УЗБЕСКІЙ ДЕРЖАВНИЙ
ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Зміст
1. Поняття - спорт
2. Тренування в дитячому та юнацькому віці
3. Моделювання спортивної діяльності юних спортсменів
Введення
Шкільний вік, період життя і розвитку дітей, охоплюваний часом навчання в загальноосвітніх установах. Цей період тривалістю 10-11 років підрозділяється на 3 вікових етапи: молодший шкільний вік (з 6-7 до 11 років), підлітковий вік (11-12 до 14-15 років) і вік ранньої юності (з 15 до 18 років). На останньому етапі завершується навчання у професійно-технічному училищі, в академічному ліцеї або в іншому середньому навчальному закладі, де завершується також і загальна освіта
Виховання здорового покоління є одним з пріоритетних напрямів державної політики в Узбекистані.
У роки незалежності дитячий спорт в Узбекистані знайшов масовий характер, розвивається як складова частина молодіжної політики та Національної програми з підготовки кадрів. У країні традиційно проводяться спортивні ігри «Умід ніхолларі» - серед учнів шкіл, «Баркамол авлод» - серед молоді академічних ліцеїв і професійних коледжів, а також «Універсіада» - серед студентів вищих навчальних закладів. Вони охоплюють усю молодь і служать важливим фактором оздоровлення генофонду нації, формування у дітей міцної волі, стійкості, віри в себе і багатьох інших позитивних якостей.
Створення відповідно до Указу Президента Республіки Узбекистан в 2002 р. Фонду розвитку дитячого спорту послужило важливим кроком на шляху розвитку дитячого спорту. З 2004 р. Фонд включений в структуру Міністерства народної освіти РУ.
Фонд виступає в якості ефективного механізму реалізації цілей і завдань в галузі дитячого спорту.
Основні завдання фонду - сприяння здійсненню державної політики в галузі розвитку фізичного виховання і спорту серед дітей, пробудження інтересу до спорту у підростаючого покоління, захист молоді від різних шкідливих впливів, виховання її в дусі патріотизму.
На фонд покладено завдання з формування матеріальної бази дитячого фізичного виховання і спорту, створення, особливо в сільській місцевості, дитячих спортивних комплексів, сприяння у забезпеченні їх сучасним спортивним обладнанням та інвентарем. За час, що минув після утворення фонду, на місцях побудовані і здані в експлуатацію близько 215 нових спортивних споруд, в тому числі понад 70 - у загальноосвітніх школах. Крім того, проведено реконструкцію більше 170 будівель. Крім того, спонсорською допомогою фермерів і підприємців в цілому по республіці побудовані за спеціальними проектами і здано в експлуатацію 27 дитячих спортивних споруд. Примітно, що більшість нових спортивних споруд зводиться в сільській місцевості. Зокрема, тільки в 2005 р. 85 відсотків зданих в експлуатацію спортивних комплексів припадає на село.
Важливе місце приділяється впровадженню сучасних форм і методів фізичного виховання дітей. На сьогоднішній день у системі Міністерства народної освіти працює понад 23 тис. викладачів фізкультури. Значна увага приділяється питанням підвищення їх кваліфікації та перепідготовки у провідних наукових центрах та інститутах країни. Створені і впроваджуються в практику розроблені на основі сучасних вимог державні освітні стандарти і відповідно до навчальних планів - навчальні посібники з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл.
У віддалених районах, особливо в сільській місцевості з ініціативи фонду проводяться практичні семінари за участю викладачів фізкультури, тренерів, ветеранів спорту, представників державних і недержавних організацій. Фонд детально вивчає виявлені недоліки та проблеми і визначає шляхи їх усунення.
Для організації змістовного та цікавого проведення вільного часу школярів створені необхідні умови. Кількість дітей, що регулярно займаються спортом, постійно зростає. Зараз їх 2 міл. 423 тис., або 36,4 відсотка від всіх школярів.
Ефективно організована діяльність близько 400 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, підвідомчих Міністерству народної освіти. Вони забезпечені кваліфікованими тренерами, збільшено число спортивних секцій та зайнятих у яких школярів.
Республіканськими спонсорами в 2006 р. виділено коштів Фонду розвитку дитячого спорту на суму 12,5 мільярда сумів, територіальними спонсорами - 9,6 мільярда сумів і в іноземній валюті - 1,5 мільйона доларів США. За доходами забезпечено виконання встановлених показників, крім трьох організацій-спонсорів.
Благородна робота з метою виховання гармонійно розвиненої покоління, почала приносити результати. Подальша її активізація є важливим завданням держави, а також інших недержавних організацій.
1. Поняття - спорт
Спортом прийнято називати ту діяльність, яка історично виділилася і формувалася (переважно в сфері фізичної культури) у вигляді змагань, безпосередньо спрямованих на демонстрацію досягнень у ній, ставши уніфікованим способом виявлення, порівняння і об'єктивної оцінки визначення людських можливостей: сил, здібностей, вміння майстерно використовувати їх для досягнення змагальної мети. У широкому сенсі спеціальні заняття спортом це власне змагальна діяльність, спеціальна підготовка до неї, а також специфічні міжлюдські стосунки та поведінкові норми, що складаються на основі цієї діяльності. Спорт надзвичайно дієвий засіб фізичного виховання, що дозволяє в максимальному ступені виявити функціональні можливості організму і багаторазово збільшити їх, сприяючи тим самим гармонійному розвитку, становленню і вдосконаленню особистості.
Залежно від особливостей предмета змагальної діяльності виділяють різні види спорту. Видом спорту називають деяку угруповання фактично різних змагальних дисциплін, традиційно розглядаються спільно, зокрема за ознакою спільності місця організації змагань.
Змагальний результат у більшості з них досягається на основі високоактивних рухових дій і тому у вирішальній мірі залежить від рівня розвитку рухових здібностей змагаються.
2. Тренування в дитячому та юнацькому віці
Спортивна підготовка спортсменів у цьому віці охоплює в себе IV етапу. Кожен етап спрямований на рішення строго визначено поставлених завдань. Етапи виглядають наступним чином:
Етап попередньої підготовки
Саме на цьому етапі у займаються формується стійкий інтерес до занять спортом, зміцнення свого здоров'я, придбання різнобічної фізичної підготовленості. На даному етапі займаються цікавляться технічною стороною різних видів спорту, для створення необхідного запасу навичок і вмінь для швидкого освоєння рухів. Етап триває не більше двох років і саме на цьому етапі відбувається вибір на користь того чи іншого виду спорту для подальших занять.
Етап початкової спортивної спеціалізації
Цей етап на основі різносторонньої фізичної підготовки використовує засоби і методи спеціальної фізичної підготовки. Спортсмен на даному етапі оволодіває основами техніки в обраному виді спорту, і освоює основи тактики. Починається придбання змагального досвіду. Завдання, які вирішуються на цьому етапі, це визначення спортивних здібностей і уточнення спортивної спеціалізації, якщо в останньому виникає потреба. Етап триває 2-3 роки.
Етап поглибленої тренування
Це етап поглибленої тренування в обраному виді спорту, і пов'язаний він із збільшенням обсягу як змагальних, так і тренувальних навантажень. На даному етапі превалює спеціальна фізична підготовка. Відбувається формування рухових навичок і вмінь, які відповідають вимогам високого рівня технічної підготовленості. На рівні цього етапу тактична підготовленість спортсмена повинна відповідати вимогам обраного виду спорту і вузької спеціалізації в даному виді спорту. Також триває придбання змагального досвіду. Етап також тривати 2-3 роки.
Етап спортивного вдосконалення
Цей етап спрямований на підвищення спеціальної підготовленості спортсмена. На цьому етапі яскраво збільшуються інтенсивність і обсяг тренувальних навантажень. Триває вдосконалення технічної сторони підготовленості спортсмена в умовах змагань, особливо пильна увага приділяється індивідуалізації спортсмена в будь-яких змагальних ситуаціях, що ж стосується тактичного ведення боротьби, то на цьому етапі підготовки спортсмен оволодіває тонкощами ведення спортивної боротьби у вузькому сенсі цього слова.
На даному етапі від спортсмена вимагають досить високих спортивних результатів, які дозволяють впевнено прогнозувати його подальший спортивний зростання. Частіше цей етап будують як чотирирічний цикл підготовки до найважливішого старту для будь-якого професійного спортсмена, Олімпійських ігор.
Підготовка спортивних резервів має важливе значення не тільки для професійного спорту, але й поряд з ним сприяє вирішенню завдань фізичного виховання дітей шкільного віку в загальноосвітніх навчальних закладах.
Вікові особливості спортсменів шкільного віку потребують особливого підходу до принципів спортивного тренування. По-перше, слід враховувати, що для юного спортсмена досягнення вищих результатів у більшості випадків виступає як досить віддалена мета. Саме в силу цього на ранніх етапах підготовки шкідливо і марно робити акцент на безпосередньому збільшенні змагального потенціалу спортсмена. Грамотніша підходити до тренувань з цих міркувань на більш пізніх термінах. Звичайно, не виключено що якщо застосовувати форсовані вузькоспеціалізовані навантаження спочатку, то вони можуть забезпечити тренується понад високі показники, ніж у тренованих які працюють з розрахунком на перспективу. Однак є і мінуси у такого тренування, так як приріст результатів надалі різко сповільнюється, і малоймовірно потрапляння цього спортсмена в збірну команду. Це виражається в тому, що далеко не всі юнаки, що яскраво виступають на першостях та різних стартах, настільки ж яскраво виступають, будучи дорослими спортсменами, коли, як, здавалося б, розквіт психічних і фізичних здібностей повинен лише посилювати перевагу.
Існує також поняття принцип поступовості і тенденції до граничних навантажень в «молодому» спорті. Цей принцип реалізується з акцентом на принцип поступовості, притому що, ударні навантаження мають менше застосування в порівнянні з тренуванням дорослих спортсменів. Тут важливо відзначити модель трирівневої підготовки спортсменів в юнацькому спорті. Ця модель є втіленням єдності поступовості і тенденції до граничних навантажень спортсменів. Її застосовують в багаторічному тренувальному процесі.
3. Моделювання спортивної діяльності юних спортсменів
Проблема підвищення ефективності системи управління підготовкою спортсменів вимагає повної відповідності засобів і методів тренування цілям, які встановлюються на всіх етапах багаторічного процесу спортивної підготовки. Дана проблема постійно перебуває в центрі уваги наукових досліджень, що проводяться в нашій країні і за кордоном. Одним із шляхів її вирішення - наукове моделювання різних факторів, що визначають спортивний успіх. У цьому випадку багаторічну тренування доцільно розглядати як єдиний процес підготовки новачка до рівня спортсмена високої кваліфікації і здійснювати його найбільш оптимальними шляхами, підпорядковуючи певним закономірностям.
Таким чином, була розроблена система управління підготовкою у спортивних єдиноборствах. Ця система охоплює практично всі сторони підготовки спортсмена в їх кількісному представленні і складається з трьох рівнів:
1 рівень - змагальна діяльність або змагальна модель;
2 рівень - основні сторони підготовки спортсмена або модель спортивної майстерності;
3 рівень - система організму або модель потенційних можливостей спортсмена.
Були проведені дослідження, які показали, що передчасна орієнтація на досягнення успіху в змаганнях призводить до невиправданого форсування результатів і це в свою чергу обмежує термін виступу спортсмена. Педагогічні спостереження також свідчать про те, що багато борців, підготовку яких форсували з метою досягнення максимальних результатів, передчасно досягали своєї межі, а потім невиправдано рано закінчували спортивну кар'єру.
У ранньому віці тренувальна діяльність повинна бути спрямована на розвиток організму спортсмена, саме тому доцільно визначити головною моделлю, модель потенційних можливостей організму визначають характер фізичного розвитку, так як у займаються в 13-16 років відбувається інтенсивний розвиток основних фізичних якостей, а саме сили, спритності , швидкості, гнучкості, витривалості. При цьому в спортивній боротьбі основну увагу слід приділяти техніко-тактичним діям при навчанні складним атакуючим діям, розмаїтості способів тактичної підготовки, комбінаційною сполученням. Потрібно звернути увагу на індивідуальні якості спортсмена з метою їх подальшого розвитку для становлення індивідуального почерку цього спортсмена.
Далі з 16 років превалює змагальна модель, яка досягає свого максимального значення в період 18-19 років. На перше місце потрапляє змагальна діяльність спортсмена.
Для визначення характеру динаміки моделей в трирівневій системі важливо встановити, на якому етапі необхідно приділяти більшу увагу відповідного рівня підготовки цілеспрямованого використання тренувальних засобів, тобто раціоналізація тренувального процесу полягає в об'єднанні цілей і методів тренування.
Висновок
У сучасному суспільстві спорт відіграє велику ідеологічну та економічне значення. Спортивний рух це соціальне течія, в руслі якого відбувається залучення до спорту, його поширення та розвиток у суспільстві та світовому співтоваристві. На сьогоднішній день спортивний рух це інтернаціональне і загальнолюдське рух і має глобальні масштаби, залучаючи до себе все більше людей. Разом з тим воно не втрачає рис національних культур і розвивається в залежності від особливостей тих чи інших суспільних формацій.
Підготовка фахівців для роботи зі спортсменами шкільного та дошкільного віку має важливе державне значення, оскільки висока кваліфікація кадрів саме в цій області і сприяє подальшому становленню молодої держави на міжнародній спортивній арені, адже в ранньому віці починається становлення і закладаються основи для подальшого розвитку та вдосконалення атлетів, які в подальшому стають суперзірками світового спорту прославляючи тим самим свою батьківщину. Що в свою чергу свідчить про економічну стабільність і сприятливій обстановці і достатньому рівні розвитку держави, національні кольори якого захищають атлети на міжнародних спортивних змаганнях.
Література
1. Матвєєв Л.П. «Теорія і методика фізичної культури» ст. 425-429.
2. Москва «фізкультура і спорт» 1991 рік.
3. Курс лекцій Узбецького Державного Інституту Фізичної Культури і Спорту кафедра Т.М.Ф.К. 2008 рік.
ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Зміст
1. Поняття - спорт
2. Тренування в дитячому та юнацькому віці
3. Моделювання спортивної діяльності юних спортсменів
Введення
Шкільний вік, період життя і розвитку дітей, охоплюваний часом навчання в загальноосвітніх установах. Цей період тривалістю 10-11 років підрозділяється на 3 вікових етапи: молодший шкільний вік (з 6-7 до 11 років), підлітковий вік (11-12 до 14-15 років) і вік ранньої юності (з 15 до 18 років). На останньому етапі завершується навчання у професійно-технічному училищі, в академічному ліцеї або в іншому середньому навчальному закладі, де завершується також і загальна освіта
Виховання здорового покоління є одним з пріоритетних напрямів державної політики в Узбекистані.
У роки незалежності дитячий спорт в Узбекистані знайшов масовий характер, розвивається як складова частина молодіжної політики та Національної програми з підготовки кадрів. У країні традиційно проводяться спортивні ігри «Умід ніхолларі» - серед учнів шкіл, «Баркамол авлод» - серед молоді академічних ліцеїв і професійних коледжів, а також «Універсіада» - серед студентів вищих навчальних закладів. Вони охоплюють усю молодь і служать важливим фактором оздоровлення генофонду нації, формування у дітей міцної волі, стійкості, віри в себе і багатьох інших позитивних якостей.
Створення відповідно до Указу Президента Республіки Узбекистан в 2002 р. Фонду розвитку дитячого спорту послужило важливим кроком на шляху розвитку дитячого спорту. З 2004 р. Фонд включений в структуру Міністерства народної освіти РУ.
Фонд виступає в якості ефективного механізму реалізації цілей і завдань в галузі дитячого спорту.
Основні завдання фонду - сприяння здійсненню державної політики в галузі розвитку фізичного виховання і спорту серед дітей, пробудження інтересу до спорту у підростаючого покоління, захист молоді від різних шкідливих впливів, виховання її в дусі патріотизму.
На фонд покладено завдання з формування матеріальної бази дитячого фізичного виховання і спорту, створення, особливо в сільській місцевості, дитячих спортивних комплексів, сприяння у забезпеченні їх сучасним спортивним обладнанням та інвентарем. За час, що минув після утворення фонду, на місцях побудовані і здані в експлуатацію близько 215 нових спортивних споруд, в тому числі понад 70 - у загальноосвітніх школах. Крім того, проведено реконструкцію більше 170 будівель. Крім того, спонсорською допомогою фермерів і підприємців в цілому по республіці побудовані за спеціальними проектами і здано в експлуатацію 27 дитячих спортивних споруд. Примітно, що більшість нових спортивних споруд зводиться в сільській місцевості. Зокрема, тільки в 2005 р. 85 відсотків зданих в експлуатацію спортивних комплексів припадає на село.
Важливе місце приділяється впровадженню сучасних форм і методів фізичного виховання дітей. На сьогоднішній день у системі Міністерства народної освіти працює понад 23 тис. викладачів фізкультури. Значна увага приділяється питанням підвищення їх кваліфікації та перепідготовки у провідних наукових центрах та інститутах країни. Створені і впроваджуються в практику розроблені на основі сучасних вимог державні освітні стандарти і відповідно до навчальних планів - навчальні посібники з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл.
У віддалених районах, особливо в сільській місцевості з ініціативи фонду проводяться практичні семінари за участю викладачів фізкультури, тренерів, ветеранів спорту, представників державних і недержавних організацій. Фонд детально вивчає виявлені недоліки та проблеми і визначає шляхи їх усунення.
Для організації змістовного та цікавого проведення вільного часу школярів створені необхідні умови. Кількість дітей, що регулярно займаються спортом, постійно зростає. Зараз їх 2 міл. 423 тис., або 36,4 відсотка від всіх школярів.
Ефективно організована діяльність близько 400 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, підвідомчих Міністерству народної освіти. Вони забезпечені кваліфікованими тренерами, збільшено число спортивних секцій та зайнятих у яких школярів.
Республіканськими спонсорами в 2006 р. виділено коштів Фонду розвитку дитячого спорту на суму 12,5 мільярда сумів, територіальними спонсорами - 9,6 мільярда сумів і в іноземній валюті - 1,5 мільйона доларів США. За доходами забезпечено виконання встановлених показників, крім трьох організацій-спонсорів.
Благородна робота з метою виховання гармонійно розвиненої покоління, почала приносити результати. Подальша її активізація є важливим завданням держави, а також інших недержавних організацій.
1. Поняття - спорт
Спортом прийнято називати ту діяльність, яка історично виділилася і формувалася (переважно в сфері фізичної культури) у вигляді змагань, безпосередньо спрямованих на демонстрацію досягнень у ній, ставши уніфікованим способом виявлення, порівняння і об'єктивної оцінки визначення людських можливостей: сил, здібностей, вміння майстерно використовувати їх для досягнення змагальної мети. У широкому сенсі спеціальні заняття спортом це власне змагальна діяльність, спеціальна підготовка до неї, а також специфічні міжлюдські стосунки та поведінкові норми, що складаються на основі цієї діяльності. Спорт надзвичайно дієвий засіб фізичного виховання, що дозволяє в максимальному ступені виявити функціональні можливості організму і багаторазово збільшити їх, сприяючи тим самим гармонійному розвитку, становленню і вдосконаленню особистості.
Залежно від особливостей предмета змагальної діяльності виділяють різні види спорту. Видом спорту називають деяку угруповання фактично різних змагальних дисциплін, традиційно розглядаються спільно, зокрема за ознакою спільності місця організації змагань.
Змагальний результат у більшості з них досягається на основі високоактивних рухових дій і тому у вирішальній мірі залежить від рівня розвитку рухових здібностей змагаються.
2. Тренування в дитячому та юнацькому віці
Спортивна підготовка спортсменів у цьому віці охоплює в себе IV етапу. Кожен етап спрямований на рішення строго визначено поставлених завдань. Етапи виглядають наступним чином:
Етап попередньої підготовки
Саме на цьому етапі у займаються формується стійкий інтерес до занять спортом, зміцнення свого здоров'я, придбання різнобічної фізичної підготовленості. На даному етапі займаються цікавляться технічною стороною різних видів спорту, для створення необхідного запасу навичок і вмінь для швидкого освоєння рухів. Етап триває не більше двох років і саме на цьому етапі відбувається вибір на користь того чи іншого виду спорту для подальших занять.
Етап початкової спортивної спеціалізації
Цей етап на основі різносторонньої фізичної підготовки використовує засоби і методи спеціальної фізичної підготовки. Спортсмен на даному етапі оволодіває основами техніки в обраному виді спорту, і освоює основи тактики. Починається придбання змагального досвіду. Завдання, які вирішуються на цьому етапі, це визначення спортивних здібностей і уточнення спортивної спеціалізації, якщо в останньому виникає потреба. Етап триває 2-3 роки.
Етап поглибленої тренування
Це етап поглибленої тренування в обраному виді спорту, і пов'язаний він із збільшенням обсягу як змагальних, так і тренувальних навантажень. На даному етапі превалює спеціальна фізична підготовка. Відбувається формування рухових навичок і вмінь, які відповідають вимогам високого рівня технічної підготовленості. На рівні цього етапу тактична підготовленість спортсмена повинна відповідати вимогам обраного виду спорту і вузької спеціалізації в даному виді спорту. Також триває придбання змагального досвіду. Етап також тривати 2-3 роки.
Етап спортивного вдосконалення
Цей етап спрямований на підвищення спеціальної підготовленості спортсмена. На цьому етапі яскраво збільшуються інтенсивність і обсяг тренувальних навантажень. Триває вдосконалення технічної сторони підготовленості спортсмена в умовах змагань, особливо пильна увага приділяється індивідуалізації спортсмена в будь-яких змагальних ситуаціях, що ж стосується тактичного ведення боротьби, то на цьому етапі підготовки спортсмен оволодіває тонкощами ведення спортивної боротьби у вузькому сенсі цього слова.
На даному етапі від спортсмена вимагають досить високих спортивних результатів, які дозволяють впевнено прогнозувати його подальший спортивний зростання. Частіше цей етап будують як чотирирічний цикл підготовки до найважливішого старту для будь-якого професійного спортсмена, Олімпійських ігор.
Підготовка спортивних резервів має важливе значення не тільки для професійного спорту, але й поряд з ним сприяє вирішенню завдань фізичного виховання дітей шкільного віку в загальноосвітніх навчальних закладах.
Вікові особливості спортсменів шкільного віку потребують особливого підходу до принципів спортивного тренування. По-перше, слід враховувати, що для юного спортсмена досягнення вищих результатів у більшості випадків виступає як досить віддалена мета. Саме в силу цього на ранніх етапах підготовки шкідливо і марно робити акцент на безпосередньому збільшенні змагального потенціалу спортсмена. Грамотніша підходити до тренувань з цих міркувань на більш пізніх термінах. Звичайно, не виключено що якщо застосовувати форсовані вузькоспеціалізовані навантаження спочатку, то вони можуть забезпечити тренується понад високі показники, ніж у тренованих які працюють з розрахунком на перспективу. Однак є і мінуси у такого тренування, так як приріст результатів надалі різко сповільнюється, і малоймовірно потрапляння цього спортсмена в збірну команду. Це виражається в тому, що далеко не всі юнаки, що яскраво виступають на першостях та різних стартах, настільки ж яскраво виступають, будучи дорослими спортсменами, коли, як, здавалося б, розквіт психічних і фізичних здібностей повинен лише посилювати перевагу.
Існує також поняття принцип поступовості і тенденції до граничних навантажень в «молодому» спорті. Цей принцип реалізується з акцентом на принцип поступовості, притому що, ударні навантаження мають менше застосування в порівнянні з тренуванням дорослих спортсменів. Тут важливо відзначити модель трирівневої підготовки спортсменів в юнацькому спорті. Ця модель є втіленням єдності поступовості і тенденції до граничних навантажень спортсменів. Її застосовують в багаторічному тренувальному процесі.
3. Моделювання спортивної діяльності юних спортсменів
Проблема підвищення ефективності системи управління підготовкою спортсменів вимагає повної відповідності засобів і методів тренування цілям, які встановлюються на всіх етапах багаторічного процесу спортивної підготовки. Дана проблема постійно перебуває в центрі уваги наукових досліджень, що проводяться в нашій країні і за кордоном. Одним із шляхів її вирішення - наукове моделювання різних факторів, що визначають спортивний успіх. У цьому випадку багаторічну тренування доцільно розглядати як єдиний процес підготовки новачка до рівня спортсмена високої кваліфікації і здійснювати його найбільш оптимальними шляхами, підпорядковуючи певним закономірностям.
Таким чином, була розроблена система управління підготовкою у спортивних єдиноборствах. Ця система охоплює практично всі сторони підготовки спортсмена в їх кількісному представленні і складається з трьох рівнів:
1 рівень - змагальна діяльність або змагальна модель;
2 рівень - основні сторони підготовки спортсмена або модель спортивної майстерності;
3 рівень - система організму або модель потенційних можливостей спортсмена.
Були проведені дослідження, які показали, що передчасна орієнтація на досягнення успіху в змаганнях призводить до невиправданого форсування результатів і це в свою чергу обмежує термін виступу спортсмена. Педагогічні спостереження також свідчать про те, що багато борців, підготовку яких форсували з метою досягнення максимальних результатів, передчасно досягали своєї межі, а потім невиправдано рано закінчували спортивну кар'єру.
У ранньому віці тренувальна діяльність повинна бути спрямована на розвиток організму спортсмена, саме тому доцільно визначити головною моделлю, модель потенційних можливостей організму визначають характер фізичного розвитку, так як у займаються в 13-16 років відбувається інтенсивний розвиток основних фізичних якостей, а саме сили, спритності , швидкості, гнучкості, витривалості. При цьому в спортивній боротьбі основну увагу слід приділяти техніко-тактичним діям при навчанні складним атакуючим діям, розмаїтості способів тактичної підготовки, комбінаційною сполученням. Потрібно звернути увагу на індивідуальні якості спортсмена з метою їх подальшого розвитку для становлення індивідуального почерку цього спортсмена.
Далі з 16 років превалює змагальна модель, яка досягає свого максимального значення в період 18-19 років. На перше місце потрапляє змагальна діяльність спортсмена.
Для визначення характеру динаміки моделей в трирівневій системі важливо встановити, на якому етапі необхідно приділяти більшу увагу відповідного рівня підготовки цілеспрямованого використання тренувальних засобів, тобто раціоналізація тренувального процесу полягає в об'єднанні цілей і методів тренування.
Висновок
У сучасному суспільстві спорт відіграє велику ідеологічну та економічне значення. Спортивний рух це соціальне течія, в руслі якого відбувається залучення до спорту, його поширення та розвиток у суспільстві та світовому співтоваристві. На сьогоднішній день спортивний рух це інтернаціональне і загальнолюдське рух і має глобальні масштаби, залучаючи до себе все більше людей. Разом з тим воно не втрачає рис національних культур і розвивається в залежності від особливостей тих чи інших суспільних формацій.
Підготовка фахівців для роботи зі спортсменами шкільного та дошкільного віку має важливе державне значення, оскільки висока кваліфікація кадрів саме в цій області і сприяє подальшому становленню молодої держави на міжнародній спортивній арені, адже в ранньому віці починається становлення і закладаються основи для подальшого розвитку та вдосконалення атлетів, які в подальшому стають суперзірками світового спорту прославляючи тим самим свою батьківщину. Що в свою чергу свідчить про економічну стабільність і сприятливій обстановці і достатньому рівні розвитку держави, національні кольори якого захищають атлети на міжнародних спортивних змаганнях.
Література
1. Матвєєв Л.П. «Теорія і методика фізичної культури» ст. 425-429.
2. Москва «фізкультура і спорт» 1991 рік.
3. Курс лекцій Узбецького Державного Інституту Фізичної Культури і Спорту кафедра Т.М.Ф.К. 2008 рік.