Контрольна робота
З дисципліни: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
На тему: Оборотний капітал підприємства та основні завдання управління ім.
Москва
2010
Зміст
Введення
1 Економічний зміст оборотного капіталу
2 Кругообіг оборотного капіталу
3 Управління оборотним капіталом
Висновок
Список літератури
Введення
Будь-яка комерційна організація (підприємство), ведуча виробничу чи іншу комерційну діяльність, повинна володіти певним реальним, тобто функціонуючим майном або активним капіталом у вигляді основного і оборотного капіталу.
Для успішної роботи підприємствам необхідні відповідні виробничій програмі запаси сировини, матеріалів, палива, малоцінних і швидко зношуються предметів. Забезпечуючи потреби ринку, кожне підприємство повинне створювати і певні запаси готової продукції. При поставках готової продукції на різних договірних умовах і розрахунках підприємства значні кошти відволікають в розрахунки, тобто дебіторську заборгованість. У свою чергу, з метою своєчасного погашення кредиторської заборгованості підприємство має у своєму розпорядженні певні грошовими коштами на розрахунковому та інших рахунках у банках і касі. Все це зумовлює необхідність вкладення частини капіталу підприємства в оборотні активи.
Характерною особливістю оборотних коштів є висока швидкість їх обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.
Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів є необхідною передумовою для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки.
Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.
Підприємство у випадку ефективного управління своїм і чужим оборотним капіталом може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.
1 Економічний зміст оборотного капіталу
Поряд з основними виробничими фондами, які матеріалізовані у будинках, машинах, обладнанні та інших натурально-речових елементах, кожна організація повинна мати у своєму розпорядженні певної величиною грошових ресурсів - оборотних коштів. У ринковій економіці оборотні кошти часто називають оборотним капіталом, основні фонди - основним капіталом. Таким чином, будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу діяльність, повинна володіти певним функціонуючим капіталом, який приймає форму довгострокових та поточних активів (рисунок 1).
Рисунок 1 - Структура функціонуючого капіталу організації
Головне призначення оборотних коштів - це забезпечення безперервності і ритмічності процесу виробництва продукції шляхом придбання предметів праці, допоміжних матеріалів, палива, оплати споживаної енергії всіх видів, інших послуг, в тому числі і оплата праці. При складанні балансу організації оборотні засоби утворюють її поточні активи, характерною особливістю яких є те, що вони звертаються протягом одного виробничого циклу, тобто у відносно короткий термін (менше ніж один рік).
2 Кругообіг оборотного капіталу
Економічна сутність оборотного капіталу визначається його роллю в забезпеченні безперервності процесу відтворення, в ході якого оборотні кошти проходять як сферу виробництва, так і сферу обігу. Перебуваючи в постійному русі, оборотні кошти роблять безперервний кругообіг, який відбивається в постійному відновленні процесу виробництва (малюнок 2).
Рисунок 2 - Стадії кругообігу оборотних коштів
Рух оборотного капіталу може бути представлено в класичній формі:
Д-Т ... Т-П-Т '... Т'-Д '
Як і кожен капітал, вкладений у виробництво, оборотний капітал організації починає свій рух з авансування певної суми грошових коштів Д на придбання виробничих запасів ПЗ: сировини, матеріалів палива та інших предметів праці, які використовуються з метою виробництва певної продукції.
На першій стадії (Д - Т), грошовій або підготовчої, оборотний капітал з форми грошових коштів переходить у форму виробничих запасів. На цій стадії відбувається перехід зі сфери обігу в сферу виробництва і авансована вартість з грошової переходить у продуктивну (Д - ПЗ). Завершенням першої стадії переривається товарний оборот (на схемі кругообігу воно показано трьома крапками), але процес кругообігу оборотного капіталу триває.
Друга стадія кругообігу (Т-П-Т ') відбувається в процесі виробництва. Вона полягає в передачі у виробництво П куплених матеріальних цінностей, виробничих запасів, в поєднанні засобів і предметів купа з робочою силою і в створенні нового продукту, що ввібрав у себе перенесену і знову створену вартість.
На цій стадії кругообігу авансована вартість знову змінює свою форму. З продуктивної форми вона переходить у товарну, а за речовинним складом з матеріальних виробничих запасів спочатку перетворюється на незакінчену продукцію, а потім - в готові вироби (ПЗ-П-ГП).
Третя стадія кругообігу (Т'-Д ') полягає в реалізації виготовленої продукції й одержанні грошових коштів. На цій стадії оборотний капітал переходить: зі стадії виробництва в стадію обороту і знову приймає форму грошових коштів. Перерване товарний оборот відновлюється, і авансована вартість з товарної форми переходить у грошову. Авансовані кошти відновлюються за рахунок виручки, що надійшла від реалізації продукції. Різниця між Д 'і Д становить величину грошових доходів і накопичень або фінансовий результат господарської діяльності організації. Грошова форма, яку приймає оборотний капітал на завершальній стадії кругообігу, є одночасно і початковою стадією обороту капіталу. Починається новий кругообіг оборотних коштів.
Кругообіг оборотних коштів - це процес, що відбувається постійно і представляє собою оборот капіталу. Завершивши один кругообіг, оборотний капітал вступає в новий, тобто кругообіг відбувається безперервно і відбувається постійна зміна форм авансованої вартості. Разом з тим на кожен даний момент кругообігу оборотний капітал функціонує одночасно у всіх стадіях, забезпечуючи безперервність процесу виробництва безперебійну роботу організації. Авансована вартість різними частинами одночасно знаходиться в багатьох функціональних формах - грошовій, продуктивній, товарній.
3 Управління оборотним капіталом
Для того щоб мати стійке фінансове становище, багатьом російським великим і середнім підприємствам треба постійно вкладати кошти в приріст капіталу.
Хронічний брак власних оборотних коштів - явище повсюдне. Тут може допомогти перехід до обов'язкового нормування оборотного капіталу, наявність пільгового банківського кредиту для зростання оборотних коштів.
Оборотний капітал визначає можливості підприємства щодо забезпечення технологічного процесу сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, грошовими коштами і т.д.
На величину оборотного капіталу впливає безліч різних чинників, які потрібно добре знати і вміти ними керувати. Серед різноманіття факторів слід виділити:
специфіку галузі;
обсяг виробництва продукції, робіт, послуг;
характер виробництва: розмір оборотних активів підприємства прямо залежить від обсягу його господарської діяльності. На їх величину також впливає тривалість технологічного процесу;
сезонність виробництва - закупівля сировини протягом лише певних сезонів, що визначає підвищену потребу в оборотних активах у формі запасів необхідної сировини;
5) забезпечення ліквідності оборотних активів - виділення їх у певні групи за рівнем ліквідності:
а) високоліквідні - грошові кошти, фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість;
б) нормально ліквідні - готова продукція, запаси товарно-матеріальних цінностей, середньострокова дебіторська заборгованість;
в) трудноліквідние - продукція, що не користується попитом, товарні запаси з перевищеним терміном придатності, довготривала дебіторська заборгованість.
За сферою обслуговування оборотні кошти діляться:
1) на оборотні виробничі фонди:
а) сировину, матеріали, паливо;
б) напівфабрикати, комплектуючі вироби;
в) малоцінні та швидкозношувані предмети інструменти, інвентар, спеціальний одяг;
г) незавершене виробництво;
д) витрати майбутніх періодів;
2) на фонди обігу:
а) готова продукція на складах;
б) готова продукція, відвантажена, але не сплачена;
в) грошові кошти в касі;
г) грошові кошти на розрахунковому рахунку;
д) кошти в розрахунках.
Дві складові частини оборотних фондів обслуговують виробництво по-різному. Виробничі фонди обслуговують процес виробництва, і на їх частку припадає 70-80% всіх оборотних коштів. Фонди обігу (20-30%) пов'язані зі сферою збуту, з грошовими коштами, з розрахунками і т.д. Якщо говорити про структуру оборотних фондів, то важливо не тільки знати їх розподіл по сферах обслуговування, але і більш повно уявляти, куди вкладаються кошти підприємства.
Оборотні кошти також беруть участь у виготовленні продукції тільки один раз, постійно змінюють свою натурально-речову форму, вартість переноситься повністю на продукцію.
Політика управління оборотними коштами полягає в раціональному їх використанні, прискоренні їх обороту, оптимізації джерел їх формування.
Основними показниками фінансового стану підприємства виступають:
1) забезпеченість власними оборотними засобами;
2) відповідність фактичних запасів матеріальних засобів нормативу;
3) забезпеченість запасів призначеними для них джерелами фінансових ресурсів;
4) іммобілізація обігових коштів;
5) платоспроможність підприємства.
Важлива проблема для підприємства - забезпечення збереження оборотних коштів. У процесі фінансового планування важливо визначити можливу наявність надлишку чи недостачі оборотних коштів на початок розрахункового періоду. Для цього зіставляється сума фактичної наявності власних оборотних коштів підприємства на початок планового періоду з його сукупною потребою. Якщо планова потреба перевищує суму власних оборотних коштів, то виникає брак власних оборотних коштів. Якщо співвідношення зворотне, має місце надлишок власних оборотних коштів.
Визначення потреби в оборотних активах - це основа забезпечення нормального процесу виробництва і обігу. Звідси найважливішим елементом управління оборотними коштами вважається їх планування.
У практиці планування використовуються кілька методів рахунку.
Метод коефіцієнтів базується на звітних даних за базовий період, але в планованому році йде перерахунок окремих видів оборотних активів у бік збільшення або зниження з допомогою коефіцієнтів, що встановлюються самим підприємством.
Аналітичний метод також заснований на звітних даних, але перерахунок окремих величин оборотних коштів йдете урахуванням майбутніх змін в плановому році (обсяги виробництва, асортимент, ціни, податкові платежі і т.д.).
Розрахунково-аналітичний метод розрахунку індивідуальних норм сировини, матеріалів, палива і енергії грунтується на поелементних розрахунках за даними конструкторської та технологічної документації.
Метод прямого рахунку заснований на визначенні величин оборотних коштів, що виділяються на кожен елемент оборотних активів. Потім їх складають, і визначається загальна сума нормативу.
Найбільш точний і об'єктивний метод розрахунку необхідних підприємству оборотних коштів - метод нормування. Грамотне нормування дозволяє встановити мінімальні суми коштів, що задовольняє потребу у власних оборотних коштах і забезпечити стійкий фінансовий стан.
До нормованих оборотних засобів відносяться всі товарно-матеріальні цінності, незавершене виробництво, готова продукція на складі і ін
До ненормованих оборотних засобів належать відвантажені товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках (на їх частку припадає близько 10%).
Весь процес нормування можна розділити на кілька етапів:
1) розрахунок норм запасів по окремих елементах в днях;
2) визначення одноденного витрати по окремих елементах в грошовому вираженні;
3) розрахунок приватних нормативів по всіх елементах нормованих оборотних коштів;
4) підсумовування окремих нормативів по елементах в загальну суму нормованих оборотних коштів.
Розглянемо порядок розрахунку нормативу з виробничим запасам. Ця комплексна група включає сировину, основні матеріали, напівфабрикати, паливо, запасні частини і т.д.
Норма за обсягом запасів товарно-матеріальних цінностей встановлюється в днях:
Сама норма складається з часу перебування матеріалів у поточному Н гектарі, страховому Н страх, технологічному Н техн, транспортному Н транс запасах.
Таким чином, норма товарно-матеріальних цінностей в днях:
Н дн = Н техн + Н гектарі + Н страх + Н транс
Поточний запас - один з основних елементів у нормі запасу в днях. На його розмір впливає періодичність поставок товарно-матеріальних цінностей. Припустимо, що за розрахунками норма поточного запасу вісім днів але прийнято брати в розрахунок 50%, тобто чотири дні.
Страховий запас - це другий за значенням, що гарантує безперервність процесу виробництва у випадку порушення умов і термінів постачання. Він у свою чергу встановлюється у розмірі 50% від поточного запасу, тобто в нашому прикладі два дні.
Технологічний запас створюється на період, необхідний на підготовку товарно-матеріальних цінностей до виробництва (сортування, контроль якості, сушіння тощо).
На підприємстві цей запас визначається, виходячи з технології і спеціалізації виробництва. Визначимо його в розмірі 1,5 дня.
Транспортний запас створюється в тому випадку, якщо є розрив між строками вантажообігу і документообігу. На різницю в термінах руху вантажів і документообігу виникає необхідність мати додатковий запас товарно-матеріальних цінностей. Наприклад, рух вантажів займає 12 днів, час на оформлення і оплату документів - сім днів, різниця в часі складе п'ять днів. Якщо різниця невелика, то можна її не враховувати. Таким чином, наша норма в днях:
4 дні + 2 дні + 1,5 дня + 5 днів = 12,5 днів.
Для визначення нормативу в грошовому вираженні необхідно норму запасу помножити на середньоарифметичне споживання окремих елементів оборотного капіталу. У даному випадку це сировина, матеріали, напівфабрикати та ін Розрахунок здійснюється за формулою
Н М-РД
де Нм - норматив по конкретному матеріального запасу; Р - середньодобове споживання матеріального елемента; Д - норматив матеріального запасу в днях.
Розрахунок середньодобового споживання розраховується за відповідною статтею кошторису витрат на виробництво, поділеній на кількість днів у плановому періоді, тобто
Р = 360 тис.руб. = 4гр.
90дн.
Норматив в грошовому вираженні: 12,5 дн х4тис. руб. - 50 тис. руб.
Розрахувавши, таким чином, нормативи по кожному виду товарно-матеріальних цінностей і склавши їх, отримуємо загальний норматив по товарно-матеріальних цінностей.
Свою специфіку має розрахунок нормативу по незавершеному виробництву: склад готової продукції, тривалість виробничого циклу, собівартість продукції, характер наростання витрат.
Усі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позикові та залучені.
До власних коштів, що формує оборотні активи в процесі розвитку підприємницької діяльності, належать:
прибуток від реалізації;
орендна плата;
інші види надходжень коштів;
стійкі пасиви;
фінансова допомога.
Приріст власних оборотних коштів пов'язане із збільшенням обсягів виробництва, подорожчанням вартості матеріалів, палива, транспортних перевезень.
Поповнення оборотних активів пов'язане із зі фарбуванням оборотних коштів внаслідок збитків, розкрадань, списання дебіторської заборгованості.
Позикові кошти - це кредити банків, за допомогою яких задовольняється тимчасова потреба в оборотних коштах або їх істотний приріст для забезпечення запланованого зростання обсягу продажів. Інший вид джерел грошових коштів - залучені кошти власних фондів (амортизаційного, резервного, а також за рахунок кредиторської заборгованості).
Стійкі пасиви можуть істотно профінансувати потребу в оборотних коштах для підприємств з великим фондом оплати праці, великими платежами до бюджету. Наявність тимчасово вільного фонду амортизації також допомагає знизити кредиторську заборгованість.
Плановані залучені кошти - це кредиторська заборгованість за комерційним кредитом і наданими авансами.
Планування кредитів і позик для поточного обороту коштів залежить від багатьох чинників, наприклад:
від стану ринку позичкових капіталів;
темпів інфляції;
ставок відсотка за кредит і ін
Проблеми планування і управління оборотними засобами вимагають серйозного вивчення на галузевому рівні. Є специфічні особливості в управлінні обіговими коштами для малого та середнього підприємництва, торгово-закупівельних фірм і т.д.
Можна використовувати варіант планування величини оборотного капіталу в залежності від можливих джерел: оборотний капітал підприємства = джерела власних коштів + довгострокові кредити і позики - основні засоби - збитки + стійкі пасиви. Планована величина буде знижувати ризик неплатежів.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, які визначають, наскільки доречно і раціонально використовуються вони підприємством. Використання оборотних коштів безпосередньо пов'язано із забезпеченням фінансової стійкості підприємства.
Головним показником використання оборотних коштів служить їх оборотність.
Економічне значення прискорення оборотності оборотних коштів - в тому, що підприємство може зробити і реалізувати з меншими за обсягом оборотними засобами той же самий обсяг продукції або тими ж засобами випустити більше продукції. Кошти, що вивільняються в результаті прискорення оборотності, можуть бути використані для підвищення темпів розширеного відтворення.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - це показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних коштів, що припадають на одиницю (1 грн., 1 тис. руб., 1 млн руб.) Реалізованої продукції.
Для більш успішного управління оборотності слід розраховувати оборотність за окремими видами оборотних активів: товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, паливу, грошовим коштам.
Забезпечення раціонального використання оборотних коштів - це найбільш важка і велика частина операцій фінансового менеджменту. При цьому основною метою фінансового менеджменту є забезпечення постійної ліквідності та платоспроможності. Це пов'язано з тим, що оборотні активи обслуговують усі стадії виробничо-господарського циклу і знаходяться в постійному русі.
В управлінні оборотними засобами використовуються відомі інструменти і методи, головні з яких:
управління ліквідністю;
управління дебіторською заборгованістю;
управління запасами товарно-матеріальних цінностей.
Висновок
У висновку можна зробити наступні висновки. У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства та зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів.
Оборотний капітал представляють собою сукупність грошових коштів, що авансуються підприємством для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їх безперервний кругообіг. Постійний рух оборотного капіталу є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів - виробнича.
Проблема поліпшення використання оборотних коштів (капіталу) стала ще більш актуальною в умовах формування ринкових відносин. Інтереси підприємств вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо - фінансової діяльності. Оскільки фінансове становище підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння, витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів (капіталу) - організацій їх руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту .
Ефективність використання оборотного капіталу залежить від багатьох факторів, які умовно можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати.
Список використаної літератури
Лісовська І.А. Основи фінансового менеджмента.-М.: ТЕИС, 2006.
Фінансовий менеджмент: навч. допомога по спеціалізації «Менеджмент орг.» / І.М. Карасьова, М.А. Ревякіна; під ред. Ю.П. Аніскін. - Москва: Омега-Л, 2006.
Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.
Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / За ред. Є. С. Стоянової. - 5-е вид., Перераб. і доп .- М.: Изд-во «Перспектива», 2003.
Фінансовий менеджмент: Технології управління фінансами підприємства: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
Фінанси організацій (підприємств): підручник для студентів вузів, під ред. Н.В. Колчин. - 4-е вид., Переаб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.
Селезньова М.М., Іонова А.Ф Фінансовий аналіз. Управління фінансами: Учеб. посібник для вузів. - 2-е вид., Переаб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.