Зміст
ВСТУП
I. ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.1. ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.3. СОБІВАРТІСТЬ І ОЦІНКА в поточному обліку
1.4. ДОКУМЕНТАЦІЯ З ОБЛІКУ РУХУ МАТЕРІАЛІВ
1.5. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ НА складах І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З УРАХУВАННЯМ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
1.6. СИНТЕТИЧНИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
1.7. ОБЛІК Транспортно-заготівельні витрати
II. РУХУ МАТЕРІАЛІВ
2.1. ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ
2.2. РУХУ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
2.3. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ
III. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ В УМОВАХ АВТОМАТИЗАЦІЇ
IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
ВИСНОВОК
ВСТУП
Життя людського суспільства складається з безлічі повсякденно подій та фактів. Якщо кількість мають місце фактів та подій не велике, то їх можна просто запам'ятати. Але якщо фактів багато і характеризуються вони великим числом показників і цифр, то їх вже доводитися записувати, отже, враховувати.
Облік - це кількісне відображення подій і фактів життя суспільства, які використовуються для управління суспільством на різних організаційних умовах.
Розвиток ринкової економіки призводить до розширення числа підприємств, заснованих на державній, колективної, приватної і спільної формах власності. Сюди входять великі державні промислові підприємства та об'єднання, кооперативи, акціонерні товариства, підприємці та ін При цьому кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний організувати і вести бухгалтерський облік своєї фінансово-господарської діяльності виходячи з діючих правил і особливостей господарювання і самостійно розробляється облікової політики.
Оскільки облік є однією з найважливіших функцій у системі управління та надає точні відомості про процеси заготовляння, виробництва, реалізації та споживання, є основою для планування діяльності підприємства.
Відповідно до обраної теми курсової роботи моєю метою ставати детальне вивчення обліку матеріалів, який я проведу на основі даних Державного закладу культури «Гродненська обласна філармонія».
Об'єктом дослідження є ГУК "Гродненська обласна філармонія" - державний заклад культури, субсидованого з обласного бюджету на покриття збитків. Основні дотаційні статті витрат: заробітна плата штатних працівників, податки від фонду оплати праці, комунальні послуги, поточний ремонт та інші, згідно з річним виробничо-фінансового плану з розбивкою по кварталах.
Бухгалтерський облік ведеться по автоматизованій формі із застосуванням універсальної програми з бухгалтерського обліку для персональних ЕОМ 1С: Бухгалтерія 7.7, програм з обліку праці та заробітної плати і квартплати «РохРго», а також з використанням інформаційної системи «Консультант Плюс» і «Главбух-Інфо» . Регістрами синтетичного обліку є головна книга, оборотно-сальдова відомість, аналіз рахунка; регістрами аналітичного обліку - картка рахунка, оборотно-сальдова відомість за рахунком. За кожний звітний місяць проводиться роздруківка аналізів рахунків з журналами проводок, журнали-ордери і відомості. За основними засобами та ТМЦ, по рахунках 76 / 5, 62 оборотно-сальдові відомості підлягають роздруківці не рідше 1 разу на квартал. Зведені оборотно-сальдові відомості по рахунках роздруковуються щомісяця.
Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, розроблений на базі Типового плану рахунків 2004р. і включає застосовувані в організації рахунки необхідні для ведення синтетичного обліку, а також субрахунки.
Предметом дослідження є ведення обліку матеріалів ГУК "Гродненська обласна філармонія".
В установі ведеться суцільне, безперервне і повне відображення руху (приходу, витрати, переміщення) та наявності матеріалів, облік кількості та оцінки матеріалів.
Основними завданнями обліку матеріалів є:
· Формування фактичної собівартості матеріалів;
· Правильне та своєчасне документальне оформлення операцій та забезпечення достовірних даних з придбання та використання матеріалів;
· Контроль за збереженням матеріалів у місцях зберігання (експлуатації) і на всіх етапах їх руху;
· Контроль за дотриманням встановлених організацією норм запасів, що забезпечують безперебійний випуск продукції, виконання робіт і надання послуг;
· Своєчасне виявлення зайвих матеріалів з метою їх можливої реалізації або визначення інших можливостей залучення в господарський оборот;
· Проведення аналізу ефективності використання матеріалів.
Основною вимогою обліку матеріалів є оперативність (своєчасність) проведення обліку, що дозволяє контролювати відповідність даних складського обліку та оперативного обліку руху матеріалів даними бухгалтерського обліку.
Для аналізу обліку матеріалів використовувались такі джерела як облікова політика ГУК "Гродненська обласна філармонія" на 2008р., Перелік форм первинних документів, графік документообігу на 2008р. та інші друковані видання.
I. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
1.1. ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
Виробничі запаси, будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх повністю передається на знов створений продукт. У цілому по країні питома вага матеріалів в собівартості виготовленої продукції складає понад 70%, а в текстильній та хімічної промисловості - до 85%.
В даний час визначальне значення набувають якісні показники, такі, як зниження питомих витрат сировини, матеріалів і палива. Це означає, що необхідно збільшити застосування прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, замінити дорогі матеріали більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скоротити відходи виробництва. Необхідно комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, максимально усувати втрати і нераціональні витрати. Широко залучати до господарського обороту вторинні ресурси, а також попутні продукти. Зрозуміло, що використання таких основних напрямів економії ресурсів, як впровадження нових технологій, підвищення якості сировини і матеріалів, зниження відходів, використання вторинних ресурсів, дозволяє створити надійно діючий противитратної механізм функціонування народного господарства.
Займаються цими питаннями технологічні служби підприємства, матеріально-технічного постачання і бухгалтерського обліку - як контролюючий орган.
Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм (витрати, забезпечення належного зберігання матеріалів, їх збереження.
Основні завдання бухгалтерського обліку в цій області: ·
· Контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях обробки; ·
· Правильне і своєчасне документування всіх операцій але руху матеріальних цінностей, виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх виготовленням, розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу; ·
· Систематичний контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення зайвих і невикористовуваних матеріалів, їх реалізація;
· Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріалів, контролю за матеріалами, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
Для забезпечення дієвого контролю за збереженням матеріальних цінностей важливе значення мають організація постачання на підприємствах, стан складського і ваговимірювального господарства. З цією метою наказом по підприємству кожному складу присвоюється постійний номер, який згодом вказується на всіх документах, що належать до операцій даного складу. За наявності декількох складів необхідно зосередити в кожному матеріали певних груп. Усередині складів матеріали повинні розміщуватися за секціями, потім по тіпосорторазмерам в штабелях, на стелажах і на полицях з таким розрахунком, щоб забезпечити можливість швидкої їх приймання, відпуску та перевірки наявності. З цією ж метою в місцях зберігання матеріалу прикріплюється ярлик (ф. № М-36). Склади повинні бути повністю забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.
Матеріали повинні централізовано доставлятися з базисних складів у цехи за узгодженими графіками. Необхідно встановити список посадових осіб, відповідальних за приймання та відпуск матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів та ін), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереження довірених їм матеріальних цінностей. З цими особами повинні бути укладені договори про матеріальну відповідальність.
Усім службам підприємства слід мати список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів матеріалів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.
У процесі виробництва матеріали використовуються різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - тільки сприяють виготовленню виробів , не, входять в їх масу чи хімічний склад (МШП).
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
Всі матеріали за способом їх використання та призначення у виробничому процесі можна підрозділити таким чином: ·
· Сировину (руда в металургійних виробництвах, бавовна-сирець в текстильній промисловості й т.п.); ·
· Основні матеріали (чорні метали в машинобудуванні, ліс деревообробної промисловості); ·
· Покупні напівфабрикати (мотори у верстатобудуванні, шини в автомобілебудуванні); ·
· Допоміжні матеріали (мастильні матеріали, фарба, лак, обтиральні матеріали і т.д.); ·
· Відходи (стружка, тирса, обрізки труб і т.д.), ·
· Тара (дерев'яна, картонна, металева); ·
· Паливо (дрова, кам'яне вугілля); ·
· Запасні частини (окремі деталі машин і устаткування для капітального ремонту); ·
· Малоцінні та швидкозношувані предмети (викрутки, стамески, господарський інвентар, спецодяг і т.д.).
Крім того, матеріали, класифікуються за технічними властивостями і діляться на групи: чорні метали, прокат, труби, кольорові метали, хімікати і т.д., всього 42 групи. У зв'язку з цим підприємства заповнюють форми звітності № 1-сн і 4-сн.
Така класифікація дає можливість підприємству контролювати забезпеченість технологічного процесу відповідними видами цінностей і тому вона ж необхідна і для організації аналітичного обліку матеріалів.
1.3. СОБІВАРТІСТЬ І ОЦІНКА в поточному обліку
Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком матеріалів, необхідно: мати номенклатуру-цінник; встановити чітку систему документації та документообігу; проводити в установленому порядку інвентаризацію та контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів, своєчасно відображати в обліку їх результати; ширше впроваджувати сучасні засоби автоматизації обліку .
Для правильної організації обліку матеріалів на підприємствах розробляється номенклатура-цінник.
Номенклатура - систематизований перелік найменувань матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві.
Номенклатура-матеріальних цінностей повинна містити наступні дані про кожного матеріалі:
· Технічно правильне найменування (відповідно до загальносоюзних стандартів - ГОСТ);
· Повну характеристику (марка, сорт, розмір, одиниця виміру і пр.);
· Номенклатурний номер - умовне позначення, що заміняє, по суті, перераховані ознаки.
Найбільш поширена номенклатура матеріалів - цифрова. Якщо ж в номенклатурі вказана облікова ціна кожного виду матеріалів, то вона називається номенклатурою - цінником.
Наведемо приклад побудови номенклатури-цінника на матеріали по групах: I - чорні метали та II - кольорові метали.
На кожному документі з руху матеріалів повинно бути зазначено не тільки найменування матеріалу, але і його номенклатурний номер. Номенклатура матеріалів дозволяє не допускати помилок при заповненні прибуткових і витратних документів і при записах в складському і бухгалтерський облік матеріалів.
Важливе значення в обліку має оцінка матеріалів: оптова, договірна, планова і фактична.
Оптові ціни встановлюються централізовано, затверджуються урядом і використовуються у вигляді відпускних, продажних цін при розрахунках між підприємством-постачальником і підприємством-покупцем. Змінюються вони тільки за рішенням уряду. Договірні ціни встановлюються при укладанні договорів - поставок.
Планова собівартість (ціна) матеріалів розробляється підприємством і до її складу включаються: оптова ціна, або договірна. Провізна ціна (залізничний тариф), витрати на розвантаження і доставку матеріалів на склади підприємств, витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів у місцях заготовок, витрати на відрядження, безпосередньо пов'язані з заготовлением матеріалів. Планова собівартість діє на підприємствах тривалий час і змінюється при зміні постачальників, оптових цін і тарифів за перевезення.
Фактична собівартість розраховується бухгалтерією перед прийняття щомісячно на основі оптової ціни матеріалів, фактично витрачених коштів на провізну плату (залізничний тариф), фактично зроблених витрат на розвантаження і доставку матеріалів на склади підприємства, фактично зроблених витрат на утримання спеціальних заготівельних контор у місцях заготівлі, суми втрат від нестачі сировини і матеріалів в дорозі в межах норм природного убутку; фактично зроблених витрат на відрядження по безпосередньому заготовлению матеріалів.
Витрати на утримання відділу постачання і заводських складів до собівартості матеріалів не включаються. Їх відносять на загальнозаводські (загальногосподарські) витрати підприємства. ВСТУП
I. ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.1. ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
1.3. СОБІВАРТІСТЬ І ОЦІНКА в поточному обліку
1.4. ДОКУМЕНТАЦІЯ З ОБЛІКУ РУХУ МАТЕРІАЛІВ
1.5. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ НА складах І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З УРАХУВАННЯМ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
1.6. СИНТЕТИЧНИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
1.7. ОБЛІК Транспортно-заготівельні витрати
II. РУХУ МАТЕРІАЛІВ
2.1. ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ
2.2. РУХУ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
2.3. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ
III. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ В УМОВАХ АВТОМАТИЗАЦІЇ
IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
ВИСНОВОК
ВСТУП
Життя людського суспільства складається з безлічі повсякденно подій та фактів. Якщо кількість мають місце фактів та подій не велике, то їх можна просто запам'ятати. Але якщо фактів багато і характеризуються вони великим числом показників і цифр, то їх вже доводитися записувати, отже, враховувати.
Облік - це кількісне відображення подій і фактів життя суспільства, які використовуються для управління суспільством на різних організаційних умовах.
Розвиток ринкової економіки призводить до розширення числа підприємств, заснованих на державній, колективної, приватної і спільної формах власності. Сюди входять великі державні промислові підприємства та об'єднання, кооперативи, акціонерні товариства, підприємці та ін При цьому кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний організувати і вести бухгалтерський облік своєї фінансово-господарської діяльності виходячи з діючих правил і особливостей господарювання і самостійно розробляється облікової політики.
Оскільки облік є однією з найважливіших функцій у системі управління та надає точні відомості про процеси заготовляння, виробництва, реалізації та споживання, є основою для планування діяльності підприємства.
Відповідно до обраної теми курсової роботи моєю метою ставати детальне вивчення обліку матеріалів, який я проведу на основі даних Державного закладу культури «Гродненська обласна філармонія».
Об'єктом дослідження є ГУК "Гродненська обласна філармонія" - державний заклад культури, субсидованого з обласного бюджету на покриття збитків. Основні дотаційні статті витрат: заробітна плата штатних працівників, податки від фонду оплати праці, комунальні послуги, поточний ремонт та інші, згідно з річним виробничо-фінансового плану з розбивкою по кварталах.
Бухгалтерський облік ведеться по автоматизованій формі із застосуванням універсальної програми з бухгалтерського обліку для персональних ЕОМ 1С: Бухгалтерія 7.7, програм з обліку праці та заробітної плати і квартплати «РохРго», а також з використанням інформаційної системи «Консультант Плюс» і «Главбух-Інфо» . Регістрами синтетичного обліку є головна книга, оборотно-сальдова відомість, аналіз рахунка; регістрами аналітичного обліку - картка рахунка, оборотно-сальдова відомість за рахунком. За кожний звітний місяць проводиться роздруківка аналізів рахунків з журналами проводок, журнали-ордери і відомості. За основними засобами та ТМЦ, по рахунках 76 / 5, 62 оборотно-сальдові відомості підлягають роздруківці не рідше 1 разу на квартал. Зведені оборотно-сальдові відомості по рахунках роздруковуються щомісяця.
Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, розроблений на базі Типового плану рахунків 2004р. і включає застосовувані в організації рахунки необхідні для ведення синтетичного обліку, а також субрахунки.
Предметом дослідження є ведення обліку матеріалів ГУК "Гродненська обласна філармонія".
В установі ведеться суцільне, безперервне і повне відображення руху (приходу, витрати, переміщення) та наявності матеріалів, облік кількості та оцінки матеріалів.
Основними завданнями обліку матеріалів є:
· Формування фактичної собівартості матеріалів;
· Правильне та своєчасне документальне оформлення операцій та забезпечення достовірних даних з придбання та використання матеріалів;
· Контроль за збереженням матеріалів у місцях зберігання (експлуатації) і на всіх етапах їх руху;
· Контроль за дотриманням встановлених організацією норм запасів, що забезпечують безперебійний випуск продукції, виконання робіт і надання послуг;
· Своєчасне виявлення зайвих матеріалів з метою їх можливої реалізації або визначення інших можливостей залучення в господарський оборот;
· Проведення аналізу ефективності використання матеріалів.
Основною вимогою обліку матеріалів є оперативність (своєчасність) проведення обліку, що дозволяє контролювати відповідність даних складського обліку та оперативного обліку руху матеріалів даними бухгалтерського обліку.
Для аналізу обліку матеріалів використовувались такі джерела як облікова політика ГУК "Гродненська обласна філармонія" на 2008р., Перелік форм первинних документів, графік документообігу на 2008р. та інші друковані видання.
I. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
1.1. ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
Виробничі запаси, будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх повністю передається на знов створений продукт. У цілому по країні питома вага матеріалів в собівартості виготовленої продукції складає понад 70%, а в текстильній та хімічної промисловості - до 85%.
В даний час визначальне значення набувають якісні показники, такі, як зниження питомих витрат сировини, матеріалів і палива. Це означає, що необхідно збільшити застосування прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, замінити дорогі матеріали більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скоротити відходи виробництва. Необхідно комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, максимально усувати втрати і нераціональні витрати. Широко залучати до господарського обороту вторинні ресурси, а також попутні продукти. Зрозуміло, що використання таких основних напрямів економії ресурсів, як впровадження нових технологій, підвищення якості сировини і матеріалів, зниження відходів, використання вторинних ресурсів, дозволяє створити надійно діючий противитратної механізм функціонування народного господарства.
Займаються цими питаннями технологічні служби підприємства, матеріально-технічного постачання і бухгалтерського обліку - як контролюючий орган.
Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм (витрати, забезпечення належного зберігання матеріалів, їх збереження.
Основні завдання бухгалтерського обліку в цій області: ·
· Контроль за збереженням матеріальних цінностей у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях обробки; ·
· Правильне і своєчасне документування всіх операцій але руху матеріальних цінностей, виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх виготовленням, розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу; ·
· Систематичний контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення зайвих і невикористовуваних матеріалів, їх реалізація;
· Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками матеріалів, контролю за матеріалами, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
Для забезпечення дієвого контролю за збереженням матеріальних цінностей важливе значення мають організація постачання на підприємствах, стан складського і ваговимірювального господарства. З цією метою наказом по підприємству кожному складу присвоюється постійний номер, який згодом вказується на всіх документах, що належать до операцій даного складу. За наявності декількох складів необхідно зосередити в кожному матеріали певних груп. Усередині складів матеріали повинні розміщуватися за секціями, потім по тіпосорторазмерам в штабелях, на стелажах і на полицях з таким розрахунком, щоб забезпечити можливість швидкої їх приймання, відпуску та перевірки наявності. З цією ж метою в місцях зберігання матеріалу прикріплюється ярлик (ф. № М-36). Склади повинні бути повністю забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.
Матеріали повинні централізовано доставлятися з базисних складів у цехи за узгодженими графіками. Необхідно встановити список посадових осіб, відповідальних за приймання та відпуск матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів та ін), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереження довірених їм матеріальних цінностей. З цими особами повинні бути укладені договори про матеріальну відповідальність.
Усім службам підприємства слід мати список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів матеріалів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей.
У процесі виробництва матеріали використовуються різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - тільки сприяють виготовленню виробів , не, входять в їх масу чи хімічний склад (МШП).
1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАВДАНЬ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
Всі матеріали за способом їх використання та призначення у виробничому процесі можна підрозділити таким чином: ·
· Сировину (руда в металургійних виробництвах, бавовна-сирець в текстильній промисловості й т.п.); ·
· Основні матеріали (чорні метали в машинобудуванні, ліс деревообробної промисловості); ·
· Покупні напівфабрикати (мотори у верстатобудуванні, шини в автомобілебудуванні); ·
· Допоміжні матеріали (мастильні матеріали, фарба, лак, обтиральні матеріали і т.д.); ·
· Відходи (стружка, тирса, обрізки труб і т.д.), ·
· Тара (дерев'яна, картонна, металева); ·
· Паливо (дрова, кам'яне вугілля); ·
· Запасні частини (окремі деталі машин і устаткування для капітального ремонту); ·
· Малоцінні та швидкозношувані предмети (викрутки, стамески, господарський інвентар, спецодяг і т.д.).
Крім того, матеріали, класифікуються за технічними властивостями і діляться на групи: чорні метали, прокат, труби, кольорові метали, хімікати і т.д., всього 42 групи. У зв'язку з цим підприємства заповнюють форми звітності № 1-сн і 4-сн.
Така класифікація дає можливість підприємству контролювати забезпеченість технологічного процесу відповідними видами цінностей і тому вона ж необхідна і для організації аналітичного обліку матеріалів.
1.3. СОБІВАРТІСТЬ І ОЦІНКА в поточному обліку
Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком матеріалів, необхідно: мати номенклатуру-цінник; встановити чітку систему документації та документообігу; проводити в установленому порядку інвентаризацію та контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів, своєчасно відображати в обліку їх результати; ширше впроваджувати сучасні засоби автоматизації обліку .
Для правильної організації обліку матеріалів на підприємствах розробляється номенклатура-цінник.
Номенклатура - систематизований перелік найменувань матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві.
Номенклатура-матеріальних цінностей повинна містити наступні дані про кожного матеріалі:
· Технічно правильне найменування (відповідно до загальносоюзних стандартів - ГОСТ);
· Повну характеристику (марка, сорт, розмір, одиниця виміру і пр.);
· Номенклатурний номер - умовне позначення, що заміняє, по суті, перераховані ознаки.
Найбільш поширена номенклатура матеріалів - цифрова. Якщо ж в номенклатурі вказана облікова ціна кожного виду матеріалів, то вона називається номенклатурою - цінником.
Наведемо приклад побудови номенклатури-цінника на матеріали по групах: I - чорні метали та II - кольорові метали.
На кожному документі з руху матеріалів повинно бути зазначено не тільки найменування матеріалу, але і його номенклатурний номер. Номенклатура матеріалів дозволяє не допускати помилок при заповненні прибуткових і витратних документів і при записах в складському і бухгалтерський облік матеріалів.
Важливе значення в обліку має оцінка матеріалів: оптова, договірна, планова і фактична.
Оптові ціни встановлюються централізовано, затверджуються урядом і використовуються у вигляді відпускних, продажних цін при розрахунках між підприємством-постачальником і підприємством-покупцем. Змінюються вони тільки за рішенням уряду. Договірні ціни встановлюються при укладанні договорів - поставок.
Планова собівартість (ціна) матеріалів розробляється підприємством і до її складу включаються: оптова ціна, або договірна. Провізна ціна (залізничний тариф), витрати на розвантаження і доставку матеріалів на склади підприємств, витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів у місцях заготовок, витрати на відрядження, безпосередньо пов'язані з заготовлением матеріалів. Планова собівартість діє на підприємствах тривалий час і змінюється при зміні постачальників, оптових цін і тарифів за перевезення.
Фактична собівартість розраховується бухгалтерією перед прийняття щомісячно на основі оптової ціни матеріалів, фактично витрачених коштів на провізну плату (залізничний тариф), фактично зроблених витрат на розвантаження і доставку матеріалів на склади підприємства, фактично зроблених витрат на утримання спеціальних заготівельних контор у місцях заготівлі, суми втрат від нестачі сировини і матеріалів в дорозі в межах норм природного убутку; фактично зроблених витрат на відрядження по безпосередньому заготовлению матеріалів.
Для спрощення планування та обліку матеріалів у грошовому вираженні витрати, які включаються в їх собівартість, ділять на дві статті (частини): вартість матеріалів за оптовими цінами і транспортно-заготівельні витрати.
Фактичну собівартість матеріалів можна розрахувати тільки по закінченні місяця, коли бухгалтерія буде мати складові цієї собівартості (платіжні вимоги постачальників матеріалів, платіжні вимоги за перевезення, за вантажно-розвантажувальні роботи та інші витрати). Рух же матеріалів відбувається на підприємствах щодня, і документи на прихід і витрата матеріалів повинні оформлятися вчасно, у міру здійснення операцій і знаходити відображення в обліку. За цим з'являється необхідність використовувати в поточному обліку тверді, заздалегідь встановлені ціни, звані обліковими. Ними можуть бути оптові або планові ціни.
У разі використання в поточному обліку оптових цін по закінченні місяця розраховуються суми і відсоток транспортно заготівельних витрат для доведення їх до фактичної собівартості.
При використанні планових цін щомісяця розраховуються суми і відсотки відхилень фактичної собівартості від планової (економія або перевитрата). Цей показник надає можливість дати оцінку процесу заготовляння матеріалів. Транспортно-заготівельні витрати або відхилення від планових цін розраховуються не по кожному номенклатурному номеру матеріалів, а за групами матеріалів (основні матеріали, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і т.д.). За основу розрахунку беруться залишки матеріалів на початок місяця і їх надходження за звітний місяць.
1.4. ДОКУМЕНТАЦІЯ З ОБЛІКУ РУХУ МАТЕРІАЛІВ
Для обліку руху матеріалів застосовується типова облікова документація, що відповідає вимогам основних положень з обліку матеріалів і пристосована для автоматизованої обробки інформації. Кількість примірників виписуються документів та їх документообіг встановлюються в залежності від характеру підприємств, особливостей організації виробництва, матеріально-технічного постачання і від системи організації обліку. Кількість примірників має бути мінімальним: при використанні ЕОМ - один примірник, а при ручній обробці - не більше двох.
Надходження матеріалів на підприємство контролює в першу чергу відділ постачання, який стежить за виконанням постачальниками договірних зобов'язань, пред'являє їм претензії з якості та недостач матеріалів, розшукує вантажі, якщо вони вчасно не прибули на підприємство.
Матеріали на склад від місцевих та іногородніх постачальників доставляє експедитор відділу постачання. Приймаючи вантажі від транспортних організацій (залізниці, пристані), експедитор особливу увагу приділяє стану тари, пломб, а в разі їх ушкоджень вимагає перевірки і здачі вантажу. Якщо виявиться недостача або псування вантажу, складається комерційний акт на право пред'явлення претензій до транспортної організації або до постачальника.
У момент здачі експедитором матеріалів на склад матеріально відповідальна особа (завідувач складу, комірник) перевіряє відповідність кількості, якості та асортименту матеріалів, що надійшли документам постачальника. Одні з них відображають кількість відправленого вантажу (специфікації, схили, накладні), інші-якість (сертифікати, посвідчення тощо). За відповідності показників документів фактичній наявності матеріально відповідальна особа виписує прибутковий ордер (ф. № М-З і М-4).
Розрізняють документи однорядкові, виписані на окрему номенклатурну позицію матеріалів, і багаторядкові - на кілька номенклатурних позицій матеріалів одночасно.
В умовах ручної обробки рекомендується застосовувати однорядкові документи, при автоматизації - багаторядкові. Прибуткові ордери ф. № М-З (однорядковий) та ф. № М-4 (багаторядковий) необхідні для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять на підприємство від постачальників або з переробки.
Для скорочення кількості первинних документів дозволяється і бездокументарній оформлення матеріалів, що надійшли. Якщо розбіжностей ні в кількості, ні в якості вантажу, що прибув з документами постачальника немає, то на документах постачальника (платіжних вимогах) проставляється і заповнюється спеціальний штамп з основними реквізитами прибуткового ордеру.
У разі централізованої доставки матеріалів автотранспортом зі складу постачальник виписує товарно-транспортну накладну (ф. № М-5 і М-6) у чотирьох примірниках: а) покупцю - для оприбуткування матеріалів замість прибуткового ордера б) постачальнику - для списання цінностей, в) для нарахування заробітної плати водіям автотранспорту; г) для пред'явлення в банк на оплату.
Акт про приймання матеріалів (ф. № М-7) застосовується для оформлення надійшли матеріальних цінностей без платіжних документів і в разі розбіжностей (кількісних і якісних) з даними супровідних документів. Акт складається комісією з обов'язковою участю представника постачальника чи представника незацікавленої організації, завідуючого складом та представника відділу постачання підприємства. Комісія призначається керівником підприємства. Складається акт у двох примірниках: перший - передається до бухгалтерії підприємства як підстава для бухгалтерських записів на рахунках і розрахунку сум нестач або надлишків; другий - надходить у відділ постачання для пред'явлення претензій постачальнику або повідомлення йому про подання платіжної вимоги на надлишки. Наявність акту виключає виписку прибуткового ордера.
Прибуткові документи складаються у день надходження матеріалів. Прибуткові ордери, накладні та акти містять основні реквізити: найменування постачальника, найменування матеріалів, їх сорт, розмір, кількість, ціну, суму, підписи осіб, що прийняв і здали матеріали.
Відокремлено зберігаються на складах матеріали, що підлягають лабораторному аналізу і технічному огляду, а також матеріали, прийняті на відповідальне зберігання. Прибуткові ордери на них не виписуються, витрачати їх не дозволяється до виявлення результатів аналізу. Їх облік організується в спеціальній книзі. Спочатку реєструють надійшли матеріали, що знаходяться на лабораторному дослідженні, а потім матеріали, прийняті на відповідальне зберігання. Ведення цієї книги забезпечує контроль за збереженням соціалістичної власності.
Крім перерахованих документів, складаються накладні (ф. № М-12, М-13) при внутрішньому переміщенні матеріалів зі складу на склад або здачі цехами на склад невикористаних зекономлених матеріалів або цінних відходів виробництва, відходів від браку продукції, від ліквідації основних засобів, від вибуття з експлуатації малоцінних і швидкозношуваних предметів. Матеріально відповідальні особи, які здають матеріали, виписують накладні в двох примірниках: один цеху для списання матеріалів, іншого складу - для їх оприбуткування.
Видаткові документи відображають відпуск матеріалів на виробничі потреби (виготовлення продукції), на господарські потреби (утримання будівель, ремонтні роботи), реалізацію на сторону зайвих, не використовуваних в господарській діяльності підприємства матеріалів. До них відносяться: лімітно-забірні карти, вимоги, накладні.
Лімітно-забірна карта (ф. № М-8, М-9) виписується відділом постачання на одну або кілька позицій (видів матеріалів), що відносяться до певного коду виробничих витрат (замовлення). Розрахунок потреби необхідного обсягу і виду матеріальних цінностей цеху для виконання виробничої програми здійснює планово-виробничий відділ. Ліміт витрачання та відпуску матеріалів при цьому скорочується на кількість цінностей даного виду залишилися в цехах на початок місяця. Виписуються карти у двох примірниках: один - цеху, інший - складу. При відпуску цінностей зі складу комірник розписується в лімітно-забірної карті цеху, а представник одержувача - у лімітно-забірної карті складу. В обох картах після кожного відпуску виводиться залишок невикористаного ліміту. За використанні ліміту і по закінченні місяця лімітно-забірні карти здаються в бухгалтерію підприємства. На підставі їх оформляється відпуск матеріалів і здійснюється поточний контроль за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску на виробничі потреби.
За лімітно-забірної карті ведеться також облік матеріалів, не використаних у виробництві (повернення). При цьому ніяких додаткових документів не складається.
З метою зменшення кількості лімітно-забірних карт можливе застосування поквартальних карт з відривними місячними талонами. Якщо лімітно-забірні карти використовуються при постійному, систематичному відпуску матеріалів, то для оформлення одноразового їх відпустки на господарські та інші потреби застосовується вимога (ф. № М-10 і М-11). Виписується вимога у двох примірниках цехами, відділами, споживачами матеріалів: один залишається в одержувача з розпискою матеріально відповідальної особи складу, другий - у завідувача складом (комірника) з розпискою одержувача.
Всякий понадлімітний відпуск матеріалів на виробництво (відшкодування шлюбу, перевитрата, перевиконання виробничої програми) або заміна матеріалів оформляються випискою спеціального вимоги з відміткою в ньому коду причини і винуватця перевитрати. Відпустка у цих випадках допускається тільки з дозволу директора підприємства, або головного інженера, або осіб, ними уповноважених.
Накладні (ф. № М-14 і М-15) застосовуються для обліку та оформлення відпуску матеріалів на сторону чи господарствам свого підприємства, розташованим за межами його території. Виписуються вони відділом збуту в трьох примірниках на підставі нарядів або договорів. При перевезенні автотранспортом матеріалів, відпущених на сторону, виписується товарно-транспортна накладна.
1.5. ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ НА складах І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З УРАХУВАННЯМ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
Порядок обліку матеріалів на складах і в бухгалтерії залежить від методу обліку матеріалів. Метод передбачає порядок і послідовність ведення обліку матеріалів, види облікових регістрів, їх кількість, взаємозвірки показників.
Найбільш прогресивним і раціональним методом обліку матеріалів є оперативно бухгалтерський (сальдовий). Можливі також кількісно-сумовий метод і за допомогою звітів матеріально відповідальних осіб.
Основні принципи оперативно-бухгалтерського методу такі: оперативність та бухгалтерська достовірність кількісного обліку на складі за допомогою карток складського обліку, які ведуться матеріально відповідальними особами; систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо на складі за правильним і своєчасним документуванням операцій по руху матеріалів і веденням складського обліку матеріалів; надання бухгалтерам права перевірки відповідності фактичних залишків матеріалів в натурі даними поточного складського обліку; здійснення бухгалтерією обліку руху матеріалів тільки в грошовому вираженні за обліковими цінами та по фактичної собівартості в розрізі груп матеріалів та місць їх зберігання, а за наявності ВУ - також у розрізі номенклатурних номерів ; систематичне підтвердження (взаємозвірки) даних складського та бухгалтерського обліку шляхом зіставлення залишків матеріалів за даними складського (кількісного) обліку, оцінених за прийнятим, обліковими цінами, з залишками матеріалів за даними бухгалтерського обліку.
Оперативно-бухгалтерський метод обліку матеріалів передбачає ведення на складах тільки кількісно-сортового обліку руху матеріалів. Здійснюється він на картках складського обліку матеріалів (тип. ф. № М-17). Бухгалтерія відкриває картки на кожен номенклатурний номер матеріалу і під розписку передає їх завідувачу складом. У міру надходження на склад матеріалів комірник виписує прибутковий ордер або замінюючий його документ і реєструє його в картці складського обліку матеріалів. На підставі видаткових документів (лімітно-забірних карт, вимог, накладних) в картці реєструється витрата матеріалів.
Рознесення з лімітно-забірних карт в картки складського обліку матеріалів даних про відпустку може проводитися і у міру закриття карт (якщо вони на одну позицію матеріалів), але не пізніше 1-го числа наступного за звітним місяця. У цьому випадку лімітні картки протягом місяця зберігаються разом з відповідними картками складського обліку. Залишок в картці виводиться після кожного запису. В обов'язки комірника входить запис облікових цін в документи на прихід і витрата матеріалів та номер запису за складською картотекою. У встановлені графіком строки комірник складає реєстри здачі документів на надходження та витрачання матеріалів (ф. № 18) із зазначенням кількості документів, їх номерів і груп матеріалів, до яких вони відносяться. Бухгалтер матеріального відділу приймає від матеріально відповідальної особи документи при реєстрах безпосередньо на складі, ретельно перевіряє правильність відображення основних реквізитів документів в картках складського обліку (номенклатурний номер, кількість, залишок) і запевняє перевірку своїм підписом, після чого картка набуває чинності бухгалтерського регістру.
Працівник бухгалтерії повинен також проводити на складах контрольні, вибіркові перевірки фактичної наявності залишків матеріалів, особливо дефіцитних і дорогих. Про виявлені порушення в роботі матеріально відповідальних осіб і за результатами вибіркової перевірки зауваження вносяться в спеціальний журнал складу і доповідаються головному бухгалтеру підприємства.
Станом на перше число кожного місяця матеріально відповідальна особа переносить кількісні залишки з карток до книги обліку залишків матеріалів (відомість) ф. № М-20. Ця книга відкривається бухгалтерією на рік по кожному складу. Зберігається вона в бухгалтерії і видається комірнику за день до закінчення місяця, а другого-третього числа наступного місяця він повертає її в бухгалтерію. В обов'язок матеріально відповідальної особи входить контроль за відповідністю фактичних залишків за номенклатурними номерами, встановленим нормам запасів (максимум, мінімум) і повідомлення про відхилення відділу постачання підприємства.
1.6. СИНТЕТИЧНИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛІВ
Наведена раніше класифікація матеріалів за їх призначенням і застосування у виробничому процесі буде використана бухгалтерією підприємства для організації синтетичного обліку.
Кожна група матеріалів обліковується на відповідному рахунку або субрахунку. У плані рахунків бухгалтерського обліку з цією метою передбачено такі рахунки і субрахунки.
Матеріали, прийняті на відповідальне зберігання і в переробку, обліковуються за балансом на рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".
Балансові рахунки матеріалів (05, Про, 08,12) - активні, характеризують склад господарських засобів підприємства.
Облік матеріалів ведеться в грошовому виразі з обов'язковою систематичною інвентаризацією (перевіркою) фактичної наявності їх по місцях зберігання. Залишки цінностей і їх прихід записуються за дебетом рахунків, а витрата, відпустка - по кредиту у сумах фактичної собівартості.
Матеріальні цінності надходять на склад не тільки від постачальників, але і від підзвітних осіб (господарські та канцелярські товари), від своїх і допоміжних виробництв, що виготовляють для власних потреб інструменти, спеціальні штампи, пристосування. Крім того, оприбутковуються на склад як надходження зекономлені цехами сировину, матеріали, відходи виробництва, від браку продукції, від ліквідації основних засобів та вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів.
Облік і контроль за витрачанням товарно-матеріальних цінностей - одна з важливих завдань бухгалтерського обліку.
Усі первинні документи на витрату і відпуск матеріалів групуються бухгалтерією в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць використання і напрями витрат. Протягом звітного місяця їх рух враховується за обліковими цінами, а по закінченні місяця після розрахунку відсотків і сум транспортно-заготівельних витрат або відхилень фактичної собівартості від планових цін ця вартість доводиться до фактичної собівартості. Таким чином, дані, що утворюють фактичну собівартість матеріалів, що надійшли, у бухгалтерському обліку відображаються в різних журналах-ордерах (№ 1,3,6,7,10 / 1,13), а підсумовуються у Головній книзі. Фактичну собівартість витрачених і відпущених на сторону матеріалів записують в журналах-ордерах № 10 і 10 / 1 і в Головній книзі.
1.7. ОБЛІК Транспортно-заготівельні витрати
Транспортно-заготівельні витрати входять до складу фактичної собівартості матеріалів. До них відносяться всі витрати на придбання матеріалів, крем їх оптової вартості. Ці витрати враховуються за видами (групами) матеріалів на тих же рахунках і субрахунках. Щомісяця бухгалтерія підприємства розраховує частку, тобто суму і відсоток транспортно-заготівельних витрат до всього обсягу цінностей даної групи, до якої належала підприємство. Це необхідно для розрахунку сум транспортно-заготівельних витрат, що підлягають до списання на витрачені у звітному місяці матеріали. Підставою для розрахунків є дані відомості № 10 (2-3 розділи).
Суми транспортно-заготівельних витрат на ті, що вибули, витрачені цінності списуються на ті ж рахунки, що й матеріали за оптовими цінами (гол. VII). У такому ж порядку виробляються розрахунок і облік частки відхилень фактичної собівартості від планової з тією лише різницею, що можуть бути відхилення (перевитрата (+) та економія (-)). Перевитрата так само, як і транспортно-заготівельні витрати, збільшує планову собівартість, а економія - зменшує її. Економія записується з мінусом або червоним сторно.
II. РУХУ МАТЕРІАЛІВ
2.1. ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ
Виробничі запаси матеріалів поповнюються промисловими підприємствами за рахунок підприємств-постачальників або постачальницько-збутових організацій. Фонди на матеріали підприємства отримують від управлінь матеріально-технічного постачання або галузевих управлінь. Господарські відносини між підприємствами побудовані на основі договорів. У них передбачаються: найменування матеріалів цінностей), кількість, ціни, терміни поставки, порядок розрахунків, способи транспортування, санкції за недотримання умов договору, порядок приймання і т.п. Договірні відносини більш повно забезпечують потребу підприємств у матеріалах належної якості та у відповідності до встановлених термінів. Підприємства-постачальники на відвантажену продукцію виписують платіжні вимоги і рахунки-фактури, передають їх банку для оплати і пересилають поштою покупцеві. Оперативний облік виконання договірних зобов'язань на підприємствах здійснює відділ постачання, тому платіжні вимоги і рахунки-фактури в першу чергу надходять до відділу постачання чи у фінансовий відділ. Там перевіряють відповідність їх договорами, реєструють у журналі обліку вступників вантажів (ф. № М-1), роблять позначку в книзі реалізації фондів і акцептують, тобто дають згоду на оплату.
"Рахунок зареєстрований і підлягає оплаті в сумі ... руб ... коп. Матеріали доставити і провести технічне приймання. Склад № ... дата ... Поч. відділу постачання ... "Після реєстрації платіжна вимога отримує внутрішній номер (реєстраційний) і передається в бухгалтерію підприємства для оплати, а квитанція і товарно-транспортна накладна передаються в експедиційний відділ для отримання і доставки вантажу.
З цього моменту у бухгалтерії підприємства виникають розрахунки з постачальниками. У міру надходження вантажу на склад виписується прибутковий ордер, потім при реєстрі здається в бухгалтерію, де таксує і прикладається до платіжного вимогу. У міру оплати банком цього документа бухгалтерія отримує виписку з розрахункового рахунка про списання грошових коштів на користь підприємства-постачальника.
Облік розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та послуг організується на рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Рахунок по відношенню до балансу - пасивний; сальдо кредитове свідчить про суми заборгованості підприємства перед постачальниками і підрядчиками по несплачених рахунках і невідфактурованих постачання; оборот по дебету - про суми оплат, списань і заліків за звітний місяць, оборот по кредиту - про суми по прийнятим до оплаті акцептованим платіжним документам і невідфактурованих постачання за звітний місяць.
Ведеться облік розрахунків з постачальниками в журналі-ордері № 6. Це комбінований регістр, аналітичний облік в якому організовується в розрізі кожного платіжного документа, прибуткового ордера або приймального акта. Відкривається цей журнал-ордер сумами незакінчених розрахунків з постачальниками на початок місяця: ·
· По акцептованим платіжним документам, термін оплати яких не настав, або простроченим - матеріали надійшли (сальдо на початок місяця за рахунком 60); ·
· По акцептованим платіжним документам оплаченим - матеріали не надійшли (довідково "За непрібившій вантаж", сальдо немає);
· По акцептованим платіжним документам неоплаченим матеріали не надійшли (довідково "За непрібившій вантаж" і сальдо на початок місяця); ·
· Сальдо на початок місяця за невідфактурованих постачання (матеріали надійшли, а платіжні документи для оплати їх не поступили).
Протягом звітного місяця бухгалтерія підприємства отримує платіжні вимоги постачальників, акцептовані відділом постачання, приймає прибуткові ордери та приймальні акти складів, отримує виписки з розрахункового та інших рахунків підприємства. Це дозволяє зробити висновок розрахунки, закінчити їх з огляду на виконання кожною стороною своїх зобов'язань.
Журнал-ордер № 6 ведеться лінійно-позиційним способом, що дає можливість судити про стан розрахунків з постачальниками за кожним документом. Крім довідкових даних (номер рахунку, реєстраційний номер, найменування постачальника), у журналі-ордері № 6 записується номер прибуткового документа складу, вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами підприємства і вартість за платіжним документом постачальника. Суми за обліковими цінами записуються незалежно від виду надійшли цінностей загальною сумою, а суми за платіжними вимогами постачальників - в розбивці за групами матеріалів, що надійшли (основні, допоміжні, напівфабрикати, паливо тощо). Сума претензій записується на підставі актів. За виписками банку робиться відмітка про оплату кожного платіжного документа.
Порядок обліку невідфактурованих поставок:
Невідфактурованих вважаються поставки, за якими матеріальні цінності надійшли на підприємство без платіжного документа. На складі прибуткують їх, виписуючи приймальний акт, який при реєстрі надходить до бухгалтерії. Тут матеріали за актом розцінюються за обліковими цінами, записуються в журнал-ордер № 6 як цінності, що надійшли на склад, в цій же сумі відносяться на групу матеріалів і в акцепт. Невідфактуровані поставки реєструються в журналі-ордері № 6 у кінці місяця (у графі Б "Номер рахунку" ставиться літера Н), коли можливість отримання платіжного документа відпала. Оплаті в звітному місяці вони не підлягають, так як підставою для оплати банком є платіжні документи (які відсутні). У міру надходження платіжних вимог на цю поставку в наступному місяці вони акцептуються підприємством, оплачуються банком і реєструються бухгалтерією в журналі-ордері № 6 у вільному рядку по групі матеріалів і в графі "акцепт" у сумі платіжного вимоги, а по рядку сальдо (незакінчених розрахунків ) раніше записана сума за обліковими цінами сторнується теж по групі і в графі "акцепт". Розрахунки з постачальником, таким чином, з цієї поставки будуть закінчені.
Порядок обліку матеріалів в дорозі.
Матеріалами в дорозі називаються такі поставки, за якими підприємство акцептувала платіжні документи, а матеріали на склад по них ще не надійшли. До обліку приймаються акцептовані платіжні документи незалежно від того, оплачені вони банком або не сплачені.
У журналі-ордері № 6 платіжні документи реєструються протягом місяця в графі "За непрібившій вантаж" і в графі "акцент". Після закінчення місяця підприємство зобов'язане прийняти ці цінності на баланс, тобто записати за належністю до групи матеріалів (умовно оприбуткувати), але на початок наступного місяця розрахунки за цими поставками не будуть закінчені. При надходженні цінностей бухгалтерія отримає прибуткові ордери складів, оприбутковує їх на склад і на групу (без акцепту, так як він вже був даний в момент надходження платіжних вимог, а, може бути, ці рахунки вже й оплачені) по рядку реєстрації цього рахунку в не закінчених на початок місяця розрахунках. При закриття журналу - ордера № 6, по закінченні місяця, ця поставка по групі матеріалів буде Сторнувати як оприбуткована двічі.
При розрахунках з постачальниками за матеріальні цінності можуть бути виявлені нестачі або надлишки фактично надійшов кількості в порівнянні з документами постачальника, які оформляються актом (ф. № М-7). Надлишки оприбутковуються за актом і розцінюються за обліковими цінами підприємства або за оптовими (відпускними цінами), потім враховуються в журналі-ордері № 6 окремим рядком як невідфактуровані поставки - відділ постачання повідомляє постачальника про надлишки і просить виставити платіжну вимогу. У разі виявлення нестач бухгалтерія розраховує їх фактичну собівартість і пред'являє претензію до постачальника. Сума залізничного тарифу при цьому розподіляється пропорційно масі вантажу, а суми націнок, знижок - пропорційно вартості вантажу.
Сума нестач відноситься в дебет рахунку 63 "Розрахунки з претензіями" і в кредит рахунку 60 "розрахунки з постачальниками" і відображається в журналі ордері № 6 і відомості № 7. У цьому журналі ордері відображені операції розрахунків з постачальниками, пов'язані тільки з придбанням товарно-матеріальних цінностей. Крім того, підприємства користуються послугами постачальників води, газу, стисненого повітря, підрядників ремонтних робіт і т.п. Тому ведеться окремий журнал-ордер № 6 по розрахунках з постачальниками і підрядниками за послуги (див. у наступних темах). Після закінчення місяця показники цього журналу - ордера переносяться в журнал-ордер № 6 розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності окремою графою для отримання оборотів і перенесення їх у Головну книгу.
2.2. РУХУ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
Бухгалтерія підприємства здійснює тільки грошовий, сумовий облік руху товарно-матеріальних цінностей, використовуючи для цього відомість № 10 "Рух матеріальних цінностей" (у грошовому вираженні). Це основний регістр, що відображає рух товарно-матеріальних цінностей в угрупованнях, що забезпечує: контроль за збереженням матеріалів на місця їх зберігання - 1 розділ; надходження та залишки матеріалів у розрізі синтетичних рахунків та груп матеріалів - за обліковими цінами та по фактичної собівартості; показники для розрахунку сум і відсотків транспортно-заготівельних витрат або відхилень фактичної собівартості від планових цін за групами матеріалів - 2 розділ; розрахунок фактичної собівартості остаточного витрати матеріалів, відпуск зі складів, витрата цехів, залишки цінностей в цехах, на загальнозаводських складах за фактичною та облікової вартості - 3 розділ.
Підставою для заповнення відомості № 10 служать реєстри складів або накопичувальні відомості № М-43. У відомості № 10 наводяться дві довідки: № 1 "Складові фактичної собівартості надійшли матеріальних цінностей", заповнюється за показниками журналів-ордерів № 1,6,7,8,10 / 1,13 і інших, тобто всіх тих, де можуть бути відображені витрати, пов'язані з процесом заготовляння матеріалів поточного місяця. Дані цієї довідки необхідні для заповнення 11 розділу відомості № 10.
№ 2 "Вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами", заповнюється аналогічними показниками тих же журналів-ордерів, що і довідка № 1, але без урахування витрат, пов'язаних з заготовлением матеріалів. Дані цієї довідки служать для звірки з розділом 1 відомості № 10 і для розрахунку результатів процесу заготовляння або сум транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць.
Таким чином, відомість № 10 "Рух товарно-матеріальних цінностей" забезпечує рішення більшості завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком матеріалів, але обов'язковим доповненням до відомості № 10 є відомість № 11 "Рух матеріальних цінностей (за обліковими цінами) по цехових самостійним складах чи по цехах на виробництві, які не мають складів ".
Відомість № 11 заповнюється в бухгалтерії підприємства на основі виробничих звітів цехів, накладних на повернення матеріалів, накопичувальних і группіровочних відомостей по руху малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших документів, що дозволяють визначити обсяг отриманих та повернених цінностей різного виду кожним цехом, а також залишилися в цехах і витрачених. Показники відомості № 11 відображаються в розділі III відомості № 10 витрата цехових самостійних комор та залишки в цехах, що не мають самостійних складів).
Отже, по першому розділу відомості можна виробляти взаємозвірки даних складського та бухгалтерського обліку по кожному складу окремо, без розбивки на групи матеріалів, за обліковими цінами, що необхідно при оперативно бухгалтерському (сальдовому) методі обліку матеріалів.
По другому розділу відомості можна виявляти загальний обсяг цінностей в розрізі груп матеріалів і балансових статей у двох оцінках - за обліковими цінами та фактичної собівартості, що дає можливість розрахувати суми і відсотки транспортно-заготівельних витрат або відхилень від планових цін.
У третьому розділі виявляються найважливіші показники бухгалтерського обліку - фактична собівартість витрачених на виробництво матеріалів, їх остаточний витрата та їх залишки на кінець місяця за групами матеріалів - для заповнення статей балансу.
2.3. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ
Положення про бухгалтерських звітах і балансах зобов'язує промислові підприємства проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей: не менше одного разу на рік за станом на 1 жовтня звітного року (але не раніше) з метою об'єктивного відображення стану цих коштів у річному звіті; при зміні матеріально відповідальних осіб і при стихійних лихах; у разі розбіжностей між даними бухгалтерського та складського обліку.
Основна мета інвентаризації - виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей у натуральному та вартісному вираженні. У процесі інвентаризації перевіряються: збереження товарно-матеріальних цінностей, правильність їх зберігання, відпуску, стан вагового та вимірювального інструменту; порядок ведення обліку руху товарно-матеріальних цінностей.
За обсягом перевірки інвентаризації поділяються на суцільні і вибіркові, а за часом - на планові і раптові. Організовує та керує проведенням інвентаризації керівник (директор) підприємства, або його заступник, або головний бухгалтер. Роботу з проведення інвентаризації здійснює комісія, що складається з компетентних осіб, що призначається наказом керівника підприємства.
Бухгалтерія до моменту проведення інвентаризації становить інвентаризаційну опис товарно-матеріальних цінностей по складах (ф. № інв-3). Складські операції в цей період не проводяться; завідувач складом в даній опису дає розписку в тому, що всі документи складу записані в картки складського обліку матеріалів та здані в бухгалтерію підприємства.
Для виявлення результатів інвентаризації може використовуватися книга залишків матеріалів, у якій передбачені спеціальні колонки для запису залишків матеріалів у натурі за даними інвентаризаційних описів.
У всіх випадках розбіжності, виявлені в результаті інвентаризації (надлишки чи недостачі), оформляються складанням порівнювальних відомостей і оцінюються за фактичною собівартістю. Цінності, що опинилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню із зменшенням загальнозаводських витрат (дебет рахунків 05,06,08,12, кредит рахунку 26). Недостача цінностей списується на рахунок 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей" з зменшенням вартості та кількості їх за рахунками матеріальних цінностей.
За рішенням керівника підприємства сума нестачі в межах норм природних втрат належить на витрати Виробництва: дебет рахунків 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати", кредит рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Нестачі понад норми природного убутку відносяться на матеріально відповідальних осіб: дебет рахунку 72 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку", кредит рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей".
Втрати матеріальних цінностей від стихійних лих відносяться на результати господарської діяльності підприємства: дебет рахунку 80 "Прибутки і збитки", кредит рахунків 05,06,08,12.
У разі стягнення вартості недостач товарно-матеріальних цінностей з матеріально відповідальних осіб за роздрібними цінами різниця між їх фактичною собівартістю і роздрібною ціною підлягає перерахуванню до бюджету, але до стягнення з винної особи зазначена різниця враховується на рахунку 83 "Доходи майбутніх періодів". Наприклад, сума нестач за фактичною собівартістю - 100 руб., З роздрібної - 150 руб.
Результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку протягом десяти днів після закінчення інвентаризації.
На підприємствах, переведених на повний господарський розрахунок і самофінансування, недостача понад норми втрат і втрати від псування цінностей, коли конкретні винуватці не встановлені, можуть бути списані самими підприємствами з відшкодуванням за рахунок госпрозрахункового доходу колективу (прибутку).
III. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ В УМОВАХ АВТОМАТИЗАЦІЇ
При наявності ВУ до обов'язків працівників бухгалтерії входять перевірка та кодування документів, їх комплектування в пачки для здачі на обробку. Для забезпечення автоматизації обліку матеріальних цінностей застосовуються коди: синтетичних рахунків і субрахунків; номенклатурних номерів матеріалів; одиниць виміру; особових рахунків організацій-постачальників; структурних підрозділів підприємства; видів операцій по руху матеріалів; причин і винуватців відхилень; видів операцій за розрахунками з постачальниками.
Коди синтетичних рахунків і субрахунків побудовані на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку. Коди матеріалів будуються за даними номенклатурних номерів з доповненням кодів синтетичного рахунка і субрахунка. Наприклад, сталь листова, мартенівська, товщиною 6 мм, буде мати наступний код-05-1-103012.
Одиниці виміру мають наступні коди:
тонна - 1,
кілограм - 2,
грам - 3,
метр погонний - 4,
метр квадратний - 5,
метр кубічний - 6,
штука, рулон, комплект, пара - 7.
Коди особових рахунків організацій-постачальників позначаються чотирма знаками: перші два знаки - порядковий номер за алфавітом першої букви в найменуванні постачальника; наступні два знаки - порядковий номер постачальника за договором.
Коди видів операцій по руху матеріалів складаються з двох знаків: перший означає вид операції (залишок, прихід, витрата, сторно), другий знак - різновид цих операцій (залишок книжковий, залишок фактичний, надходження з боку, вступ у порядку переміщення і т.д .).
Коди структурних підрозділів складаються з двох знаків, встановлюються підприємством відповідно організаційній структурі.
Коди причин і винуватців відхилень аналогічні кодами при обліку праці і заробітної плати.
Код видів операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками - шестизначний: перші два знаки - код синтетичного рахунку (60), третій - вид розрахунків (1 - по акцептованим рахункам, 2 - за невідфактурованих постачання, 3 - за матеріали в дорозі, 4 - за послуги). Останні три знаки відповідають реєстраційним номером рахунку.
На першій стадії роботи бухгалтер перевіряє правильність оформлення документів і заповнює коди (вид операції, кореспондуючий рахунок, субрахунок, реєстраційний номер рахунку), на платіжних вимогах проставляє дату і код кореспондуючого рахунку на оплату (51,55,90 тощо) і потім до прибуткових ордерів і прийомним актам складів підбирає платіжні вимоги, в яких проставляє реєстраційний номер рахунку. Після цього документи комплектують у пачки по складах і кодами операцій (не більше 100-150 документострок в кожній пачці). На кожну пачку документів виписують супровідний ярлик встановленої форми із зазначенням постійних для даної пачки ознак та кількості документів. Підібрані в пачки документи реєструють у книзі. У результаті обробки первинних документів на ВУ бухгалтерія отримує машинограми: сальдово-слічітельнуювідомість, відомість аналітичного обліку за синтетичними рахунками матеріалів, відомість витрати матеріалу за напрямом витрат, оборотну відомість по складах, звіт про рух матеріалів (ф. № 1-сн), зворотний відомість розрахунків з постачальниками, відомість виявлення і розподілу транспортно-заготівельних витрат, відомість підсумків приходу матеріалів та ін
IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
З метою економії матеріалів та ресурсозбереження необхідно ширше застосовувати в практиці такий економічний стимул, як преміювання робітників. Для цього необхідне впровадження системи особових рахунків економії на робочих місцях і строге нормування витрати матеріалів, чому сприяє перехід на нормативний метод планування та обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції.
Робочі місця співробітників повинні бути оснащені комп'ютерами (впровадження сучасних ПЕОМ), що дозволить виконувати набагато більше завдань:
· Економія часу при обробці інформації;
· Спеціально встановлена програма «1С бухгалтерія» дозволяє проводити бухгалтерський облік як окремих ділянок, так і в цілому по підприємству, за допомогою складання необхідної документації, оборотно-сальдових відомостей, карток, аналізів рахунків і т.д.
На прикладі обраної мною організації можна сказати, що облік матеріалів ведеться по всіх ділянках роботи. Для цього ведеться чіткий розподіл обов'язків з проведення обліку між окремими виконавцями, тобто кожен співробітник проводить детальний облік всієї інформації, що надходить по своїй ділянці роботи. Це сприяє більш ефективному використанню робочого часу фахівців і забезпечує правильність і своєчасність обліку.
ВИСНОВОК
Вивчивши ведення обліку матеріалів в організації можу зробити висновки що, застосування програми «1С-бухгалтерія» в облфілармонії забезпечує отримання необхідної інформації на паперових носіях, включаючи показники, що містяться в регістрах бухгалтерського обліку, внутрішньої звітності організації та інших документах.
Товарно-матеріальні цінності обліковуються відповідно до Типового плану рахунків на рахунку 10 «Матеріали», кожній групі матеріалів відкриваються відповідні субрахунки. Матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю придбаних матеріальних цінностей.
У бухгалтерській службі ведуться картки кількісно-сумового обліку, які відкриваються на кожне найменування матеріалів. У картках кількісно-сумового обліку щомісяця виводяться обороти за місяць і залишки на початок наступного місяця. На їх підставі в бухгалтерській службі щомісяця складаються оборотні відомості матеріалів окремо по кожному складу і підрозділу.
На основі зазначених оборотних відомостей складається зведена оборотна відомість, в яку переносяться підсумки оборотних відомостей складів і підрозділів по групах, субрахунках, по складах і підрозділам в цілому. Зведені оборотні відомості звіряються з даними синтетичного обліку матеріалів.
Бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією організації. Обов'язки між працівниками розподіляються згідно з посадовими інструкціями.
Керівництво бухгалтерським обліком здійснюється головним бухгалтером. Вказівки і розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції обов'язкові для всіх структурних підрозділів та працівників підприємства.
Транспортно-заготівельні витрати входять до складу фактичної собівартості матеріалів. До них відносяться всі витрати на придбання матеріалів, крем їх оптової вартості. Ці витрати враховуються за видами (групами) матеріалів на тих же рахунках і субрахунках. Щомісяця бухгалтерія підприємства розраховує частку, тобто суму і відсоток транспортно-заготівельних витрат до всього обсягу цінностей даної групи, до якої належала підприємство. Це необхідно для розрахунку сум транспортно-заготівельних витрат, що підлягають до списання на витрачені у звітному місяці матеріали. Підставою для розрахунків є дані відомості № 10 (2-3 розділи).
Суми транспортно-заготівельних витрат на ті, що вибули, витрачені цінності списуються на ті ж рахунки, що й матеріали за оптовими цінами (гол. VII). У такому ж порядку виробляються розрахунок і облік частки відхилень фактичної собівартості від планової з тією лише різницею, що можуть бути відхилення (перевитрата (+) та економія (-)). Перевитрата так само, як і транспортно-заготівельні витрати, збільшує планову собівартість, а економія - зменшує її. Економія записується з мінусом або червоним сторно.
II. РУХУ МАТЕРІАЛІВ
2.1. ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ
Виробничі запаси матеріалів поповнюються промисловими підприємствами за рахунок підприємств-постачальників або постачальницько-збутових організацій. Фонди на матеріали підприємства отримують від управлінь матеріально-технічного постачання або галузевих управлінь. Господарські відносини між підприємствами побудовані на основі договорів. У них передбачаються: найменування матеріалів цінностей), кількість, ціни, терміни поставки, порядок розрахунків, способи транспортування, санкції за недотримання умов договору, порядок приймання і т.п. Договірні відносини більш повно забезпечують потребу підприємств у матеріалах належної якості та у відповідності до встановлених термінів. Підприємства-постачальники на відвантажену продукцію виписують платіжні вимоги і рахунки-фактури, передають їх банку для оплати і пересилають поштою покупцеві. Оперативний облік виконання договірних зобов'язань на підприємствах здійснює відділ постачання, тому платіжні вимоги і рахунки-фактури в першу чергу надходять до відділу постачання чи у фінансовий відділ. Там перевіряють відповідність їх договорами, реєструють у журналі обліку вступників вантажів (ф. № М-1), роблять позначку в книзі реалізації фондів і акцептують, тобто дають згоду на оплату.
"Рахунок зареєстрований і підлягає оплаті в сумі ... руб ... коп. Матеріали доставити і провести технічне приймання. Склад № ... дата ... Поч. відділу постачання ... "Після реєстрації платіжна вимога отримує внутрішній номер (реєстраційний) і передається в бухгалтерію підприємства для оплати, а квитанція і товарно-транспортна накладна передаються в експедиційний відділ для отримання і доставки вантажу.
З цього моменту у бухгалтерії підприємства виникають розрахунки з постачальниками. У міру надходження вантажу на склад виписується прибутковий ордер, потім при реєстрі здається в бухгалтерію, де таксує і прикладається до платіжного вимогу. У міру оплати банком цього документа бухгалтерія отримує виписку з розрахункового рахунка про списання грошових коштів на користь підприємства-постачальника.
Облік розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та послуг організується на рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Рахунок по відношенню до балансу - пасивний; сальдо кредитове свідчить про суми заборгованості підприємства перед постачальниками і підрядчиками по несплачених рахунках і невідфактурованих постачання; оборот по дебету - про суми оплат, списань і заліків за звітний місяць, оборот по кредиту - про суми по прийнятим до оплаті акцептованим платіжним документам і невідфактурованих постачання за звітний місяць.
Ведеться облік розрахунків з постачальниками в журналі-ордері № 6. Це комбінований регістр, аналітичний облік в якому організовується в розрізі кожного платіжного документа, прибуткового ордера або приймального акта. Відкривається цей журнал-ордер сумами незакінчених розрахунків з постачальниками на початок місяця: ·
· По акцептованим платіжним документам, термін оплати яких не настав, або простроченим - матеріали надійшли (сальдо на початок місяця за рахунком 60); ·
· По акцептованим платіжним документам оплаченим - матеріали не надійшли (довідково "За непрібившій вантаж", сальдо немає);
· По акцептованим платіжним документам неоплаченим матеріали не надійшли (довідково "За непрібившій вантаж" і сальдо на початок місяця); ·
· Сальдо на початок місяця за невідфактурованих постачання (матеріали надійшли, а платіжні документи для оплати їх не поступили).
Протягом звітного місяця бухгалтерія підприємства отримує платіжні вимоги постачальників, акцептовані відділом постачання, приймає прибуткові ордери та приймальні акти складів, отримує виписки з розрахункового та інших рахунків підприємства. Це дозволяє зробити висновок розрахунки, закінчити їх з огляду на виконання кожною стороною своїх зобов'язань.
Журнал-ордер № 6 ведеться лінійно-позиційним способом, що дає можливість судити про стан розрахунків з постачальниками за кожним документом. Крім довідкових даних (номер рахунку, реєстраційний номер, найменування постачальника), у журналі-ордері № 6 записується номер прибуткового документа складу, вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами підприємства і вартість за платіжним документом постачальника. Суми за обліковими цінами записуються незалежно від виду надійшли цінностей загальною сумою, а суми за платіжними вимогами постачальників - в розбивці за групами матеріалів, що надійшли (основні, допоміжні, напівфабрикати, паливо тощо). Сума претензій записується на підставі актів. За виписками банку робиться відмітка про оплату кожного платіжного документа.
Порядок обліку невідфактурованих поставок:
Невідфактурованих вважаються поставки, за якими матеріальні цінності надійшли на підприємство без платіжного документа. На складі прибуткують їх, виписуючи приймальний акт, який при реєстрі надходить до бухгалтерії. Тут матеріали за актом розцінюються за обліковими цінами, записуються в журнал-ордер № 6 як цінності, що надійшли на склад, в цій же сумі відносяться на групу матеріалів і в акцепт. Невідфактуровані поставки реєструються в журналі-ордері № 6 у кінці місяця (у графі Б "Номер рахунку" ставиться літера Н), коли можливість отримання платіжного документа відпала. Оплаті в звітному місяці вони не підлягають, так як підставою для оплати банком є платіжні документи (які відсутні). У міру надходження платіжних вимог на цю поставку в наступному місяці вони акцептуються підприємством, оплачуються банком і реєструються бухгалтерією в журналі-ордері № 6 у вільному рядку по групі матеріалів і в графі "акцепт" у сумі платіжного вимоги, а по рядку сальдо (незакінчених розрахунків ) раніше записана сума за обліковими цінами сторнується теж по групі і в графі "акцепт". Розрахунки з постачальником, таким чином, з цієї поставки будуть закінчені.
Порядок обліку матеріалів в дорозі.
Матеріалами в дорозі називаються такі поставки, за якими підприємство акцептувала платіжні документи, а матеріали на склад по них ще не надійшли. До обліку приймаються акцептовані платіжні документи незалежно від того, оплачені вони банком або не сплачені.
У журналі-ордері № 6 платіжні документи реєструються протягом місяця в графі "За непрібившій вантаж" і в графі "акцент". Після закінчення місяця підприємство зобов'язане прийняти ці цінності на баланс, тобто записати за належністю до групи матеріалів (умовно оприбуткувати), але на початок наступного місяця розрахунки за цими поставками не будуть закінчені. При надходженні цінностей бухгалтерія отримає прибуткові ордери складів, оприбутковує їх на склад і на групу (без акцепту, так як він вже був даний в момент надходження платіжних вимог, а, може бути, ці рахунки вже й оплачені) по рядку реєстрації цього рахунку в не закінчених на початок місяця розрахунках. При закриття журналу - ордера № 6, по закінченні місяця, ця поставка по групі матеріалів буде Сторнувати як оприбуткована двічі.
При розрахунках з постачальниками за матеріальні цінності можуть бути виявлені нестачі або надлишки фактично надійшов кількості в порівнянні з документами постачальника, які оформляються актом (ф. № М-7). Надлишки оприбутковуються за актом і розцінюються за обліковими цінами підприємства або за оптовими (відпускними цінами), потім враховуються в журналі-ордері № 6 окремим рядком як невідфактуровані поставки - відділ постачання повідомляє постачальника про надлишки і просить виставити платіжну вимогу. У разі виявлення нестач бухгалтерія розраховує їх фактичну собівартість і пред'являє претензію до постачальника. Сума залізничного тарифу при цьому розподіляється пропорційно масі вантажу, а суми націнок, знижок - пропорційно вартості вантажу.
Сума нестач відноситься в дебет рахунку 63 "Розрахунки з претензіями" і в кредит рахунку 60 "розрахунки з постачальниками" і відображається в журналі ордері № 6 і відомості № 7. У цьому журналі ордері відображені операції розрахунків з постачальниками, пов'язані тільки з придбанням товарно-матеріальних цінностей. Крім того, підприємства користуються послугами постачальників води, газу, стисненого повітря, підрядників ремонтних робіт і т.п. Тому ведеться окремий журнал-ордер № 6 по розрахунках з постачальниками і підрядниками за послуги (див. у наступних темах). Після закінчення місяця показники цього журналу - ордера переносяться в журнал-ордер № 6 розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності окремою графою для отримання оборотів і перенесення їх у Головну книгу.
2.2. РУХУ МАТЕРІАЛІВ В БУХГАЛТЕРІЇ
Бухгалтерія підприємства здійснює тільки грошовий, сумовий облік руху товарно-матеріальних цінностей, використовуючи для цього відомість № 10 "Рух матеріальних цінностей" (у грошовому вираженні). Це основний регістр, що відображає рух товарно-матеріальних цінностей в угрупованнях, що забезпечує: контроль за збереженням матеріалів на місця їх зберігання - 1 розділ; надходження та залишки матеріалів у розрізі синтетичних рахунків та груп матеріалів - за обліковими цінами та по фактичної собівартості; показники для розрахунку сум і відсотків транспортно-заготівельних витрат або відхилень фактичної собівартості від планових цін за групами матеріалів - 2 розділ; розрахунок фактичної собівартості остаточного витрати матеріалів, відпуск зі складів, витрата цехів, залишки цінностей в цехах, на загальнозаводських складах за фактичною та облікової вартості - 3 розділ.
Підставою для заповнення відомості № 10 служать реєстри складів або накопичувальні відомості № М-43. У відомості № 10 наводяться дві довідки: № 1 "Складові фактичної собівартості надійшли матеріальних цінностей", заповнюється за показниками журналів-ордерів № 1,6,7,8,10 / 1,13 і інших, тобто всіх тих, де можуть бути відображені витрати, пов'язані з процесом заготовляння матеріалів поточного місяця. Дані цієї довідки необхідні для заповнення 11 розділу відомості № 10.
№ 2 "Вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами", заповнюється аналогічними показниками тих же журналів-ордерів, що і довідка № 1, але без урахування витрат, пов'язаних з заготовлением матеріалів. Дані цієї довідки служать для звірки з розділом 1 відомості № 10 і для розрахунку результатів процесу заготовляння або сум транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць.
Таким чином, відомість № 10 "Рух товарно-матеріальних цінностей" забезпечує рішення більшості завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком матеріалів, але обов'язковим доповненням до відомості № 10 є відомість № 11 "Рух матеріальних цінностей (за обліковими цінами) по цехових самостійним складах чи по цехах на виробництві, які не мають складів ".
Відомість № 11 заповнюється в бухгалтерії підприємства на основі виробничих звітів цехів, накладних на повернення матеріалів, накопичувальних і группіровочних відомостей по руху малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших документів, що дозволяють визначити обсяг отриманих та повернених цінностей різного виду кожним цехом, а також залишилися в цехах і витрачених. Показники відомості № 11 відображаються в розділі III відомості № 10 витрата цехових самостійних комор та залишки в цехах, що не мають самостійних складів).
Отже, по першому розділу відомості можна виробляти взаємозвірки даних складського та бухгалтерського обліку по кожному складу окремо, без розбивки на групи матеріалів, за обліковими цінами, що необхідно при оперативно бухгалтерському (сальдовому) методі обліку матеріалів.
По другому розділу відомості можна виявляти загальний обсяг цінностей в розрізі груп матеріалів і балансових статей у двох оцінках - за обліковими цінами та фактичної собівартості, що дає можливість розрахувати суми і відсотки транспортно-заготівельних витрат або відхилень від планових цін.
У третьому розділі виявляються найважливіші показники бухгалтерського обліку - фактична собівартість витрачених на виробництво матеріалів, їх остаточний витрата та їх залишки на кінець місяця за групами матеріалів - для заповнення статей балансу.
2.3. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ
Положення про бухгалтерських звітах і балансах зобов'язує промислові підприємства проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей: не менше одного разу на рік за станом на 1 жовтня звітного року (але не раніше) з метою об'єктивного відображення стану цих коштів у річному звіті; при зміні матеріально відповідальних осіб і при стихійних лихах; у разі розбіжностей між даними бухгалтерського та складського обліку.
Основна мета інвентаризації - виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей у натуральному та вартісному вираженні. У процесі інвентаризації перевіряються: збереження товарно-матеріальних цінностей, правильність їх зберігання, відпуску, стан вагового та вимірювального інструменту; порядок ведення обліку руху товарно-матеріальних цінностей.
За обсягом перевірки інвентаризації поділяються на суцільні і вибіркові, а за часом - на планові і раптові. Організовує та керує проведенням інвентаризації керівник (директор) підприємства, або його заступник, або головний бухгалтер. Роботу з проведення інвентаризації здійснює комісія, що складається з компетентних осіб, що призначається наказом керівника підприємства.
Бухгалтерія до моменту проведення інвентаризації становить інвентаризаційну опис товарно-матеріальних цінностей по складах (ф. № інв-3). Складські операції в цей період не проводяться; завідувач складом в даній опису дає розписку в тому, що всі документи складу записані в картки складського обліку матеріалів та здані в бухгалтерію підприємства.
Для виявлення результатів інвентаризації може використовуватися книга залишків матеріалів, у якій передбачені спеціальні колонки для запису залишків матеріалів у натурі за даними інвентаризаційних описів.
У всіх випадках розбіжності, виявлені в результаті інвентаризації (надлишки чи недостачі), оформляються складанням порівнювальних відомостей і оцінюються за фактичною собівартістю. Цінності, що опинилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню із зменшенням загальнозаводських витрат (дебет рахунків 05,06,08,12, кредит рахунку 26). Недостача цінностей списується на рахунок 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей" з зменшенням вартості та кількості їх за рахунками матеріальних цінностей.
За рішенням керівника підприємства сума нестачі в межах норм природних втрат належить на витрати Виробництва: дебет рахунків 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати", кредит рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Нестачі понад норми природного убутку відносяться на матеріально відповідальних осіб: дебет рахунку 72 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку", кредит рахунку 84 "Нестачі і втрати від псування цінностей".
Втрати матеріальних цінностей від стихійних лих відносяться на результати господарської діяльності підприємства: дебет рахунку 80 "Прибутки і збитки", кредит рахунків 05,06,08,12.
У разі стягнення вартості недостач товарно-матеріальних цінностей з матеріально відповідальних осіб за роздрібними цінами різниця між їх фактичною собівартістю і роздрібною ціною підлягає перерахуванню до бюджету, але до стягнення з винної особи зазначена різниця враховується на рахунку 83 "Доходи майбутніх періодів". Наприклад, сума нестач за фактичною собівартістю - 100 руб., З роздрібної - 150 руб.
Результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку протягом десяти днів після закінчення інвентаризації.
На підприємствах, переведених на повний господарський розрахунок і самофінансування, недостача понад норми втрат і втрати від псування цінностей, коли конкретні винуватці не встановлені, можуть бути списані самими підприємствами з відшкодуванням за рахунок госпрозрахункового доходу колективу (прибутку).
III. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ І РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ В УМОВАХ АВТОМАТИЗАЦІЇ
При наявності ВУ до обов'язків працівників бухгалтерії входять перевірка та кодування документів, їх комплектування в пачки для здачі на обробку. Для забезпечення автоматизації обліку матеріальних цінностей застосовуються коди: синтетичних рахунків і субрахунків; номенклатурних номерів матеріалів; одиниць виміру; особових рахунків організацій-постачальників; структурних підрозділів підприємства; видів операцій по руху матеріалів; причин і винуватців відхилень; видів операцій за розрахунками з постачальниками.
Коди синтетичних рахунків і субрахунків побудовані на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку. Коди матеріалів будуються за даними номенклатурних номерів з доповненням кодів синтетичного рахунка і субрахунка. Наприклад, сталь листова, мартенівська, товщиною 6 мм, буде мати наступний код-05-1-103012.
Одиниці виміру мають наступні коди:
тонна - 1,
кілограм - 2,
грам - 3,
метр погонний - 4,
метр квадратний - 5,
метр кубічний - 6,
штука, рулон, комплект, пара - 7.
Коди особових рахунків організацій-постачальників позначаються чотирма знаками: перші два знаки - порядковий номер за алфавітом першої букви в найменуванні постачальника; наступні два знаки - порядковий номер постачальника за договором.
Коди видів операцій по руху матеріалів складаються з двох знаків: перший означає вид операції (залишок, прихід, витрата, сторно), другий знак - різновид цих операцій (залишок книжковий, залишок фактичний, надходження з боку, вступ у порядку переміщення і т.д .).
Коди структурних підрозділів складаються з двох знаків, встановлюються підприємством відповідно організаційній структурі.
Коди причин і винуватців відхилень аналогічні кодами при обліку праці і заробітної плати.
Код видів операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками - шестизначний: перші два знаки - код синтетичного рахунку (60), третій - вид розрахунків (1 - по акцептованим рахункам, 2 - за невідфактурованих постачання, 3 - за матеріали в дорозі, 4 - за послуги). Останні три знаки відповідають реєстраційним номером рахунку.
На першій стадії роботи бухгалтер перевіряє правильність оформлення документів і заповнює коди (вид операції, кореспондуючий рахунок, субрахунок, реєстраційний номер рахунку), на платіжних вимогах проставляє дату і код кореспондуючого рахунку на оплату (51,55,90 тощо) і потім до прибуткових ордерів і прийомним актам складів підбирає платіжні вимоги, в яких проставляє реєстраційний номер рахунку. Після цього документи комплектують у пачки по складах і кодами операцій (не більше 100-150 документострок в кожній пачці). На кожну пачку документів виписують супровідний ярлик встановленої форми із зазначенням постійних для даної пачки ознак та кількості документів. Підібрані в пачки документи реєструють у книзі. У результаті обробки первинних документів на ВУ бухгалтерія отримує машинограми: сальдово-слічітельнуювідомість, відомість аналітичного обліку за синтетичними рахунками матеріалів, відомість витрати матеріалу за напрямом витрат, оборотну відомість по складах, звіт про рух матеріалів (ф. № 1-сн), зворотний відомість розрахунків з постачальниками, відомість виявлення і розподілу транспортно-заготівельних витрат, відомість підсумків приходу матеріалів та ін
IV. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ
З метою економії матеріалів та ресурсозбереження необхідно ширше застосовувати в практиці такий економічний стимул, як преміювання робітників. Для цього необхідне впровадження системи особових рахунків економії на робочих місцях і строге нормування витрати матеріалів, чому сприяє перехід на нормативний метод планування та обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції.
Робочі місця співробітників повинні бути оснащені комп'ютерами (впровадження сучасних ПЕОМ), що дозволить виконувати набагато більше завдань:
· Економія часу при обробці інформації;
· Спеціально встановлена програма «1С бухгалтерія» дозволяє проводити бухгалтерський облік як окремих ділянок, так і в цілому по підприємству, за допомогою складання необхідної документації, оборотно-сальдових відомостей, карток, аналізів рахунків і т.д.
На прикладі обраної мною організації можна сказати, що облік матеріалів ведеться по всіх ділянках роботи. Для цього ведеться чіткий розподіл обов'язків з проведення обліку між окремими виконавцями, тобто кожен співробітник проводить детальний облік всієї інформації, що надходить по своїй ділянці роботи. Це сприяє більш ефективному використанню робочого часу фахівців і забезпечує правильність і своєчасність обліку.
ВИСНОВОК
Вивчивши ведення обліку матеріалів в організації можу зробити висновки що, застосування програми «1С-бухгалтерія» в облфілармонії забезпечує отримання необхідної інформації на паперових носіях, включаючи показники, що містяться в регістрах бухгалтерського обліку, внутрішньої звітності організації та інших документах.
Товарно-матеріальні цінності обліковуються відповідно до Типового плану рахунків на рахунку 10 «Матеріали», кожній групі матеріалів відкриваються відповідні субрахунки. Матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю придбаних матеріальних цінностей.
У бухгалтерській службі ведуться картки кількісно-сумового обліку, які відкриваються на кожне найменування матеріалів. У картках кількісно-сумового обліку щомісяця виводяться обороти за місяць і залишки на початок наступного місяця. На їх підставі в бухгалтерській службі щомісяця складаються оборотні відомості матеріалів окремо по кожному складу і підрозділу.
На основі зазначених оборотних відомостей складається зведена оборотна відомість, в яку переносяться підсумки оборотних відомостей складів і підрозділів по групах, субрахунках, по складах і підрозділам в цілому. Зведені оборотні відомості звіряються з даними синтетичного обліку матеріалів.
Бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією організації. Обов'язки між працівниками розподіляються згідно з посадовими інструкціями.
Керівництво бухгалтерським обліком здійснюється головним бухгалтером. Вказівки і розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції обов'язкові для всіх структурних підрозділів та працівників підприємства.