Облік і аудит товарних операцій в роздрібній торгівлі на прикладі ІП Антіпов ЕА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

ДЕРЖАВНА освітня установа вищої професійної освіти

«Південний федеральний університет»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Дипломна робота

ОБЛІК І АУДИТ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

(НА ПРИКЛАДІ ІП АНТІПОВ Е.А)

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ В РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Особливості обліку в роздрібній торгівлі

1.2 Податкові режими в торгівлі

1.3 Ціни, ціноутворення

2 ОБЛІК ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У ІП АНТІПОВА Є.А.

2.1 Облік надходження та зберігання товарів у ІП Антипова Є.А.

2.2 Облік реалізації товарів на прикладі ІП Антипова Є.А.

2.3 Інвентаризація товарів і товарно-матеріальних цінностей на прикладі ІП Антипова Є.А.

2.4 Податковий облік у Антипова Є.А.

3 АУДИТ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У ІП АНТІПОВА Є.А.

3.1 Ініціативний аудит

3.2 Структурування основних етапів планування аудиту товарних операцій

3.3 Аудит товарних операцій на прикладі ІП Антипова Є.А.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Формування і розвиток ринкових відносин у вітчизняній економіці вимагає істотного підвищення ефективності управління діяльністю господарських суб'єктів. Він безпосередньо впливає на величину і структуру валового внутрішнього продукту, формування і розподіл національного доходу, є одним з показників рівня і якості життя населення. Величина і динаміка ринкових продажів впливає на грошовий обіг, рівень і темпи інфляції, співвідношення між попитом і пропозицією товарів.

Системи управлінського обліку та аналізу отримують в нашій країні все більшого поширення. На жаль, у роздрібній торгівлі вони зустрічаються порівняно рідко. Багато в чому, це пояснюється недостатньою розробкою теоретичних і методологічних питань організації та методик такого обліку, повною мірою відбивають специфіку роздрібної торгівлі.

В даний час облік товарів на підприємствах роздрібної торгівлі регулюється нормативними документами різного рівня, основним з яких є Положення з бухгалтерського обліку матеріально виробничих запасів, в якому визначено загальний порядок обліку матеріалів, готової продукції і товарів, у тому числі і товарів для перепродажу.

Метою дипломної роботи є розробка і теоретичне обгрунтування методології та особливостей ведення обліку і аудиту товарних операцій у роздрібній торгівлі на прикладі ІП Антипова Є.А.

Постановка даної мети зумовила необхідність вирішення низки поетапних завдань:

• провести категоріальний аналіз дефініцій «роздрібна торгівля» та «роздрібний товарообіг»;

• визначити основні принципи і завдання бухгалтерського обліку в роздрібній торгівлі;

• провести інструментальний аналіз податкових режимів використовуваних у вітчизняній економіці;

• сформулювати загальні принципи ціноутворення в сучасних економічних умовах;

• виявити особливості обліку товарних операцій на прикладі ІП Антипова Е.А.;

• визначити мету і завдання ініціативного аудиту товарних операцій;

• проаналізувати рівні нормативного регулювання аудиту в Росії;

• виявити особливості документального оформлення руху товарів у роздрібній торгівлі;

• провести облік і аудит товарних операцій на прикладі ІП Антипова Є.А.

Об'єктом вивчення є організація облікового процесу в діючій практиці ІП Антипова Є.А. Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та практичні проблеми організації бухгалтерського обліку роздрібних товарних операцій у відокремлених підприємствах, а також організаціях, для яких роздрібна торгівля є одним з видів діяльності.

Основу дипломної роботи становлять концепції, представлені в працях вітчизняних і закордонних економістів. У ході дослідження були використані фундаментальні положення бухгалтерського обліку з приводу аудиту товарних операцій у роздрібній торгівлі. Нормативно-правову базу дипломної роботи склали закони Російської Федерації, укази, постанови та інші нормативні правові акти Президента та Уряду РФ, що регулюють облік і аудит товарних операцій.

Емпіричною базою даної роботи є матеріали офіційної статистики, дані, опубліковані в науковій літературі та періодичній пресі, а також власні розробки автора.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, що включають в себе десять параграфів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У Запровадження обгрунтовується актуальність теми дипломної роботи, визначається ступінь розробленості проблеми, формулюється мета і завдання дослідження, описуються особливості методології та методи дослідження.

У першому розділі «Теоретичні аспекти обліку в роздрібній торгівлі» наводяться цілі, завдання і значення обліку товарних операцій, аналізуються особливості податкових режимів і специфіки ціноутворення в роздрібній торгівлі.

У другому розділі «Облік товарних операцій у ІП Антипова Є.А.» оцінюється документальне оформлення та облік товарних операцій, руху товарів, а також оцінюється специфіка продажів ІП Антипова Є.А.

У третьому розділі «Аудит товарних операцій у ІП Антипова І.А.» обгрунтовується необхідність проведення ініціативного аудиту на базі розглянутого підприємства, і виявляються основні етапи аудиту.

У Висновках формулюються основні висновки і результати проведеного дослідження, наводяться короткі рекомендації з проведення аудиторської перевірки та підвищенню конкурентоспроможності аналізованого підприємства в цілому. Список використаних джерел містить монографічну, періодичну і статичну літературу, вивчену в процесі аналізу проблеми.

У Додатку наводиться і аналізується ряд бухгалтерських форм з даного підприємству ІП Антипова Є.А.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ В РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Особливості обліку в роздрібній торгівлі

Роздрібна торгівля - це продаж товарів для безпосереднього споживання, не пов'язаного з витяганням кінцевим споживачем доходу від подальшого перепродажу. У системі показників діяльності підприємств роздрібної торгівлі основним показником є роздрібний товарообіг - вартість товарів, проданих населенню за готівковий розрахунок для особистого споживання або використання в домашньому господарстві. Він відображає фактичну виручку торгівельних організацій від продажу товарів населенню.

На організацію обліку роздрібного товароруху впливають організаційні та технологічні фактори: форма торговельного обслуговування та методи продажу; тип підприємства і форми його інтеграції; форма власності; організацііонно-правова форма роздрібного підприємства та інші.

Основними завданнями обліку товарно-матеріальних цінностей є забезпечення контролю за ^1:

1. Правильним і своєчасним надходженням товарно-матеріальних цінностей і оприбуткуванням матеріально-відповідальними особами.

2. Станом і збереженням товарно-матеріальних цінностей.

3. Вибуттям та реалізацією товарів.

4. Ухвалою фінансового результату від реалізації товарів.

5. Запобіганням негативних результатів господарської діяльності торговельного підприємства.

6. Виявленням внутрішньо господарських ресурсів.

Принципи управління організацією торгівлі неможливі без поставки ефективної системи бухобліку, основною на дотриманні правил ведення бухобліку, пов'язаних з товарно-матеріальними операціями і встановлених законодавчими і нормативними актами, що складаються в ^2:

• єдності оцінки товарів при оприбуткуванні і вибутті (продажної або купівельною ціною);

• виборі варіанту оцінки товарних запасів при пуску з в реалізацію (метод собівартості кожної одиниці, метод середньої вартості, метод ФІФО, метод ЛІФО);

• визначення порядку відображення в бухобліку процесу придбання товарів (з використанням або без використання рахунку 15 «підготовка та придбання матеріальних цінностей»);

• визнання виручки і прибутку від реалізації товарів і матеріальних цінностей для цілей оподаткування (по оплаті товарів або по мірі їх відвантаження і пред'явленні покупцем розрахункових документів);

• забезпечення достовірності даних бухобліку та бух. звітності шляхом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та обов'язковість, в ході якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, оцінка;

• розмежування матеріальної відповідальності за збереження товарно-матеріальних цінностей і своєчасним укладенням договорів про матеріальну відповідальність.

Торгівля - це вид підприємницької діяльності, де об'єктом дії є товарообмін, купівля-продаж товарів, а також обслуговування покупців у процесі продажу товарів, їх доставки, зберігання і підготовки до продажу. Розрізняють два основних види торгівлі: оптову і роздрібну.

Основним об'єктом бухгалтерського обліку в роздрібній торгівлі є товари, тому бухгалтерія організації роздрібної торгівлі зобов'язана забезпечити повний облік вступників товарів і своєчасне відображення в обліку операцій, пов'язаних з їх вибуттям.

Головною метою бухгалтерського обліку в роздрібній торгівлі є: контроль за збереженням товарів; своєчасне надання керівництву організації інформації про фактичний валовий дохід, про стан товарних запасів та ефективності їх використання.

Для досягнення цих цілей необхідно вирішити комплекс бухгалтерських завдань ^3:

• забезпечення спільно з іншими службами організації роздрібної торгівлі та матеріальної відповідальності за товари;

• перевірка правильності документального оформлення, законності і доцільності товарних операцій, своєчасне і правильне відображення їх в обліку;

• перевірка повноти і своєчасності оприбуткування товарів, правильності і своєчасності списання реалізованих та відпущених товарів;

• забезпечення контролю за дотриманням нормативів товарних запасів, виявлення неходових, залежаних і недоброякісних товарів;

• встановлення контролю за правильним проведенням інвентаризації, своєчасне і правильне виявлення її результатів;

• забезпечити контроль за правильною організацією і формуванням цін;

• своєчасне і правильне виявлення валового доходу.

У основі вирішення завдань лежать наступні основні принципи обліку товарів ^4:

• єдність показників бухгалтерського обліку при реалізації товарів підприємств роздрібної торгівлі;

• можливість отримання оперативної облікової інформації про господарську діяльність підприємства;

• організація обліку відповідно до розподілу матеріальної відповідальності по кожній особі чи бригаді згідно з договором про матеріальну відповідальність. Відповідно до такої організації обліку всі втрати від нестач і розкраданні лежать на матеріально-відповідальному обличчі. Якщо цей принцип порушений чи ні договору про матеріальну відповідальність, адміністрація організації не може пред'явити обгрунтований позов винним;

• єдність оцінки товарів при їх оприбуткуванні і списанні у витрату; якщо товари були оприбутковані за продажними цінами, то списуватися вони повинні за цими ж цінами;

• періодична перевірка шляхом проведення інвентаризацій фактичних залишків товарів і порівняння їх з даними бухгалтерського обліку для перевірки забезпечення схоронності цінностей;

• контроль за діяльністю матеріально відповідальних осіб шляхом зустрічної звірки.

Купівельна ціна - сума витрат, пов'язаних з придбанням товару, тобто його фактична собівартість. (Таблиця 1.)

Порядок розподілу прямих (транспортних) витрат за поточний місяць зводиться до наступного ^5:

1. До витрат з доставки товарів, які фірма зазнала в поточному місяці, додають транспортні витрати, що припадають на залишок товарів на початок місяця.

2. До покупної вартості всіх проданих за місяць товарів додають покупну вартість залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.

3. Розраховують середній відсоток прямих витрат. Для цього суму транспортних витрат (показник п. 1) ділять на вартість товарів (показник п. 2).

Для ведення бухобліку фірма може сама вибрати спосіб обліку товарів: за купівельними цінами або за продажними. Однак у податковому обліку товари завжди потрібно відображати за купівельними цінами.

Таблиця 1 - Облік витрат, пов'язаних з купівлею товарів ⁶

Якщо товари обліковують за продажними цінами, то відповідно до п. 12.1.3 Методичних рекомендацій з обліку й оформлення операцій прийому валовий дохід від реалізації визначається розрахунковим шляхом.

Основними способами розрахунку є наступні:

1) за загальним товарообороту;

2) за асортиментом товарообігу;

3) за середнім відсотком;

4) за асортиментом залишку товарів.

Розглянемо зазначені способи докладніше ^7.

1) Спосіб розрахунку валового доходу за загальним товарообігу. Даний спосіб згідно з п. 12.1.4 Методичних рекомендацій з обліку й оформлення операцій прийому використовується у випадку, якщо до всіх товарів застосовується однаковий відсоток торгової надбавки. Якщо її розмір протягом звітного періоду змінювався, слід визначати обсяг товарообігу окремо за періодами застосування різних розмірів торгової надбавки.

2) Спосіб розрахунку валового доходу за асортиментом товарообігу. Зазначений спосіб використовується у випадку якщо до різних груп товарів застосовуються різні розміри торговельної надбавки. Цей спосіб передбачає обов'язковий облік товарообігу за групами товарів, кожна з яких включає товари з однаковою надбавкою.

3) Метод розрахунку реалізованої торгової націнки за середнім відсотком. Згідно з методикою, викладеною в п. 12.1.6 Методичних рекомендацій з обліку й оформлення операцій прийому, валовий дохід за середнім відсотком розраховується за формулою:

ВД = (Т x П): 100,

Де: П - середній відсоток валового доходу;

Т - товарообіг.

П = (ТНн + ТНП - ТНВ): (Т + ОК) x 100,

де: ТНн - торгова надбавка на залишок товарів на початок звітного періоду (сальдо рахунка 42 "Торгова націнка" на початок звітного періоду);

ТНП - торгова надбавка на товари, що надійшли за звітний період (кредитовий оборот рахунка 42 "Торгова націнка" за звітний період);

Тнв - торгова надбавка на товари, що вибули (дебетовий оборот рахунка 42 "Торгова націнка" за звітний період), (під вибуттям товарів розуміється повернення товарів постачальникам, списання псування товарів і т.п.);

ОК - залишок товарів на кінець звітного періоду (сальдо рахунку 41 "Товари" на кінець звітного періоду).

Даний спосіб є простим і може застосовуватися будь-якими організаціями, які враховують товари за продажними цінами, для розрахунку реалізованої торгової націнки.

4) Спосіб розрахунку валового доходу за асортиментом залишку товарів. Для розрахунку валового доходу за асортиментом залишку товарів необхідні дані про суму торгової націнки, що припадає на залишок товарів на кінець звітного періоду.

Для того щоб отримати такі дані, необхідно вести облік сум нарахованої та реалізованої торгової націнки по кожному найменуванню товару або по групах товарів з однаковими способами нарахування торгової націнки. Як правило, для визначення сум торгової націнки на залишок товарів проводять їх інвентаризацію на кінець кожного місяця. Цей спосіб є найбільш трудомістким і зазвичай використовується або організаціями з маленьким товарообігом, або організаціями, що володіють відповідним програмним забезпеченням.

Необхідно відзначити, що у всіх розглянутих вище способах розрахунку сум реалізованої націнки, за винятком розрахунку націнки за середнім відсотком, отриманий результат (сума реалізованої націнки) може бути використаний при обчисленні податку на прибуток для знаходження покупної вартості реалізованих товарів. У торговельних організаціях можливе застосування схем обліку товарів з використання вартісних і натуральних вимірників ^8:

1. Натурально-вартісна, при якій здійснюється контроль за рухом товарів по окремих найменуваннях в вартості і натуральному вираженні.

2. Індивідуальна (попредметно), при якій проводиться контроль за рухом кожної одиниці товару. Цей метод оцінки може застосовуватися в комісійній торгівлі і в організаціях з вузькою номенклатурою товарів.

3. Вартісна, за якої контроль за рухом товарів здійснюється по всьому об'єму наявних товарів тільки у вартісному вираженні.

Відповідно до положення ПБУ 5 / 01 організаціям надається вибір з наступних способів оцінки списаних запасів ^9:

• за собівартістю одиниці запасів;

• по середній собівартості;

• за собівартістю перших за часом придбань (ФІФО);

• за собівартістю наступних за часом придбання (ЛІФО).

Метод оцінки товарів за собівартістю одиниці запасів полягає в тому, що товари приймаються до обліку за цінами придбання.

За методом середньої собівартості оцінка товарів визначається як добуток кількості товару на кінець звітного періоду на середню ціну товару. Середня ціна визначається як частка ділення вартості товарів, що перебувають у власності підприємства у звітному періоді, на кількість товарів, що перебувають у власності підприємства за звітний період.

За методом ФІФО (перших за часом придбання), оцінка запасів базується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом відповідального періоду в послідовності їх закупівлі, тобто ресурси, першими надходять у продаж, мають бути оцінені по собівартості перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, що значаться на початок місяця.

Цей метод дозволяє отримати оцінку запасів на коней звітного періоду, найбільш адекватну ситуації, що склалася на ринку даного товару, тому що оцінка сформувалася за ціною останніх закупівель. Собівартість реалізованого товару в умовах інфляції буде нижче, тому що при її формуванні враховується вартість ранніх за часом закупівель.

Використання даного методу дозволяє в умовах інфляції занижувати оцінку запасів на кінець звітного періоду, тому що оцінка провадиться за фактичною собівартістю ранніх за часом закупівель.

Собівартість реалізованих товарів у силу того, що при її формуванні враховується вартість пізніх за часом закупівель, найбільш достовірно відображає реальну ситуацію.

Фактичною вартістю товарів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації, а їх придбання, за винятком ПДВ і інших відшкодовуваних податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).

Облікова політика підприємства підлягає оформленню документацією (наказом, розпорядженням) підприємства.

Воно має забезпечити ^10:

1. Повноту відображених в бухобліку всіх фактів господарської діяльності (вимога повноти).

2. 2) Достовірність обліку як можливих доходів і активів, так і втрати (витрат) і пасивів, не допускати створення прихованих резервів (вимога обачності).

3) Тотожність даних аналітичного обліку і залишкам по рахунках вважається облік на перше число кожного місяця, а також тотожність показників бухобліку (вимога несуперечності).

4) Відображення в бухобліку фактів господарської діяльності, виходячи не тільки з правової форми, а й з економічного змісту фактів та умов господарювання (вимога пріоритету змісту перед формою).

Всі пункти облікову політику в організації дотримуються, відбувається своєчасне відображення фактів господарської діяльності в бухобліку і бух. звітності (вимога своєчасності), що призводить до збереження грошових коштів організації та можливості направляти їх на розширення торговельної діяльності (закуп нових товарів, збільшення зарплати, ремонт будівель магазинів).

Таким чином, завдання, що стоять перед бухобліком в торговельній організації можуть бути виконані при правильно організованому обліку. Недоліки бухобліку позначаються на відставанні в обліку, створення умов для розкрадань товарно-матеріальних цінностей, збільшення видатків на продаж, запізнення подання звітності, зменшенню одержуваного прибутку.

1.2 Податкові режими в торгівлі

Роздрібна торгівля - це торгівля товарами і надання послуг покупцям за готівку, а також з використанням платіжних карт. До даного виду підприємницької діяльності не відноситься реалізація підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 6-10 п. 1 ст. 181 НК РФ, продуктів харчування і напоїв, у тому числі алкогольних, як в упаковці і розфасовці виробника, так і без них, у барах, ресторанах, кафе та інших точках громадського харчування.

У торговельних організацій, які займаються реалізацією товарів у роздріб, часто виникає безліч питань, пов'язаних з оподаткуванням, особливо при розрахунку податку на додану вартість, тому що величезна кількість магазинів роздрібної торгівлі одночасно реалізують товари з різними ставками податку.

При роздрібній торгівлі сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, закладена в роздрібну ціну товару, тому, дивлячись по ціннику, неможливо визначити, за якою ставкою податку оподатковується реалізація даного товару.

В оптовій торгівлі на підставі рахунку-фактури відразу можна визначити, за якою ставкою оподатковується даний товар. У роздробі за кожною операцією рахунок-фактура не виписується, та й важко собі уявити, щоб у продовольчому магазині на пакет молока виписувався рахунок-фактура. Тим більше що в книгу продажів у роздрібній торгівлі вносяться показання контрольно-касової техніки, і якщо продавець випише такий рахунок-фактуру, то за правилами, він повинен його також зафіксувати у книзі продажів. У наявності подвійне оподаткування: одна і та ж покупка двічі підпадає під оподаткування.

Природно, що при одночасній реалізації товарів, що підлягають оподаткуванню за різними ставками, визначити суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, досить складно.

Уявімо собі роздрібну організацію, що здійснює продаж продовольчих товарів населенню. У торговому залі одночасно знаходяться хлібобулочні вироби, молоко, борошно і т. п., тобто товари, які оподатковуються за ставкою ПДВ 10%, і кондитерські товари, виноводочних вироби, м'ясні делікатеси і т. д., що оподатковуються за ставкою 18 %.

Як у цьому випадку визначити базу оподаткування по ПДВ? Нагадаємо, що податкове законодавство в цьому випадку вимагає обов'язкового ведення окремого обліку. В іншому разі організації доведеться сплатити ПДВ із усього оподатковуваного обороту за максимальною ставкою. Якщо організація реалізує товари з різними ставками податку, то для обчислення суми податку необхідно керуватися п. 1 ст. 166 НК РФ:

«Сума податку при визначенні податкової бази відповідно до статей 154 - 159 і 162 цього Кодексу обчислюється як відповідна податковій ставці відсоткова частка податкової бази, а при роздільному обліку - як сума податку, отримана в результаті складання сум податків, що обчислюються окремо як відповідні податкових ставок процентні частки відповідних податкових баз ».

Для того щоб правильно обчислити суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, бухгалтер повинен визначити оподатковувані бази за ставкою 10% і базу оподаткування по ставці 18%.

Таким чином, відсутність роздільного обліку в організації роздрібної торгівлі негативно відбивається на її фінансовому становищі. Однак будь-яких правил організації подібного роздільного обліку в роздрібній торгівлі не передбачає ні один нормативний документ.

З метою обчислення ПДВ при реалізації товарів за різними ставками платникам податків доцільно самостійно розробити порядок ведення окремого обліку у своїй організації. Методи організації такого обліку в обов'язковому порядку повинні бути відображені в обліковій політиці для цілей оподаткування.

Організації торгівлі, що реалізує в роздріб товари за різними ставками, у плані ведення окремого обліку за ПДВ рекомендується наступне.

Роздільний облік повинен бути організований таким чином, щоб за його даними можна було безпомилково визначити базу оподаткування для обчислення податку за різними ставками.

Ідеальним варіантом ведення окремого обліку є застосування контрольно-касової техніки, обробній інформацію про що продаються товари за спеціальними штрих-кодами, які наносяться на товар, що знаходиться у продажу. Дана інформація прочитується з продаваного товару і обробляється спеціальною програмою, в результаті організація має інформацію щодо проданих товарів з розбивкою за різними ставками ПДВ. Але така контрольно-касова техніка має досить високу ціну, тому цей варіант можуть використовувати далеко не всі роздрібні організації.

Найбільш прийнятним на сьогоднішній день залишається інвентаризація товарів. При цьому в інвентаризаційних відомостях повинна міститися додатково інформація про залишки товарів і ставки податку.

Це, звичайно, дуже трудомісткий спосіб, застосовувати його фактично можуть роздрібні організації, що мають невеликий товарообіг. Інвентаризація повинна проводитися не рідше одного разу на податковий період за станом на 1-е число місяця, наступного за звітним. Дані інвентаризації повинні відображати всю необхідну інформацію для визначення оподатковуваної бази та суми податків.

У цьому випадку дані про продажі товарів, реалізованих за звітний період, будуть відомі тільки в кінці податкового періоду, і, відповідно, внести дані до книги продажів бухгалтер може тільки в кінці податкового періоду, що фактично являє собою порушення ведення даного регістра. А це може призвести до штрафних санкцій з боку податкових органів. Щоб підстрахуватися, слід відобразити даний порядок заповнення книги продажів в обліковій політиці організації, і тоді, ймовірно, штрафні санкції застосовуватися не будуть, хоча прямо це не встановлено податковим законодавством.

Організації роздрібної торгівлі, які є платниками податку на додану вартість, зобов'язані при обчисленні цього податку виконувати всі вимоги глави 21 «Податок на додану вартість» НК РФ. До обов'язків платника податків входить виставлення рахунків-фактур, ведення книги продажів і книги покупок, заповнення на їх основі податкової декларації та сплата податку до бюджету.

Заповнення всіх необхідних документів платники податків здійснюють відповідно до Постанови Уряду РФ від 2 грудня № 914.

Як здійснюється покупка в роздробі? Покупець платить гроші в касу, отримує на руки чек ККТ, на підставі якого продавець відпускає товар. Проданий товар вноситься в товарний звіт, який подається до бухгалтерії для обробки. Як бачимо, рахунок-фактура при цьому не виписується. Відносно реалізації товарів у роздріб норми податкового законодавства відповідно до п. 7 ст. 168 НК РФ встановлюють наступним чином:

«При реалізації товарів за готівку організаціями (підприємствами) і індивідуальними підприємцями роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також іншими організаціями, індивідуальними підприємцями, які виконують роботи та надають платні послуги безпосередньо населенню, вимоги, встановлені пунктами 3 і 4 цієї статті, з оформлення розрахункових документів і виставлення рахунків-фактур вважаються виконаними, якщо продавець видав покупцеві касовий чек або інший документ встановленої форми ».

Це означає, що якщо продавець видав покупцеві чек ККТ, то його обов'язки з оформлення розрахункових документів та виставлення рахунку-фактури вважаються виконаними. Книги продажів роздрібні торговельні організації заповнюють саме на підставі показань контрольних стрічок контрольно-касової техніки.

1.3 Ціни, ціноутворення

Роздрібний торговець повинен встановлювати ціни на товари і послуги таким чином, щоб отримувати прибуток і задовольняти потреби покупців, одночасно пристосовуючись до різних обмеженням. Ціноутворення - найважливіший стратегічний чинник, оскільки воно безпосередньо пов'язане з цілями компанії і з іншими елементами роздрібної торгівлі. Цінова стратегія повинна відповідати загальному іміджу фірми (позиціонуванню), а також її цілям щодо обсягів продажів, прибутків і прибутків на інвестований капітал.

Роздрібна фірма може вибрати один з трьох варіантів ціноутворення, причому у кожного з них свої переваги і недоліки.

1. При "дисконтної" орієнтації (тобто орієнтації на надання знижок) компанія використовує низькі ціни як саме головна конкурентна перевага. "Неелітних" імідж, мінімальні зручності для покупців, малий розмір прибутку на одиницю товару - все це означає, що цільовий ринок представляють чутливі до ціни покупці; операційні витрати низькі, а оборотність запасів висока. До цієї категорії відносяться магазини знижених цін і дисконтні універмаги.

2. Якщо фірма орієнтується на ринкові ціни, то у неї середній рівень. Тут хороший рівень обслуговування та приємна атмосфера, що приваблює покупців середнього класу. Розмір прибутку на одиницю товару - від помірної до значної, асортимент складається з товарів середнього і вище середньої якості. Такий фірмі важко розширювати діапазон цін на свої товари, оскільки її тіснять конкуренти, які позиціонують себе як дисконтних магазинів, з одного боку, і престижних - з іншого. До цієї категорії належать традиційні універмаги і багато аптек.

3. Для фірм, що орієнтуються на вищий рівень, імідж "престижності" є основною конкурентною перевагою. Більш вузький цільовий ринок, високі операційні витрати, низька оборотність запасів - все це означає прихильність покупців, високий рівень сервісу і особливий асортимент, а також великий прибуток на одиницю товару. До даної категорії належать універмаги вищого розряду і спеціалізовані магазини.

Один з ключових принципів успішної роздрібної торгівлі - це висока цінність з точки зору покупця обраної цінової орієнтації. Кожен клієнт, набуває він стопку дешевої папери за 3 долари або витисненої папери за 50 доларів, хоче відчувати, що робить вигідну і вдалу покупку, отримує за свої гроші щось цінне. Причому покупець не обов'язково шукає найкращу ціну. Дуже часто його більше цікавить вища цінність.

Чутливість до ціни змінюється від одного сегмента ринку до іншого і залежить від орієнтації покупців. Розглянемо кілька сегментів ринку.

• Ощадливі покупці. Вважають, що конкуруючі роздрібні фірми схожі одна на іншу (тобто не роблять між ними відмінностей), і ходять по магазинах у пошуках самих низьких цін. В останні роки цей сегмент ринку відчутно збільшився.

• Покупці, орієнтовані на престиж. Сприймають конкуруючі фірми як абсолютно різні компанії. Їх скоріше цікавить престижність торгових марок і послуг, ніж ціна.

• Покупці, орієнтовані на асортимент. Віддають перевагу магазини з великим вибором продовольчих товарів. Прагнуть купувати товари за "справедливим" цінами.

• Покупці, орієнтовані на індивідуальний підхід. Роблять покупки там, де їх добре знають. Встановлюють тісні особисті зв'язки з персоналом і з самою фірмою. Ці покупці готові заплатити ціну трохи вище середньої.

• Покупці, орієнтовані на зручність. Роблять покупки тільки тому, що це необхідно. Їм потрібні магазини, розташовані поблизу і з довгим робочим днем; можуть купувати товари за каталогом або в Web. Ці люди готові платити більш високі ціни.

Виділивши потенційні сегменти, роздрібний торговець може визначити, які з них сформують його цільовий ринок.

Іноді роздрібні торговці встановлюють на деякі товари ціну нижче собівартості, щоб залучити в магазин більше покупців. Такі товари називають продаються зі збитками для залучення покупців, або збитковими лідерами. Подібний метод часто використовують супермаркети, щоб підвищити загальний обсяг продажів і прибуток. У своїх діях вони виходять з того, що люди, якщо вони вже зайшли в магазин, то куплять не один товар, а декілька. Наприклад, менеджери магазинів з продажу автомобільних приладдя вважають масло товаром, продаються зі збитками для залучення покупців. Оскільки масло продають у великих кількостях, його використовують для потягу покупців у магазин.

Витрати роздрібного торговця включають обчислення ціни за одиницю товару, друкування ярликів для продуктів і полиць і ведення обліку в комп'ютерних файлах. Ці витрати залежать від го, хто прикріплює ярлики до товарів (постачальник або роздрібний торговець), кількості товарів, на яких необхідно вказати ціну за одиницю товару, частоти зміни ціни, обсягу продажів і кількості магазинів у мережі.

Керівники супермаркетів говорять, що зазначення ціни за одиницю товару обходиться їм дешево, але невеликі продовольчі магазини несуть великі витрати.

Взагалі роздрібним торговцям корисно використовувати стратегію вказівки ціни за одиницю товару, навіть якщо закон цього від них не вимагає. Наприклад, система вказівки ціни за одиницю товару у багатьох компаніях не тільки рентабельна, але і приносить прибуток, тому що при вказівці ціни помилок стає менше, поліпшується контроль запасів і площі використовуються більш раціонально.

Широке повсюдне впровадження комп'ютеризованих контрольно-касових систем призвело до того, що багато фірм, особливо супермаркети, почали пропагувати ідею зняття цінника на товар. Це означає, що ціна вказується тільки на полицях або вивісках, але не на окремих товарах. Скануючий обладнання зчитує заздалегідь нанесені коди на етикетках товарів і вносить дані про ціну в касовий апарат на пункті контролю.

Цінова стратегія - стратегічна лінія, що проводиться продавцями товарів стосовно встановлення цін пропозиції на ринку. Розрізняють: стратегію високих цін - "зняття вершків" при продажу товарів-новинок; стратегію низьких цін - при проникненні на ринок; стратегію диференційованих цін з використанням знижок, надбавок, пільг; стратегію престижних цін на товари вищої якості, особливої ​​привабливості.

Цінова стратегія може бути орієнтована на попит, видатки та / або на конкурентів. Як правило, при виборі цінової стратегії роздрібні торговці вдаються до поєднання перерахованих підходів, тому їх не можна розглядати як незалежні один від одного.

1. Ціноутворення, орієнтоване на попит

При такому підході роздрібний торговець намагається оцінити, скільки споживачів зроблять покупки в залежності від різних цін, і зупиняється на тій цифрі, яка дозволить досягти поставлених цілей щодо обсягу продажів. Якщо при використанні методу ціноутворення на основі витрат орієнтуються на витрати, то в даному випадку більше уваги звертають на зацікавленість покупців. Використовуючи такий метод, дуже важливо розуміти особливості людської психології.

Існує два аспекти психологічного ціноутворення - зв'язок (або асоціація) ціни з якістю і престижне ціноутворення. Згідно з концепцією про зв'язок ціни з якістю, для багатьох споживачів висока ціна означає високу якість, а низька ціна свідчить про погану якість. Така асоціація грає вирішальну роль, якщо конкуруючі фірми або продукти важко порівнювати з якихось інших критеріях, крім вартості; покупці не мають великого досвіду або не впевнені, наскільки правильно вони оцінюють якість (наприклад, у разі нової роздрібної фірми або продукту); покупцям здається, що існує велика різниця між фірмами або товарами; назви торгових марок не мають особливого значення при виборі товару.

Численні дослідження переконливо довели існування зв'язку між ціною і якістю, але був виявлений і інший цікавий факт. Якщо присутні інші ознаки якості, наприклад характеристика роздрібної фірми або товару, а також товари широко відомих торгових марок, то при оцінці роздрібної фірми в цілому або якості товару зокрема ці критерії мають більше значення для людини, ніж ціна.

Престижне ціноутворення має місце у випадку, коли продавець впевнений, що споживачі не стануть купувати продукти або послуги за ціною, яку вони вважають занадто низькою. Цей метод, що зв'язує ціну з якістю, заснований на припущенні про те, що з точки зору споживачів занадто низька ціна означає погану якість або відсутність престижу. Крім того, деякі люди при виборі роздрібної фірми звертають увагу саме на високі ціни, і не стануть робити покупки там, де ціни їм здаються занадто низькими.

Але метод престижного ціноутворення не можна застосовувати до всіх покупців. Тому, перш ніж вибрати стратегію ціноутворення, роздрібний торговець повинен проаналізувати цільовий ринок. Багато людей дуже економні і завжди прагнуть купувати задешево; тому такі психологічні трюки, як асоціація ціни з якістю або престижне ціноутворення, до них не застосовуються.

2. Ціноутворення, орієнтоване на витрати

Метод націнки, одна з форм ціноутворення, орієнтованого на витрати, - це найпоширеніший метод ціноутворення в роздрібній торгівлі. При його використанні роздрібний торговець встановлює ціну, підсумовуючи собівартість одиниці товару, операційні витрати і бажаний прибуток. Націнка - це різниця між собівартістю товару і роздрібної відпускною ціною. Якщо роздрібний торговець купує стіл за 200 доларів і продає його за 300 доларів, то ці додаткові 100 доларів будуть використовуватися для покриття операційних витрат та отримання прибутку. Націнка становить 33,3% роздрібної ціни або 50% собівартості.

Відсоток націнки залежить від традиційної націнки на даний товар, прейскурантної ціни, запропонованої постачальником, швидкості обороту запасів, конкуренції, орендної плати та інших накладних витрат, ступеня, в якій продукту потрібна заміна або обслуговування, а також необхідності заходів щодо стимулювання збуту. Націнку можна обчислити на основі роздрібної відпускної ціни або собівартості, зазвичай для цього використовується роздрібна ціна.

По-перше, витрати роздрібної фірми, уцінки і прибуток завжди визначаються як відсоток від продажів. Тому якщо націнку відобразити як відсоток від продажів, вона буде більш осмисленим. По-друге, виробники призначають роздрібним фірмам свої відпускні ціни і торгові знижки як зниження на певний відсоток роздрібних прейскурантних цін. По-третє, дані про роздрібну ціну більш доступні, ніж дані про собівартість. І нарешті, якщо прибуток виразити як відсоток від роздрібної ціни, вона виявиться менше. Це корисно у відносинах з державними організаціями, співробітниками і споживачами.

Первісна націнка - це різниця між вихідною роздрібною ціною, призначеної для товару, і собівартістю товару. Реальна націнка - це різниця між реальною ціною, одержуваної за проданий товар протягом певного часу, і собівартістю товару. Реальна націнка пов'язана з реальною ціною, яку платить покупець, тому її важко підрахувати заздалегідь. Різниця між первинною та реальної націнкою полягає в тому, що остання відображає зміни вихідної роздрібної ціни через уцінок, додаткових націнок, дефіциту і знижок. Відсоток первісної націнки залежить від запланованих операційних витрат роздрібної фірми, прибутку, втрат і чистого обсягу продажів. Якщо заплановані роздрібні втрати рівні нулю, то відсоток початкової націнки дорівнює сумі запланованих операційних витрат і прибутку, ділених на запланований чистий обсяг продажів.

Дотримуючись політиці змінних націнок, роздрібний торговець навмисно змінює націнки в залежності від категорії товару, щоб досягти чотирьох основних цілей. Перерахуємо її основні положення.

1. Витрати, пов'язані з окремими категоріями товарів або послуг, можуть змінюватися в широкому діапазоні. Для деяких товарів потрібно значна переробка (наприклад, для одягу) або установка (укладання) (наприклад, для килимових покриттів). Навіть у межах однієї групи товарів, такий як жіночий одяг, на дорогі модні фасони доведеться зробити більш високу уцінку в кінці року, ніж на недорогому одягу. У дорогою лінії одягу буде більш висока початкова націнка.

2. Сума інвестицій у товари може бути неоднаковою. Наприклад, у відділі великої побутової техніки, яку роздрібний торговець регулярно замовляє в оптовика, націнки будуть нижче, ніж у відділі вишуканих ювелірних виробів, де потрібно постійно підтримувати повний асортимент товару.

3. Для продажу різних товарів можуть знадобитися різні заходи по стимулюванню збуту і вміння торгувати. Наприклад, для продажу кухонного комбайна, швидше за все, буде потрібно більше зусиль, ніж для продажу тостера.

4. З допомогою політики змінних націнок роздрібна фірма може залучити в магазин більше покупців, рекламуючи окремі продукти за особливо привабливими цінами.

Це веде до лідерському ціноутворення. Існує і такий метод планування змінних націнок, як визначення прямої прибутковості товару. Метод полягає в тому, що роздрібний торговець оцінює прибутковість кожної категорії або одиниці товару, підраховуючи скориговану валовий прибуток на одиницю товару і розподіляючи прямі витрати для таких дорогих категорій, як складування, транспортування, обробка та продаж. Потім можна встановити найкращу націнку для кожної категорії або найменування товару. Цей метод використовують в деяких супермаркетах, дисконтних магазинах та інших роздрібних компаніях. Основні труднощі при цьому полягає в розподілі витрат.

3. Ціноутворення, орієнтоване на конкурентів. При ціноутворенні, орієнтованому на конкурентів, роздрібний торговець звертає увагу на ціни конкурентів, а не на попит і витрати. Якщо у своїй політиці ціноутворення компанія орієнтується на конкурентів, то вона не змінює свої ціни у випадку коливань попиту або витрат, якщо цього не зроблять конкуренти. Відповідно такий роздрібний торговець змінить ціни услід за конкурентами, навіть якщо попит і витрати залишаться колишніми. Роздрібний торговець, що орієнтується на конкурентів, може встановлювати ціни нижче ринкових, на рівні ринкових або вище ринкових.

Ціноутворення, орієнтоване на конкурентів, має узгоджуватися з загальним комплексом стратегій. Фірма, що має вигідне розташування, відмінне обслуговування, хороший асортимент, сприятливий імідж і ексклюзивні торгові марки, може встановлювати ціни вищі, ніж у конкурентів. Але ціноутворення вище ринкового рівня не підходить для роздрібної фірми, яка розташована в незручному місці, використовує систему самообслуговування, продає тільки найбільш ходові товари і не пропонує товарів, реально відрізняються від товарів інших фірм.

Метод ціноутворення, орієнтованого на конкурентів, можна використовувати з кількох причин. Це досить простий метод, для якого не потрібно будувати криву попиту або думати про цінову еластичності. І роздрібний торговець, і покупець сприймають існуючу ринкову ціну як справедливу. Ціноутворення на ринковому рівні не підриває позиції конкурентів і тому, як правило, не викликає у відповідь заходів з їхнього боку. Таким чином, якщо ціноутворення орієнтоване на попит, то роздрібний торговець встановлює ціни в залежності від бажання споживачів. Він визначає діапазон цін, прийнятний для даного цільового ринку. Верхня межа діапазону називається стелею цін; це максимальна сума, яку більшість людей готові платити за деякий товар або послугу. Якщо ціноутворення орієнтоване на витрати, то роздрібний торговець встановлює прийнятну для себе мінімальну ціну, яка дозволить йому отримати певний прибуток. Зазвичай він підсумовує собівартість товарів та операційні витрати, а потім до отриманого результату додає розмір прибутку. Якщо ціноутворення орієнтоване на конкурентів, то роздрібний торговець встановлює ціни відповідно до цін конкурентів. Для цього роздрібний торговець вивчає рівні цін основних конкурентів і їх вплив на обсяги продажів.

2 ОБЛІК ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У ІП АНТІПОВА Є.А.

2.1 Облік надходження та зберігання товарів у ІП Антипова Є.А.

Усі товарні операції діляться на два види: надходження товарів в організацію роздрібної торгівлі та їх вибуття. В організації роздрібної торгівлі товари надходять головним чином від постачальників і оформляються товаросупровідними документами, передбаченими умовами поставки товарів і правилами перевезення вантажів (накладної, товарно-транспортної накладної, залізничної накладної, коносаментом чи рахунком-фактурою) ^11.

У накладній вказується номер і дата виписки; найменування постачальника і покупця; найменування і короткий опис товару, його кількість (в одиницях), ціна і загальна сума (з урахуванням податку на додану вартість) відпущеного товару.

Накладна підписується матеріально відповідальними особами, що здали і прийняв товар і завіряється круглими печатками організацій постачальника і одержувача.

Товарно-транспортну накладну виписують при доставці товарів автомобільними транспортному. Товарно-транспортна накладна складається з двох розділів: товарного і транспортного. Залежно від особливостей товарів до товарно-транспортної накладної можуть додаватися інші документи, що прямують з вантажем.

Наприклад, за договором № 12А від 10 вересня 2009 р. (див. Додаток А) ІП Антіпов О.О. придбало у ТОВ «СКАТ» гуму ТМКЩ 2мм в кількості 9,96 кг. за ціною 97,35 руб / кг. з урахуванням ПДВ на суму 969 крб. 61 копійка (з урахуванням транспортних витрат).

На придбані товари ІП Антіпов О.О. отримав наступні товаросупровідні документи: (див. Додатки Б-Д)

- Товарна накладна від «25» вересня 2009 р. № 535,

- Рахунок-фактура від «25» вересня 2009 р. № 533,

- Товарно-транспортна накладна від «25» вересня 2009 р № 535,

- Паспорт якості заводу-виготовлювача.

Поквартально бухгалтерія постачальника (ТОВ «СКАТ») складає акт звірки взаємних розрахунків і направляє на адресу ІП Антіпов О.О. для перевірки та підписання.

При доставці товарів залізничним транспортом в якості супровідного документа виступає залізнична накладна.

До залізничної накладної можуть бути включені специфікації та пакувальні листи, про що робиться відмітка у накладній. Якщо товар відправлений по залізниці в контейнерах, то оформляється «Накладна на перевезення вантажу в універсальному контейнері» або виписується рахунок - фактура.

Рахунок-фактура є основним первинним документом, є підставою для розрахунків з постачальниками.

Якщо товари отримує матеріально-відповідальна особа поза складу покупця, то необхідним документом є довіреність, яка підтверджує право матеріально відповідальної особи на отримання товару.

Порядок оформлення та отримання за ними товарів встановлено «Інструкцією про порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і відпуску їх за довіреністю», затвердженої Постановою Державного Комітету статистики РФ від 30.10.97 р. № 71а.

Порядок приймання товарів і її документальне оформлення залежать: від місця приймання, характеру приймання (за кількістю, якістю, комплектності), від ступеня відповідності договору поставки супровідними документами ^12.

Приймання товарів за кількістю в організаціях роздрібної торгівлі передбачає перевірку відповідності фактичної наявності товару даним, що містяться у транспортних, супровідних або розрахункових документах.

Приймання товару на складі постачальника здійснюється матеріально відповідальною особою підприємства роздрібної торгівлі за дорученням.

Якщо товар знаходиться в непорушеною тарі, то приймання може проводитися за кількістю місць, масою брутто або за кількістю товарних одиниць і маркування на тарі. Якщо не проводиться перевірка фактичної наявності товару в тарі, то необхідно зробити позначку про це в супровідному документі.

Якщо кількість і якість товару, що надійшов відповідає зазначеному в товаросупровідних документах, то на супровідні документи (накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, якісне посвідчення та інші документи, що засвідчують кількість та якість товарів, що надійшли) накладається штамп організації, що підтверджує відповідність прийнятих товарів даним, зазначеним у супровідних документах.

Матеріально відповідальна особа, яка здійснює приймання товару, ставить свій підпис на товаросупровідних документах і завіряє її круглою печаткою організації торгівлі.

У разі невідповідності фактичної наявності товарів або відхилення за якістю, встановленим у договорі, або даним, зазначеним у супровідних документах, складається акт, який є юридичною підставою для пред'явлення претензій постачальнику.

Акт складається комісією, до складу якої повинні входити матеріально відповідальні особи організації роздрібної торгівлі, представник постачальника (можливо складання акта в односторонньому порядку за згодою постачальника або його відсутності).

При закупівлі товару або його приймання керівникам підприємств роздрібної торгівлі необхідно стежити за наявністю сертифіката відповідності на закуповуваний товар.

Наприклад, за договором № 158/59 від 2 липня 2009 ІП Антіпов О.О. придбав у ТОВ «Алексинский фарби» мастило Терми в кількості 16 кг за ціною 219 руб / кг з урахуванням ПДВ на суму 3504 крб.

При прийомі товару була стався розлив мастила в кількості 5 кг. У ході розслідування події випадку було встановлено винну особу - завідувач складом ІП Антіпов О.О. Холодов А.Ю.

Бухгалтерією ІП Антіпов Е.А складаються такі записи:

Д-т 41-1 «Товари на складах» К-т 60 -1 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками (у рублях)» - 2969 руб. 50 копійок - отримана і оприбуткована мастило в кількості 16 кг

Д-т 19-3 «Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів» К-т 60-1 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками (у рублях)» - 534 руб.50 копійок - нарахований ПДВ по придбаних цінностях.

Д-т 60-1 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками (у рублях)» К-т 51 «Розрахункові рахунки» - 3504 руб. - Проведена оплата постачальнику

Після перерахування постачальнику оплати за товар ІП Антіпов Е.А приймає до відрахування ПДВ при розрахунках з бюджетом незалежно від факту реалізації товарів (при правильному оформленні рахунку-фактури і товарною накладною ТОРГ-12), що відображається записом на суму ПДВ за оплаченим і вступили товарам :

Д-т 68 «Розрахунки по податках і зборах» К-т 19-3 «Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів» - 534 руб. 50 копійок

Д-т 94 «Нестачі і втрати про псування цінностей» К-т 41-1 «Товари на складах» - 5 кг. - Виявлена ​​недостача.

Д-т 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями» К-т 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» -1095 руб. (219 * 5 кг) - недостача віднесена на винну особу.

Відшкодування шкоди винною особою холодовим А.Ю.. може бути вироблено наступними способами:

1. Шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок ІП Антипова Е.А

Д-т 51 «Розрахункові рахунки» К-т 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями»;

2. Шляхом внесення суми в касу ІП Антипова Е.А: Д-т 50 «Каса» К-т 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями»;

3. Шляхом утримання суми із заробітної плати: Д-т 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» К-т 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями».

Відповідно до ст. 248 Трудового Кодексу РФ із заробітної плати винної особи можна утримувати суму недостачі тільки в наступних випадках:

-За наявності письмової згоди працівника на це утримання;

-За рішенням суду

Працівник ІП Антипова Е.А Холодов А.Ю., допустив розлив мастила, дав письмову згоду на утримання суми нестачі із заробітної плати.

Бухгалтерією ІП Антіпов Е.А складена проводка: Д-т 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» К-т 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями» - 1095 руб. - Утримання нестачі з заробітної плати Ніконова В.О.

Повернення товару постачальнику при виявленні браку в процесі реалізації товару, при невідповідності товару стандарту або узгодженим зразком за якістю, некомплектності товарів здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної. Умови повернення постачальнику можуть бути різними і обумовлюються у договорі поставки.

Первинні документи по приходу товарів повинні бути пронумеровані і підшиті до журналу надходження товарів, який повинен містити назву прибуткового документа, його дату і номер, коротку характеристику документа, дату реєстрації документа, відомості про які надійшли товари. Отримані рахунки - фактури реєструються у встановленому порядку в книзі покупок (див. Додаток Р).

Реалізація реєструється, згідно чеків контрольно - касових машин, в книзі продажів.

Однією з ознак обліку товарів в організаціях роздрібної торгівлі є складання матеріально відповідальними особами звітності про наявність та рух товарів. Матеріально-відповідальна особа на основі фактичного отримання товарів та їх реалізації становить товарний звіт ^13.

У прибуткової частини товарного звіту кожен прибутковий документ (джерело надходження товарів, номер і дата документа, сума надійшли товарів) записується окремо і підраховується загальна сума оприбуткованих товарів за даний звітний період, а також підсумок приходу із залишком на початок періоду. У видатковій частині товарного звіту також окремо записують кожен видатковий документ (напрямок вибуття товарів, номер і дата документа, сума вибулих товарів). Після цього визначають залишок товарів на кінець звітного періоду. Усередині кожного виду надходження і витрат документи розташовуються в хронологічному порядку. Загальна кількість документів, на підставі яких складено товарний звіт, вказують прописом у кінці звіту. Товарний звіт підписує матеріально-відповідальна особа. Товарний звіт складають під копірку у двох примірниках. Перший примірник скріплюють з документами, які розташовують у порядку послідовності записів і віддають у бухгалтерію. Бухгалтер в присутності матеріально-відповідальної особи перевіряє товарний звіт та розписується в обох примірниках про прийняття звіту і вказує дату. Перший примірник звіту разом з документами, на підставі яких він був складений, залишається в бухгалтерії, а другий передається матеріально-відповідальній особі. Після цього кожен документ перевіряють з точки зору законності здійснених операцій правильності цін, таксування і підрахунку.

У ІП Антіпов Е.А товарний звіт складається щомісяця матеріально-відповідальною особою, а потім передається в бухгалтерію для його перевірки.

Особливістю обліку товарних операцій в організаціях роздрібної торгівлі є те, що облік товарів відображається на рахунку 41 "Товари" (субрахунок 2 "Товари в роздрібній торгівлі") за ціною придбання плюс торговельна надбавка. Якщо товар знаходиться у організації роздрібної торгівлі, але не є її власністю, то його облік здійснюється на позабалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" (при виникненні питань, пов'язаних з оплатою товару, або за умовами договору товари заборонено продавати до їх оплати) ^14.

Облік товарів, прийнятих для реалізації на комісійних засадах в організаціях роздрібної торгівлі враховують на позабалансовому рахунку 004 "Товари прийняті на комісію". Так як в ІП Антипова Е.А облік товарів організується за продажними цінами, різниця між купівельною вартістю і вартістю за продажними цінами відбивається відокремлено на рахунку 42 "Торговельна націнка". Рахунок 42 "Торгова націнка" є регулюючим контрольним рахунком по відношенню до рахунку 41 "Товари". Якщо з сальдо рахунку 41 "Товари" відняти сальдо рахунку 42 "Торговельна націнка" різниця покаже покупну вартість товарів. Рахунок 42 "Торгова націнка" не може існувати самостійно, він застосовується тільки в поєднанні з рахунком 41 "Товари" і лише за умови товарів за продажними цінами. Взаємозв'язок рахунків 41 "Товари" і 42 "Торгова націнка". Так в ІП Антипова Е.А товари надходять від постачальників, при цьому складається договір поставки (див. Додаток А) і тому в рахунку - фактурі відразу відображена торгова націнка на товар, що надійшов. Особливістю обліку надходження товарів у роздрібній торгівлі є те, що податок на додану вартість за що надійшли товарах не відображається на дебеті рахунку 19 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям", а записується на дебеті рахунку 41 "Товари".

Аналітичний облік товарів ведуть як матеріально-відповідальні особи, так і бухгалтерія. Його головна мета - отримання інформації, необхідної для управління товарними запасами.

На підставі Федерального закону «Про бухгалтерський облік» розроблено «Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації» № 34н від 30 грудня 1999 р. (із змінами на 26 березня 2007р.), Яке визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання бухгалтерської звітності за законодавством РФ незалежно від їх організаційно-правової форми, а також взаємовідносини організації з зовнішніми споживачами бухгалтерської звітності ^15.

На підставі Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» ІП Антипова Е.А (див. Додаток Е) у ході своєї діяльності здійснює:

• формування облікової політики - формується головним бухгалтером і затверджується керівником організації, при цьому затверджуються: робочий план рахунків (див. Додаток П), форми первинних документів, що застосовуються для здійснення господарської діяльності, порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації, методи оцінки активів і зобов'язань, правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за господарськими операціями;

• розкриття облікової політики - про необхідність організації розкривати прийняті при формуванні облікової політики способи бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності. Істотними є способи ведення бухгалтерського обліку без знання, про застосування яких неможлива достовірна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів або фінансових результатів діяльності організації;

• зміна облікової політики, може проводитися у випадках: зміни законодавства РФ або нормативних актів з бухгалтерського обліку, розробкою організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку, істотної зміни умов діяльності.

Серед документів, що підлягають перевірці, виділяють первинні документи, регістри обліку, звітність ^16.

Первинні документи включають:

1. Наказ про облікову політику організації;

2. Договори-купівлі продажу;

Регістри синтетичного та аналітичного обліку включають:

1. Головну книгу;

2. Журнал-ордер № 11;

3. Відомість відвантаження та реалізації готової продукції;

Таким чином, порядок і строки прийому товарів за кількістю, якістю та комплектності та його документального оформлення регулюються діючими технічними умовами поставки, договорами купівлі-продажу та інструкціями про порядок приймання товарів за кількістю, якістю та комплектністю.

2. Облік реалізації товарів на прикладі ІП Антипова Є.А.

Реалізацією продукції завершується кругообіг коштів організації, в результаті чого створюється можливість з отриманої виручки провести розрахунки з постачальниками матеріалів, з працівниками по оплаті праці, з бюджетом по податках і зборах, платежах до позабюджетних фондів, з банком по кредитах, іншими кредиторами.

Продаж продукції, робіт та послуг має дозволити не тільки відшкодувати витрати з їх виробництва та збуту, а й отримати прибуток - один з найважливіших джерел оновлення і розширення виробництва.

Продукція, роботи та послуги вважаються проданими при переході права власності на них від продавця до покупця, від виробника до споживача. З цього моменту їх вартість включається до обсягу виручки і дохід організації. Обсяг виручки від продажу продукції, виконаних робіт і наданих послуг є найважливішим показником, що характеризує виробничу і фінансову діяльність комерційної організації, виробничого підприємства.

У поточному обліку продається продукція оцінюється:

- За фактичною виробничою собівартістю, тобто з включенням всіх витрат або тільки прямих витрат;

- За плановою, тобто нормативної виробничої собівартості або продажними цінами.

Якщо організація застосовує планову (нормативну) собівартість чи продажні ціни, то після закінчення звітного місяця обчислюється фактична собівартість проданої продукції, робіт, послуг. При розрахунку фактичної собівартості використовуються дані про залишок продукції на складі (у відвантаженні) і про випуск або її відвантаженні за місяць за обліковими цінами (планова чи нормативна собівартість продажні ціни) і по фактичній собівартості. При цьому обчислюється коефіцієнт відношення фактичної собівартості до вартості за обліковими цінами, який множиться на вартість за обліковими цінами проданої продукції.

У ІП Антипова Е.А., продаж продукції (робіт, послуг) здійснюється: за вільними відпускними цінами і тарифами. Вільні продажні ціни узгоджуються сторонами угоди, тобто продавцем і покупцем.

Проаналізувавши документи ІП Антипова Євгена Альбертовича, можна сказати про те, що всі фінансові результати даного підприємства у більшою мірою відображаються на рахунку 90 "Продажі", що пов'язано з тим фактом, що дана операція є однією з основних для підприємства, а так само на рахунку 98 "Доходи майбутніх періодів" і на рахунку 99 "Прибутки і збитки".

Якщо, як у нашому випадку у ІП Антипова Е.А., у розрахунках використовуються вільні договірні ціни, то вони можуть бути перевірені з боку податкових органів. Перевірці піддаються ціни при відхиленні їх більш ніж на 20% від рівня ринкових цін на ідентичні вироби, ціни за договорами, укладеними між взаємозалежними організаціями, з товарообмінних операцій і зовнішньоторговельних операціях.

Перевірка цін, зазначених у договорі, здійснюється:

- На основі документально підтвердженої інформації, отриманої з офіційних джерел про ринкові ціни.

До офіційних джерел належить наступна інформація: про біржовими котируваннями і ринкових цінах, опублікованих у друкованих виданнях державними органами за статистикою і органами, які регулюють ціноутворення, а також висновки експертів, які мають право на здійснення оціночної діяльності;

- Методом ціни подальшого продажу.

При цьому методі в основу перевірки береться ціна, за якою в подальшому продавалася продукція. Цей метод використовується у випадку відсутності на ринку угод по ідентичних або однорідним товарам;

- Витратним методом, при якому ринкова ціна розраховується як сума проведених витрат та звичайного прибутку для даної сфери діяльності.

Звичайний розмір прибутку дорівнює рівню рентабельності, що склався за аналогічним товарам. Відомості про рівень рентабельності отримують від органів статистики та органів ціноутворення.

Продаж товарів за готівковий розрахунок у ІП Антипова Є.А. виробляється з використанням касових підсумовуючих апаратів. При закриття магазину завідуючий магазином у присутності касира знімає показники грошових підсумкових лічильників (отримує роздруківку), які записуються в книгу касира-операціоніста (див. Додаток Ж). Контрольна стрічка (див. Додаток І) дозволяє побачити суму виручки за день, яку також записують в цю книгу.

Наприклад, IP Антіпов Е.А виписав товарний чек (див. Додаток К) у відповідності з вибором покупця. Покупцем був оплачений товар і касир пробив чек.

Бухгалтерією ІП Антипова Є.А. складені проводки:

Д-т 50 «Каса» К-т 62-1 «Розрахунки з покупцями і замовниками (в рублях)» - 9500 руб. - Надійшла оплата від покупця.

Д-т 90-2 "Собівартість продажів» К-т 41-1 «Товари на складах» - 4606 руб. - Списано товар за собівартістю зі складу на фінансовий результат

Фінансовий результат від реалізації товарів і надання послуг склав 4894 руб. (9500 руб. - 4606 руб.)

Виручка щоденно здається в головну касу, і вона показується в прибутковій частині звіту касира головної каси на підставі прибуткових касових ордерів. Сума реалізованих товарів відображається у видатковій частині товарно-грошового звіту на підставі квитанцій до прибуткових касових ордерах. Ці суми повинні бути тотожні. Здача виручки з головної каси в банк оформляється видатковим касовим ордером.

Серйозним порушенням вимог нормативних документів є той факт, що прибуткові касові ордери регулярно не підписуються головним бухгалтером, а видаткові, крім того, не підписуються директором.

Товарно-грошовий звіт з роздрібної торгівлі здається в бухгалтерію раз на тиждень. Після закінчення звітного місяця, складається журнал проводок і всі дані узагальнюються.

Так як оперативних даних про реалізацію товарів у роздробі, як з оптової торгівлі, отримати не можна, і вони часто заносяться до комп'ютерної програми з запізненням, то й виключається можливість прийняття оперативних управлінських рішень, побудованих на достовірній та якісної інформації про обсяги роздрібної реалізації, що є досить серйозним недоліком у роботі підприємства.

У виписуються розрахунково-платіжних документах вказуються: ціна, кількість продукції, вартість продукції за продажними цінами, ПДВ, податок з продажів і загальна сума до отримання.

Важливою передумовою організації обліку продажу продукції, достовірного обчислення фінансових результатів є наявність своєчасно і правильно оформлених договорів продажів первинних документів, графіка документообігу, номенклатури-цінника на вироблену продукцію та ін

До завдань обліку продажів продукції відносяться:

• контроль за своєчасним і правильним оформленням первинних документів по збуту і продажу продукції;

• своєчасна виписка та надання покупцеві і банку розрахунково-платіжних документів;

• забезпечення інформацією про наявність та рух продукції керівників відповідних підрозділів з ​​метою здійснення контролю за своєчасним оприбуткуванням, відвантаженням і збереженням готової продукції;

• контроль за своєчасним надходженням грошових коштів: від продажу продукції, звірка взаємних розрахунків з покупцями ^17.

Виручка від продажу продукції та надходження, пов'язані з виконанням робіт і послуг являють собою доходи від звичайних видів діяльності. "

Згідно обліковій політиці проведеної на підприємстві ІП Антипова Євгена Альбертовича визначення виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і визнання прибутку, відповідної отриманої виручки, проводиться з моменту відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Реалізація товарів обліковується на операційно-результативному рахунку 90 "Продажі". Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про доходи та витрати, пов'язані з видами діяльності, зазначеними у статуті організації, а також для визначення фінансового результату по них. На рахунку 90 "Продажі" відображаються виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг і собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг. Сума виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг відображається в бухгалтерському обліку на момент її визнання у відповідності до облікової політики організації, тобто за дебетом рахунка 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» та інших і кредитом рахунку 90 "Продажі". Одночасно вартість реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг списується з кредиту рахунку 41 "Товари" в дебет рахунку 90 "Продажі".

В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату своїх активів за договором оренди, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цією діяльність (орендна плата).

В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цією діяльністю (ліцензійні платежі (включаючи роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності).

Якщо перераховані вище послуги не є предметом діяльності організації, то надходження, одержувані організаціями від їх надання, відносяться до операційних доходів.

Вказаним положенням підкреслюється, що доходи за звичайними видами діяльності визнаються в бухгалтерському обліку при одночасному дотриманні наступних умов:

а) організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином;

б) сума виручки може бути визначена;

в) є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації;

г) право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до покупця або робота прийнята замовником (послуга надана);

д) витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.

Угоди з продажу продукції (робіт, послуг) здійснюються організаціями відповідно до договорів, оформленими виходячи з положень ГК РФ. До них належать договори купівлі-продажу, поставки, міни, комісії та ін незважаючи на різноманітні форми договорів у них обов'язково повинен бути сформульований предмет договору - конкретні найменування та кількість товарів або послуг, що підлягають реалізації (ст. 455 ГК РФ), а також терміни та умови виконання договору.

У п. 13 Положення «Про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг)» вказано, що підприємство для цілей оподаткування може визначати виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках - по мірі надходження коштів за товари (роботи, послуги) на рахунки в установи банків, а при розрахунках готівкою - за надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів (виконання робіт, послуг) і пред'явлення покупцю (замовнику) розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством на тривалий термін (ряд років), виходячи з умов господарювання і укладених договорів.

Як показує господарська практика, ціна товару являє собою істотну умову договору. Дотримання вимог, що пред'являються до оформлення договорів, вельми важливо, оскільки їх зміст зумовлює порядок документального оформлення і відображення операцій в системі бухгалтерського обліку.

Одним з найбільш істотних моментів у договорах купівлі-продажу є умова про перехід права власності на продукцію (роботи, послуги), передану організацією покупцеві. Іншими словами, момент відчуження майна обов'язково передбачається у договорі між сторонами угоди (статті 458, 459 ЦК України), оскільки ця умова є визначальним для відображення вчинення факту продажу на рахунках бухгалтерського обліку. Якщо в договорі не вказуються умови переходу права власності, то в таких випадках право власності у покупця-контрагента виникає з моменту передачі продукції. При цьому моментом передачі продукції є не тільки момент її вручення безпосередньо набувачеві, а й здача її перевізникові для відправлення покупцю або підприємству зв'язку для пересилки (статті 223, 224 ЦК РФ).

Згідно з главою 7, частини 1, статті 39 Податкового Кодексу РФ реалізацією товарів, робіт або послуг організацією або індивідуальним підприємцем визнається відповідно передача на оплатній основі (у тому числі обмін товарами, роботами або послугами) права власності на товари, результатів виконання робіт однією особою для іншої особи, оплатне надання послуг однією особою іншій особі, а у випадках передбачених Кодексом, передача права власності на товари, результатів виконаних робіт однією особою для іншої особи, надання послуг однією особою іншій особі - на безоплатній основі.

Не визнається реалізацією товарів, робіт або послуг:

- Здійснення операцій, пов'язаних з обігом російської чи іноземної валюти;

- Передача основних засобів, нематеріальних активів та (або) іншого майна організації її право наступнику при реорганізації цієї організації;

- Передача майна, якщо така передача носить інвестиційний характер (зокрема, внески до статутного капіталу господарських товариств і товариств, внески за договором простого товариства (договору про спільну діяльність), пайові внески);

- Передача житлових приміщень фізичним особам у будинках державного або муніципального житлового майна при проведенні приватизації;

- Передача майна в межах початкового внеску учаснику договору про спільну діяльність або його правонаступника в разі виділу його частки із майна, що перебуває у спільній власності учасників договору, або розділу такого майна;

- Інші операції у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи роботи вироблені підприємствами ІП Антипова Е.А., можна зробити висновок про те, що всі його підприємства враховують сучасні принципи ведення обліку і звітності, тобто на його підприємствах використовуються автоматизовані системи, що дозволяють залишати в минулому паперову форму обліку, залишаючи дану форму лише там, де це потрібно. Відповідно з цим, проходять курси підвищення кваліфікації працівників, відлежується вся оперативна інформація з бухгалтерського обліку в друкованих виданнях (книги, журнали, газети) та інтернет. Оновлюються всі комп'ютерні програми, і вивчається система взаємодії підприємства з податковими органами за допомогою новаційних способів взаємодії.

2.3 Інвентаризація товарів і тари на прикладі ІП Антипова Є.А.

Фактична наявність майна і зобов'язань може відрізнятися від відображеного в обліку. Причинами відхилення є природний спад, неточності при прийомі або відпустці матеріальних цінностей, помилки в обліку, зловживання. Для забезпечення достовірності відомостей бухгалтерського обліку ІП Антіпов О.О. проводить інвентаризацію активів і зобов'язань, в ході яких перевіряються і документально підтверджуються наявність матеріальних цінностей їх стан і оцінка. Правила проведення інвентаризації передбачаються в Методичних вказівках щодо інвентаризації майна і фінансових зобов'язань Мінфіну Росії.

Порядок і строки здійснення інвентаризації визначає керівник організації, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

- При передачі майна в оренду, викуп, продажу, а також при перетворенні державного або муніципального унітарного підприємства

- Перед складанням річної бухгалтерської звітності;

- При зміні матеріально відповідальних осіб;

- При виявленні фактів розкрадання, зловживання чи псування майна;

- У разі стихійного лиха, пожежі або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;

- При реорганізації або ліквідації організації;

- В інших випадках, передбачених законодавством Російської Федерації.

У залежності від повноти охоплення засобів інвентаризації поділяються на повні та часткові.

Повна інвентаризація охоплює всі види засобів і проводиться, як правило, один раз на рік на 1 січня перед складанням річного звіту.

При частковій інвентаризації перевіряються окремі види активів і зобов'язань, наприклад, грошові кошти в касі, матеріальні цінності, основні засоби, розрахунки з постачальниками, покупцями, бюджетом.

Залежно від призначення розрізняють планові і раптові інвентаризації. Планова, або періодична, інвентаризація проводиться за планом у заздалегідь призначені терміни.

Раптова інвентаризація здійснюється за розпорядженням керівника організації при виявленні фактів розкрадань, зловживань, псування цінностей, а також при стихійних лихах.

Інвентаризація проводиться спеціальною комісією, яка призначається керівником організації та затвердженої наказом по організації. Проведенню інвентаризації передує певна підготовча робота. У місцях зберігання цінностей матеріально відповідальними особами повинна бути закінчена обробка всіх прибуткових і витратних документів, а обліковими працівниками зроблені всі записи в обліку і виведено в залишки. Дебіторам направляються виписки з їх особових рахунків з вимогою погасити заборгованості або письмове підтвердження суми боргу. Від кредиторів повинна бути обов `язковою, виписка про залишки заборгованості з тим, щоб перевірити правильність взаємних розрахунків.

Інвентаризація у ІП Антипова Е.А проводиться окремо за кожним місцем зберігання і матеріально відповідальної особи у присутності матеріально відповідальної особи. Дані про підрахованих цінностях заносяться в інвентаризаційні описи (див. Додаток Л), які підписують усі члени інвентаризаційної комісії. З метою відображення результатів інвентаризації бухгалтерія складає порівнювальні відомості (див. Додаток М), в яких містяться відомості про виявлені відхилення.

Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю майна, і даними бухгалтерського звіту ІП Антіпов О.О. відображає на рахунках бухгалтерського обліку в наступному порядку:

-Надлишок цінностей оприбутковується, і відповідна сума зараховується на фінансові результати організації;

-Недостача і псування цінностей відноситься на винних осіб.

Наприклад, при проведенні інвентаризації було виявлено нестачу дроти МГШВ в кількості 5 метрів. (У межах норм природного убутку). Складено наказ за результатами проведеної інвентаризації станом на 31 жовтня 2009 р., згідно з яким недостача проводу (у межах норм природного убутку) списується бухгалтерією на витрати.

Бухгалтерією ІП Антіпов О.О. складається запис на суму виявленої недостачі: Д-т 44 «Витрати на продаж» К-т 41-1 «Товари на складах» - 75 руб. (15 х 5 м.).

Якщо винні особи не встановлені або суд відмовив у стягненні збитків з них, то збитки від недостачі або псування майна списуються на фінансові результати організації.

Пропозиції про регулювання виявлених при інвентаризації розбіжності фактичної наявності цінностей і даних бухгалтерського обліку подаються на розгляд керівнику організації. Остаточне рішення про залік приймає керівник організації.

Дані про товарно-матеріальних цінностях (виробничих запасах, готової продукції, товарах, інших запасах) при інвентаризації у ІП Антипова Є.А. заносяться до опису по кожному окремому найменуванню із зазначенням виду, групи, кількості й інших необхідних даних (артикулу, сорту та ін)

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводиться в порядку їх розташування в даному приміщенні. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення не допускається (наприклад, опломбовується), і комісія переходить для роботи в наступне приміщення.

Наприклад, при проведенні інвентаризації був виявлений надлишок поліуретану в кількості 10 шт ..

Завідувач складом ІП Антіпов О.О. Холодов А.Ю. представила службову записку з поясненням освіти надлишку. Інвентаризаційна комісія склала акт про оприбуткування надлишку товару. Також були складені наступні документи: сличительная відомість і наказ по інвентаризації.

На підставі Наказу керівника бухгалтерією ІП Антіпов О.О. був оприбуткований товар і складена проводка: Д-т 41-1 «Товари на складах» К-т 91-1 «Інші доходи» - 23200 руб.

Інвентаризаційна комісія в присутності завідуючого складом (коморою) та інших матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей шляхом обов'язкового їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити в описі дані про залишки зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки фактичної наявності.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять під час проведення інвентаризації у ІП Антипова Е.А., приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються за реєстром або товарного звіту після інвентаризації. Ці товарно-матеріальні цінності заносяться до окремого опису під найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». В описі вказується дата надходження, найменування постачальника, дата і номер прибуткового документа, найменування товару, кількість, ціна і сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії (або за його дорученням члена комісії) робиться відмітка «Після інвентаризації» з посиланням на дату опису, в яку записані ці цінності.

При тривалій інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера організації в процесі інвентаризації товарно-матеріальних цінностей можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Ці цінності фіксуються в окремій опису під найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Оформляється опис за аналогією з документами на що надійшли товарно-матеріальні цінності під час інвентаризації. У видаткових документах робиться відмітка за підписом голови інвентаризаційної комісії або за його дорученням члена комісії.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, відвантажених, неоплачених у строк покупцем, що знаходяться на складах інших організацій, полягає в перевірці обгрунтованості сум, що значаться на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

На рахунках обліку товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у момент інвентаризації під звітом матеріально відповідальних осіб (в дорозі, товари відвантажені і ін), можуть залишатися лише суми підтверджені належним чином оформленими документами: по знаходяться в дорозі - розрахунковими документами постачальників або іншими їх замінюють документами ; з відвантажених - копіями пред'явлених покупцем документів (платіжних доручень, векселів тощо); за простроченими оплатою документів - з обов'язковим підтвердженням установою банку; по перебувають на складах сторонніх організацій - збереженими розписками, переоформленими на дату, близьку до дати проведення інвентаризації .

Попередньо ІП Антіпов О.О. повинен провести звірку цих рахунків з іншими кореспондуючими рахунками. Наприклад, слід встановити, не значаться на рахунку 45 «Товари відвантажені» суми, оплата яких з якихось причин показана на інших рахунках (76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» і т. д.), або суми за матеріали і товари, фактично оплачені та отримані, але знаходяться в дорозі.

Описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, відвантажені, не оплачені в строк покупцями і знаходяться на складах інших організацій.

У описах товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, по кожній окремій відправці припадають такі дані: найменування, кількість і вартість, дата відвантаження, а також перелік і номери документів, на підставі яких ці ​​цінності відображені на рахунках бухгалтерського обліку.

У описах товарно-матеріальних цінностей, відвантажених та не оплачених у строк покупцями, по кожній окремій відвантаженні наводяться найменування покупця, найменування товарно-матеріальних цінностей, сума, дата відвантаження, дата виписки і номер розрахункового документа.

Описи товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються на складах інших організацій, складаються на підставі документів, що підтверджують здачу цінностей на відповідальне зберігання. У описах цих цінностей вказується їх найменування, кількість, сорт, вартість (за даними обліку), дата прийняття вантажу на зберігання, місце зберігання, номери і дати документів.

У описах товарно-матеріальних цінностей, переданих в переробку іншої організації, вказуються найменування переробної організації, найменування цінностей, кількість, фактична вартість за даними обліку, дата передачі цінностей на переробку, номери і дати документів.

У описах тари вказуються її види, цільове призначення і якісний стан (нова, що була у використанні, потребує ремонту й т.д.)

По тарі, що прийшла в непридатність, інвентаризаційна комісія складає акт на списання з зазначенням причин псування.

Розкриття інформації про матеріали в бухгалтерській звітності.

Матеріали відображаються в бухгалтерській звітності ІП Антипова Є.А. відповідно до їх класифікації по групах залежно від способу використання у виробництві продукції, при виконанні робіт, наданні послуг або для управлінських потреб організації.

Матеріали, що належать організації, але знаходяться в дорозі або переданих покупцеві під заставу, повинні бути показані в бухгалтерському обліку в оцінці, передбаченої в договорі, з наступним уточненням фактичної собівартості.

У бухгалтерській звітності підлягає розкриттю як мінімум наступна інформація:

- Про способи оцінки матеріалів за групами;

- Про наслідки змін способів оцінки матеріалів;

- Про вартість матеріалів, переданих в заставу;

- Про величину і рух резервів під зниження вартості матеріалів.

2.4 Податковий облік у ІП Антипова Є.А.

Відповідно до ФЗ "Про бухгалтерський облік" індивідуальні підприємці звільняються від обов'язку вести бухгалтерський облік, що дозволило трохи знизити витрати ІП Антипова Є.А., але при цьому облік всього майна даного індивідуального підприємця ведеться відповідно до податкового законодавства, за затвердженими формами, за допомогою Книг обліку доходів і витрат.

Коли мова заходить про діяльність індивідуальних підприємців, можна розглядати кілька варіантів оподаткування та ведення Книги обліку доходів і витрат, з усіх існуючих варіантів, в залежності від роду діяльності індивідуального підприємця, кожен вибирає найбільш зручну схему оподаткування, якій він повністю відповідає.

При виборі схеми оподаткування ІП Антіпов О.О. зіткнувся з проблемою вибору найбільш оптимальної схеми оподаткування, при цьому були розглянуті наступні варіанти:

По-перше, ІП Антіпов О.О. розглянув варіант, при якому у відношенні доходів, отриманих у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, сплачується податок на доходи фізичних осіб. При виборі даного варіанту індивідуальному підприємцю необхідно керуватися "Порядком обліку доходів і витрат і господарських операцій для індивідуальних підприємців", затвердженим наказом Мінфіну РФ і МНС РФ від 13 серпня 2002 р. № 8 бн/БГ-3-04/430, в якому крім усього іншого врегульовано порядок ведення Книги доходів і витрат, де і відбивається зміст підприємницької діяльності громадянина.

По-друге, IP Антіпов О.О. розглянув варіант, при якому використовується спрощена система оподаткування. При використанні даного варіанту, для суб'єктів, які підпадають під спрощену систему оподаткування, передбачено ведення своєї Книги обліку доходів і витрат. Форма Книги обліку доходів і витрат організацій та індивідуальних підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, та Порядок відображення в ній господарських операцій затверджені Наказом МНС РФ від 28 жовтня 2002 р. N БГ-3-22/606.

По-третє, ІП Антіпов О.О. розглянув варіант оплати єдиного податку на поставлений дохід. При розгляді цього варіанту було виявлено, що не врегульована ситуація з порядком ведення обліку майна, зобов'язань і господарських операцій суб'єктами, які сплачують єдиний податок на поставлений дохід і єдиний сільськогосподарський податок. Справа в тому, що у відповідності з Податковим кодексом, дані платники податків повинні вести облік доходів і витрат. Але затвердженої форми ведення обліку для них не встановлено. Таким чином, відповідно до закону про бухгалтерський облік, облік доходів і витрат вони ведуть відповідно до податкового законодавства. Але податкове законодавство це питання залишає без уваги. Не можуть вони вести облік і відповідно до книгою обліку доходів і витрат для індивідуальних підприємців - платників податку на доходи фізичних осіб, оскільки у "Порядку обліку" прямо зазначено, що він не поширюється на доходи індивідуальних підприємців, щодо яких застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності, передбачена для суб'єктів малого підприємництва, а також на доходи, за якими сплачуються єдиний податок на поставлений дохід і єдиний сільськогосподарський податок.

Разом з тим, пунктом 7 статті 346.26 Податкового кодексу РФ передбачається обов'язок платника єдиного податку на поставлений дохід вести облік майна, зобов'язань і господарських операцій. Аналогічна обов'язок передбачена для платників єдиного сільськогосподарського податку у статті 346.10 Податкового кодексу.

Величина отриманих доходів і зроблених витрат не впливають на обчислення єдиного податку на поставлений дохід і єдиного сільськогосподарського податку. Тому податковий облік тих показників, які впливають на величину стягнутих податків не впливають, навряд чи можна визнати доцільним. Даний висновок підтверджує і той факт, що індивідуальні підприємці, які сплачують єдиний податок за спрощеною системою з доходів, не відображають у Книзі доходів і витрат вироблені ними витрати.

Податковий кодекс не встановлює відповідальності за порушення правил обліку доходів і витрат індивідуальними підприємцями. Стаття 120 НК РФ передбачає відповідальність за грубе порушення правил обліку доходів і витрат і об'єктів оподаткування лише для організацій.

У той же час, платникам єдиного податку на поставлений дохід і єдиного сільськогосподарського податку необхідно вести облік тих показників, які використовуються при обчисленні оподатковуваної бази по цих податках. Якщо облік цих показників не проводиться, індивідуальні підприємці можуть бути притягнуті до відповідальності за неподання податкового органу відомостей, необхідних для здійснення податкового контролю.

Індивідуальні підприємці з вищеназваних податків подають щоквартальні декларації (див. Додаток Н), де відображають всю інформацію, яка впливає на обчислення податку. Ці щоквартальні декларації є не тільки звітністю, а й практично замінюють облікову документацію. За наявності необхідних первинних документів потреба в додатковому веденні ще й книги обліку доходів і витрат, мабуть, відпадає. Але хочеться ще раз підкреслити, що даний висновок поширюється тільки на індивідуальних підприємців. Якщо ж єдиний податок на поставлений дохід для окремих видів діяльності або єдиний податок для сільськогосподарських виробників сплачують організації, вони ведуть облік майна і вироблених господарських операцій в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік.

При аналізі всієї виявленої інформації ІП Антіпов О.О. прийшов до висновку, що для підприємців, які перейшли на спрощену систему або сплачують податок на доходи, Книга доходів і витрат, з одного боку, замінює бухгалтерський облік, а з іншого боку, дані обліку доходів і витрат і господарських операцій можуть бути використані для обчислення податкової бази. При цьому було усвідомлено, що індивідуальні підприємці повинні забезпечувати повноту, безперервність і достовірність обліку всіх отриманих доходів, зроблених витрат і господарських операцій при здійсненні підприємницької діяльності, а в Книзі обліку повинні бути відображені майнові положення індивідуального підприємця, і результати підприємницької діяльності за податковий період.

Все це вплинуло на вибір розглянутого індивідуального підприємця, і, в нашому випадку, була обрана система спрощеного оподаткування. При цьому, в даний час, індивідуальний підприємець Антіпов О.О. виробляє облік доходів і витрат і господарських операцій шляхом фіксування в Книзі обліку інформації про отримані доходи і проведені витрати у момент їх вчинення позиційним способом. Всі господарські операції, що проводяться підприємцем, оформляються виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких ведеться податковий облік.

На місцях податкові органи часто вимагають від фізичних осіб, щоб при документальному оформленні товарних операцій вони використовували уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку торговельних операцій, затверджені постановою Держкомстату Росії від 25.12.98 N 132 "Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку торговельних операцій ". Такі вимоги, як правило, не обгрунтовані, тому що в п.2 цієї постанови зазначено, що дані форми призначені для юридичних осіб усіх форм власності, які здійснюють діяльність у галузях економіки. Це означає, що фізичними особами вони можуть не застосовуватися (або застосовуватися добровільно і вибірково). У той же час в Порядку встановлено, що індивідуальні підприємці повинні використовувати первинні документи затвердженої форми. Так, Згідно з Листом Державної податкової служби Росії від 20 лютого 1996 р. N НВ-6-08/112 "Про методичному посібнику з обліку доходів і витрат фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю" товарні чеки, рахунки, торгово-закупівельні акти, накладні на продаж товару з урахуванням касових чеків або корінців прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату даного товару, а також банківські документи, що підтверджують їх безготівкову оплату, є документами, що підтверджують матеріальні витрати індивідуального підприємця.

При здійсненні своєї діяльності ІП Антіпов О.О. враховує, що торговельно-закупівельний акт, складений між двома індивідуальними підприємцями при наявності розрахункових документів, що підтверджують оплату придбаного товару з виділеною в них сумою податку на додану вартість, та рахунки-фактури, оформлені в установленому порядку, можуть служити підставою для підтвердження права покупця на податкові відрахування. Книга обліку може вестися як на паперових носіях, так і в електронному вигляді, при цьому враховується, що при веденні Книги обліку в електронному вигляді індивідуальні підприємці зобов'язані після закінчення податкового періоду вивести її на паперові носії. Для індивідуальних підприємців, що здійснюють реалізацію товарів (робіт, послуг) із застосуванням контрольно-касових машин і провідних Книгу обліку касира-операціоніста, дозволяється заповнення Книги обліку після закінчення робочого дня. Форма книги обліку доходів і витрат за спрощеною системою є єдиною для юридичних осіб і індивідуальних підприємців. Книга заповнюється на підставі первинних документів у хронологічній послідовності, відображаючи всі господарські операції за доходами і видатками, здійснені у звітному періоді. Дані по придбаних і оплаченим об'єктах основних засобів відображаються в розрахунку позиційним способом по кожному об'єкту окремо. По порядку ведення книги доходів і витрат також хотілося б звернути увагу на те, що він, на відміну від системи бухгалтерського обліку, суттєво звужує коло операцій, які повинні реєструватися. Книга, вже виходячи з свого найменування, повинна містити лише ті операції, які передбачають або дохід, або витрата у майні підприємця.

Доходи і витрати відображаються в Книзі обліку касовим методом, тобто після фактичного отримання доходу і здійснення витрат. Присуджені, але не отримані грошові суми до складу сукупного доходу не включаються. Тому якщо індивідуальний підприємець не отримав доходи, наприклад, у вигляді присуджених йому за судовим рішенням сум пені, неустойок, штрафів, обов'язки зі сплати податку до бюджету у нього не виникає.

При здійсненні податкових розрахунків Антіпов О.О. керується такими принципами оподаткування:

У дохід він включає всі надходження від реалізації товарів, виконання робіт і надання послуг, а також вартість майна, отриманого безоплатно. Вартість реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг відображається з урахуванням фактичних витрат на їх придбання, виконання, надання і реалізацію. Суми, отримані в результаті реалізації майна, використовуваного в процесі здійснення підприємницької діяльності, включаються в дохід того податкового періоду, в якому цей дохід фактично отримано.

Під витратами він розуміє фактично вироблені і документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з витяганням доходів від підприємницької діяльності. Крім цього враховується, що витратами зізнаються обгрунтовані й документально підтверджені витрати, здійснені (понесені) платником податків. Під обгрунтованими витратами розуміються економічно виправдані витрати, оцінка яких виражена в грошовій формі. Під документально підтвердженими видатками розуміються витрати, підтверджені документами, оформленими відповідно до законодавства Російської Федерації. Витратами можуть бути витрати тільки після їх фактичної оплати (касовий метод) і за умови, що вони зроблені для здійснення діяльності, спрямованої на одержання доходу.

Так, наприклад, орендні платежі, зроблені на майбутні періоди, не дивлячись на їх фактичне перерахування, не можуть ставитися до витрат, що зменшує оподатковуваний дохід, до тих пір, поки не настане відповідний період. До цього моменту витрати не вважаються спрямованими на вилучення доходу.

Аналіз розглянутого підприємства індивідуального підприємця Антипова Євгена Альбертовича, показав, що обчислені платником податку суми податку відображаються за кредитом рахунку 68 "Розрахунки за податками і зборами" субрахунок "Податок на додану вартість" щодо реалізованих товарів (робіт, послуг) у кореспонденції з дебетом рахунка 90 " Продажі ".

Згідно облікову політику підприємства ІП Антипова Є.А. податок на додану вартість нараховується від реалізації товарів за ставками 10% або 18%, затвердженими для кожної товарної групи. По товарах, що враховуються по фіксованих роздрібних цінах, і в роздрібній торгівлі обчислення податку на додану вартість проводиться за розрахунковою ставки, що визначається методом середнього відсотка.

При здійсненні посередницької торгівлі податок на додану вартість сплачується від суми комісійної винагороди.

Валові доходи у ІП Антипова Е.А., з урахуванням того що його підприємства займаються роздрібною торгівлею, враховуються на рахунку 42 "Торговельна націнка". Валові доходи на реалізовані товари визначаються методом середнього відсотка.

Валовий дохід визначають відніманням з отриманої виручки суми податку на додану вартість (у роздріб та податку з продажів) і вартості проданих товарів за купівельними цінами. Ця сума йде на покриття витрат підприємства ІП Антипова Є.А. та отримання прибутку від реалізації.

Витрати з придбання товарів у роздрібній торгівлі, згідно з обліковою політикою ІП Антипова Е.А., обліковуються на рахунку 44 "Витрати на продаж" за відповідними субрахунками і списуються щомісяця в дебет рахунку 90 "Продажі", за винятком витрат, що підлягають розподілу на залишок товарів . Розподіл витрат, що припадають на реалізацію та на решту товарів, проводиться за статтями "Транспортні витрати" і "Відсотки за кредит" методом середнього відсотка.

В кінці кожного місяця результати від реалізації товарів на підприємствах ІП Антипова Є.А. списуються з рахунку 90 "Продажі" на рахунок 99 "Прибутки і збитки", тобто рахунок 90 "Продажі" закривається. У балансі сальдо за цим рахунком ніколи не відображається.

При розрахунку податкової ставки, Антіпов О.О. враховує, що т.к. він сплачує єдиний податок за спрощеною системою оподаткування, зроблені витрати безпосередньо впливають на величину його податкової ставки. Якщо єдиний податок сплачується з доходів, то на величину податку впливають тільки два витрати: витрати на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності та суми внесків на пенсійне страхування.

Причому зменшується в даному випадку не оподатковувана база, а сума вже обчисленого податку. Єдиний податок зменшується на всю суму допомоги з тимчасової непрацездатності, яка виплачується роботодавцем-індивідуальним підприємцем, а також на внески до Пенсійного фонду в сумі, що не перевищує 50 відсотків від суми єдиного податку.

На основі даних отриманих в ході дослідження діяльності ІП Антіпов О.О. можна зробити висновок, що використання спрощеної системи оподаткування полегшує діяльність індивідуальних підприємців і підвищує її ефективність і прозорість.

3 АУДИТ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ У ІП АНТІПОВА Є.А.

3.1 Ініціативний аудит

Для здійснення контролю над діяльністю організацією за власним бажанням організації або індивідуального підприємця на основі укладеного з аудитором договору, може бути здійснена аудиторська перевірка будь-якого напрямку діяльності організації, що прийнято називати добровільним або ініціативним аудитом. Даний вид перевірки проводиться за рішенням управління організації або засновників підприємства, а так само партнерами підприємства по бізнесу (потенційними інвесторами, банками і т.д.) ними ж визначається масштаб, характер, цілі та напрямки аудиторської перевірки. Цілі ініціативного аудиту можуть бути різні, але найчастіше здійснюється перевірка здійснених розрахунків; проводиться інвентаризація активів і зобов'язань; ініціюється перевірка та аналіз даних бухгалтерського обліку, а також проводиться консультування з питань податкового та бухгалтерського обліку.

Ініціативний аудит може бути як комплексним, так і тематичним, тобто в цьому випадку контролю і аналізу піддаються тільки окремі розділи і ділянки обліку. Різної може бути і глибина перевірки: повна і суцільна перевірка даних обліку починаючи з первинних документів, проведення інвентаризації активів і зобов'язань, або вибіркова перевірка даних первинного обліку або тільки даних містяться в облікових регістрах та звітності.

Якщо ініціативний аудит носить комплексний характер, то охоплює всі наведені вище мети.

Завдання ініціативного аудиту також можуть бути самими різними. Недосконалість і суперечливість чинного податкового законодавства ставлять безліч часом нерозв'язних питань перед організаціями. Намагаючись застрахуватися від можливих фінансових санкцій з боку контролюючих органів, вони звертаються до аудиторських фірм за підтвердженням правильності ведення свого бухгалтерського і податкового обліку. Це робиться з метою контролю роботи бухгалтерії, а також підтвердження достовірності та правильності ведення обліку при зміні (або звільнення) головних бухгалтерів.

Нерідко проведення ініціативного аудиту викликано необхідністю залучення фінансових коштів (у вигляді позик, кредитів, цільового фінансування, спонсорської допомоги і т.д.). Найчастіше кредитори надають грошові кошти тільки після аудиторського висновку про достовірність бухгалтерської та фінансової звітності організації, спонсором якої вони планують бути. Крім того, керівники організацій вдаються до аудиту для підтвердження законності і доцільності витрачання отриманих коштів.

Ініціативна аудиторська перевірка може проводитися у будь-який період часу і охоплювати будь-який часовий період діяльності організації (квартал, рік, кілька років). При ініціативному аудиті перевірці можуть бути піддані окремі аспекти діяльності освітньої організації (наприклад, оподаткування, ведення касових операцій, порядок обліку виручки і її витрачання на потреби організації і т.д.).

Ініціативний аудит може оперативно вирішити будь-які завдання, пов'язані з аудитом, у нашому випадку найбільш актуальним, у зв'язку з особливою специфікою діяльності ІП Антипова Е.А., є аудит товарних операцій. Мета аудиту товарних операцій визначається із загальної мети аудиту, що полягає у перевірці та підтвердженні (або не підтвердження) достовірності фінансової звітності організації і встановлення, скоєних нею фінансово-господарських операцій нормативно-правовим актам, чинним в Російській Федерації, а при виявленні будь-яких помилок в бухгалтерському або податковому обліку, підприємство повинно отримати своєчасні і якісні рекомендації щодо їх усунення.

Метою аудиту операцій з товарними цінностями є визначення законності цих операцій і правильності відображення їх в бухгалтерському обліку для оцінки впливу на достовірність бухгалтерської звітності організації, що здійснює ці операції.

При плануванні аудиту аудиторської організації варто виділяти основні його етапи: попередній; підготовка і складання загального плану аудиту; підготовка і складання програми аудиту.

На етапі попереднього планування аудитор повинен отримати інформацію про ^18:

• зовнішніх чинниках, що впливають на господарську діяльність економічного суб'єкта, що відображають економічну ситуацію в країні (регіоні) в цілому і її галузеві особливості;

• внутрішніх чинниках, що впливають на господарську діяльність економічного суб'єкта, пов'язаних з його індивідуальними особливостями;

• організаційно-управлінській структурі економічного суб'єкта;

• видах діяльності;

• структурі капіталу і курсах акцій;

• рівні рентабельності;

• технологічні особливості та ін

Аудиторська організація та індивідуальний аудитор зобов'язані планувати свою роботу так, щоб перевірка була проведена ефективно.

Планування аудиту передбачає розробку спільної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Аудитор має право обговорювати окремі розділи загального плану аудиту та певні аудиторські процедури з працівниками, а також з членами ради директорів і членами ревізійної комісії аудируемого особи для підвищення ефективності аудиту і координації аудиторських процедур з роботою персоналу аудируемого особи. При цьому аудитор несе відповідальність за правильну і повну розробку загального плану і програми аудиту.

Аудитору необхідно скласти і документально оформити загальний план аудиту, описавши в ньому передбачувані обсяг і порядок проведення аудиторської перевірки. Загальний план аудиту повинен бути достатньо докладним для того, щоб служити керівництвом при розробці програми аудиту. Разом з тим форма і зміст загального плану аудиту можуть змінюватися в залежності від масштабів і специфіки діяльності аудируемого особи, складності перевірки і конкретних методик, застосовуваних аудитором.

При розробці загального плану аудиту аудитору необхідно брати до уваги ^19:

1. діяльність аудируемого особи, в тому числі:

• загальні економічні фактори і умови в галузі, що впливають на діяльність аудируемого особи;

• особливості аудируемого особи, його діяльності, фінансовий стан, вимоги до його фінансової (бухгалтерської) або іншої звітності, включаючи зміни, що відбулися з дати попередньої аудиту;

• загальний рівень компетентності керівництва;

б) системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, у тому числі:

• облікову політику, прийняту аудіруемим особою, і її зміни;

• вплив нових нормативних правових актів у галузі бухгалтерського обліку на відображення у фінансовій (бухгалтерської) звітності результатів фінансово-господарської діяльності аудируемого особи;

• плани використання в ході аудиторської перевірки тестів засобів контролю, визначення найбільш важливих областей для аудиту;

в) ризик і суттєвість, в тому числі:

• очікувані оцінки невід'ємного ризику і ризику засобів контролю, визначення найбільш важливих областей для аудиту;

• встановлення рівнів суттєвості для аудиту;

• можливість (у тому числі на основі аудиту минулих років) істотних спотворень або шахрайських дій;

• виявлення складних областей бухгалтерського обліку, в тому числі таких, де результат залежить від суб'єктивного судження бухгалтера, наприклад, при підготовці оціночних показників;

г) характер, тимчасові рамки і обсяг процедур, в тому числі:

• відносну важливість різних розділів обліку для проведення аудиту;

• вплив на аудит наявності комп'ютерної системи ведення обліку та її специфічних особливостей;

• існування підрозділу внутрішнього аудиту аудируемого особи та її можливий вплив на процедури зовнішнього аудиту;

д) координацію і напрямок роботи, поточний контроль і перевірку виконаної роботи, в тому числі:

• залучення інших аудиторських організацій до перевірки філій, підрозділів, дочірніх компаній аудируемого особи;

• залучення експертів;

• кількість територіально відокремлених підрозділів одного аудируемого особи та їх просторову віддаленість один від одного;

• кількість і кваліфікацію спеціалістів, необхідних для роботи з даними аудіруемим особою;

е) інші аспекти, в тому числі:

• можливість того, що припущення про безперервність діяльності аудируемого особи може опинитися під питанням;

• обставини, що вимагають особливої ​​уваги, наприклад, існування афілійованих осіб;

• особливості договору про надання аудиторських послуг та вимоги законодавства;

• термін роботи співробітників аудитора та їх участь у наданні супутніх послуг аудируемом особі;

• форму і терміни підготовки і подання аудируемом особі висновків та інших звітів відповідно до законодавства, правилами (стандартами) аудиторської діяльності та умовами конкретного аудиторського завдання.

Аудитору необхідно скласти і документально оформити програму аудита, визначальну характер, тимчасові рамки і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для здійснення загального плану аудиту. Програма аудиту є набором інструкцій для аудитора, який виконує перевірку, а також засобом контролю і перевірки належного виконання роботи. У програму аудиту також можуть бути включені перевіряються передумови підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності щодо кожної з областей аудиту і час, заплановане на різні області або процедури аудиту.

У процесі підготовки програми аудиту аудитор зобов'язаний брати до уваги отримані ним оцінки невід'ємного ризику і ризику засобів контролю, а також необхідний рівень впевненості, що повинен бути забезпечений при процедурах перевірки по суті, тимчасові рамки тестів засобів контролю та процедур перевірки по суті, координацію будь-якої допомоги , яку передбачається отримати від аудируемого особи, а також залучення інших аудиторів та експертів. У процесі розробки програми аудиту слід враховувати питання, використовувані при розробці загального плану аудиту.

3.2 Структурування основних етапів планування аудиту

товарних операцій

Планування аудиту передбачає розробку спільної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. Будучи початковим етапом проведення аудиту, планування полягає у розробці аудиторською організацією загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також у розробці аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторської організацією об'єктивного і обгрунтованого думки про бухгалтерської організації.

Таким чином, можна виділити два основних напрями діяльності аудитора при перевірці товарних операцій.

По-перше, здійснення процедур, спрямованих на встановлення законності здійснених товарних операцій.

По-друге, здійснення процедур, спрямованих на встановлення достовірності бухгалтерської звітності організації.

У ході проведення перевірки аудитор повинен отримати достатні докази для складання об'єктивного і обгрунтованого аудиторського висновку про перевіряються ділянках обліку.

Основним регламентуючим документом аудиторської діяльності в Російській Федерації є закон «Про аудиторську діяльність» від 07.08.2001г. № 119-ФЗ.

В даний час в Росії формується п'ятирівнева система нормативного регулювання аудиту в Росії ^20.

I рівень - це закон про аудиторську діяльність, який визначає місце аудиту в фінансово-господарської діяльності в якості її необхідного і рівноправного елемента. Для Росії це особливо важливо, тому що державний контроль історично превалював над іншими видами контролю. Саме прийняття закону дозволяє вважати, що становлення аудиту в Росії відбулося.

II рівень - розпорядження президента, постанови уряду РФ, такі як:

- № 80 від 06/02/2002 з питань державного регулювання аудиторської діяльності в РФ;

-Постанови уряду РФ від 29/03/2002 № 190 про ліцензування аудиторської діяльності;

-Наказ Мінфіну РФ від 27/10/1999 № 69н «Порядок подання звіту аудиторськими організаціями і аудиторами, що мають ліцензію на здійснення аудиторської діяльності.

III рівень - система нормативного регулювання аудиторської діяльності, представлена ​​федеральними правилами - стандартами аудиторської діяльності. Основне значення стандартів - встановлення нормативного аудиту, однозначно інтерпретуються усіма суб'єктами фінансово-господарської діяльності.

IV рівень - методики аудиторської діяльності, які регулюють порядок здійснення аудиторами перевірок стосовно окремих галузей з окремих питань оподаткування, фінансів і по спеціальним аудиторським завданням. До цього ж рівня відносяться внутрішні стандарти, що встановлюються професійними аудиторськими об'єднаннями для своїх членів. Вимоги цих стандартів не можуть бути нижчі за вимоги федеральних стандартів і не можуть суперечити їм.

V рівень - документи, необхідні для регламентації стандартів. Ці документи повинні містити відомості щодо застосування стандартів організації на основі стандартів аудиторської діяльності (внутрішньофірмові стандарти). Внутрішньофірмові стандарти базуються на законодавчих і нормативних актах, міжнародних та вітчизняних стандартах і повинні включати в себе основні і конкретні процедури проведення аудиту. Підсумковим документом розроблених внутрішньофірмових стандартів може бути наказ про затвердження внутрішньофірмових стандартів, підписаний керівником фірми і затверджений радою засновників аудиторської фірми. Основні напрямки розробки внутрішньофірмових стандартів можна умовно розділити на стандарти в області етики поведінки аудитора, вартості з внутрішньофірмового документообігу і вартості в галузі методології проведення перевірок за напрямками аудиту - загальний, банківський, страховий, аудит бірж, позабюджетних фондів і інвестиційних інститутів.

Аудит товарних операцій на підприємствах торгівлі здійснюється на базі наведених нижче нормативних документів ^21:

1. Федеральний закон РФ від 21.11.96 р. № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік».

2. Цивільний Кодекс Російської Федерації.

3. Податковий Кодекс Російської Федерації.

4. Федеральний закон РФ от22.05.03 р. № 54-ФЗ «Про застосування контрольно-касової техніки при здійсненні готівкових грошових розрахунків і (або) розрахунків з використанням платіжних карт».

5. План рахунків бухгалтерського обліку господарської діяльності організацій та інструкція по його застосуванню. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 31.10.00 р. № 94н.

6. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 № 34н.

1. Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організацій» (ПБУ 1 / 98). Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.12.98 № 60н.

2. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01). Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.06.01 № 44н.

3. Методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 28.12.01 № 119н.

4. Методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань. Затверджено наказом Міністерства фінансів РФ від 13.06.95 № 49.

5. Методичні рекомендації з обліку й оформлення операцій прийому, зберігання та відпуску товарів в організаціях торгівлі. Затверджено листом Комітету РФ з торгівлі від 10.07.96 № 1-794/32-5.

Таким чином, для досягнення основної мети аудиту організації, що займається торгівлею, необхідно вирішити цілий комплекс взаємопов'язаних завдань, основними з яких є:

• встановлення наявності збереження умов зберігання товарів;

• вивчення стану внутрішнього контролю за надходженням і вибуттям товарних цінностей;

• перевірка правильності повноти оприбуткування товарів;

• перевірка правильності відображення товарних операцій в регістрах синтетичного та аналітичного обліку;

• підтвердження відображених сум виручки від продажу товарів;

• підтвердження сум заборгованості покупців на кінець звітного періоду;

• визначення обгрунтованості віднесення проведених витрат до відповідних торговельних операцій;

• підтвердження реальності обчисленого фінансового результату від продажу товарів;

• перевірка дотримання податкового та цивільного законодавства при здійсненні товарних операцій.

При вирішенні всіх поставлених завдань вирішується основне завдання аудиту товарних операцій - складається аудиторський висновок, заснований на інформації, зібраної та проаналізованої аудитором під час перевірки, що служить обгрунтуванням висновків аудитора і називається аудиторськими доказами.

3.3 Аудит товарних операцій на прикладі ІП Антипова Є.А.

У ІП Антипова Е.А облік товарів веде матеріально-відповідальна особа - товарознавець. Цей облік у магазині організований сортовим способом.

При сортовому способі зберігання знову придбаний товар певного найменування приєднують до раніше надійшов товару того ж найменування.

Товарознавець веде облік руху товарів у натуральному та вартісному вимірах. У ІП Антіпов Е.А товарознавець веде облік товарів на картках. На кожне найменування товару відкрита окрема картка. У заголовку картки вказано найменування, ціна товару та інші відмітні ознаки товару. В іншій частині картки відображені прихід, витрату і залишки товарів.

Коли товар надходить у магазин товарознавець робить записи в картки про надходження товару на підставі кожного прибуткового документа. Потім товар видається у відділи магазину, матеріально-відповідальним особам (завідувачем відділів) у підзвіт для подальшої реалізації товару і товарознавець вносить записи до картки про кількість і суму відпущеного товару на підставі видаткового документа.

Коли в магазині великий обсяг операцій по руху товарів, то для того, щоб скоротити число записів у картках товарознавець вносить записи до картки на підставі актів попередньо складених накопичувальних документів.

Дані про кількісний облік узагальнюються бухгалтером у відомостях руху товарів, які є документами їх аналітичного обліку.

Облік надходження товарів розглянемо на прикладі ІП Антипова Е.А за жовтень 2009 року.

Таблиця 2 - Кореспонденція рахунків з обліку товарів від постачальників ²²

На перше число кожного місяця складають оборотну відомість за аналітичними рахунками та рахунку 41 "Товари", де по кожному найменуванню товарів вказують у натуральному і грошовому вираженні залишок на початок місяця, прихід і витрата за місяць, а також залишок на кінець місяця. Сумові підсумки цієї відомості повинні бути рівні оборотами і сальдо синтетичного рахунку 41 «Товари». Таким чином, синтетичний облік руху товарів ведеться у зведеній відомості, що накопичується на підставі даних аналітичного обліку.

У ІП Антипова Е.А журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, рух товарів і тари відображають у журналі - ордері по кредиту рахунку 41 і відомості по його дебету. Записи в регістрі ведуть не за кожного первинного документа окремо, а в цілому по товарним звітом, де показують залишок товарів на початок звітного періоду, обороти по дебету і кредиту рахунку 41 «Товари» із зазначенням кореспондуючих рахунків і залишок товарів на кінець звітного періоду. У жовтні 2009 року від постачальників надійшли товари на суму 105 тисяч рублів. Одночасно нарахована торгова націнка в сумі 52 500 рублів. Ці суми вносять у відомість по Дебету рахунку 41 «Товари» на загальну суму 157 500 рублів в графу «Разом» за Дебету рахунку 41 «Товари». За кредитом рахунку 41 «Товари» відбивається витрата за товарним звітом за жовтень місяць, який складений з урахуванням залишку товарів на перше жовтня, приходу товарів і витрати, вважається залишок на кінець місяця.

По закінченні місяця в обліковому регістрі за рахунком 41 «Товари» підраховують підсумки, які звіряють з відповідними показниками облікових регістрів за іншими рахунками.

Наприклад, суму товарів, отриманих від постачальників, звіряють з обліковим регістром по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (по графі, де дебетується рахунок 41 «Товари» і кредитується рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»; вартість товарів, реалізованих в роздріб за готівковий розрахунок, звіряють з обліковим регістром по рахунку 50 "Каса" (у графі, де кредитується рахунок 46 "Реалізація").

Бухгалтер, що склав обліковий реєстр по рахунку 41 «Товари», ставить дату і розписується. Підсумки журналу-ордера записують у Головну книгу. Дату цього запису і підпис особи, її зробила, вказують у журналі-ордері. Підсумки дебетової відомості переносять в журнали-ордери по кредиту відповідних рахунків.

Облікові регістри за рахунком 41 «Товари» зазвичай складають окремо на кожну матеріально відповідальна особа (бригаду). По закінченню місяця на їх підставі складають зведені облікові регістри.

На практиці застосовуються також товарні звіти, прибуткова частина яких поєднується з обліковим регістром по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», а видаткова - з обліковим регістром по рахунку 41 «Товари». Підсумкові дані звітів - регістрів за місяць використовують для складання зведених регістрів в цілому по організації. Застосування таких товарних звітів-регістрів дозволяє усунути необхідність перенесення багатьох відомостей з товарних звітів до регістрів бухгалтерського обліку і тим самим скоротити обсяг лічильної роботи.

Бухгалтерія організації контролює повноту і своєчасне оприбуткування товарів, правильність їх оплати. Контроль базується на порівнянні двох показників: сума, сплачена постачальнику за товари і тару; вартість за купівельними цінами товарів і тари, одержаних від постачальників і оприбуткованих матеріально-відповідальними особами. На практиці в умовах ручного ведення обліку приймаються два способи бухгалтерського контролю за повнотою та своєчасністю оприбуткування товарів, а також за правильністю їх оплати ^23:

• ведення позиційного облікового регістру по рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

• безрегістровий спосіб.

Так як в ІП Антипова Е.А застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, регістром є журнал-ордер по кредиту рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" з дебетовою відомістю. Даний регістр відкривають на кожен місяць окремо. Запис у нього починають з перенесення сальдо рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» з такого ж регістра за попередній місяць. Після цього в дебетової відомості відбивається оплата товарів, а в журналі-ордері - оприбуткування товарів. Якщо записи в однаковій сумі є як у відомості, так і в журналі - ордері, це означає, що товари повністю оприбутковані та оплачені. Якщо запис є в дебетовій відомості, але її немає в журналі - ордері, значить товари оплачені, але не отримані. У випадку, якщо запис зроблено в журналі - ордері, а в дебетової відомості відсутні, то товари отримані, але не оплачені.

У ІП Антіпов Е.А застосовується безрегістровий спосіб обліку розрахунків з постачальниками. У даному випадку розрахункові документи звіряють з товарними, про що робиться відмітка в особливій частині товарного звіту, тобто зазначається дата оплати. По закінченню місяця на основі не закритих позицій складають відомість оприбуткованих, але неоплачених товарів. У відомості вказують постачальника, код торгової одиниці, дата і номер товарного документа, вартість товару і тари, транспортні витрати і суму до оплати.

У відомості оприбуткованих і неоплачених товарів в наступному місяці роблять відмітки про оплату товарів.

За даними розрахункових документів на надходження товарів, складають відомість товарів в дорозі. Цю відомість в наступному місяці використовують для контролю за надходженням товару. Безрегістровий спосіб обліку розрахунків з постачальниками дуже простий і забезпечує оперативний спосіб виключає подвійну реєстрацію, як по оплаті товарів (перший раз - в обліковому регістрі за рахунком 51 «Розрахунковий рахунок» або 50 «Каса», другий раз - в обліковому регістрі за рахунком 60 « Розрахунки з постачальниками і підрядниками »), так і оприбуткуванню товарів (перший раз - в обліковому регістрі за рахунком 41« Товари », другий - в обліковому регістрі за рахунком 60« Розрахунки з постачальниками і підрядчиками »). Проте він менш наочний, а за наявності великої кількості торгових одиниць безпосереднє звірення товарних і розрахункових документів стає трудомістким.

У процесі діяльності відбувається щоденний рух товарів. Для перевірки наявності та стану товарно-матеріальних цінностей на складах торговельного підприємства проводиться інвентаризація товарів і тари. При цьому виявляється відповідно фактичної наявності товарів і тари на момент інвентаризації їх залишків за даними бухгалтерського обліку.

Якщо керівник організації роздрібної торгівлі прийняв рішення про стягнення з винних осіб нестачі товарів понад норми за цінами вище облікових, то на різницю між сумою, що стягується і вартістю товарів за обліковими цінами робиться запис:

Дт 73.3 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку"

Кт 98.3 "Різниця між сумою, що підлягає стягненню з винних осіб і балансовою вартістю щодо недостач цінностей".

Надалі при погашенні винними особами заборгованості з відшкодування матеріального збитку кредитується рахунок 73.3 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" з дебетом відповідних рахунків 50 «Каса», 51 «Розрахунковий рахунок», 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» на суму погашення боргу. При перевезенні, зберіганні та реалізації товарів виникають втрати, які діляться на два види: нормовані і ненормовані. До нормованих втрат відносяться природні втрати товарів, втрати від бою товарів у склопосуду, завіс тари. Ненормовані втрати є головним чином результатом безгосподарності - псування товарів, недостачі, розкрадання.

Розподіл втрат товарів на нормовані і ненормовані має значення при вирішенні питання про те, за чий рахунок списати збиток, заподіяний організації роздрібної торгівлі в результаті товарних втрат.

Природний спад - це втрати товарів, зумовлені зміною їх фізико-хімічних властивостей (усушка, утруска). На кожен товар окремо встановлюють норму убутку. Суму товарних втрат при перевезеннях внаслідок природних втрат визначають шляхом знаходження норми убутку від вартості кожного виду товару.

Норми природного убутку при зберіганні та продажу товарів залежать від умов зберігання, кліматичної зони. Норми природного убутку не приймають по товарах, які приймають і відпускають без зважування, що списані за актами про псування, бою, а також по штучним товарах. Втрати товарів при зберіганні та продажу внаслідок природного убутку списують виходячи із встановлених норм, але не більше суми нестачі, виявленої при інвентаризації.

Оскільки втрати товарів внаслідок природного убутку утворюються за весь період між інвентаризаціями, то вони і повинні бути розподілені між усіма місяцями даного періоду.

Для більш рівномірного розподілу втрат від природних втрат між усіма місяцями міжінвентаризаційний період щомісяця на витрати обігу списують планову суму цих втрат, тобто нараховують резерв на природне зменшення нарахування резерву на списання втрат (щомісячно) оформляється бухгалтерським записом ^24:

Дт 44 "Витрати обігу"

Кт 98 "Резерви майбутніх витрат і платежів"

Відповідно до правил продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів, затверджених Постановою Ради Міністрів - Уряди РФ від 08.10.93 р. № 995 до надходження в торговий зал повинні бути підготовлені до продажу (звільнені від тари, ув'язувальні матеріалів). Деякі товари відразу прибуткують за мінусом відходів за встановленими нормами. Ці відходи списують або за рахунок додаткової знижки постачальника, або за рахунок торговельної організації.

В організаціях роздрібної торгівлі деякі товари надходять у тарі. Завіс тари оформляють спеціальним актом. Різниця між фактичною масою тари, визначеної після її вивільнення з-під товару і масою її за маркуванням називають завісою тари

При списанні втрат від завісу тари за рахунок винної особи але вартість товарів за обліковими цінами робиться запис:

Дт 73.3 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку"

Кт 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей".

Підприємства також можуть здійснювати реалізацію товарів за договором комісії. Облік реалізації товарів за договором комісії роздрібної торгівлі відображається такими бухгалтерськими записами, представленими в таблиці 3.

Таблиця 3 - Облік реалізації товарів за договором комісії ²⁵

У підприємстві може відбутися бій або псування товарів. Такі втрати товарів оформляють актом і передають до бухгалтерії, де перевіряють правильність його складання, після чого передають на затвердження керівнику організації роздрібної торгівлі, який вирішує, за чий рахунок списати втрати товарів. Такі втрати товарів стягують з винних осіб і лише у виняткових випадках (коли конкретних винуватців встановити неможливо) втрати списуються за рахунок організації.

Відповідно до Інструкції про порядок оформлення комісійних операцій і ведення бухгалтерського обліку в комісійній торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Комітету РФ з торгівлі від 07.12.94 р. № 99, товари, прийняті на комісію повинні враховуватися на позабалансовому рахунку 004 "Товари, прийняті на комісію ", реалізація товарів - на рахунку 46" Реалізація продукції (робіт, послуг); розрахунки з комітентами - на рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами".

Вартість товару, прийнятого на комісію визначається товарознавцем підприємства роздрібної торгівлі за погодженням з комітентом. На прийнятий товар складається комітентська картка в двох примірниках, одночасно виписується товарний ярлик, який прикріплюється до товару.

Платежі на користь комітента менше суми виручки за реалізований товар на величину винагороди комісіонера. При реалізації товарів за договором комісії платниками податку на додану вартість виступають як комісіонери, так і комітенти. Оподатковуваний оборот для обчислення податку на додану вартість у комісіонера визначається по-різному - залежно від того, чи бере участь комісіонер у розрахунках за реалізовані товари.

Якщо комісіонер у цих розрахунках не бере участь, то оподатковуваним оборотом для обчислення податку на додану вартість буде сума комісійної винагороди. Тому на кредиті рахунку 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)" буде відображено суму комісійної винагороди. Однак, якщо комісіонер бере участь у розрахунках за реалізовані товари, то оборот, оподатковуваний податком на додану вартість, являє собою вартість товарів, переданих комітентом і реалізованих покупцями виходячи із застосовуваних цін без включення до них податку на додану вартість.

При цьому сума податку на додану вартість, що підлягає внеску до бюджету, обчислюється у вигляді різниці між сумами податку, отриманими від покупців товарів, сумами податку, зазначеними комітентом при передачі цих товарів комісіонеру. Сума податку, що підлягає внеску до бюджету комісіонером, визначається у вигляді різниці між сумами податку, обчисленими з комісійної винагороди за розрахунковою ставкою 16,67: і сумами податку по матеріальних цінностей, що відносяться у комісіонера на витрати обігу. Сума податку на додану вартість відображається бухгалтерським записом:

Дт 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)"

Кт 68 "Розрахунки з податку на додану вартість".

Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію в організаціях роздрібної торгівлі ведеться за матеріально відповідальними особами, індивідуально по кожній речі і продажною ціною, а розрахунків з комітентами - по кожному комітенту. Для аналітичного обліку товарів і розрахунків з комітентами бухгалтерія організації роздрібної торгівлі на підставі товарних і касових звітів, а також договорів та облікових карток веде оборотну відомість, яка складається щомісяця.

У ІП Антіпов О.О. реалізація товарів за договором комісії не здійснювалася.

Якщо товари в організації роздрібної торгівлі обліковуються за продажними цінами і підприємство здійснює переоцінку товарів, то переоцінка товарів відображається у бухгалтерському обліку організації. Переоцінка (зміна цін) товарів може бути як у бік зниження цін (уцінка), так в бік їх підвищення (дооцінка). Основними причинами переоцінки товарів у підприємствах є: зміна кон'юнктури ринку; уцінка товарів застарілих моделей, а також товарів, частково, втратили свою первинну якість.

Переоцінка товарів здійснюється згідно з Положенням про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації.

Підставою для переоцінки товарів є розпорядження керівника організації.

Переоцінка товарів являє собою різницю між вартістю залишків товарів за колишніми цінами і знову встановленим продажними цінами. Оформляється переоцінка інвентаризаційної описом-актом, де крім найменування, кількості, іншої інформації про товар вказується стара і нова ціна, вартість товарів у нових і старих цінах, сума до оцінки при підвищенні цін і сума уцінки при зниженні цін. Для відображення операцій, пов'язаних з результатами переоцінки товарів у роздрібній торгівлі, а також даних про відхилення їх вартості в поточних ринкових цінах від вартості, що визначилися в бухгалтерському обліку використовується рахунок 14 "Переоцінка матеріальних цінностей".

При цьому в бухгалтерському обліку здійснюються такі записи (таблиця 4).

Так як підвищення або зниження цін на товари тягне за собою збільшення або зменшення торгової надбавки, то рахунок 14 "Переоцінка матеріальних цінностей" закривають рахунком 42 "Торговельна націнка", винятком є уцінка товарів, передбачена пунктом 53 Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації , коли втрати від уцінки (на суму перевищення вартості товарів за купівельними цінами над вартістю за цінами можливої ​​реалізації) списують на результати господарської діяльності в Дт рахунку 99 "Прибуток і збитки".

Таблиця 4 - Відображення результатів переоцінки товарів ²⁶

Метою господарської діяльності будь-якої організації роздрібної торгівлі є отримання прибутку. Прибуток від реалізації товарів визначається як різниця між валовим доходом і витратами обігу, належать до реалізованих товарів. Звідси ясно, наскільки важливо правильно розрахувати валовий дохід від реалізації товарів. Валовий дохід - це різниця між виручкою від реалізації (продажною вартістю реалізованих товарів) та купівельною вартістю проданих товарів. Ця різниця являє собою торгову націнку, що відноситься до реалізованих товарів, або, інакше кажучи, реалізоване торгове накладення. Для визначення торговельної надбавки, що відноситься до реалізованих товарів, в кінці місяця складається розрахунок торгової націнки на реалізований товар.

ВИСНОВОК

Проведений категоріальний і функціонально-структурний аналіз процесу страхування дозволив отримати наступні висновки теоретичного та практичного характеру:

1. У системі показників діяльності підприємств роздрібної торгівлі основним показником є роздрібний товарообіг - вартість товарів, проданих населенню за готівковий розрахунок для особистого споживання або використання в домашньому господарстві. Він відображає фактичну виручку торгівельних організацій від продажу товарів населенню.

2. Основним об'єктом бухгалтерського обліку в роздрібній торгівлі є товари, тому бухгалтерія організації роздрібної торгівлі зобов'язана забезпечити повний облік вступників товарів і своєчасне відображення в обліку операцій, пов'язаних з їх вибуттям. Головною метою бухгалтерського обліку в роздрібній торгівлі є: контроль за збереженням товарів; своєчасне надання керівництву організації інформації про фактичний валовий дохід, про стан товарних запасів та ефективності їх використання.

3. Завдання, які стоять перед бухобліком в торговельній організації можуть бути виконані при правильно організованому обліку. Недоліки бухобліку позначаються на відставанні в обліку, створення умов для розкрадань товарно-матеріальних цінностей, збільшення видатків на продаж, запізнення подання звітності, зменшенню одержуваного прибутку.

4. Мета аудиту товарних операцій визначається із загальної мети аудиту, що полягає у перевірці та підтвердженні (або не підтвердження) достовірності фінансової звітності організації і встановлення, скоєних нею фінансово-господарських операцій нормативно-правовим актам, чинним в Російській Федерації.

5. При плануванні аудиту аудиторської організації варто виділяти основні його етапи: попередній; підготовка і складання загального плану аудиту; підготовка і складання програми аудиту.

6. Планування аудиту передбачає розробку спільної стратегії і детального підходу до очікуваного характеру, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. Будучи початковим етапом проведення аудиту, планування полягає у розробці аудиторською організацією загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також у розробці аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторської організацією об'єктивного і обгрунтованого думки про бухгалтерської організації.

7. Для досягнення основної мети аудиту організації, що займається торгівлею, необхідно вирішити цілий комплекс взаємопов'язаних завдань, основними з яких є:

• встановлення наявності збереження умов зберігання товарів;

• вивчення стану внутрішнього контролю за надходженням і вибуттям товарних цінностей;

• перевірка правильності повноти оприбуткування товарів;

• перевірка правильності відображення товарних операцій в регістрах синтетичного та аналітичного обліку;

• підтвердження відображених сум виручки від продажу товарів;

• підтвердження сум заборгованості покупців на кінець звітного періоду;

• визначення обгрунтованості віднесення проведених витрат до відповідних торговельних операцій;

• підтвердження реальності обчисленого фінансового результату від продажу товарів;

• перевірка дотримання податкового та цивільного законодавства при здійсненні товарних операцій.

8. Усі товарні операції діляться на два види: надходження товарів в організацію роздрібної торгівлі та їх вибуття. В організації роздрібної торгівлі товари надходять головним чином від постачальників і оформляються товаросупровідними документами, передбаченими умовами поставки товарів і правилами перевезення вантажів (накладної, товарно-транспортної накладної, залізничної накладної, коносаментом чи рахунком-фактурою). Товарно-транспортну накладну виписують при доставці товарів автомобільними транспортному. Товарно-транспортна накладна складається з двох розділів: товарного і транспортного. Залежно від особливостей товарів до товарно-транспортної накладної можуть додаватися інші документи, що прямують з вантажем. При доставці товарів залізничним транспортом в якості супровідного документа виступає залізнична накладна. До залізничної накладної можуть бути включені специфікації та пакувальні листи, про що робиться відмітка у накладній.

9. Первинні документи по приходу товарів повинні бути пронумеровані і підшиті до журналу надходження товарів, який повинен містити назву прибуткового документа, його дату і номер, коротку характеристику документа, дату реєстрації документа, відомості про які надійшли товари.

10. У ІП Антипова Е.А товари обліковуються на рахунку 41 субрахунок 2 "Товари в роздрібній торгівлі". Так як в ІП Антипова Е.А облік товарів організується за продажними цінами, різниця між купівельною вартістю і вартістю за продажними цінами відбивається відособлено на рахунку 42 "Торговельна націнка". Рахунок 42 "Торгова націнка" є регулюючим контрольним рахунком по відношенню до рахунку 41 "товари". Якщо з сальдо рахунку 41 "Товари" відняти сальдо рахунку 42 "Торговельна націнка" різниця покаже покупну вартість товарів. Рахунок 42 не може існувати самостійно, він застосовується тільки в поєднанні з рахунком 41 і тільки за умови товарів за продажними цінами.

11. На підставі Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» ІП Антипова Е.А в ході своєї діяльності здійснює:

• формування облікової політики - формується головним бухгалтером і затверджується керівником організації, при цьому затверджуються: робочий план рахунків, форми первинних документів, що застосовуються для здійснення господарської діяльності, порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації, методи оцінки активів і зобов'язань, правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за господарськими операціями;

• розкриття облікової політики - про необхідність організації розкривати прийняті при формуванні облікової політики способи бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності. Істотними є способи ведення бухгалтерського обліку без знання, про застосування яких неможлива достовірна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів або фінансових результатів діяльності організації;

• зміна облікової політики, може проводитися у випадках: зміни законодавства РФ або нормативних актів з бухгалтерського обліку, розробкою організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку, істотної зміни умов діяльності.

12. У ІП Антипова Е.А облік товарів веде матеріально-відповідальна особа - товарознавець. Цей облік у магазині організований сортовим способом. При сортовому способі зберігання знову придбаний товар певного найменування приєднують до раніше надійшов товару того ж найменування. Товарознавець веде облік руху товарів у натуральному та вартісному вимірах. У ІП Антипова Е.А товарознавець веде облік товарів на картках. На кожне найменування товару відкрита окрема картка. У заголовку картки вказано найменування, ціна товару та інші відмітні ознаки товару. В іншій частині картки відображені прихід, витрату і залишки товарів.

13. У ІП Антипова Е.А журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, рух товарів і тари відображають у журналі - ордері по кредиту рахунку 41 і відомості по його дебету. Записи в регістрі ведуть не за кожного первинного документа окремо, а в цілому по товарним звітом, де показують залишок товарів на початок звітного періоду, обороти по дебету і кредиту рахунку 41 із зазначенням кореспондуючих рахунків і залишок товарів на кінець звітного періоду.

14. На практиці застосовуються також товарні звіти, прибуткова частина яких поєднується з обліковим регістром по рахунку 60, а видаткова - з обліковим регістром по рахунку 41. Підсумкові дані звітів - регістрів за місяць використовують для складання зведених регістрів в цілому по організації. Застосування таких товарних звітів-регістрів дозволяє усунути необхідність перенесення багатьох відомостей з товарних звітів до регістрів бухгалтерського обліку і тим самим скоротити обсяг лічильної роботи.

15. У ІП Антипова Е.А застосовується безрегістровий спосіб обліку розрахунків з постачальниками. У даному випадку розрахункові документи звіряють з товарними, про що робиться відмітка в особливій частині товарного звіту, тобто зазначається дата оплати. По закінченню місяця на основі не закритих позицій складають відомість оприбуткованих, але неоплачених товарів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний кодекс РФ. 2009

2. Податковий кодекс РФ. 2009

3. Митний кодекс РФ. 2009

4. Кодекс про адміністративні правопорушення РФ 2009

5. Федеральний закон від 21 листопада 1996 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік» / / Консультант Плюс

6. Федеральний закон від 15 липня 1995р. 101-ФЗ «Про міжнародні договори Російської Федерації.» / / Консультант Плюс

7. Федеральний закон від 22 травня 2002 р. 54-ФЗ «Про застосування контрольно-касової техніки при здійсненні готівкових грошових розрахунків і (або) розрахунків з використанням платіжних карт». / / Консультант Плюс

8. Федеральний закон від 8 грудня 2003 164-ФЗ «Про основи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності» / / Консультант Плюс

9. Федеральний закон від 14 квітня 1998 р. 63-ФЗ «Про заходи щодо захисту економічних інтересів РФ при здійсненні зовнішньої торгівлі товарами» / / Консультант Плюс

10. Федеральний закон РФ від 21 травня 1993 5003-1 «Про митний тариф.» / / Консультант Плюс

11. Положення з бухгалтерського обліку товарно - матеріальних цінностей у торгівлі \ Бухгалтерський облік 1996 № 4.

12. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 29 липня 1998 34н / / Консультант Плюс

13. ПБО 1 / 98: Облікова політика організації. Положення з бухгалтерського обліку. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 9 грудня 1998 60Н / / Консультант Плюс

14. ПБО 3 / 2000: Облік активів і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті. Положення з бухгалтерського обліку. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 10 січня 2000 2н / / Консультант Плюс

15. ПБО 4 / 99: Бухгалтерська звітність організації. Положення з бухгалтерського обліку. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 6 липня 1999 43н. / / Консультант Плюс

16. ПБО 5 / 01: Облік матеріально-виробничих запасів. Положення з бухгалтерського обліку. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 9 червня 2001 44н. / / Консультант Плюс

17. ПБО 9 / 99: Доходи організації. Положення з бухгалтерського обліку Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 6 травня 1999 32н. / / Консультант Плюс

18. ПБО 10/99: Витрати організації. Положення з бухгалтерського обліку. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 6 травня 1999 ЗЗн. / / Консультант Плюс

19. Методичні рекомендації з розробки норм природних втрат. Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 31 березня 2003 р. 95 / / Консультант Плюс

20. Методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 28 грудня 2001 119н. / / Консультант Плюс

21. Методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань. Наказ Міністерства фінансів РФ від 13 червня 1995 р. 49. / / Консультант Плюс

22. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкція щодо його застосування. Утв. наказом Міністерства фінансів РФ від 31 жовтня 2000 94н. / / Консультант Плюс

23. Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації. Центральний банк РФ від 2 жовтня 2002 р. 2-П. / / Консультант Плюс

24. Положення про документи і документообіг в бухгалтерському обліку. Утв. Наказом Міністерства фінансів СРСР від 29 липня 1993 р. 105. / / Консультант Плюс

25. Уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку касових операцій, з обліку результатів інвентаризації. Утв. Постановою ЦК РФ за статистикою від 18 серпня 1988 88 (в ред. Від 3 травня 2000 36). / / Консультант Плюс

26. Уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку торговельних операцій. Утв. Постановою ЦК РФ за статистикою від 25 грудня 1998 132. / / Консультант Плюс

27. Методичні рекомендації щодо застосування глави 21 Податок на додану вартість Податкового Кодексу Російської Федерації. Утв. наказом Міністерства РФ з податків і зборів від 20 грудня 2000 БГ-3-03/447. / / Консультант Плюс

1. Правила ведення журналів обліку отриманих і виставлених рахунків-фактур, книг покупок і книг продажів при розрахунках з податку на додану вартість. Утв. постановою Уряду РФ від 2 грудня 2000 914. / / Консультант Плюс

2. Рекомендації по застосуванню облікових регістрів бухгалтерського обліку на підприємствах. Лист Міністерства фінансів РФ від 24 липня 1992 59. / / Консультант Плюс

3. Класифікація видів економічної діяльності продукції, робіт і послуг (ОК 004-93). Утв. Постановою Держстандарту РФ від 6 серпня 1993 р. 17 і листом Держкомстату РФ від 8 листопада 95, 17-1-17/1947. / / Консультант Плюс

4. Методичні рекомендації з формування і застосування вільних цін і тарифів на продукцію, товари та послуги. Утв. Міністерством економіки РФ від 6 грудня 1995 СІ-484/7-982. / / Консультант Плюс

5. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю. Утв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. П-6 (зі зм., Внесеними постановою Пленуму ВАС РФ від 22 жовтня 1997 р. 18). / / Консультант Плюс

6. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Утв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1964 П-7 (з ізм., внесеними постановою Пленуму ВАС РФ від 22 жовтня 1997 р. 18). / / Консультант Плюс

7. Положення про правила організації готівкового грошового обігу на території Російської Федерації. Центральний банк РФ від 5 січня 1999 р. 14-П. / / Консультант Плюс

8. Правила продажу громадянам товарів тривалого користування в кредит. Утв. постановою Ради міністрів - Уряду РФ від 9 вересня 1993 895. / / Консультант Плюс

9. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКО-ТЕРМС. Міжнародна торгова палата, 1990, 460 / / Консультант-Плюс

10. Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми. - М.: 1999.

11. Анциферова І.В. Бухгалтерський фінансовий облік. - М.: Перспектива, 2003

12. Астахов В.П. Бухгалтерський фінансовий облік. - М.: ИКЦ МарТ, 2004

13. Аудит операцій з грошовими коштами на рахунках у банках / За ред. проф. В.І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

14. Аудит. Практикум / За ред. проф. В. І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

15. Аудит / За ред. проф. В. І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

16. Бабченко Т.Н. Галаніна Є.М., Козлова Е.П. та ін Бухгалтерський облік. - М.: Фінанси і статистика, 1998.

17. Бакаєв О.С. Нормативне забезпечення бухгалтерського обліку. Аналіз і коментарі. - М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 2004

18. Баканов І.І. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: "Фінанси і статистика", 1998.

19. Балабанов І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М.: - Фінанси і статистика, 1998.

20. Балалова Є.І. Методологія інтегрованого статистичного обліку та бухгалтерського контролю в системі управління / За ред. проф. Ю. А. Бабаєва. - М.: ХТРЕІУ Вузівський, 2003.

21. Вакуленко Т.Г. Фоміна Л.Ф. Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності для прийняття управлінських рішень. - М.: С-П., 1999.

22. Варламова Т.П., Фофанов В.А. Безготівковий розрахунок: організація та облік. - М.: «Іспит», 2004

23. Веселова М.П. Бухгалтерський облік товарних операцій організацій. - СПб., 2000

24. Геворкян Є. А. Бухгалтерський облік товарних операцій в торгівлі. - М.: «Фенікс», 2003

25. Горбаткова Г.А. Розвиток управлінського обліку товарних запасів у роздрібній торгівлі. - М., 2009

26. Данилевський Ю.А., Шапігузов С.М., Ремізов Н.А., Старовойтова Є.В. Аудит. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2002.

27. Єгорова Є.В. Механізм податкових розслідувань у сфері роздрібної торгівлі в системі забезпечення економічної безпеки. - М., 2008

28. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік, 2003.

29. Івашкевич О.В. Управлінський облік і аналіз в організаціях роздрібної торгівлі одягом. - Казань, 2009

30. Карлін Т.Р. Аналіз фінансових звітів. - M.: ИНФРА - M, 2004.

31. Касьянова Г.Ю. Рахунки-фактури: нове в оформленні та обліку. - М.: «Інформцентр XXI століття», 2004

32. Керімов В.Е., - Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах. М.: «Дашков і К», 2001

33. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. - М.: Фінанси і статистика, 2001.

34. Козлова Е.П., Бабченко Т.Н., Галаніна Є.М. Бухгалтерський облік в організаціях. - М.: «Фінанси та статистика», 2003

35. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік. - М.: ИНФРА-М, 2000

36. Корощенко Л.В. Місце і роль оптово-роздрібних транснаціональних корпорацій у трансформації сучасної торгівлі. - М., 2009

37. Макарова Л.Г. Методологічні аспекти розробки внутрішніх стандартів аудиторських організацій. Монографія. - Н. Новгород, Інгу, 2000.

38. Макарова Л.Г., Широкова Л.П., Биков С.П. Аудит операцій з матеріалами: / За ред. проф. В.І. Подільського. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.

39. Мильруд Є.Д. Облік руху товарів на підприємствах роздрібної торгівлі. - М., 2009

40. Некрасова Н. Облік товарів у роздрібній торгівлі / / Практична бухгалтерія. - 2006. № 11

41. Озорнин Є.А. Організація обліку і внутрішнього контролю товарів у торговельних організаціях споживчої кооперації. - М., 2008

42. Рябова Р.І., Іванова О.В.. Бухгалтерський бюлетень, 2000.

43. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мінськ: ТОВ "Нове видання», 2000.

44. Тумасян Р.З. Бухгалтерський облік. - М.: «Нітар Альянс», 2004

45. Облік надходження товарів від постачальників / / Бухгалтерський облік - 1996 - № 2.

46. Облік тари / / Бухгалтерський облік в торгівлі - 1996 - № 1.

47. Черніков І.С. Бухгалтерський облік і аналіз фінансово-господарської діяльності на малих підприємствах. - М.: Юрайт, 1998.

48. Шишкін А. П. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на комерційних підприємствах. - М., Финстатинформ, 1996.

Додаток

Робочий план рахунків ІП Антипова Є.А.