МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
Сиктивкарський ЛІСОВИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кафедра бухгалтерського обліку, аналізу, аудиту та оподаткування
на тему «Облік готової продукції на складі і в бухгалтерії»
Сиктивкар 2009
Зміст
Введення
1. Готова продукція, як об'єкт бухгалтерського фінансового обліку
1.1 Готова продукція в бухгалтерському обліку
1.2 Варіанти обліку готової продукції в бухгалтерському обліку
1.3 Облік готової продукції на складі
1.4 Інвентаризація готової продукції
2. Облік реалізація готової продукції
2.1 Облік витрат на продаж
2.2 Облік відвантаженої продукції в бухгалтерському обліку
2.3 Облік продажу продукції
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Реформи в економіці нерозривно пов'язані зі зміною стереотипів управління, методів та підходів до оцінки готової продукції, аналізу її позитивних і негативних аспектів. Готова продукція виступає не тільки як одну з головних результатів підприємства, що виготовляє продукцію, а й джерела задоволення різноманітних потреб, як самого підприємства, так і суспільства в цілому.
Виробництво і облік готової продукції є однією з основних цілей виробничого підприємства, що визначає результати його діяльності та ефективності господарювання. Щоб стати готовою до реалізації, продукція повинна пройти всі стадії технологічного процесу, бути перевіреною і укомплектованою належними запасними частинами, забезпечена сертифікатом чи іншим відповідним документом, як правило, здана на склад готової продукції під звіт матеріально відповідальної особи.
Бухгалтерія покликана, спільно з відділом збуту і фінансовим відділом, контролювати терміни та обсяги поставок, своєчасність і повноту оплати рахунків покупців, та сприяти виконанню зобов'язань за відвантаження та реалізації продукції. Все це можливо тільки при організації відповідного обліку і контролю з боку служб бухгалтерії. Завдання бухгалтерського обліку - надати апарату управління підприємством достовірну та своєчасну інформацію про готову продукцію.
Все вищевказане визначило актуальність, вибір теми, мети, завдання, покладені в основу цього дослідження.
Метою даної роботи є аналіз механізму обліку готової продукції в бухгалтерії і на складі.
Виходячи з мети можна визначити такі завдання:
1. розглянути готову продукцію як об'єкт бухгалтерського обліку;
2. вивчити основні варіанти обліку готової продукції;
3. дослідити облік готової продукції на складі;
4. розкрити зміст обліку реалізації готової продукції;
Об'єкт даного дослідження - готова продукція.
1. Готова продукція, як об'єкт бухгалтерського фінансового обліку
1.1 Готова продукція в бухгалтерському обліку
Готовою вважається продукція, яка пройшла повну обробку, складання та укомплектування, відповідає вимогам стандартів, умовам договору, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції або передана покупцеві. До складу готової продукції можуть входити деталі, вузли та напівфабрикати, якщо вони відправляються покупцям як запасні частини або комплектуючі вироби.
Продукція, що не пройшла всі операції обробки чи неукомплектовані, а також не здана на склад, числиться в обліку в складі незавершеного виробництва. [11, с. 51]
Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5 / 01, затверджене Наказом Мінфіну Росії від 06.09.2001 р. N 44н (далі - ПБО 5 / 01), під готовою продукцією виробничої організації розуміє частина матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством). [7]
Вимірниками готової продукції з метою ведення бухгалтерського обліку можуть бути наступні:
- Натуральні вимірники, що представляють її кількість, обсяг, вага відповідно до її фізико-хімічними властивостями (кг, шт., М, куб. М та ін);
- Умовно-натуральні, використовувані для визначення узагальнюючих показників по однорідної продукції (тонно-кілометри, умовні банки консервів та ін);
- Вартісні.
Вартісні показники, використовувані як вимірники готової продукції, необхідні для ведення аналітичного і синтетичного обліку. Такими показниками є вартість випущеної продукції за звітний період, вартість проданої продукції (виторг від продажів) за звітний період і вартість товарної продукції за звітний період.
Одиниця бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів вибирається організацією самостійно таким чином, щоб забезпечити формування повної і достовірної інформації про ці запаси, а також належний контроль за їх наявністю і рухом. Залежно від характеру матеріально-виробничих запасів, порядку їх придбання і використання одиницею матеріально-виробничих запасів може бути номенклатурний номер, партія, однорідна група і т.п. [14]
Для упорядкування обліку готової продукції в організації може розроблятися номенклатура - цінник - це перелік продукції, що випускається (виробів). Він розробляється самою організацією. При його розробці за основу береться класифікація продукції (виробів) за певними ознаками (призначення, модель, артикул, марка, сорт і ін.) Відповідно до цього встановлюється кількість цифр у номенклатурному номері. У номенклатурі - ціннику вказуються номенклатурний номер, найменування продукції (виробів), що характеризують їх ознаки, одиниця виміру і облікова ціна. В якості облікової ціни використовується нормативна (планова) собівартість або продажна ціна. При застосуванні в організації комп'ютерів на додаток до номенклатури - цінникові складаються довідники з розширеним переліком ознак по своєї продукції і даними про покупців. Зокрема, у довідник поряд з номенклатурними номерами заносяться такі ознаки: неоподатковувана і оподатковувана податками продукція, ставки податків та ін На базі таких переліків складаються відомості про випуск продукції основним виробництвом, допоміжними цехами, обслуговуючими господарствами, окремими цехами та ділянками і т.д . [11, с. 54]
Матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться:
· Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
· Суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
· Митні збори;
· Невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;
· Винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріально-виробничі запаси;
· Витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Дані витрати включають, зокрема, витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів; витрати з утримання заготівельно-складського підрозділу організації, витрати за послуги транспорту по доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих запасів;
· Витрати по доведенню матеріально-виробничих запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;
· Інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання матеріально-виробничих запасів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Фактична собівартість готової продукції при її виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво готової продукції здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, в якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації. [7]
Залишки готової продукції на складах чи інших місцях зберігання на початок і кінець звітного періоду в аналітичному і синтетичному обліку можуть оцінюватися:
- За фактичною виробничою собівартістю, яка застосовується для оцінки готової продукції в одиничному і дрібносерійному виробництвах, а також при випуску масової продукції невеликий номенклатури;
- За нормативною собівартістю, що включає повну сукупність витрат на виробництво (витрати по використанню основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та ін.) Вона характерна для оцінки готової продукції в галузях масового і серійного виробництва з великою номенклатурою готової продукції;
- За нормативною собівартістю, яка включає витрати прямих статей витрат;
- За договірними цінами, що характерно для умов стабільності цін на готову продукцію;
- З інших видів цін.
Незалежно від цін, прийнятих для оцінки готової продукції відповідно до наказу керівника організації про облікову політику, загальна вартість готової продукції за звітний період повинна дорівнювати фактичної виробничої собівартості готової продукції. [14]
Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції призначений Рахунок 43 "Готова продукція". Цей рахунок використовується організаціями, що здійснюють промислову, сільськогосподарську та іншу виробничу діяльність.
Прийняття до бухгалтерського обліку готової продукції, виготовленої для продажу, в тому числі і продукції, частково призначеної для власних потреб організації, відображається за дебетом рахунка 43 "Готова продукція" в кореспонденції з рахунками обліку витрат на виробництво або рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг) ". Якщо готова продукція повністю спрямовується для використання в самій організації, то вона на рахунок 43 "Готова продукція" може не оприбутковуватися, а враховується на рахунку 10 "Матеріали" та інших аналогічних рахунках в залежності від призначення цієї продукції. [1, с.55]
1.2 Варіанти обліку готової продукції в бухгалтерському обліку
Готова продукція, випущена з виробництва, переходить зі сфери (етапу) виробництва і надходить у сферу обігу.
Фактична собівартість готової продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі її виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів і т.д.
У бухгалтерському обліку готову продукцію можна враховувати як за фактичною виробничою, так і за нормативною (плановою) собівартістю. Від обраного організацією способу залежить порядок відображення готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.
Якщо організація-виробник приймає рішення враховувати готову продукцію за фактичною собівартістю, вона повинна вести облік тільки з використанням рахунку 43 "Готова продукція".
Надходження готової продукції на склад фіксується записом:
Д-т 43 "Готова продукція"
К-т 20 "Основне виробництво" - прийнята до обліку готова продукція.
Незважаючи на те що відображати готову продукцію за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку простіше (використовується один рахунок), організації не часто застосовують даний спосіб. Фактична собівартість виготовленої продукції може бути сформована тільки в кінці звітного місяця, коли будуть виявлені всі витрати на виробництво продукції, як прямі, так і непрямі. У даному випадку практично неможливо розрахувати собівартість продукції в міру її випуску та передачі на склад готової продукції, що створює додаткові незручності, у випадку якщо продукція, виготовлена протягом місяця, реалізується в цьому ж періоді.
При такому способі обліку собівартість, за якою прийнята до обліку продукція одного й того ж виду, виготовлена в різний час, може бути різною. Тому при реалізації та іншому вибутті готової продукції вона повинна списуватися одним з таких способів:
- За собівартістю одиниці;
- По середній собівартості;
- За собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (за методом ФІФО). [3]
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріально-виробничих запасів здійснюється виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.
Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю кожної одиниці таких запасів.
Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості і кількості залишку на початок місяця і запасів, що надійшли протягом цього місяця.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується на припущенні, що матеріально-виробничі запаси використовуються протягом місяця і іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу матеріально-виробничих запасів, що знаходяться у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.
По кожній групі (виду) матеріально-виробничих запасів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.
Оцінка матеріально-виробничих запасів на кінець звітного періоду (крім товарів, які обліковуються за продажної вартості) проводиться залежно від прийнятого способу оцінки запасів при їх вибутті, тобто за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших за часом придбань.
Організації масового і серійного виробництва, як правило, використовують нормативний метод обліку готової продукції, так як саме його використання дозволяє правильно відобразити в обліку реалізацію продукції і її фактичну собівартість (яка формується тільки в кінці місяця).
Якщо облік готової продукції здійснюється за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, то в організації встановлюються облікові ціни на продукцію, які зберігаються постійними протягом досить довгого часу і за якими протягом місяця продукція приймається до обліку на склад і списується зі складу при її продажу або іншому вибутті.
У кінці місяця, коли сформовано всі витрати і виявлено величина незавершеного виробництва, обчислюється різниця між плановою та фактичною собівартістю. Вести облік цих відхилень можна двома способами - із застосуванням і без застосування рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Якщо рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" не використовується, то під час вступу готової продукції на склад протягом місяця робиться запис: Сиктивкарський ЛІСОВИЙ ІНСТИТУТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кафедра бухгалтерського обліку, аналізу, аудиту та оподаткування
Курсова робота
з дисципліни «Бухгалтерський фінансовий облік»на тему «Облік готової продукції на складі і в бухгалтерії»
Сиктивкар 2009
Зміст
Введення
1. Готова продукція, як об'єкт бухгалтерського фінансового обліку
1.1 Готова продукція в бухгалтерському обліку
1.2 Варіанти обліку готової продукції в бухгалтерському обліку
1.3 Облік готової продукції на складі
1.4 Інвентаризація готової продукції
2. Облік реалізація готової продукції
2.1 Облік витрат на продаж
2.2 Облік відвантаженої продукції в бухгалтерському обліку
2.3 Облік продажу продукції
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Реформи в економіці нерозривно пов'язані зі зміною стереотипів управління, методів та підходів до оцінки готової продукції, аналізу її позитивних і негативних аспектів. Готова продукція виступає не тільки як одну з головних результатів підприємства, що виготовляє продукцію, а й джерела задоволення різноманітних потреб, як самого підприємства, так і суспільства в цілому.
Виробництво і облік готової продукції є однією з основних цілей виробничого підприємства, що визначає результати його діяльності та ефективності господарювання. Щоб стати готовою до реалізації, продукція повинна пройти всі стадії технологічного процесу, бути перевіреною і укомплектованою належними запасними частинами, забезпечена сертифікатом чи іншим відповідним документом, як правило, здана на склад готової продукції під звіт матеріально відповідальної особи.
Бухгалтерія покликана, спільно з відділом збуту і фінансовим відділом, контролювати терміни та обсяги поставок, своєчасність і повноту оплати рахунків покупців, та сприяти виконанню зобов'язань за відвантаження та реалізації продукції. Все це можливо тільки при організації відповідного обліку і контролю з боку служб бухгалтерії. Завдання бухгалтерського обліку - надати апарату управління підприємством достовірну та своєчасну інформацію про готову продукцію.
Все вищевказане визначило актуальність, вибір теми, мети, завдання, покладені в основу цього дослідження.
Метою даної роботи є аналіз механізму обліку готової продукції в бухгалтерії і на складі.
Виходячи з мети можна визначити такі завдання:
1. розглянути готову продукцію як об'єкт бухгалтерського обліку;
2. вивчити основні варіанти обліку готової продукції;
3. дослідити облік готової продукції на складі;
4. розкрити зміст обліку реалізації готової продукції;
Об'єкт даного дослідження - готова продукція.
1. Готова продукція, як об'єкт бухгалтерського фінансового обліку
1.1 Готова продукція в бухгалтерському обліку
Готовою вважається продукція, яка пройшла повну обробку, складання та укомплектування, відповідає вимогам стандартів, умовам договору, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції або передана покупцеві. До складу готової продукції можуть входити деталі, вузли та напівфабрикати, якщо вони відправляються покупцям як запасні частини або комплектуючі вироби.
Продукція, що не пройшла всі операції обробки чи неукомплектовані, а також не здана на склад, числиться в обліку в складі незавершеного виробництва. [11, с. 51]
Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" ПБУ 5 / 01, затверджене Наказом Мінфіну Росії від 06.09.2001 р. N 44н (далі - ПБО 5 / 01), під готовою продукцією виробничої організації розуміє частина матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством). [7]
Вимірниками готової продукції з метою ведення бухгалтерського обліку можуть бути наступні:
- Натуральні вимірники, що представляють її кількість, обсяг, вага відповідно до її фізико-хімічними властивостями (кг, шт., М, куб. М та ін);
- Умовно-натуральні, використовувані для визначення узагальнюючих показників по однорідної продукції (тонно-кілометри, умовні банки консервів та ін);
- Вартісні.
Вартісні показники, використовувані як вимірники готової продукції, необхідні для ведення аналітичного і синтетичного обліку. Такими показниками є вартість випущеної продукції за звітний період, вартість проданої продукції (виторг від продажів) за звітний період і вартість товарної продукції за звітний період.
Одиниця бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів вибирається організацією самостійно таким чином, щоб забезпечити формування повної і достовірної інформації про ці запаси, а також належний контроль за їх наявністю і рухом. Залежно від характеру матеріально-виробничих запасів, порядку їх придбання і використання одиницею матеріально-виробничих запасів може бути номенклатурний номер, партія, однорідна група і т.п. [14]
Для упорядкування обліку готової продукції в організації може розроблятися номенклатура - цінник - це перелік продукції, що випускається (виробів). Він розробляється самою організацією. При його розробці за основу береться класифікація продукції (виробів) за певними ознаками (призначення, модель, артикул, марка, сорт і ін.) Відповідно до цього встановлюється кількість цифр у номенклатурному номері. У номенклатурі - ціннику вказуються номенклатурний номер, найменування продукції (виробів), що характеризують їх ознаки, одиниця виміру і облікова ціна. В якості облікової ціни використовується нормативна (планова) собівартість або продажна ціна. При застосуванні в організації комп'ютерів на додаток до номенклатури - цінникові складаються довідники з розширеним переліком ознак по своєї продукції і даними про покупців. Зокрема, у довідник поряд з номенклатурними номерами заносяться такі ознаки: неоподатковувана і оподатковувана податками продукція, ставки податків та ін На базі таких переліків складаються відомості про випуск продукції основним виробництвом, допоміжними цехами, обслуговуючими господарствами, окремими цехами та ділянками і т.д . [11, с. 54]
Матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.
Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів відносяться:
· Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
· Суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
· Митні збори;
· Невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;
· Винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріально-виробничі запаси;
· Витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню. Дані витрати включають, зокрема, витрати по заготівлі та доставці матеріально-виробничих запасів; витрати з утримання заготівельно-складського підрозділу організації, витрати за послуги транспорту по доставці матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих запасів;
· Витрати по доведенню матеріально-виробничих запасів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації по підробці, сортування, фасування та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;
· Інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання матеріально-виробничих запасів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.
Фактична собівартість готової продукції при її виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво готової продукції здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, в якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації. [7]
Залишки готової продукції на складах чи інших місцях зберігання на початок і кінець звітного періоду в аналітичному і синтетичному обліку можуть оцінюватися:
- За фактичною виробничою собівартістю, яка застосовується для оцінки готової продукції в одиничному і дрібносерійному виробництвах, а також при випуску масової продукції невеликий номенклатури;
- За нормативною собівартістю, що включає повну сукупність витрат на виробництво (витрати по використанню основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та ін.) Вона характерна для оцінки готової продукції в галузях масового і серійного виробництва з великою номенклатурою готової продукції;
- За нормативною собівартістю, яка включає витрати прямих статей витрат;
- За договірними цінами, що характерно для умов стабільності цін на готову продукцію;
- З інших видів цін.
Незалежно від цін, прийнятих для оцінки готової продукції відповідно до наказу керівника організації про облікову політику, загальна вартість готової продукції за звітний період повинна дорівнювати фактичної виробничої собівартості готової продукції. [14]
Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції призначений Рахунок 43 "Готова продукція". Цей рахунок використовується організаціями, що здійснюють промислову, сільськогосподарську та іншу виробничу діяльність.
Прийняття до бухгалтерського обліку готової продукції, виготовленої для продажу, в тому числі і продукції, частково призначеної для власних потреб організації, відображається за дебетом рахунка 43 "Готова продукція" в кореспонденції з рахунками обліку витрат на виробництво або рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг) ". Якщо готова продукція повністю спрямовується для використання в самій організації, то вона на рахунок 43 "Готова продукція" може не оприбутковуватися, а враховується на рахунку 10 "Матеріали" та інших аналогічних рахунках в залежності від призначення цієї продукції. [1, с.55]
1.2 Варіанти обліку готової продукції в бухгалтерському обліку
Готова продукція, випущена з виробництва, переходить зі сфери (етапу) виробництва і надходить у сферу обігу.
Фактична собівартість готової продукції являє собою вартісну оцінку використаних у процесі її виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів і т.д.
У бухгалтерському обліку готову продукцію можна враховувати як за фактичною виробничою, так і за нормативною (плановою) собівартістю. Від обраного організацією способу залежить порядок відображення готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.
Якщо організація-виробник приймає рішення враховувати готову продукцію за фактичною собівартістю, вона повинна вести облік тільки з використанням рахунку 43 "Готова продукція".
Надходження готової продукції на склад фіксується записом:
Д-т 43 "Готова продукція"
К-т 20 "Основне виробництво" - прийнята до обліку готова продукція.
Незважаючи на те що відображати готову продукцію за фактичною собівартістю в бухгалтерському обліку простіше (використовується один рахунок), організації не часто застосовують даний спосіб. Фактична собівартість виготовленої продукції може бути сформована тільки в кінці звітного місяця, коли будуть виявлені всі витрати на виробництво продукції, як прямі, так і непрямі. У даному випадку практично неможливо розрахувати собівартість продукції в міру її випуску та передачі на склад готової продукції, що створює додаткові незручності, у випадку якщо продукція, виготовлена протягом місяця, реалізується в цьому ж періоді.
При такому способі обліку собівартість, за якою прийнята до обліку продукція одного й того ж виду, виготовлена в різний час, може бути різною. Тому при реалізації та іншому вибутті готової продукції вона повинна списуватися одним з таких способів:
- За собівартістю одиниці;
- По середній собівартості;
- За собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (за методом ФІФО). [3]
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріально-виробничих запасів здійснюється виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.
Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю кожної одиниці таких запасів.
Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості і кількості залишку на початок місяця і запасів, що надійшли протягом цього місяця.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується на припущенні, що матеріально-виробничі запаси використовуються протягом місяця і іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу матеріально-виробничих запасів, що знаходяться у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.
По кожній групі (виду) матеріально-виробничих запасів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.
Оцінка матеріально-виробничих запасів на кінець звітного періоду (крім товарів, які обліковуються за продажної вартості) проводиться залежно від прийнятого способу оцінки запасів при їх вибутті, тобто за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших за часом придбань.
Організації масового і серійного виробництва, як правило, використовують нормативний метод обліку готової продукції, так як саме його використання дозволяє правильно відобразити в обліку реалізацію продукції і її фактичну собівартість (яка формується тільки в кінці місяця).
Якщо облік готової продукції здійснюється за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, то в організації встановлюються облікові ціни на продукцію, які зберігаються постійними протягом досить довгого часу і за якими протягом місяця продукція приймається до обліку на склад і списується зі складу при її продажу або іншому вибутті.
У кінці місяця, коли сформовано всі витрати і виявлено величина незавершеного виробництва, обчислюється різниця між плановою та фактичною собівартістю. Вести облік цих відхилень можна двома способами - із застосуванням і без застосування рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Д-т 43 "Готова продукція"
К-т 20 "Основне виробництво" - прийнята до обліку готова продукція на склад (в планово-облікових цінах).
При реалізації продукції протягом місяця списання її собівартості відображається записом:
Д-т 90 "Продажі", субрахунок 2 "Собівартість продажів"
К-т 43 "Готова продукція" - списана собівартість реалізованої продукції (у планово-облікових цінах).
У кінці місяця визначається фактична собівартість продукції, і сума відхилень фактичної собівартості від планової відбивається на тих самих рахунках. А саме додатковими проводками, якщо фактична собівартість перевищує планову, або сторнировочной, якщо фактична собівартість виявилася менше плановою. При цьому робиться коригування собівартості прийнятої до обліку продукції - на всю суму відхилення і собівартості реалізованої продукції - в частці, що припадає на реалізовану продукцію.
У тих випадках, коли є товарні залишки на початок і кінець місяця, для правильного відображення і розподілу відхилень доцільно застосовувати метод розрахунку, принцип якого вказаний у п. 206 Методичних вказівок по бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 28.12.2001 N 119н.
Зокрема, якщо облік готової продукції ведеться за нормативною собівартістю або за договірними цінами, то різниця між фактичною собівартістю та вартістю готової продукції за обліковими цінами відображається на рахунку 43 "Готова продукція" по окремому субрахунку "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості". Відхилення на цьому субрахунку враховуються в розрізі номенклатури, або окремих груп готової продукції, або з організації в цілому. Перевищення фактичної собівартості над облікової вартістю відображається за дебетом субрахунка зазначеного і кредитом рахунків обліку витрат. Якщо фактична собівартість нижче облікової вартості, то різниця відображається сторнировочной записом.
Списання готової продукції (при відвантаженні, відпустці тощо) може проводитися за обліковою вартістю. Одночасно на рахунки обліку продажів списуються відхилення, пов'язані з проданої готової продукції (розраховується пропорційно її облікової вартості). Відхилення, пов'язані з залишками готової продукції, залишаються на рахунку 43 "Готова продукція", субрахунок "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості".
Незалежно від методу визначення облікових цін, загальна вартість готової продукції (облікова вартість плюс відхилення) повинна дорівнювати фактичної виробничої собівартості цієї продукції. [3]
Для зручності і наочності виявлення відхилень фактичної собівартості від планової організація може використовувати рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
У цьому випадку за дебетом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" враховується фактична виробнича собівартість продукції в кореспонденції з рахунками обліку витрат на виробництво, за кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається планова собівартість готової продукції, яка списується в дебет рахунку 43 "Готова продукція". У кінці місяця, коли фактична собівартість продукції повністю сформована, зіставленням дебетового і кредитового оборотів рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" виявляється сума відхилень фактичної собівартості від планової. Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої Наказом Мінфіну Росії від 31.10.2000 N 94н, передбачений наступний порядок списання сум відхилень:
1. Якщо кредитовий оборот по рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" більше дебетового, тобто фактична собівартість менше планової та виявлена економія, то на суму відхилення робиться бухгалтерська запис, зроблений методом "червоне сторно":
Д-т 90 "Продажі", субрахунок 2 "Собівартість продажів"
К-т 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
2. Якщо дебетовий оборот по рахунку 40 більше кредитового, тобто фактична собівартість перевищує планову (перевитрата), сума відхилення фіксується звичайної бухгалтерським записом:
Д-т 90 "Продажі", субрахунок 2 "Собівартість продажів"
К-т 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Таким чином, рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" щомісячно закривається і сальдо по ньому відсутня.
Суми відхилень списуються на рахунок 90 "Продажі" в повному обсязі незалежно від обсягу реалізації продукції і збільшують або зменшують собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді.
Залишок готової продукції на складі в цьому випадку враховується за плановою собівартістю. [8]
У випадках переходу від одного виду облікової ціни до іншого, а також змін величини облікових цін може здійснюватися перерахунок залишків готової продукції до моменту зміни облікової ціни з тим, щоб вся готова продукція з даної номенклатурі враховувалася за єдиною (нової) обліковою ціною. Зазначений перерахунок здійснюється не частіше одного разу на рік за станом на 31 грудня звітного року і в бухгалтерському обліку відображається в наступному порядку:
- Сума збільшення облікової вартості відображається за дебетом субрахунка "Готова продукція за обліковими цінами" до рахунку "Готова продукція"; ця ж сума відображається сторнировочной записом за дебетом субрахунка "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості";
- Сума зменшення облікової вартості відбивається сторнировочной записом за дебетом субрахунка "Готова продукція за обліковими цінами" до рахунку "Готова продукція"; ця ж сума відображається за дебетом субрахунка "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості" звичайної записом.
Перерахунок облікової вартості залишків готової продукції у випадках і порядку, зазначених у цьому пункті, проводиться організацією самостійно. Перерахунок облікової вартості не повинен призводити до зміни загальної вартості готової продукції, тобто сум залишків по обох субрахунками, разом узятим.
Перерахунок облікової вартості залишків готової продукції у зв'язку зі зміною облікових цін може не проводитися. У цьому випадку кожна партія готової продукції списується за тим обліковими цінами, за якими вона була оприбуткована.
Перерахунок облікової вартості готової продукції не кваліфікується як переоцінка готової продукції. [3]
У разі коли готова продукція реалізується безпосередньо з цеху (пряма реалізація), можливо вести облік готової продукції без застосування рахунків 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" і 43 "Готова продукція". При цьому собівартість продукції списується:
К-т 20 "Основне виробництво"
Д-т 90 "Продажі", субрахунок 2 "Собівартість продажів".
Цей запис робиться в кінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової продукції. Слід зазначити, що цей спосіб зручний для застосування тільки в тих випадках, коли вся вироблена в звітному періоді продукція реалізована протягом цього ж періоду. Інакше виникає необхідність врахування нереалізованої готової продукції в складі незавершеного виробництва на рахунку 20 "Основне виробництво". [10]
Частина готової продукції організація може направляти на власні потреби, в тому числі на капітальне будівництво, для обслуговуючих виробництв і господарств, на інші господарські потреби. Такі матеріальні цінності оприбутковуються за їх фактичної виробничої собівартості в дебет відповідних рахунків з обліку матеріальних цінностей (в залежності від їх подальшого призначення) з кредиту рахунку 43 "Готова продукція".
У випадку, коли готова продукція повністю використовується самою організацією, вона оприбутковується:
Д-т 10 «Матеріали», 21 «Напівфабрикати власного виробництва» та інших
К-т 20 «Основне виробництво».
Рахунок 43 «Готова продукція» в цьому випадку не використовується. [9, с.133]
1.3 Облік готової продукції на складі
Зберігання готової продукції виробляється згідно з Постановою Держкомстату Росії від 30 жовтня 1997 р. N 71а. Передача на склад оформляється первинним документом, який підтверджує факт переходу об'єкта незавершеного виробництва в категорію готової продукції, тобто вимогою-накладною (форма N М-11). [Прогр. № 1].
Проте якщо організація випускає вироби, які за технічними характеристиками не можуть складуватися (наприклад, великогабаритна продукція), то така продукція може прийматися замовником на місці знаходження (складання, виготовлення). [14]
Випуск готової продукції з виробництва і надходження її на склад готової продукції враховуються наступними первинними обліковими документами, які не є типовими:
- Приймально-здавальними накладними;
- Специфікаціями;
- Прийомними актами;
- Відомостями здачі готової продукції з виробництва на склад;
- Планами-картами здачі готової продукції та ін
Перелічені документи заповнюються зазвичай у двох примірниках (один для цеху-здавальника, інший залишається на складі), затверджуються в обліковій політиці організації і повинні містити реквізити, передбачені ст. 9 "Первинні облікові документи" Федерального закону від 21.11.1996 N 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік".
Аналітичний облік руху готової продукції на складах ведеться аналогічно обліку матеріально-виробничих запасів в картках обліку матеріалів типової форми N М-17 за її найменуванням, видами, місцями зберігання та матеріально відповідальним особам. У картках ведеться облік надходження з виробництва готових виробів, передачі (відвантаження, продажу) покупцям відповідно з первинними документами і датами руху. Причому після кожної операції в картці обов'язково виводиться її залишок. [Прогр. № 2]
Записи в картках здійснюються матеріально - відповідальними особами на підставі документів про надходження на склад та вибуття зі складу готових виробів у міру здійснення операцій. Після закінчення робочого дня в картках, де було зазначено рух продукції, виводиться кінцевий залишок. У кінці звітного періоду в усіх картках (незалежно від того, було чи не було руху готової продукції з того чи іншого найменування продукції) проставляється кінцевий залишок.
Періодично завідувач складом або комірник за картками встановлює перевищення фактичних залишків над нормами запасу, а за наявності продукції без руху складає сигнальну довідку, яку передають у відділ збуту або маркетингу для вжиття заходів щодо зниження залишків продукції.
Картки можуть заповнюватися за допомогою технічних засобів, встановлених на складі. Дані про прихід і витрату заносяться в картки складського обліку одночасно з випискою первинних документів.
На підприємствах з невеликою номенклатурою продукції, що випускається замість карток на складі готової продукції ведеться книга обліку. [11, с.53]
На підставі даних, врахованих у картках, на складах складаються оборотні відомості готової продукції або сальдові відомості готової продукції, які передаються в бухгалтерію. Тут вони необхідні для ведення кількісного і вартісного обліку руху готової продукції на складах та організації контролю за збереженням цих цінностей. Методичними вказівками запропонований варіант оформлення операції відпуску (відвантаження) уніфікованим документом "Накладна на відпуск матеріалів на сторону" форма N М-15. [Прогр. № 3]
На автоматизованих складах аналітичний облік руху готової продукції ведеться в машинограмах руху готової продукції за складом, мають такий же зміст, як і картки, але складаються щодня в розрізі кожного найменування і виду готової продукції. Така система обліку носить назву бескарточной.
Первинні облікові документи, що надійшли на склад протягом місяця і згруповані за місцями зберігання та видами готової продукції, надходять до бухгалтерії, де перевіряються і таксує. Після цього на їх підставі в бухгалтерії щомісячно складається відомість випуску готової продукції, яка необхідна для оперативного контролю щоденного виконання плану по випуску в розрізі найменувань продукції в кількісному і вартісному вимірі протягом місяця наростаючим підсумком. Для відображення надходження готової продукції з виробництва у вартісному вимірі використовуються облікові ціни номенклатури-цінника. Після закінчення місяця після розрахунку фактичної собівартості готової продукції за видами вона також показується в цій відомості. [14]
На ряді підприємств готова продукція упаковується в цехах, і на склад вона надходить у ящиках, на яких вказується її найменування і кількість виробів в одному ящику. У такому вигляді (без розпакування ящиків) продукція зі складу передається покупцям. Комірник при отриманні та відпуску продукції не перевіряє вміст ящиків і, отже, відповідає не за кількість продукції в них, а за кількість прийнятих ящиків та їх цілісність. У таких випадках складський облік руху готової продукції слід вести не тільки в натуральних одиницях, а й за кількістю ящиків відповідного маркування.
Усі первинні документи по приходу і витраті продукції зі складу передаються в бухгалтерію. Як правило, така передача здійснюється безпосередньо на складі. Працівник бухгалтерії щодня або раз на тиждень (декаду) приходить на склад і перевіряє правильність оформлення первинних документів, записів у картках або книзі обліку готової продукції за її приходу і витраті і обчислення залишків. Виявлені помилки тут же виправляють. Достовірність обчислених залишків підтверджується в картках або книзі обліку підписом працівника бухгалтерії.
Після перевірки записів у складських картках або книзі складського обліку матеріально - відповідальна особа (завідувач складу, комірник) передає документи працівнику бухгалтерії. Передача оформляється спеціальним реєстром, що заповнюються в двох примірниках, перший з яких залишається на складі, а другий разом з документами передається до бухгалтерії. На деяких підприємствах реєстр не складається, а свідченням про те, що документи передані в бухгалтерію, служить розпис бухгалтера в складських картках або книзі обліку.
Після закінчення місяця завідуючий складом (комірник) передає до бухгалтерії відомості про продукцію в натуральних одиницях виміру. Якщо використовується сальдовий (оперативно - бухгалтерський) метод обліку матеріальних цінностей, то заповнюється сальдова відомість, в яку на складі переносяться залишки з карток в натуральних одиницях виміру. У бухгалтерії вони оцінюються у вартісних одиницях.
На ряді підприємств, де номенклатура продукції незначна, матеріально - відповідальні особи складають звіт про рух готової продукції на складі, до якого з карток або книги обліку переносяться по кожному номенклатурному номеру підсумкові записи про прихід і витрату продукції за місяць, залишки на початок і кінець звітного періоду. У звіті наводяться відомості по кожному номенклатурному номеру в кількісному вираженні. За даними звіту в бухгалтерії складається сортова оборотна відомість в кількісному і вартісному вираженні.
У бухгалтерії на підставі прибутково-видаткових документів, а також сальдових відомостей та складських звітів ведеться вартісний аналітичний облік готової продукції. [11, с.52]
Відпуск готової продукції покупцям (замовникам) здійснюється в організаціях на підставі відповідних первинних облікових документів-накладних. В якості типової форми накладної може використовуватися форма N М-15 "Накладна на відпуск матеріалів на сторону" (затверджена Постановою Державного комітету Російської Федерації за статистикою від 30 жовтня 1997 р. N 71а). Організації різних галузей виробництва можуть застосовувати спеціалізовані форми (модифікації) накладних та інших первинних облікових документів, оформлюваних при відпуску готової продукції. При цьому зазначені документи повинні містити обов'язкові реквізити, передбачені Федеральним законом "Про бухгалтерський облік". Крім того, накладна повинна містити додаткові показники, такі як основні характеристики відвантажується (відпускається) продукції (товару), в т.ч. код продукції (товару), сорт, розмір, марка і т.д., найменування структурного підрозділу організації, відпускається готову продукцію, найменування покупця і підстава для відпустки.
Підставою для оформлення накладної на відпуск готової продукції на складі, в окремих випадках безпосередньо у підрозділах організації (при відвантаженні великогабаритних вантажів, а також вантажів, що потребують особливі умови транспортування, з інших причин) є розпорядження керівника організації або уповноваженої ним особи, а також договір з покупцем (замовником).
Накладна (або інший аналогічний первинний обліковий документ) повинна виписуватися в кількості примірників, достатньому для здійснення контролю за відвантаженням (вивезенням) готової продукції. Для цієї мети може бути використана (як один з варіантів) наступна схема руху вказаних первинних облікових документів (стосовно великим і середнім організаціям):
а) на складі готової продукції або у відділі збуту (іншому аналогічному підрозділі організації) виписується 4 примірники накладної;
б) 4 примірника накладної передаються в бухгалтерську службу організації для реєстрації в журналі реєстрації накладних на відпуск готової продукції і підписи їх головним бухгалтером або особою, ним на те уповноваженим;
в) бухгалтерською службою підписані накладні повертаються у відділ збуту (інша аналогічний підрозділ організації), де один примірник залишається у матеріально відповідальної особи (комірника) як виправдувальний документ на відпуск готової продукції зі складу, другий служить підставою для виписки рахунку-фактури; третій і четвертий примірники накладної передаються одержувачу (покупцю) готової продукції. На всіх примірниках накладної одержувач (покупець) зобов'язаний поставити підпис, що засвідчує факт передачі йому готової продукції;
г) при вивозі готової продукції через пропускний пункт (прохідну) один примірник (четвертий) накладної залишається у службі охорони, один з примірників (третій) - в одержувача в якості супровідного документа на вантаж (готову продукцію);
д) служба охорони реєструє накладні на вивозиться готову продукцію в журналі реєстрації вантажів і передає їх до бухгалтерської служби за описом. Бухгалтерська служба робить відмітки про вивезення в журналі реєстрації накладних на вивіз (продаж) готової продукції;
е) бухгалтерська служба спільно з іншими підрозділами організації (відділ збуту, служба охорони тощо) систематично здійснює вивірку даних про відпущеної зі складу готової продукції та інших матеріальних цінностей з даними про їх фактичне вивезення шляхом зіставлення даних відповідних граф у журналі реєстрації накладних на відпуск готової продукції з накладними.
На підставі накладних на відпуск готової продукції та інших аналогічних первинних облікових документів організація (як правило, відділ збуту) виписує рахунки-фактури за встановленою формою у двох примірниках, перший з яких не пізніше 10 днів з дати відвантаження продукції (товару) надсилається (передається) покупцеві, а другий залишається в організації-постачальника для відображення в книзі продажу та нарахування податку на додану вартість.
При відвантаженні (відпуску) готової продукції визначаються суми, що підлягають сплаті покупцем, оформляється і пред'являється йому до оплати розрахунковий документ. [3]
Після відпустки зі складу ТМЦ комірник підкладає до відповідної картці складського обліку накладну з довіреністю, або збирає їх разом, проставивши (за наявності) облікову ціну. У встановлені терміни бухгалтер «знімає залишки на складі» - приймає від комірника «Матеріальний складської звіт» - реєстр, всіх вилучених у комірника документів з розділення по приходу та відпуску. При цьому по кожній позиції накладної перевіряється залишок в картці складського обліку, де перевіряючий розписується. При відсутності на складі карток і веденні обліку в книгах матеріальний звіт складається у двох примірниках, і другий - за підписом бухгалтера залишається у комірника у вигляді виправдувального документа. [12, с.473]
1.4 Інвентаризація готової продукції
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку про готової продукції та розрахунків, пов'язаних з її продажем, проводиться їх інвентаризація. При інвентаризації перевіряється фактична наявність готової продукції на складі, достовірність облікових даних по відвантаженої продукції та розрахунків з покупцями, визначаються розбіжності між фактичними й обліковими даними, дані бухгалтерського обліку приводяться у відповідність з фактичними даними.
У ході перевірки продукції на складі перевіряються її фактичні залишки, виявляються вироби, що надійшли з виробництва на склад, але не оформлені здавальними накладними, факти пересортиці, псування, надлишки та недостачі продукції, залежані вироби, продукція, що не користується попитом покупців і морально застаріла. Перевіряються також стан складського господарства, наявність ваговимірювальної техніки, приладів, умов, що забезпечують збереження готової продукції.
При перевірці даних щодо відвантаженої продукції та заборгованості покупців встановлюється їх документальна обгрунтованість, факти несвоєчасної оплати розрахунково-платіжних документів, прострочена заборгованість.
Інвентаризація готової продукції здійснюється відповідно до Методичних вказівок по інвентаризації майна і зобов'язань, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 13 червня 1995 р. N 49.
Для оформлення результатів інвентаризації готової продукції і товарів застосовуються такі форми первинної облікової документації, затверджені Постановою Держкомстату Росії від 18.08.1998 N 88:
- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (форма N інв-3); [прогр. № 4]
- Акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей відвантажених (форма N інв-4); [прогр. № 5]
- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання (форма N інв-5); [прогр. № 6]
- Порівнювальна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (форма N інв-19). [Прогр. № 7] Якщо виявлені надлишки готової продукції, відповідна сума оприбутковується за ринковою вартістю на дату проведення інвентаризації і відображається як позареалізаційні доходи підприємства:
Д-т 43 "Готова продукція"
К-т 91 "Інші доходи і витрати", субрахунок 1 "Інші доходи" - враховані на складі надлишки готової продукції.
Якщо виявлені недостачі готової продукції, її псування в межах норм природних втрат відповідні суми відносяться на витрати виробництва:
Д-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей"
К-т 43 "Готова продукція" - відображена недостача готової продукції;
Д-т 20 "Основне виробництво"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана недостача готової продукції в межах норм природних втрат.
Суми убутку готової продукції понад встановлені норми списуються за рахунок винних осіб:
Д-т 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок 2 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана нестача на винних осіб;
Д-т 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 50 "Каса"
К-т 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок 2 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" - заповнена недостача винною особою.
Якщо винні особи не були встановлені, то збитки від недостачі продукції або її псування відносяться на позареалізаційні витрати підприємства:
Д-т 91, субрахунок 2 "Інші витрати"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана недостача за відсутності винуватця або у випадку рішення суду про відмову у стягненні суми збитку. [13, С.394]
2. Облік реалізації готової продукції
2.1 Облік витрат на продаж
Для розрахунку повної фактичної собівартості готової продукції необхідно організувати не тільки облік її виробничої собівартості, а й облік комерційних витрат. Комерційні витрати представляють витрати на відвантаження та продаж готової продукції, робіт, послуг. До них відносяться:
- Вартість тари, придбаної у сторонніх організацій та використовується для пакування виробів, а також витрати з її утримання в справному стані та ремонту, якщо вартість останньої включена в продажну ціну готової продукції на підставі умов договору з покупцем і не підлягає оплаті їм;
- Витрати на завантаження готової продукції в транспортні засоби, на її доставку до пункту, визначеного умовами договору з покупцем, оплату послуг транспортно-експедиційних організацій та ін;
- Комісійні збори, відрахування, що сплачуються спеціалізованим організаціям, що надають послуги з доставки готової продукції відповідно до умов договорів;
- Витрати з реклами (розробка та виготовлення рекламної продукції, виготовлення та поширення рекламних сувенірів, зразків продукції, оголошення в засобах масової інформації тощо);
- Представницькі витрати (витрати на проведення офіційних прийомів, буфетне обслуговування під час переговорів, оплата послуг перекладачів, які не перебувають в штаті організації, тощо) і ін
Аналітичний облік комерційних витрат ведеться на підставі первинних облікових документів у відомості обліку комерційних витрат у розрізі встановленої в організації номенклатури статей витрат.
Синтетичний облік витрат організується на збірно-розподільчому рахунку 44 "Витрати на продаж", за дебетом якого накопичуються суми проведених організацією витрати на продаж продукції, робіт, послуг:
Д-т рах. 44 "Витрати на продаж"
К-т рах. 02 "Амортизація основних засобів", 05 "Амортизація нематеріальних активів", 10 "Матеріали", 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей", 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню ", 71" Розрахунки з підзвітними особами "і ін
Для визначення фінансового результату діяльності організації, що займається промислової та іншої виробничою діяльністю, комерційні витрати, зібрані на рахунку 44 "Витрати на продаж", списуються на рахунок 90 "Продажі" частково.
При часткове списання проводиться щомісячне розподіл витрат на упаковку і транспортування готової продукції між окремими видами відвантаженої продукції пропорційно їх вазі, обсягу, виробничої собівартості та інших баз, прийнятим в організації і заявленим в обліковій політиці для цілей бухгалтерського обліку. [14]
2.2 Облік відвантаженої продукції в бухгалтерському обліку
Готова продукція, виготовлена для продажу та здана з виробництва на склад, підлягає відпуску, відвантаження покупцям. Операції відвантаження, відпуску оформляються спеціальним первинним документом - наказом-накладної, форма і зміст якого визначаються організацією самостійно і затверджуються в обліковій політиці організації. Наказ-накладна представляє собою документ, що поєднує два документи:
- Наказ складу на передачу, відпустку, відвантаження готової продукції покупцеві;
- Накладну на відпуск зі складу готової продукції.
Документ оформляється у двох примірниках. Перший примірник передається експедитору - працівникові, що відправляє вантаж. У ньому вказується кількість відправлених місць, маса вантажу відповідно до товарно-транспортної або залізничної накладної, вартість оплаченого тарифу за доставку продукції до покупця.
Експедитор здає наказ-накладну і квитанцію транспортної організації в бухгалтерію для виписки платіжних документів і їх оплати покупцем (платіжного вимоги, рахунки-фактури та ін.)
Другий примірник наказу-накладної використовується як виправдувальний документ про відпустку готової продукції складським персоналом, а також для відображення цієї операції в картках обліку матеріалів (типова форма N М-17).
Підставою для виписки наказу-накладної є умови договорів з покупцями (договори купівлі-продажу, поставки, міни, комісії та ін.) У документі вказують найменування покупця, кількість і найменування продукції, ціну продукції, термін відвантаження, відпуску та ін
За даними згрупованих первинних документів на відпуск (відвантаження) готової продукції залишають регістр аналітичного обліку - відомість продажу готової продукції.
Важливою умовою договорів з покупцями виступає момент переходу права власності на продукцію від продавця до покупця. Відповідно до норм ст. 458 Цивільного кодексу РФ, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
- Вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі, якщо договором не передбачений обов'язок продавця з доставки товару;
- Надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві або зазначеній ним особі в місці знаходження товару. Товар вважається наданим покупцеві, коли до терміну, передбаченому договором, товар готовий до передачі в належному місці і покупець відповідно до умов договору обізнаний про готовність товару до передачі.
У випадку, коли з договору купівлі-продажу не випливає обов'язки продавця з доставки товару або передачі товару в місці його перебування покупцеві, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо договором не передбачено іншого. Таким чином, продаж продукції, робіт, послуг відображається в бухгалтерському обліку в міру відвантаження, відпуску, передачі їх покупцеві в момент переходу права власності на них покупця.
При просуванні готової продукції від виробників до покупців виникають транспортні витрати, оплата яких проводиться таким чином:
франко-склад постачальника. Це означає, що всі витрати, починаючи від завантаження готової продукції на складі виготовлювача і подальшому перевезенні, несе покупець продукції;
франко-станція відправлення. У цьому випадку постачальник несе витрати до розвантаження продукції на станції відправлення включно, а, починаючи з навантаження у залізничні вагони, літаки, судна за доставку відповідає покупець;
франко-вагон-станція відправлення. При відправленні вантажу залізницею постачальник відповідає за продукцію і оплачує витрати до тих пір, поки вона не буде занурена у вагон;
франко-вагон-станція призначення. Постачальник оплачує витрати до станції призначення, а покупець оплачує вивантаження з вагона і подальші витрати з доставки;
франко-станція призначення. Постачальник зобов'язаний доставити продукцію до станції призначення і вивантажити товар;
франко-склад покупця. Всі витрати з доставки продукції покупцю несе постачальник.
На сьогоднішній день найпоширеніший вид оплати в Росії франко-вагон-станція відправлення. [14]
Відвантаження готової продукції без присутності представника покупця виконується самим товаровиробником (продавцем) відповідно до умов договору, укладеного між підприємством і покупцем. Підприємство в особі свого експедитора, що має при собі довіреність, замовляє автомобільний, залізничний або інший транспорт. Експедитор своїми силами доставляє вантаж до місця відвантаження, завантажує, оформляє відвантажувальні накладні, оплачує всі транспортні витрати, включаючи митне оформлення (при необхідності). Всі відвантажувальні документи уповноважений здає в свою бухгалтерію для виписки рахунку покупцю і відправки на його адресу відвантажувальних документів поштою. Якщо договір на поставку продукції укладена умовах франко-станція відправника, тоді відправник виступає посередником між покупцем і перевізником (транспортною організацією). Відправник сам оплачує транспортні витрати
Д-т 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", субрахунок 5
К-т 50 "Каса", 51 "Розрахункові рахунки" і пред'являє їх покупцю, виділяючи в рахунку окремим рядком.
При оплаті такого рахунку покупцем виконується розподіл суми, що надійшла на виручку за реалізовану продукцію
Д-т 51 "Розрахункові рахунки"
К-т 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" і на суму відшкодовуються покупцем транспортних витрат
Д-т 51 "Розрахункові рахунки"
Д-т 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", субрахунок 5.
Якщо договір на поставку продукції укладено на умовах франко-станція одержувача, тоді відправник сам наймає перевізника, включаючи транспортні витрати до складу комерційних
Д-т 44 "Витрати на продаж"
К-т 50 "Каса", 51 "Розрахункові рахунки", до оцінює продукцію
Д-т 90 "Продажі"
К-т 44 "Витрати на продаж" і виписує рахунок на повну вартість відправлення. У цьому випадку сума транспортних витрат входить у вартість реалізованої продукції (виторг, товарообіг). [12, с.473]
Якщо виручка від продажу відвантаженої продукції певний час не може бути визнана в бухгалтерському обліку (наприклад, при експорті продукції), то до моменту визнання виручки ця продукція обліковується на рахунку 45 "Товари відвантажені". За фактичної відвантаженні її виробляється запис по кредиту рахунку 43 "Готова продукція" в кореспонденції з рахунком 45 "Товари відвантажені". На цьому рахунку враховуються також готові вироби, передані іншим організаціям для продажу на комісійних засадах.
Товари відвантажені враховуються на рахунку 45 "Товари відвантажені" за вартістю, що складається з фактичної виробничої собівартості та витрат з відвантаження продукції (товарів) (при їх часткове списання).
Дебетується рахунок 45 "Товари відвантажені" в кореспонденції з рахунком 43 "Готова продукція" відповідно до оформленими документами (накладними, приймально-здавальними актами та ін) з відвантаження готових виробів (товарів) або передачі їх для продажу на комісійних засадах.
Прийняті на облік за рахунком 45 "Товари відвантажені" суми списуються в дебет рахунку 90 "Продажі" одночасно з визнанням виручки від продажу продукції (товарів) або під час вступу повідомлення комісіонера про продаж переданих йому виробів.
Аналітичний облік по рахунку 45 "Товари відвантажені" ведеться на місця перебування і окремим видам відвантаженої продукції (товарів). [1, с.58]
2.3 Облік продажу продукції
Згідно з нормативними документами з бухгалтерського обліку продукція вважається проданою (реалізованої) з моменту її відвантаження (відпустки) покупцям і пред'явлення ним розрахункових документів. Перехід права власності відбувається в момент передачі продукції покупцю або транспортної організації. [9, с.156]
Суми, що підлягають оплаті покупцем, постачальник враховує за дебетом рахунка обліку розрахунків, які складаються з:
а) вартості відвантаженої (відпущеної) продукції за договірними (продажними) цінами (кредит рахунка продажів);
б) вартості тари у випадках оплати тари понад договірну ціну продукції, товару (кредит рахунку "Матеріали", субрахунок "Тара й тарні матеріали");
в) витрати на транспортування продукції до пункту, обумовленого договором, і навантаженні її в транспортні засоби (без податку на додану вартість), які оплачує покупець понад договірну ціну готової продукції:
- Виконані власними силами і транспортом постачальника (кредит рахунки обліку продажів);
- Виконані спеціалізованої автотранспортної організацією, залізничним транспортом, авіацією, річковим і морським транспортом та іншими організаціями (без податку на додану вартість) або фізичними особами - з кредиту рахунку обліку розрахунків;
г) податку на додану вартість, акцизів, інших податків, встановлених відповідно до чинного законодавства (кредит рахунки обліку продажів).
Одночасно з формуванням дебіторської заборгованості за покупцями відносяться в дебет рахунку обліку продажів:
а) фактична виробнича собівартість відвантаженої (відпущеної) готової продукції (кредит рахунка "Готова продукція");
б) податок на додану вартість, акциз та інші податки, встановлені чинним законодавством;
в) витрати на продаж, що підлягають списанню на рахунок обліку продажів відповідно до прийнятого в організації порядку розподілу витрат на продаж (кредит рахунку "Витрати на продаж");
г) кредитове або дебетове сальдо за рахунком обліку продажів відноситься на рахунки обліку фінансових результатів. [3]
Синтетичний облік продажу продукції залежить від обраного методу обліку продажу продукції.
Організаціям для цілей оподаткування дозволяється визначати виручку від продажу продукції або на момент оплати відвантаженої продукції, або на момент відвантаження і пред'явлення платіжних документів покупцеві. Обраний момент продажу для цілей оподаткування повинен бути відображений у їх облікову політику.
Після передоплати продукція відвантажується разом з товаросупровідними документами або ж вони висилаються окремо. Після відвантаження продукції постачальник здає розрахункові документи у свій банк разом з платіжним вимогою на отримання акцепту і вимога платежу.
Відвантажена або здана на місці виготовлення продукція, розрахункові документи на яку пред'явлені покупцям (замовникам) у момент придбання, списується зі складу за обліковими цінами або нормативної (планової) собівартості, що відображається бухгалтерським записом:
Д-т 90 «Продажі», субрахунок «Собівартість продажів»
К-т 43 «Готова продукція».
Однак якщо в договорі передбачено порядок переходу права володіння, користування і розпорядження відвантаженої продукцією після її оплати, то використовують активний рахунок 45 «Товари відвантажені». У цьому випадку відвантажена продукція відображається записом:
Д-т 45 «Товари відвантажені»
К-т 43 «Готова продукція».
У міру оплати розрахункових документів надійшли платежі відображаються за:
Д-т 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
К-т 90 «Продажі», субрахунок "Дохід".
Одночасно роблять запис:
Д-т 90 «Продажі», субрахунок «Собівартість продажів»
К-т 45 «Товари відвантажені».
Для визначення фактичної собівартості відвантаженої продукції (якщо її облік на рахунку 43 «Готова продукція» вівся за нормативною або плановою собівартістю) необхідно визначити середній відсоток відхилень між нормативною (плановою) і фактичною собівартістю. [9, с.156]
Сплачена покупцем сума відображається за дебетом рахунків обліку грошових коштів, а при виконанні зобов'язань негрошовими засобами - рахунків розрахунків з постачальниками і підрядниками, в кореспонденції з кредитом рахунка обліку розрахунків. [3]
Висновок
Випуск готової продукції - це ключовий етап виробничої діяльності підприємства, без якого неможлива головна його мета - отримання прибутку. Зауважимо, що грамотна постановка бухгалтерського обліку готової продукції має важливе значення для формування фінансових результатів, а отже, розміру прибутку, який залишається в розпорядженні організації.
Бібліографічний список
1. Новий план рахунків бухгалтерського обліку [Текст]: Затверджено Наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 № 94н - М.: ТК Велбі, изд-во Проспект, 2008. - 128 с.
2. Про бухгалтерський облік [Електронний ресурс]: федер. закон: [21.11.1996 N 129-ФЗ (ред. від 03.11.2006) (Прийнято ГД ФС РФ 23.02.1996)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
3. Про затвердження методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [28.12.2001 N 119н (ред. від 26.03.07) (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 13.02.2002 N 3245)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
4. Про затвердження методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [13.06.1995 N 49] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
5. Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку касових операцій, з обліку результатів інвентаризації [Електронний ресурс]: постанова Держкомстату РФ: [18.08.1998 N 88 (ред. від 03.05.2008)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
6. Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, основних засобів і нематеріальних активів, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, робіт у капітальному будівництві [Електронний ресурс]: постанова Держкомстату РФ: [30.10.1997 N 71а (ред. від 21.01.2003)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
7. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01) [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [09.06.2001 N 44н (ред. від 27.11.2006) (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 19.07.2001 N 2806 )] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
8. Акілова Є.В. Облік готової продукції [Текст] / Є.В. Акілова / / Сучасний бухоблік. 2006. - № 2. - С. 29-34.
9. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку [Текст]: навч. для студ. вузів / Ю. А. Бабаєв. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Проспект, 2006. - 256 с.
10. Бєляєва Н.А. Теорія і практика обліку [Текст] / Н.А. Бєляєва / / Сучасний бухоблік. - 2005. - № 12. - С. 27-30.
11. Врублевський Н.Д. Облік випуску і продажів продукції в промисловості [Текст] / Врублевський І.М. - М.: Бухгалтерський облік, 2002. - 96 с.
12. Глушков І.Є. Бухоблік на сучасному підприємстві [Текст]: посібник з бух. обліку / І.Є. Глушков. - М.: КНОРУС; Новосибірськ.: ЕКОР-КНИГА, 2002. - 808 с.
13. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік [Текст]: навч. посібник / Н.П. Кондраков - М.: ИНФРА-М, 2008. - 717 с.
14. Полєнова С.М. Облік готової продукції: оцінка, випуск з виробництва, продаж [Текст] / С.М. Полєнова / / Все для бухгалтера. 2007. - № 23. С. 12-16.
а) на складі готової продукції або у відділі збуту (іншому аналогічному підрозділі організації) виписується 4 примірники накладної;
б) 4 примірника накладної передаються в бухгалтерську службу організації для реєстрації в журналі реєстрації накладних на відпуск готової продукції і підписи їх головним бухгалтером або особою, ним на те уповноваженим;
в) бухгалтерською службою підписані накладні повертаються у відділ збуту (інша аналогічний підрозділ організації), де один примірник залишається у матеріально відповідальної особи (комірника) як виправдувальний документ на відпуск готової продукції зі складу, другий служить підставою для виписки рахунку-фактури; третій і четвертий примірники накладної передаються одержувачу (покупцю) готової продукції. На всіх примірниках накладної одержувач (покупець) зобов'язаний поставити підпис, що засвідчує факт передачі йому готової продукції;
г) при вивозі готової продукції через пропускний пункт (прохідну) один примірник (четвертий) накладної залишається у службі охорони, один з примірників (третій) - в одержувача в якості супровідного документа на вантаж (готову продукцію);
д) служба охорони реєструє накладні на вивозиться готову продукцію в журналі реєстрації вантажів і передає їх до бухгалтерської служби за описом. Бухгалтерська служба робить відмітки про вивезення в журналі реєстрації накладних на вивіз (продаж) готової продукції;
е) бухгалтерська служба спільно з іншими підрозділами організації (відділ збуту, служба охорони тощо) систематично здійснює вивірку даних про відпущеної зі складу готової продукції та інших матеріальних цінностей з даними про їх фактичне вивезення шляхом зіставлення даних відповідних граф у журналі реєстрації накладних на відпуск готової продукції з накладними.
На підставі накладних на відпуск готової продукції та інших аналогічних первинних облікових документів організація (як правило, відділ збуту) виписує рахунки-фактури за встановленою формою у двох примірниках, перший з яких не пізніше 10 днів з дати відвантаження продукції (товару) надсилається (передається) покупцеві, а другий залишається в організації-постачальника для відображення в книзі продажу та нарахування податку на додану вартість.
При відвантаженні (відпуску) готової продукції визначаються суми, що підлягають сплаті покупцем, оформляється і пред'являється йому до оплати розрахунковий документ. [3]
Після відпустки зі складу ТМЦ комірник підкладає до відповідної картці складського обліку накладну з довіреністю, або збирає їх разом, проставивши (за наявності) облікову ціну. У встановлені терміни бухгалтер «знімає залишки на складі» - приймає від комірника «Матеріальний складської звіт» - реєстр, всіх вилучених у комірника документів з розділення по приходу та відпуску. При цьому по кожній позиції накладної перевіряється залишок в картці складського обліку, де перевіряючий розписується. При відсутності на складі карток і веденні обліку в книгах матеріальний звіт складається у двох примірниках, і другий - за підписом бухгалтера залишається у комірника у вигляді виправдувального документа. [12, с.473]
1.4 Інвентаризація готової продукції
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку про готової продукції та розрахунків, пов'язаних з її продажем, проводиться їх інвентаризація. При інвентаризації перевіряється фактична наявність готової продукції на складі, достовірність облікових даних по відвантаженої продукції та розрахунків з покупцями, визначаються розбіжності між фактичними й обліковими даними, дані бухгалтерського обліку приводяться у відповідність з фактичними даними.
У ході перевірки продукції на складі перевіряються її фактичні залишки, виявляються вироби, що надійшли з виробництва на склад, але не оформлені здавальними накладними, факти пересортиці, псування, надлишки та недостачі продукції, залежані вироби, продукція, що не користується попитом покупців і морально застаріла. Перевіряються також стан складського господарства, наявність ваговимірювальної техніки, приладів, умов, що забезпечують збереження готової продукції.
При перевірці даних щодо відвантаженої продукції та заборгованості покупців встановлюється їх документальна обгрунтованість, факти несвоєчасної оплати розрахунково-платіжних документів, прострочена заборгованість.
Інвентаризація готової продукції здійснюється відповідно до Методичних вказівок по інвентаризації майна і зобов'язань, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 13 червня 1995 р. N 49.
Для оформлення результатів інвентаризації готової продукції і товарів застосовуються такі форми первинної облікової документації, затверджені Постановою Держкомстату Росії від 18.08.1998 N 88:
- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (форма N інв-3); [прогр. № 4]
- Акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей відвантажених (форма N інв-4); [прогр. № 5]
- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання (форма N інв-5); [прогр. № 6]
- Порівнювальна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (форма N інв-19). [Прогр. № 7] Якщо виявлені надлишки готової продукції, відповідна сума оприбутковується за ринковою вартістю на дату проведення інвентаризації і відображається як позареалізаційні доходи підприємства:
Д-т 43 "Готова продукція"
К-т 91 "Інші доходи і витрати", субрахунок 1 "Інші доходи" - враховані на складі надлишки готової продукції.
Якщо виявлені недостачі готової продукції, її псування в межах норм природних втрат відповідні суми відносяться на витрати виробництва:
Д-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей"
К-т 43 "Готова продукція" - відображена недостача готової продукції;
Д-т 20 "Основне виробництво"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана недостача готової продукції в межах норм природних втрат.
Суми убутку готової продукції понад встановлені норми списуються за рахунок винних осіб:
Д-т 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок 2 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана нестача на винних осіб;
Д-т 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 50 "Каса"
К-т 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок 2 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" - заповнена недостача винною особою.
Якщо винні особи не були встановлені, то збитки від недостачі продукції або її псування відносяться на позареалізаційні витрати підприємства:
Д-т 91, субрахунок 2 "Інші витрати"
К-т 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - списана недостача за відсутності винуватця або у випадку рішення суду про відмову у стягненні суми збитку. [13, С.394]
2. Облік реалізації готової продукції
2.1 Облік витрат на продаж
Для розрахунку повної фактичної собівартості готової продукції необхідно організувати не тільки облік її виробничої собівартості, а й облік комерційних витрат. Комерційні витрати представляють витрати на відвантаження та продаж готової продукції, робіт, послуг. До них відносяться:
- Вартість тари, придбаної у сторонніх організацій та використовується для пакування виробів, а також витрати з її утримання в справному стані та ремонту, якщо вартість останньої включена в продажну ціну готової продукції на підставі умов договору з покупцем і не підлягає оплаті їм;
- Витрати на завантаження готової продукції в транспортні засоби, на її доставку до пункту, визначеного умовами договору з покупцем, оплату послуг транспортно-експедиційних організацій та ін;
- Комісійні збори, відрахування, що сплачуються спеціалізованим організаціям, що надають послуги з доставки готової продукції відповідно до умов договорів;
- Витрати з реклами (розробка та виготовлення рекламної продукції, виготовлення та поширення рекламних сувенірів, зразків продукції, оголошення в засобах масової інформації тощо);
- Представницькі витрати (витрати на проведення офіційних прийомів, буфетне обслуговування під час переговорів, оплата послуг перекладачів, які не перебувають в штаті організації, тощо) і ін
Аналітичний облік комерційних витрат ведеться на підставі первинних облікових документів у відомості обліку комерційних витрат у розрізі встановленої в організації номенклатури статей витрат.
Синтетичний облік витрат організується на збірно-розподільчому рахунку 44 "Витрати на продаж", за дебетом якого накопичуються суми проведених організацією витрати на продаж продукції, робіт, послуг:
Д-т рах. 44 "Витрати на продаж"
К-т рах. 02 "Амортизація основних засобів", 05 "Амортизація нематеріальних активів", 10 "Матеріали", 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей", 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці", 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню ", 71" Розрахунки з підзвітними особами "і ін
Для визначення фінансового результату діяльності організації, що займається промислової та іншої виробничою діяльністю, комерційні витрати, зібрані на рахунку 44 "Витрати на продаж", списуються на рахунок 90 "Продажі" частково.
При часткове списання проводиться щомісячне розподіл витрат на упаковку і транспортування готової продукції між окремими видами відвантаженої продукції пропорційно їх вазі, обсягу, виробничої собівартості та інших баз, прийнятим в організації і заявленим в обліковій політиці для цілей бухгалтерського обліку. [14]
2.2 Облік відвантаженої продукції в бухгалтерському обліку
Готова продукція, виготовлена для продажу та здана з виробництва на склад, підлягає відпуску, відвантаження покупцям. Операції відвантаження, відпуску оформляються спеціальним первинним документом - наказом-накладної, форма і зміст якого визначаються організацією самостійно і затверджуються в обліковій політиці організації. Наказ-накладна представляє собою документ, що поєднує два документи:
- Наказ складу на передачу, відпустку, відвантаження готової продукції покупцеві;
- Накладну на відпуск зі складу готової продукції.
Документ оформляється у двох примірниках. Перший примірник передається експедитору - працівникові, що відправляє вантаж. У ньому вказується кількість відправлених місць, маса вантажу відповідно до товарно-транспортної або залізничної накладної, вартість оплаченого тарифу за доставку продукції до покупця.
Експедитор здає наказ-накладну і квитанцію транспортної організації в бухгалтерію для виписки платіжних документів і їх оплати покупцем (платіжного вимоги, рахунки-фактури та ін.)
Другий примірник наказу-накладної використовується як виправдувальний документ про відпустку готової продукції складським персоналом, а також для відображення цієї операції в картках обліку матеріалів (типова форма N М-17).
Підставою для виписки наказу-накладної є умови договорів з покупцями (договори купівлі-продажу, поставки, міни, комісії та ін.) У документі вказують найменування покупця, кількість і найменування продукції, ціну продукції, термін відвантаження, відпуску та ін
За даними згрупованих первинних документів на відпуск (відвантаження) готової продукції залишають регістр аналітичного обліку - відомість продажу готової продукції.
Важливою умовою договорів з покупцями виступає момент переходу права власності на продукцію від продавця до покупця. Відповідно до норм ст. 458 Цивільного кодексу РФ, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
- Вручення товару покупцеві або зазначеній ним особі, якщо договором не передбачений обов'язок продавця з доставки товару;
- Надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві або зазначеній ним особі в місці знаходження товару. Товар вважається наданим покупцеві, коли до терміну, передбаченому договором, товар готовий до передачі в належному місці і покупець відповідно до умов договору обізнаний про готовність товару до передачі.
У випадку, коли з договору купівлі-продажу не випливає обов'язки продавця з доставки товару або передачі товару в місці його перебування покупцеві, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, якщо договором не передбачено іншого. Таким чином, продаж продукції, робіт, послуг відображається в бухгалтерському обліку в міру відвантаження, відпуску, передачі їх покупцеві в момент переходу права власності на них покупця.
При просуванні готової продукції від виробників до покупців виникають транспортні витрати, оплата яких проводиться таким чином:
франко-склад постачальника. Це означає, що всі витрати, починаючи від завантаження готової продукції на складі виготовлювача і подальшому перевезенні, несе покупець продукції;
франко-станція відправлення. У цьому випадку постачальник несе витрати до розвантаження продукції на станції відправлення включно, а, починаючи з навантаження у залізничні вагони, літаки, судна за доставку відповідає покупець;
франко-вагон-станція відправлення. При відправленні вантажу залізницею постачальник відповідає за продукцію і оплачує витрати до тих пір, поки вона не буде занурена у вагон;
франко-вагон-станція призначення. Постачальник оплачує витрати до станції призначення, а покупець оплачує вивантаження з вагона і подальші витрати з доставки;
франко-станція призначення. Постачальник зобов'язаний доставити продукцію до станції призначення і вивантажити товар;
франко-склад покупця. Всі витрати з доставки продукції покупцю несе постачальник.
На сьогоднішній день найпоширеніший вид оплати в Росії франко-вагон-станція відправлення. [14]
Відвантаження готової продукції без присутності представника покупця виконується самим товаровиробником (продавцем) відповідно до умов договору, укладеного між підприємством і покупцем. Підприємство в особі свого експедитора, що має при собі довіреність, замовляє автомобільний, залізничний або інший транспорт. Експедитор своїми силами доставляє вантаж до місця відвантаження, завантажує, оформляє відвантажувальні накладні, оплачує всі транспортні витрати, включаючи митне оформлення (при необхідності). Всі відвантажувальні документи уповноважений здає в свою бухгалтерію для виписки рахунку покупцю і відправки на його адресу відвантажувальних документів поштою. Якщо договір на поставку продукції укладена умовах франко-станція відправника, тоді відправник виступає посередником між покупцем і перевізником (транспортною організацією). Відправник сам оплачує транспортні витрати
Д-т 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", субрахунок 5
К-т 50 "Каса", 51 "Розрахункові рахунки" і пред'являє їх покупцю, виділяючи в рахунку окремим рядком.
При оплаті такого рахунку покупцем виконується розподіл суми, що надійшла на виручку за реалізовану продукцію
Д-т 51 "Розрахункові рахунки"
К-т 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" і на суму відшкодовуються покупцем транспортних витрат
Д-т 51 "Розрахункові рахунки"
Д-т 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", субрахунок 5.
Якщо договір на поставку продукції укладено на умовах франко-станція одержувача, тоді відправник сам наймає перевізника, включаючи транспортні витрати до складу комерційних
Д-т 44 "Витрати на продаж"
К-т 50 "Каса", 51 "Розрахункові рахунки", до оцінює продукцію
Д-т 90 "Продажі"
К-т 44 "Витрати на продаж" і виписує рахунок на повну вартість відправлення. У цьому випадку сума транспортних витрат входить у вартість реалізованої продукції (виторг, товарообіг). [12, с.473]
Якщо виручка від продажу відвантаженої продукції певний час не може бути визнана в бухгалтерському обліку (наприклад, при експорті продукції), то до моменту визнання виручки ця продукція обліковується на рахунку 45 "Товари відвантажені". За фактичної відвантаженні її виробляється запис по кредиту рахунку 43 "Готова продукція" в кореспонденції з рахунком 45 "Товари відвантажені". На цьому рахунку враховуються також готові вироби, передані іншим організаціям для продажу на комісійних засадах.
Товари відвантажені враховуються на рахунку 45 "Товари відвантажені" за вартістю, що складається з фактичної виробничої собівартості та витрат з відвантаження продукції (товарів) (при їх часткове списання).
Дебетується рахунок 45 "Товари відвантажені" в кореспонденції з рахунком 43 "Готова продукція" відповідно до оформленими документами (накладними, приймально-здавальними актами та ін) з відвантаження готових виробів (товарів) або передачі їх для продажу на комісійних засадах.
Прийняті на облік за рахунком 45 "Товари відвантажені" суми списуються в дебет рахунку 90 "Продажі" одночасно з визнанням виручки від продажу продукції (товарів) або під час вступу повідомлення комісіонера про продаж переданих йому виробів.
Аналітичний облік по рахунку 45 "Товари відвантажені" ведеться на місця перебування і окремим видам відвантаженої продукції (товарів). [1, с.58]
2.3 Облік продажу продукції
Згідно з нормативними документами з бухгалтерського обліку продукція вважається проданою (реалізованої) з моменту її відвантаження (відпустки) покупцям і пред'явлення ним розрахункових документів. Перехід права власності відбувається в момент передачі продукції покупцю або транспортної організації. [9, с.156]
Суми, що підлягають оплаті покупцем, постачальник враховує за дебетом рахунка обліку розрахунків, які складаються з:
а) вартості відвантаженої (відпущеної) продукції за договірними (продажними) цінами (кредит рахунка продажів);
б) вартості тари у випадках оплати тари понад договірну ціну продукції, товару (кредит рахунку "Матеріали", субрахунок "Тара й тарні матеріали");
в) витрати на транспортування продукції до пункту, обумовленого договором, і навантаженні її в транспортні засоби (без податку на додану вартість), які оплачує покупець понад договірну ціну готової продукції:
- Виконані власними силами і транспортом постачальника (кредит рахунки обліку продажів);
- Виконані спеціалізованої автотранспортної організацією, залізничним транспортом, авіацією, річковим і морським транспортом та іншими організаціями (без податку на додану вартість) або фізичними особами - з кредиту рахунку обліку розрахунків;
г) податку на додану вартість, акцизів, інших податків, встановлених відповідно до чинного законодавства (кредит рахунки обліку продажів).
Одночасно з формуванням дебіторської заборгованості за покупцями відносяться в дебет рахунку обліку продажів:
а) фактична виробнича собівартість відвантаженої (відпущеної) готової продукції (кредит рахунка "Готова продукція");
б) податок на додану вартість, акциз та інші податки, встановлені чинним законодавством;
в) витрати на продаж, що підлягають списанню на рахунок обліку продажів відповідно до прийнятого в організації порядку розподілу витрат на продаж (кредит рахунку "Витрати на продаж");
г) кредитове або дебетове сальдо за рахунком обліку продажів відноситься на рахунки обліку фінансових результатів. [3]
Синтетичний облік продажу продукції залежить від обраного методу обліку продажу продукції.
Організаціям для цілей оподаткування дозволяється визначати виручку від продажу продукції або на момент оплати відвантаженої продукції, або на момент відвантаження і пред'явлення платіжних документів покупцеві. Обраний момент продажу для цілей оподаткування повинен бути відображений у їх облікову політику.
Після передоплати продукція відвантажується разом з товаросупровідними документами або ж вони висилаються окремо. Після відвантаження продукції постачальник здає розрахункові документи у свій банк разом з платіжним вимогою на отримання акцепту і вимога платежу.
Відвантажена або здана на місці виготовлення продукція, розрахункові документи на яку пред'явлені покупцям (замовникам) у момент придбання, списується зі складу за обліковими цінами або нормативної (планової) собівартості, що відображається бухгалтерським записом:
Д-т 90 «Продажі», субрахунок «Собівартість продажів»
К-т 43 «Готова продукція».
Однак якщо в договорі передбачено порядок переходу права володіння, користування і розпорядження відвантаженої продукцією після її оплати, то використовують активний рахунок 45 «Товари відвантажені». У цьому випадку відвантажена продукція відображається записом:
Д-т 45 «Товари відвантажені»
К-т 43 «Готова продукція».
У міру оплати розрахункових документів надійшли платежі відображаються за:
Д-т 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
К-т 90 «Продажі», субрахунок "Дохід".
Одночасно роблять запис:
Д-т 90 «Продажі», субрахунок «Собівартість продажів»
К-т 45 «Товари відвантажені».
Для визначення фактичної собівартості відвантаженої продукції (якщо її облік на рахунку 43 «Готова продукція» вівся за нормативною або плановою собівартістю) необхідно визначити середній відсоток відхилень між нормативною (плановою) і фактичною собівартістю. [9, с.156]
Сплачена покупцем сума відображається за дебетом рахунків обліку грошових коштів, а при виконанні зобов'язань негрошовими засобами - рахунків розрахунків з постачальниками і підрядниками, в кореспонденції з кредитом рахунка обліку розрахунків. [3]
Висновок
Випуск готової продукції - це ключовий етап виробничої діяльності підприємства, без якого неможлива головна його мета - отримання прибутку. Зауважимо, що грамотна постановка бухгалтерського обліку готової продукції має важливе значення для формування фінансових результатів, а отже, розміру прибутку, який залишається в розпорядженні організації.
Бібліографічний список
1. Новий план рахунків бухгалтерського обліку [Текст]: Затверджено Наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 № 94н - М.: ТК Велбі, изд-во Проспект, 2008. - 128 с.
2. Про бухгалтерський облік [Електронний ресурс]: федер. закон: [21.11.1996 N 129-ФЗ (ред. від 03.11.2006) (Прийнято ГД ФС РФ 23.02.1996)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
3. Про затвердження методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [28.12.2001 N 119н (ред. від 26.03.07) (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 13.02.2002 N 3245)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
4. Про затвердження методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [13.06.1995 N 49] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
5. Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку касових операцій, з обліку результатів інвентаризації [Електронний ресурс]: постанова Держкомстату РФ: [18.08.1998 N 88 (ред. від 03.05.2008)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
6. Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, основних засобів і нематеріальних активів, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, робіт у капітальному будівництві [Електронний ресурс]: постанова Держкомстату РФ: [30.10.1997 N 71а (ред. від 21.01.2003)] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
7. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01) [Електронний ресурс]: наказ Мінфіну РФ: [09.06.2001 N 44н (ред. від 27.11.2006) (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 19.07.2001 N 2806 )] / / УПС Консультант плюс: Законодавство.
8. Акілова Є.В. Облік готової продукції [Текст] / Є.В. Акілова / / Сучасний бухоблік. 2006. - № 2. - С. 29-34.
9. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку [Текст]: навч. для студ. вузів / Ю. А. Бабаєв. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Проспект, 2006. - 256 с.
10. Бєляєва Н.А. Теорія і практика обліку [Текст] / Н.А. Бєляєва / / Сучасний бухоблік. - 2005. - № 12. - С. 27-30.
11. Врублевський Н.Д. Облік випуску і продажів продукції в промисловості [Текст] / Врублевський І.М. - М.: Бухгалтерський облік, 2002. - 96 с.
12. Глушков І.Є. Бухоблік на сучасному підприємстві [Текст]: посібник з бух. обліку / І.Є. Глушков. - М.: КНОРУС; Новосибірськ.: ЕКОР-КНИГА, 2002. - 808 с.
13. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік [Текст]: навч. посібник / Н.П. Кондраков - М.: ИНФРА-М, 2008. - 717 с.
14. Полєнова С.М. Облік готової продукції: оцінка, випуск з виробництва, продаж [Текст] / С.М. Полєнова / / Все для бухгалтера. 2007. - № 23. С. 12-16.