Облік аудит і аналіз розрахунків з оплати праці в організації ВАТ Коньковское

Міністерство Освіти і науки

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ГОУ ВПО МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

(Мгут)

Кафедра «Бухгалтерський облік та фінанси»

Допущена до захисту

Зав. кафедрою БУіФ доц.

к.е. н. Хапалова Е. А

(Підпис)

«» 1920

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОБЛІК, АУДИТ І АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ ПО ОПЛАТІ ПРАЦІ В ОРГАНІЗАЦІЇ

на прикладі ВАТ «Коньковское»

Розробила студентка

Попкова Олена Миколаївна

Керівник дипломної роботи

Гончарова Світлана

доцент, к.е.н. Миколаївна

Москва 2010р

ТЕМА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

ОБЛІК, АУДИТ І АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ ПО ОПЛАТІ ПРАЦІ В ОРГАНІЗАЦІЇ

на прикладі ВАТ «Коньковское»

АНОТАЦІЯ

Ця дипломна робота на тему «Облік, аудит та аналіз розрахунків з оплати праці в організації» на прикладі ВАТ «коньковское» обсягом 92 сторінки основного тексту, містить 12 таблиць та 5 аркушів ілюстративного матеріалу.

Основними джерелами інформації написання дипломної роботи, з'явилися дані наукових досліджень ряду авторів з проблеми, фінансова звітність, нормативна та внутрішньоорганізаційна документація, оперативна інформація організації за аналізований період.

Дипломна робота на тему «Облік, аудит та аналіз розрахунків з оплати праці в організації» на прикладі ВАТ «коньковское» містить теоретичну, аналітичну частину, а також розділ, присвячений вдосконаленню організації обліку та внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці та голову присвячену заходам з підвищення ефективності діяльності ВАТ «коньковское».

На підставі виконаної роботи зроблені висновки та сформульовані відповідні цим висновкам конкретні практичні пропозиції.

зміст

Введення

1. Бухгалтерський облік і аудит заробітної плати на підприємстві

1.1 Економічна сутність оплати праці

1.2 Документування обліку праці та її оплати

1.3 Види, форми і системи оплати праці

1.4 Синтетичний і аналітичний облік оплати праці

1.5 Аудит розрахунків з оплати праці

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Коньковское»

2.1 Коротка характеристика діяльності ВАТ «Коньковское»

2.2 Аналіз основних економічних показників ВАТ «Коньковское»

2.3 Аналіз розрахунків з оплати праці у ВАТ «Коньковское»

2.4 Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Коньковское»

3. Аудит системи обліку і внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці, пропозиції щодо її вдосконалення та заходи щодо підвищення ефективності діяльності ВАТ «Коньковское»

3.1 Аудит системи обліку оплати праці у ВАТ «Коньковское»

3.2 Аудит облікової політики ВАТ «Коньковское»

3.3 Пропозиції щодо вдосконалення системи обліку і внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці у ВАТ «Коньковское»

3.4 Заходи, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ВАТ «Коньковское»

Висновок

Список літератури

Програми

Введення

Заробітна плата є основним джерелом доходу працівників, з її допомогою здійснюється контроль за мірою праці і мірою споживання. Вона повинна стимулювати працівника до праці, сприяти підвищенню його якості та продуктивності.

В умовах світової фінансової кризи, відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальної підтримки і захисту працівників. Багато функцій держави по реалізації цієї політики передані безпосередньо підприємствам, які самостійно встановлюють форми, системи і розмір оплати праці, матеріального стимулювання його результатів. Поняття «заробітна плата» наповнилося новим змістом і охоплює всі види заробітків (а також премій, доплат, надбавок і соціальних пільг), нарахованих у грошовій і натуральній формах (незалежно від джерел формування), включаючи грошові суми, нараховані працівникам відповідно до законодавства за перероблений час (щорічна відпустка, святкові дні тощо).

Трудові доходи кожного працівника визначаються по особистих внесках, з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці працівників підприємства всіх організаційно-правових форм встановлюється законодавством. Облік праці та заробітної плати по праву займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. У ринкових умовах господарювання найважливішими його завданнями є: у встановлені терміни проводити розрахунки з персоналом підприємства по оплаті праці (нарахування зарплати і інших виплат, сум до утримання і видачі на руки), вчасно і правильно включати в собівартість продукції (робіт, послуг) суми нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування, збирати і групувати показники по праці і заробітній платі для цілей оперативного керівництва і складання необхідної звітності, а також розрахунків з органами соціального страхування, пенсійним фондом і фондом зайнятості. Облік праці і заробітної плати повинен забезпечити оперативний контроль за кількістю і якістю праці, за використанням коштів, що включаються до фонду заробітної плати та виплати соц. характеру.

Персонал, який працює на підприємстві, являє собою головну цінність виробництва. Тому всебічний аналіз праці є запорукою виявлення прихованих виробничих ресурсів. Аналізувати працю доцільно в кількох напрямках, найважливішими з яких є: аналіз складу працюючих; аналіз динаміки чисельного складу; аналіз використання робочого часу; аналіз рівня освіти працівників, аналіз продуктивності праці; аналіз трудомісткості і аналіз оплати праці.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення. У зв'язку з цим аналіз використання коштів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення.

Все це доводить актуальність обраної теми дипломної роботи.

Метою дипломної роботи є дослідження бухгалтерського обліку та аудиту оплати праці, а також процесу формування та використання фонду заробітної плати на прикладі ВАТ «Коньковское», а також пропозиція заходів щодо його вдосконалення.

У відповідності з метою дипломної роботи основними завданнями є:

- Розглянути основні нормативні документи, що регулюють оплату праці;

- Вивчити суть оплати праці як економічної категорії, а також форми і системи оплати праці;

- Розглянути особливості бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з оплати праці, нарахування та утримання заробітної плати працівників на підприємстві;

- Провести аналіз формування і використання фонду оплати праці на досліджуваному підприємстві;

- Провести аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства;

- Представити пропозиції щодо вдосконалення застосовуваних систем оплати праці на даному підприємстві та заходи щодо підвищення ефективності його діяльності.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі є Відкрите Акціонерне Товариство «Коньковское».

Предметом дослідження є облік оплати праці.

Робота представлена ​​в трьох розділах. У першому розділі наводиться теоретичний матеріал, що розкриває, безпосередньо тему роботи. У другому розділі проводиться аналіз фонду оплати праці і фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства, та за результатами аналізу розробляються рекомендації з удосконалення оплати праці та заходи щодо підвищення ефективності його діяльності.

При виконанні даної роботи були використані нормативно-правові акти, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, аудиту і економічного аналізу таких авторів як, Воробйова Є.В. «Заробітна плата в 2009 році», Любушин Н.П. «Комплексний економічний аналіз» та інші.

1 Бухгалтерський облік і аудит заробітної плати на підприємстві

1.1 Економічна сутність оплати праці

Оплата праці являє собою систему відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, локальними нормативними актами та трудовими договорами. Винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру.

Облік праці та її оплати є одним з найважливіших ділянок бухгалтерського обліку, що забезпечують накопичення та систематизацію інформації про затрати праці на виробництво продукції та оплату праці кожному працівникові. Необхідною умовою правильного визначення оплати праці і дотримання принципу матеріальної зацікавленості працівників є добре організований бухгалтерський облік.

Перетворення в країні вимагають розробки нових і переробки чинних законодавчих актів та положень у сфері регулювання трудових відносин:

• законодавства про працю;

• визначення прожиткового мінімуму;

• вирішення колективних трудових спорів та конфліктів;

• регулювання оплати праці;

• неспроможності (банкрутства) підприємств;

• індексація мінімального розміру оплати праці;

• виділення оплати по безробіттю і пр.

Підвищувалося значення затрат праці та її оплати в організаціях і в суспільстві ставлять перед бухгалтерським обліком наступні завдання:

1) своєчасно у бухгалтерських документах представляти правильні відомості про витрати праці, об'єктивно нарахованої та виданої заробітної плати;

2) забезпечувати постійний контроль за витратами праці та її оплатою;

3) систематично контролювати фонд оплати праці та правильність розрахунків з персоналом.

1.2 Документування обліку праці та її оплати

Урахуванням особового складу підприємства займається відділ кадрів, а на підприємствах середнього та малого бізнесу - спеціальний працівник, призначений керівником підприємства, або ці функції покладаються на бухгалтера.

Для обліку кадрів, нарахування і виплати заробітної плати використовують уніфіковані форми первинних документів, затверджені постановою Держкомстату РФ від 05.01.2004 № 1 «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати»:

За даними первинних документів ведеться оперативний облік руху чисельності, змін, що відбуваються в складі робітників і службовців, складається звітність, яка використовується для управління і контролю за дотриманням штатної і фінансової дисципліни.

Для оформлення структури, штатного складу і штатної чисельності організації відповідно до її Статуту (Положення А) застосовується форма № Т-3 «Штатний розклад». Штатний розпис містить перелік структурних підрозділів, посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадових окладах, надбавки і місячному фонді заробітної плати затверджується наказом (розпорядженням) керівника організації або уповноваженим ним особою.

Таблиця 1.1 Уніфіковані форми первинної облікової документації з обліку праці та її оплати

Зміни до штатного розпису також вносяться відповідно до наказу (розпорядження) керівника організації або уповноваженим ним особою. Кожному працівникові при прийомі на роботу присвоюється табельний номер, який надалі проставляється на всіх документах з обліку особового складу, виробітку і заробітної плати. У випадках звільнення або переведення працівника на іншу роботу його табельний номер, як правило, не може присвоюватися іншому працівнику протягом одного - двох років.

1.3 Види, форми і системи оплати праці

Оплата праці кожного працівника повинна знаходитися в прямій залежності від його особистого трудового вкладу та якості праці. При цьому забороняється обмежувати максимальний розмір заробітної плати і встановлювати заробітну плату нижче мінімального розміру, визначеного законодавством РФ. При цьому доплати і надбавки, а також премії та інші заохочувальні виплати повинні нараховуватися понад зазначеного мінімуму. Чинне законодавство надає організаціям право самостійно вибирати і встановлювати системи оплати праці, найбільш доцільні в технічних умовах роботи. Види, форми і системи оплати праці, розміри тарифних ставок, окладів, системи преміювання фіксуються в колективному договорі та інших актах, що видаються в організації.

Виділяють такі системи оплати праці:

- Тарифна система оплати праці;

- Безтарифна система оплати праці;

- Змішана система оплати праці.

Тарифна система - сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати працівників різних категорій у залежності від:

- Складності виконуваної роботи;

- Умов праці (у тому числі відхиляються від нормальних);

- Природно-кліматичних умов, в яких виконується робота;

- Інтенсивності праці (суміщення професій, керівництво бригадою);

- Характеру праці.

Основними формами тарифної системи оплати праці є погодинна і відрядна. При погодинної оплати праці заробітна плата працівника визначається відповідно до його кваліфікацією і кількістю відпрацьованого робочого часу. Така оплата праці застосовується, як правило, в тих випадках, коли праця працівника неможливо нормувати або виконувані роботи не піддаються обгрунтованого обліку. Почасово оплачується праця керівного та адміністративно-господарського персоналу, чергового персоналу, робітників на ремонті та обслуговуванні машин і так далі.

При застосуванні простий погодинної форми оплати праці на основі тарифної ставки оплачується фактично відпрацьований час. У залежності від способу обліку робочого часу використовуються місячні, денні і годинні тарифні ставки. Розмір заробітної плати працівника, для якого встановлена ​​місячна тарифна ставка (оклад), не залежить від кількості робочих годин чи днів у конкретному місяці. Якщо всі дні в розрахунковому періоді відпрацьовані повністю, заробітна плата нараховується в розмірі місячної тарифної ставки. При цьому не враховується те, що в одному місяці менше, а в іншому більше робочих днів. Розмір оплати праці працівника, для якого встановлена ​​денна або годинна тарифна ставка, залежить відповідно від кількості робочих днів або годин, фактично опрацьованих протягом розрахункового періоду. Розмір денних тарифних ставок може встановлюватися безпосередньо умов трудового договору або визначатися розрахунковим шляхом, виходячи з встановленої трудовим договором місячної тарифної ставки. Порядок обчислення середньогодинної тарифної ставки з встановленої місячної ставки може бути приведений у кожному окремому трудовому або колективному договорі.

Погодинна оплата праці може застосовуватися у поєднанні з преміальною системою, прийнятою в організації відповідно до положення про преміювання, в якому встановлюються конкретні показники і умови нарахування преміальних сум.

Відрядна форма оплати праці застосовується, коли є реальна можливість фіксувати кількісні показники результатів праці і нормувати працю шляхом встановлення норм виробітку, норм часу та інших норм. Можливість застосування відрядної оплати праці не завжди означає її доцільність. Спочатку відрядна оплата праці покликана стимулювати зростання продуктивності праці і випуску продукції. Якщо роботодавець не зацікавлений у збільшенні обсягів випуску, то відрядна оплата праці повністю втрачає свою стимулюючу функцію: працівникові все одно не дадуть зробити більше запланованого обсягу. Не має сенсу введення відрядної оплати, коли зростання випуску продукції та продуктивності праці неможливий без зміни рівня техніки і застосовуваної технології. При відрядній формі оплати праці працівникові платять за відрядними розцінками відповідно до кількості виробленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги).

Таким чином, відрядна форма оплати праці є видозміненою формою погодинної оплати, хоча на перший погляд може здатися, що оплата проводиться тільки виходячи з результатів праці.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає, що вироблена в межах встановлених норм продукція оплачується за діючими в організації відрядними розцінками, а вироблена понад норми продукція оплачується за підвищеними розцінками. Обов'язковою умовою для працівника є забезпечення вихідного рівня виробітку, називаного нормою. Відрядні розцінки можуть підвищуватися поступово залежно від рівня перевиконання норм відповідно до прийнятої в організації шкалою розцінок. Ця форма оплати праці стимулює працівників збільшувати випуск продукції, що й зумовило її поширення, насамперед у сировинних і видобувних галузях. Для ще більшої зацікавленості працівника у збільшенні продуктивності праці встановлюють прогресивну шкалу розцінок: чим вище відсоток перевиконання норми, тим більше кожна наступна розцінка відрізняється від попередньої. У той же час відрядно-прогресивна форма оплати праці має низку недоліків. Перш за все до них слід віднести труднощі у виборі вихідного розміру завдання - норми. Крім того, відсутній чіткий взаємозв'язок між кількістю, якістю праці і розміром його оплати.

При відрядно-преміальною формою оплати праці заробітна плата працівника складається з двох частин: відрядного заробітку, обчисленого виходячи з відрядних розцінок та кількості виробленої продукції, і премії, розмір якої, як правило, встановлюється у відсотковому відношенні до заробітної плати. Показники преміювання збільшуються з урахуванням особливостей виробництва і продукції, що випускається. Відрядно-преміальна форма на відміну від простої відрядної або відрядно-прогресивної форми оплати праці, коли розмір заробітної плати тим вище, чим більше продукції вироблено працівником, стимулює працівника не до перевиконання завдання, а до виконання якісних показників за умови, що завдання виконано повністю. Ця форма оплати праці, як правило, застосовується при оплаті праці виробничих робітників.

Застосування побічно-відрядної форми оплати праці доцільно, коли від темпу і якості роботи робочого безпосередньо залежить вироблення обслуговуваних ним основних робітників. Побічно-відрядна форма оплати праці полягає в тому, що розмір заробітної плати допоміжного робітника визначається у відсотках від заробітку обслуговуваних ним основних виробничих робітників. Однак дана форма оплати праці може застосовуватися і для інших категорій працівників, у тому числі для інженерно-технічного та управлінського складу, за умови, що в організації створюються колективи змішаного типу.

Форми оплати праці можуть бути також розділені на індивідуальні та колективні. Колективні форми оплати праці, як правило, розглядаються як дієвий інструмент стимулювання зацікавленості працівника виконувати завдання в більшій кількості і якісно. При цьому вважається, що вплив на кожного конкретного працівника з боку інших членів колективу (бригади) у багатьох ситуаціях виявляється сильнішим у порівнянні із заходами адміністративного характеру. Наприклад, втрата колективної доплати чи премії через недбальство одного члена колективу обернеться для нього потужним тиском з боку інших членів колективу. У той же час, за оцінками деяких фахівців, розвиток ринку праці призводить до зниження ефективності колективних форм оплати праці, оскільки кожен працівник прагне самостійно визначати умови винагороди за свою працю. У багатьох випадках навіть при об'єднанні працівників в бригади базова оплата праці кожного з них встановлюється індивідуально. У залежності від вкладу кожного працівника в загальний результат визначаються тільки розміри премій.

Акордна форма оплати праці передбачає, що оплата проводиться за весь обсяг робіт за заздалегідь встановленими розцінками з урахуванням максимального терміну виконання робіт. Ця форма оплати праці отримало широке поширення, наприклад, у будівництві. При застосуванні аккордной форми оплати праці визначається весь обсяг робіт, встановлюються термін їх закінчення і сума заробітної плати. Пооперационная оплата не передбачається. Якщо термін дуже важливий, то оплата праці повинна забезпечити зацікавленість працівників у завершенні робіт у можливо короткий термін. Для цього в даний час широко застосовується виплата більшої частини договірної суми заробітної плати тільки після виконання всього акордних завдань. У процесі його виконання робочим видається аванс, зараховується при остаточному розрахунку. Для посилення зацікавленості в закінченні акордних завдань у строк або навіть достроково може бути додатково встановлена ​​премія. Акордний заробіток, розрахований виходячи з оцінки акордних завдань, розподіляється на умовах, визначених бригадою:

- Пропорційно відпрацьованому часу;

- Відповідно до коефіцієнта трудової участі;

- Пропорційно кваліфікації працівників залежно від складності виконуваних робіт;

- Іншими способами, передбаченими в колективному договорі, положенні про оплату праці, або у договорі на виконання робіт, укладеному з працівником.

Якщо крім основного заробітку працівникам виплачується премія, наприклад, за підвищення якості роботи, скорочення термінів її виконання, то говорять про акордно-преміальної формі оплати праці. При використанні даної форми оплати праці потрібно, щоб в організації використовувалися ефективні норми праці і ліміти витрат. Загальна сума заробітку і премії при акордно-преміальної формі оплати праці розподіляється між членами бригади на підставі коефіцієнта трудової участі.

При використанні безтарифної системи оплати праці заробіток працівника залежить від кінцевих результатів роботи організації в цілому або структурного підрозділу, в якому він працює, і від обсягу коштів, що направляються роботодавцем на оплату праці.

При безтарифної системи оплати праці присвоєння йому кваліфікаційного рівня не має на увазі встановлення йому відповідної тарифної ставки або окладу. Конкретний рівень оплати праці заздалегідь працівнику невідомий. Яким буде цей рівень, він може лише припускати, виходячи зі свого попереднього досвіду. Оскільки дана система оплати праці ставить заробіток працівника на повну залежність від кінцевих результатів роботи трудового колективу, застосовувати її можна тільки там, де трудовий колектив повністю несе відповідальність за ці результати. Як правило, безтарифна система оплати праці характеризується наступними ознаками:

- Тісним зв'язком (повною залежністю) рівня оплати праці працівника з фондом заробітної плати, що визначаються за кінцевими результатами роботи колективу;

- Встановленням кожному працівникові постійного (щодо постійного) коефіцієнта кваліфікаційного рівня;

- Встановленням кожному працівникові коефіцієнта трудової участі в поточних результатах діяльності.

Різновидами безтарифної системи оплати праці можна вважати комісійну форму оплати праці і дилерський механізм.

Комісійна форма оплати праці, як правило, застосовується для працівників відділу збуту, зовнішньоекономічної служби організації, рекламних агентів тощо. Існує безліч різновидів комісійної форми, що погоджує оплату праці працівників з результативністю їх діяльності. Вибір конкретного методу залежить від того, які цілі переслідує організація, а також від особливостей товару, що реалізується, специфіки ринку, культурних особливостей країни та інших чинників.

Дилерський механізм полягає в наступному. Робітник за свій рахунок купує частину продукції організації, яку потім сам же і реалізує. Різниця між фактичною ціною реалізації і ціною, за якою працівник розраховується з організацією, представляє собою його заробітну плату. Іноді працівник отримує продукцію безкоштовно і розраховується за неї після реалізації за заздалегідь обумовленою ціною. У цьому випадку можна говорити про виплату авансу в натуральній формі з подальшим перерахунком.

В останні роки поряд з тарифною і безтарифної системами застосовуються так звані змішані системи оплати праці, які мають ознаки одночасно і тарифної, і безтарифної систем, індивідуальних і колективних форм оплати праці. До числа змішаних систем оплати праці можна віднести систему плаваючих окладів, комісійну форму оплати праці, дилерський механізм. Система плаваючих окладів будується на тому, що за умови виконання завдання щодо випуску продукції в залежності від результатів праці працівників (зростання або зниження продуктивності праці, підвищення або зниження якості продукції, виконання або невиконання норм праці) відбувається періодична коригування тарифної ставки (посадового окладу).

Таким чином, заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру. Основним законодавчим документом з питань організації та оплати праці є Трудовий кодекс РФ. Існує також цілий перелік документів, що стосуються організації та оплати праці, які доповнюють і розширюють Трудовий кодекс РФ. До таких документів можна віднести Цивільний кодекс РФ, Конституція РФ і Конвенції міжнародної організації праці. В економічній літературі є різні підходи до визначення сутності винагороди за працю найманих працівників (заробітної плати) та факторів, що його визначають на рівні фірми або галузі. За рівнем заробітна плата буває номінальна і реальна. Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна, яка визначається ст.131 Трудового кодексу РФ.

1.4 Синтетичний і аналітичний облік оплати праці

Синтетичний облік розрахунків з персоналом (що складається і не перебувають в обліковому складі організації) з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги, пенсій працюючим пенсіонерам та інших виплат), а також по виплаті доходів по акціях і інших цінних паперів даної організації здійснюється на рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці». За кредитом рахунка відображають нарахування з оплати праці, допомог за рахунок відрахувань на державне соціальне страхування, пенсій та інших аналогічних сум, а також доходів від участі в організації, а за дебетом - утримання із нарахованої суми оплати праці та доходів, видачу належних сум працівникам і виплачені вчасно суми оплати праці і доходів. Сальдо цього рахунку, як правило, кредитове і показує заборгованість організації перед робітниками і службовцями по заробітній платі та інших зазначеними платежами.

Фонд заробітної плати (ФЗП) - умовний внутрішньозаводської фонд підприємства, що включає оплату за відпрацьований час, що утворюється за рахунок підсумовування нарахованої заробітної плати, різних доплат, премій і компенсацій. ФЗП містить у тому числі витрати на оплату праці осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом, а також оплату праці працівників пенсійного складу; оплату за невідпрацьований час (щорічних та додаткових відпусток, пільгових годин підлітків, простоїв не з вини робітників та ін); одноразові заохочувальні виплати - разові премії, винагороду за підсумками роботи за рік і річне винагороду за вислугу років (стаж роботи); матеріальну допомогу; додаткові виплати при наданні щорічної відпустки, грошову компенсацію за невикористану відпустку; вартість безкоштовно видаються працівникам у якості заохочень акцій чи пільг з придбання акцій та ін; виплати на харчування, житло, паливо, вартість безкоштовно наданих харчування і продуктів працівникам окремих галузей економіки.

Суми, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються до фонду заробітної плати наступного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що належать за дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду заробітної плати наступного місяця. Підсумовуванням фондів заробітної плати організацій можна умовно отримати фонд заробітної плати по галузі, регіону, країні.

Витрати на оплату праці представляють собою елемент собівартості продукції і послуг, що відображає витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи заробітну плату, премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати.

Під прямими витратами на оплату праці розуміють всі витрати на оплату праці, які можуть бути просто і точно віднесені на кінцеві продукти.

Витратами, не включаються до витрат з оплати праці, є витрати, які не включаються до собівартості продукції і не відносяться до групи статей витрат, іменованих витратами на оплату праці. Ці витрати здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, до них відносяться: матеріальна допомога (на погашення кредиту, на індивідуальне будівництво, на поліпшення житлових умов і т.д.); оплата додаткових відпусток (понад передбачених законодавством) за колективним договором; надбавки до пенсій; одноразові допомоги ветеранам; компенсації подорожчання вартості харчування; оплата проїзду до місця роботи громадським і відомчим транспортом (за винятком сум, що підлягають віднесенню на собівартість); цінові різниці по продукції, що надається своїм працівникам; оплата путівок на лікування і відпочинок; витрати на організацію екскурсій та подорожей; оплату передплати на періодичні видання і т.д.

Операцію з нарахування і розподілу оплати праці, що включається у витрати виробництва та обігу, оформляють наступній бухгалтерської записом:

Д-т рах. 20 «Основне виробництво» - оплата праці виробничих робітників;

Д-т рах. 23 «Допоміжні виробництва» - оплата праці робітникам допоміжних виробництв;

Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати» - оплата праці цехового персоналу;

Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати» - оплата праці управлінського персоналу організації; \

Д-т рах. 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» - оплата праці працівників обслуговуючих виробництв і господарств;

Д-т рах. інших рахунків витрат (28, 44, 45, 91, 97);

К-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - на всю суму нарахованої оплати праці.

Нарахування оплати праці по операціях, пов'язаних з заготовлением і придбанням виробничих запасів, устаткування до установки і здійсненням капітальних вкладень, відображають, як уже зазначалося, за дебетом рахунків 07, 08, 10, 11,15 і кредитом рахунку 70.

Допомоги по тимчасовій непрацездатності та інші виплати за рахунок коштів органів соціального страхування відображають за дебетом рахунка 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» і кредитом рахунка 70.

Нараховані суми премій, матеріальної допомоги, допомоги, оплати праці по роботах, виробленим за рахунок коштів цільового фінансування і в процесі отримання позареалізаційних або операційних доходів, відображають за дебетом рахунків 91 «Інші доходи і витрати», 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» , 86 «Цільове фінансування" і кредитом рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці».

Нарахування доходів працівникам організації по акціях і вкладах в її майно оформляють бухгалтерським записом: Д-т рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - К-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці».

У деяких організаціях через сезонності виробництва відпустки працівникам надають протягом року нерівномірно. Тому для більш точного визначення собівартості суми, що виплачуються працівникам за відпустки, відносять на витрати виробництва протягом року рівномірними частками незалежно від того, в якому місяці ці суми будуть виплачуватися. Тим самим створюється резерв для оплати відпусток працівникам.

Організація може створювати резерв на виплату винагород за вислугу років. Збережені суми відносять в дебет тих самих рахунків виробничих витрат, на які віднесена нарахована зарплата працівників, і в кредит рахунку 96 «Резерви майбутніх витрат».

У міру відходу робітників у відпустку фактично нараховані їм суми за відпускний період списують на зменшення створеного резерву. При цьому складають наступний запис: Д-т рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» К-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці». Такий же записом оформляють нарахування працівникам винагород за вислугу років.

При натуральній формі оплати праці, тобто видачі працівникам як оплата праці готової продукції, товарів і ін, складають такі бухгалтерські записи:

Д-т рах. 20, 23, 25 - К-т рах. 70 - на суму нарахованої заробітної плати та ін; Д-т рах. 70 - К-т рах. 90,91 - на суму виданої продукції, товарів, матеріалів в натурі за цінами реалізації, включаючи ПДВ та акцизний податок;

Д-т рах. 90,91 - К-т рах. 10,41,43 - на виробничу собівартість готової продукції, фактичну собівартість товарів і матеріалів, виданих у порядку натуральної оплати.

З нарахованої працівникам оплати праці, у тому числі за договорами підряду і за сумісництвом, виробляють різні утримання, які можна розділити на дві групи: обов'язкові утримання та утримання з ініціативи організації.

Обов'язковими утриманнями є податок на доходи фізичних осіб, за виконавчими листами і написам нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб.

За ініціативи організації через бухгалтерію з заробітної плати може бути зроблено такі утримання: борг за працівником; раніше видані плановий аванс і, зроблені в міжрозрахунковий період; в погашення заборгованості за підзвітними сумами; за шкоду, завдану виробництва; за псування, нестачу чи втрату матеріальних цінностей; за шлюб; грошові нарахування; за товари, куплені в кредит, і ін

Утримання із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством (ст. 137 ТК РФ).

Сплата податку на доходи з метою погашення зобов'язань працівника перед державою відноситься до обов'язкових утримань із заробітної плати працівника.

Податок на доходи фізичних осіб обчислюється і сплачується на підставі глави 23 частини другої Податкового кодексу РФ.

У відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації податкова ставка на доходи фізичних осіб встановлюється в розмірі 13%.

Податкова ставка встановлюється в розмірі 35% у відношенні наступних доходів: виграші, сплачувані організаторами лотерей, тоталізаторів і інших заснованих на ризику ігор; вартість будь-яких виграшів та призів, одержуваних у проведених конкурсах, іграх та інших заходах з метою реклами товарів, робіт і послуг, в частині перевищення встановлених НК РФ розмірів; страхові виплати за договорами добровільного страхування в частині перевищення встановлених НК РФ розмірів; процентні доходи по внесках в банках в частині перевищення суми, розрахованої виходячи з ³ / ₄ діючої ставки рефінансування Банку Росії протягом періоду, за який нараховані відсотки, по карбованцевих внесках і 9% річних за вкладами в іноземній валюті; сума економії на відсотках при одержанні платником позикових коштів у частині перевищення встановлених Податковим кодексом Російської Федерації розмірів.

Малюнок 1.1 Утримання із заробітної плати

Податкова ставка встановлюється в розмірі 30% у відношенні наступних доходів: дивіденди; доходи, одержувані фізичними особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації.

Утримання по виконавчим листам. Порядок утримання аліментів визначено Сімейним кодексом Російської Федерації, який набрав чинності в березні 1995 р., і часовий інструкцією про порядок утримання аліментів.

Аліменти на утримання неповнолітніх дітей встановлюються у твердій грошовій сумі або у розмірі: на 1 дитину - ¼; на 2 дітей - 1 / _3; на 3 дітей і більше - 50% заробітку (доходу), але не менше суми, встановленої законодавством.

На утримання потребують допомоги батьків, подружжя, інших осіб аліменти встановлюються у твердій грошовій сумі.

Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну організації, передбачається Трудовим кодексом Російської Федерації. Розрізняють повну та обмежену матеріальну відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність виникає при укладенні договору про повну матеріальну відповідальність між організацією та працівником, відповідає за збереження відповідного майна. Договір укладається у двох примірниках, один з яких зберігається в організації, а другий - у працівника.

Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, інструментів, спеціального одягу та інших предметів, виданих в особисте користування, якщо шкода заподіяна в ході трудового процесу. Ця відповідальність не може перевищувати середнього місячного заробітку винного працівника на день виявлення шкоди. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається у випадках, передбачених Трудовим кодексом Російської Федерації.

Утримання із нарахованої заробітної плати відображають за дебетом рахунка 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці" і кредитом рахунків: 68 «Розрахунки по податках і зборах» - на суму податку на доходи фізичних осіб; 28 «Брак у виробництві» - на суми утримань з винуватців браку; 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями» - на суми за товари, продані в кредит, по позиках банків, за наданими позиками, на суми, стягнені на відшкодування нестач, сплачених штрафів; 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - на суми за виконавчими документами та інших рахунків.

Погашення заборгованості перед бюджетом по утримань відображають за дебетом рахунка 68 з кредиту рахунку 51 «Розрахункові рахунки», а по аліментах - за дебетом рахунка 76 з кредиту рахунків 50 «Каса» (при ви-дачі утриманих сум з каси), 51 «Розрахункові рахунки »(при перекладі поштою або зарахування на рахунок одержувача в Ощадному банку).

Облік розрахунків з відшкодування матеріального збитку здійснюють на рахунку 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями», субрахунок 2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку».

У дебет рахунка 73 відносять суми, що підлягають стягненню з винних осіб, з кредиту рахунків 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - на балансову вартість саме ті і зіпсованих цінностей, 98 «Доходи майбутніх періодів» - на різницю між балансовою вартістю зазначених цінностей і сумою , з нього стягується винних осіб, 28 «Брак у виробництві» - за втрати від браку продукції та ін

За кредитом рахунку 73, субрахунок 2 відображають погашення сум матеріального збитку в кореспонденції з рахунками: 50, 51 - на суму внесених платежів; 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - на суму утримань із заробітної плати; 26 «Загальногосподарські витрати» - на суми, які за рішенням суду не можуть бути стягнуті з винної особи.

Для визначення суми заробітної плати, що підлягає видачі на руки працівникам, необхідно визначити суму заробітку працівників за місяць і виробити з цієї суми необхідні утримання. Ці розрахунки виробляють зазвичай в розрахунково-платіжної відомості за формою № 49, яка служить і документом для виплати заробітної плати за місяць.

У ряді організацій (особливо великих) замість розрахунково-платіжних відомостей застосовують окремо розрахункові відомості за формою М Т-51 та платіжні відомості за формою № Т-53.

Аванс за першу половину місяця зазвичай видають за платіжними відомостями. Суму авансу визначають з розрахунку 40% заробітку по тарифних ставках або окладів з урахуванням відпрацьованих працівниками днів.

Заробітну плату видають із каси протягом трьох днів. Після закінчення цього строку касир проти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, робить відмітку «Депоновано», складає реєстр не виданої заробітної плати і на титульному аркуші відомості вказує фактично виплачену і не отриману працівниками суму заробітної плати. Суми не виплаченої вчасно зарплати після закінчення трьох днів здають в банк на розрахунковий рахунок.

На видану суму заробітної плати складається видатковий касовий ордер (форма № КО-2), номер і дата якого проставляються на останній сторінці відомості.

Журнал реєстрації платіжних відомостей (форма № Т-53а) застосовується для обліку та реєстрації платіжних відомостей з вироблених виплат працівникам організації. Ведеться працівником бухгалтерії. Виплати, що не збігаються з часом видачі заробітної плати (позапланові аванси, відпускні суми тощо), виробляють за видатковими касовими ордерами, на яких роблять позначку «Разовий розрахунок по заробітній платі».

Видачу сум заробітної плати та допомог оформляють наступній бухгалтерської записом:

Д-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - К-т рах. 50 «Каса».

Не отримана термін заробітна плата оформляється наступній бухгалтерської записом:

Д-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - К-т рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 4 «Розрахунки по депонованим сумам».

Залишки не виданої вчасно заробітної плати після закінчення трьох днів повинні бути здані в банк на розрахунковий рахунок. При цьому складають бухгалтерський запис: Д-т рах. 51 «Розрахункові рахунки» - К-т рах. 50 «Каса».

Облік розрахунків з депонентами ведуть у книзі обліку депонованої заробітної плати, яку відкривають на рік. Для кожного депонента в ній відводять окремий рядок, в якій вказують табельний номер депонента, його прізвище, ім'я, по батькові, депоновану суму та відмітки про її видачу. Суми, що залишилися на кінець року невиплаченими, переносять у нову книгу, що відкривається також на рік.

Подальшу виплату депонованої заробітної плати здійснюють за видатковим касовим ордером і відображають за дебетом рахунка 76 і кредитом рахунка 50 «Каса».

Розрахунково-платіжна відомість виконує кілька функцій розрахункового документа, платіжного документа і, крім того, служить регістром аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці.

Однак на практиці використовувати розрахунково-платіжні відомості для підрахунку середньої заробітної плати за будь-який попередній період (наприклад, за три місяці при оплаті відпустки) незручно, оскільки необхідно робити трудомісткі вибірки з різних відомостей. Тому в організації на кожного працівника відкривають особові рахунки (форми № Т-54 і № Т-54а), в яких записують необхідні відомості про працівника (сімейний стан, розряд, оклад, стаж роботи, час вступу на роботу тощо), всі види нарахувань і утримань із заробітної плати за кожен місяць. За цими даними легко розрахувати середній заробіток за будь-який період часу.

Форма № Т-54 застосовується для запису всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат. На підставі даного особового рахунку складають розрахункову відомість за формою № Т-51.

Форма № Т-54а використовується при обробці облікових даних із застосуванням засобів обчислювальної техніки і містить тільки умовно-постійні реквізити працівника. Дані по розрахунку заробітної плати, отримані на паперових носіях, вкладаються щомісячно в особовий рахунок. Друга сторінка використовується для друкування кодів видів оплат та утримань.

У відповідності з Податковим кодексом Російської Федерації до 1 січня 2010 р. підприємства були зобов'язані платити єдиний соціальний податок, що зараховується в державні позабюджетні фонди - Пенсійний фонд Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації і фонди обов'язкового медичного страхування Російської Федерації і призначений для мобілізації коштів для реалізації права громадян на державне пенсійне і соціальне забезпечення та медичну допомогу.

Порядок визначення податкової бази по єдиному соціальному податку був приведений у статті 237 НК РФ. Податок розраховувався щомісячно наростаючим підсумком з початку року окремо по кожному працівнику. Податковим періодом по єдиному соціальному податку був календарний рік. Це встановлено статтею 240 НК РФ. У податкову базу включалися доходи, як в грошовій, так і в натуральній формі, які роботодавець нараховував працівникам. Також в податкову базу включалися вартість наданих працівникам матеріальних, соціальних та інших благ.

Не обкладалися єдиним соціальним податком: - державні допомоги, в тому числі, по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворими дітьми, допомоги по безробіттю, вагітності та пологах;

- Відшкодування шкоди, пов'язаної з каліцтвом;

- Суми одноразової матеріальної допомоги;

- Суми компенсації путівок і др.віди виплат, перерахованих в НК РФ.

Податкова база визначалася з початку податкового періоду після закінчення кожного місяця наростаючим підсумком.

Таблиця 1.2 Ставки ЕСН (застосовувалися до 1 січня 2010р.)

Розрахунки за внесками на соціальне страхування, до Пенсійного фонду та на медичне страхування відбивалися на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення», до якого відкривалися такі субрахунки:

69.1.1 «ЄСП у частині, що зараховується до ФСС РФ»

69.1.2 «Страхові внески на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань»

69.2.1 «ЄСП у частині, що зараховується у Федеральний бюджет»

69.2.2 «Страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування на фінансування страхової частини трудової пенсії»

69.2.3 «Страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування на фінансування накопичувальної частини трудової пенсії»

69.3.1 «ЄСП у частині, що зараховується до ФФОМС»

69.3.2 «ЄСП у частині, що зараховується до ТФОМС»

69.4 «Розрахунки з недержавними пенсійними фондами»

Нарахування сум податку оформлялася бухгалтерським записом за дебетом рахунка 20 «Основне виробництво» та інших рахунків виробничих витрат (23, 25, 26 і ін), на які віднесена сума виплат працівникам, що є податковою базою, і за кредитом рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення ». При перерахуванні сума податку дебетують рахунок 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» і кредитують рахунок 51 «Розрахункові рахунки».

З 1 січня 2010 р. відповідно до п. 2 ст. 24 Федерального закону від 24.07.2009 № 213-ФЗ "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації у зв'язку з прийняттям Федерального закону" Про страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації , Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування "втратила чинність гол. 24" Єдиний соціальний податок "Податкового кодексу Російської Федерації.

Одночасно вступив в силу Федеральний закон від 24.07.2009 № 212-ФЗ "Про страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, Фонд соціального страхування Російської Федерації, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування", який регулює відносини, пов'язані з обчисленням і сплатою (перерахуванням) страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації на обов'язкове пенсійне страхування, Фонд соціального страхування Російської Федерації на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та у зв'язку з материнством, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування і територіальні фонди обов'язкового медичного страхування на обов'язкове медичне страхування .

У бухобліку страхові внески відображаються на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення». При загальній системі оподаткування при розрахунку податку на прибуток організацій нараховані суми страхових внесків включаються до складу витрат за обов'язковими видами страхування (п. 2 ст. 263 НК РФ). У бухобліку розрахунки по внесках на обов'язкове пенсійне (соціальне, медичне) страхування слід відображати на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення». Аналітичний облік ведеться окремо по кожному виду страхових внесків, для цього до рахунку 69 відкриваються субрахунки:

• «Розрахунки з ПФР за страхової частини трудової пенсії»;

• «Розрахунки з ПФР по накопичувальної частини трудової пенсії»;

• «Розрахунки з ФСС з внесків на соціальне страхування»;

• «Розрахунки з ФФОМС»;

• «Розрахунки з ТФОМС».

Загальна сума страхових внесків за 2010 року складе:

в ПФР на фінансування страхової частини трудової пенсії - 14%;

в ПФР на фінансування накопичувальної частини трудової пенсії - 6%;

до ФСС РФ - 2,9%;

в ФФОМС - 1,1%;

в ТФОМС - 2%.

Нарахування страхових внесків здійснюється в кореспонденції з тим рахунком, на якому відбивалося винагороду, з суми якого розраховані внески:

Дебет 20 (08, 23, 25, 26, 29, 44, 91-2) Кредит 69 субрахунок «Розрахунки з ПФР за страхової частини трудової пенсії»

- Нараховані пенсійні внески на фінансування страхової частини трудової пенсії;

Дебет 20 (08, 23, 25, 26, 29, 44, 91-2) Кредит 69 субрахунок «Розрахунки з ПФР по накопичувальної частини трудової пенсії»

- Нараховані пенсійні внески на фінансування накопичувальної частини трудової пенсії і т. д.

Дані проводки робляться в останній день місяця за підсумками всіх виплат, нарахованих у цьому періоді (ч. 3 ст. 15 Федерального закону від 24 липня 2009 р. № 212-ФЗ). Якщо організація понесла витрати на соціальне страхування (виплата лікарняних посібників, оплата декретної відпустки і т. д.), їх сума зменшує суму страхових внесків, що зараховуються до ФСС Росії. Ця операція відображається проводкою:

Дебет 69 субрахунок «Розрахунки з ФСС з внесків на соціальне страхування» Кредит 70

- Нараховані витрати на державне соціальне страхування (лікарняні, допомога по вагітності та пологах і т. д.).

Суми, отримані від ФСС Росії в рахунок відшкодування витрат організації на обов'язкове соціальне страхування, відображаються проводкою:

Дебет 51 Кредит 69 субрахунок «Розрахунки з ФСС з внесків на соціальне страхування»

- Отримані гроші від ФСС Росії в рахунок відшкодування витрат на обов'язкове соціальне страхування.

Сплата страхових внесків у бухобліку відображається проводками:

Дебет 69 субрахунок «Розрахунки з ПФР за страхової частини трудової пенсії» Кредит 51

- Перераховані пенсійні внески на фінансування страхової частини трудової пенсії;

Дебет 69 субрахунок «Розрахунки з ПФР по накопичувальної частини трудової пенсії» Кредит 51

- Перераховані пенсійні внески на фінансування накопичувальної частини трудової пенсії;

Дебет 69 субрахунок «Розрахунки з ФСС з внесків на соціальне страхування» Кредит 51

Слід зазначити, що порядок обліку страхових внесків при розрахунку податків залежить від того, яку систему оподаткування застосовує організація.

1.5 Аудит розрахунків з оплати праці

Метою аудиту розрахунків з персоналом з оплати праці є контроль за дотриманням нормативно-правових актів, що стосуються трудового законодавства, правильності нарахування різних видів оплат та утримань, правильності ведення обліку розрахунків як по фізичних особах, так і в цілому по організації, а також нарахування податків і платежів з фонду оплати праці (ФОП) і виплат соціального характеру.

Основними нормативними документами є Цивільний кодекс Російської Федерації, Трудовий кодекс Російської Федерації і Податковий кодекс Російської Федерації.

В якості джерел інформації служать документи щодо зарахування, звільнення і переведення працівників організації; первинні документи; регістри бухгалтерського обліку; звітність.

Ведення первинного обліку за уніфікованим формам поширюється на юридичних осіб усіх форм власності. По обліку особистого складу використовуються: наказ-розпорядження про прийом на роботу (форма № Т-1); особова картка (форма № Т-2); облікова картка наукового працівника (форма № Т-4); наказ про переведення на іншу роботу ( форма № Т-5); наказ про надання відпустки (форма № Т-6); наказ про припинення трудового договору (контракту) (форма № Т-8).

По обліку використання робочого часу та розрахунків з персоналом з оплати праці застосовуються: табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форма № Т-12); розрахунково-платіжна відомість (форма № Т-49); розрахункова відомість (форма № Т- 53); особовий рахунок (форма № Т-54). Застосовуються також первинні документи з обліку виробітку та відрядної заробітної плати: наряди, рапорти, маршрутні листи та ін

До регістрам, що підлягають перевірці, ставляться зведені відомості розподілу заробітної плати (за видами, шифрів витрат та інших), регістри за рахунком 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» в частині розрахунків за виконавчими листами та депонованої заробітної плати, журнали-ордери № 8 і 10, Головна книга, баланс.

Перш за все доцільно проконтролювати дотримання трудового законодавства. Основним документом, який використовується для цієї мети, є Трудовий кодекс Російської Федерації. Аудитор може перевірити, як оформляється прийом і звільнення співробітників, враховується робочий час співробітників, як будується система оплати праці та ін

Правильність оформлення працівників (приймання на роботу та звільнення) перевіряється за наказами, контрактами, трудовими угодами. З застосовуваних систем оплати праці в основному використовуються відрядна і погодинна системи. При погодинній оплаті праці необхідно перевірити правильність застосування тарифних ставок чи умов контракту, а при відрядній - правильність застосування норм і розцінок.

Облік робочого часу, дотримання встановленого режиму роботи та нарахування заробітної плати працюючих, які перебувають на погодинній оплаті праці, організовується в табелі обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форма № Т-12). За цим документом можна перевірити по кожному працюючому дні відпустки, час перебування у відрядженні, дні хвороби та ін Для перевірки застосовується метод збору аудиторських доказів по зіставленню відповідних документів (особистих карток, табелів обліку робочого часу) з наказами та розпорядженнями.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом з оплати праці ведеться за фізичним особам як складається, так і не перебувають в обліковому складі по всіх видах заробітної плати, премій, допомог та інших виплат і утримань (податків, платежів та ін.) Необхідні дані для цієї мети накопичуються в особових рахунках (накопичувальних документах), розрахунково-платіжної документації, а при використанні ПК можуть зберігатися у вигляді окремих файлів.

Аудитор повинен перевірити, чи ведеться такий облік, звернути увагу на збереження подібної інформації і формування на кожного працюючого сукупного річного доходу. Крім прямих нарахувань до сукупного доходу повинні бути включені: вартість натуральної оплати працівникам, винагороди за результатами роботи за рік, вартість проїзду до місця відпочинку працівників організацій, розташованих у районах Крайньої Півночі, прирівняних до них місцевостях і у віддалених районах Далекого Сходу, вартість безкоштовно наданого харчування і продуктів, одноразові винагороди за вислугу років та ін

При аудиті обліку і контролю виробітку і нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам аудитор перевіряє, як оформлені первинні документи (наряди, маршрутні листи тощо), правильність застосування норм і розцінок, наявність підписів посадових осіб, заповнення відповідних реквізитів; звертає увагу на наявні виправлення . Особливу увагу приділяється розрахунками відрядного заробітку при бригадній формі оплати праці, правильності перенесення підсумкових сум по працюючих в розрахунково-платіжні відомості. Доцільно перевірити, чи немає випадків повторного нарахування сум за раніше оплаченими документами (нарядами, разовими документами та ін.) Якщо розрахунки з обліку відрядної заробітної плати виконуються із застосуванням ПК, то доцільно перевірити алгоритми розрахунків, нормативно-довідкові дані.

Тут застосовуються такі методи збору аудиторських доказів, як перевірка документів, підготовлених в організації, контроль арифметичних розрахунків (визначення сум відрядної заробітної плати).

Аудитор перевіряє також, як проводилися нарахування погодинної оплати, розрахунки за середнім заробітком, розрахунки за дні перебування у відпустці, розрахунок премій та інших видів оплат.

При розбіжності даних, отриманих аудитором, з бухгалтерськими записами необхідно встановити причину розбіжності, і якщо з'ясується, що бухгалтер-розраховувач неправильно зробив розрахунки, у звіті аудитора робляться зауваження. Бухгалтер-розраховувач повинен зробити виправлення і відобразити їх у документах.

При розрахунку нарахувань, які визначаються з використанням середнього заробітку перш за все необхідно встановити, чи правильно він визначений, а потім перевірити правомірність виконаних нарахувань.

Аудитор також перевіряє правильність нарахувань по іншим видам оплат і доплат: оплату відпусток, роботи у святкові дні, доплату за роботу в нічний час та ін Методика перевірки зводиться до вивірки алгоритмів розрахунків і вихідних даних. За виявленими помилок бухгалтер-розраховувач вносить необхідні виправлення, перераховує нарахування та утримання по працюючим.

При перевірці розрахунків утримань із заробітної плати з фізичних осіб необхідно перевірити довідкові дані (пільги з податку на доходи фізичних осіб, розмір утримань за виконавчими листами та ін), потім встановити відповідність алгоритму законодавчим документам і, нарешті, перевірити самі розрахунки.

При перевірці правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб аудитор керується положеннями глави 23 «Податок на доходи фізичних осіб» НК РФ. Тут йому необхідно уточнити кількість пільг, розмір податку з бази, перевірити правильність розрахунку податку на доходи фізичних осіб.

При перевірці податкової бази враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і в натуральній формах. Якщо з доходу платника податків за його розпорядженням, за рішенням суду чи інших органів виробляються які-небудь утримання, вони не зменшують податкову базу, яка визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні податкові ставки.

Податкові ставки визначені ст. 224 НК РФ у таких розмірах: 13%, якщо інше не передбачено цією статтею; 35% у відношенні виграшів по лотереях, інших виграшів тощо; 30% у відношенні дивідендів, доходів, одержуваних фізичними особами, які не є податковими резидентами Російської Федерації.

Основну увагу аудитор приділяє перевірці податку, обчисленого за ставкою 13%. Податкова база для цієї ставки визначається як грошове вираження доходів, що підлягають оподаткуванню, зменшених на суму податкових вирахувань, передбачених ст. 218-221 Податкового кодексу Російської Федерації.

Перевірка інших видів утримань не представляє складності. Так, при перевірці утримань за товари, придбані в кредит, встановлюють період розстрочки, суми утримань і терміни платежів. При перевірці погашення позик, виданих працівникам, встановлюють терміни і внесені суми, суму утриманого податку за користування позикою. Зведені розрахунки по заробітній платі виконують за даними рахунка 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» та кореспондуючих з ним рахунками. При журнально-ордерній формі обліку обороти по кредиту цього рахунку перевіряють за даними журналів-ордерів № 10 і 10 / 1, а дебетові дані за рахунком 70 (видача заробітної плати, утримання та ін) - за даними журналів-ордерів № 1 «Каса », № 2« Розрахунковий рахунок », № 8 - за рахунками обліку розрахунків з бюджетом, депонентами та ін

При автоматизованої формі обліку контролю піддаються запис у відомостях дебетових і кредитових оборотів. Крім того, зведені дані перевіряють по Головній книзі (рахунки 70 і 69). Сальдо за цими рахунками мають бути тотожні показниками балансу за статтею «Кредиторська заборгованість перед персоналом організації» і «Кредиторська заборгованість перед державними позабюджетними фондами» розділу 5 пасиву і за статтею "Інші дебітори» розділу 2 активу (в частині боргів за працюючими та органами страхування) .

Для контролю розрахунків з оплати праці використовуються первинні документи з обліку виробітку і заробітної плати, розрахункові (розрахунково-платіжні) відомості, особові рахунки працюючих, платіжні відомості та інших

Перш за все необхідно перевірити відповідність підсумків у окремих відомостях (цехів, відділів) з загальними підсумками по підприємству. Потім встановлюється правильність проведених операцій щодо віднесення нарахованої заробітної плати на відповідні рахунки. Так, виплати з фонду оплати праці, включені до собівартості продукції, відносяться в дебет рахунків 20, 23, 25, 26 (виробничі витрати), 29 (на витрати непромислових виробництв і господарств), 08 (вкладення у необоротні активи).

При аудиті розрахунків з оплати праці аудитору спочатку слід вивчити достовірність первинних документів, правильність їх заповнення, їх відповідність вимогам і нормативам з нарахування і виплати зарплати. Також треба перевірити, як дотримується трудове законодавство в організації, а саме, як ведеться оформлення співробітників, як побудована система оплати праці та ін

Прийняття працівників на роботу та оформлення перевіряються за наказами, контрактами, трудовими угодами. Головним джерелом інформації при перевірці розрахунків з оплати праці є аналітичні та синтетичні дані по рахунках 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» (розрахунки з депонентами), первинні документи з обліку виробітку і нарахування оплати праці , листки про тимчасову непрацездатність, розрахунки на оплату відпусток, нормативні документи, що регулюють ці операції, і т.д.

Показники аналітичного обліку по рахунку 70 повинні відповідати записам у Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату. Для цього необхідно звірити сальдо по рахунку 70 на 1-е число в Головній книзі і балансі підприємства з підсумковими сумами (до видачі) розрахунково-платіжних відомостей.

Як відомо, заробітна плата є елементом собівартості продукції, робіт, послуг, але включається в її склад вона по-різному. Заробітна плата робітників, безпосередньо виробляють продукцію, списується на рахунок 20 «Основне виробництво». Заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу відображається на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» у складі накладних витрат і списується на той самий рахунок 26, але в кінці місяця, разом з іншими накладними витратами. Іноді зачіпаються і інші рахунки.

Аудитору необхідно вибірково перевірити: правильність арифметичних розрахунків; чи немає випадків включення в документи підставних осіб; правильність віднесення витрат до фонду оплати праці, правильність віднесення окремих виплат на собівартість продукції (робіт, послуг); правильність складання бухгалтерських проводок, правильність ведення синтетичного та аналітичного обліку , зведених даних і заповнення форм бухгалтерської звітності по фонду оплати праці; відповідність записів аналітичного обліку по рахунку 70 «Розрахунки з оплати праці» і 76 «Розрахунки з дебіторами і кредиторами» в частині розрахунків за виконавчими листами та депонованої зарплати, записам у журналах-ордерах № 8 і 10, Головній книзі і балансі; правильність оплати за відрядними розцінками, тарифними ставками і окладами; обгрунтованість і правильність нарахування премій, правильність нарахування доплат у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов праці.

Під час перевірки необхідно пам'ятати наступне: простої не з вини робочого оплачуються в розмірі не нижче ² / ₃ тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), а повний брак не з вини працівника оплачується в розмірі ² / ₃ тарифної ставки почасового відповідного розряду за час, який повинно бути витрачено на цю роботу за нормою.

Утримання за виконавчими листами здійснюється тільки за наявності цих листів або на підставі особистої заяви працівника. Утримання у відшкодування матеріального збитку, заподіяного працівником, проводиться на підставі наказу по організації (за наявності згоди працівника) або за рішенням суду. Аудитор також перевіряє, як організований аналітичний облік по рахунку 76, субрахунок «Депонована заробітна плата». Встановлює, чи велися картки в розрізі фізичних осіб і депонованих сум, як здійснювалася видача сум депонованої заробітної плати, на який рахунок списувалася депонована заробітна плата після закінчення терміну позовної давності.

При аудиті розрахунків по єдиному соціальному податку аудитору необхідно перевірити: правильність визначення фонду оплати праці для нарахування єдиного соціального податку, правильність застосування ставок податку, своєчасність і повноту перерахування внесків; правильність і обгрунтованість використання пільг; правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій з нарахування єдиного соціального податку ; відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» записам у Головній книзі і балансі (при журнально-ордерній формі обліку); правильність і своєчасність складання форм звітності по єдиному соціальному податку і своєчасність їх подання.

При аудиті розрахунків з підзвітними особами необхідно зіставити авансові звіти з документами по інших розділах обліку.

Якщо співробітник організації направляється у відрядження, йому видаються гроші під звіт. При цьому добові за час відрядження виплачуються в такий спосіб: якщо відрядження проходить на території Російської Федерації - у російській валюті за нормами, встановленими чинним законодавством; за час перебування на іноземній території - в іноземній валюті за нормами, встановленими для працівників, які виїжджають у тимчасові відрядження за кордон.

За день виїзду у службове відрядження за кордон добові виплачуються в розмірі 100% встановлених норм (в російській чи іноземній валюті залежно від дати перетину кордону), а за день перетинання кордону при поверненні в Росію добові не виплачуються.

У разі виїзду у відрядження за кордон і повернення з неї того ж дня працівникові виплачуються добові у розмірі 50% встановленої норми. При направленні працівника у відрядження до двох або більше країн добові за день переміщення з країни в країну виплачуються в розмірі 100% за нормами країни, в яку направляється працівник, і, як правило, у валюті країни, з якої працівник убуває.

При наданні безкоштовного житлового приміщення в місці відрядження виплата коштів на цю мету не проводиться. Суми за харчування та інші особисті послуги, включені в рахунки за наймання житлового приміщення, оплачуються за рахунок добових і відшкодуванню не підлягають.

Якщо отримані під звіт суми в іноземній валюті не були витрачені повністю, то відповідно до п. 4.4 Положення про порядок купівлі та видачі іноземної валюти для оплати витрат на відрядження слід: повернути їх у тій валюті, в якій були отримані; внести в касу організації еквівалент суми заборгованості в рублях, обчисленої за курсом рубля до іноземних валют, встановленим Банком Росії на дату погашення заборгованості; погасити суму заборгованості готівковою іноземною валютою, інший, ніж отримана під звіт (тільки в тому випадку, якщо курс рубля до даної валюті встановлюється Банком Росії) .

В останньому випадку для розрахунку суми заборгованості застосовується обмінний курс, зазначений у документі банку країни відрядження (або країни обміну валюти), що підтверджує обмін виданої для оплати витрат на відрядження готівкової іноземної валюти на іншу готівкову іноземну валюту. За відсутності такого документа застосовується курс, встановлений Банком Росії на дату погашення заборгованості.

При складанні розрахунку з податку на прибуток оподатковуваний прибуток збільшується на суму витрат, які були списані на витрати виробництва (обігу) понад встановлених норм та нормативів.

Перевірка депонованих сум по заробітній платі. Аудитор перевіряє, як організований аналітичний облік по рахунку 76, субрахунок «Депонована заробітна плата». Встановлює, чи велися картки в розрізі фізичних осіб і депонованих сум, як здійснювалася видача сум депонованої заробітної плати, на який рахунок списувалася депонована заробітна плата після закінчення терміну позовної давності (трьох років) і т.п.

Для аудитора дуже важливе знання найбільш поширених помилок і порушень, що зустрічаються при розрахунках з оплати праці. Найбільш характерні з них наведені в таблиці 1.1.

Поряд з перевіркою аналітичних і синтетичних даних розрахунків з оплати важливе значення набуває робота з поліпшення організації цієї ділянки обліку. Для цієї мети аудиторська фірма може порекомендувати: автоматизувати розрахунки з оплати праці, використовувати уніфіковані форми документів, уточнити правильність виконання розрахунків, застосовувати найбільш раціональні системи ведення аналітичного обліку по працюючих та ін

Таблиця 1.1 Типові помилки при аудиті розрахунків з оплати праці

2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Коньковское»

1. Коротка характеристика діяльності ВАТ «Коньковское»

Відкрите акціонерне товариство «Коньковское», надалі іменоване «суспільство» є відкритим акціонерним товариством. Товариство є юридичною особою, діє на підставі статуту і законодавства Російської Федерації. Товариство створене в результаті реорганізації ВАТ «колгосп Коньковскій» шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство. Відкрите акціонерне товариство «Коньковское» є правонаступником всіх прав і обов'язків Сільськогосподарського виробничого товариства «колгосп Коньковскій».

Фірмове найменування товариства російською мовою повне: Відкрите акціонерне товариство «Коньковское», скорочене: ВАТ «Коньковское». Фірмове: ВАТ «Коньковское».

Місце знаходження товариства: Російська Федерація, Ростовська область, Боковський район, вул. Подтелкова д. 1.

Метою товариства є одержання прибутку.

Товариство здійснює такі основні види діяльності:

- Виробництво, зберігання, закупівля (в тому числі у населення), переробка та реалізація сільськогосподарської продукції (тваринництво, рослинництво);

- Будівництво та експлуатація сховищ, виготовлення тари для зберігання і транспортування сільськогосподарської продукції;

- Торгово-закупівельна діяльність. Здійснення: оптової, роздрібної, комісійної, комерційної торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, включаючи продовольчі товари та спиртні напої;

- Розвиток підсобних і допоміжних виробництв і промислів;

- Надання транспортних послуг товариствам, організаціям і громадянам, перевезення пасажирів вантажів і багажу. Навантаження, вивантаження вантажів. Прокат транспортних засобів.

- Надання побутових послуг населення та інші.

Товариство є юридичною особою і має у власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов'язаннями своїх акціонерів. Держава та її органи не несуть відповідальності за зобов'язаннями товариства, так само як і суспільство не відповідає за зобов'язаннями держави та її органів.

Статутний капітал товариства складає 3347448 (три мільйони триста сорок сім тисяч чотиреста сорок вісім) рублів. Статутний капітал поділений на 3347448 (три мільйони триста сорок сім тисяч чотиреста сорок вісім) штук звичайних іменних акцій номінальною вартістю 1 (один) рубль кожна (розміщені акції). Суспільство має право розміщувати додатково до розміщених акцій 2000000 (два мільйони) штук звичайні іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 1 (один) рубль кожна, на загальну суму 2 000 000 (два мільйони) гривень (оголошені акції).

Органами управління товариства є:

- Загальні збори акціонерів;

- Рада директорів;

- Одноосібний виконавчий орган (директор); у разі призначення ліквідаційної комісії до неї переходять всі функції по управлінню справами суспільства.

Вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів. Рішення загальних зборів акціонерів може бути прийнято (форми проведення загальних зборів акціонерів).

Рада директорів обирається загальними зборами акціонерів товариства кумулятивним голосуванням. Обраними до складу ради директорів вважаються кандидати, що набрали найбільше число голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів про дострокове припинення повноважень ради директорів може бути прийнято тільки у відношенні всіх членів ради директорів товариства.

Голова ради директорів товариства обирається членами ради директорів товариства з їх числа більшістю голосів всіх членів ради директорів товариства, при цьому не враховуються голоси вибулих членів ради директорів.

Малюнок 1. Організаційна структура управління ВАТ «Коньковское»

Голова ради директорів товариства організує його роботу, скликає засідання ради директорів товариства та головує на них, організує на засіданнях ведення протоколу.

Керівництво поточною діяльністю товариства здійснюється одноосібним виконавчим органом суспільства (директором, що управляє організацією, керуючим). Одноосібний виконавчий орган організовує виконання рішень загальних зборів акціонерів і ради директорів товариства. Одноосібний виконавчий орган без доручення діє від імені товариства, в тому числі представляє його інтереси, укладає угоди від імені товариства.

Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси, укладає угоди від імені Товариства, затверджує штати, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо керівнику суспільства. Головний бухгалтер забезпечує повний облік грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, правильне нарахування і своєчасне перерахування платежів до державного бюджету, внесків на державне соціальне страхування, збереження бухгалтерських документів, їх оформлення і передачу.

Агроном керує рільничих роботами: вирощуванням зернових, зернобобових, баштанних, соняшнику та овочевих культур; стежить за сівозміною і агротехнічної обробкою полів. У нього в підпорядкуванні два рільничі бригади і працівники переробного виробництва.

2.2 Аналіз основних економічних показників ВАТ «Коньковское»

Дані, що характеризують основні економічні показники наведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Аналіз основних економічних показників ВАТ «Коньковское»