Облік витрат виходу продукції та її собівартості в рослинництві в СПК Полтавський Полтавського

Зміст

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

Реферат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5

Огляд літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6

Коротка природно-економічна характеристика ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .8

1. Становлення та розвиток обліку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 10

2. Об'єкти і статті обліку витрат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .13

3. Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку ... ... ... 19

4. Облік витрат у незавершеному виробництві, розподіляються витрат та інших витрат ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .22

5. Обчислення собівартості продукції рослинництва ... ... ... ... ... ... ... .. 28

6. Порядок закриття субрахунку 20-1 «Рослинництво» ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33

7. Автоматизація в обліку ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 35

8. Тести з відповідями ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 38

Висновки і пропозиції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 40

Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 41

Програми ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 43

Введення

Рослинництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва. Для задоволення потреби населення в продовольстві в рослинництві повинен бути забезпечений значне зростання середньорічного валового збору зерна, підвищена врожайність зернових культур, збільшено виробництво інших основних видів сільськогосподарської продукції. Важливим завданням рослинництва є збільшення виробництва кормів для створення міцної кормової бази тваринництва.

Важливу роль у вирішенні цих завдань повинен грати точний і своєчасний облік витрат і виходу продукції галузі рослинництва. Правильно організований облік витрат в рослинництві має першорядне значення.

На кругообіг коштів у рослинництві істотний відбиток накладає сезонний характер виробництва, зокрема розрив між періодами виробництва витрат і виходу продукції. Виробничі витрати в галузі рослинництва відбуваються протягом тривалого часу, причому вкрай нерівномірно; відшкодування коштів - вихід продукції відбувається в момент, який визначається природними умовами дозрівання рослин. Ці особливості не можна не враховувати при організації обліку витрат у галузі.

Облік у галузі рослинництва повинен забезпечити виконання наступних завдань:

- Правильно і економічно обгрунтовано розмежовувати витрати по основним виробництвам, а при необхідності - і по культурах або групам культур;

- Забезпечити отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрата насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги допоміжних виробництв та інші витрати, пов'язані з галузі;

- Своєчасно і повністю враховувати надходить від урожаю сільськогосподарську продукцію;

- Економічно обгрунтовано систематизувати та узагальнювати необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

- Забезпечити точне і економічно обгрунтоване розмежування витрат по суміжних років виробництва з постійним виділенням витрат, що відносяться до наступних періодів, в яких буде отримана продукція (витрати з посіву озимих культур, багаторічних трав, з підйому зябу і т.д.);

- Давати необхідну інформацію про витрати по відділеннях господарства для контролю за виконанням виданих завдань і оперативного керівництва.

У цій роботі розглянуті основи обліку витрат виходу продукції галузі рослинництва та обчислення її собівартості на прикладі СВК «Полтавський» Полтавського району Омської області (досліджуваний період 2005 р. - вересень 2006 р.).

Основною діяльністю даного підприємства є вирощування зернових і кормових культур, проте, для нього характерно і виробництво тваринницької продукції.

У зв'язку з цим метою курсової роботи є вивчення постановки бухгалтерського управлінського обліку виробництва рослинницької продукції в СВК «Полтавський», необхідного для внесення конкретних пропозицій щодо поліпшення бухгалтерського обліку та підвищення ефективності галузі.

Відомості про майновий і фінансовий стан підприємства представлені в бухгалтерському балансі СПК «Полтавський» (див. Додаток Е). Підприємство у своїй роботі використовує план рахунків, представлений у Додатку Ж.

Реферат

Дана курсова робота містить:

● 40 сторінок чистого тексту;

● 15 додатків;

● використаний 21 джерело літератури.

Огляд літератури

При написанні курсової роботи використовувалися наступні літературні джерела:

1. Нормативні документи:

- Федеральний закон «Про бухгалтерську облік» від 21.11.96 № 129-ФЗ;

- Цивільний кодекс РФ;

- Податковий кодекс РФ;

- Становище ведення бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності до від 29.07.98 № 34н;

- План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та Інструкція по його застосуванню від 31.10. 2000 р.;

- Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організацій» (ПБУ 1 / 98): це положення встановлює основи формування, вибору та обгрунтування облікової політики організації;

- Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01) встановлює правила формування в бухгалтерському обліку інформації про матеріально-виробничих запасах організацій;

- Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» (ПБУ 6 / 01) встановлює правила формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби організацій;

- Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» (ПБУ 10/99);

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських організаціях від 06.06.03 № 792;

2. Кондраков Н.П. «Бухгалтерський облік»: це найбільш повне й легкий в сприйнятті виклад основ бухгалтерського обліку, схвалене Міністерством фінансів РФ і рекомендуються в багатьох ВУЗах РФ.

3. Пизенгольц М.З. «Бухгалтерський облік у сільському господарстві»: у підручнику розглядається організація обліку грошових коштів і розрахунків, виробничих запасів і основних засобів і т.д. Підручник призначений спеціально для студентів, що навчаються за економічними спеціальностями, але внаслідок свого старого року видання (в 1993 році) це навчальний посібник можливо використовувати лише тільки як теоретичні основи бухгалтерського обліку.

Найбільш повно питання обліку витрат, виходу продукції і калькуляції собівартості рослинницької продукції висвітлені в підручниках Пізенгольца М.З. «Бухгалтерський облік у сільському господарстві» і Лисовичі Г.М. «Сільськогосподарський облік».

У статтях Гордєєвій А.Ю. «Незавершене виробництво у сільському господарстві», Мітюкова Е.С. «Як закривати рахунки обліку витрат» коротко, на прикладах вказано, як розподіляються витрати незавершеного виробництва, та порядок закриття рахунків витрат, зокрема 20-1.

У посібнику Білого І.М. «Калькуляція собівартості продукції в сільському господарстві» характеризуються витрати на виробництво продукції, що формують її собівартість, описуються методи обліку витрат і калькуляції собівартості продукції. Даються рекомендації щодо вдосконалення обліку.

У статті «Управлінський облік витрат і виходу продукції в рослинництві» Л.І. Хоружий та Р.А. Алборов пропонують свою методику обліку витрат в управлінському обліку в рослинництві, визначають об'єкти обліку витрат та методи калькулювання собівартості продукції рослинництва.

Коротка природно-економічна характеристика СПК «Полтавський»

СПК «Полтавський» утворений на добровільній основі членів кооперативу відповідно до рішення зборів уповноважених представників акціонерів АТЗТ «Полтавське» від 27 березня 1999 року та Постановою Глави Адміністрації Полтавського району «Про реєстрацію реорганізації АТЗТ« Полтавське »в СВК« Полтавський »від 10 серпня 1999 року.

СПК «Полтавський» Полтавського району Омської області розташований в лісостеповій зоні, в південно-західній частині області в 150-ти кілометрах від м. Омська. Господарство пов'язано з обласним центром асфальтованої трасою, віддаленість від залізничної станції «Ісилькуль» західно-сибірської залізної дороги складає 70 км.

Для економічної характеристики підприємства необхідно проаналізувати основні показники його діяльності такі, як склад і структура земельного фонду, товарної продукції, показники розмірів підприємства і рівня його інтенсифікації, ефективності виробництва.

Для аналізу складу, структури і динаміки земельного фонду СВК «Полтавський» використовується таблиця 1 (див. Додаток А).

З таблиці 1 видно, що найбільшу питому вагу в структурі земельних угідь займають сільськогосподарські угіддя. Значна частка в сільськогосподарських угіддях і в 2004 р. і в 2006 р. припадає на ріллю (93,1% і 92,7% відповідно). Питома вага сіножатей збільшився на 3,8%, а пасовища - на 6%. Площа не сільськогосподарських угідь в господарстві за три роки знижується незначно. Загальна земельна площа господарства у 2006р. в порівнянні з 2004р. скоротилася на 4,7%, що пояснюється зменшенням площі сільськогосподарських угідь (на 5,2%).

У додатку Б представлені склад і структура товарної продукції, а також розрахунок коефіцієнта спеціалізації. З даної таблиці видно, що господарство виробляє в основному продукцію рослинництва, а саме зерно пшениці. У загальній структурі товарної продукції рослинництво займає 79,7%, тоді як продукція тваринництва має тільки 20,3%. У рослинництві в середньому найбільша частка припадає на зерно (72%), але окремо за кожним роком в структурі товарної продукції зерно пшениці мало лідируюче значення. У тваринництві найбільшу питому вагу займають молоко і м'ясо великої рогатої худоби (у 2006 р. відповідно 8,7% і 7,4%). Коефіцієнт спеціалізації становить 0,32, що говорить про низький рівень спеціалізації. Таким чином, господарство має рослинницької напрямок з розвинутим виробництвом молока.

Визначення рівня використання робочої сили наведено в додатку В, з якого видно, що чисельність працівників рослинництва і тваринництва в 2006 р. в порівнянні з 2004 р. знизилося на 23,7% і 51,3% відповідно. Витрати праці по господарству в цілому за три роки підвищуються на 3,2%. Коефіцієнт використання робочої сили в 2006 р. в порівнянні з 2004р. збільшився з 0,24 до 0,34. Ці величини занадто малі, що говорить про нераціональне і неефективне використання робочої сили.

У Додатку Г показано наявність основних і оборотних виробничих фондів і показники ефективності їх використання. З таблиці видно, що середньорічна вартість ОПФ в 2006 р. в порівнянні з 2004 р. знижується, що говорить про їх вибутті внаслідок їх фізичного зносу. Негативним явищем за аналізовані роки стало збільшення (на 8%) фондомісткості на 1 руб. валової продукції і зменшення (на 7,6%) фондовіддачі на 1 руб. основних фондів. Фондообеспеченность на 100 га сільськогосподарських угідь протягом 2004-2006рр. знизилася приблизно на 1%. Такі зміни викликані скороченням площі сільськогосподарських угідь і вартості ОПФ. Фондоозброєність на 1 працівника зростає за трьох року на 31,5%, що показує середню вартість основних виробничих фондів, що припадають на 1 працівника підприємства. Цей показник збільшився в основному за рахунок різкого зниження чисельності працівників на 28,2% (Додаток В).

Середньорічна вартість оборотних коштів протягом трьох років постійно збільшується. Теж відбувається і з коефіцієнтом оборотності. Це означає, що оборотними засобами у виробничому циклі відбувається на 0,5 обороту більше в 2006 році, ніж в 2004році. Тим самим, скорочується період обороту з 473 днів до 285, і в 2005 році вивільняється з обороту 8675 тис. руб., У 2004 р. - 17330 тис. руб.

Фінансові результати реалізації за видами продукції показані в додатку Д. З наведеної таблиці видно, що господарство в 2005 р. отримало прибуток, а в 2004 і в 2006 рр.. несе збиток як в цілому по господарству, так і по тваринницьким галузям. У рослинництві у 2004 році збитковою була реалізація всієї продукції. Отримана в 2006 р. прибуток від реалізації продукції рослинництва в переробленому вигляді, молока, м'яса ВРХ та іншої продукції тваринництва не змогла покрити загальних збитків. Найбільш рентабельним у 2006 р. був горох (104%) і пшениця (16,3), тоді як сама низька рентабельність спостерігалася у ячменю (4,7%), що викликано дуже високою собівартістю виробництва в порівнянні з отриманим прибутком від реалізації.

1 Становлення та розвиток обліку

Управлінський облік являє собою систему обліку, планування, контролю, аналізу інформації про витрати і результати господарської діяльності. Управлінський облік - сполучна ланка між обліковим процесом та управлінням підприємством.

Розвиток управлінського обліку провадиться на базі виробничого та калькуляційного обліку.

Калькуляційний облік виник разом з виникненням господарського обліку і є наслідком обмінних операцій. Виробник завжди повинен знати, у що йому обходиться виробництво і збут (обмін) продукції.

Промисловий переворот, що стався в кінці XVII ст., Перехід від індивідуальної і мануфактурної до фабричної організації виробництва, поява численних промислових підприємств, компаній, акціонерних товариств і вільного підприємництва сприяли виникненню конкуренції, ринків капіталу, товарів і праці, а також вільного ціноутворення. У цих умовах зросло значення калькулювання, перш за все, як інструменту оцінки рентабельності товарів, рівня вигідності ринкових цін.

На передній план стала виходити не стільки процедура правильної реєстрації та відображення інформації про проведені витрати і отримані доходи в цілому по підприємству, а й аналітичність таких записів у розрізі видів вироблених і реалізованих товарів.

Новий розвиток калькуляційний облік отримав на рубежі XIX - XX ст. Концентрація виробництва на основі науково-технічного прогресу супроводжувалася подальшим поділом і спеціалізацією праці. З'явилися нові організаційні та технічні рішення: потокове виробництво, конвеєрна збірка виробів, автоматичні лінії обробки. За короткий час на ринок викидалися такі маси товарів, які повністю задовольняли платоспроможний попит. Істотно ускладнилося управління виробництвом, виникли проблеми зі збутом продукції, браком обігових коштів та залученням позикового капіталу. У свою чергу податкові органи, акціонери, кредитори, профспілки та інші зацікавлені особи стали вимагати від підприємців надання все більшої інформації про їх фінансової та виробничо-комерційної діяльності. Одночасно з цим виявилися і недоліки калькуляційного обліку, що дає «посмертну інформацію», за якою неможливо було прийняти оперативні рішення.

У цих умовах отримання прибутку все більше стало залежати від ефективності управлінської роботи, чіткої організації виробництва проведення політики режиму економії ресурсів, що вимагало перебудови всієї системи бухгалтерського обліку на підприємстві.

Необхідність відповідності бухгалтерського обліку умов конкурентної економіки, надання інформації все більшому колу зовнішніх користувачів, а також забезпечення збереження комерційної таємниці зумовили поділ колись єдиної бухгалтерії підприємства на дві самостійні частини - фінансову та калькуляційну.

Поділ бухгалтерії на самостійні частини призвело до централізації фінансового обліку та децентралізації калькуляційного.

Калькуляційна бухгалтерія стала мати свої завдання, які зводилися до сприяння ефективному управління оперативно-аналітичною інформацією, утримання в полі контролю всіх виробничих структурних підрозділів, їх витрат і доходів.

Гостра необхідність оперативного контролю витрат і регулювання собівартості призвело до створення і поширення оперативно-калькуляційного обліку виробництва та збуту - системі обліку стандарт-кост. Варто зазначити, що метод нормативного визначення витрат, що є одним з принципів виробничого менеджменту, був запропонований Ф. Тейлором та іншими інженерами того часу. Прихильники виробничого менеджменту застосовували нормативи, щоб виявити «єдиний найкращий шлях» використання праці і матеріальних ресурсів. Нормативи забезпечували інформацією процес планування ходу робіт, так що споживання матеріалів і праці зводилося до мінімуму. Однак прихильники виробничого менеджменту не розглядали нормативи як інструмент контролю над фінансовими витратами. Вперше саме Ч. Гаррісон у 1911 р. розробив і впровадив повну діючу систему нормативного визначення затрат. Їм також в 1918 р. вперше були опубліковані рівняння для аналізу змінних витрат.

Розробка стандартів витрат, стандартних кошторисів, стандартної калькуляції продукту дозволила оперативно контролювати в ході виробництва відповідність фактичних витрат стандартним, оперативно виявляти й усувати виниклі відхилення, тобто виник новий метод регулювання процесу формування собівартості - управління по відхиленнях.

Створення і застосування системи обліку стандарт-кост призвело до того, що калькуляційний облік перестав бути просто реєстратором що відбулися господарських явищ і фактів. Слід зазначити, що ця система обліку до цих пір широко використовується провідними промисловими фірмами США та Західної Європи.

Іншим напрямком збагачення калькуляційного обліку, яке є черговим етапом на шляху становлення управлінського обліку, вважається розробка системи обліку директ-костинг. Вперше цей термін з'явився в США в 1936р. Основні ідеї цієї системи були викладені в статті американського дослідника І.М. Гаррісона, опублікованій в січні 1936 р. в бюлетені Національної асоціації промислового обліку. В основу цієї системи був закладений принцип підрозділи витрат на постійні та змінні.

Система обліку директ-костинг стала мати вирішальне значення особливо в області цінової і стратегічної політики підприємства.

Важливим моментом у розвитку калькуляційного обліку можна вважати організацію обліку витрат у розрізі центрів відповідальності. Центри відповідальності були задумані як нове доповнення до системи обліку стандарт-кост. Така організація обліку стала давати можливість використовувати виникають негативні і позитивні відхилення фактичних витрат від стандартних при оцінці роботи тих чи інших менеджерів. Це призвело до формування Дж. Хіггінсом концепції центрів відповідальності, тобто визначення ступеня відповідальності певних фізичних осіб за результати своєї роботи.

Таким чином, впровадження нових методів обліку на виробничих підприємствах (стандарт-кост, директ-костинг, облік витрат по «центрам відповідальності») збагатили і розвинули систему калькуляційного обліку, перетворивши її в систему калькуляційного обліку, що згодом зробило істотний вплив на переростання виробничого обліку в управлінський і, отже, виробничої бухгалтерії в управлінську.

З кінця 40-х рр.. нашого сторіччя в США і деяких країнах Західної Європи поступово термін "виробничий облік» став замінюватися на «управлінський облік».

У цей період бухгалтерський облік почав активно брати участь у формуванні та виконанні управлінської політики, а бухгалтер став приділяти увагу прогнозуванню, прийняття рішень і контролю за забезпеченням інформацією управлінських служб підприємства, тобто у нього з'явилися додаткові функції у сфері управління і прийняття господарських рішень.

Практичним же кроком на шляху становлення та розвитку управлінського обліку стало застосування на базі існуючої бухгалтерії двох самостійних рахункових планів - фінансового та управлінського.

Офіційне визнання управлінського обліку як самостійного виду бухгалтерського обліку відбулося в 1972р. У цей час Американською асоціацією бухгалтерів була розроблена програма отримання диплома з управлінського обліку з присвоєнням випускникам кваліфікації бухгалтера-аналітика. Відповідно управлінський облік як самостійна навчальна дисципліна був введений в навчальні плани вищих навчальних закладів.

Слід зазначити, що поява управлінського обліку було не просто зміною термінів, а й новим явищем, яке отримало розвиток в рамках виробничого обліку і вимагало великої організаційної і методологічної перебудови всієї системи бухгалтерського обліку.

В останнє десятиліття XX ст. в країнах з розвиненою ринковою економікою різко зросла роль стратегічного управління, що знайшло своє відображення і в змісті управлінського обліку.

2 Об'єкти і статті обліку витрат

Облік витрат і виходу продукції галузі рослинництва ведуть на рахунку 20 «Основне виробництво», субрахунок 1 «Рослинництво». За дебетом цього субрахунка враховують витрати на виробництво, за кредитом - вихід продукції. Протягом року записи за дебетом і за кредитом виробляють наростаючими сумами, відповідно в поточному обліку дані субрахунку відображаються розгорнуто. Тільки в кінці року визначають згорнуте сальдо, яке відбиває суму незавершеного виробництва галузі рослинництва.

Об'єктами обліку витрат в рослинництві є сільськогосподарські культури (або групи культур), сільськогосподарські роботи, витрат, що підлягають розподілу, інші об'єкти.

У всіх випадках, коли витрати можна віднести безпосередньо на ту чи іншу вирощувану культуру під урожай поточного року, їх обліковують на рахунках об'єктів обліку витрат по культурах. У складі об'єктів обліку витрат другої групи відображають витрати по виконуваних сільськогосподарських робіт під урожай майбутнього року, що, природно, не можуть бути віднесені на об'єкти обліку витрат по культурах під урожай поточного року. У складі об'єктів обліку витрат третьої групи враховують ті витрати, які відносяться до декількох об'єктів обліку і, отже, підлягають розподілу на них (витрати по осушенню, зрошенню і т.д.). У складі об'єктів обліку четвертої групи враховують витрати з кормовиробництва.

Конкретно по зазначеним чотирьом групам прийнята наступна номенклатура об'єктів обліку витрат.

Перша група. Зернові та зернобобові культури. Зернові озимі культури: пшениця озима, жито озиме, ячмінь озимий. Пшениця яра тверда, пшениця яра м'яка, сильна та ін Кукурудза на зерно. Інші зернові колосові ярові культури: ячмінь ярий, овес, жито яра і ін Круп'яні культури: просо, гречка, рис, сорго. Зернобобові культури: горох, квасоля, боби кормові, сочевиця, вика, люпин кормовий та ін

Технічні культури.

Коренеплодів культури. Картопля.

Овочеві культури відкритого грунту. Капуста - по всіх видах. Коренеплідні культури овочеві - за видами та інші.

Баштанні продовольчі культури - за видами культур.

Коренеплідні і баштанні культури кормові - за видами культур.

Кормові культури. Силосні культури. Кукурудза на силос і зелений корм. Трави однорічні та багаторічні. Сінокоси та пасовища поліпшені і природні.

Плодові, ягідні культури та виноградники та інші.

Друга група. Об'єкти обліку витрат по виконаних сільськогосподарських робіт виділяють в тому випадку, якщо витрати по цих роботах не можуть бути віднесені на об'єкти обліку по культурах (групах культур) під урожай поточного року. Це відноситься до витрат під урожай майбутніх років, тобто до незавершеного виробництва рослинництва. У групі виділяють як об'єктів обліку витрат наступні види робіт: посів озимих зернових, озимі зернові на зелений корм і силос, підйом зябу, внесення органічних і мінеральних добрив, снігозатримання (у IV кварталі), багаторічні трави посіву минулих років, пари під ярі культури врожаю майбутнього року, освоєння нових земель, поліпшені сіножаті та культурні пасовища, інші роботи незавершеного виробництва.

Третя група. Окремі види витрат не можна зразу віднести на об'єкти обліку першої і другої групи, тому що вони відносяться до декількох об'єктів обліку витрат. Їх називають розподіляються витрати. Протягом року їх обліковують на окремих аналітичних рахунках, а в кінці року розподіляють. Їх відмінність від об'єктів обліку витрат другої групи полягає в тому, що вони повністю розподіляються у звітному році і як незавершеного виробництва не залишаються на наступний рік.

До об'єктів обліку витрат цієї групи відносяться такі розподіляються витрати: амортизаційні відрахування, витрати на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, витрати на зрошення, витрати на осушення, витрати на утримання полезахисних смуг.

По кожному з перелічених об'єктів обліку витрат відкривають окремий аналітичний рахунок, на якому враховують відповідні витрати відповідно до встановленої номенклатурою статей. В кінці року ці аналітичні рахунки закривають шляхом розподілу витрат на об'єкти обліку витрат першої та другої груп. При цьому застосовують різні методи розподілу в залежності від специфіки кожного виду витрат.

Четверта група. Деякі види витрат у галузі рослинництва пов'язані з виробництвом кормів (кормовиробництво), післязбиральної обробкою продукції і т.п. Ці витрати обліковують на окремих аналітичних рахунках: заготівля силосу, заготівля сінажу, виробництво трав'яного борошна, заготівля сіна, соломи, бадилля, післязбиральна доробка продукції та ін Виділення цих витрат як окремих об'єктів обліку пов'язано або з необхідністю більш точного обчислення собівартості окремих видів сполученої і побічної продукції, або з відокремленням в окрему групу витрат по кормовиробництва. У кінці року або обчислюють собівартість продукції, або розподіляють витрати на рахунки об'єктів першої групи.

Облік витрат на аналітичних рахунках за рахунком 20 «Основне виробництво», субрахунок 1 «Рослинництво», ведуть за такою номенклатурою статей витрат:

1. «Оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби»;

2. «Насіння та посадковий матеріал»;

3. «Добрива мінеральні та органічні»;

4. «Засоби захисту рослин»;

5. «Зміст основних засобів», в тому числі а) нафтопродукти, б) амортизація (знос) основних засобів, в) ремонт основних засобів;

6. «Роботи та послуги»;

7. «Організація виробництва та управління»;

8. «Інші витрати».

У першій статті враховують основну та додаткову оплату праці працівників рослинництва, зайнятих безпосередньо у виробництві по даному об'єкту обліку.

По цій статті враховують всі види грошових і натуральних видач, що носять характер оплати праці, працівникам різних категорій, чия праця витрачена безпосередньо на обробітку даної культури або групи культур, а також на роботах незавершеного виробництва. Сюди відносяться оплата праці трактористів на підготовку грунту до посіву, обробку, збирання врожаю, транспортні роботи по даній культурі, оплата праці рільників по вирощуванню даної культури (групи культур), починаючи з передпосівні робіт, підготовки насіння до посіву і т.д. і кінчаючи доопрацюванням готової продукції. А також доплати за продукцію з урахуванням її якості, за високу якість виконаних робіт, скорочення термінів робіт, надбавки трактористам-машиністам за класність та інші доплати, що включаються до складу оплати праці працівників рослинництва.

По цій статті враховують також продукцію, видану працівникам у рахунок оплати праці у встановленій оцінці. Витрати праці по цій статті відображають у двох вимірниках: у грошовому - суми нарахованої оплати праці в рублях і трудовому - кількість витрачених годин.

З цієї ж статті враховують встановлені законодавством обов'язкові відрахування від витрат на оплату праці сум у позабюджетні фонди соціального, пенсійного та медичного страхування.

У другій статті «Насіння та посадковий матеріал" відображається вартість використаних у процесі виробництва насіння і садивного матеріалу власного виробництва і покупних. Витрат з підготовки насіння до посіву (протруювання тощо), навантаження та транспортування їх до місця сівби у вартість насіння не включається, а відносяться на окремі статті витрат по вирощуванню сільськогосподарських культур. З цієї статті відображають також насіння, витрачені на підсівши розріджені і пересівання загиблих посівів. Витрат насіння і садивного матеріалу фіксують в натуральних вимірниках (кг, тис., штук) і грошовому вираженні. Вартість витраченого насіння формується в оцінці:

- Покупних - за цінами придбання. Включаючи всі витрати, пов'язані з їх доставкою в господарство;

- Власного виробництва, що перейшли з минулого року, - за фактичною собівартістю; поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року до фактичної.

Наступна стаття відображає вартість використаних добрив - роздільно мінеральних і органічних. Сюди ж включають витрати з посіву і заорювання люпину, сераделлу та інших культур, використаних на зелене добриво. Органічні добрива (гній, пташиний послід, торф, компости та ін) конкретизують як:

- Власні - за їхньою оцінкою на підставі фактичної собівартості виробництва;

- Покупні - за вартістю їх придбання з урахуванням витрат на доставку в господарство.

Мінеральні добрива оцінюють за ціною придбання, включаючи транспортно-заготівельні витрати, або по планово-обліковими цінами з виділенням відхилень фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами, за цінами перших покупок (спосіб ФІФО) або цінами останніх придбань (спосіб ЛІФО).

СПК «Полтавський» на посів витрачає власні насіння, вносить власні добрива і оцінює ці матеріали по середній собівартості.

Не відносять на дану статтю всі витрати на підготовку добрив до використання та їх внесення. Ці витрати списуються у складі відповідних статей по їхній приналежності: оплата праці та ін У тому випадку, якщо добрива вносять спеціалізовані організації, суми оплати рахунків за їх послуги відносять на статтю «Роботи та послуги».

За статтею «Засоби захисту рослин» відображають витрати на боротьбу з бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин різних засобів хімічного захисту рослин - пестицидів, а також біологічних засобів захисту рослин. Витрати пестицидів відображають за кількістю (у кг діючої речовини) і за вартістю, яка складається з відпускних цін і витрат на доставку їх в господарство.

Витрати витрат по захисту рослин (запилення, обприскування і т.п.) на дану статтю не відносять. Їх списують на статті витрат за належністю. Оплату праці сторонніх організацій відносять на статтю «Роботи та послуги».

За статтею «Зміст основних засобів» відображають витрати на технічне обслуговування та експлуатацію, амортизацію та ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві. На дану статтю відносять витрати на оплату праці, відрахування на соціальне і медичне страхування з персоналу, який обслуговує основні засоби (крім трактористів на сільськогосподарських роботах).

За цією статтею враховують витрату нафтопродуктів на роботу МТП, комбайнів, різних агрегатів. Витрати нафтопродуктів обліковують за кількістю і вартістю, яка складається з ціни придбання та витрат за доставку в господарство.

За цією статтею відображають і суми амортизаційних відрахувань, віднесених на дану культуру (групу культур) або роботи в незавершеному виробництві. При цьому суми нарахованої амортизації попередньо обліковують на аналітичному рахунку «Амортизаційні відрахування по основних засобів, які у рослинництві, що підлягають розподілу» в складі рахунку 20, субрахунок 1 (за будівель, споруд, машин, обладнання, передавальним пристроям), а по МТП і комбайнів - на аналітичних рахунках обліку витрат по експлуатації МТП і комбайнів рахунку 23. На дану статтю суми нарахованої амортизації відносять по-різному в залежності від виду основних засобів: за основними засобами вузькоспеціалізованого призначення (картоплезбиральні і бурякозбиральні комбайни) - шляхом прямого відрахування з рахунку 23 (без розподілу по різних культур), за зерновим комбайнів - пропорційно збиральної площі , по тракторах - пропорційно виконаним механізованим роботам в умовних еталонних гектарах.

До статті «Зміст основних засобів» відносять витрати або відрахування на ремонт основних засобів, використаних на виробництво по даній культурі (групі культур). Попередньо ці суми враховують на відповідних аналітичних рахунках: «Витрати (відрахування) на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, що підлягають розподілу» у складі рах. 20, субрахунок 1 (за будівель, споруд, машин, обладнання, передавальним пристроям), а по МТП і комбайнів - на аналітичних рахунках субрахунка 3 рах. 23. Відрахування на ремонт з цих рахунків відносять на дану статтю в такому ж порядку, як і нараховану амортизацію.

Віднесення відповідних витрат на собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва проводиться у порядку, викладеному в розділі п'ятому «Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)» методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарських організаціях, затверджених наказом Мінсільгоспу РФ № 729 від 06.06.03г.

Стаття «Робота та послуги» призначена для обліку виконаних у рослинництві робіт і послуг допоміжних виробництв свого підприємства і сторонніх організацій. Найбільш важливі види робіт і послуг допоміжних виробництв доцільно виділяти: автотранспорт, транспортні роботи тракторів, електропостачання, водопостачання. По кожному виду робіт і послуг показують їх кількість і вартість (протягом року планова з доведенням в кінці року до фактичної). Попередньо ці суми накопичують на відповідних аналітичних рахунках за рах. 23 (за статтями витрат). Сюди ж відносять кредиту рах. 60 вартість виконаних робіт і послуг різними обслуговуючими підприємствами, включаючи за механізацію робіт, меліорацію, хімізацію, підвищення родючості грунтів, транспортні роботи, роботи цивільної сільськогосподарської авіації по внесенню добрив, обробки посівів засобами хімічного захисту рослин і т.п.

У статті «Організація виробництва та управління» враховують суми галузевих і общебрігадних витрат рослинництва, які відносять сюди шляхом розподілу з рах. 25 «Загальновиробничі витрати» пропорційно встановленому базі (розподіляються в плановому чи нормативному розмірі по об'єктах витрат основного виробництва пропорційно загальній сумі витрат кожного об'єкта, за винятком у відповідних виробництвах витрат на насіння, корми, сировина та напівфабрикати з коригуванням до фактичних сум в кінці року) . Сюди ж перераховують шляхом розподілу суми загальногосподарських витрат з рах. 26 «Загальногосподарські витрати».

Стаття «Інші витрати» виділена для обліку основних витрат рослинництва, що не увійшли у попередні статті. Сюди відносяться витрати спецодягу і спецвзуття, що видаються працівникам, страхові платежі зі страхування посівів та основних засобів рослинництва та ін

3 Організація первинного, аналітичного і синтетичного обліку в рослинництві

Первинний облік

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі рослинництва грунтуються на даних відповідних первинних документів з обліку витрат праці, предметів праці, засобів праці і виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують вироблені в галузі рослинництва трудові витрати на виконання конкретних робіт з оброблюваних культур і нараховану при цьому оплату. На механізованих роботах застосовують облікові листи тракториста-машиніста, на немеханізованих роботах - облікові листи праці та виконаних робіт (ф. № 131 і 132-АПК). Крім того, використовують спеціалізовані документи - книжку бригадира з обліку праці і виконаних робіт (ф. № 65), а також для обліку відпрацьованого часу - табель обліку робочого часу (ф. № 140-АПК). Дані первинні документи представлені в додатку З.

Документи з обліку витрат предметів праці фіксують витрата різних матеріальних цінностей: насіння, добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, запасних частин, дрібного інвентарю тощо Витрата насіння на посів і садивного матеріалу оформляють актами витрати насіння і садивного матеріалу (ф. № 183-АПК) , витрата добрив, отрутохімікатів і гербіцидів - актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф. № 262-АПК), дрібного інвентарю (ф. № 263-АПК) і т.д. Дані первинних документів у кінці місяця систематизують у звітах про рух матеріальних цінностей (ф. № 265-АПК), після цього роблять відповідні записи про витрату матеріальних цінностей в особових рахунках відділень. Дані та інші первинні документи представлені в додатку И.

Документи з обліку витрат засобів праці фіксують витрати по використаних засобів праці, які виражаються у нарахованої амортизації та відрахування в ремонтний фонд. До них відносяться різні розрахунки з нарахування і розподілу амортизації і відрахувань в ремонтний фонд: відомість нарахування амортизації і відрахування в ремонтний фонд (ф. № 50-АПК), відомість нарахування амортизації і відрахувань в ремонтний фонд (без автотранспорту) (ф. № 49 -АПК), відомість нарахування амортизації і відрахувань в ремонтний фонд за основними засобами галузі рослинництва (ф. № 110-АПК), накопичувальна відомість обліку амортизаційних відрахувань і витрат на ремонт сільськогосподарської техніки (див. додаток К).

Документи з обліку виходу продукції фіксують отримання, оприбуткування продукції галузі рослинництва: зернових, технічних культур, овочів, кормів і т.д. До них відносяться: по зернових культурах - реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. № 161-АПК), путівка на вивезення продукції з поля (ф. № 164-АПК), талони (ф. № 165 а, б, в-АПК) при талоном способі обліку зерна, реєстр приймання зерна та іншої продукції (ф. № 162-АПК), реєстр приймання зерна вагарем (ф. № 166-АПК), відомість руху зерна та іншої продукції (ф. № 167 - АПК), по кормовим культурам - акт приймання грубих і соковитих кормів (ф. № 172-АПК), акти на оприбуткування пасовищних кормів (ф. № 173-АПК, 174-АПК) - див додаток Л.

Дані всіх документів обов'язково систематизують по об'єктах обліку витрат - видах робіт і культур (групами культур). Для цієї систематизації застосовують спеціально розроблені накопичувальні відомості і журнали (ф. № 301-АПК). Записи в накопичувальній відомості обліку витрат роблять на підставі первинних документів, зведених документів, звітів про рух матеріальних цінностей.

В кінці року по кожній роботі і культурі в накопичувальній відомості підраховують підсумки витрат. Для зручності записів у кінці відомості відкривають підсумкову сторінку (по кожній культурі), куди в кінці місяця переносять приватні підсумки кожного виду робіт і підраховують підсумки по культурах за місяць і з початку року. Підсумки витрат по культурах за місяць використовують для записів у особовий рахунок (виробничої звіт) відділення.

Аналітичний і синтетичний облік

Узагальнюючим регістром про витрати і вихід продукції за відповідним відділенню є особовий рахунок (виробничий звіт) відділення (див. додаток М). Він складається з двох розділів: I. Витрати на виробництво (дебет рахунку); II. Вихід продукції (кредит рахунку).

У першому розділі особового рахунку (виробничого звіту) на кожний об'єкт обліку (культура, група культур або вид незавершеного виробництва) відведена окрема графа. У рядках вказують витрати по їх конкретних видів, що згруповано за встановленою номенклатурою статей витрат у рослинництві. Види витрат у статтях виділені відповідно до кореспонденцією рахунків. Окремі графи в ньому призначені для обліку витрат, що підлягають розподілу (снігозатримання та ін.) Їх також враховують за статтями витрат, але в міру закінчення цих робіт і встановлення об'єктів, до яких вони належать, розподіляють на інші об'єкти обліку витрат за належністю.

Записи в першому розділі особового рахунку (виробничого звіту) роблять на підставі накопичувальних відомостей. За витратами, які не відображаються в накопичувальних відомостях, записи здійснюються на підставі відповідних зведених і первинних документів. Так суми нарахованої амортизації по основних засобів, які у рослинництві, відображають на підставі відомості розрахунку амортизації; матеріальні витрати - на підставі належним чином згрупованих первинних документів, а також звітів матеріально-відповідальних осіб.

У другому розділі особового рахунку (виробничого звіту) відображають вихід продукції, тобто кредит рахунку.

У цілому по господарству аналітичний облік витрат і виходу продукції ведуть у зведеному особовому рахунку (зведеному виробничому звіті) по господарству в цілому. Його відкривають на окремому бланку особового рахунку (виробничого звіту). У зведеному особовому рахунку (виробничому звіті) по кожному рядку і графі підсумовують відповідні дані особових рахунків (виробничих звітів).

Зведений облік витрат на виробництво забезпечує їх групування за виробничим підрозділам, об'єктами обліку і в цілому по підприємству. Зведений облік витрат на виробництво при журнально-ордерній формі обліку ведеться в журналі-ордері № 10-АПК в розрізі рахунків (субрахунків). У цьому журналі-ордері об'єднаний синтетичний облік по рахунках матеріальних цінностей, витрат на виробництво, витрат на оплату праці, резервів, основних засобів та ін

Журнал-ордер № 10-АПК є регістром для обліку дебетових і кредитових оборотів за рахунком 20-1. У ньому дебетові та кредитові обороти накопичуються по кореспондуючих рахунках на підставі звітів руху продукції і матеріалів, виробничих звітів та інших регістрів.

Згруповані за кореспондуючими рахунками обороти журналу-ордера № 10-АПК звіряють з іншими регістрами бухгалтерського обліку, після чого кредитові обороти його переносять у Головну книгу (див. додаток

4 Облік витрат у незавершеному виробництві, розподіляються витрат та інших витрат у рослинництві

Облік витрат у незавершеному виробництві

У рослинництві виробничий процес носить тривалий характер (іноді перевищує календарний рік). За окремим сільськогосподарським культурам витрати здійснюються у звітному році, а продукцію отримують тільки в наступному звітному році (озимі зернові культури, та ін.) З цієї причини в обліку виробляють розмежування витрат за виробничими циклами, що не збігається з календарним роком: витрати минулих років під урожай поточного року, витрати поточного року під урожай майбутніх років і витрати поточного року під урожай цього ж року.

Витрати під урожай майбутніх років беруть до уваги на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки в момент виробництва по більшості з них ще не відомо, до обробітку яких культур вони відносяться.

Всі витрати по незавершеному виробництву в перший рік враховуються за тими ж статтями, що і витрати під урожай поточного року, в тому випадку, коли частина незавершеного виробництва включається у витрати під культури врожаю поточного року частинами і, отже, враховується протягом декількох років, наприклад , багаторічні трави, у наступні роки такі витрати враховують без деталізації, тобто комплексної статей.

Витрати незавершеного виробництва на культури врожаю поточного року списуються наступним чином. Усі витрати на посів озимих культур перераховують по кожній статті окремо на аналітичні рахунки озимих культур врожаю відповідного року. Що стосується робіт під ярові культури майбутнього року, то по них часто не відомо, під яку культуру вони будуть використані. Тому навесні майбутнього року, після визначення фактичних площ посіву під ті чи інші культури, витрати з аналітичних рахунків відповідних робіт розподіляють (також постатейно) пропорційно площам посіву.

Розподіл витрат незавершеного виробництва

Витрати і обсяг незавершеного виробництва перед розподілом уточнюють і виявляють площі загиблих взимку посівів. Потім визначають ті об'єкти обліку, на які повинні бути віднесені витрати незавершеного виробництва по кожному виду робіт, для розподілу витрат незавершеного виробництва складають спеціальний розрахунок, де по об'єктах обліку витрат відображають сум розподіляються витрат незавершеного виробництва постатейно. По кожному виду робіт визначають суму витрат на 1 га (всього і постатейно). Потім у відповідності з використанням площ під культури виробляють розподіл витрат. Таким шляхом розподіляють витрати по зяблевої оранки, снігозатриманню, внесенню органічних і мінеральних добрив і т.д.

По окремих видах незавершеного виробництва по посівах багаторічних трав, витрати по вапнуванню кислих грунтів і гіпсуванню солонцевих грунтів застосовують і інші методи розподілу витрат. Витрати по посівах багаторічних трав розподіляють на витрати даного року виходячи з періоду використання трав комплексно, без деталізації за статтями.

У складі витрат по незавершеному виробництву рослинництва враховують роботи, пов'язані з вапнування і гіпсування грунтів, що проводяться за рахунок кредиту банку і власних коштів, а також роботи з первинного окультурення меліорованих земель.

Витрати на вапнування і гіпсування враховують на окремому аналітичному рахунку за статтями: витрати на оплату праці та відрахування на соціальні потреби, вартість вапна і гіпсу, послуги допоміжних виробництв (автотранспорт) і т.п. Ці витрати відносять постатейно на об'єкти обліку по відповідним культурам, розміщеним на площах, під які проведені роботи, щорічно рівними частками протягом 5-7 років.

Витрати на первинне окультурення меліорованих земель по культурах, поліпшеним природним пасовищам і іншим угіддям враховують на окремих аналітичних рахунках. До них відносяться витрати на внесення в грунт торфу, торф'яних компостів та інших органічних і мінеральних добрив, включаючи витрати на їх видобування; залуження сінокосів і пасовищ, включаючи придбання насіння багаторічних трав та ін Ці витрати враховують у складі незавершеного виробництва на окремих рахунках за видами заходів і відносять на собівартість продукції культурних і поліпшених пасовищ щорічно рівними частками протягом 7 років після введення в дію ділянок покращених меліорованих земель.

Облік розподіляються витрат

До розподіляється видатках, враховуються на окремих аналітичних рахунках, відносяться амортизаційні відрахування по основних засобів, які у рослинництві, витрати (відрахування) на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, витрати на зрошення, осушення; зміст лісових смуг.

Амортизаційні відрахування по основних засобів, які у рослинництві, що підлягають розподілу, враховують на окремому аналітичному рахунку того ж найменування. Сюди ж щомісяця протягом року відносять суми нарахованої амортизації по основних засобів, які у рослинництві: будівель, споруд, передавальним пристроям і т.п. Облік нарахованої амортизації на даному аналітичному рахунку ведеться окремо по групах основних засобів, по яких окремо розподіляється амортизація. Відповідно на амортизацію кожного виду основних засобів в рахунку виділяється окрема графа.

Враховані суми амортизації розподіляють на рахунки обліку витрат по культурах і видах робіт одним з двох наступних методів: перший - метод прямого віднесення за призначенням, який застосовується по основних засобах вузькоспеціалізованого призначення, другий - метод розподілу амортизації на кілька об'єктів обліку витрат пропорційно обсягу виконаних робіт, посівної (збиральної) площі. Наприклад, нарахована амортизація по зерносховищах і машин для очищення та сушіння зерна - пропорційно масі зерна; по спорудах для зберігання добрив і машин для їх внесення - пропорційно масі добрив і т.д.

Підставою для розподілу амортизації служить відомість для розподілу амортизації по основних засобів галузі рослинництва (ф. № 110-АПК). У ній по кожному виду основних засобів у відповідності з даними аналітичного рахунку вказують суму амортизації, базу для розподілу і розподіляють суми амортизації на конкретні об'єкти обліку витрат. Протягом року можуть ставитися суми в нормативному розрізі з коригуванням до фактичних в кінці року.

Витрати (відрахування) на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, що підлягають розподілу, також враховують на окремому аналітичному рахунку з таким же найменуванням. Порядок обліку та розподілу цих сум такої ж, як по і по амортизації.

Витрати на зрошення, що підлягають розподілу. Всі витрати на зрошення, які безпосередньо можуть бути віднесені на рахунки витрат по культурах (прямі витрати) списують на ці рахунки. До таких витрат належать витрати на полив, поточна планування площі і т.д. У той же час значна частина витрат на зрошення, і витрати на подачу води, не може бути віднесена безпосередньо на рахунки культур, вирощуваних на зрошуваних землях (розподіляються витрати). Тому протягом року ці витрати враховують на аналітичному рахунку «Витрати зі зрошення, що підлягають зрошенню».

На цей аналітичний рахунок відносять постатейно такі витрати: оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням зрошувальної мережі; відрахування на соціальне та медичне страхування; нафтопродукти на роботу двигунів, використовуваних при експлуатації іригаційних споруд; амортизація та витрати (відрахування) на ремонт основних засобів, що використовуються для зрошення ; інші основні витрати. Не відносять на цей рахунок загальновиробничі і загальногосподарські витрати, а також на пристрій зрошувальної мережі капітального характеру.

В кінці року враховані на даному аналітичному рахунку витрати розподіляють на об'єкти обліку витрат по культурах, які належать до зрошуваних, і видам робіт. Розподіл робиться пропорційно полівогектарам постатейно з включенням до відповідних статей об'єктів обліку витрат у розрізі культур і видів робіт (оплата праці, пальне тощо). При значних сумах витрат протягом року їх списують в нормативному розмірі з коригуванням у кінці року до фактичного.

Таким чином, загальна сума витрат на зрошення по кожному об'єкту обліку складається із суми витрат на зрошення, віднесених прямим шляхом, і розподіляються витрат, списаних у кінці року.

Облік витрат по осушенню, що підлягають розподілу, будується приблизно в такому ж порядку, як і облік витрат на зрошення. Витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені на рахунки обліку витрат по культурах і видах робіт (прямі витрати), списують безпосередньо на відповідні об'єкти обліку витрат.

В кінці року враховані на даному аналітичному рахунку витрати розподіляються постатейно на культури пропорційно посівним площам, розміщених на осушених землях. При значних сумах витрат протягом року їх списують в нормативному розмірі з коригуванням у кінці року до фактичного.

На аналітичному рахунку «Зміст полезахисних лісових смуг» враховують експлуатаційні витрати на утримання полезахисних лісових смуг: проріджування, очищення, боротьба з шкідниками і хворобами тощо Протягом року враховані на рахунку витрати за вирахуванням оприбуткованих дров та іншої використовуваної побічної продукції лісових смуг списують на аналітичні рахунки культур, що знаходяться під впливом полезахисних смуг, пропорційно посівним площам з віднесенням на статтю "Витрати на утримання основних засобів». Витрати по закладці і вирощуванню лісових смуг до їх прийому в експлуатацію відносяться до капітальних вкладень і обліковуються на рахунку 08 «Вкладення у необоротні активи».

Облік витрат з кормовиробництва

Значну частину вирощуваних в галузі рослинництва культур використовують на кормові цілі. Відповідно до діючого порядку обліку витрат на субрахунку 1 «Рослинництво» враховують не тільки виробництво цієї продукції, але і їх переробку з доведенням до стану, придатного до згодовування худобі. Для цього відкривають аналітичні рахунки «Заготівля силосу», «Заготівля сінажу», «Виробництво трав'яного борошна». При організації в господарстві спеціальних цехів з промислового виробництва комбікормів облік ведуть на субрахунку 3 «Промислове виробництво». Розглянемо порядок обліку по кожному з цих рахунків.

За дебетом рахунка «Заготівля силосу» враховують витрати по силосованию зеленої маси та іншої продукції сільськогосподарських культур, включаючи наступні роботи: очищення і підготовка траншей та інших силосних споруд до приймання силосної маси, укриття траншей та інші роботи. Відповідно на даний рахунок відносять такі витрати: оплата праці, відрахування на соціальне і медичне страхування та до пенсійного фонду працівників, зайнятих на силосуванні; вартість нафтопродуктів, витрачених на двигуни сілосорезок; вартість електроенергії, використаної на потреби силосування; амортизаційні відрахування і витрати на ремонт за силосним спорудам, фуражу та іншого обладнання, що використовується на силосуванні; страхові платежі; послуги допоміжних виробництв; інші основні витрати. На даний рахунок списують також вартість зеленої маси, яка використовується на силосуванні, та інших компонентів (бадилля, солома, полова та ін.)

За кредитом рахунку виробляють оприбуткування силосу (після встановлених термінів на ферментацію) в кореспонденції з рахунком 10 «Матеріали», субрахунок 7 «Корми, насіння і посадковий матеріал», в оцінці за плановою собівартістю. В кінці року обчислюють фактичну собівартість силосу і планову собівартість доводять до фактичної.

При закладанні в господарстві силосу з різних культур облік витрат та обчислення собівартості ведуть окремо по кожній культурі (відповідно в цьому випадку відкривають кілька аналітичних рахунків).

Облік витрат і виходу продукції за рахунком «Заготівля сінажу» будується аналогічно рахунку із заготівлі силосу. За дебетом враховують витрати на виробництво сінажу: очищення сенажних веж (траншів) і підготовка їх до приймання сенажних маси, завантаження, укриття та герметизація веж. Відповідно на цей рахунок відносять: оплату праці, відрахування на соціальне, медичне страхування та до пенсійного фонду, кількість і вартість зеленої маси, амортизацію і витрати (відрахування) на ремонт сенажних споруд, вартість послуг допоміжних виробництв, інші основні витрати. За кредитом оприбутковують готову продукцію - сінаж за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року до фактичної.

На рахунку «Виробництво трав'яного борошна» враховують витрати на приготування вітамінно-трав'яного борошна (різання), як правило, без організації постійних промислових виробництв. На дебет рахунку відносять такі витрати: оплату праці робітників, відрахування на соціальне, медичне страхування та до пенсійного фонду, вартість зеленої маси і додаються компонентів, суми нарахованої амортизації і витрат на ремонт агрегатів для приготування трав'яного борошна, електропостачання, вартість витраченого твердого палива і газу на сушіння зеленої маси, вартість мішкотари та інших матеріалів, страхові платежі, інші основні витрати. За кредитом оприбутковують готову продукцію за плановою собівартістю з коригуванням у кінці року до фактичної.

При організації промислового виробництва на стаціонарних установках облік ведуть на субрахунку 3 «Промислові виробництва».

Облік витрат по іншим об'єктам

Облік витрат на післязбиральної обробки продукції. За даним об'єктом можна вести облік витрат, що відносяться тільки до основної продукції: по зернових культурах - до зерна, по соняшнику - до маслосеменам, по буряках - до коріння і т.д., або тільки до одного виду сполученої продукції. Витрати на післязбиральної доробки продукції викликаються наступними роботами: сушіння та очищення зерна або інших видів продукції, сортування продукції, доведення її до необхідних товарних кондицій і т.п. Відповідно дані аналітичні рахунки можуть бути відкриті до кожного об'єкту обліку витрат по культурах: післязбиральна доробка зерна озимої пшениці, озимого жита і т.д. При такому обліку в кінці року дані цих рахунків разом з витратами, які розподілені відповідно до нормативів на основну продукцію з об'єктів обліку витрат по культурах, використовують для обчислення собівартості основної продукції - зерна, олійного насіння, коренів буряка і т.п. облік витрат протягом року на даних рахунках ведуть за такими статтями: оплата праці працівників, зайнятих доопрацюванням продукції, з відрахуваннями на соціальні потреби, вартість палива, електроенергії, сума амортизації і витрат (відрахувань) на ремонт основних засобів, вартість послуг допоміжних виробництв, інші основні витрати. Застосування таких аналітичних рахунків підвищує точність розрахунків собівартості. Але це доцільно робити тільки, якщо витрати досить значні.

Аналогічно відкривають аналітичні рахунки для відособленого обліку витрат, що відносяться до побічної продукції: заготівля соломи (полови), бадилля, стебел кукурудзи, соняшнику, капустяного листа та ін

В окремих господарствах за субрахунком «Рослинництво» можуть враховувати й інші витрати, наприклад на заготівлю сіна (соломи) на стороні. Для цього відкривають окремий аналітичний рахунок «Заготівля сіна (соломи) на стороні», на який записують всі витрати, пов'язані із заготівлею і доставкою сіна або соломи (оплата праці, послуги автотранспорту, вантажно-розвантажувальні роботи і т.д.) виходячи із врахованих фактичних витрат і кількості заготовленого сіна або соломи, визначають фактичну собівартість. Оприбутковують заготовлене сіно (солому) за дебетом рахунка 10 «Матеріали», субрахунок 7 «Корми, насіння і посадковий матеріал» (аналітичний рахунок «Солома покупна»), з кредиту рахунку 20, субрахунок 1.

5 Обчислення собівартості продукції рослинництва

Поточний облік витрат у рослинництві завершується в кінці року обчисленням фактичної собівартості продукції, яка визначається виключно на підставі перевірених даних поточного бухгалтерського обліку (на початку року на підставі планових даних розраховується планова собівартість; на 1 жовтня на підставі попередніх даних обліку визначається провізорних, тобто . очікувана собівартість).

Розподіл витрат

При обчисленні собівартості продукції рослинництва витрати розподіляють на основну (пов'язану), а також побічну продукцію, яка використовується в господарстві. Розподіл витрат між основною, пов'язаною і побічною продукцією може здійснюватися по-різному. На практиці застосовують кілька способів розподілу витрат:

- Виключення із загальної суми витрат вартості побічної продукції за встановленими цінами (тобто у твердій оцінці);

- Використання спеціальних коефіцієнтів. При цьому способі один вид сполученої продукції приймається за умовну одиницю, а інші види продукції прирівнюються до нього на основі встановлених коефіцієнтів. Таким чином, всі види продукції перераховують в умовну продукцію, визначають частку в ній кожного виду продукції, згідно з якою потім розподіляється загальна сума витрат на кожен вид продукції;

- Розподіл загальної суми витрат пропорційно вартості сполучених видів продукції в оцінці за реалізаційними цінами;

- Розподіл витрат між окремими видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з ознак, спільних для декількох видів одержуваної продукції (наприклад, пропорційно кількості міститься в них повноцінного зерна, вмістом поживних речовин і т.д.);

- Пряме віднесення на конкретні види продукції прямих витрат і розподіл відповідно до встановленої базі (за збиральної площі, коефіцієнтами тощо) загальних витрат, які неможливо відразу віднести на окремі об'єкти обчислення собівартості;

- Оцінка витрат на окремі види одержуваної продукції експертним шляхом і вираз в певних відносних показниках;

- Розподіл витрат за встановленими нормативами.

Собівартість продукції рослинництва відповідно до встановленого в даний час порядком обчислюється таким чином:

Зерно, бавовна-сирець, насіння соняшнику - франко-поле (струм або інше місце первинної підробки);

солома, сіно - франко-пункт зберігання;

цукрові буряки, картопля, баштанні овочі, коренеплоди - франко-поле (місце зберігання);

льносолома, льонотрести - франк-пункт зберігання, переробки (у господарстві);

насіння трав, льону, овочевих та інших культур - франко-пункт зберігання;

парниково-тепличні овочі - франко-пункт приймання в господарстві або франко-пункт зберігання;

зелена маса на корм - франко-місце споживання;

зелена маса на силос, сінаж - франко-місце силосування, сенажірованія (вежа, траншея);

зелена маса на трав'яне борошно, брикети, гранули - франко-місце приготування трав'яного борошна, брикетів, гранул.

Отже, по кожному виду рослинництва встановлений ліміт витрат, які включаються у виробничу собівартість.

Попередня робота

Обчислення собівартості - важливий і відповідальний етап в обліковій роботі. Тому їй передує підготовча робота, пов'язана з уточненням відображених на рахунках даних. Ця робота полягає в наступному:

ретельно перевіряють розмежування витрат по роках і правильність віднесення на аналітичні рахунки витрат минулих років;

перевіряють правильність списання витрат за загиблими посівам;

уточнюють всі кількісні показники, відображені по рахунку 20, субрахунок 1 «Рослинництво».

Особливо ретельно слід перевірити кількість оприбуткованого врожаю, в тому числі основної та побічної продукції, і правильність відображення в обліку операцій по очищенню і сушінню зерна.

Собівартість одиниці продукції по культурах одного виду продукції (без побічної) визначають діленням загальної суми витрат по даній культурі (групі культур), врахованої за дебетом відповідного аналітичного рахунку, на валових дохід вихід продукції (кількість), відбитий по кредиту рахунку. У даному випадку об'єкт обліку витрат буде збігатися з об'єктом обчислення собівартості.

Тому визначають витрати, що припадають на побічну продукцію шляхом віднесення на них витрат, пов'язаних з витратами на прибирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи по заготівлі цієї продукції. Потім решта витрати відносять на собівартість основної продукції за основними галузями рослинництва.

Обчислення собівартості зернових культур

Об'єктами обчислення собівартості продукції зернових культур є основна продукція - зерно - і побічна - солома. Віднесення витрат на солому проводиться виходячи з витрат у господарстві на прибирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи по заготівлі соломи. Використовувані зерновідходи з домішкою зерна при розрахунку переводять в повноцінне зерно виходячи з даних лабораторного аналізу з визначення відсотка змісту зерна у відходах.

Орієнтовна схема собівартості в цьому випадку така.

Виходячи з витрат, що припадають на роботи з прибирання та заготівлі соломи, витрати відносять на побічну продукцію. Потім загальну суму витрат (за вирахуванням вартості побічної продукції) розподіляють на зерно і зерновідходи пропорційно частці вміст у продукції повноцінного зерна і зерновідходів. Собівартість 1 ц продукції визначається діленням витрат на відповідну фізичну масу зерна і зерновідходів після її очищення та сушіння.

Якщо на кінець року частина зернових культур виявилася необмолоченной, то розподіл витрат на обмолоченої і необмолоченное зерно виконують у наступному порядку. Попередньо із загальної суми витрат виключають витрати по обмолоту та вивезення продукції з поля. Решта витрати розподіляють між обмолочені і необмолоченнимі площами пропорційно кількості гектарів. При визначенні собівартості продукції поточного року до загальних витрат по даній культурі додають витрати з обмолоту та вивезення продукції з поля. Витрати по необмолоченним площами переходять в якості незавершеного виробництва на наступний рік. Відповідно в наступному році для отримання фактичної собівартості до вартості необмолоченних культур, які перейшли з минулого року, додають витрати з обмолоту, очищення та транспортування продукції.

Розглянемо порядок обчислення фактичної собівартості одного центнера зерна в СПК «Полтавський».

У 2006 році в господарстві отримано 188720 ц зерна у початково оприбуткованої масі. Після очищення та сушіння отримано 10940 ц фуражного зерна (зерновідходів) і чистого зерна 177780 ц. За даними лабораторного аналізу в 1 ц зерновідходів міститься 65% повноцінного зерна. Отримано соломи 30000 ц. Фактичні витрати за звітний рік на виробництво зерна склали 36418 тис. руб., На солому - 3% від загальної суми витрат. При цьому запланована собівартість 1 ц зерна - 210 руб., Зерновідходів - 150 руб., Соломи - 25 крб.

Розрахунок фактичної собівартості зерна наведено в таблиці 6 (див. додаток О).

З таблиці 6 видно, що фактична собівартість одного центнера зерна становила 191,1 рубль, 1 ц зерновідходів - 124,2 рубля, 1 ц соломи - 36 рублів. Різниця між фактичною і плановою собівартістю зерна становила 18,9 рубля, зерновідходів - 25,8 руб.

Наступний етап - складання кореспонденції рахунків:

Д-т 20-1 «Ярові зернові» К-т Д-т 20-1 К-т 70, 69, 10, 02 Д-т 43 К-т 20-1 - 37333800 руб .- ви-

23, 25, 26, 60, 76 - хід зерна за плановою себестоімос-

36418000 руб. - Фактичні ти

витрати на виробництво Д-т 10 К-т 20-1 - 1641000 руб .- ви-

зерна хід зерновідходів за плановою собі-

вартості

Д-т 10 К-т 20-1 - 750000 руб .- вихід соломи по планової собівартості

Д-т 43 К-т 20-1 - 3360042 руб.-каль-куляційного різниця в себестоімос-

ти чистого зерна

Д-т 10 К-т 20-1 - 282365 крб. - Каль-куляційного різниця в собівартості-сті зерновідходів Д-т 10 К-т 20-1 - 330000 крб. - Каль-

Куляційного різниця в собівартості-сті соломи Оборот: 36418000 Оборот: 36418000

Після визначення калькуляційних різниць субрахунок 20-1аналітіческій рахунок «Ярові зернові» закривають. Форма калькуляційного листа наведена в додатку О.

Обчислення собівартості по кормових культур

Об'єктами обчислення собівартості є відповідні види продукції (корму), одержувані з полів, засіяних кормовими культурами, а також від природних кормових угідь (сіножатей та пасовищ) - сіно, зелена маса, зелена маса на випас і т.д., а також продукція їх переробки - силос, сінаж, трав'яне різка та борошно, кормові брикети і т.п. Якщо сіяні трави (однорічні та багаторічні) або природні кормові угіддя використовують для отримання одного виду продукції, то собівартість її визначають діленням суми витрат, врахованих по даному об'єкту обліку, на кількість отриманої продукції.

Якщо сіяні і природні угіддя використовують для одержання декількох видів продукції, то витрати між різними видами продукції розподіляють за встановленими коефіцієнтами (див. додаток П).

Витрати, пов'язані з посівом багаторічних трав (незавершене виробництво) розподіляють за роками використання пропорційно числу років експлуатації посівів у відповідному сівозміні і включають до витрат по їх вирощуванню за статтями витрат. При посіві багаторічних трав підпокривних культурою та отриманні врожаю трав в рік посіву загальні витрати по незавершеному виробництву (витрати по передпосівної обробки грунту до сівби, якщо він ведеться одночасно) діляться між покривною і підпокривних культурами пропорційно збору продукції з 1 га (исчисленному у центнерах кормових одиниць ). У випадку, якщо в рік посіву урожай підпокривних культури не отримано, всі зазначені витрати відносять на покривну культуру. На продукцію беспокровних, і підпокривних трав даного року відносять витрати по догляду та прибирання і частку витрат з посіву, виходячи з терміну використання трав.

При використанні поліпшених сіножатей, пасовищ культурних та інших природних угідь для одержання декількох видів продукції витрати на виробництво кожної культури складаються із загальних витрат, врахованих на відповідному аналітичному рахунку, розподіляються по культурах пропорційно збору продукції з 1 га в кормових одиницях.

Значна частина продукції кормових культур використовується на виробництво силосу, кормових брикетів, вітамінно-трав'яного борошна. Об'єктами обчислення собівартості в кормовиробництві є вироблені кінцеві продукти. Масу сінажу та силосу встановлюють за вирахуванням чаду.

Собівартість 1 ц готового силосу, сінажу (за вирахуванням чаду), визначають сумою витрат на виробництво зеленої маси, доставку її франко-траншея (вежа) і витрат по силосованию, сенажірованію, очищенню траншей, завантаженні і трамбівки силосної, сенажних маси, навантаженні і транспортуванні соломи, укриттю траншів плівкою і соломою і т.д. на загальну масу готового силосу, сінажу. Інші компоненти, що використовуються при силосуванні (коренеплоди, капустяний лист, картоплиння, кошики соняшнику тощо), включають в загальні витрати на виробництво силосу, сінажу за їх вартістю, що обчислюється у встановленому порядку.

6 Порядок закриття субрахунку 20-1 «Рослинництво»

Аналітичні рахунки за субрахунком 20-1 «Рослинництво» закривають по-різному. Можна виділити три групи аналітичних рахунків залежно від порядку їх закриття:

- Рахунки витрат, що підлягають розподілу в кінці року (нерозподілений амортизація, нерозподілені відрахування на ремонт і т.д.);

- Рахунки витрат під культури (групи культур) врожаю поточного року;

- Рахунки витрат під урожай майбутніх років.

Аналітичні рахунки останньої групи витрат відображають незавершене виробництво у рослинництві, тому на кінець року їх показують у звітному балансі і, отже, не закривають. Процес закриття аналітичних рахунків з рослинництва, таким чином, зводиться до закриття рахунків першої та другої груп.

Списання нерозподілених витрат

Починають закриття рахунків по субрахунку 20-1 «Рослинництво» з розподілу за призначенням нерозподілених сум амортизації і відрахувань на ремонт. Протягом року нерозподілений амортизація та відрахування (витрати) на ремонт накопичувалися в складі субрахунка 20-1 на окремих аналітичних рахунках: «Нерозподілені амортизаційні відрахування по основних засобів, які у рослинництві», «Відрахування (витрати) на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві , що підлягають розподілу ». Протягом року суми амортизації і відрахувань на ремонт могли ставитися на культури (групи культур) в нормативному розмірі. У цьому випадку в кінці року роблять коригування віднесених сум до фактичних.

Амортизацію по зерносховища, овочесховища, зерноскладах, майданчиках і навісів для зерна розподіляють пропорційно площам приміщень, займаних продукцією відповідних культур, з віднесенням на об'єкти витрат тих культур, які обслуговуються сховищами. Амортизацію по спорудах для зберігання добрив розподіляють за культурами і видами незавершеного виробництва пропорційно площам зберігання кожного виду добрив; по меліоративним фондам - пропорційно посівним площам з віднесенням на відповідні культури.

Амортизацію по основних засобах вузькоспеціалізованого призначення і відрахування на їх ремонт списують безпосередньо на культури, до яких відноситься даний вид основних засобів.

Враховані суми відрахувань на ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, розподіляють аналогічно нарахованої амортизації.

Для закриття зазначених аналітичних рахунків складають відомість розподілу (коригування) витрат, в якій на кожен вид розподіляються витрат вказують базу для розподілу; окремі графи призначені для розподілу (коригування) сум нарахованої амортизації і відрахувань на ремонт.

По субрахунку 20-1 «Рослинництво» на окремих аналітичних рахунках враховують витрати на зрошення і осушення, що підлягають розподілу. Для закриття цих аналітичних рахунків складають спеціальні відомості розподілу витрат на об'єкти обліку пропорційно виконаним роботам зі зрошення і осушення. Якщо протягом року проводилося нормативне списання витрат, в кінці року роблять коригування.

У складі субрахунки 20-1 на окремому аналітичному рахунку враховують по догляду за полезахисними насадженнями. Цей аналітичний рахунок закривають шляхом віднесення врахованих витрат на ньому сум (за вирахуванням оприбуткованих дров та іншої побічної продукції) на аналітичні рахунки культур, що знаходяться під впливом цих насаджень, пропорційно посівним площам, площам сільськогосподарських угідь (по сінокосах і пасовищах).

Закриття рахунків витрат під культури Закриття аналітичних рахунків витрат під культури (групи культур) урожаю поточного року і складає основу всієї подальшої роботи щодо закриття рахунків рослинництва.

До кінця року на аналітичних рахунках витрат під культури по субрахунку 20-1 на дебет зосереджені всі фактичні витрати на виробництво продукції, на кредиті - вихід продукції в планової оцінці. Зіставляючи дебетові та кредитові обороти по кожному аналітичного рахунку, виводять виробничий результат - економію або перевитрату у витратах. Закриття субрахунка 20-1 і полягає у виведенні калькуляційних різниць та правильному їх списання за призначенням.

Для закриття аналітичних рахунків по субрахунку 20-1 складають відомість коригуючих записів, в якій поєднують розрахунок собівартості і розподіл виявлених калькуляційних різниць за напрямками використання продукції. Визначивши загальну суму витрат по основній та побічної продукції, з неї віднімають планову собівартість продукції. Виявлені суми відхилень (економія або перевитрата) розподіляють по кожному виду продукції у відповідності з напрямком її використання. При цьому з розподілу виключають продукцію, списану протягом року на вже закриті рахунки. Побічна продукція не коригується і залишається в оцінці за вартістю її оприбуткування.

7 Автоматизація в обліку

Сучасна обчислювальна техніка забезпечує автоматизацію повного комплексу облікових задач. У цих умовах з'являється можливість автоматизації процесів збору, реєстрації первинної інформації та передачі її по каналах зв'язку (або іншими способами) в ПК. Підлягають повній автоматизації такі операції, як обчислювальна обробка, сортування інформації, друк регістрів. Обчислювальна техніка дозволяє не тільки виконувати роботи, раніше вироблені в ручну, але і скорочує (шляхом зберігання нормативно-довідкової інформації в пам'яті ПК) трудомісткість заповнення первинної документації та знижує витрати на підготовку паперових носіїв інформації.

При автоматизації обліку витрат на виробництво за всіма рахунками витрат організується АРМ бухгалтера обліку витрат на виробництво. Особливістю організації обліку витрат на виробництво є те, що дана ділянка обліку широко використовує інформацію від інших АРМів (з обліку матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових операцій та ін), так як витрати відповідних засобів відображається на дебеті рахунків обліку витрат на виробництво, а надходження продукції - по кредиту. Тому дуже важлива раціональна ув'язка даних інших АРМів бухгалтерії з АРМом на цій ділянці обліку. Крім того, АРМ бухгалтера з обліку виробництва має бути тісно пов'язане з АРМами в підрозділах, оскільки зведений облік витрат на виробництво цілком базується на даних обліку в підрозділах.

В інформаційну систему АРМа з обліку витрат на виробництво входять такі інформаційні масиви: масив бухгалтерських записів по рахунках обліку витрат на виробництво, масив оборотів у розрізі кореспондуючих рахунків з початку року, масив нормативно-довідкових даних по рахунках обліку витрат на виробництво, допоміжні масиви заготовок форм первинних документів; довідкові масиви класифікаторів техніко-економічної інформації, інші масиви.

Система аналітичного обліку будується із застосуванням звичайних аналітичних рахунків, що накопичують інформацію по кожному об'єкту обліку витрат у тваринництві, а також з використанням системи незалежних аналітичних розрізів, при цьому субконто виділяються за такими номенклатурами: підрозділи, види готової продукції, статті витрат. Це дозволяє систематизувати інформацію з обліку витрат у рослинництві за всіма номенклатурами, передбачений чинною системою обліку.

В даний час на ринку програмних засобів з бухгалтерського обліку є досить велика кількість пакетів прикладних програм ("1С Бухгалтерія», «Інфобухгалтер», «Турбо-бухгалтер», «БЕСТ», «Галактика», «Парус» та ін.)

У сільськогосподарському виробничому кооперативі «Полтавський» для обліку витрат, виходу продукції та її собівартості використовують програму «Парус».

Висновки і пропозиції

Для прийняття оптимальних управлінських та фінансових рішень необхідно знати свої витрати і в першу чергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витрат допомагає з'ясувати їхню ефективність, встановити, чи не будуть вони надмірними, перевірити якісні показники роботи, правильно встановити ціни, регулювати і контролювати витрати, планувати рівень прибутку та рентабельність виробництва.

Система управлінського обліку витрат на виробництво продукції рослинництва була розглянута на прикладі СВК «Полтавський» Полтавського району Омської області. У цій системі були виявлені такі недоліки, як застосування первинних документів довільної форми та використання документів застарілої форми: відсутність у документах деяких необхідних реквізитів.

З метою усунення наявних недоліків згідно зі ст. 9 Федерального закону «Про бухгалтерський облік» від 21.11.96 р. № 129 - ФЗ пропонується:

- Використовувати типові форми первинних документів з обліку витрат і виходу продукції рослинництва;

- Затвердити форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних облікових документів;

- Заповнювати в документах всі необхідні реквізити;

- З метою вчасної здачі в бухгалтерію документів необхідно розробити графік документообігу;

Для побудови ефективної системи управлінського обліку необхідно інтегрувати в неї систему виробничого обліку. Це дозволить виключити дублювання документації, підвищити продуктивність і знизити витрати, пов'язані з обслуговуванням системи. Особливу увагу слід приділити автоматизованих систем керування виробництвом і обробки економічної інформації, що дозволяє оперативно готувати звітність в різних розділах із заданим рівнем деталізації.

Дослідження в області вдосконалення первинного обліку повинні йти в напрямку уніфікації первинних документів.

Вирішальною умовою збільшення виробництва і зниження собівартості продукції є створення в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Полтавський» системи точного обліку і належного контролю збереження продукції. У зв'язку з цим на стадії зберігання продукції рослинництва доцільно використовувати акт обліку і контролю збереження продукції.

Список використаної літератури:

1. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.96 р. № 129 - ФЗ

2. Цивільний кодекс Російської Федерації. - М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 2004. - Ч. 1, 2. - 1279 с.

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарських організаціях: Затв. наказом Міністерства сільського господарства РФ від 06.06.03 № 792. М., 2003.

4. Податковий кодекс Російської Федерації. - М.: Юркніга, 2005. - Ч. 2. - 413 с.

5. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організації та Інструкція по його застосуванню від 31.10.2000 № 94н.

6. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ: Затв. наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 № 34н. - М.: Омега-Л, 2004.

7. Положення з бухгалтерського обліку «облікова політика організації» ПБУ 1 / 98 утв. наказом Мінфіну РФ від 09.12.98 № 60н (ред. від 30.12.99). - М.: Омега-Л, 2004.

8. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01 утв. наказом Мінфіну РФ від 06.07.2001 № 44н. - М.: Омега-Л, 2004.

9. Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 утв. наказом Мінфіну РФ від 30.03.2001 № 26н (ред. від 18.05.2002). - М.: Омега-Л, 2004.

10. Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99 утв. наказом Мінфіну РФ від 06.05.99 № 33н (ред. від 30.03.01). - М.: Омега-Л, 2004.

11. Білий І.М. Калькуляція собівартості продукції в сільському господарстві. - Мінськ.: Вища школа, 1990. - 176 с.

12. Безверха Є.А. Витрати та їх класифікація: Учеб. посібник / Е.А. Безверха. - Омськ: Изд-во ФГТУ ВПО ОмГАУ, 2005. - 80 с.

13. Бухгалтерський облік / за ред. Л.І. Хоружий, Р.Н. Расторгуєва. - М.: Колос, 2004. - 511 с.

14. Гордєєва А.Ю. Незавершене виробництво у сільському господарстві. Головбух, галузеве додаток «Облік в сільському господарстві», № 1, 2002.

15. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік: підручник / Вахрушина М.А.. - М.: Омега-Л, 2004. - 576 с.

16. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік. - М.: Инфра - М, 2001. - 640 с.

17. Лисович Г.М. Сільськогосподарський облік. - Ростов-на-Дону.: «МарТ», 2002. - 720 с.

18. Мітюкова Е.С., Шевченко М.С. Як закривати рахунки обліку витрат. Головбух, галузеве додаток «Облік в сільському господарстві», № 4, 2002.

19. Пизенгольц М.З. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 400 с.

20. Управлінський облік: Учеб. посібник / під ред. А.Д. Шеремета. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2004. - 512 с.

21. Хоружий Л.І. Управлінський облік витрат і виходу продукції рослинництва. «Нове в бухгалтерському обліку і бухгалтерської звітності», № 8 - 13, квітень - липень, 2002.

Програми

Додаток А Склад, структура і динаміка земельних угідь в СВК «Полтавський»

Додаток Б Склад і структура товарної продукції СВК «Полтавський»

Додаток В Рівень використання робочої сили

Додаток Г Наявність основних і оборотних виробничих фондів та показника ефективності їх використання

Додаток Д Фінансові результати реалізації за видами продукції

Додаток Е Бухгалтерський баланс

Додаток Ж Робочий план рахунків

Додаток З Обліковий лист праці і виконаних робіт

Додаток І Табель обліку робочого часу

Додаток Й Подорожній лист трактора

Додаток До Акт витрати насіння і садивного матеріалу

Додаток Л Акт витрати мінеральних, органічних і бактеріальних добрив

Додаток М Лімітно-забірна картка на отримання матеріальних цінностей

Додаток Н Лімітно-забірна картка на отримання запасних частин

Додаток Про Рахунок-фактура

Додаток П Товарна накладна

Додаток Р Накопичувальна відомість обліку амортизаційних відрахувань і витрат на ремонт сільськогосподарської техніки

Додаток С Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля;

Додаток Т Реєстр приймання зерна та іншої продукції

Додаток У Реєстр приймання зерна вагарем

Додаток Ф Реєстр приймання зерна від водія

Додаток Х Путівка на вивезення продукції

Додаток Ц Відомість руху зерна та іншої продукції

Додаток Ч Акт прийому грубих і соковитих кормів

Додаток Ш Накладна (внутрігосподарського призначення)

Додаток Щ Виробничий звіт

Додаток Е Головна книга

Додаток Ю Обчислення собівартості зерна

Додаток Я Калькуляційний лист обчислення фактичної собівартості (для продукції рослинництва)

Додаток АА Коефіцієнт розподілу витрат однорічних і багаторічних трав