Робочий зошит з дисципліни «Міжнародні стандарти фінансової звітності»
ЛЕКЦІЯ 1
Введення в міжнародні стандарти фінансової звітності
Потреби зацікавлених користувачів фінансової інформації визначають форму, зміст і обсяг інформації, що міститься у фінансових звітах організацій, а також те, що в різних країнах історично на ринку капіталів переважали певні групи користувачів фінансової інформації (див. табл. 1), можна зробити висновок про те , що інформаційні потреби переважної групи користувачів - постачальників капіталу організації, зумовили виникнення відмінностей у системах бухгалтерського обліку та звітності різних країн.
Таблиця 1
Користувачі фінансової інформації
Користувачі | Інтерес |
Керівництво компанії | |
Керівництво компанії | Керівництво компанії прагне отримати інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень з питань: стратегічне і тактичної планування, управління фінансовими потоками в короткостроковому і довгостроковому плані та інші. |
Користувачі з прямим інтересом | |
Інвестори | Вкладають у компанію свій капітал з деякою часткою ризику з метою отримання доходу. Інвестори роблять висновки про її майбутні фінансові перспективи, чи доцільно купувати, тримати на руках або продавати свої акції даної компанії, які здібності фірми збільшувати вартість акцій і виплачувати дивіденди на них. |
Кредитори | Тимчасово надають компанії свої капітали на умовах повернення їх у сумі, збільшеної на величину очікуваного доходу, вираженого у відсотках або фіксованій сумі. Вони зацікавлені в інформації, яка визначить, чи будуть вони своєчасно отримувати виплати за кредитом. |
Працівники організації | Аналізують фінансову інформацію, яка дозволить їм прогнозувати стабільність і прибутковість діяльності компанії, їх роботодавців, а також здатність компанії своєчасно виплачувати заробітну плату, забезпечити працевлаштування. |
Постачальники | Зацікавлені в інформації, що дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно виплачені належні їм суми. Чим більше постачальник залежить від підприємства як клієнта, тим уважніше він буде стежити за його фінансовим становищем і результатами, щоб оцінити ступінь надійності збуту своєї продукції. |
Покупці | Залежать від компанії як постачальника необхідних їм товарів, робіт або послуг, вони зацікавлені в стабільності поставок. Причому, чим сильніше клієнти залежать від постачальника, тим більше вони зацікавлені в стабільності його фінансового становища. |
Користувачі з непрямим інтересом | |
Уряд та його органи | Зацікавлені в інформації про розподіл національних ресурсів і, отже, діяльності компаній. Їм також необхідна інформація, щоб регулювати діяльність компаній, визначати політику оподаткування, національного доходу, а також інших подібних економіко-статистичних показників. |
Громадськість | Інтерес в отриманні достовірної інформації про фінансовий стан, результати діяльності та тенденції розвитку компанії, тому що від діяльності компанії залежить зайнятість в регіоні, вкладення коштів компанії у соціально-економічний розвиток регіону, екологічна обстановка в регіоні. Якщо діяльність компанії може вплинути на екологічну обстановку в регіоні, така інформація є обов'язковою частиною публічної фінансової звітності компанії. |
Вказані відмінності розвивалися і трансформувалися в моделі бухгалтерського обліку, які прийнято класифікувати за територіальною ознакою, (див. табл. 2):
Таблиця 2
Основні моделі бухгалтерського обліку
Моделі обліку | Основні риси | |
Британо-американська | Основний внесок у розвиток британо-американської моделі внесли Великобританія, США і Голландія. Активний розвиток акціонерної форми володіння капіталу привело до того, що бухгалтерська звітність розглядається як основне джерело інформації для інвесторів і кредиторів. Бухгалтерська звітність орієнтована на інвесторів і кредиторів компанії. Майже всі компанії присутні на ринку цінних паперів, і вони безпосередньо зацікавлені в наданні об'єктивної інформації про своє фінансове становище. Інформаційне забезпечення держави в особі податкових органів виведене за рамки системи фінансового обліку. Система фінансового обліку базується на загальноприйнятих облікових принципах - GAAP (Generally Accepted Accounting Principles - загальноприйняті бухгалтерські принципи). Ця модель в більшості країн передбачає використання принципу обліку за первісною вартістю (historical cost principle). Передбачається, що вплив інфляції невелике і господарські операції (реалізація, твір витрат, придбання фінансових активів) відображаються за цінами на момент угод. Британо-американська модель обліку була згодом «експортована» в колишні англійські колонії та близькі торгові партнери Великобританії і США. Країни: Австралія, Багамські острови, Барабадос, Бенін, Бермудські острови, Ботсвана, Великобританія, Венесуела, Гана, Гонконг, Домініканська Республіка, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірландія, Кайманові острови, Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія, Ліберія, Малаві, Малайзія, Мексика, Нідерланди, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Пуерто-Ріко, Сінгапур, США, Танзанія, Тринідад і Тобаго, Уганда, Фіджі, Філіппіни, Центральна Америка, Шрі-Ланка , Південна Африка, Ямайка. | |
Континентальна (європейська) модель | Творцями цієї моделі вважаються країни континентальної Європи і Японія. Специфіка бухгалтерського обліку обумовлена тут двома факторами: орієнтація бізнесу на великий банківський капітал та відповідність вимогам фіскальних органів. Залучення інвестицій здійснюється з безпосередньою участю банків, і тому фінансова звітність компаній призначена в першу чергу для них, а не для учасників ринку цінних паперів. Бухгалтерська звітність орієнтована на задоволення інформаційних потреб податкових та інших органів державної влади. Держава більшою мірою втручається в облікову практику (обов'язкове використання плану рахунків), обов'язкове проходження затвердженим принципам відображення операцій. Значний вплив на порядок складання звітності надають державні органи. Це можна пояснити пріоритетністю завдання держави по збору податків. В основному країни з цією моделлю теж керуються принципом незмінності первісної оцінки. Росія відноситься до континентальної моделі бухобліку, певний вплив на наш бухоблік надали Німеччина і Франція. Країни: Австрія, Алжир, Ангола, Бельгія, Кот-Дівуар, Болгарія, Буркіна-Фасо, Гвінея, Німеччина, Греція, Данія, Єгипет, Заїр, Іспанія, Італія, Камерун, Люксембург, Малі, Марокко, Норвегія, Португалія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія. | |
Південноамериканська модель | Істотний вплив на становлення бухгалтерського обліку в південноамериканських країнах надали інфляційні процеси. Зважаючи на це, відмінною характеристикою цієї моделі є метод коригування показників звітності з урахуванням зміни загального рівня цін. Бухгалтерські стандарти розкривають методологію бухгалтерського обліку в умовах інфляції. Поправка на інфляцію необхідна для забезпечення достовірності поточної фінансової інформації (особливо у відношенні довгострокових активів). Коригування звітності орієнтована на потреби держави з виконання дохідної частини бюджету, у зв'язку з цим бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Країни: Аргентина, Болівія, Бразилія, Гайана, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор | |
Фахівці в галузі міжнародного бухгалтерського обліку виділяють і ісламську модель, яка розвивалася під сильним впливом мусульманської релігії, такі як Туреччина, Іран, Бангладеш. Деякі країни використовують змішані системи з національною специфікою.
П'ята модель - міжнародна (модель майбутнього, на думку вчених).
Існували два підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.
Гармонізацією різних систем бухгалтерського обліку займається Європейське співтовариство. Суть гармонізації в тому, що в кожній країні може існувати своя модель організації бухгалтерського обліку та система стандартів фінансової звітності, що регулюють її. Необхідно, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам у країнах-членах спільноти, іншими словами, перебували в гармонії один з одним.
Стандартизацією бухгалтерських процедур займається Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФО - International Accounting Standards Committee, IASC) в рамках уніфікації обліку. Він розробляє і публікує міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ - International Accounting Standards, IAS). Сутність цього підходу полягає в розробці уніфікованого набору стандартів, які застосовні до будь-якої ситуації в будь-якій країні, отже, відпадає необхідність створення національних бухгалтерських стандартів.
В даний час говорять про конвергенції. На відміну від гармонізації конвергенція передбачає рух Комітету та національних регулюючих органів назустріч один одному для знаходження і прийняття найкращих рішень в області подання звітності. Кінцевою метою плану конвергенції в кожній країні має бути прийняття МСФЗ, які будуть доповнені в тих, як видається, рідкісних випадках, коли необхідно врахувати національні особливості. Якщо країна не обирає стратегію конвергенції, що передбачає поступову заміну національних стандартів на МСФЗ, то малоймовірно, що компанії, що знаходяться на її території, зможуть перейти до дотримання всіх без винятку міжнародних стандартів. А це означає, що для забезпечення довіри до своїх фінансових показників з боку зарубіжних партнерів і потенційних інвесторів ці компанії будуть приречені на перманентну трансформацію звітності.
Сьогодні міжнародні стандарти фінансової звітності широко використовуються у всьому світі. Виділимо кілька ступенів застосування МСФЗ, (див. рис. 1):
Рис. 1. Ступінь використання країнами міжнародних стандартів фінансової звітності
За офіційною інформацією КМСФО в 2000 році час в повній відповідності з МСФЗ складали фінансову звітність близько 40 тис. транснаціональних корпорацій, що мають більше 200 тис. дочірніх і залежних організацій по всьому світу, що підтверджено аудиторським висновком. Серед них такі великі транснаціональні компанії як Microsoft, Nestle, Allianz, ENI, Nokia, Air France, Renault, Deutsche Bank, Olivetti, Roche, Fiat, Volkswagen, Lufthansa, Adidas і т.д. У Росії фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності складають РАТ «ЄЕС Росії», РАТ «Газпром», «Транснефть», МПС Росії, «Лукойл», «МДМ Банк», «Російський кредит», «Ростелеком», «Червоний Жовтень» та ін
Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності було засновано 29 червня 1973 р. у результаті угоди, яке було досягнуто бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії та Сполучених Штатів Америки. Штаб-квартира КМСФО розміщується в Лондоні. З 1983 року членами КМСФО стали всі об'єднання професійних бухгалтерів і аудиторів, що входять у Міжнародну федерацію бухгалтерів. На початку 2001 року в 104 країнах світу було 143 члена КМСФО, котрі представляють понад 2 млн. бухгалтерів. У роботу комітету залучені і інші організації різних країн, які не є членами КМСФО.
Комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності - незалежна організація, головною метою якої є створення міжнародних стандартів фінансової звітності, на основі яких повинна складатися фінансова звітність компаній в усьому світі, (див. рис. 2).
Рис. 2. Колишня організаційна структура Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності
У 2001 році КМСФО був реорганізований (див. рис. 3).
Пропозиції по новій структурі КМСФО готувалися кілька років Робочою групою по стратегії. Відповідно до рекомендацій даної групи змінюється Статут КМСФО, він перетвориться в незалежну організацію, керовану Довіреними особами. Довірені особи здійснюють контроль за діяльністю КМСФО, залучають фінансові ресурси, затверджують бюджет, вносять зміни до Статуту КМСФО.
Довірені особи у складі 19 чоловік повинні представляти різні регіони та організації:
6 представників від Північної Америки;
6 від Європи;
4 від країн Тихоокеанського регіону;
3 з будь-яких інших регіонів.
Рис. 3. Нова організаційна структура Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності
На рис. 4 розглянемо склад документів, що утворюють МСФЗ.
Рис. 4. Склад документів, що утворюють міжнародні стандарти фінансової звітності
В даний час поняттям «міжнародні стандарти фінансової звітності» об'єднана вищевказана сукупність взаємопов'язаних документів. Затвердженим текстом всіх МСФЗ вважається текст, опублікований КМСФО англійською мовою. Всі офіційні переклади готуються з участю фахівців Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності. В даний час МСФЗ офіційно перекладені на чотири мови: німецька, російська, французька та польська, йде робота над офіційним перекладом на китайську, японську, португальська та іспанську мови. Неофіційно міжнародні стандарти перекладені більш ніж тридцятьма мовами.
В даний час існує 47 МСФЗ (41 IAS і 6 IFRS), а діє - 36 МСФЗ (31 IAS та 5 IFRS). Розробка інтерпретацій є пріоритетним напрямком діяльності КМСФО.
ЛЕКЦІЯ 2
Принципи підготовки та подання фінансової звітності
Представлення прозорою та корисної інформації про учасників ринку та скоєних ними угодах є необхідною умовою організованого і ефективного ринку.
Прозорість означає створення умов, при яких інформація про існуючу ситуацію, прийнятих рішеннях і діях виявляється доступною і зрозумілою для всіх учасників ринку.
Розкриття інформації включає процес і методологію надання інформації та своєчасне, публічне повідомлення про стратегічні рішення, прийняті компанією.
Відповідальність означає обов'язок учасників ринку, у тому числі органів державної влади, обгрунтовувати свої дії і політику, а також нести відповідальність за рішення і результати.
Прозорість необхідна для впровадження концепції відповідальності трьох основних груп учасників ринку (див. табл. 1), а саме:
1 група - керівництво компанії
2 група - користувачі з прямим інтересом
3 група - користувачі з непрямим інтересом
Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан компанії, результати її діяльності, зміни у фінансовому стані компанії. Дана інформація є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень.
Правдиве подання інформації виникає в результаті відображення у фінансовій звітності корисної інформації за рахунок її повного розкриття, так забезпечується прозорість. Прозорість забезпечується за рахунок повного розкриття та достовірного представлення корисної інформації з метою прийняття рішення зацікавленими користувачами фінансової звітності. Підготовка стандартів фінансової звітності має проводитися відповідно до основоположних принципів МСФЗ, які були опубліковані в 1989 році.
Ці принципи:
визначають концепції, закладені в основу підготовки та подання фінансової звітності;
містять рекомендації з розробки нових стандартів;
допомагають бухгалтерам, аудиторам, користувачам фінансової звітності в розумінні МСФЗ і розглядають питання, ще не охоплені МСФЗ.
Принципи МСФЗ визначають:
цілі фінансової звітності;
якісні характеристики фінансової звітності, що визначають корисність інформації у фінансовій звітності;
елементи фінансової звітності;
концепції капіталу і підтримки капіталу.
Фінансова звітність базується на наступних основних припущеннях, (див. рис. 5):
Рис. 5. Основоположні припущення МСФЗ
Облік за методом нарахування (accrual basis) означає, що результати операцій записуються в момент їх вчинення, а не в момент надходження грошей і відносяться до того звітного періоду, коли була зроблена операція, формується інформація про зобов'язання до оплати і ресурсах для отримання, а не тільки про фактично вироблених та отримані платежі.
Принцип нарахування забезпечує визнання доходів і витрат у міру виникнення економічних вигод і споживання ресурсів компанії. Фінансові звіти компанії, підготовлені на основі принципу нарахування, інформують користувачів не тільки про минулі операції, що включають оплату і надходження грошових коштів, а й про майбутні зобов'язання заплатити грошові кошти і майбутніх надходженнях грошових ресурсів. Принцип нарахування надає можливість визначати вплив здійснених операцій на фінансове становище компанії.
Безперервність діяльності (going concern) означає, що компанія нормально функціонує, і буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому, тобто компанія не має наміру або необхідності ліквідуватися, або скорочувати масштаби своєї діяльності. Якщо такий намір або необхідність присутні, то фінансова звітність має відображати оцінку майна за ліквідаційною вартістю; виробляти списання активів, які не можуть бути отримані в повному обсязі; здійснювати нарахування зобов'язань у зв'язку з перериванням договорів і різними економічними санкціями і т.д.
Бухгалтерську інформацію складно охарактеризувати як абсолютно точну. Виникає проблема її тлумачення і правильного використання, з цією метою КМСФО розроблено ряд якісних характеристик облікової інформації, які є критеріями для її оцінки. Інформація є корисною, якщо вона має певні якісними характеристиками. Результатом застосування основних якісних характеристик та МСФЗ є фінансова звітність компанії, яка забезпечує достовірне та об'єктивне уявлення інформації.
Якісні характеристики інформації у фінансовій звітності, (див. рис. 6):
Рис. 6. Якісні характеристики інформації
Доречність (relevance) - інформація вважається доречною або відношення до справи, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів і допомагає їм оцінювати минулі, справжні і майбутні події, підтверджувати чи виправляти минулі оцінки.
На доречність інформації впливає її суттєвість (materiality) - інформація вважається суттєвою, якщо її пропуск або спотворення могли б вплинути на економічне рішення користувачів, прийняте на підставі фінансової звітності. Суттєвість залежить від розміру об'єкта або помилки, які оцінюються у конкретних умовах пропуску або спотворення. Таким чином, суттєвість, скоріше, показує поріг або точку відліку, і не є основною якісною характеристикою, якою повинна володіти інформація для того, щоб бути корисною.
Надійність (reliability) - є надійним в тому випадку, коли вона не має значущих помилок і об'єктивна. Інформація вважається надійною, якщо вона відповідає наступним характеристикам:
правдиве уявлення інформації (faithful representation). Фінансова інформація повинна правдиво відображати господарські операції та інші події, що відбулися протягом звітного періоду;
переважання сутності над формою (substance over form). При відображенні господарських операцій та інших подій необхідно враховувати їх економічну сутність, а не лише юридичну форму;
нейтральність (neutrality). Незалежність подання інформації від інтересів будь-яких осіб або їх груп. Дані у фінансовій звітності повинні неупереджено відображати господарську діяльність підприємства;
обачність (prudence). Певна ступінь обережності при формуванні суджень про факти та події підприємства в умовах невизначеності;
повнота (completeness). Фінансові звіти, доповнення та примітки до них представляють всю істотну інформацію тим, хто ними користується.
Крім цього існують також загальноприйняті вимоги, що використовуються при веденні обліку і складанні звітності, які забезпечують достовірність і достатню повноту інформації. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності до принципів доречності та достовірності висувають такі вимоги, пов'язані з процесом підготовки облікової інформації.
Зрозумілість (understability) - означає доступність для розуміння інформації в фінансових звітах широкому колу користувачів. З цього не випливає, що інформація про складні питання повинна виключатися з-за труднощів розуміння певними користувачами.
Порівнянність (comparability) - інформація, що міститься у фінансовій звітності компанії, повинна бути порівнянною в часі і порівнянною з інформацією інших компаній, щоб ідентифікувати тенденції в його фінансове становище і результати діяльності. Тому вимір і відображення всіх господарських операцій має проводитися послідовно, відповідно до обраної облікової політики. Даний принцип зовсім не означає однаковості. Однак для забезпечення порівнянності даних необхідно знати облікову політику, її зміни і наслідки цих змін з точки зору фінансових результатів протягом поточного періоду і за ряд років.
Необхідно знайти оптимальне поєднання всіх якісних характеристик, виходячи з потреб користувачів і пріоритетів самих підприємств. Відносна важливість характеристик визначається на підставі професійної оцінки фахівців.
Елементи фінансової звітності можна розділити на дві групи, (див. рис. 7):
Рис. 7. Елементи фінансової звітності
Виділення елементів звітності в розряд принципів пов'язано з тим, що їх розуміння впливає на оцінку користувачем діяльності компанії і, отже, на прийняття ним певного рішення. Фінансові звіти інформують користувача про вплив на фінансовий стан підприємства і результати його діяльності операцій та інших подій, групуючи їх у класи відповідно до їх характеристик.
Інформація про фінансове становище в основному дається у балансовому звіті (бухгалтерському балансі), який об'єднує в собі такі елементи фінансової звітності, як активи, зобов'язання і власний капітал. Інформація про результати діяльності організації дається в звіті про прибутки та збитки, що описує інші елементи - доходи і витрати. Розглянемо елементи фінансової звітності, пов'язані з виміром фінансового становища компанії відповідно до МСФЗ.
Активи - ресурси, контрольовані компанією, які утворилися в результаті подій минулих періодів і від яких компанія очікує економічні вигоди в майбутньому. Економічна вигода - це потенціал, що приймає форму грошових коштів або їх грошових еквівалентів.
Зобов'язання - поточна заборгованість компанії, яка утворилася в результаті подій минулих періодів, погашення якої призведе до відтоку з компанії ресурсів, що містять економічну вигоду.
Капітал - залишилася частка власних активів підприємства після вирахування зобов'язань. Таке трактування капіталу обумовлена тим, що в разі ліквідації підприємства кредитори мають пріоритет перед власниками і їхні вимоги задовольняються в першу чергу. У звітному бухгалтерському балансі елемент капіталу може бути розділений на складові частини, що представляють інтерес для користувачів.
Розглянемо елементи фінансової звітності, пов'язані з оцінкою результатів діяльності компанії - доходи і витрати компанії.
Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або збільшення активів, або зменшення зобов'язань, яке призводить до збільшення власного капіталу (за винятком внесків власників у статутний капітал). Дохід включає в себе виручку, отриману в результаті основної діяльності організації, і доходи, отримані в результаті не основної діяльності.
Витрати - це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі відпливу чи втрати вартості активів або виникнення заборгованості, яка веде до зменшення власного капіталу (за винятком розподілу власного капіталу між власниками). Витрати включають в себе витрати та збитки, що виникають в ході основної діяльності підприємства. Збитки можуть виникати в результаті стихійних лих, продажу необоротних активів, в результаті змін валютних курсів, переоцінки активів і т. д.
Наведені визначення елементів фінансової звітності тісно пов'язані з поняттям капіталу. Отже, активи, зобов'язання і власний капітал є носіями впливу на економічну вигоду, і різні дії, пов'язані з використанням активів або врегулюванням зобов'язань, можуть призвести до припливу або відтоку економічних вигод у компанії, тобто буде отриманий дохід або витрати. Отримані дохід або витрати є вже результатом, що відображає збільшення або зменшення економічних вигод компанії, елементи фінансової звітності взаємопов'язані, (див. рис. 8):
Рис. 8. Взаємозв'язок елементів фінансової звітності
Дуже важливим є питання визначення критеріїв визнання елементів фінансових звітів. Визнання - включення до балансовий звіт або звіт про прибутки і збитки окремих статей, які відповідають визначенню елемента фінансових звітів. Співвідношення між елементами обумовлює взаємозв'язок у їх визнання. Так, наслідком визнання певного активу є визнання відповідного доходу або зобов'язання. Отже, стаття може бути визнана, якщо, по-перше, будь-яка економічна вигода, пов'язана зі статтею, буде надходити в компанію, тобто компанія отримає або втратить майбутні економічні вигоди, зумовлені об'єктом, по-друге, стаття має вартість, вимірювану з великим ступенем надійності та достовірності.
Суттєвим також є питання оцінки елементів фінансових звітів.
Оцінка - це процес визначення грошових сум, за якими елементи фінансової звітності мають визнаватися і вноситися в баланс і до звіту про прибутки та збитки. Для цього потрібно вибрати конкретний метод оцінки. У фінансовій звітності в різній мірі і в різній комбінації використовується ряд різних методів оцінки:
первісна вартість (фактична вартість придбання, історична) - активи відображаються в сумі, яка була за них сплачено, за достовірною оцінкою прийнятих зобов'язань або інших залучених ресурсів для придбання активів. Пасиви відображаються в сумі надходжень в обмін на зобов'язання, що виникають при нормальному функціонуванні підприємства;
поточна вартість - активи враховуються в сумі, яка була б сплачена в даний момент для придбання активів, а пасиви враховуються в сумі, яка потрібна була б для виконання зобов'язань в даний момент;
ціна реалізації - активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка в даний час може бути виручена від продажу активу в нормальних умовах. Зобов'язання відображаються за вартістю їх погашення, яку передбачалося б витратити для погашення зобов'язань при нормальному ході справ;
реальна вартість (дисконтована) - активи відображаються за дисконтованою вартістю майбутнього чистого надходження грошових коштів, які, як передбачається, будуть створюватися даними активом при нормальному ході справ. Зобов'язання - за дисконтованою вартістю майбутнього чистого вибуття грошових коштів, які, як передбачається, будуть потрібні для погашення зобов'язань при нормальному ході справ.
У МСФЗ на відміну від російських бухгалтерських стандартів є поняття справедливої вартості, яка визначається як сума грошових коштів, достатня для придбання активу або виконання зобов'язання в операції між добре обізнаними, дійсно зацікавленими, незалежними один від одного сторонами. У Росії облік за справедливою вартістю не ведеться. Однією з причин не використання справедливої вартості в обліку є відсутність доступної і публічної інформації про ціну угод, які могли б служити показниками справедливої вартості.
За основу оцінки при підготовці фінансових звітів підприємства приймають первісну вартість. Зазвичай вона комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси зазвичай враховуються за найменшою з собівартості та можливої чистою ціною продажу; цінні папери, які обертаються на ринку, враховуються за їх ринковою вартістю.
Поняття капіталу взаємопов'язане з поняттям прибутку, і цей зв'язок встановлюють принципи підтримки капіталу, визначаючи підхід до визнання прибутку. Відповідно до концепції збереження капіталу, прибуток заробляється тільки в тому випадку, якщо результатом усіх розподілів прибутку стане перевищення оцінки чистих активів в кінці звітного періоду над їх оцінкою на початку звітного періоду.
Взаємозв'язок проявляється в тому, що фінансовий результат впливає на зміну величини чистих активів, але лише реальна динаміка збільшення / зменшення чистих активів свідчить про отримання відповідного прибутку / збитку.
У відповідності з цією концепцією, капітал оцінюється в номінальних грошових одиницях, і, отже, збільшення номінальної грошової оцінки капіталу за звітний період підтверджує прибуток.
Згідно МСФЗ існує два підходи до концепції підтримки капіталу, (рис. 9):
Рис. 9. Два підходи до концепції підтримки капіталу
Концепція фінансового збереження капіталу, заснована на грошовій оцінці, є універсальною, тому що звичайно користувачів в першу чергу цікавить збереження капіталу, яке забезпечується можливістю його реалізації.
У тих випадках, коли користувачів цікавить продуктивна потужність підприємства, слід орієнтуватися на фізичну концепцію збереження капіталу, згідно з якою капітал зростає тільки в тому випадку, якщо продуктивність підприємства (або ресурсів або фондів, що забезпечують таку здатність) наприкінці періоду перевищує продуктивність на початку періоду. У такому випадку різниця між величиною капіталу на кінець і на початок періоду може служити показником «фізичної» прибутку.
Принципи формують основу стандартів, тобто обов'язкові для кожного стандарту. Стандарти схильні коректувань, пов'язаних зі зміною економічних умов, а також характеру тих чи інших облікових показників. Поправки повинні грунтуватися на загальному уявленні про систему бухгалтерського обліку та звітності, тобто на закладені в основу принципи. У цих випадках відображення ряду найважливіших показників фінансової звітності набуває суб'єктивну основу, тому що починає залежати від професійного судження та оцінок її укладачів. Необхідно, щоб такі судження й оцінки будувалися на основі сформованих принципів, які відповідають інтересам користувачів фінансової звітності.
Коректне складання фінансової звітності підприємства згідно МСФЗ передбачає точне дотримання загальноприйнятих концептуальних принципів бухгалтерського обліку.