Міністерство сільського господарства Російської Федерації
Департамент кадрової політики та освітиВолгоградська державна сільськогосподарська академія
Кафедра «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит»
Контрольна робота
З дисципліни «Облік у торговельно-постачальницьких і обслуговуючих організаціях АПК»Волгоград 2006
Зміст
1. Облік тари ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 3
2. Порядок формування і розкриття облікової політики на підприємствах АПК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .11
3. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 15
1. ОБЛІК ТАРИ.
В організації торгівлі може бути зосереджена велика кількість тари під товаром і порожньої. Розрізняють декілька видів тари:
· Тара;
До багатооборотної тарі можуть бути віднесені металева та пластмасова тара (корзини, бочки, фляги), дерев'яна тара (ящики, бочки та інше), картонна тара (коробки) та інше. Така тара використовується багаторазово і може підлягати обов'язковому поверненню постачальникові або залишатися для подальшого використання у покупця. Обов'язок повернення покупцем багатооборотної тари передбачена статтею 517 Цивільного кодексу Російської Федерації, у разі якщо інше не встановлено договором між покупцем і продавцем. Гарантією повернення тари є застава, який повертається після отримання тому порожньої тари постачальником. Однак договором може бути передбачений і повернення тари без стягнення застави. Вартість зворотної тари не включається в продажну ціну товару і сплачується покупцем понад вартість товару. У рахунках, платіжних вимогах та інших розрахункових документах вона вказується окремим рядком за цінами, визначеними в договорі між продавцем і покупцем. Яскравим прикладом може служити ситуація, коли організація укладає договір з «водяний» компанією, яких зараз багато по Волгограду. Наприклад, з ТОВ «Вода Кришталева» або ТОВ «Гірська галявина». Фляги є поворотною тарою і в саму першу поставку Ви сплачуєте суму застави, яка буде завжди числиться як дебіторська заборгованість, до самого кінця дії договору.
· Тара одноразового використання;
До такої тари належить паперова, картонна, поліетиленова тара, а також мішки, коробки, використані для упаковки товарів. Ціна тари одноразового використання, як правило, включається до ціни товарів і додатково покупцем не оплачується. У продавця, вартість такої тари відноситься до витрат на продаж.
В організації торгівлі обов'язково повинен бути передбачений окремий облік тари, яка:
· Прийнята до обліку на підставі товаросупровідних документів постачальників;
· Не включено до товаросупровідні документи постачальника, а поставлена на облік з складанням акту та оцінкою організацією за ціною можливої реалізації;
· Відноситься до основних засобів.
Порядок бухгалтерського обліку тари визначено в Методичних вказівках з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів, затверджених Наказом Мінфіну Російської Федерації від 28 грудня 2001 року № 119н «Про затвердження методичних вказівок з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів».
Тара за своїми функціями різниться на зовнішню упаковку і безпосередню упаковку. Безпосередня упаковка характерна тим, що вона невіддільна від вкладеного в неї товару і може бути використана самостійно тільки після витрати цього товару, тому вона зі складу відпускається разом з товаром (флакон для парфумів, банки і бутлі для консервів і фарб і т.д.) . Така тара береться на облік і підлягає поверненню на склад після використання (витрачання) вкладених в неї матеріальних цінностей, якщо вона може бути використана всередині організації або продана.
Наявність і рух усіх видів тари (крім використовується як господарський інвентар), а також матеріалів і деталей, призначених для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, бочкова клепка, залізо обручное та ін), враховується:
- На субрахунку "Тара і тарні матеріали" рахунку 10 "Матеріали" - всіма організаціями, крім організацій, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;
- На субрахунку "Тара під товаром і порожня" рахунку 41 "Товари" - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням.
На зазначених рахунках враховуються також тарні матеріали (матеріали і деталі, призначені для виготовлення і ремонту тари).
Незалежно від умов придбання тари організацією продавцем, постачальником і т.п. (Купівля або виготовлення безпосередньо в організації) тара приймається до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю. Вона складається з усіх витрат з її купівлі і доставці в організацію або витрат по її виготовленню. У разі наявності в організації значною номенклатури і високій швидкості оборотності тари і тарних матеріалів дозволяється вести синтетичний та аналітичний облік тари в облікових цінах.
При виникненні різниці між фактичною собівартістю виготовлення тари або фактичними витратами з її купівлі у сторонніх організацій та облікової ціною цієї тари зазначена різниця списується з рахунків обліку витрат ("Допоміжне виробництво") або рахунків обліку розрахунків (при покупці тари) на рахунки обліку фінансових результатів як операційні витрати.
Облікові ціни встановлюються організацією самостійно, диференційовано за видами тари (найменувань, розмірами, сортами і т.п.) стосовно до порядку, викладеному за матеріалами в цих Методичних вказівках.
Тара, яка використовується для здійснення технологічного процесу виробництва (технологічна тара) та для господарських потреб, тобто використовувана як виробничий і господарський інвентар, враховується в залежності від терміну служби на рахунку обліку основних засобів або на рахунку обліку матеріалів (субрахунок "Тара й тарні матеріали").
Аналітичний облік тари ведеться бухгалтерською службою у кількісному і вартісному вираженні по складах, підрозділам і місцями зберігання, за матеріально відповідальними особами, а всередині них - по видам і групам тари.
Облік тари на складах і в підрозділах здійснюється аналогічно обліку матеріалів.
ОФОРМЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ПО РУХУ ТАРИ
Приймання тари від постачальників і покупців, від тарних цехів і ділянок своєї організації, відпустку тари на сторону і у виробництво для пакування продукції, а також переміщення тари всередині організації оформляються первинними обліковими документами. Як правило, організації торгівлі набувають тару у сторонніх організацій, хоча можуть виготовляти її і власними силами. Незалежно від того, придбана чи тара у сторонньої організації або виготовлена самостійно, до обліку вона приймається за фактичною собівартістю, яка являє собою суму всіх витрат з її купівлі і доставці або витрат на її виготовлення. Тара надходить в організацію разом з товарами від постачальників і приймається до обліку на підставі супровідних документів.Порядок контролю над повним надходженням та правильним оприбуткуванням тари в основному такий же, що і для товарів. Приймання тари здійснюється на підставі рахунків-фактур, накладних та інших супровідних документів. Одночасно з перевіркою цін на товари визначається правильність цін на тару. Якщо кількість і якість тари не відповідає супровідним документам, то складається акт у такому ж порядку, як і по товарах. Облік тари ведеться за цінами придбання. Вартість тари, відпущеної разом з товаром, вказується в товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах окремим рядком.
Облік тари в торговельних організаціях, також як і при обліку товарів, здійснюється на складах і в бухгалтерії. Матеріально відповідальні особи ведуть облік тари за кількістю, найменуванням, цінами в товарній книзі або в картках, записи в які здійснюються на підставі первинних документів на надходження та вибуття товарів. Всі документи на надходження та вибуття тари повинні здаватися матеріально відповідальними особами в бухгалтерію разом з товарними звітами або супровідними реєстрами. Перевірені документи служать підставою для відображення надходження і вибуття тари в бухгалтерському обліку організації.
Оптові торгові організації облік тари ведуть на активному рахунку 41 «Товари», субрахунок 41.3 «Тара під товаром і порожня». За дебетом цього субрахунка відображається надходження тари в кореспонденції з рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», а за кредитом відображається її вибуття (списання). Крім того, на зазначеному рахунку враховуються і тарні матеріали, то є матеріали і деталі, призначені для виготовлення і ремонту тари.
Якщо в організації зосереджена велика кількість різних видів тари з різними цінами, то облік руху тари проводять за середніми обліковими цінами, які встановлюють за окремими групами тари.
Якщо тару враховують за середніми обліковими цінами, то протягом місяця різницю між вартістю за цінами придбання і середніми обліковими цінами можна відображати на рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей». Після закінчення місяця дебетове або кредитове сальдо за рахунком 16 розподіляють між вибула за місяць і залишилася на кінець місяця тарою за середнім відсотком. Середній відсоток розраховується наступним чином:
| Середній відсоток | = | Сальдо на кінець місяця за рахунком 16 | Х | 100 | ||
| Сума вибула тари за місяць | + | Залишок тари на кінець місяця | ||||
Приклад.
Припустимо, що сальдо на кінець місяця за рахунком 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» становить 800 рублів. Вартість вибула тари за місяць 5000 рублів.
Залишок тари на кінець місяця дорівнює 1000 рублів.
% = 800 / (5000 +1000) х 100 = 13,333.
Вартість різниці, що відноситься до залишку тари на кінець місяця дорівнює:
1000 х 13,333 / 100 = 133 рубля.
Сума різниці, що відноситься до вибула тарі за місяць дорівнює:
5000 х 13,333 / 100 = 667 рублів.
Для контролю перевіримо: 133 +667 = 800 рублів, що відповідає сальдо на кінець місяця за рахунком 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей».
Списання різниці, що відноситься до вибула тарі, в бухгалтерському обліку відображається наступним чином.
При дебетовому сальдо рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей»:
· Дебет 44 «Витрати на продаж» Кредит 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей».
Після відповідних записів за рахунком 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» буде відображена різниця, що відноситься до залишку тари на кінець місяця.
У торговельних організаціях з тарним операціями можуть мати місце, як витрати, так і доходи. Витрати включають в себе витрати, без яких, як правило, неможливо обійтися. Це: перевезення, навантаження, розвантаження, ремонт тощо. Втрати від бою, брухту псування тари становлять збитки організації торгівлі. До доходів по тарі належать: вартість тари, отриманої від постачальників безкоштовно, перевищення вартості тари по здавальних цінами над вартістю тари за обліковими цінами і тому подібним.
Витрати по тарі в бухгалтерському обліку відображаються на рахунку 44 «Витрати на продаж», а доходи від операцій з тарою на рахунку 91-2 «Інші доходи і витрати», як позареалізаційні доходи.
Аналітичний облік тари ведеться за матеріально відповідальними особами, за найменуваннями, по кількості і вартості тари.
Розглянемо, якими проводками відображаються в бухгалтерському обліку операції з тарою:
| Кореспонденція рахунків | Зміст операції | |
| Дебет | Кредит | |
| 41-3 | 60 | Прийнята до обліку тара від постачальника |
| 19-3 | 60 | Враховано ПДВ по тарі |
Повернення тари постачальнику відображається проводкою:
| Кореспонденція рахунків | Зміст операції | |
| Дебет | Кредит | |
| 60 | 41-3 | Повернено тара постачальнику |
| 94 | 41-3 | Якщо виявлена нестача по тарі |
| 41-3 | 91-1 | Прийняття до обліку тари, що надійшла від постачальника без оплати, або виявленої за результатами інвентаризації |
Інвентарна тара, яка служить для виробничих чи господарських потреб, не враховується організацією торгівлі на рахунку 41 «Товари». Для обліку інвентарної тари призначені рахунки 01 «Основні засоби» і 10 «Матеріали».
З метою оподаткування прибуток доходи і витрати, пов'язані з тарою визнаються позареалізаційними.
Окремий облік зворотної тари очевидний. Адже якщо за поворотну тару стягується застава, то заставні суми не є витратами (доходом) організації. Проте умовами договору поставки повернення тари може бути передбачений і без стягування застави. Якщо вартість такої тари включена в ціну товарів, то із загальної суми витрат на їх придбання повинна бути виключена вартість зворотної тари за ціною її можливого використання, яка визначається покупцем. Можна про вартість зворотної тари отримати інформацію у постачальника, тоді вартість отриманого товару буде зменшена на вартість зворотної тари.
Податковий облік тари, прийнятої від постачальника з товарами, відрізняється від обліку тари, прийнятої з товарно-матеріальними цінностями, включеними в матеріальні витрати. У пункті 3 статті 254 Податкового кодексу Російської Федерації зазначено, що вартість безповоротної тари, прийнятої від постачальника з товарно-матеріальними цінностями, включеними в матеріальні витрати, включається у вартість придбаних цінностей. Купівельна ж вартість товарів з метою оподаткування визначається на підставі положень статей 268 і 320 НК РФ. У статті 320 прямо зазначено, що витрати, пов'язані з придбанням товарів включаються у витрати обігу, причому витрати по безповоротній тарі будуть непрямими витратами і повинні відноситися на витрати організації торгівлі в момент їх виникнення. Наприклад, організація торгівлі придбала у заводу-виробника разом з товаром багатооборотну (безповоротну) тару, яку вона має намір використовувати надалі у своїй діяльності. Якщо в відвантажувальних документах вартість тари виділена окремим рядком, то організація має право визнати вартість тари непрямим витратою і зменшити на дану суму доходи від реалізації товарів поточного місяця. Якщо ж у документах вартість тари не виділена, то таку тару організація торгівлі має обкласти податком на прибуток відповідно до пункту 8 статті 250 НК РФ, як безоплатно отримане майно, тобто визнати позареалізаційних доходів.
2. Порядок формування і розкриття облікової політики на підприємствах АПК.
Відповідно до Федерального закону «Про бухгалтерський облік» організації, керуючись нормативними актами органів, регулюючих бухгалтерський облік, повинні самостійно формувати облікову політику виходячи зі своєї структури та інших особливостей діяльності.
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним внутрішнім документом - наказом про облікову політику. Головний бухгалтер організації складає цей документ (з щорічним уточненням) і несе відповідальність за його формування. Керівник організації затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст і виконання. У першу чергу в обліковій політиці вказується нормативна база, на підставі чого будуть розроблені методи і форми обліку. Потім вже методика.
У бухгалтерському обліку досить багато положень, які допускають багатоваріантність виконання: оцінка матеріальних цінностей, порядок нарахування амортизації основних засобів, порядок відображення витрат на ремонт основних засобів і т. д. У ряді випадків, діючими нормативними документами допускається застосування в обліку до 4-5 варіантів вирішення того чи іншого питання (наприклад, з нарахування амортизації основних засобів). Тому кожній організації важливо вибрати той варіант, який найбільшою мірою враховує особливості її діяльності. Прийняті варіанти обліку за відповідними його розділів відображаються в наказі про облікову політику. Розглянемо найбільш важливі питання, які доцільно включати до наказу про облікову політику організації.
Вибір методу оцінки матеріально-виробничих запасів
Згідно ст.58 Положення ведення бухгалтерської звітності оцінку списаних у виробництво матеріальних ресурсів можна робити одним з таких методів: за собівартістю одиниці запасів, за середньою собівартістю, за собівартістю перших за часом придбань (метод ФІФО), за собівартістю останніх за часом придбань (метод ЛІФО). Вибір методу оцінки споживаних у виробництві матеріалів може зробити істотний вплив на фінансові результати діяльності. Наприклад, використання методу ФІФО в умовах постійного зростання цін на матеріали призведе до значного зниження собівартості продукції і відповідно - збільшення прибутку. Метод ЛІФО в таких умовах, навпаки, викличе збільшення собівартості продукції і зменшення прибутку. Тому ці два методи доцільно використовувати при мінімальній інфляції чи при її повній відсутності (при стабільних цінах на матеріали, що надходять).Порядок нарахування амортизації основних засобів
Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» (ПБУ 6 / 97) амортизація основних засобів може нараховуватися один з наступних чотирьох способів:· Лінійний спосіб,
· Спосіб зменшуваного залишку,
· Спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання,
· Спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).
Кожен спосіб має свої переваги і недоліки в конкретних умовах використання тих чи інших основних засобів.
При лінійному способі забезпечується рівномірне нарахування амортизації за час використання основних засобів, при способі пропорційно обсягу продукції (робіт) нарахування провадиться відповідно до виконаної роботи (виробленої продукцією). Способи зменшуваного залишку і нарахування амортизації за сумою чисел років терміну корисного використання є методами прискореної амортизації. У наказі про облікову політику кожен спосіб стосовно до того чи іншого виду основних засобів вибирається з урахуванням поставлених завдань з відтворення основних засобів.
Вибір способу з нарахування амортизації по НМА.
За нематеріальних активів можливе нарахування амортизації лінійним способом - виходячи з норм, обчислених на основі корисного використання об'єктів нематеріальних активів, способом зменшуваного залишку або способом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт).
В окремих випадках при утрудненні або неможливості визначення терміну корисного використання нематеріальних активів річна амортизація встановлюється з розрахунку 20 років експлуатації об'єкта (тобто 5% на рік).
Порядок списання витрат на ремонт основних засобів.
Чинними нормативними документами передбачено в залежності від конкретних умов діяльності підприємств застосування трьох різних варіантів нарахування та списання витрат на ремонт: перший - віднесення фактичних витрат по ремонту безпосередньо на об'єкт обліку основного виробництва, для яких проводиться ремонт (відповідні об'єкти витрат у рослинництві, тваринництві та інших галузях, для яких виконується ремонт), другий - резервування витрат на ремонт і віднесення сум у певному твердому відсотку на витрати з подальшим списанням фактичних витрат по ремонту за рахунок створеного спеціально резерву на ремонт (ремонтний фонд), третій - віднесення витрат на ремонт на рахунок витрат майбутніх періодів з поступовим списанням їх на рахунки витрат основного виробництва. Перший спосіб застосовується при більш-менш рівномірному розподілі витрат на ремонт протягом року, другий і третій - при великих одноразових витратах на ремонт або при великій сезонності у проведенні ремонтних робіт. У наказі про облікову політику, в залежності від конкретних умов, в господарстві визначаються по конкретних об'єктах найбільш відповідні сформованим умовам способи списання витрат на ремонт.Метод обліку витрат на виробництво
Чинними нормативними документами передбачено застосування різних методів обліку витрат на виробництво:· Простий (або попроцессний), коли витрати списують безпосередньо на об'єкт обліку, до якого вони належать, а собівартість визначають рівнем витрат, віднесених на відповідний об'єкт обліку;
· Попередільний - коли витрати відносять на відповідний переділ (фазу, стадію) для виготовлення продукції та відповідно визначають собівартість виробництва продукції на кожному переділі, а потім - кінцевого продукту;
· Позамовний метод, коли витрати відносять на кожен виконане замовлення і відповідно, визначають собівартість виробництва кожного замовлення;
· Нормативний метод, коли витрати відносять на відповідні об'єкти обліку за встановленими нормативами з наступним включенням відхилень від норм;
· Застосування системи директ-костинг, коли прямі змінні витрати відносяться на витрати виробництва, а постійні витрати списуються з рахунків загальногосподарських витрат безпосередньо на рахунку продажів.
У сільському господарстві найбільше поширення отримав простий (попроцессний) метод, але з переходом до ринкових умов застосовуються і інші методи, в тому числі система директ-костинг.
Методика обліку випуску продукції
Чинними інструктивними вказівками з обліку передбачається можливість застосування двох варіантів обліку випуску продукції: із застосуванням спеціального рахунку «Випуск продукції (робіт, послуг)» і без застосування цього рахунку. У першому випадку за дебетом цього рахунку збираються всі фактичні витрати з виробництва продукції (робіт, послуг) з кредиту рахунків обліку витрат на виробництво. За кредитом рахунка відображається оприбуткована продукція (списання робіт, послуг) за плановою собівартістю. У результаті створюється можливість виявлення різниці між плановою та фактичною собівартістю за кожним видом продукції (робіт, послуг) та списання її у відповідності з напрямком руху продукції (робіт, послуг). При другому варіанті рахунок «Випуск продукції (робіт, послуг)» не застосовується, витрати і вихід продукції звичайним шляхом обліковуються на рахунках обліку витрат на виробництво.
У сільському господарстві у зв'язку з обчисленням по більшості видів продукції собівартості лише в кінці року, як правило, застосовується другий варіант обліку випуску продукції.
Працюючи у виробництві, я застосовувала перший метод, планову собівартість. Ведучи комп'ютерний Бух.учет, програма не дає зробити повноцінні документи з відвантаження, не маючи оприбуткованої продукції на складі.
Створення резервів майбутніх витрат і платежів
Відповідно до п. 72 Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності з метою рівномірного включення витрат у витрати виробництва або обігу організація може створювати різні резерви на майбутні витрати і платежі:- На оплату відпусток працівникам,
- Виплату щорічної винагороди за вислугу років; виплату винагород за підсумками роботи за рік,
- На ремонт основних засобів,
- На підготовчі роботи у зв'язку з сезонним характером виробництва,
- Майбутні витрати на рекультивацію земель.
У кожному підприємстві визначається необхідність створення тих чи інших резервів майбутніх витрат і платежів, що передбачається в наказі про облікову політику.
Але треба звертати увагу і на статут організації. Останнім часом там вже закладено обов'язкове створення резервного фонду, навіть прописано, який відсоток від прибутку повинен щорічно зараховуватися.
Створення резервів сумнівних боргів
У разі виникнення у організацій дебіторської заборгованості, по якій тривалий час не надходить оплата, з метою зниження небажаних наслідків від списання такої заборгованості організація з рахунком 63 може створити спеціальні резерви за рахунок резервування для цих цілей прибутку і списати суми боргів у складі дебіторської заборгованості за рахунок створених резервів. Створення резервів для списання сумнівних боргів також передбачається в наказі про облікову політику.У розділі техніка обліку потрібно розкрити порядок ведення бухгалтерського обліку: комп'ютерний або ручною, за допомогою журнально-ордерної системи. Затвердити всі регістри бухгалтерського і податкового обліку. Весь процес документообігу, терміни і кількість проведення інвентаризацій.
І обов'язково не забути про податковий аспект обліку. Обов'язок платників податків прийняти певну облікову політику для цілей оподаткування побічно встановлена тільки в главі 25 НК РФ. Тобто, визначено обов'язок ведення податкового обліку, необхідного для обчислення податкової бази по податку на прибуток організацій і порядок ведення якого встановлюється платником податків в обліковій політиці для цілей оподаткування, затверджуваною наказом (розпорядженням) керівника. Разом з тим, затвердити облікову політику для цілей оподаткування не тільки для податкового обліку з податку на прибуток, але і для інших податків необхідно в першу чергу для самого платника податків.
По-перше, затверджена наказом облікова політика слугує певним інструментом податкового планування і дозволяє в певних межах, так чи інакше, коригувати податкові платежі.
По-друге, вона виконує функцію доведення до відома податкових органів інформації, необхідної для контролю за правильністю обчислення і сплати сум податку, і дозволить уникнути багатьох непотрібних суперечок.
По-третє, облікова політика дає платнику податків можливість систематизувати і закріпити в єдиному документі ті методи і способи, які він вважатиме за необхідне застосовувати при обчисленні податків.
Список використаної літератури
1. Лисович Г.М. «Бухгалтерський облік в сільськогосподарських організаціях», Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2004.-456с.
2. Пизенгольц М.З. «Бухгалтерський облік у сільському господарстві.», Т1.Ч1. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2002 .- 480с.
3. Бризгалін А.В., Берник В.Р., Головкін О.М. «Облікова політика підприємства для цілей бухгалтерського обліку,« Податки і фін.право », 2004.
4. Ерзін Д.Г., «Облікова політика з метою оподаткування на 2004р.,« Російський податковий кур'єр № 1,2 », січень 2004р.
Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону про бухгалтерський облік звітність підприємств торгівлі та громадського харчування відноситься до проміжної бухгалтерської звітності, яка включає в себе відповідно до пункту 49 ПБУ 4 / 99 "Бухгалтерський баланс" (форма № 1) та "Звіт про прибутки і збитки" (форма № 2).
Законодавством Російської Федерації або засновниками (учасниками) організації в складі представленої піврічної звітності може бути передбачено представлення та інших звітних форм.
Якщо на вимогу законодавства і (або) засновників (учасників) підприємство торгівлі або громадського харчування формує розширений склад проміжної бухгалтерської звітності, вона повинна забезпечити подання в усі встановлені адреси ідентичною (тобто розширеної) бухгалтерської звітності. На це звернуто увагу в листі Мінфіну Росії від 18 лютого 2003 р. № 16-00-13/01 "Про склад представляється річної бухгалтерської звітності".
У всіх випадках ні податкова інспекція, ні органи державної статистики не вправі вимагати надання у складі звітності інших форм, включаючи пояснювальну записку, розшифровку переліку дебіторів і кредиторів і т.п. (Див. лист Мінфіну Росії від 3 вересня 2003 р. № 16-00-14/270).