Операції комерційних банків на ринку цінних паперів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Вступ
Розiл 1. Ринок цінних паперів в системі ринкових відносин комерційних банків
1.1           Суть, значення та структура ринку цінних паперів у комерційних банках
1.2           Інвестиційна політика комерційних банків з цінними паперами
1.3           Заставні операції комерційних банків з цінними паперами
Роздiл 2. Організація діяльності комерційних банків з цінними паперами
2.1           Операції комерційних банків по емісії власних цінних паперів
2.2           Оцінка інвестиційної якості портфелю цінних паперів комерційних банків
2.3           Формування резервів для покриття можливих збитків від операцій з цінними паперами
Розділ 3. Поглиблення ролі комерційних банків в удосконаленні інвестиційної діяльності з цінними паперами
Висновки
Додатки
Використана лiтература

Вступ

Ринкова трансформація економіки України немислима без докорінної перебудови діючих та створення нових структур, функціонування яких було принципово неможливе в умовах командно-адміністративної системи господарювання. До таких структур відноситься і банківська система. Банківська система має вирішувати не тільки свої “внутрішні” проблеми, але й сприяти реформуванню економіки в цілому. Це стосується і діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Саме рух цінних паперів — показник економічної ситуації в країні. В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії розвитку, з кожним днем зростає ліквідність позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів та компаній. Але зародження національного ринку цінних паперів відбувалось з активною участю саме комерційних банків, бурхливий розквіт яких припав на 1990-1992 роки. Банки першими розпочали емісію власних акцій, а також роботу з державними цінними паперами колишнього СРСР і України. І досі банки залишаються найактивнішими учасниками ринку цінних паперів. Сьогодні Україна має унікальну можливість не повторювати еволюційний шлях спроб і помилок інших країн, а відначально, враховуючи свою специфіку створювати ринок цінних паперів за вищими світовими стандартами.
Метою даної роботи є розробка і обґрунтування пропозицій, рекомендацій щодо вдосконалення організації діяльності комерційних банків, як суб’єктів ринку цінних паперів; сформулювати основні засади процесу формування національного ринку цінних паперів і місце комерційних банків в ньому.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні питання організації діяльності комерційних банків України на фондовому ринку, виконання основних економічних функцій і завдань.
Об’єктом дослідження є як банківська система України взагалі, комерційні банки так і конкретний комерційний банк — АК АПБ “Україна”.
Теоретичною та методологічною основою дослідження були використані Закони України, нормативні та інструктивні матеріали НБУ та АК АПБ “Україна”.
Дослідження проводились з використанням методів структурного, факторного і порівняльного аналізу із застосуванням порівняння, групуванню інших основних засобів і прийомів економічного аналізу, а також графічного та інших методів наукового пізнання економічних явищ.

Розділ 1. Ринок цінних паперів в системі ринкових відносин комерційних банків
1.1 Суть, значення та структури ринку цінних паперів у комерційних банках
Для розвитку економіки необхідна постійна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів це скоріше загальна назва цілої системи ринків, що зосереджує попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. З наведеної схеми видно, що ринок фінансових ресурсів об’єднує чотири головні складові: грошовий ринок, кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою чергу кожна з цих складових синтезує в собі групу ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи. Розглянемо ринок цінних паперів більш детальніше. Ринок цінних паперів (РЦП) об’єднує частину кредитного ринку (зокрема ринок позичкових боргових інструментів, або ринок боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності всі види акцій, а до їх похідних – опціони, варsанти, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин, що стосується позичкового капіталу, в той час, як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників статутних фондах підприємств. Тому, якщо всі ці ринки розглядати концептуально, то можна стверджувати, що концепція ринку цінних паперів – поняття ширше, ніж концепція фондового ринку чи фондових цінних паперів, бо охоплює численні складові, а не лише акції і облігації та офіційний біржовий ринок. Тобто не можна розглядати питання щодо ринку цінних паперів і залишати поза увагою ринки грошових та кредитних ресурсів, іпотечних закладів, валюти, банківських акцептів, позичкових капіталів, євровалют, тощо [33, c.21]. Також ринок цінних паперів повинен включати три складові: попит, пропозицію і ціну. Попит формується підприємствами і організаціями, яким не вистачає власних коштів для фінансування інвестиційних програм, а також державою для покриття бюджетних витрат, що тимчасово не забезпечуються відповідними грошовими надходженнями. Основні пропозиції – заощадження населення, а в деяких випадках тимчасово вільні кошти підприємств і держави. Необхідна умова функціонування на ринку цінних паперів інституційних інвесторів, що здатні мобілізувати на тривалі строки великі суми грошових коштів, пропонуючи їх до вкладення в цінні папери. Ними можуть бути пенсійні, інвестиційні, ощадні фонди, страхові компанії, ряд інших спеціалізованих організацій. [33. с.20] Враховуючи різноманітність операцій на фондовому ринку та багатогранність функцій його учасників, практично можливо запровадити щодо них чітку і сталу класифікацію. Та все ж спробуємо зробити це за найтиповішими ознаками: характером економічної поведінки, різновидами діяльності, належністю до громадянства конкретної країни. Учасники ринку цінних паперів, з урахуванням їх економічної поведінки, поділяються на такі категорії: держава, населення, комерційні організації. У свою чергу комерційні організації поділяються на нефінансові і фінансові. До останніх належать комерційні банки, інвестиційні фонди, акціонерні товариства, страхові та брокерські компанії та інше. Суб’єктів фондового ринку поділяють також на професійних і непрофесійних його учасників. Професійні учасники працюють на ринку цінних паперів постійно і лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасників ринку цінних паперів поділяють також за ознаками громадянства. Громадяни України є національними учасниками (резидентами), іноземні громадяни — зарубіжними учасниками ринку (нерезидентами). Залежно від характеру операцій на ринку цінних паперів серед учасників торгів розрізняють кінцевих продавців, кінцевих покупців і посередників між ними. [37.с.36] Залежно від стадії та місця руху цінних паперів, цей ринок поділяється на первинний і вторинний, біржовий та позабіржовий. У своїй сукупності вони утворюють систему ринків позичкових капіталів. Первинний ринок — це ринок перших і наступних емісій (випусків) цінних паперів (шляхом відкритої чи закритої передоплати) на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.
Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент передає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій. Найважливіша особливість — повне розкриття інформації для потенційних інвесторів при умові емісії. Як правило, більшість цінних паперів (отже і майнові права, що в них виражені) згодом переходять від одного власника до іншого — продаж, інші операції, що залежать і в свою чергу впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів — це прерогатива вторинного ринку. Отже, на вторинному ринку відбуваються операції з цінними паперами, випущеними раніше на первинному ринку. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію. В Україні на вторинному ринку обертаються здебільшого цінні папери новостворених структур фінансової спрямованості, в основному банків. Це пов’язано з недосконалістю законодавства стосовно регулювання ринку цінних паперів, низькими темпами приватизації, відсутністю достатньої кількості високопрофесійних посередників, дається в знаки недосконалості систем зв’язку і комунікацій. Все це позбавляє цінних паперів ліквідності. На вторинному ринку формується також справжня ціна на різні види паперів під впливом поточної кон’юнктури. Торгівля цінними паперами може здійснюватись за двома напрямками: у формі організаційно оформленого і постійного функціонуючого обігу цінних паперів між банками, брокерськими та дилерськими фірмами, що утворюють позабіржовий ринок. Біржовий ринок нерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа, власне, ці терміни тотожні. Під ними обома розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило вторинний), що максимально сприяє підвищенню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу. Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржею. Він складається з обігу цінних паперів між банками і іншими структурами. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу.
Крім наведеної класифікації ринку цінних паперів можна диференціювати ще за такими ознаками (за кожною ознакою ринок поділяється на сегменти):
·               за категоріями емітентів (ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних цінних паперів);
·               за строками випуску (ринок цінних паперів без установленого строку обігу, ринок цінних паперів з установленими строками обігу, ринок безстрокових цінних паперів тощо);
·               за категоріями розповсюдження (інтернаціональний, національний, регіональний);
·               за видами цінних паперів (ринок акцій, в тому числі за їх видами; облігацій, інші цінні папери).
Ринок цінних паперів безумовно належить до особливих сфер соціально-економічного життя країни. Тут переплітаються інтереси банків, акціонерних товариств, товаровиробників, посередницьких контор, власників вільних грошових коштів, акцій і приватизаційних сертифікатів. Їхні інтереси або збігаються, або вступають у суперечність. У цьому складному процесі значну роль має відігравати держава, бо саме вона повинна розробити і встановити такий механізм взаємодії учасників ринку цінних паперів, який дав би змогу максимально активізувати економічне життя суспільства з позитивними його результатами.
1.2 Інвестиційна політика комерційних банків з цінними паперами
Банківськими інвестиціями є кошти банків, вкладені в цінні папери підприємств, організацій, установ різної форми власності на якийсь певний період часу. [34. с.116]
Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій, якщо вони:
1.                обертаються на РЦП;
2.                виконують функцію боргових зобов’язань;
3.                є частиною статутного капіталу.
Банк здійснює інвестиції з метою досягнення:
1.                безпеки вкладень;
2.                доходності операції (інвестиції);
3.                ліквідності;
4.                зростання капіталу.
Під безпекою вкладень розуміють їх незалежність від зміни кон’юнктури на фондовому ринку і стабільність отримання доходу.
Безпека досягається за рахунок знижок доходності та обсягів вкладень. Самими безпечними рахуються вкладення в облігації державних позик (аналогами яких в Україні є облігації внутрішньої державної позики (ОВДП)), та облігації внутрішньої місцевої позики (ОВМП), котрі забезпечуються економічною значимістю і платоспроможністю держави.
Якщо ж банк більше зацікавлений в доходності цінного паперу, то йому прийдеться піти на зниження рівня безпеки інвестиції, оскільки більш доходними вважаються ціні папери акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом, або венчурних (високоризикових) фірм. Тому потрібно оптимально поєднувати безпеку і доходність. Ліквідність цінних паперів означає можливість для їх власників швидко і без збитків перетворити їх у гроші. Збільшення капіталу забезпечується здебільшого за рахунок звичайних акцій акціонерних товариств, що активно господарюють в передових галузях н/г. Такі акції приносять низький рівень дивідендів, але забезпечують швидке зростання капіталу. Особливу увагу комерційні банки приділяють якості цінних паперів при їх купівлі, хоча надійного методу визначення захисту вкладених коштів на довгий період не має, так як іноді мають місце ситуації, які неможливо передбачити. Таким чином, коли визначені цілі інвестування, необхідно вибрати ті ЦП, які відповідають цим цілям. Для цього спочатку проводять галузевий аналіз, вибір галузей, діяльність яких за певний період дає найкращі результати. Після цього проводять аналіз фінансової звітності, яка публікується і порівнюють результати за декілька років у вартісному виразі та динаміці. Потім розраховують ключові показники: обсяги прибутку на акціонерний каптал, коефіцієнт прибутковості (відношення чистого прибутку до виручки від реалізації); коефіцієнт оборотності коштів, співвідношення власних і залучених коштів, коефіцієнт ліквідності та інші показники. Ці коефіцієнти має сенс співставити з аналогічними по галузі, а також прослідкувати динаміку за певний період часу. Основними ЦП є акції, облігації та похідні від них. Якщо банк інвестує кошти в акції підприємства, то це дозволяє банку отримати дивіденди на вкладений капітал, а також стати співвласниками даного акціонерного товариства. Банк також може купувати акції товарних та фондових бірж, якщо вони утворені у формі акціонерного товариства. Це дає банкам право членства на біржі автоматично, що дозволяє проводити біржові операції як брокери або ділери. Усі ЦП придбані банком, можна поділити на дві групи: первинний і вторинний резерв. Банківські інвестиції складають первинний резерв. ЦП первинного резерву призначені приносити максимальний доход банку. Однак, як правило, цінні папери, які мають високу дохідність, не відповідають іншим вимогам, що пред’являються до фондових інструментів. Тому кожен банк для підтримки своєї ліквідності формує вторинний резерв з цінних паперів, які можна швидко і без втрат перетворити в готівку. Як правило, це цінні папери із строком погашення менше одного року. Крім цього цінні папери первинного резерву, за якими майже вийшов строк погашення, також можна віднести до вторинного резерву. Вторинний резерв використовується при нестачі високоліквідних засобів у випадках збільшення обсягів вилучених вкладів або збільшення попиту на позики. Таким чином з подальшим розвитком ринку ЦП в Україні повинні зростати обсяги банківських інвестицій у ЦП. Але якщо керуватись інструкцією №10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” затвердженою Постановою Правління НБУ від 30 грудня 1996 року за №343, то КБ встановлено норматив інвестування, який характеризує використання власних коштів банками для придбання акцій акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов’язань. Норматив встановлюється у формі відсоткового співвідношення маж розміром коштів, які інвестуються, та загальною сумою власних коштів комерційного банку. Максимально допустиме значення нормативу не повинно перевищувати 25 відсотків розміру власних коштів банку. [5]
Це обмежує інвестиційні можливості банку. Комерційним банкам забороняється мати загальну суму вкладень в статутні фонди інших підприємств та організацій більше 10% їх власного статутного фонду. З іншого боку, в умовах нестабільної економіки і інфляції довгострокові вкладення можуть негативно вплинути на діяльність банку. У нашій країні в банківській системі склалось дві основні думки з цієї проблеми. НБУ дотримується точки зору щодо обмеження вкладень в цінні папери для банків, так як їх інвестиційні операції являється високоризиковими, а тому ставлять під загрозу ліквідність банку. У комерційних банків діаметрально протилежна думка — діяльність банків не повинна бути односторонньою.
На їхню думку, в Україні склалась ситуація, коли величезні потоки капіталів, що проходять через банки, не беруть участі в інвестуванні, що значно підриває всю економіку країни вцілому. Досвід функціонування фінансових установ на вітчизняному фондовому ринку дає змогу зробити висновок, що саме банки випускають найбільшу кількість ліквідних акцій та облігацій, а також є найбільшими інвесторами як у приватні цінні папери, так і в державні.
1.3 Заставні операції комерційних банків з цінними паперами
Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов’язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку. У світовій банківській практиці застава цінних паперів є однією з найпоширеніших форм забезпечення повернення кредиту, що пояснюється наявністю розвинутого фондового ринку й особливими властивостями цінних паперів як предмета застави, наприклад здатністю до тривалого зберігання, мінімальними витратами на зберігання. Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов’язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк-позичальник) у відносинах застави є заставодавцем. Передання цінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов’язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем. Згідно з законодавством заставодержатель (кредитор) має право в разі невиконання заставодавцем (позичальником) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення претензій із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставні операції банків не мають самостійного значення. Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту. Цінні папери як предмет застави повинні задовольняти певні вимоги: належати заставодавцю, бути ліквідними, їхня вартість має перевищувати суму позички і нарахованих процентів. Маржа, тобто різниця між вартістю заставлених цінних паперів і позичкою, що надана під цінні папери з урахуванням процентів, залежить від якості цінних паперів. У світовій банківській практиці найвищий рейтинг якості мають державні цінні папери, зважаючи на їхню надійність, ліквідність і визначеність. Розмір позички може досягати 90% від вартості заставлених державних цінних паперів, тобто маржа може становити близько 10%. При використанні для застави корпоративних цінних паперів береться до уваги, чи обертаються вони на біржі. Цінні папери, що котируються на біржі, оцінюються, як правило, вище, ніж ті, що не котируються, тому маржа при їх використанні під заставу буде нижчою. Центральні банки виступають відносно комерційних банків у ролі кредиторів в останній інстанції. Вони надають банкам з метою підтримки їх поточної ліквідності кредит під заставу цінних паперів, що дістав назву ломбардного. Центральні банки можуть надавати ломбардний кредит як за заявками банків під фіксовану процентну ставку, так і шляхом проведення кредитних тендерів (аукціонів). На тендерах використовуються дві моделі організації торгів. Американська модель передбачає, що заявки банків-учасників ранжуються виходячи з рівня запропонованої процентної ставки у міру спадання, а потім Центральний банк задовольняє їх у такому самому порядку, починаючи з максимально запропонованої процентної ставки до повного вичерпання встановленого на аукціоні обсягу кредитів. Голландська модель передбачає, що всі заявки банків будуть задоволені за останньою процентною ставкою, яка увійде у список задоволених заявок, тобто за ставкою відсікання, що встановлюється Центральним банком. Національний банк України почав надавати ломбардні кредити з кінця 1995 р., що пов’язано із започаткуванням у цьому році емісії облігацій внутрішньої державної позики. Загальна сума ломбардного кредиту, яка могла бути видана комерційним банкам, процентна ставка та строки кредиту встановлювалися НБУ з урахуванням основних напрямів монетарної політики і ситуації на грошово-кредитному ринку. Як правило, ломбардний кредит з огляду на його призначення — це короткостроковий кредит, ломбардна процентна ставка визначалася на вищому рівні, ніж облікова процентна ставка НБУ. Як забезпечення кредиту НБУ приймав цінні папери, що задовольняли певні вимоги:
1.                цінні папери повинні були бути занесені до Ломбардного списку, тобто списку цінних паперів, затвердженого Правлінням НБУ;
2.                цінні папери повинні були обліковуватись на балансі банку і бути вільними від інших зобов’язань банку;
3.                строк погашення цінних паперів мав перевищувати строк користування кредитом.
Заборгованість банку за ломбардним кредитом не повинна була перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів (облігацій), що надані як забезпечення кредиту. НБУ здійснював контроль за достатністю забезпечення кредиту. У разі падіння вартості портфеля облігацій до рівня, що є недостатнім для забезпечення ломбардного кредиту, банк зобов’язаний був надати додаткову кількість облігацій як забезпечення і відповідно заблокувати їх на окремому рахунку в Депозитарії або частково погасити заборгованість. Комерційні банки використовували державні цінні папери як заставу і при купівлі кредитів на закритих кредитних аукціонах. Комерційні банки можуть також самостійно надавати та отримувати від інших комерційних банків кредити під заставу облігацій внутрішньої державної позики. Облігації, що передаються як забезпечення кредиту (як застава), блокуються в депозитарії на підставі ДЕПО-розпорядження банку-заставодавця і повідомлення банку-кредитора (заставодержателя) про перерахування коштів. У разі повернення кредиту облігації розблоковуються на підставі відповідного розпорядження банку-заставодавця і повідомлення банку-кредитора про повернення кредиту. При невиконанні умов кредитної угоди заставлені облігації за письмовою угодою сторін переходять у власність банку-заставодержателя. Комерційні банки можуть використовувати державні цінні папери, що перебувають у їх власності, як предмет застави при одержанні кредиту овернайт. НБУ надає кредит овернайт за постійно діючою лінією рефінансування на один день під визначену процентну ставку за умови щоквартального укладання генерального кредитного договору між банком і НБУ. Крім того, під заставу державних цінних паперів або врахованих векселів комерційні банки можуть отримати кредит, беручи участь у кредитних тендерах, що систематично проводяться НБУ. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу:
1.                або державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту;
2.                або враховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.
НБУ приймає державні цінні папери під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ і вільні від інших зобов’язань. Умовою для прийняття врахованих банками векселів під забезпечення наданого НБУ кредиту є наявність у банків вексельного досьє на векселедавця та всіх зобов’язаних за векселем осіб, правильність складання та оформлення векселів, платоспроможність векселедавця, індосантів й авалістів та дотримання деяких інших умов. Банки, чиї заявки задоволені за результатами проведеного тендера, укладають кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням НБУ. На час користування кредитом державні цінні папери, що є заставою кредиту, блокуються на окремому рахунку в Депозитарії НБУ, а враховані банками векселі передаються для зберігання у відповідне територіальне управління НБУ. Розмір кредиту під забезпечення державними цінними паперами не повинен перевищувати 95% від балансової вартості державних цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів. Якщо комерційний банк не погашає кредит у строки, що передбачені договором, НБУ має право реалізувати предмет застави і задовольнити свої вимоги за рахунок доходу від продажу застави, тобто державних цінних паперів або векселів.

Розділ 2. Організація діяльності комерційних банків з цінними паперами
2.1 Операції комерційних банків по емісії власних цінних паперів
Переважна частина банків в країнах з розвинутою економікою організована у формі акціонерних товариств (компаній акціонерів), хоча в деяких країнах збереглись приватні банкірські доми та партнерські фірми в формі товариств з необмеженою відповідальністю. Проте основна маса банків формує свій статутний капітал за рахунок емісії акцій на фондовому ринку, що дозволяє досягти важливої мети — розпорошення першого чи наступних випусків акцій серед маси дрібних акціонерів. Статутний капітал має неабияке значення для забезпечення фінансової сталості та ефективності роботи банку. По-перше, це джерело ресурсів на початковому етапі діяльності, а отримані кошти від наступних випусків можуть бути використані для здійснення крупних заходів структурного характеру — розширення мережі філій, створення нових служб тощо. По-друге, статутний капітал виконує функцію страхового фонду. Структура акціонерного капіталу банку складається із статутного капіталу та нерозподіленого прибутку. Статутний капітал формується за рахунок залучених коштів від продажу простих, іменних акцій, а перерозподілений прибуток є прибуток, який залишається в розпорядженні банку після сплати податків до бюджету. Щоквартально нерозподілений прибуток розподіляється в фонди банку, а саме: в резервний фонд, фонд накопичення, фонд економічного стимулювання, страховий фонд та інші фонди. Залишок нерозподіленого прибутку спрямовується на виплату дивідендів по акціях банку.
В Україні більшість банків — акціонерні товариства відкритого типу, тому емісія власних акцій є найважливішою функцією відповідальних за це структурних підрозділів. Випуск акцій є достатньо складний і довгий процес, який регламентується багатьма законодавчими актами, найсуттєвішими з яких є “Порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і організацій та інформація про їх випуск”, Закон України “Про банки і банківську діяльність” та інші.
Якщо розглядати позицію емітентів цінних паперів в Україні (таблиця 2.1), то комерційні банки в 2007 році займали сильні позиції — на їх долю припадало 5,7% загальної емісії акцій, відповідно 0,3% випуску акцій належало страховим компаніям інвестиційним фондам та компаніям, і 0,4% — підприємствам. [22. с.7]
Таблиця 2.1 Питома вага емітентів в загальному об’ємі випущених акцій в 2007 році*
Емітент
Питома вага, %
Банки
5,7
Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії
0,3
Підприємства
0,4
За 5 років (з 2003 по 2008 р.р.) випуск цінних паперів збільшився у 43 рази (таблиця 2.2). А сумарний обсяг емісії збільшився, тобто зареєстрований, ДКЦПФБ, за станом на 01.01.2009, удвічі порівняно з аналогічним періодом 2008 року і становив 24,264 млрд. грн. порівняно з 12,24 млрд. грн. у 2008р.
Таблиця 2.2 Динаміка випуску цінних паперів у 2003-2008 рр.*
Рік
Випущено цінних паперів всього, млрд.грн.
Обсяг емісії акцій, млрд.грн.
Відношення акцій до інших ЦП, %
2003
0,286
0,057
19,91
2005
1,715
0,776
45,26
2006
4,618
3,440
74,47
2007
13,4
9,970
74,40
2008
14,8
12,240
82,70
2009

24,264

При емісії першим етапом є реєстрація інформації про випуск цінних паперів. Органом реєстрації є:
1.            для цінних паперів, обіг яких здійснюється на території всієї України — Міністерство Фінансів України;
2.            для цінних паперів, обіг яких здійснюється лише на території Республіки Крим, області, міста республіканського підпорядкування — відповідні регіональні фінансові управління;
3.            якщо акції банку пропонуються для вільного продажу, тобто розміщатися вони будуть між юридичними особами та фізичними, коло яких попередньо визначити неможливо, тоді емітент зобов’язаний надати фінансовій організації для реєстрації інформацію про випуск цінних паперів повинні бути включені наступні дані:
а) характеристика емітента, а саме: фірмова назва, місцезнаходження, дата заснування, предмет діяльності, завірені ревізором (аудитором) баланс, розрахунки фінансових результатів діяльності (за останні три закінчених фінансових роки, чи з моменту утворення банку, якщо банк молодший за три роки), баланс за останній квартал, який передував прийняттю рішення про випуск ЦП, звіти про статутний фонд, чисельність працівників, основні професійні дані про керівних робітників (освіта, кваліфікація стаж);
б) дані про ділову діяльність емітента;
в) дані про емісію цінних паперів, цілі використання коштів отриманих від емісії, запланований обсяг емісії, вид та категорії ЦП; число серій та порядкові номери ЦП, місце, день початку та припинення продажу, запланований курс, спосіб вирахування та строк виплати дивідендів, адреси місць виплат доходів;
г) кількість та результати попередніх емісій;
д) кількість іменних акцій випущених емітентом;
е) строк погашення (для облігацій).
Крім цього емітент подає заяву про реєстрацію акцій та копію статуту. На протязі 30 днів із дня подання вищевказаних документів, орган реєстрації видає свідоцтво про реєстрацію ЦП, яке є підставою для отримання бланків цінних паперів чи розміщення замовлення на їх виготовлення.
Законодавство України передбачає особі вимоги по режиму публічності при проведенні емісії акцій. Інформація про випуск акцій, облігацій підлягає обов’язковій публікації в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі, не менше як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери.
Окрім того емітент зобов’язаний на протязі двох днів повідомити фондовій біржі, та фінансовій організації, яка реєструє цінні папери, інформацію по зміни, які виникли в господарській діяльності емітента, та впливають на вартість ЦП чи розмір доходу за ними, а саме:
а) зміна прав на цінні папери;
б) зміна в складі керівництва акціонерного товариства;
в) блокування чи відзив ліцензій на здійснення будь-яких операцій емітента;
г) початок входу комерційних банків в режим фінансового оздоровлення;
д) реорганізація, призупинення чи припинення діяльності емітента;
е) пред’явлення позову до емітента в розмірі який перевищує 10% статутного фонду емітента;
є) отримання кредиту чи нову емісію цінних паперів в розмірі, більше 50% статутного фонду емітента.
Також емітент зобов’язаний не менше одного разу на рік інформувати діяльність. Якщо вимоги про публікацію інформації до проведення підписки емітентом виконуються безумовно, то частка публікацій про зміни в діяльності емітентів є дуже мізерною. І одна з причин цього — відсутність санкцій за невиконання законодавчих актів. Разом з тим цей факт серйозно погіршує становище акціонерів, бо згідно Закону України “Про ціні папери і фондову біржу” “особа, що передплатила або купила цінний папір до публікації інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації, розірвати договір в односторонньому порядку”. У разі розірвання договору емітент зобов’язаний на вимогу інвестора відшкодувати йому витрати і можливі збитки, пов’язані з передплатою або купівлею даних цінних паперів.
Отже, зареєструвати у встановленому порядку емісію акцій і зробивши про це офіційне оголошення в пресі, банк розпочинає передплату.
Розглянемо емісію цінних паперів на прикладі АК АПБ “Україна”.
На початок 2009 року банк здійснив 8 емісій власних акцій. Статутний фонд банку повністю сплачений грошовими коштами і на 01.01.2009 становить 70339 тис. грн. За кількістю акціонерів банк є одним з найбільших акціонерних товариств в Україні. Кількість акціонерів банку на 01.01.2009 року становила 336931, з яких 13342 — юридичні особи, 323589 — фізичні.
Функції акціонерного комерційного банку, як емітента на ринку цінних паперів не вичерпуються лише емісією акцій, спрямованою на формування і поповнення статутного фонду. Залучення додаткових ресурсів може відбуватись і за рахунок випуску інших ЦП — облігацій, переказних векселів, депозитних сертифікатів (в тому випадку, коли вони будуть оформлюватись як так, що передаються, тобто потрапляють у вторинний обіг).
Банки також можуть емітувати облігації, але навіть в загальносвітовій практиці випадки, коли банк емітує облігації вкрай рідкі, хоча законом передбачена така можливість. Рішення про випуск облігацій приймається емітентом і оформляється протоколом. [25. с.23]

\s
Рис.2.1. Динаміка росту сплаченого статутного фонду банку*
На відміну від акцій, облігації не дають права їх власникам на участь у правлінні комерційним банком, що їх випустив. Вони засвідчують про надання власниками облігацій певних грошових коштів в розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Якщо комерційний банк в умовах розширення діяльності потребує в подальшому утриманні в своєму обороті такого капіталу то він звертається до рефінансування попередніх випусків, тобто викупу їх за рахунок коштів, отриманих від випуску нових незабезпечених боргових зобов’язань. Облігації, якщо це передбачено умовами випуску, можуть бути конвертовані в прості акції, тоді привернутий з їх допомогою капітал переходить в постійний для комерційного банку. Конвертованість облігацій підвищує їх привабливість серед покупців, оскільки дозволяє останнім придбати акції банку в найбільш вигідний момент. Банки України окрім інших цінних паперів мають право випускати векселя. Банківський вексель — боргове зобов’язання, яке надає право векселетримачу отримати вказану у векселі суму в строк погашення. Вексельний обліг в Україні регулюється постановою Верховної Ради “Про застосування векселів в господарському обороті України” від 17.06.92р., “Положення про простий та переказний вексель”. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”. Банківський вексель — одностороннє, нічим не обумовлене зобов’язання банку, в якому відсутня підстава для прийняття банком на себе означеній у векселі особі або правонаступнику зобов’язання про сплату визначеної грошової суми. Він може видаватись не лише у відношенні майбутньої послуги ремітенту, але й у відношенні виплати винагороди за послуги, якщо користується банк. Використовувати банківський вексель можуть лише юридичні особи, вони ж мають право виступати в якості акцептантів, авалістів, індосантів, презентантів, трасантів.
За загальним правилом вексель є ордерним цінним папером, якщо з його змісту не витікає інше. Це значить, що банк зобов’язується оплатити вексель особі, назначеній їй самим в якості ремітенту, покупцю векселя або особі, якій він також шляхом індосування векселя та фактичної його передачі. Але банкам є сенс випускати прості іменні векселя, в яких міститься зобов’язання трасанта — банку сплатити суму конкретній особі або за “її наказом ”. За таким векселем банк приймає на себе безумовне зобов’язання платежу в якості безумовного трассата. Форма простих векселів встановлена правилами. “Виготовлення і використання вексельних бланків” затвержених Постановою Кабінету міністрів України та НБУ від 10.09.92р.
При бажанні банку ускладнити чи обмежити вексельний обіг, або зробити контроль за обігом власних векселів більш жорстоким, він може випускати іменні векселі шляхом вписання слів “за цим іменним векселем” і т.і. Такі векселі можуть переуступатись шляхом цесії — уступка права вимоги — двосторонньої письмової угоди між цедентом (тим, хто уступає) та цессіанарієм (тим, хто приймає), з обов’язковим оголошенням про це єдиному боржнику – банку – про уступку права. Але іменний вексель не може бути трансформований в орендний чи на пред’явника, хоча і той і інший можливо трансформувати в іменний шляхом індосаменту з включенням в нього вищеназваних слів, які захищають подальше індоссування. Банківські векселі повинні випускатися серіями. Правління банку має право встановлювати обсяг серії, строк обігу векселів кожної серії, періодичність випуску векселів, їх номінальну вартість, мінімальну ціну продажу, валюту векселя. За своєю правовою природою банківський вексель є універсальним засобом платежу. Він може використовуватись при розрахунках між господарюючими суб’єктами на території України. Банківські векселі можуть розміщатися за підпискою, шляхом продажу на біржу, на позабіржовому ринку, причому з дисконтом. Банк видає вексель після зарахування коштів клієнта на рахунок банку. Банк погашає вексель за настанням строку платежу. Погашається вексель безготівковим шляхом, любим підрозділом банку, якщо в тексті векселя не вказано місце його оплати. Відсотки за банківським векселем виплачуються лише за період до формально встановленого строку його погашення, незалежно від часу його фактичного погашення. При наявності спеціальної угоди між різними банками вони можуть погашати векселі один одного.
Повернемося до діяльності АК АПБ “Україна”.
У 2008 році банк “Україна” з метою залучення ресурсів здійснював емісію банківських векселів. Протягом року їх емітовано на суму 79,3 млн.грн. Для поліпшення якості активних вкладень затверджена ряд заходів, у тому числі графік зменшення вексельного портфеля до 01.01.2009 року.
Від комісійних операцій з векселями (аваль, доміциляція та інкасо векселів) у 2009р. надійшло доходів на суму майже 2100 тис.грн. У 2009 році ці операції мають стати джерелом доходів від некредитної діяльності. [28 с. 22] В завершення даного пункту можна сказати, що в перспективі українські банки можуть піти за прикладом банків сусідніх країн (Польщі, Угорщини і Чехії) і розміщувати свої акції на закордонних біржах та серед приватних іноземних інвесторів, що дозволить залучати додаткові кошти для розширення своєї діяльності.
2.2 Оцінка інвестиційної якості портфелю цінних паперів комерційних банків
Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиційні операції комерційних банків — діяльність по вкладенню грошових і інших резервів банку в цінні папери, нерухомість, статутні фонди підприємств, колекції, дорогоцінні метали і інші об’єкти вкладень, ринкова вартість яких може рости і приносити банку дохід в формі процентів, дивідендів, прибутку від перепродажу і інших прямих і опосередкований доходів. Об’єктом вкладення можуть бути цінні папери, паї, дорогоцінні метали і колекції, нерухомість, довгострокові майнові права, інші активи. Страхові поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (до п’яти років), довгострокові (більше п’яти років). Практично всі банки діють на фондовому ринку в якості інвесторів. Об’єктами інвестицій комерційних банків можуть бути такі цінні папери: акції акціонерних товариств, облігації, державні боргові зобов’язання, облігації державного внутрішнього займу, облігації державних органів управління, похідні цінні папери, векселя, комерційні папери, депозитні сертифікати банків, ощадні сертифікати, чеки, приватизаційні та інші цінні папери.
Від здійснення інвестицій банк отримує слідуючі доходи:
—     проценти і дивіденди від вкладень в цінні папери;
—     доходи від збільшення курсової вартості цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку;
—     премії і різниці при вкладаннях в похідні цінні папери;
—     комісійні або грошові винагороди при управлінні портфелем цінних паперів клієнтів.
В цьому пункті детальніше зупинимось на тій ситуації, коли банк самостійно, для власної мети і власні кошти інвестує в цінні папери.
Отже, куплені акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартості акцій виражається в гривнях. Банк може придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за отримані кредити. Але перш ніж придбати акції, банк повинен вивчити інформацію про них. При цьому банк повинен визначитись навіщо він купує акції. Якщо він прагне стати співвласником підприємства, характер діяльності якого дозволяє розрахувати на систематичне отримання стабільних дивідендів, йому слід звернути увагу на ту інформацію, яка дозволяє робити висновки про продукцію, яку виробляє емітент, або про сфери вкладання залучених емітентом коштів. Для українських комерційних банків така мета купівлі акцій поки що практично не реальна, бо немає в Україні підприємств на стільки рентабельних, щоб вони дозволили доходність на вкладений капітал хоча б не менший за банківський, тому банкам вкладати кошти з такою метою невигідно. Якщо ж банк має надію порівняно швидко отримати доход від купівлі-продажу акцій, то потрібно звернути увагу на те, який орган буде котирувати акції, чи існує зобов’язання самого емітента здійснювати купівлю власних акцій (це право, а не обов’язок емітента). Ця ситуація на сьогоднішньому ринку цінних паперів навіть дуже поширена. Після придбання акцій інвестору потрібно періодично цікавитись інформацією про дії компанії-емітента і особливо про котировки її акції (якщо такі проводяться). Крім того інвестор (тепер вже в якості акціонера) повинен бути готовим до участі у роботі зборів акціонерів. Окрім періодичних видань за отриманими даними фахівця банку самі розраховують показники, які дають їм можливість робити висновки про інвестиційну привабливість тих чи інших акцій (чи цінних паперів)
Показник дивідендної віддачі акцій, який встановлює зв’язок між величиною дивіденду і ціною акції:

Цей коефіцієнт являється основним статистичним індикатором, який дозволяє співставити ступінь прибутковості акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами вкладень. Для розрахунку прибутковості застосовують також слідуючу формулу модифікації:

Коефіцієнт ціна — прибуток, який встановлює зв’язок між ціною акції і величиною чистого доходу корпорації в розрахунку на одну акцію:

Чим нижча величина цього коефіцієнта, тим вища оцінка акції і корпорації.
Коефіцієнт платіжності, котрий виражається в процентах, яка доля чистого прибутку, отриманого корпорацією, розподіляється у вигляді дивідендів:

Коефіцієнт дивідендного покриття — показник, обернений коефіцієнту платіжності. Цей показник показує в скільки разів чистий прибуток корпорації перевищує суму виплачуваних нею дивідендів.
Показник капіталізованої вартості акцій, який визначає ринкову вартість акцій всіх акцій корпорацій:


Показник віддачі (рентабельності) акціонерного капіталу (АК) по чистому доходу і по об’єму реалізації:


Перший з наведених вище коефіцієнтів по змісту являється оберненим коефіцієнту ціна-прибуток. Чим менша величина коефіцієнтів рентабельності, тим вище рівень капіталоємкості виробництва і нижча віддача акціонерного капіталу.
Показник балансової вартості відображає ту величину акціонерного капіталу і резервного фонду, що припадає на одну випущену акцію.

Показник істинної вартості акції відображає величину всіх капітальних ресурсів корпорації, що припадає на одну випущену акцію:

Розрахункова вартість акцій після збільшення капіталу. Збільшення акціонерного капіталу і зв’язана з цим додаткова емісія дає право власникам старих акцій придбати нові з визначеним коефіцієнтом — одна нова акція за n старих по більш низькій ціні.


Виведення з формули значення ціни служить орієнтиром для наступних трансакцій.
Величина скоригованої ціни акції — дозволяє проводити до порівнюваного вигляду ціни на акції корпорації в різні моменти часу. Це необхідно прорахувати, так як після збільшення акціонерного капіталу, виплати дивідендів у вигляді акцій, ціна на акцію різко змінюється і порушується її порівнюваність з значенням у попередні періоди.


Показник повного доходу від капіталу, який узагальнює всі доходи і збитки, пов’язані з акціями:

Показник середньої ціни акції характеризує усереднену величину вартості однієї акції пакету, що формується звичайно протягом певного періоду часу:

Вміле оперування цими показниками надає фахівцям банку можливість чітко орієнтуватись у стані того чи іншого емітента, та слідкувати та прогнозувати поведінку акцій на ринку.
Одним з найпривабливіших та дієвих цінних паперів є вексель. З векселями комерційні банки України працюють активно і плідно, а саме з простими, переказними, товарними, обігово-розрахунковими і спеціалізованими. Банки мають право здійснювати з векселями такі операції:
1. кредитну:
а) врахування (дисконт) векселів;
б) видача позик до запитання під забезпечення векселів;
в) рефінансування вексельних операцій.
2. комісійну:
а) прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів у строк;
б) зобов’язання оплатити вексель за платника.
Сам вексель настільки неоднозначне явище, що важко операції з векселями роздивлятись як суть операції з цінними паперами, бо вексель — це і цінний папір, і боргове зобов’язання, і засіб платежу.
Отже, вексельний кредит — це банківська операція по врахуванню векселів і видача позичок до запитання під забезпечення векселів.
Векселя подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку строків їх оплати, починаючи з найближчого. За прийняті з реєстром векселі пред’явникові вручається квитанція, якщо їх облік не може бути здійснений в день прийому. Держатель векселя при внесенні векселя до реєстру зобов’язаний зробити іменний індосамент на користь банку. Крім того на лицевій стороні векселя ставиться штамп “прийняти до врахування”. До врахування під заставу і рефінансування приймаються тільки векселі, видані юридичними особами на підставі здійснення реальних товарних та комерційних угод. Тепер щодо врахування векселів. Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред’явнику, а платіж отримує з настанням зазначеного у векселі строку. Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту у банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем, у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом. Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем з усіма правами і обов’язками останнього згідно положення про вексель. Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто трасанта і ремітента.
Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:
 ,
де С — сума дисконту;
К — номінальна сума векселя;
Т — строк у днях від дня обліку до дня платежу;
П — ставка врахування.
Для своєчасного отримання платежу з врахованими векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх векселів, терміновими на це число, з відміткою порядкового номера векселя згідно книги реєстрації векселів, найменування векселедавців, пред’явників на суму кожного векселя. При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові, повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишились до строку. Не оплачений у день строку платежу вексель банк повинен повернути наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. При наданні векселів до опротестування стягуються встановлені збори, у тому числі: нотаріальний збір, за оповіщення повідомлення зобов’язаних за векселем госпорганів і осіб. Ці збори не повертаються, навіть, коли наданий для опротестування вексель залишається з будь-якої причини не опротестований: Опротестований вексель повертається від нотаріуса в банк з написом про опротестування. Після цього банк письмово подає вимогу векселепред’явникові про оплату векселя в строк від 3 до 7 днів. При виконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред’явника за усіма видами позичок і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем. При здійсненні опротестування векселів слід користуватись Законом України “Про нотаріат”. Можна відзначити, що від банків вимагається при здійсненні операцій по врахуванню векселів вести хронологічні, систематичні записи і контроль за строками настання платежів за векселями і пред’явлення їх до опротестування. Систематичні записи призначаються для відображення руху заборгованості за врахованими векселями окремих позичальників. За кожним лицьовим рахунком може бути встановлено: чиї, на яку суму і з яким строком погашення банк має векселі, чи були опротестовані векселі у пред’явників, чи були опротестовані векселі у пред’явників чи векселедержателів. Залишки рахунків по врахуванню векселів у пред’явника повинні дорівнювати сумі залишків рахунків врахованих векселів у портфелі банку і врахованих векселів, відісланих банкам-кореспондентам. Крім того, на сьогоднішній день з цінними паперами, які знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, банки реально працюють лише з акціями, векселями, облігаціями. Всіма іншими цінними паперами активно займаються різні інвестиційні фонди, біржі, трасти та інші. Також банки інвестують кошти в облігації. Сьогодні в Україні знаходяться в обігу боргові зобов’язання державні, недержавні, тобто облігації внутрішніх державних і місцевих позик та облігації підприємств, організацій і установ. Банки купують облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за отримані кредити. Також банк може використовувати амортизаційні відрахування власні, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, залишки на рахунках юридичних і фізичних осіб. Можуть використовуватись позичкові та залучені кошти, благодійні внески.
Оскільки облігації породжують правові відносини, то до їх купівлі слід підходити з критеріями, які застосовується при наданні позики. Необхідно оцінити: по-перше, ступінь надійності власне емітента — його сплачений статутний фонд, засновників, керівництво. Слід уникати придбання облігацій, загальна сума проспекту емісії яких перевищує сплачений статутний фонд емітента. Потім слід вивчити мету здійснення позики, тобто куди емітент має намір вкладати зібрані кошти. Тут є сенс зауважити, що з цієї точки зору найкращі є облігації внутрішньої державної позики, найгірші облігації підприємств (організацій), бо на сьогодні в Україні вигідних сфер застосування промислового капіталу фактично немає із-за існуючої податкової політики. Фахівці банку повинні постійно відслідковувати стан ринку облігацій, економічно-політичну ситуацію, економічний стан емітентів облігацій, динаміку цін за тими категоріями облігацій, які цікавлять банк та багато іншого. Найбільш ліквідним та розвинутим в Україні є ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Операції з ОВДП комерційні банки виконують з двох причин:
ОВДП є найліквіднішою заставою при роботі комерційних банків на ринку міжбанківських кредитів, при отриманні кредитів від НБУ, та при багатьох інших активних операціях, які вимагають ліквідної застави;
До недавнього часу ОВДП давали непогану прибутковість, але тепер із зменшенням ставки рефінансування доходність ОВДП впала.
Протягом січня-листопада 2008 року р. НБУ проведено 141 аукціон з первинного розміщення ОВДП, реалізовано державних облігацій на суму 4684,6 млн.грн. (за номіналом), у тому числі за рахунок коштів клієнтів — 2,2 млн. грн. і 4682,4 млн. грн. — за рахунок коштів комерційних банків.
У листопаді 2008 року відбулося значне падіння доходності за всіма типами ОВДП: її середній рівень становив 17,84 проти 22,18% у жовтні.
Загальний обсяг операцій з державними цінними паперами на вторинному ринку за січень-листопад 2008р. становив 2823,7 проти 4934,1 млн. грн. у січні-листопаді 2008 року. З початку року обсяг операцій вторинного позабіржового ринку ОВДП становить 2722,9 млн.грн. У листопаді на позабіржовому ринку було укладено угод на суму 157,3 млн. грн., порівняно з жовтнем ця сума зменшилась на 454,3 млн. грн. За місяць збільшився обсяг кредитів, наданих під заставу державних цінних паперів, включаючи операції репо, і становив 5 млн. грн., що на 3,8 млн. грн. більше ніж у жовтні. Середньорічна сума вкладень в ОВДП у 2008 році АК АПБ “Україна” становила 90,7 млн. грн. за номіналом, при цьому процентні доходи склали 31,6 млн. грн. Загальний обсяг доходів, отриманих банком від здійснення операцій з державними паперами за власний рахунок, становив понад 46,812 млн. грн., або близько 66% доходів банку на фондовому ринку. При наданні комісійних послуг клієнтам з купівлі-продажу ОВДП установи банку одержали прибуток на суму 428 тис. грн. На ринку облігацій державних внутрішніх позик України у 2008 році банк насамперед працював з облігаціями державної зовнішньої позики України 2005 року (ОДЗПУ), які були випущені на виконання угоди від 18 березня 2005 року між Урядом України та Російським акціонерним товариством “Газпром” про принципи врегулювання заборгованості України за поставки російського природного газу в 2004 році і забезпечення поточних платежів за поставку природного газу в 2005 році. У 2008 році банк надав клієнтам послуги по відповідальному зберіганню ОДЗПУ. [28. с.21] Слід відмітити, що комерційні банки перестали отримувати від своїх традиційних активних операцій ті доходи, які вони отримували раніше. Тому комерційні банки шукаючи нові сфери застосування своїх можливостей і нові шляхи отриманні доходів, активно виходять на ринок цінних паперів. А якщо взяти фінансові можливості банків, то не дивно, що вони стають найбажанішими та найактивнішими інвесторами. Можна сказати, що це підштовхує ринок до розвитку, а відповідно і починає працювати на розвиток всієї економіки України вцілому. Протягом 2008 року банк “Україна” здійснював виважену політику на фондовому ринку країни. Про це свідчить склад інвестиційного портфеля, сформованого переважно з державних цінних паперів. Водночас фахівці банку постійно аналізували нові фінансові інструменти, які поступово почали з’являтися на вітчизняному ринку. Критерії надійності, прибутковості та можливості інвестування були основними в роботі з векселями та корпоративними цінним паперами. Розширювалась діяльність банку як зберігача і реєстратора. Загальна сума інвестицій банку в цінні папери (у тому числі ОВДП, векселі, корпоративні права) на 01.01.2009 становить 252,4 млн. грн. Сума інвестицій у статутні фонди підприємств на цей час дорівнювала 30,5 млн. грн. [28. с.20]
На основі інвестиційних операцій банк формує свій інвестиційний портфель. В залежності від критеріїв класифікації інвестиційних операцій банку, його інвестиційний портфель може бути різних типів. Охарактеризуємо глибше вищезгадані типи портфелів. Портфель росту орієнтований на цінні папери і другі інвестиційні об’єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Ціль портфеля росту — нарощення капіталу інвесторів. Ціль портфеля доходу — отримання високих поточних доходів. Портфель ризикового капіталу складається переважно з цінних паперів і поїв молодих компаній “агресивного” типу, що вибрали стратегію швидкого розширення або інших ризикових об’єктів з невідомою ринковою долею і оцінкою. Ціль цього портфеля — отримати дуже високі доходи, “побити” ринок за рахунок придбання активів, коли вони різко недооцінені. Збалансований портфель складається частково із об’єктів інвестицій з швидкозростаючою ринковою ціною, частково — з високодоходних цінних паперів і інших об’єктів. Основна ціль — прирощення капіталу і отримання високого прибутку.
Портфельні інвестиції банків в широкому значенні слова — це портфельні активи, сформовані як за особистий рахунок банку, так і по дорученню клієнтів. Відповідно, портфельні активи, сформовані за рахунок особистих засобів банку являються портфельними інвестиціями в вузькому значенні слова. Проаналізуємо інвестиційний портфель комерційних банків в період з 01.01.2007 по 01.01.2009 року. Динаміка інвестиційного портфеля комерційних банків із початку 2007 р. відображає всі негативні тенденції, характерні для фондового ринку України в зазначений період. Питома вага інвестиційного портфеля у структурі робочих активів банківського сектора за 10 місяців (із 01.08.2007р. по 01.06.2008р.) зменшилась з 18% до 8%. Протягом наступних місяців значення цього показника залишається на низькому рівні. Що ж до динаміки абсолютного розміру інвестиційного портфеля, то це єдина складова зведеного балансу комерційних банків, яка зазнала абсолютного зниження. На початку 2007р. вона становила 2028 млн. грн., а на 01.10.2008р. — лише 1623 млн. грн., тобто зменшилась на 20%. Якщо у І та ІІ кварталах 2007р. абсолютний обсяг інвестиційного портфеля збільшився на 12,14,19 та 5%. Лише у ІІІ кварталі 2008р. спостерігалось незначне (на 10%) абсолютне зростання інвестиційного портфеля банківського сектора. [41. с.12] Це продовжувалось до кінця року. Але 01.01.2009 року спостерігається спад інвестиційного портфеля. Зміна структури інвестиційного портфеля значною мірою зумовлена зменшенням обсягів купівлі-продажу ОВДП і збільшенням обсягу купівлі-продажу цінних паперів з нефіксованим прибутком (векселів тощо).
2.3 Формування резервів для покриття можливих збитків від операцій з цінними паперами
Комерційні банки зобов'язані створювати резерв на відшкодування збитків від операцій із цінними паперами. Банки можуть зазнати збитків від операцій із ЦП унаслідок:
- погіршення фінансового стану емітента ЦП;
- зниження ринкової ціни цінних паперів внаслідок зміни поточної ринкової норми дохідності.
Резерв на відшкодування збитків комерційного банку від операцій із ЦП складається із загального та спеціального резерву. Загальний резерв під ЦП у портфелі банку може формуватися на власний розсуд кожного комерційного банку. Методика визначення розміру такого резерву нормативними актами НБУ не регламентується. Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі падіння ринкової ціни групи цінних паперів (для ЦП на інвестиції - всього портфеля ЦП) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) ЦП без урахування попередньо сформованого спеціального резерву. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку на продаж понад 15 робочих днів, або в портфелі на інвестиції понад 30 робочих днів. Резервуванню не підлягають:
- цінні папери власної емісії;
- векселі суб'єктів господарської діяльності, що придбанні у першого векселетримача і мають тільки один передавальний напис (індосамент). Такі векселі вважаються товарними та виступають об'єктами резервування як складова частина кредитного портфеля;
- вкладення в дочірні та асоційовані установи на інвестиції. Проте у разі примусового переведення таких ЦП із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж ці групи цінних паперів підлягають резервуванню, як і звичайні капітальні цінні папери.
У портфелі ЦП комерційні банки для розрахунку резерву повинні виділяти такі категорії:
Категорія І - ЦП у портфелі на продаж, що мають активний ринок.
Категорія 2 - ЦП у портфелі на продаж, що не мають активного ринку.
Категорія 3 - ЦП у портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.
Категорія 4 - ЦП у портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.
У фінансовому обліку та звітності КБ повинні розрізняти спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку на продаж та спеціальний резерв під ЦП в портфелі банку на інвестиції. Виходячи з цього, КБ зобов'язані:
- проводити планову переоцінку портфеля ЦП на продаж не пізніше 15-го числа місяця, що іде за звітами, та вносити відповідні коригування до суми сформованого резерву (скорочувати чи збільшувати її) впродовж 2-ох місяців після завершення переоцінки;
- проводити повну позапланову переоцінку портфеля ЦП на інвестиції у разі примусового переведення частини портфеля на інвестиції до портфеля на продаж упродовж 15-ти робочих днів, вважаючи день примусового переведення першим, та вносити відповідні коригування до суми сформованого резерву (скорочувати чи збільшувати її) впродовж 10-ти робочих днів, вважаючи день завершення переоцінки першим.
Для цінних паперів категорії 1 ринковою ціною вважається:
1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або
2) середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день переоцінки (в день останніх торгів місяця при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 5-ти робочих днів), або
3) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній тиждень місяця.
Для цінних паперів категорії 2 ринковою ціною вважається розрахункова ринкова вартість, що визначається відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості ЦП у портфелі банку на продаж.
Для цінних паперів категорії 3 ринковою ціною вважається:
1) середнє котирування ЦП упродовж місяця на тій біржі, де такий папір було придбано (при умові, що було проведено не менше 4-ох торгів), або
2) середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) у день переоцінки (в день останніх торгів року при умові, що вони відбулись на різних біржах із розривом не більше 15-ти робочих днів), або
3) середнє котирування купівлі цього ЦП на ПФТС за останній календарний місяць року.
Для цінних паперів категорії 4 ринковою вважається ціна, що визначена відповідно до методики визначення розрахункової ринкової вартості для ЦП у портфелі банку на інвестиції. Після визначення ринкової ціни ЦП портфелі банку спеціальний резерв формується, як різниця між балансовою та ринковою ціною групи ЦП у разі, якщо ринкова ціна менша за балансову. Використовується резерв для покриття збитків при реалізації ЦП, або при їх примусовому переведенні. Сума загального резерву формується банком із прибутку, а спеціального - відноситься до витрат банку.

Розділ 3. Поглиблення ролі комерційних банків в удосконаленні інвестиційної діяльності з цінними паперами
Україна як незалежна держава має майбутнє лише за умови ринкового функціонування своєї економіки. Отже, прийшов час дієвих змін економічної стратегії, метою якої було б не лише припинення спаду, а й еволюція економіки на новий, вищий щабель її розвитку на підставі структурних і технологічних змін. Структурна політика нерозривно пов’язана з інвестиційною політикою, яка є сукупністю підходів і рішень, що визначають напрями вкладення капіталів у окремі сфери і галузі економіки. Тобто, структурна та інвестиційна політика знаходяться в діаметральній взаємодії.
Інвестиційна діяльність є одним із найважливіших індикаторів економіки. Це основна умова стабілізації економіки і переходу до відтворювальних процесів у виробництві. Економіка без інвестицій — це економіка без майбутнього. Тому зараз особливого значення набуло створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні для того, щоб пішли й наші внутрішні інвестиції, і зовнішні. Важливу роль у формуванні інвестиційного клімату відіграє фінансово-кредитна система держави. Однак в економіці України протягом певного часу буде існувати потужний державний сектор, який управлятиме інвестиціями. Тому потрібно надати власним коштам підприємств усіх форм власності та бюджетним асигнуванням функцій, притаманних інвестиціям ринкового механізму. Але постійна нестача обігових коштів, платіжна криза, значні перевищення існуючої ціни кредитних ресурсів над ціною, яку реально готові платити виробники, стали наслідком складної економічної ситуації в країні, значних рівнів інфляції в попередні роки, а також існування непомірних податків, і привели до того, що підприємства не в силі здійснювати не лише розширене, але й просте відтворення. [40.с.6] В умовах ринкової економіки чи не найважливішу роль у здійсненні інвестиційних процесів у народному господарстві відіграє банківська система.
Банківський сектор в Україні має непогані передумови для розвитку і є суттєвою складовою фінансової системи країни. Проте проблематичними були і залишаються відносини у рамках схеми “банк-ринок цінних паперів”. На питання “На скільки ефективними є відносини між іншими учасниками фінансового ринку (не банками) і банками?” і “Наскільки вигідні взаємовідносини між банками і державою на ринку цінних паперів?”, однозначної відповіді дати не можна. Тис часом, зарубіжний досвід та здорова логіка підказують: від того, якими будуть відносини між банками та іншими учасниками ринку, багатому в чому буде залежати стабільність банківської системи в цілому. Багатьох аналітиків сьогодні в Україні турбує той факт, що у банків сконцентровано занадто багато можливостей. З другого боку, обмежувати сферу діяльності банків в умовах нестабільності норм обов’язкових резервів просто неетично. Тому центральним питанням залишається, а чи варто розділяти функції банків на кредитну та інвестиційну., розділивши за даною ознакою і самі банки? Безумовно, в Україні немає поки що такої необхідності. Ринок цінних паперів ще не на стільки розвинутий, щоб його стагнація могла відбитися на банківській системі. Тим часом багато українських банків вже давно звернули свої погляди на цей ринок і, активно брали участь у приватизації, а сьогодні вже активно працюють на ринку акцій. Проте звертаючись до міжнародного досвіду, важко не зауважити, що рано чи пізно більшість країн стикаються з проблемами поділу банківського сектору на інвестиційний і кредитний, і лідером цього, звичайно, є США, які ще в 30-ті роки відчули на собі усі “принади” доступу банків до всіх сегментів фінансового ринку. Як не важко було американським інвестиційним банкам управляти в ті роки своїми портфельними інвестиціями, саме в 30-ті роки склався список лідерів, що сьогодні посідають перші місця у світових рейтингах банків, які спеціалізуються на інвестиціях. Але все на сцену вийшли нові банки, саме комерційні банки, що лобіювали в буквальному значенні доступ на ринок цінних паперів, і сьогодні саме ці банки міцно стоять на ногах. Росія, як і Україна, йде особистим шляхом. Банкам дана можливість дій на ринку акцій, практично безконтрольно, на учать у приватизації і т. д. Головна ідея, яку переслідує така політика стосовно банків, — це прискорення інтеграції промислового та банківського капіталів. З іншого боку центральний банк Росії (ЦБР) проводить активну політику стосовно кредитування інсайдерів, асоційованих компаній. Суперечливість держави і ЦБР очевидна. А тим часом, результат так схожий на український: в інвестиційній сфері банки полишені самі не себе. [40, с. 7]
В Україні ситуацій по-своєму унікальна. Проблема в тому, які саме цінні папери можна вважати інвестиційними. За визначенням американців, інвестиційні цінні папери — це папери, у тому числі облігації, термін обертання яких більш одного року. Теоретично вважається, що ціна довгострокових облігацій протягом року може змінитися при зміні рівня процентних ставок. Як відомо, особливості національних процентних ставок не порівняні з західними стандартами, тому в середньому зміна цін у них і нас буде відбуватись в різних тимчасових проміжках. Відповідно наші 3-х місячні цінні папери за ціновим фактором цілком порівняні з їхнім розумінням інвестиційних цінних паперів. Інвестиційна діяльність посідає друге місце після кредитної в плані доходів сучасних комерційних банків у країнах зі сталою економікою. В Україні поки що розвиваються на належному рівні первинний фондовий ринок, вторинний ринок цінних паперів знаходиться на стадії формування. Таке становище гальмує розвиток інвестиційних процесів, окрім того, в умовах постійного попиту на кредиту та досить високих відсоткових ставок більшість банків не вкладає значних сум коштів у інвестиції, однак у перспективі, з розвитком фондового ринку, доходи від цінних паперів матимуть питому вагу у структурі доходів банків. На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів — акцій, облігацій, векселів тощо. [13, с. 30] Також нестача власних грошових коштів для інвестування покривається за допомогою довгострокових кредитів. Проте частка останніх у кредитному портфелі українських банків у 2004-2007рр. коливалась в межах 10-12%, що недостатньо для економіки. Повне зростання обсягів довгострокового кредитування спостерігалось в 2008 році — на кінець серпня їх частка становила 14,4% (проти 10,6% на початок року). Але таке зростання значною мірою є результатом знецінення гривні що спричинило збільшення частки кредитів у іноземній валюті від 30,2% на початок 2008 року до 45,7% у вересні. Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів. [13, с. 30] В Україні існує дуже багато ніш маркетингового характеру по інвестиційних банківських операціях, які мають великі перспективи розвитку і які зараз заповнені лише наполовину послугами комерційних банків, або торгівців цінними паперами. Доказом цього є досвід закордонних банків, які сьогодні займаються інвестиційними операціями (до речі цей бізнес на заході є досить прибутковим). Більшість великих інвестиційних банків пропонуються своїм клієнтам такі послуги: управління активами, вкладення у деривативи та впровадження ризик-менеджменту, купівля та продаж цінних паперів, вкладення коштів клієнтів в активи з фінансовим доходом, клірингові або депозитні послуги, класичні послуги інвестиційних банків з розміщенням емісії або підтримки ринку, консультаційні послуги. Всі ці послуги користуються попитом як з боку інвестиційних інвесторів, так і з боку приватних осіб. Взагалі це гармонійно розроблена система, яка може дати відповіді на запитання, де банку отримує кошти, щоб розміщувати емісії цінних паперів, і як інвестиційних банк може розподілити загальний ризик від операцій з цінними паперами. Провідним джерелом залучення ресурсів інвестиційними банками є управління коштами клієнтів. Клієнти охоче ідуть на це, тому що можуть отримати дохід, який у декілька разів може перевищувати дохід від звичайного банківського депозиту. Але багато банків не обмежуються тільки розміщенням коштів клієнтів за домовленістю і розширюють комплекс комерційних операцій, за якими вони можуть отримувати значні прибутки, що іноді перевищують прибутки від значної діяльності інвестиційного банку. Розвиток інвестиційного банківського бізнесу можна вважати досить перспективним не тільки як механізм розподілу ризику у національній банківській системі, але й як інструмент залучення капіталу із-за кордону. Останнім часом у США існує тенденція до пом’якшення банківського законодавства та універсалізації банків, але повного злиття функцій не передбачається й більшість комерційних банків займають нішу комерційних, а не діллерських операцій з цінними паперами. Яскравим прикладом цього є Bank of New York, який є найбільшим у світі банком — депозитарієм програми ADR i GDR, але ж не займається інвестиційною діяльністю і тому не має конфлікту інтересів з боку інвесторів та інвестиційних банків. Така проміжна позиція багатьох комерційних банків США є взірцем для банківських систем країн, що розвиваються. Проте, як показала практика, інвестиційні банки в США зросли на стільки, що склали конкуренцію комерційним банкам, останні стали програвати у конкурентній боротьбі, тому на початку 90-х років ФРС дозволила окремим банкам, що були комерційними, займатись інвестиційною діяльністю. США сьогодні можуть собі дозволити монополізацію послуг на фінансовому ринку, бо мають значний потенціал росту та резерви, чого не можна було б сказати про США на початку 30-х років, коли існував чіткий розподіл функцій у банківській системі. Однак сьогоднішня ситуація в Україні є аналогічною тому, що була у 30-ті роки в США, тому є добра нагода скористатись цим досвідом. Для України інвестиційний банківський сектор — то є насамперед нова галузь, так би мовити інновація. У перспективі комерційна банки можуть стати найбільш активними учасниками ринку цінних паперів, серйозним конкурентом інших інвестиційних інститутів. Основними видами конкуренції між інвестиційними інститутами можуть стати:
1. конкуренція за обсяги здійснення інвестиційних операцій, за перерозподіл наявних та набуття нових функцій на ринку цінних паперів;
2. конкуренція за залучення фінансових ресурсів потенційних інвесторів. Розвиток ринкової економіки веде до перерозподілу грошових накопичень бізнесу й населення на користь вкладень у цінні папери. Це викликає серйозну конкурентну боротьбу між банками та іншими інвестиційними інституціями за грошові ресурси;
3. конкуренція за сфери діяльності фінансових брокерів і дилерів, якими найчастіше виступають комерційні банки;
4. конкуренція за обсяги послуг із інвестиційного консультування та фінансового посередництва на фондовому ринку;
5. конкуренція за здійснення функцій інфраструктурних учасників фондового ринку.
Правильна інвестиційна діяльність є основною умовою стабілізації економіки та переходу до відтворювальних процесів. На сьогоднішній день джерела фінансування не можуть дати достатнього обсягу інвестицій для забезпечення розширення виробництва. Причинами, що стримують інвестиційну діяльність є: концептуальна недосконалість політичних та економічних реформ, повільність темпів їх проведення, спад виробництва, вивіз національного капіталу і нестабільність виробництва. За даними журналу “The Wall Street Journal”, за рівнем “економічної свободи” Україна посідає 127 місце у списку з 156 країн. Цей показник обчислюється відомим Вашингтонським дослідницьким інститутом “Херітідж фаундейшен” на базі 10 показників: торгова політика, оподаткування, державне втручання в економіку, грошова політика, капітал і іноземні інвестиції, стан банківської справи, контроль за заробітною платою і цінами, майнове державне регулювання і наявність “чорного ринку” [38, с. 8] При цьому в Україні рівень “втручання уряду” найвищий, а в категоріях “законодавство” та “чорний ринок” ми на другому місці з кінця. [29, с. 120] Для вирішення даних проблем необхідно створити гнучку систему інвестиційного механізму, яка буде складатись із таких елементів:
1. комплекс правових, організаційних, економічних та інформаційних умов для інвестування, мережа інвестиційних фондів, банків, аудиторських, страхових та інших фінансово-кредитних установ;
2. механізм державного регулювання і підтримки інвестиційно- інноваційного процесу;
3. визначення національних пріоритетів приватизації приватизації та інтересів іноземних інвесторів і узгодження їх.
Але попри все сказане можна відмітити, що на сьогодні ринок цінних паперів в Україні є тим сектором економіки, який характеризується досить динамічним розвитком. Міжнародні експерти визначили досягнутий прогрес як “вражаючий”. Однак на шляху становлення державного регулювання фондового ринку України існують певні проблеми і труднощі. Це пов’язане з недостатнім розумінням важливості та механізмів здійснення державного впливу на ринок цінних паперів. У підсумку треба зазначити, що з метою вирішення сьогоднішніх проблем вітчизняного фондового ринку керівництвом Державної Комісії цінних папері та фондового ринку означені основні акценти його розвитку, які мають бути зосереджені на певних заходах. Серед них: концентрація торгівлі цінними паперами інвестиційно привабливих підприємств на організованих ринках; обмеження операцій спекулятивних інвесторів; заохочення емісій акцій і корпоративних боргових зобов’язань, пов’язаних з інвестиційними проектами, з введенням ефективного контролю за їх використанням; заохочення торговців цінними паперами до розвитку послуг дрібним інвесторам; заохочення організаторів торгівлі до злиття і концентрації ринків, до виходу на ринок більшої кількості емітентів, в тому числі середніх компаній, які несуть інноваційний потенціал; а також створення регулятивних умов, які сприяють більш довгостроковому характеру іноземних інвестицій і обмеженню короткострокових вкладень іноземних інвесторів в цінні папери розмірами, які роблять фондовий ринок більш стабільним.

Висновки
Банки і банківська система — це звичайні економічні структури. Їхній вплив на економічні процеси (позитивний чи негативний) надто великий і потрібна жорстка регламентація та контроль їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивних характер. Сучасна банківська система є дворівнева — центральний банк і комерційні банки. Одним з видів діяльності комерційних банків є операції на ринку цінних паперів. В Україні ринок цінних паперів перебуває у стадії формування. Це рухливий інститут, який реагує на регулюючі заходи з боку держави, на бурхливий розвиток ринкових відносин.
Ринок цінних паперів багатоаспектна соціально-економічна система. Рух цінних паперів — показник економічної ситуації в країні.
Комерційні банки відіграють важливу роль на фондовому ринку.
Комерційні банки проводять емісію цінних операцій, здійснюють інвестиційну діяльність, а також здійснюють спекулятивні операції від свого імені і від імені клієнтів.
Комерційні банки розширюють свої операції з цінними паперами з таких причин:
1. Дані операції приносять великий дохід;
2. Відносно скорочуються прямі банківські кредити.
В останні роки значно підвищилась питома вага ринку векселів. Важливим напрямом ринку цінних паперів у майбутньому може стати ринок облігацій.
Основними цілями інвестиційної діяльності є:
1. Забезпечити собі збереження коштів;
2. Диверсифікацію (розподіл інвестиційних грошових коштів між різними суб’єктами вкладів з метою зниження ризику можливих втрат капіталу чи доходів на нього);
3. Доход;
4. Ліквідність.
Після здійснення операцій на ринку цінних паперів, банк формує інвестиційний портфель. Банки прагнуть мінімізувати зниження вартості портфеля інвестицій, бо він має бути головним джерелом ліквідності в період обмеженого кредиту, коли особливо різко підвищуються процентні ставки. Активізація інвестиційної діяльності банків повинна спрямовуватись на:
1. посилення ролі довгострокового та середньострокового кредитування;
2. розширення посередницької діяльності в управлінні інвестиційним портфелями компаній;
3. розвиток різного роду довірчої діяльності, а також операцій, пов’язаних з страхуванням перестрахуванням інвестицій.
До принципових питань, які необхідно вирішувати Україні при створенні власного фондового ринку, при активній участі в цьому процесі комерційних банків, належать:
1. використання української фондової біржі банками для організації централізованої системи торгівлі інструментами грошового ринку;
2. налагодження банками роботи по інвестиційному консультуванню;
3. аналітична робота по систематизації ринкової інформації з метою комерційного використання накопичених даних;
4. комерційним банкам активніше приймати учать в удосконаленні електронної системи обігу цінних паперів;
5. змінити законодавство в банківській сфері і бік його лібералізації;
6. створити систему незалежних реєстраторів цінних паперів.
Національний ринок цінних паперів перебуває в процесі становлення та розвитку, тому існує багато недоопрацювань на помилок. Вже намітились аспекти розвитку українського ринку цінних паперів, які притаманні лише національному ринку. Комерційна банки на цьому ринку займаються всіма видами діяльності і є найактивнішими і найуніверсальнішими його учасниками.

ДОДАТКИ
Додаток 1
Баланс за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня)АК АПБ «Україна» (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Примітки
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
5
 
АКТИВИ
1
Грошові кошти та їх еквіваленти
4
103804
82094
2
Торгові цінні папери
5
53147
0
3
Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
6
0
0
4
Кошти в інших банках
7
102026
218111
5
Кредити та заборгованість клієнтів
8
1591277
898471
6
Цінні папери в портфелі банку на продаж
9
53934
27312
7
Цінні папери в портфелі банку до погашення
10
0
0
8
Інвестиції в асоційовані компанії
11
0
0
9
Інвестиційна нерухомість
12
50673
0
10
Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток
 
1466
0
11
Відстрочений податковий актив
 
3704
773
12
Гудвіл
13
0
0
13
Основні засоби та нематеріальні активи
14
89857
140092
14
Інші фінансові активи
15
1915
1213
15
Інші активи
16
3994
3048
16
Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
17
0
0
17
Усього активів
 
2055797
1371114
 
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
18
Кошти банків
18
272212
342653
19
Кошти клієнтів
19
1212186
678201
20
Боргові цінні папери, емітовані банком
20
237702
124951
21
Інші залучені кошти
21
7766
5093
22
Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток
 
0
1899
23
Відстрочені податкові зобов'язання
 
26777
25198
24
Резерви за зобов'язаннями
22
1212
2273
25
Інші фінансові зобов'язання
23
772
1676
26
Інші зобов'язання
24
931
616
27
Субординований борг
25
11550
7575
28
Зобов'язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття)
17
0
0
29
Усього зобов'язань
 
1771108
1190135
 
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
30
Статутний капітал
26
188895
88895
31
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
 
13270
13654
32
Резервні та інші фонди банку
27
82524
78430
33
Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку
 
0
0
34
Частка меншості
 
0
0
35
Усього власного капіталу та частка меншості
 
284689
180979
36
Усього пасивів
 
2055797
1371114
31 грудня 2008 року
Голова Правління __________________Ю.І. Гетьманенко
Головний бухгалтер________________Т.В. Скляренко

Додаток 2
Звіт про фінансові результати за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна» (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Примітки
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
5
1
Чистий процентний дохід/(Чисті процентні витрати)
 
67816
49880
1.1
Процентні доходи
28
216157
114587
1.2
Процентні витрати
28
(148341)
(64707)
2
Комісійні доходи
29
39111
25105
3
Комісійні витрати
29
(2005)
(1220)
4
Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку
 
20
0
5
Результат від операцій з хеджування
40
0
0
6
Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
 
0
0
7
Результат від торгівлі іноземною валютою
 
16363
7164
8
Прибуток/(збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових активів за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
7, 8
0
0
9
Прибуток/(збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова
18, 19
0
0
10
Результат від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості
 
0
0
11
Результат від переоцінки іноземної валюти
 
(140)
131
12
Резерв під заборгованість за кредитами
7, 8
(63591)
(23727)
13
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
9
(1431)
130
14
Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж
9
34
912
15
Знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
10
0
0
16
Резерви за зобов'язаннями
22, 38
1067
(769)
17
Інші операційні доходи
30
9738
6349
18
Доходи/(витрати) від дострокового погашення заборгованості
18, 19
19
Адміністративні та інші операційні витрати
31
(58710)
(45963)
20
Дохід від участі в капіталі
11
0
0
21
Прибуток/(збиток) до оподаткування
 
8272
17992
22
Витрати на податок на прибуток
32
(4563)
(4347)
23
Прибуток/(збиток) після оподаткування
 
3709
13645
24
Чистий прибуток/(збиток) від продажу довгострокових активів, призначених для продажу
33
0
0
25
Чистий прибуток/(збиток)
 
3709
13645
26
Прибуток/(збиток) консолідованої групи:
 
0
0
26.1
Материнського банку
 
0
0
26.2
Частки меншості
 
0
0
27
Чистий прибуток/(збиток) на одну просту акцію
34
0.026912323
0
28
Скоригований чистий прибуток/ (збиток) на одну просту акцію
34, 35
0.026912323
0
31 грудня 2008р.
Голова Правління________Гетьманенко Ю.І.
Головний бухгалтер_______Скляренко Т.В.

Додаток 3
Звіт про рух грошових коштів (непрямий метод) за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна» (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Примітки
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
5
 
Грошові кошти від операційної діяльності:
1
Чистий прибуток/(збиток) за рік
 
 3709
13645
 
Коригування для приведення суми чистого прибутку/(збитку) до суми грошових надходжень від операцій:
2
Амортизація
 
4895
4545
3
Чисте збільшення/(зменшення) резервів за активами
 
 64624
24907
4
Нараховані доходи
 
(24349)
(4518)
5
Нараховані витрати
 
27281
7461
6
Торговельний результат
 
 
 
7
Нарахований та відстрочений податок
 
(4775)
 239
8
Прибуток/(збиток) від продажу інвестицій
 
 (6)
44
9
Прибуток від інвестицій в асоційовані компанії
 
 0
0
10
Амортизація дисконту і премії фінансових інструментів
 
 0
0
11
Інший рух коштів, що не є грошовим
 
 0
0
12
Чистий грошовий прибуток/(збиток) до зміни операційних активів та зобов'язань
 
 71379
 46323
 
Зміни в операційних активах та зобов'язаннях:
13
Чистий (приріст)/зниження за торговими цінними паперами
 
 (53147)
0
14
Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими активами, що відображ. за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки
 
0
0
15
Чистий (приріст)/зниження за коштами в інших банках
 
 74200
 (184525)
16
Чистий (приріст)/зниження за кредитами та заборгованістю клієнтам
 
 (740701)
 (320712)
17
Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими активами
 
 (4944)
(870)
18
Чистий (приріст)/зниження за іншими активами
 
(2286)
 (404)
19
Чистий (приріст)/зниження за коштами інших банків
 
 (69805)
233594
20
Чистий (приріст)/зниження за коштами клієнтів
 
 521297
 206089
21
Чистий (приріст)/зниження за борговими цінними паперами, що емітовані банком
 
 100878
 61913
1
2
3
4
5
22
Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими зобов'язаннями
 
 (612)
1409
23
Чистий (приріст)/зниження за резервами під зобов'язання та відрахування та інші зобов'язання
 
 6
 2
24
Чисті грошові кошти, що отримані від операційної діяльності/ (використані в операційній діяльності)
 
(103735)
 42819
 
Грошові кошти від інвестиційної діяльності:
25
Придбання цінних паперів у портфелі банку на продаж
9, 17
(28052)
 (26318)
26
Дохід від реалізації цінних паперів у портфелі банку на продаж
9, 17
 0
 0
27
Придбання цінних паперів у портфелі банку до погашення
10
0
0
28
Дохід від погашення цінних паперів у портфелі банку до погашення
10
0
0
29
Придбання основних засобів
14
 (5113)
(6804)
30
Дохід від реалізації основних засобів
14, 17
 6
(36)
31
Дивіденди отримані
 
 0
 20
32
Придбання дочірніх компаній за мінусом отриманих грошових коштів
44
0
0
33
Дохід від реалізації дочірньої компанії за мінусом виплачених грошових коштів
17
0
0
34
Придбання асоційованих компаній
11
0
0
35
Дохід від реалізації асоційованих компаній
11, 17
0
0
36
Придбання інвестиційної нерухомості
12
0
0
37
Дохід від реалізації інвестиційної нерухомості
12, 17
0
0
38
Придбання нематеріальних активів
14
(221)
 (188)
39
Дохід від вибуття нематеріальних активів
14, 17
 0
 0
40
Чисті грошові кошти, що отримані від інвестиційної діяльності/(використані в інвестиційній діяльності)
 
(33380)
(33326)
 
Грошові кошти від фінансової діяльності:
41
Отримані інші залучені кошти
21
0
 0
42
Повернення інших залучених коштів
21
 0
0
43
Отримання субординованого боргу
25
 3975
(1262)
44
Погашення субординованого боргу
25
 0
0
45
Емісія звичайних акцій
26
 100000
0
46
Емісія привілейованих акцій
26
0
0
47
Інші внески акціонерів, окрім емісії акцій
26, 27
0
0
48
Викуп власних акцій
26
0
0
49
Продаж власних акцій
26
0
0
50
Дивіденди виплачені
26
0
0
1
2
3
4
5
51
Інші виплати акціонерам, окрім дивідендів
26, 27
0
0
52
Чисті грошові кошти, що отримані від фінансової діяльності/ (використані у фінансовій діяльності)
 
 103975
 (1262)
53
Вплив змін обмінного курсу на грошові кошти та їх еквіваленти
 
 
 
54
Чистий приплив (відплив) грошових коштів та їх еквівалентів
 
(33140)
 8231
55
Грошові кошти та їх еквіваленти на початок року
 
 80054
71823
56
Грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року
1, 4
 46914
80054
31 грудня 2008 року
Голова Правління                              Гетьманенко Ю.І.
Головний бухгалтер                          Скляренко Т.В.

Додаток 4
Торгові цінні папери за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна»
Таблиця 4.1. Торгові цінні папери (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Звітний рік
Попередній рік
1
2
3
4
 
 
Розрахунок статті (рахунки)
1
Боргові цінні папери:
53147
0
1.1
Державні облігації
0
0
1.2
Облігації місцевих позик
0
0
1.3
Облігації підприємств
0
0
1.4
Векселя
0
0
2
Акції підприємств
53147
0
3
Усього торгових цінних паперів
53147
0
Дані про торгові цінні папери зазначені у рядку 2 «Балансу» та у рядку 13 «Звіту про рух грошових коштів».
Інформація про метод оцінки цінних паперів наведена у примітці 1.5 «Торгові цінні папери» примітки 1 «Облікова політика».
Таблиця 4.2. Аналіз кредитної якості боргових торгових цінних паперів за звітний 2008 рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточна ціна боргових цінних паперів (за справедливою вартістю):
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточної ціни боргових цінних паперів за наявності рейтингів таких паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк боргові цінні папери (за справедливою вартістю):
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Усього боргових цінних паперів
0
0
0
0
0

Таблиця 4.3. Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів за попередній 2007 рік(тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточна ціна боргових цінних паперів (за справедливою вартістю):
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточної ціни боргових цінних паперів за наявності рейтингів таких паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк боргові цінні папери (за справедливою вартістю):
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Усього боргових цінних паперів
0
0
0
0
0

Додаток 5
Інші цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна»
Таблиця 5.1. Інші цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
 
 
Розрахунок статті (рахунки)
1
Державні облігації
0
0
2
Облігації місцевих позик
0
0
3
Облігації підприємств
0
0
4
Векселя
0
0
5
Усього боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0
6
Корпоративні акції
0
0
7
Усього інших цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0

Таблиця 5.2. Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, за звітний 2008 рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточна ціна боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах:
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточної ціни боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, умови погашення яких були переглянуті в звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Усього боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0
0
0
0

Таблиця 5.3. Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, за попередній 2007 рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточна ціна боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах:
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточної ціни боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, умови погашення яких були переглянуті в звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Усього боргових цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах
0
0
0
0
0

Додаток 6
Цінні папери у портфелі банку на продаж за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна»
Таблиця 6.1. Цінні папери у портфелі банку на продаж (тис.грн.)
Рядок
Найменування статті
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
 
 
Розрахунок статті (рахунки)
1
Боргові цінні папери:
3270
2200
1.1
Державні облігації
0
0
1.2
Облігації місцевих позик
0
0
1.3
Облігації підприємств
0
0
1.4
Векселя
3270
2200
2
Акції підприємств та інші цінні папери з нефіксованим прибутком:
52099
25117
2.1
Справедлива вартість яких визначена за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах
51982
25000
2.2
Справедлива вартість яких визначена за розрахунковим методом
0
0
2.3
За собівартістю (справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо)
117
117
3
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
(1435)
(5)
4
Усього цінних паперів на продаж за мінусом резервів
53934
27312
Таблиця 6.2.1 Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж за звітний 2008 рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточні та незнецінені:
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточних боргових цінних паперів за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
3270
3270
3
Усього поточних та незнецінених
0
0
0
3270
3270
4
Прострочені, але незнецінені:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Знецінені боргові цінні папери, які оцінені на індивідуальній основі:
0
0
0
0
0
5.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
5.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
5.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
5.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
5.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367)днiв
0
0
0
0
0
6
Інші боргові цінні папери
0
0
0
0
0
7
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
0
0
0
(4)
(4)
1
2
3
4
5
6
7
8
Усього боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж за мінусом резервів
0
0
0
3266
3266
Таблиця 6.2.2 Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж за попередній 2007 рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Поточні та незнецінені:
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
 0
 0
0
2200
2200
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо поточних боргових цінних паперів за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього поточних та незнецінених
 0
 0
0
2200
2200
4
Прострочені, але незнецінені:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Знецінені боргові цінні папери, які оцінені на індивідуальній основі:
0
0
0
0
0
5.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
5.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
5.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
5.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
5.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
6
Інші боргові цінні папери
0
0
0
0
0
7
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж
0
 0
 0
(2)
 (2)
8
Усього боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж за мінусом резервів
0
0
0
2198
2198

Таблиця 6.3. Зміни в портфелі цінних паперів банку на продаж (тис.грн.)
Рядок
Найменування статті
Примітки
Звітний рік
Попередній рік
1
2
3
4
5
1
Балансова вартість на 1 січня
 
27317
1149
2
Результат (дооцінка/уцінка) від переоцінки до справедливої вартості
 
1
0
3
Нараховані процентні доходи
 
0
0
4
Проценти отримані
 
0
0
5
Придбання цінних паперів
 
92692
107200
6
Реалізація цінних паперів на продаж
 
64641
81032
7
Придбання дочірніх компаній
 
0
0
8
Переведення до активів групи вибуття
 
0
0
9
Вибуття дочірніх компаній
 
0
0
10
Курсові різниці за борговими цінними паперами
 
0
0
11
Вплив перерахунку у валюту подання звітності
 
0
0
12
Балансова вартість за станом на кінець дня 31 грудня
55369
27317
Таблиця 6.4. Основні пайові цінні папери в портфелі банку на продаж  (тис.грн.)
Рядок
Назва компанії
Вид діяльності
Країна реєстрації
Справедлива вартість
звітний рік
попередній рік
1
2
3
4
5
6
1
ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа»
Управління фінансовими ринками
804
114
114
2
ВАТ «ХК «Укрвагонбуд»
Оброблення металевих відходів
804
0
23000
3
Концерн «Бронетехніка України»
Об’єднання підприємств науки, промисловості, будівництва та інших підприємств з метою виробництва та реалізації бронетехніки
804
3
3
4
ВАТ «Агромашбуд»
Виробництво сільськогосподарських тракторів
804
17456
2000
5
ВАТ «ЗНВКІФ «Біотекінвест»
Біржові операції з фондовими цінностями
804
12096
0
6
ВАТ «НВО «Композитних матеріалів»
Виробництво пластмас у первинних формах
804
21000
0
7
ВАТ «Укрпромметал»
Посередництво в торговлі паливом. Металами, корисними копалинами та хімікатами
804
1429
0
Усього
 
52098
25117
Цінних паперів, які були використані як застава або для операцій РЕПО, за станом на кінець дня 31 грудня 2008 року немає.

Додаток 7
Цінні папери в портфелі банку до погашення за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна»
Таблиця 7.1. Цінні папери в портфелі банку до погашення (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Звітний рік
Попередній рік
1
2
3
4
 
 
1
Державні облігації
0
0
2
Облігації місцевих позик
0
0
3
Облігації підприємств
0
0
4
Векселя
0
0
5
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
0
0
6
Усього за мінусом резервів
0
0
Таблиця 7.2. Рух цінних паперів у портфелі банку до погашення (тис. грн.)
Рядок
Рух цінних паперів
Примітки
Звітний рік
Попередній рік
1
2
3
4
5
1
Балансова вартість на 1 січня
 0
 0
0
2
Надходження
 0
 0
0
3
Погашення
 0
 0
0
4
Нараховані процентні доходи
 0
 0
0
5
Проценти отримані
 0
 0
0
6
Придбання через злиття компаній
 0
 0
0
7
Вибуття
 0
 0
0
8
Переведення до активів групи вибуття
 0
 0
0
9
Курсові різниці
 0
 0
0
10
Балансова вартість на кінець дня 31 грудня
 0
 0
0

Таблиця 7.3. Аналіз зміни резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення за звітний рік (тис. грн.)
Рядок
Рух резервів
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Залишок за станом на 1 січня
0
 0
0
0
 0
2
(Збільшення)/ зменшення резерву під знецінення протягом року5
0
 0
0
0
 0
3
Погашення безнадійної заборгованості
0
 0
0
0
 0
4
Переведення до активів групи вибуття
0
 0
0
0
 0
5
Вибуття дочірніх компаній
0
 0
0
0
 0
6
Залишок за станом на кінець дня 31 грудня
0
 0
0
0
 0
Таблиця 7.4. Аналіз зміни резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення за попередній рік (тис. грн.)
Рядок
Рух резервів
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Залишок за станом на 1 січня
0
 0
0
0
 0
2
(Збільшення)/ зменшення резерву під знецінення протягом року5
0
 0
0
0
 0
3
Погашення безнадійної заборгованості
0
 0
0
0
 0
4
Переведення до активів групи вибуття
0
 0
0
0
 0
5
Вибуття дочірніх компаній
0
 0
0
0
 0
6
Залишок за станом на кінець дня 31 грудня
0
 0
0
0
 0
Таблиця 7.5. Справедлива вартість цінних паперів у портфелі банку до погашення (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Звітний рік
Попередній рік
справедлива вартість
балансова вартість за мінусом резервів
справедлива вартість
балансова вартість за мінусом резервів
1
2
3
4
5
6
1
Державні облігації
0
 0
0
0
2
Облігації місцевих позик
0
 0
0
0
3
Облігації підприємств
0
 0
0
0
4
Векселя
0
 0
0
0
5
Усього цінних паперів у портфелі банку до погашення
0
 0
0
0
Таблиця 7.6. Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення за звітний рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Боргові цінні папери за поточною ціною та незнецінені:
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо боргових цінних паперів за поточною ціною та незнецінених за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною та незнецінених
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк, але незнецінені боргові цінні папери:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Боргові цінні папери, які знецінені на індивідуальній основі:
0
0
0
0
0
5.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
5.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
5.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
5.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
5.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
6
Інші боргові цінні папери
0
0
0
0
0
7
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
0
0
0
0
0
8
Усього боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення за мінусом резервів
0
0
0
0
0
Таблиця 7.7. Аналіз кредитної якості боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення за попередній рік (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
Державні облігації
Облігації місцевих позик
Облігації підприємств
Векселя
Усього
1
2
3
4
5
6
7
1
Боргові цінні папери за поточною ціною та незнецінені:
0
0
0
0
0
1.1
Державні установи та підприємства
0
0
0
0
0
1.2
Органи місцевого самоврядування
0
0
0
0
0
1.3
Великі підприємства
0
0
0
0
0
1.4
Середні підприємства
0
0
0
0
0
1.5
Малі підприємства
0
0
0
0
0
Або альтернативне розкриття інформації щодо боргових цінних паперів за поточною ціною та незнецінених за наявності рейтингів цих паперів:
1.1
З рейтингом ААА
0
0
0
0
0
1.2
З рейтингом від АА- до АА+
0
0
0
0
0
1
2
3
4
5
6
7
1.3
З рейтингом від А- до А+
0
0
0
0
0
1.4
З рейтингом нижче А-
0
0
0
0
0
1.5
Ті, що не мають рейтингу
0
0
0
0
0
2
Боргові цінні папери, умови погашення яких були переглянуті у звітному році
0
0
0
0
0
3
Усього боргових цінних паперів за поточною ціною та незнецінених
0
0
0
0
0
4
Не погашені у визначений емітентом строк, але незнецінені боргові цінні папери:
0
0
0
0
0
4.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
4.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
4.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
4.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
4.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
5
Боргові цінні папери, які знецінені на індивідуальній основі:
0
0
0
0
0
5.1
Із затримкою платежу до 31 днів
0
0
0
0
0
5.2
Із затримкою платежу від 32 до 92 днів
0
0
0
0
0
5.3
Із затримкою платежу від 93 до 183 днів
0
0
0
0
0
5.4
Із затримкою платежу від 184 до 365 (366) днів
0
0
0
0
0
5.5
Із затримкою платежу більше ніж 366 (367) днів
0
0
0
0
0
6
Інші боргові цінні папери
0
0
0
0
0
7
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення
0
0
0
0
0
8
Усього боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення за мінусом резервів
0
0
0
0
0
Дані про цінні папери в портфелі банку до погашення зазначені у рядку 7 «Балансу» та рядках 27, 28 «Звіту про рух грошових коштів»..
Інформація про цінні папери до погашення наведена у примітці 1.8 «Цінні папери до погашення» примітки 1 «Облікова політика».

Додаток 8
Боргові цінні папери, емітовані банком за станом на 31 грудня 2008 р. (на кінець дня) АК АПБ «Україна»
Таблиця 8.1. Боргові цінні папери, емітовані банком (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
2008 рік
2007 рік
1
2
3
4
 
 
Розрахунок статті (рахунки)
1
Векселі
0
0
2
Єврооблігації
0
0
3
Облігації, випущені на внутрішньому ринку
0
0
4
Депозитні сертифікати
237702
124951
5
Облігації
0
0
6
Усього
237702
124951
Таблиця 8.2.Термін погашення боргових цінних паперів, емітованих банком, що обліковуються на балансі станом на кінець дня 31 грудня 2008 року.(тис.грн.)
Дата погашення
Сума
04.08.2009
 8569
12.10.2009
17121
10.01.2009
 1044
10.01.2009
17055
19.09.2009
7 929
08.02.2010
56071
29.09.2009
14346
19.05.2010
 9373
30.08.2009
 2394
28.12.2008
 11749
10.01.2009
 910
03.03.2009
 56
02.03.2009
 8420
21.05.2009
37205
27.03.2009
12325
15.05.2009
32771
Усього
 237702
Таблиця 8.3. Справедлива вартість боргових цінних паперів, емітованих банком (тис. грн.)
Рядок
Найменування статті
2008 рік
2007 рік
справедлива вартість
балансова вартість
справедлива вартість
балансова вартість
1
2
3
4
5
6
1
Векселі
0
0
0
0
2
Єврооблігації
0
0
0
0
3
Облігації, випущені на внутрішньому ринку
0
0
0
0
4
Депозитні сертифікати
237702
237702
124952
124952
5
Облігації
0
0
0
0
6
Усього
237702
237702
124952
124952
Дані про боргові цінні папери, емітовані банком зазначені у рядку 20 «Балансу».

Література
1.       Закон України: Про банки і банківську діяльність, від 20.02.01.
2.       Закон України: Про господарські товариства, від 20.03.01.
3.       Закон України: Про нотаріат, від 14.06.04.
4.       Закон України: Про цінні папери та фондову біржу, від
5.       Інструкція №10: Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджено НБУ від 30.12.06.
6.       Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 2009 року: Постанова КМУ // Офіційний вісник України.-2009. -№15 -с.64-66.
7.       Про основні напрями розвитку фондового ринку в України у 2010 році: Указ Президента України // Бюлетень. – 2010. -№1 –с. 57-58.
8.       Демківський А.В. Сучасний вексельний обіг. – К., 2006.
9.       Емісійна діяльність на ринку цінних паперів. // Цінні папери України. – 2009. - №17. – 6 травня. – с. 12-13.
10.   Єфремов И.А. Операции коммерческих банков с ценными бумагами. – М., 05.
11.   Іщук Т. Перспективи розвитку реєстраторських установ // Цінні папери України. – 2009. - №11. – с. 4.
12.   Козлов А.А. Операции коммерческого банка с ценными бумагами // Деньги и кредит – 2001. - №11.- с. 61.
13.   Звіт банку АК АПБ «Україна» за 2007 рік.
14.   Звіт банку АК АПБ «Україна» за 2008 рік.
15.   Кошовий Д. Учасники ринку з оптимізмом дивляться в 2010 рік (Ринок державних цінних паперів у грудні 1999р.) // Вісник НБУ – 2010. - №1. – с. 52-53.
16.   Луців Б., Сиротюк О. Інвестиційна ситуація в Україні: проблеми і перспективи // Вісник ТАНГ. – 2008. – Випуск 3. – с. 16-17.
17.   Малюк В. Вексель в Україні. – К., 97.
18.   Марахов К.С. Матеріали другої міжнародної конференції “Наука і освіта” – 08. – К. – 2009. – с. 56.
19.   Миркин Я.М. Банковские операции; ч. 3, Инвестиционные операции банков; Эмиссионо-учредительская деятельрость банков. – М., 06.
20.   Мозговий О.М. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку –3 роки // Ринок цінних паперів України. – 2008.-№6. – с. 34-35.
21.   Мороз Ю.Н. Вексельне діло. – К. – 2006.
22.   Мозговий О. Стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні. // Український інвестиційний журнал – 2009 - №6-7 – с.7-11.
23.   Науменко В. Ринок цінних паперів під впливом макроекономічних негараздів // Вісник НБУ. –2009. - №2. – с. 46-48.
24.   Операції банків з цінними паперами: нові можливості // Цінні папери України. –2009. – 21 жовтня. – с. 17-18.
25.   Основні напрямки розвитку фондового ринку в Україні у 2010 році // Цінні папери України. – 2009 – 11 листопада. – с. 23.
26.   Продан І. Вітчизняний ринок у стані стагнації // Вісник НБУ - № 10 – 2007 с. 9-10.
27.   Пустовойтенко В. Україні хотіла б отримати $19 мільярдрів // Галицькі контракти – 2007 № 42. — с. 19
28.  Рынок ценных бумаг и его фондовые институты: под. ред. В. С. Таркановского, 04 — с. 114-209
29.   Руденко Т. Доступно про вексель // Цінні папери України. — 2009 — №1. — с. 36-39.
30.   Руденко Т. Фондовий ринок і векселі — проблеми комерційних банків // Цінні папери України. — 2009. — 1 липня. с. 23-25.
31.  Скогар М. Операції комерційних банків з векселями // Право України. — 2009 №1. — с. 36-39.
32.  Степаненко А. Зміцнювати довіру до банків і держави // Банківська справа —2007 — № 6. — с. 20-21.
33.  Берзон Н.И., Буянова Е.А., Кожевников М.А., Чаленко А.В. Фондовый рынок Учебное пособие для вузов -2 е изд –М.: Вита-Пресс, 2000 -400с.
34. Валютный рынок и валютное регулирование Учебное пособие /Под ред.. ИН Платоновой -М.: Изд-во БЕК, 2001 -475с.
35. Вступ до банківської справи /За ред.. М.І. Савлука –К.: Лібра, 1998 -356с
36. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: учреждение — счета — операции — услуги —М.: Финстатинформ, 1996 -582с.
37. Гальчинський А. С. Теорія грошей. Навчальний посібник -3-тє вид, змін і доп –К.: Основи, 2001 -415с.
38. Голуб А., Семенюк Л., Смовжєнко Т. Гроші, кредит, банки -Львів.: Центр Європи, 2000 -312с.
39. Гроші та кредит Підручник /За ред.. Б.С. Івасіва -Тернопіль: Карт бланш,2000 -510с.
40. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин -Тернопіль: ТАНГ, 2000 -140с,
41. Долан Э. Дж., Кэмпбэл Г.Дж. Деньги, банковское дело и денежнокредитная политика /Пер. с англ.. В. Лукашевича -М.: 2001 -844с.
42. Ефремов И.А. Операции коммерческих банков с ценными бумагами -М.: ИСТ-СЕРВИС, 2001-441с.
43. Иванов В. В. Анализ надёжности банка Практическое пособие -М.: РДЛ, 2001 -320с
44. Иванов В.М. Деньги и кредит Курс лекций -К.: МАУП, 2000 -230с.
45. Кидуэлл Д.С., Петерсон Р.Л., Блэкуэлл Д.У. Финансовые институты, рынки и деньги -СПб.: Изд-во «Питер», 2000-752с.
46. Киселев В.В. Управление банковским капиталом теория и практика –М.: Экономика, 2001-256с.
47. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело /Пер. с англ.. -М Инфра-М, 2000 -856с.
48. Киселев В.В. Управление коммерческим банком в переходный период Учебное пособие –М.: Логос, 2000-144с.


* Мозговий О. Стан та проблеми розвитку фондового ринку в Україні // Український інвестиційний журнал. –2008. №6-7. –ст.7-11.
* Проблеми розвитку фінансових послуг в Україні // Вісник НБУ, січень 2008. –с.42.
* Річний звіт 2008 АК АПБ “України” –с.18.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Курсова
1081кб. | скачати


Схожі роботи:
Професійна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів
Роль комерційних банків як учасників ринку цінних паперів
Шляхи вдосконалення участі комерційних банків на ринку цінних паперів в України
Особливості випуску та обігу цінних паперів банків. Державне регулювання ринку цінних паперів
Види цінних паперів та операцій з ними комерційних банків
Операції на ринку цінних паперів 2
Операції на ринку цінних паперів
© Усі права захищені
написати до нас