Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Допоміжні матеріали, які використовуються на технологічні цілі, зазвичай розподіляються пропорційно витраті основних матеріалів, вазі переробленої сировини або кількості виробленої продукції.
Облік відходів матеріалів. Відходи - це частина матеріалів, які втратили повністю або частково властивості сировини. Кількість відходів також може визначатися розрахунковим шляхом: множенням кількості виготовленої продукції на норму відходів.
Зворотні відходи розподіляються між окремими виробами пропорційно вазі або вартості витрачених матеріалів. При можливості їх доцільно відносити на вироби прямим шляхом.
Облік енергетичних витрат. До них відносяться: паливо, електроенергія, вода, пара, газ і стисле повітря. Вони виділяються в окрему статтю калькуляції "Паливо й енергія на технологічні цілі". Розподіл здійснюється пропорційно нормативному витраті на фактичний обсяг виробництва або вагою переробленої сировини.
Енергія, пар, газ і стиснене повітря на технологічні цілі включаються до витрат на основі даних вимірювальних приладів.
При неможливості обліку енергоресурсів за прямим призначенням їх розподіляють по кошторисним (нормативним) ставками витрати, разрабативаеми на одиницю продукції та ін
Вартість енергетичних ресурсів, витрачених на утримання устаткування і господарські потреби, враховується на рахунках 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати».
Облік і контроль витрат на оплату праці. Основна заробітна плата виробничих робітників включається до собівартості відповідних видів продукції прямим або непрямим шляхом.
Прямим шляхом включається заробітна плата робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням конкретних виробів.
Погодинна заробітна плата, оплата понаднормових, простоїв, доплати бригадирам, доплати за відступи від нормальних умов праці, за роботу в нічний час, премії та інші виплати, не пов'язані з виготовленням певного виду продукції, розподіляються непрямим шляхом.
У багатьох організаціях застосовують нормативний спосіб розподілу зарплати. У цьому випадку спочатку розраховують кошторисні ставки витрат на заробітну плату на одиницю продукції з урахуванням запланованого обсягу виробництва, встановленої кількості робочих місць, тарифних ставок, норм часу та ін Причому час на почасові роботи на одиницю продукції найчастіше визначають виходячи із загальної чисельності бригади або окремих виробничих робітників, які перебувають на погодинній оплаті, і запланованого обсягу випуску конкретного виду продукції. Потім всю фактично нараховану заробітну плату відносять на окремі види продукції пропорційно зазначеним кошторисних ставок.
Застосовують і інші способи розподілу заробітної плати: пропорційно прямій заробітній платі робітників-відрядників; пропорційно вазі перероблених сировини, матеріалів і напівфабрикатів; пропорційно коефіцієнтам трудомісткості і ін способи розподілу заробітної плати регламентуються галузевими методичними рекомендаціями (інструкціями) з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Додаткова заробітна плата, як правило, відноситься на окремі види виробів пропорційно основній.
Окремі види заробітної плати, що не мають прямого зв'язку з виготовляється продукцією (доплати за роботу в надурочний час, у вихідні, святкові (неробочі) дні, за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за навчання учнів, доплати в разі тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку, оплата за час вимушеного прогулу, оплата простоїв, виплата компенсації за невикористану відпустку, допомоги при припиненні трудового договору та ін), відносяться на рахунки загальновиробничих або загальногосподарських витрат.
Розподіл заробітної плати за напрямами витрат у розрізі цехів проводиться в разработочной таблиці 1 "Розподіл заробітної плати", яку зводять за даними первинних та зведених бухгалтерських документів. Результати розподілу відображаються у відомостях 12, 13, 15, В-3 обліку виробництва, журналах-ордерах 10, 10 / 1, 04, 05 та ін
Облік витрат на підготовку і освоєння нових виробництв. Витрати на підготовку і освоєння нових виробництв виділяються в окрему статтю калькуляції. Вони, як правило, враховуються окремо за видами освоюваних виробів, об'єктів у розрізі встановленої номенклатури.
Витрати на підготовку і освоєння нових виробництв здійснюються за рахунок оборотних коштів. У першому випадку вони попередньо враховуються на рахунку 97 "Витрати майбутніх періодів" до закінчення підготовки та освоєння виробництва. Погашення витрат з освоєння та включення їх до собівартості продукції починається з переходу підприємства на серійний або масовий випуск нового виробу.
За рахунок оборотних коштів проводяться також пускові витрати і витрати на підготовчі роботи у видобувній галузі промисловості.
У тих галузях, де витрати на освоєння нових видів продукції незначні, вони включаються до складу комплексних статей витрат - загальновиробничих і загальногосподарських витрат за відповідними статтями, тобто витрат звітного періоду.
При повній журнально-ордерній формі аналітичний облік за рахунком 97 у розрізі встановленої номенклатури ведеться у відомості № 15, синтетичний за його кредитом - в журналах-ордерах 10, 10 / 1.
Облік і розподіл загальновиробничих витрат. До складу загальновиробничих витрат включаються витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання і на обслуговування, організацію структурного підрозділу підприємства (цеху, виробництва, майстерні і т.д.) і управління ім. При цьому великі і високомеханізовані підприємства нерідко зі складу загальновиробничих витрат виділяють витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування і враховують їх на самостійному синтетичному рахунку "Витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання" або на рахунку "Загальновиробничі витрати", до якого відкривають окремий субрахунок такого ж найменування.
Загальновиробничі витрати враховують по кожному структурному, підрозділу (виробництву, цеху, майстерні тощо) і в розрізі встановлюється номенклатури статей. Вони обліковуються на синтетичному рахунку 25 "Загальновиробничі витрати".
При повній журнально-ордерній формі рахівництва аналітичний облік зазначених витрат ведеться у відомості 12, синтетичний - у журналі-ордері 10, 10 / 1.
В умовах ведення обліку по повній журнально-ордерній формі після закінчення місяця відомість 12 підсумовується і отримані суми витрат у розрізі кореспондуючих рахунків переносяться в журнал-ордер 10. Сума цих витрат, врахована на рахунку 25, списується повністю з кредиту цього рахунка в дебет відповідних рахунків.
Загальновиробничі витрати найчастіше відносяться на собівартість окремих виробів пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, а також, на розсуд підприємства, вони можуть розподілятися між окремими виробами пропорційно прямими матеріальними витратами або обсягами випуску продукції за планом (звітом) у фактичних цінах. За умови випуску в цеху одного виду продукції загальновиробничі витрати є прямими і, отже, необхідність у їх розподілі взагалі відпадає. Мають місце й інші способи розподілу зазначених витрат: пропорційно кошторисних (нормативним) ставками та ін
Непродуктивні витрати повинні відноситися на собівартість тієї продукції (робіт, послуг), з якими вони безпосередньо пов'язані.
При виділенні витрат з утримання та експлуатації машин та обладнання в окрему статтю їх відповідна частка відноситься на собівартість забракованої продукції (робіт, послуг) пропорційно основної заробітної плати. У цьому випадку витрати за статтею "Витрати на обслуговування виробництва та управління цехами" можуть розподілятися між окремими видами виробів пропорційно комплексної базі: основна заробітна плата виробничих робітників плюс витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування.
Облік і розподіл загальногосподарських витрат. Загальногосподарські витрати пов'язані з обслуговуванням і організацією виробництва і управлінням підприємством в цілому. Вони обліковуються на синтетичному рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".
При повній журнально-ордерній формі рахівництва аналітичний облік зазначених витрат ведеться у відомості 15, синтетичний - в журналах-ордерах 10 і 10 / 1.
Виникаючі загальногосподарські витрати в обліку відображаються за дебетом рахунка 26 "Загальногосподарські витрати" в кореспонденції з кредитом різних рахунків аналогічно загальновиробничих витрат.
При списанні загальногосподарських витрат за напрямами витрат їх у першу чергу розподіляють між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також відповідну частку відносять на собівартість робіт, послуг (продукції) допоміжних цехів.
При використанні варіанту віднесення загальногосподарських витрат безпосередньо на результати від реалізації продукції (робіт, послуг) розподіл зазначених витрат на окремі види продукції здійснюється пропорційно їх виробничої собівартості.
Облік непродуктивних витрат і втрат. До них відносяться витрати та втрати від браку і простоїв. Залежно від характеру дефектів брак поділяється на поправний і непоправний (остаточний).
За місцем виникнення брак поділяється на внутрішній, тобто виявлений підприємстві до відправлення продукції покупцеві, та зовнішній - виявлений у споживача (покупця) продукції в процесі приймання або її та користування.
При визначенні втрат, що відносяться на собівартість продукції, необхідно до вартості остаточного браку додати витрати на його виправлення (на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму) і відняти вартість забракованої продукції за ціною її можливого використання, суми, фактично утримані з винуватців браку, і суми , фактично стягнуті (підлягають стягненню за рішеннями господарських судів) з постачальників за поставку недоброякісних матеріалів або напівфабрикатів (робіт, послуг), які послужили причиною шлюбу.
Інформація про втрати від браку у виробництві узагальнюється на синтетичному рахунку 28 "Брак у виробництві". За його дебету збираються витрати по виявленому внутрішньому і зовнішньому шлюбу, а витрати на гарантійний ремонт - в обсязі, що перевищує норму.
При повній журнально-ордерній формі рахівництва аналітичний облік по рахунку 28 ведеться у відомості 14 "Втрати у виробництві", синтетичний - в журналах-ордерах 10 і 10 / 1.
При розподілі вказаних витрат між випущеною продукцією і залишками незавершеного виробництва в основному виробництві загальним правилом є пропорційний розподіл до нормативної їх величині.

1.3 Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
У сукупності витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції утворюють її собівартість.
Під калькулюванням собівартості продукції розуміється певний порядок групування витрат на виробництво в залежності від конкретних умов виготовлення продукції, що забезпечує визначення її фактичної собівартості і необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості.
Калькуляція - один з основних показників плану і звіту за собівартістю, що виражає витрати підприємства на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції в грошовій формі. Калькулювання собівартості продукції зумовлюється особливостями технології та організації виробництва, характером продукції, що випускається, виконуваних робіт і послуг, що надаються.
У залежності від цілей калькулювання розрізняють планову, кошторисну і фактичну калькуляції.
Визначення собівартості - дуже складний процес, причому калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) повинне відповідати галузевої специфіки підприємства, а також особливостям організації його виробництва.
Калькуляція складається на всі види виробів, що випускаються підприємством, і визначає економічну вигідність виробництва, розкриває резерви економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів.
Планова калькуляція представляє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції (вироби), складений за статтями витрат.
Планові калькуляції складаються на планований період на основі прогресивних діючих на початковий період норм (кошторисів) витрат праці і засобів виробництва, що відображають подальший технічний прогрес і поліпшення організації виробництва і праці.
Проектні калькуляції - різновид перспективних планових калькуляцій, необхідні для визначення ефективності капітальних вкладень і нової техніки.
Нормативні калькуляції - різновид поточних планових калькуляцій, в основі яких лежать поточні, чинні норми, що характеризують в основному досягнутий рівень витрат, застосовуються при нормативному методі обліку витрат.
На відміну від планової калькуляції, що відбиває планові норми і розрахованої на рік, нормативна калькуляція відображає норми, в основі яких передбачається наявність відповідної нормативної бази і нормативний метод обліку витрат на виробництві.
Фактичні (звітні калькуляції) - обчислюються на основі даних обліку і характеризують фактичний рівень всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Використовується для контролю за виконанням планових завдань по зниженню собівартості різних видів продукції, а також аналізу і динаміки собівартості.
При складанні планових і фактичних калькуляцій собівартості продукції і зводу витрат на виробництво по підприємству в цілому використовується угруповання витрат за технологічними процесами, переділів або установок (цехах) і т.д.
Залежно від обсягу витрат, що включаються в калькуляцію, розрізняють калькуляцію цехової, виробничої та повної собівартості.
У залежності від охоплюваного періоду калькуляції поділяються на місячні, квартальні та річні.
Під методом обліку витрат на виробництво продукції розуміють систему прийомів відображення виробничих витрат для визначення фактичної собівартості продукції.
Вибір методу калькулювання собівартості продукції пов'язаний з галузевими та виробничими особливостями підприємств. На практиці промислові підприємства застосовують простий, нормативний, позамовний та попередільний методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості.
Простий (попроцессний) метод застосовується на тих підприємствах, які виробляють однорідну продукцію, мають масовий характер виробництва і короткий період технологічного процесу, і де відсутні залишки (або є стабільні) незавершеного виробництва. Цей метод характерний для підприємств видобувних галузей промисловості, промисловості будівельних матеріалів, хімічної промисловості та ін
При проведенні простого методу калькулювання собівартість одиниці продукції обчислюється шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість одиниць продукції.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції застосовується для своєчасного попередження нераціональної витрати, трудових і фінансових ресурсів. Як правило, він застосовується при масовому і серійному виробництві на підприємствах обробних галузей промисловості, в машинобудуванні, на підприємствах легкої промисловості.
Сутність нормативного методу полягає в тому, що окремі види витрат на виробництво обліковують за виробничим нормам, передбаченим нормативними калькуляціями. При цьому ведеться оперативний облік відхилень фактичних витрат від виробничих норм із зазначенням об'єкта виникненні відхилень, причин і винуватців їхнього утворення, а також враховуються зміни, що вносяться в діючі норми витрат у результаті впровадження організаційно-технічних заходів і визначається вплив цих змін на собівартість продукції.
Норми виробничих витрат - найважливіше знаряддя управління виробництвом. Вони відображають технічний і організаційний рівень розвитку підприємства, впливають на його економіку і на кінцевий результат діяльності.
Позамовний метод обліку - собівартість одиниці продукції розраховують за сумою витрат усіх цехів. Цей метод використовують у виробництвах з механічною складанням деталей, вузлів і виробів в цілому, де технологічний процес між цехами тісно взаємозалежний, а останню продукцію випускає останній в технологічному ланцюжку цех. Тут фактична собівартість визначається після закінчення виконаного замовлення. Вся сума витрат буде становити її собівартість.
Позамовний метод обліку і калькулювання продукції застосовують в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах на підприємствах важкої індустрії, у суднобудівній промисловості (на будівництво корабля, виготовлення турбіни і т.п.), де виробляють продукцію в індивідуальному виконанні.
Попередільний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, застосовується в тих галузях промисловості, де характерний поділ технологічного процесу на окремі фази обробки вихідного матеріалу і обробляється сировину послідовно проходить декілька окремих самостійних фаз обробки - переділів (нафтопереробна, текстильна промисловість і т.д. )
Переділ - це сукупність технологічних операцій, які завершуються виробленням проміжного продукту (напівфабрикату) або отриманням закінченого готового продукту.
Витрати на виготовлення продукції таких виробництв обліковуються за видами однорідних виробів, статтями калькуляції та переділів.

1.4 Узагальнення та складання зводу витрат на виробництво продукції
При журнально-ордерній формі рахівництва витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) узагальнюються наступним чином.
Після відображення витрат у відомості № 12 і балансування її підсумків їх переносять у розрізі кореспондуючих рахунків у журнал-ордер № 10. Також збалансовані підсумки відомості № 15 заносяться до першого розділу журналу-ордера 10.
Дані першого розділу журналу-ордера 10 служать підставою для розрахунку витрат на виробництво за економічними елементами та розрахунку собівартості обсягу продукції.
У другому розділі журналу-ордера № 10 визначаються витрати за економічними елементами.
У третьому розділі журналу-ордера № 10 проводиться розрахунок собівартості продукції.
Журнал ордер 10 / 1 є продовженням журналу-ордера 10. У ньому відображаються обороти за кредитом тих же рахунків, що і в журналі-ордері 10, але в кореспонденції з дебетом невиробничих рахунків (крім рахунків обліку витрат виробництво). Підсумки підсумовують і одержують загальну суму оборотів по кредиту рахунків для запису в Головну книгу.
Зміст і структура записів у журналах-ордерах № 10 і 10 / 1 залежать від використовуваного на підприємстві варіанти обліку витрат на виробництво, випуску та реалізації продукції (робіт, послуг).
При застосуванні традиційного варіанту обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції, робіт, послуг (з включенням всіх непрямих витрат, що збираються на рахунках 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати» у виробничу собівартість готової продукції) інформація про валові витрати за звітний місяць ( дебетовий оборот за рахунком 20) формується в розділі 1 журналу-ордера № 10. Після розрахунку фактичної собівартості готової продукції вона списується з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво» у дебет рахунку 40 «Готова продукція».
Зведений облік витрат на виробництво організовується за бесполуфабрікатний і напівфабрикатного варіанту.
При бесполуфабрикатном варіанті витрати враховуються за місцем їх виникнення до випуску продукції в цілому по цеху (переділу), фактична собівартість напівфабрикатів не обчислюється, а їх рух у виробництві відбивається лише в оперативному обліку в натуральному вираженні.
Витрати на напівфабрикати, передані іншим цехам, продовжують значитися в складі виробничих витрат цехів-виробників до моменту випуску готової продукції. При обчисленні собівартості готової продукції витрати цехів, які беруть участь в її виготовленні, підсумовуються з урахуванням залишків незавершеного виробництва.
При напівфабрикатної варіанті рух напівфабрикатів із цеху в цех оформляється бухгалтерськими записами і після кожного переділу калькулюється собівартість напівфабрикатів. При цьому бухгалтерські записи на рахунку 20 «Основне виробництво» виробляються стільки разів, скільки фаз обробки проходячи передані у виробництво сировина і матеріали, перш ніж перетворитися на готовий продукт.
Записи на рахунках з основних операцій обліку витрат на виробництво наведені нижче.
Таблиця 1.4 - Типові проводки використовуються для обліку витрат на виробництво

Зміст операції	Дебет	Кредит
Списання витрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів	20, 23, 25, 26	10
Нарахування зносу виробничих них основних засобів	20, 23, 25, 26	02

Нарахування зносу нематеріальних активів	20,23,25,26	05
Нарахування заробітної плати персоналу підприємства	20, 23, 25,26	70
Нарахування до фонду соціального захисту населення	20,23,25,26	69
Нарахування екологічного податку	20, 23, 25,26	68
Збір за торгівлю з транспортних засобів, збір за оформлення закордонних відряджень, за проїзд великовантажних машин	20,26	68
Нарахування страхових платежів по обов'язковому майновому страхуванню	20, 23, 25, 26	76
Нарахування орендної плати: - За звітний період	20,23,25,26	76
- За майбутні періоди	97	76
потім списання на витрати виробництва	20, 23, 25,26	97
Сплата відсотків за короткострокових вим позиками, отриманими під про- ротні кошти	20, 23, 25, 26	51
Оплата виробничих послуг сторонніх підприємств (інформаційні, аудиторські та ін)	20, 25, 26, 60,76	60,76,51
Оплата прямих виробничих витрат чеками з лімітованих чекових книжок, акредитивами	20	55-1,2
Оплата і операційно-господарських витрат	20, 23, 25, 26	71
Нарахування компенсації за використання особистого транспорту для службових цілей	20,23, 25, 26	73
Оплата виробничих витрат готівкою	20, 23, 25, 26	50

Закриття рахунків 25 і 26	20	25,26
Нарахування резерву майбутніх витрат і платежів (на ремонт основних засобів тощо)	20, 23, 25, 26	96

2 ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І калькулювання собівартості продукції на ВАТ «Вітебські килими»
2.1 Облік витрат на виробництво
Основними завданнями бухгалтерського обліку витрат на виробництво є:
- Своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, а також не продуктивних витрат і втрат, що допускаються на окремих ділянках виробництва;
- Контроль за ефективним використанням сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива, енергії, фонду оплати праці, за дотриманням кошторисів витрат на обслуговування і управління виробництвом;
- Виявлення результатів діяльності структурних госпрозрахункових підрозділів організації щодо зниження собівартості продукції;
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції.
ВАТ "Вітебські килими" є правонаступником Вітебського виробничого килимового об'єднання ім. 50-річчя БРСР і створено в лютому 1994 року шляхом перетворення останнього у відкрите акціонерне товариство. Засноване в 1947 році на базі льнопрядильная фабрики "Двіна", яка в свою чергу була побудована в 1900 році бельгійськими акціонерами.
У лютому 1994 року Вітебське виробниче килимове об'єднання перетворено у відкрите акціонерне товариство "Вітебські килими".
Відкрите акціонерне товариство «Вітебські килими» має закріплені за ним основні і оборотні кошти і самостійний баланс, є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням, товарний знак та інші обов'язкові реквізити.
В даний час ВАТ "Вітебські килими" є одним з провідних підприємств країни. До його складу входять три структурні підрозділи:
1. Ткацько-оздоблювальна фабрика;
2. Фабрика прошивних килимових виробів;
3. Фабрика нетканих матеріалів.
Для виконання викладених вище завдань, ВАТ «Вітебські килими» сроят роботу бухгалтерії організації, в першу чергу, грунтуючись на Законі Республіки Білорусь «Про бухгалтерський облік і звітності» від 25 червня 2001р. № 42-3.
Первинними джерелами інформації для проведення економічного аналізу на ВАТ «Вітебські килими» є дані, представлені всіма економічними та технічними службами.
Планування, аналіз і облік собівартості на ВАТ «Вітебські килими» ведуть за елементами витрат і калькуляційних статтях витрат. Для планування собівартості на підприємстві складаються калькуляції на кожен виріб. Виходячи з витрат на виробництво і певного рівня рентабельності встановлюється ціна на продукцію за чинною системою ціноутворення. При аналізі фактичної собівартості виявляються причини економії чи перевитрати по кожній статті витрат, встановлюються резерви подальшого зниження собівартості продукції.
ВАТ «Вітебські килими» при складанні калькуляції і розрахунку собівартості продукції спираються на Постанову Міністерства економіки Республіки Білорусь, Міністерства фінансів Республіки Білорусь, Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь Про затвердження Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) 30 жовтня 2008р. № 210/161/151, даний положення набуло чинності з 26.01.2009г. Міністерством фінансів Республіки Білорусь 30января 1998р. № 3, Міністерством статистики та аналізу Республіки Білорусь 30 січня 1998р. № 01-21/8 та Міністерством праці Республіки Білорусь 30 січня 1998р. № 03-02-07/300, з подальшими змінами і доповненнями, а також на галузеві нормативні документи.
Крім того, ВАТ «Вітебські килими» здійснює виробництво окремих видів продукції, які мають свої особливості, і пов'язані з легкої промисловості державного концерну «Беллегпром», який додатково розробив і затвердив методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах легкої промисловості. Причому особливості складу витрат, що не знайшли відображення в зазначених Основних положеннях, узгоджені з Міністерствами економіки, фінансів, статистики та аналізу.
Основний класифікаційної угрупованням витрат, використовуваної на ВАТ «Вітебські килими» в плануванні і обліку є групування за статтями витрат:
- Зворотні відходи;
- Сировину за вирахуванням відходів;
- Допоміжні матеріали;
- Зарплата основна;
- Відрахування на соціальні потреби (34%);
- Енергія всіх видів на технологічні цілі;
- Загальновиробничі витрати;
- Загальногосподарські витрати;
- Позавиробничі витрати.
При цьому організовується роздільний облік витрат за статтями калькуляції.
Згідно діючої облікової політики ВАТ «Вітебські килими»:
- Виробничі запаси, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, запасні частини і агрегати, паливо, тара - враховуються за фактичною собівартістю придбання;
- Витрати на виробництво продукції включаються до собівартості продукції, того звітного періоду до якого вони належать, незалежно від часу оплати - попередня або подальша;
- Облік незавершеного виробництва серійної та масової продукції ведеться за прямими статтями витрат (за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів);
- Облік витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції виробляється попередільним методом з елементами нормативного.
Облік витрат на виробництво здійснюється в системі бухгалтерських рахунків, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та інструкцією по його застосуванню, затвердженої рішенням колегії Мінфіну Республіки Білорусь від 30 травня 2003р. № 89 та інструкції щодо його застосування.
Сутність попередільного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, що застосовується на ВАТ «Вітебські килими» в тому, що виріб виготовляється в результаті перетворення вихідної сировини в умовах послідовної стадії обробки (переділів). Облік витрат ведеться по переділах (апаратний, прядильний, підготовчо-ткацький, оздоблювальний цех тощо), а всередині них - по агрегатів (ділянкам, хімічним установкам), статтями калькуляції і видами продукції. Прямі витрати враховуються по кожному переділу, а непрямі - по цеху, виробництву, підприємству в цілому з наступним розподілом між собівартістю продукції переділів згідно з прийнятою на підприємстві базі.
З метою поліпшення оперативного управління собівартістю продукції підприємство поряд з попередільним методом використовує елементи нормативного методу, який здійснюється на основі діючих вказівок щодо застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво та калькулювання розрахунковій (плановій) і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг), створена система чинних прогресивних норм і нормативів. Для більшої ефективності нормативного методу на ВАТ «Вітебські килими» впровадило прогресивні норми споживання ресурсів, які враховують новітні досягнення техніки, передовий досвід організації виробництва.
З метою удосконалення обліку витрат на досліджуваному підприємстві проаналізуємо порядок застосування зазначених методів на прикладі обліку та формування собівартості досліджуваного об'єкта аналізу по ділянці виробництва (технологічний перехід грунтової тканини).
2.2 Облік прямих витрат
Облік матеріальних цінностей на ВАТ «Вітебські килими» забезпечує контроль за рухом, збереженням, списанням їх на виробництво, дотриманням норм виробничих запасів, а також виявленням від норм витрат у процесі виробництва.
Організація обліку на підприємстві матеріальних цінностей грунтується на діючих інструкціях, положеннях та інших нормативних документах з обліку матеріалів, господарського інвентарю, тари.
Наявність і рух усіх видів матеріальних ресурсів відображається на рахунку 10 «Матеріали». Перелік загальноприйнятих субрахунків до рахунку 10 «Матеріали» на ВАТ «Вітебські килими» доповнювався, у зв'язку з розширенням номенклатури застосовуваних матеріальних ресурсів.
Під витратою сировини, матеріалів, палива, енергії, покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів на виробництво розуміється їх споживання безпосередньо в процесі виробництва продукції, виконаних робіт, послуг.
Основним документом з оформлення відпуску сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів, інструментів у виробництво є лімітно-забірні карти і вимога при відпуску разового споживання. Матеріальні цінності можуть відпускатися у виробництво понад ліміт по особливому вимогу при наявності відповідного письмового дозволу керівника підприємства. При заміні матеріалів, передбачених технологією, іншим матеріалом оформляється вимога на заміну.
На підставі зазначених первинних документів, які формуються в розрізі цехів, виробів, рахунків синтетичного обліку, проводиться списання вартості матеріалів на відповідні об'єкти обліку або калькулювання прямим шляхом. При цьому матеріали можуть відпускатися у виробництво або безпосередньо із заводського складу, або через цехові комори. Відпустка матеріальних цінностей із заводського складу в комори цехів являє собою їх внутрішнє переміщення і в кінці місяця підсумки цього руху відображаються у відомості витрат сировини, матеріалів по складу.
За даними про надходження, повернення, використанні і з урахуванням залишків сировини і матеріалів на початок і кінець місяця цехи щомісяця складають звіти про витрату сировини, матеріалів на виробництво продукції по кожному їх виду (додаток А). Фактичний же їх витрата на виробництво визначається з урахуванням залишків невикористаних цінностей на початок і кінець звітного періоду.
На кінець звітного місяця на дільниці проводиться комісійна зняття залишків матеріалів і сировини. На підставі первинних документів і звітів цехів для списання витрачених матеріальних цінностей на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку складається розроблена таблица 1 "Розподіл витрати матеріалів".
Дані розподілу витрачених матеріалів з разработочной таблиці 1 переносяться в регістри аналітичного обліку виробництва, відомості 12, 15 (додаток Б), журнали-ордери 10, 10 / 1.
Зміст і структура записів у журнал - ордерах 10,10 / 1 залежать від використовуваного на підприємстві варіанти обліку витрат на виробництво, випуску продукції (робіт, послуг).