Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
Державні освітні установи
ВИЩОЇ ОСВІТИ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Контрольна робота
з дисципліни:
"Кримінологія"
на тему:
"МІЖНАРОДНЕ СТРУДНІЧЕСТВО У БОРОТЬБІ З ЗЛОЧИННІСТЮ"

Зміст

1. Загальні положення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю
2. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії ООН
3. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії неурядових організацій
4. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії Інтерполу
Бібліографія

1. Загальні положення міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю

Порівняльна оцінка кількісних і якісних характеристик злочинності, її причин і засобів профілактики в різних країнах показує, що тут багато спільного. Все це дозволяє вважати, що попередження злочинності, усунення причин і умов, що її породжують, стає проблемою загальної.
Рішення спільних профілактичних програм здійснюється поетапно. Серед факторів, які враховуються при визначенні черговості розробки тих чи інших аспектів цієї комплексної проблеми, слід назвати кількісні та якісні показники, що характеризують стан, структуру, динаміку окремих видів злочинів у співпрацюють країнах, обставини, що сприяють цим злочинам, ознаки подібності та відмінності національних систем профілактики , економічну доцільність і можливість здійснення спільних профілактичних заходів.
В якості найбільш ефективних і практично здійсненних у сучасних умовах існують такі форми співпраці: взаємні консультації, розробка поточних та довгострокових програм співробітництва в області попередження злочинів, обмін досвідом в організації та проведенні профілактичних заходів.
Тут, як показує практика, найбільш досяжними формами обміну можуть бути:
обмін спеціальною літературою;
обмін інформацією про способи вчинення, приховування та виявлення правопорушень;
обмін інформацією про засоби нейтралізації обставин, що сприяють правопорушенням;
обмін результатами наукових досліджень;
обмін делегаціями практичних і наукових працівників, проведення міжнародних конгресів, семінарів, симпозіумів, колоквіумів і т.п.
Обміну досвідом сприяють і такі практикуються заходи як:
розширення міжнародної спеціалізації і кооперування при розробці заходів, спрямованих на усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням;
розвиток безпосередніх зв'язків між правоохоронними органами, науковими організаціями, розвиток існуючих і створення нових міжнародних правових, економічних та інших організацій, що вирішують завдання по загальному та спеціальному попередження злочинів, обмін фахівцями, спільна підготовка підручників, монографій, методичних посібників, збірників наукових праць і т. п., спільна підготовка інформації, пропозицій, проектів законодавчих актів;
взаємодопомога у підготовці кадрів, координація поточних і перспективних планів боротьби з правопорушеннями, спільне проведення наукових досліджень і впровадження їх у практику.

2. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії ООН

Багаторічний досвід розвитку міжнародних контактів у боротьбі зі злочинністю сприяв формуванню досить складного і різнобічного інституційного механізму співпраці при розробці та реалізації спільних і спеціальних профілактичних заходів.
Цей механізм співробітництва включає в себе кілька груп організацій.
Найбільш значуща з них - Організація Об'єднаних Націй та міжнародні неурядові організації щодо попередження злочинності.
Організація Об'єднаних Націй створена в жовтні 1945 р. За Статутом на неї покладено відповідальність за міжнародне співробітництво між державами з усіх актуальних проблем.
Безпосередньо питаннями співробітництва країн у боротьбі зі злочинністю займається один з органів ООН - Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), в структурі якого в 1950 р. був заснований Комітет експертів з попередження злочинності та поводження з правопорушниками.
У 1971 р. він був перетворений в Комітет з профілактики злочинності та боротьби з нею, в 1993 р. - до Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя.
Комісія (комітет) представляє ЕКОСОР рекомендації та пропозиції, спрямовані на більш ефективну боротьбу зі злочинністю і гуманне поводження з правопорушниками.
Генеральна Асамблея ООН поклала на цей орган функцію підготовки один раз на 5 років конгресів ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками.
Конгреси ООН відіграють основну роль у виробленні міжнародних правил, стандартів та рекомендацій щодо попередження злочинності та кримінального правосуддя.
ООН видає спеціальні статистичні збірники про стан, структуру, динаміку злочинності в світі, кримінальній політиці, особливості національного законодавства.
Генеральна Асамблея ООН виступає ініціатором розробки міжнародних і національних програм боротьби з найбільш небезпечними і поширеними видами злочинів.
У поле її зору, зокрема, виникають питання боротьби зі злочинністю неповнолітніх та молоді, з економічною злочинністю, проблеми наркобізнесу, відмивання грошей, нажитих злочинним шляхом, та інші.
Стратегію в галузі попередження злочинності слід розуміти, як розробку теоретичних основ раціонального планування попередження злочинності.
Планування попередження злочинності має здійснюватися не тільки правоохоронними органами, але і службами охорони здоров'я, освіти, сільського господарства, містобудування.
Основою стратегії з попередження злочинності має бути усунення причин і умов, що її породжують.
Всім державам-членам ООН необхідно прийняти всі залежні від них заходів до усунення умов життя, таких, що принижують гідність людини і провідних до скоєння злочинів, включаючи безробіття, злидні, неграмотність, расову та національну дискримінацію і різні форми соціальної нерівності, супроводжувати економічний розвиток одночасним проведенням в життя адекватних заходів соціального та культурного характеру.

3. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії неурядових організацій

У числі суб'єктів роботи з міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю необхідно виділити неурядові організації:
Міжнародна асоціація кримінального права (МАУП),
Міжнародне кримінологічне товариство (МКО),
Міжнародне товариство соціального захисту (МОСЗ),
Міжнародний кримінальний і пенітенціарний фонд (МУПФ).
Міжнародна асоціація кримінального права заснована в 1924 р. Основними завданнями МАУП, як випливає з Статуту цієї організації, є: співробітництво теоретиків і практиків кримінального права; вивчення злочинності, її причин і засобів боротьби з нею; вивчення реформ кримінального права, пенітенціарної системи та кримінального процесу ; вивчення проблем міжнародного кримінального права.
Вона вивчає злочинність, її причини та засоби боротьби з нею, займається порівняльними кримінально-правовими дослідженнями, організує проведення міжнародних конгресів з проблем кримінального права, консультує ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації.
Основним міжнародним заходом МАУП є проведення конгресів.
Коло питань, обговорюваних на конгресах, досить широкий і включає в себе як проблеми кримінального права у вузькому сенсі цього слова, так і проблеми кримінального процесу, прокурорського нагляду, пенітенціарії, кримінології.
Однією з найбільш впливових міжнародних організацій, що займається питаннями забезпечення співробітництва в боротьбі зі злочинністю, є МКО.
Воно являє собою об'єднання національних інститутів і фахівців. Товариство було засновано в Римі в 1934р. з ініціативи італійського професора кримінальної антропології Беніньо ді Тулліо.
Головна мета МКО, як це випливає з Статуту організації, - сприяти вивченню злочинності на міжнародному рівні, об'єднуючи для цього зусилля вчених і практиків фахівців в галузі кримінології, криміналістики, психології, соціології та інших дисциплін, зацікавлених у вивченні злочинності.
Воно безпосередньо займається забезпеченням співпраці в боротьбі зі злочинністю, об'єднує національні інститути і фахівців з кримінології.
МКО має консультативний статус ЕКОСОР, ООН і ЮНЕСКО. МКО вивчає причини злочинності на міжнародному рівні, організовує кримінологічні конгреси, семінари, колоквіуми, публікує їх матеріали, надає допомогу національним кримінологічних інститутів, засновує і призначає стипендії та премії для стимулювання кримінологічної науки.
Велике значення у діяльності МКО надається організації та проведення міжнародних кримінологічних курсів.
Мета даних курсів, спрямованих на поглиблення знань в галузі кримінології, полягає в тому, щоб заохотити розвиток кримінології в різних регіонах світу, в періоди між конгресами оперативно обмінюватися новими знаннями про злочинність і методами боротьби з нею. Аналогічну роботу за своїм профілем проводять МОСЗ і МУПФ.

4. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії Інтерполу

Особливе місце у міжнародному співробітництві займає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), яка була створена в 1923 р. у Відні, спочатку як міжнародна комісія кримінальної поліції.
З неурядової організації Інтерпол перетворився в міжурядову і в даний час об'єднує понад 170 держав.
Вищим органом Інтерполу є Генеральна асамблея, сесії якої проходять один раз на рік. Виконавчий комітет формується з представників регіонів.
Постійно діючим апаратом є секретаріат. Для наукового опрацювання документів існує інститут радників.
На відміну від інших міжнародних організацій Інтерпол має національні центральні бюро (НЦБ) в кожній країні.
Згідно зі статутом Інтерпол забезпечує і розвиває взаємне співробітництво органів кримінальної поліції в рамках діючих у їхніх країнах законів, створює і розвиває установи, які можуть сприяти попередженню кримінальної злочинності.
Основна його робота - організація співробітництва у конкретних кримінальних справах шляхом прийому, аналізу та передачі інформації від НЦБ і для них.
Кожне НЦБ підтримує постійні зв'язки зі своїми правоохоронними органами, а на міжнародному рівні - з НЦБ інших країн і з Генеральним секретаріатом Інтерполу.
Важливо удосконалювати систему кримінальної статистики і широко розповсюджувати знання про природу злочинності та її причини, так само як і про заходи, що забезпечують її попередження на соціальній основі.

Бібліографія

Навчальна література:
1. Кримінологія: Підручник / За ред. В.Н. Кудрявцева та В.Є. Емінова. М. - МАУП 2005.537с.
2. Кримінологія: Підручник для вузів / За заг. ред. А.І. Борговий. М. - Норма 2007.912 с.
3. Кримінологія: Підручник / За ред. В.Н. Кудрявцева та В.Є. Емінова. М. - ИНФРА-М 2005.734 с.
4. Кримінологія: Підручник для вузів / Під ред. В.Д. Малкова. М.-Проспект. 456 с.
5. Лунєєв В.В. Злочинність XX століття. Світові, регіональні та російські тенденції: Світовий кримінологічний аналіз. М., 1997.525 c.
Матеріали локальної мережі Інтернет:
1. Велика радянська енциклопедія / / slovari. yandex.ru /
2. Рамкова програма дій Кампанії Генерального секретаря ООН: Спільно покінчимо з насильством щодо жінок / / www.un.org/ru/
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
24.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю
Співробітництво держав у боротьбі з міжнародною злочинністю
Міжнародне співробітництво держав по боротьбі з економічними злочинами
Оперативно розшукова діяльність у боротьбі з організованою злочинністю
Оперативно-розшукова діяльність у боротьбі з організованою злочинністю
Оперативно розшукова діяльність у боротьбі з організованою злочинністю 2
Характеристика спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю
Державне управління у діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю
Розшук анонімів в оперативно-розшуковому процесі у боротьбі з організованою злочинністю
© Усі права захищені
написати до нас