Моя мала батьківщина в роки Великої Вітчизняної війни

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Міністерство освіти і науки України

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Факультет української філології та українознавства

Кафедра українознавства

Творче завдання

"Моя мала батьківщина в роки Великої Вітчизняної війни"

Виконала

студентка 1 курсу

географічного ф-ту

група АБ

Хомякова Надія

Сімферополь 2010

"... Білий камінь в блакитний оправі,

Ти в недруга в кільці тугому.

Місто російської доблесті, ти маєш право

Горювати про час одним.

Шрам широкий над крутою бровою

Ти через століття проніс,

А тепер лежиш, залитий кров'ю,

І морських не осушують сліз.

Ці сльози - заграви кривавої -

Віділлються загибеллю ворогові ...

Білий попіл у блакитний оправі

На осиротілої березі !..."

Марія Петрових, 1942р.

Севастополь! Мабуть, немає куточка на землі, де не знали б про це місто. Ім'я його давно стало символом мужності і героїзму.

Легендарна севастопольська земля по праву пишається своєю історією. Зберігають її хвилі Чорного моря, скелі на його берегах, вулиці і площі, які неможливо уявити без струнких, підтягнутих моряків, гідних спадкоємців батьків і дідів, без численних пам'ятників і визначних пам'яток Севастополя. Їх тут більше тисячі чотирьохсот, більше 900 з них - пам'ятки історії, встановлені вдячними нащадками на місцях кровопролитних боїв і поховань воїнів під час Кримської війни і в роки Великої Вітчизняної.

"Стоїть над Чорним морем Севастополь, двічі увінчаний славою двох своїх оборон, і ця слава, подібно подвійній зірці, виблискує на вічному небі історії нашої країни", - писав Леонід Соболєв. Севастополь доріг громадянам усіх країн СНД: з цим містом пов'язані знаменні події, подвиги уславлених синів і дочок колись єдиної держави, вони оточені ореолом героїки, доблесті і слави, в нього вкладена частинка серця кожного з них.

Ім'я, дане місту при його підставі, в перекладі з грецького означає "величний, гідний поклоніння, героїчне місто". Він виправдав його своєю більш ніж двовікової історією. Є на Землі міста старше, навіть древнє, але немає рівного йому за героїчним подвигам, які були вчинені його захисниками протягом одного лише сторіччя в 1854-1855 і в 1941-1944 рр..

Суворим і важким випробуванням для севастопольців і моряків Чорноморського флоту стала Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 рр.. Севастополь у числі перших міст СРСР 22 червня 1941 р. в 3 години 15 хвилин піддався нальоту фашистської авіації. На місто полетіли перші бомби, в акваторію бухти були скинуті міни. Бомба, що впала на вул. Підгірну, принесла перші жертви.

У результаті успішної роботи військ ППО, завдання з блокування севастопольських бухт мінами з метою знищення надалі флоту бомбардувальної авіацією, німцями виконана не була. Протягом тривалого часу літаки супротивника намагалися замінувати бухту, головний фарватер. Фашистськими військами були вперше застосовані новітні магніто-акустичні міни, способи боротьби з якими не були в той час відомі.

30 жовтня 1941 почалася друга героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів - до 4 липня 1942 р. З перших боїв до останніх днів оборони захисники міста виявляли самовідданість, безприкладну стійкість і героізм.4 листопада для об'єднання всіх сил Головної бази Чорноморського флоту був створено Севастопольський оборонний район (СОР) .7 листопада для оперативного керівництва обороною Ставка Верховного Головнокомандування поклала керівництво СОР на командувача Чорноморським флотом віце-адмірала Ф.С. Жовтневого.

Після провалу спроби опанувати Севастополем з ходу німецько-фашистське командування здійснило три наступу на місто: перше почалося 11 листопада 1941 р., друге - 17 грудня 1941 р., третє - 7 червня 1942

Мужність, відвагу і стійкість в боях проявили бійці і командири 7-ї бригади морської піхоти під командуванням полковника Є.І. Жидилова, 8-ї бригади морської піхоти полковника В.Л. Вілипанского, 25-ї стрілецької дивізії ім.В.І. Чапаєва генерал-майора Т.К. Коломійця, 95-Й Молдавської стрілецької дивізії генерал-майора В.Ф. Воробйова, 172-ї стрілецької дивізії полковника І.А. Ласкіна, 345-ї стрілецької дивізії полковника Н.С. Гузя, I - го Севастопольського полку морської піхоти полковника П.Ф. Горпищенко, артилеристи майора Н.В. Богданова, 10, 30, 35, 19-а батареї берегової оборони, льотчики-чорноморці та багато інших.

Безсмертний подвиг здійснив гарнізон дзоту N 11. Червонофлотець комсомолець Іван Голубець ціною власного життя врятував бойові кораблі та їх екіпажі в Стрілецькій бухті. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За подвиги в ті дні звання Героя Радянського Союзу були удостоєні кулеметниця Ніна Онілова і снайпер Людмила Павличенко.

У дні оборони жителі міста проявили ратний і трудовий героїзм. Робочі Морського заводу під обстрілом ворога ремонтували кораблі, створювали бойову техніку вдень і вночі, обладнали два бронепоїзди, побудували і оснастили плавучу батарею N ​​3, що отримала назву "Не чіпай мене", яка надійно прикривала місто від нальотів фашистської авіації з моря. Німці називали її "Квадрат смерті". У гірських виробках (штольнях) на березі Севастопольської бухти були створені підземні спецкомбінати; N 1 - для виробництва озброєння і боєприпасів, N 2 - з пошиття білизни, взуття та обмундирування. Тут же, під землею, працювали амбулаторії, їдальня, клуб, школа, дитячі ясла і садок, а згодом - госпіталь, хлібозавод. Партійні та комсомольські організації підтримували бойовий, патріотичний дух воїнів і трудівників міста. На підприємствах, в установах, притулках, в командах МПВО працювало понад тисячу агітаторів.

У ті дні героїзм захисників міста був масовим. Єфрейтор Іван Богатир скосив своїм кулеметом не одну сотню фашистів. Снайпер-інструктор Ной Адамія знищив до 200 гітлерівців. Розвідниця Марія Байда винесла з поля бою сотні поранених бійців і командирів, вивела з оточення поранених воїнів до своїх. І. Богатир, М. Адамія, М. Байді було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Захисників міста постійно підтримували кораблі флоту. Прориваючись до обложеного Севастополя, вони доставляли поповнення, боєприпаси, продукти харчування, відвозили на Велику землю поранених, людей похилого віку, жінок і дітей, вели артилерійський вогонь по позиціях ворога. А коли надводні кораблі вже не могли прориватися до Севастополя, їх завдання відважно виконували екіпажі підводних човнів. Мужність і самовідданість проявили в дні оборони медичні працівники флоту і міста. За 8 місяців оборони вони врятували життя десяткам тисяч людей, повернули в дію 30927 поранених і 10686 хворих.

У дні оборони відважно захищав своє місто гарнізон Севастопольської міліції під керівництвом начальника міського відділу міліції В.І. Бузина. Велику допомогу надавали севастопольські партизани.

21 червня 1942 гітлерівці прорвалися до Північної бухти. Одна за одною замовкали батареї. У ті критичні дні героїчні подвиги здійснили тисячі захисників Севастополя.25 червня фашистські льотчики бомбили будівлю панорами "Оборона Севастополя 1854-1855гг.". Від прямих влучень 5 бомб і 7 великокаліберних снарядів була пробита стіна, зруйнований купол і виникла пожежа. Живописне полотно рятували курсанти школи середніх командирів берегової оборони, бійці 11-го окремого батальйону повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку. Винесені з вогню фрагменти живописного полотна були вивезені на лідері есмінців "Ташкент" - останньому великому надводному кораблі, що прорвався в Севастополь, під командуванням капітана 3 рангу В.М. Єрошенко.

29 і 30 червня ворожа авіація зробила понад 3000 літако-вильотів, скинула на місто до 15 тис. бомб, артилерія обрушила близько 8000 снарядів, до 14000 хв. Фашистське командування кинуло в бій всі сили і засоби. Резерви захисників міста танули, кінчалися снаряди, патрони, гранати.30 червня зав'язалися бої на Корабельній стороні. Завзято відбивали атаки ворога захисники на Малаховому кургані, Лабораторному шосе, Історичному бульварі, біля хуторів Комуна, Бермана. Вночі, коли закінчилися боєприпаси, залишки військ СОР стали відходити до бухт Стрілецька, Камишова, Козача і на мис Херсонес. Тут бої тривали ще до 4 липня, а в окремих місцях - до 12 липня.

4 липня 1942 газета "Правда" і Радінформбюро повідомили, що радянські війська залишили Севастополь. У повідомленні Радінформбюро говорилося: "Військове і політичне значення Севастопольської оборони у Вітчизняній війні радянського народу величезне. Скувавши велика кількість німецько-румунських військ, захисники міста сплутали і засмутили плани німецького командування. Залізна стійкість севастопольців стала однією з найважливіших причин, що зірвали горезвісне" весняний наступ "німців. Гітлерівці програли в часі, в темпах, понесли величезні втрати людьми." За 8 місяців оборони ворог втратив біля стін Севастополя до 300 тис. солдатів убитими і пораненими. Газета "Правда" писала: "Подвиг севастопольців, їх безмежна мужність, самовідданість, лють у боротьбі з ворогом житимуть у віках, їх увінчає безсмертна слава".

В ознаменування подвигу захисників міста 22 грудня 1942 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР була заснована медаль "За оборону Севастополя", якою нагороджено понад 50 тис. учасників оборони.

Вступ 3 липня 1942 року в зруйноване місто фашисти безчинствували в ньому 22 місяці. Вони знищили в інкерманських штольнях 3 тис. жінок, старих і дітей, у Троїцькому тунелі - понад 400 рабочіх.12 липня окупанти зігнали на стадіон "Динамо" 1500 жителів, а після пограбування і знущань розстріляли їх на 5-му км Балаклавського шосе. За час окупації міста фашисти розстріляли, спалили, втопили в морі, насильно вивезли до Німеччини десятки тисяч севастопольців.

Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, севастопольці не припинили боротьбу з фашистами. У Севастополі почали створюватися і діяти підпільні патріотичні організації на чолі з комуністами В.Д. Ревякіна, П.Д. Сільніковим, Н.І. Терещенко. Радянський уряд гідно оцінила мужність і подвиги севастопольських підпільників: керівнику севастопольського підпілля ВД. Ревякіна посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, орденами Леніна, Вітчизняної війни, медалями "За відвагу" і "За бойові заслуги" нагороджено 59 учасників підпілля.

Звільнення Криму і Севастополя весною 1944 р. Ставкою Верховного Головнокомандування було покладено на війська 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф.І. Толбухіна і війська Окремої Приморської армії під командуванням генерала армії А.І. Єременко за підтримки сил і засобів Чорноморського флоту на чолі з адміралом Ф.С. Жовтневим і Азовської військової флотилії під командуванням контр-адмірала С.Г. Горшкова, авіації далекої дейсгвія під командуванням маршала авіації О.М. Голованова. Їх дії координували представники Ставки Верховного Головнокомандування Маршали Радянського Союзу А.М. Василевський і К.Є. Ворошилов.

5 травня 1944 о 12 годині, після потужної двогодинної артилерійської та авіаційної підготовки, 2-а гвардійська армія під командуванням генерал-лейтенанта Г.Ф. Захарова почала наступ із Мекензієвих гір, аби звільнити Північну сторону і форсувати Північну бухту.

7 травня о 10 годині 30 хвилин, після півторагодинної артилерійської та авіаційної підготовки, перейшли в наступ війська Приморської і 51 - і армій. На головному напрямі Сапун-гора - Карань (нині с. Флотське) діяли частини Приморської армії під командуванням генерал-лейтенанта К.С. Мельника. На схід Інкермана і Федюхіних висот на Сапун-гору, що є ключем ворожої оборони, наступала 51-а армія під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта Я.Г. Крейзера,

Особливо важкі бої в районі Сапун-гори йшли в смузі настання 77-ї стрілецької дивізії полковника А.П. Родіонова і 32-ої гвардійської стрілецької дивізії полковника Н.К. Закуренкова. Вони першими вийшли на гребінь Сапун-гори. На кінець дня радянські війська оволоділи Сапун-горою і прорвали багатоярусну систему укріплень основного рубежу противника майже на всьому його протязі. Велику допомогу атакуючій піхоті надали льотчики 8-ї повітряної армії під командуванням генерал-лейтенанта авіації Т.Т. Хрюкіна.

9 травня до вечора був повністю звільнено Севастополь, 10 травня о першій годині ночі Москва 24 залпами з 342 знарядь салютувала визволителям міста. У цей день газета "Правда" писала: "Здрастуй, рідний Севастополь! Улюблене місто радянського народу, місто-герой, місто-богатир! Радісно вітає тебе вся країна!" .12 Травня в районі мису Херсонес були розгромлені залишки фашистських військ у Криму.

Радянському Союзу належало довершити свою велику перемогу, а Севастополю, який був знову повністю зруйнований, населення якого скоротилися до 3000 чоловік, треба було знову все починати з нуля.

Відновлення міста стало справді героїчною епопеєю і увійшло в його історію як третій подвиг Севастополя. Відродження його почалося відразу ж після звільнення. Місто було повністю зруйновано. Матеріальний збиток, заподіяний фашистами, склав 2,5 млрд. рублів. Були знищені міські комунікації, транспорт, зв'язок, більше 90% житлової площі. З 6402 житлових будинків було повністю зруйновано 5379, в центрі міста залишилося 7 напівзруйнованих будівель. Поруйновані всі установи та підприємства, школи та архітектурні пам'ятки, осередки культури.

Меморіал героїчної оборони Севастополя Пам'ятник комсомольцям міста - учасникам боїв за 1941-1942 рр.. Севастополь у 1941-1942 роках і відновлювали зруйноване місто в післявоєнні роки

Список використаної літератури

1. П.А. Моргунов "Героїчний Севастополь"

2. http://www.sevastopol. info / history


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Доповідь
29кб. | скачати


Схожі роботи:
Придністров`я в роки Великої Вітчизняної війни 2
Росія в роки Великої Вітчизняної Війни
Оренбуржье в роки Великої Вітчизняної війни
Новосибірськ в роки Великої Вітчизняної Війни
CCCР в роки Великої Вітчизняної війни
Харків у роки Великої Вітчизняної війни
Башкортостан в роки Великої Вітчизняної війни
СРСР в роки Великої Вітчизняної війни
Література в роки Великої Вітчизняної війни
© Усі права захищені
написати до нас