Зміст
1. Сутність норми праці та її види 3-5
2. Функції, завдання, значення і принципи нормування праці 5-8
3. Методи нормування витрат праці і якість норм праці 8-10
Список літератури 11
1. Сутність норми праці та її види.
Нормою праці називається встановлений для працівника обсяг роботи за годину, день (зміну), тиждень, місяць, рік, який він зобов'язаний виконати при нормальних умовах роботи. Роботодавець зобов'язаний забезпечити нормальні умови праці: справний стан механізмів, устаткування, пристосувань, своєчасне забезпечення технічною документацією, належної якості матеріалами і інструментами для роботи, своєчасну їх подачу, безпечні і здорові умови праці. Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування - встановлюються відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації праці та виробництва і у разі їх зміни повинні систематично переглядатися. Обов'язковій заміні підлягають норми праці також в міру проведення атестації робочих місць, впровадження нової техніки, технології, технічного переозброєння виробництва, що забезпечують підвищення продуктивності праці. Введення, перегляд та заміна норм праці провадиться роботодавцем з урахуванням думки профкому, локальними нормативними актами. Про введення нових норм працівники сповіщаються не менш ніж за два місяці.
Розрізняють такі види норм праці: норми виробітку, норми часу, норми обслуговування; норми чисельності; нормовані завдання; укрупнені і комплексні норми, що застосовуються при колективних формах організації та оплати праці (у виробничій бригаді). За сферою їх дії розрізняють норми праці єдині, типові, міжгалузеві, галузеві (відомчі) і локальні. На практиці діють завжди локальні, які розробляються на основі типових, галузевих та інших централізованих норм рекомендаційного характеру.
Норма виробітку - це встановлений в одиницях продукції, робочих операцій обсяг роботи, який працівник повинен виконати за годину, день (зміну), місяць, робочий рік.
Норма часу - це кількість робочого часу (в годинах, хвилинах) для виробництва одиниці продукції або робочої операції, служить для розрахунку, визначення норм виробітку та інших норм праці.
Норми обслуговування - це встановлений на одного працівника обсяг обслуговування виробничих механізмів, верстатів, площ. Їх різновидом є норма керованості - кількість працівників на даному виробництві, якими повинен управляти один керівник (бригадир, начальник дільниці, майстер і т. д.). Це теж розрахункова норма для визначення штату керівників, керуючих працею.
Норма чисельності працівників - встановлену кількість робочого персоналу певної професії, кваліфікації для виконання робіт на даній ділянці виробництва, наприклад ремонтних робітників з обслуговування верстатів або всіх працівників цеху, відділу, підприємства, установи, організації.
Норма чисельності та норма обслуговування взаємопов'язані, оскільки за нормою обслуговування визначається і норма чисельності, і навпаки.
Укрупнені і комплексні норми, що застосовуються при колективній праці виробничої бригади з єдиного поряд, розраховуються на весь колектив бригади, тобто це обсяг роботи, який повинна виконати бригада в день, тиждень, місяць.
При відрядній системі зарплати застосовується відрядна розцінка - це оплата за одиницю зробленої продукції (робочої операції) належної якості (без шлюбу). Відрядна розцінка при простій відрядній системі завжди однакова, скільки б не справив працівник продукції; при відрядно-прогресивній системі однакова в межах виробки, а за продукцію, зроблену понад норму, вона прогресивно підвищується (але ця система застосовується рідко, так як вона відображається на собівартості продукції). Відрядні розцінки встановлюються адміністрацією і з переглядом норм праці також переглядаються.
Нормоване завдання - це сумарний обсяг робіт за робочий день (зміну) для працівника або бригади, встановлюваний при погодинній системі оплати праці на основі норм часу та норм виробітку, застосовується для підвищення ефективності праці працівників з погодинною оплатою. У залежності від того, на який час встановлено завдання, різняться денне (змінне) та місячне нормоване завдання. По суті, це особлива норма виробітку, застосовувана для погодинників.
Нормування праці включає:
- Вивчення та аналіз умов праці і виробничих можливостей на кожному робочому місці;
- Вивчення та аналіз виробничого досвіду для усунення недоліків, виявлення резервів і відображення передового досвіду в нормах праці;
- Проектування раціонального складу, способу і послідовності виконання елементів процесу праці з урахуванням технічних, організаційних, економічних, фізіологічних і соціальних чинників;
- Встановлення і впровадження норм праці; систематичний аналіз виконання норм праці й перегляд застарілих норм.
Основні завдання нормування праці полягають у тому, щоб обгрунтувати необхідну і достатню величину витрат робочого часу на одиницю продукції в конкретних умовах; проектувати раціональні методи праці; систематично аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно вивчати, узагальнювати і поширювати виробничий досвід, переглядати норми витрат праці у міру зміни умов праці. Вирішення цих завдань дозволить полегшити працю працівників, підвищити продуктивність праці та збільшити обсяг виробництва.
Нормування праці є основою наукової організації праці. За допомогою методів, що застосовуються в нормуванні праці, виділяються втрати і непродуктивні витрати робочого часу. Шляхом вивчення трудових рухів виробляються найекономніші, продуктивні і найменш утомляющие прийоми роботи. Це сприяє зростанню продуктивності праці. Подальше вдосконалення організації праці неможливо без поліпшення його нормування.
Також нормування праці є основою організації заробітної плати. Встановлення норм праці має на меті гарантувати суспільству певну продуктивність праці, а працівнику певний рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника і оплачується його праця. Без нормування праці неможлива реалізація економічного закону розподілу по праці.
Нормування праці є важливим засобом організації виробництва. Організація виробництва є управління процесом виробництва матеріальних благ, тобто налагодження взаємодії між робочою силою і засобами виробництва для досягнення максимального економічного ефекту в конкретних умовах. Через організацію праці проявляється вплив нормування праці на організацію виробництва.
Науково обгрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, кожної бригади та порівняти їх результати. Тільки при порівнянні виявляються передовики і відстаючі.
Науково обгрунтовані норми праці, правильно відображаючи конкретні умови, забезпечують підвищення продуктивності праці. Якщо ж норми праці занижені, вони можуть породити благодушність чи песимізм, що негативно позначається на результатах продуктивності, якщо норми завищені, вони нездійсненні. В обох випадках буде гальмується зростання продуктивності праці. Таким чином, всі зміни в організації праці і виробництва, техніки і технології робіт відбиваються, насамперед, у нормах праці. І рівень норм праці є показником рівня організації виробництва і праці на підприємстві.
Нормування праці є основою планування праці. Для перспективного, поточного та оперативного планування застосовується ціла система норм: норми витрати матеріалів, енергії палива, норми продуктивності машин, норми витрат робочого часу. Таким чином, норми праці відіграють важливу роль у системі норм, що застосовуються при плануванні на підприємстві.
Складання плану по праці та встановлення витрат праці відповідно до обсягу виробництва неможливо без науково обгрунтованих норм праці. Велика самостійність підприємств у питаннях планування праці посилює зацікавленість колективів у впровадженні науково обгрунтованих норм праці.
В основу нормування праці повинні бути покладені такі принципи:
-Наукова обгрунтованість норм праці;
-Рівна напруженість норм праці на однакових роботах в ідентичних умовах;
-Збереження основної продуктивної сили суспільства - трудящих;
-Участь трудящих у встановленні норм праці.
Норма праці виступає не тільки як величина необхідних витрат робочого часу, але і як вираз трудових обов'язків кожного учасника виробництва.
3. Методи нормування витрат праці і якість норм праці.
Зростання продуктивності праці є неодмінною умовою підйому добробуту народу, створення достатку матеріальних і культурних благ для трудящих. Встановлення об'єктивної величини витрат робочого часу для конкретних умов здійснюються різними методами нормування.
Більш досконалий метод нормування праці забезпечить вищу якість норм праці, тобто високий ступінь ймовірності того, що встановлена величина витрат праці дійсно необхідна і достатня.
Величини норм праці, певні інтуїтивним методом, представляють здогад, засновану на попередньому досвіді. Величина норм праці, певна статистичним методом, мають своєю базою математичну статистику.
Існують такі методи нормування праці.
Сумарний метод нормування праці встановлює витрати робочого часу в цілому на одиницю продукції конкретного робочого процесу без аналізу останнього. Спосіб виконання роботи визначається працівником. Різновидами сумарного методу є досвідчений і дослідно-статистичний методи.
Досвідчений метод. Експерт знайомиться з робочим місцем, засобами та умовами праці та інтуїтивно, на основі своїх суб'єктивних вражень і попереднього досвіду, визначає норму праці. Встановлена норма праці не є середньою величиною, а лише окремим значенням можливих витрат робочого часу. Її обгрунтованість, відповідність умовам робочого місця цілком залежать від досвіду експерта. Цей метод не в змозі забезпечити однакову напруженість норм. Крім того, він відображає тільки минулий досвід. Практика показує, що норми праці, встановлені досвідченим інтуїтивним методом, як правило, низької якості. Про це свідчить значне перевиконання таких норм більшістю робітників.
Дослідно-статистичний метод. Норми праці встановлюють на основі фактичних даних про продуктивність праці за минулий період. Даний метод не аналізує нормований робочий процес, способи організації праці і робіт, не враховує технічний прогрес та передовий досвід. Тому норми праці, встановлені цим методом, включають всі недоліки, які мали місце в організації праці і виробництва в минулому і відбилися у фактичних показниках продуктивності праці. Таким чином, дослідно-статистичні норми мають непереборний недолік: вони завжди фіксують пройдений етап, звернені до минулого і тому не можуть бути мобілізуючою силою, що стимулює подальше вдосконалення процесів праці і зростання продуктивності праці. Застосування таких норм має бути обмежена.
Аналітичний метод нормування праці названий так тому, що застосовує аналіз як метод дослідження процесу праці. Аналітичний метод нормування праці встановлює витрати робочого часу на одиницю продукції конкретного робочого процесу не в цілому, а за видами витрат робочого часу для кожної складової його частини: операції, приймання, руху. Аналітичний метод має два різновиди - наукове та технічне нормування праці.
Наукове нормування праці є метод встановлення необхідних витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні, організаційні, економічні, фізіологічні, психологічні та соціальні фактори праці, тобто всю сукупність факторів, що впливають на продуктивну силу праці в конкретних умовах.
Технічне нормування праці є метод встановлення необхідних витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні та організаційні чинники продуктивності праці в конкретних умовах і частково фізіологічний чинник (стомлюваність робітника); є першим етапом наукового нормування праці і наближається до нього в міру зростання числа чинників, що враховуються. Норми праці, встановлені методом технічного нормування, називають технічно обгрунтованими нормами праці. Вони менш досконалі, ніж науково обгрунтовані норми праці, встановлені методом наукового нормування, так як враховують лише частина тих чинників, які необхідно приймати до уваги при встановленні норм праці.
Застосування аналітичного методу нормування дозволяє глибоко і всебічно вивчити процес праці і встановити технічно і науково обгрунтовані норми праці, об'єктивно відображають необхідні та достатні витрати робочого часу в конкретних умовах.
Список літератури
1. Адамчук В.В., Романов О.В., Сорокіна М.Є. Економіка і соціологія праці: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Курс економіки: Підручник / За ред. Б.А. Райзберг. - ИНФРА-М, 1997.
3. Організація і нормування праці / Під ред. В.В. Адамчука. - М.: ЗАТ «Финстатинформ», 1999.
4. Поляков І.А., Ремізов К.С. Довідник економіста з праці (Методика економічних розрахунків з кадрів, праці та заробітної плати на промислових підприємствах). - М.: Економіка, 1988.
5. Слепенков І.М., Аверін. Ю.П. "Основи теорії соціального управління. М., "Вища школа" 1990.
1. Сутність норми праці та її види 3-5
2. Функції, завдання, значення і принципи нормування праці 5-8
3. Методи нормування витрат праці і якість норм праці 8-10
Список літератури 11
1. Сутність норми праці та її види.
Нормою праці називається встановлений для працівника обсяг роботи за годину, день (зміну), тиждень, місяць, рік, який він зобов'язаний виконати при нормальних умовах роботи. Роботодавець зобов'язаний забезпечити нормальні умови праці: справний стан механізмів, устаткування, пристосувань, своєчасне забезпечення технічною документацією, належної якості матеріалами і інструментами для роботи, своєчасну їх подачу, безпечні і здорові умови праці. Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування - встановлюються відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації праці та виробництва і у разі їх зміни повинні систематично переглядатися. Обов'язковій заміні підлягають норми праці також в міру проведення атестації робочих місць, впровадження нової техніки, технології, технічного переозброєння виробництва, що забезпечують підвищення продуктивності праці. Введення, перегляд та заміна норм праці провадиться роботодавцем з урахуванням думки профкому, локальними нормативними актами. Про введення нових норм працівники сповіщаються не менш ніж за два місяці.
Розрізняють такі види норм праці: норми виробітку, норми часу, норми обслуговування; норми чисельності; нормовані завдання; укрупнені і комплексні норми, що застосовуються при колективних формах організації та оплати праці (у виробничій бригаді). За сферою їх дії розрізняють норми праці єдині, типові, міжгалузеві, галузеві (відомчі) і локальні. На практиці діють завжди локальні, які розробляються на основі типових, галузевих та інших централізованих норм рекомендаційного характеру.
Норма виробітку - це встановлений в одиницях продукції, робочих операцій обсяг роботи, який працівник повинен виконати за годину, день (зміну), місяць, робочий рік.
Норма часу - це кількість робочого часу (в годинах, хвилинах) для виробництва одиниці продукції або робочої операції, служить для розрахунку, визначення норм виробітку та інших норм праці.
Норми обслуговування - це встановлений на одного працівника обсяг обслуговування виробничих механізмів, верстатів, площ. Їх різновидом є норма керованості - кількість працівників на даному виробництві, якими повинен управляти один керівник (бригадир, начальник дільниці, майстер і т. д.). Це теж розрахункова норма для визначення штату керівників, керуючих працею.
Норма чисельності працівників - встановлену кількість робочого персоналу певної професії, кваліфікації для виконання робіт на даній ділянці виробництва, наприклад ремонтних робітників з обслуговування верстатів або всіх працівників цеху, відділу, підприємства, установи, організації.
Норма чисельності та норма обслуговування взаємопов'язані, оскільки за нормою обслуговування визначається і норма чисельності, і навпаки.
Укрупнені і комплексні норми, що застосовуються при колективній праці виробничої бригади з єдиного поряд, розраховуються на весь колектив бригади, тобто це обсяг роботи, який повинна виконати бригада в день, тиждень, місяць.
При відрядній системі зарплати застосовується відрядна розцінка - це оплата за одиницю зробленої продукції (робочої операції) належної якості (без шлюбу). Відрядна розцінка при простій відрядній системі завжди однакова, скільки б не справив працівник продукції; при відрядно-прогресивній системі однакова в межах виробки, а за продукцію, зроблену понад норму, вона прогресивно підвищується (але ця система застосовується рідко, так як вона відображається на собівартості продукції). Відрядні розцінки встановлюються адміністрацією і з переглядом норм праці також переглядаються.
Нормоване завдання - це сумарний обсяг робіт за робочий день (зміну) для працівника або бригади, встановлюваний при погодинній системі оплати праці на основі норм часу та норм виробітку, застосовується для підвищення ефективності праці працівників з погодинною оплатою. У залежності від того, на який час встановлено завдання, різняться денне (змінне) та місячне нормоване завдання. По суті, це особлива норма виробітку, застосовувана для погодинників.
- Функції, завдання, значення і принципи нормування праці.
Нормування праці включає:
- Вивчення та аналіз умов праці і виробничих можливостей на кожному робочому місці;
- Вивчення та аналіз виробничого досвіду для усунення недоліків, виявлення резервів і відображення передового досвіду в нормах праці;
- Проектування раціонального складу, способу і послідовності виконання елементів процесу праці з урахуванням технічних, організаційних, економічних, фізіологічних і соціальних чинників;
- Встановлення і впровадження норм праці; систематичний аналіз виконання норм праці й перегляд застарілих норм.
Основні завдання нормування праці полягають у тому, щоб обгрунтувати необхідну і достатню величину витрат робочого часу на одиницю продукції в конкретних умовах; проектувати раціональні методи праці; систематично аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно аналізувати виконання норм праці для розкриття резервів виробництва; постійно вивчати, узагальнювати і поширювати виробничий досвід, переглядати норми витрат праці у міру зміни умов праці. Вирішення цих завдань дозволить полегшити працю працівників, підвищити продуктивність праці та збільшити обсяг виробництва.
Нормування праці є основою наукової організації праці. За допомогою методів, що застосовуються в нормуванні праці, виділяються втрати і непродуктивні витрати робочого часу. Шляхом вивчення трудових рухів виробляються найекономніші, продуктивні і найменш утомляющие прийоми роботи. Це сприяє зростанню продуктивності праці. Подальше вдосконалення організації праці неможливо без поліпшення його нормування.
Також нормування праці є основою організації заробітної плати. Встановлення норм праці має на меті гарантувати суспільству певну продуктивність праці, а працівнику певний рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника і оплачується його праця. Без нормування праці неможлива реалізація економічного закону розподілу по праці.
Нормування праці є важливим засобом організації виробництва. Організація виробництва є управління процесом виробництва матеріальних благ, тобто налагодження взаємодії між робочою силою і засобами виробництва для досягнення максимального економічного ефекту в конкретних умовах. Через організацію праці проявляється вплив нормування праці на організацію виробництва.
Науково обгрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, кожної бригади та порівняти їх результати. Тільки при порівнянні виявляються передовики і відстаючі.
Науково обгрунтовані норми праці, правильно відображаючи конкретні умови, забезпечують підвищення продуктивності праці. Якщо ж норми праці занижені, вони можуть породити благодушність чи песимізм, що негативно позначається на результатах продуктивності, якщо норми завищені, вони нездійсненні. В обох випадках буде гальмується зростання продуктивності праці. Таким чином, всі зміни в організації праці і виробництва, техніки і технології робіт відбиваються, насамперед, у нормах праці. І рівень норм праці є показником рівня організації виробництва і праці на підприємстві.
Нормування праці є основою планування праці. Для перспективного, поточного та оперативного планування застосовується ціла система норм: норми витрати матеріалів, енергії палива, норми продуктивності машин, норми витрат робочого часу. Таким чином, норми праці відіграють важливу роль у системі норм, що застосовуються при плануванні на підприємстві.
Складання плану по праці та встановлення витрат праці відповідно до обсягу виробництва неможливо без науково обгрунтованих норм праці. Велика самостійність підприємств у питаннях планування праці посилює зацікавленість колективів у впровадженні науково обгрунтованих норм праці.
В основу нормування праці повинні бути покладені такі принципи:
-Наукова обгрунтованість норм праці;
-Рівна напруженість норм праці на однакових роботах в ідентичних умовах;
-Збереження основної продуктивної сили суспільства - трудящих;
-Участь трудящих у встановленні норм праці.
Норма праці виступає не тільки як величина необхідних витрат робочого часу, але і як вираз трудових обов'язків кожного учасника виробництва.
3. Методи нормування витрат праці і якість норм праці.
Зростання продуктивності праці є неодмінною умовою підйому добробуту народу, створення достатку матеріальних і культурних благ для трудящих. Встановлення об'єктивної величини витрат робочого часу для конкретних умов здійснюються різними методами нормування.
Більш досконалий метод нормування праці забезпечить вищу якість норм праці, тобто високий ступінь ймовірності того, що встановлена величина витрат праці дійсно необхідна і достатня.
Величини норм праці, певні інтуїтивним методом, представляють здогад, засновану на попередньому досвіді. Величина норм праці, певна статистичним методом, мають своєю базою математичну статистику.
Існують такі методи нормування праці.
Сумарний метод нормування праці встановлює витрати робочого часу в цілому на одиницю продукції конкретного робочого процесу без аналізу останнього. Спосіб виконання роботи визначається працівником. Різновидами сумарного методу є досвідчений і дослідно-статистичний методи.
Досвідчений метод. Експерт знайомиться з робочим місцем, засобами та умовами праці та інтуїтивно, на основі своїх суб'єктивних вражень і попереднього досвіду, визначає норму праці. Встановлена норма праці не є середньою величиною, а лише окремим значенням можливих витрат робочого часу. Її обгрунтованість, відповідність умовам робочого місця цілком залежать від досвіду експерта. Цей метод не в змозі забезпечити однакову напруженість норм. Крім того, він відображає тільки минулий досвід. Практика показує, що норми праці, встановлені досвідченим інтуїтивним методом, як правило, низької якості. Про це свідчить значне перевиконання таких норм більшістю робітників.
Дослідно-статистичний метод. Норми праці встановлюють на основі фактичних даних про продуктивність праці за минулий період. Даний метод не аналізує нормований робочий процес, способи організації праці і робіт, не враховує технічний прогрес та передовий досвід. Тому норми праці, встановлені цим методом, включають всі недоліки, які мали місце в організації праці і виробництва в минулому і відбилися у фактичних показниках продуктивності праці. Таким чином, дослідно-статистичні норми мають непереборний недолік: вони завжди фіксують пройдений етап, звернені до минулого і тому не можуть бути мобілізуючою силою, що стимулює подальше вдосконалення процесів праці і зростання продуктивності праці. Застосування таких норм має бути обмежена.
Аналітичний метод нормування праці названий так тому, що застосовує аналіз як метод дослідження процесу праці. Аналітичний метод нормування праці встановлює витрати робочого часу на одиницю продукції конкретного робочого процесу не в цілому, а за видами витрат робочого часу для кожної складової його частини: операції, приймання, руху. Аналітичний метод має два різновиди - наукове та технічне нормування праці.
Наукове нормування праці є метод встановлення необхідних витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні, організаційні, економічні, фізіологічні, психологічні та соціальні фактори праці, тобто всю сукупність факторів, що впливають на продуктивну силу праці в конкретних умовах.
Технічне нормування праці є метод встановлення необхідних витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні та організаційні чинники продуктивності праці в конкретних умовах і частково фізіологічний чинник (стомлюваність робітника); є першим етапом наукового нормування праці і наближається до нього в міру зростання числа чинників, що враховуються. Норми праці, встановлені методом технічного нормування, називають технічно обгрунтованими нормами праці. Вони менш досконалі, ніж науково обгрунтовані норми праці, встановлені методом наукового нормування, так як враховують лише частина тих чинників, які необхідно приймати до уваги при встановленні норм праці.
Застосування аналітичного методу нормування дозволяє глибоко і всебічно вивчити процес праці і встановити технічно і науково обгрунтовані норми праці, об'єктивно відображають необхідні та достатні витрати робочого часу в конкретних умовах.
Список літератури
1. Адамчук В.В., Романов О.В., Сорокіна М.Є. Економіка і соціологія праці: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Курс економіки: Підручник / За ред. Б.А. Райзберг. - ИНФРА-М, 1997.
3. Організація і нормування праці / Під ред. В.В. Адамчука. - М.: ЗАТ «Финстатинформ», 1999.
4. Поляков І.А., Ремізов К.С. Довідник економіста з праці (Методика економічних розрахунків з кадрів, праці та заробітної плати на промислових підприємствах). - М.: Економіка, 1988.
5. Слепенков І.М., Аверін. Ю.П. "Основи теорії соціального управління. М., "Вища школа" 1990.