(1048-1118), візантійський імператор. Олексій, третій син Іоанна Комніна, брата імператора Ісаака I (правив у 1057-1059), народився в Константинополі і добре зарекомендував себе як воєначальник при імператорах Михайла VII Дука і Никифора III Вотаниата.
Завдяки авторитету в армії, вдалою одруження на Ірині, представниці впливового сімейства Дука, і (не в останню чергу) інтриг своєї спритною і проникливої матері Ганни Далассени в лютому 1081 Олексій був проголошений імператором, після чого 1 квітня опанував Константинополем, примусив Никифора до зречення і 4 квітня сам зійшов на престол.
Імперія перебувала у вкрай поганому стані: турки-сельджуки оволоділи майже всією Малою Азією, сицилійські нормани вторгалися до Греції, на Балканах господарювали печеніги, казна була порожня, а армія дезорганізована.
Олексій уклав невигідний мир з сельджуками і вступив у союз з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV і венеціанцями проти тіснили візантійців в Греції норманів з південної Італії, на чолі яких стояв Роберт Гвіскар. У 1082 в обмін на підтримку значні торговельні привілеї. Поки Гвіскар стояв на чолі війська, візантійці терпіли невдачі (ураження при Діррахіі), проте події в Італії зажадали особистої присутності Гвіскара. Без нього справи у норманів пішли не так успішно, а в 1085 Гвіскар помер. У цей же час спалахнуло повстання богомілів на північному сході Балкан. Цим скористалися половці і печеніги, які організували декілька набігів на територію імперії в 1087-1091.
У 1091 Олексію вдалося залучити половців на свою сторону і з їх допомогою подолати печенігів. У тому ж році Олексій звернувся до государів Західної Європи з проханням про допомогу в боротьбі проти сельджуків. Проте в 1096 на його землях з'явилися неорганізовані натовпи, що складали 1-й хрестовий похід.
Перший великий загін погано озброєних простолюдинів був практично повністю знищений турками незабаром після переправи на азіатський берег. Олексій домігся від прибулих потім лицарів клятви у васальній вірності і припровадив їх у Малу Азію. Відвойовані їх зусиллями значні території Малої Азії були йому повернуті, проте прибульці з Заходу вважали, що Олексій надав їм недостатню допомогу, а тато Пасхалій II навіть замишляв проти нього хрестовий похід.
У 1007-1008 Олексію довелося воювати з мали благословення папи норманами, яких очолював син Гвискара Боемунд Тарентський. Похід Боемунда закінчився провалом, він був змушений підписати принизливий мир.
Помер Олексій у Константинополі 15 серпня 1118, залишивши після себе сильну і, скільки можна судити, що процвітала імперію. Життя Олексія відома за складеним його дочкою Ганною Комнінів життєпису (Олексіада).