Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... .... ... ... ... .... 4
Глава 1 Економічне сутність виробничих запасів та шляхи вдосконалення їх обліку.
1.1 Економічний сутність виробничих запасів, їх оцінка та класифікація ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
1.2 Питання вдосконалення обліку та аудиту виробничих запасів у працях і вчених і практиків ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .16
Глава 2 Організаційно-економічна характеристика стан обліково-фінансової роботи АТ «Уральскоблгаз»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ... ... ... .20
2.2 Стан обліково-фінансової роботи підприємства ... ... ... ... ... ... ... .. 32
Глава 3 Організація обліку та аудиту виробничих запасів на
АТ «Уральскоблгаз»
3.1 Завдання обліку ТМЗ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 37
3.2 Облік відпуску матеріалів на виробництво та інші цілі, контроль за їх використанням. Внутрішнє переміщення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 39
3.3 Облік іншого вибуття матеріалів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 43
3.4 Облік матеріалів в бухгалтерській службі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 46
3.5 Інвентаризація ТМЦ засобами «1С: Бухгалтерія 7.7» на АТ «Уральскоблгаз» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 49
3.6 Сутність, мета, джерела аудиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 51
Порядок проведення аудиту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 52
Перевірка законності руху а аудиторський висновок ТМЗ ... ... .56
Висновки і пропозиції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 63
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 66
Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
ВСТУП
Майбутня економічна вигода, втілена в активі, це потенційний, прямий або непрямий внесок у приплив коштів, підприємства.
Цей внесок може виникати як частину основної діяльності підприємства у вигляді купівлі та споживання активів у процесі виробництва.
Він може також взяти форму конвертованості в грошові кошти чи в можливість скоротити відтік грошових коштів, що дозволяє знизити собівартість продукції.
Ця корисність або потенціал надаються за їх допомогою послуг виправдовує класифікацію товарно-матеріальних запасів як активу організації, що контролює його. Зазвичай товарно-матеріальні запаси перетворюються у готівку кошти або інші активи в перебігу виробничого циклу організації.
Метою моєї дипломної роботи було вивчення організації обліку товарно-матеріальних запасів та розробити власні пропозиції щодо вдосконалення поліпшення обліку ТМЗ на АТ «Уральскоблгаз».
Для досягнення поставленої мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
вивчити сутність товарно-матеріальних запасів;
розглянути питання вдосконалення обліку ТМЗ в працях учених і практиків;
дати організаційно-економічну
характеристику, досліджуваного підприємства АТ «Уральскоблгаз»;
вивчити організацію обліку та аудиту ТМЗ на прикладі АТ «Уральскоблгаз»;
розробити власні висновки та пропозиції.
У Посланні Президента Республіки Казахстан до свого народу «Казахстан - 2030» підкреслюється, що кінцевих метою нашої стани є економічне зростання, що пріоритет економічного зростання «буде одним з важливих і сьогодні, і завтра, і протягом наступних тридцяти років». Важливу роль у досягнення цієї мети відіграє інформація, розвиток якої "надасть розвиток не тільки на економічно зростання, але й на соціальну сферу, також і на інтеграцію Казахстану в міжнародне суспільство»
У процесі написання дипломної роботи були використані навчальна і періодична література, монографії вчених, нормативні документи, фінансова звітність АТ «Уральскоблгаз».
Глава 1 «Економічний зміст товарно-матеріальних запасів і питання вдосконалення обліку ТМЗ»
1.1. Економічне утримання ТМЗ, їх класифікація та оцінка
У процесі виробництва, разом із засобами праці, беруть участь предмети праці, які виступають в якості виробничих запасів. На відміну від засобів праці, предмети праці беруть участь у процесі виробництва лише один раз і їх вартість повністю включається в собівартість виробленої продукції, складаючи її матеріальну основу.
Матеріальні запаси відносяться до оборотних засобів і використовуються, як правило, протягом одного року або звичайного циклу при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг або купуються для продажу.
У загальному розумінні товарно-матеріальні запаси - активи у вигляді:
запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, тари і тарних матеріалів, запасних частин, інших матеріалів, призначених для використання у виробництві або під час робіт і послуг;
незавершеного виробництва;
готової продукції;
товарів, призначених для продажу.
Матеріальні запаси класифікуються для цілей обліку та звітності за характером використання, приналежності, систем первинного обліку, оцінці.
За характером використання матеріальні цінності поділяються на:
цінності, що використовуються у виробництві - сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, будівельні конструкції та деталі, запасні частини і агрегати, шини та інші аналогічні цінності;
цінності, призначені до продажу - товари;
цінності, що відносяться до предметів праці - обладнання до встановлення.
Обладнання до установки купуються і враховуються як матеріальні цінності будівельної організації тільки в разі, якщо це передбачено договором підряду замовника. Організації інших галузей, будучи замовниками, набувають і враховують обладнання з моменту початку його складання або установки на постійному місці експлуатації у складі довгострокових активів (капітальних вкладень).
По приналежності матеріальні запаси поділяються на запаси, що належать організації на праві власності (праві господарського відання або оперативного управління) і не належать її по такому праву.
До матеріальних запасах, що належить організації і перебувають на складі і у виробництві належить:
запаси, що знаходяться в дорозі, якщо до організації відповідно до договору про постачання перейшло право власності на них;
належать організації запаси, що обліковуються в заставі, як знаходяться на складі організації, так і передані на зберігання застави.
До запасів, що не належить організації, але за умовами договору
знаходяться у неї належить:
запаси, прийняті на відповідальне зберігання, у разі відмови від оплати рахунків постачальників, відстрочки в отриманні продукції покупцем тощо;
не оплачувані запаси, прийняті в переробку;
запаси, прийняті від постачальників для реалізації на умовах комісії (консигнації).
Для цілей оцінки товарно-матеріальних запасів в організації, що займається виробництвом важливо розуміти поділ запасів на наступні 3 види: запаси, незавершене виробництво, готова продукція.
Слід зазначити, що для організації торгівлі існує 1 вид запасів - товари, які можуть бути представлені сировиною, матеріалами, запасними частинами тощо Товари - це куплені підприємством вироби для подальшого перепродажу. Як правило, в таких випадках організація не виносить істотних змін у фізичну форму, оскільки вже при купівлі у постачальника вони є готовою продукцією. У товари відображають, наприклад, землю чи інше майно, призначене для перепродажу.
До запасів відносяться запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, конструкцій і деталей, палива, тари і тарних матеріалів, запасних частин, інших матеріалів, призначених для використання у виробництві або виконанні робіт і послуг. Перераховані види запасів входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при її виготовленні (наприклад, борошно при випічці хліба).
Для організації обліку товарно-матеріальних запасів на підприємстві важлива класифікація останніх у залежності від їх призначення. Зазвичай виділяють наступні групи: сировина і основні матеріали, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, відходи (поворотні), паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.
Сировиною є продукція сільського господарства (зерно; бавовна) та добувної промисловості (вугілля, руда, нафта).
Матеріали - це продукт обробній промисловості (тканина, цукор, метал, цемент). У даній групі крім основних враховується і допоміжні матеріали, які беруть участь в утворенні продукції або споживаються для господарських потреб, технічних цілей та для сприяння виробничому процесу, але на відміну від основних матеріалів не створюють речової основи виробленої продукції (наприклад, фарби, клей, лаки) . Слід зазначити, що поділ на основні та допоміжні вельми умовно і часто залежить від кількості використовуваного на виробництво різних видів продукції. Наприклад, фарба для промислового підприємства може класифікуватися як допоміжний матеріал, а для підрядної будівельної організації - як основний.
З групи допоміжних матеріалів прийнято окремо виділяти (як у зв'язку з особливостями використання, так і їх вартістю) паливо, тару, тарні матеріали і запасні частини.
Зазвичай паливо поділяють на технологічне, рухове (пальне) і господарське (опалювальне).
Тара і тарні матеріали являють собою предмети для установки, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики).
Запасні частини призначені для заміни та ремонту зношених деталей машин і механізмів.
Покупні напівфабрикати - матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але не є ще готовою продукцією. При виготовлення продукції вони, як і основні матеріали, складають речовинну основу.
Відходи (поворотні) виробництва - це залишки сировини і матеріалів, що утворилися в процесі їх переробки в готову продукцію, що втратили частково або повністю споживчі властивості вихідної сировини і матеріалів (стружка, тирса, висівки). Не підлягають віднесенню до зворотних відходів виробництва залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої в організації технологією передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінні сировину або матеріали для подальшого виробництва тих чи інших видів продукції (робіт, послуг).
Незавершене виробництво - запаси, перетворення яких в товари вимагає їх подальшої переробки. Їх вартість визначається як сума вже здійснених до даного моменту витрат на сировину, робочу силу і розподілених на одиницю незавершеного виробництва накладних витрат. Слід мати на увазі, що повністю закінчена продукція, але не пройшла випробування, передбачених технологічним процесом також відноситься до незавершеного виробництва. У незавершене виробництво також включається виготовлена, але не повністю укомплектована або не прийнята замовником продукція.
Готова продукція - закінчені виробництвом вироби, повністю оброблені, що пройшли перевірку на відповідність затвердженим стандартом або технічними умовами, оформлені приймально-здавальної документації, призначені для реалізації, а також виконані роботи та послуги, надані іншим організаціям. Їх вартість визначається як сума прямих і накладних витрат.
Оцінка вартості запасів у бухгалтерському обліку дуже важлива, тому що від неї залежить собівартість проданих товарно-матеріальних запасів і тим самим дохід за звітний період. Крім того, вартість запасів, зазначена в балансі впливає на суму поточних запасів. У господарюючого суб'єкта є можливість вибору різних методів оцінки запасів, але після того, як метод обраний, він має застосовуватися послідовно з одного звітного періоду в інший. Однак необхідно пам'ятати, що для одного виду матеріалів можна використовувати один метод. Вибір методів оцінки встановлюється в обліковій політиці суб'єкта. Змінити метод можливо тільки в тому випадку, якщо є серйозні підстави, при цьому причини і наслідки переходу повинні пояснюватися в пояснювальній записці до річної фінансової звітності.
У національній практиці підприємству дозволено застосування всіх видів оцінки запасів. При визначенні вартості відпущених у виробництво матеріалів можуть бути використані методи оцінки рекомендовані СБУ № 7 «Облік товарно-матеріальних запасів» та МСФЗ 2 «Запаси»:
За середньою зваженою вартості;
ФІФО;
ЛІФО;
Специфічною ідентифікації;
НІФО;
Стандартна ціна.
МСФЗ метод ЛІФО визнають альтернативним.
Кожен з існуючих методів оцінки запасів має свої переваги і недоліки, жоден з них не можна назвати найкращим і досконалим. Факторами, які необхідні брати до уваги при виборі методу, є ефект чи вплив на показники фінансової звітності (бухгалтерський баланс і звіт про результати фінансово-господарської діяльності) та управлінські рішення.
Середньозважена вартість товарно-матеріальних запасів розраховується визначенням середньої вартості подібних одиниць, наявних на початок звітного періоду і придбаних або вироблені протягом даного періоду, при розрахунку вартості товарно-матеріальних запасів даним методом до наявних на початок періоду кількості запасу в натуральному вираженні (в одиницях) додається кількість придбаних запасів протягом періоду, а до вартості на початок періоду - загальна вартість придбаних запасів. Середня величина вартості одиниці запасу виходить розподілом його загальної вартості (баланс на початок періоду плюс купівля) на загальну кількість одиниць запасу (баланс на початок періоду плюс купівля). Витрата (продаж) запасу відображається за отриманої таким чином середньої вартості і в кінці періоду включається в загальну вартість реалізованої продукції.
Перевагою методу середньозваженої вартості оцінки товарно-матеріальних запасів є «згладжування» показника собівартості реалізованої продукції у випадках, коли мають місце рідкісні скачки купівельних цін, а так само відсутня необхідність попартіонного обліку цін на реалізовані запаси.
При оцінці товарно-матеріальних запасів методом ФІФО передбачається в першу чергу списати вартість запасів придбаних першими («перший надійшов - першим використаний»). Метод ФІФО дає значення вартості запасів, що наближається до їх поточної вартості і є систематичним і об'єктивним. В основу цього методу закладений принцип, згідно з яким при використанні або продажу товарно-матеріальних запасів та їх загальної вартості повинна відніматися вартість тих запасів, які хронологічно надійшли в організацію першими, раніше за всі інші.
При оцінці товарно-матеріальних запасів методом ЛІФО передбачається в першу чергу списати вартість запасів придбані або вироблені останніми («останнім надійшов - першим використаний»). В основу даного методу закладений принцип, згідно з яким при використанні або продажу товарно-матеріальних запасів з їх загальної вартості, повинна відніматися вартість тих запасів, які хронологічно вступив в організацію останнім, пізніше за всіх інших.
Метод оцінки за специфічною ідентифікації пропонує розрахунок собівартості одиниць товарно-матеріальних запасів, які зазвичай не є взаємозамінними, і товарів чи послуг, вироблених і призначених для спеціальних проектів або замовлень. Використання даного методу передбачає особливу маркування кожної одиниці запасу, що дозволяє в будь-який момент часу визначити її вартість, а так само встановити дату реалізації кожної одиниці конкретного виду запасу, собівартість проданого запасу, що залишилися в організації. При використанні цього методу рух вартості товарно-матеріальних запасів, зазвичай, збігається з їх фізичним рухом. Це єдиний спосіб повністю совмещающей фізичний і вартісної оборотним запасів.
Метод НІФО припускає списання матеріалів за цінами «наступним надійшов - першим вибув». При цьому методі необхідні поправки для рівняння вартості відпустки з вартістю надходжень. Цей метод подібний до методу ціни заміщення.
При використанні методу оцінки стандартної ціни (нормативна вартість) матеріали, відпущені у виробництво, оцінюються за їх стандартною ціною (нормативної). Відмінності між реальною ціною і нормативної накопичується на окремому рахунку.
Розглянемо переваги і недоліки різних методів оцінки матеріалів:
№ | Методи оцінки | Переваги |
1 | ФІФО | Виробляє реалістичну оцінку |
2 | ЛІФО | Приводить до реалістичних виробничих витрат і до більш обачним показниками прибутку |
3 | Середньозважена вартість | Простий у застосуванні, кількість розрахунків мінімально. |
4 | Специфічна ідентифікація | Приводить до реальної оцінки запасів і виробничих витрат. |
5 | НІФО | Виробляє реалістичну оцінку запасів і виробничих витрат |
6 | Стандартна вартість | Полегшує облік запасів, так як немає необхідності в реєстрації вартості |
№ | Методи оцінки | Недоліки |
1 | ФІФО | Приводить до застарілих виробничих витрат, завищує прибуток і ускладнює облік запасів |
2 | ЛІФО | Приводить до нереально низької оцінки запасів і ускладнює облік запасів |
3 | Середньозважена вартість | Приводить до оцінок запасів і виробничих витрат, відмінних від реальних значень. |
4 | Специфічна ідентифікація | Трудомісткий процес проведення інвентаризації, призводить до додаткових витрат |
5 | НІФО | Вимагає багато зусиль при визначенні цін подальшого замовлення для кожного випадку відпуску матеріалів. Вимагає постійних поправок для рівняння вартості відпустки з вартістю надходжень. |
6 | Стандартна вартість | Нормативна вартість може не відображати поточну вартість і оцінка запасів може бути нереальною. |
Відповідно до МСФЗ № 2 запаси повинні оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартості і чистої вартості реалізації.
Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для доставки запасів до місця їхнього справжнього знаходження. Витрати на придбання, відповідно до СБУ № 7, включають в себе ціну покупки, мита на ввезення, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким організаціям, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати, прямо пов'язані з придбанням запасів (торгові сидки, повернення переплат та інші подібні поправки вичитуються при визначенні витрат на придбання).
Відповідно до п. 4 СБУ № 7 чиста вартість реалізації товарно-матеріальних запасів дорівнює передбачуваної продажною ціною в ході звичайної діяльності мінус витрати на комплектацію і організацію продажу. Іншими словами (відповідно до п. 23 МСФЗ № 2) за чистою вартістю реалізації матеріали оцінюються, якщо собівартість запасів може виявитися не відшкодовується, оскільки запаси пошкоджені повністю або частково застаріли і відповідно ціна їх знизилася, а так само може зрости оцінені витрати на передпродажну підготовку або на здійснення реалізації. У цьому випадку балансова вартість запасів не буде перевищувати суми, отримання якої очікується від реалізації або використання матеріальних запасів. Матеріали в момент придбання відображаються за фактичною собівартістю їх придбання або обліковими цінами.
1.2. Питання вдосконалення обліку товарно-матеріальних запасів у працях учених і практиків
У сучасних умовах господарювання питання вдосконалення обліку товарно-матеріальних запасів зачіпають багато вчених економісти і практики Республіки Казахстан. Так, наприклад, слід зазначити, що в Казахстанському типовому плані рахунків відсутні рахунки з обліку інвентарю та господарського приладдя (МБП). Інвентар та господарські речі, як засоби праці, виходячи з характеру їх використання враховуються за вартістю придбання (первісної вартості), Таліпова І. Р. Начальник відділу непрямих податків податкового комітету Турксібского району міста Алмати пропонує «... Для правильного ведення обліку вказівних предметів (засобів праці ) організація повинна затвердити в обліковій політиці види малоцінних і швидкозношуваних предметів, які можна класифікувати за принципом матеріальності або суттєві і несуттєві об'єкти обліку, Згідно з принципом матеріальності в бухгалтерському обліку не беруть до уваги несуттєвих предметів, вартість яких незначна. Наприклад, спеціальний одяг і взуття може служити більше одного року, але оскільки їх вартість незначна, вона буде віднесена до витрат при розрахунку доходів або збитків на той період, коли спеціальний одяг була придбана. Якщо вартість цих перенесена на наступний звітний період і віднесена до витрат при розрахунку доходів за цей період, коли цей запас буде вичерпано. Таким чином, принцип матеріальності пов'язаний з невиправданих витрат часу на проведення громіздких розрахунків по господарського інвентарю та інших малоцінних предметів ... ».
До незавершеного виробництва належить продукція (продукти, послуги), що не пройшли всіх стадій, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання. Як вважає Р.М. Рахімбек: «... аналітичний облік витрат на виробництво організацій ведуть на основі напівфабрикатного або бесполуфабрікатний варіантів обліку за видами виробів, що випускаються за кількістю та фактичної собівартості. Організації, які надають послуги, аналітичний облік здійснюють окремо по кожному виду послуг ». На думку В.К. Родостовца «... рахунки 211-213 є простими, вони не вимагають ведення аналітичного обліку за видами продукції, замовленнями, переділами, фазами і стадіях виробництва ...»
Доцент Каз ГАУ В. Л. Назарова розглядає облік браку товарно-матеріальних запасів. Браком зчитуються вироби, які не відповідають за якістю встановленим стандартам, технічним умовам або проектним рішенням і не можуть бути використані за прямим призначенням, а якщо використовуються, то тільки після їх виправлення.
Шлюб-це непродуктивні витрати, які виникають у виробництві. З цього приводу вона вважає: «... шлюб зменшує випуск продукції і збільшує її собівартість ... Основними причинами браку, на її думку, є надійшли від постачальника неякісні матеріали, приховані дефекти заготовки або обробки на попередніх операціях, несправність обладнання, інструментів, порушення технології виробництва, неточності в проектній та технологічної документації ... »У кінці кожного місяця втрати від шлюбу списується на рахунки витрат на виробництво і включається до собівартості готової продукції.
«Американський інститут прикладених бухгалтерів (Americam Institute of Certified Publik Accountants) отмечет, що основною метою обліку матеріальних запасів є точне визначення прибутку шляхом зіставлення відповідних витрат з доходами». Б. Нідіз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл виділяють: «Зауважте, що мета - найбільш точне визначення прибутку, а не фактичної вартості матеріальних запасів. Надалі ви зможете переконатися, що ці дві мети іноді несумісні, особливо в тому випадку, коли мета визначення прибутку має переважне значення в порівнянні з відображенням дійсної (фактичної) вартості матеріальних запасів в балансі ».
К.Ш. Дюсембаев: «До повільно реалізованих активів відноситься стаття розділу 2 активу балансу в їх числі товарно-матеріальні запаси. При цьому виключаються стаття «Витрати майбутніх періодів». Активи цієї групи перетворити в гроші вже складніше: потрібно знайти покупця, а то не завжди легко і вимагає певного часу. Особливо це стосується незавершеного виробництва: якщо покупця листової сталі, допустимо, знайти легко, то покупця відштампованих з неї заготовок знайти набагато важче. Не всім природно потрібні ці заготовки. Тому в німецькій практиці при підрахунку ліквідних активів вартість незавершеного виробництва не включається. Однак на американських фірмах це допускається ».
На думку професорів С.Б. Барнгальц і Г.М. Гація, при вивченні причин відхилення рівня товарно-матеріальних витрат від планового і попереднього періоду, від прогресивних норм та інших баз порівняння ці причини поділяються на три групи, які умовно називаються факторами цін, норм і заміни. За фактором цін мається на увазі зміна цін на сировину і матеріали і зміна транспортно-заготівельних витрат. Фактор норм відображає не тільки зміна самих норм витрати матеріалів, але і відхилення фактичної витрати на одиницю продукції від норм. Під чинником заміни розуміється не тільки вплив повної заміни одних видів матеріалів іншими, але також зміна їх співвідношення в сумішах (рецептури) і вміст у них корисних речовин.
Ч.Т. Хорнгрена і Дж. Фостер роблять значний акцент на контроль товарно-матеріальних запасів. Вони вважають, що контроль є невід'ємним фактом для раціонального використання товарно-матеріальних запасів.
За словами В.К. Радостовец, В.В. Радостовец і О.І. Шмідт: «З метою здійснення систематичного контролю за збереженням цінностей бухгалтерією повинні проводиться контрольно-вибіркові перевірки залишків окремих видів матеріалів у натуральному вигляді, не менш важливе завдання - організувати контроль за використанням матеріалів у виробництві».
«Крім контролю за використанням запасів, важливу роль грає правильність документального оформлення всіх видів операцій здійснюваних з товарно-матеріальними запасами в процесі діяльності господарюючого суб'єкта.
Умовою безперебійної роботи підприємства є, повна забезпеченість товарно-матеріальними запасами. Потреба в матеріальних запасах визначається потребою на виконання виробничої програми на капітальне будівництво, на непромислові потреби і необхідними матеріальними запасами на кінець періоду. Потреба в матеріальних запасах визначається в трьох оцінка: 1) у натуральних одиницях виміру; 2) за вартістю, 3) в днях забезпеченості ». Такий висновок авторів Н.Л. Любушина, В.Б. Лещева, В.Г. Дьякова.
Товарно-матеріальні запаси мають велике значення в процесі діяльності господарюючого суб'єкта можна сказати, що вони є його основою.
Глава 2 «Організаційно-економічна характеристика та стан обліково-фінансової роботи АТ« Уральскоблгаз »»
2.1.Організаціонно-економічна характеристика підприємства
АТ «Уральскоблгаз» є юридичною особою і полягає в Державному реєстрі суб'єктів природної монополії Західно-Казахстанської області з транспортування газу по магістральних і розподільних трубопроводах (Наказ Департаменту АРК і РЕМ і ЗК по ЗКО № 17 ОД від 14.03.2003г)
Свідоцтво про державну перереєстрацію юридичної особи АТ «Уральскоблгаз» № 375-1926 АТ від 16.01.1997г видано Управлінням Юстиції по Західно-Казахстанської області.
АТ здійснює свою діяльність на підставі статуту АТ «Уральскоблгаз», який затверджено 02.10.1998 року загальними зборами акціонерів і 25.11.1998года зареєстрований Управлінням Юстиції по ЗКО.
Згідно статуту АТ основною метою діяльності є отримання прибутку в інтересах його акціонерів.
Основний видом діяльності товариства є:
забезпечення газопостачання житла, котелень, промислових
підприємств, організацій, установ області;
надання на договірній основі послуг з профілактичного обслуговування, ремонту та технічного нагляду при будівництві та експлуатації об'єктів газового господарства;
проектування, будівництво та монтаж газових мереж, об'єктів газового господарства, промислове та цивільне будівництво.
На виконання зазначених видів діяльності АТ «Уральскоблгаз» Міністерство енергетики, індустрії та торгівлі Республіки Казахстан 18.11.1998 року видана державна ліцензія № 0001261.
Статутний каптал АТ «Уральскоблгаз» становить 85 мільйонів тенге, розподілений на 500 000 акцій, номінальною вартістю 170 тенге кожна, у тому числі простих акцій 468199 штук, привілейованих акцій з мінімально визначеним розміром дивідендів без права голосу 31801 штук.
Випущений (оплачений) статутний капітал становить 54061190 тенге, розподілений 318007 акцій, номінальною вартістю 170 тенге кожна, з них: простих акцій 286206 штук (90%), привілейованих акцій 31801 штук (10%): 56% акцій становить державний пакет, оплачений шляхом передачі державної власності; 34% акцій реалізовано на аукціоні інвестиційним фондам приватизованим за інвестиційний купони (протокол про підсумки аукціону від 22.12.1994г.); 12% акцій передано трудовому колективу безоплатно (привілейовані акції). Таким чином акціонери АТ «Уральскоблгаз» є Акімат ЗКО - 56% пакету акцій, АТ «Фінансово-промислова компанія« Ак Жаік »- 20%, ІПФ« Рост-фонд Крамдс »- 10%, ІПФ« Базис »- 2%, ІПФ «Бастан» - 2%, трудовий колектив-10%.
Структура АТ «Уральскоблгаз» затверджена Правлінням АТ «Уральскоблгаз» (протокол № 22 від 9.10.2000г).
Середньооблікова чисельність працівників підприємства, становить 440 осіб, у тому числі персонал основної діяльності 413 осіб.
Фінансово-господарська діяльність підприємства відображає всі сторони виробничо-торговельної діяльності
Основні показники відображені в таблиці 1
Таблиця 1
Основні показники характеризують розміри АТ «Уральскоблгаз» за 2003-2005 роки
№ | Показники | 2003р | 2004р | 2005р | Відхилення | |
1 | Дохід від реалізації, тис. тенге | 160075 | 110643 | 160095 | 20 | 0,3 |
2 | Середньорічна чисельність працюючих, чол. | 440 | 419 | 440 | 0 | 0 |
3 | Середньорічна вартість основних засобів, тис.тг | 451653,5 | 431481,5 | 404691 | -46962,5 | 1,02 |
4 |