Облік макроекономічних тенденцій при визначенні стратегії розвитку банку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

І.В. Чухломіна, Омський державний університет, кафедра інноватики та комерційної діяльності

У I-й половині 1996 р. динаміка основних макроекономічних показників дуже нагадувала їх динаміку в зіставному періоді попереднього 1995 р. Це пояснюється курсом економічної політики, здійснюваної урядом Росії: як і раніше основне завдання макроекономічної політики - досягнення фінансової стабілізації.

Як і раніше, тривав незначний у порівнянні з попередніми роками спад основних макроекономічних показників: валового внутрішнього продукту і обсягу промислового виробництва. Так само тривав почався в 1995 р. процес стійкої дезінфляції, тобто уповільнення зростання цін. Приблизно тими ж темпами, що і в 1995 р., скорочувалися витрати на інвестиції.

Як і раніше не вдалося впоратися з дефіцитом державного бюджету, що в умовах неінфляційних джерел його покриття продовжувало пригнічувати реальний сектор виробництва.

1. Інфляція

Оскільки під фінансовою стабілізацією розуміється тільки вузька частина загальної проблеми нормалізації грошового обігу, а саме: зниження будь-якими засобами темпів інфляції для створення сприятливого фону для переорієнтації фінансових потоків в макроекономіці з різних секторів фінансового ринку в інвестиційний сектор реального виробництва, - то в цьому сенсі антиінфляційна політика 1996 характеризувалася певними успіхами. Так, темп інфляції мало явно виражену тенденцію до зниження, і за 6 місяців споживчі ціни зросли лише на 15,5 відсотків (в 1995 р. приріст цін склав 78%), приріст оптових цін склав 14,5 і 110,1% відповідно ( вся статистична інформація взята з даних Держкомстату РФ, якщо не зазначено додатково).

Таблиця 1

Приріст споживчих цін у I пол. 1995 р. і в I пол. 1996 р.,% до попереднього місяця

Рік Січень Февр Березень Квітень Травень Червень
1995 17,8 11,0 8,9 8,5 7,9 6,7
1996 4,1 2,8 2,8 2,2 1,6 1,2

Таким чином, вжиті заходи ЦБ і Мінфіну Росії досягли своєї мети, і темпи інфляції впали до рекордно низького рівня за всі роки реформ: середньомісячні темпи інфляції в січні - червні 1996 р. склали 2,5% в порівнянні з 10,1% у зіставному періоді періодом 1996 р. Також спостерігалося значне зниження середньомісячного індексу оптових цін - з 13% в I пол. 1995 р. до 2,2% в I пол. 1996 Уповільнення інфляційних тенденцій не могло не позначитися на стан та розвиток банківського сектора: все менше можливостей залишалося для чисто спекулятивних джерел отримання прибутку, все більш актуальним ставало питання ефективності клієнтської бази, а, отже, пошуку та впровадження активних заходів та нових форм по роботі із залучення клієнтів. Крім того, зниження темпів інфляції з неминучістю вело до зниження розміру одержуваної маржі, і тому гостро постало питання про необхідність контролю видаткової частини бюджету банку.

2. Характер інфляції

Характеризуючи інфляційні тенденції у розглянутий період, слід звернути увагу на зміну характеру інфляції у 1996 р. Якщо раніше, починаючи з 1993 р., приріст споживчих цін значно і стійко був нижче приросту оптових цін, то в 1996 р. ситуація явно змінилася на протилежну, що свідчить про перехід економічного розвитку від інфляції витрат до інфляції попиту.

Таблиця 2

Співвідношення індексів споживчих та гуртових цін,%

1993 1994 1995 1996 січень - червень
Інд. потреб. цін 1 944,2 314,8 231,4 115,5
Інд. опт. цін 2 987,0 333,0 275,3 114,5
Ставлення потреб.цен до опт. 1:2 96 96 84 101

Така зміна характеру інфляції було викликано, по-перше, обмеженнями на зростання цін продукції природних монополій і, по-друге, обмеженнями з боку платоспроможного попиту. Для багатьох підприємств друга причина означає або повне закриття (зупинку) виробництва, чи необхідність інтенсивної роботи зі зниження витрат, що пов'язано із залученням додаткових матеріальних ресурсів. Тому в секторі реального виробництва стійко формується попит з боку підприємств на довгострокові кредити.

Для банків зміна характеру інфляції означає зниження кількості платоспроможних клієнтів (не всі зможуть витримати обмеження з боку платоспроможного попиту) і, отже, посилення конкуренції між банками, причому конкурентна боротьба розгорнеться не за нових клієнтів, а, в основному, буде характеризуватися переділом існуючої клієнтської бази .

Крім того, збільшення потреби в довгострокових кредитах зажадає від банків внести корективи в політику із залучення ресурсів.

Таким чином, головним досягненням економічної політики I пол. 1996 р. став стійке скорочення темпів інфляції. Для банків же зниження темпів інфляції означає жорсткість умов роботи.

3. Валовий внутрішній продукт

Згідно з даними Держкомстату Росії основний макроекономічний показник - валовий внутрішній продукт (ВВП) - не досяг прогнозних показників: планувалося змінити динаміку ВВП зі спадаючою на підвищувальну і досягти за рік зростання на 3%. Однак за I-е півріччя ВВП не тільки не зросла, а скоротився на 5%. Більш того, падіння обсягів ВВП навіть не сповільнилося, а навпаки, посилився: в зіставному періоді минулого року падіння склало не 5%, як у 1996 р., а тільки 4%.

Таблиця 3

Падіння обсягів виробництва в Росії,% до відповідного періоду попереднього року

1991 1992 1993 1994 1995 1996
Темппаденія -5,0 -14,5 -8,7 -12,6 -4,4 -5,0

4. Обсяг промислового виробництва

Продовжувала знижуватися ділова активність у реальному секторі економіки: за I-е півріччя 1996 р. обсяг промислового виробництва склав 618 трлн. руб. в поточних цінах, скоротившись в постійних на 4% (у 1995 р. - на 3%). У цьому році спад захопив і ті галузі, які в минулому році працювали стабільно.

Подібні негативні результати економічного розвитку, які виражаються знижувальної динамікою основних макроекономічних показників, означають для банків скорочення кількості платоспроможних клієнтів, поява об'єктивних причин, які можуть призвести до збільшення простроченої заборгованості і, крім того, до необхідності глибокого аналізу та інтенсивної роботи з ліквідації непрацюючих банківських активів.

5. Інвестиції

Найбільш негативним наслідком проведеної політики з'явився провал в інвестиційному секторі. Якщо обсяг промислового виробництва скоротився на 4%, то обсяг інвестицій впав на 14%. На тлі динаміки минулих років ці показники виглядають катастрофічними. Якщо б ця тенденція тривала до кінця року, то рівень інвестицій 1996 р. по відношенню до 1990 р. склав би лише 25%, що є свідченням серйозного порушення відтворювального процесу. При такому низькому рівні інвестицій неможливо не тільки розширене відтворення, але навіть і просте.

Таблиця 4

Динаміка обсягу інвестицій в основний капітал, 1990 = 100%

1991 1992 1993 1994 1995 1996 (прогноз)
84,6 46,5 39,4 32,0 28,0 25,0

Така інвестиційна політика може мати негативні наслідки як в короткостроковому періоді (падіння внутрішнього сукупного попиту за рахунок самої активної складової його частини - інвестиційного попиту, що загрожує неможливістю перейти до здійснення політики економічного зростання), так і в довгостроковому періоді ("проїдання" основного капіталу, що ставить під загрозу саме існування держави).

У зв'язку з цим стратегічні цілі проведеної економічної політики змінюються: на тлі стійко низьких темпів інфляції в якості пріоритетної стратегічної мети розвитку економіки країни повинна висуватися завдання пожвавлення інвестиційного процесу.

Які причини руйнування інвестиційної сфери в першій половині 1996 р.?

Основною причиною є відомий в економічній теорії "ефект витіснення". Суть його полягає в тому, що держава починає конкурувати з іншими економічними суб'єктами ринку за грошові ресурси. Ступінь напруженості цієї конкуренції повністю залежить від "апетитів" держави: сьогодні на частку держави, за оцінками експертів, припадає до 70% грошового ринку. Висока питома вага частки держави пояснюється збільшенням дефіцитом державного бюджету і основною стратегічною метою макроекономічної політики: досягненням фінансової стабілізації. Якщо за результатами 1995 дефіцит державного бюджету склав 2,9% від ВВП, то на кінець I-го півріччя 1996 р. він зріс до 5,5%.

У 1996 р. для фінансування дефіциту державного бюджету з метою досягнення стратегічної мети фінансової стабілізації планувалося використовувати неінфляційні джерела: уряд мав покривати різницю між своїми витратами і доходами за рахунок запозичень на внутрішньому ринку. Це скоротило обсяг грошових ресурсів, які могли б бути спрямовані на інвестиції в реальне виробництво. Висока прибутковість ДКО закрила шлях інвестиціям в реальне виробництво, тому що викликала зростання процентних ставок за кредит, що зробило їх здебільшого недоступними для інвесторів.

Таблиця 5

Дохідність ДКО в Росії в 1996 р.,% річних

01.97 02.96 03.96 04.96 05.96 06.96 07.96
109,4 65,0 90,9 92,4 109,96 176,2 85,0

Джерело: Бюлетень банківської статистики. 1996. 8. С.22

Таким чином, бюджетний дефіцит, який фінансується за рахунок випуску ДКО, став основною перешкодою для інвестицій у реальний сектор економіки.

Крім того, у 1996 р. держава ще більше відсторонилася від участі у фінансуванні інвестиційних проектів: питома вага інвестицій, що фінансуються з федерального бюджету на безповоротній основі, склав у першій половині 1996 р. 8,7% у загальному обсязі інвестицій (для порівняння - в першій половині 1995 р. - 11,5%).

Таким чином, сфера прямого державного участі в інвестиційній діяльності звузилася.

Стосовно банків це означає, що створюються такі умови для діяльності, які залучають їх до активної ролі в інвестуванні реального виробництва. Отже, з неминучістю можна очікувати зниження прибутковості на ринку державних цінних паперів і зниження ставки рефінансування. Подібні заходи дозволять зблизити прибутковість від інвестицій і прибутковість від інших способів розміщення банківських ресурсів і зроблять кредити більш доступними за ціною для підприємств. Також важливими будуть і заходи у сфері валютної політики.

Розвиток інвестиційної сфери характеризувалося і продовженням збільшення питомої ваги інвестицій в будівництво невиробничих об'єктів.

Банкам ця інформація може послужити орієнтиром для визначення тих секторів економіки, які пред'являють підвищений інтерес до інвестиційних кредитах: це в першу чергу ті економічні агенти, які пов'язані з будівництвом житла і невиробничих споруд.

Таблиця 6

Структура капітальних вкладень,%

1991 1993 1995 1996 (прогноз)
Виробництв. 69 60 55 51
Непроізводств. 31 40 45 49

6. Грошові доходи та витрати населення

За даними Держкомстату РФ, в цілому за перше півріччя 1996 р. номінальні грошові доходи російських громадян зросли і склали 639,8 трлн.руб.Однако розрахунки Департаменту досліджень, інформації та статистики показують, що при цьому реальні наявні доходи залишилися незмінними порівняно з першою половиною 1995 р. (для довідки: у першій половині 1995 р. відбулося зниження доходів на 8% до рівня I-го півріччя 1994 р.).

Значні зміни зазнала структура використання населенням грошових доходів за аналізований період часу: різко зменшилася в загальній масі грошових витрат частка споживчих витрат - з 78% у січні до 67% у червні, за рахунок приросту заощаджень - з 16% у січні до 27% у червні , причому основним видом заощаджень як і раніше була валюта. Однак питома вага на купівлю валюти в загальному обсязі заощаджень значно знизився - з 86,0% у січні до 63,0% у червні.

Банкам подібна інформація може служити орієнтиром при визначенні своєї політики в галузі приватних вкладів.

Аналіз показників диференціації доходів також дає корисну інформацію для визначення стратегічних напрямків політики банку на ринку приватних внесків. Судячи з різними показниками диференціації доходів (індекс Джині, доцільний коефіцієнт, квантільний коефіцієнт), поляризація суспільства з точки зору одержуваного доходу залишається дуже високою: наприклад, на частку 20% найбільш забезпеченого населення припадає близько половини всіх одержуваних у суспільстві доходів.

Мабуть, необхідно враховувати цю високу ступінь розшарування і розробляти особливі види вкладів і форми роботи для різних категорій громадян.

Висновки

Отже, у зв'язку з прогнозованими змінами в макроекономічному розвитку країни і в економічній політиці уряду Росії банківському сектору доведеться адаптуватися до нових умов роботи. Ця адаптація в першу чергу потребують змін у стратегічному розвитку з точки зору вибору пріоритетних ринків. Оскільки уповільнення інфляційних тенденцій означає зменшення можливостей для чисто спекулятивних джерел отримання прибутку, то на перший план виходить робота з клієнтами з вивчення їх інтересів і потреб, аналізу ефективності клієнтської бази, пошуку нових форм і методів роботи залучення клієнтів зі стійким фінансовим становищем.

Це у свою чергу зажадає і перебудови оргструктури банку. Якщо сьогодні трудові ресурси банку здебільшого сконцентровані на розрахунково-касовому обслуговуванні, на операціях з купівлі - продажу валюти і роботі з ДКО, то зміни в зовнішньому середовищі зажадають зміцнення підрозділів, пов'язаних з роботою з оцінки кредитних та інвестиційних проектів, підрозділів по роботі з недержавними цінними паперами.

Ще одним напрямком перебудови банків в умовах низької інфляції стане необхідність скорочувати непроцентні витрати, тому що зниження рівня інфляції з неминучістю буде означати зниження банківської маржі. Тому високі непроцентні витрати, які раніше для банків не представляли проблем, в умовах фінансової стабілізації можуть призвести до втрати конкурентоспроможності.

Посилення інвестиційної спрямованості макроекономічної політики вимагатиме від банків внесення корективів у політику із залучення ресурсів, а саме: змінити стратегію роботи на ринку приватних внесків таким чином, щоб стимулювати приплив зобов'язань з тривалими строками розміщення і скоротити частку зобов'язань до запитання. Крім того, яскраво виражена тенденція диференціації доходів визначає ще один напрям в політиці банку на ринку приватних вкладів: неоднорідність цього ринку веде до необхідності визначення стратегії розвитку на ньому, орієнтовану на той чи інший сегмент ринку або на всі категорії вкладників, і вже з урахуванням цільової групи розробки специфічних видів та умов вкладів.

Таким чином, аналізуючи підсумки макроекономічного розвитку країни, можна отримати корисну інформацію для вироблення основних стратегічних цілей розвитку конкретного банку.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Стаття
30.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік і аналіз постійних різниць при визначенні фінансового результату
Тактика лікаря при визначенні діагноза
Оцінка екологічних чинників при визначенні вартості об`єктів нерухомості
Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості
Порядок відображення визнання показників беруть участь при визначенні оподатковуваного прибутку
Які фактори потрібно враховувати при визначенні ціни на товар та його просовуванні на ринку
Аналіз розвитку демографічних тенденцій в Росії
Аналіз проблем і тенденцій розвитку світового ринку зерна
Історична обумовленість сучасних тенденцій розвитку ногайського етносу
© Усі права захищені
написати до нас