Облік витрат на виробництво Завдання обліку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Облік витрат на виробництво

Зміст

Введення

  1. Загальні положення та завдання обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

  2. Види і класифікація витрат на виробництво

  3. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)

  4. Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

  5. Облік витрат за економічними елементами

  6. Облік витрат по калькуляційних статтях

  7. Документальне оформлення, облік і розподіл витрачених у виробництві матеріальних, трудових і фінансових ресурсів

  8. Облік витрат на підготовку і освоєння нових виробництв

  9. Синтетичний і аналітичний облік витрат на основне виробництво

  10. Облік і розподіл загальновиробничих витрат

  11. Облік і розподіл загальногосподарських витрат

  12. Облік непродуктивних витрат і втрат

  13. Облік та оцінка незавершеного виробництва

  14. Особливості обліку і розподілу витрат допоміжних виробництв

  15. Зведений облік витрат на виробництво

  16. Облік результатів діяльності обслуговуючих виробництв

Введення

Виробництво призначене для виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення потреб людей.

У процесі виробництва використовуються основні, оборотні кошти і праця робітників. Всі витрати матеріальних і трудових ресурсів утворюють витрати виробництва. Сукупні витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції (робіт і послуг) у грошовому виразі називаються собівартістю продукції.

Розмір собівартості - один з показників ефективності виробництва - визначає, у що обходиться підприємству виготовлення і збут продукції. Чим нижча собівартість, тим ефективніше виробництво. Зниження собівартості дозволяє підприємству впевнено відчувати себе на конкурентному ринку.

Після вивчення даного навчального елемента студент повинен знати:

- Загальні принципи організації обліку витрат на виробництво;

- Методи калькулювання собівартості продукції;

- Облік витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями;

- Склад витрат, що включаються і не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

- Методи оцінки незавершеного виробництва;

  • бази розподіл непрямих витрат.

повинен вміти:

  • правильно і своєчасно відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);

  • достовірно оцінювати незавершене виробництво;

  • правильно калькулювати собівартість продукції (робіт, послуг).

1. Загальні положення та завдання обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

Процес виробництва - основоположний процес у діяльності суб'єктів господарювання. За його характеру визначаються:

  • види основної діяльності організацій;

  • зміст товарного знака;

  • зміст знаків обслуговування;

  • назву організації;

  • формування статутного фонду;

  • формування фінансового результату.

Тому, необхідно вміло управляти витратами на виробництво продукції, обсягом випуску продукції, конкурентоспроможністю та якістю продукції, що випускається і т.д. Вирішувати ці проблеми можна за допомогою правильно організованого бухгалтерського обліку витрат на виробництво.

Облік витрат - це документальне відображення всіх витрат, угруповання їх за статтями калькуляції та за елементами, виявлення калькуляційних різниць від діючих норм витрат.

Калькулювання - це послідовні розрахунки по підрахунку собівартості одиниці продукції.

Між урахуванням витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції існує тісний взаємозв'язок. Це виявляється з одного боку в тому, що підставою для обчислення собівартості продукції є дані бухгалтерського обліку витрат на виробництво, з іншого боку, облік витрат організується з такою деталізацією, яка необхідна для калькулювання, контролю і управління собівартістю.

Згідно з "Основним положенням по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)" собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції організовуються за такими принципами:

- Узгодженість фактичних об'єктів обліку витрат з плановими;

- Безпосередній зв'язок витрат з процесами виробництва і обігу;

- Чітке розмежування витрат підприємства по сферах господарської діяльності;

- Включення всіх витрат по виробництву продукції звітного періоду в її собівартість;

- Розширення складу витрат, що відносяться на об'єкти їх обліку за прямим ознакою;

- Визначення впливу змін норм і відхилень від норм на собівартість;

- Узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання та обчислення на цій основі собівартості продукції за даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;

- Розвиток методології та організації обліку витрат на виробництво з метою їх наближення до міжнародних стандартів та світовій практиці.

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) регламентований Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими Міністерством економіки, Міністерством статистики та аналізу, Міністерством фінансів, Міністерством праці і введеними в дію з 1 березня 1998 р . з наступними змінами та доповненнями.

Основними завданнями бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є:

2. Види і класифікація витрат на виробництво

Всі витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) класифікуються:

Таблиця

Класифікація витрат на виробництво

Ознака класифікації

Види класифікації

Класифікаційні

групи

1

2

3

За складом

1. одноелементні

2. комплексні


За економічними елементами

1. елементні витрати



1. заробітна плата

2.стоімость витрачених матеріальних цінностей

3. нарахування амортизації і т. д.


2. комплексні витрати

1.общепроізводственние витрати

2.общехозяйственние витрати

По відношенню до технологічного процесу

1. основні


1. заробітна плата

2. матеріали і т. д.


2. накладні

1. загальновиробничі витрати

2. загальногосподарські витрати

По відношенню до обсягу виробництва

1.условно-постійні


1. витрати на освітлення

2. витрати на опалення

3. заробітна плата управлінського персоналу і т. д.


2.условно-змінні

1. витрати на основні матеріали

2. заробітна плата виробничих робітників і т. д.

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг)

1.Прямое


1. заробітна плата

2. матеріали і т. д.


2.косвенние

1. витрати на освітлення

2. витрати на опалення

3. робота машин і устаткування й т. д.

За характером витрат

1. виробничі

2. позавиробничі


За ступенем охоплення

1. плановані

2. неплановані


У залежності від часу виникнення і віднесення на собівартість

1. поточні

2. майбутні



За місцем виникнення витрат

1. за центрами відповідальності

1. виробництво

2. цеху

3. ділянки

4. інші


2. за характером виробництва

1. основні

2. допоміжні

За статтями калькуляції


1. сировину і матеріали

2. покупні напівфабрикати

3. зворотні відходи (віднімаються)

4. транспортно заготівельні витрати

5. Разом матеріали

6. заробітна плата робітників

7. нарахування на заробітну плату робітників

8. витрати по освоєнню виробництва

9. резерв на гарантійний ремонт

10. втрати від браку

11. загальновиробничі витрати

12. загальногосподарські витрати

13. Разом виробнича собівартість

14. комерційні витрати

15. Всього - повна собівартість

3. Склад витрат, що включаються до себестоімостьпродукціі (робіт, послуг)

У собівартість продукції (робіт, послуг) включаються:

- Витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), обумовлені технологією і організацією виробництва;

- Витрати, пов'язані з використанням природної сировини;

- Витрати на підготовку і освоєння виробництва:

- Витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва;

- Витрати, пов'язані з винахідництвом і рационализаторством

- Витрати на обслуговування виробничого процесу;

- Витрати із забезпечення нормальних умов праці та охорони праці;

- Поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення: очисних споруд, золоуловлювачів

- Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

- Витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

- Оплата відповідно до законодавства трудових відпусток, соціальних відпусток із збереженням заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, оплата пільгових годин підлітків, оплата перерв у роботі матерів для годування дитини, оплата часу, пов'язаного з проходженням медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, інші види оплат;

- Обов'язкові відрахування від всіх видів оплати праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), незалежно від джерел виплат, за встановленими законодавством нормами до фонду соціального захисту населення та державний фонд сприяння зайнятості;

- Плата за відсотками за позички (крім відсотків по прострочених і відстроченим позиках і позиками, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів і нематеріальних активів).

- Відрахування в спеціальні галузеві і міжгалузеві позабюджетні фонди, вироблені відповідно до встановленого законодавством порядку;

- Витрати, пов'язані зі збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг): упаковкою, зберіганням, транспортуванням до пункту, обумовленого договором, навантаженням у транспортні засоби (крім тих випадків, коли вони відшкодовуються покупцями понад ціни за продукцію); оплатою послуг банків-

- Витрати на відтворення основних виробничих фондів, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) у формі амортизаційних відрахувань на повне відновлення від вартості основних фондів, включаючи індексацію амортизаційних відрахувань, вироблену відповідно до встановленого порядку;

- Знос нематеріальних активів, що використовуються в процесі статутної діяльності.

- Інші види витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) відповідно до встановленого законодавством порядку.

У фактичній собівартості продукції (робіт, послуг) відображаються також: втрати від браку; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування виробів, на які встановлено гарантійний термін служби; втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин; виплати працівникам, які вивільняються з підприємств і організацій у зв'язку з їх реорганізацією, скороченням чисельності працівників і штатів; недостачі матеріальних цінностей у виробництві і на складах в межах норм природних втрат.

Не підлягають включенню до собівартості продукції, робіт, послуг:

витрати на виконання самим підприємством або оплату робіт (послуг), не пов'язаних з виробництвом продукції (роботи з благоустрою міст і селищ, надання допомоги сільському господарству та інші види робіт); витрати на виконання робіт з будівництва, обладнання та утримання (включаючи амортизаційні відрахування і витрати на всі види ремонту) культурно-побутових та інших невиробничих об'єктів, що знаходяться на балансі підприємств, а також робіт, які виконуються в порядку надання допомоги та участі в діяльності інших підприємств і організацій

4. Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Технологія та організація виробництва вимагають різного поєднання способів і прийомів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості. Використовуються такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості: позамовний, попередільний, простий, нормативний.

Позамовний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Об'єктом обліку і калькулювання при позамовному методі є окремий виробничий замовлення, який створюється на заздалегідь визначену кількість продукції. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для обчислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат ділиться на кількість випущених виробів. В аналітичному обліку витрати групуються за замовленням в розрізі статей калькуляції.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом, коли випускається підприємством продукція однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки, наприклад, в металургії, текстильної, деревообробної промисловості та ін Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях ( фазам) виробничого процесу. Наприклад, на текстильних комбінатах - за трьома стадіями: прядильне, ткацьке, оздоблювальне виробництво; у деревообробній промисловості: зовнішня обробка деревини - розпилювання (брус, дошки), обробка і виготовлення готових виробів (двері, рами). Кожен переділ за винятком останнього, являє закінчену фазу обробки сировини, в результаті організація отримує напівфабрикати власного виробництва, які використовуються в подальших переділах або реалізуються на сторону.

Простий метод застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, що не мають напівфабрикатів і незавершеного виробництва. У цих підприємствах всі виробничі витрати за звітний період становлять собівартість всієї виробленої продукції (робіт, послуг). Собівартість одиниці продукції обчислюється шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість одиниць продукції.

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. Він застосовується на підприємствах з масовим і серійним характером виробництва. Обов'язковою умовою його застосування є складання нормативної калькуляції за діючими на початок місяця нормам і подальше систематичне виявлення в поточному порядку відхилень від цих норм (економії або перевитрати). В кінці місяця. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причин і винуватців, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати їх у процесі роботи. При цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормах і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативів.

5. Облік витрат за економічними елементами

Витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

- Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні потреби;

- Амортизація основних фондів;

- Інші витрати.

В елементі "Матеріальні витрати" відображається вартість:

- Придбаних з боку сировини і матеріалів, які входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції (проведенні робіт, наданні послуг);

- Покупних матеріалів, використовуваних в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і для пакування продукції або витрачаються на інші виробничі та господарські потреби

- Робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми підприємствами або виробництвами і господарствами підприємства, що не відносяться до основного виду діяльності, а також підприємцями без утворення юридичної особи.

- Природної сировини

- Придбання з боку палива всіх видів, що витрачається на технологічні цілі, вироблення всіх видів енергії

- Покупної енергії всіх видів (електричної, теплової, стисненого повітря, холоду та інших видів), що витрачається на технологічні потреби підприємства.

- Втрат від недостачі надійшли матеріальних ресурсів у межах норм природного убутку;

- Платежі підприємств за видобуток природних ресурсів та викиди (скиди) в навколишнє середовище в межах встановлених лімітів, а також суми податку за переробку нафти і нафтопродуктів.

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, виключається вартість поворотних відходів.

В елементі "Витрати на оплату праці" відображаються:

- Виплати заробітної плати за фактично виконану роботу, обчислені виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів відповідно до прийнятих на підприємстві формами і системами оплати праці; вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати працівникам;

- Виплати за системами преміювання робітників, керівників, фахівців і службовців за виробничі результати, в розмірах, передбачених чинним законодавством, за економію сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, надбавки за професійну майстерність, за високі досягнення у праці і т.д.;

- Виплати компенсуючого характеру, пов'язані з режимом роботи та умовами праці, в тому числі: надбавки та доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в нічний час, понаднормову роботу, роботу в багатозмінному режимі, за суміщення професій, розширення зон обслуговування, за роботу в важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці тощо;

- Оплата відповідно до чинного законодавства трудових відпусток, соціальних відпусток із збереженням заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, оплата пільгових годин підлітків, оплата перерв у роботі матерів для годування дитини, а також часу, пов'язаного з проходженням медичних оглядів, виконанням державних обов'язків; виплати працівникам, які вивільняються з підприємств і з організацій у зв'язку з їх реорганізацією, скороченням чисельності працівників і штатів; надбавки до заробітної плати за тривалість безперервної роботи (винагороди за вислугу років, стаж роботи) відповідно до чинного законодавства;

В елементі "Відрахування на соціальні потреби" відображаються обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами до фонду соціального захисту населення, державний фонд сприяння зайнятості від всіх видів оплати праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), незалежно від джерел виплат, крім тих , на які страхові внески не нараховуються.

В елементі "Амортизація основних фондів" відображається сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з балансової вартості та затверджених у встановленому порядку норм, методів і правил, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини, а також індексацію амортизаційних відрахувань, вироблену в відповідно до законодавства.

До елементу "Інші витрати" у складі собівартості продукції (робіт, послуг) відносяться:

- Податки, збори та інші платежі в бюджет і позабюджетні фонди, вироблені відповідно до встановленого законодавством порядку і що відносяться на собівартість продукції, крім місцевих податків і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

- Страхові внески за видами обов'язкового і добровільного страхування

- Плата за відсотками за позички (крім відсотків по прострочених і відстроченим позиках і позиками, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів і нематеріальних активів);

- Оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, банків, пов'язаних з обслуговуванням підприємств;

- Плата стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону;

- Плата за підготовку і перепідготовку кадрів;

- Оплата консультаційних та інформаційних послуг, а також аудиторських послуг з обов'язкової аудиторської перевірки в межах норм, встановлених законодавством; винагороду за створення і використання об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій;

- Компенсація за зношування (амортизацію) використаних для потреб підприємства особистих транспортних засобів, обладнання, інструментів і пристроїв згідно з законодавством;

- Оплата робіт із сертифікації продукції, товарів, робіт, послуг; витрати на гарантійний ремонт та обслуговування виробів, на які встановлено гарантійний термін служби; орендна плата;

- Лізингові платежі; витрати в межах норм, встановлених законодавством;

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать незалежно від часу оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата відпусток працівників тощо ).

Витрати, вироблені підприємством в іноземній валюті і підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг), відображаються у валюті, що діє на території Республіки Білорусь, у сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку Республіки Білорусь, що діє на дату здійснення операцій.

  1. Витрати на виробництво, що включаються до статей витрат

Номенклатура статей калькуляції на більшості підприємств може бути представлена ​​в наступному вигляді:

Таблиця

Номенклатура статей калькуляції

Найменування

статті витрат

Зміст і характеристика витрат

1

2

1.Сирье і матеріали

Включають витрати і матеріали як безпосередньо входять до складу готової продукції, так і допоміжні.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру

Включаються витрати на придбання в порядку виробничої кооперації готових покупних виробів і напівфабрикатів, які використовуються на комплектування продукції даного підприємства або зазнають додаткової обробки на даному підприємстві для отримання готової продукції (виробів). У цю ж статтю входять витрати на оплату послуг виробничого характеру, що надаються сторонніми підприємствами і організаціями, які можуть бути прямо віднесені на собівартість окремих виробів, видів продукції, робіт, послуг




(Виконання окремих операцій, пов'язаних з виготовленням конкретних виробів, часткова обробка та обробка напівфабрикатів і виробів тощо)

3. Зворотні відходи

Вартість зворотних відходів виключається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

4. Паливо і енергія

Включають витрати на паливо, електричну, теплову та інші види енергії, що витрачаються на технологічні і рухові цілі безпосередньо у виробництві даної продукції.

5. Заробітна плата виробничих робітників

Включається основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників.

Основний є заробітна плата виробничих робітників, безпосередньо пов'язаних з виготовленням (виробленням) продукції (робіт, послуг). До її складу включаються: оплата операцій і робіт за відрядними нормами і розцінками, а також оплата праці за тарифними ставками (окладами) робітників-почасовиків, зайнятих безпосередньо виконанням виробничого процесу і окремих технологічних операцій; доплати і виплати, передбачені законодавством про працю та положень про оплаті праці, прийнятими на підприємстві, за несприятливі умови праці (роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, роботу в багатозмінному режимі, у нічний час, інтенсивність праці тощо), відхилення від нормальних умов праці (у зв'язку з відступами від встановленого технологічного процесу та ін), інші доплати (за суміщення професій, посад, розширення зон обслуговування або збільшення обсягу робіт, класність, керівництво бригадою тощо); премії робітникам за виробничі результати (включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів), нараховані відповідно до діючих на підприємстві преміальними системами; оплата за договорами (контрактами) робіт, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг).

Додатковою є заробітна плата виробничих робітників, передбачена законодавством про працю та положень з оплати праці, прийнятими на підприємстві, за опрацьованим на виробництві (неявочное) час. Сюди входять: оплата чергових і додаткових відпусток; оплата пільгових годин підлітків; оплата перерв у роботі годуючих матерів; оплата часу, пов'язаного з проходженням медичних оглядів; виконанням державних і громадських обов'язків; одноразові винагороди за вислугу років; оплата навчальних відпусток і т.п.

6. Відрахування на соціальне страхування

Визначається їх сума за встановленими нормативами від основної та додаткової плати робітників: на державне соціальне страхування та забезпечення, єдиний платіж.

7. Витрати на підготовку і освоєння виробництва

Включаються витрати: на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати); на освоєння та підготовку нових видів продукції серійного і масового виробництва і технологічних процесів, створення нових видів сировини і матеріалів (нові види продукції), включаючи витрати на проведення науково -дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і технологічних робіт (по підприємствах, які не здійснюють відрахування у позабюджетний фонд НДДКР); з підготовки та освоєння випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва.

Всі перераховані вище статті витрат відносяться до прямих витрат і, як правило, безпосередньо включаються до собівартості тієї продукції, з виробництвом якої вони пов'язані Виняток можуть становити витрати на паливо і енергію, які включаються до витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

Включає заробітну плату ремонтних робітників цеху, амортизаційні відрахування від вартості обладнання і транспортних засобів цеху, витрати на їх утримання та поточний ремонт та інші витрати цеху, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування і транспортних засобів. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються на окремі види продукції, що випускається цехом продукції.

9. Знос інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати

Відображається частка вартості спеціальних інструментів і пристосувань, включаючи витрати по їх ремонту та підтримання в справному стані, а також інших спеціальних витрат, які переносяться на одиницю продукції.

До інструментів і пристроїв цільового призначення (спеціальної технологічної оснастки) відносяться моделі, кокілі, опоки, штампи, прес-форми, різний спеціальний інструмент і пристосування, призначені для виробництва тільки певних виробів.

10. Загальновиробничі витрати

Включає витрати на утримання апарату управління та іншого персоналу цеху, амортизаційні відрахування від вартості цехових будівель і споруд та інвентарю, витрати на їх утримання та поточний ремонт, на проведені в цеху випробування, досліди,

Перераховані вище статті витрат є безпосередні витрати цеху на виробництво продукції і утворюють цехову собівартість, яка показує, у що обходиться цеху виготовлення даної продукції.

11. Загальногосподарські витрати

Включають витрати на утримання апарату управління та іншого (не управлінського) персоналу підприємства, відрахування на утримання вищестоящих організацій, амортизаційні відрахування від вартості основних фондів загальнозаводського призначення, витрати на їх утримання та поточний ремонт, витрати на утримання і загальнозаводських лабораторій, охорону праці, підготовку кадрів та інші витрати загальнозаводського характеру (поштово-телеграфні, канцелярські, відрядження тощо).

Загальнозаводські витрати відносять на собівартість окремих видів продукції, що випускається.

12. Інші виробничі витрати

Включають витрати на стандартизацію, централізовану технічну пропаганду та інші витрати, не пов'язані ні до однієї з попередніх статей. Ці витрати зазвичай розподіляють між окремими видами продукції пропорційно сумі витрат за всіма попередніми статтями.

Сума витрат по перерахованим вище статтях витрат утворює собівартість виробництва продукції підприємством.

13. Позавиробничі витрати

Враховують витрати підприємства, пов'язані з реалізацією готової продукції, які складаються з витрат на тару і упаковку,

транспортування продукції до станції відправлення, комісійних зборів та інших витрат по збуту.

Сума витрат за всіма статтями калькуляції становить повну собівартість продукції, що показує загальні витрати підприємства на виробництво і реалізацію даної продукції.

  1. Документальне оформлення, облік і розподіл витрачених у виробництві натуральних, трудовихі фінансових ресурсів

Облік і розподілу матеріалів. Порядок обліку та витрачання матеріалів відображений на малюнку 4:

У деяких випадках при виготовленні з однорідної сировини різних видів виробів пряме відношення матеріальних цінностей не завжди можливо. У таких випадках вдаються до умовного розподілу матеріалів між окремими виробами. Мають місце різні способи такого розподілу: нормативний; коефіцієнтний і ін

При нормативному методі для кожного виду продукції встановлюють норму витрати конкретного матеріалу на одиницю виробу.

Рис. Схема обліку та витрачання матеріалів

Потім визначають нормативні витрати матеріалу на фактичний випуск виробів шляхом множення норми на кількість виготовленої продукції. Після цього нормативні витрати матеріалу зіставляють з його фактичною витратою і визначають коефіцієнт. Коректуючи нормативні витрати на цей коефіцієнт, визначають фактичний витрата матеріалу на кожний виріб.

При коефіцієнтний метод кожному виробу присвоюється певний коефіцієнт. Причому одному з виробів встановлюється коефіцієнт, що дорівнює одиниці. Всі інші вироби прирівнюються по відношенню до цього виробу. Потім шляхом множення фактичного випуску виробів на встановлені коефіцієнти знаходять умовний випуск продукції в коефіцієнті-штуках (коефіцієнт-метрах, коефіцієнт-тоннах та ін.) Розподілом фактичної витрати матеріалів на весь випуск продукції на її умовний випуск в коефіцієнті-штуках (коефіцієнт-тоннах і ін) визначають витрату матеріалів на одиницю продукції умовного випуску. Помноживши цей витрата на умовний випуск кожного виробу, отримаємо фактичну витрату матеріалів у розрізі виробів.

Допоміжні матеріали, які використовуються на технологічні цілі зазвичай розподіляються пропорційно витраті основних матеріалів, вазі переробленої сировини або кількості виробленої продукції, за кошторисними ставками.

Облік відходів матеріалів. Відходи - це частина матеріалів, які втратили повністю або частково властивості сировини, тобто повномірної і конфігурацію (угари, усушка, випаровування), і вже не можуть використовуватися за прямим призначенням. Вони поділяються на поворотні і безповоротні. Зворотні відходи можуть використовуватися на даному підприємстві або реалізовуватися стороннім підприємствам, організаціям, установам (залишки сировини і матеріалів, обрізки, сливи та ін.) Вони оцінюються або за цінами "подібного сировини, або за цінами можливого використання. У Безповоротні відходи не можуть використовуватися або реалізовуватися на сторону (угари, розпил, випаровування тощо). Ці відходи не підлягають оцінці.

Зворотні відходи розподіляються між окремими виробами пропорційно вазі або вартості витрачених матеріалів. При можливості їх доцільно відносити на вироби прямим шляхом.

Облік енергетичних витрат. До них відносяться: паливо, електроенергія, вода, пара, газ і стисле повітря Вони виділяються в окрему статтю калькуляції "Паливо й енергія на технологічні цілі".

Паливо на технологічні цілі (вугілля, кокс, газ, дрова тощо), що використовується для підігріву або плавки металу, шихти, сушіння деревини тощо, включається до собівартості окремих видів продукції прямим або непрямим шляхом. Розподіл здійснюється пропорційно нормативному витраті на фактичний обсяг виробництва або вагою переробленої сировини. У залежності від цільового використання матеріальних цінностей у вигляді енергетичних ресурсів дебетуються рахунки 20,23,25,26,28,97 і кредитується рахунок 10

Енергія, пар, газ і стиснене повітря на технологічні цілі включаються до витрат на основі даних вимірювальних приладів прямим призначенням. При неможливості обліку енергоресурсів за прямим призначенням їх розподіляють по кошторисним (нормативним) ставками витрати, які розробляються на одиницю продукції та ін У залежності від цільового використання енергетичних ресурсів дебетуються рахунки 20,23,25,26,28,97 і кредитується рахунок 23 або 60 , 76.

Вартість енергетичних ресурсів, витрачених на утримання устаткування і господарські потреби, враховується на рахунках 25 і 26.

Облік і розподіл витрат на оплату праці: Найважливішим елементом собівартості продукції є заробітна плата. Вона виділена в окрему статтю і включає основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників. Вона включається в собівартість відповідних видів продукції прямим або непрямим шляхом.

Прямим шляхом включається заробітна плата робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням конкретних виробів з відрядною оплатою праці.

Погодинна заробітна плата, оплата понаднормових, простоїв, доплати бригадирам, доплати за відступи від нормальних умов праці, за роботу в нічний час, премії та інші виплати, не пов'язані з виготовленням певного виду продукції, розподіляються непрямим шляхом. На багатьох підприємствах застосовують нормативний спосіб розподілу зарплати. У цьому випадку спочатку розраховують кошторисні ставки витрат на заробітну плату на одиницю продукції з урахуванням запланованого обсягу виробництва, встановленої кількості робочих місць, тарифних ставок, норм часу та ін Причому час на почасові роботи на одиницю продукції найчастіше визначають виходячи із загальної чисельності бригади або окремих виробничих робітників, які перебувають на погодинній оплаті, і запланованого обсягу випуску конкретного виду продукції. Потім всю фактично нараховану заробітну плату відносять на окремі види продукції пропорційно зазначеним кошторисних ставок.

Застосовують і інші способи розподілу заробітної плати: пропорційно прямій заробітній платі робітників-відрядників; пропорційно вазі перероблених сировини, матеріалів і напівфабрикатів; пропорційно коефіцієнтам трудомісткості та ін Способи розподілу заробітної плати регламентуються галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг ).

Додаткова заробітна плата, як правило, відноситься на окремі види виробів пропорційно основній. Окремі види заробітної плати, що не мають прямого зв'язку з виготовляється продукцією, відносяться на рахунки загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

Розподіл заробітної плати за напрямами витрат у розрізі цехів проводиться в разработочной таблиці форми № 1 "Розподіл заробітної плати", яку зводять за даними первинних та зведених бухгалтерських документів. У залежності від цільового використання трудових ресурсів дебетуються рахунки 20,23,25,26,28,97 і кредитується рахунок 70.

Результати розподілу відображаються у відомостях 12, 13, 15, журналах ордерах 10, 10 / 1 та ін Відповідно до щорічно встановлюються підприємством відсотком до заробітної плати робітників (працюючих) можуть проводитися відрахування в резерв на оплату відпусток.

Облік податків та відрахувань від заробітної плати: Відрахування до фонду соціального захисту населення, а також суми нарахованого надзвичайного податку для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС та відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості включають до собівартості продукції прямим або непрямим шляхом пропорційно затратам з оплати праці. У залежності від цільового спрямування заробітної плати, по якій нараховуються податки та відрахування дебетується рахунок 20 і кредитуються рахунки 68,69.

8. Облік витрат на підготовку і освоєння нових виробництв

Витрати на підготовку і освоєння нових виробництв виділяються в окрему статтю калькуляції. Вони, як правило, враховуються окремо за видами освоюваних виробів, об'єктів (підприємств, виробництв, цехів, агрегатів тощо) у розрізі встановленої номенклатури.

Витрати на підготовку і освоєння нових виробництв здійснюються за рахунок оборотних коштів або у наукомістких галузях - за рахунок спеціальних галузевих і міжгалузевих фондів науково-дослідних робіт. У першому випадку вони попередньо враховуються на рахунку 97 "Витрати майбутніх періодів" до закінчення підготовки та освоєння виробництва. Погашення витрат з освоєння та включення їх до собівартості продукції починається з переходу підприємства на серійний або масовий випуск нового виробу. Включення до собівартості виробів певної суми витрат на освоєння проводиться виходячи з кошторису і кількості виробів, наміченого до випуску за планом протягом не більше п'яти років з моменту початку їх виробництва.

Виходячи з щомісячного випуску нової продукції вони будуть включатися в собівартість продукції, поки вся сума цих витрат не буде погашена.

Аналітичний облік витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва, ведеться при журнально-ордерній формі - у журналі-ордері 15 по видам витрат і статтями затвердженого кошторису.

Підприємства, що виробляють відрахування в спеціальні галузеві і міжгалузеві фонди науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і освоєння нових видів наукомісткої продукції, освоєння нових видів продукції здійснюють за рахунок централізованих фондів

При відрахуванні до зазначених фондів на підприємстві складається кореспонденція рахунків: Дт рах. 20 "Основне виробництво" (стаття "Витрати на підготовку і освоєння виробництва"), Кт сч.68 "Розрахунки з податків і зборів".

Перерахування зазначених сум вищестоящої організації відбивається проводкою: Дт сч.68 "Розрахунки по податках і зборах", Кт рах. 51 "Розрахунковий рахунок".

Перед початком підготовки та освоєння виробництва підприємства становлять кошторис витрат у вищестоящу організацію, яка виділяє необхідні кошти і перераховує їх. При надходженні зазначених коштів підприємство робить запис: Дт рах. 51 "Розрахунковий рахунок", Кт рах. 86 "Цільове фінансування".

9 Синтетичний і аналітичний облік витрат на основне виробництво

Для обліку витрат на виробництво по калькуляційних статтях і економічними елементами призначений активний рахунок 20 "Основне виробництво". Сальдо за рахунком означає незавершене виробництво на початок і кінець звітного періоду. За дебетом рахунка відображаються витрати за статтями за випуском промислової продукції, сільськогосподарської продукції, будівельно-монтажних робіт та інше, а за кредитом рахунка - вихід продукції, робіт, послуг. До рахунку 20 можуть відкриватися такі субрахунки:

  1. промислове виробництво;

  2. сільськогосподарське виробництво;

  3. експлуатація транспорту і засобів зв'язку;

  4. експлуатація будівельних і монтажних робіт;

  5. виробництво проектних та вишукувальних робіт;

  6. виробництво геолого-разведивательскіх робіт;

  7. виробництво науково-дослідних і конструкторських робіт;

  8. утримання і ремонт автомобільних доріг;

  9. громадське харчування і т.д.

На першому субрахунку відображаються прямі витрати з виготовлення, обробки, складання та обробці продукції основного виробництва промислового характеру, а також витрати на обслуговування виробництва та управління, які враховані на рахунках 25, 26, 29.

На другому субрахунку враховуються витрати у рослинництві та тваринництві, а також з переробки сільськогосподарської продукції в окремих галузях землеробства, наприклад, в розплідниках, де вирощуються саджанці (садівництво). На цьому ж субрахунку відображають витрати по урожай майбутніх років, які обліковуються як незавершене виробництво, наприклад, витрати на посів озимих і багаторічних трав, підйом зябу, внесення органічних і мінеральних добрив, снігозатримання, освоєння нових земель і т.д.

На третьому субрахунку враховуються витрати самостійних організацій, що мають відокремлений баланс, які надають послуги шляхом експлуатації залізничного, повітряного, автомобільного та іншого транспорту, а також витрати транспортних організацій, які виконують експедиційні і навантажувально-розвантажувальні роботи. На цьому ж субрахунку організації зв'язку враховують витрати з надання послуг зв'язку.

На четвертому субрахунку підрядні будівельні організації враховують витрати на виробництво робіт з будівництва та монтажу об'єктів, що здійснюються для замовника. Підприємства-забудовники витрати по будівельно-монтажних робіт на цьому субрахунку не відображають.

На п'ятому субрахунку проектні та вишукувальні організації враховують витрати по виробництву робіт, які є основною діяльністю для цієї організації.

На шостому субрахунку враховуються витрати з виробництва геологорозвідувальних робіт, здійснюваних господарським способом.

На сьомому субрахунку враховуються витрати, здійснювані у порядку госпрозрахункової діяльності, науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних організацій.

На восьмому субрахунку дорожні господарства враховують експлуатаційні витрати з утримання та ремонту автомобільних доріг (капітальний, середній, поточний ремонт доріг, витрати з озеленення, витрати із зимового утримання доріг та інші).

На дев'ятому субрахунку враховується вартість сировини, що надійшла на кухню під звіт завідувача виробництвом. За дебетом субрахунку відображається вартість сировини, що надійшла, а по кредиту - вартість витраченої сировини для приготування проданих страв. В організаціях громадського харчування витрати з приготування блюд і реалізації їжі враховуються на рахунку 44 "Витрати на реалізацію" в розрізі статей.

Аналітичний облік ведеться в розвитку всіх синтетичних рахунків з обліку витрат на виробництво. Кожна організація обсяг, зміст, вид і форму аналітичної інформації формує самостійно, виходячи з технологічного процесу. Особливе значення має правильна організація обліку витрат за видами продукції, робіт, послуг і підрозділам. Дані аналітичного обліку використовують при складанні внутрішньої звітності, яка будується на інформації про види, кількості, одиницях виміру, цехах-виробниках, статтях витрат, що випускається. Аналітичний облік організують по кожному замовленню, виду робіт, виду продукції в розрізі статей калькуляції та місць виконання робіт (по цехах). При цьому аналітичний облік повинен забезпечити групування інформації за залишками незавершеного виробництва на початок і кінець періоду, за витратами за звітний місяць, за сумами, списаним у вигляді витрат на остаточний шлюб, за вартістю зекономлених матеріалів у виробництві і т.д.

Регістрами аналітичного обліку можуть служити виробничі звіти, картки обліку виробництва, а при журнально-ордерній формі обліку - відомість 12, в якій ведеться облік витрат по цехах; відомість 14, в якій ведеться облік втрат у виробництві; відомість 15, в якій ведеться облік загальновиробничих , загальногосподарських витрат; відомість 13, в якій ведеться облік обслуговуючих виробництв і господарств.

Синтетичний облік при журнально-ордерній форму обліку організується в журналі-ордері 10 і Головній книзі. У бухгалтерському обліку витрати на виробництво і вихід продукції відображаються:

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

20

10

На виробництво продукції основного виробництва списані матеріали та сировина, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби і деталі, паливо, тара, інвентар та господарські речі і т.д.

20

16

Списано суму відхилень фактичної собівартості матеріалів від облікової їх вартості, витрачених на основне виробництво.

20

23

На основне виробництво списані послуги допоміжних виробництв.

20

18

Списані суми ПДВ, пред'явлені продавцем і оплачені покупцем при придбанні матеріалів, використаних на основне виробництво, обороти по реалізації яких звільнені від ПДВ.

20

25, 26

На основне виробництво розподілені загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

20

28

На собівартість випущеної продукції списані остаточні втрати від браку.

20

97

У собівартість продукції включені витрати на підготовку і освоєння нових виробництв.

20

70,69,

68

Нарахована заробітна плата з відрахуваннями робітникам, зайнятим виробництвом продукції.

20

94

Віднесені податки і втрати від псування цінностей на витрати основного виробництва у межах природного убутку.

20

96

Нараховано резерв на оплату відпусток.

10

20

Оприбутковано поворотні відходи за цінами можливого використання.

43

20

Оприбутковано готову продукцію з виробництва за фактичною собівартістю.

40

20

Списані планові витрати на випуск продукції.

94

20

Встановлено недостача незавершеного виробництва в цехах.

10. Облік і розподіл загальновиробничих витрат

У бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати ведуться в розрізі наступних статей затвердженої номенклатури:

- Оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва,

- Амортизація будівель, споруд та інвентарю,

- Освітлення, опалення та утримання будівель і споруд,

- Ремонт будівель, споруд та інвентарю,

- Плата за орендовані приміщення, машини, обладнання,

- Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування,

- Інші витрати.

Крім вищезазначених витрат до загальновиробничих відносять непродуктивні витрати:

- Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин,

- Втрати від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки,

- Недостачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва за відсутності винних осіб або, у стягненні яких відмовлено судом,

- Інші непродуктивні витрати.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат організований у відомості 15. Синтетичний облік - у журналі-ордері 10 і Головній книзі.

Згідно Типового плану рахунків облік загальновиробничих витрат ведеться на збірно-розподільчому активному рахунку 25 "Загальновиробничі витрати". На кінець і початок звітного періоду рахунок залишків не має. За дебетом рахунка відображаються загальновиробничі витрати в розрізі статей, а по кредиту - розподіл загальновиробничих витрат. В кінці кожного звітного періоду витрати, враховані на рахунку 25, розподіляються згідно з галузевими інструкціями з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, по кожному цеху окремо між продукцією і виправленим шлюбом, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, між виробами. Наприклад, застосовуються такі методики розподілу загальновиробничих витрат:

  1. пропорційно основної заробітної плати робітників без прогресивно-преміальних доплат + витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (у машинобудуванні і металообробці);

  2. пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників без прогресивно-преміальних доплат (у швейній, взуттєвій, шкіряної, консервної промисловості);

  3. пропорційно затратам по переділу (в хімічній, нафтопереробній промисловості);

  4. пропорційно кількості виготовлених виробів або видобутої продукції (гірничодобувна промисловість, металургія, виробництво будівельних матеріалів і т.д.).

В обліку робляться записи:

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

1

2

3

25

02, 05

Нараховано амортизацію за основними засобами та нематеріальними активами, що експлуатуються у цехах виробництва.

25

10

Витрачені матеріали, інвентар та господарські речі для загальновиробничих потреб.

25

21

Витрата напівфабрикатів для загальновиробничих потреб.

25

23

Списано вартість послуг допоміжних виробництв.

25

97

Нараховано орендну плату в рахунок майбутніх періодів; відображена вартість передплати на технічну літературу.

25

43

Внутрішньозаводський відпуск готової продукції для загальновиробничих потреб.

25

60

Прийняті до оплати рахунки постачальників і підрядників за виконані роботи, надані послуги без урахування ПДВ.

25

70,69,

68

Нараховано заробітну плату і премії фахівцям загальновиробничого призначення; проведені відрахування від заробітної плати.

25

76

Нараховані суми платежів зі страхування майна і персоналу загальновиробничого призначення.

25

96

Нараховано резерв на оплату відпусток, на ремонт основних засобів загальновиробничого призначення.

25

94

Списано недостача і втрати від псування цінностей в межах норм природних втрат.

25

71

За авансовими звітами списані витрати на відрядження працівникам загальновиробничого призначення.

20

25

На основне виробництво розподілені загальновиробничі витрати в кінці звітного періоду.

23

25

На допоміжне виробництво розподілені загальновиробничі витрати в кінці звітного періоду.

97

25

Списані загальновиробничі витрати і включені у витрати на освоєння нових виробництв, підготовчі роботи в сезонних галузях промисловості

28

25

Списані витрати по виправних шлюбу.

90

25

Списані умовно-постійні витрати в реалізацію продукції, робіт, послуг.

11. Облік і розподіл загальногосподарських витрат

Типова номенклатура загальногосподарських витрат складається з наступних статей:

- Витрати на управління підприємством:

1) оплата праці адміністративно-управлінського персоналу, відрахування від заробітної плати,

2) відрядження і переміщення,

3) інші витрати (канцелярські, поштово-телеграфні, утримання і ремонт будівель адміністративно-управлінського призначення, оплата консультаційних, аудиторських послуг та інші.

- Загальногосподарські витрати:

1) утримання персоналу неуправленческого характеру,

2) амортизація будівель, споруд, інвентарю,

3) амортизація нематеріальних активів,

4) утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю,

5) виробництво дослідів, випробувань, досліджень, зміст загальнозаводських лабораторій,

6) витрати на винахідництво, технічне удосконалення та раціоналізаторські пропозиції,

7) послуги сторонніх організацій з проведення науково-дослідних робіт,

8) охорона праці та техніка безпеки,

9) утримання протипожежної та сторожової охорони,

10) підготовка кадрів,

11) організований набір робочої сили,

12) охорона навколишнього середовища,

13) інші витрати.

- Податки, збори і відрахування.

- Загальнозаводські непродуктивні витрати:

1) втрати від простоїв з внутризаводским причин,

2) недостачі матеріальних цінностей у межах норм природних втрат.

Аналітичний облік ведеться у відомості 15, синтетичний - у журналі-ордері 10 і Головній книзі.

Згідно Типового плану рахунків загальногосподарські витрати враховуються на збірно-розподільчому активному рахунку 26. Рахунок сальдо не має, тому що в кінці звітного періоду загальногосподарські витрати розподіляються також як і загальновиробничі. У бухгалтерському уч6ете робляться записи:

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

1

2

3

26

02,05

Нараховано амортизацію за основними засобами та нематеріальними активами загальногосподарського призначення.

26

10

Витрачені матеріали, інвентар та господарські речі для загальногосподарських потреб.

26

21

Витрачені напівфабрикати власного виробництва для загальногосподарських потреб.

26

23

Списано вартість послуг допоміжних виробництв.

23

97

Нараховано орендну плату за основними засобами загальногосподарського призначення, прийнятим в оренду без викупу; відображена вартість передплати на технічну літературу.

26

43

Внутрішньозаводський відпуск готової продукції для загальногосподарських потреб.

26

60

Прийняті до оплати рахунки постачальників і підрядників за виконані роботи, надані послуги без урахування ПДВ.

26

70, 69, 68

Нараховано заробітну плату і премії фахівцям; проведені відрахування від заробітної плати.

26

76

Нараховані суми платежів зі страхування майна і персоналу загальногосподарського призначення.

26

71

За авансовими звітами списані витрати на відрядження. На собівартість відносять витрати на відрядження у межах і понад установлені норми, але звіт ведеться окремо.

26

94

Списано недостача в межах норм природних втрат.

08

26

Списані загальногосподарські витрати, пов'язані з будівельним роботам; на витрати по зведенню тимчасових (титульних) споруд.

20

26

На основне виробництво розподілені загальногосподарські витрати

23

26

На допоміжне виробництво розподілені загальногосподарські витрати.

29

26

На витрати обслуговуючих виробництв і господарств розподілені загальногосподарські витрати.

97

26

Списані загальногосподарські витрати на освоєння нових виробництв.

76

26

Відшкодовано суми компенсацій загальногосподарських витрат за претензіями до стороннім організаціям та особам.

92

26

Відображено некомпенсируемое винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами, раніше віднесені на загальногосподарські витрати.

86

26

Списано частка загальногосподарських витрат на собівартість робіт, виконаних за рахунок коштів цільового призначення.

70

26

Утримано відшкодування заподіяної шкоди із заробітної плати адміністративного персоналу, винного в простоях.

  1. Облік непродуктивних витрат і втрат

У сучасних умовах господарювання важливе значення має зниження втрат і непродуктивних витрат на підприємствах і в об'єднаннях шляхом виявлення недоліків в організації процесу виробництва і реалізації продукції.

Непродуктивні витрати - це позапланові (вимушені) справжні матеріальні витрати підприємства, що виникають внаслідок порушень в його господарському механізмі, що допускаються як самим підприємством, так і іншими господарськими органами, що негативно впливають на кінцеві результати діяльності. Основні причини порушень в господарському механізмі:

  • внутрішньогосподарські - складаються з недоліків в організації виробництва і процесу праці, забезпечення випуску високоякісної продукції, матеріально-технічному забезпеченні виробництва, умови і порядок виконання власних договірних зобов'язань, організації відвантаження та реалізації готової продукції (товарів) споживачам, роботи із залучення до відповідальності осіб, винних в допущенні підприємством непродуктивних витрат;

  • зовнішні - складаються із протиправних дій постачальників, транспортних організацій та інших контрагентів, що виражаються в невиконанні або в неналежному виконанні прийнятих на себе договірних зобов'язань по матеріально-технічному забезпеченню підприємства або збуту (відвантаження) готової продукції (товарів).

До складу непродуктивних витрат і втрат входять:

  1. Втрати від браку.

  2. Втрати, що відносяться на позареалізаційні витрати:

  • не компенсовані винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами;

  • присуджені або визнані штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також витрати з відшкодування завданих збитків;

  • збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув;

  • не компенсовані втрати від стихійних лих.

  1. Непродуктивні витрати, що відносяться на витрати виробництва:

  • втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин;

  • втрати від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки;

  • втрати від списання нестачі і псування товарно-матеріальних цінностей при відсутності винних осіб або у стягненні яких відмовлено судом.

  1. Інші непродуктивні витрати:

  • виплачувані на підставі судових рішень допомоги в результаті втрати працездатності через виробничих травм;

  • виплати працівникам, що вивільняються з підприємства у зв'язку з його реорганізацією чи ліквідацією, а також у зв'язку зі скороченням чисельності працівників і штатів.

Однією з основних завдань бухгалтерського обліку витрат виробництва є сучасне і достовірне виявлення та визначення непродуктивних витрат і втрат понесених від шлюбу, простоїв, нестач і псування матеріальних цінностей. Облікова інформація дозволяє також встановити причини і відповідальних за нераціональне витрачання коштів підприємства.

Облік браку:

Шлюб являє собою непродуктивні витрати виробничих ресурсів. Він зменшує випуск придатної продукції і підвищує її собівартість.

Браком у виробництві прийнято вважати продукцію (вироби), напівфабрикати, вузли, деталі і конструкції, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або застосовуються лише після додаткових витрат на усунення наявних дефектів.

Вимоги до якості продукції зростають, тому перед відділами технічного контролю та іншими службами підприємства стоїть завдання щодо своєчасного виявлення, аналізу і профілактиці шлюбу. Зокрема, проводиться робота щодо запобігання шлюбу на основі впровадження комплексної системи управління якістю продукції і ефективного використання ресурсів.

У справі ефективної боротьби з браком велике значення має правильно організований облік втрат, встановлення причин і винуватців. Важлива роль відводиться його оперативному обліку за місцями виникнення, який здійснює служба відділу технічного контролю підприємства.

У всіх інших випадках виявлений у виробництві шлюб повинен бути документально зафіксований. При виявленні шлюбу працівники відділу технічного контролю роблять відповідні позначки у первинних документах з обліку виробітку (нарядах, рапортах, маршрутних листах).

Найбільш поширеним документом оформлення шлюбу є акт (повідомлення про шлюб), у якому працівники служби технічного контролю вказують найменування забракованого виробу, його технічний номер, номер операції, на якому шлюб виявлений; коди виду та причини браку; винуватців шлюбу; собівартість браку; суми, підлягають стягненню з винуватців; відмітка цеху-одержувача або складу про приймання забракованої продукції.

В акті про шлюб виділяється спеціальний розділ для калькуляції браку за статтями прямих витрат. Акт виписується у двох примірниках і підписується контролером відділу технічного контролю, майстром і начальником дільниці чи цеху. Один примірник разом з бракованою продукцією направляється в комору шлюбу, інший в диспетчерське бюро (виробничий відділ), а потім у бухгалтерію. Акт затверджується керівником підприємства, який приймає рішення про порядок списання втрат від браку-за рахунок винних осіб або за рахунок виробництва.

Велике значення у справі організації обліку шлюбу та визначення втрат від нього по місцях виникнення, причин і винуватців має його класифікація.

За характером виявлених дефектів брак поділяється на поправний і непоправний (остаточний). До виправних шлюбу відносять деталі, вузли, вироби, які можуть задовольняти вимогам стандартів або технічних умов після виправлення дефектів, якщо таке виправлення технічно можливо і економічно доцільно. Якщо виправити дефект неможливо або витрати по виправленню будуть перевищувати втрати від шлюбу, ці деталі, вузли, вироби, роботи відносять до остаточного шлюбу.

За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак, виявлений на будь-якій ділянці виробництва до відправки споживачеві, і зовнішній - виявлений у споживача (покупця) в процесі приймання або використання.

Крім того, шлюб класифікується за видами, причин і винуватців його виникнення.

Всі операції по шлюбу обліковуються на синтетичному активному калькуляційних рахунках 28 "Брак у виробництві". За дебетом цього рахунка відображають: за невиправному шлюбу - витрати, собівартість забракованих виробів, а по виправних - витрати, пов'язані з його виправленням. За кредитом рахунка відображають суми, частково зменшують втрати від шлюбу: утримання з винуватців браку (працівників підприємства, постачальників сировини і матеріалів тощо) і вартість зворотних відходів за ціною можливого використання, а також вартість невиправного браку, що відносяться на витрати основного виробництва.

Різниця між дебетовим і кредитовим оборотами, тобто попереднє сальдо по рахунку 28, являє собою втрати від браку у кінці місяця включаються до собівартості продукції за однойменною статті калькуляції. Таким чином, рахунок 28 закривають шляхом переносу сальдо (суми втрат від браку) в собівартість продукції.

Аналітичний облік на рахунку 28 ведуть по окремих цехах, видам продукції, статтям витрат і винуватцям у відомості 14 "Втрати від браку" при застосуванні журнально-ордерної форми обліку.

Відомість 14 призначена для обліку виявлених втрат:

  • від нестачі незавершеного виробництва за вирахуванням його надлишків;

  • від списання з виробництва деталей і вузлів внаслідок модернізації виробів, що випускаються;

  • від браку у виробництві, у тому числі втрат, пов'язаних з псуванням напівфабрикатів при налагодженні обладнання.

Собівартість шлюбу і втрати від нього відображаються у відомості 12 "Витрати по цехах" і журналі-ордері 10, а відшкодування втрат-в журналі-ордері 10 / 1 при застосуванні журнально-ордерної форми обліку.

У відомості 12, відкривається на місяць, враховуються витрати на виробництво в розрізі цехів, для відображення витрат по окремих цехах використовуються передбачені до відомості вкладні листи. Облік витрат цехів основного виробництва здійснюється у відокремлених відомостях окремо від витрат цехів допоміжних виробництв. При значній кількості цехів можуть відкриватися відомості на окремі групи.

У бухгалтерському обліку втрати від шлюбу відображають:

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

1

2

3


28



28


28

28


28


28


28


28


28



10, 16,

21, 60


70, 96


69, 96, 68

71


76


25, 26


20, 23,

29

76


76


1.1. Витрати на виправлення внутрішнього і зовнішнього браку:

  • матеріальні витрати, включаючи вартість робіт і послуг, сторонніми підприємствами, а також обслуговуючими виробництвами і господарствами;

  • нарахування по заробітній платі робітникам і суми резерву на оплату відпусток;

  • відрахування з заробленої плати робітників;

  • витрати на відрядження (представництво при бракування продукції, виконання робіт з виправлення браку в споживача);

  • транспортні витрати, пов'язані з виправленням зовнішнього шлюбу за місцем знаходження покупців;

  • частина загальногосподарських і загальновиробничих витрат, яка відноситься на собівартість браку;

1.2. Вартість за нормативною (плановою) собівартістю внутрішнього остаточного браку продукції

1.3. Некомпенсируемое витрати на шлюб, пов'язані з якістю і номенклатурою матеріалів, що поставляються (суми незадоволених арбітражних позовів)

1.4.Сумми транспортних витрат, що відшкодовуються покупцям у зв'язку з поверненням забракованої продукції


10, 12



73


28



28

2.Сумми, віднесені на зменшення втрат від браку

    1. Вартість матеріальних цінностей за цінами можливого використання або реалізації, що надійшли на склад вторинних ресурсів і отриманих від розбирання забракованої продукції

2.2 Суми, утримані із заробітної плати винуватців шлюбу відповідно до чинного законодавства у відшкодування втрат від браку


20, 23


28

  1. Списання втрат від браку на витрати виробництва

Підсумкові суми втрат від браку в основних, допоміжних виробництвах (вартість остаточного браку плюс витрати по виправних шлюбу мінус суми відносяться на зменшення втрат від браку

Облік втрат від простоїв:

У результаті технологічних і організаційних неполадок виникають простої робітників, машин і механізмів. Вони являють собою непродуктивну втрату коштів і праці у зв'язку з недовикористанням устаткування і робочої сили і недоотримання з цієї причини продукції. Простої збільшують собівартість продукції, зменшують прибуток, завдають шкоди підприємству. Тому облік простоїв, аналіз їх причин і винуватців виникнення має велике значення в справі виявлення резервів зростання продуктивності праці і збільшення випуску продукції.

Втрати від простоїв - непродуктивні витрати сировини, матеріалів, палива, нарахування заробітної плати та пов'язані з витрати в результаті незапланованих зупинок окремих верстатів, цехів або всього виробництва.

Простої на підприємствах поділяються на цілоденні та внутрішньозмінні і виникають з зовнішнім і внутрішнім причин. До зовнішніх відносяться простої, викликаної затримкою подачі електроенергії енергопостачальними організаціями, води, пари, а також сировини, матеріалів, палива та запасних частин постачальниками, внутрішні простої виникають з вини самого підприємства внаслідок різних виробничих і організаційних неполадок: неузгодженості, порушення виробничої і технологічної дисципліни ( відсутність технічної документації, несвоєчасна видача завдань, відсутність або несправність інструментів і пристосувань). До винуватцям простоїв відносяться: постачальники; відділи та служби підприємства; цехи підприємств; адміністрація; робітники.

На підприємстві повинна розроблятися номенклатура причин та винуватців простоїв. У всіх випадках простоїв робочих понад 15 хвилин виписується простійними лист, в якому вказуються не тільки прізвища і табельні номери робочих, види і номери простояли верстатів, початок, закінчення і тривалість простою, але і коди його причин і винуватців відповідно до розробленої на підприємствах номенклатурою .

При зупинці цеху, дільниці, окремого виробництва або підприємства в цілому складається акт, в якому детально обгрунтовується причина, перераховуються всі витрати і втрати, викликані простоєм.

У втрати від простоїв включається:

  • оплата праці з відрахуваннями виробничих робітників за час простою;

  • доплата робітникам, використовуваним на інших роботах;

  • вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, непродуктивно витрачених у період простоїв;

  • частка витрат з утримання та експлуатації машин і устаткування.

Такі втрати, що утворилися через зовнішні причини, повинні враховуватися в складі загальногосподарських витрат, а внутрішнім - в загальновиробничих витратах по статті "Втрати від простоїв".

У залежності від тривалості простої діляться на внутрішньозмінні і цілозмінних. Внутрізмінні оформляються листком про простої, а в табелі робочого часу відмічаються додатково буквою В. цілозмінних простої частіше всього викликаються зовнішніми причинами і охоплюють робітників всього ділянки, цеху. Ці простої в табелі відзначаються буквою П і оформляються випискою акту з додатком списку робітників - учасників простою.

Простої можуть бути використаними, тобто на цей період робітники одержують нові завдання, призначаються на іншу роботу. Оформляється робота випискою нарядів у відповідності з порядком оплати по відрядними розцінками або зі збереженням середнього заробітку. У листку про просте вказуються номер наряду і пророблена час.

У бухгалтерському обліку облік простоїв відображається:

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

1

2

3

25, 26

10-3

Вартість палива за обліковими цінами, витраченого в період простою

25, 26

23, 60, 76

Вартість енергії (ціною купівлі та власного виробітку), витраченої в період простою

25, 26

76

Суми некомпенсованих винуватцями втрат від простоїв з не задоволеним арбітражем, судом позовами, пред'явлених з постачання, перевезенням, енергопостачання, порушень інших господарських зв'язків

25, 26

70, 69, 68

Заробітна плата з відрахуваннями, нарахована за час простою або вимушених зупинок виробництва з різних причин (внутрішнім і зовнішнім)

25, 26

70, 69, 68

Доплата за час виконання менш кваліфікованих робіт (доплати до середнього заробітку, виплати міжрозрядної різниці)

92

26

Відображено некомпенсовані винуватцем втрати від простоїв за зовнішніми причинами.

76 / 3

26

Пред'явлена ​​претензія до винної організації.

51

76 / 3

Задоволена претензія і отримані суми від винуватця.

Облік втрат від псування недостачі товарно-матеріальних цінностей:

Відповідно до чинного законодавства нестачі і втрати від псування, розкрадання матеріальних ресурсів, включаючи незавершене виробництво та готову продукцію, з вини матеріально-відповідальних і посадових осіб підлягають відшкодуванню. Можливі випадки, коли винні особи відсутні або у стягненні з винуватців відмовлено судом. Тоді нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва відносяться до непродуктивних витрат.

Наявність втрат від псування та нестач є результатом нераціонального використання товарно-матеріальних цінностей, неефективної організації постачання та складського господарства, відсутності ваговимірювальних приладів та мірного тари і визначати шляхом проведення інвентаризації.

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

1

2

3

94

10, 40

Виявлена ​​недостача виробничих запасів

25, 26

94

Відображено суму нестач в межах норм природного убутку

73 / 2

94

Відображено суму, що підлягає стягненню з винних осіб за відсутні або зіпсовані цінності

73 / 2

98

Списується різниця між стягуваної та облікової вартістю недостачі або втрати на позареалізаційні доходи

50, 70

73 / 2

Відшкодування сум винними особами

98

92

Списується різниця між стягуваної та облікової вартістю по мірі надходження платежу

92

10, 40

Відображено фактична собівартість знищених і загиблих цінностей внаслідок стихійних лих, пожеж

Інші непродуктивні витрати:

На рівень собівартості продукції істотно впливають, поряд з втратами від браку, простоїв, нестачі та псування цінностей, та інші непродуктивні витрати:

  • виплачувані на підставі судових рішень допомоги в результаті втрати працездатності через виробничих травм;

  • виплати працівникам, які вивільняються з підприємства у зв'язку з його реорганізацією та ліквідацією, а також у зв'язку зі скороченням працівників і штату.

Ліквідація підприємства проводиться за рішенням власника або уповноваженого ним органу, або за рішенням суду у випадках:

  • визнання його банкрутом;

  • систематичного здійснення діяльності, що суперечить цілям підприємства, або без належного дозволу (ліцензії) або забороненої законодавством;

  • якщо акти про створення підприємства будуть визнані недійсними.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути як при фактичному скороченні робіт, так і при проведенні різних технічних і організаційних заходів (впровадження нового обладнання), що дозволяють зменшити чисельність працівників, хоча обсяг робіт залишається незмінним або навіть збільшується.

У зв'язку зі скороченням чисельності зазвичай звільняють робітників, а з скороченням штату - тих працівників, чиї посади включені в штатні розписи.

При припиненні трудового договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, здійсненням заходів щодо скорочення чисельності (штату) працівників виплачується вихідна допомога у розмірі не менше трикратного середньомісячного заробітку. Розмір допомоги збільшується в залежності від стажу роботи у даного наймача в порядку і на умовах, передбачених колективним договором (угодою).

Вихідна допомога виплачується незалежно від факту попередження працівника про майбутнє звільнення.

Наймачі несуть відповідно до законодавства матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з використанням ними своїх трудових обов'язків.

Доказом вини наймача може служити акт про нещасний випадок на виробництві, вирок або рішення суду, постанова прокурора, органу дізнання або попереднього слідства, рішення про накладення адміністративного або дисциплінованого стягнення на винних осіб та інші документи.

Відшкодування шкоди полягає у виплаті потерпілому грошових сум у розмірі заробітку (або його частини), якого він втратив внаслідок втрати працездатності або її зниження, за вирахуванням пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також у компенсації додаткових витрат, викликаних ушкодженням здоров'я.

Розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим колишнього заробітку або зменшенням його у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначається у відсотках до цього заробітку, що відповідають ступеню втрати ним працездатності.

Якщо трудове каліцтво настало не лише з вини наймача, а і грубої необережності самого працівника, то розмір відшкодування шкоди повинен бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено. Суми вихідної допомоги не підлягають оподаткуванню і з них не проводяться стягнення по боргах.

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

25, 26

70, 76

Суми допомоги з непрацездатності, що виникла внаслідок травм на виробництві з вини заводських відділів і служб, які виплачуються згідно з судовими рішеннями і постановами

25, 26

70

Нараховано допомогу працівникам, які вивільняються з підприємства, у зв'язку з його реорганізацією чи ліквідацією, скороченням чисельності, штату

Крім непродуктивних витрат і втрат, що негативно впливають на собівартість продукції, можна виділити і втрати, що знижують балансовий прибуток підприємства, позареалізаційні втрати.

Облік позареалізаційних потер:

У процесі господарської діяльності підприємства на ряду з прибутком може мати і непередбачені втрати від операцій, не пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг), основних засобів товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних та інших активів. Дані втрати враховуються безпосередньо на синтетичному рахунку 92 "Позареалізаційні доходи і витрати" в кореспонденції з різними рахунками.

До втрат, що відносяться за рахунок прибутку (позареалізаційних втрат) відносять:

  • не компенсовані винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами;

  • присуджені або визнані штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також витрати з відшкодування завданих збитків;

  • збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув;

  • не компенсовані втрати від стихійних лих.

Причинами утворення простроченої дебіторської заборгованості є: відсутність коштів у платника, повернення банком платіжних вимог без оплати за мотивами фінансового контролю, відмову від акцепту платіжних вимог.

До дебіторам і кредиторів відносяться організації за операціями некомерційного характеру відносять: транспортні організації, які ведуть розрахунки, пов'язані з використанням попутного транспорту для перевезення вантажів; депоненти, організації та особи, на користь яких здійснюються утримання на підставі виконавчих документів; наймачі квартир та особи, які проживають в гуртожитках; орендарі нежитлових приміщень; батьки дітей, прийнятих в дитячі установи. Безнадійна до отримання дебіторська заборгованість списується за рішенням керівників або на збитки підприємства, або за рахунок чистого прибутку або резерву по сумнівних боргах.

Сумнівним боргом вважається дебіторська заборгованість підприємства, яка не погашена у встановлений термін і не забезпечена відповідними гарантіями. Утворення цього резерву проводиться після проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.

Значну частину непродуктивних витрат становлять штрафні санкції, необхідність сплати яких викликана невиконанням зобов'язань за договорами поставки готової продукції.

Штрафи, пені, неустойки можуть бути отримані:

  • за невиконання зобов'язань з постачання;

  • за несвоєчасну оплату поставленої продукції;

  • за поставку некомплектної і неякісної продукції.

Таблиця

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

92

76, 73,

62

Втрати від списання дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув

92

51

Присуджені або визнані штрафи, пені, неустойки за порушення умов господарських договорів

92

10, 40, 01

Не компенсовані втрати від стихійних лих

92

26

Не компенсовані винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами

99

92 / 9

Відображено фінансовий результат

При виявленні втрат і непродуктивних витрат необхідно своєчасно встановлювати причини та конкретних винуватців для відшкодування підприємству збитків та недопущення подібних втрат в майбутньому.

13. Облік та оцінка незавершеного виробництва

До незавершеного основному виробництву відноситься наступна продукція, що не пройшла всіх стадій обробки по технологічному процесу:

  • деталі власного виготовлення, закінчені і незакінчені обробкою;

  • деталі покупні й напівфабрикати, що пройшли обробку на відповідних технологічних операціях;

  • вузли, що знаходяться на різних стадіях складання;

  • вироби, збірка яких ще не закінчена, вироби повністю закінчені, прийняті контрольним апаратом та упаковані, але з яких-небудь причин не здані на склади готової продукції до 24 годин останнього місяця при однозмінній і двозмінній роботі підприємства. При тризмінної роботі підприємства-до 8 годин ранку першого місяця, наступного за звітним.

До складу незавершеного виробництва не належать:

  • матеріали, що знаходяться у робочих місць, не піддані обробці;

  • покупні комплектуючі деталі і напівфабрикати, що перебувають у робочих місць, але не пройшли першої операції обробки чи складання у вузли та вироби;

  • остаточний (підлягає до здачі в ізолятори) брак деталей, вузлів і виробів, викликаний технологічними причинами, і непоправний брак виробництва.

Деталі та вузли, які слід виправити, включаються до складу незавершеного виробництва.

Облік незавершеного виробництва поділяють на оперативний і бухгалтерський.

Оперативний облік ведеться в цехах у натуральному обчисленні. Він здійснюється під керівництвом виробничо-диспетчерського відділу підприємства, апаратом виробничо-диспетчерських бюро цехів та працівниками проміжних складів деталей, вузлів і виробів.

Бухгалтерський облік щомісячно відображає всі зміни у складі незавершеного виробництва по групах виробів в ціннісному вираженні при одночасному відображенні натуральних показників.

На підприємствах машинобудівного комплексу застосовуються два основних види обліку руху напівфабрикатів у виробництві з складанням балансу деталей: подетальної і подетально-поопераційний.

У поточно-масовому виробництві безпосередньо на виробничих ділянках здійснюється подетальної облік. При цьому в документах відображаються: вихідний залишок деталей, встановлений за даними інвентаризації; надходження деталей на ділянку; передача придатних деталей на склад або на інші ділянки; кількість виявленого шлюбу; втрати; новий залишок.

У серійному виробництві застосовується подетально-поопераційний облік. У цьому випадку використовуються маршрутні листи, які дозволяють враховувати не лише вироблення, а й міжопераційний рух деталей. Облік ведеться за окремими деталей та їх комплектів.

Деталі, які надходять з інших цехів, оприбутковуються на підставі здавальних накладних, а надходять з свого цеху - на підставі маршрутних листів, робочих нарядів та інших документів.

В індивідуальному і дрібносерійному виробництві деталі відпускаються складальним цехам з специфікаціям (комплектувальних картах), які вписуються у відповідності з виробничим завданням. При цьому перераховуються всі деталі і їх кількість (за нормою), необхідне для виконання запланованої роботи.

На підставі специфікацій напівфабрикати списуються на видаток за заводською картці кількісного обліку. Після виконання роботи, встановленої за специфікаціями, витрати деталей за нормами зіставляється з фактичним. У кінці звітного періоду специфікації закриваються. При цьому в них на основі даних приймання виконаних робіт записується перехідний залишок деталей.

У масово-потокових виробництвах деталі та вузли передаються на складання без оформлення документів. Тут складаються місячні документи на передачу деталей та вузлів.

Інвентаризація незавершеного виробництва здійснюється відповідно до законодавства, вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань.

Залежно від типу виробництва інвентаризації незавершеного виробництва рекомендується проводити щомісяця, один раз на квартал, один раз на півріччя, річну.

Для проведення інвентаризації по кожному цеху створюються постійно діючі комісії за участю представника технічного контролю. Склад цехових комісій затверджується керівником підприємства.

При інвентаризації незавершеного виробництва необхідно:

  • визначити фактичну наявність заділів (деталей, вузлів, агрегатів) і не закінчених виготовленням та складанням виробів, що знаходяться у виробництві;

  • визначити фактичну комплектність незавершеного виробництва (заділів);

  • виявити залишок незавершеного виробництва за анульованими замовленнями, виконання яких призупинено.

Обсяг робіт з інвентаризації незавершеного виробництва за місцями зберігання деталей в проміжних складах, коморах і у робочих місць можна підрозділити на три етапи:

  • зняття фактичних залишків деталей і внесення прорахованих найменувань у відповідні документи;

  • складання акта (відомості, описи) інвентаризації та оцінка залишків незавершеного виробництва;

  • виявлення результатів інвентаризації (надлишків і недостач).

Результати інвентаризації незавершеного виробництва оформляються актом, в якому вказуються виявлені недостачі і надлишки, причини їх утворення, особи-винуватці, пропозиції та заходи щодо усунення виявлених втрат. До акта додається зведена відомість результатів інвентаризації незавершеного виробництва, а до неї протокол комісії з розгляду результатів інвентаризації.

Залишки незавершеного виробництва, після проведення кількісної інвентаризації, підлягають грошовій оцінці.

Залишки незавершеного виробництва оцінюють зазвичай в тому ж порядку, який встановлений для калькуляції собівартості готової продукції.

Частіше за все при одиничному і дрібносерійному випуску продукції незавершене виробництво оцінюється за фактичною собівартістю за всіма статтями калькуляції, за винятком статей "Втрати від браку", "Витрати на підготовку і освоєння виробництва", "Знос інструментів і пристосувань цільового призначення", "Інші виробничі витрати "і" Позавиробничі витрати ", витрати по яких до складу незавершеного виробництва не включаються, а відносяться повністю на товарний випуск.

На підприємствах масового і великосерійного виробництва деталі, що знаходяться в обробці, оцінюються виходячи з норм витрат по кожній статті прямих витрат з урахуванням ступеня готовності деталі; при цьому матеріали оцінюються за діючими на кінець місяця нормам, зарплата обчислюється по кожній операції виходячи з розцінки, накладні витрати включаються у незавершене виробництво при наявності економії в сумі фактичних витрат, а у разі перевитрати - у розмірах норми або планового відсотка.

Дані оцінки незавершеного виробництва групуються за типами або по інших групах однорідних виробів.

Виявлені при інвентаризації нестачі незавершеного виробництва списуються з кредиту рахунку 20 "Основне виробництво" у дебет рахунку 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Згодом втрати, які виникли з вини відповідальних осіб, списуються з рахунку 94 на дебет рахунку 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями" (субрахунок 2). Нестачі незавершеного виробництва, за якими винуватці не встановлені, списуються з кредиту рахунку 94 на дебет рахунку 25 "Загальновиробничі витрати"

Надлишки незавершеного виробництва оприбутковуються Дт 20,23; Кт92

14. Особливості обліку і розподілу витрат допоміжних виробництв

Для обліку і розподілу витрат допоміжних виробництв використовуються такі субрахунки:

23 / 1 - обслуговування різними видами енергії,

23 / 2 - внутрішньозаводське транспортне обслуговування,

23 / 3 - ремонт основних засобів,

23 / 4 - виготовлення інструментів, штампів, запчастин, будівельних деталей і конструкцій,

23 / 5 - експлуатація малих транспортних господарств,

23 / 6 - зведення тимчасових нетитульних споруд,

23 / 7 - видобуток нерудних матеріалів,

23 / 8 - лісозаготівлі та лісопиляння,

23 / 9 - переробка сільськогосподарської продукції та інші.

На першому субрахунку відображаються витрати автономних енергогосподарств, до складу яких включаються стаціонарні та пересувні електростанції, розподільні та трансформаторні підстанції, компресорні, насосні та інші установки, радіоустановки.

На другому субрахунку враховуються витрати заводського транспорту (залізничного, автомобільного, водного, підлогового безрейкового, конвеєрного, канатно-підвісної, пневматичного, гідравлічного).

На третьому субрахунку враховуються витрати ремонтних цехів організацій, а також енергоремонтних цехів, спеціалізованих ремонтних майданчиків, підрозділів, створених для здійснення робіт з поточного та капітального ремонту будівель і споруд.

На четвертому субрахунку враховуються витрати на виготовлення за індивідуальними замовленнями об'єктів інструментального оснащення, нестандартного устаткування, прес-форм, пристосувань і моделей.

На п'ятому субрахунку - витрати з утримання автомобільного та гужового транспорту в організаціях промисловості, будівництві, сільському господарстві та інших, які надають послуги з доставки сировини, матеріалів та інших вантажів з-за меж території організації, а також товарів і готової продукції сторонніми організаціями.

На шостому - витрати по зведенню нетитульних тимчасових споруд і пристосувань, до яких відносяться приоб'єктні комори, контори виконавців робіт, навіси, розведення пари та енергопостачання, в межах робочих зон і т.д.

На сьомому будівельні, дорожньо-ремонтні та інші організації враховують витрати з видобутку калію, гравію, піску та інших нерудних матеріалів і здійснення будівельних робіт.

На восьмому - витрати будівельних, деревообробних та інших організацій із заготівлі деревини і заготовлению пиломатеріалів.

На дев'ятому - витрати заготівельних, сільськогосподарських, торговельних та інших організацій по засолюванню, сушці і консервації сільськогосподарської продукції.

За дебетом рахунка 23 відображають прямі витрати, пов'язані з випуском продукції, робіт, послуг, непрямі витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням допоміжних виробництв і втрати від браку.

Виникає витрати у допоміжних виробництвах в обліку відображаються:

Дт рах. 23 "Допоміжні виробництва",

Кт рах. 02 "Амортизація основних засобів" - на нараховану амортизацію за основними засобами допоміжних виробництв,

Кт рах. 05 "Амортизація нематеріальних активів" - на нараховану амортизацію по нематеріальних активах, які використовуються в цехах допоміжного виробництва,

Кт рах. 10 "Матеріали" - на суму використаних товарно-матеріальних цінностей в цехах допоміжних виробництв,

Кт рах. 16 "Відхилення у вартості матеріалів" - на списання (сторно) відхилень від витраченим матеріалами у допоміжному виробництві,

Кт рах. 21 "Напівфабрикати власного виробництва" - на використані напівфабрикатів власного виробництва в цехах допоміжного виробництва,

Кт рах. 23 "Допоміжні виробництва" - на суму послуг, що надаються (робіт) цехами допоміжного виробництва один одному;

Кт рах. 25 "Загальновиробничі витрати" - при включенні частки загальновиробничих витрат основного виробництва в собівартість продукції цехів допоміжного виробництва,

Кт рах. 26 "Загальногосподарські витрати" - при включенні частки загальногосподарських витрат у собівартість продудіт цехів допоміжних виробництв,

Кт рах. 28 "Брак у виробництві" - на списання втрат від браку, врахованого в цехах допоміжного виробництва,

Кт рах. 97 "Витрати майбутніх періодів" - на списання частини витрат майбутніх періодів, що відносяться до звітного періоду, включаються до витрат допоміжного виробництва,

Кт рах. 43 "Готова продукція" - при відпустці готової продукції цехах допоміжного виробництва,

Кт рах. 60 "Розрахунки з постачальниками і під рябчиками" - на прийняті до оплати рахунки постачальників і підрядників за роботи, послуги, виконані для цехів допоміжних виробництв,

Кт рах. 76 "Розрахунки по майновому і особистому страхуванню" - на суму нарахованих страхових внесків по майновому і особистому страхуванню в допоміжних виробництвах,

Кт рах. 68 "Розрахунки з податків і зборів" - на суми відрахувань до бюджету,

Кт рах. 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" - на суму відрахувань до Фонду соціального захисту населення,

Кт рах. 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" - на нараховану заробітну плат працівникам допоміжного виробництва,

Кт рах. 71 Розрахунки з підзвітними особами "- на витрати, пов'язані зі службовими відрядженнями працівників цехів допоміжного виробництва,

Кт рах. 76 Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами "- на вартість робіт (послуг), виконаних НДІ, проектно-технологічними і транспортними організаціями,

Кт рах. 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - при списанні на витрати допоміжного виробництва нестач і втрат від псування цінностей в межах норм природних втрат,

Кт рах. 96 "Резерви майбутніх витрат" - на суми відрахування в резерв (ремонтний фонд) на оплату ремонту основних фондів, експлуатованих в допоміжних виробництвах, на оплату відпусток працівників цехів допоміжних виробництв, інші резерви поточних витрат допоміжного виробництва та ін

Після закінчення місяця на підставі первинних документів (накладних, приймально-здавальних актів та ін) та повідомлень відповідних служб підприємства про споживання послуг складають відомість 9 "Розподіл послуг допоміжних виробництв".

При наявності на підприємстві декількох допоміжних цехів може мати місце надання взаємних (зустрічних) послуг Вони оцінюються в одному з цехів (як правило, хто отримав менше послуг) за плановою виробничою собівартістю або за фактичною собівартістю минулого місяця. При розподілі послуг (робіт, продукції) допоміжних виробництв складається кореспонденція рахунків:

Кт рах. 23 "Допоміжні виробництва"

Дт рах. 07 "Устаткування до установки" - на надані послуги допоміжними виробництвами з доставки обладнання, що вимагає монтажу,

Д-т рах. 10 "Матеріали" (15) - на вироблені товарно-матеріальні цінності для внутрішньозаводського споживання,

Дт рах. 20 "Основне виробництво" - на списання послуг допоміжних виробництв на витрати основного виробництва,

Дт рах. 21 "Напівфабрикати власного виробництва" - на вартість напівфабрикатів, виготовлених цехами допоміжних виробництв,

Дт рах. 25 "Загальновиробничі витрати" - на послуги допоміжних цехів, віднесені на загальновиробничі витрати,

Дт рах. 26 "Загальногосподарські витрати" - на послуги допоміжних цехів, віднесені на загальногосподарські витрати,

Дт рах. 28 "Брак у виробництві" - на виявлений шлюб в інструментальних і ремонтних виробництвах,

Дт рах. 29 "Обслуговуючі виробництва і господарства" - на списання послуг допоміжних виробництв на витрати обслуговуючих виробництв і господарств,

Дт рах. 08 "Вкладення у необоротні активи" - на вартість продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв, віднесеної на витрати по зведенню тимчасових титульних і нетитульних споруд, знесенню і демонтажу припинених будівництвом об'єктів, вартість робіт і послуг для потреб капітального будівництва;

Дт рах. 97 "Витрати майбутніх періодів" - на вартість виконаних і зданих цехами допоміжного виробництва замовлень на роботи та послуги, пов'язані з освоєнням нових підприємств, виробництв, цехів, агрегатів (пускові витрати), підготовкою та освоєнням випуску нових видів продукції і технологічних процесів, не призначених для серійного і масового виробництва,

Дт рах. 43 "Готова продукція" - на вартість готової продукції, виробленої цехами допоміжних виробництв і зданої на склад,

Дт рах. 44 "Витрати на реалізацію" - на вартість вантажно-розвантажувальних і транспортних витрат з доставки товарів у постачальницьких, збутових і торговельних підприємствах,

Дт рах. 90 "Реалізація" - на фактичну виробничу собівартість робіт, послуг, енергії, води та інших енергоносіїв, виконаних і відпущених своїм обслуговуючим виробництвам і господарствам, капітальному будівництву, якщо останні виділені на самостійний баланс, а також суб'єктам господарювання на договірних засадах,

Дт рах. 91 "Операційні доходи і витрати" - на вартість робіт, послуг ремонтних та інших допоміжних цехів з ліквідації та реалізації основних засобів; витрати за анульованими замовленнями, за витратами на виробництво, не дала продукції і т.д.

Дт рах. 76 "Розрахунки за претензіями" - на списання втрат незавершеного виробництва по продукції, знятої з виробництва з ініціативи замовника, який визнаний у добровільному порядку або на підставі рішення господарського суду; на вартість за діючими тарифами транспортних послуг, наданих автотранспортним господарством для працівників свого підприємства,

Дт рах. 92 "Позареалізаційні доходи і витрати" - некомпенсируемое втрати від стихійних лих, включаючи витрати, пов'язані з запобіганням або ліквідацією наслідків стихійних лих, а також збитків в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними умовами;

Дт рах. 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - на вартість виявлених нестач незавершеного виробництва у допоміжних цехах,

При розподілі витрат складних допоміжних виробництв попередньо оцінюють залишки незавершеного виробництва. Порядок їх оцінки такої ж, як і в основному виробництві, за винятком деяких спрощень. Зокрема, прямі витрати у незавершеному виробництві допускається обчислювати за укрупненими нормативами, розподіляти загальновиробничі витрати - пропорційно заробітній платі виробничих робітників. Продукція і роботи, здані по частково виконаним замовленням, оцінюються за плановою собівартістю, а фактична собівартість визначається після виконання всього замовлення.

Витрати, пов'язані з зданої продукції, робіт і послуг, розподіляються по споживачах згідно виконаним замовленням або пропорційно кількості відпущеної продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

  1. Зведений облік витрат на виробництво

Зведений облік витрат на виробництво організовується за бесполуфабрікатний і напівфабрикатного варіанту.

При бесполуфабрикатном варіанті витрати враховуються за місцем їх виникнення до випуску продукції в цілому по цеху (переділу), фактична собівартість напівфабрикатів не обчислюється, а їх рух у виробництві відбивається лише в оперативному обліку в натуральному вираженні в основі незавершеного виробництва.

Витрати на напівфабрикати, передані іншим цехам, продовжують значитися в складі виробничих витрат цехів-виробників до моменту випуску готової продукції. При обчисленні собівартості готової продукції витрати цехів, які беруть участь у її виготовленні підсумовуються з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

При напівфабрикатної варіанті обліку витрат застосовується активний рахунок 21 "Напівфабрикати власного виробництва". Цей рахунок відкривають ті організації, які ведуть відокремлений облік напівфабрикатів, наприклад, у чорній металургії Попередільний враховується чавун, у гумовій промисловості - гума і клей, в хімічній (на азотно-туковому заводі) - сірчана кислота, у текстильній - пряжа й суворі.

За дебетом рахунка 21 "Напівфабрикати власного виробництва" відображають витрати, пов'язані з виготовленням напівфабрикатів, а за кредитом - вартість напівфабрикатів, переданих у переробку або реалізованих. Аналітичний облік ведеться за місцями зберігання напівфабрикатів, за видами, сортами, розмірами і т.д.

Таблиця Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

90

21

Реалізовано напівфабрикати власного виробництва.

94

21

Відбулася недостача напівфабрикатів власного виробництва.

91

21

Списані за анульованими замовленнями напівфабрикати власного виробництва.

20

21

Витрачені напівфабрикати на виробництво продукції.

21

20

Оприбутковано напівфабрикати власного виробництва.

16. Облік результатів діяльності обслуговуючих виробництв

Для підтримки соціального статусу організації та створення додаткового стимулу для якісної та ефективної роботи створюються обслуговуючі виробництва. До таких обслуговуючим виробництвам і господарствам відносяться житлово-комунальні господарства, які здійснюють експлуатацію житлових будинків та гуртожитків; їдальні та буфети; дитячі дошкільні установи; будинки відпочинку, санаторії та інші установи оздоровчого та культурно-просвітницького призначення та ін При цьому їх діяльність не повинна бути прописана в статуті як окремий вид діяльності.

Облік результатів діяльності обслуговуючих виробництв і господарств ведеться на активно-пасивному рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства». Синтетичний облік витрат ведеться за видами виробництв і господарств в журналі-ордері 10 або за допомогою оборотних відомостей (при автоматизованій системі обліку).

Якщо обслуговуючі виробництва і господарства виділені на окремий баланс і функціонують як структурні підрозділи, то інформація про їх діяльність відображається з використанням рахунку 79 «Внутрішньогосподарські розрахунки».

Витрати з утримання обслуговуючих виробництв і господарств відображаються за дебетом рахунка 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», а доходи по кредиту цього рахунку. Щомісяця витрати не перекриті доходами списуються за рахунок джерел фінансування та відображаються за дебетом рахунка 86 «Цільове фінансування і надходження». В обліку робляться такі записи:

Таблиця Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

Зміст господарських операцій

29

70,69,

76 ...

Відображені витрати обслуговуючих виробництв і господарств

76

29

Відображені доходи обслуговуючих виробництв і господарств

86

29

Списані витрати з утримання обслуговуючих виробництв і господарств за рахунок джерел фінансування

92

29

Віднесено витрати з утримання обслуговуючих виробництв і господарств не перекриті доходами на позареалізаційні витрати організації


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Лекція
279.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Цілі завдання джерела аналізу витрат на виробництво Класифікація витрат
Принципи обліку витрат на виробництво
Організація обліку витрат на виробництво
Формування схеми обліку витрат на виробництво
Методика обліку витрат на виробництво продукції та її реалізацію
Організація обліку витрат на виробництво і калькулювання себест
Облік витрат на виробництво
Методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості про
Організація обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
© Усі права захищені
написати до нас