Міжнародні контракти

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міжнародні контракти
Курсова робота
з курсу «Міжнародний маркетинг»
2004
ЗМІСТ
Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2
1.

Історія ІНКОТЕРМС. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4
2.

Застосування ІНКОТЕРМС у договорах купівлі-продажу. . . . . . . . .

5
3.
Термінологія ІНКОТЕРМС. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6
4.

Зобов'язання продавця по поставці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9
5.
Можливості покупця. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
18
6.

Упаковка і транспортування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

20
7.

Особливості використання ІНКОТЕРМС. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

21
8.

Коносамент і електронна торгівля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

21
9.

Арбітраж Міжнародної торгової палати. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
24
Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
25

Введення

«Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс)» - найважливіший документ у сфері міжнародної торгівлі. Метою Інкотермс є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином можна уникнути або, принаймні, в значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.
Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з порожньою витратою часу і грошей. З метою вирішення цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в 1936 році звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Інкотермс 1936». Виправлення і доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в даний час в 2000 році для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.
Остання редакція враховує розвиток зон, вільних від митних зборів, впровадження в практику торгівлі електронного зв'язку і зміни в практиці перевезень вантажів. У порівнянні з редакцією 1990 текст істотно змінений.
Слід зазначити, що Інкотермс є нормативним документом в тому випадку, якщо на них зроблена пряме посилання в контракті і при цьому в контракті не передбачено іншого, ніж у тексті Інкотермс.
Слід підкреслити, що сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов'язаними з правами і обов'язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні постачання проданих товарів (під словом товари тут маються на увазі "матеріальні товари", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення).
Найчастіше на практиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Інкотермс. Першим є неправильне розуміння Інкотермс як мають більше відношення до договору перевезення, а не до договору купівлі-продажу. Другим є іноді неправильне уявлення про те, що вони повинні охоплювати всі обов'язки, які сторони хотіли б включити в договір.
Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, Інкотермс мають справу тільки з відносинами між продавцями і покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більш того, тільки у певних аспектах.
У той час як експортерам і імпортерам важливо потрібно враховувати фактичні відносини між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - в якій необхідний не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до договору купівлі-продажу.
Тим не менш, договір сторін використовувати визначений термін має значення і для всіх інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: погодившись на умови CFR або CIF, продавець не може виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту . Більш того, документ, що вимагається згідно документарного акредитиву, обов'язково залежатиме від видів транспортування, які будуть використані.
По-друге, Інкотермс мають справу з деякими певними обов'язками сторін - такими як обов'язок продавця - поставити товар в розпорядження покупця або передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення - і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.
Далі, вони пов'язані з обов'язками очистити товар для експорту й імпорту, упакуванням товару, обов'язком покупця прийняти поставку, а також обов'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані. Хоча Інкотермс украй важливі для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі, взагалі не розглядаються, наприклад, передача права володіння, інші права власності, порушення домовленості і наслідку таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Слід підкреслити, що Інкотермс не призначені для заміни умов договору, необхідних для повного договору купівлі-продажу або за допомогою включення нормативних умов, або індивідуально обговорених умов.
Інкотермс узагалі не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та відповідними законами.
Інкотермс від початку завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для постачання через національні кордони: таким чином, це міжнародні торговельні терміни. Однак, Інкотермс на практиці найчастіше включаються в договори для продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, коли Інкотермс використовуються таким чином, статті А.2. і Б.2. і будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими.
1. Історія ІНКОТЕРМС
Основною причиною послідовних редакцій Інкотермс була необхідність адаптувати їх до сучасної комерційної практики. Так, при перегляді 1980 був уведений термін Франко перевізник (тепер FCA) для частих випадків, коли пунктом одержання товару при морській торгівлі вже був не традиційний пункт FOB (проходження через поручні судна), а пункт на суші перед завантаженням на борт судна , де товар укладався до контейнера для наступного транспортування морем або комбінацією різних транспортних засобів (так звані змішані або мультимодальні перевезення).
Далі, при перегляді Інкотермс у 1990 статті, що стосувалися обов'язку продавця надати докази поставки, дозволили замінити паперову документацію EDI-повідомленнями за умови, що сторони заздалегідь домовилися здійснювати спілкування за допомогою електронної пошти. Немає необхідності говорити, що зусилля до вдосконалення структури та викладу Інкотермс для полегшення їх практичного здійснення.
Протягом процесу редагування, що зайняв приблизно два роки. Міжнародна торгова палата постаралася залучити широке коло працівників світової торгівлі, представлених різними секторами в національних комітетах, за посередництвом яких працює Міжнародна торговельна палата, до висловлення своїх поглядів і відгуків на низку проектів. Процес редагування викликав набагато більше відгуків з боку користувачів в усьому світі, ніж кожна з попередніх редакцій Інкотермс. Результатом цього діалогу постала версія Інкотермс 2000, що, як може здатися, у порівнянні з Інкотермс 1990 внесене незначна кількість змін. Зрозуміло, однак, що Інкотермс тепер визнано в усьому світі, і тому Міжнародна торговельна палата вирішила закріпити це визнання й уникати змін заради самих змін. З іншого боку, було докладено значних зусиль для забезпечення ясного і точного відображення торговельної практики формулюваннями, використовуваними в Інкотермс 2000. Крім того, значні зміни були внесені в дві області:
§ митне очищення і здійснення митних платежів за термінами FAS і DEQ;
§ обов'язки щодо навантаження та розвантаження за терміном FCA.
Всі зміни, які є і формальні, були зроблені на основі ретельних досліджень серед користувачів Інкотермс. Особливу увагу було приділено запитам, отриманим з 1990 року Групою експертів Інкотермс, організованою для додаткового обслуговування користувачів Інкотермс.
2. Застосування ІНКОТЕРМС у договорах купівлі-продажу
З урахуванням змін, час від часу внесення змін до Інкотермс, важливо забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір включити Інкотермс у свій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну у даний час варіант Інкотермс. Цьому можна з легкістю не додати значення, коли, наприклад, робиться посилання на більш ранній варіант у стандартних формах договору або в бланках замовлення, використовуваних торговцями. Відсутність посилання на поточний варіант може потім привести до розбіжностей щодо того, чи мають намір сторони включити даний варіант або більш ранній варіант у якості складового їхнього договору. Торговці, які бажають використовувати Інкотермс 2000 повинні чітко вказати, що вони в договорі купівлі-продажу "Інкотермс-2000".
В Інкотермс 1990 умови були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, починаючи з терміну, згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю на власній території продавця ("Е" - термін - EX WORKS); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("Р" - терміни - FCA, FAS і FOB); далі "С" - терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати або пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження й відправлення (CFR, CIF, СРТ і С1Р), і, нарешті, "0"-терміни, за яких продавець має нести всі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).
У таблиці 1 подано класифікацію торговельних термінів.

Таблиця 1
Інкотермс 2000
Група Е
Відправлення
EXW Франко завод (... назва місця)
Група F
Основне перевезення не оплачено
FCA Франко перевізник (... назва місця призначення)
FAS Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
FOB Франко борт (... назва порту відвантаження)
Група С
Основне перевезення оплачене
CFR Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
CIF Вартість, страхування і фрахт
(... Назва порту призначення)
CРТ Фрахт / перевезення оплачені до
(... Назва місця призначення)
CIP Фрахт / перевезення та страхування оплачені до
(... Назва місця призначення)
Група D
Прибуття
DAF Поставка до кордону (... назва місця поставки)
DES Поставка з судна (... назва порту призначення)
DEQ Поставка з пристані (... назва порту призначення)
DDU Постачання без оплати мита
(... Назва місця призначення)
DDP Постачання з оплатою мита
(... Назва місця призначення)
Далі під усіма термінами, як і в Інкотермс 1990, відповідні обов'язки сторін зведені в групи під статтями, де кожна стаття з боку продавця відбиває положення покупця щодо цього питання.
3. Термінологія ІНКОТЕРМС
При розробці Інкотермс-2000 було докладено значних зусиль для досягнення максимально можливої ​​і бажаної послідовності у використанні різноманітних виразів, використовуваних у тринадцятьох термінах. Таким чином, вдалося уникнути використання різних формулювань для висловлення одного й того самого змісту. Крім того, по можливості використовувалися вираження, уживані в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
"Вантажовідправник"
У деяких випадках було необхідно використовувати один і той самий термін для передачі двох різних значень просто тому, що не було підходящої альтернативи. Працівники торгівлі знайомі з цими труднощами як стосовно до договорів купівлі-продажу, так і до договорів перевезення. Так, наприклад, термін "вантажовідправник" (shipper) позначає як особу, що передав товар для перевезення, так і людину, яка укладає договір з перевізником: однак ці два "вантажовідправники" можуть бути різними людьми, наприклад, за договором з терміном FOB, де продавець передає товар для перевезення, а покупець укладає договір із перевізником.
"Поставка"
Особливо важливо відзначити, що термін "поставка" використовується в Інкотермс у двох різних значеннях. По-перше, він використовується для визначення моменту, коли продавець виконав свої зобов'язання по постачанню, визначені в статтях А.4. Інкотермс. По-друге, термін "поставка" також використовується в контексті обов'язку покупця одержати чи прийняти поставку товару, обов'язок, що з'являється в статтях Б.4. збірника Інкотермс. При використанні в цьому другому випадку слово "поставка" означає, по-перше, що покупець "приймає" саму природу "С" - термінів, а саме, що продавець виконує свої обов'язки по відвантаженню товарів по-друге, що покупець зобов'язаний прийняти товар. Цей останній обов'язок важливий, щоб уникнути непотрібних платежів за зберігання товару до того моменту, як покупець забере товар. Таким чином, відповідно до термінів CFR і CIF покупець зобов'язаний прийняти поставку товарів і отримати їх від перевізника. Якщо покупець не виконає цього, він може стати зобов'язаним відшкодувати збитки продавцю, що уклав договір перевезення з перевізником, або ж покупець може бути змушений оплатити простій, для того щоб перевізник видав йому товар. Коли в даному випадку йдеться, що покупець зобов'язаний "прийняти поставку", це не означає, що покупець приймає товар як відповідний договорові купівлі-продажу, але тільки той факт, що продавець виконав своє зобов'язання передати товар для перевезення відповідно до договору перевезення, який він повинен укласти відповідно до умов статей А.8., А.3.) "С" - термінів. Таким чином, якщо після отримання товару в пункті призначення покупець виявить, що товар не задовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використовувати будь-які заходи, які йому договором купівлі-продажу і відповідним законом проти продавця. Як вже вказувалося, ці питання знаходяться цілком поза зоною дії Інкотермс.
Де потрібно, в Інкотермс 2000 застосовується вираз "надавати товар у розпорядження покупця" в певному місці. Цей вираз має те ж саме значення, як і вираз "передати товар", використовуваному в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
"Звичайний"
Слово "звичайний" з'являється в декількох термінах, наприклад, у терміні Франко Завод щодо часу доставки (А.4.) І в "С" - термінах щодо документів, які продавець зобов'язаний надати, й договору перевезення, що продавець повинен організувати (А. 8., О.З.). Звичайно, може бути важко точно сказати, що означає слово "звичайний", проте в багатьох випадках можливо точно визначити, що працівники торгівлі звичайно роблять, і тоді ця практика може стати керівництвом. У цьому значенні слово "звичайний" є більш корисним, ніж слово "розумний", що потребує оцінки не з погляду світової практики, а щодо більш важкого принципу сумлінності і чесності. У деяких обставинах цілком може бути необхідним вирішити, що означає "розумний". Проте, з наведених причин, в Інкотермс слово "звичайний" у більшості випадків переважніше, ніж слово "розумний".
"Збори"
Щодо обов'язку очистити товари для імпорту необхідно визначити, що мається на увазі під "зборами", які повинні бути сплачені при імпорті товарів. Відповідно до терміна DDP у статті А.6. Інкотермс 1990 року вираз "офіційні збори, оплачувані при експорті й імпорті товару". Відповідно до терміна DDP у статті А. 6. Інкотермс 2000 слово "офіційні" було виключено через те, що це слово викликало невизначеність при визначенні того, чи були збори "офіційними", чи ні. Виключення цього слова не передбачалася істотна зміна значення. "Збори", які повинні бути оплачені, стосуються тільки тих зборів, які є необхідним наслідком імпорту як такого і які повинні бути тому оплачені відповідно до відповідних правил імпорту. Будь-які додаткові збори, стягнуті приватними сторонами в зв'язку з імпортом, такі як збори за збереження, не зв'язані з обов'язком очищення товарів, не включаються в ці збори. Однак, результатом виконання цього зобов'язання цілком можуть виявитися деякі витрати митних брокерів або експедиторів вантажів, якщо сторона, що несе це зобов'язання, не виконує сама цю роботу.
"Порти", "місця", "пункти" і "площі"
У відношенні позначення місця, куди повинні бути доставлені товари, в Інкотермс використовуються різноманітні терміни. У термінах, призначених для використання винятково при перевезеннях товарів морським шляхом - таких як FAS, FOB, CFR, CIF, DES і DEQ-використані вирази "порт відправки" і "порт призначення". У всіх інших випадках використано слово "місце". У деяких випадках представляється необхідним також указувати "пункт" всередині порту або місця, тому що продавцю може бути необхідно знати не тільки те, що товар повинен бути доставлений у визначений район, такий, як місто, але і де усередині цього міста товар повинен бути наданий в розпорядження покупця. У договорах купівлі-продажу така інформація часто відсутня, і тому Інкотермс передбачають: якщо не був обговорений конкретний пункт усередині погодженого місця, і при наявності декількох таких пунктів, продавець може вибрати пункт, який найбільше влаштовує його (див., наприклад, термін FCA стаття А. 4.). Там, де пунктом доставки є місцезнаходження продавця, використовувався вираз "площі продавця" (термін FCA стаття А.4.)
"Корабель" і "судно"
У термінах, призначених для використання при перевезеннях товарів морським шляхом, вирази "ship" і "корабель" використовуються як синоніми. Немає необхідності говорити, що повинно бути використаний термін "судно", коли він входить у сам торговельний термін, такий як "франко вздовж борту судна" (FAS) і "доставка з судна" (DES). Також з урахуванням традиційного вживання виразу "перехід через поручні судна" у терміні FOB слово "судно" повинно було бути вжито у зв'язку з цим.
"Перевірка" та "огляд"
У статтях А. 9. і Б. 9. збірника Інкотермс заголовки "перевірка - упаковка та маркування" і "огляд товару". Хоча слова "перевірка" та "огляд" є синонімами, було визнано за доцільне використовувати перше у відношенні зобов'язання продавця по доставці у відповідності зі статтею А.4. і залишити друге для конкретного випадку здійснення "огляд перед відвантаженням", тому що такий огляд звичайно необхідний тільки коли покупець або органи влади країни експорту або імпорту хочуть переконатися, що товар відповідає умовам договору або офіційних умов, перш ніж товар відвантажений.
4. Зобов'язання продавця по поставці
Інкотермс зосереджені на зобов'язанні продавця по постачанню. Точний розподіл функцій і витрат у зв'язку з постачанням товару продавцем звичайно не викликає проблем, коли сторони мають тривалі торговельні відносини. При цьому вони встановлюють між собою практику ("порядок торгових відносин"), якому вони слідують у наступних угодах так само, як раніше. Однак, при встановленні нових комерційних відносин або укладанні договору за допомогою брокерів - що досить поширено при продажі товарів - варто керуватися умовами даного договору купівлі-продажу, а у випадку, коли Інкотермс 2000 включаються в цей договір, використовувати розподіл функцій, витрат і ризиків, що випливає з них.
Звичайно, було б бажано, щоб Інкотермс могли якнайдетальніше визначати обов'язки сторін у зв'язку з доставкою товару. У порівнянні з Інкотермс 1990, у цьому відношенні були початі подальші зусилля в деяких конкретних ситуаціях (див. наприклад, термін FCA стаття А.4.). Але було неможливо уникнути посилань на звичаї в торгівлі в статтях А.4. термінів FAS і FOB ("відповідно до звичаїв порту"). Причиною цього є те, що саме в торгівлі штучним товаром точний спосіб доставки товару для перевезення в договорах відповідно до термінів FAS або FOB різний у різних морських портах.
Ризик втрати чи пошкодження товару, а також зобов'язання нести витрати, пов'язані з товаром, переходить від продавця до покупця, коли продавець виконав свої зобов'язання постачання товару. Так що покупець не вправі відкладати перехід ризиків і витрат, всі умови передбачають, що перехід ризиків і витрат може мати місце навіть до постачання, якщо покупець не приймає доставку відповідно до домовленості або не дає таких інструкцій (у відношенні часу відвантаження та / або місця поставки), які можуть знадобитися продавцю для виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару. Необхідною умовою для випереджального переходу ризиків і витрат є визначення товару як призначеного для покупця або, як передбачено відповідними положеннями, окремо зарезервованого для нього (відповідність договору).
Ця вимога є особливо важливою для терміна EXW, тому що за всіх інших умовах товар звичайно визначається як ідентифікований для покупця, коли були прийняті міри для відвантаження або відправлення (терміни "F" і "С") або доставки товару в місце призначення (терміни "D"). Однак у виняткових випадках товар може бути відправлений від продавця без упаковки без точного визначення кількості для кожного покупця. У такому випадку передача ризику і витрат не буде мати місце, перш ніж товар не буде ідентифікований раніше зазначеним образом (порівняєте також з Пунктом 69.3 Конвенції ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів ").
"Е" - термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання:
продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно у власному приміщенні продавця. З іншого боку, як часто реально відбувається на практиці, продавець часто допомагає покупцю занурити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW відбивав краще б це, якби зобов'язання продавця були розширені і включали навантаження, було прийнято рішення зберегти традиційний принцип мінімальних зобов'язань продавця відповідно до умов терміна EXW, щоб їх можна було використовувати для випадків, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець хоче, щоб продавець робив більше, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.
"F"-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. Пункт, у який сторони припускають здійснити постачання відповідно до терміна FCA, викликав утруднення через широке різноманіття обставин, які можуть зустрічатися в договорах, укладених з цим терміном. Так, товар може бути занурений на транспортний засіб, надісланий покупцем, щоб забрати товар з площ продавця; в іншому випадку товар може потребувати відвантаження з транспортного засобу, присланого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Інкотермс 2000 враховують ці варіанти, передбачаючи, що у випадку, коли місцем, названим у договорі в якості місця доставки, є площі продавця, постачання довершене, коли товар занурений на транспортний засіб покупця, а в інших випадках постачання довершене, коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з транспортного засобу продавця. Варіанти, що вказувалися для різноманітних видів транспорту в терміну FCA стаття А. Інкотермс 1990, не повторюються в Інкотермс 2000.
Пункт постачання відповідно до терміна FOB, що збігається з пунктом постачання по термінах CFR і CIF, залишився без змін в Інкотермс 2000, незважаючи на значні суперечки. Хоча поняття по терміну FOB "доставити товар через поручні судна" зараз може видаватися в багатьох випадках невідповідним, він, тим не менш, розуміється торговцями і застосовується з урахуванням товару і наявних навантажувальних пристроїв. Було відчуття, що зміна пункту постачання відповідно до терміна FOB може створити непотрібну плутанину, особливо у відношенні продажу товарів, перевезених морським шляхом звичайно чартер-партіями.
На жаль, слово FOB використовується деякими торговцями просто для позначення будь-якого пункту доставки - наприклад "FOB фабрика", "FOB завод", "FOB із заводу продавця" чи інших внутрішніх пунктів. При цьому зневажають значенням абревіатури: Франко борт. Зберігається ситуація, коли таке використання "FOB" має тенденцію створювати плутанину, і його слід уникати.
Важлива зміна має місце в терміну FAS у відношенні обов'язку очистити товар для експорту, тому що найбільш широко прийнято покладати ці обов'язки на продавця, а не на покупця. Щоб забезпечити належну увагу цій зміні, вона була виділена заголовними буквами в передмові до терміна FAS.
"С" - терміни покладають на продавця обов'язок укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "С" - терміна. Відповідно до термінів CIF і С1Р продавець повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Тому що крапка поділу витрат фіксована в країні призначення, "С" - терміни часто помилково вважаються договорами прибуття, за якими продавець несе всі ризики і витрати, поки товар не прибув фактично в погоджений пункт. Однак слід підкреслити, що "С" - терміни мають ту ж природу, що і "Р" - терміни в тому відношенні, що продавець виконує договір у країні відвантаження або відправлення. Таким чином, договори купівлі-продажу відповідно до "С" - термінів, як і договори на умовах "Р" - термінах, попадають у категорію договорів відвантаження.
У природі договорів відправлення закладено, що, в той час як звичайні транспортні витрати за перевезення товару звичайним маршрутом і способом до погодженого місця повинні оплачуватися продавцем, покупець несе ризики втрати або пошкодження товару, а також додаткові витрати, що виникають внаслідок подій, що мають місце після того, як товар був належним образом доставлений для перевезення. Таким чином, "С" - терміни відрізняються від всіх інших термінів тим, що вказують на дві "критичні" точки. Одна вказує точку, до якої продавець повинен організувати транспорт і нести витрати за договором перевезення, а інша служить для переходу ризиків. З цієї причини максимальна обережність повинна бути дотримана при додаванні продавцю зобов'язань, які покладаються на нього після переходу ризику за межі вищевказаної "критичної" точки. Сутність "С" - термінів є звільнення продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після того, як він належним чином виконав договір купівлі-продажу, уклавши договір перевезення, передавши товар перевізнику і забезпечивши страхування відповідно до термінів CIF і С1Р.
Сутність "С" - термінів як договорів відвантаження також може бути проілюстрована розповсюдженим використанням документарних кредитів як кращий спосіб оплати, використовуваного в таких умовах. У випадках, коли сторони договору купівлі-продажу домовилися, що продавець одержить оплату при представленні в банк погоджених вантажних документів по документарному кредиті, головній меті документарного кредиту повністю суперечило б, якби продавець ніс подальші ризики і витрати після моменту одержання оплати, за акредитивом чи після відвантаження і відправлення товару. Звичайно, продавцю доведеться нести витрати за договором перевезення, незалежно від того, чи оплачений вантаж попередньо, після відвантаження або повинен бути оплачений у місці призначення (фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем у порту призначення); однак, додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій , що мали місце після відвантаження й відправлення, обов'язково оплачуються за рахунок покупця.
Якщо продавець повинен забезпечити договір перевезення, який включає в себе оплату мит, податків та інших зборів, такі витрати, звичайно, покладаються на продавця, в тій мірі, в якій вони приписані йому відповідно до договору. Тепер це чітко сформульовано в статті А.6. всіх "С" - термінів.
Якщо звичайно необхідно укласти декілька договорів перевезення, пов'язаних із перевантаженням товару в проміжних пунктах для досягнення погодженого місця призначення, продавець повинен оплачувати всі ці витрати, включаючи будь-які виникаючі витрати при перевантаженні товару з одного транспортного засобу на інший. Однак, якщо перевізник використовував свої права - відповідно до договору перевезення - щоб уникнути непередбачених перешкод (наприклад, лід, страйки, робочі безпорядки, приписи органів, війна чи військові дії), тоді всі додаткові витрати, що випливають з цього, будуть віднесені на рахунок покупця, тому що зобов'язання продавця обмежене забезпеченням звичайного договору перевезення.
Часто трапляється, що сторони договору купівлі-продажу бажають чітко визначити, до якого ступеня продавець зобов'язаний забезпечувати договір перевезення, включаючи витрати на розвантаження. Оскільки такі витрати звичайно покриваються фрахтом, коли товар перевозиться звичайними судноплавними лініями, договір купівлі-продажу часто передбачає, щоб товар перевозився в такий спосіб або принаймні відповідно до "умов перевезення вантажів рейсовими судами". В інших випадках після термінів CFR і CIF добавляються слова "включаючи розвантаження". Тим не менш, не рекомендується додавати абревіатури після "С" - термінів, якщо у відповідній сфері торгівлі значення абревіатури не розуміється чітко і не приймається договірними сторонами, або при відповідному законі, або звичаїв торгівлі.
Зокрема, для продавця не бажано - і він не зміг би - не змінюючи саму природу "С" - термінів брати які-небудь зобов'язання щодо прибуття товару в місце призначення, тому що ризик затримки під час перевезення несе покупець. Таким чином, будь-яке зобов'язання щодо часових рамок обов'язково має стосуватися місця відвантаження чи відправлення, наприклад "відвантаження (відправлення) не пізніше ..,". Договір, наприклад. "CFR Гамбург не пізніше ..." є насправді неправильним і таким чином може викликати всілякі тлумачення. Можна припустити, що сторони мали на увазі, або що товар повинен прибути в Гамбург у визначений день, і в цьому випадку договір є не договором відвантаження, а договором прибуття, або, в іншому випадку, що продавець повинен відправити товар у такий час, щоб товар прибув у Гамбург до визначеної дати, за винятком випадків затримки перевезення внаслідок непередбачених подій.
У торгівлі товарами трапляється, що товар здобувається, коли він знаходиться на море, і в таких випадках після умови торгівлі додається слово "на плаву". Так як в цих випадках відповідно до термінів CFR і CIF ризик втрати або ушкодження товару вже перейшов від продавця до покупця, можуть виникнути труднощі тлумачення. Однією з можливостей є збереження звичайного значення термінів CFR і CIF щодо розподілу ризику між продавцем і покупцем, а саме, що ризик переходить після відвантаження: це означало б, що покупець може бути змушений прийняти на себе наслідки подій, які вже мали місце на той момент , коли договір купівлі-продажу в силу. Іншою можливістю уточнити момент переходу ризику з часом укладення договору купівлі-продажу. Перша можливість більш реальна, тому що звичайно неможливо визначити стан товару під час перевезення. З цієї причини Стаття 68 Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG) передбачає, що "якщо на те вказують обставини, ризик приймається покупцем з моменту передачі товару перевізнику, який видав документи, включені в договір перевезення". Однак, це правило має виняток, коли "продавець знав або повинен був знати, що товар був загублений або ушкоджений, і не повідомив про це покупця". Таким чином, тлумачення термінів CFR або CIF із додаванням виразу "на плаву" залежатиме від закону, застосовного до даного договору купівлі-продажу. Сторонам рекомендується переконатися в застосовуваному законі і будь-якому рішенні, яке потім може виникнути. У випадку сумнівів сторонам рекомендується ясно розкрити це питання в своєму договорі.
На практиці сторони часто продовжують використовувати стару абревіатуру C & F (або С і F, C + F). Тим не менш, в більшості випадків виявляється, що вони розглядають ці вирази як еквіваленти CFR. Щоб уникнути труднощів тлумачення, сторонам варто використовувати правильний термін, а саме термін CFR, що є єдиною прийнятою в усьому світі стандартною абревіатурою терміна "вартість і фрахт (... назва порту призначення)".
Терміни CFR і CIF у статтях А.8. збірника Інкотермс 1990 зобов'язували продавця надавати копію чартер-партії у всіх випадках, коли його транспортний документ (звичайно коносамент) містив посилання на чартер-партію, наприклад, через вказівки на "всі інші умови, передбачені в чартер-партії". Хоча, звичайно, договірна сторона повинна завжди бути в змозі визначити всі умови її договору-переважно під час укладання договору купівлі-продажу-виявляється, що практика надання чартер-партії відповідно до зазначеного вище створює проблеми в зв'язку з операціями документарного кредиту. Обов'язок продавця надавати відповідно до термінів CFR і CIF копію чартер-партії разом з іншими транспортними документами була опущена в Інкотермс 2000.
Хоча статті А.8. збірника Інкотермс мають тенденцію забезпечити надання продавцем покупцю "доказів поставки", варто підкреслити, що продавець виконує цю вимогу, надаючи "звичайних" доказів. Відповідно до термінів СРТ і CIP це буде "звичайний транспортний документ", а термінів CFR і CIF це буде коносамент або морська накладна. Транспортні документи повинні бути "чистими", що означає, що вони не повинні містити застереження чи вказівки, що констатують дефектний стан товару або упакування. Якщо такі застереження або вказівки з'являються в документі, він вважається "нечистим" і не приймається банками в операціях документарного кредиту. Однак, слід зазначити, транспортний документ, навіть без таких застережень чи вказівок, звичайно не складає для покупця беззаперечного доказу того, що товар був відвантажений у відповідності з умовами договору купівлі-продажу. Як правило, перевізник у стандартному тексті на першій сторінці транспортного документа відмовляється прийняти відповідальність за інформацію щодо товару, вказуючи, що подробиці, включені до транспортного документа, являють собою лише заяви вантажовідправника. Відповідно до більшості застосовуваних законів і принципів перевізник повинний принаймні використати розумні засоби перевірки правильності інформації, й невиконання цього може покласти на нього відповідальність перед вантажоодержувачем. Однак, у контейнерної торгівлі перевізник не має способів перевірки змісту контейнера, якщо тільки він сам не відповідав за завантаження контейнера.
Існують тільки два терміни, пов'язані зі страхуванням, а саме терміни CIF і СIР. Відповідно до цих термінів продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. У деяких випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не знає точні вимоги покупця. Відповідно до умов страхування вантажів Об'єднання лондонських страховиків страхування може здійснюватися з "мінімальним покриттям" за умовами "С", з "середнім покриттям" за умовами "В" і з "найбільш широким покриттям" за умовами "А". Оскільки при продажі товарів за терміном CIF покупець може захотіти продати товар у дорозі наступному покупцеві, який у свою чергу може захотіти знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхування, що підходить для таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно вибирається мінімальне страхування по CIF , що, при необхідності, дозволяє покупцеві зажадати від продавця додаткового страхування. Мінімальне страхування, однак, не підходить для продажу промислових товарів, де ризик крадіжки, розкрадання або неправильної транспортної обробки або зберігання товару вимагає більш, ніж за умовами "С". Оскільки термін С1Р на відміну від терміна CIF нормально використовується для продажу промислових товарів, було б доцільніше затвердити найбільш широке покриття страхування по С1Р, ніж мінімальне за CIF. Але зміна обов'язку страхування продавцем по термінах CIF і С1Р призведе до плутанини, і, таким чином, обидва терміни обмежують обов'язки продавця щодо страхування мінімальним покриттям. Покупцю по терміну С1Р особливо важливо знати наступне: при необхідності додаткового страхування, він повинний домовитися з продавцем, чи останній надасть додаткове страхування або ж візьме сам на себе розширену страховку. Існують також певні випадки, коли покупець може захотіти одержати більший захист, ніж надається згідно вищезгаданих стандартних умов "А" названого вище Об'єднання, наприклад, страхування на випадок війни, повстань, громадських заворушень, страйків або інших порушень роботи. Якщо він бажає, щоб продавець забезпечив таке страхування, він повинний надати йому відповідні інструкції, і в цьому випадку продавець повинен при можливості забезпечити таке страхування.
"0"-терміни відмінні за своєю природою від "С" - термінів, так як відповідно до "0"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні або в країні імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики і витрати з доставки товару до цього місця. Таким чином, "0"-терміни позначають договори прибуття, в той час як "С" - терміни вказують на договори відвантаження.
Відповідно до "0"-термінів, за винятком DDP, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країні призначення.
Традиційно, за терміном DEQ продавець був зобов'язаний очистити товар, тому що товар мав бути вивантажений на причал і в такий спосіб ввезений до країни імпорту. Але внаслідок змін у процедурах митного очищення в більшості країн, зараз більш доречно, щоб сторона, яка постійно проживає в зацікавленій країні, здійснювала очищення і платила мита й інші збори. Таким чином, зміна в термін DEQ було внесено з тієї ж причини, що зміна в терміну FAS, про яке говорилося раніше. Як у терміну FAS, зміна в термін DEQ також виділено заголовними буквами у вступі.
Виявляється, що в багатьох країнах торговельні терміни, не включені в Інкотермс, використовуються в основному при залізничних перевезеннях ("франко кордон"). Однак, за таких умов звичайно не мається на увазі, що продавець приймає на себе ризик втрати чи пошкодження товару під час транспортування до кордону. У цих обставинах було б переважніше використовувати термін СРТ із зазначенням кордону. З іншого боку, якщо сторони припускають, щоб продавець ніс ризик під час перевезення, варто використовувати термін DAF із зазначенням кордону.
Термін DDU був запроваджений у версії Інкотермс 1990 року. Термін виконує важливу функцію у випадках, коли продавець готовий доставити товар до країни призначення без очищення товару для імпорту й оплати мита. У країнах, де імпортне очищення може бути складним і займати багато часу, продавцю може бути ризиковано брати на себе зобов'язання доставити товар за пункт митного очищення. Хоча у відповідності зі статтями Б. 5. і Б. 6. терміна DDU покупець зобов'язаний нести додаткові ризики й витрати, які можуть випливати з неможливості для нього виконати свої зобов'язання по очищенню товару для імпорту, продавцю рекомендується не застосовувати термін DDU у країнах, де можна очікувати утруднень при очищенні товару для імпорту.
Вираз "немає зобов'язань"
Як видно з виразів "продавець зобов'язаний" і "покупець зобов'язаний", терміни Інкотермс мають справу тільки з зобов'язаннями, які сторони несуть один перед одним. Слова "немає зобов'язань" були включені в усіх випадках, коли одна сторона не несе зобов'язань перед іншою стороною. Таким чином, якщо, наприклад, у відповідності зі статтею О.З. відповідного терміна продавець зобов'язаний укласти й оплатити договір перевезення, ми зустрічаємося зі словами "немає зобов'язань" під заголовком "договір перевезення" у статті Б.3.а), що формулює позицію покупця. Коли ж жодна зі сторін не несе зобов'язань перед іншою стороною, слова "немає зобов'язань" постають відносно обох сторін, наприклад, у відношенні страхування.
В обох випадках важливо підкреслити, що навіть коли одна сторона може бути в змозі "немає зобов'язань" по відношенню до іншої сторони при виконанні певного завдання, це не означає, що виконання цього завдання не в його інтересах. Так, наприклад, тільки тому, що покупець відповідно до терміна CFR не несе перед своїм продавцем зобов'язань по укладанню договору страхування у відповідності зі статтею Б.4., Ясно, що в його інтересах укласти такий договір, тому що за статтею А.4 . продавець не несе зобов'язань щодо забезпечення страхування.
На практиці часто має місце ситуація, коли сторони самі хочуть домогтися більшої точності терміна, додаючи слова в терміни Інкотермс. Слід підкреслити, що Інкотермс не дають ніяких вказівок стосовно таких змін. Так, якщо сторони не можуть спертися на встановлену традицію торгівлі для тлумачення таких додавань, вони можуть зіткнутися з серйозними проблемами, коли неможливо забезпечити погоджене розуміння таких додавань.
Наприклад, при використанні поширених виразів "Франко-борт укладено" або "Франко-завод навантажено" неможливо домогтися єдиного розуміння в усьому світі для того, щоб зобов'язання продавця були розширені не тільки щодо вартості фактичного навантаження товару на судно або транспортний засіб, відповідно, але і включали ризик випадкової втрати чи пошкодження товару в процесі навантаження. З цих причин сторонам настійно рекомендується точно пояснити, чи мають вони на увазі тільки те, що обов'язки або вартість операцій по навантаженню повинна лежати на продавці, або що він залишається й ризик до фактичного завершення навантаження. На це питання Інкотермс не дають відповіді: отже, якщо договір також чітко не розкриває наміри сторін, сторони можуть зазнати зайвих утруднень і витрат.
Хоча Інкотермс 2000 не торкаються багатьох із цих традиційно використовуваних варіантів, передмови до деяких торговельних термінів все ж попереджають сторони про необхідність спеціальних умов договору, якщо сторони бажають вийти за межі умов Інкотермс.
EXW Додається обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця.
CIF / CIP потреба покупця в додатковому страхуванні.
DEQ Додається обов'язок продавця оплатити витрати після розвантаження.
У деяких випадках продавці й покупці посилаються на комерційну практику контейнерної торгівлі і торгівлі чартер-партіями. За цих обставин необхідно чітко розрізняти зобов'язання сторін за договором перевезення і їх обов'язками по відношенню один до одного за договором купівлі-продажу. На жаль, немає авторитетних визначень таких виразів, як "лінійні умови" і "збори за транспортну обробку на терміналі" (ТНС). Розподіл витрат відповідно до цих умов може бути різним у різних місцях і періодично змінюватися. Сторонам рекомендується пояснити в договорі купівлі-продажу, як ці витрати повинні бути розподілені між ними.
Вирази, часто використовувані в чартер-партіях, такі як "Франко-борт укладено", "Франко-борт укладено та впорядковано", іноді використовуються в договорах купівлі-продажу для точного пояснення того, якою мірою продавець за умовами FOB повинний виконати укладання і приведення товару в стан готовності на борту судна. У тому випадку, коли додаються ці слова, необхідно пояснити в договорі продажу, чи відносяться додаткові обов'язки тільки до витрат або до витрат і ризиків теж.
Як вже було сказано, були початі всі зусилля, щоб терміни Інкотермс відбивали найбільш розповсюджену комерційну практику. Однак у деяких випадках - особливо там, де Інкотермс 2000 відрізняються від Інкотермс 1990 - сторони можуть захотіти, щоб торговельні умови працювали по-різному. Їм нагадують про такі варіанти у вступі до термінів, указуючи на них словом "Проте".
Тому що Інкотермс пропонують комплект термінів для використання в різних галузях торгівлі та регіонах, неможливо завжди точно сформулювати обов'язки сторін. До певної міри необхідно посилатися на звичай порту або конкретної торгівлі або практику, яку могли встановити самі сторони в своїх попередніх відносинах (пор. зі ст 9 Конвенції ООН 1990 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів). Звичайно, бажано, щоб продавці та покупці постійно належним чином інформували один одного про такі звичаї під час обговорення їхніх договорів і при виникненні неясностей пояснювали свою законну позицію відповідними статтями у своїх договорах купівлі-продажу. Такі спеціальні умови конкретного договору будуть заміняти або змінювати все, що було сформульовано, як правило, тлумачення різних термінів Інкотермс.
5. Можливості покупця
У деяких ситуаціях може виявитися неможливим на момент укладення договору купівлі-продажу прийняти точне рішення щодо конкретного пункту або навіть місця, до яких продавець повинен доставити товар для перевезення. Наприклад, на цей момент могла бути просто зазначені територія або досить велике місце, наприклад, морський порт. При цьому зазвичай робиться застереження, що покупець має право або зобов'язаний назвати пізніше більш конкретний пункт на цій території або місці. Якщо покупець зобов'язаний назвати конкретний пункт відповідно до вищевикладеного, результатом невиконання їм цього обов'язку може виявитися відповідальність за ризики і додаткові витрати (статті Б.5.і Б.7. Усіх термінів). Крім того, відмова покупця від права вказати конкретний пункт може надати продавцю право вибрати найбільш підходящий для нього пункт, (FCA стаття А.4.).
Термін "митне очищення" викликав різночитання. Таким чином, при кожному посиланні на обов'язок продавця або покупця виконати зобов'язання, пов'язані з проходженням товару через митницю країни експорту або імпорту, зараз указується, що цей обов'язок містить у собі не тільки оплату мита і всіх інших зборів, але також виконання й оплату всіх адміністративних дій, пов'язаних з проходженням товару через митницю та сповіщенням органів влади в цьому зв'язку. Далі, подекуди вважалося, хоч і цілком неправомірно, непотрібним використовувати терміни, які мають справу з обов'язком митного очищення, коли подібно ситуації в країнах-членах Європейського Союзу чи інших зон вільної торгівлі, відсутній обов'язок оплачувати мито і відсутні обмеження по імпорту або експорту. Для уточнення цих ситуацій у статті А.2. і Б.2., А.6. і Б.6. відповідних термінів Інкотермс були включені слова "де це належить", щоб терміни використовувалися без будь-яких двозначностей у випадках, коли митні процедури не потрібні.
Звичайно бажано, щоб митне очищення організовувала сторона, що постійно проживає в країні, де має відбуватися це очищення, або, принаймні ким-небудь, що діє від імені цієї сторони. Таким чином, експортер звичайно проводить митне очищення для експорту, у той час як імпортер повинен очищати товар для імпорту.
Інкотермс 1990 відрізнялися від цього принципу в торговельних термінах EXW і FAS (обов'язок митного очищення на покупці) і DEQ (обов'язок митного очищення на продавці), але в редакції Інкотермс 2000 терміни FAS і DEQ покладають обов'язок митного очищення товару для експорту на продавця, а товару для імпорту - відповідно на покупця, у той час, як термін EXW, що покладає мінімальні обов'язки продавця, був залишений без змін (обов'язок за митне очищення для експорту покладається на покупця). За терміном DDP продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає із самої назви терміна - "Доставлено, мито оплачене", тобто очистити товар для імпорту і сплатити будь-що випливають із цього.
6. Упаковка і транспортування
У більшості випадків сторони заздалегідь знають, яка упаковка необхідна для безпечного перевезення товару в місце призначення. Однак, так як обов'язок продавця упакувати товар може значно змінюватися в залежності від способу і тривалості транспортування, визнано за необхідне передбачити обов'язок продавця упакувати товар відповідно умовам транспортування, але тільки в тій мірі, в якій йому відомі обставини, пов'язані з транспортуванням, до укладення договору продажу (порівняти статті 35.1 і 35.2 б Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, згідно яких товар, включаючи упаковку, повинен бути "придатний будь-якої конкретної мети, прямо або побічно відомої продавцю на момент укладання договору, за винятком випадків, коли обставини свідчили, що покупець не покладався або йому було недоцільно покладатися на знання і судження продавця ").
У багатьох випадках покупцю можна рекомендувати домовитися щодо огляду товару до або в момент передачі продавцем для перевезення (так званий огляд перед відправленням або PSI). Якщо договір не передбачає іншого, покупець сам оплачує вартість такого огляду, що проводиться в його власних інтересах. Однак, якщо огляд проводився для того, щоб дати продавцю можливості виконати будь-які обов'язкові правила, застосовні до експорту товару в його власній країні, він повинен сам оплатити такий огляд, якщо не використовується термін EXW, тому що при застосуванні останнього витрати такого огляду лежать на покупцеві.
Таблиця 2
Вид транспортування і відповідний термін Інкотермс 2000
Будь-який вид транспортування
Група Е
EXW Франко завод (... назва місця)
Група F
FCA Франко перевізник (... назва місця призначення)
Група C
CPT Фрахт / перевезення оплачені до (... назва пункту призначення)
CIP Фрахт / перевезення і страхування оплачені до (... назва пункту призначення)
Група D
DAF Поставка до кордону (... назва місця поставки)
DDU Постачання без оплати мита (... назва місця призначення)
DDP Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення)
Тільки морський і внутрішній водний транспорт
Група F
FAS Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
FOB Франко борт (... назва порту відвантаження)
Група C
CFR Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
CIF Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення)
Група D
DES Поставка з судна (... назва порту призначення)
DEQ Поставка з пристані (... назва порту призначення)


7. Особливості використання ІНКОТЕРМС
У деяких випадках вступ рекомендує використовувати або не використовувати той або інший термін. Це особливо важливо при виборі між термінами FCA і FOB. На жаль, працівники торгівлі продовжують використовувати термін FOB там, де він зовсім недоречний, при цьому змушуючи продавця нести ризики внаслідок передачі товару перевізнику, названому покупцем. FOB можливо використовувати тільки там, де товар призначений для постачання "через поручні судна" чи, в крайньому випадку, на судно, а не тоді, коли товар передається перевізнику для наступного завантаження на судно, наприклад, складеним у контейнери чи завантаженим на вантажівки або в вагони в так званому "роро" транспорті. Таким чином, у вступі до терміна FOB було зроблено наполегливе попередження про те, що термін не слід використовувати, коли сторони не мають наміру поставляти товар через поручні судна.
Трапляється, що сторони помилково використовують терміни. призначені для перевезення товарів морем, коли передбачається інший вид транспорту. Це може поставити продавця в положення, коли він не може виконати своє зобов'язання щодо надання покупцю відповідного документа (наприклад, коносамент, морську накладну або електронний еквівалент). Таблиця, наведена вище в параграфі 1 7, показує, який термін варто використовувати для кожного виду транспорту. Крім того, у преамбулі до кожного терміна вказується, чи можна використовувати його для всіх видів транспорту або тільки для перевезення морем.
8. Коносамент і електронна торгівля
Традиційно бортовий коносамент є єдиним прийнятним документом, який продавець може представити відповідно до термінів CFR і CIF. Коносамент виконує три важливі функції, а саме:
§ доказ поставки товару на борт судна;
§ свідоцтво договору перевезення;
§ засіб передачі прав на транзитний товар іншій стороні шляхом передачі їй документа.

Інші транспортні документи, крім коносаменту, будуть виконувати перші дві зазначені функції, але не будуть контролювати доставку транзитного товару в місце призначення або давати можливість покупцю продавати транзитний товар за допомогою передачі документів його покупцеві. Замість цього інші транспортні документи будуть називати сторону, яка має право на одержання товару в місці призначення. Той факт, що володіння коносаментом необхідно для одержання товарів від перевізника в місці призначення, особливо ускладнює його заміну електронним документом.
Далі, звичайно видається кілька оригіналів коносамента, але, звичайно, дуже важливо, щоб покупець або банк, що діє відповідно до його інструкцій при оплаті продавцю, забезпечив передачу продавцем всіх оригіналів (так званий "повний комплект"). Це також є вимогою Правил для документарних кредитів Міжнародної торговельної палати / IСС Rules for Documentary Credits / (так звані Єдині традиції і практика Міжнародної торговельної палати / ICC Uniform Customs and Practice, "UCP" /. Поточна версія виходить у день публікації Інкотермс 2000; ICC публікація номер 500).
Транспортні документи повинні свідчити не тільки про доставку товару перевізнику, але також і про те, що товар, наскільки перевізник може це підтвердити, був отриманий у повній справності і гарному стані. Будь-який запис у транспортних документах, яка б вказувала, що товар був отриманий в іншому стані, робить документ "нечистим" і, таким чином, неприйнятним відповідно до UCP.
Незважаючи на особливу юридичну природу коносамента, передбачається, що в найближчому майбутньому він буде замінений електронним документом. Вже версія Інкотермс 1990 року належним чином врахувала це очікуване вдосконалення. Відповідно до статей А. 8. термінів паперові документи можуть бути замінені електронною інформацією за умови, що сторони домовилися здійснювати електронний зв'язок. Така інформація може передаватися безпосередньо зацікавленій стороні або через третю сторону, що забезпечує додаткові послуги. Однією з таких послуг, яка з користю може бути надана третьою стороною, є реєстр послідовних власників коносамента. Системи, що надають такі послуги, такі як так звана послуга БОЛЕРО, можуть зажадати подальшої підтримки відповідними юридичними нормами і принципами, як підтверджують це СМ1990 Правила електронних коносаментів / CM1990 Rules for Electronic Bills of Lading / і Статті 16-17 UNCITRAL Модельного закону про електронну комерцію / UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce /.
В останні роки було досягнуто значного спрощення документообігу. Коносаменти часто заміняються непередаваними документами, подібними використовуваним для інших видів транспорту крім морських перевезень. Ці документи називаються "морськими накладними", "контейнерними накладними", "вантажними розписками" або варіантами таких виразів. Непередавані документи можуть цілком задовільно використовуватися, за винятком випадків, коли покупець хоче продати транзитні товари за допомогою передачі паперового документа новому покупцеві. Щоб це стало можливим, обов'язково має бути збережений обов'язок продавця надати коносамент відповідно до CFR і CIF. Проте якщо договірні сторони знають, що покупець не припускає продати транзитний товар, вони можуть спеціально домовитися про звільнення продавця від обов'язку надати коносамент, або, в іншому випадку, вони можуть використовувати терміни СРТ і СІР, де немає вимоги про надання коносамента.
Покупець, що сплачує ціну товару відповідно до "С" - терміна, повинен забезпечити, щоб після одержання оплати продавець не розпорядився товаром за допомогою видачі нових інструкцій перевізнику. Деякі транспортні документи, використовувані для окремих видів транспорту (повітряний, дорожній або залізничний) надають договірними сторонам можливість перешкоджати продавцю у видачі нових інструкцій перевізнику, забезпечуючи покупця певним оригіналом або дублікатом накладної. Однак документи, використовувані замість коносаментів у морських перевезеннях, звичайно не містять такої "блокуючої" функції. Морський Міжнародний комітет виправив цей недолік вищевказаних документів, ввівши в 1990 році "Єдині правила морських накладних" / Uniform Rules for Sea Waybills /, які дозволяють сторонам вставити умову "без права розпорядження", за яким продавець за допомогою інструкцій передає перевізнику право розпоряджатися товаром у відношенні доставки товару якій-небудь іншій особі або в інше місце, відмінне від зазначеного в накладній.
9. Арбітраж Міжнародної торгової палати
Договірні сторони, які бажають мати можливість звернутися в Арбітраж Міжнародної торговельної палати у випадку розбіжностей з їхнім партнером за договором купівлі-продажу, повинні спеціально і чітко домовитися про Арбітраж Міжнародної торговельної палати у своєму договорі купівлі-продажу або, у випадку відсутності єдиного договірного документа, при обміні кореспонденцією, що являє собою договір між ними. Факт включення одного або декількох варіантів Інкотермс у договір чи пов'язане з цим листування сам по собі НЕ утворює домовленості про можливість звернутися до арбітражу.
Міжнародна торгова палата рекомендує таке стандартне арбітражне застереження: «Усі розбіжності, що випливають з / або у зв'язку з даним договором, повинні остаточно дозволятися відповідно до Правил Арбітражу Міжнародної торговельної палати одним або більш арбітрами, призначеними відповідно до зазначених Правил».

Висновок

Міжнародні звичаї мають важливе значення при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних угод, а особливо договорів міжнародної купівлі-продажу. З тим, щоб уникнути суперечностей між торговельними партнерами в розумінні торгових звичаїв, Міжнародна торгова палата розробила і випустила збірники їх тлумачень - Інкотермс. З правової точки зору Інкотермс є звід правил, що мають факультативний характер, тобто комерсанти, бажаючі використовувати ці правила, повинні передбачати, що їх договори будуть регулюватися положеннями Інкотермс.
Застосування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти рівноправні способи вирішення розбіжностей.
У даній роботі автор спробував розглянути історію виникнення Інкотермс, основні положення, що застосовуються в договорах міжнародної торгівлі, термінологію та особливості використання Інкотермс.

Література

1. Бахін С.В. Субправо: Міжнародні склепіння уніфікованого контрактного права. - М.: «Юридичний центр Пресс», 2002.
2. Бєляєв В.І. Структура та зміст міжнародного контракту. - Барнаул, 1993.
3. Захаров К.В. Логістика, ефективність і ризики зовнішньоекономічних операцій. - М.: ІНЕКС, 2004.
4. Коментар МТП до Інкотермс 2000. Тлумачення і практичне застосування. - М.: Консальбанкір, 2002.
5. Муравйов А. Інкотермс. Остання редакція. Офіційний переклад. - М.: «Закон і бізнес», 2003.
6. Плотніков А.Ю. Базисні умови поставки міжнародних контрактів Інкотермс-2000. Офіційний текст, коментарі. - М.: Економіка, 2002.
7. Плотніков А.Ю. Зовнішньоторговельний контракт від «А» до «Я»: Практика підготовки та укладання. - М.: ПРІОР, 2003.
8. Розенберг М.Г. Контракт міжнародної купівлі-продажу. Сучасна практика укладання. Вирішення спорів. - М.: Книжковий світ, 2003.
9. Типовий контракт МТП міжнародної купівлі-продажу готових виробів, призначених для перепродажу. - М.: Консалтбанкір, 2002.
10. Цвєтков І. Зовнішньоторговельні операції. Правозастосовна практика. - М.: ФБК-Прес, 2001.
11. Шутенко В. Коносамент. Відповідальність морського перевізника. Випуск 1. - М.: «Вибір», 2001.
12. http://www.miripravo.ru
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
137.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Міжнародні контракти сутність структура види
Експортні контракти
Реальні контракти
Стивідорні контракти
Фючерсні контракти
Світова економіка та міжнародні економічні відносини Міжнародні організації
Ф`ючерс контракти та опціони
Ф`ючерсні контракти і їх класифікація
Римське право контракти
© Усі права захищені
написати до нас