Облік і аналіз виробничих витрат і готової продукції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Введення

1. Теоретичні основи обліку та аналізу виробничих витрат і готової продукції

1.1 Сутність і класифікація витрат на виробництво

1.2 Принципи та методи обліку виробничих витрат

1.3 Коротка характеристика підприємства, на матеріалах якого виконано дослідження

2. Організація обліку витрат на підприємстві

2.1 Документальне оформлення витрат на підприємстві

2.2 Облік витрат на виробництво продукції

2.3 Перспективи організації бухгалтерського, управлінського і податкового обліку витрат

2.4 Удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат і готової продукції

Введення

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в умовах світової фінансової кризи особливо необхідно стратегічне бачення перспектив розвитку бізнесу, що вимагає формування якісно нових підходів до процесу управління ефективністю його функціонування.

За цих обставин організація дієвого управління витратами як одного із засобів досягнення підприємством високих економічних результатів є пріоритетним напрямком у його діяльності, завданням стратегічного характеру, рішення якої забезпечить його економічне оздоровлення і подальший розвиток.

Проблеми управління витратами на підприємствах в умовах світової фінансової кризи визначаються роллю показника собівартості, яка є базою оптових цін і головним чинником формування прибутку. Зниження виробничих витрат означає зниження собівартості, що в свою чергу веде до підвищення економічної ефективності виробництва.

Управління витратами як засобу досягнення підприємством високого економічного результату не зводиться тільки до зниження витрат, а поширюється на всі елементи управління. У зв'язку з цим розробка нових систем управління витратами - одна із актуальних проблем економічної теорії і практики.

Оскільки в сучасних умовах рівень витрат на виробництво виступає як найважливіший об'єкт управління, значення вдосконалення їх обліку, аналізу, планування і стимулювання безперечно зросла.

Діюча система управління витратами не повною мірою сприяє вирішенню проблем їх оптимізації та ефективності господарювання підприємств. Незадовільно йде справа з методикою аналізу та обліку витрат.

Таким чином, необхідність дослідження проблеми аналізу та обліку виробничих витрат пояснюється рядом причин:

по-перше, зниження виробничих витрат разом із збільшенням обсягу виробництва є одним з основних джерел одержання прибутку на підприємстві;

по-друге, в сучасних умовах необхідні роздільний облік і планування змінних і умовно-постійних витрат, що пов'язано з їх різною роллю у формуванні прибутку з-за незалежності останніх від обсягу виробництва, який до того ж у досліджуваних умовах нестабільний;

по-третє, висока частка умовно-постійних витрат на карбованець обсягу продажів (від 38% до 53,3%), причому цей показник у межах окремого підприємства відносно стабільний, незважаючи на різкі коливання обсягу виробництва;

по-четверте, на багатьох підприємствах відсутній механізм ефективного управління витратами.

Ступінь розробленості проблеми. Незважаючи на актуальність теми, в літературі до цих пір немає єдиного розуміння сутності виробничих витрат, як наслідок цього - плутанина в термінології. У безлічі зарубіжних публікацій неоднозначно трактуються такі витратні категорії, як "витрати виробництва", "витрати", "собівартість", "витрати".

Управління основними економічними показниками, в тому числі і виробничими витратами, передбачає знання причин, що впливають на їх рівень і динаміку. У спеціальній економічній літературі відомі різні методи пофакторного планування динаміки витратних показників. Але думка вчених про систему факторів також різноманітні. На практиці цьому питанню не приділяється уваги.

Крім того слід зазначити: хоча ринкова економіка розвивається самостійно, самоврядна і в її основі лежить не тільки здоровий глузд, а й насамперед матеріальний інтерес, на багатьох російських підприємствах стимулювання зниження виробничих витрат не проводиться, а в літературі з цього питання немає чітких рекомендацій.

Сучасні економічні умови господарювання при розробці механізму управління виробничими витратами вимагають окремого обліку частки умовно-постійних і змінних витрат. Це пов'язано тим, що величина прибутку і поріг рентабельності, при якому виробництво не має прибутку, але вже беззбитково, залежать від співвідношення зазначених витрат у загальній їхній сумі.

За допомогою порога рентабельності визначається період окупності виробничих витрат: чим менше поріг рентабельності, тим швидше окупляться витрати, і наоборот.д.ля розрахунку такого показника необхідний окремий облік змінних і умовно-постійних витрат як у плануванні, так і в обліку. Однак на практиці в сучасних умовах господарювання цього не роблять.

Зазначене свідчить про те, що дослідження перерахованих вище питань є актуальним. Недостатня теоретична і методична розробленість даної проблеми, її актуальність і практична значущість визначили спрямованість дипломної роботи, в якій робиться спроба розглянути і вирішити перераховані питання в сучасних умовах господарювання.

Мета дослідження - обгрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій з обліку та аналізу виробничих витрат і готової продукції.

Завдання дослідження. Для реалізації викладеної мети в роботі поставлені наступні завдання:

уточнити розуміння сутності виробничих витрат та їх внутрішньої структури;

вибрати показник, що характеризує рівень і динаміку виробничих витрат, прийнятний для планування і стимулювання;

вибрати і обгрунтувати систему чинників і метод визначення їх кількісної оцінки на динаміку обраного показника;

провести аналіз обліку виробничих витрат і готової продукції на досліджуваному підприємстві;

розробити рекомендації щодо вдосконалення механізму обліку виробничих витрат і готової продукції.

Предметом дослідження є організаційно-економічні відносини, що виникають в процесі обліку виробничих витрат і готової продукції підприємства.

Об'єкт дослідження - лісопромислове підприємство ТОВ "СіеР", м. Владивосток.

Теоретичною та методологічною основою розв'язання питань, присвячених розумінню сутності виробничих витрат, їх ролі у формуванні прибутку, послужили роботи А.С. Бакаєва, А.А. Додонова, О. Д, Коверіной, С.А. Котлярова, В.Ф. Котова, Г.А. Краюхіна, П.П. Лабзунова, М.В. Макаренка та О.М. Махалина, П.П. Новиченко, В.С. Немчинова, С.А. Ніколаєвої, В.В. Новожилова, В.Ф. Палія, М.І. Трубочкиної, А.Д. Трусова, Р.А. Фатхутдінова, Г.Р. Хамідулліной, А.В. Черезова, А.Д. Шеремета, А.М. Ейдінова та інших вчених.

Проблемам, оцінки впливу факторів на динаміку витрат на виробництво присвятили свої роботи: В.Є. Адамов, М.А. Віленський, І.І. Грачов, Т.Г. Крайкова і З.М. Семашкіна, К.Б. Лейкина, І.М. Михайлова, О.С. Некрасов, І.Г. Пашко, В.М. Пічників, А.М. Поляк, В.М. Рутгайзер, В.І. Рущук, Г.В. Савицька, В.І. Стражев, Ю.А. Тихомиров, А.М. Фальків, А.П. Чечета та інших дослідників.

Теоретичною та методологічною базою дослідження проблеми обліку виробничих витрат і готової роботи стали роботи Є.Г. Антосенкова, В.І. Бєлкіна і Н. У Бєлкіної, П.Г. Буніч, А.П. Івлєва, Є.М. Капустіна, В.І. Кардашова, Ю.П. Кокіна, В.Д. Колотушкін, М.М. Комарової, Т.Г. Крайковой, Л.Е. Кунельский, Н.П. Меркулова, Л.А. Міляєвої, Т.В. Озерніковой, Є.В. Посадського, С.І. Пьяннова, А.П. Федченко, І.Г. Шумаліна, Р.А. Яковлєва та інших економістів.

Галузеві аспекти обліку виробничих витрат і готва продукції на підприємствах лісопромислової галузі в останні 15-20 років практично не розглядалися. Проте раніше істотний внесок у розробку теорії і практики обліку витрат і калькулювання собівартості продукції лісопромислових підприємств внесли такі вчені як Алаха Б.В., баляндрасників Н.А., Едошін О.М., Кемтер В.Б., Кумейко СВ., Лебедєва AM, Мошонкін Н.П., Миколаєва Г.Н., Сластіхіна Л.В. та ін

Багато ідей, запропоновані цими авторами, актуальні і в даний час, проте у зв'язку з інституційними змінами в лісопромислової галузі вони вимагають нового переосмислення.

У цій дипломній роботі використані такі методи дослідження, як статистичний метод побудови багатофакторних адитивних і змішаних, адитивно-мультиплікативних моделей, методи логічних обгрунтувань, угруповань, оцінки результатів дослідження, експериментальної перевірки запропонованих методик та рекомендацій.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку і додатків.

1. Теоретичні основи обліку та аналізу виробничих витрат і готової продукції

1.1 Сутність і класифікація витрат на виробництво

Витрати господарюючого суб'єкта представляють базову економічну категорію. Поняття витрат і витрат, мають різну "економіко-смислове навантаження" при використанні їх економістами, бухгалтерами, фінансистами, аналітиками і менеджерами в процесі вирішення поточних і довгострокових управлінських завдань. Поняття витрат не може бути однозначним, тому що існує цілий спектр таких понять, кожне з яких відповідає строго визначеної мети. [27, c .30]

Потенційність витрат як категорії обліку визначається концепціями фінансового, податкового та управлінського обліку. Витрати як об'єкт обліку підлягає виміру (оцінки) та визнанню відповідно до обраної методології їх обліку.

Відмінності між поняттями "витрати", "витрати", "витрати" в контексті об'єкта обліку стали розглядатися порівняно недавно, і наукові уявлення про сутність цих категорій містять ряд протиріч і не збудовані в чітку систему.

Витрати як об'єкт фінансового та податкового обліку обмежені нормативно-правовим регулюванням, і є одним з головних елементів індивідуальної бухгалтерської та податкової звітності, а також служать основою для формування інформації до представлення зовнішнім користувачам. [3, с.273]

Витрати для цілей управлінського обліку необхідні внутрішнім користувачам, які оперують сукупністю бухгалтерських та альтернативних витрат при виборі управлінських рішень.

Видається, що між поняттями "витрати", "витрати", "витрати" є досить великі відмінності в їх сутнісному змісті.

Витрати - вартісне вираження використаних за певний період часу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою забезпечення виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. [2, с.150]

Витрати - вартісне вираження споживання ресурсів при здійсненні всіх видів діяльності промисловим підприємством (поточної, інвестиційної, фінансової). [7, c .91]

Витрати - це вартісне вираження платежів промислового підприємства за певний період часу, які документально підтверджені, економічно обгрунтовані і перенесли вартісне вираження на реалізовану за цей період продукцію, а також визнані підприємством майбутні виплати за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. [25, c .88]

Найбільш узагальнене уявлення поняття витрат - це вартісне вираження використаних у господарській діяльності господарюючого суб'єкта матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.

І відповідно до принципової нормою МСФЗ витрати визнаються як витрати тільки в тому випадку, якщо вони пов'язані з отриманням грошових коштів або їх еквівалентів, тобто доходів. Саме з цих позицій нами досліджується, порядок визнання, поведінка та оцінка витрат як специфічного об'єкта облікової системи організацій.

Залежно від змісту інформації, яка виступає вихідним продуктом обліку, у внутрішній структурі системи обліку традиційно виділяють фінансовий, управлінський і податковий облік, які можуть розглядатися як підсистеми загальної системи обліку, так і як окремі системи. [1, c .261]

Витрати - це об'єкт обліку у всіх підсистемах, але в кожній з них вони визнаються, оцінюються і відображаються по-різному, що обумовлено і нормативним регулюванням і цілями користувачів.

У фінансовому обліку це загальна сума витрат, що впливає на фінансові результати. Для отримання цієї інформації необхідно дотримуватися правила, встановлені національними стандартами обліку, і підвищувати якість цієї інформації відповідно до МСФЗ.

У підсистемі податкового обліку - це витрати, що визначають показник оподатковуваного прибутку. Для системності обчислення даного показника необхідно жорстке взаємодія з фінансовим обліком в частині оцінки, визнання, документальної та економічної обгрунтованості, що знаходить відображення в обліковій політиці. [5, c .48]

Витрати в управлінському обліку ексклюзивна категорія. Інформація про витрати в даній підсистемі обліку безпосередньо зав'язана на потреби користувачів в історичний момент розвитку організації, її технології виробництва.

Організаційні основи системи обліку витрат на виробництво багато в чому пов'язані з особливостями діяльності підприємств, призначенням продукції, що випускається, її асортиментом, характером технологічного процесу і рядом інших факторів.

Економічно найбільш доцільний підхід до побудови класифікаційної моделі виробничих витрат - виділення типових груп рішень, вибір відповідних їм об'єктів обліку витрат і вибір найбільш зручною класифікаційної групи витрат. Даний підхід може бути реалізований, якщо здійснити взаємоув'язки типових груп рішень з напрямками обліку виробничих витрат, а саме з напрямками бухгалтерського управлінського обліку, оскільки завдання даного виду обліку співзвучні аналізованим напрямками. [4, c .170]

Показниками, що характеризують виробничі витрати (витрати, витрати) у вартісному виразі є показники собівартості. Загальновизнані з них [2, c .151]:

собівартість одиниці продукції, всього обсягу виробництва і продажів, розрахованих за статтями калькуляції;

витрати на виробництво за первинними економічними показниками;

витрати на 1 крб. товарної продукції або 1 руб. обсягу продажів (затратоемкую).

Усі витрати в процесі виробництва продукції діляться на дві групи: одноразові і поточні.

Одноразові витрати виступають у формі інвестицій.

Поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вони займають найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства.

Управління поточними (виробничими) витратами є найбільш важливим об'єктом фінансового менеджменту виробництва, так як ці витрати безпосередньо пов'язані з результатами виробничої діяльності.

Від формування даної групи витрат залежить величина прибутку підприємства. Ці витрати відшкодовуються після завершення кругообігу коштів за рахунок виручки від реалізації продукції.

Виробничі витрати різноманітні і класифікуються за різними ознаками. Але, незважаючи на різноманітність класифікаційних груп, особливе місце займає класифікація їх на змінні і умовно-постійні, тобто не залежать від зміни обсягу виробництва. [11, c. 194]

Саме незалежність зазначених витрат від динаміки обсягу виробництва призводить до того, що з падінням останнього різко зростає їх розмір у розрахунку на одиницю продукції. Саме ця обставина враховується при визначенні порогу рентабельності (точки беззбитковості), в розрахунку якого враховується величина умовно-постійних витрат за період.

Таким чином, без визначення порогу рентабельності неможливе ефективне управління виробничими витратами. Поріг рентабельності характеризує період окупності постійних витрат. Чим менше поріг рентабельності, тим швидше окупаються постійні витрати за період, і навпаки.

При плануванні, обліку і калькулювання собівартості продукції застосовується класифікація витрат за певними економічними ознаками [27, c .30]:

з економічної однорідності витрат;

по спільності їх виробничого призначення;

за роллю в процесі виготовлення і реалізації продукції;

за способом включення до собівартості окремих видів продукції,

місцем виникнення;

ступеня охоплення планом

Угруповання витрат за місцем їх виникнення важливі для організацій внутрішньовиробничого характеру (цехів, бригад), за видами продукції - для калькулювання собівартості кожного виду продукції, що виробляється.

Єдиної і обов'язкової для всіх виробничих підприємств промисловості є угруповання витрат по економічних елементах, яка включає [10, c .91]:

сировину і основні матеріали (за вирахуванням зворотних витрат);

покупні вироби, напівфабрикати, роботи, послуги виробничого характеру;

допоміжні матеріали;

паливо (з боку);

енергія (з боку);

заробітна плата основна і додаткова;

відрахування на соціальне страхування;

амортизація основних фондів;

інші витрати

Важливе значення для аналітичного обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції має угрупування витрат за статтями калькуляції. Основними положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на промислових підприємствах визначена типова номенклатура статей калькуляції. У галузевих інструкціях, міністерствами і відомствами можуть вноситися зміни в типову номенклатуру з урахуванням особливостей відповідної галузі.

По відношенню до технологічного процесу витрати на виробництво поділяються на основні і накладні. Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом і складають основу собівартості продукції. Витрати, пов'язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним, називаються накладними. До них відносяться загальновиробничі та загальногосподарські витрати.

Виходячи з однорідності складу витрат всі вони можуть бути поділені на прості (одноелементні) і комплексні.

Прості витрати - економічно однорідні, які на даному підприємстві можуть бути розділені на будь-які складові частини.

Комплексні витрати складаються з кількох економічних елементів. До них належать витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції цього сукупність витрат на виробництво поділяють на прямі і непрямі.

Витрати, які прямо, без попередньої угруповання, а потім розподілу, можуть бути віднесені на відповідний вид вироблюваної продукції, називаються прямими. До них відносяться найчастіше витрати на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників.

Витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені на виробництво того чи іншого виду продукції, а є спільними для цілої групи продукції, називаються непрямими. Вони можуть бути визначені тільки на основі спеціальних розрахунків за встановленими ознаками розподілу. Непрямому розподілу підлягають витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

Малюнок 1.1 - Класифікація витрат виробничого підприємства

1.2 Принципи та методи обліку виробничих витрат

Кожну з стадій виробничої діяльності підприємства слід розглядати як відокремлену інформацію облікову систему, орієнтовану на виконання Виробничої програми. Будь-яке виробниче підприємство здійснює свою діяльність, планує забезпеченість ресурсами на основі Виробничої програми [4, c .274].

По суті, Виробнича програма є "опорним" документом, в якому акумулюються: процеси; ресурси, що забезпечують процеси; витрати, контрольовані в рамках кожного процесу (при ефективно організованому обліку можна говорити не тільки про процесний, але і післяопераційному підході) [2, c .152].

У складі витрат на виробництво необхідно виділення витрат, пов'язаних з поліпшенням якості виробленої продукції. Такий облік по глибині може перевершувати виробничий, оскільки відображає рух ресурсів всередині окремо взятих процесів, надаючи можливість зіставляти їх між собою (рис.2).

Відбиті на малюнку функції управління: планування, облік, контроль, аналіз і регулювання покладемо в основу формування інформаційної системи.

Планування є основою розробки Виробничої програми підприємства. Облікова система, що включає дані бухгалтерського аналітичного, оперативного обліку, внутрішньовиробничої та бухгалтерської звітності, дозволить генерувати інформацію про процеси: підготовка → виробництво → реалізація. Контроль процесів передбачає в першу чергу контроль ресурсів і відповідних витрат з виділенням витрат на якість. Найважливішим інструментом контролю є процесно-орієнтоване бюджетування. Аналіз включає інтерпретацію даних про ресурси, що формуються і використовуються всередині кожного процесу, традиційний аналіз "витрати-випуск" з використанням локальної методики аналізу витрат на якість продукції. Регулювання орієнтоване на досягнення цілей Виробничої програми [4, c .170].

Малюнок 1.2 - Інформаційна система програмно-орієнтованого обліку [13, c .123]

Принципи організації виробничого обліку:

принцип конфіденційності інформації;

принцип оперативності надання інформації;

принцип економічності інформації;

принцип багаторазового використання інформації;

принцип делегування відповідальності і мотивації виконавців;

принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів організації;

принцип порівнянності [14, c .166].

У розвиток перерахованих принципів можна обгрунтувати спеціальні принципи програмно-орієнтованого обліку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Принципи організації програмно-орієнтованого обліку у співставленні з принципами управлінського і виробничого видів обліку

ПРИНЦИПИ

програмно-орієнтованого обліку

виробничого обліку

управлінського обліку

1. Принцип визначення кінцевих результатів і ресурсів, потрібних для отримання цих результатів

1. Принцип безперервності діяльності підприємства

Вимога задоволення запитів менеджерів організації до змісту корисної інформації для прийняття рішень, здійснення планування та виконання контрольних функцій. Управлінські звіти, надають управлінську інформацію для внутрішнього використання не потребують використання загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Однак вимоги до якості інформації можуть бути зведені у статус принципу:

1. Зрозумілість;

2. Доречність;

3. Суттєвість;

4. надійність;

5. Правдиве уявлення;

6. Нейтральність;

7. Обачність;

8. Пріоритет змісту перед формою;

9. Повнота;

10. Порівнянність;

11. Своєчасність.

2. Принцип визначення значущості або важливості робіт для досягнення кінцевого результату

2. Принцип конфіденційності


3. Принцип об'єктивності виділення позицій для складання характеристики виду діяльності

3. Принцип оперативності надання інформації


4. Принцип відповідності можливостей і ресурсів

4. Принцип економічності формованої інформації


5. Принцип релевантності

5. Принцип багаторазового використання інформації


6. Принцип визначення кордонів по кожному бізнес-процесу

6. Принцип делегування відповідальності і мотивації виконавців





Аналіз принципів організації обліку та їх змісту дозволяє зробити висновок, що система принципів управлінського обліку доповнюється і розвивається з метою деталізації та вдосконалення інформації виробничого обліку, в свою чергу, принципи виробничого обліку доповнюються і розвиваються принципами програмно-орієнтованого обліку. У цьому полягає динамізм розвитку і якість інформаційного забезпечення управлінських рішень.

Аналіз та оцінка накопиченого досвіду в практиці організації і управління виробничою діяльністю, показників на основі яких проводиться оцінка кінцевого результату процесу виробництва, використані автором для розробки моделі програмно-орієнтованого обліку. Логічна модель програмно-орієнтованого обліку представлена ​​на малюнку 1.3

В основі моделі лежать організаційна та методична її складові. Програма орієнтована на ціль - виконання показників, якими характеризується результат (результативність) виробничої діяльності. Користувачами програми є власники і менеджери всіх рівнів управління підприємством, відповідальні і мають відношення до процесу виробництва.

Малюнок 1.3 - Логічна модель програмно-орієнтованого обліку

Пропонований формат виробничої програми повинен включати чотири основні розділи [4, c .94]:

I розділ "Обсяг виробництва. Номенклатура продукції. Якість" включає перелік основних показників по випуску продукції і витрат на її виробництво в розрізі номенклатури видів продукції, що випускається. Серед сукупних витрат на виробництво окремим підрозділом виділяються витрати на якість, що орієнтує менеджерів і виробничників на підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається;

II розділ "Ресурсне забезпечення програми виробництва" включає три підрозділи: "матеріальні ресурси", "трудові ресурси", "виробнича база і потужності". Показники, зосереджені в трьох перерахованих підрозділах, орієнтовані на: посилення взаємодії та розширення господарських зв'язків з постачальниками; вибір сировини і матеріалів потрібного асортименту і необхідної якості; своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами процесу виробництва і виконання Виробничої програми, забезпечення виробництва висококваліфікованими робітниками і фахівцями, що володіють навичками професії та мають досвід роботи; зниження плинності кадрів і мотивацію праці; розширення виробничої бази та забезпечення необхідними потужностями технології виробництва тощо;

III розділ "Організаційне забезпечення виробництва" включає три групи показників: характеризують інвестиційну складову у виробництво (НДДКР); дозволяють дати оцінку організації виробничого процесу та управління ним; характеризують стан технології виробництва відповідно до вимог і досягненнями науково-технічного прогресу в цій галузі виробництва;

IV розділ "Фінансове та інвестиційне забезпечення" містить групи показників, зосереджені на розсуд менеджерів в окремих підрозділах. Як приклад можна назвати підрозділи: "фінансові результати діяльності, в тому числі виробничого", "джерела фінансування виробничої діяльності та їх освоєння"; "показники ефективності виробництва в результаті реалізації інвестиційних проектів".

Всі перераховані у вищезгаданих розділах системи показників можуть бути систематизовані на основі принципу корисності інформації в кожному конкретному підприємстві по-своєму. Зрозуміло, що основою формування перерахованих показників є програмно-орієнтований облік. [14, c .167]

Угруповання витрат по об'єктах обліку і місцям їх виникнення для виробничого процесу з його трьома стадіями, для кожного виробничого підприємства, безумовно, буде індивідуальна. Однак, говорячи про стадії, можна визначити учасників формування цих витрат на кожній з них. [15, c .92]

Якщо на підприємстві з цеховою структурою є чіткий поділ цехів основного і допоміжного виробництва, то своєю участю в процесі виробництва продукції кожен цех буде носієм виробничих витрат (рис. 1.4).

Групи витрат, вказані на малюнку 1.4, можна класифікувати в практиці роботи будь-якого промислового підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності. Це стало вже традиційною практикою організації управлінського обліку.

Малюнок 1.4 - Участь цехів і служб у формуванні витрат по стадіях процесу виробництва [20, c .8]

Багатогранність розглянутих у вітчизняній науці співвідношень показників завжди вимагає теоретичного обгрунтування критеріїв їх класифікації, взаємозв'язку та оцінки.

Виділення в інформаційній системі управління підприємством різних видів облікової інформації для забезпечення різного роду управлінських завдань зумовлює необхідність розробки нових методичних підходів для аналізу співвідношення показників. Сказане повною мірою відноситься до показників витрат і вельми актуально для виділяються вже традиційно: бухгалтерського, виробничого (частіше управлінського) та податкового видів обліку [25, c .88].

Основні відмінності в методологіях обліку витрат, покладених в основу МСФЗ, ПБУ і систем виробничого обліку наведені у таблиці 1.2

Таблиця 1.2 - Відмінності в методологіях обліку витрат, покладених в основу МСФЗ, ПБО та системи виробничого обліку

п / п

Класифікаційна категорія (принцип відмінностей)

МСФЗ

ПБО (бухгалтерський облік)

Виробничий облік

1

Витрати на продукт і витрати періоду

Існує

Не проводиться відмінностей

У загальному випадку тяжіє до МСФЗ, але існують системи, в яких таке розмежування не використовується (наприклад, в системі ABC всі витрати періоду, крім свехнорматівних, повинні включатися до собівартості)

2

Класифікація витрат на продукт за принципом включення до собівартості продукції

Включають:

виробничі змінні прямі;

виробничі змінні непрямі;

виробничі постійні непрямі.

У загальному випадку діляться на прямі і непрямі, їх склад визначається галузевими інструкціями

Склад витрат і статті калькуляції визначаються підприємством самостійно

3

Об'єкт обліку витрат (калькулювання собівартості)

За виробничої функції - вид продукту

За виробничої функції - вид продукту

За множинної функції: виробнича (вид продукції), збутова (ринки, клієнти), управлінська (центри відповідальності)

4

Принципи угруповання непрямих витрат

Може бути одно - і багатофункціональною, визначається виробничими особливостями

Передбачається галузевими інструкціями, зазвичай багатофункціональна, може змінюватися і доповнюватися підприємством

Зазвичай багатофункціональна, визначається виробничими особливостями

5

Вимірювач потужності, що використовується для розрахунку ставок розподілу непрямих витрат

Нормальна (очікувана) потужність і (або) фактична потужність

Фактична виробнича потужність

У загальному випадку - практична потужність. У ряді систем може використовуватися нормальна очікувана (стандарт-кост) або фактична (директ-костинг)

6

Тимчасової принцип обліку витрат

Відповідність (обгрунтована зв'язок) витрат періоду з доходами періоду. Обгрунтований розподіл витрат між звітними періодами

Відповідність (обгрунтована зв'язок) витрат періоду з доходами періоду. Обгрунтований розподіл витрат між звітними періодами. Облік заключних витрат життєвого циклу в складі інших доходів і витрат

Відповідність (обгрунтована зв'язок) витрат періоду з доходами періоду. Урахування одноразових витрат по запуску продукту у виробництво і заключних витрат за його висновком з ринку наростаючим підсумком у складі витрат по продукту по життєвому циклу. Розподіл витрат за періодами спотворює витрати по етапах життєвого циклу.

Якість економічної інформації, її глибина в області обліку витрат і калькулювання собівартості промислової продукції, обумовлені відмінностями в методології виробничого обліку та обліку витрат за принципами МСФЗ та ПБО, залежать від ступеня спряженості показників витрат.

В обліковій політиці з метою оподаткування як окремого елемента потрібно відображення порядку розподілу прямих витрат на залишки незавершеного виробництва. Якщо застосування єдиного критерію все ж не забезпечує відповідність проведених витрат виготовленої продукції, то для таких виробництв слід вибирати окремий критерій.

Відзначимо, що будь-який економічно обгрунтований критерій, який забезпечує відповідність проведених витрат виготовленої продукції може бути вибраний на основі натуральних (виробничий облік) і вартісних (бухгалтерський облік) показників [26, c .33]:

по витраті матеріалів на конкретний вид продукції. Цей критерій передбачає співвідношення кількості матеріалів у незавершеному виробництві з кількістю відпущених матеріалів у виробництво з урахуванням перехідних залишків. Інший варіант - співвідношення вартості матеріалів у незавершеному виробництві, визначеної за даними інвентаризації, з вартістю відпущених у виробництво матеріалів з урахуванням перехідних залишків;

з оцінки праці. Цей критерій передбачає співвідношення відпрацьованих людино-годин в загальному обсязі виконуваних за договором робіт (теж в людино-годинах) або ж співвідношення суми оплати праці в незавершеному виробництві, визначається за даними інвентаризації із загальною сумою нарахованої у звітному періоді оплати праці з урахуванням перехідних залишків;

за загальною сумою прямих витрат. Цей критерій передбачає співвідношення прямих витрат на невиконані роботи і всієї суми прямих витрат звітного періоду з урахуванням перехідних залишків;

по виручці від реалізації робіт. Критерій передбачає співвідношення виручки від реалізації виконаних замовлень до загальної договірної вартості виконуваних у звітному періоді замовлень (обмежене застосування).

Крім перерахованих критеріїв, безперечно, використовується критерій, що застосовується у бухгалтерському обліку, відповідний вибраній базі розподілу витрат між об'єктами обліку [3, c .169]:

частка суми прямих витрат за видом продукції в загальній сумі прямих витрат поточного періоду;

яка частка окремих елементів, що формують суму прямих витрат за видом продукції (матеріальні витрати, витрати на оплату праці) у їх загальній сумі поточного періоду; або частки виручки від продажу певного виду продукції в загальному обсязі виручки від продажу всієї продукції.

Вищесказане дозволяє зробити висновок про можливість використання общеінформаціонной бази для розвитку виробничого обліку промислового підприємства, в якій знайдуть своє відображення дані бухгалтерського обліку, дані податкового обліку, кількісні і вартісні показники виробництва.

1.3 Коротка характеристика підприємства, на матеріалах якого виконано дослідження

ТОВ "СіеР" є лісопромисловим підприємством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СіеР" було заснована 20 січня 2000 року на базі вже існуючого ліспромгоспу. Майно і доходи підприємства формуються за рахунок фінансово-господарської діяльності.

Дане підприємство має самостійний баланс, кореспондентський і розрахункові рахунки в банку, печатку із своїм найменуванням та штампи. ТОВ "СіеР" є юридичною особою. Предметом діяльності ТОВ "СіеР" є.

1. Заготівля лісу:

Вирубка лісу (верхній склад, знаходиться в лісі);

2. Переробка заготовленої деревини (нижній склад, знаходиться безпосередньо на території ТОВ "СіеР");

3. Оброблення хлистовою лісу на сортименти;

4. Організація роботи пилорами: розпилювання круглого сортименту на пиломатеріали (обрізний і не обрізної);

5. Вантажно-розвантажувальні роботи:

прийом вагонів;

вивантаження вагонів на вантажно-розвантажувальних майданчиках;

навантаження і відправлення вантажів на транспорті замовників;

технічний догляд за станом тупиків.

Виконавчим органом є адміністрація, яку очолює генеральний директор. Фінансово-економічна робота покладена на централізовану бухгалтерію.

Сильні і слабкі сторони, можливості та загрози відображені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3 - SWOT - аналіз ТОВ "СіеР"


Можливості

Загрози

Сильні сторони

1. Швидке реагування на потреби ринку.

2. Віддалене географічне положення.

3. Впровадження нововведень.

4. Під'їзні шляхи залізниці.

1. Підвищення загального рівня розвитку галузі.

2. Підвищення попиту

на продукцію.

3. Пропозиція нової послуги внаслідок підвищення рівня доходів населення.

Слабкі сторони

1. Пред'явлення додаткових вимог до якісних характеристик послуги, тобто орієнтація на якість.

2. Відсутність реклами.

3. Фінансова підтримка у разі необхідності від засновника ЗАТ "Салиммолдлеспром".

4. Застаріле обладнання.

1. Мала частка ринку.

2. Відсутність висококваліфікованих менеджерів.

3. Відсутність чіткого уявлення про стратегію розвитку.

4. Наявність великої кількості конкурентів у галузі.

ТОВ "СіеР" надає послуги як фізичним, так і юридичним особам. Основні функції підприємства:

робота з клієнтами;

облікова діяльність:

бухгалтерський облік;

податковий облік;

кадровий облік;

зберігання використовуваного обладнання, заготовленого і переробленої лісу на складі;

технічні роботи:

допоміжне виробництво (зварювальники, водії, монтажники тощо).

Робота з клієнтами. Від клієнтів надходять замовлення на лісопродукцію, це може бути замовлення на ділову деревину, обрізний брус, необрізна дошка, обрізна дошка і т.д.

З'ясовуються вимоги, які пред'являються до лісопродукції та її параметри: вид продукції, кількість продукції, режим роботи і т.д. Складається специфікація до договору, де обговорюються всі вимоги клієнта. Потім, складається договір і проводиться розрахунок з клієнтом.

Формується наряд-завдання для кожної бригади робітників на основі якого проводиться вирубування і переробка лісу, що відповідає заданим параметрам.

Якщо замовлення стосується виконання відвантаження-навантажувальних робіт, то для складання додатка до договору, необхідно докладно обстежити об'єкт, оцінити зовнішні умови, термін виконання робіт, зберігання відвантажується або погружаемого матеріалу.

Виконання замовлення. Після укладення договору, позначений у ньому об'єкт включається до графіку виконання робіт. Співробітники приступають до виконання замовлення, діючи на основі фінансового плану складеного на рік. Після виконання замовлення складається акт про виконання робіт, в якому вказується характер і тривалість проведених операцій, найменування та кількість виробленої лісопродукції.

Договір і акт про виконання робіт складаються у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві, а другий передається замовнику. Розрахунки з клієнтами здійснюються, як правило, в безготівковій формі.

Заготівля лісу. Спочатку на аукціоні набувається лісорубний квиток, де вказуються номери ділянок, площа ділянок, строки внесення до бюджету плати за заготовлену лісопродукцію, термін закінчення робіт і т.д. Потім складається технологічна карта, яка містить схему розробки лісосіки, розстановку робітників, механізми, за допомогою яких проводиться валка лісу і виробляють найм робітників в бригади лісорубів. Для бригад складається наряд-завдання, з яким вона їде на Деляну. Після закінчення терміну виконання робіт заповнюється документ "відомості про фактично заготовленої деревини", акт заготівлі лісу, які надходять до бухгалтерії.

Переробка лісу. Після заготівлі, ліс походить первинну обробку на верхньому складі, потім надходить на нижній склад і на пилораму де ділова деревина обробляється на асортимент, замовлені клієнтом. За кожен день роботи складається зведення, яка містить дані про розчиненою та переробленої деревини, складається наряд на відрядну роботу, щомісяця складається акт переробки, дані документи надходять до бухгалтерії. На підставі даних відомостей нараховується заробітна плата та на основі документу "Норма виробітку і розцінки на р-63".

Грошові розрахунки. Основна маса всіх розрахунків проводиться в безготівковій формі, більшість фінансових операцій проводить банк, згідно з договором на банківське обслуговування.

При надходженні рахунку на оплату оформляється платіжне доручення (стандартна форма ЦБ РФ) у двох примірниках. Відповідно до платіжного доручення банк переводить кошти з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок організації, яка виставила рахунок. На наступний день після цього, на підприємство надходить банківська виписка, яка містить інформацію про проведені операції.

Робота з персоналом. Найм бригад працівників відбувається на певний сезон, після чого бригади розпускаються. Заробітна плата нараховується на основі документу "Норма виробітку і розцінки на р-63".

Для нарахування зарплати персоналу використовується табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, який заповнюється бухгалтером підприємства.

Структура апарату управління ТОВ "СіеР", затверджена Генеральним директором представлена ​​на малюнку 1.5

Малюнок 1.5 - Організаційно-виробнича структура ТОВ "СіеР"

У відповідності зі структурою управління ТОВ "СіеР" верхній рівень управління представлений генеральним директором. Генеральному директору підпорядковуються заступник директора з загальних питань, заступник директора з виробництва, майстер верхнього складу, майстер нижнього складу, начальник цеху, бухгалтерія, відділ кадрів і юрист.

Генеральний директор керує відповідно до чинного законодавства виробничо-господарської та фінансово-економічною діяльністю підприємства, несучи всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, збереження та ефективне використання майна підприємства, а також фінансово-господарські результати його діяльності.

Підрозділи і працівники підприємства, що виконують певні функції управління, утворюють функціональну підсистему управління. Функції управління діяльності підприємства реалізуються підрозділами апарату управління і окремими працівниками, які при цьому набувають економічні, організаційні, соціальні, психологічні відносини один з одним.

Головний бухгалтер зобов'язаний здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контроль за економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності підприємства. Формує відповідно до законодавства про бухгалтерський облік облікову політику, виходячи зі структури й особливостей діяльності підприємства, необхідності забезпечення його фінансової стійкості. Підготовки та прийняття робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операції, по яких не передбачені типові форми документів внутрішньої бухгалтерської звітності.

Завдання механіка: Якісний і своєчасний ремонт обладнання підприємства, підтримання парку обладнання підприємства в робочому стані. Використання сучасних технологій ремонту, економія коштів підприємства за рахунок ефективного обслуговування обладнання.

Начальник відділу кадрів керує працівниками відділу, а також структурними підрозділами (службами, групами, бюро тощо), що входять до складу відділу кадрів. Очолює роботу з комплектування підприємства кадрами робітників, службовців і фахівців необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації відповідно до цілей, стратегії і профілю підприємства, що змінюються зовнішніми та внутрішніми умовами його діяльності, формування і ведення банку даних про кількісний та якісний склад кадрів. Бере участь у розробці кадрової політики і стратегії підприємства.

Далі розглянемо основні техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Таблиця 1.4 - Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства та їх аналіз

Показник

2008

2009

Зміна





Абсолют.

Відносить.

1

Обсяг товарної продукції, тис. руб.

774915

975277

200361

125,86

2

Виручка від продажу, тис. руб

774907

975270

200363

125,86

3

Чисельність працюючих, чол.

185

203

18

109,73

4

Виручка на 1 працюючого, тис. руб. / Чол.

4188,7

4804,3

615,6

114,70

5

Вартість ОПФ, тис. руб.

388234

458738

70504

118,16

6

Фондовіддача, грн. / Руб.

1,9960

2,1260

0,130

106,51

7

Фондоозброєність, тис. руб. / Чол.

2098,56

2259,79

161,23

107,7

8

Фондомісткість, руб. / Руб.

0,5

0,47

-0,03

94

9

Собівартість товарної продукції тис. грн.

446419

673028

226609

150,76

10

Витрати на рубль товарної продукції руб. / Руб.

0,58

0,69

0,11

118,97

11

Прибуток від продажу, тис. руб.

328488

302242

-26246

92,01

12

Рентабельність продажів

73,58

44,91

-28,67


Як видно з таблиці 1.4, у 2008 році виручка від продажів виріс на 26% (200 363 тис. руб.) І склала 975270 тис. крб. Одночасно з цим відбулося і збільшення чисельності працюючих на 18 чоловік, але так як збільшення виручки випереджало збільшення чисельності, в 2009 році зросла і виручка на одного працюючого і склала 4804, 286 тис. руб. / Чол. в порівнянні з 4188,686 тис. руб. / Чол. в 2008 році. У 2009 році відбулося також і збільшення вартості основних виробничих фондів на 18% (70 504 тис. руб.) Та, що випереджає її, збільшення обсягу товарної продукції на 26% (200 361 тис. руб.), Завдяки чому фондовіддача зросла на 6,5% (0,130 тис. руб.). Фондоозброєність збільшилася на 7,7%, а фондомісткість, відповідно, зменшився на 6%.

Собівартість товарної продукції в 2009 році зросла в порівнянні з 2008 роком на 226609 тис. руб. або на 50,76%. Її ріст був вище зростання товарної продукції, тому витрати на 1 карбованець товарної продукції, хоча й складали менше одного рубля як у 2008 році (0,58), так і в 2009 (0,69), але в 2008 році були вище, ніж в 2009 на 11 копійок.

Наслідком підвищення витрат на 1 карбованець товарної продукції в 2009 році стало зменшення прибутку від продажів, яка склала лише 92,01% від суми прибутку в 2008 році, а також рентабельності продажів, що знизилася з 73,58% у 2008 році до 44,91 % в 2009 р.

2. Організація обліку витрат на підприємстві

2.1 Документальне оформлення витрат на підприємстві

Бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом підприємства і підпорядковується безпосередньо директору підприємства. Вона створюється і ліквідується наказом директора одночасно зі створенням або ліквідацією підприємства. Бухгалтерію очолює головний бухгалтер, який призначається на посаду наказом директора підприємства.

У своїй діяльності бухгалтерія керується: Федеральним законом від 21 листопада 1996 року № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік"; Положеннями з бухгалтерського обліку; Іншими нормативно-правовими документами про бухгалтерський облік; Статутом підприємства; Положенням про бухгалтерію.

Організація бухгалтерського обліку ТОВ "СіеР" заснована на нормативних актах Російської Федерації з ведення бухгалтерського обліку та внутрішніх документах (Положення про бухгалтерію, Облікова політика).

Форма ведення обліку  журнально-ордерна. Документи групуються по відношенню до журналів-ордерів та накопичувальними відомостями. На кожну групу документів є окрема папка на місяць. Журнали-ордери і відомості зберігаються окремо від первинних документів.

Згідно з пунктом 3 статті 5 Федерального закону від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" ТОВ "СіеР" щорічно затверджує облікову політику, в якій відображені загальні принципи ведення бухгалтерського та податкового обліку. ТОВ "СіеР" формують свою облікову політику , виходячи з своєї структури і галузі.

Відповідно до п.2 ст.7 закону № 129-ФЗ відповідальність за формування облікової політики ТОВ "СіеР" несе головний бухгалтер. Облікова політика організації формується головним бухгалтером і затверджується керівником організації. При цьому затверджуються: робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності; форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних облікових документів; форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності, порядок проведення інвентаризації і методи оцінки майна і зобов'язань; правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за господарськими операціями; інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Облікова політика розкривається в пояснювальній записці до бухгалтерської звітності ТОВ "СіеР".

Основу облікової системи будь-якої організації складає первинна документація. Первинний облік повинен служити цілям контролю, оперативного управління, виявлення резервів. Первинна документація має правове значення, тому що кожна операція в бухгалтерському обліку має бути оформлена первинним документом певної форми з дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, тільки в цьому випадку документи мають доказову силу, а операцію правомірно відображати в бухгалтерському обліку. Крім того, первинна документація має аналітичне значення, тому що являє собою найбільш докладні відомості про діяльність підприємства.

Інформація первинних облікових документів повинна бути основою для ведення бухгалтерського, управлінського та податкового обліку. Це можливо тільки в тому випадку, якщо первинні документи формуються відразу з урахуванням необхідних уявлень, тоді за запитом можна зробити будь-який варіант агрегування інформації.

На форму первинних документів і організацію документообігу істотний вплив роблять організаційні та технологічні особливості підприємства, а також запити різних груп користувачів. З цієї точки зору існуючий порядок організації первинного обліку витрат на підприємствах лісозаготівельної галузі надає користувачам інформації широкі можливості щодо її використання як для ведення бухгалтерського (фінансового) обліку та складання зовнішньої звітності, так і для управлінського обліку.

Для раціональної організації документообігу важливо представляти організаційну структуру управління підприємством.

У ТОВ "СіеР" штабна структура управління, що з'єднує лінійну і функціональну форми. На підприємстві поряд з лінійними керівниками (директор, начальник лісопункту тощо) керують керівники функціональних підрозділів (головний механік, головний бухгалтер, головний економіст та інші).

Структура управління ТОВ "СіеР" розчленовується на щаблі управління. При двоступінчастої структурі (бесцеховой) лісопункти (цехи) скасовані, керівництво виробничими ділянками здійснює директор за схемою: директор - майстер ділянки.

Первинною ланкою в ТОВ "СіеР" в системі управління виступає виробнича дільниця, очолюваний майстром, низовим ланкою є виробничі бригади, очолювані бригадирами. Бригадири здійснюють розстановку робочих по операціях, контроль за дотриманням техніки безпеки.

Основними цехами ТОВ "СіеР" є лісопункти. Первинний облік в лісопункті є частиною обліку по підприємству в цілому. Він повинен виключати надмірності та дублювання, разом з тим виявляючи результати госпрозрахункової діяльності лісопункту, майстерного ділянки і бригади. Облік необхідно постійно вдосконалювати, покращуючи прийоми оформлення вироблених операцій і домагаючись однаковості первинних документів.

Організаційні особливості ТОВ "СіеР" (територіальна роз'єднаність окремих підрозділів) істотно впливає на спосіб організації бухгалтерського обліку - централізація, а, отже, і на порядок ведення первинного обліку.

При централізованому обліку в головній бухгалтерії зосереджується обробка всієї первинної документації, яка складається окремими підрозділами ТОВ "СіеР", які також представляють деякі зведені документи (звіти). Це дозволяє застосувати найбільш раціональні прийоми облікової обробки документів, автоматизувати облік, оптимізувати роботу бухгалтерської служби, скоротити чисельність працівників.

Однак цей варіант організації обліку також тягне за собою ряд суттєвих проблем, особливо за наявності віддалених лісопунктів і відсутності хороших доріг: для розрахунків працівникам лісопунктів необхідно приїжджати в центральну контору, потрібно організовувати періодичну доставку первинних документів, забезпечивши їх збереження і т.д.

У зв'язку зі специфікою організації виробничого процесу на лісозаготівельних підприємствах ясно, що від правильної організації обліку в лісопункту і цехах, від своєчасності здійснення контролю залежить точність і дієвість обліку витрат на виробництво в цілому по підприємству. Важливе значення мають стандартизація, уніфікація первинних документів, що забезпечує механізацію їх обробки.

Враховуючи територіальну роз'єднаність підрозділів ТОВ "СіеР", важливого значення набуває розробка графіка документообігу та його точне дотримання.

Організаційні та технологічні особливості лісозаготівельної галузі створюють передумови для організації обліку за центрами відповідальності, отже, первинний облік повинен забезпечувати збір необхідної інформації про первинні витрати та обсяги заготівель по окремих підрозділах підприємства і по стадіях технологічного процесу. Крім того, для організації обліку за центрами відповідальності важливим є розподіл витрат на постійні та змінні, що також може бути відображено в первинних документах шляхом введення додаткових реквізитів.

Сучасний стан первинного обліку дозволяє ідентифікувати витрати не тільки по відношенню до певного лісопункт, а й до певної стадії технологічного процесу, ділянки й бригаді, однак у розрізі видів продукції (сортиментів) можна вести облік тільки з моменту розкряжування хлистів на сортименти, тобто як правило, на стадії ніжнескладскіх робіт. У зв'язку з цим пропонується в первинних документах відображати спосіб заготівлі деревини.

Необхідно відзначити, що первинний облік заготовленої деревини - це найбільш проблемне ділянку ТОВ "СіеР", так як існуючі методи вимірювання не дозволяють з абсолютною точністю визначити обсяг заготівель, а від нього залежать багато витрати, і в першу чергу витрати на оплату праці.

Обсяг деревини вимірюється в процесі виробництва неодноразово: при виписці лісорубальних квитків по кожній ділянці визначають запаси деревини (залежно від цього розраховується лісова подати), після вивезення на нижньому складі приймальник розраховує обсяг заготовленої деревини в хлистах, на розкряжуванні визначають обсяг заготовлених сортиментів, при відвантаженні продукції розраховується обсяг відвантаженої лісопродукції.

Для усунення можливих помилок і похибок у ТОВ "СіеР" необхідно організувати облік обсягів деревини на кожному етапі, щоб потім проводити звірку залишків і показників руху, виявляючи розбіжності і їх причини. У даному разі величезне значення мають щомісячні інвентаризації залишків деревини, як на лісосіці, так і на вивезенні та нижньому складі.

Для відображення витрат на виробництво продукції в лісозаготівельній галузі крім типових документів для обліку витрат, як, наприклад, лімітно-забірні карти, вимоги, використовуються специфічні: лісорубного квитка, наряд-завдання, наряд-розрахунки.

Такі документи є власне зведення даних про витрати на певній стадії виробництва і містять величезний обсяг інформації, яку можна використовувати не тільки для бухгалтерського, але і для управлінського обліку. На їх підставі заповнюються форми внутрішньої звітності з розподілу витрат матеріальних цінностей, заробітної плати, про роботу транспорту і механізмів, про рух лісопродукції.

Розглянемо докладніше специфічні документи, що застосовуються в ТОВ "СіеР".

Процес заготівлі лісу починається з отримання права на заготівлю, підтвердженням чого є виписка органами лісового господарства лісорубного квитка. Лісорубного квитка повинен бути отриманий лісокористувачами до початку робіт із заготівлі деревини на дозволених

площах (лісосіках). У лісорубного квитка вказуються обсяг деревини, породний склад, розмір плати за деревину, терміни та порядок внесення плати за заготовленої деревини до бюджету. При цьому, беручи до обліку отримані лісорубного квитка, бухгалтерія повинна перевірити наявність затверджених технологічних карт на всі ділянки, включені до

лісорубного квитка. Без технологічної карти занесення на облік плати за деревину на корені неприпустимо.

Після закінчення лісозаготівельних робіт проводиться огляд місць рубок з метою виявлення фактичної кількості заготовленої деревини. Акт огляду місць рубок є підставою для остаточного розрахунку з бюджетом по лісових податей (попенної платі).

На лісосіці бригада веде заготівлю деревини на підставі наряд-завдання, виписаного за даними технологічної карти. При цьому вся заготовляється деревина позначається: на окоренкової торці хлиста ставиться номер бригади, щоб приймальник (контролер) на нижньому складі знав, хто заготовлював деревину.

Контролер заміряє обсяг доставленої деревини будь-яким із способів, а потім за допомогою розмножувальних таблиць обчислюється кубатура (мЗ) заготовленої деревини, яка разом з номером бригади записується в ярличок до подорожнього листа водія, що доставив деревину. У кінці місяця на основі ярликів підраховується загальний обсяг заготовленої деревини кожною бригадою. Загальна сума нарахованої основної заробітної плати по бригаді розраховується перемножуванням обсягу заготовленої деревини на тариф. Розрахунок заробітної плати по бригадах виконується в наряд-розрахунку на лісосічні роботи.

Базою для розподілу колективного заробітку бригади між членами бригади є нормативна заробітна плата, яка розраховується на підставі кількості відпрацьованих годин за місяць і годинних тарифних ставок по кожній професії. Відпрацьоване час відображається в табелі роботи (окремий розділ наряд-розрахунку), який заповнює майстер бригади. Розрахунок премій за результатами роботи лісосічних бригад здійснюється також у наряд-розрахунку.

Підставою для нарахування оплати праці водіїв є дорожні листи з приклеєними до них ярличками, так як оплата праці за вивезення лісу залежить від обсягу перевезеної деревини (мЗ) та відстані перевезення. У ярличках вказується: дата, прізвище водія, обсяг привезеної деревини, бригада-заготівельник. У дорожньому листі записується відстань перевезення (км). Якщо здійснюється перевезення людей, то застосовується погодинна оплата праці. За дорожніми листами в кінці місяця складається наряд за місяць і табель, на підставі яких розраховується заробітна плата водіїв.

На нижній склад щомісяця з ліспромгоспу надходить наряд-завдання в розрізі сортиментів. Протягом місяця вся раскряжеванная деревина підлягає обліку: після розпилювання її на окремі сортименти контролер заміряє діаметр сортиментів з допомогою мірної дужки і "точковкой" на окремих листках (вільної форми) зазначає кількість сортиментів за видами (баланси, пиловник), породам (сосна, ялина тощо) і діаметру (10, 12 тощо).

Потім в залежності від довжини та діаметру сортиментів з допомогою розмножувальних таблиць оцінюють кубатуру (мЗ) і заносять її в зведення по бригаді в розрізі видів сортиментів. На підставі таких зведень складається зведення в цілому по ділянці (нижнього складу) в розрізі видів сортиментів і бригад. У кінці місяця на підставі зведень оформляється наряд на розкряжування хлистів, табель роботи й розрахунку індивідуального заробітку, включаючи премії залежно від результатів роботи та виконання завдання.

З точки зору податкового обліку необхідно контролювати правильність і повноту заповнення первинних документів, а також для спрощення розрахунку оподатковуваної бази доцільно ввести додаткові графи, де відображати суми витрат, що приймаються при розрахунку податку на прибуток з поділом їх на прямі і непрямі.

У цілому можна відзначити високий рівень організації первинного обліку в ТОВ "СіеР", що в сукупності з налагодженим внутрішнім контролем дозволяє отримувати повні та достовірні відомості про роботу організації, необхідні як для бухгалтерського, так і для управлінського та податкового обліку.

2.2 Облік витрат на виробництво продукції

Основними документами, що визначають порядок ведення бухгалтерського обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, є закон "Про бухгалтерський облік" та Положення з бухгалтерського обліку 10/99 "Витрати організації".

Дані нормативні документи обов'язкові до застосування для всіх організацій незалежно від їх галузевої приналежності. Відповідно до ПБО 10/99 при формуванні витрат по звичайних видах діяльності повинна бути забезпечена їх угруповання за елементами, а для цілей управління в бухгалтерському обліку організується облік витрат за статтями витрат.

Перелік статей витрат встановлюється організацією самостійно. Правила обліку витрат на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт і надання послуг у розрізі елементів і статей, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються окремими нормативними актами та Методичними вказівками з бухгалтерського обліку. В даний час розроблено лише проект Методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво продукції, робіт, послуг, який до цих пір не затверджений.

В окремих галузях, в тому числі в лісозаготівельній, діють галузеві Методичні рекомендації (інструкції) з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. В даний час такі інструкції є нормативними документами для використання податковими службами, а для організацій носять рекомендаційний характер і не обов'язкові до застосування.

У зв'язку із зміною економічної ситуації в РФ в цілому і в лісопромисловому комплексі зокрема, назріла необхідність кардинального перегляду підходів до ведення обліку витрат і обліку продукції лісозаготівель.

В даний час підприємства можуть, не чекаючи перегляду Методичних рекомендацій, самостійно розробити варіант обліку витрат і калькулювання собівартості, враховуючи, в першу чергу, інформаційні запити користувачів і потреби управління. У даному випадку організації зобов'язані дотримуватися загальні вимоги і допущення до ведення обліку на підприємстві. При цьому облік витрат і калькулювання собівартості можна віднести до області внутрішнього (управлінського) обліку, а для цілей бухгалтерського обліку відповідно до вимог ПБО 10/99 повинна бути забезпечена угруповання витрат за елементами.

У даній ситуації виникає проблема організації взаємозв'язку бухгалтерського (фінансового) і управлінського обліку. Як відомо, для вітчизняного обліку традиційним є інтегрований варіант, проте у світі поділ обліку на фінансовий і управлінський виражено набагато сильніше і, враховуючи зміни, що відбуваються у вітчизняному обліку у зв'язку з переходом на міжнародні стандарти, можна припустити, що найближчим часом прискориться процес становлення самостійного управлінського обліку в Російській Федерації. Ситуації застосування інтегрованого та автономного варіантів були запропоновані нами раніше, тут же розглянемо автономний варіант організації бухгалтерського та управлінського обліку, який доцільно використовувати на великих і середніх підприємствах.

Автономний варіант передбачає ведення рахунків-екранів, з допомогою яких здійснюється взаємозв'язок бухгалтерського та управлінського обліку.

ТОВ "СіеР" використовує наступний варіант організації обліку витрат, який дозволяє спростити розрахунок оподатковуваної бази з податку на прибуток, а також відокремити управлінську бухгалтерію, істотно підвищивши аналітичність інформації.

Використовуючи вільні коди рахунків, у ТОВ "СіеР" ведуться додаткові бессальдовие рахунки для обліку витрат на виробництво: рахунок 30 "Матеріальні витрати" (відображає витрати матеріалів, включаючи транспортно-заготівельні витрати), рахунок 31 "Витрати на оплату праці", рахунок 32 " Відрахування на соціальні потреби ", рахунок 33" Амортизація ", рахунок 34" Інші витрати ".

До всіх рахунків відкриті субрахунки "Прямі", "Непрямі" і здійснюється розподіл витрат за видами, виходячи з вимог Податкового кодексу.

Дані рахунки являтися рахунками-екранами і використовуються ТОВ "СіеР" як у фінансовій так і в управлінській бухгалтерії. Рахунки управлінської бухгалтерії будемо позначати зі знаком *. Для відображення витрат у фінансовому обліку використовується рахунок 37 "Загальні витрати", рахунок 38 "Зміна залишків незавершеного виробництва і готової продукції", а для управлінського обліку - рахунок 27 "Доходи і витрати по звичайних видах діяльності" (із субрахунками в розрізі центрів відповідальності) .

Методика ведення обліку витрат у ТОВ "СіеР" представлена ​​в таблиці 2.1 Субрахунки до виробничих рахунках в управлінському обліку відкриті в розрізі центрів витрат, місць їх виникнення, переділів, видів продукції.

Таблиця 2.1 - Бухгалтерський (фінансовий) та управлінський облік витрат на виробництво в ТОВ "СіеР"

Бухгалтерський (фінансовий) облік

Управлінський облік

1. Надійшли матеріали від постачальника

Д10 К60 8000

2. Матеріали відпущені на виробничі та управлінські потреби

ДЗ О / прямі

Дзо / непрямі К10 6000

1. Матеріали відпущені на виробничі та управлінські потреби:

A) для виготовлення продукції в цех 1

Д20 / 1 * К30 * 3000 Б) для виготовлення продукції в цех 2 Д20 / 2 * КЗО * 1000

B) на управлінські потреби цехів

Д 25 * До 30 * 2000

3. Нараховано заробітну плату

Д31/прямие Д31/косв. До 70 5500

2. Нараховано заробітну плату

Д20 / 1 * 1000 Д20 / 2 * 2000 Д25 * 1500 Д26 *

К31 * 1000

4. Нараховано відрахування на соціальні потреби Д32/прямие.

Д32/косв. К69 1958

3. Нараховано відрахування на соціальні потреби Д20 / 1 * 356

Д20 / 2 * 712

Д25 * 534

Д26 * К32 * 356

5. Нараховано амортизацію

ДЗЗ / прямі ДЗЗ / косвен. К02 3000

4. Нараховано амортизацію Д25 * 1800

Д26 * КЗЗ * 1200

6. Нараховано плата за деревину на корені Д97К68 1000

7. Списано частина плати за деревину на корені Д34К97 200

5. Списано частина плати за деревину на корені

Д26 * К34 * 200

8. В кінці місяця закриваються рахунки з обліку елементів витрат

Д37К30 (31,32,33,34) 16658

6. В кінці місяця закриваються рахунки з обліку елементів витрат

Д30 * (31 *, 32 *, 33 *, 34 *) К27 * 16658

9. Відображено зміна залишків (за даними управлінського обліку)

Д38 К20 1058 Д43 К38 15600

10. Закриваються рахунку Д38 К37 16658

7. Списуються за призначенням ОПР:

Д20 / 1 * +1945

Д20 / 2 * К25 * 3889

8. Списуються за призначенням ВОХР:

Д20 / 1 * 919 Д20 / 2 * К26 * 1837

9. Випущена з виробництва і здана

на склад готова продукція

Д43 / 1 * К20 / 1 * 6900 Д43 / 2 * К20 / 2 * 8700

10. В кінці місяця (кварталу, року) рахунок 43 * закривається: Д27 * К43 * 15600

Склад витрат та їх класифікація ТОВ "СіеР" відповідно до вимог глави 25 Податкового кодексу для цілей податкового обліку розходяться з вимогами ПБУ 10/99, застосовуваними для цілей бухгалтерського обліку (таблицю 2.2). У зв'язку з цим, використовувана ТОВ "СіеР" методика обліку витрат на виробництво не може повністю забезпечити розрахунок оподатковуваної бази з податку на прибуток тільки на основі даних бухгалтерського обліку.

Як було зазначено раніше, організації мають право вибору стосовно способу організації податкового обліку і тут можливі два основні варіанти: паралельне ведення обох видів обліку або їх максимальне зближення на основі облікової політики. Найбільш визнаним і поширеним є другий варіант. При цьому зближення двох систем здійснюється на основі вибору співпадаючих способів ведення бухгалтерського та податкового обліку (в цьому випадку відсутня необхідність вести самостійні податкові регістри), однак за відсутності можливості застосовувати однакові способи обліку, наприклад в частині витрат майбутніх періодів, амортизації основних засобів, ведення окремих регістрів податкового обліку необхідно.

Відповідно до чинного порядку, визначеного главою 25 "Податок на прибуток організацій" Податкового кодексу, в даний час є специфічні особливості у визнанні окремих видів витрат лісозаготівельних підприємств для цілей оподаткування. Зокрема, незважаючи на те, що лісозаготівельна промисловість є добувної, витрати на будівництво та утримання лісовозних доріг не знайшли відображення в ст.261 "Витрати на освоєння природних ресурсів" розділу 25 Податкового кодексу. Однак зазначені витрати є невід'ємною частиною виробничого процесу, що дає підставу включати їх до складу інших, приймаючи для цілей оподаткування.

Крім того, суттєві розбіжності даних бухгалтерського та податкового обліку, як показали дані звітності ТОВ "СіеР", пов'язані з великим розміром одноразових витрат на лісозаготівлі у вигляді витрат майбутніх періодів.

Як відомо, для цілей оподаткування витрати майбутніх періодів визнаються у складі витрат повністю в момент їх виникнення, а для цілей бухгалтерського обліку - протягом декількох звітних періодів. Так як в ТОВ "СіеР" більшу частку у складі витрат майбутніх періодів займають витрати на будівництво лісовозних доріг, то переклад доріг зі строком корисного використання більше одного року до складу основних засобів з відображенням витрат з їх будівництва як капітальних вкладень, дозволив би істотно зблизити показники бухгалтерського обліку з даними, що приймаються для розрахунку податку на прибуток.

Крім розбіжностей у підходах до складу та змісту витрат, Податковим кодексом передбачено особливий, відмінний від бухгалтерського обліку, порядок визначення незавершеного виробництва. По-перше, незавершене виробництво на кінець місяця (як і готова і відвантажена продукція) для цілей оподаткування оцінюється виходячи з прямих витрат. По-друге, у відповідності зі ст.319 НК РФ можливі три варіанти розрахунку незавершеного виробництва: для платників податків, виробництво яких пов'язане з обробкою і переробкою сировини; для платників податків, виробництво яких пов'язане з виконанням робіт (наданням послуг); для інших платників податків.

У зв'язку з тим, що в процесі лісозаготівель в ТОВ "СіеР" відбувається випуск продукції (лісоматеріалів), але при цьому відсутня вихідна сировина, для розрахунку незавершеного виробництва необхідно застосовувати третій варіант: сума прямих витрат розподіляється на залишки незавершеного виробництва пропорційно частці прямих витрат у планової (нормативної, кошторисної) вартості продукції. При цьому виникає різниця між величиною незавершеного виробництва в бухгалтерському та податковому обліку, а також величиною поточних витрат (витрат періоду). У ПБУ 18/02 "Облік розрахунків з податку на прибуток" відображення таких різниць окремо не описано. Виходячи з економічного сенсу, тут мають місце тимчасові різниці, так як вони формують бухгалтерський прибуток (збиток) в одному звітному періоді, а податкову базу по податку на прибуток - в іншому.

2.3 Перспективи організації бухгалтерського, управлінського і податкового обліку витрат

Для цілей управління організацією необхідна всебічна оперативна інформація про витрати на виробництво і реалізацію продукції, більша частина якої може бути сформована на рахунках бухгалтерського обліку.

Як було зазначено раніше, організація управлінського обліку У ТОВ "СіеР" повністю визначається інформаційними потребами управління, які, у свою чергу, залежать від великої кількості організаційних, технічних і технологічних факторів. Облік витрат і калькулювання собівартості можна віднести до області внутрішнього (управлінського) обліку, а для цілей бухгалтерського обліку відповідно до вимог ПБО 10/99 повинна бути забезпечена угруповання витрат за елементами.

У ТОВ "СіеР" застосовується попроцессний метод, тобто планування, облік витрат і готової продукції ведеться по виробничому процесу в цілому, без калькулювання собівартості на кожній фазі виробництва. Сутність попроцессного методу полягає в тому, що прямі й непрямі витрати плануються і враховуються за статтями калькуляції на весь випуск продукції.

У зв'язку з цим середня собівартість одиниці продукції (роботи, послуги) визначається діленням суми всіх витрат (у цілому за підсумком по кожній статті) на кількість готової продукції, тобто котельним способом. Об'єктом обліку в даному випадку виступає виробничий процес у l цілому, а об'єктом калькулювання - знеособлена деревина.

Основними недоліками застосування попроцессного методу в ТОВ "СіеР" є втрата контролю за формуванням витрат виробництва за окремими переділами, зниження оперативності інформації, не повне використання резервів зниження собівартості продукції. Крім того, даний метод не дозволяє ТОВ "СіеР" організувати облік витрат за центрами відповідальності, впровадження якого стає все більш актуальним в даний час. При такому варіанті обліку витрат і калькулювання собівартість напівфабрикатів визначається розрахунковим шляхом із застосуванням загальновстановлених відсотків від собівартості готової продукції, що не завжди відображає реальне співвідношення витрат.

Відповідно до Методичних рекомендацій крім калькуляцій собівартості продукції складаються калькуляції собівартості утримання транспорту, основних машин, механізмів і допоміжних виробництв, в тому числі окремо калькулюється вартість машино-зміни лісовозних автомобілів, трелювальних тракторів, кранів, що працюють на нижніх і верхніх складах за встановленою номенклатурою калькуляційних статей: оплата праці допоміжних робітників, ІТП, службовців, МОП; суми єдиного соціального податку; паливо, мастильні матеріали; суми амортизації; ремонт основних засобів; зміст залізничної колії; інші витрати (прямо на витрати лісозаготівельного виробництва відносяться тільки заробітна плата водіїв та операторів лісозаготівельних машин, лісовозних автопоїздів і ніжнескладскіх ліній).

Таким чином, ці витрати входять у собівартість продукції лісозаготівель комплексної статтею. Однак у ТОВ "СіеР" можливо віднесення зазначених витрат безпосередньо на витрати лісозаготівельного виробництва, минаючи рахунки допоміжного виробництва, що підвищило б аналітичні можливості обліку, контроль за формуванням витрат, скоротило б трудомісткість облікових робіт, а також дозволило б визначати дійсну величину витрат окремих підрозділів.

Пропонований порядок є особливо актуальним в даний час у зв'язку з використанням ТОВ "СіеР" транспорту, машин і механізмів абсолютно різного технічного рівня, що обумовлює різні витрати на утримання, ремонт, різну продуктивність роботи.

2.4 Удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат і готової продукції

Зараз ТОВ "СіеР" відкриває велику кількість субрахунків для обліку витрат у розрізі окремих видів і марок техніки; деякі з обстежуваних нами підприємств для окремого відображення таких витрат застосовують рахунок 24, іменований ними "Допоміжне виробництво". У той же час у ТОВ "СіеР" не ведеться облік по місцях виникнення витрат, що не дозволяє визначити результат діяльності кожного підрозділу (лісопункту) і витрати на випуск певних напівфабрикатів.

Нормативний метод обліку витрат, хоча і декларується нормативними документами, на практиці застосовується вкрай рідко в силу впливу різних факторів, в тому числі відсутності нормативної бази. До того ж перелік калькуляційних статей, застосовується відповідно до Методичних рекомендацій, є укрупненими і не відповідає сучасним умовам діяльності лісозаготівельних підприємств.

Так, потребує уточнення така стаття як "Плата за деревину, що відпускається на корені". У зв'язку з тим, що основними видами лісокористування є оренда та користування за результатами аукціонів, при цьому аукціонна ціна, як правило, у кілька разів перевищує орендну плату, для підвищення аналітичності калькуляції необхідно в даній статті передбачити розшифрування: у тому числі "Орендна плата" та "Аукціонна ціна".

Статтю "Послуги лісовозного транспорту на вивезенні та витрати з утримання лісовозних доріг" також доцільно розчленувати на дві самостійні статті: "Витрати з утримання лісовозних доріг" та "Витрати по будівництву лісовозних доріг", а третя складова "Послуги лісовозного транспорту на вивезенні" розділена між статтями витрат за напрямами: витрати на утримання машин і устаткування, цехові витрати і пр.

Цей поділ не складно зробити технічно, так як діючими рекомендаціями передбачено складання трьох самостійних кошторисів витрат, і більшість лісозаготівельних підприємств слідують даною методикою. При цьому, на нашу думку, до статті "Витрати по будівництву лісовозних доріг" повинні входити витрати на будівництво доріг строком корисного використання до одного року, при будівництві доріг строком корисного використання більше одного року витрати повинні враховуватися як капітальні вкладення, а самі дороги відображатися в складі основних засобів.

Методичними рекомендаціями передбачено врахування витрат і калькулювання собівартості тільки круглої деревини та дров, при цьому зворотні відходи такі як хвоя, гілки тощо не оцінюються, що з одного боку, призводить до збільшення собівартості знеособленого кубометра деревини, а, з іншого боку, не сприяє господарському відношенню до всієї маси деревної сировини.

Тут виникає дві проблеми: з одного боку, практично не використовується значна частина деревної сировини, використання якої дозволило б, скоротити потребу в освоєнні нових ділянок лісового фонду, а з іншого - там, де таке використання здійснюється, деревну сировину (крім стовбурної деревини) має нульову оцінку. Перша проблема може бути вирішена шляхом розробки спеціальних державних програм з підтримки розвитку комплексної переробки деревної сировини.

Оцінка зворотних відходів повинна здійснюватися за ціною можливого використання, якщо ж технологія й організація виробничого процесу дозволяють, то необхідно вести роздільний облік витрат з виробництва різних видів продукції.

Вищенаведене свідчить про необхідність перегляду підходів до обліку витрат і готової продукції в ТОВ "СіеР".

Спеціалісти (Алаха Б.В., Кемтер В.Б., Миколаєва Г.Г. та інші) не раз наголошували на необхідності організації обліку витрат лісозаготівельного виробництва по окремих фаз (переділів).

У радянський період (з 20-х по 90-і роки XX століття) застосовувався пофазної облік витрат лісозаготівель, а до 1955 року і пофазної калькуляція собівартості. Після офіційної відмови від пофазного калькулювання з метою спрощення обліку практично в кожній науковій роботі з даної теми відзначалася необхідність пофазного калькулювання собівартості. Крім того, багато авторів відзначали необхідність ведення обліку витрат за місцями їх виникнення.

Так у роботі Родіонова С.М. "Калькуляція в лісовій та деревообробній промисловості" 1935 року зазначалося, що "постановка обліку собівартості не може стояти осторонь від її планування. Облік фактичної собівартості повинен виявляти, крім визначення фінансового результату, якість оперативно-виробничої діяльності аналізованого місця роботи.

Для отримання в калькуляції дійсних результатів роботи підприємства, цеху і бригади потрібно поставити облік собівартості так, щоб він відображав ступінь виконання кожної виробничої одиницею всіх норм та заходів щодо зниження собівартості. Для виявлення результатів роботи госпрозрахункових цехів складаються звіти в цілому по кожному з них з метою можливого зіставлення з плановими завданнями, фіксованими в цеховому наряд-замовленні.

Також неодноразово пропонувалося впровадження нормативного обліку як найбільш прогресивного, що дозволяє, в першу чергу, здійснювати постійний контроль за витратами, визначати причини їх відхилень.

Вищевказані напрямки удосконалення обліку витрат і готової продукції лісозаготівельного виробництва актуальні і в даний час, тому що пофазної (попередільний) метод обліку витрат з елементами нормативного дозволяє оцінювати результати роботи окремих підрозділів.

Необхідність калькулювання собівартості напівфабрикатів пов'язана з тим, що все частіше напівфабрикати лісозаготівельного виробництва реалізуються на сторону, крім того для оцінки діяльності окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності) необхідна точна інформація про витрати кожного з них і собівартості створюваної продукції.

При виборі методики обліку витрат і готової продукції необхідно враховувати ряд основних факторів, розглянутих раніше в першому розділі дисертаційного дослідження. В узагальненому вигляді основні фактори представлені у таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Вплив факторів на організацію обліку витрат готової лісопродукції

Найменування впливає чинника

Вплив на організацію обліку витрат і готової продукції

Технологія лісозаготівель:

хлистова

асортиментна

Склад витрат за фазами технологічного процесу; складу пофазної калькуляцій собівартості; можливість прямого віднесення витрат на певні види продукції.

Спосіб організації бухгалтерського обліку:

централізація

децентралізація

змішаний

Організація документообігу; розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії; процес прийняття рішень.

Тип підприємства:

спеціалізоване

комбіноване

Необхідність децентралізації управління, ведення обліку за центрами відповідальності; організація управлінського обліку.

Кількість цехів основного

виробництва (лісопунктів):

один

кілька

Ведення обліку за центрами відповідальності; організація управлінського обліку.

Реалізація напівфабрикатів на бік

Необхідність калькулювання собівартості напівфабрикатів

На основі наведених у таблиці факторів можна представити можливі варіанти вдосконалення бухгалтерського обліку витрат і готової продукції.

Розглянемо найбільш поширені з них:

1. Невеликі підприємства з обсягами заготовок до 20 тис. м 3 на рік (точну чисельність таких підприємств оцінити складно, оскільки багато з них працюють дуже короткий час, однак без сумніву це найчисленніша категорія складова до 80%) є спеціалізованими, як правило, з одним лісопунктів або без нього, технологія заготовок найчастіше хлистова; для них характерна реалізація напівфабрикатів на бік, застосування централізованого варіанту бухгалтерського обліку.

Для цієї групи підприємств немає необхідності децентралізовивать управління і вести облік за центрами відповідальності; управлінський облік може бути організований на субрахунках до рахунку "Основне виробництво". При цьому можливий спрощений варіант обліку витрат і калькулювання собівартості продукції: в цілому по процесу (попроцессний метод) з визначенням собівартості готової продукції та розрахунком собівартості напівфабрикатів з допомогою коефіцієнтів.

2. Середні підприємства з обсягами заготовок від 20 до 200 тис. м на рік (в даний час їх частка в загальній чисельності складає близько 15%, однак у перспективі ситуація може істотно змінитись, зважаючи на тенденції, що намітилася включення такого роду підприємств у холдинги (вертикально-інтегровані структури) ) найчастіше є комбінованими, як правило, мають деревообробні цехи, один-два лісопункту, технологія лісозаготівель у них найчастіше хлистова, застосовується як централізований так і змішаний варіант організації бухгалтерського обліку.

Необхідність децентралізації управління, а, отже, обліку за центрами відповідальності, залежить від структури та обсягів діяльності конкретного підприємства. Управлінський облік може вестися за допомогою субрахунків до рахунку "Основне виробництво". Облік витрат рекомендується вести по Попередільний методу, необхідність калькулювання собівартості напівфабрикатів залежить від реалізації їх на сторону.

3. Великі підприємства з обсягами заготовок понад 200 тис. м на рік складають близько 5% від загального числа підприємств, однак за приблизними оцінками на великі підприємства припадає близько 50% загального обсягу заготівель. Це найбільш перспективний тип лісозаготівельних підприємств, вони мають достатньо фінансових коштів для оновлення парку техніки, організації деревообробки, будівництва лісовозних доріг цілорічної дії. Як правило, великі підприємства є або комбінованими, або базовими підприємствами у вертикально-інтегрованих структурах. У зв'язку з наявними фінансовими можливостями підприємства даного типу часто застосовують сортиментних або змішану технологію заготовок. У них можуть застосовуватися всі варіанти організації бухгалтерського обліку.

Таким чином, у зв'язку з наявністю декількох територіально віддалених підрозділів основного виробництва у ТОВ "СіеР" необхідна децентралізація управління та облік за центрами відповідальності.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
204.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік готової продукції та аналіз реалізації продукції на виробничих підприємствах
Облік готової продукції і виробничих запасів МШП
Облік готової продукції та аналіз реалізації продукції на виробництв
Облік витрат діяльності виробничих підприємств і калькулювання собівартості продукції
Облік і аналіз випуску готової продукції
Бухгалтерський облік і аналіз готової продукції
Облік і аналіз готової продукції на прикладі ЗАТ Робочий
Облік і аналіз випуску і реалізації готової продукції на прикладі ЗАТ
Облік і аналіз випуску і реалізації готової продукції на прикладі ЗАТ ЦІМС
© Усі права захищені
написати до нас