Книги - загибель.
М. Цвєтаєва
У літератури не може бути практичних завдань; кожен раз, коли літературу намагалися змусити служити якійсь справі, втрачали найголовніше.
Мистецтво для мистецтва.
Книга - підручник життя? Ніколи!
Мета літературного твору не в тому, що читач навчиться жити чи стане краще; мета одна - естетичну насолоду. Можна заперечити: книги облагороджують душу, хіба це не мета? Ні, це побічний ефект.
Талант письменника, поета - завжди від лукавого. І якщо є Пекло, якщо є все-таки Геєна вогненна - то всім причетним до Слова горіти там за найсильніші свої рядки: за століття за кожного читача, який пережив за автором його екстаз натхнення.
Божественне натхнення? Так, божественне. Тільки бог не той. Література вся наскрізь - язичництво, і бог у неї язичницький. Натхнення - диявольська спокуса. Цілі? Які цілі? Захоплення, неземну насолоду - негідники або недотепи ті, хто вимагає від літератури чогось ще!
Книги - загибель, це однозначно. Але моє життя - там, в тому, що я читаю і пишу. Це зовсім інший світ, і він нічим не пов'язаний зі світом реальним. Моя реальність не тут, а там. Для мене живі - примарні, тіні - живі. Часом мені здається, що, якщо я помру, я цього не зауважу або навіть полегшено зітхну. Книги забрали у мене неймовірно багато, але дали набагато більше, хоча і в іншій площині.
Мені зовсім нічого не треба від цього світу: тільки письмовий стіл. книги, папір і ручка. Я можу мільйони років прожити, не бачачи нікого, прожити в своїх ілюзіях. Тільки спокій ...
Нещасні на цій планеті лише ті, хто пам'ятає, звідки сюди прийшли. Єдиний вихід - навчитися радіти тим рисками іншого світу, які можна знайти тут.
Для мене міст в інший світ - це література. Я відчуваю себе собою, тільки коли пишу або читаю. Література - міст. Але під мостами, як відомо, живе нечиста сила.