План
Введення.
- Заробітна плата та її складові частини.
- Системи, форми та види оплати праці.
- Тарифна система.
- Погодинна оплата праці.
2) Проста погодинна оплата праці.
3) Почасово-преміальна оплата праці.
- Відрядна оплата праці.
- Пряма відрядна оплата праці.
- Відрядно-прогресивна система оплати праці.
- Відрядно-преміальна оплата праці.
- Побічно-відрядна оплата праці.
- Безтарифна система оплати праці.
- Змішана система оплати праці.
- Облік заробітної плати.
- Облік заробітної плати за відпрацьований час.
- Облік заробітної плати за невідпрацьований час.
- Утримання із заробітної плати.
- Обов'язкові утримання.
- Утримання з ініціативи роботодавця.
- Утримання за заявою працівника.
- Нарахування на заробітну плату.
Висновок
Список використаної літератури
Практична частина
Введення.
Заробітна плата - виплата, що носить яскраво виражений індивідуальний характер.
Головною особливістю заробітної плати, з точки зору бухгалтера, є те, що в кожному окремому випадку потрібні свої розрахунки, виникають особливі обставини, які слід врахувати, існує безліч схожих, на перший погляд, а насправді різних ситуацій.
До основних нормативних документів державного регулювання відносин, пов'язаних з організацією та оплатою праці, відноситься Конституція РФ, Цивільний кодекс РФ, Трудовий кодекс РФ, Податковий кодекс РФ. У багато документи, що регламентують нарахування заробітної плати часто вносяться поправки, що тягнуть за собою зміну розміру виплат працівникові й утримання податків, які безпосередньо належать до оплати праці.
При написанні даної курсової роботи були поставлені завдання розглянути:
- Заробітну плату і її складові частини.
- Системи, форми та види заробітної плати.
- Облік зарплати
- Утримання із заробітної плати
- Нарахування на заробітну плату
Про це мова піде далі.
1.Заработная плата та її складові частини
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.
Згідно зі ст. 130 ТК РФ основними складовими системи державних гарантій з оплати праці працівників є:
- Величина мінімального розміру оплати праці в Російській Федерації.
- Заходи, які забезпечують підвищення рівня реального змісту заробітної плати;
- Обмеження переліку підстави і розмірів утримань із заробітної плати за розпорядженням роботодавця, а також розмірів оподаткування доходів від заробітної плати;
- Обмеження оплати в натуральній формі;
- Забезпечення отримання працівником заробітної плати у разі припинення діяльності роботодавця і його неплатежноспособності відповідно до федеральних законів;
- Державний контроль повноти та своєчасності виплати заробітної плати і реалізації державних гарантій з оплати праці;
- Відповідальність роботодавців за порушення вимог встановлених ТК РФ, законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами;
- Терміни та черговість виплати заробітної плати.
Заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також компенсаційні виплати та стимулюючі виплати.
Таким чином, заробітна плата може включати в себе різні виплати, які можна розділити на три основні групи (складові частини заробітної плати):
a. Винагорода за виконання трудових обов'язків, передбачених трудовим договором;
b. Компенсаційні виплати, що враховують будь-які відхилення умов роботи від нормальних.
c. Стимулюючі виплати.
2.Система, форми та види оплати праці.
Розглянемо найбільш поширені:
Тарифна система
Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати працівників різних категорій у залежності від:
- Складності виконуваної роботи;
- Умов праці;
- Природно-кліматичних умов, в яких виконується робота;
- Інтенсивності праці;
- Характеру праці.
До числа основних нормативів, що утворюють тарифну систему оплати праці, належать: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні ставки, схеми посадових окладів і норми праці.
Тарифна ставка (оклад) - це фіксований розмір оплати праці працівника за виконані норми праці, визначеної складності (кваліфікації) за одиницю часу.
Тарифні ставки застосовуються при визначенні як розміру оплати за відпрацьований час працівником, які отримують погодинну оплату, так і розміру відрядних розцінок, на підставі яких оплачується праця робітників-відрядників.
Основними формами тарифної системи оплати праці є погодинна і відрядна.
2.1.1Повременная оплата праці
При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника визначається відповідно до його кваліфікацією і кількістю відпрацьованого часу.
Почасово оплачується праця керівного та адміністративно-господарського персоналу, чергового персоналу (слюсарів, сантехніків, електриків), робітників на ремонті та обслуговуванні машин і т.д.
Проста погодинна оплата праці
При застосуванні простий погодинної форми оплати праці на основі тарифної ставки оплачується фактично відпрацьований час. У залежності від способу обліку робочого часу використовуються місячні (оклад), денні і годинні тарифні ставки.
Приклад
Згідно зі штатним розкладом місячна тарифна ставка працівника даної спеціальності і кваліфікації становить - 10000 руб.
Почасово-преміальна оплата праці
Погодинна оплата праці може застосовуватися у поєднанні з преміальною системою, прийнятою в організації відповідно до положення про преміювання (колективним договором), в якому встановлюються конкретні показники і умови нарахування преміальних сум.
2.1.2 Відрядна оплата праці
Відрядна форма оплати праці застосовується, коли є реальна можливість фіксувати кількісні показники результатів праці і нормувати працю шляхом встановлення норм виробітку, часу та ін
Спочатку відрядна форма оплати праці покликана стимулювати зростання продуктивності праці і випуску продукції.
При відрядній формі оплати праці працівникові платять за відрядними розцінками відповідно до кількості виробленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги).
Відрядні розцінки визначаються наступним чином:
- Поділом годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на годинну (денну) норму виробітку;
- Множенням годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на встановлену норму часу в годинах (днях).
Форми відрядної оплати праці в залежності від наявності додаткових умов, що впливають на порядок нарахування розміру заробітної плати. Розглянемо їх докладніше.
Пряма відрядна оплата праці.
При прямій відрядній оплаті праці заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на кількість виробленої продукції.
Відрядно - прогресивна оплата праці
Припускає, що вироблена в межах встановлених норм продукція оплачується за діючими в організації відрядними розцінками, а вироблена понад норми продукція оплачується за підвищеними розцінками.
Обов'язковою умовою для працівника є забезпечення вихідного рівня виробітку, називаного нормою.
Відрядно - преміальна оплата праці.
При відрядно-преміальною формою оплати праці заробітна плата працівника складається з двох частин: відрядного заробітку, обчисленого виходячи з відрядних розцінок та кількості виробленої продукції, і премії, розмір якої, як правило, встановлюється у відсотковому відношенні до заробітної плати.
Побічно-відрядна оплата праці
Застосування побічно-відрядної форми оплати праці доцільно, коли від темпу росту і якості роботи робочого безпосередньо залежить вироблення обслуговуваних ним основних робітників.
Побічно-відрядна форма оплати праці полягає в тому, що розмір заробітної плати допоміжного робітника визначається у відсотках від заробітку обслуговуваних ним основних виробничих робітників.
Побічно-відрядна розцінка розраховується шляхом ділення тарифної ставки на кількість продукції, запланованої до випуску робочим-відрядником.
2.2 Безтарифна система оплати праці.
При використанні безтарифної системи оплати праці заробіток працівника залежить від кінцевих результатів роботи організації в цілому або структурного підрозділу, в якому він працює і від обсягу коштів, спрямованих на оплату праці.
При безтарифної системі оплати праці присвоєння працівнику певного кваліфікаційного рівня не має на увазі встановлення йому відповідної тарифної ставки або окладу. Конкретний рівень оплати праці заздалегідь працівнику не відомий. Яким буде цей рівень, він може лише припускати із свого попереднього досвіду.
2.3 Змішані системи оплати праці
В останні роки поряд з тарифною і безтарифної формою оплати праці застосовуються так звані змішані ознаки одночасно і тарифної. системи оплати праці, які мають, і безтарифної систем.
До числа змішаних систем оплати праці можна віднести віднести систему плаваючих окладів, комісійну форму оплати праці, дилерський механізм.
3. Облік заробітної плати
3.1. Нарахування заробітної плати за відпрацьований час.
Нарахування заробітної плати відображається за кредитом рахунку 70, а кореспондує з ним рахунок вибирається виходячи з того, у якому підрозділі працює співробітник, якому нараховується зарплата, і які роботи він виконує.
Якщо зарплата нараховується працівникам основного (допоміжного, обслуговуючого) виробництва, робиться така проводка:
Дебет 20 (23, 29) Кредит 70 - нарахована заробітна плата працівнику основного (допоміжного, обслуговуючого) виробництва.
Якщо зарплата нараховується працівникам, які обслуговують основне (допоміжне) виробництво, або управлінському персоналу, то це відображається так:
Дебет 25 (26) Кредит 70 - нарахована заробітна плата працівникам, зайнятих у процесі обслуговування основного або допоміжного виробництва (управлінського персоналу).
Введення.
- Заробітна плата та її складові частини.
- Системи, форми та види оплати праці.
- Тарифна система.
- Погодинна оплата праці.
2) Проста погодинна оплата праці.
3) Почасово-преміальна оплата праці.
- Відрядна оплата праці.
- Пряма відрядна оплата праці.
- Відрядно-прогресивна система оплати праці.
- Відрядно-преміальна оплата праці.
- Побічно-відрядна оплата праці.
- Безтарифна система оплати праці.
- Змішана система оплати праці.
- Облік заробітної плати.
- Облік заробітної плати за відпрацьований час.
- Облік заробітної плати за невідпрацьований час.
- Утримання із заробітної плати.
- Обов'язкові утримання.
- Утримання з ініціативи роботодавця.
- Утримання за заявою працівника.
- Нарахування на заробітну плату.
Висновок
Список використаної літератури
Практична частина
Введення.
Заробітна плата - виплата, що носить яскраво виражений індивідуальний характер.
Головною особливістю заробітної плати, з точки зору бухгалтера, є те, що в кожному окремому випадку потрібні свої розрахунки, виникають особливі обставини, які слід врахувати, існує безліч схожих, на перший погляд, а насправді різних ситуацій.
До основних нормативних документів державного регулювання відносин, пов'язаних з організацією та оплатою праці, відноситься Конституція РФ, Цивільний кодекс РФ, Трудовий кодекс РФ, Податковий кодекс РФ. У багато документи, що регламентують нарахування заробітної плати часто вносяться поправки, що тягнуть за собою зміну розміру виплат працівникові й утримання податків, які безпосередньо належать до оплати праці.
При написанні даної курсової роботи були поставлені завдання розглянути:
- Заробітну плату і її складові частини.
- Системи, форми та види заробітної плати.
- Облік зарплати
- Утримання із заробітної плати
- Нарахування на заробітну плату
Про це мова піде далі.
1.Заработная плата та її складові частини
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, локальними нормативними актами та трудовими договорами.
Згідно зі ст. 130 ТК РФ основними складовими системи державних гарантій з оплати праці працівників є:
- Величина мінімального розміру оплати праці в Російській Федерації.
- Заходи, які забезпечують підвищення рівня реального змісту заробітної плати;
- Обмеження переліку підстави і розмірів утримань із заробітної плати за розпорядженням роботодавця, а також розмірів оподаткування доходів від заробітної плати;
- Обмеження оплати в натуральній формі;
- Забезпечення отримання працівником заробітної плати у разі припинення діяльності роботодавця і його неплатежноспособності відповідно до федеральних законів;
- Державний контроль повноти та своєчасності виплати заробітної плати і реалізації державних гарантій з оплати праці;
- Відповідальність роботодавців за порушення вимог встановлених ТК РФ, законами, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами;
- Терміни та черговість виплати заробітної плати.
Заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також компенсаційні виплати та стимулюючі виплати.
Таким чином, заробітна плата може включати в себе різні виплати, які можна розділити на три основні групи (складові частини заробітної плати):
a. Винагорода за виконання трудових обов'язків, передбачених трудовим договором;
b. Компенсаційні виплати, що враховують будь-які відхилення умов роботи від нормальних.
c. Стимулюючі виплати.
2.Система, форми та види оплати праці.
Розглянемо найбільш поширені:
Тарифна система
Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати працівників різних категорій у залежності від:
- Складності виконуваної роботи;
- Умов праці;
- Природно-кліматичних умов, в яких виконується робота;
- Інтенсивності праці;
- Характеру праці.
До числа основних нормативів, що утворюють тарифну систему оплати праці, належать: тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні ставки, схеми посадових окладів і норми праці.
Тарифна ставка (оклад) - це фіксований розмір оплати праці працівника за виконані норми праці, визначеної складності (кваліфікації) за одиницю часу.
Тарифні ставки застосовуються при визначенні як розміру оплати за відпрацьований час працівником, які отримують погодинну оплату, так і розміру відрядних розцінок, на підставі яких оплачується праця робітників-відрядників.
Основними формами тарифної системи оплати праці є погодинна і відрядна.
2.1.1Повременная оплата праці
При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника визначається відповідно до його кваліфікацією і кількістю відпрацьованого часу.
Почасово оплачується праця керівного та адміністративно-господарського персоналу, чергового персоналу (слюсарів, сантехніків, електриків), робітників на ремонті та обслуговуванні машин і т.д.
Проста погодинна оплата праці
При застосуванні простий погодинної форми оплати праці на основі тарифної ставки оплачується фактично відпрацьований час. У залежності від способу обліку робочого часу використовуються місячні (оклад), денні і годинні тарифні ставки.
Приклад
Згідно зі штатним розкладом місячна тарифна ставка працівника даної спеціальності і кваліфікації становить - 10000 руб.
| Визначення розміру годинної тарифної ставки працівника | Визначення розміру денної тарифної ставки працівника |
| Річний фонд робочого часу на 2006року при 40-годинному робочому тижні-1980 годин. Середньомісячна кількість робочих годин становить: 1980ч.: 12мес .= 165ч. Годинна тарифна ставка працівника: 10000 руб. : 165ч. = 60,606 руб. | Кількість днів за календарем 5-денному робочому тижні в 2006 році - 248. Середньомісячна кількість робочих днів становить: 248 днів: 12 міс. = 20,67 днів Денна тарифна ставка працівника: 10000 руб. : 20,67 днів = 483,793 руб. |
Погодинна оплата праці може застосовуватися у поєднанні з преміальною системою, прийнятою в організації відповідно до положення про преміювання (колективним договором), в якому встановлюються конкретні показники і умови нарахування преміальних сум.
2.1.2 Відрядна оплата праці
Відрядна форма оплати праці застосовується, коли є реальна можливість фіксувати кількісні показники результатів праці і нормувати працю шляхом встановлення норм виробітку, часу та ін
Спочатку відрядна форма оплати праці покликана стимулювати зростання продуктивності праці і випуску продукції.
При відрядній формі оплати праці працівникові платять за відрядними розцінками відповідно до кількості виробленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги).
Відрядні розцінки визначаються наступним чином:
- Поділом годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на годинну (денну) норму виробітку;
- Множенням годинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, на встановлену норму часу в годинах (днях).
Форми відрядної оплати праці в залежності від наявності додаткових умов, що впливають на порядок нарахування розміру заробітної плати. Розглянемо їх докладніше.
Пряма відрядна оплата праці.
При прямій відрядній оплаті праці заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на кількість виробленої продукції.
Відрядно - прогресивна оплата праці
Припускає, що вироблена в межах встановлених норм продукція оплачується за діючими в організації відрядними розцінками, а вироблена понад норми продукція оплачується за підвищеними розцінками.
Обов'язковою умовою для працівника є забезпечення вихідного рівня виробітку, називаного нормою.
Відрядно - преміальна оплата праці.
При відрядно-преміальною формою оплати праці заробітна плата працівника складається з двох частин: відрядного заробітку, обчисленого виходячи з відрядних розцінок та кількості виробленої продукції, і премії, розмір якої, як правило, встановлюється у відсотковому відношенні до заробітної плати.
Побічно-відрядна оплата праці
Застосування побічно-відрядної форми оплати праці доцільно, коли від темпу росту і якості роботи робочого безпосередньо залежить вироблення обслуговуваних ним основних робітників.
Побічно-відрядна форма оплати праці полягає в тому, що розмір заробітної плати допоміжного робітника визначається у відсотках від заробітку обслуговуваних ним основних виробничих робітників.
Побічно-відрядна розцінка розраховується шляхом ділення тарифної ставки на кількість продукції, запланованої до випуску робочим-відрядником.
2.2 Безтарифна система оплати праці.
При використанні безтарифної системи оплати праці заробіток працівника залежить від кінцевих результатів роботи організації в цілому або структурного підрозділу, в якому він працює і від обсягу коштів, спрямованих на оплату праці.
При безтарифної системі оплати праці присвоєння працівнику певного кваліфікаційного рівня не має на увазі встановлення йому відповідної тарифної ставки або окладу. Конкретний рівень оплати праці заздалегідь працівнику не відомий. Яким буде цей рівень, він може лише припускати із свого попереднього досвіду.
2.3 Змішані системи оплати праці
В останні роки поряд з тарифною і безтарифної формою оплати праці застосовуються так звані змішані ознаки одночасно і тарифної. системи оплати праці, які мають, і безтарифної систем.
До числа змішаних систем оплати праці можна віднести віднести систему плаваючих окладів, комісійну форму оплати праці, дилерський механізм.
3. Облік заробітної плати
3.1. Нарахування заробітної плати за відпрацьований час.
Нарахування заробітної плати відображається за кредитом рахунку 70, а кореспондує з ним рахунок вибирається виходячи з того, у якому підрозділі працює співробітник, якому нараховується зарплата, і які роботи він виконує.
Якщо зарплата нараховується працівникам основного (допоміжного, обслуговуючого) виробництва, робиться така проводка:
Дебет 20 (23, 29) Кредит 70 - нарахована заробітна плата працівнику основного (допоміжного, обслуговуючого) виробництва.
Якщо зарплата нараховується працівникам, які обслуговують основне (допоміжне) виробництво, або управлінському персоналу, то це відображається так:
Дебет 25 (26) Кредит 70 - нарахована заробітна плата працівникам, зайнятих у процесі обслуговування основного або допоміжного виробництва (управлінського персоналу).
Заробітну плату працівникам, зайнятим у процесі продажу готової продукції або товарів, нараховують в кореспонденції з рахунком 44 «Витрати на продаж»:
Дебет 44 Кредит 70 - нарахована зарплата працівникам, зайнятих у процесі продажу готової продукції (товарів).
Якщо організація здійснює будівництво для власних потреб або проводить реконструкцію основних засобів, то нарахування заробітної плати працівникам, зайнятих у цих роботах, відображається в кореспонденції з рахунком 08 «Вкладення у необоротні активи»:
Дебет 08 Кредит 70 - нарахована зарплата працівникам, зайнятих у будівництві (реконструкції) об'єкта основних засобів.
3.2.Оплата невідпрацьованого часу
Заробітна плата - винагорода за працю. Вона може бути виплачена за фактично відпрацьований час.
Якщо працівник звільняється від виконання своїх трудових обов'язків з поважної причини (передбаченої законодавством РФ про працю) причини, за ним зберігається місце роботи. Чинним законодавством передбачена оплата невідпрацьованого часу. Це стосується таких випадків:
4) Надання оплачуваного часу відпочинку;
5) Надання гарантій, передбачених законодавством, для різних категорій працівників;
6) Надання гарантій жінкам у зв'язку з материнством і працівникам за сімейними обставинами;
7) Надання вихідних днів працівникам, які є донорами;
8) простою не з вини працівника;
9) вимушеного прогулу (ст. 394 ТК РФ).
У зазначених випадках мова йде про те, що працівнику, не виконуючому свої трудові обов'язки з поважних причин, сплачуються грошові суми на відшкодування втраченого ним заробітку. Розмір виплат, як правило, дорівнює середньому заробітку.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися правилами, встановленими ст. 139 ТК РФ і Положенням про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати.
Відпустки
Відпустка - один з видів часу відпочинку, тобто часу, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків і який він може використовувати на свій розсуд.
Про тпуска, що надаються працівникам відповідно до чинного законодавства, можна розділити на оплачувані відпустки для відпочинку (щорічні основні та додаткові), відпустки для осіб поєднують роботу з навчанням (навчальні відпустки), а також відпустки без збереження заробітної плати.
Щорічна оплачувана відпустка
Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 28 календарних днів. У випадках передбачених ТК РФ й іншими федеральними законами більше 28 календарних днів (подовжений основна відпустка)
При підрахунку середнього заробітку для оплати відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку враховуються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески незалежно від систематичності їх виплати. При цьому премії та інші виплати стимулюючого характеру включаються при підрахунку середнього заробітку за часом їх фактичного нарахування.
Середній денний заробіток для оплати відпускних (компенсацій за невикористану відпустку) підраховується шляхом ділення фактичного заробітку за розрахунковий період (попередні 12 місяців) на 12 і на коефіцієнти:
1. 25,25 - середньомісячне число робочих днів при оплаті відпустки встановленого у робочих днях
2. 29,4 - середньомісячне число робочих днів при оплаті відпустки встановленого в календарних днях.
Додаткові відпустки.
Щорічні додаткові оплачувані відпустки надаються таким категоріям працівників:
- Зайнятим на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці;
- Працівникам, які мають особливий характер роботи;
- Працівникам з ненормованим робочим днем;
- Працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, а також в інших випадках, передбачених федеральними законами.
Організації з урахуванням своїх виробничих і фінансових можливостей можуть самостійно встановлювати додаткові відпустки для працівників, якщо інше не передбачено федеральними законами. Порядок і умови надання цих відпусток визначаються колективними договорами або локальними нормативними актами.
Відпустка без збереження заробітної плати
За сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові за його письмовою заявою може бути надана відпустка без збереження заробітної плати, тривалість якого визначається за угодою між працівником і роботодавцем.
Роботодавець зобов'язаний на підставі письмової заяви працівника надати відпустку без збереження заробітної плати:
- Учасникам Великої Вітчизняної війни - до 35 календарних днів на рік;
- Працюючим пенсіонерам по старості (за віком) - до 14 календарних днів на рік;
- Батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік;
працюючим інвалідам - до 60 календарних днів на рік;
- Працівникам у випадках народження дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до п'яти календарних днів;
- В інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами або колективним договором.
Оплачувані відпустки, що надаються особам, що поєднують роботу з навчанням.
Працівникам, направленим на навчання роботодавцем або надійшли самостійно в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти незалежно від їх організаційно-правової форми на заочну і очно-заочній (вечірньої) формами навчання, які успішно навчаються у закладах, роботодавець надає додаткові відпустки зі збереженням середнього заробітку для:
- Проходження проміжної атестації на першому та другому курсах відповідно - по 30 календарних днів, на кожному з наступних курсів відповідно - по 40 календарних днів;
- Підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів - два місяці;
- Здачі підсумкових державних іспитів - один місяць.
Роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати:
- Працівникам, допущеним до вступних випробувань в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти, - 10 календарних днів;
- Працівникам, які навчаються в мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти за очною формою навчання, які поєднують навчання з роботою, для проходження проміжної атестації - 10 календарних днів у навчальному році, для підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів - два місяці , для здачі підсумкових іспитів - один місяць;
- Працівникам, які навчаються за заочною формою навчання у мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти, один раз в навчальному році роботодавець оплачує проїзд до місця знаходження вказаного освітнього закладу і назад у розмірі 50 відсотків вартості проїзду;
- Працівникам, які навчаються за очно-заочно (вечірньою) і заочною формами навчання в мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти, протягом десяти учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів встановлюється за їх бажанням робочий тиждень, скорочена на 7 годин. За час звільнення від роботи зазначеним працівникам виплачується 50 відсотків середнього заробітку за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру оплати праці.
За угодою сторін трудового договору скорочення робочого часу проводиться шляхом надання працівнику одного вільного від роботи дні на тиждень або скорочення тривалості робочого дня протягом тижня.
Гарантії і компенсації працівникам, що поєднують роботу з навчанням в освітніх установах середнього професійної освіти, що не мають державної акредитації, встановлюються колективним договором або трудовим договором.
Оплата простоїв
Відповідно до чинного законодавства тимчасове припинення роботи організації в цілому лив її окремого підрозділу з причин економічного, технологічного чи організаційного характеру, а також у разі припинення діяльності в порядку, передбачених законом, вважається простоєм.
Час простою з вини роботодавця, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин середньої заробітної плати працівника.
Час простою з причин, не залежних від роботодавця і працівника, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
Час простою з вини працівника не оплачується.
Оплата вихідних днів, що надаються донорам.
У день здачі крові та її компонентів, а також в день пов'язаного з цим медичного обстеження працівник звільняється від роботи.
У разі, якщо за згодою з роботодавцем працівник у день здачі крові та її компонентів вийшов на роботу (за винятком важких робіт і робіт зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, коли вихід працівника на роботу в цей день неможливий), йому надається за його бажанням інший день відпочинку.
У разі здачі крові та її компонентів у період щорічної оплачуваної відпустки, у вихідний або неробочий святковий день працівнику за його бажанням надається інший день відпочинку.
Після кожного дня здачі крові і її компонентів працівнику надається додатковий день відпочинку. Зазначений день відпочинку за бажанням працівника може бути приєднаний до щорічної оплачуваної відпустки або використаний в інший час протягом календарного року після дня здачі крові та її компонентів.
При здачі крові та її компонентів роботодавець зберігає за працівником його середній заробіток за дні здачі та надані у зв'язку з цим дні відпочинку.
4.Удержанія із заробітної плати.
Заробітна плата, належна до видачі працівнику, являє собою різницю між сумами оплати праці, обчислених за всі підставах і сумою утримань.
Утримання із заробітної плати поділяються на:
- Обов'язкові;
- З ініціативи роботодавця;
- З ініціативи працівника.
4.1.Обязательние утримання.
До обов'язкових утримань відносяться:
- Податок на доходи фізичних осіб (Дебет 70 Кредит 68 «Розрахунки з бюджетом з податку на доходи фізичних осіб»)
- Утримання за виконавчими листами (Дебет 70 Кредит 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами за виконавчими листами»
Податок на доходи з фізичних осіб.
Платниками податків податку на доходи фізичних осіб визнаються фізичні особи, які є податковими резидентами Російської Федерації, а також фізичні особи, які отримують прибутки від джерел, у Російській Федерації, не є податковими резидентами Російської Федерації.
При визначенні податкової бази враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди, що визначається відповідно до статті 212 НК РФ.
Податкова база визначається окремо по кожному виду доходів, у відносинах яких встановлено різні податкові ставки (див. додаток № 2)
Податкові відрахування
Податкова база за доходами, оподатковуваним ПДФО за ставкою 13%, визначається як грошове вираження таких доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових вирахувань, передбачених ст. 218-221 НК РФ.
Податкові відрахування діляться на:
- Стандартні
- Соціальні
- Майнові
- Професійні
Стандартні податкові відрахування.
Стандартні податкові відрахування діляться на:
1) особисті, до яких відносяться:
- Відрахування в розмірі 3000 рублів за кожний місяць податкового періоду, незалежно від розміру отриманого платником податку доходу, що надається перелічених у подп. 1 п. 1 ст. 218 НК РФ. Категоріям платників податків.
- Вирахування у розмірі 500 рублів за кожний місяць податкового періоду, незалежно від розміру отриманого платником податку доходу, що надається перелічених у подп. 2 п. 1 ст. 218 НК РФ. Категоріям платників податків.
- Вирахування у розмірі 400 рублів за кожний місяць податкового періоду поширюється на ті категорії платників податків, які не перераховані у підпунктах 1 - 2 пункту 1 статті 218 НК РФ, і діє до місяця, в якому їх дохід, обчислений наростаючим підсумком з початку податкового періоду ( у відношенні якого передбачена податкова ставка, 13%) податковим агентом, що надає даний стандартний податкові відрахування, перевищив 20 000 рублів. Починаючи з місяця, в якому зазначений дохід перевищив 20 000 рублів, податкове вирахування, передбачений цим підпунктом, не застосовується;
б) за витратами на утримання дітей:
- Вирахування у розмірі 600 рублів за кожний місяць податкового періоду поширюється на:
кожної дитини у платників податків, на забезпеченні яких знаходиться дитина і які є батьками або подружжям батьків;
кожної дитини у платників податків, які є опікунами чи піклувальниками, прийомними батьками.
- У розмірі 1200 руб. за кожний місяць податкового періоду, поширюється на:
кожної дитини у платників податків, які є опікунами чи піклувальниками, прийомними батьками.
на кожну дитину у віці до 18 років є дитиною-інвалідом кожної дитини - учня очної форми навчання, аспіранти, ординатора, студента віком до 24 років є інвалідом I або II групи.
- У розмірі 2400 руб. за кожний місяць податкового періоду, поширюється на:
на кожну дитину у віці до 18 років є дитиною-інвалідом кожної дитини - учня очної форми навчання, аспіранти, ординатора, студента віком до 24 років є інвалідом I або II групи, якщо платник податків, є вдовою (вдівцем), самотнім батьком, опікуном або піклувальником, прийомним батьком.
Соціальні відрахування.
1) у сумі доходів, що перераховуються платником податку на благодійні цілі у вигляді грошової допомоги організаціям науки, культури, освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, частково або повністю фінансуються з коштів відповідних бюджетів, а також фізкультурно-спортивним організаціям, освітнім та дошкільним установам на потреби фізичного виховання громадян і утримання спортивних команд, а також у сумі благодійних внесків (сплачуються) платником податку релігійним організаціям на здійснення ними статутної діяльності, - в розмірі фактично зроблених витрат, але не більше 25 відсотків суми доходу, отриманого в податковому періоді;
2) у сумі, сплаченої платником податків у податковому періоді за своє навчання в освітніх установах, - у розмірі фактично зроблених витрат на навчання, але не більше 38 000 рублів, а також у сумі, сплаченої платником податку-батьком за навчання своїх дітей у віці до 24 років, платником податку-опікуном (платником податку-піклувальником) за навчання своїх підопічних у віці до 18 років на денній формі навчання в освітніх установах, - у розмірі фактично зроблених витрат на це навчання, але не більше 38 000 рублів на кожну дитину в загальній сумі на обох батьків (опікуна чи піклувальника).
Право на отримання зазначеного соціального податкового вирахування поширюється на платників податків, які здійснювали обов'язки опікуна чи піклувальника над громадянами, колишніми їх підопічними, після припинення опіки чи піклування у випадках оплати платниками податків навчання зазначених громадян у віці до 24 років на денній формі навчання в освітніх установах.
Зазначений соціальний податкове вирахування надається при наявності у освітнього закладу відповідної ліцензії або іншого документа, який підтверджує статус навчального закладу, а також подання платником податків документів, що підтверджують його фактичні витрати за навчання.
Соціальний податкове вирахування надається за період навчання зазначених осіб у навчальному закладі, включаючи академічну відпустку, оформлений в установленому порядку в процесі навчання;
3) у сумі, сплаченої платником податків у податковому періоді за послуги з лікування, надані йому медичними установами Російської Федерації, а також сплаченої платником податку за послуги з лікування чоловіка (дружини), своїх батьків і (або) своїх дітей у віці до 18 років в медичних закладах Російської Федерації (відповідно до переліку медичних послуг, який затверджується Урядом Російської Федерації), а також у розмірі вартості медикаментів (відповідно до переліку лікарських засобів, затвердженого Урядом Російської Федерації), призначених ним лікуючим лікарем, придбаних платниками податків за рахунок власних коштів.
Загальна сума соціального податкового вирахування, передбаченого цим підпунктом, не може перевищувати 38 000 рублів.
Майнові податкові відрахування
Майнові податкові відрахування, передбачені ст. 220 НК РФ, надаються:
- Фізичним особам, які продають належні їм на праві власності майно (відрахування за доходами);
- Покупцям або забудовникам житлового будинку або квартири на території РФ (відрахування за видатками)
Відрахування за видатками від продажу майна
а) у сумах, отриманих платником податків у податковому періоді від продажу житлових будинків, квартир, включаючи приватизовані житлові приміщення, дач, садових будиночків чи земельних ділянок і часток у зазначеному майні, що знаходилися у власності платника податків менш трьох років, але не перевищують загалом 1 000 000 рублів;
б) у сумах, отриманих у податковому періоді від продажу, житлових будинків, квартир, включаючи приватизовані житлові приміщення дач, садових будиночків і земельних ділянок і часток у зазначеному майні, що знаходився у власності платника податку не менше трьох років.
в) у сумах, що не перевищують 125000 крб., отриманих у податковому періоді від продажу іншого майна, що перебувало у власності платника податку не менше трьох років.
г) в сумах (без обмеження розмірів), отриманих у податковому періоді від продажу іншого майна, що перебувало у власності платника податку не менше трьох років.
Відрахування за видатками на придбання житла
При визначенні розміру податкової бази платник податків має право на одержання майнових податкових відрахувань у сумі, витраченої платником податків на нове будівництво або придбання на території Російської Федерації житлового будинку, квартири або частки (часток) у них, у розмірі фактично зроблених витрат, а також у сумі, спрямованої на погашення відсотків по цільових позиках (кредитам), отриманим від кредитних і інших організацій Російської Федерації і фактично витраченим їм на нове будівництво або придбання на території Російської Федерації житлового будинку, квартири або частки (часток) у них.
У фактичні витрати на нове будівництво або придбання житлового будинку або частки (часток) у ньому можуть включатися:
1. витрати на розробку проектно-кошторисної документації;
2. витрати на придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів;
3. витрати на придбання житлового будинку, в тому числі не кінченого будівництвом;
4. витрати, пов'язані з роботами або послугами з будівництва (добудови будинку, не закінченого будівництвом) і обробці;
5. витрати на підключення до мереж електро-, водо-, газопостачання, каналізації чи створення автономних джерел електро-, водо-, газопостачання та каналізації.
У фактичні витрати на придбання квартири або частки (часток) у ній можуть включатися:
1. витрати на придбання квартири або прав на квартиру в будинку, що будується;
2. витрати на придбання оздоблювальних матеріалів;
3. витрати на роботи, пов'язані з обробкою квартири.
Прийняття до відрахування витрат на добудову і обробку придбаного будинку або обробку придбаної квартири можливо в тому випадку, якщо в договорі, на підставі якого здійснено таке придбання, зазначено придбання незавершених будівництвом житлового будинку або квартири (прав на квартиру) без обробки або частки (часток) в них.
Професійні податкові відрахування.
Надаються відповідно до ст. 221 НК РФ.
Право на отримання професійних податкових вирахувань мають такі фізичні особи:
- Зареєстровані як індивідуальних підприємців;
- Виконували протягом податкового періоду роботи за договорами цивільно-правового характеру
- Є автором і (або) виконавцями літературних та інших творів мистецтва, авторами наукових творів, винаходів і відкриттів.
Відрахування надаються наступним категоріям громадян:
1) платники податків, зазначені в пункті 1 статті 227 НК РФ, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
2) платники податків, які отримують доходи від виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цих робіт (наданням послуг);
3) платники податків, які отримують авторські винагороди чи винагороди за створення, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагороди авторам відкриттів, винаходів і промислових зразків, в сумі фактично виготовлених й документально підтверджених витрат.
4.2.Удержанія з ініціативи роботодавця.
Утримання із заробітної плати працівників для погашення їх заборгованості роботодавцю можуть проводитися тільки у визначених законодавством випадках:
1. для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
2. для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
3. для утримання сум, виплачених за використані, але не відпрацьовані дні відпустки - при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку
4. для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівникові.
4.3.Удержанія з ініціативи працівника.
За заявою працівника, наданому в письмовому вигляді в бухгалтерію організації, з його заробітної плати можуть провадитись утримання на наступні цілі:
- Благодійність
- Добровільне страхування, в т.ч. медичне
- Сплату профспілкових внесків
- Оплату комунальних послуг
- Оплату перебування дитини в дитячому саду і д.р.
Сума утримань із заробітної плати на підставі письмового документа в бухгалтерському обліку проводкою:
Дебет 70 Кредит 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Якщо організація за дорученням працівника перераховує грошові кошти на рахунки інших організацій, то робиться проводка:
Дебет 76 Кредит 51
5.Начісленія на заробітну плату.
Єдиний соціальний податок
Платники податків
Платниками податків податку (визнаються:
1) особи, що виробляють виплати фізичним особам:
організації;
індивідуальні підприємці;
фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;
2) індивідуальні підприємці, адвокати.
Якщо платник податку одночасно належить до кількох категорій платників податків, він обчислює і сплачує податок в кожному підставі.
Об'єкт оподаткування
1. Об'єктом оподаткування для платників податків, визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород, виплачуваних індивідуальним підприємцям), а також за авторськими договорами.
2. Об'єктом оподаткування для платників податків, визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.
Податкова база
Податкова база платників податків, визначається як сума виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків за податковий період на користь фізичних осіб.
При визначенні податкової бази враховуються будь-які виплати і, незалежно від форми, в якій здійснюються ці виплати, зокрема, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг, майнових чи інших прав), призначених для фізичної особи - працівника, в тому числі комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання в його інтересах, оплата страхових внесків за договорами добровільного страхування.
Дебет 44 Кредит 70 - нарахована зарплата працівникам, зайнятих у процесі продажу готової продукції (товарів).
Якщо організація здійснює будівництво для власних потреб або проводить реконструкцію основних засобів, то нарахування заробітної плати працівникам, зайнятих у цих роботах, відображається в кореспонденції з рахунком 08 «Вкладення у необоротні активи»:
Дебет 08 Кредит 70 - нарахована зарплата працівникам, зайнятих у будівництві (реконструкції) об'єкта основних засобів.
3.2.Оплата невідпрацьованого часу
Заробітна плата - винагорода за працю. Вона може бути виплачена за фактично відпрацьований час.
Якщо працівник звільняється від виконання своїх трудових обов'язків з поважної причини (передбаченої законодавством РФ про працю) причини, за ним зберігається місце роботи. Чинним законодавством передбачена оплата невідпрацьованого часу. Це стосується таких випадків:
4) Надання оплачуваного часу відпочинку;
5) Надання гарантій, передбачених законодавством, для різних категорій працівників;
6) Надання гарантій жінкам у зв'язку з материнством і працівникам за сімейними обставинами;
7) Надання вихідних днів працівникам, які є донорами;
8) простою не з вини працівника;
9) вимушеного прогулу (ст. 394 ТК РФ).
У зазначених випадках мова йде про те, що працівнику, не виконуючому свої трудові обов'язки з поважних причин, сплачуються грошові суми на відшкодування втраченого ним заробітку. Розмір виплат, як правило, дорівнює середньому заробітку.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися правилами, встановленими ст. 139 ТК РФ і Положенням про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати.
Відпустки
Відпустка - один з видів часу відпочинку, тобто часу, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків і який він може використовувати на свій розсуд.
Про тпуска, що надаються працівникам відповідно до чинного законодавства, можна розділити на оплачувані відпустки для відпочинку (щорічні основні та додаткові), відпустки для осіб поєднують роботу з навчанням (навчальні відпустки), а також відпустки без збереження заробітної плати.
Щорічна оплачувана відпустка
Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 28 календарних днів. У випадках передбачених ТК РФ й іншими федеральними законами більше 28 календарних днів (подовжений основна відпустка)
При підрахунку середнього заробітку для оплати відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку враховуються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески незалежно від систематичності їх виплати. При цьому премії та інші виплати стимулюючого характеру включаються при підрахунку середнього заробітку за часом їх фактичного нарахування.
Середній денний заробіток для оплати відпускних (компенсацій за невикористану відпустку) підраховується шляхом ділення фактичного заробітку за розрахунковий період (попередні 12 місяців) на 12 і на коефіцієнти:
1. 25,25 - середньомісячне число робочих днів при оплаті відпустки встановленого у робочих днях
2. 29,4 - середньомісячне число робочих днів при оплаті відпустки встановленого в календарних днях.
Додаткові відпустки.
Щорічні додаткові оплачувані відпустки надаються таким категоріям працівників:
- Зайнятим на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці;
- Працівникам, які мають особливий характер роботи;
- Працівникам з ненормованим робочим днем;
- Працівникам, які працюють в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, а також в інших випадках, передбачених федеральними законами.
Організації з урахуванням своїх виробничих і фінансових можливостей можуть самостійно встановлювати додаткові відпустки для працівників, якщо інше не передбачено федеральними законами. Порядок і умови надання цих відпусток визначаються колективними договорами або локальними нормативними актами.
Відпустка без збереження заробітної плати
За сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові за його письмовою заявою може бути надана відпустка без збереження заробітної плати, тривалість якого визначається за угодою між працівником і роботодавцем.
Роботодавець зобов'язаний на підставі письмової заяви працівника надати відпустку без збереження заробітної плати:
- Учасникам Великої Вітчизняної війни - до 35 календарних днів на рік;
- Працюючим пенсіонерам по старості (за віком) - до 14 календарних днів на рік;
- Батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік;
працюючим інвалідам - до 60 календарних днів на рік;
- Працівникам у випадках народження дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до п'яти календарних днів;
- В інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами або колективним договором.
Оплачувані відпустки, що надаються особам, що поєднують роботу з навчанням.
Працівникам, направленим на навчання роботодавцем або надійшли самостійно в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти незалежно від їх організаційно-правової форми на заочну і очно-заочній (вечірньої) формами навчання, які успішно навчаються у закладах, роботодавець надає додаткові відпустки зі збереженням середнього заробітку для:
- Проходження проміжної атестації на першому та другому курсах відповідно - по 30 календарних днів, на кожному з наступних курсів відповідно - по 40 календарних днів;
- Підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів - два місяці;
- Здачі підсумкових державних іспитів - один місяць.
Роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати:
- Працівникам, допущеним до вступних випробувань в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти, - 10 календарних днів;
- Працівникам, які навчаються в мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти за очною формою навчання, які поєднують навчання з роботою, для проходження проміжної атестації - 10 календарних днів у навчальному році, для підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів - два місяці , для здачі підсумкових іспитів - один місяць;
- Працівникам, які навчаються за заочною формою навчання у мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти, один раз в навчальному році роботодавець оплачує проїзд до місця знаходження вказаного освітнього закладу і назад у розмірі 50 відсотків вартості проїзду;
- Працівникам, які навчаються за очно-заочно (вечірньою) і заочною формами навчання в мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти, протягом десяти учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів встановлюється за їх бажанням робочий тиждень, скорочена на 7 годин. За час звільнення від роботи зазначеним працівникам виплачується 50 відсотків середнього заробітку за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру оплати праці.
За угодою сторін трудового договору скорочення робочого часу проводиться шляхом надання працівнику одного вільного від роботи дні на тиждень або скорочення тривалості робочого дня протягом тижня.
Гарантії і компенсації працівникам, що поєднують роботу з навчанням в освітніх установах середнього професійної освіти, що не мають державної акредитації, встановлюються колективним договором або трудовим договором.
Оплата простоїв
Відповідно до чинного законодавства тимчасове припинення роботи організації в цілому лив її окремого підрозділу з причин економічного, технологічного чи організаційного характеру, а також у разі припинення діяльності в порядку, передбачених законом, вважається простоєм.
Час простою з вини роботодавця, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин середньої заробітної плати працівника.
Час простою з причин, не залежних від роботодавця і працівника, якщо працівник у письмовій формі попередив роботодавця про початок простою, оплачується в розмірі не менше двох третин тарифної ставки (окладу).
Час простою з вини працівника не оплачується.
Оплата вихідних днів, що надаються донорам.
У день здачі крові та її компонентів, а також в день пов'язаного з цим медичного обстеження працівник звільняється від роботи.
У разі, якщо за згодою з роботодавцем працівник у день здачі крові та її компонентів вийшов на роботу (за винятком важких робіт і робіт зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, коли вихід працівника на роботу в цей день неможливий), йому надається за його бажанням інший день відпочинку.
У разі здачі крові та її компонентів у період щорічної оплачуваної відпустки, у вихідний або неробочий святковий день працівнику за його бажанням надається інший день відпочинку.
Після кожного дня здачі крові і її компонентів працівнику надається додатковий день відпочинку. Зазначений день відпочинку за бажанням працівника може бути приєднаний до щорічної оплачуваної відпустки або використаний в інший час протягом календарного року після дня здачі крові та її компонентів.
При здачі крові та її компонентів роботодавець зберігає за працівником його середній заробіток за дні здачі та надані у зв'язку з цим дні відпочинку.
4.Удержанія із заробітної плати.
Заробітна плата, належна до видачі працівнику, являє собою різницю між сумами оплати праці, обчислених за всі підставах і сумою утримань.
Утримання із заробітної плати поділяються на:
- Обов'язкові;
- З ініціативи роботодавця;
- З ініціативи працівника.
4.1.Обязательние утримання.
До обов'язкових утримань відносяться:
- Податок на доходи фізичних осіб (Дебет 70 Кредит 68 «Розрахунки з бюджетом з податку на доходи фізичних осіб»)
- Утримання за виконавчими листами (Дебет 70 Кредит 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами за виконавчими листами»
Податок на доходи з фізичних осіб.
Платниками податків податку на доходи фізичних осіб визнаються фізичні особи, які є податковими резидентами Російської Федерації, а також фізичні особи, які отримують прибутки від джерел, у Російській Федерації, не є податковими резидентами Російської Федерації.
При визначенні податкової бази враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди, що визначається відповідно до статті 212 НК РФ.
Податкова база визначається окремо по кожному виду доходів, у відносинах яких встановлено різні податкові ставки (див. додаток № 2)
Податкові відрахування
Податкова база за доходами, оподатковуваним ПДФО за ставкою 13%, визначається як грошове вираження таких доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових вирахувань, передбачених ст. 218-221 НК РФ.
Податкові відрахування діляться на:
- Стандартні
- Соціальні
- Майнові
- Професійні
Стандартні податкові відрахування.
Стандартні податкові відрахування діляться на:
1) особисті, до яких відносяться:
- Відрахування в розмірі 3000 рублів за кожний місяць податкового періоду, незалежно від розміру отриманого платником податку доходу, що надається перелічених у подп. 1 п. 1 ст. 218 НК РФ. Категоріям платників податків.
- Вирахування у розмірі 500 рублів за кожний місяць податкового періоду, незалежно від розміру отриманого платником податку доходу, що надається перелічених у подп. 2 п. 1 ст. 218 НК РФ. Категоріям платників податків.
- Вирахування у розмірі 400 рублів за кожний місяць податкового періоду поширюється на ті категорії платників податків, які не перераховані у підпунктах 1 - 2 пункту 1 статті 218 НК РФ, і діє до місяця, в якому їх дохід, обчислений наростаючим підсумком з початку податкового періоду ( у відношенні якого передбачена податкова ставка, 13%) податковим агентом, що надає даний стандартний податкові відрахування, перевищив 20 000 рублів. Починаючи з місяця, в якому зазначений дохід перевищив 20 000 рублів, податкове вирахування, передбачений цим підпунктом, не застосовується;
б) за витратами на утримання дітей:
- Вирахування у розмірі 600 рублів за кожний місяць податкового періоду поширюється на:
кожної дитини у платників податків, на забезпеченні яких знаходиться дитина і які є батьками або подружжям батьків;
кожної дитини у платників податків, які є опікунами чи піклувальниками, прийомними батьками.
- У розмірі 1200 руб. за кожний місяць податкового періоду, поширюється на:
кожної дитини у платників податків, які є опікунами чи піклувальниками, прийомними батьками.
на кожну дитину у віці до 18 років є дитиною-інвалідом кожної дитини - учня очної форми навчання, аспіранти, ординатора, студента віком до 24 років є інвалідом I або II групи.
- У розмірі 2400 руб. за кожний місяць податкового періоду, поширюється на:
на кожну дитину у віці до 18 років є дитиною-інвалідом кожної дитини - учня очної форми навчання, аспіранти, ординатора, студента віком до 24 років є інвалідом I або II групи, якщо платник податків, є вдовою (вдівцем), самотнім батьком, опікуном або піклувальником, прийомним батьком.
Соціальні відрахування.
1) у сумі доходів, що перераховуються платником податку на благодійні цілі у вигляді грошової допомоги організаціям науки, культури, освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, частково або повністю фінансуються з коштів відповідних бюджетів, а також фізкультурно-спортивним організаціям, освітнім та дошкільним установам на потреби фізичного виховання громадян і утримання спортивних команд, а також у сумі благодійних внесків (сплачуються) платником податку релігійним організаціям на здійснення ними статутної діяльності, - в розмірі фактично зроблених витрат, але не більше 25 відсотків суми доходу, отриманого в податковому періоді;
2) у сумі, сплаченої платником податків у податковому періоді за своє навчання в освітніх установах, - у розмірі фактично зроблених витрат на навчання, але не більше 38 000 рублів, а також у сумі, сплаченої платником податку-батьком за навчання своїх дітей у віці до 24 років, платником податку-опікуном (платником податку-піклувальником) за навчання своїх підопічних у віці до 18 років на денній формі навчання в освітніх установах, - у розмірі фактично зроблених витрат на це навчання, але не більше 38 000 рублів на кожну дитину в загальній сумі на обох батьків (опікуна чи піклувальника).
Право на отримання зазначеного соціального податкового вирахування поширюється на платників податків, які здійснювали обов'язки опікуна чи піклувальника над громадянами, колишніми їх підопічними, після припинення опіки чи піклування у випадках оплати платниками податків навчання зазначених громадян у віці до 24 років на денній формі навчання в освітніх установах.
Зазначений соціальний податкове вирахування надається при наявності у освітнього закладу відповідної ліцензії або іншого документа, який підтверджує статус навчального закладу, а також подання платником податків документів, що підтверджують його фактичні витрати за навчання.
Соціальний податкове вирахування надається за період навчання зазначених осіб у навчальному закладі, включаючи академічну відпустку, оформлений в установленому порядку в процесі навчання;
3) у сумі, сплаченої платником податків у податковому періоді за послуги з лікування, надані йому медичними установами Російської Федерації, а також сплаченої платником податку за послуги з лікування чоловіка (дружини), своїх батьків і (або) своїх дітей у віці до 18 років в медичних закладах Російської Федерації (відповідно до переліку медичних послуг, який затверджується Урядом Російської Федерації), а також у розмірі вартості медикаментів (відповідно до переліку лікарських засобів, затвердженого Урядом Російської Федерації), призначених ним лікуючим лікарем, придбаних платниками податків за рахунок власних коштів.
Загальна сума соціального податкового вирахування, передбаченого цим підпунктом, не може перевищувати 38 000 рублів.
Майнові податкові відрахування
Майнові податкові відрахування, передбачені ст. 220 НК РФ, надаються:
- Фізичним особам, які продають належні їм на праві власності майно (відрахування за доходами);
- Покупцям або забудовникам житлового будинку або квартири на території РФ (відрахування за видатками)
Відрахування за видатками від продажу майна
а) у сумах, отриманих платником податків у податковому періоді від продажу житлових будинків, квартир, включаючи приватизовані житлові приміщення, дач, садових будиночків чи земельних ділянок і часток у зазначеному майні, що знаходилися у власності платника податків менш трьох років, але не перевищують загалом 1 000 000 рублів;
б) у сумах, отриманих у податковому періоді від продажу, житлових будинків, квартир, включаючи приватизовані житлові приміщення дач, садових будиночків і земельних ділянок і часток у зазначеному майні, що знаходився у власності платника податку не менше трьох років.
в) у сумах, що не перевищують 125000 крб., отриманих у податковому періоді від продажу іншого майна, що перебувало у власності платника податку не менше трьох років.
г) в сумах (без обмеження розмірів), отриманих у податковому періоді від продажу іншого майна, що перебувало у власності платника податку не менше трьох років.
Відрахування за видатками на придбання житла
При визначенні розміру податкової бази платник податків має право на одержання майнових податкових відрахувань у сумі, витраченої платником податків на нове будівництво або придбання на території Російської Федерації житлового будинку, квартири або частки (часток) у них, у розмірі фактично зроблених витрат, а також у сумі, спрямованої на погашення відсотків по цільових позиках (кредитам), отриманим від кредитних і інших організацій Російської Федерації і фактично витраченим їм на нове будівництво або придбання на території Російської Федерації житлового будинку, квартири або частки (часток) у них.
У фактичні витрати на нове будівництво або придбання житлового будинку або частки (часток) у ньому можуть включатися:
1. витрати на розробку проектно-кошторисної документації;
2. витрати на придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів;
3. витрати на придбання житлового будинку, в тому числі не кінченого будівництвом;
4. витрати, пов'язані з роботами або послугами з будівництва (добудови будинку, не закінченого будівництвом) і обробці;
5. витрати на підключення до мереж електро-, водо-, газопостачання, каналізації чи створення автономних джерел електро-, водо-, газопостачання та каналізації.
У фактичні витрати на придбання квартири або частки (часток) у ній можуть включатися:
1. витрати на придбання квартири або прав на квартиру в будинку, що будується;
2. витрати на придбання оздоблювальних матеріалів;
3. витрати на роботи, пов'язані з обробкою квартири.
Прийняття до відрахування витрат на добудову і обробку придбаного будинку або обробку придбаної квартири можливо в тому випадку, якщо в договорі, на підставі якого здійснено таке придбання, зазначено придбання незавершених будівництвом житлового будинку або квартири (прав на квартиру) без обробки або частки (часток) в них.
Професійні податкові відрахування.
Надаються відповідно до ст. 221 НК РФ.
Право на отримання професійних податкових вирахувань мають такі фізичні особи:
- Зареєстровані як індивідуальних підприємців;
- Виконували протягом податкового періоду роботи за договорами цивільно-правового характеру
- Є автором і (або) виконавцями літературних та інших творів мистецтва, авторами наукових творів, винаходів і відкриттів.
Відрахування надаються наступним категоріям громадян:
1) платники податків, зазначені в пункті 1 статті 227 НК РФ, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
2) платники податків, які отримують доходи від виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру, - в сумі фактично вироблених ними і документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цих робіт (наданням послуг);
3) платники податків, які отримують авторські винагороди чи винагороди за створення, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагороди авторам відкриттів, винаходів і промислових зразків, в сумі фактично виготовлених й документально підтверджених витрат.
4.2.Удержанія з ініціативи роботодавця.
Утримання із заробітної плати працівників для погашення їх заборгованості роботодавцю можуть проводитися тільки у визначених законодавством випадках:
1. для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;
2. для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість, а також в інших випадках;
3. для утримання сум, виплачених за використані, але не відпрацьовані дні відпустки - при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку
4. для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівникові.
4.3.Удержанія з ініціативи працівника.
За заявою працівника, наданому в письмовому вигляді в бухгалтерію організації, з його заробітної плати можуть провадитись утримання на наступні цілі:
- Благодійність
- Добровільне страхування, в т.ч. медичне
- Сплату профспілкових внесків
- Оплату комунальних послуг
- Оплату перебування дитини в дитячому саду і д.р.
Сума утримань із заробітної плати на підставі письмового документа в бухгалтерському обліку проводкою:
Дебет 70 Кредит 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Якщо організація за дорученням працівника перераховує грошові кошти на рахунки інших організацій, то робиться проводка:
Дебет 76 Кредит 51
5.Начісленія на заробітну плату.
Єдиний соціальний податок
Платники податків
Платниками податків податку (визнаються:
1) особи, що виробляють виплати фізичним особам:
організації;
індивідуальні підприємці;
фізичні особи, які не визнані індивідуальними підприємцями;
2) індивідуальні підприємці, адвокати.
Якщо платник податку одночасно належить до кількох категорій платників податків, він обчислює і сплачує податок в кожному підставі.
Об'єкт оподаткування
1. Об'єктом оподаткування для платників податків, визнаються виплати та інші винагороди, що нараховуються платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, предметом яких є виконання робіт, надання послуг (за винятком винагород, виплачуваних індивідуальним підприємцям), а також за авторськими договорами.
2. Об'єктом оподаткування для платників податків, визнаються доходи від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням.
Податкова база
Податкова база платників податків, визначається як сума виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків за податковий період на користь фізичних осіб.
При визначенні податкової бази враховуються будь-які виплати і, незалежно від форми, в якій здійснюються ці виплати, зокрема, повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг, майнових чи інших прав), призначених для фізичної особи - працівника, в тому числі комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання в його інтересах, оплата страхових внесків за договорами добровільного страхування.