Озима пшениця.
Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом.
За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок.
До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види .
Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої припадає 90% площі.
М'яка пшениця (Tr. aestivum L.) — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у грунт на глибину 1—1, 5 м і більше.
Стебло — прямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60—90 см, середньорослих — 100—110, високорослих — 110—125 см; складається з 4—7 міжвузлів.
Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3—5 стебел, у тому числі продуктивних — 2-3.
Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої — опушені, завдовжки 15—25 см і більше, завширшки 1—2 см.
Колос різної довжини: короткий — до 8 см, середній — 8—10, довгий — понад 10 см; за формою — циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподіб-ний (скверхедний), який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15—25 колосків — здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2—3 нижні квітки.
Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менше 16 колосків, колос вважається нещільним; 17—22 — середньощільним, 23—28 — щільним, понад 28 — дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний — 25—29, щільний — понад 29 колосків.
Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня.
Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5—6 мм — нещільним, 3,8—5 — середньощільним, 3—3,8 мм — щільним та менше 1,6 мм — дуже щільним.
Кількість зерен у колосі часто перевищує 30—35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1—1,5 г (іноді до 2,5—4 г); маса 1000 зерен — 25—55 г, частіше — близько 40 г.
Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4—11 мм.
М'яка пшениця — самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресне.
Тверда пшениця (Tr . durum Best.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало — озимими. Порівняно з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом.
Колос щільний, з середнім індексом щільності 25—30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається.
Зерно видовжене — до 12 мм, у поперечному перерізі — округло—кутасте.
Різновидності м'якої та твердої пшениці.
Різновидність як таксономічна одиниця об'єднує групу рослин із спільними морфологічними ознаками, що успадковуються потомствами.
Пшеницю поділяють на різновидності за такими ознаками:
наявність або відсутність на колосі остюків; остисті форми мають довгі остюки, які перевищують довжину колоса, середні — рівні йому, короткі — менші за довжину колоса. Трапляються також напівостисті форми, в яких на нижніх колосках часто утворюються замість остюків остюкоподібні відростки, а на середніх і верхніх колосках є короткі або середньої довжини остюки;
опушення колоса — наявність на колоскових лусках і відкритій частині зовнішніх квіткових лусок волосків; колос без опушення їх не має;
забарвлення колоса (колоскових лусок), яке може бути білим (світло-жовтим, жовто-солом'яним), червоним (блідо-червоним, оранжевим, червоно-коричневим), чорним, сіро-димчастим на білому та червоному фонах;
забарвлення остюків однакове із забарвленням колоса або чорне як у білоколосих, так і червоноколосих різновидностей;
забарвлення зернівок біле (борошнисто-біле, скловидно-біле, янтарно-жовте) або червоне (червоно-коричневе).
Характеристику найпоширеніших різновидностей пшениці наведено у таблиці 11.
В Україні рекомендовано близько 70 сортів пшениці, серед яких до 80% — сорти озимої пшениці й лише 20% — ярої.
До озимих сортів м'якої пшениці з найвищою якістю зерна належать: Альбатрос одеський, Вимпел одеський, Красуня одеська, Безоста 1, Дончанка 3, Київська остиста, Київська 8, Лада одеська, Леля, Тіра, Миронівська остиста, Обрій, Одеська 133, Одеська 162, Ростовчанка 2, Скіф'янка, Юна та ін., твердої — Алий парус, Айсберг одеський, Корал одеський, Парус.
Серед сортів ярої м'якої пшениці найвищою якістю зерна відзначаються Воронезька 6, Дніпрянка, Луганська 4; твердої — Луганська 7, Харківська 15, Харківська 23 та ін.
Біологічні особливості.
В онтогенезі пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування(стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Проростання насіння, фаза сходів та частково кущення відбуваються восени, під час 1 та 2 етапів органогенезу, останні фенофази і етапи органогенезу - весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени - 40-50 днів, весною і літом - 90-110 днів. Маса 1000 зерен - 35-50г.
За сприятливих умов сходи з`являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення - настає фаза кущіння (підземного пагоноутворення). До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70см.
З настанням весною середньодобових температур 4-5°C пшениця відновлює вегетацію і продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння і припинення росту стебла. Пшениця - самозапильна культура, тому запилення може відбуватись і в полеглих посівах, але кількість зерен в колосі, маса 1000 зерен та урожайність зменшуються на 20-40% і більше. Після запліднення формується зернівка, яка через 12-17 днів досягає кінцевої довжини і вступає у фазу ранньої молочної,а потім молочної, тістоподібної, воскової і повної стиглості. Фаза молочної стиглості триває 7-14, воскової 7-9 днів. В середині воскової стиглості при вологості зерна 33-35% припиняється надходження пластичних речовин у зернівки і можна приступати до роздільного збирання.
Пшениця - холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°C. Для одержання дружних сходів під час сівби повинні бути температури 14-16°C. При температурі 25°C і вище формуються ослаблі проростки з тонкими корінцями, які сильно уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують взимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°C, а високо- морозостійких сортів - до мінус 19-20°C. Загартуванню сприяє сонячна погода в передзимовий період протягом 12-14 днів та посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин - на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні грунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалось відростання рослин і температури вдень підвищуються до 5-10°C тепла, а вночі знижуються до мінус 8-10°C.
Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість грунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватись до рівня вологості розриву капілярів і тим більше до вологості в`янення рослин. При вмісті в 10-сантиметровому верхньому шарі грунту доступної рослинам вологи менше 10 мм сходи з`являються із запізненням і зріджені, Дефіцит вологи у фазі кущіння знижує загальну кущистість, у фазі трубкування - продуктивну кущистість, у колосіні-цвітіні - озерненість колоса, під час формування і наливу зерна - дрібнозерність і щуплість зерна. Транспіраційний коефіцієнт пшениці - 320-450. Він зменшується при достатньому застосуванні фосфорно-калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи, роздрібному внесенні азотних добрив.
Вимагає легкодоступних форм елементів живлення. На утворення 1ц зерна з відповідною кількістю соломи забирає з грунту 3-4 кг азоту, 1-1.3 кг Р2О5, 1.8-2.5кг К2О. Коефіцієнти засвоєння азоту із грунтових запасів - 0.20-0.15, калію - 0.1-0.20, із мінеральних добрив, внесених безпосередньо під пшеницю, - відповідно - 0.5-0.80; 0.15-0.45; 0.55-0.95; внесених під попередник - 0.05-0.07; 0.10-0.20; 0.15-0.25, із органічних добрив - відповідно: 0.20-0.35; 0.30-0.50; 0.50-0.70; та 0.15-0.25; 0.10-0.20; 0.10-0.20.
Вибаглива до світла. Похмура погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущіння та погане загартування, від чого знижується морозо- і зимостійкість; весною - вилягання; під час наливу зерна -зниження вміст білка в зерні.
Вимоглива до грунтів. Добре вдається на окультурених структурних грунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові грунти. Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих грунтах при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнування, поглиблення орного шару, усунення надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих грунтах, солодях, на легких піщаних, важких за механічним складом глинистих грунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода.
Вирішуючи питання вирощування пшениці, слід обов`язково ознайомитись із біотехнологічною характеристикою сортів рекомендованих для зони. Щоб знизити ризик, для вирощування обрати 2-3 або 3-4 (залежно від розмірів посівних площ) сорти різні за скоростиглістю та реакцією на умови вирощування. Такий підхід дозволить краще використати попередники, рельєф, погодні умови року.
Зараз зареєстровані для вирощування понад 65 сортів озимої м`якої пшениці. З них сильні сорти: Донецька 46 (СЛ), Дончанка 3(С), Знахідка одеська (С), Київська 8(ЛП), Київська остиста (ЛП), Коломак 3 (СЛП), Коломак 5(Л), Красуня одеська (СЛ), Лада одеська (СЛП), Леля (С), Ніконія (С), Одеська 161(СЛП), Одеська 133(С), Одеська 162(СЛ), Одеська 265 (С), Одеська 267 (СЛ), Тіра (СЛП), Українка полтавська (Л), Фантазія одеська (С), Ятрань 60 (ЛП). Ціні сорти: Вікторія одеська (Л), Миронівська 33, Миронівська 65, Миронівська 66, Мирхад, Поліська 90, Порада, Херсонська 86, Циганка.
Попередники.
Пшениця вибаглива до попередників і знижує урожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд - до 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні урожаї знижуються навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основною причиною зниження врожайності є прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщати не лише після пшениці, а й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни. Набір попередників, які забезпечують високі врожаї озимої пшениці в різних зонах України неоднаковий, але всі вони повинні відповідати принаймі одній вимозі - бути надійними щодо накопичення достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби (не менше 10мм в 10-сантиметровому шарі грунту). Ці культури повинні рано звільняти поле та не висушувати грунт на велику глибину. Такими у Степу України є чисті і зайняті пари. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритикале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яка збирається до викидання волотей, а також інші культури, які збираються не пізніше червня місяця. Добрими попередниками є горох, сочевиця, чина. В богарних умовах не слід висівати після сорго, суданської трави, соняшника, кукурудзи на зерно, трав другого-третього року використання.
В Лісостепу пшеницю слід розміщати в полях зайнятих парів посівами на зелений корм і сіно, після конюшини на один укіс, гороху, сочевиці, чини, ранньої картоплі раннього споживання, кукурудзи на ранній силос, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості не пізніше 20 днів до настання оптимальних строків сівби, а в посушливій південно-східній частині - також після чистих парів.
В Полісі - після перелічених вище посівів на зелений корм, а також після люпину на зелений корм і силос, багаторічних бобових трав на один укіс (в західних областях можна і після другого укосу), гороху на зерно, кукурудзи на ранній силос, льону, ранньої картоплі раннього споживання.
Слід пом`ятати, що інтенсивні сильні і ціні сорти вибагливіші до попередників. Тому кращі попередники (чисті і зайняті пари, зернобобові культури) слід відводити для їх вирощування. У регіонах з достатньою кількістю опадів у липні, серпні і вересні доцільно після збирання ранніх культур робити лущення поля і висівати сидерати (редька, гірчиця), але з таким розрахунком, щоб заробляти їх не пізніше як за 20 днів до настання оптимальних строків сівби пшениці.
В умовах зрошення, окрім перелічених вище, попередниками пшениці можуть бути люцерна, кукурудза на силос.
Обробіток грунту
Обробіток грунту повинен диференціюватись залежно від грунтової зони, попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку грунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника. Потрібно пам`ятати, що утримання поля чистим від бур`янів і сходів падалиці від збирання попередника до сівби пшениці є важливим заходом боротьби з багатьма шкідниками пшениці і хворобами.
Поле, що йде під чистий пар після соняшника, дискують боронами БДТ-7, БД-10 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15А, ЛДГ-20А у двох напрямках, щоб подрібнити післяжнивні рештки і рівномірно розподілити їх по площі та створити умови для проростання бур`янів і основного обробітку грунту. Після стерньових попередників, якщо переважають однорічні бур`яни, поле двічі дискують лущильниками на глибину 6-8 і 8-10см. Якщо переважають багаторічні бур`яни, перше лущення проводять на глибину 8-10, друге, а по можливості і третє - на глибину 10-12 та 12-14см, використовуючи знаряддя КПШ-9, КПЭ-3.8, ОПТ-3-5, КТС-10, або чизельний культиватор ЧКУ-4, обладнаний стрільчастими лапами. Через 2 тижні після останнього лущення, коли проростуть бур`яни, проводять глибоку оранку на 28-30см, або глибокий плоскорізний обробіток. Окультурені, чисті від багаторічних бур`янів поля орють на 20-22см. В посушливих, ерозійно небезпечних умовах після соняшника проводять безвідвальний обробіток плугами ПЛН-6-35 або іншим, обладнаними безвідвальними корпусами КБ-35, КБЯ-30-35.
Весною обробіток чорного пару починають із "закриття" вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях - на глибину 12-14см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять по мірі з`явлення бур`янів з поступовим зменшенням глибини на 1-2см. Не слід зловживати частими культиваціями. Слід максимально використовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії "білої ниточки" під поверхнею грунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегата. Якщо поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами.
Якщо перед збиранням парозаймаючої культури і сівбою озимої пшениці (або іншої озимої культури) достатньо часу, а в шарі грунту 0-20 см є не менше 20 мм доступної рослинам вологи, то урожайність пшениці мало залежить від способу обробітку грунту при умові, якщо останнім створюється ущільнений підпосівний і дрібногрудучкуватий посівний шар з агрегатами не більше 3 см в діаметрі.
В умовах достатнього зволоження після культур, які рано збираються, після лущення стерні проводять оранку плугами з передплужниками в агрегаті з секціями кільчасто-шпорових котків і боронами. Глибина оранки 20-22см, а після багаторічних трав - 25-27см. На дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару 16-18; 18-20 см. Після кукурудзи, особливо якщо вона збирається не раніше як за 20 днів до сівби пшениці, слід проводити поверхневий обробіток грунту. Поверхневий обробіток грунту на глибину 8-12см дисковими голчастими або плоскорізними знаряддями ефективний після всіх попередників в роки з посушливою погодою під час підготовки грунту і сівби на чистих полях і при пізньому збирані попередника. Після гороху проводять теж такий обробіток.
Виключної уваги заслуговує передпосівний обробіток. Він повинен проводитись старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора КПС-4, УСМК-5.4 або інших з боронами; або комбінованими агрегатами РВК-7.2; РВК-5, ВІП-5.6 і не залишати не оброблених "огріхів". Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу, призводить до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі і розтягнутості появи їх в часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Якщо культивація проведена глибоко, а грунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.
Удобрення.
Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості грунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах грунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з грунту 30-40 кг азоту, 10-14кг фосфору, 18-25кг калію. Система удобрення пшениці складається з основного удобрення, внесення добрив у рядки під час сівби та підживлень під час вегетації. В основному удобрені, яке вносять під основний обробіток грунту, використовують гній та гнойові компости (у Степу - 18-20т/га, Лісостепу - 25-30; Полісі - 30-35т/га) та 80-90% фосфорно-калійних добрив. Вищою є ефективність гною в зоні достатнього зволоження та після непарових попередників. Внесення гною під попередник і під озиму пшеницю безпосередньо забезпечує майже однаковий приріст урожайності. Добрі результати від внесення гною в поєднанні з мінеральними добривами в половинних нормах. По парових полях вища ефективність фосфорно-калійних добрив, по непарових - азотних.
Високу ефективність має внесення гранульованих добрив у рядки під час сівби (на 3-5см глибше і вбік від висіву насіння). Доза - P10-15; P10-15 K10-15, а на бідних дерново-підзолистих грунтах N10P15K15 .
Азотні добрива використовують шляхом підживлень. Лише після гірших попередників та на бідних дерново-підзолистих грунтах доцільно під перепосівну культивацію вносити N25-30. Підживлення проводять у кілька строків в найбільш відповідальні фази розвитку рослин. Перше підживлення проводять способом розсівання гранульованої форми азотних добрив на початку весняного відростання рослин (другий етап органогенезу). Доза - N30-40 або 20-30% від розрахункової норми на вегетацію. Воно прискорює укорінення рослин, листкоутворення, загальну кущистість. Друге підживлення таким же способом проводять на початку виходу рослин в трубку (4 етап органогенезу) для підвищення продуктивної кущистості. Доза - 50% від норми азоту на вегетацію (40-60кг). Третє - від фази "флагового" листка і колосіння до початку формування зерна (7, 8, 9 етапи органогенезу) для підвищення озерненості колоса і виповненості зерна. Це підживлення більше, ніж попередні впливає на якість зерна. Використовують його або розсіюючи гранульовану форму азотного добрива, або обприскуючи посіви водним розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати сечовину (не більше як 20%- водний розчин), бо розчини аміачної селітри виявляють сенсибілізуючу гербіцидну дію і обпікають листки і інші органи рослин. Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є можливість одержати сильне зерно, але проведених підживлень недостатньо, тоді проводять додаткове, понад розрахункових норм, якісне підживлення розчином сечовини або плаву при дозі азоту 25-35кг/га у фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1-2% і клейковини на 2-4% і більше.
Перше підживлення ефективніше проводити прикореневим внесенням добрив на глибину 4-5см дисковими сівалками. В цьому випадку можна внести одночасно і фосфорно-калійні добрива, якщо з якоїсь причини не вся їх доза була внесена до сівби. Питання проведення 3-го підживлення спірне і до нині. Ефективність використання азоту з туків у цьому підживлені знижується. Тому його недоцільно проводити у зонах з недостатнім зволоженням та в роки з посушливою погодою в цей час. Отже в степових богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в першому, або першому і другому підживленнях, керуючись станом розвиненості посівів та враховуючи величину загальної норми азоту.
Норми мінеральних добрив слід розраховувати за родючістю грунту та потребою елементів живлення на формування запланованої урожайності, використовуючи формулу:
Д=(Уп·в-П23·К23-Д0·С0·К0):Км,
де Д - норма азоту, фосфору або калію, кг/га;
Уп - планована урожайність, ц/га;
в - винос елемента живлення на 1ц зерна з відповідною кількістю соломи, кг/га;
П23 - грунтові запаси доступної форми елемента живлення, які розраховуються за формулою: П23=h·n·A, де h - глибина розрахункового шару грунту, 20см; n - вміст в мг на 100г грунту елемента в грунті за картограмою або щойно зробленими аналізами, А - об`ємна маса грунту (щільність), г/см?.
К23 - кофіціент засвоювання елемента живлення з грунтових запасів;
До - доза внесення органічних добрив, т/га;.
Со - вміст елемента живлення в 1т органічних добрив, кг/т;
Ко - кофіцієнт використання елемента живлення з органічних добрив;
Км - коефіцієнт використання елемента живлення з мінеральних добрив. (див. табл.)
| Показник | N | Р | К |
| Винос на 1ц зерна відповідною кількістю соломи, кг | 3-4 | 0.9-1.4 | 1.8-3 |
| Коефіцієнт використання із запасів грунту | 0.20-0.35 | 0.08-0.18 | 0.10-0.22 |
| Коефіцієнт використання з органічних добрив, внесених під пшеницю | 0.20-0.35 | 0.30-0.50 | 0.50-0.70 |
| Коефіцієнт використання з органічних добрив у післядії | 0.15-0.25 | 0.10-0.15 | 0.10-0.15 |
| Коефіцієнт використання з мінеральних добрив(пряма дія) | 0.50-0.75 | 0.25-0.45 | 0.55-0.85 |
| Те ж у післядії | 0.05 | 0.10-0.15 | 0.20 |
Сівба.
Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння категорії Рн-1-3, яке має лабораторну схожість не нижчу 92%, чистоту не меншу 98%, силу росту більше 80%, масу 1000 зерен більше 40г. Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен забезпечує вищу урожайність, ніж невирівняне -з вищою масою 1000 зерен. З невирівняного насіння розвиваються різні за силою рослини. Слабкіші з них пригнічуються і гинуть взимку та під час весняно-літньої вегетації. До невирівняного насіння важко підібрати оптимальну глибину загортання, норму висіву. Насіння, вирощене в рік сівби, особливо в західних і північних регіонах, перед сівбою слід протягом 3-5 діб прогріти проти сонця для фізіологічного дозрівання, підвищення енергії проростання, сили росту і схожості.
Не можна висівати не протруєне насіння. З ним передаються хвороби, які не можна знищити пізніше. Протруювати його треба не пізніше, як за 5 діб, а краще за 2-3 тижні до сівби. Кращий спосіб протруєння - інкрустування - покриття полімерною плівкою, до складу якої входять протруйники і можна додавати мікроелементи та фізіологічно активні речовини. У якості плівкоутворювачів рекомендовано брати 10-11 літрів на тонну насіння 0.2% водного розчину полівінілового спирту (ПВС), 0.5%-го водного розчину натрієвої солі карбоксиметилцелюлози (NаКМЦ), до яких додають рекомендовану дозу протруйника. При відсутності цих плівкоутворювачів можна використовувати РКД (4л РКД на 7л води), крохмальний клейстер, 0.1%-ий розчин ПВА та ін. Ефект інкрустування вищий тоді, коли насінина повністю вкрита захисною плівкою. Для досягнення цього важливо перед протруюванням насіння звільнити від пороху (пилу), а протруєння проводити на машинах ПС-30, ПС-10А, ПСШ-5, "Мобітокс-супер", КПС-10, КПС-40 або інших.
В якості протруйника слід використовувати рекомендовані: байтан 19.5% з.п. (2кг/т.), бенлат 50% з.п. (2-3кг/т.), берет 050, 5% к.е (3л/т), вінціт, 5% к.е. (2л/т.), вітавакс, 75% з.п. (2.5-3.5кг/т), вітавакс 200, 75% з.п. (2-3кг/т), вітавакс 200 ФФ (2.5-3кг/т), дерозал, 50% к.е (1.5л/т) дивідент, 3% т.к.е.(2.0 л/т), колфучо супер, 20% в.с (3л/т), максим 025, 2.5% т.к.е. (2л/т), паноктин, 35% в.р. (2кг/т), паноктин тоталь, 32.5% т.к.е. (1.5-2л/т), преміс 25, 2.5% т.к.е. (1-2л/т), промет 400, 40% м.к.е. (2л/т), раксил, 2% з.п. (1.5кг/т), сітан, 40% з.п. (0.3кг/т), сумі-8, 2% з.п. (1.5-2кг/т), фенорам, 70% з.п. (2-3кг/т), фундазол, 50% з.п. (2-3кг/т).
Не протруївши насіння не може, захистити рослини від твердої, порошистої і стеблової сажок, офіобольозної, гельмінтспоріозної, церкоспорельозної кореневих гнилей, альтернаріозу насіння, сніжної (фузаріозної) плісені, пліснявіння насіння.
Добрі результати дає передпосівна обробка насіння стимулюючо-захисними речовинами витяжки із пророслого насіння пшениці. Насіння сортів схильних до вилягання перед сівбою можна обробити одночасно з протруюваням препаратом цикоцель, тур (2-3кг д. р. на 1 т насіння). Обробка цими препаратами спричиняє глибше залягання вузла кущення, але може знизити схожість насіння при недостачі вологи та глибокому загортанні.
Сіяти пшеницю слід у такі строки, щоб до зими рослина сформувала добре розвинений вузол кущення і мала 2-4 пагони. На Поліссі це 5-15 вересня, у Лісостепу - 10-20 вересня, в Степу - 15-30 вересня, в Криму - 20 вересня-10жовтня. Після кращих попередників слід сіяти в другій половині оптимальних строків, після гірших - в першій. Сорти з високою енергією кущіння, як наприклад Миронівська 33, Поліська 90, Поліська 97, слід сіяти пізніше, ніж сорти з нижчою енергією кущіння.
Кращий спосіб сівби - вузькорядний (міжряддя 7,5см) та звичайний рядковий (15см) сівалками СЗУ-3.6, СЗ-3.6 А, СЗ-5.4, СЗТ-3.6А, СЗП-8, СЗП -12, СЗП-16, а в посушливих районах, де можлива вітрова ерозія -стерньовими сівалками ЗСС-12, СЗС-6 по поверхневому або плоскорізному обробітку грунту. Щоб якісно виконувати операції по догляду за посівами, сіяти слід із залишенням технологічної колії, ширина якої установлюється залежно від набору машин для догляду за посівами.
Особливу увагу слід приділяти регулюванню норм висіву та глибини загортання насіння. На норму висіву слід перевіряти кожний висівний апарат. Середніми нормами висіву насіння на Поліссі є 5-5.5 млн. схожих насінин на 1 га, в Лісостепу - 4-5млн., в Степу - 4-4.5млн. Це - орієнтовні норми. Їх уточнюють залежно від сорту, величини насіння, попередника, родючості, забур`янення поля, строку сівби тощо. Норми висіву збільшують при вирощувані низькорослих, скоростиглих, малокущистих стійких до вилягання сортів з еректоїдним типом листків, по гірших попередниках, на бідних грунтах з добрим вологозабезпеченням, із запізненням з сівбою. В протилежних випадках норми висіву знижують на 0.3-0.5 млн., або на 10-12%.
Масову норму висіву (М, кг/га) розраховують, враховуючи поштучну (Н, млн./га), масу 1000 насінин (А, г), чистоту насіння (Ч, %) і лабораторну схожість (С, %) за формулою: М=104·H·A:C:Ч.
Глибина загортання насіння на структурних грунтах легкого механічного складу при надійному зволожені - 4-5см. За посушливої погоди і на легких грунтах 5-6 см, а в зоні недостатнього зволоження її збільшують до 8см. На важких грунтах і в умовах перезволоження - зменшують до 3см.
Догляд за посівами.
Якщо під час сівби стоїть суха погода, сівба проведена в недостатньо ущільнений грунт та за недостатньої вологості посівного шару, зразу після сівби поле слід закоткувати кільчасто-шпоровими котками .
Максимальна урожайність пшениці досягається, коли на час збирання на кожному квадратному метрі посіву є 450-600 неуражених, добре розвинених продуктивних пагонів. Цієї мети досягають шляхом встановлення оптимальної норми висіву та здійснення заходів догляду за посівами, спрямованих на боротьбу з бур`янами, хворобами, шкідниками, виляганням посівів.
Боротьба з бур`янами повинна максимально досягатись шляхом якісного обробітку грунту, а також встановленням оптимальних норм висіву і строків сівби. Якщо агротехнічні заходи виявляються недостатніми, то боротьбу з бур`янами завершають з допомогою гербіцидів. Найкращий строк застосування гербіцидів - фаза весняного кущіння. Зараз є гербіциди із більшим строком застосування. В посівах пшениці застосовують такі гербіциди. Проти однорічних двосім`ядольних бур`янів: агрітокс, 50%-й в.р. (1.4-2.3 л/га), базагран, 48%-й в.р. (2-4л/га), банвел 4С, 48%-й (0.15-0.5л/га), бюктрил-Д, 45%-й к.е. (1.5-1.75л/га), гранстар, 75%-й с.т.с.(20-25г/га), гроділ, 75%-й в.д.г. (20г/га), діален С, 40%-й в.р. (1.9-2.5 л/га), сатіс, 18%-й з.п.(100-150г/га), парднер, 22.5%-й к.е. (1-1.5л/га), сіс 67 Мексім, 66%-й в.р.(3-4.5 л/га), хармоні, 75%-й с.т.с. (40-65г/га); проти однорічних та деяких багаторічних двосім`ядольних - гліфоган, 48%-й в.р. (3л/га), 2.4Д-аміна сіль 82.5%-й в.р. (0.8-1.2л/га), дезормон,72%-й в.р. (0.8-1.4 л/га), дікопур Ф, 72%-й в.р. (0.8-1.2л/га), кросс, 16.4%-й в.р.(100-150 мл/га), лонтрел-300, 30%-й в.р. (0.16-0.66 л/га), метофен, 60%-й в.р. (1.3-1.7л/га), старане, 20%-й к.е. (0.75-1.0 л/га), фенагон, 42%-й к.е. (0.7-0.9 л/га), чісталан, 40% к.е. (0.75-1.0 л/га); проти однорічних двосім`ядольних та однорічних злакових: дікуран-форте, 80%-й з.п. (1.5-2.0 кг/га), дозанекс, 80%-й з.п. (3.0-5.0 кг/га), ковбой, 40%-й в.р. (125-190 мл/га), рейсер, 25%-й к.е. (1.0-2.0 л/га); проти однорічних злакових: ілоксан, 28.4 %-й к.е. (2.5-3л/га), пума-супер, 7,5%-й е.н.в. (0.8-1.0л/га).
Шкідники.
Висіяне насіння, проростки, підземні органи молодих рослин, надземні органи (листки, стебла, колос і зернівка) пошкоджують шкідники і знижують урожайність. Найбільшої шкоди посівам озимої пшениці та інших озимих хлібів завдають личинки і жуки хлібної жужелиці, дротяники і несправжні дротяники, підгризаючі совки, гессенська, шведська, озима, пшенична, опоміза та мінуюча мухи, цикадки, злакові попелиці, зеленеочка, трипси, злакова листовійка, хлібні пильщики, шкідлива черепашка та інші гостроголові і клопи- щитники.
Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від бур`янів і сходів падалиці попередника стані весь період від збирання попередника до сівби пшениці.
При чисельності грунтових шкідників вище економічного порогу шкодочинності важливим захисним заходом є передпосівна обробка насіння інсектицидами під час його протруювання, а також внесення під час сівби в грунт збагаченого інсектицидом гранульованого суперфосфату у формі гранульованого 5%-го базудину (50кг/га), волатону 5%-го (50кг/га), 1.8%-го фосфаміду (50-75кг/га).
Щоб попередити пошкодження посівів гессенською, шведською, озимою, пшеничною, опомізою мухами, цикадками, а також хлібною жужелицею і іншими грунтовими шкідниками, у фазі сходів, при температурі вище 12 0С,коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться, то суцільне обприскування поля інсектицидом (Бі-58 новий 1.5л/га), волатон 500 (0.8-1л/га, проти жужелиці), базудин (1.5-1.8 л/га), діазинон (1.5-18 л/га) або іншим. Весною і влітку обробки інсектицидом проводять по мірі заселення посівів шкідниками вище економічного порогу шкодочинності. Крім названих інсектицидів для боротьби з попелицями, п`явицями, злаковими мухами, хлібними жуками, листовійкою, пильщиком та іншими шкідниками використовують бульдок (0.25 л/га), децис (0.25 л/га), золон (1.5-2л/га), кінмікс (0.2-0.3 л/га), лебайцид (0.6 л/га), нурел Д (0.75-1.0л/га), сумі-альфа (0.2-0.3 л/га), сумітіон (0.6-1.0 л/га), фастак (0.1-0.15л/га), ф`юрі (0.07л/га), шерпа (0.2 л/га).
Особливо ретельно в степових районах слід стежити за розвитком шкідливої черепашки та інших клопів. Для одержання сильного і цінного зерна посіви слід обробляти, починаючи з фази формування і налив зерна. Слід пам`ятати, що якщо в партії зерна 3% ураженого шкідливою черепашкою, таке зерно повністю втрачає хлібопекарські якості.
Великої шкоди посівам пшениці завдають хвороби. Втрати врожаю можуть скласти 25-30, а в окремих випадках 50 і більше відсотків. З такими хворобами як тверда, порошиста та стеблова сажки, альтернаріоз, пліснявіння насіння, офіобольозні, гельмінтоспоріозні, церкоспорельозні кореневі гнилі, не можна справитись навіть при дотриманні чергування культур у сівозміні і інших агротехнічних заходів, якщо сіяти не протруєне насінням. Розвиток інших хвороб (септоріоз листків і стебла, борошниста роса, бура листкова і стеблова іржа, гельмінтоспоріоз, септоріоз, фузаріоз, рінхоспоріоз (облямована плямистість), оливкова плямистість, які уражують листки стебло і колос) можна контролювати шляхом обробки посівів фунгіцидами.
Для попередження розвитку сніжної плісені ранні посіви ближче до зими слід обробити розчином фундазолу (1.0 кг/га).
Під час весняно-літньої вегетації посіви слід обприскувати фунгіцидами по мірі з`явлення перших ознак захворювання та користуючись прогнозами розвитку хвороб.
Два обприскування слід планувати завжди. Це на початку виходу рослин в трубку і в період фази "флагового" листка - колосіння, щоб забезпечити захист листкового апарата і колоса. Тільки в окремі роки виявляється непотрібним перше з цих обприскувань. Для боротьби з хворобами використовують такі фунгіциди: альто (0,15-0,2 л/га), арчер (0,8-1,0 л/га), байлетон (0,5-1,0 кг/га), бампер (0,5 кг/га), бенлат (0,3-0,6 кг/га), дерозал (0,5кг/га), імпакт (0,5кг/га), корбель (0,5-1,0 л/га), міраж (1,0л/га), райдер (0,8-1,0 л/га), рекс (0,4-0,6 л/га), спортак (0,9 л/га), тілт (0,5 л/га), тілт преміум (0,33 кг/га), топсін М (1,0-1,2кг/га), фолікур (0,5 кг/га), фолікур БТ (1,0-1,25 л/га), фундазол (0,3-0,6кг/га).
Якщо прогнозується вилягання посівів, то на початку виходу рослин у трубку їх слід обробити водним розчином ретарданта ССС, хлормеквату, етефону або цикоцелю (3-4кг/га д.р.).
Якщо строки застосування пестицидів збігаються, то слід застосовувати бакові суміші, перевіривши змішуваність препаратів. Застосування всіх видів пестицидів потрібно припиняти не пізніше, як за два тижні до збирання.
Збирання.
Озиму пшеницю краще збирати прямим комбайнуванням в перші дні повної стиглості і коли вологість зерна знизиться до 16-18%. Одночасно з обмолотом солому слід подрібнювати і вивозити з поля, або розсіювати по полю, якщо вона не буде використовуватися на корм худобі або на інші цілі.
Якщо посіви полягли або забур`янені зеленими бур`янами, то слід застосовувати роздільне збирання: скосити посіви у валки, а після висихання, коли зерно досягне вологості 14-17%, обмолотити зерновими комбайнами з одночасним подрібненням і утилізацією соломи. Висота зрізу рослин при прямому комбайнуванні регулюється залежно від цілей використання соломи, стану ярусності стеблостою, а при роздільному залежно від висоти стеблостою. Неполеглі посіви скошують на висоті 15-20см, а при висоті стеблостою більше 110см - на висоті 20-27см щоб валок лежав на стерні. Полеглі посіви скошують під кутом проти полеглості на максимально можливому низькому зрізі.
Обмолот слід проводити добре відрегульваними комбайнами. Використовують різні комбайни: "Лан", "Славутич", СК-5 А "Нива", СК-6 "Колос", Дон-1500, Домінатор, Джон Дір, Фіатагрі або інші.
Яра пшениця.
Біологічні особливості.
В індивідуальному розвитку яра пшениця проходить 12 етапів органогенезу та такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування (стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Насіння при проростанні поглинає 50-55% води від власної маси, твердої - на 5-7% більше. Мінімальна температура проростання - 1-2°C, одержання сходів - 4-5°C. сходи витримують заморозки до мінус 8-10°C, а в фазі кущіння -до мінус 7-8°C. починаючи з колосіння до молочної стиглості рослини пошкоджуються заморозками мінус 1-2°C: оптимальні температури для кущіння - 10-14°C, для колосіння і наливу зерна -16-20°C, достигання -23-25°C. тверда пшениця вимогливіша до тепла. Транспіраційний коефіцієнт - 400-450. Критичний період по відношенню до вологи - кущення і вихід рослин у трубку. Нестача вологи в цей період викликає безплідність колосків. Від загального споживання за вегетацію в фазі сходів споживає 5-7% води, кущення - 15-20, стеблуваня - колосіння - 50-60, молочної стиглості - 20-30, воскової стиглості - 3-5%.
Кращими для неї є чорноземні, окультурені сірі лісові, каштанові грунти середнього механічного складу з РН 6-7.5. Грунти з РН менше 5.5 потрібно вапнувати. Вибагливіші до грунтів сорти твердої пшениці. Яра пшениця має меншу енергію кущення, слабше розвинуту кореневу систему, меншу її засвоювальну здатність, ніж озима і інші хлібні культури. Тому вона вимагає високого вмісту в грунті рухомих елементів живлення. На формування 1ц зерна виносить з грунту 3.5-4 кг азоту, 1-1.2 кг фосфору, 2-3 кг калію.
Сходи з`являються за 7-12 днів від сівби, кущіння настає через 12-15 днів після сходів, трубкування - через 16-26 днів після початку кущіння, через 3-6 днів починається цвітіння, через 15-18 днів від цвітіння зернівка досягає повної довжини і вступає в фазу молочної стиглості, в якій вона перебуває 10-15 днів. Весь вегетаційний період охоплює 85-110 днів, у твердої пшениці - 100-115 днів. Продуктивна кущистість нижча, ніж у озимої, ячменю та вівса і складає 1-2. Технологія вирощування
Попередники.
Яра пшениця - одна з найвибагливіших серед зернових культур до попередників. Її не можна розміщати на неокультурених площах, після зернових злакових, крім кукурудзи. Кращими попередниками є зайняті пари , зернові бобові культури, багаторічні трави, удобрені картопля, кукурудза, цукрові і кормові буряки, баштанні культури, а також льон, люпин, гречка. В посушливих районах - чисті пари.
Кращим при вирощувані пшениці є напівпаровий обробіток грунту. Після збирання попередника поле лущать на глибину 6-8см і боронують. Коли з`являються сходи бур`янів (через 10-12 днів), проводять ранню зяблеву оранку на глибину 23-25 см (на дерново-підзолистих грунтах - на глибину орного шару). Поле після цього слід підтримувати у чистому стані системою культивацій та боронувань.
Якщо поле засмічене багаторічними бур`янами, - слід застосовувати поліпшений зяблевий обробіток. Через 10-12 днів після першого лущення провести друге. Якщо переважають кореневищні бур`яни, - лущення провести дисковими лущильниками на глибину 10-12 см, а якщо коренепаросткові - лемішними лущильниками на глибину до 14-16см. Через 12-14 днів після другого лущення, коли з`являються сходи багаторічних бур`янів, проводять зяблеву оранку на глибину орного шару, а на чорноземних грунтах - на 25-27см. До зими зяб боронують і культивують по мірі з`явлення сходів бур`янів і грунтової кірки. На важких грунтах перед входом в зиму бажано провести глибоке безполицеве рихлення або щілювання.
Після збирання кукурудзи проводять дискування в два сліди, а зяблеву оранку - на глибину 23-25см без розриву в часі між дискуванням і оранкою. Після картоплі і буряків орють без попереднього лущення, або обробляють поле лише плоскорізними знаряддями.
В Степу на грунтах середнього і легкого механічного складу восени основний обробіток грунту проводять на глибину 10-14см культиваторами- плоскорізами КПШ-5, КПШ-9,ОПТ-2-5, КТС-10-02, КТС-10-01 або іншими. На важких солонцюватих - до 27см. Потім поле обробляють на глибину 4-6см голчастими знаряддями БИГ-3, БМШ-15, БМШ-20.
Весною проводять закриття вологи і вирівнювання грунту зубовими боронами і шлейфами в 1-2 сліди. Через 3-4 дні проводять культивацію в 1-2 сліди на глибину 6-8см, а на важких грунтах - на 10-12см культиваторами КПС-4, КПШ-8 З боронуванням. В посушливих умовах і на легких грунтах передпосівну культивацію виконують на глибину загортання насіння, щоб насіння під час сівби лягло на ущільнене ложе.
Якщо є комбіновані агрегати, то краще після ранньовесняного боронування провести передпосівну культивацію агрегатами РВК- 3.6; РВК-5.4, ВИП-5.6 або іншими. Описана технологія підготовки грунту застосовується і для інших ранніх ярих зернових культур: вівса, ячменю, жита, гороху.
Удобрення
Яра пшениця добре використовує післядію органічних добрив, внесених під попередні культури, та мінеральні добрива, внесені безпосередньо під неї. Норми добрив розраховують балансовим методом (див. "Озима пшениця") Середні дози мінеральних добрив - N60Р60К60. Вони залежать від родючості грунту, попередника, сорту і т. п.
Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток грунту або, якщо доза не перевищує Р60К60 - під весняну культивацію. Азотні добрива, якщо норма не перевищує N40-50 - вносять під передпосівну культивацію, якщо норма більша -- частину азоту вносять у підживлення в період кущення - початок трубкування. В рядки під час сівби вносять по 50 кг гранульованого суперфосфату або нітрофоски.
Сівба
В Україні на 2001 рік зареєстровано для вирощування 18 сортів м`якої і 7 сортів твердої ярої пшениці. Серед них Воронезька 6 (П), Луганська 4 (С)-сильн,і. Галан (Л), Колективна З (Л), Миронівська яра (ЛП), Рання 73 (ЛП), Рання 93 (ЛП), Скороспілка 95 (П), Харківська 18 (Л), Харківська 26 (СЛ)-цінні. Всі сорти твердої пшениці належать до групи харчових: Києвлянка (Л), Луганська 7 (Л), Неодюр (СЛ), Харківська 15 (С), Харківська 23 (С), Харківська 27 (СЛ), Харківська 37 (С), Харківська 46(СЛ).
Слід мати на увазі, що польова схожість її насіння частіше не перевищує 75%. Тому потрібно дуже ретельно готувати насіння до сівби.
Для товарних посівів краще використовувати насіння категорії рН-1-3, із схожістю у м`якої пшениці не нижче 92% і частотою не нижче 98%, у твердої - відповідно - не нижче 87 і 98%.
Після зимового періоду зберігання насіння потрібно провести повітряно- теплове обігрівання при температурі 38-40°C протягом 2-3 годин, або зробити протягом 3-4 днів сонячне обігрівання. Не пізніше як за 3-5 днів до сівби насіння протруюють за методом інкрустування для захисту від пліснявіння, твердої і летючої сажки, гельмінтоспоріозної і фузаріозної кореневих гнилей, борошнистої роси одним із таких протруйників: байтан універсал (2кг/т), бенлат (2-3кг/т), берет (3л/т), вінцит (2л/т), вітавакс (2-3кг/т), дерозал (1.5л/т), дивідент (2 л/т), колфуго (2-3 л/т), сумі-8 (1.5-2кг/т), фенорам-супер (2 кг/т), фундазол (2-3кг/т).
Сіяти пшеницю треба першою (одночасно з ярим житом) серед ранніх ярих хлібів, в перші дні початку польових робіт, як тільки грунт досягне фізичної стиглості і стане добре оброблятись. Запізнення із сівбою на 10 днів може призвести до зниження урожайності на 20-25%.
Сіють пшеницю звичайним рядковим або вузькорядним способом зерновими сівалками СЗ-3.6: СЗТ-3.6, СЗУ-3.6, СЗП-3.6, СЗ-5.4 та іншими. В регіонах вітрової ерозії - стерньовими сівалками СЗС-9, СЗС-2.1. При сівбі вузькорядним та перехресним способами норму висіву збільшують на 10-15%. Норми висіву збільшують також на забур'янених поля, на бідних грунтах і в районах достатнього вологозабезпечення. Середні норми висіву в Поліссі 5,5-6,0 млн., в Лісостепу - 5-5.5, в Степу -4.5-5млн. схожих насінин на 1 га. Глибина сівби - 4-5см. В посушливих умовах та на легких грунтах - 6-7см.
Догляд за посівами
Після сівби поле боронують легкими або середніми боронами, а за недостатнього зволоження коткують кільчасто-шпоровими котками і боронують.
Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і з`являється щільна грунтова кірка, то її потрібно зруйнувати боронуванням впоперек сівби легкими боронами, або ротаційними знаряддями. Якщо проростки пшениці вже на глибині 2-3см від поверхні грунту, а глибина сівби не перевищує 4см., боронувати слід ротаційними мотиками. Якщо кірка утворюється після з'явлення сходів, то з метою її руйнування та боротьби з бур`янами, боронування проводять після сходів під час кущення.
Якщо забур`янення сильне, тоді у фазі кущення застосовують гербіциди, враховуючи видовий склад переважаючих бур'янів і їх шкодочинність. Для цього є великий сортимент гербіцидів, наприклад: агрітокс (1-1.5л/га), базагран, базагран М, базагран новий (2-4л/га), банвел (0.15-0.5 л/га), гранстар (15г/га), 2.4Д амінна сіль(0.7-1.2 л/га), 2М-4Х (0.9-1.5л/га), дезормон (0.8-1.4л/га), діален (1.9-2.5л/га), парднер (1-1.5л/га), пума супер (1л/га) або інші.
На початку з`явлення сходів шляхом крайових обприскувань, а через 5-7 днів при заселенні посіву гесенською, шведською, опомізою, злаковою мухами, цикадками та іншими шкідниками вище межі економічної шкодочинності слід провести суцільне обприскування посіву,використовуючи один із інсектицидів, враховуючи вид і шкодочинність шкідників: (актелік (1л/га), базудин (1.5-1.8л/га), БІ-58 новий (1.5л/га), бульдок (0.25л/га), волатон (1л/га), децис (0.2-0.3л/га ), діазинон (1.5-1.8л/га), золон (1.5-2.0л/га),карате (0.15-0.20л/га), кінмікс (0.2-0.3л/га), лебайцид (0.5-0.6л/га),нурел Д (0.75-1.0л/га), сумітіон (0.6-1.0л/га), фастак (0.1- 0.15л/га), ф`юрі (0.07л/га ).Обприскування проводять по мірі потреби при заселенні посівів шкідниками вище межі економічної шкодочинності. В південних лісостепових регіонах та в Степу під особливим контролем слід тримати розвиток шкідливої черепашки. При чисельності клопів на початку фази кущення 0.5-1 екземпляр на 1 м.кв. , в період від цвітіння до кінця наливу зерна - личинок ( 2личинки на 1м?), посіви обов`язково слід обробляти одним із інсектицидів для збереження якості зерна.
Яра пшениця під час вегетації уражується такими хворобами як стеблова іржа, бура лосткова іржа, борошниста роса, гельмінтоспоріоз, гельмінтоспоріозна і інші кореневі гнилі, фузаріоз, септоріоз, оливкова плісень, бактеріози та інші. При появі ознак захворювання посіви обприскують розчином фунгіциду: альто (0.15-0.20), арчер (0.8-1 л/га), байлетон (0.5-0.6 кг/га), бампер (0.5 л/га), бенлат (0.6- 0.8 кг/га), дерозал (0.5 л/га), імпакт (1.0 л/га), каліксин (0.5-0.75 л/га), корбель (0.5-1.0 л/га), міраж (1л/га), райдер (0.8-1.0 л/га), спортак (0.8-1.0 л/га) , танго (0.6-0.8л/га), топсін (1.0-1.2кг/га), тілт (0.5 л/га), фолікур (0.5 л/га), фундазол (0.6-0.8 кг/га) або інші.
Для попередження вилягання посівів, при його прогнозуванні, посіви в фазі кущення обробляють розчином хлормеквату, хлорхолінхлориду (ССС-720, 2л/га).
При збігу в часі застосування різних препаратів, обприскування посівів проводять баковими сумішками, керуючись даними про змішуваність препаратів.
Збирання врожаю
проводять прямим комбайнуванням зерновими комбайнами, або роздільним способом, як і озиму пшеницю.