Трагікомедія (слід зауважити, що сам Корнель називав "Сіда" трагедією) Корнеля "Сід" ("Le Cid") була написана в 1636 році. Її постановка відбулася в грудні цього року або на початку 1637 року. Вперше "Сід" був показаний на сцені театру Маре.
Сюжет був запозичений Корнелем з незадовго з'явилася п'єси іспанського драматурга Гильена де Кастро "Юність Сіда" (1618). "В основі сюжету (" Юності Сіда ") лежать події XI століття, періоду так званої реконкісти, тобто боротьби за відвоювання іспанської території у загарбників-маврів. Герой її реальна особистість, кастильський лицар Родріго Діас, який отримав безліч славних перемог над маврами, за що отримав від них прізвисько "Сіда" (по-арабски "пан"). Народна епічна поема "Пісня про мого Сіда", що склалася по свіжих слідах подій, відобразила зразкового, мужнього, зрілого воїна, досвідченого в ратних справах, що вміє, у разі необхідності, застосувати військову хитрість, не гребують і здобиччю. Але вже подальший розвиток народного перекази про Сіда висунуло на перший план романтичну історію його кохання, яка стала темою численних романсів про Сіде, складених у XIV-XV століттях. Вони і послужили безпосереднім матеріалом драматичної обробки сюжету ". Центральний конфлікт п'єси заснований на протиставленні кохання двох героїв (Родріго і Хімени) та їх обов'язком. І Хімена, і Родріго повинні захищати свою фамільну честь. Родріго змушений мстити за образу, завдану його батькові (дону Дьего) батьком Хімени (доном Гомесом). Дон Гомес, ображений на те, що король дав посаду наставника свого сина, вступає в запеклий спір з доном Дьего:Отже, ви взяли верх, і з нинішнього дня
Вас наділяє сан, який чекав мене:
Вам як наставнику король довіряє сина.
(Дію I-е, явище 3-е)
У розпал цієї суперечки дон Гомес наносить тяжка образа противнику, він дає дону Дьего ляпас. Як відомо, "Ляпас або словесну образу вимагали помсти". Саме тому дон Дьего відразу ж вихоплює меч, але він занадто старий і слабкий і не може сам постояти за себе і свою честь. Таким чином, борг помсти лягає на плечі Родріго, у якого просто немає вибору, хоча він і повинен убити батька своєї коханої. Він виявляється в безвихідній ситуації: вбивство батька Хімени зробить Родріго її ворогом, а відмова від помсти упустить його не тільки в очах громадськості, а й самої Хімену. До глибини серця вражений Смертельною стрілою, наглої і лукавої, На гірку помста поставлений в битві правою, Неправий долею тісній з усіх сторін, Я зволікаю, нерухомий, і смутний дух, невластного Знести удар жахливий. Я на щастя був таким близьким нарешті, - О, злих доль зради! - І в цю мить мій ображений батько, І хто образив був батько Хімени. (Дію I-е, явище 6-е) Автор книги про П'єра Корнеле, Н.А. Сігал, говорить про те, що "основний трагічний конфлікт будується на зіткненні особистого почуття - пристрасної любові Родріго і Хімени - з боргом," надособистим "початком. Таким "надособистим" початком представляється їм обом захист фамільної честі: бажаючи помститися за образу - ляпас, нанесену старезному старому батькові, Родріго вбиває на поєдинку батька своєї коханої. У свою чергу Хімена, дотримується дочірній обов'язок, вимагає від короля страти Родріго ". Обидва героя Корнеля потрапляють у владу болісних страждань і сумнівів. Знаючи, що йому не бути чоловіком коханої, Родріго йде в будинок до Хімене і просить, щоб вона дарувала йому смерть: Б'ючи винного, не домагатися кари, Але самі життя його прийміть без остраху. (Дія III-е, явище 4-е) Але Хімена теж любить Родріго і знаходиться в таких же муках, як і він: Жорстоке желанье! До помсти правому жорстоке покликання! Кривавого суду мені страшно торжество: У день страти я помру, і я гублю його! (Дія III-е, явище 3-е) За словами самого Корнеля "Хімена не в силах не визнати і не любити великі гідності Родріго (estaba divndada de sus partes), хоча він і був убивцею її батька (цитата з попереднього повідомлення автора). Для Корнеля поняття родової честі не є поняттями однозначними і розумними тим, чого слід принести в жертву свою любов. "Адже первісним поштовхом, рушійною пружиною дії є аж ніяк не зіткнення будь-яких високих громадянських принципів, а просто ображене самолюбство марнославного придворного - батька Хімени, роздратованого тим, що король віддав перевагу йому батька Родріго. Таким чином, акт індивідуалістичного свавілля, дрібна особиста пристрасть - заздрість честолюбця, створює трагічний конфлікт, що руйнує щастя молодого подружжя ". Переломним моментом стає перемога Родріго над маврами, що вторглися в місто під покровом ночі. Битві, в яку вступив Родріго на чолі купки бійців, принесла йому величезну славу. Він захопив у полон двох царів і врятував населення міста. Король каже про те, що немає такої нагороди, яка б відповідала подвигу героя. Хімена, що прийшла дізнатися про рішення короля вранці після битви, змінюється в обличчі, коли король, бажаючи її перевірити, повідомляє їй про смерть Родріго. Але борг честі змушує її продовжити звинувачувати Родріго. Вона просить оголосити про те, що той. Хто уб'є її кривдника в рівному бою стане її чоловіком: Дозвольте мені закликати зброю до захисту; Родріговим мечем образа Звершено, І точно так само я мечем помститися повинна. Усім вашим лицарям я гучний виклик кличу: За цю голову даю себе у видобуток; Коли мій ворог впаде й прийме смерть свою, Я вийду за того, хто переможе в бою. Скажіть, государ, щоб виклик був оголошений. (Дія IV-е, явище 5-е) За Хімену вирішує виступити дон Санчо, закоханий в неї. Перед битвою Родріго знов приходить в будинок до коханої, щоб попрощатися. Він повідомляє їй про те, що хоче здатися дона Санчо без бою, щоб взяти настільки довгоочікувану для нього смерть, адже жити без Хімени він не може. Хімена в пориві любові протестує проти подібного рішення: О, коли над тобою так владний смерті поклик, Що життя своє і честь ти забути готовий, Те згадай нашу пристрасть, мій дорогий Родріго, Бийся, щоб на мене не впала це ярмо, Борися, щоб мене не віддали того, Хто огидний і серця і розуму. Сказати тобі ще? Як воїн вийди в поле, Щоб я, безмолвствуя, у своїй змирилася частці, І, якщо ти кохання не угасив вогню, Будь переможцем і завоюй мене. Прощавай: мені соромно моєї мимовільною мови. (Дія V-е, явище 1-е) Родріго перемагає в бою і милує свого супротивника, який відправляється повідомити Хімене про результат поєдинку. Але Хімена, побачивши Дону Санчо, вирішує, що її коханий переможений, і приходить у відчай. У пориві невтішного горя вона мимоволі визнається королю у своїй любові. Король вирішує ситуацію, що склалася на користь закоханих, наказавши Хімене відмовитися від помсти і, стримавши своє слово, нагородити переможця своєю рукою. П'єса закінчується рішенням про те, що весілля буде відкладена до того моменту, коли не пройде належний термін. І лише з інших літературних творів ми дізнаємося про те, що цей шлюб відбувся. Так, у "Пісні про мого Сіда" перед читачем постає щасливий шлюб Сіда і Хімени, від якого у них народилося дві дочки. Таким чином, проблема любові і боргу вирішуються в п'єсі на користь любові. Список використаної літератури: Сігал Н.А. П'єр Корнель 1606-1684. - Державне видавництво Мистецтво. М., Л., 1957. Корнель П. Сід. - Бібліотека світової літератури. Театр французького класицизму. Художня література. М., 1970.