадків необхідний: 1) замінити тролеї годує шланговим кабелем; 2) перевести пропарювальні камери на автоматичний режим роботи, 3) посилить контроль за дотриманням вивезення готової продукції з цеху.

Опитування і анкетування проводяться за допомогою опитування очевидців і дозволяють виявити логічний зв'язок прояву негативних наслідків.

Метод експертних оцінок полягає в залученні до розслідування причин фахівців у цій галузі (хімії, фізики, техніки, медицини тощо), що дозволяє підтвердити можливість негативних виявлений. При аналізі травматизму, преждет все, необхідний оглянути місце, де стався нещасний випадок, опитати постраждалих, очевидців, ознайомиться з необхідними документами, журналами. При цьому особливу увагу слід приділяти частин машин, механізмів, інструментів, пристосувань і предметів, якими безпосередньо нанесена травма. Це дає можливість розробити правильні інженерні рішення щодо усунення подібних травм, для чого й існують методи аналізу.

При аналізі виробничого травматизму доводиться мати справу з різними показниками, обумовленими впливом ряду факторів, умов, причин. метод элиминирования (логический метод, или метод исключений), с помощью которого исключается воздействие определенных факторов и выделяется один из их. У цьому випадку застосовується метод елімінування (логічний метод, або метод винятків), за допомогою якого виключається вплив певних факторів і виділяється один з них.

Причини виникнення травм та професійних захворювань можна розділити на наступні чотири групи: технічні (у тому числі технологічні), організаційні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні.

До технічних причин відносяться випадки, пов'язані з наявністю в технологічних процесах небезпечних і шкідливих виробничих факторів, незадовільний стан запобіжних пристроїв, відсутність засобів індивідуального захисту; застосування несправного обладнання, інструментів, пристосувань і т.д.

До організаційних причин відносяться: незадовільна організація праці на робочих місцях; незадовільна організація контролю за дотриманням безпеки; несвоєчасне і нерегулярне постачання працівників індивідуальними засобами захисту; неякісний інструктаж працівників; недотримання інструкцій з безпечного виконання технологічних процесів та використання виробничого обладнання; незадовільний профвідбір і т.д .

До причин санітарно-гігієнічного характеру відносяться: недотримання вимог метеорологічних умов у виробничих приміщеннях (температура, промениста і теплова енергія, відносна вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск); виробничі шуми, вібрації; забруднення повітряного середовища шкідливими виробничими газами, парами, пилом; недостатня освітленість робочих місць; незадовільна захист робочих місць ось електромагнітних випромінювань, напруга електричного та магнітних полів, підвищеного рівня іонізуючих випромінювань, недостатні (відповідно до вимог санітарних норм) площа робочого місця і об'єм приміщення, що припадають на один працюючого; недотримання вимог особистої гігієни та т.п.

До психофізичним причин можна віднести відхилення у стані здоров'я, в тому числі в результаті незадовільного профвідбору (порушення зору, слуху, алергія тощо)

Знання причин травматизму та профзахворювань дозволяє усунути небезпечні та шкідливі виробничі фактори або розробити профілактичні заходи щодо підвищення безпеки праці.

Облік і аналіз травматизму дозволяють не тільки виявити причини травматизму, а головне правильно розробити і реалізувати заходи з охорони праці, знизити травматизм (рис. 1.5.1)

Одне з головних завдань обліку травматизму є детальне вивчення причин травм, ретельна і повна їх реєстрація. Це дає можливість достовірно оцінити умови праці та організацію робочого місця в момент травмування. При кожному нещасному випадку, професійного захворювання, аварії і других негативні наслідки на підприємстві визначаються їх наслідки (втрати):

Рис. 1.5.1 Схема зв'язку обліку і аналізу травматизму

П = П Б + П М + ПЗ + ПЗ + П і + П пр (5.1)

П б, П м, ПЗ, ПЗ, П і, П пр - втрати від непрацездатності, заподіяну шкоду матеріалів, устаткування, будівель і споруд, інструменту, не вироблена продукція.

Ефективність заходів з охорони праці оцінюється за такою залежністю:

Е = (О П1 - Про П2) - С. Т. (5.2)

Про П1 і П2 Про - втрати ось травм, профзахворювань, аварій до проведення заходів і після за певний період;

ЗОТ - витрати на заходи з охорони праці за розглянутій період.

Річна економія собівартості продукції від поліпшення умов праці визначається за залежністю:

Е С = Е Т + Є З + Е П.З. + Е Т.К. (5.3)

Е Т, Є З, Е П.З., Е Т.К. - річна економія ось скорочення травмування, захворювань, профзахворювань, плинності кадрів.

Методи прогнозу негативних подій. Методи прогнозу дозволяють не тільки дати оцінку питань охорони праці, а й передбачити динаміку розвитку травматизму, злочинності, аварійності, профзахворювань і других подій на майбутній період часу, розробити заходи профілактики, стратегічні комплексні плани і таким чином вплинути на розвиток подій в майбутньому. Одним з методів прогнозу можуть бути кореляційні залежності (регресивні моделі), що описують зміни негативних подій ось базових показників, наприклад модель динаміки зміни рівня травматизму, профзахворювань, аварій в залежності ось рівня продуктивності праці, можливостей продуктивності праці; зміни у рівні злочинності по областях - у залежно ось чисельності населення і т.д.

Критерієм безпечної роботи на ділянці, в бригаді може бути прийнята ймовірність Р, яка визначається за формулою:

(5.4)

де Т 3 - заданий проміжок часу, за який визначається величина ; N - кількість бригад або ділянок; n - число зафіксованих випадків травматизму (захворювань) в N бригадах під час Т.

Результати вважаються достовірними, тобто забезпечують головна умова (безпека роботи за період Т 3), якщо: . Якщо ж <0,95, то повної впевненості в безпечній роботі за період Т 3 бути не може.

Приклад. За три роки роботи (Т = 12 кварталів) у чотирьох бригадах мулярів (N = 4) стався 12 нещасних випадків (n = 12). Необхідний дізнатися, чи можуть відбутися в цих бригадах протягом першого півріччя (Т 3 = 2 кварталу) майбутнього року нещасні випадки на виробництві.

Отриманий результат говорить в тому, що абсолютної впевненості в безпечній роботі бригад каменярів протягом майбутнього півріччя при даній організації праці бути не може. Для безпечної роботи необхідний продумати заново організацію праці бригад каменярів.

Якщо випадкова величина має розподіл Пуассона, то з урахуванням часу можна говорить у найпростішому потоці подій (травми, пожежі, злочину і т.д.). Імовірність безпечної роботи за період часу t при К подій

К = 0, 1, 2 ...,

де - Інтенсивність потоку, тобто число подій, що відбуваються за одиницю часу.

Р - імовірність того, що може статися хоча б одна травма за той же період:

(Може трактуватися як травмоопасность).

Подібні принципи покладені в основу декількох моделей критерію безпеки праці.

Сутність теоретико-імовірнісного методу полягає в наступному.

По-перше, при аналізі травматизму на конкретному підприємстві встановлюється, що число травм та професійних захворювань має розподіл Пуассона.

По-друге, згідно з формулою Р визначається ймовірність хоча б одне травми або професійного захворювання, злочину.

По-третє, оцінюється число травм і захворювань у майбутньому за час на підприємствах, дільницях, у бригадах з ситуацією технологією

П = Р ∙ t 1 (5.5)

По-четверте, визначається сумарний економічний збиток, який складається з економічного збитку за лікарняними листами та шкоди ось невиконання плану в майбутньому:

(5.6)

де М - коефіцієнт перерахунку на 100, 1000 і т.д. робітників; D - число працюючих на підприємстві;

- Сумарні витрати з n листками непрацездатності за певний період (у грн);

- Сумарний збиток через невиконання плану робітниками в період травмування

По-п'яте, визначаються витрати на заходи з попередження подібних нещасних випадків.

5.4 Відшкодування збитку при пошкодженні здоров »я працівника

Усі працівники підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню.

Працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

1) допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення віку трьох років,

2) допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання,

3) пенсіями по старості, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також пенсіями за вислугу років встановленими для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування використовуються також на санаторно-курортне лікування працівників, обслуговування їх профілакторіями та будинками відпочинку, на лікувальне (дієтичне) харчування, на утримання дитячих таборів відпочинку та оздоровлення та на інші заходи по державному соціальному страхуванню.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням при догляді за хворим членом сім'ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні - в розмірі до повного заробітку.

При хворобі або каліцтво допомога виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Основні умови надання і розміри допомоги по державному соціальному страхуванню встановлюються законодавством.

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником або уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Нарахування внесків до Фонду соціального страхування. Одним з головних принципів страхування є обов'язковість страхувальником сплати страхових внесків.

Роботодавці і добровільно застраховані особи розраховують і сплачують внески по-різному.

Роботодавці визначають суму внеску шляхом множення встановленого для них страхового тарифу (відсотка) на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, який включає: витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Страхові внески нараховують в межах граничної суми заробітної плати. Таким чином, якщо місячний заробіток буде вище граничної суми заробітної плати, нарахування слід проводити виходячи з граничної суми заробітної плати. У випадку ж, коли заробіток не перевищує граничної суми заробітної плати, нарахування проводяться з його фактичного розміру.

Для добровольців - це розмір мінімальної заробітної плати, а якщо добровільно застрахована особа - інвалід, то внесок для неї встановлено -

0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Страхові виплати складаються:

  1. страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати працездатності;

  2. страхові виплати одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї;

  3. страхової виплати пенсії по інвалідності;

  4. страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

  5. страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час вагітності;

  6. страхових виплат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди, ведеться страхова виплата за моральну шкоду.

Перерахування розміру страхових виплат відбувається в таких випадках:

- Зміни ступеня втрати працездатності;

- Зміни складу сім'ї померлого;

- Підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлює МСЕК за участю Фонду соціального страхування і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

листок нетрудоспособности. Тимчасова втрата працездатності. Підставою для призначення і виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку служить листок непрацездатності. Допомога при тимчасовій непрацездатності надається за місцем основної роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю компенсує втрату заробітної плати (100% середньомісячної заробітної плати) за робочі дні. З лікарняного листа вичитуються дні, які припадають на вихідні та святкові. - 20,9, а при шестидневной - 25,2. Кількість робочих днів при п'ятиденному робочому недел е - 20,9, а при шестиденному - 25,2.

При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником підприємства за рахунок коштів підприємства. З шостого дня допомога по тимчасовій непрацездатності оплачується за рахунок страхових внесків Фондом соціального страхування.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не надається і не оплачується, якщо мали місце:

а) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

б) подання Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

в) скоєнні застрахованим умисного злочину.

Тимчасове переведення потерпілого на легшу р обота. За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на час певна ЛКК або до встановлення стійкої втрати працездатності.

Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата працездатності, яку визначає МСЕК.

Необхідність перекладу і час на індикатором потерпілий перекладається на більш легку роботу встанавлівает ЛКК або МСЕК.

Якщо роботодавець не забезпечує потерпілого легкою роботою, то Фонд соціального страхування платить потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Середньомісячний заробіток обчислюється за останні шість місяців до ушкодження здоров'я.

Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації. Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати працездатності минуло не більше одного року) Фонд соціального страхування проводить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації.

Відшкодування стійкої втрати працездатності.

1.Сумма щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати працездатності та середньомісячного заробітку, який мав потерпілий на день ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, який мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Причому, коли виплачується та пенсія по інвалідності, і страхова щомісячна виплата - їх складають і стежать за тим, щоб зазначена сума не перевищувала середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Розрахунок щомісячної страхової виплати ведуть таким чином: середньомісячний заробіток множать на відсоток стійкої втрати працездатності і ділять на 100%.

Виплату щомісячної компенсації Фонд проводить під час встановлені постановою Правління Фонду або рішенням суду.

У разі стійкої втрати працездатності Фонд проводить виплату одноразової допомоги. Її розмір визначають з розрахунку - середньомісячна заробітна плата за кожний відсоток втрати працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати.

У випадку, якщо при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлять інший вищий відсоток втрати працездатності, то сума одноразової допомоги збільшується за кожен відсоток збільшення ступеня втрати працездатності.

Якщо комісія з розслідування нещасного випадку встановила, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги зменшується на відсоток вини потерпілого, але не більше ніж на 50%.

Документи, що подаються для призначення страхових виплат. 1.Заява потерпілого.

2. Копія довідки про ідентифікаційний код.

3. Акт за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом).

4. Акт за формою Н-5 (груповий нещасний випадок).

5. Акт за формою П-4 (якщо таке встановлено).

6. Рішення суду.

7. Висновок МСЕК.

8. Довідка про середньомісячну заробітну плату.

9. Копія трудової книжки, завірена нотаріусом.

10. Копія трудового договору.

Виплати грошових сум за моральну шкоду. Моральна шкода, заподіяна умовами виробництва відшкодовується за заявою потерпілого з викладом характеру моральної шкоди та за висновком медичного закладу про характер моральної шкоди. Підставою для призначення моральної шкоди є рішення суду.

Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку, але не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Виплати на медичну та соціальну допомогу. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу (придбання ліків, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціалізованих засобів пересування) якщо потреба в них, що визначена висновками МСЕК.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок визначається на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше 1 разу на три роки, а інвалідом першої групи щорічно безкоштовно надається за медичним висновком путівка; у разі самостійного придбання путівки, її вартість компенсує фонд соціального страхування у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну відпустку, роботодавець надає додаткову відпустку із збереженням на цей час середньомісячного заробітку.

При наявності у потерпілого укладення МСЕК, медичних показань для отримання автомобіля, Фонд компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і ТО, навчання керування автомобілем у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності Фонд надає інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок.

Виплачує пенсію з інвалідності:

Страхові виплати при летальний випадок. Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого мають:

  1. діти, які не досягли 16 років;

  2. діти з 16 до 18 років, які не працюють або старше за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку;

  3. діти, які є учнями, студентами до 23 років, за умови денної форми навчання;

  4. жінки, які досягли 55 років, чоловіки старше 60 років - за умови, що вони не працюють;

  5. інваліди - на період інвалідності;

  6. діти, на утримання яких, загиблих платив аліменти;

  7. непрацездатні особи, які не були на утриманні загиблого, але мають на це право;

  8. дитина, яка народилася після смерті, протягом не більше як десятимісячного строку після смерті;

  9. дружина або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дитину померлого у віці до 8 років.

До Фонду повинні бути пр едоставленние такі документи:

  • акт розслідування нещасного випадку (Н-1) або акт про професійне захворювання (П-4);

  • копія свідоцтва про смерть;

  • копія ідентифікаційного номера заявника;

  • висновок МСЕК про причинний зв'язок смерті;

  • копія свідоцтва про народження дитини;

  • довідка ЖКГ про склад сім'ї;

  • довідка ЖКГ про родітелеях або інших членів сім'ї, які не працюють і доглядають дітей загиблого у віці до 8 років;

  • довідка навчального закладу, що член сім'ї у віці 18-23 роки, навчається за денною формою навчання;

  • довідка навчального закладу інтернатного типу, що член сім'ї знаходиться на утриманні цього закладу;

  • довідка МСЕК про ступінь втрати працездатності.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічний заробіток померлого та однорічний заробіток на кожного іждевенцв, в тому числі і дитини, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті. Вина потерпілого при нарахуванні одноразової допомоги сім'ї не враховується.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадає на померлого і працездатних осіб.

Сума страхових виплат кожній особі визначається шляхом ділення частини заробітку на кількість цих осіб.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні загиблого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

  • якщо кошти на утримання стягується за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеної судом;

  • якщо кошти на утримання не стягується за рішенням суду, то сума страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування.

У разі, якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які не перебували на утриманні та непрацездатні особи, які були на утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не були на утриманні.

Фонд зобов'язаний відшкодовувати витрати на поховання: поховання, організацію поминального обіду, релігійні обряди, виготовлення і встановлення пам'ятника та огорож і т.п.

Індексація суми страхових виплат проводиться відповідно до законодавства.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Безпека життєдіяльності та охорона праці | Книга
591.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Державний нагляд і контроль у галузі охорони праці
Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог охорони праці
Нормування і контроль у галузі охорони праці Предмет охорона праці і його місце серед інших наук
Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
Державне управління і контроль у галузі вивчення використання та охорони надр
Державне управління охороною праці та організація охорони праці
Нагляд і контроль у галузі трудових відносин
Державний нагляд і громадянський контроль за охороною праці
Державна політика в галузі охорони праці
© Усі права захищені
написати до нас