Незавершене виробництво вибір варіантів його обліку і оцінка залишків

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Недержавний освітній заклад

Вищої професійної освіти

САМАРСЬКА ГУМАНІТАРНА АКАДЕМІЯ

Кафедра податкової справи, бухгалтерського обліку та аудиту

Спеціальність Податки та оподаткування

Курсова робота

на тему:

«Незавершене виробництво, вибір варіантів його обліку і оцінка залишків»

Самара 2009

Реферат

У цій роботі розглядається незавершене виробництво, варіанти його обліку, оцінка незавершеного виробництва в податковому і бухгалтерському обліку.

Мета: розгляд незавершеного виробництва та вибору варіанта його обліку та оцінки залишків як з точки зору податкового, так і бухгалтерського обліку.

Об'єкт дослідження: теоретичні та методичні аспекти незавершеного виробництва на прикладі організації.

Методи дослідження: метод порівняльного аналізу та синтезу, також економіко-статистичні методи спостереження, групування.

Розглянуто основні методи обліку незавершеного виробництва.

Проведено аналіз незавершеного виробництва на прикладі підприємства і дані чіткі розмежування незавершеного виробництва в бухгалтерському та податковому обліку.

Зміст

Введення

1. Економічна сутність незавершеного виробництва

1.1 Поняття незавершеного виробництва

1.2 Варіанти обліку незавершеного виробництва

2. Поняття залишків незавершеного виробництва та їх оцінка.

2.1 Оцінка незавершеного виробництва в податковому обліку

2.2 Оцінка незавершеного виробництва в бухгалтерському обліку

Висновок

Список літератури

Введення

Тема даної курсової роботи присвячена незавершеного виробництва, вибору варіантів його обліку та оцінки залишків. Вона складається з двох розділів, це - «Економічна сутність незавершеного виробництва», в якій дається точне визначення незавершеного виробництва, як з економічної, так і з нормативної точки зору. Так само, розкриваються варіанти обліку незавершеного виробництва. І, «Поняття залишків незавершеного виробництва та їх оцінка», в якій проводиться оцінка незавершеного виробництва з позицій податкового та бухгалтерського обліку.

Дана робота є актуальною, оскільки динамічне сучасне суспільство навчилося користуватися не тільки базисними основами ведення рахунків бухгалтерського та податкового обліку, а й удосконалювати їх для власної зручності, які мають вираз у Федеральних Законах, нормативно-правових актах, та інших правових та інформаційних джерелах.

Метою даної курсової роботи є розгляд і аналіз незавершеного виробництва, поняття даного визначення та розмежування оцінки незавершеного виробництва в бухгалтерському та податковому обліку, розгляд незавершеного виробництва на прикладі організації для найбільш кращого поняття.

Моїм завданням є зрозуміти, як же влаштована система незавершеного виробництва, чи можна її поліпшити або спростити, спираючись на корисні джерела такі як, Федеральні закони, Кодекси та різні економічні журнали.

1. Економічна сутність незавершеного виробництва

1.1 Поняття незавершеного виробництва

Незавершене виробництво - частково готова продукція, що не пройшла передбачений технологією повний цикл виробництва, необхідний, щоб продукцію можна було відправити замовнику, поставити на ринок для продажу, відвантажити на склад готової продукції. [5]

Так само, можна сказати більш докладно, що незавершене виробництво це і вартість продукції, що знаходиться на різних стадіях виробничого процесу - від запуску у виробництво до випуску готової продукції, приймання та включення її до складу товарного випуску. Незавершене виробництво - частина оборотних коштів виробничих підприємств та об'єднань. Воно включає вартість сировини, матеріалів, палива, що знаходяться в процесі обробки чи зборки і не є готовою продукцією. У загальному обсязі оборотних коштів виробничих підприємств та об'єднань незавершене виробництво має значну питому вагу, причому з розвитком технічного прогресу він зростає. У цілому по народному господарству СРСР. незавершене виробництво становило 15,1%, по промисловості - 20,7% (1972). [7] Розміри його, залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат на виробництво і характеру їх наростання і тому істотно диференціюються за галузями народного господарства. У матеріаломістких і трудомістких галузях промисловості, при тривалих виробничих циклах питома вага незавершене виробництво значно вище. Так, в СРСР у машинобудуванні і металообробці в 1972 питома вага незавершеного виробництва в оборотних коштах становив 36,9%, у той час як в електроенергетиці - 0,3%.

Встановлення нормативів незавершене виробництво має для підприємств істотне значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, а заниження в порівнянні з дійсною потребою перешкоджає створенню необхідних заділів і тим самим викликає порушення ритмічності виробничого процесу. Удосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і поліпшення показників роботи підприємства.

За наявності незавершеного виробництва з кредиту рахунків обліку витрат (20, 23 або 29) у дебет рахунків 43 або 40 повинні списуватися не всі накопичені за період витрати, а тільки та частина, яка відноситься до завершеної виробництвом продукції. Таким чином, на цих рахунках буде залишатися залишок, який повинен характеризувати обсяг незавершеного виробництва. [6]

У підприємствах багатьох галузей промисловості на кінець місяця в цехах зазвичай залишається продукція, не закінчена обробкою - незавершене виробництво. При визначенні фактичної собівартості випущеної продукції до витрат на виробництво за місяць додається вартість незавершеного виробництва на початок місяця і віднімається вартість незавершеного виробництва на кінець місяця. Тому визначення вартості незавершеного виробництва є важливою проблемою зведеного обліку витрат на виробництво. Вирішення її вимагає виявити кількість незавершеного виробництва і визначити його вартість. [11]

Щоб визначити кількість незавершеного виробництва, треба знати, що до нього відноситься. Незавершеним виробництвом є продукція (деталі, вироби), не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологією виробництва, встановлених випробувань, технічного приймання, не укомплектовані вироби, не закінчені або не прийняті замовником роботи і послуги товарного характеру. Остаточно забракована продукція, напівфабрикати та матеріали, що знаходяться в цехах, але не розпочаті обробкою, до незавершеного виробництва не відносяться. Навіть повністю закінчена продукція, що не пройшла випробувань (якщо такі випробування передбачені технологією), відноситься до незавершеного виробництва. Проте, в будь-якому виробництві ведеться кількісний оперативний облік руху деталей. Його організовує планово-диспетчерська служба підприємства під контролем бухгалтерії. Облік руху деталей може бути організований двома способами.

В індивідуальних і серійних виробництвах застосовується подетально-поопераційний спосіб, при якому облік руху деталей ведеться з операцій на основі маршрутних листів та спеціальних карт обліку. У масовому виробництві ведеться подетальної облік незавершеного виробництва кожного цеху з даними про запуск виробів у виробництво і випуску з виробництва з урахуванням шлюбу. Підсумкові дані оперативного обліку руху деталей у виробництві показуються у звітах цехів за місяць. Бухгалтерія використовує ці дані для визначення залишків незавершеного виробництва на кінець місяця. Однак, оперативні дані про залишки незавершеного виробництва вимагають періодичної перевірки їх достовірності.

До незавершеного промислового виробництва відносять також залишки невиконаних замовлень у цехах допоміжних виробництв і напівфабрикатів власного виробництва на загальнозаводських складах.

До незавершеного виробництва відносять матеріали і напівфабрикати, що перебувають у виробництві за умови, що вони вже піддалися обробці (розкрию, зміні), а також деталі, вузли та інші складальні з'єднання. Отже, у незавершене виробництво не можна включати не розпочаті обробкою матеріали і покупні й покупні напівфабрикати незалежно від місця їх знаходження, деталі, вузли і вироби, остаточно забраковані і пов'язані з анульованим замовленнями.

У зв'язку з різною тривалістю виробничого циклу в різних галузях залишки незавершеного виробництва можуть мати різний питома вага у вартості витрат на виробництво. Найбільш висока питома вага незавершеного виробництва в машинобудуванні (особливо з одиничним характером виробництва). Воно відсутнє у добувній промисловості та на електростанціях. У ряді галузей промисловості з-за незначного питомої ваги і стабільності незавершене виробництво не приймається в розрахунок (доменне виробництво, ряд хімічних апаратних виробництв). [13]

Залишки незавершеного виробництва допускається оцінювати за фактичною собівартістю стосовно оцінки готової продукції, за плановою (нормативною) собівартістю, за скороченою (без загальногосподарських витрат) собівартості, у розмірі прямих витрат.

Оцінка залишків за фактичною собівартістю.

Такий спосіб використовують в основному в одиничних (індивідуальних) виробництвах. Поки весь виріб не закінчено, всі витрати з його виготовлення відносять до незавершеного виробництва. Але при цьому слід врахувати деякі особливості: так, з номенклатури статей, за якими обчислюється собівартість незавершеного виробництва, виключається стаття "Втрати від браку" (крім поодиноких виробництв, в яких шлюб виявлений за незакінченим замовленням), "Витрати на підготовку і освоєння виробництва" та "Інші виробничі витрати".

Оцінка залишків незавершеного виробництва за нормативною собівартістю.

Спосіб використовується в масовому і серійному виробництвах. У них допускається оцінювати залишки за скороченою собівартістю або навіть за прямими статтями витрат з віднесенням залишилися непрямих витрат на собівартість готової продукції, виконаних робіт або наданих послуг.

У виробництві з коротким технологічним циклом оцінку незавершеного виробництва ведуть за вартістю знаходяться в переробці сировини, матеріалів і напівфабрикатів. [16]

1.2 Варіанти обліку незавершеного виробництва

До незавершеного виробництва відповідно до п. .63 «Положення по веденню бухгалтерського обліку і звітності» відносяться: продукція (роботи), що не пройшла всіх стадій технологічного процесу і вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання. [2]

У бухгалтерському обліку незавершене виробництво може відображатися:

  • при одиничному виробництві - за фактично понесених витрат

  • при масовому і серійному виробництві

    1. за фактичною виробничою собівартістю,

    2. за плановою виробничою собівартістю,

    3. за прямими статтями витрат,

    4. за вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Метод оцінки незавершеного виробництва за фактичною собівартістю є найбільш поширеним і достовірним. Суть цього методу полягає в тому, що за даними інвентаризації визначається кількість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. Шляхом множення кількості на розрахункову середню собівартість одиниці незавершеного виробництва визначається фактична виробнича собівартість всього незавершеного виробництва на кінець місяця.

Оцінка за нормативної (планової собівартості) застосовується в умовах масового і серійного виробництва. При цьому способі оцінки застосовується облікова (планова) ціна одиниці незавершеного виробництва, що розраховується економістами. Використання облікових цін значно спрощує облік незавершеного виробництва, однак у цьому випадку більш трудомістким є процес визначення собівартості готової продукції. При використанні цього методу необхідно вести облік відхилень від вартості незавершеного виробництва за обліковими цінами та фактичною собівартістю, яка обліковується на рахунку 20 «Основне виробництво».

Оцінка незавершеного виробництва за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів в основному застосовується в матеріаломістких виробництвах. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що до складу незавершеного виробництва входять тільки прямі витрати або тільки сировину, матеріали і напівфабрикати, а всі інші витрати списуються на собівартість готової продукції. [8]

Виробнича організація повинна вибрати спосіб оцінки незавершеного виробництва і закріпити його в обліковій політиці.

Обсяг незавершеного виробництва визначають шляхом інвентаризації або документальним методом.

Організації, які виробляють продукцію з тривалим циклом виготовлення або надають комплексні послуги (будівельні, наукові, проектні та ін) можуть визнавати продаж:

  • в цілому як закінчену і здану замовнику роботу;

  • по окремих етапах виконаної роботи.

Перший варіант традиційний, при другому варіанті облік ведеться з використанням рахунку 46 "Виконані етапи по незавершених роботах". За дебетом рахунка відображається вартість оплачених замовником закінчених організацією етапів роботи в кореспонденції з рахунком 90 "Продажі". Після закінчення всіх етапів оплачену замовником вартість списують з рахунку 46 в дебет рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Оцінка залишків незавершеного виробництва проводиться на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки сировини і матеріалів, готової продукції по цехах. Наявність і величина залишків незавершеного виробництва залежать від характеру і тривалості технологічного процесу, а також особливостей продукції, що випускається. Розмір залишків незавершеного виробництва встановлюють шляхом проведення інвентаризації.

Залишки по рахунку 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства" на кінець місяця показують вартість незавершеного виробництва. [2]

2. Поняття залишків у незавершеному виробництві та їх оцінка

2.1 Оцінка незавершеного виробництва в податковому обліку

Для того, щоб дати точне поняття про залишки в незавершеному виробництві, розглянемо його характеристику з нормативної точки зору, яка дається в Податковому кодексі РФ, частині другій, розділу 8, главі 25 «Податок на прибуток організації». [1]

Стаття 319. Порядок оцінки залишків незавершеного виробництва, залишків готової продукції, товарів відвантажених

1. Під незавершеним виробництвом (далі - НЗП) з метою цієї глави розуміється продукція (роботи, послуги) часткової готовності, тобто не пройшла всіх операцій обробки (виготовлення), передбачених технологічним процесом. У НЗВ включаються закінчені, але не прийняті замовником роботи і послуги. До НЗВ відносяться також залишки невиконаних замовлень виробництв і залишки напівфабрикатів власного виробництва. Матеріали та напівфабрикати, що перебувають у виробництві, відносяться до НЗВ за умови, що вони вже піддалися обробці.

(В ред. Федерального закону від 29.05.2002 N 57-ФЗ)

Оцінка залишків НЗВ на кінець поточного місяця проводиться платником податку на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки (у кількісному вираженні) сировини і матеріалів, готової продукції по цехах (виробництвам і іншим виробничим підрозділам платника податків) і даних податкового обліку про суму здійснених у поточному місяці прямих витрат.

ред. Федерального закону від 29.05.2002 N 57-ФЗ)

Платник податків самостійно визначає порядок розподілу прямих витрат на НЗВ і на виготовлену в поточному місяці продукцію (виконані роботи, надані послуги) з урахуванням відповідності здійснених витрат виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

(В ред. Федерального закону від 06.06.2005 N 58-ФЗ)

Зазначений порядок розподілу прямих витрат (формування вартості НЗВ) встановлюється платником податків в обліковій політиці для цілей оподаткування і підлягає застосуванню протягом не менше двох податкових періодів.

(В ред. Федерального закону від 06.06.2005 N 58-ФЗ)

У випадку, якщо віднести прямі витрати до конкретного виробничого процесу з виготовлення даного виду продукції (робіт, послуг) неможливо, платник податків у своїй обліковій політиці для цілей оподаткування самостійно визначає механізм розподілу зазначених витрат із застосуванням економічно обгрунтованих показників.

(В ред. Федерального закону від 06.06.2005 N 58-ФЗ)

Сума залишків незавершеного виробництва на кінець поточного місяця включається до складу прямих витрат наступного місяця. При закінченні податкового періоду сума залишків незавершеного виробництва на кінець податкового періоду включається до складу прямих витрат наступного податкового періоду в порядку і на умовах, передбачених цією статтею.

(В ред. Федеральних законів від 29.05.2002 N 57-ФЗ, від 06.06.2005 N 58-ФЗ)

2. Оцінка залишків готової продукції на складі на кінець поточного місяця проводиться платником податку на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки готової продукції на складі (у кількісному вираженні) і суми прямих витрат, здійснених у поточному місяці, зменшених на суму прямих витрат, що відноситься до залишкам НЗП. Оцінка залишків готової продукції на складі визначається платником податків як різниця між сумою прямих витрат, що припадає на залишки готової продукції на початок поточного місяця, збільшеної на суму прямих витрат, що припадає на випуск продукції в поточному місяці (за мінусом суми прямих витрат, що припадає на залишок НЗВ) , та сумою прямих витрат, що припадає на відвантажену в поточному місяці продукцію.

(П. 2 в ред. Федерального закону від 29.05.2002 N 57-ФЗ)

3. Оцінка залишків відвантаженої, але не реалізованої на кінець поточного місяця продукції виробляється платником податку на підставі даних про відвантаження (у кількісному вираженні) і суми прямих витрат, здійснених у поточному місяці, зменшених на суму прямих витрат, що відноситься до залишків НЗВ і залишкам готової продукції на складі . Оцінка залишків відвантаженої, але не реалізованої на кінець поточного місяця продукції визначається платником податків як різниця між сумою прямих витрат, що припадає на залишки відвантаженої, але не реалізованої готової продукції на початок поточного місяця, збільшеної на суму прямих витрат, що припадає на відвантажену продукцію в поточному місяці ( за мінусом суми прямих витрат, що припадає на залишки готової продукції на складі), і сумою прямих витрат, що припадає на реалізовану в поточному місяці продукцію.

Поняття незавершеного виробництва присутня не тільки в бухгалтерському, а й у податковому обліку. На підставі статті 315 НК РФ порядок розрахунку податкової бази передбачає, що сума витрат, вироблених в звітному (податковому) періоді, зменшує суму доходів від реалізації продукції, робіт, послуг. При цьому загальна сума витрат зменшується на суми залишків незавершеного виробництва, залишків продукції на складі і продукції відвантаженої, але не реалізованої на кінець звітного (податкового) періоду.

Для цілей оподаткування (стаття 318 НК РФ) витрати, здійснені протягом звітного (податкового) періоду, поділяються на:

1) прямі:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці персоналу, який бере участь у процесі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, а також суми єдиного соціального податку, нарахованого на зазначені суми витрат на оплату праці;

суми нарахованої амортизації по основних засобів, що використовуються при виробництві товарів, робіт, послуг;

2) непрямі (всі інші суми витрат, за винятком позареалізаційних витрат, визначених відповідно до статті 265 НК РФ).

Оскільки вся сума непрямих витрат у повному обсязі відноситься до витрат поточного звітного (податкового) періоду, то в обсяг незавершеного виробництва включаються тільки частка прямих витрат.

Під незавершеним виробництвом (НЗВ) розуміється продукція (роботи, послуги) часткової готовності, тобто не пройшла всіх операцій обробки (виготовлення), передбачених технологічним процесом. У НЗВ включаються закінчені, але не прийняті замовником роботи і послуги. До НЗВ відносяться також залишки невиконаних замовлень виробництв і залишки напівфабрикатів власного виробництва. Матеріали та напівфабрикати, що перебувають у виробництві, відносяться до НЗВ за умови, що вони вже піддалися обробці (стаття 319 НК РФ). [3]

Для платників податків, виробництво яких пов'язане з виконанням робіт (наданням послуг), сума прямих витрат розподіляється на залишки НЗВ пропорційно частці незавершених (або завершених, але не прийнятих на кінець поточного місяця) замовлень на виконання робіт (надання послуг) у загальному обсязі виконуваних протягом місяці замовлень на виконання робіт (надання послуг).

Для інших платників податків сума прямих витрат розподіляється на залишки НЗВ пропорційно частці прямих витрат у планової (нормативної, кошторисної) вартості продукції.

Важливо, що якщо платник податку визначає нормативну (планову, кошторисну) вартість НЗВ, готової продукції на складі тільки в розрізі елементів, що відносяться до прямих витрат, то сформована таким чином фактична вартість враховується як вартість НЗВ, готової продукції, обчислена відповідно до порядку, викладеним в статті 319 НК РФ. Іншими словами, практично жоден з наведених вище способів обліку для цілей оподаткування не прийнятний: якщо взяти оцінку незавершеного виробництва за повною собівартістю або за вартістю прямих матеріальних витрат (приклади № 1 і 5), то для цілей обчислення податкового прибутку ця оцінка буде завищена на непрямі витрати, включені у вартість незавершеного виробництва (наприклад, витрати на експлуатацію штампу); якщо ж узяти оцінку за вартістю матеріалів (приклад № 4), то вона буде включати в себе тільки один з елементів, а два інших - заробітна плата і амортизація - не будуть враховані, що також не прийнятно.

Таким чином, уникнути паралельного ведення досить трудомістких розрахунків вартості незавершеного виробництва для цілей бухгалтерського і податкового обліку можна тільки в тому випадку, якщо оцінка буде здійснюватися суворо в розрізі трьох елементів прямих витрат, зазначених у статті 318 НК РФ.

У бухгалтерському обліку існує кілька методик визначення обсягу незавершеного виробництва і собівартості завершеної виробництвом продукції.

2.2 Способи оцінки незавершеного виробництва в бухгалтерському обліку

Оцінка незавершеного виробництва передує оцінці готової продукції. [4]

У разі використання першого способу спочатку визначається обсяг незавершеного виробництва на кінець періоду, а собівартість завершеної виробництвом продукції визначається як різниця накопичених за період витрат з урахуванням їх залишку на початок періоду та обсягу незавершеного виробництва.

Для цього:

1) за даними інвентаризації визначається натуральний обсяг незавершеного виробництва;

2) обчислюється фактична собівартість незавершеного виробництва.

Розглянемо ці дії на умовному прикладі.

Приклад № 1. Нехай за умовами техпроцесу з металевого листа спочатку штампом вирізаються заготовки певної форми, а потім у них нарізається різьба. Якщо вартість листа становить 128 руб., З одного листа штампується 17 заготовок, витрати становлять 73 руб. (Сюди входить заробітна плата робітника, витрати на експлуатацію штампа і т.п.), а обрізки здаються на збірний пункт металобрухту за 14 руб., То вартість однієї заготовки складе:

(128 + 73 - 14) / 17 = 11 руб.

Відомо, що на кінець місяця в цеху знаходиться 1.778 заготовок, тоді обсяг незавершеного виробництва складе:

1.778 х 11 = 19.558 руб.

Далі визначається собівартість завершеної виробництвом продукції. Для цього з суми показників обсягу незавершеного виробництва на початок періоду та обсягу витрат за період віднімається обсяг незавершеного виробництва на кінець періоду. Нехай у нашому прикладі це буде: 18.490 руб. - Обсяг незавершеного виробництва на початок періоду, 245.699 руб. - Витрати за період (дебетовий оборот за рахунком 20), тоді собівартість завершеної виробництвом продукції складе:

18.490 + 245.699 - 19.558 = 244.631 крб.

Тобто за дебетом рахунків 43 або 40 і кредитом рахунку 20 повинна бути зроблена проводка на суму 244.631 крб. Якщо розділити цю суму на натуральний показник випуску готової продукції (кількість виготовлених виробів), то отримаємо собівартість одного виробу.

Оцінка незавершеного виробництва здійснюється після оцінки готової продукції. [12]

У разі використання другого способу визначається розмір витрат, які відносяться до вартості виготовленої у звітному періоді продукції (виконаних робіт, наданих послуг), який потім і списується з кредиту рахунку 20, 23 або 29. Тоді вартість незавершеного виробництва визначається як різниця накопичених за період витрат з урахуванням їх залишку на початок періоду і вартості продукції, виготовленої за цей період.

Розглянемо використання цього способу на прикладі попередільного методу обліку витрат.

Приклад № 2. Нехай в розглянутому вище прикладі на початок звітного періоду в цеху знаходилося 49 заготовок для нарізки різьби, обсяг незавершеного виробництва становив 490 крб. За місяць на нарізку різьблення було витрачено 8.750 руб. (Сюди входить заробітна плата робітника, витрати на експлуатацію верстата тощо). Всього різьба була нарізана на 1.410 заготовках. На штампування витрачено 17.440 руб. (З урахуванням вартості переданих у виробництво листів, заробітної плати штампувальника, витрат на експлуатацію штампа і т.д.), причому всього розрізано 93 листа на 1.581 заготовок (кожен лист на 17 заготовок).

Спочатку визначається кількість заготовок для нарізки різьби, що залишився в цеху на кінець періоду

49 + 1.581 - 1.410 = 220 од.

Це розрахункова кількість заготовок звіряється з даними інвентаризації. Потім визначається собівартість штампування однієї заготовки для різьби:

(490 + 17.440) / (49 + 1.581) = 11 руб.

Далі визначаються витрати на виготовлення готової продукції:

11 * 1.410 + 8.750 = 24.260 руб.

На основі цих даних може бути визначений обсяг незавершеного виробництва на кінець періоду:

490 + 17.440 + 8.750 - 24.260 = 2.420 крб.

Ці дані можуть бути перевірені шляхом множення кількості заготовок на вартість виготовлення однієї заготовки:

220 * 11 = 2.420 крб.

У даному випадку в дебет рахунків 43 або 40 з кредиту рахунку 20 повинно бути списано 2.420 руб.

Вище ми розглядали облік для варіанти оцінки собівартості готової продукції або обсягу незавершеного виробництва за фактичними витратами. Однак ці показники можуть прийматися за нормативною оцінкою. Для цього при визначенні собівартості завершеної виробництвом продукції або обсягу незавершеного виробництва використовуються дані про величину відхилень фактичної собівартості виготовленої продукції від її нормативних значень. Розглянемо використання цього варіанта на прикладі позамовного методу обліку витрат і використанні другого способу розрахунку. [15]

Приклад № 3. Організація виконує послуги з охорони. Нормативні витрати на одного охоронця приймаються у розмірі 300 руб. / чол. на день (сюди входить заробітна плата охоронця, витрати на спецодяг, зміст зброї і т.д.). Відомо, що протягом місяця надані послуги з охорони трьох об'єктів, причому на 1-му об'єкті працювали 2 чол. протягом 10 днів, на 2-му - 1 чол. протягом 30 днів, на 3-му - 5 чол. протягом 24 днів. Разом нормативні витрати склали:

(2 * 10 + 1 * 30 + 5 * 24) * 300 = 51.000 руб.

Проте на другому об'єкті умови роботи пов'язані з додатковою небезпекою, тому працівникові було додатково нараховано 7.000 руб. заробітної плати та видані додаткові засоби зв'язку, витрати на експлуатацію яких становлять 20 руб. на день. Таким чином, сума відхилень склала:

7.000 + 20 * 30 = 7.600 крб.

По 1-му і 2-му об'єкту акти про надання послуг підписуються щомісяця, по 3-му - щоквартально. Тоді собівартість наданих послуг визначається в розмірі:

(2 * 10 + 1 * 30) * 300 + 7.600 = 22.600 руб.

Саме ця сума повинна бути списана з кредиту рахунку 20 наступними проводками:

дебет рахунка 40 кредит рахунка 20 - 22.600 руб.;

дебет рахунку 90 кредит рахунка 40 - 15.000 руб. (Нормативна собівартість наданих послуг);

дебет рахунку 90 кредит рахунка 40 - 7.600 руб. (Відхилення).

При цьому на рахунку 20 залишиться сальдо, що характеризує обсяг незавершеного виробництва:

51.000 + 7.600 - 22.600 = 36.000 руб. або 5 * 24 * 300 = 36.000 руб.

Тут важливо підкреслити, що обсяг незавершеного виробництва оцінюється саме за нормативною собівартістю, без урахування виявлених відхилень.

Методи оцінки незавершеного виробництва (за вартістю матеріалів, за прямими матеріальними витратами, по повній виробничої собівартості).

Вище говорилося, що при першому способі оцінки (коли оцінка починається з незавершеного виробництва) визначається обсяг незавершеного виробництва на кінець періоду, а собівартість завершеної виробництвом продукції визначається як різниця накопичених за період витрат з урахуванням їх залишку на початок періоду та обсягу незавершеного виробництва. Для цього після визначення натурального обсягу незавершеного виробництва обчислюється його фактична собівартість.

Таке обчислення може здійснюватися шляхом оцінки незавершеного виробництва за вартістю матеріалів, за прямими матеріальними витратами, по повній виробничої собівартості та іншими методами.

Розглянемо ці дії на наведеному вище прикладі (див. приклад № 1). У цьому прикладі вартість однієї заготовки, оцінена за повної виробничої собівартості, склала

(128 + 73 - 14) / 17 = 11 руб.

При цьому обсяг незавершеного виробництва склав 19.558 руб., А собівартість завершеної виробництвом продукції - 244.631 руб.

Тобто за дебетом рахунків 43 або 40 і кредитом рахунку 20 повинна бути зроблена проводка на суму 244.631 крб.

Приклад № 4. Тепер зробимо ті ж розрахунки за умови оцінки незавершеного виробництва за вартістю матеріалів.

Вартість однієї заготовки:

(128 - 14) / 17 = 6,7 руб.

За умови, що на кінець місяця в цеху знаходиться 1.778 заготовок, обсяг незавершеного виробництва складе:

1.778 * 6,7 = 11.912,6 руб.

Далі визначається собівартість завершеної виробництвом продукції:

18.490 + 245.699 - 11.912,6 = 252.276,4 руб.

Тобто за дебетом рахунків 43 або 40 і кредитом рахунку 20 повинна бути зроблена проводка на суму 252.276,4 руб.

Приклад № 5. Тепер зробимо ті ж розрахунки за умови оцінки незавершеного виробництва за вартістю прямих матеріальних витрат. Вище було зазначено, що витрати на виготовлення однієї заготовки становлять 73 руб. (Сюди входить заробітна плата робітника, витрати на експлуатацію штампа і т.п.). З цієї суми необхідно виділити прямі матеріальні витрати - нехай це буде 33 руб. Вартість однієї заготовки:

(128 +33 - 14) / 17 = 8,6 руб.

За умови, що на кінець місяця в цеху знаходиться 1 778 заготовок, обсяг незавершеного виробництва складе:

1.778 * 8,6 = 15.290,8 руб.

Далі визначається собівартість завершеної виробництвом продукції:

18.490 + 245.699 - 15.290,8 = 248.898,2 руб.

Тобто за дебетом рахунків 43 або 40 і кредитом рахунку 20 повинна бути зроблена проводка на суму 248.898,2 руб.

При аналізі цих розрахунків стає зрозумілим, що чим більший перелік витрат включається в оцінку незавершеного виробництва, тим більше значення цієї оцінки і, відповідно, тим воно точніше. Іншими словами, оцінка незавершеного виробництва за вартістю матеріалів є найменшою за значенням, тому вартість готової продукції збільшується максимально (до неї включаються практично всі витрати на виробництво, крім вартості витрачених на незавершене виробництво матеріалів). Оцінка за прямими матеріальними витратами в кількісному значенні вже дорожче, а вартість готової продукції падає, відповідно, на величину не тільки матеріалів, а всіх матеріальних витрат. Нарешті, найточніша оцінка - за повної виробничої собівартості.

Якщо ж ми будемо користуватися другим способом (оцінка готової продукції, а вже на її основі числення вартості незавершеного виробництва), то в цьому випадку можна застосовувати тільки метод оцінки за повної виробничої собівартості (фактичної або нормативної), оскільки в іншому випадку все не включені до оцінку види витрат будуть накопичуватися у вартості незавершеного виробництва. Наприклад, з кредиту рахунку 20 ми будемо списувати тільки оцінку готової продукції за прямими матеріальними витратами, тоді всі інші витрати будуть постійно накопичуватися в дебеті рахунку 20, а обсяг недобудови буде необгрунтовано рости від одного звітного періоду до іншого.

Критерії вибору облікової політики. Порядок зміни облікової політики

Вибір методу оцінки незавершеного виробництва є досить серйозним завданням. [9] Її рішення багато в чому залежить від галузевої приналежності організації і від наявності та змісту галузевої методики калькулювання собівартості продукції. Якщо ж організація такої галузевої інструкції не має або ця інструкція не затверджена в установленому порядку, то організація змушена сама вибирати метод оцінки незавершеного виробництва. У цьому випадку рішення приймається, виходячи з:

- Реальної можливості застосувати той чи інший метод на практиці,

- Необхідність скорочення трудомісткості облікових процедур при допустимому рівні достовірності проведеної оцінки;

- Наявності та можливостей автоматизованої системи ведення обліку;

- Підвищення прозорості обліку, уніфікації облікових процедур і наступності (консерватизму) облікової політики.

Зміна облікової політики має супроводжуватися наступними діями:

1) Переоцінка вартості незавершеного виробництва на початок наступного за звітним року;

2) Коригування даних графи 3 "На початок звітного року» по рядку 213 «Витрати в незавершеному виробництві» форми № 1 Бухгалтерський баланс. Ця коректування балансується рівновеликим зміною даних рядка 460 «Нерозподілений прибуток минулих років» пасиву бухгалтерського балансу. Коригування здійснюється у межотчетний період.

3) Перерахунок даних про собівартість готової продукції, виробленої за звітний рік з використанням нового способу розрахунку вартості незавершеного виробництва.

4) Обчислення на основі даних про нову собівартості готової продукції показника собівартості реалізованої за звітний рік продукції та показника прибутку від її реалізації. Ці дані замінять собою фактичні показники собівартості реалізованої продукції і прибутку від її реалізації при заповненні в наступному після звітного року форми № 2 Звіт про прибутки та збитки - рядки 020 «Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг» і 050 «Прибуток (збиток) від продажу »за графою 4« За аналогічний період попереднього року ».

По зарплаті оцінка залишків НЗВ проводиться таким чином:

1.Сравніваются з даної деталі, поопераційно за маршрутом, починаючи з найменшої операції, старі і нові залишки. [10]

Оцінка залишків НЗВ на i-ої операції відбувається з урахуванням того, були чи ні старі залишки НЗВ (тобто залишки попереднього періоду) на операціях, менших, ніж дана-i. Якщо таких залишків не було, то оцінка проводиться порівнянням старих і нових залишків НЗВ (у штуках) на даній i-ої операції. Якщо старі залишки більше нових, то всі нові залишки на i-ої операції оцінюються в старих нормативах, тобто в тих, за якими проводилась оцінка НЗВ на i-ої операції в попередній період.

Після цього проводиться перерахунок старих залишків на i-ої операції - розраховуються нерозподілені старі залишки на i-ої операції - рівні різниці між старими і новими залишками (у штуках) на i-ої операції. Нерозподілені старі залишки на i-ої операції використовуються при розрахунку вартості нових залишків на наступних після i-их операціях.

Якщо старі залишки НЗВ на i-ої операції менше нових, то частина нових залишків, що дорівнює (у штуках) старим, оцінюється за старими нормативами, а різницю (у штуках) між новими і старими залишками на i-их операціях оцінюється у нових нормативах.

Після розрахунку вартості залишків НЗВ на i-ої операції проводиться розрахунок нового перерахованого нормативу НЗВ на i-ої операції, який буде використовуватися при оцінці залишків НЗВ в наступний період.

Цей норматив дорівнює вартості залишків НЗВ на i-ої операції поділеній на нові залишки НЗВ (у штуках) на i-ої операції.

Для тих операцій, для яких немає нових залишків, перерахований норматив заноситься рівним старому нормативом.

Якщо на операціях, менших, ніж дана i-а - є старі нерозподілені залишки, то оцінка нових залишків НЗВ проводиться таким чином:

1.1. Якщо на найменшій операції, на якій є нові залишки, старі залишки НЗВ по заводу по даній деталі більше нових залишків, то всі нові залишки по даній деталі на даній операції оцінюються в старих нормативах. (У тих, за якими ця деталь оцінювалася в минулому місяці).

При цьому розраховуємо нерозподілені старі залишки - Пi на i операції

Пi = СОi - Ноi

1.2 Якщо старі залишки НЗВ за даної деталі на найменшій операції менше нових залишків (тобто СОi20), Р1

Оцінка залишків незавершеного виробництва з використанням нормативів поточного та попередніх періодів (на прикладі ВАТ Акціонерна компанія "Омскагрегат")

Точність оцінки залишків НЗВ на ВАТ Акціонерна компанія "Омскагрегат" викликала нарікання бухгалтерії ще з 90-х років. Тоді при зміні нормативів всі залишки НЗВ оцінювалися у нових нормативах. А це, враховуючи постійне зростання нормативів по зарплаті в той час, призводило до невиправданої переоцінки та завищення вартості залишків НЗВ, що, у свою чергу, вело до перекручування розрахунку фактичної собівартості продукції. [3]

Довідка: Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія" Омскагрегат ", будучи великим вітчизняним виробником агрегатів для авіаційних двигунів і систем літальних апаратів, веде свою історію з 1901 року. АК" Омскагрегат "бере участь у багатьох перспективних програмах двигунобудування. Вони мають великий експортний потенціал, що обіцяє продовження тісної співпраці з Рособоронекспортом - головним представником вітчизняної оборонної промисловості за межами Росії. Великий досвід при виробництві складної паливорегулююча апаратури для авіаційних двигунів, висококваліфіковані фахівці, застосування сучасних технологій і новітнє високоточне обладнання забезпечують високу якість і надійність виробів, що випускаються. Зараз на підприємстві ведеться масштабна робота з модернізації виробництва.

Перша спроба виправити цю ситуацію була проведена у другій половині 90-х років. Було прийнято рішення про те, щоб при оцінці по зарплаті залишків НЗВ, якщо загальна кількість нових залишків даної деталі з даного цеху менше або дорівнює кількості старих залишків - то оцінювати все нові залишки даної деталі з данного цеху в старих нормативах. Якщо ж загальна кількість нових залишків даної деталі з даного цеху більше кількості старих залишків, то різниця оцінюється у нових нормативах, а величина, що дорівнює кількості старих залишків - у старих нормативах. [17]

Такий розрахунок був краще повної переоцінки всіх залишків НЗВ на нові нормативи, проте точним його назвати не можна.

Керівництву заводу для прийняття рішення про обгрунтованість виробництва тих чи інших виробів, потрібні реальні та максимально точні дані про їх фактичної собівартості, а без точної оцінки залишків НЗВ отримати їх було не можна.

Однією з характерних рис виробництва підприємства є наступне:

Наявність досить значною номенклатури деталей, тривалість виробничого циклу яких перевищує період проведення інвентаризації залишків НЗВ і їх оцінки,

В даний час інвентаризація і оцінка залишків НЗВ проводиться щомісяця, в той час як є деталі, у яких тривалість виробничого циклу перевищує три і більше місяця).

Запуск великих партій деталей, у кількості перевищує їх потреба на місяць (і на квартал). При цьому виробнича служба орієнтується на те, що протягом більш тривалого періоду (до року) ці деталі все одно будуть потрібні. Подібна практика була пов'язана з недостатньою визначеністю планів на великий термін (але порівнянний з тривалістю виробничого циклу ряду деталей) і бажанням виробничої служби мати запас трудомістких деталей на випадок появи термінового замовлення. При цьому скорочується сумарне підготовчо-заключний час на виготовлення деталей, скорочується завантаження обладнання, але, звичайно, росте величина відмерлого грошей у залишках НЗП.

Для оцінки залишків НЗВ була розроблена методика з використанням нормативів поточного та попередніх періодів.

Методика

При використанні нормативного методу обліку оцінка залишків незавершеного виробництва на машинобудівному підприємстві проводиться за нормативами. Для оцінки вартості заробітної плати на кожній деталеопераціі береться норматив наростаючим підсумком від першої операції до оцінюваної, а для оцінки вартості матеріалів (або покупних комплектуючих) на кожній деталеопераціі береться загальний для всіх операцій даної деталі норматив. [3]

При цьому в залишках незавершеного виробництва можуть знаходиться деталі, частина операцій яких була проведена в більш ранні періоди, ніж той, на кінець якого проводилася інвентаризація НЗП. Це характерно в тих випадках, коли тривалість виробничого циклу даної деталі перевищує період проведення інвентаризації та оцінки незавершеного виробництва. У подібних випадках оцінка вартості заробітної плати на кожній деталеопераціі в нормативах даного періоду призводить до спотворення оцінки НЗВ і, отже, до появи недокументованих відхилень і неточного розрахунку фактичної собівартості.

Найбільш точний спосіб оцінки залишків НЗВ міг би бути застосований при використанні щоденного обліку переміщень кожної конкретної партії деталей з операції на операцію.

Проте подібний метод доріг і дуже складний у впровадженні, тому використання його тільки для більш точної оцінки залишків НЗВ, як правило, не виправдовує себе.

Викладена нижче методика пропонує значно дешевший і достатньо ефективний спосіб оцінки залишків НЗВ.

Дана методика призначена для оцінки залишків НЗВ на кінець звітного місяця.

Принцип методики полягає в тому, що трудовитрати по деталеопераціям, які були зроблені в минулі місяці, повинні бути оцінені за старим нормативу, а деталеопераціі, вироблені в звітному місяці - за новим нормативом.

Для визначення, за яким нормативам оцінювати нові залишки НЗВ, виробляємо по кожній деталі порівняння старих і нових залишків НЗВ (у штуках).

Висновок

На сьогоднішній день, система незавершеного виробництва влаштована як не можна краще для поняття та застосування. Зближення даних бухгалтерського та податкового обліку, закріпила в обліковій політиці для цілей оподаткування ті методи розрахунку вартості незавершеного виробництва і готової продукції, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Так само, скорочення так званої «паперової» роботи, оскільки бухгалтеру не доведеться складати окремі податкові регістри за розрахунком незавершеного виробництва і вартості готової продукції. Їх можуть замінити регістри бухгалтерського обліку. І, звичайно ж звуження сфери застосування ПБУ18/02 «Облік розрахунків з податку на прибуток», а значить, скорочення кількості розрахунків і ймовірність помилок при складанні бухгалтерської та податкової звітності.

Хоча у зв'язку з вище наведеними доводами на протиріччя можуть з'явитися такі фактори як, наприклад, збільшення податкової бази по податку на прибуток. Адже частина витрат які раніше в податковому обліку вважалися непрямими і враховувалися для цілей оподаткування відразу в момент їх виникнення, тепер будуть капіталізовані: вони сформують вартість незавершеного виробництва і готової продукції і зможуть бути враховані для цілей оподаткування тільки в наступних звітних періодах.

Проте всі дані аспекти мають місце бути, з чого можна зробити висновок актуальності даної теми, її повсякденного використання і не малої ролі в житті організації.

Список літератури

  1. Податковий Кодекс РФ.

  2. Безруких П.С. Бухгалтерський облік. / М.: Бухгалтерський облік, 1994

  3. Ван Хорн, Джеймс К. Основи управління фінансами. / М.: Гросбух, 2000

  4. Кир'янова З.В. Теорія бухгалтерського обліку. / М.: Фінанси і статистика, 2000

  5. Ланікіна О.М. Інвентаризація. / М.: Інформаційно-видавничий дім "Філін", 1997

  6. Ларіонова А.Д. Бухгалтерський облік. / М.: Гросбух, 2000

  7. Ложников І.М. Деякі питання організації бухгалтерського обліку витрат на виробництво в сучасних умовах. / / Журнал "Главбух" - 1996 - № 12.

  8. Луговий А.В. Облік загальновиробничих витрат. / / Журнал "Бухгалтерський облік" - 1999 - № 11.

  9. Журнал «Податковий облік для бухгалтера» - 2003 .- № 12.

  10. Журнал «Фінансовий директор» -2003 .- № 7; 2004 .- № 6.

  11. Журнал «Облік у виробництві» -2005 .- № 3.

  12. Економічний словник, [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00054/07200.html.

  13. Інформаційний портал «Розвиток бізнес систем» (РБС), [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://RBS.ru/.

  14. Інформаційний портал «Аудит», [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://audit-it.ru/.

  15. Інформаційний портал «Фінансовий директор», [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://fd.ru/.

  16. Інформаційний портал «ІНТАЛЄВ», [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://intalev.ru/agregator/ssp/.

  17. Інтернет видання «Сучасна бухгалтерія», [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://snezhana.ru/plan-46/.

Посилання (links):
  • http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00054/07200.html
  • http://RBS.ru/
  • http://audit-it.ru/
  • http://fd.ru/
  • http://intalev.ru/agregator/ssp/
  • http://snezhana.ru/plan-46/
  • Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Бухгалтерія | Курсова
    128.3кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Незавершене виробництво вибір варіантів його обліку та оцінки залишків
    Незавершене виробництво вибір варіантів його обліку та оцінка остат
    Незавершене виробництво вибір варіантів його обліку та оцінки остат
    Облік витрат на виробництво Вибір об`єктів
    Оцінка і вибір CASE-засобів
    Вибір маркетингової стратегії та оцінка її ефективності
    Вибір форми ведення бухгалтерського обліку
    Вибір форми організації бухгалтерського обліку
    Вибір трансформаторів струму в ланцюгах обліку
    © Усі права захищені
    написати до нас