«Він кинувся до кущів і знайшов у них свою дружину»
Кефалі був сином бога Гермеса і дочки Кекропа Херсі. По всій Греції славився кефалі своєю чудовою красою, славився він і як невтомний мисливець, ще до сходу сонця, залишав він свій палац і дружину свою Прокріда і вирушав на полювання в гори Гимет. Одного разу побачила прекрасного Кефала розоперстая богиня зорі Еос, викрала його і понесла далеко від Афін, на самий край землі. Кефалі любив одну лише Прокріда, тільки про неї думав він, ім'я її не сходило з його вуст. Тужив він в розлуці з дружиною і благав богиню Еос відпустити його назад до Афін. Розгнівалася Еос і сказала Кефаль:
- Добре, повертайся до Прокріда, перестань скаржитися на долю! Коли-небудь ти пошкодуєш, що Прокріда - твоя дружина. Пошкодуєш навіть, що дізнався її!
Відпустила Еос Кефала. Прощаючись з ним, вона переконала його випробувати вірність дружини. Богиня змінила зовнішність Кефала, і він повернувся ніким не пізнаний до Афін. Хитрістю проник кефалі в свій будинок і застав дружину в глибокій печалі. І в смутку була прекрасна Прокріда. Кефалі заговорив з дружиною і довго намагався схилити її забути чоловіка, піти від нього і стати його дружиною. Не впізнала Прокріда чоловіка. Довго не хотіла вона й слухати незнайомця і все твердила:
- Одного лише Кефала люблю я і залишуся йому вірна. Де б він не був, живий він чи помер, я навік залишуся йому вірна!
Нарешті похитнув її багатими дарами кефалі, і вона вже була готова схилитися на його благання. Тоді, прийнявши свій справжній образ, вигукнув кефалі:
- Невірна! Я чоловік твій, кефалі! Сам я свідок твоєї невірності!
Ні слова не відповіла Прокріда чоловікові. Низько схиливши від сорому голову, покинула вона хату Кефала і пішла у вкриті лісом гори. Там стала вона супутницею богині Артеміди. Від богині отримала в подарунок Прокріда чудове списа, що завжди потрапляло в ціль і саме поверталося до кинув його, і собаку Лайлапа, від якої не міг врятуватися жоден дикий звір.
Недовго був у силах кефалі жити в розлуці з Прокріда. Він розшукав у лісах свою дружину і умовив її повернутися назад. Повернулася Прокріда до чоловіка, і довго жили вони щасливо. Своє чудове спис і собаку Лайлапа Прокріда подарувала чоловікові, який, як і колись, до світанку йшов на полювання. Один, без поводирів, полював кефалі, йому не потрібні були помічники, адже з ним був чудовий спис і Аайлап. Одного разу з раннього ранку охотившийся кефалі до полудня, коли настав палючий спека, став шукати захисту в тіні від спеки. Повільно йшов він і співав:
- Про солодка прохолода, прийди швидше до мене! Овей мою відкриту груди! Швидше наблизись до мене, прохолода, повна млості, і розвій пекучу спеку! Про небесна, ти - моя відрада, ти оживляєш і зміцнюєш мене! О, дай мені вдихнути твоє солодке подих!
Хтось із афінян почув спів Кефала і, не зрозумівши сенсу його пісні, сказав Прокріда, що чув, як чоловік її кличе в лісі якусь німфу Прохолоду. Засмутилася Прокріда. Вона вирішила, що кефалі вже не любить її, забув її з-за одною. Одного разу, коли кефалі був на полюванні, Прокріда потайки пішла в ліс і, сховавшись в зрослих густо кущах, стала чекати, коли прийде її чоловік. Ось показався серед дерев кефалі. Голосно співав він:
- Про повна ласки прохолода, прийди і прожени мою втому!
Раптом зупинився кефалі, йому почувся важке зітхання. Прислухався кефалі, але все тихо в лісі, не ворухнеться ні один листок в полуденній спеці. Знову заспівав він:
- Поспішай же до мене, бажана прохолода!
Тільки пролунали ці слова, як тихо зашелестіло щось у кущах. Кефалі, подумавши, що в них зник якийсь дикий звір, кинув у кущі не знає промаху спис. Голосно скрикнула Прокріда, уражена в груди. Дізнався її голос кефалі. Він кинувся до кущів і знайшов у них свою дружину. Вся груди її була залита кров'ю, смертельна була жахлива рана. Поспішає кефалі перев'язати рану, але все марно. Помирає Прокріда. Перед смертю сказала вона чоловікові:
- Про кефалі, я заклинаю тебе святістю наших шлюбних уз, богами Олімпу і підземними богами, до яких йду я тепер, я заклинаю тебе і моєю любов'ю, не дозволяй входити в наш будинок тієї, яку ти кликав зараз!
Зрозумів кефалі з слів вмираючої Прокріда, що ввело її в оману. Поспішає він пояснити Прокріда її помилку. Слабшає Прокріда, затуманились смертю її очі, ніжно посміхаючись Кефаль, померла вона на його руках.
Список літератури
Н.А. Кун. «Міфи Давньої Греції»