Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої професійної
освіти
Всеросійський заочний фінансово - економічний інститут
Ярославський філія
Курсова робота з дисципліни
Бухгалтерський управлінський облік
на тему
«Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції»
м. Ярославль
2008
Зміст
Введення
1. Сутність нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
1.1. Калькулювання нормативної собівартості
1.2. Облік відхилень від норм витрат
1.3. Облік змін норм
1.4. Калькулювання фактичної собівартості продукції
2. Переваги та недоліки системи нормативного калькулювання
3. Порівняльна характеристика нормативного методу обліку витрат та системи «стандарт-кост»
4. Практична частина
Висновок
Список використаної літератури
Програми
Введення
Управлінський облік - процес, що відбувається усередині фірми з використанням функцій обліку, планування, контролю і оцінки її діяльності, організаційної роботи, стимулювання та інформаційних зв'язків з координування дій [12, с. 7].
Актуальність даної теми контрольної роботи обумовлена тим, що вивчення застосування нормативного методу обліку витрат є важливим, так як на багатьох підприємствах можна виявити недоліки у використанні матеріальних і трудових ресурсів, в організації виробництва, постачання, нормуванні і виявити наявні внутрішні резерви. Виявляючи відхилення, їх причини та винуватців, загострюється увага, де виникли неполадки і скільки можна втратити в кожному конкретному випадку, а саме головне, що можна зробити, щоб таких втрат не було. Тому тільки нормативний метод обліку витрат на виробництво дає можливість в ході виробництва контролювати витрати, що впливають на собівартість продукції та ухвалювати відповідні рішення.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції більше за інших відповідає потребам нормативної системи управління витратами. Завдяки своєму універсальному характеру він рекомендований до впровадження у всіх галузях народного господарства [9, с. 228].
Метою даної курсової роботи є вивчення нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Процес формування нормативної собівартості, порядок обліку відхилень від норм, також облік змін норм, а також процес формування і розрахунку фактичної собівартості одиниці продукції.
Також в даній контрольній роботі будуть розглянуті основні переваги та недоліки даної системи обліку витрат.
Аналогом вітчизняного нормативного методу обліку витрат є закордонна система «стандарт-кост».
Сенс системи «стандарт-кост» полягає в тому, що в облік вноситься те, що повинно відбутися, а не те, що сталося, враховується не суще, а належне, і відособлено відображаються виниклі відхилення. Основне завдання, яке ставить перед собою дана система,-облік втрат і відхилень у прибутку підприємства.
Система «Стандарт-кост» сприяла прискоренню розробки і застосування нормативного методу, що є оригінальним самостійним методом обліку витрат і калькулювання собівартості.
У системи «стандарт-кост» і в методі нормативного обліку витрат є спільні ознаки, також є і відмінності, які будуть розглянуті в даній контрольній роботі.
Також окремим питанням є вирішення практичної ситуації, що склалася в Компанії «Лютий».
При написанні курсової роботи були використані положення чинних нормативно-правових актів, джерела навчально-методичної та навчально-практичної літератури, пов'язані з предметної області дослідження в курсовій роботі.
1. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Нормативний метод є частиною системи управління та контролю підприємства. Його суть полягає в тому, що по кожному виду продукції на основі норм і кошторисів витрат складається калькуляція нормативної собівартості продукції. Фактична собівартість обчислюється по кожній статті шляхом підсумовування нормативної вартості та сум відхилень і змін, розрахованих за груповими коефіцієнтами. За кордоном аналогом вітчизняного нормативного методу є метод «стандарт-кост» [5, с.50].
Нормативний метод характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередня нормативна калькуляція, тобто калькуляція собівартості, обчислена за діючими на початок місяця нормами витрат матеріалів та інших витрат [2, с. 163].
Норма - це заздалегідь встановлений числовий вираз результатів господарської діяльності в умовах прогресивної технології та організації виробництва [3, с.211].
Нормативний метод обліку витрат продукції передбачає обов'язкове попереднє складання по кожному виробу нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат [10, с. 227].
Нормативні калькуляції в управлінському обліку мають багатоцільове призначення. У плануванні вони використовуються для розрахунків планової собівартості продукції, кошториси витрат на виробництво, визначення цін продажу продукції, трансфертних цін, кошторисів витрат за центрами відповідальності. В обліку нормативні калькуляції необхідні для оцінки незавершеного виробництва та браку продукції, контролю за собівартістю окремих видів продукції і всієї продукції в цілому.
Кількість і структура нормативних калькуляцій залежать від складності технологічного процесу та рівня організації виробництва [11, с192-193].
Нормативний метод калькулювання собівартості продукції в його ідеальному, повному вигляді ведеться при дотриманні наступних принципів:
1) попереднє складання калькуляції нормативної собівартості по кожному виробу на основі діючих на підприємстві поточних норм і кошторисів;
2) облік протягом місяця змін діючих норм для коригування нормативної собівартості;
3) визначення впливу змін норм і нормативів на собівартість продукції;
4) визначення економічної доцільності заходів, що послужили причиною зміни норм;
5) облік фактичних витрат виробництва протягом місяця;
6) встановлення та аналіз причин, а також умов появи відхилень від норм витрат за місцями їх виникнення;
7) визначення фактичної собівартості випущеної продукції і відхилень від норм;
8) підготовка рекомендацій для усунення причин, що викликали відхилення від встановлених норм і нормативів [13, с 148].
Дотримання переліченим принципам в повному обсязі дозволяє на підприємствах укрупнювати об'єкти управлінського обліку витрат виробництва, вести їх облік не за видами продукції, а по групам її однорідних видів. Таке укрупнення об'єктивно викликається випуском на підприємстві однорідних видів продукції, багато витрати виробництва за якими є загальними для групи [6, с. 362].
1.1. Калькулювання нормативної собівартості
Найважливішим методичним принципом нормативного методу є калькулювання нормативної собівартості. Основа калькулювання нормативної собівартості - нормативне господарство підприємства, що представляє собою комплекс всіх виробничих завдань, норм і кошторисів, які використовуються для складання бізнес-планів підприємства, ведення та контролю виробничого процесу. Нормативне господарство, як правило, включає наступні чотири основні складові: бізнес-план, нормативні документи технічної підготовки виробництв, норми витрат виробничих ресурсів і допоміжну нормативну документацію [6, с. 364].
Нормативні витрати визначаються заздалегідь. Вони є плановими. Нормативні витрат - це не те ж саме, що і кошторисні витрати. Кошторис відноситься до всієї діяльності або операції; норма дає ту ж інформацію про одиницю продукції. Норма забезпечує оцінку витрат на одиницю виробництва, а кошторис - оцінку витрат на весь обсяг діяльності.
Щоб встановити нормативні витрати на продукт, необхідно оцінити планові витрат праці, матеріалів і накладні витрати. Потім вони підсумовуються, утворюючи нормативні витрати на виробництво продукту [7, с.53].
Використання нормативів витрат при калькулюванні дозволяє уникнути обчислення кожну тиждень або місяць вартості одиниці (або партії) продукції за даними про фактичні витрати. Один раз визначивши нормативні витрати основних матеріалів, трудовитрати і накладні витрати, можна в будь-який час обчислити загальні нормативні витрати на одиницю продукції [16, с.229].
1) Норми на матеріали. Нормативні витрати основних матеріалів визначаються множенням нормативної ціни цих матеріалів на нормативне їх кількість. Нормативна ціна основних матеріалів являє собою ретельну оцінку витрат певного виду основних матеріалів на наступний обліковий період. Визначаючи нормативні ціни, необхідно врахувати всі можливі збільшення цін, кількісні зміни не ринку матеріалів, нові джерела постачань та ін Нормативне кількість основних матеріалів - оцінка очікуваної кількості, яке буде використано. Така оцінка є однією з найбільш важких завдань у встановленні нормативів. На неї впливають специфіка конструкції виробів, якість основних матеріалів, вік і продуктивність машин і устаткування, кваліфікація та досвід робітників [18, с. 108-109].
2) Норми трудовитрат. Щоб встановити норми трудовитрат, необхідно проаналізувати всі види діяльності з різних операцій. кожну операцію аналізують і обчислюють допустимий час, який потрібно середньому робітникові для виконання роботи.
3) Норми накладних витрат. Процес встановлення нормативних ставок розподілу накладних витрат для системи калькулювання собівартості за нормативними витратам. Накладні витрати розраховуються за погодинними ставками, помноженим на нормо-години (тобто час, який повинен бути витрачено). Час виробництва в нормо-годинах можна визначити, якщо з'ясувати, скільки часу буде потрібно на виробництво кожного виду продукції (Таблиця 1).
Таблиця 1
Розрахунок випуску продукції в нормо-годинах
Система калькуляції собівартості за нормативними витратам найбільше підходить для підприємств, процес діяльності яких складається з ряду загальних або повторюваних операцій.
Використання системи калькуляції собівартості за нормативними витратам робить можливим аналіз відхилень.
1.2. Облік відхилень від норм витрат
Всі відступу фактичних витрат виробництва від діючих норм з будь-калькуляційної статті витрат розглядаються як відхилення від норм витрат. Такий підхід дозволяє не тільки організувати достовірний облік витрат виробництва і точне калькулювання собівартості продукції, а й систематично аналізувати відхилення від норм витрат для прийняття управлінських рішень з оперативного впливу на процес формування собівартості. Саме ці обставини, що забезпечують підвищення оперативності та аналітичності управлінського обліку, безпосередню участь працівників виробничої бухгалтерії в управлінні виробництвом, вигідно відрізняють нормативний метод від інших методів
За своїм змістом відхилення від норм витрат можна підрозділити на три групи:
- Негативні;
- Позитивні;
- Умовні.
Негативні відхилення представляють собою перевитрату фактичних витрат виробництва одиниці продукції в порівнянні з їх нормативним рівнем [6, с. 368-369]. Такі відхилення виникають при порушенні технологічного процесу виробництва продукції, недоліків в організації та управлінні виробництвом [11, с. 196].
Позитивні відхилення, як правило, є наслідком заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва (при раціональному використанні відходів, усунення шлюбу, вдосконаленні технології виробництва тощо). позитивні відхилення можуть виникати при використанні занижених норм, тому норми періодично переглядаються і при необхідності їх підвищують [6, с. 196].
Умовні відхилення можуть бути негативними і позитивними і з'являються в результаті відмінностей у методиках складання кошторисної та нормативної калькуляцій. За методичним міркувань ряд витрат по кошторису не включається в калькуляцію нормативної собівартості, а саме: втрати від шлюбу, частково виконані операції та ін Всі ці відхилення враховуються повністю і після закінчення звітного періоду аналізуються для виявлення дійсної величини негативних або позитивних відхилень.
За характером оформлення відхилення від норм поділяються на три групи: документовані, розрахункові та невраховані. Документовані відхилення виявляються за допомогою первинних документів для обліку прямих витрат виробництва - сировини, матеріалів та оплати праці виробничих робітників. Розрахункові відхилення по непрямих витрат, як правило, виявляються за допомогою спеціальних розрахунків. Невраховані відхилення, що виникли через недоліки в організації управлінського обліку та документування операцій по витраті, виявляються після проведення інвентаризації незавершеного виробництва [6, с.369].
Відхилення можна обчислювати для цілих категорій, таких, як загальні витрати основних матеріалів, для будь-яких груп всередині категорій, кожної статті витрат [18, с.116].
Відхилення за матеріалами. Витрати на матеріали, що використовуються у виробництві продукту, залежать від ціни матеріалів і від кількості матеріалів. Так як фактична кількість використаних матеріалів, швидше за все, відрізняється від нормативного, а фактичні ціни - від нормативних цін, то фактичні витрати будуть відрізнятися від нормативних.
Відхилення по ціні матеріалу обчислюється за наступною формулою [14, с.114]:
Відхилення по використанню матеріалу обчислюється за наступною формулою [15, с.61]:
Причинами виникнення відхилення по використанню матеріалу можуть бути недбале ставлення співробітників з матеріалом, закупівля матеріалу низької якості, розкрадання матеріалу, зміна вимог з контролю за якістю або методів виробництва.
Загальне відхилення за витратами на матеріал дорівнює сумі відхилення за ціною матеріалу і відхилення по використанню матеріалу. Загальне відхилення за витратами на матеріал обчислюється за наступною формулою [15, с. 61]:
Як вже зазначалося, відхилення за матеріалами діляться на дві групи: відхилення, викликані коливаннями закупівельних цін, і відхилення, викликані коливаннями обсягів використаних матеріалів. Перша група відхилень формується в процесі обліку і відображається у фінансовому обліку на рахунку 16 «Відхилення вартості матеріалів». При передачі матеріалів у виробництво ці відхилення списуються з кредиту рахунку 16 в дебет рахунків обліку витрат. Друга група відхилень формується в процесі обліку витрат на виробництво і відбивається безпосередньо на рахунках обліку витрат [14, с.133].
Відхилення по трудовитратах. Загальне відхилення прямих трудових витрат визначається як різниця між фактичними і нормативними витратами праці на вироблені одиниці за винятком шлюбу (як остаточного, так і поправного): Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа вищої професійної
освіти
Всеросійський заочний фінансово - економічний інститут
Ярославський філія
Курсова робота з дисципліни
Бухгалтерський управлінський облік
на тему
«Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції»
м. Ярославль
2008
Зміст
Введення
1. Сутність нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
1.1. Калькулювання нормативної собівартості
1.2. Облік відхилень від норм витрат
1.3. Облік змін норм
1.4. Калькулювання фактичної собівартості продукції
2. Переваги та недоліки системи нормативного калькулювання
3. Порівняльна характеристика нормативного методу обліку витрат та системи «стандарт-кост»
4. Практична частина
Висновок
Список використаної літератури
Програми
Введення
Управлінський облік - процес, що відбувається усередині фірми з використанням функцій обліку, планування, контролю і оцінки її діяльності, організаційної роботи, стимулювання та інформаційних зв'язків з координування дій [12, с. 7].
Актуальність даної теми контрольної роботи обумовлена тим, що вивчення застосування нормативного методу обліку витрат є важливим, так як на багатьох підприємствах можна виявити недоліки у використанні матеріальних і трудових ресурсів, в організації виробництва, постачання, нормуванні і виявити наявні внутрішні резерви. Виявляючи відхилення, їх причини та винуватців, загострюється увага, де виникли неполадки і скільки можна втратити в кожному конкретному випадку, а саме головне, що можна зробити, щоб таких втрат не було. Тому тільки нормативний метод обліку витрат на виробництво дає можливість в ході виробництва контролювати витрати, що впливають на собівартість продукції та ухвалювати відповідні рішення.
Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції більше за інших відповідає потребам нормативної системи управління витратами. Завдяки своєму універсальному характеру він рекомендований до впровадження у всіх галузях народного господарства [9, с. 228].
Метою даної курсової роботи є вивчення нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Процес формування нормативної собівартості, порядок обліку відхилень від норм, також облік змін норм, а також процес формування і розрахунку фактичної собівартості одиниці продукції.
Також в даній контрольній роботі будуть розглянуті основні переваги та недоліки даної системи обліку витрат.
Аналогом вітчизняного нормативного методу обліку витрат є закордонна система «стандарт-кост».
Сенс системи «стандарт-кост» полягає в тому, що в облік вноситься те, що повинно відбутися, а не те, що сталося, враховується не суще, а належне, і відособлено відображаються виниклі відхилення. Основне завдання, яке ставить перед собою дана система,-облік втрат і відхилень у прибутку підприємства.
Система «Стандарт-кост» сприяла прискоренню розробки і застосування нормативного методу, що є оригінальним самостійним методом обліку витрат і калькулювання собівартості.
У системи «стандарт-кост» і в методі нормативного обліку витрат є спільні ознаки, також є і відмінності, які будуть розглянуті в даній контрольній роботі.
Також окремим питанням є вирішення практичної ситуації, що склалася в Компанії «Лютий».
При написанні курсової роботи були використані положення чинних нормативно-правових актів, джерела навчально-методичної та навчально-практичної літератури, пов'язані з предметної області дослідження в курсовій роботі.
1. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Нормативний метод є частиною системи управління та контролю підприємства. Його суть полягає в тому, що по кожному виду продукції на основі норм і кошторисів витрат складається калькуляція нормативної собівартості продукції. Фактична собівартість обчислюється по кожній статті шляхом підсумовування нормативної вартості та сум відхилень і змін, розрахованих за груповими коефіцієнтами. За кордоном аналогом вітчизняного нормативного методу є метод «стандарт-кост» [5, с.50].
Нормативний метод характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередня нормативна калькуляція, тобто калькуляція собівартості, обчислена за діючими на початок місяця нормами витрат матеріалів та інших витрат [2, с. 163].
Норма - це заздалегідь встановлений числовий вираз результатів господарської діяльності в умовах прогресивної технології та організації виробництва [3, с.211].
Нормативний метод обліку витрат продукції передбачає обов'язкове попереднє складання по кожному виробу нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат [10, с. 227].
Нормативні калькуляції в управлінському обліку мають багатоцільове призначення. У плануванні вони використовуються для розрахунків планової собівартості продукції, кошториси витрат на виробництво, визначення цін продажу продукції, трансфертних цін, кошторисів витрат за центрами відповідальності. В обліку нормативні калькуляції необхідні для оцінки незавершеного виробництва та браку продукції, контролю за собівартістю окремих видів продукції і всієї продукції в цілому.
Кількість і структура нормативних калькуляцій залежать від складності технологічного процесу та рівня організації виробництва [11, с192-193].
Нормативний метод калькулювання собівартості продукції в його ідеальному, повному вигляді ведеться при дотриманні наступних принципів:
1) попереднє складання калькуляції нормативної собівартості по кожному виробу на основі діючих на підприємстві поточних норм і кошторисів;
2) облік протягом місяця змін діючих норм для коригування нормативної собівартості;
3) визначення впливу змін норм і нормативів на собівартість продукції;
4) визначення економічної доцільності заходів, що послужили причиною зміни норм;
5) облік фактичних витрат виробництва протягом місяця;
6) встановлення та аналіз причин, а також умов появи відхилень від норм витрат за місцями їх виникнення;
7) визначення фактичної собівартості випущеної продукції і відхилень від норм;
8) підготовка рекомендацій для усунення причин, що викликали відхилення від встановлених норм і нормативів [13, с 148].
Дотримання переліченим принципам в повному обсязі дозволяє на підприємствах укрупнювати об'єкти управлінського обліку витрат виробництва, вести їх облік не за видами продукції, а по групам її однорідних видів. Таке укрупнення об'єктивно викликається випуском на підприємстві однорідних видів продукції, багато витрати виробництва за якими є загальними для групи [6, с. 362].
1.1. Калькулювання нормативної собівартості
Найважливішим методичним принципом нормативного методу є калькулювання нормативної собівартості. Основа калькулювання нормативної собівартості - нормативне господарство підприємства, що представляє собою комплекс всіх виробничих завдань, норм і кошторисів, які використовуються для складання бізнес-планів підприємства, ведення та контролю виробничого процесу. Нормативне господарство, як правило, включає наступні чотири основні складові: бізнес-план, нормативні документи технічної підготовки виробництв, норми витрат виробничих ресурсів і допоміжну нормативну документацію [6, с. 364].
Нормативні витрати визначаються заздалегідь. Вони є плановими. Нормативні витрат - це не те ж саме, що і кошторисні витрати. Кошторис відноситься до всієї діяльності або операції; норма дає ту ж інформацію про одиницю продукції. Норма забезпечує оцінку витрат на одиницю виробництва, а кошторис - оцінку витрат на весь обсяг діяльності.
Щоб встановити нормативні витрати на продукт, необхідно оцінити планові витрат праці, матеріалів і накладні витрати. Потім вони підсумовуються, утворюючи нормативні витрати на виробництво продукту [7, с.53].
Використання нормативів витрат при калькулюванні дозволяє уникнути обчислення кожну тиждень або місяць вартості одиниці (або партії) продукції за даними про фактичні витрати. Один раз визначивши нормативні витрати основних матеріалів, трудовитрати і накладні витрати, можна в будь-який час обчислити загальні нормативні витрати на одиницю продукції [16, с.229].
1) Норми на матеріали. Нормативні витрати основних матеріалів визначаються множенням нормативної ціни цих матеріалів на нормативне їх кількість. Нормативна ціна основних матеріалів являє собою ретельну оцінку витрат певного виду основних матеріалів на наступний обліковий період. Визначаючи нормативні ціни, необхідно врахувати всі можливі збільшення цін, кількісні зміни не ринку матеріалів, нові джерела постачань та ін Нормативне кількість основних матеріалів - оцінка очікуваної кількості, яке буде використано. Така оцінка є однією з найбільш важких завдань у встановленні нормативів. На неї впливають специфіка конструкції виробів, якість основних матеріалів, вік і продуктивність машин і устаткування, кваліфікація та досвід робітників [18, с. 108-109].
2) Норми трудовитрат. Щоб встановити норми трудовитрат, необхідно проаналізувати всі види діяльності з різних операцій. кожну операцію аналізують і обчислюють допустимий час, який потрібно середньому робітникові для виконання роботи.
3) Норми накладних витрат. Процес встановлення нормативних ставок розподілу накладних витрат для системи калькулювання собівартості за нормативними витратам. Накладні витрати розраховуються за погодинними ставками, помноженим на нормо-години (тобто час, який повинен бути витрачено). Час виробництва в нормо-годинах можна визначити, якщо з'ясувати, скільки часу буде потрібно на виробництво кожного виду продукції (Таблиця 1).
Таблиця 1
Розрахунок випуску продукції в нормо-годинах
| Продукт | Нормоване час на одиницю | Фактичний вихід продукції | Випуск продукції в нормо-годинах |
| А | 5 | 100 | 500 |
| Б | 2 | 200 | 400 |
| У | 3 | 300 | 900 |
| РАЗОМ | 1800 | ||
Система калькуляції собівартості за нормативними витратам найбільше підходить для підприємств, процес діяльності яких складається з ряду загальних або повторюваних операцій.
Використання системи калькуляції собівартості за нормативними витратам робить можливим аналіз відхилень.
1.2. Облік відхилень від норм витрат
Всі відступу фактичних витрат виробництва від діючих норм з будь-калькуляційної статті витрат розглядаються як відхилення від норм витрат. Такий підхід дозволяє не тільки організувати достовірний облік витрат виробництва і точне калькулювання собівартості продукції, а й систематично аналізувати відхилення від норм витрат для прийняття управлінських рішень з оперативного впливу на процес формування собівартості. Саме ці обставини, що забезпечують підвищення оперативності та аналітичності управлінського обліку, безпосередню участь працівників виробничої бухгалтерії в управлінні виробництвом, вигідно відрізняють нормативний метод від інших методів
За своїм змістом відхилення від норм витрат можна підрозділити на три групи:
- Негативні;
- Позитивні;
- Умовні.
Негативні відхилення представляють собою перевитрату фактичних витрат виробництва одиниці продукції в порівнянні з їх нормативним рівнем [6, с. 368-369]. Такі відхилення виникають при порушенні технологічного процесу виробництва продукції, недоліків в організації та управлінні виробництвом [11, с. 196].
Позитивні відхилення, як правило, є наслідком заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва (при раціональному використанні відходів, усунення шлюбу, вдосконаленні технології виробництва тощо). позитивні відхилення можуть виникати при використанні занижених норм, тому норми періодично переглядаються і при необхідності їх підвищують [6, с. 196].
Умовні відхилення можуть бути негативними і позитивними і з'являються в результаті відмінностей у методиках складання кошторисної та нормативної калькуляцій. За методичним міркувань ряд витрат по кошторису не включається в калькуляцію нормативної собівартості, а саме: втрати від шлюбу, частково виконані операції та ін Всі ці відхилення враховуються повністю і після закінчення звітного періоду аналізуються для виявлення дійсної величини негативних або позитивних відхилень.
За характером оформлення відхилення від норм поділяються на три групи: документовані, розрахункові та невраховані. Документовані відхилення виявляються за допомогою первинних документів для обліку прямих витрат виробництва - сировини, матеріалів та оплати праці виробничих робітників. Розрахункові відхилення по непрямих витрат, як правило, виявляються за допомогою спеціальних розрахунків. Невраховані відхилення, що виникли через недоліки в організації управлінського обліку та документування операцій по витраті, виявляються після проведення інвентаризації незавершеного виробництва [6, с.369].
Відхилення можна обчислювати для цілих категорій, таких, як загальні витрати основних матеріалів, для будь-яких груп всередині категорій, кожної статті витрат [18, с.116].
Відхилення за матеріалами. Витрати на матеріали, що використовуються у виробництві продукту, залежать від ціни матеріалів і від кількості матеріалів. Так як фактична кількість використаних матеріалів, швидше за все, відрізняється від нормативного, а фактичні ціни - від нормативних цін, то фактичні витрати будуть відрізнятися від нормативних.
Відхилення по ціні матеріалу обчислюється за наступною формулою [14, с.114]:
| відхилення за ціною матеріалу | = | ( | нормативна ціна | - | фактична ціна | ) | Х | кількість придбаного матеріалу |
| відхилення по використанню матеріалу | = | ( | Нормативну кількість матеріалів для фактичного випуску продукції | - | фактичну кількість матеріалу | ) | Х | нормативна ціна матеріалу |
Загальне відхилення за витратами на матеріал дорівнює сумі відхилення за ціною матеріалу і відхилення по використанню матеріалу. Загальне відхилення за витратами на матеріал обчислюється за наступною формулою [15, с. 61]:
| загальне відхилення по витратах на матеріал | = | фактичний випуск продукції | Х | нормативні витрати на матеріал на одиницю продукції | - | нормативна ціна матеріалу |
| загальне відхилення по трудовитратах | = | фактичний час | Х | фактична ставка оплати праці | - | нормативний час роботи | Х | нормативна ставка оплати праці |
| відхилення по ставці оплати праці | = | ( | фактична ставка | - | нормативна ставка | ) | Х | фактичний час роботи |
| відхилення по виробник-ності праці | = | ( | фактичний час роботи | - | нормативний час роботи | ) | Х | нормативна ставка оплати праці |
Відхилення по накладних витрат.
1) Відхилення по змінним виробничим витратам. Відхилення змінних накладних витрат за витратами обчислюється за наступною формулою [15, с.63]:
2)
| відхилення змінних витрат за витратами | = | кошторисні змінні витрати на обсяг фактичного введення ресурсів | - | фактичні змінні виробничі накладні витрати |
Відхилення змінних накладних витрат по ефективності використання таких складових, як електрика, технічне обслуговування, непрямі матеріальні витрати і т.д.
Відхилення змінних накладних витрат по ефективності обчислюється за наступною формулою [15, с. 64]:
| відхилення змінних накладних витрат по ефективності | = | ( | нормативні годинник по вихідного ресурсу | - | фактичні години по вихідного ресурсу | ) | Х | ставка змінних накладних витрат |
| загальне відхилення по змінним накладним витратам | = | ( | нормативна ставка змінних накладних витрат на одиницю продукції | - | фактична ставка змінних накладних витрат на одиницю продукції | ) | Х | ставка змінних накладних витрат |
3) Відхилення по постійним накладним витратам. Передбачається, що постійні накладні витрати при змінах рівня діяльності залишаються незмінними, але під впливом інших факторів (наприклад, через підвищення цін) вони можуть змінюватися.
Відхилення по постійним накладним витратам обчислюється за наступною формулою:
| відхилення по постійним накладним витратам | = | кошторисні постійні накладні витрати | - | фактичні постійні накладні витрати |
Відхилення по ціні реалізації обчислюється за наступною формулою [14, с.115]:
| відхилення по ціні реалізації | = | ( | фактична ціна одиниці продукції | - | нормативна ціна одиниці продукції | ) | Х | фактичний обсяг реалізації |
| відхилення за обсягом продажів | = | ( | обсяг фактичної реалізації | - | обсяг нормативної реалізації | ) | Х | нормативний прибуток на одиницю продукції |
Несприятливий відхилення фактичного показника від планового показника служить застережливим сигналом. Причини такого відхилення повинні бути ретельно вивчені і усунені.
Якщо відхилення (сприятливі або несприятливі) спостерігаються систематично, то слід переглянути нормативи, щоб вони більше відповідали реальному стану справ.
Самі по собі відхилення - це лише показник потенційних проблем. При аналізі сприятливого відхилення може бути знайдено повністю компенсований несприятливий відхилення [15, с.67].
Метою такого розкладу відхилень на складові є підвищення рівня аналізу фактичного стану організації, здійснюваного керівниками на всіх рівнях управління [18, с.125].
1.3. Облік змін норм
Знову розроблені норми затверджуються керівником організації або уповноваженими ним особами. На основі розпорядчих документів відповідні служби виписують повідомлення про зміну норм і передають їх в цехи, у відділ постачання та економічні служби.
У повідомленнях вказують норми до і після зміни, підстави для внесення змін, дату введення нових норм, шифри структурних підрозділів, що використовують змінені норми, і інші дані. Із змінами, що впливають на оплату праці робітників (норм часу і розцінок), робітники повинні бути ознайомлені до введення нових норм.
Нові норми зазвичай вводять з початку місяця, але вони можуть вводитися і протягом місяця. При значній кількості в картки (відомості) обліку змін норм, що відкриваються на кожний виріб. Підсумкові місячні дані щодо зміни норм використовуються для коригування нормативної калькуляції виробів. Крім того, дані зазначених карток використовують для контролю за ефективністю проведених змін норм за основними напрямками технічного прогресу, структурним підрозділам, видам продукції і т.д. [11, с.194].
В управлінському обліку необхідно організувати ретельний контроль за своєчасним внесенням змін норм в нормативні калькуляції. Облік змін норм забезпечує:
1) тотожність діючих норм витрат у технологічної документації та нормативних калькуляціях;
2) єдність норм, які використовуються в обліку протягом року, на початок і кінець місяця, кварталу;
3) обчислення впливу зміни норм на собівартість продукції в цілому по організації і по окремих виробах;
4) контроль за своєчасним зміною норм на собівартість продукції в цілому по організації і по окремих виробах;
5) обчислення фактичної ефективності оргтехмероприятий, контроль за їх впровадженням [8, с.262].
Інформація повідомлень про зміни норм після кодування всіх ознак обробляється за спеціальною програмою на комп'ютері, і в базу даних вносяться зміни про поточні нормах. Одночасно за кожним видом продукції накопичується інформація про зміни норм з початку року. Після закінчення звітного періоду за підсумковими показниками змін коригується нормативна калькуляція собівартості виду продукції і для контролю складається зведена відомість змін норм витрат [6, с.367].
Залишки незавершеного виробництва на кінець попереднього місяця є залишками незавершеного виробництва на початок наступного місяця. На кінець попереднього місяця незавершене виробництво оцінюють виходячи з норм, що діють в минулому місяці.
При зміні норм на звітний місяць виникає необхідність переоцінки незавершеного виробництва на початок місяця виходячи з норм, встановлених на звітний місяць. Така переоцінка здійснюється двома способами: прямого перерахунку всіх об'єктів незавершеного виробництва на величину змін норм і укрупненого перерахунку по калькуляційних статтях на величину змін норм [11, с.196].
1.4. Калькулювання фактичної собівартості продукції
Для калькулювання фактичної собівартості продукції із застосуванням нормативного методу по кожному виду продукції або групи її однорідних видів складається відомість зведеного обліку та виробництва за звітний період.
Обчислення фактичної собівартості продукції проводиться шляхом додавання до нормативної собівартості виробів або вирахування з неї виявлених відхилень у поточному обліку відхилень від норм та змін норм [17, с.182].
Фактичну собівартість окремих виробів обчислюють на основі нормативної калькуляції із застосуванням індексів відхилень від норм та змін норм, виявлених за статтями витрат і відповідних продуктів або групами продуктів. Ці індекси визначають як відсоткове співвідношення величини змін нормативів і відхилень від норм до витрат за нормами.
З урахуванням зміни формула фактичних витрат на виробництво продукції набуває вигляду [8, с. 264]:
Аналіз фактичної собівартості продукції підприємства полягає у встановленні ступеня її відповідності нормативним і плановим величинам, вивченні причин зміни рівня собівартості, у виявленні резервів подальшого її зниження [1].
2. Переваги і недоліки системи нормативного калькулювання
Метод калькулювання за нормативними затратами реалізується по-різному в організаціях різних сфер і масштабів діяльності, однак кожне підприємство, приступаючи до розробки та впровадження такої системи, має оцінити співвідношення її достоїнств і недоліків.
Переваги нормативного калькулювання:
1) Нормативи дають можливість складання детальних бюджетів. Без системи нормативів практично неможливо добитися узгодженого руху всіх ресурсів у процесі виробничої діяльності організації.
2) Без нормативів неможливе проведення деталізованого аналізу. Калькулювання за нормативними затратами дозволяє розрахувати відхилення фактичних показників від планових і таким образів визначити проблемні області, що вимагають з боку керівництва особливої уваги.
3) Система нормативів допомагає сформувати економічну обізнаність співробітників. Нормативи у вигляді технологічних карт, нормативних специфікацій, бюджетів допомагають співробітникам сформувати загальне уявлення про витрати, пов'язаних з випуском продукції.
4) Нормативне калькулювання стимулює пошук кращих методів роботи. Розробка нормативів використання різних ресурсів стимулює керівництво і співробітників, залучених до цього процесу до пошуку більш ефективних способів використання ресурсів.
Разом з зазначеними вище достоїнствами калькулювання за нормативними затратами в його використанні зустрічається і ряд недоліків:
1) Розробка прийнятних нормативів ефективності роботи. Якщо керівництво організації вирішило керуватися реальними нормативами, належить вирішити, який рівень (більш-менш жорсткий) буде прийнятним для даної організації. Дуже жорсткі нормативи негативно відображаються на виробничих відносинах, оскільки можуть розглядатися робітниками як нездійсненні.
2) Неможливість застосування у разі неоднорідності, що випускається. Калькулювання за нормативними затратами виправдано у випадках, коли виробництво являє собою послідовність стандартних операцій, а продукція щодо однорідна.
3) Складність обліку в нормативах впливу інфляції. Великою проблемою є розробка нормативів у періоди економічної нестабільності і високої інфляції. Але навіть якщо загальний темп інфляції низький, вона може дуже по-різному впливати на різні складові доходів і витрат організації.
4) Система нормативного калькулювання вимагає для свого впровадження і підтримки певних, і чималих витрат.
Але незважаючи на всі вказані складнощі і недоліки, калькулювання за нормативними затратами широко використовується в практиці роботи організацій, перш за все як основа системи оперативного планування [4, с.236-265].
3. Порівняльна характеристика нормативного методу обліку витрат та системи «стандарт-кост»
З початку 90-х років, коли в нашій країні стали видаватися перші перекладні видання по закордонних обліковими системам, сформувалося два підходи до перекладу назви методу «стандарт-костинг» на російську мову. Частина перекладачів перевели цей метод як «нормативна калькуляція». Інша ж частина перекладачів просто написали російськими літерами англійські слова. Але в деяких навчально-методичних виданнях два ці терміна розглядаються як назви двох абсолютно різних методів.
Найбільш істотні відмінності між традиційним нормативним обліком і системою «стандарт-кост» можна представити у вигляді таблиці 2 (Додаток 1).
Порівняння даних методів дозволяє зробити наступні висновки, що обидва підходи мають на увазі:
1. Попереднє встановлення нормативів використання ресурсів в натуральному вираженні.
2. Розрахунок нормативу використання ресурсів у грошовому виразі на основі нормативних цін цих ресурсів.
3. Планування собівартості одиниці продукції і всього випуску за період на основі встановлених нормативів.
4. Порівняння фактичного рівня витрат з встановленими нормативами.
5. Аналіз обчислених відхилень.
В умовах «стандарт-кост» протягом року стандарти змінюватися не можуть. Їхній повний перегляд здійснюється раз на рік, зазвичай перед складанням кошторису витрат на майбутній період. Крім того, стандартна собівартість може переглядатися при радикальній зміні технології виробництва, потужності підприємства. При нормативному методі перегляд норм протягом року можливий.
На відміну від «стандарт-кост» система нормативного обліку не зорієнтована на процес реалізації (зосереджена на виробництві), а тому не дозволяє обгрунтовувати ціни.
При нормативному методі обліку в загальному обсязі відхилень на враховані доводиться 5-10%, на невраховані - 90-95%. Аналіз собівартості проводиться за сконструйованим показниками, не підтвердженими даними бухгалтерського обліку. Він позбавлений якого б то не було оперативного значення і носить характер подальшого історичного огляду. Метод документації витрат і доходів не дозволяє детально і оперативно аналізувати фінансові результати [3, с. 242-243].
4. Практична частина
Завдання № 4.
Компанія «Лютий» передбачає здійснити інвестиційний проект загальною вартість 700 млн. руб. Тривалість життя проекту 10 років, ставка дисконтування становить 15%. Щорічне надходження грошових коштів від реалізації цього проекту очікується з наступного ймовірністю:
Таблиця 3
Надходження коштів від реалізації проекту
| Імовірність | Грошові потоки, тис.руб |
| 0,2 | 90 000 |
| 0,4 | 70 000 |
| 0,5 | 75 000 |
Рішення.
При оцінці ефективності виробничих капітальних вкладень ключовим є відповідь на питання: чи буде приплив грошових коштів достатньо великим, щоб виправдати ці інвестиції, тобто покрити витрати на капвкладення і забезпечити нормальну прибутковість від їх здійснення.
Особливість довгострокових інвестиційних проектів полягає в тому, що витрати на капвкладення виробляються в одному періоді часу, а доходи від їх реалізації виходять в іншому. Ціна грошей в ці періоди різна. Ця різниця враховується шляхом дисконтування, застосовуваний у розрахунках економічної ефективності інвестицій, отримав назву методу чистої дисконтованої вартості (ЧДС).
Знаходиться дисконтована вартість очікуваного річного доходу (грошового припливу) від інвестицій і з нього віднімається величина початкових витрат на проект:
ЧДС =,
де QUOTE
- Сума первісних інвестицій в нульовому періоді, QUOTE 
- Майбутня вартість, отримана від реалізації проекту інвестицій у роки від 1 до n.
Так як у задачі величина планованого доходу невизначена по кожному року і представлена у вигляді розподілу ймовірностей, необхідно знайти середньозважений грошовий потік з урахуванням ймовірностей:
Таким чином можна розрахувати ЧДС, використовуючи:
Таблиця 4
Розрахунок чистої дисконтованої вартості
ЧДС = 419,07 - 700 = - 280,93 млн. руб.
Вимірювання ЧДС грунтується на різниці між відтоком коштів на інвестиції та припливом грошових коштів у результаті їх здійснення. За розрахунками вийшла негативна величина ЧДС, що свідчить про невигідність даного проекту за таких умов.
Необхідно розрахувати ставку доходу, при якій чиста дисконтована вартість буде дорівнює нулю або більше нуля. Тобто потрібно визначити таку ставку доходу, при якому дисконтована вартість грошових потоків дорівнюватиме початковим витратам капіталу.
Ставку доходу визначають методом проб і помилок, зупиняючись на тому відсотку прибутковості, який дає позитивну оцінку ЧДС. Якщо отримана сума дисконтованого доходу буде нижче або вище витрат на капвкладення, розрахунок слід повторити з більш низькою або більш високою ставкою відсотка.
Методом підбору візьмемо ставку більше, ніж 15% і менше 15%:
Таблиця 5
Розрахунок чистої дисконтованої вартості при i = 10% і i = 20%.
З таблиці видно, що дисконтована вартість збільшується при більш низькій ставці доходу. Таким чином потрібно продовжувати підстановку до тих пір, поки дисконтована вартість буде або дорівнює 700 млн. руб., Або буде більше. Це досягається при ставці доходу рівною 3,34% (Таблиця 6).
Таблиця 6
Розрахунок чистої дисконтованої вартості при i = 3,34% ..
ЧДС = 700,07 - 700,0 = 70 000 руб.
За даними розрахунків можна зробити висновок про те, що інвестиційний проект не буде вигідним при ставці дисконтування дорівнює 15%. При ставці доходу рівною 3,34% ЧДС стає позитивною і дорівнює 70 000 руб., А якщо ЧДС позитивна, то інвестиційний проект можна прийняти.
Висновок
При нормативному методі обліку створюється система технічно обгрунтованих норм і нормативів, попередньо розробляються нормативні калькуляції виробів та їх складових частин, виявляються і враховуються відхилення від норм і нормативів витрат, враховуються зміни норм.
Дані про виявлені відхилення дозволяють управляти собівартістю вироби і разом з тим калькулювати фактичну собівартість шляхом додавання до нормативної собівартості (вирахування з неї) відповідної частки відхилень від норм по кожній статті.
Відхилення представляють собою різницю між нормативними та фактичними витратами. У результаті застосування нормативного методу обліку витрат виникають відхилення можна розкласти на складові. Метою такого розкладу відхилень на складові є підвищення рівня аналізу фактичного стану організації, здійснюваного керівниками на всіх рівнях управління.
Таким чином, можна зробити висновок, що нормативний метод в цілому достатньо ефективно вирішує завдання управління витратами. Зокрема, він представляє можливість контролю над витратами шляхом порівняння фактичних значень з нормативними. Крім того, керівнику редоставляяется можливість оперативно вживати заходів в ході виробничого процесу, а не тільки по закінченню звітного періоду.
Але в той же час є і ряд недоліків нормативного методу, виявлених у результаті вивчення цієї теми в курсовій роботі. Наприклад, збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт та необхідність організації обліку як в межах норм витрат, так і за відхиленням від них.
Аналогом нормативного методу обліку в зарубіжній практиці є система «стандарт-кост». З вітчизняним методом вона має ряд відмінностей, але також є і загальні моменти.
У системі стандарт-кост використовується значно більше норм і нормативів і виявляється більше різновидів відхилень, ніж у нормативному обліку. Окрім технічних і технологічних норм та нормативів, якими обмежується нормативний облік фактичних витрат і розрахунок витрат за нормами споживання, стандарт-кост широко використовує нормативи витрат на управління, витрат на продаж, на освоєння нових видів продукції.
Також представлена практична частина, в якій розв'язана задача, що склалася в ТОВ «Лютий».
Список використаної літератури
2. Наказ Мінфіну РФ від 28.12.01 р. № 119н «Про затвердження Методичний вказівок з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів»
3. Бухгалтерський (управлінський) облік: навчальний посібник / О.М. Кізілов, М.М. Карасьова. - М.: Ексмо, 2006. - 320 с.
4. Бухгалтерський управлінський облік: навч. для студентів вузів, що навчаються за економічними спеціальностями / М.А. Вахрушина. - 6-е вид., Испр. - Москва: Омега-Л, 2007 .- 570 с.
5. Волкова О.М. Управлінський облік: навч. - М.: ТК Велбі, Вид-ат Проспект, 2007. - 472 с.
6. Воронова Є.Ю., Уліна Г.В. Управлінський облік на підприємстві: навч. посібник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006. - 248с.
7. Врублевський Н.Д. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. - М.: Бухгалтерський облік, 2005. - 400 с.; Іл.
8. Головізіна А.Т., Архипова О.І. Бухгалтерський управлінський облік: Учеб.пособие. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2003. - 184 с.
9. Івашкевич В.Б. Бухгалтерський управлінський облік: Учеб. для вузів. - М.: Економіст, 2003. - 618с.
10. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 350 с.
11. Керімов В.Е. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. - 5-е вид., Зм. І доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і Ко», 2007. - 460с.
12. Кондраков Н.П., Іванова М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 368 с.
13. Кукукіна І.Г. Управлінський облік: Учеб.пособие. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 400 с.: Іл.
14. Рибакова О.В. Бухгалтерський управлінський облік та управлінське планування. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 464 с.: Іл.
15. Собівартість: від управлінського обліку витрат до бухгалтерського обліку витрат / Єфремова Ганна Олексіївна. - М.: Вершина, 2006. - 208с.
16. Управлінський облік: завдання та рішення: Навчально-практичний посібник / Просвітів. 2-е вид., Доп. - М.: Видавництво «Альфа-Прес», 2008. - 344 с.
17. Управлінський облік: системи, методи, процедури / О.Д. Каверіна. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 350 с.: Іл.
18. Управлінський облік: підручник / О.Є. Миколаєва, Т.В. Шишкова. - Вид. 6-е. - М.: КомКніга, 2006. - 320 с.: Іл.
19. Управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією А.Д. Шеремета. - 2-е вид., Испр.-М.: ВД ФБК-ПРЕС, 2001. - 512 с.
Знаходиться дисконтована вартість очікуваного річного доходу (грошового припливу) від інвестицій і з нього віднімається величина початкових витрат на проект:
ЧДС =,
де QUOTE
Так як у задачі величина планованого доходу невизначена по кожному року і представлена у вигляді розподілу ймовірностей, необхідно знайти середньозважений грошовий потік з урахуванням ймовірностей:
Таким чином можна розрахувати ЧДС, використовуючи:
Таблиця 4
Розрахунок чистої дисконтованої вартості
| t | QUOTE | QUOTE |
| 1 | 1,15 | 72,61 |
| 2 | 1,32 | 63,14 |
| 3 | 1,52 | 54,90 |
| 4 | 1,75 | 47,74 |
| 5 | 2,01 | 41,51 |
| 6 | 2,31 | 36,10 |
| 7 | 2,66 | 31,39 |
| 8 | 3,06 | 27,30 |
| 9 | 3,52 | 23,74 |
| 10 | 4,05 | 20,64 |
| РАЗОМ | 419,07 |
Вимірювання ЧДС грунтується на різниці між відтоком коштів на інвестиції та припливом грошових коштів у результаті їх здійснення. За розрахунками вийшла негативна величина ЧДС, що свідчить про невигідність даного проекту за таких умов.
Необхідно розрахувати ставку доходу, при якій чиста дисконтована вартість буде дорівнює нулю або більше нуля. Тобто потрібно визначити таку ставку доходу, при якому дисконтована вартість грошових потоків дорівнюватиме початковим витратам капіталу.
Ставку доходу визначають методом проб і помилок, зупиняючись на тому відсотку прибутковості, який дає позитивну оцінку ЧДС. Якщо отримана сума дисконтованого доходу буде нижче або вище витрат на капвкладення, розрахунок слід повторити з більш низькою або більш високою ставкою відсотка.
Методом підбору візьмемо ставку більше, ніж 15% і менше 15%:
Таблиця 5
Розрахунок чистої дисконтованої вартості при i = 10% і i = 20%.
| I = 10% | i = 20% | ||||
| t | QUOTE | QUOTE | t | QUOTE | QUOTE |
| 1 | 1,1000 | 75,91 | 1 | 1,2000 | 69,58 |
| 2 | 1,2100 | 69,01 | 2 | 1,4400 | 57,99 |
| 3 | 1,3310 | 62,73 | 3 | 1,7280 | 48,32 |
| 4 | 1,4641 | 57,03 | 4 | 2,0736 | 40,27 |
| 5 | 1,6105 | 51,85 | 5 | 2,4883 | 33,56 |
| 6 | 1,7716 | 47,13 | 6 | 2,9860 | 27,96 |
| 7 | 1,9487 | 42,85 | 7 | 3,5832 | 23,30 |
| 8 | 2,1436 | 38,95 | 8 | 4,2998 | 19,42 |
| 9 | 2,3579 | 35,41 | 9 | 5,1598 | 16,18 |
| 10 | 2,5937 | 32,19 | 10 | 6,1917 | 13,49 |
| РАЗОМ | 513,07 | РАЗОМ | 350,07 | ||
Таблиця 6
Розрахунок чистої дисконтованої вартості при i = 3,34% ..
| i = 3,34% | ||
| t | ||
| 1 | 1,0334 | 80,80 |
| 2 | 1,0679 | 78,19 |
| 3 | 1,1036 | 75,66 |
| 4 | 1,1404 | 73,22 |
| 5 | 1,1785 | 70,85 |
| 6 | 1,2179 | 68,56 |
| 7 | 1,2586 | 66,34 |
| 8 | 1,3006 | 64,20 |
| 9 | 1,3441 | 62,13 |
| 10 | 1,3889 | 60,12 |
| РАЗОМ | 700,07 | |
За даними розрахунків можна зробити висновок про те, що інвестиційний проект не буде вигідним при ставці дисконтування дорівнює 15%. При ставці доходу рівною 3,34% ЧДС стає позитивною і дорівнює 70 000 руб., А якщо ЧДС позитивна, то інвестиційний проект можна прийняти.
Висновок
При нормативному методі обліку створюється система технічно обгрунтованих норм і нормативів, попередньо розробляються нормативні калькуляції виробів та їх складових частин, виявляються і враховуються відхилення від норм і нормативів витрат, враховуються зміни норм.
Дані про виявлені відхилення дозволяють управляти собівартістю вироби і разом з тим калькулювати фактичну собівартість шляхом додавання до нормативної собівартості (вирахування з неї) відповідної частки відхилень від норм по кожній статті.
Відхилення представляють собою різницю між нормативними та фактичними витратами. У результаті застосування нормативного методу обліку витрат виникають відхилення можна розкласти на складові. Метою такого розкладу відхилень на складові є підвищення рівня аналізу фактичного стану організації, здійснюваного керівниками на всіх рівнях управління.
Таким чином, можна зробити висновок, що нормативний метод в цілому достатньо ефективно вирішує завдання управління витратами. Зокрема, він представляє можливість контролю над витратами шляхом порівняння фактичних значень з нормативними. Крім того, керівнику редоставляяется можливість оперативно вживати заходів в ході виробничого процесу, а не тільки по закінченню звітного періоду.
Але в той же час є і ряд недоліків нормативного методу, виявлених у результаті вивчення цієї теми в курсовій роботі. Наприклад, збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт та необхідність організації обліку як в межах норм витрат, так і за відхиленням від них.
Аналогом нормативного методу обліку в зарубіжній практиці є система «стандарт-кост». З вітчизняним методом вона має ряд відмінностей, але також є і загальні моменти.
У системі стандарт-кост використовується значно більше норм і нормативів і виявляється більше різновидів відхилень, ніж у нормативному обліку. Окрім технічних і технологічних норм та нормативів, якими обмежується нормативний облік фактичних витрат і розрахунок витрат за нормами споживання, стандарт-кост широко використовує нормативи витрат на управління, витрат на продаж, на освоєння нових видів продукції.
Також представлена практична частина, в якій розв'язана задача, що склалася в ТОВ «Лютий».
Список використаної літератури
2. Наказ Мінфіну РФ від 28.12.01 р. № 119н «Про затвердження Методичний вказівок з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів»
3. Бухгалтерський (управлінський) облік: навчальний посібник / О.М. Кізілов, М.М. Карасьова. - М.: Ексмо, 2006. - 320 с.
4. Бухгалтерський управлінський облік: навч. для студентів вузів, що навчаються за економічними спеціальностями / М.А. Вахрушина. - 6-е вид., Испр. - Москва: Омега-Л, 2007 .- 570 с.
5. Волкова О.М. Управлінський облік: навч. - М.: ТК Велбі, Вид-ат Проспект, 2007. - 472 с.
6. Воронова Є.Ю., Уліна Г.В. Управлінський облік на підприємстві: навч. посібник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006. - 248с.
7. Врублевський Н.Д. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. - М.: Бухгалтерський облік, 2005. - 400 с.; Іл.
8. Головізіна А.Т., Архипова О.І. Бухгалтерський управлінський облік: Учеб.пособие. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2003. - 184 с.
9. Івашкевич В.Б. Бухгалтерський управлінський облік: Учеб. для вузів. - М.: Економіст, 2003. - 618с.
10. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 350 с.
11. Керімов В.Е. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. - 5-е вид., Зм. І доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і Ко», 2007. - 460с.
12. Кондраков Н.П., Іванова М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 368 с.
13. Кукукіна І.Г. Управлінський облік: Учеб.пособие. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 400 с.: Іл.
14. Рибакова О.В. Бухгалтерський управлінський облік та управлінське планування. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 464 с.: Іл.
15. Собівартість: від управлінського обліку витрат до бухгалтерського обліку витрат / Єфремова Ганна Олексіївна. - М.: Вершина, 2006. - 208с.
16. Управлінський облік: завдання та рішення: Навчально-практичний посібник / Просвітів. 2-е вид., Доп. - М.: Видавництво «Альфа-Прес», 2008. - 344 с.
17. Управлінський облік: системи, методи, процедури / О.Д. Каверіна. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 350 с.: Іл.
18. Управлінський облік: підручник / О.Є. Миколаєва, Т.В. Шишкова. - Вид. 6-е. - М.: КомКніга, 2006. - 320 с.: Іл.
19. Управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією А.Д. Шеремета. - 2-е вид., Испр.-М.: ВД ФБК-ПРЕС, 2001. - 512 с.