Місцевий бюджет. Податковий контроль та правопорушення в системі оподаткування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Контрольне завдання за курсом "Фінанси"

Роботу виконала Новохатько Лілія Вікторівна, Студентка 2-го курсу групи ЕКЗ-32, Спеціальність - маркетинг,

Міністерство освіти і науки України

НТУ «Харківський політехнічний інститут»

м. Харків,

2004р.

Введення.

Новий етап формування ринкової економіки України визначено Конституцією, що виділила три якісно нових ланки у складі бюджетної системи країни - державний, регіональні та місцеві бюджети, кожне з яких є самостійним.

Практика формування та виконання місцевих бюджетів має свою специфіку, відмінні риси і проблеми.

Традиційно до місцевих бюджетів ставилися: районні, міські, сільські та селищні бюджети, районні бюджети в містах. Місцеві бюджети здійснюють важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку регіону, забезпечуючи фінансування основної мережі дошкільних установ, шкіл, медичних і соціальних установ.

За поняттям місцеві бюджети ховається величезна кількість не тільки наукових, але і практичних проблем висунутих самим життям. Перш за все, необхідність дослідження ролі місцевого бюджету в соціально-економічному розвитку регіону зумовлена ​​здійсненням в країні економічної реформи, яка відбивається на соціальній життя населення, здійсненням бюджетної реформи та розвитком бюджетного федералізму. Продовження економічних реформ в Україні висуває особливі вимоги до чіткості функціонування бюджетних процесів.

Вирішення проблем стає також соціально невідкладним. Затримки з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери призводить до створення критичних ситуацій. Це набуває системного характеру, і ніякі вливання коштів до місцевих бюджетів не змінюють справ на краще. Незважаючи на високий професійний рівень законодавців, учених і фінансистів-практиків, у дослідженні ролі місцевого бюджету, міжбюджетних відносин є чимало «білих плям».

Потрібен новий концептуальний підхід до аналізу ролі місцевого бюджету в соціально-економічному розвитку регіону та розробці основних напрямів її реформування.

Глава 1. Місцеві бюджети.

1.1. Економічний зміст та значення місцевого бюджету.

Місцеве самоврядування - обов'язковий компонент демократичного ладу. Воно здійснюється самим населенням через вільно обрані ним представницькі органи. Для виконання функцій, покладених на місцеві представницькі та виконавчі органи, вони наділяються певними майновими і фінансово-бюджетними правами.

Фінансовою базою місцевих органів влади є їх бюджетів. Бюджетні та майнові права, надані цим органам, дають їм можливість складати, розглядати, затверджувати і виконувати свої бюджети.

Бюджет - центральна ланка фінансово-кредитної системи, що охоплює більше половини валового внутрішнього продукту.

Місцевий бюджет - це централізований фонд фінансових ресурсів окремого муніципального освіти. Один з головних каналів доведення до населення кінцевих результатів виробництва. Через них суспільні фонди споживання розподіляються між окремими групами населення. З цих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої харчової промисловості, комунального господарства, обсяг продукції і послуги яких є важливим компонентом забезпечення життєдіяльності населення.

Місцевий бюджет можна розглядати як самостійну економічну категорію. Він має свої особливості:

місцевий бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаної з відокремленням частини національного доходу в руках органів місцевого самоврядування та її використанням з метою задоволення потреб суспільства;

за допомогою місцевого бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями, сферами суспільної діяльності;

пропорції місцевого бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами відтворення, завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі.

Сутність місцевого бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну і контрольну функції.

Розподільна функція полягає в тому, що завдяки їй відбувається концентрація грошових коштів в руках органів місцевого самоврядування та їх використання з метою задоволення соціально-економічних потреб на підвідомчій їм території. Крім того, за допомогою цієї функції можна визначити на скільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розташування органів місцевого самоврядування і яким чином фактично складаються пропорції в розподілі місцевого бюджетного фонду. Зміст функції визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодне з інших ланок фінансової системи не здійснює такого розмаїття перерозподілу фінансових ресурсів (міжгалузеве, міжтериторіальне, багаторівневе перерозподіл фінансових ресурсів, тобто між різними рівнями бюджетної системи).

Сфера діяльності цієї функції визначається тим, що у відношення з місцевим бюджетом вступають всі учасники суспільного виробництва, як юридичні, так і фізичні особи (на підвідомчій території).

Контрольна функція полягає в тому, що через формування і використання фонду грошових коштів органів місцевого самоврядування відображає економічні процеси, що характеризують економіку муніципального освіти. Завдяки цій функції можна судити про те, як надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, а також чи відповідає розмір централізуемих ресурсів потребам муніципального освіти. Основу цієї функції складає рух місцевих бюджетних ресурсів, яке знаходить відображення у відповідних показниках місцевих бюджетних надходжень та витратних призначень.

Функції місцевого бюджету також об'єктивні, як і сама ця категорія. Місцевий бюджет є важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери. З його допомогою держава може змінювати структуру суспільного виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

Органи місцевого самоврядування забезпечують задоволення основних життєвих потреб населення у сферах, віднесених до ведення муніципальних утворень, на рівні не нижче мінімальних державних соціальних стандартів, виконання яких закріплено законодавчо.

З розвитком ринкових принципів господарювання розширюються і ускладнюються економічні функції місцевих органів влади, центр ваги проведених реформ зміщується на нижні рівні бюджетної системи.

Формування більшого числа місцевих бюджетів, наділення органів влади місцевого самоврядування широкою самостійністю зажадає рішення питання про зовнішній контроль за ходом бюджетного процесу на цьому рівні.

Глава 2. Система формування доходної та видаткової частини місцевих бюджетів.

2.1. Структура доходів.

Важливе значення мають місцеві бюджети у здійсненні загальнодержавних економічних і соціальних завдань - в першу чергу в розподілі державних коштів на соціальний розвиток і розвиток соціальної інфраструктури суспільства. Ці кошти проходять через систему місцевих бюджетів, які включають понад 29 тисяч міських, районних, селищних і сільських бюджетів. Здійснення державою соціальної політики вимагає великих матеріальних та фінансових ресурсів.

В основі розподілу загальнодержавних грошових ресурсів між ланками бюджетної системи закладені принципи самостійності місцевих бюджетів, їх державної фінансової підтримки. Виходячи з цих принципів доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних і регулюючих джерел доходів.

Дохідна частина місцевих бюджетів складається з власних доходів і надходжень від регулюючих доходів, вона також може включати фінансову допомогу у різних формах (дотації, субвенції, кошти фонду фінансової підтримки муніципальних утворень), кошти за взаємними розрахунками.

До доходів місцевих бюджетів зараховуються місцеві податки, збори та штрафи. До інших власних доходів місцевих бюджетів належать:

доходи від приватизації та реалізації муніципального майна;

не менше ніж 10% доходів від приватизації державного майна, що знаходиться на території муніципального освіти, яка проводиться згідно з Державною програмою приватизації;

доходи від здачі в оренду муніципальної майна, включаючи оренду нежитлових приміщень і муніципальних земель;

платежі за користування надрами та природними ресурсами, встановлені відповідно до законодавства України;

доходи від проведення муніципальних грошово-речових лотерей;

штрафи, що підлягають відрахуванню до місцевих бюджетів відповідно з державними законами;

державне мито, встановлена ​​відповідно до законодавства України;

не менше 50% податку на майно підприємств (організацій);

прибутковий податок з фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

До власних доходів місцевих бюджетів належать також частки державних податків, розподілені між бюджетами різних рівнів та закріплені за муніципальними утвореннями на постійній основі. До них відносяться:

частина прибуткового податку з фізичних осіб у межах не менше 50%;

частина податку на прибуток організацій у межах не менше 5%;

частину акцизів на спирт, горілку і Лекер-горілчані вироби в межах не менше 5%;

частину акцизів на інші підакцизні товари (за винятком акцизів на мінеральні види сировини, бензин, автомобілі, імпортні підакцизні товари) в межах не менше 10%.

Розміри мінімальних часток (у відсотках) федеральних податків, що закріплюються за муніципальними утвореннями на постійній основі, визначаються законодавчими (представницькими) органами України. Розрахунок часток федеральних податків, що підлягають закріпленню за муніципальними утвореннями, провадиться виходячи із загального обсягу коштів, переданих суб'єкту Україні по кожному з цих податків. У цих межах законодавчий (представницький) орган суб'єкта Україна встановлює відповідно до фіксованого формулою для кожного муніципального освіти частки відповідних державних податків, що закріплюються на постійній основі, виходячи з середнього рівня по суб'єкту Україні. Частки зазначених податків нараховуються за фактичними даними базового року. Понад цих часток законодавчий (представницький) орган суб'єкта Україна може встановлювати нормативи відрахувань (у відсотках) до місцевих бюджетів від регулюючих доходів на планований фінансовий рік, а також на довготривалій основі (не менше ніж на три роки).

З року в рік відбувається зменшення відрахувань до бюджету міста основних його доходів, у тому числі податку на додану вартість (зараз податок повністю федеральний), податку на прибуток, прибуткового податку, акцизів, податку на майно та плати за землю.

2.2. Структура видатків місцевого бюджету.

Видаткова частина місцевих бюджетів найбільш яскраво відображає наслідки економічних і соціальних процесів в країні. Головні сторони діяльності місцевих органів влади - розробка та здійснення планів економічного і соціального розвитку на підвідомчій їм території. Збільшення числа поселень, особливо в нових районах освоєння, здійснення заходів щодо розвитку житлово-комунального та культурно-побутового призначення.

Відповідно до Бюджетного кодексу України виключно з місцевих бюджетів фінансуються такі функціональні види витрат:

утримання органів місцевого самоврядування;

формування муніципальної власності і управління її;

організація, утримання і розвиток закладів освіти, охорони здоров'я, культури, засобів масової інформації, інших установ, що знаходяться в муніципальній власності або у віданні органів місцевого самоврядування;

зміст муніципальних органів охорони громадського порядку;

організація, утримання і розвиток муніципального житлово-комунального господарства;

муніципальне дорожнє будівництво та утримання доріг місцевого значення;

благоустрій та озеленення територій муніципальних утворень;

організація утилізації і переробки побутових відходів (за винятком радіоактивних);

тримання місць поховання, що знаходяться у віданні муніципальних органів;

організація транспортного обслуговування населення та установ, що знаходяться в муніципальній власності або у віданні органів місцевого самоврядування;

забезпечення протипожежної безпеки;

охорона навколишнього природного середовища на територіях муніципальних утворень;

реалізація цільових програм, які приймаються органами місцевого самоврядування;

обслуговування та погашення муніципального боргу;

цільове дотування населення;

зміст муніципальних архівів;

проведення муніципальних виборів та місцевих референдумів.

Головним напрямком використання коштів місцевих бюджетів є витрати пов'язані з життєзабезпеченням людини. Це витрати на соціально-культурні заходи, які складають більше половини всіх витрат, і на житлово-комунальне господарство - приблизно третину витрат. Слід зазначити, що у видатках консолідованого бюджету України на житлово-комунальне господарство кошти місцевих бюджетів складають 70%, на освіту - 67% (на дошкільне виховання - 83%, початкова й загальна середня освіта - 87%), на охорону здоров'я і фізичну культуру - 55%, соціальну політику - 49%, культуру і мистецтво - 45%.

Роль місцевих бюджетів у фінансуванні галузей народного господарства скромніше. Тим не менш, в общебюджетних витратах на промисловість, енергетику і будівництво кошти місцевих бюджетів складають 8%, сільського господарства і рибальства - 19%, транспорту, дорожнього господарства, зв'язку - 40%.

Структура витрат окремих видів місцевих бюджетів не однакова і залежить від обсягу господарства та підвідомчості його територіальним органам різного рівня. Так, міським та районним органам влади підпорядкована переважна частина підприємств житлово-комунального господарства і тому питома вага асигнувань на народне господарство в видатків цих бюджетів найбільш значний і перевищує 40%. У віданні ж селищних і сільських органів влади знаходиться в основному соціально-культурні установи, в цих бюджетах переважна частина витрат припадає на фінансування соціально-культурних заходів.

Одним з головних напрямів використання фінансових ресурсів має бути фінансування розвитку місцевої виробничої бази як основи для отримання в майбутньому власних доходів.

Місцевим органам підвідомча переважна частина соціально-культурних установ і в першу чергу закладів народної освіти і охорони здоров'я. Тому у видатках місцевих бюджетів значно переважають витрати на соціально-культурні заходи. Якщо в міських бюджетах вони складають від 30 до 50% всіх витрат, то в районних, селищних і сільських бюджетах - від 60 до 80%.

У видатках місцевих бюджетів на соціально-культурні заходи найбільш швидкими темпами ростуть витрати на охорону здоров'я, освіту і науку, що пов'язано з розвитком мережі медичних установ та розширенням наукових проектних робіт, що фінансуються з цих бюджетів з проблем містобудування, комплексного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, автоматизованих систем управління місцевим господарством і т.д.

Глава 3. Податковий контроль та правопорушення в системі оподаткування.

Безперебійне фінансування передбачених бюджетами заходів вимагає систематичного поповнення фінансових ресурсів на федеральному та місцевих рівнях. Це досягається в основному за рахунок сплати юридичними та фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів. Відповідно до чинного податкового законодавства та іншими нормативними актами платники зобов'язані сплачувати зазначені платежі у встановлених розмірах і у визначені терміни.

Але, на жаль, у практиці роботи юридичні та фізичні особи допускають несвоєчасну сплату податків та інших обов'язкових платежів у зв'язку з низкою об'єктивних і суб'єктивних причин. З переходом до ринкових відносин створюються нові підприємства, що здійснюють свою фінансово-господарську діяльність у різних сферах економіки. Багато хто з них не мають достатньо кваліфікованих фахівців в області бухгалтерського обліку. На таких підприємствах, як правило, допускаються помилки в обліку. Нерідкі випадки свідомого спотворення звітних даних. Причому сьогодні стало природним ухилення від податкової повинності, як легальними - коли вдається повністю або частково уникнути оподаткування, не порушуючи при цьому чинного законодавства, так і нелегальними, тобто забороненими законом способами.

Все це призводить до заниження бази оподаткування і недонадходження до бюджету податків та інших прирівняних до них платежів.

Помилки в обчисленні і сплаті податків допускаються також через часті зміни в законодавстві.

У зв'язку з цим сьогодні перед податковими органами постає серйозна проблема - контроль за правильністю, своєчасністю і повнотою справляння податків і його вдосконалення.

3.1. Організація податкового контролю.

При здійсненні своєї роботи державні податкові інспекції керуються певним переліком нормативно-правових актів. Даний перелік змінюється і доповнюється у зв'язку зі змінами в економічній і політичній ситуації в країні.

На першому місці стоїть основний закон країни - Конституція. Вміщені в ньому норми, що регулюють податкові відносини, мають вищу юридичну силу, пряму дію і застосовуються на всій території Україні. Вони деталізуються у законах і підзаконних актах, що регулюють як організацію роботи податкових інспекцій, так і конкретні сфери оподаткування.

Наступним нормативно-правовим джерелом є підзаконні акти з питань оподаткування та організації роботи податкової інспекції.

Іншими самостійними джерелами податкового права є постанови і розпорядження Уряду України по податках та інших обов'язкових платежах (у них в основному визначаються податкові ставки або податкові пільги); акти Міністерства з податків і зборів, що регулюють податковий контроль і містять приписи щодо процедур справляння різних видів податків у масштабах всієї країни (інструкції, роз'яснення, листи тощо); місцеві підзаконні акти з питань оподаткування, що видаються представницькими органами країв та областей, а також міст і районів.

Таким чином, основним документом, що регулює роботу Державних податкових інспекцій з контролю за дотриманням податкового законодавства є Податковий кодекс України.

3.2. Форми і методи податкового контролю.

В арсеналі податкових інспекцій є кілька видів податкового контролю за повнотою і правильністю обчислення податків.

У залежності від часу здійснення контролю виділяють три основні форми податкового контролю - попередній, поточний і наступний. Всі вони знаходяться в тісному взаємозв'язку, відображаючи безперервний характер контролю.

Попередній контроль передує здійсненню перевіряються операцій. Це дозволяє виявити, ще на стадії планування, порушення податкового законодавства. Основним методом, що реалізують попередній контроль є камеральні перевірки. Вони здійснюються безпосередньо в інспекції, в день надходження або в наступні періоди, за допомогою перевірки всіх вступників бухгалтерських звітів і податкових розрахунків.

Основними завданнями камеральної перевірки є:

візуальна перевірка правильності оформлення бухгалтерської звітності, тобто перевірка заповнення всіх необхідних реквізитів звіту, наявності підписів уповноважених посадових осіб;

перевірка правильності складання розрахунків по податках, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, перевірку обгрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, перевірка своєчасності подання розрахунків з податків;

перевірка порівнянності звітних показників з показниками попереднього звітного періоду;

перевірка узгодженості показників, що повторюються в бухгалтерській звітності та в податкових розрахунках;

Конкретні методи камеральних перевірок визначаються інспекціями самостійно виходячи з характеру найбільш часто зустрічаються порушень податкового законодавства на контрольованій території, можливостей забезпечення автоматизованої обробки інформації, знань і досвіду співробітників.

Однією з основних форм податкового контролю, яка застосовується в роботі податковими органами, є поточний контроль. Поточний контроль називають інакше оперативним. Він щодня здійснюється відділами податкової інспекції для запобігання порушень податкової дисципліни в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств і фізичних осіб, виконання ними зобов'язань перед бюджетом. Основним методом, що застосовується при цій формі контролю, є експрес-перевірка з використанням методів спостереження, обстеження та аналізу.

Експрес-перевірка - це перевірка, яка проводиться за відносно вузькому колу питань фінансово-господарської діяльності організації, за короткий часовий період. Підставою для планування зазначеної категорії перевірки можуть бути мають місце за результатами попереднього аналізу бухгалтерської звітності платника податків та його податкових розрахунків, припущення про недостовірність відображення організацією окремих показників, запити інших податкових органів про проведення зустрічних та інших перевірок по вузькому колу питань. Високі результати може дати здійснення експрес-перевірок і в організаціях, відібраних методом випадкової вибірки. Планування зазначеної категорії перевірок дозволяє істотно підвищити ступінь охоплення платників податків перевірками. У разі якщо в результаті даної перевірки не виявлено будь-яких порушень, що свідчать про недостовірність бухгалтерського обліку, звітності та податкових розрахунків організації, її подальша перевірка не проводиться.

Подальший контроль є невід'ємною частиною податкового контролю. Він зводиться до перевірки фінансово-господарської діяльності організацій та фізичних осіб за минулий період на предмет правильності обчислення, повноти і своєчасності надходження передбачених чинним законодавством податкових та інших обов'язкових платежів. Подальший контроль відзначається поглибленим вивченням усіх сторін фінансово-господарської діяльності, що дозволяє розкрити недоліки попереднього і поточного контролю. Ця форма контролю здійснюється шляхом проведення документальних перевірок з використанням таких методів як спостереження, обстеження та аналізу безпосередньо на місці - на підприємствах, в установах і організаціях.

Документальна перевірка є специфічним методом податкового контролю, тому що вона поєднує в собі риси таких загальних методів фінансового контролю як перевірки та ревізії.

Категорії документальних перевірок залежно від ступеня охоплення ними питань фінансово-господарської діяльності платників податків та видів податку поділяються на:

комплексну перевірку яка охоплює питання правильності обчислення та сплати, як правило, всіх видів податків.

тематичну перевірку, що охоплює питання правильності обчислення окремих видів податків та інших обов'язкових платежів.

Категорії документальних перевірок платників податків також можна підрозділити в залежності від місця проведення перевірки на перевірки з виходом в організації та перевірки без виходу до організації.

Перевірки без виходу в організацію можуть бути доцільними у наступних випадках:

якщо організація, що повідомила в установленому законодавством порядку про свою ліквідацію, не має вже фактичної адреси місцезнаходження, а необхідні для перевірки документи знаходяться у кого-небудь з відповідальних керівників по домашньому або іншою адресою;

за відсутності можливості організувати перевірку на території організації - відсутність адміністративних приміщень, приміщення опечатано правоохоронними органами, наявності небезпеки для життя і здоров'я перевіряючого і т.п.;

якщо платник податку відноситься до категорії дрібних і обсяг облікових документів незначний.

Такі перевірки затягуються у часі, тому необхідно намагатися, щоб перевірка проводилася все-таки з виходом в організацію.

У ході документальних перевірок співробітники податкової інспекції для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства використовують в роботі певні прийоми. Аналіз порушень податкового законодавства показує, що вони в більшій частині пов'язані з підробками в первинних та інших бухгалтерських документах. Виявити їх можна шляхом спеціального дослідження даних обліку. Підробки в документах зовні виявляються в таких формах, як протиріччя у змісті окремого документа, кількох взаємопов'язаних документів, а також відхилення від звичайного порядку руху цінностей.

Для встановлення кожної із зазначених форм протиріч застосовуються свої прийоми дослідження. Так можуть застосовуватися формальна, арифметична і нормативна перевірка.

Формальна перевірка - проводиться зовнішній огляд документа, перевіряється наявність в ньому всіх необхідних реквізитів, яких або сторонніх записів, позначок.

При арифметичній перевірці контролюється правильність підрахунку підсумкових сум у документі як по горизонталі, так і по вертикалі. При перевірці розрахунків по податках арифметична перевірка дає можливість перевірити правильність арифметичного підрахунку того чи іншого показника, наприклад, оподатковуваного прибутку, суми податку тощо У формах розрахунків звичайно вказується порядок розрахунку показників.

Нормативна перевірка - це перевірка змісту документа з точки зору відповідності його діючим нормативним актам, правилам. Саме цей метод дозволяє виявити незаконні за змістом документи, встановити факти необгрунтованого списання витрат на собівартість продукції понад встановлені норми, неправильного застосування ставки податку і т. п.

Саме за допомогою даних прийомів дослідження окремого документа при виявленні порушення податкового законодавства можна виявити помилки при визначенні об'єкта оподаткування та розрахунку сум податку.

До прийомів дослідження кількох документів, що відображають ту ж або взаємопов'язані операції, належать зустрічна перевірка і метод взаємного контролю.

Зустрічна перевірка - це зіставлення різних примірників одного і того ж документа. Він застосовується для документів, оформлених у кількох примірниках - накладні, рахунки-фактури і т. п. Примірники документа знаходиться або в різних структурних підрозділах, або в різних організаціях. В умовах правильного відображення господарської операції різні екземпляри мають одне і теж зміст. Не збіг будь-яких показників або відсутність одного з примірників можуть свідчити про укриття доходів від оподаткування.

Метод взаємного контролю документів являє собою дослідження різних документів, прямо або побічно відображають певні господарські операції. Облік на підприємстві побудований таким чином, що, інформація про одних і тих самих операціях відображається в різних документах.

У результаті таких досліджень виявляються не підтверджені документами операції, враховані при розрахунку податків, або не повністю враховані операції.

На підприємствах, що ведуть лише сумовий облік реалізації товарів, одним з ефективних прийомів виявлення ознак приховування доходів від оподаткування є контрольне звірення залишків. За допомогою цього прийому в ряді випадків можна документально виявити надходження необлікованих товарів. Для його застосування співробітникові податкової інспекції необхідно мати по перевіряється об'єкту інвентаризаційні описи на початок і кінець періоду та документи на оприбуткування та відпуск товарів. При вивченні цих документів складається таблиця, в якій відображаються: залишки товарів на початок і кінець періоду, прихід і витрата товарів. Сутність прийому контрольного звірення залишків полягає в порівнянні максимально можливого залишку, який обчислюється шляхом складання залишку товару на початок періоду та приходу і вирахування документованого витрати, із залишком за описом на кінець досліджуваного періоду. Негативним ознакою є перевищення фактичного залишку над максимально можливим. Слід мати на увазі, що виявлені зміни можуть бути викликані і випадковими помилками в документах.

Таким чином, існує безліч різноманітних методів здійснення податкового контролю, але все-таки необхідно продовжувати удосконалювати форми і методи податкового контролю, враховуючи при цьому зарубіжний досвід, адаптований до наших російських умов.

3.3. Податкові правопорушення.

Податкове правопорушення - протиправне, винне діяння, у вигляді умисного або не умисного дії чи бездіяльності суб'єкта податкових правовідносин, що порушує права та інтереси учасників даного виду суспільних відносин, за яке законодавством встановлена ​​певна відповідальність фінансового, адміністративного або кримінального характеру. Протиправність податкового правопорушення полягає в недотриманні правової форми даного діяння, винність полягає у вчиненні даного порушення навмисно або з необережності.

Таке визначення податкового правопорушення можна виділити з багатьох робіт з даної теми, причому, у багатьох роботах досить докладно описані і види відповідальності, і права учасників податкових правовідносин, але не достатньо розкриті самі суб'єкти даної сфери суспільних відносин.

Причини виникнення податкових правопорушень у Росії, на мій погляд завжди були одні і ті ж, а якщо й мінялися, то незначно. Всі ці причини можна розділити на три умовні категорії:

правові;

економічні;

моральні.

Економічні причини обумовлені дією досить високих податкових ставок і неможливістю деяких платників податків своєчасно і сповна сплачувати податки. Причина в тому, що, на мою думку, законодавець, вводячи такі високі податкові ставки, не враховує склалася в країні економічну ситуацію, законодавець, мабуть, розраховує на підприємства, що займаються торгово-закупівельною діяльністю та мають постійний і досить високий дохід. Так, такі підприємства можуть своєчасно і сповна сплачувати податки, але ж є й інші підприємства, підприємства - виробники, часто використовують застаріле обладнання, що не мають обігових коштів і не може себе реалізувати свою продукцію з-за її неконкурентноспособности. Наслідком цього стає неплатоспроможність підприємства і неможливість оплати ним податкових платежів.

Моральними причинами є, на мою думку, низька правова культура, неприязне ставлення до наявної податкової системи і, не в останню чергу, користь платників податків. Низька правова культура обумовлена ​​історичним чинником - існування інституту податкового права, в більш не менш цивілізованому вигляді, налічує в Україну не набагато більше ста років. За цей час не змогла сформуватися в країні культура, подібна податковій культурі західноєвропейських держав, де історія збору податків нараховує багато століть. Адже це на тлі боротьби з одноосібної владою монарха на введення та збір податків, у країнах західної Європи сформувався інститут парламенту.

Неприязне ставлення до наявної податкової системи грунтується на попередніх причини, платник податків не може поважати систему, яка не поважає його, як платника податків, не враховує його можливість оплати податків.

Користь, умисел при ухиленні від сплати податків грають не останню роль в причинах існування податкових правопорушень. Однак, не всі правопорушення подібного характеру мають особисту мотивацію.

Керівники, можуть використовувати приховані від оподаткування кошти на розвиток свого підприємства. І в них є зацікавленість іншого роду, що виражається в прагненні поліпшити фінансовий стан свого підприємства.

Як видно з вищеописаного, на виникнення податкових правопорушень впливають причини не тільки суб'єктивного, але й об'єктивного характеру, що слід враховувати в ситуації в країні економічній обстановці.

3.4. Відповідальність за вчинення податкового правопорушення.

Законодавство встановлює, що у випадку, передбаченому НК, відповідальність за вчинення податкових правопорушень несуть організації та фізичні особи. При цьому фізична особа, може бути притягнуто до податкової відповідальності лише з шістнадцятирічного віку. Відносно висновків податкових органів про притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні податкових правопорушень, слід відзначити наступні моменти:

У відношенні правопорушень, виявлених за результатами виїзної податкової перевірки, висновки і рішення податкових (митних) органів можуть вважатися остаточними тільки за згодою притягається до відповідальності особи з висновками перевіряючих і його бажання добровільно сплатити суму штрафних санкцій. В іншому випадку проводять перевірку органи зобов'язані звернутися до суду.

Порушення податкового законодавства, що здійснюються банками, «не в якості самостійних платників податків або податкових агентів, а в якості свого роду« агентів уряду », через які виробляються платежі до бюджету або позабюджетні фонди ... виділені в спеціальну категорію порушень і виведено в окрему главу».

3.5. Форми вини при вчиненні податкового правопорушення.

Згідно Російському законодавству винним у вчиненні податкового правопорушення визнається особа, яка вчинила протиправне діяння навмисно або з необережності.

Таким чином, законодавчо встановлено дві форми вини, то є і відповідальність за одне й те саме правопорушення.

Податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускав настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Податкове правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала протиправного характеру своїх дій (бездіяльності) або шкідливий характер цих дій (бездіяльності), хоча повинна була і могла це усвідомлювати.

Необхідно враховувати, що організація не може діяти самостійно, тому вина організації у вчиненні податкового правопорушення визначається в залежності від вини її посадових осіб або її представників, дії (бездіяльність) яких зумовили вчинення даного податкового правопорушення.

Якщо посадова особа організації навмисно спотворило податкову звітність, то дані дії будуть розглядатися як навмисна фальсифікація документів, досконала їх посадовою особою.

Мірою відповідальності за вчинення податкового правопорушення є податкова санкція. Податкові санкції встановлюються і застосовуються у вигляді грошових стягнень (штрафів) у розмірах, передбачених відповідними статтями НК. При наявності хоча б одного пом'якшує відповідальність обставини розмір штрафу підлягає зменшенню не менш ніж у два рази в порівнянні з розміром, встановленим за вчинення даного податкового правопорушення. При наявності обставини, обтяжує провину платника податків, розмір штрафу збільшується на 100%. При вчиненні однією особою двох і більше податкових правопорушень податкові санкції стягуються за кожне правопорушення окремо без поглинання менш суворої санкції більш суворою.

Сума штрафу, присудженого платнику податку за спричинило заборгованість порушення законодавства, підлягає перерахуванню з його рахунків тільки після перерахування в повному обсязі цієї суми заборгованості та відповідних пенею, у черговості, встановленої цивільним законодавством України. Податкові санкції стягуються з платників податків лише в судовому порядку.

Висновок.

У результаті виконаної роботи можна зробити наступні висновки і припущення.

У роботі визначено бюджет і структура бюджетного процесу. Основні завдання розгляду ролі місцевого бюджету в соціально-економічному розвитку регіону полягає в наступному. Сформулювати роль, яка відображається у видатковій частині місцевого бюджету, виявити проблеми у фінансуванні соціально-економічних програм.

У даній роботі приділено увагу податкового контролю і податковим правопорушенням. Податковий контроль здійснюється у трьох формах: попереднього, поточного та наступного, використовуючи при цьому такі методи як спостереження, обстеження, аналіз і перевірки, які поділяються на камеральні і документальні. Останні є специфічним методом податкового контролю, який поєднує в собі всі методи.

Найважливішим фактором підвищення ефективності контрольної роботи податкової інспекції є вдосконалення діючих процедур податкового контролю:

системи відбору платників податків для проведення документальних перевірок;

форм, прийомів і методів податкових перевірок;

використання системи оцінки роботи податкових інспекторів.

Удосконалення кожного з цих елементів дозволить поліпшити організацію податкового контролю.

Наявність ефективної системи відбору платників податків дозволить вибрати найбільш оптимальний напрямок використання кадрових і матеріальних ресурсів податкової інспекції.

Удосконалення форм і методів податкового контролю повинно відбуватися за наступними напрямками:

збільшення кількості спільних перевірок з органами ФСНП;

повторні перевірки підприємств, що допустили приховування податків у великих розмірах;

проведення рейдів у вечірній і нічний час;

проведення перехресних перевірок;

використання непрямих методів обчислення бази оподаткування при наявності законодавчих норм.

Робота з кадрами також є необхідною частиною вдосконалення форм і методів податкового контролю. Перспективним тут виглядає перехід на бальну оцінку роботи податкових інспекторів.

Природно, даний перелік шляхів вдосконалення не є вичерпним. Необхідно шукати подальші напрямки поліпшення контрольної роботи податкової інспекції, при цьому мобілізуючи зусилля на вище згаданих напрямках.

Список літератури

Альвіанская Н.В. Місцеві бюджти в умовах бюджетної реформи / / Фінанси. - 1995 .- № 2-С.15-16

Безпам'ятним М.М Про бюджетні взаємини в регіоні / / Фінанси. - 1994 - № 8-С.23-25

Глазьєв С.Ю. Очікувані напрямки економічної політики та соціальної поведінки / / Соціологія і влада. - 1997 .- № 2 - С.25-35

Загальна теорія фінансів: Підручник / Л.А. Дробозіна, Ю.М. Констонтінова, Л.П. Окунєва та ін; Під ред Л.А. Дробозиной. - М.: Банки і біржі, ЮНІТК, 1998.

Бабич А.М., Павлова Л.М. / державні і муніципальні фінанси: Підручник. М: Фінанси, 1999

Алпатов Ю.Ф. Підвищення ефективності контрольної роботи-важливе завдання податкових органів. / / Податковий вестнік.-1997 .- № 1.-с.3-8.

Брисіна Г.П. З практики контролю за виконанням податкового законодавства. / / Податковий вестнік.-1998 .- № 2.-с.60-61.

Макарьева В.І. Сутність камеральних і документальних перевірок. / / Податковий вестнік.-1997 .- № 11 .- с.53-58.

Щербінін А.Т. Удосконалювати податковий контроль. / / Фінанси. - 1995. - № 9. - С.17-21.

10. Пепеляєв С.Г. «Основи податкового права», М. 1995

11. Петрова Г.В. «Відповідальність за порушення податкового законодавства», М. 1995

12. Кучеров І.І. «Податкові злочини», М. 1997

Додаток.

Умова:

Підакцизний товар ввезений на митну територію України з метою подальшого перепродажу. 1 долар США = 5,5 грн.

Визначити:

- Суму акцизного збору;

- Суму ПДВ, сплаченого на митниці;

- Ціну реалізації товару;

- Суму ПДВ, перерахованого торговим підприємством до бюджету.

Вихідні дані:

Фактурна вартість - 3450 дол.

Транспортні витрати - 590 дол.

Митний збір - 0,3%

Мито - 0,055%

Акцизний збір - 15%

Витрати торгівлі - 2200 грн.

Прибуток - 4300 грн.

Рішення:

Вартість товару - (3450 + 590) * 5,5 = 22220 грн.

Митний збір - 22220 * 0,003 = 66,66 грн.

Мито - 22220 * 0,00055 = 12,22 грн.

АС = ставка АЗ% (ст. тов. + ΣТС + ΣТП) = 0,15 * (22220 + 66,66 + +12,22) = = 3344,83 грн.

ПДВ1 = (Ст.тов + Тп + Тс + АС) * 0,2 = (22220 + 66,66 + 12,22 + 3344,83) * * 0,2 = 5128,74 грн.

Ціна реал = (Ст.тов + Тп + Тс + АС + ПДВ1 + вид. Торг. + Прибуток) = = (22220 +12,22 +66,66 +3344,83 +5128,74 +2200 +4300) = 37272 , 45 грн.

ПДВ реал. = Ціна реал * 0,2 = 37272,45 * 0,2 = 7454,49 грн.

ПДВ2 в = ПДВ реал. - ПДВ1 = 7454,49 - 5128,74 = 2325,75 грн.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
83.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Податковий облік при спрощеній системі оподаткування
Податковий контроль в системі державного фінансового контролю
Місцевий бюджет
Місцевий бюджет та його роль у вирішенні соціально-економічних завдань Адміністрації Красноармійського
Місцевий бюджет та його роль у вирішенні соціально-економічних завдань на прикладі Адміністрації Красноармійського
Поняття податкового обліку Податковий бюджет організації
Податковий контроль 2
Податковий контроль 4
Податковий контроль
© Усі права захищені
написати до нас