Недійсність угод загальні положення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

М і н і с т е р з т в о
загальної та професійної освіти
Російської Федерації
Єлецький державний педагогічний інститут
ДИПЛОМНА РОБОТА
з цивільного права
на тему:
"Недійсність угод.
(Загальні положення). "
Студент
Науковий керівник:
- 2 -
ЗМІСТ Стор.
ВСТУП ................................................. .. 3
ГЛАВА I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ................................... 5
_1 Поняття угоди, її ознаки ........................ 5
_2 Умови дійсності угод .................... 10
_3 Недійсні угоди: поняття і види ............ 20
РОЗДІЛ II. ОКРЕМІ ВИДИ недійсних угод ........... 28
_1 Угоди з вадами в суб'єкті ....................... 28
_2 Угоди з вадами форми ............................ 40
_3 Угоди з вадами волі ............................. 41
_4 Угоди з вадами змісту ....................... 52
ГЛАВА III. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРАВОВІ
Наслідки визнання угод недійсними .... 57
ВИСНОВОК ................................................. 61
НОРМАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ І СУДОВА ПРАКТИКА ................... 63
СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ..................................... 65
- 3 -
ВСТУП
Угоди грають велику роль в господарському житті. Про значення
угод можна судити вже тому, що всі учасники громадянського
обороту здійснюють "Життя в праві" головним чином шляхом вдосконалення-
шення різних угод. Так, фізичні особи щодня укладають
угоди, на основі яких їм продають товари, надають послуги,
виконують роботи. І триває це протягом усього життя челове-
ка - від народження (мається на увазі, що до певного віку
від імені малолітнього діють його батьки та опікуни) до самої
смерті (досить указати на заповіт, справедливо іменоване
"Останньою волею").
Таке ж велике місце займають угоди в підприємницькій
діяльності незалежно від того, чи йде мова про торгівлю, торго-
вом посередництва, банківських та біржових операціях, які в
інший, ніж угоди, формі, не можуть існувати. Здійснюючи операції,
організації узгоджують свою діяльність з виробництва про-
дукції, постачання один одного необхідними матеріалами, сировиною,
устаткуванню, по капітальному будівництву та виконання науч-
но-дослідних, проектних і конструкторських робіт. При по-
мощі угод юридичні особи організовують перевезення продукції раз-
видами транспорту.
Широко використовуються операції і в області зовнішньої торгівлі.
Велике значення мають вони і в сфері культури, наприклад, до-
говірки між видавництвами та авторами, оголошення конкурсів на
створення творів науки і мистецтва.
Таким чином, угоди є основною правовою формою, в
якої опосередковується обмін між учасниками цивільного оборо-
ту. І в зв'язку з цим особливого значення набувають ті вимоги,
- 4 -
які пред'являє закон до дійсності угод. Цивільний
Кодекс Російської Федерації в розділі, присвяченому операціях, поряд
з їх поняттям, видами і формою, приділяє місце і наслідків
визнання їх недійсними. У нових господарських умовах
найчастіше виникають раніше невідомі склади недійсних
угод. Вони виявляються при перетворенні форм власності,
проведення приватизації, в області земельних відносин.
Отже, я вважаю, що тема "недійсність угод" являє-
ся актуальною. В даний час діє новий Цивільний Ко-
декс, який суттєво відрізняється від ЦК 1964 року, крім того,
визнання угоди недійсною є одним із способів за-
щити цивільних прав. Цей спосіб захисту цивільних прав є-
ється ефективним і широко застосовується на практиці.
Разом з тим існують певні проблеми в доведенні
тих чи інших підстав визнання угоди недійсною.
ГК 1994 року передбачає нові склади недійсних
угод (ст.169, ст.174), а деякі склади уточнені.
Окремі види недійсних угод, крім глави 9
"Угоди", передбачаються і в інших статтях ЦК, які знахо-
дяться за межами цієї глави, а також в інших законах і право-
вих актах (наприклад, Сімейний кодекс містить ряд складів не-
дійсних угод).
У юридичній літературі проблемним є питання про те,
чи можна недійсні угоди визнавати угодами і т.д.
Ці та деякі інші питання я хочу висвітлити у своїй робо-
ті. При написанні роботи мною використана опублікована та місць-
ва судова практика за п'ятирічний період (1992-1998 р.). За ті-
ме дипломного дослідження були написані 2 курсові роботи.
.
- 5 -
я2ГЛАВА I. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕМИ.
_1. Поняття угоди, її ознаки.
З точки зору цивільного законодавства підприємцям-
тельская діяльність - незалежно від того, чи йде мова про вдосконалення-
шении банківських чи біржових операціях, торгівлі тощо, - може
бути представлена ​​як здійснення різного роду угод. Угода -
один з найбільш поширених юридичних фактів.
Що ж таке угода?
Ст. 153 ГК РФ визначає поняття угоди як дії громадян
і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обязанностейя51я0.
Таким чином, угоду характеризують такі ознаки:
а) угода є дія, тобто проявлений зовні вольовий акт
діяльності, спрямований на досягнення певної мети.
б) угода - вольовий акт.
Будучи вольовим актом, угода являє собою поєднання
волі і волевиявлення.
Воля дає відповідь на запитання: "що я хочу?", А волевиявлення -
"Що я для цього роблю?" (Наприклад, я хочу забезпечити себе на
випадок хвороби або старості і тому роблю операцію з страху-
нію життя). Таким чином, воля є бажання, намір особи з-
вершити угоду. Але однієї волі недостатньо, необхідно її довести
до відома інших осіб. Способи, якими внутрішня воля висловлю-
ється зовні, називається волевиявленням.
_____________________________
1. Дане визначення є легальним, і з позиції науки грома-
данського права воно не точно.
- 6 -
Волевиявлення - важливий елемент угоди, з яким, як пра-
вило зв'язуються юридичні наслідки. У цьому відмінність операції
від події, тобто обставинами, не залежних від волі особи.
Угоди можуть породжувати іноді наслідки при наявності не тільки
волевиявлення, але й дії по передачі майна. Наприклад,
угода дарування виникає з волевиявлення дарувальника і обдаровуваного
і дії щодо передачі речі обдаровуваному. Внутрішня воля при со-
вершеніі операції може виражатися наступними способами:
1) пряме волевиявлення, яке відбувається в письмовій
або усній формі. Наприклад, укладення договору, обмін листами.
2) непряме волевиявлення, яке має місце у випадках,
коли від особи, що має намір здійснити операцію, виходять такі
дії, зі змісту яких випливає його намір здійснити
угоду. Дані дії називаються конклюдентними.
Так, укладення угод через автомат з продажу газованої
води саме по собі вже означає намір особи укласти угоду.
П.2 ст.158 ГК РФ вказує, що конклюдентними діями можуть
здійснювати лише оборудки, які відповідно до закону можуть
бути вчинені усно.
3) виявлення волі може мати місце також і за допомогою
мовчання. Але для цього необхідно, щоб у законі містилося
вказівку на те, чи має мовчання певне значення "так" або
"Ні". Так, ст.546 ЦК РФ 1964 р. передбачає, що спадкоємці,
які протягом шести місяців не висловлять волю прийняти нас-
наслідків, вважаються відмовилися від нього.
в) Угода є правомірним вольовим дією. Правомірний-
ність угоди означає, що вона має якості юридичної
факту, що породжує ті правові наслідки, наступу яких
- 7 -
бажають особи, що вступають в угоду, і які визначені законом
для даної угоди. Тому угода, укладена відповідно до
вимогами закону, дійсна, тобто визнається реально су-
Існуючі юридичним фактом, який породив бажаний суб'єктами
угоди правовий результат. Саме правомірністю угода відрізняє-
ся від правопорушень (деліктів) - вольових дій, осоружних за-
кону і що тягнуть за собою такі правові наслідки, яких ли-
цо, яка вчинила правопорушення, не мало на увазі і настання ко-
торих воно не желалоя51я0.
Угода відрізняється від актів державних органів та органів
місцевого самоврядування, які є підставами виникнення-
ня цивільних прав та обов'язків, але до яких положення ЦК про
угодах не застосовуються.
г) Операцію відрізняє спрямованість дій на певний
правовий результат, намір його досягти. У ст.153 ЦК це ви-
жено в словах: "... спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків. "Здійснюючи угоду чи-
цо має на увазі задоволення певної потреби (в житло,
їжі і т.д.), тобто воно ставить перед собою мету економічного ха-
рактер. Проте мета угоди в тому, що особа, її вчиняє, ж-
гавкає не просто фактичного задоволення потреби, але напів-
одержання права на користування благом, яким воно задовольняється і
охорони цього права. Разом з тим воно усвідомлює, що угода створює
для нього обов'язки по відношенню до іншої особи (Наприклад,
обов'язок вносити квартирну плату). І тут слід відзначити,
_____________________________
1. Шахматов В.П. Склади протиправних угод і зумовлені
ними наслідки. Томськ, 1967. - С.87.
- 8 -
що для угоди характерно збіг мети і правового результа-
тая51я0.
Мета і результат не збігаються, коли у формі угода укладена-
ються неправомірні дії. Юридичні мети необхідно відрізняти
від мотиву, по якому вона здійснюється. Мотив - це спонукальна
причина, те соціально-економічна або інша мета, заради досяг-
ня якої особа вступає в угоду. Мотив лежить поза межами
угоди і не робить на неї ніякого впливу. Дійсно,
купується чи відеокамера в якості подарунка члену сім'ї або
для власного використання, або для заняття підприємець-
ської діяльністю - це ніяк не може вплинути на сам факт при-
набуття права власності на відеокамеру, тобто на угоду куп-
Чи-продажу. Юридично байдуже, чи досягло особа в результаті
цієї угоди того результату, який виступив спонукальним моти-
вом угоди. Однак, законодавством, передбачені окремі
випадки, коли мотиву може надаватися юридичне значення. Так,
в ст.169 ЦК міститься визначення недійсною угоди, з-
вершенном з метою, яка завідомо суперечною основам правопорядку і
моральності, тобто мета угоди зумовлює наслідки не-
дійсності. Крім того, сторони мають право самі надавати моти-
вам юридичне значення, обумовивши встановлення прав і обов'язків-
тей або їх зміна і припинення, в залежності від здійснення зов-
ня мотиву чи мети угоди. У такому випадку мотив, обумовлений
сторонами, стає умовою угоди, а сама угода буде вдосконалення-
_____________________________
1. У юридичній літературі існує й інша думка. См. З-
вєтської цивільне право. Частина перша / Под ред. В.Ф.Масло-
ва, А. А. Пушкіна. Київ, 1983. - С.72.
- 9 -
шенной під умовою.
Спрямованість волі особи на встановлення, зміну або
припинення конкретних прав і обов'язків відрізняє угоди від тих
актів діяльності, які не переслідують такого результату.
Метою людини, який пише книгу, є створення літератур-
ного твору, а не встановлення цивільних прав і зобов'язаний-
ностей. Дані вольові дії називаються вчинками, і правові
наслідки настають у силу закону, тобто незалежно від волі
суб'єкта.
Враховуючи вищезгадане, можна дати таке визначення
угоди.
Операцією називається правомірне, тобто дозволене законом,
вольова дія, що здійснюється громадянами та юридичними особами,
спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільного-
ких прав і обов'язків.
.
- 10 -
_2. Умови дійсності угод.
Саме поняття угода поєднує в собі 4 елементи. По-перше,
це самі особи, що беруть участь в операції. По-друге, це суб'єктивна
сторона (воля і волевиявлення). По-третє - це форма і по-чет-
верт - це зміст. Порок хоча б одного елемента угоди
приводить її до недійсності.
Отже, основними умовами дійсності угоди є:
1) Здійснення угоди особою, яка має достатньої деесп-
можності.
2) Волевиявлення особи має відповідати його дія-
тельной волі.
3) Форма угоди відповідає формі, передбаченої зако-
ном.
4) Зміст угоди не повинно суперечити закону, тобто
мова йде про законність змісту правочину.
Суб'єктами угоди є суб'єкти цивільного права, про-
ладанне дієздатністю. Здатність самостійно здійснювати
угоди вже саме по собі є елементом цивільної дієздатний-
ності. У літературі не раз висловлювалася думка про те, що грома-
цивільної дієздатність складається з сделкоспособность і деліктоспо-
можності. Представляється, що самостійного значення ці ка-
пра ці не мають. Тому немає необхідності ділити дієздатність
на дані якості. Самостійне здійснення операцій є
одним з основних елементів дієздатності, ставлення до здійснений-
нію угод дозволяє говорити про відмінність в дієздатності мало-
літніх і неповнолітніх. Дієздатність юридичної особи ха-
теризується його діяльністю, передбаченої установчими
- 11 -
документами юридичної особи і повноваженнями органу юридичної
особи, яка має право вчиняти правочини від імені юридичної особи.
Окремі види угод юридичні особи можуть здійснювати при наяв-
ності спеціального дозволу (ліцензії) я51я0.
Для дійсності угоди воля і волевиявлення мають зна-
чення тільки в їх єдності. Важливе значення має і те, як фор-
мировалось воля. Необхідною умовою для дійсності угоди
є відсутність будь-яких чинників, які могли б позову-
зить подання особи про суть угоди або її окремих еле-
ментів (оману, обман), або створювати видимість внутрішньої
волі при її відсутності (погроза, насильство), бо в даному випадку
має місце порок волі, де воля хоча і збігається з волеіз'явле-
ням, але зміст волі не відображає дійсні бажання і на-
рювання суб'єкта. Порок волі також є підставою для приз-
нанія угоди недійсною.
Угода породжує права і обов'язки лише в тому випадку,
якщо дотримана її форма, яка передбачена законом (ст.158, 162
ЦК). Форма угод буває усній та письмовій. Усно можуть вдосконалення-
шаться будь-які угоди, якщо:
- Законом або угодою сторін для них не встановлена
письмова форма;
- Угоди виконуються при самому їх скоєнні (за винятком
угод, для яких потрібно нотаріальна форма, а також угод
для яких недотримання простої письмової форми тягне її не-
_____________________________
1. Положення про ліцензування окремих видів діяльності: Ут-
верждено Постановою Уряду від 14.12.94 / / Відомості Верховної.
1995. N1 ст.69.
- 12 -
дійсність;
- Угода відбувається на виконання письмового договору і
має угоду сторін про усній формі виконання (ст.159 ЦК).
Решта операції здійснюються в письмовій формі. Письмова
форма буває простою і нотаріальною. Письмова угода робить-
ся шляхом складання документа, що визначає зміст угоди та
підписаного безпосередньо особою, від імені якого вона вдосконалення-
шена, або тим, хто діє за його уповноваженням (за дорученням).
Нотаріальна форма відрізняється від простої письмової форми тим,
що на документі відбувається посвідчувальний підпис нотаріусом
або іншою посадовою особою, яка має право здійснювати таке нота-
ріального дію. Договори можуть здійснюватися не тільки складанням-
ням єдиного документа, але і шляхом обміну документами за допомогою
поштового, телетайпного та іншого зв'язку. Кодекс врахував і існуючу
практику застосування різноманітних сучасних способів факсимільного
відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого
копіювання електронно-цифрового підпису та інших аналогів влас-
норучной підпису. Однак тут дотримана певна обережний-
ність: їх використання визнається допустимим, якщо в законі,
іншому правовому акті чи угоді сторін не будуть встановлена ​​са-
ма можливість подібних підписів і певний порядок. Порушення-
ня хоча б однієї з цих вимог може служити достатньою
підставою для заперечення угоди. Для укладення договору з
факсимільного зв'язку одній стороні слід направити підписаний нею
письмовий документ іншій стороні. Друга сторона підписує
отримане факсимільне повідомлення, і направляє його першої сторо-
не. У результаті перша сторона має оригінал, підписаний нею, і
факсимільне відтворення тексту документа, підписаного дру-
- 13 -
рій стороною. Друга сторона має документ, отриманий нею по
факсимільного зв'язку, на якій поставлений підпис уповноваженого
особи з другої сторони. У разі виникнення спору у кожної
боку є документ, ідентично відображає зміст догово-
ра, а справжні підписи сторін підтверджують факт напрями до-
кумента кожної зі сторін. Крім того, технічні можливості
факсимільного зв'язку допомагають додатково отримувати підтвердження
про отримання повідомлення та відомості про номер одержувача. Іноді при
укладанні договору виникають випадки, коли одна сторона направи-
ла документ іншій стороні, а та, не направляючи ніяких докумен-
тов, приступила до виконання, тобто до відвантаження товару, сплаті де-
млостей. У даному випадку письмова форма договору буде вважатися
дотриманою в силу прямої вказівки п.3 ст.434 ЦК.
Законом, іншими правовими актами або угодою сторін можуть
бути додатково введені вимоги до простій письмовій формі.
Вони можуть ставитися до паперу, на якій повинен складатися до-
кумент, напр., бланки встановленої форми. Для дотримання простий
письмової форми обов'язковою умовою є підписання доку-
мента уповноваженою особою. Якщо громадянин внаслідок фізичної
вади, хвороби не може власноручно підписати документ,
то на його прохання документ може підписати інший громадянин. Під-
пись цього громадянина повинна бути нотаріально посвідчена з ука-
заніем причин, в силу яких здійснює операцію громадянин не міг
підписатися власноручно (п.3 ст.160 ЦК). Слід мати на ви-
ду, що рукоприкладчиком - громадянин, що підписує документ по
прохання іншої особи, сам не є учасником угоди. Законом
спрощена процедура здійснення угод і видача довіреностей на
одержання зарплати та інших платежів, пов'язаних з трудовими ставлення-
- 14 -
нями, на одержання винагороди авторів і винаходів, пенсій,
допомог і стипендій, вкладів громадян в банках. Підпис особи, під-
підписується таку угоду, може бути посвідчена не тільки но-
таріусом, але й організацією, де громадянин працює, навчається, ста-
стаціонарного лікувального закладу, в якому він знаходився на изле-
чении (п.3 ст.160, п.4 ст.185 ЦК).
Всі угоди юридичних осіб між собою і з громадянами повинні
здійснюватися у письмовій формі (ст.161 ЦК). Виняток становлять
угоди, потребують нотаріальної форми, а також угоди, які мо-
гут вчинятися усно. Так, купівля-продаж товару в магазині тре-
бует письмової форми, оскільки магазин є юридичною чи-
ком і договір укладається з громадянином або іншою юридичною
особою. Однак виконання угоди при самому її здійсненні, тобто про-
мен товару на гроші, допускає можливість здійснення угоди
купівлі-продажу в усній формі. Не слід вважати, що касовий
або товарний чек є письмовою формою договору купівлі-прода-
жи. Чек містить інформацію не про всю операцію, а лише про суму, уп-
лаченной покупцем. Крім того на чеку немає підпису сторін, зі-
вершать угоду. Касовий чек може бути використаний тільки в
Як один з доказів вчинення правочину.
Угоди громадян між собою на суму, що перевищує не менш
ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір оплати
праці, складають другу групу угод, що вимагають простий пись-
менной форми (ст.161 ЦК). Законодавець відмовився від встановлення
жорстко фіксованої суми, понад яку угоди повинні вдосконалення-
шаться в письмовій формі. В умовах інфляційної економіки
цілком виправдано законодавче рішення, що встановлює залежність
тість форми угоди від мінімального розміру оплати праці. Міні-
- 15 -
мальний розмір встановлюється Державною Думою і залежить від
рівня інфляції, наповнення державного бюджету та низки інших
чинників. Мета введення простої письмової форми для угод, пре-
щують визначену законом суму, цілком очевидна - необхідно
забезпечити стійкість цивільних відносин з одного боку, і
не ускладнювати цивільний оборот введенням додаткових вимог-
ний, з іншого. Оскільки закон пов'язує форму угоди з мінімаль-
вим розміром оплати праці, а цей розмір змінюється досить
часто, то слід пам'ятати, що форма угоди визначається законом,
чинним на момент її здійснення.
Третю групу становлять угоди між громадянами, письмова
форма здійснення яких передбачена законом. Вимога пись-
менной форми зумовлене особливою значущістю цих угод за сумою,
термінами угоди, або можливістю зловживання при відсутності
письмової форми. Угода про неустойку, заставу, поручительство,
ін способи забезпечення виконання зобов'язань, попередній
договір повинні здійснюватися у письмовій формі незалежно від суми
угоди (ст.331, 339, 380, 329 ЦК) за умови, що їх учасниками
є громадяни. У відношенні юридичних осіб діє загальне
правило про письмову форму угод. Головним наслідком порушення
вимоги про обов'язкову письмовій формі стане те, що при
виникненні спору про те, чи була угода всупереч вимогам за-
кону здійснена усно, сторона, яка стверджує, що цей факт мав
місце, на підтвердження його має право використовувати обмежений
коло доказів. Це можуть бути будь-які передбачені законом
(ЦПК) засоби доказування (пояснення сторін, письмові та ве-
мадських докази), крім показань свідків. Нота-
ріального форма потрібний для здійснення угод, прямо пе-
- 16 -
рених законом, а також угодою сторін, хоча б за законом для
угод цього виду ця форма і не була потрібна (ст.163 ЦК).
Нотаріальна форма відрізняється від простої письмової форми
тільки тим, що спеціально уповноважена посадова особа - но-
таріус здійснює на письмовому документі удостоверітельную над-
пись. У випадках, передбачених законодавчими актами України,
посвідчувальні написи вправі здійснювати і інші посадові чи-
ца: командири військових частин, консули і т.д.
Нотаріальна форма зазвичай передбачається для угод, у
котоорих волевиявлення сторін необхідно зафіксувати достатній-
але безумовно, таких, наприклад, як заповіт, дарування, куп-
ля-продаж у житловій сфері. Некотоорие операції вимагають державної адмін-
твенной реєстрації. Обов'язковість державної реєстрації
передбачена для операцій із землею та іншим нерухомим майном.
Я вважаю неправильним розглядати реєстрацію угод як одну
з форм здійснення угод, як вважають деякі автория51я0. ГК РФ
ст.158 прямо передбачає, що операції здійснюються в усній або
письмовій формі (простій чи нотаріальній), не згадуючи нічого про
такій формі, як реєстрація.
Отже немає підстав розглядати реєстрацію угод
як одну з форм.
Я вважаю, що державну реєстрацію угод слід
розглядати як вимога до законності здійснюваної операції.
Порядок державної реєстрації передбачений законом "Про
_____________________________
1. Цивільне право під ред. А. П. Сергєєва, Ю. К. Толстого.
- 17 -
реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним. "я51
Федеральний Закон "Про державну реєстрацію прав на
нерухоме майно та угод з ним "від 21 липня 1997 затри-
нув інтереси низки впливових державних структур і практи-
тично всіх суб'єктів цивільного обороту. У чому ж суть пробле-
ми? До останнього часу держава було винятковим
власником переважної більшості ооб'ектов нерухомості -
землі, її надр, житлових і нежитлових будівель. Угоди з нерухомістю
представляли по суті перекладання цих об'єктів з кишені
в кишеню того ж власника.
Причому відбувалися вони з дивовижною легкістю шляхом розпо-
ряжения уряду, міністра, начальника управління. У зв'язку з
цим головним було не облік прав на ці об'єкти, а облік об'єктів в
фізичному сенсі, опис їхніх параметрів. Склалася досить
ефективно працююча система обліку нерухомості у фізичному ас-
пект - це органи БТІ, Держкомзему, Держбуду. Відродження ринкові
ної економіки поставило нове завдання - враховувати нерухомість не
тільки як фізичний об'єкт, але і права на неї.
Як відзначили відомі правознавці В. Витрянский, Є. Суханов,
нерухомість нарешті перетворилася з фізичного поняття в юриди-
тичне. Немає потреби говорити про давно назрілу проблему стандарту
підтвердження прав на нерухомість.
Закон чітко визначає, що державна реєстрація є при-
ляется єдиним доказом існувань зарегистриро-
ванного права. Закон вступив в силу, і його треба виконувати. Але
_____________________________
1. Збори Законодавства РФ N 30 від 28 липня 1997 р. Прийнято
Держ. Думою 17 червня 1997 року.
- 18 -
як?
Нотаріальне посвідчення угоди з нерухомістю стало від-
нині необов'язковим, а значить, не існує більше "первинного
фільтру ", через який раніше проходили всі правовстановлюючі
документи. Технічний облік об'єктів ведеться відразу декількома
відомствами, а його правила нерідко різняться навіть у межах одно-
го суб'єкта Федерації. Не визначена форма свідоцтва про дер-
жавної реєстрації і максимальний розмір плати, що стягується за
його видачу. Ось далеко не повний перелік проблем, з якими
зіткнулися на місцях.
Очевидно, що кількість питань, що виникають у ході регістра-
ції, невідповідно мізерного терміну дії закону. Залишається лише
сподіватися на те, що ситуація зміниться.
Наслідки недотримання нотаріальної форми, а також вимог-
вання про державну реєстрацію відрізняються більш жорсткими ме-
рами, ніж при недотриманні простий письмовій форми. Недотримання
нотаріальної форми угоди, або вимоги державної ре-
єстрації тягне недійсність угоди. На практиці нерідко
виникають випадки, коли сторони виконали угоду, але не оформили
її нотаріально. Як приклад наведу справу, яку розглядають
ти в Єлецькому міському суді:
Громадянин П. подарував своєму знайомому дачу і передав її під
володіння обдаровуваному. Обдаровуваний звернувся до нотаріуса, так як
дана угода вимагає нотаріального оформлення та реєстрації. Так-
телеглядачам, тобто громадянин П. відмовляється від оформлення угоди, вва-
тая, що він вже передав усі права і тепер оформленням нехай за-
приймається обдаровуваний. суд визнав цілком обгрунтовано досконалу
угоду дійсною на вимогу обдаровуваного (тому що воля даруєте-
- 19 -
Щоб була виражена, але не одягнена в необхідну законом форму, то
рішення суду в даному випадку, як би підміняє собою нотаріальну
форму, тому що після винесення рішення судом наступне нотаріальне
посвідчення угоди не потрібно (п.3 ст.165 ЦК). Аналогічне
правило встановлено і для ухилення від державної реєстрації
ції. У цьому випадку суд виносить рішення про реєстрацію угоди.
Подвійна санація такої угоди не передбачається. У разі уста-
лення судом несумлінного ухилення однієї зі сторін у
угоді від її належного оформлення або державну реєстрацію при-
ції, на неї покладається обов'язок відшкодувати другій стороні
збитки, викликані затримкою (п.4 ст.165). Слід мати на увазі,
що сам факт винесення рішення судом про визнання угоди здійснений-
ної або про її реєстрації ще не доводить необгрунтованість ук-
лоненія іншого боку. Ухилення може бути викликане і об'єктив-
ми причинами, що перешкоджають однієї зі сторін оформляти угоду
належним чином, наприклад, хворобою, відсутністю у службових
справах.
Законність змісту угоди означає відповідність її вимогам-
могам закону. У вітчизняній цивілістиці вимоги закону по-
приймають вельми широко. Такими вимогами є не тільки
приписи закону у вузькому сенсі слова, але й правила підзаконних
нормативних актів. А в разі колізій між законом і підзаконним-
вим актом зміст угоди має визначатися вимогами за-
кону.
.
- 20 -
_3 Недійсні угоди: поняття і види.
Закон не дає поняття недійсною угоди. Таке поняття
вироблено в теорії права і звучить наступним чином. Недійсні-
вальними угодами є дії фізичних та юридичних осіб,
хоча і спрямовані на встановлення, зміну або припинення
цивільних правовідносин, але не створюють цих наслідків
внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам зако-
на.
Неправильна угода не здатна породити бажані сторо-
нами наслідки, але при відповідних умовах породжує неже-
гавкотом наслідки. Останні являють собою певні
санкції, викликані протиправним характером здійснюваної операції.
Саме поняття "недійсною угоди" не є общепріз-
нанним. Деякі автори висловлюються, щодо того, можна
Чи можна взагалі говорити про недійсною угоді: "якщо угода не-
дійсна, значить операції немає, якщо ж операція існує, вона
не може бути недійсною. "У обережною формі ця думка б-
ла виражена ще в 1929 році в роботі професора І. С. Перетерского
"Угоди, договори": "Не будь-яка дія, спрямована на установ-
ня, зміни та припинення цивільних правовідносин порож-
дає ті юридичні наслідки, для досягнення яких вироблена-
дено цю дію. У цьому випадку і слід говорити про нечинність-
тельной угоді. "Різкіше висловив думку про суперечливість вираження
недійсною угоди проф. М. М. Агарков у статті "Поняття сдел-
ки по радянському цивільному праву. "
Професор Агарков виставив таку тезу: угода не може бути
недійсною, недійсним може бути лише волеіз'явле-
- 21 -
ня, за допомогою якого хотіли здійснити операцію. Проф. Агарков
вважає, що недоліком поняття угоди є те, що поняття
"Угода" вживається не тільки для позначення таких юридичес-
ких дій, які спрямовані на встановлення, зміну,
припинення цивільних правовідносин і справді приводять до
цих наслідків, але і для позначення дій, які направ-
лени на досягнення зазначених юридичних наслідків, але на самому
Насправді їх не порождаютя51я0.
З точки зору проф. Агаркова угода не може бути недейс-
твітельной. Якщо дія спрямована на встановлення, зміну
або припинення цивільних правовідносин, але цей результат не
досягається, то на його думку, правильніше говорити про нечинність-
ності волевиявлення. Угода завжди дійсна, але вона мо-
жет бути дійсною умовно. Так, якщо вона зроблена під впли-
яніем помилки, обману, то потерпілий може її оскаржити, і
тоді вона втратить чинність. Я вважаю, що дана точка зору являє-
ся не зовсім виправданою тому, що при цій точці юридичні
наслідки правочину по суті справи включаються у фактичний склад
угоди.
Угода, будучи юридичним фактом включає в себе крім
фактів ще й фактичний склад і юридичні наслідки, вите-
кающих з самих угод (фактів).
Заміна недійсною угоди поняттям недійсною по-
Чи і волевиявленням необгрунтованим є й тому, що факти-
чний склад угоди не обмежується лише волею і волеіз'явле-
ням певного змісту. Так, угода позики мимо волі і
_____________________________
1. Новицький І.Б. Позовна давність. - М., 1954. - 67 с.
- 22 -
волевиявлення (дати і взяти позику), передбачає ще й передачу
грошей. Це теж волевиявлення, але волевиявлення іншого міс-
жанія. Необхідність розмежування фактичного складу та юриди-
чних наслідків необхідно і тому, що не можна сказати, що
недійсна угода не тягне жодних юридичних последс-
твий, бо вона тягне наслідки: двостороння реєстрація, од-
носторонняя реєстрація і т.д.
Отже, недійсна угода як юридичний факт
існує. І не потрібно пояснювати все це ставлення таким чином,
що недійсною угоди не існує, а негативні пос-
ледствія виникають з інших юридичних фактів, як то з неп-
равомерних дій сторони з безпідставного збагачення. Більше
того, заміна недійсною угоди поняттям недійсною
волі є невиправданим і тому, що в деяких випадках не-
дійсна угода породжує навіть позитивні юридичні
наслідки, тобто ті самі, на які спрямована воля сторін, але
ці наслідки можуть бути знищені на прохання зацікавлено-
ї особи (напр., угода, укладена під впливом істотного
омани).
У цих випадках вже ніякого сумніву в існуванні недейс-
твітельной угоди як юридичного факту бути не може. Факт ні-
як не може перетворитися в "не факт". Раз воля виражена і нап-
равлена ​​на певний результат, цей факт наступив і не насту-
напився бути не може. Факт може бути байдужим з точки зору
права, але недійсним бути не може. Інша справа - це пос-
ледствія, які пов'язані з фактом. Вони можуть настати, а можуть
і не настати, в цьому останньому випадку і буде мати місце не-
дійсна угода. Таким чином, факт існування недейс-
- 23 -
твітельних угод не є логічною нісенітниці.
Заміна поняття недійсною угоди недійсною волею яв-
ляется не тільки неправильним по вищевказаним міркувань, але
воно і безцільно, бо не має ніякого практичного зна-
чення. Так як ЦК РФ передбачає поняття недійсною
угоди, то немає необхідності змінювати це поняття на яке або
інше.
Стаття 166 ЦК відтворює традиційний поділ нечинність-
тільних угод на оспорімие і нікчемні. Термінологію - анітрохи не-
ність і оспорімость угоди - взагалі не можна визнати вдалою. У
юридичній літературі було звернуто увагу на несумірність
категорій нікчемності і оспорімості. Оспорімость вказує на не-
обходимость вчинення дії для того, щоб усунути юриди-
етичні наслідки правочину, а нікчемність вказує на результат,
виникає від угоди (вірніше - на відсутність результату). Крім
того, протиставлення оспорімих і незначних угод не в'яжеться
з тим, що оспоримая угода в результаті заперечування стає
нікчемною. Оспорімость є хіба що подальшу нич-
тожность зі зворотною силою.
Термін "нікчемність" є не відповідним, на мій погляд і
тому, що він наводить на думку, що в даному разі не отримує-
ся нічого, що з нікчемного правочину не виникає ніяких юридичес-
ких наслідків. У дійсності ж нікчемність угоди означаючи-
ет, що угода не встановила, не змінила, не припинила того
правовідносини, які мали на увазі особи, які укладали угоду.
Нікчемна угода не породжує тих юридичних наслідків, кото-
рие властиві операціях даного роду. Але деякі інші юриди-
етичні наслідки з нікчемного правочину можуть виникнути (напр.,
- 24 -
обов'язок сторони, що отримала що-небудь від іншої сторони на ос-
нованіі нікчемного правочину, передати отримане в доход державного по-
тва). Немає лише тих наслідків, які бажають сторони; угода не
здобула того дії, яке властиво угоді даного типу.
Таким чином, з цього боку термін "нікчемний правочин" ока-
зується в значній мірі умовним.
Протиставлення нікчемним операцій оспорімих угод не по-
коітся на принциповій основі: якщо оспорювання здійснюється,
воно призводить до "нікчемності" угоди, при цьому не з моменту віспа-
рення, а за загальним правилом, з моменту вчинення правочину, тобто з
зворотною силою. Отже, за кінцевим результатом між нич-
тожной і оспорімой угодою різниці немає; відмінність зводиться до того,
що в одному випадку суд діє незалежно від чиєї-небудь прохання,
за своєю ініціативою, аби до його відома дійшло обстоятельст-
во, що служить причиною недійсності правочину, а в іншому - не-
необхідно заяву зацікавленої сторони.
Відповідно до термінології Цивільного Кодексу можна
серед недійсних угод провести розмежування угод на
абсолютно недійсних, тобто недійсних чинності закону,
і щодо недійсних, які стають нечинність-
вальними з визнання суду за спеціальною заявою заінте-
ресованного ліцая51я0.
Я вважаю, що поділ недійсних угод на оспорімие і
нікчемні цілком виправдано, тому що передає сутність різних ка-
горії недійсних угод. В одних випадках угода недейс-
твітельна сама по собі з самого початку її вчинення, і суд зо-
_____________________________
1. Новицький І.Б. Угоди. Позовна давність. - М., 1954. - 88 с.
- 25 -
зан оголосити її такою, встановивши ті обставини, в силу ко-
торих повинна бути анульована. В інших випадках угода може
бути визнана недійсною, але тільки за умови порушення
проти неї спору. Оспорімой є угода, недійсна в
сили рішенням суду на підставі позову, заявленого стороною та іншими
особами, зазначеними у ЦК. Так, у разі спору про те, що операція
здійснена під впливом помилки однієї зі сторін, вона може
бути визнана недійсною при доведеності дефектів волі з
боку, вважає себе введеною в оману. Без заяви
потерпілого це встановлено бути не може.
Незначною визнається угода, недійсна з самого початку-
ла її вчинення незалежно від рішення суду. Так, якщо суд попере-
ружіт, що угода укладена без дотримання нотаріальної форми,
передбаченої для цього виду угод (напр., дарування), то він
визнає її недійсною виходячи з самого факту як такого.
І тут функції суду складаються тільки у визнанні факту укладення
недійсною угоди і застосування в необхідних випадках до сто-
сторонам, передбачених у законі наслідків. При цьому соответс-
ючий вимоги щодо нікчемного правочину може заявити лю-
бою зацікавлена ​​особа і навіть суд за власною ініціативою.
Так, наприклад, в районному суді г.Ельца був розглянутий позов гражда-
нина Н. про визнання недійсною мнимої угоди.
Фабула справи така:
Намагаючись уникнути конфіскації майна, громадянин Т. оформ-
ляєт договір дарування на ім'я свого родича. Дійсного
бажання передати право власності він не має, бо зацікавлених
ван у створенні видимості переходу права власності для доль-
них органів. Виходячи з цього суд визнав цю угоду нечинність-
- 26 -
тельной за ст.170 ГКя51я0.
У зв'язку з викладеним справою треба підкреслити, що згідно
Постановою 6 / 8 Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого
Арбітражного Суду РФ від 1 липня 1996 року "Про деякі питання,
пов'язаних із застосуванням частини першої Цивільного Кодексу Рос-
Російській Федерації: ... При задоволенні позову в мотивувальній
частині рішення суду про визнання угоди недійсною повинно
бути зазначено, що правочин є нікчемним "я52я0.
У юридичній літературі існує точка зору, що для
визнання нікчемних правочинів недійсними немає необхідності
навіть звертатися до суду. Більше того, і суд, і всі інші органи та
особи, стикаючись з цими угодами, повинні виходити з того, що
вони недействітельния53я0.
Але разом з тим існує точка зору, що положення п.1
ст.166 ЦК про те, що нікчемний правочин є недійсним
незалежно від визнання її такою судом, зовсім не означає, що
встановити факт нікчемності може будь-яка особа без звернення до су-
Дебні органия54я0. Дана точка зору мотивується тим, що для ус-
тановленія факту нікчемності правочину необхідно вказати наявність
обставин, що тягнуть за собою нікчемність угоди.
_____________________________
1. Архів районного суду г.Ельца 1996. Справа N1-1639.
2. Бюлетень Верховного Суду РФ. 1996. N9 - С.6.
3. Цивільне право: Словник довідник / За ред. М. Тихомирова.
Ш., 1996. - С.175; Цивільне право / Под ред. Ю. К. Толстого,
А. П. Сергєєва. М., 1996. - С.217.
4. Циганов Е. Суд позаду, але проблеми залишилися / / Економіка і
життя 1996. N18. - С.22.
- 27 -
Наприклад, для встановлення факту нікчемності удаваною
угоди необхідно довести умисел сторони на здійснення угоди з
метою прикрити іншу угоду. Особа, що встановлює факт анітрохи-
ності угоди оцінює докази і в кінцевому підсумку застосовують
ет норму права, тобто фактично здійснює правосуддя.
А згідно ст.118 Конституції РФ правосуддя в РФ здійснюва-
ється тільки судом.я51
Видається, що і та і інша точка зору має право
на існування. Тільки в одному випадку суд констатує нічтоже-
ність угоди, а в інших випадках будь-який інший правоохоронний
орган, стикаючись з незначною угодою, повинен виходити з того,
що вона недійсна, застосовуючи відповідні наслідки.
_____________________________
1. З 1 січня 1997 р. в РФ введена нова судова система. Див ФЗ
"Про судову систему в РФ". Прийнято Держ. Думою РФ 23 жовтня
1996 р. / / Ріс. газ. 1997. 6 січня.
.
- 28 -
я2ГЛАВА II. ОКРЕМІ ВИДИ недійсних угод
_1. Угоди з вадами в суб'єкті
Дійсність угоди залежить від дійсності утворю-
щих її елементів. Тому недійсні угоди можуть бути
згруповані в залежності від того який з елементів виявився
дефектним.
На мій погляд доцільно класифікувати не умови не-
дійсності угоди, а виділяти окремі види недійсний-
ні угод, беручи за критерій порушення умов дійсності.
У зв'язку з цим слід виділити наступні склади недійсний-
них угод:
1) угодами з вадами в суб'єкті;
2) угоди з пороками форми;
3) операції з пороками змісту;
4) угоди з пороками волі.
Поряд з окремими складами недійсних угод закон
формулює загальну норму, за якою недійсною є-
ється будь-яка угода, яка відповідає вимогам закону, або іншим
правовим актам. Невідповідність закону або іншому правовому акту
виражається в порушенні вимог, встановлених ними.
Наведу приклад.
Громадянин придбав будівельний матеріал у невідомого йому
водія автомобіля, однак згодом з'ясувалося, що води-
тель, не був власником цих матеріалів і розпорядився не
належним йому майном. З точки зору утворюють елементів
угоди порушення немає, оскільки водій дієздатний, угода була
- 29 -
виконана в момент вчинення, отже, пороку форми немає,
воля була виражена чітко і ясно, але з точки зору приписи
закону така операція недійсна, бо водій не був собс-
твенников матеріалів і не був уповноважений на їх відчуження. Така
угода визнається недійсною за ст 168 ЦК.
Правило цієї статті застосовуються до всіх операціях, нез-
відповідають вимогам закону або інших правових актів, за позов-
ком тих випадків, для яких ДК встановлює спеціальні
правила. Операція, яка не відповідає закону чи іншому право-
вому акту, незначна. З цього правила законом можуть передбачатися-
тися винятку. Так стаття 162 ЦК передбачає, що угода,
проста письмова форма якої недотримання, за загальним правилом,
дійсна і тут закон передбачає інші наслідки на-
рушення, а саме: неможливість в разі спору посилатися в підтем-
ня угоди та її умов на показання свідків.
Угоди з вадами в суб'єкті слід поділяти на дві
групи. Перша пов'язана з недієздатністю громадян, а друга - зі
спеціальної правоздатністю юридичних осіб або статусом їх
органів. Роздільний аналіз операцій, що здійснюються громадянами та юри-
дичні особами, обумовлений характером скоєних дій.
Угода як вольовий акт вимагає наявності дієздатності у особи, її
коїть. Оскільки дієздатність юридичної особи нераз-
переглядаються пов'язана з його правоздатністю, то склади недійсний-
них операцій, заснованих на повному або частковому відсутності деесп-
можності, не можуть бути застосовані до юридичних осіб. З іншого
боку, при визначенні кола недійсних угод з вадами
в суб'єкт належить враховувати, що правоздатність юридичних
осіб, на відміну від правоздатності громадян, може бути не загальної,
- 30 -
а спеціальною. Недійсність угод, учасниками яких є при-
ляють громадяни, грунтується на тих же умовах, що й загальні
правила про виникнення дієздатності, а саме на таких крите-
ях, як вік і психічне ставлення до здійснюваних дійсності
ям. За цими критеріями законом сформульовані наступні склади
недійсних угод:
а) операції, що здійснюються громадянином, визнаним недієздатним-
вим (ст.171 ЦК).
За такими угодами дієздатна сторона зобов'язана, крім використан-
нання загальної вимоги по недійсних угодах, відшкодувати
іншій стороні реальний збиток, понесений в результаті укладення
недійсною угоди.
Такий обов'язок покладається на дієздатну сторону в слу-
чаї, якщо вона знала або повинна була знати про недієздатність дру-
гой боку.
Критерії, покладені в основу недійсності названих
угод, мають об'єктивний, незалежний від учасників операції ха-
рактер: вік або відбулося рішення суду про визнання грома-
данина недієздатним або обмежено дієздатним. У зв'язку з
цим важливо довести, що дієздатна сторона знала або повинна
була знати про факт недієздатності.
Отже, двостороння реституція застосовується до угоди,
досконалий недієздатною особою, незалежно від вини дієздатної
боку, а майнова відповідальність у формі відшкодування ре-
ального збитку - за наявності її вини.
Відповідно до ст. 29 ЦК визнання громадянина недеесп-
собни здійснюється судом, якщо він внаслідок психічного
розладу не може розуміти значення своїх дій або керів-
- 31 -
водити ними. Нікчемними є всі угоди, зроблені громадяни-
ном, визнаним недієздатним.
Наведу приклад.
Громадянин С. продав свою машину громадянину Н. Через некото-
рої час до суду звернулася дружина громадянина С. з позовом про визнання
купівлі-продажу машини недійсною. Суд задовольнив позовну
заяву громадянки С., так як з'ясувалося, що громадянин С. на
момент здійснення операції був визнаний недієздатним, а його дружина
є його опікуном. Крім того, суд зобов'язав громадянина Н. віз-
відшкодувати недієздатною стороні завдані збитки, тому що громадянин
Н. знав про те, що громадянин С. є недієздатним.
Суд в даному випадку застосував правила ст.171 ЦК, тому що угода
була здійснена особою, визнаною судом недієздатною. П.2 Ст.
171 передбачає, що угода досконала недієздатною особою
може бути визнаний судом дійсним, якщо в результаті її
вчинення цей громадянин отримав вигоду. Однак, суд має право ви-
нести таке рішення лише на підставі відповідної вимоги
опікуна недієздатного громадянина або на вимогу інших заін-
погодження із зацікавленими осіб, які мають право пред'являти позови про застосування
наслідків нікчемного правочину. Вигодою є не тільки отри-
ня будь-яких додаткових майнових благ недієздатним
особою, а й, отримання відповідних переданим матеріальних благ,
здатних задовольнити потреби цього громадянина.
б) угоди, скоєні неповнолітніми, котрі досягли 14
років, є нікчемними. Малолітні у віці від 6 до 14 років
вправі вчиняти дрібні побутові угоди, угоди, спрямовані на
отримання безоплатної вигоди, які не потребують нотаріального удос-
товеренія, або державної реєстрації, операції по распоряже-
- 32 -
нію засобами, наданими законними представниками або з
згоди останнього третьою особою для певної мети. Всі дру-
Гії угоди за неповнолітніх до 14 років, а також всі операції за
малолітніх, які не досягли 6 років, можуть здійснювати тільки їх закон-
ні представники. Угода, укладена малолітнім, може бути
визнана судом недійсною на вимогу його батьків, вуса-
новітелей або опікуна, якщо угода укладена до вигоди неповнолітні
нолетнего.
Прикладом може служити справа, яка розглядалася в рай-
суді г.Ельцая51я0.
У Єлецький суду звернувся громадянин Л. з позовом про визнання не-
дійсною угоди, укладеної неповнолітнім не досяг-
шим 14 років. 12-річний Іван (син позивача) продав свій велосипед
"Вимпел" 18-річному Сергію. Останній стверджував, що велосипед
був ним придбаний за участю старшого брата Івана 20-ти річного
Олександра. Суд зробив констатацію укладення недействітельнос-
ти угоди за ст. 172 ГК виходячи з самого факту укладання угоди
неповнолітнім, які досягли 14 років. А також зобов'язав сторони
повернути один одному все отримане.
в) угоди, вчинені неповнолітніми у віці старше
14 років. Дана стаття не поширюється на наступні випадки:
а) на угоди неповнолітнього у віці від 14 до 18 років,
вважається повністю дієздатним у разі вступу в шлюб.
(Ст.21) або емансипацією (ст.28 ЦК)
б) на ті види угод, які неповнолітні у віці
від 14 до 18 років можуть здійснювати самостійно відповідно до
___________________________
1 Архів єлецького міського суду г.Ельца 1996. справа N2-138
- 33 -
ст.26 ЦК.
Угоди, що здійснюються неповнолітніми у віці від 14 до
18 років є оспорімой. Підставою визнання угоди, вдосконалення-
шенной неповнолітнім, недійсною є, відсутність
письмової згоди законних представників на її вчинення.
Ст.176 ЦК передбачає недійсність угод, вдосконалення-
шеннимі особами, обмеженими судом у дієздатності. Це може
мати місце при наявності двох одночасно існуючих умов:
зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами
і в результаті цього сім'я опиняється в важкому матеріальному по-
положенні.
Обмежено дієздатний вправі здійснювати тільки дрібні б-
товие угоди. Здійснювати інші операції, а також одержувати заробіток,
пенсію та інші доходи та розпоряджатися ними він може тільки з зго-
ся призначеного йому піклувальника.
Під "розпорядженням" слід розуміти операції, спрямовані на
передачу майна іншим громадянам, які не є членом сім'ї
або юридичною особою.
Дія цієї статті не поширюється на угоди, за якими-
рим громадянин, обмежений у дієздатності, отримує яке-небудь
майно не представляючи замість свого. Форма згоди піклувальника
на проведення операції, обмежено дієздатним повинна соответс-
твовать формою, встановленою законом для здійснюваної операції. Позов
про визнання такої угоди недійсною може заявити тільки
піклувальник. Правочин, що вчиняється обмежено дієздатною особою
є оспорімой.
Законом передбачено два склади недійсних угод
юридичних осіб: угоди виходять за межі спеціальної Правосп-
- 34 -
можності юридичної особи (ст.173 ЦК), і угоди, звершення ор-
ганами юридичної особи з перевищенням їх повноважень (ст.174 ЦК).
У статтею 173 виділені два випадки виходу юридичної особи за пре-
дели його правоздатності:
а) угоди, які здійснені юридичною особою за межами
його спеціальної правоздатності;
б) угоди, зроблені юридичними особами, не мають
ліцензії на заняття відповідною діяльністю.
Перший випадок має місце тоді, коли цілі діяльності
юридичної особи визначено обмежені ним же в статуті чи дру-
гих установчих документах. Маються на увазі явно тільки юридичес-
Електричні особи, які володіють у відповідності зі ст.49 ЦК спільною пра-
воспособностью, тобто всі комерційні організації. за винятком
унітарних підприємств та інших видів організацій, передбачених
законом. Отже, мова йде про господарські товариства та
суспільствах, які можуть у своїх установчих документах передба-
чити обмеження, що забороняють їм здійснювати певні операції
(Напр., укладати угоди на біржі та ін.)
У другому випадку юридична особа вважається не мав ли-
цензии на зайняття відповідною діяльністю, якщо:
а) ліцензія не отримана ним;
б) відкликана органом, що її видав;
в) закінчився термін е дії.
У випадку, коли в момент вчинення правочину ліцензії у юриди-
зичної особи не було, але вона була отримана на момент розгляду
спору судом, угода мабуть, не повинна визнаватися недійсний-
ною.
Правила цієї статті поширюються на дво-і многосто-
- 35 -
ронніе угоди (договору), які можуть укладатися як між
юридичними особами, так і між юридичною особою і громадянином.
Угоди, здійснені юридичною особою, що виходять за межі пра-
воспособності, відносяться до числа оспорімих. Позов про визнання такої
угоди недійсною і застосування наслідків її нечинність-
ності можуть пред'явити саме юридична особа, його засновник
(Учасник) або державний орган, який здійснює контроль або
нагляд за діяльністю юридичної особи.
Підставою для визнання угоди недійсною, крім її
здійснення в протиріччя з цілями з цілями діяльності, визна-
ленно обмеженими в установчих документах, або без ліцензії
на заняття певної діяльністю, є доведеність фак-
та, що контрагент знав або свідомо повинен був знати про незаконне
ності угоди. Цей факт має доводити особа, яка пред'явила позов.
У ст.173 ГК йдеться про визнання недійсними зро-
лок, здійснених без спеціального дозволу (ліцензії) тільки
юридичної особи і тут слушно виникає запитання: "Яка
доля угоди, яка здійснена без ліцензії громадянином-припускає-
рінімателем? "Я вважаю, що угоди громадянина-підприємця,
вчинені без ліцензії, теж повинні визнаватися недійсний-
ними по ст.173 ЦК.
Такий висновок я роблю з аналізу п.3 ст. 23 ЦК, який гово-
рить про те, що до підприємницької діяльності громадян, здійсню-
нюють без утворення юридичної особи, відповідно
застосовуються правила цього кодексу, які регулюють діяль-
ність юридичних осіб, які є комерційними організація-
ми, якщо інше не випливає із закону, інших правових актів чи су-
щества правовідносини. Тобто п.3 ст.23 ЦК передбачає можли-
- 36 -
ність поширення на громадян-підприємців правил ДК, ре-
значених регулювати діяльність комерційних організацій.
У юридичній літературі є точка зору про те, що угоди
громадянина-підприємця, вчинені без ліцензії повинні приз-
нювалась недійсними за ст.168, як угоди, невідповідності-
щие закону або іншим правовим актам. Дане положення аргументуються-
ється тим, що по-перше, громадяни мають загальної правоздатна-
ністю і, по-друге, із суті правовідносини випливає немож-
можливість застосування п.3 ст.23 ГК.я51я0 З таким рішенням проблеми навряд
Чи можна погодитися, тому що у відповідності зі ст.49 ГК комер-
кі організації мають загальної правоздатністю (як і гражда-
не-підприємці) і я, не думаю, що з істоти правовідносини
випливає неможливість застосування п.3 ст.23 ЦК.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що до гражда-
нам-підприємцям, які здійснюють діяльність без ліцензії
може бути застосована ст.173 ЦК.
Закон до числа оспорімих угод відносить угоди вчинені
особою, повноваження якого обмежені (ст.174).
Тут можна виділити три підстави визнання недійсною
угоди, укладеної з перевищенням повноважень:
1. Перевищення громадянином повноважень, передбачених дого-
злодієм, а органом юридичної особи - повноважень, визначених його
установчими документами.
2. Неочевидність для іншої сторони факту порушення повноважень щодо захисту
чий, тому що з доручення, закону чи обстановки, у якій з-
_______________________________
1 Див Цивільне право / під ред. Ю.К. Толстого, А.П.Серге-
єва. - Санкт-Петербург, 1996. - С.234.
- 37 -
вершается угода, з ясністю випливає, що воно відбувається управо-
мочених особою.
3. Доведеність факту, що інша сторона знала або завідомо
повинна була знати про обмеження повноважень, передбачених до-
говіркою або установчими документами юридичної особи.
Я хочу докладніше зупинитися на угодах, скоєних юриди-
тичними особами з перевищенням повноважень, тому що тут є визна-
лені проблеми.
Як відомо, відповідно до п.3 ст. 53 ГК юридичні чи-
ца набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні
обов'язки, через свої органи, що діють відповідно до за-
коном та іншими правовими актами та установчими документами. Так,
наприклад, для акціонерного товариства таким органом є ге-
льний директор, який як свідчить п.2 ст.69 Федерального За-
кону "Про акціонерні товариства" я51я0 діє від імені суспільства без
довіреності, у т.ч. здійснюючи цивільно-правові угоди. Частина
з них може бути здійснена на підставі самостійного рішення
директора, а частина виключно після рішення загальних зборів
акціонерів або ради директорів. Наслідком угоди, здійснений-
ної з перевищенням директором повноважень (тобто угоди, не заснований-
ної на необхідному для конкретного випадку рішення ради директо-
рів або загальних зборів акціонерів) може бути підставою для
визнання її недійсною в судовому порядку.
Можливість і підставою для визнання угоди недійсний-
ної залежить від того, перевищені директором при її здійсненні
______________________
я51 я0Постановленіе Президії ВАС РФ від 26 березня 1996
N 7435/95 / Вісник ВАС. 1996. - N 7. - С.35.
- 38 -
повноваження, визначені законом та іншими правовим актом або толь-
до статутом товариства. При перевищенні повноважень, визначених за
коном або іншим правовим актом (напр., угода щодо відчуження иму-
щества суспільства вартістю понад 25% його активів, не заснована
на рішенні або в подальшому не схвалена рішенням одного з ор-
ганів управління суспільства у відповідності зі ст.79 ФЗ "Про акціо-
риство "), то угода може бути визнана нікчемною по
ст.168 ЦК. Якщо ж директором укладена угода в межах повно-
мочій, встановлених законом, однак при цьому перевищені повноважень щодо захисту
чия, визначені статутом товариства (напр., відбулося відчуження
майна вартістю 20% активів без відповідного рішення з-
вета директорів, тоді як статут товариства вимагає такого дозволу за
ня), дана угода, будучи оспорімой, може бути визнана судом
недійсною на підставі ст. 174 ЦК.
Як вказувалося вище, однією з підстав визнання угоди,
укладеної з перевищенням повноважень, є доведеність фак-
та, що інша сторона знала або свідомо повинна була знати про
обмеження повноважень, передбачених договором або установчих
вальними документами юридичної особи. По даній підставі су-
Дебні-арбітражною практикою сформульовано підходи в частині доку-
зиванія популярності відповідачу норм установчих документовя51я0.
Розглянувши матеріали справи по спору між АТЗТ "Х" і ТОВ "Z"
Президією Вищого Арбітражного суду встановлено наступне: між-
ду ТОВ "Z" та АТЗТ "Х" 26.08.94 р. укладено договір застави иму-
щества суспільства в забезпечення повернення кредиту, виданого банком
__________________________
1.Постанова Президії ВАС РФ від 26 березня 1996
N7435 / 95 Л. Вісник ВАС. 1996. N7.С.35.
- 39 -
яш1.9
"Q". Предметом застави було будівлю. Договір застави з боку
заставодавця підписаний головою правління АТЗТ "Х", дію-
щим, як зазначено в договорі, на підставі статуту. Таким чином,
на думку Президії ВАС РФ, з цього запису випливає, що інша
сторона, що бере участь в операції, повинна була ознайомитися з текстом
статуту товариства, щоб з'ясувати чи є у голови правл-
ня повноваження на укладення договору застави нерухомого імущест-
ва. Між тим, як видно зі статуту АТЗТ "Х" голова правл-
ня не наділений повноваженнями здійснювати такі операції. Тому пре-
зідіум ВАС РФ зробив висновки, що на підставі ст.174 ЦК даний
договір є недійсною угодою.
Таким чином, Вищий Арбітражний Суд РФ визначив, що за-
запис у договорі про те, що директор діє на підставі статуту
достатня для того, щоб вважати, що сторона за угодою повинна
була знати про межі повноважень органів юридичної особи, уста-
новлюється його статутом. При цьому позивач фактично звільняється
від необхідності доказування популярності норм статуту відповідачу.
Слід визнати, що даний підхід в значній мірі
посилює вимоги до учасника цивільного обороту при вдосконалення-
шении ними угод.
Дійсно, обачна сторона за договором тепер
повинна знати не тільки про встановлені законом повноважень особи,
представляє іншу сторону, а й ознайомитися з статутом конт-
рагента. Недотримання цієї вимоги цілком може призвести до
визнання договору недійсним і відповідним збитків. З
позовом про визнання угоди, укладеної особою, повноваження якого
обмежені, вправі звернутися особа, в інтересах якої встанов-
лени ограніченія.Последствіем визнання такої угоди нечинність-
тельной є двостороння реституція.
.
- 40 -
_2. Операції з пороками форми
яш1.9
Недійсність угод внаслідок вад форми угоди за-
висить від того, яка форма законом або угодою сторін для спів-
вершення тієї чи іншої угоди встановлена. Природно, що не
можливо уявити недотримання усної форми угоди. Закон свя-
зують недійсність тільки з письмовою формою угоди. Не-
дотримання простої письмової форми тягне недійсність
угоди лише у випадках, спеціально зазначених у законі (ст.339
ЦК) або в угоді сторін. Недотримання ж необхідної законом
нотаріальної форми, а також державної реєстрації угоди
завжди тягне за собою її недійсність. Така угода є нич-
тожной. Однак для деяких випадків передбачена можливість
уникнути недійсності зазначених угод (п.2 ст.165 ЦК).
Стосовно до порушення вимоги щодо форми мається на увазі ситу-
ація, коли угода до моменту виникнення питання про її недейс-
твітельності виконана (робота виконана), але сторона, виконавши-
шая угоду, звертається до суду за захистом своїх інтересів. У даному
випадку суд може задовольнити позов, визнавши угоду дійсності
ною. Таке рішення звільняє сторін від нотаріального удостове-
ренію угоди.
У відношенні угод, в яких одна із сторін ухиляється від
державної реєстрації рішення суду створює обов'язок про-
вапна реєстрацію відповідному органу, але за умови, що
угода укладена в належній формі.
Разом з визнанням дійсної незасвідчений у нотаріуса
угоди або винесення рішення, що зобов'язує зареєструвати сдел-
ку, на сторону, необгрунтовано відхилилася від нотаріального удос-
товеренія або державної реєстрації, може бути покладено
обов'язок відшкодувати завдані іншій стороні збитки.
.
- 41 -
_3. Угоди з вадами волі
яш2
Угоди з вадами волі можна підрозділити на угоди, вдосконалення-
рукції без внутрішньої волі на вчинення правочину, і операції в кото-
яких внутрішня воля сформувалася неправильно. Без внутрішньої
волі відбуваються угоди під впливом насильства, погрози, злоспрямовані-
ного угоди представника однієї сторони з другою стороною
(Стаття 179 ЦК), а так же громадянином, не здатним розуміти зна-
чення своїх дій або керувати ними (ст 177 ЦК), а також
угоди, зроблені під впливом помилки (ст 178 ГК).
Стаття 177 ЦК передбачає недійсність угод, зі-
фітосанітар громадянином, хоча і дієздатним, але які у мо-
мент здійснення операції у такому стані, коли він не був спосо-
бен розуміти значення у своїх дій або керувати ними.
Нездатність розуміти значення своїх дій або керівників-
дить ними повинна мати місце в момент, коли угода вважається со-
вершенном. При цьому не має значення конкретна причина, якою
викликана нездатність розуміти значення своїх дій або керів-
водити ними. Це можуть бути наркотики, нервове потрясіння, алко-
гольних сп'яніння, травма, хвороба. Позов до суду про визнання недейс-
твітельной угоди, укладеної громадянином нездатним розуміти
значень своїх дій або керувати ними, може пред'явити сам
цей громадянин, або особа чиї права, та охоронювані законом інте-
си порушені в результаті її здійснення.
Так, громадянка Л. видала довіреність громадянці С. на прода-
жу її квартири і покупку будинку в сільській місцевості. С. виконала
доручення, але через деякий час, Л. звернулася до суду з заяв-
ленням про визнання недійсним як договору доручення, так і
договору про продаж її квартири і купівлі їй будинки в сільській міс-
- 42 -
ності. Суд задовольнив позовні вимоги Л. про визнання заклю-
чинних договорів недійсними, тому що проведена у справі су-
Дебні-медична експертиза дала висновок, що Л. у момент
оформлення договору доручення, в силу свого стану, не пони-
мала значення своїх действійя51я0.
П. 2 ст.177 передбачає, що угода досконала гражда-
Ніномія згодом визнаним недієздатним, може бути визнана
судом недійсною за позовом його опікуна, якщо доведено, що в
момент здійснення операції громадянин не був здатний розуміти зна-
чення своїх дій або керувати імі.Прі цьому не має значен-
ня, що підставу недійсності виникло до призначення опе-
куна. На відміну від угод осіб, визнаних недієздатними вследс-
твіє душевної хвороби чи недоумства, угоди громадян хоча і деес-
пособности, але перебувають в момент їх вчинення в такому перебуваючи-
панії, що вони не могли розуміти значення своїх дій, не є-
ються нікчемними, т.е.недействітельнимі, а можуть бути оскаржені в
суді. Наслідком здійснення такої угоди є двостороння
рестітуція.Кроме того, сторона за угодою зобов'язана відшкодувати відповід-
повідає стороні реальний збиток, якщо буде доведено, що сто-
рона знала або повинна була знати про недієздатність іншої сторо-
ни або знаходженні її в такому стані, коли вона не могла поні-
мати значення своїх дій або керувати ними.
Стаття 178 передбачає недійсність угод, вдосконалення-
значили під впливом помилки.
Недійсність такої операції грунтується на тому, що ви-
тих у ній воля учасника неправильно склалася внаслідок
___________________________
1 Архів міського суду г.Ельца. 1996 Справа N 1-67.
- 43 -
омани, і тому операція тягне інші правові наслідки
для нього, ніж ті, які він насправді мав на увазі.
Тут має місце порок самої волі, її формування, наміри
суб'єкта, а не неузгодженість, не порок вираження волі. І я
думаю, що не можна не погодитися з висновком Новицького І.Б. про те,
що при омані можна говорити про порок волі, тому що "... Хоча
волевиявлення тут цілком відповідає волі особи, але сама по-
ля, саме внутрішнє рішення складається під впливом помилкового
вистави "я51я0.
Помилка є підставою визнання недійсними
угод як громадян, так і юридичних осіб. Проте юридичне
значення має не всяке оману, а лише суттєве. Під
таким ГК розуміє оману щодо природи правочину або
тотожність або таких якостей її предмета, які значно сни-
жають можливості його використання за призначенням. Істотне
оману має стосуватися головних елементів угоди. Наслідки
такої помилки або непереборні взагалі, або їх усунення
пов'язано для помиляється сторони зі значними витратами.
Помилка може торкатися природи угоди, наприклад, коли заб-
луждавшійся припускає, що він укладає договір купівлі-продажу,
а насправді укладено договір найму. Помилкою в тож-
дестве слід вважати оману в тотожності істотних умо-
вий угоди, без яких двостороння угода не може бути
визнана справжньою, состоявшейсяя52я0.
______________________
1 Новицький І.Б. Угоди. Позовна давність. М., 1954.С.103.
2 Ойгензіхт В.А. Воля та волевиявлення. Душанбе, 1983. С.212.
- 44 -
Неправильне уявлення має місце, наприклад, коли
підприємство набуває оцинковані труби з малою кількістю-
чеством цинку, внаслідок чого труби можна буде експлуатувати
значно коротший час, ніж розраховував покупателья51я0.
Дрібні помилки і незначні розбіжності між уявними
і дійсними наслідками угоди не можуть служити основани-
ем недійсності.
При вирішенні питання про суттєвість помилки з приводу
обставин, зазначених у ст.178, треба виходити з существеннос-
ти даної обставини для конкретної особи з урахуванням особ-
ності його стану, стану здоров'я, значення оспарівемой
операції і т.д., а якщо таких особливостей немає - з середніх предс-
тавленіе, що склалися щодо відповідних обставин.
У ДК особливо підкреслено, що оману в мотивах угоди не мають
істотного значення. Мотив угоди - це ті обставини, за
яким особа здійснює операцію. І оману в мотиві дійсності
тельно не можна розглядати як підставу для оскарження угоди,
це підривало б стійкість цивільного обороту і перешкоди-
вало необхідної захисту інтересів іншої сторони, яка була б
поставлена ​​в залежність від того, що не справдилися розрахунки, на-
рювання і бажання учасника угоди. Помилка в мотиві не може
мати правового значення і тому, що мотиви лежать поза угоди.
У судовій практиці часто зустрічаються справи про визнання сдел-
ки недійсною за ст.178 ГК. Наведу прімеря52я0.
___________________________
1 Постанова Президії ВАС РФ від 3 лютого 1996р. (Изв-
лікування) / / Вісник ВАС РФ. - 1996. - N10. - С.71.
2 Архів міського суду м. Ельца.1997. Справа N2-11.
- 45 -
Громадянка В. звернулася з позовом до суду про визнання договору
дарування квартири недійсним. Позивачка У вказала, що син
умовив її піти до нотаріальної контори і "вирішити питання з
квартирою ". Син ввів її в оману, оскільки В. хотіла зробити
заповіт на двох синів. У нотаріальній конторі їй нічого не
роз'яснили, і вона через неписьменність поставила під ним свій
подпісь.Данние факти знайшли підтвердження, і суд визнав договір
недійсним за ст.178 ГК.
Введення в оману необхідно відрізняти від обману, кото-
рий також є підставою визнання угоди недійсний.
Помилка має місце тоді, коли учасник угоди крім своєї
волі і волі іншого учасника складає собі неправильна думка
або залишається в невіданні щодо тих чи інших обставин,
мають для нього важливе значення, і під їх впливом вдосконалення-
щує угоду, яку він не скоїв, якби не помилявся. Але в
тому випадку, якщо учасник угоди бачить, що інший учасник Вира-
жает волю під впливом помилки, але не повідомляє йому справжнє
стан речей у своїх інтересах, угода буде вважатися вдосконалення-
шенной під впливом обману. Таким чином, введення в оману
ня-ненавмисне дію або бездіяльність учасника угоди.
Угода, укладена під впливом помилки, оспоріма. З позовом до
суд про визнання такої угоди недійсною вправі звернутися
сторона, яка помилялася. Наслідком такого-роду угоди
служить двостороння реституція. Якщо ж буде доведено вину від-
ветчіка в омані (наприклад, випадок, коли продавець не пові-
мив покупцеві про що мають істотне значення властивості пріоб-
здобуває речі, що породило оману), позивач має право вимагати
від відповідача відшкодування завданої йому реального ущерба.Еслі ж
- 46 -
це не вдалося встановити, ГК (п.2.ст.178) вважає за необхідне за-
можу захистити інтереси відповідача. Відповідно визнавши угоду недейс-
твітельной, суд покладає на позивача обов'язок відшкодувати відповідь-
Чику заподіяну реальний збиток, навіть у разі, коли оману
виникло з незалежних від позивача обставинам. Ст.179 ГК пре-
редбачає недійсність угод, укладених під впливом
обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника
однієї сторони з іншою чи важких обставин.
Дані угоди мають два спільних моменту, які дозволяють
об'єднати їх в одну статтю:
1) Потерпіла сторона у більшості цих угод позбавлена ​​мож-
можності вільно висловити свою волю і діяти в своїх інте-
ресах, що суперечить основним засадам цивільного законодав-
тва, відповідно до якого цивільні права набувають-
ся здійснюються громадянами та юридичними особами своєю волею і
у своїх інтересах.
2) Волеізявленіе потерпілого не відповідає його волі,
тому що за інших обставин угода укладена не була б зовсім
або здійснена на інших умовах.
Правила ст.179 застосовуються як громадянам, так і до юридичної особи, заснування
ким особам. Крім того, слід зазначити, що обман, погроза, насі-
ліє можуть виходити не тільки від сторони угоди, але і від інших
осіб, які діють в її інтересах. Під час укладання угоди під впливом-
ням обману на рішення потерпілого впливає неправильне
уявлення, яке виключає можливість щодо належного фор-
вання волі суб'єкта. Під впливом обману складається хибне
намір, приймається неправильне рішення, виникає порок по-
Чи, що приводить до помилкового волевиявленню. Обман може відносити-
- 47 -
ся до будь-якого елементу угоди, в тому числі і до мотивів її укладенні-
ня. Але необхідно щоб його вплив був суттєвим для Форми-
вання волі.
Наведу приклад угоди, укладеної під впливом обманая51я0.
ВАС РФ (див. дивись постанову ПВАС від 2 липня 1996р.
N94/96) скасував рішення суду нижчої інстанції за позовом АТЗТ до
клінічної лікарні про стягнення штрафних санкцій за прострочення
оплати підрядних робіт і направив справу на новий розгляд. Ос-
нованіе скасування послужив факт того, що судом 1я5ойя0 інстанції не
була дана оцінка заявою представника клініки про укладення до-
говірки під впливом обману і погроз, на підставі якого визиску-
валися санкції, у зв'язку з чим угода може бути визнана недейс-
твітельной на підставі ст. 179 ГК.
Як вказувалося вище, при обмані приєднується ще одне
обставина, а саме: умисне, навмисне створення помилкових
уявлень у контрагента або умисне, навмисне вико-
вання вже наявної в нього помилкового уявлення з метою спо
дення його до здійснення угоди, яку він без обману не здійснив
б. Обман може виражатися як у формі дії, так і у формі
бездіяльності.
Насильство теж являє собою безпосередній вплив
на волю. Взагалі під насильством розуміють заподіяння учаснику угоди
або особам близьким йому, фізичних або душевних страждань з метою
примусити до здійснення угоди.
Насильство має виражатися в незаконних діях, хоча і не-
обов'язково в кримінально-карних. Воно не повинно виходити безперерв-
________________________
1 Економіка і життя. - 1998.
- 48 -
сно від сторони в угоді, однак учасник угоди повинен знати про
застосованому насильстві і повинен свідомо це використовувати для по-
буждения до здійснення угоди.
Недійсною є угода, яка здійснена під впли-
яніем загрози.
Загроза - психічний вплив на волю особи за допомогою
заяв про заподіяння йому або його близьким фізичного або мо-
рального шкоди, якщо він не зробить операцію. Загроза впливає
на на психіку суб'єкта. І дія відбувається не стільки на
свідомість, скільки безпосередньо на волю шляхом застосування психи-
тичного примусу: під впливом страху суб'єкт виражає свою
волю, вибираючи менше з двох золя51я0. Неправильно говорити, що при
загрозу відсутня воля і є голе волевиявлення, взагалі не
виражає внутрішньої волі.
При загрозі, як і при насильстві примус діє на пси-
хіку суб'єкта. Суб'єкт приймає рішення, невідповідне його
істинним намірам. Але загроза відрізняється від насильства за наступними
ознаками:
а) загроза - це не реалізоване в дійсності наміри
ня заподіяти шкоду;
б) Загроза може виражатися як у можливості вчинення пра-
вомерних дій (повідомлення про злочинну діяльність особи, на-
ложении арешту на майно), так і в можливості вчинення неп-
равомерних дій (заподіяння шкоди життю і здоров'ю, пошкодження
ня або знищення особистого майна).
У літературі є точка зору про те, що не можна визнавати
_______________
1 Рабинович Н.В. Недійсність угод ... с.71.
- 49 -
угоду недійсною, якщо особа має право здійснити свою угро-
зу (наприклад загроза особи пред'явити чек про стягнення належної
йому суми з наступним зверненням стягнення на майно должни-
ка, якщо останній не погодиться продати його добровільно) я51я0.
З такою точкою зору навряд чи можна погодитися, тому що в подібному
випадку можна залишити без захисту, наприклад інтереси тих осіб, в
щодо яких необгрунтовано порушено кримінальну справу за по-
дозренію у вчиненні корисливого злочину і т.п. Та й у кожному
випадку тут воля особи буде формуватися під впливом погрози,
нехай навіть, якщо воно виражатиметься в можливості вчинення
правомірних дій.
Крім усього цього, слід зазначити, що для визнання
угоди недійсною внаслідок загрози необхідно, щоб загроза
була реальною, здійсненною і значущою. Ці моменти встановлюються
судом з урахуванням всіх обставин справи.
Кримінальний кодекс РФ 1996 року вперше передбачив кримінальну
відповідальність за примус до здійснення угоди або відмови від
її вчинення. Ст. 179 КК РФ Встановлює відповідальність за
примус до здійснення угоди або відмови від її здійснення під
загрозою застосування насильства, знищення або пошкодження чужого
майна, а так само поширення відомостей, які можуть при-
нитка істотну шкоду правам і законним інтересам потерпілого
або його близьких. Таким чином, крім того, що операція, вдосконалення-
______________________________
1 Див Цивільне право БРСР. - Мінськ, 1975. - Т.1. - С.147;
Радянське цивільне право. - М., 1986. - Т.1. - С.222; цивільного-
дещо право. / За редакцією Ю. К. Толстого, А. П. Сергєєва. Санкт-Пе-
тербург.
- 50 -
шенная під впливом обману, насильства, погрози, може бути визнана
недійсною за позовом потерпілого, загроза застосування насильства,
знищення або пошкодження майна потерпілого, а також фак-
тическое застосування насильства тягнуть за собою кримінальну відповідальність за
ст. 179 КК РФ. Даний злочин вчинене, тобто
особа примушує потерпілого до вчинення угоди чи до відмови від
її вчинення, бажає досягти цього, свідомо вдаючись до
дій, зазначених у ст. 179 КК.
"Зланомеренное угоду" передбачає, що підставою для
визнання угоди недійсною з цього обставині являє-
ся умисне угоду з метою завдати несприятливі пос-
ледствія або отримати будь-яку вигоду. При відсутності умислу у
представника застосовуються правила про договір доручення, а у разі по-
чаї перевищення ним повноважень - правила про скоєння угоди не уп-
равомочним особою. Для визнання недійсною кабальної угоди
необхідна наявність одночасно трьох ознак:
1) здійснення операції на вкрай невигідних умовах;
2) знаходження особи, що здійснює операцію, у важких об-
важких умовах;
3) особа здійснює операцію вимушено, тобто проти своєї волі.
Як приклад кабальної угоди наведу одне з судових
справ, пов'язаних з обміном житлових помещенійя51я0.
За протестом заступника Голови Верховного Суду України
Ростовський обласний суд визнав недійсною операцію з обме-
ну трикімнатної квартири, наймачем якої була гр-ка Ш., на
однокімнатну квартиру в тому ж будинку, де проживала сім'я Т. з
__________________________
1.Хозяйство і право. 1997. - N5. - С.155.
- 51 -
трьох осіб, за наступними обставинами: обмін відбувся в ію-
не, а в серпні Ш. звернулася до суду з позовом про визнання обміну
недійсним, вказавши, що зробила його внаслідок збігу
важких обставин: у травні після важкої хвороби помер її чоловік,
вона важко переживала його смерть, у зв'язку з чим була доставлена ​​в
лікарню з гострим порушенням мозкового кровообігу, а потім
проходила амбулаторне лікування.
За словами Ш., скориставшись цією обставиною, Т. і її
чоловік схилили її написати заяву про обмін квартири. Оформлення
обмінних документів, прописку і переїзд здійснив без її участі
чоловік Т.
Задовольняючи позов, суд вказав, що обмін на вкрай невигідних
для Ш. умовах був здійснений внаслідок збігу тяжких обставин-
нізацією, коли волю громадянина, хоча вона і відповідає його
дії, не можна розглядати як вільно склалася, посколь-
ку вона формується під впливом цих обставин.
Дані угоди можуть бути визнані недійсними за позовом
потерпілого наслідком недійсності таких угод є-
ється одностороння реституція. Крім того, інша сторона зобов'язана
відшкодувати потерпілій стороні реальний збиток.
.
- 52 -
_ 4. Угоди з вадами змісту.
Операції з пороками змісту визнаються недійсними
внаслідок розходження умов угоди до вимог закону і
інших правових актів. Серед окремих складів недійсних
угод з вадами змісту слід назвати угоди, що здійснюються
з явно суперечною основам правопорядку та моральності
(Ст.169 ЦК), а також мнимі й удавані угоди (ст.170 ЦК). Ос-
новамі правопорядку є встановлені законом гарантії здій-
ня суб'єктивних прав і забезпечення суворого виконання
юридичних обов'язків у цивільних правовідносинах. Наведу
приклад недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною
основам правопорядку: Банк в особі регіонального відділення на ос-
нованіі укладеного кредитного договору надав кредит ТОО.
В забезпечення повернення кредиту ТОО заклало банку магазин "Про-
дукти ", свідченням чого був укладений між ними дого-
злодій застави. До закінчення терміну дії договору застави ТОО (про-
продавець) і підприємство (покупець) за участю банку (залогодержа-
теля) уклали договір купівлі-продажу магазину "Продукти" з умо-
Вієм перерахування покупцем суми покупки на розрахункових рахунках
банку та ТОО. У випадку затримки платежу покупець зобов'язувався уп-
латіть заставодержателю штраф у розмірі 5% від вартості магазину
за кожен день прострочення. Однак на момент укладення зазначених
договорів застави та купівлі-продажу магазин "Продукти" перебував під
арештом за визначенням районного народного суду в якості запобіжного
щодо забезпечення позову громадянина К. до ТОВ.
Через деякий час банк звернувся до арбітражного суду з ви-
ком про стягнення з продавця заборгованості за договором купівлі-прода-
- 53 -
жи майна і штрафу за затримку перерахування заборгованості.
Задовольнивши позовні вимоги банку, суд нижчої інстанції
мотивував своє рішення тим, що ці вимоги засновані в дого-
вірної зобов'язання відповідача, що передбачає виконання в
користь позивача. Постановою ВАС від 17.12.96г.N3200/96 дане ре-
шення було скасовано, оскільки на момент укладення договорів за-
логу та купівлі-продажу магазин "Продукти" перебував під арештом і в
силу ст.134 ЦПК РРФСР не міг бути об'єктом цивільно-право-
вих угод.
Таким чином, договори застави та купівлі-продажу були призна-
ни недійсними за ст.169 ГК.Ст.169 передбачає, що не-
дійсною є також і угода вчинена з метою про-
тивної моральності.
Моральність - це склалося в суспільстві уявлення про
добро і зло справедливому і должномя51я0.
У даному випадку мова йде про суспільну моральність.
Що стосується здійснення угоди, укладеної з метою, проти-
ної основам правопорядку, то тут маються на увазі операції, підпадаючи-
ющие під категорію скоєних у протиріччі з публічним поряд-
ком у країні, з порушенням цивільно-правових норм-заборон, ви-
ють основи суспільних відносин.
Положення ст.169 про угоди скоєних з метою, суперечною
основам моральності, є нововведенням і, що мав на увазі
законодавець, сказати важко, так як публікацій з даного вопро-
су немає, та й судова практика теж відсутня.
______________________
1. Коментарі до ДК РФ. Частини перші (постатейний) / Під
ред. Садикова О.Н. - М., 1995. - С.37.
- 54 -
Швидше за все мова йде про угоди, які порушують саме
основні засади моральності, - це можуть бути угоди, що стосують-
ся сімейних відносин, пов'язаних з діяльністю сутенерів, сдел-
ки, спрямовані на обмеження майна громадян з національно-
му ознакою.
Мені здається, що законодавець мав цілковиту рацію, заборонивши
Федеральним Законом "Про трансплантацію органів і (або) тканин че-
ловека "я51я0 купівлю-продаж тканин і органів людини, а саме вилучення
парних органів у живого донора поставив у країні рамку умов
цього вилучення (cт.1, 11 зазначеного закону), так як подібні
угоди суперечать суспільної моральності.
Ст.169 ГК має на увазі не будь-яку угоду, невідповідну за-
кону, а тільки таку, яка здійснена з метою завідомо проти-
ної основам правопорядку і моральності. Вони не просто порушують
закон, а зазіхають на основи правопорядку чи моральності дер-
дарства і суспільства. Представляється, що в новому ЦК (ст.169) саме
назва угод повинно містити вказівку на те, що мова йде про
суспільної моральності і інтересах держави і обществая52я0.
Підставою для недійсності такого роду угоди служить
те, що особа діяла умисно. Наслідком здійснення такої
угоди є її нікчемність і стягнення в дохід РФ усього, що
отримано за угодою (один із способів недопущення реституції). Це
наслідок застосовується у разі, якщо сторонами угода виконана
___________________________
1.Ведомості з'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради
РФ. - 1993. - N2.
2. ГК РРФСР 1964 року ці угоди іменував як угоди, з-
фітосанітар з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
- 55 -
і вони умишленно.В випадку, якщо угода виконана однією стороною,
то з другої сторони стягується в дохід РФ все одержане нею і
всі причитавшееся з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
При відсутності умислу у сторони їй повертається виробленою
ве виконання, а отримане іншою стороною або причитавшееся
їй на відшкодування виконаного стягується в доход РФ.
Ст.170 ЦК передбачає недійсність мнимої та прит-
вірної угод. Стаття вводить поняття "уявної" і "удаваною"
угоди в сам текст статті, тоді як ст.5В ГК 64г. містить ці
терміни тільки в заголовку.
Уявною є угода, укладена лише про людське око, без наме-
ренію створити відповідні наслідки. У даних угодах має
місце тільки волевиявлення, в основі якого немає волі зробити
дану угоду інакше, як тільки для виду. Основною ознакою дан-
ної угоди є відсутність у сторін наміри створити право-
відносини, відповідні укладеним договором.
Уявною буде, наприклад, угода купівлі-продажу житлового будинку,
якщо цей будинок залишився у володінні продавця, а з обставин
справи видно, що сторони приследовать мета перешкодити обра-
щенію стягнення на будинок кредиторами боржника.
Дана угода незначна. Наслідком здійснення даних зро-
лок є двостороння реституція.
П.2я5 я0ст.170 передбачає недійсність удаваного
угоди.
Удавана угода є угода, яка укладена з метою
прикрити іншу угоду.
Удавана угода відбувається лише для виду з метою створити
в оточуючих неправильне уявлення про дійсні взаємо-
- 56 -
відносинах сторін по угоді.
Тут має місце волевиявлення, спрямоване на досягнення
певного правового результату, але в той же час сторони дого-
варіваются про інші правові наслідки, ніж ті, які СОГ-
ласно законом є результатом даного волевиявлення.
Прикладом удаваної угоди є отримали досить ши-
рокое поширення угоди купівлі-продажу автомашин, які
оформляються як передача в тимчасове безоплатне користування
або шляхом видачі довіреності. Це робиться зазвичай для того, що-
б уникнути необхідності платити належну за вчинення
угоди купівлі-продажу автомашини державне мито.
До угоди, яка прикривалася удаваною угодою і яку
сторони дійсно мали на увазі, застосовуються правила, відносячи-
щиеся до цієї оборудки. Це означає, що угода, укладена прит-
вірної з метою прикрити іншу угоду, до уваги не береться,
визнається нікчемним.
У цьому випадку угода здачі в безоплатне користування бу-
дет визнана недійсною, а до відносин сторін будуть застосовуватися
няться норми про купівлю-продаж.
Прикривається угода може бути дійсною, але частіше за все
дана угода є незаконною.
.
- 57 -
я2ГЛАВА III.ПРОЦЕССУАЛЬНИЕ ОСОБЛИВОСТІ І ПРАВОВІ НАСЛІДКИ
я2ПРІЗНАНІЯ УГОД НЕДІЙСНИМИ
Визнання угод недійсними має свої процесуальні
особливості. Так вимога про визнання угоди недійсною
можуть пред'явити особи, зазначені у ст. 171-179 ЦК.
Звернення до суду з вимогою про визнання заперечної угоди
недійсною і про застосування наслідків недійсного
угоди, як оспорімой, так і незначною, може бути здійснено в
межах строку позовної давності. Оспоримая угода може бути
визнана судом недійсною протягом одного року з дня,
коли особа дізналася або повинна була дізнатися про обставини, яв-
ляющих підставою недійсності правочину. Це загальний порядок
початку перебігу строку позовної давності. Для угод, укладених
під впливом насильства або загрози, закон встановлює спеціальний
порядок обчислення строку позовної давності, її перебіг починається
з дня, коли припинилося дію насильства або загрози (п.2 ст.
181 ГК). Логіка законодавця цілком зрозуміла: оскільки насильство
або загроза зробили настільки сильний вплив, що призвели до укладенні-
нію угоди, то навряд чи можна розраховувати, що громадянин зважитися
оскаржити цю угоду в період, поки насильство чи загроза продовжують
свою дію. У межах того ж річного терміну може бути за-
явлено і вимога про застосування наслідків недійсності
оспорімой угоди. Відповідно до Федерального Закону "Про введе-
нии в дію частини першої ДК РФя51я0 включив до глави 9 "Операції"
перехідну норму для статей, які передбачають підстави і
________________________
я51я0. Прийнято Держ. Думою 21 жовтня 1994 року.
- 58 -
наслідки визнання угод недійсними (ст. 162, 165-180
ЦК). "Сенс цієї норми полягає в тому, що зазначені статті при-
змінюються до угод, вимоги про визнання недійсними і
наслідки недійсності яких розглядаються судом пос-
ле 1 січня 1995, незалежно від часу вчинення соответс-
ційних угод. Це означає, що вирішальне значення має момент
розгляду справи в суді, а не часу здійснення угоди.
Відповідно до п.1 ст.181 ГК термін позовної давності за тре-
мог про застосування наслідків недійсності нікчемного
операції складає десять років. Він починає текти з дня, коли на-
чалось виконання угоди однією зі сторін, а якщо сторони почали
виконувати угоду одночасно, то з дня, коли почалося це іс-
конання.
Визнання угод недійсними пов'язане з усуненням тих
майнових наслідків, які виникли в результаті їх вико-
ня. Ст.167 / ГК закріплює загальні положення про наслідки
недійсності правочину. Згідно з цією статтею угода не вле-
чет юридичних наслідків крім тих, які пов'язані з її не-
дійсністю, і угода вважається недійсною не з мо-
мента встановлення або визнання цього факту судом, а з моменту
її вчинення. Тому правові наслідки даної угоди примі-
совуються до дій учасників угоди, зробленим з моменту її
вчинення до винесення судом відповідного рішення, і можуть
поширюватися на дії, які ще не проведені одним з
учасників угоди.
Закон робить виняток для оспорімой угоди, (п.3 ст.167
ЦК):, якщо зі змісту оспорімой угоди випливає, що вона може
бути припинена лише на майбутнє. Суд, виносячи рішення про її
- 59 -
недійсності, припиняє її дію на майбутній час. У
Відповідно до ГК можна виділити 4 групи правових наслідків:
1). Загальним правилом є повернення сторін у той майнові
ве становище, яке мало місце до виконання недійсною
угоди. Кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все
отримане за недійсною угоди. Таке повернення сторін у
початкове положення називається двосторонньої реституцією.
2). Наслідком недійсності угод є також
одностороння реституція, за якої одна зі сторін повертає
отримане нею за угодою іншій стороні, а та передає всі, що
отримала або повинна була отримати по угоді, у дохід РФ.
3). ДК як одного з наслідків недійсності
угод передбачає недопущення реституції.
Недопущення реституції означає, що все, що обидві сторони
отримали або повинні були отримати по угоді, стягується в доход
РФ.
Відмінності між наслідками можна проілюструвати на при-
мірою купівлі-продажу земельної ділянки з порушенням встановлених
вимог. При застосуванні двосторонньої реституції продавець по-
лучает назад земельну ділянку, але повертає покупцеві напів-
ченную за ділянку суму. При односторонній реституції у випадках,
коли підставою визнання угоди недійсною послужили неп-
равильне дії продавця, останній повертає покупцеві уп-
лаченние за землю гроші, а покупець передає в дохід РФ зе-
земельної ділянки, у. Нарешті, якщо за обставинами справи виключає-
ся реституція для обох сторін, продавець передає в дохід РФ
гроші, які вже встиг отримати, а покупець - набутий
їм земельну ділянку (якщо він за нього не розрахувався, то і залишати-
- 60 -
шуюся до оплати суму) до бюджету РФ.
Незважаючи на те, що ГК (ст.167) передбачає три загальні
наслідки недійсності правочинів, застосовуються і спеціальні
у вигляді покладення обов'язку відшкодувати збитки, яких зазнала однієї
зі сторін внаслідок укладення та виконання недійсною
угоди. Відшкодування збитків як правовий наслідок нечинність-
ності угоди передбачається лише спеціальними нормами (ст.
171, 178, 179 ЦК України). Рішення суду про те, яке з перелічених
наслідків має супроводжувати визнання угоди недійсний-
ної залежить в кінцевому підсумку від того, яке з вимог закону
виявилося порушеним. Ст. 180 ГК передбачає наслідки не-
дійсності частини угод. Частина угоди - це одне або ніс-
колько її умов, без яких угода вважається совершеннойя51я0.
Ст.180 ЦК містить загальну презумпцію, в силу якої недейс-
твітельность частини угоди сама по собі не перешкоджає визнанню
дійсності угоди в цілому. У цьому сенсі недійсність
частини угоди "ісцеліма". Так, недотримання встановленої форми
угоди за умовами угоди (наприклад, про заставу), є ос-
нованіе недійсності цієї частини угоди при збереженні ос-
ментальною частини. Однак при цьому необхідно мати на увазі, що під
всіх таких випадках "зцілення" може відбуватися лише шляхом позов-
чення з угоди недійсної умови, але не його заміни. За
цієї причини, якщо немає підстави припускати, що угода могла
б бути укладена і без такого недійсного умови, можл-
дружин лише один варіант: недійсність всієї угоди.
_________________________
1.Комментаріі до ГК за редакцією Садикова О.Н. - С.87.
.
- 61 -
я2ЗАКЛЮЧЕНІЕ
На підставі вищевикладеного мною зроблені наступні висновки:
1). Вважаю за доцільне закріпити в ЦК РФ наступне поня-
тя угоди: угода - є я_правомерноея. тобто дозволене законом
вольова дія, що здійснюється громадянами та юридичними особами,
спрямовані на встановлення зміни або припинення цивільного-
ких прав і обов'язків.
2). На мою думку, немає необхідності розглядати реєстрацію
угод як одну зі стадій укладення угод. На мій погляд, ре-
єстрації угод слід розглядати як вимогу до законнос-
ти здійснюваної операції.
3). На мою думку, необхідно класифікувати не умови недейс-
твітельності угод, а виділяти окремі види недійсних
угод. Тому необхідно виділити наступні групи нечинність-
ності угод:
Перший вид недійсних угод складають угоди з поро-
ками у суб'єкта.
Другий вид недійсних угод складають угоди з поро-
ками форми.
Третій вид недійсних угод складають угоди з поро-
ками форми.
Четвертий вид недійсних угод складають угоди з
вадами волі.
4). Вважаю, що слід уточнити назву статті 189 ЦК. Воно
має звучати так: недійсність угоди, укладеної з
метою, противної основам правопорядку і громадської моральності
ності.
- 62 -
5). Аналіз нового ЦК дозволяє виділити 4 групи правових
наслідків визнання недійсності угод, а не 3, як при-
нято в юридичній літературі. А саме:
двостороння реституція;
одностороння реституція;
недопущення реституції;
відшкодування збитків (в якості додаткового право-
вого наслідки).
6). Вважаю, що тема "Недійсність угод" потребує
більш детальної регламентації, тому що немає теоретичних розробок
по даній темі, а статей, які стосуються даної теми практично
немає.
7). Крім усього іншого, вимагається приведення практики в
відповідність до чинного законодавства.
У роботі були зроблені і деякі інші висновки та пропозиції.
.
- 63 -
2НОРМАТІВНИЙ МАТЕРІАЛ І СУДОВА ПРАКТИКА.
1. Конституція Російської Федерації. - М., 1995. - 61 с.
2.Гражданскій кодекс Російської Федерації. - М., 1995.-176с.
3. Цивільний кодекс РРФСР. - М., 1979. - 124 с.
4. Сімейний кодекс Російської Федерації / / Ріс. газ. - 1996.
- 27 січня
5. Кримінальний кодекс Російської Федерації - М., 1996. 188 с.
6. Про тансплантаціі органів і (або) тканин людини: Феде-
ральний закон від 22 грудня 1992 р. / / Відомості З'їзду народних
депутатів і Верховної Ради Російської Федерації. - 1993 .- N2. -
Ст.62.
7. Про судову систему в Російській Федерації: Федеральний
закон від 23 жовтня 1996 р. / / Ріс. газ. - 1997. - 6 січня.
8. Про порядок опублікування і набрання чинності актами Пре-
дента Російської Федерації та Уряду Російської Федерації:
Указ Президента Російської Федерації від 26 березня 1991 р. / / Соб-
рание актів Російської Федерації. - 1992. - N1 - Ст.1 1993. - N17
ст. - 1453.
9. Про нормативні акти центральних органів державного
управління Російської Федерації: Указ Президента Російської Феде-
рації від 21 січня 1993 р. / / Збори актів Російської Федерації
- 1993. - N4 - Ст.301.
10. Положення про ліцензування окремих видів діяльності:
Затверджено Постановою Уряду Російської Федерації від
24 грудня 1994 N1418 / / Збори Законодавства Російської
Федерації. - 1995. - N1. - Ст.69.
11. Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини пер-
- 64 -
вої Цивільного кодексу Російської Федерації: Постанова Пле-
Нума Верховного Суду Російської Федерації і Пленуму Вищого Ар-
арбітражного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. / / Бюллов-
тінь Верховного Суду Російської Федерації. - 1996. - N9. - Ст.6.
12. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду Рос-
кої Федерації від 26 березня 1996 N7435/95 / / Вісник Вищого
Арбітражного Суду РФ - 1996 р. - N7. - С.35.
13. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду РФ від
1 жовтня 1996 N 1129/96 (витяги) / / Вісник Вищого Ар-
арбітражного Суду РФ. - 1997. - N1. - С.62-63.
14. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду РФ від
12 листопада 1996 N2808/96 (витяги) / / Вісник Вищого Арбіт-
Ражнів Суду РФ. - 1997. - N2. - С.46-47.
15. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду РФ від
3 лютого 1996 N1373/96 (витяги) / / Вісник Вищого Ар-
арбітражного Суду РФ. - 1997. - N1. - С.71.
16. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду РФ від
17 березня 1996 N1294/96 / / Вісник Вищого Арбітражного Суду
РФ. - 1996. - N6. - С.52.
17. Постанова Президії Вищої Арбітражного Суду РФ від
23 липня 1996 N3782/96 / / Вісник Вищого Арбітражного Суду РФ.
- 1996. - N9. - С.63.
18. Архів міського суду м. Єльця Липецької області за
1995-1998 рр..
19. Архів районного суду м. Єльця Липецької області за
1995-1998 рр..
- 65 -
2СПЕЦІАЛЬНАЯ ЛІТЕРАТУРА
1. Цивільне право БРСР. - Т.1 - Мінськ, 1975. - 437 с.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації. Коментар годину-
ти першою. Редакція журналу "Господарство і право". Фірма "Спарк". -
М., 1995. - 597 с.
3. Цивільне право. У 2-х томах. Підручник під ред. Суханова
Е.А. - Т.1. - М., 1993. - 384 с.
4. Цивільне право Росії. Курс лекцій. Частина перша / Під
ред. Садикова О.Н. - М., 1996. - 304 с.
5. Цивільне право / Под ред. Толстого Ю.К., Сергєєва А.П.
Санкт-Петербург, 1996. - 552 с.
6. Цивільне право. Словник довідник / За ред. Тихому-
рова М. - М. 1996. - 575с.
7. Іоффе О.С. Обов'язкове право. - М., 1975. - 880 с.
8. Іоффе О.С. Розвиток цивілістичної думки в СРСР (частина
II). - ЛДУ, 1978. - 172 с.
9. Іоффе О.С. Радянське цивільне право. Курс лекцій. -
ЛДУ, 1958. - 415 с.
10. Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації.
Частини першої (постатейний) / Відповідальний ред. Садиков О.Н. -
М., 1995. - 448 с.
11. Коментар до Цивільного кодексу. Новий Цивільний
кодекс Російської Федерації. Короткий науково-практичний коментар-
тарій / Відповідальні ред. Ганеев В.М., Зінченко С.А., Лукьянцев
А.А. - Ростов-на-Дону, 1995. - 373 с.
12. Коментар до Кримінального кодексу Російської Федерації /
Під ред. Наумова А.В. - М., 1996. - 823 с.
13. Новицький І.Б. Римське право. - М., 1995. - 245 с.
- 66 -
яш1.8
14. Новицький І.Б. Угоди. Позовна давність. - М., 1954. -
209 с.
15. Оргензіхт В.А. Воля та волевиявлення. - Душанбе, 1983. -
395 с.
16. Підприємницьке право. Курс лекцій / За ред. Клейн
Н.І. - М., 1993. - 480 с.
17. Рабинович Н.В. Недійсність угод і її последс-
твія. - ЛДУ, 1960. - 247 с.
18. Романенков Н.С. Угоди і ринок. Поради юриста. / / Тема-
тичний випуск. - М., 1994. - С. 6-9.
19. Світланиних С.Р. Удавані угоди. / / Економіка і життя. -
1996. - N49.
20. Угоди. Поняття, види і форми (коментар до нового
Цивільного кодексу Російської Федерації). Правові норми про
підприємництві. / / Бюлетень. - М., 1995. - N2. - С. 66-83.
21. Радянське цивільне право. Частина 1. - М., 1986.-354 с.
22. Радянське цивільне право. Частина перша. Друге видан-
ня / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкіна О.О. - Київ, 1983. - 318 с.
23. Радянське цивільне право: Підручник / За ред. КРАСАН-
Чікова О.А. - Т.1. - М., 1967. - 415 с.
24. Радянське цивільне право. / Отв.ред. Садиков О.Н. -
М., 1983. - 464 с.
25. Циганов Е. Суд позаду, але проблеми залишилися. / / Економ-
ка і життя. - 1996. - N18.
26. Шахматов В.П. Склади протиправних угод і обумовлюються
лені ними наслідки. - Томськ, 1967. - 289 с.
27. Ейдінова Е.Б. Угоди в нотаріальної та судової практи-
ке .- М., 1981. - 118 с.
28. Економіко-правовий бюлетень АКДИ / / Економіка і життя.
Тематичний випуск. - М., 1993. - N27. - С.35-40.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Диплом
196.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Недійсність угод
Недійсність угод 2
Недійсність угод у цивільному праві
Основні положення угод Республіки Білорусь з питань хаті
Основні положення угод Республіки Білорусь з питань уникнення подвійного оподаткування
Загальні вимоги при укладанні угод договорів про забезпечення виконання зобов`язань
Загальні положення криміналістики
Загальні положення проектування
Загальні положення про хабарництво
© Усі права захищені
написати до нас