В. М. Орел
Серед безлічі міст, що існують сьогодні на планеті, важко назвати місто, що перевершує Москву за обсягом і масштабами ведуться в ній наукових досліджень. Рівно півстоліття тому академік С. І. Вавилов зазначав, що в XX столітті "керівна роль Москви в науковому житті країни стала очевидною" [1]. Однак, щоб зайняти таке, абсолютно особливе місце, Москвою був пройдений величезний шлях створення і накопичення науково-технічних знань. Можна сміливо говорити, що російська наука створювалася і росла разом з розвитком і збільшенням її столиці.
Ще задовго до того, як на карті Росії з'явився Санкт-Петербург із заснованою там за ініціативою Петра I Академією наук (1724г.), в Москві жили і працювали російські піддані й іноземці, котрі володіли різноманітними і глибокими для свого часу науковими знаннями. У ХVI-ХVII ст. в Москві працювали чудові фахівці, люди книжкового знання і гострого розуму - Іван Федоров, Максим Грек, Ф. І. Карпов, Ф. М. Ртищев, А.Л.Ордін-Нащокін, А. С. Матвєєв, Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький , Сильвестр Медведєв та ін [2].
У центральних органах державного управління Росії ХVI-ХVII ст. - Царських наказах, що розташовувалися на території Московського Кремля, формувалися групи фахівців, вітчизняних та запрошених з-за кордону, які накопичували відомості по окремих галузях знань і намагалися застосувати їх на практиці. Пушкарі, металурги, "зелейнікі" Пушкарский наказу освоювали роботи з різними сплавами і вибуховими речовинами. Майстри Наказу кам'яних справ прагнули внести ті чи інші удосконалення в своїй галузі діяльності. У Посольському, Розрядному і Сибірському наказах працювали групи висококваліфікованих картографів і перекладачів, які займалися збиранням і обробкою надходили туди статейних списків, креслень та інших географічних матеріалів, до яких виявляли великий інтерес вітчизняні та зарубіжні географи.
Основним завданням записного наказу, заснованого в 1657 р. указом царя Олексія Михайловича, було написання історії Росії, починаючи з часів царювання Івана IY.
У Аптекарському наказі (осн. бл. 1620 р.) працювали висококваліфіковані "доктора" і "лікарі", які займалися не тільки лікуванням хворих, але й теоретичної медициною, фармакологією і т.д. Деякі з них становили керівництва з медицини, різного роду лечебник, займалися підготовкою медичних кадрів. У віданні Аптекарського наказу знаходилися всі аптеки країни .*
(Перша аптека на Русі була заснована в Москві в 1581 р. англійським аптекарем Джеймсом Френшаном. У ХVII ст. В Москві були побудовані 2 аптеки в Москві (у 1672 і 1682 рр..), Відкривалися вони і в ряді інших міст країни [3] ).
При ньому був створений так званий Аптекарський город - один з перших садів прикладної ботаніки в Європі. У Аптекарському наказі накопичувалися й розвивалися також і деякі знання в області хімії, що було пов'язано з виготовленням працювали в ньому аптекарями і "алхімістамі" різного роду лікарських зілля.
Таким чином, у наказовій системі управління поступово складалися деякі елементарні, зародкові форми інституціоналізації дослідницької діяльності. Зростаючі потреби держави в освічених людях зумовили створення в країні навчальних закладів. Цьому активно сприяли і деякі церковні ієрархи. Перші школи в Москві були відкриті в Чудовому (1653) і Спаському (1665) монастирях. Ланцюгом навчання в них було переважно оволодіння мовами, латинською і грецькою. Попутно вводилися науки, пов'язані своїм змістом із середньовічною освіченістю - граматика, риторика і натуральна філософія [4]. У 1668 р. прихожани церкви Іоанна Богослова в Китай-місті намагалися влаштувати при ній "гімнасіон" для викладання граматики, слов'янського, грецької і латинської мов та інших "вільних навчань". На початку 60-х рр.. XVII ст. при Друкованому дворі на Нікольській вулиці була відкрита перша в Москві світська школа [5]. Навчання в ній велося також переважно мов. Трохи пізніше, в 1685 р. тут же на Нікольській вулиці при Заіконоспасском монастирі почало працювати перший вищий навчальний заклад - Слов'яно-греко-латинська академія (до 1701 р. вона називалася елліно-грецької, з 1701 по 1775 р. - слов'яно-латинської) . У 1687 р. для Академії було побудовано новий триповерховий кам'яний будинок, тоді ж відбулося і її офіційне відкриття.
У 1687-1694 рр.. в Академії викладали відомі діячі російської освіти брати Інокентій і Софроній Ліхуди - греки, які здобули освіту в школах Венеції і в Падуанському університеті, де отримали докторські ступені. До Москви Ліхуди були спрямовані константинопольським патріархом Досифєєм, до якого Московський патріарх Іоаким звернувся з проханням надіслати для московської школи надійного вчителя з греків [6].
Московська академія давала на ті часи високу освіту. Повний курс навчання в ній був розрахований на 13 років. За підручниками Ліхудов в ній викладалися логіка, психологія, фізика або натуральна філософія та деякі інші дисципліни. Один з вихованців Академії П. В. Постніков був першим з відомих нам російських, які отримали докторську ступінь у Падуанському університеті.
Слов'яно-греко-латинська академія була в основному навчальним закладом. Але в ній здійснювалась також і перекладацька діяльність, велися деякі наукові дослідження в галузі історії, філології, натуральної філософії і т.д. Цим займалися зокрема самі Ліхуди та їх найбільш здібні учні.
У кінці ХVІІ - початку ХVІІІ ст. в Москві за вказівкою Петра I створюються перші спеціалізовані навчальні заклади: Пушкарська (артилерійська) школа, Математико-навигацкая школа та ін [7].
Практична робота з організації Математико-навігацкой школи, створеної для підготовки морських офіцерів, геодезистів, "вчителів цифірі" (математиків) та інших фахівців, була здійснена великим вченим та державним діячем сподвижником царя-реформатора Я. В. Брюсом. На початку школа знаходилася на Англійському подвір'я, де зупинялися прибули на запрошення Петра I до Москви в 1698 р. англійські математики - Генрі Фархварсон, Річард Грейс, Стефан Гвін. У червні 1701 р. школа була переведена на раніше визначений дпя неї Кадашевська великий двір.
Викладачі школи Г. Фархварсон, Л. Ф. Магніцький і ін займалися не тільки педагогічною діяльністю, а й науковими дослідженнями. Л. Ф. Магніцький, який працював у школі з моменту її заснування, склав (за участю одного з її учнів - П. Шішіптунова і посадского людини Кадашевской слободи В. А. Кіпріанова), видану в 1703 р. "Арифметику ..." - Своєрідну математичну енциклопедію, в якій були узагальнені відомості не тільки по "цифирной лічильної премудрості", але і з алгебри і геометрії, накопичені до цього часу.
При Математико-навігацкой школі Я. В. Брюсом була створена астрономічна обсерваторія, що розміщувалася на Сухарева вежі. Обсерваторія була обладнана зоровими трубами, секторами, квадрантами, глобусами, годинником та іншими астрономічними інструментами, новітніми для свого времені.Обсерваторія використовувалася як у навчальних, так і в наукових колах. Наукові астрономічні спостереження виробляв в ній протягом десяти з гаком років сам Я. В. Брюс, викладач математики, астрономії та навігації Математико-навігацкой школи Г. Фархварсон.
У XVII - першій чверті XVIII ст. і навіть дещо пізніше до Москви нерідко прагнули потрапити молоді люди з периферійних районів країни, щоб отримати там освіту і грунтовну наукову підготовку. Серед них був і М. В. Ломоносов, який навчався в Слов'яно-греко-латинської академії в 1731-1735 рр.. [8].
Таким чином, до початку ХVIII ст. в Москві склалися необхідні науково-технічні, соціально-економічні та культурно-історичні передумови для створення в ній наукових установ у власному розумінні цього слова.
Але в силу ряду причин і насамперед тому, що столицею Росії з 1714 р. став Санкт-Петербург, тоді цього не сталося. Більше того, незабаром після того, як Москва стала провінційним містом, її роль як загальноросійського центру науки і культури помітно знизилася.
Цьому сприяли переїзд з Москви в нове місто на Неві багатьох високоосвічених людей, частини викладачів та учнів старших курсів Математико-навігацкой школи та інших вищих навчальних закладів, перебазування у Санкт-Петербург деяких найбільш великих книжкових зібрань (зокрема, рукописних і друкованих книг, що зберігалися в царському палаці), природничо-препаратів Аптекарського наказу і т.д. Так накопичені в Москві книги стали основою для академічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі, а препарати Аптекарського наказу стали основною частиною експонатів Кунсткамери в перші роки її існування.
У перші десятиліття після того, як столицею Росії став Санкт-Петербург, в якому енергійно розгортала свою діяльність Академія наук зі створеними в її складі науковими установами, університетом та гімназією швидко розвивалися знову відкриті державні навчальні заклади (Морська академія, Артилерійське училище, Інженерна школа і деякі інші); під керівництвом державних установ - Берг-колегії. Медичної канцелярії і Адміралтейської колегії організовувалися гідрограф-геодезичні, географічні, ботанічні та мінералогічні дослідження. У залишалися в Москві навчальних закладах (Спавяно-греко-латинської академії, Математико-навігацкой школі, Медичній школі і деяких інших), навчальна діяльність - поступово скорочувалася, а дослідницька робота велася в значно скромніших масштабах.
Зазначене положення залишалося практично незмінним аж до середини 50-х рр.. ХYIII ст.
У 1755 р. насамперед бгодаря наполегливим клопотанням графа І. І. Шувалова, двічі звертався з "доношеними" в Правлячий сенат, імператрицею Єлизаветою Петрівною в Москві був відкритий університет, з часом став найбільшим навчальним і науковим центром країни. У Московському університеті були сформовані три факультети - філософський, юридичний і медичний, передбачалося також створення науково-експериментальної бази викладання і дослідження - лабораторій, кабінетів, анатомічного театру, бібліотеки і т.ін. Московський університет з моменту його заснування став установою, в якому викладацька робота органічно поєднувалася з дослідницькою. Багато університетські професори та викладачі разом з підготовкою кадрів для науки і народного господарства, активно займалися також і науковими дослідженнями.
Протягом перших десятиліть свого існування університет залишався по суті єдиним світським вищим навчальним закладом Москви .*
(Слов'яно-греко-латинська академія 1814г. Була перетворена в Московську духовну академію і переведена в Троїце-Сергієвої лаври).
Тільки в останні десятиліття ХVIII і в XIX ст. в Москві з'явилося кілька нових вузів:
Костянтинівська мірничий школа (1779, з 1835 р. - Константинопольський межовий інститут),
Лазаревське училище (1815, в 1827 р. перетворено в Інститут східних мов),
Школа малювання до мистецтв і ремесел, Строгановське училище (1825)
Технічне училище (1868, з 1917 р.-Московське вище технічне училище) і деякі інші.
У підмосковному селі Петровсько-Розумовські в 1865 р. була заснована Петровська землеробська і лісова академія (у наступні роки її назва неодноразово змінювалося - з 1923 р. - Тімірязєвська сільськогосподарська академія).
У зв'язку з розвитком експериментальних методів у природознавстві у другій половині XVIII-ХІХ ст. у вищих навчальних закладах почали створюватися відповідні навчально-наукові та науково-дослідні підрозділи. Цей процес, природно, відбувався і в Москві. Так, наприклад, в Московському університеті вже у XVIII ст. була сформована Лабораторія органічної хімії, створений Зоологічний музей, а в наступному столітті - Астрономічна обсерваторія, Мінералогічний кабінет, Технічна лабораторія, Геологічний кабінет, Агрономічний інститут, Географічний музей, ряд медичних інститутів і деякі інші установи [9]. У Московському технічному училищі в цей період були створені лабораторії: кількісного аналізу, хімічної технології мінеральних речовин, фарбувальних речовин. Навчально-наукові та науково-дослідні підрозділи були створені і в деяких інших московських вузах - Костянтинівському межовому інституті. Московському комерційному інституті і т.д.
У XIX ст. у складі московських вузів налічувалося вже кілька десятків різного роду навчально-наукових та науково-дослідних підрозділів. Зрозуміло, далеко не всі вони були науково-дослідними організаціями в повному сенсі цього слова. Найчастіше це були навчально-допоміжні підрозділи з дуже незначним числом простих інструментів та приладів, де студентам і вільним слухачем демонструвалися елементарні фізико-хімічні, фізіологічні та інші досліди і де вони таким чином проходили необхідну практику для освоєння теоретичного курса.Но у тих відносно рідкісних випадках , коли професори, викладачі та групуються навколо них студенти працювали у вузівських лабораторіях над рішенням будь-яких наукових проблем, коли керівники вузів знаходили шляхи і кошти для придбання відповідного наукового обладнання і приладів, названі установи ставали дослідними організаціями в повному сенсі цього олова.
У XIX - початку XX ст. істотний вплив на равзвітіе наукової думки Москви, як, втім, і деяких інших великих міст країни стали різного роду наукові товариства. Перші з них з'явилися вже в останній третині ХVIII - початку XIX ст.: В 1771 р. було створено Вільне суспільство любителів Російського мови, в 1779 р. - Дружнє вчене товариство, в 1804 р. - Товариство історії та старожитностей російських, у 1805 р . - Московське суспільство випробувачів природи, Історико-родовідне товариство та ін У наступні десятиліття XIX ст. в Москві створюється кілька нових товариств: Товариство любителів російської словесності, Московське археологічне товариство, Московське товариство сільського господарства, Російське товариство акліматизації тварин і рослин, Московське математичне товариство, Юридичний суспільство, Московське психологічне суспільство, і деякі інші. Більшість товариств працювало під егідою Московського університету. Окремі, найбільш великі суспільства, такі, як, скажімо, Московське суспільство випробувачів природи мали самостійний статус, але працювали з університетом у тісному зв'язку. У розвитку ряду галузей техніки, у створенні наукових основ технічних знань особливо плідною і значущою стала діяльність створеного в Москві в 1877 р. Політехнічного товариства, який справив значний вплив на розвиток науково-технічної думки в Росії, який поклав початок багатьом науковим традиціям, розвиненим згодом його приймачами . Протягом майже 50 років Політехнічне суспільство брало діяльну участь у наукових і проектних розробках в галузі машинобудування та металургії, енергетики і транспорту, будівництва та зв'язку, у науково-технічному розвитку інших галузей виробництва. Наукові та науково-технічні товариства відігравали велику роль у поширенні наукових знань, консолідації сил вчених відповідних спеціальностей, обміні науковою інформацією. Всього в Москві в кінці XIX - початку XX ст. налічувалося понад 20 наукових товариств.
Що ж до загальної кількості наукових установ, то відставання Москви від Санкт-Петербурга в кінці XIX - початку XX ст. було досить значним: у Москві, за даними на початок 1901 р., налічувалося близько 90 наукових установ, а в Санкт-Петербурзі - понад 130 [10].
Мережа наукових установ Москви в кінці XIX - початку XX ст. відрізнялася від наукової мережі Санкт-Петербурга не тільки меншим числом входили до неї дослідних підрозділів і зайнятих в них наукових працівників [11]. Різниця полягала і в тому, що в Москві тоді практично всі види наукових досліджень, починаючи від фундаментальних і закінчуючи суто прикладними, здійснювалися в основному в наукових підрозділах вузів, в той час, як у Санкт-Петербурзі значна частина фундаментальних досліджень виконувалася в розташовувалися там установах Академії наук і в таких великих дослідних організаціях, як, скажімо, Інститут експериментальної медицини, Головна палата мір і ваг і т.д.
Прикладні дослідження і розробки в Санкт-Петербурзі, на відміну від Москви, проводилися також не тільки у вузах, але і в інших організаціях, включаючи вчені комітети та аналогічні їм підрозділи, що були в ряді урядових відомств: Гірському відомстві, Міністерстві землеробства, Міністерстві державного майна , Головному адміралтействі і т.д.
У перші десятиліття XX століття, коли Росія переживала період політичної нестабільності, воєн і революційних потрясінь (1905-1907, 1917 р.), чисельність наукових установ у Москві продовжувала рости, але темпи цього зростання були порівняно невисокими. Ряд нових наукових підрозділів був створений в цей період в існували раніше і новостворених вузах. Зокрема, в Московському університеті почали працювати: Фізичний інститут (1903 р.), Психологічний інститут (1912 р.), кілька медичних інститутів, Кабінет морфології і систематизації рослин (1901 р.), Кабінет ембріології (1913 р.) і деякі інші установи.
Реакцією вітчизняної науки на труднощі матеріального становища стало підключення до фінансування науки прогресивно мислячих промисловців як Д. П. Рябушинський *
У 1904 р. на території фамільного маєтку в Кучино Д. П. Рябушинський побудував на свої гроші Аеродинамічний інститут. Якийсь час дослідження тут проводили Н.Є. Жуковський, В.В. Кунець, Б.М. Бубекін та інші вчені в галузі аеродінмікі, потім основна наукова робота велася самим Рябушинський.
Здійснене їм вивчення авторотації повітряних гвинтів принесло молодому експериментатору світову популярність. Незважаючи на свою молодість, Рябушинський став одним з основоположників вітчизняної аеродінмікі.
і поява в країні нових наукових об'єднань. Москва зайняла лідируюче положення в організації наукової громадськості, що ставить перед собою широкі завдання - від фінансування окремих робіт до створення науково-дослідних інститутів.
У 1909 р. в Москві на кошти, завещенние великим промисловцем Х.С. Льодяникова для підтримки досліджень у галузі природознавства і технічних винаходів, було засновано "Товариство сприяння успіхам дослідних наук і їх практичних застосувань імені Х. С. Лєдєнцова". Воно фінансувало роботи М. Є. Жуковського з аеродинаміки, дослідження Л. А. Чугаєва в області вивчення платини та інших благородних металів, виділяла кошти В. І. Вернадському на організацію експедиції з пошуку родовищ радію, забезпечувало діяльність фізичної лабораторії П. М. Лебедєва і т.д.
Леденцовское суспільство з-діяло організації досліджень вчених, не тільки працюють у Москві. Їм були виділені кошти академіку, першому російському лауреатові Нобелівської премії (1904 р.) І. П. Павлову на пристрій лабораторії для вивчення вищої нервової діяльності при імператорському Інституті експериментальної медицини в С.-Петербурзі. Виступаючи назаседаніі суспільства в 1910 р. Павлов сказав, що його створення "представляється величезним небувалим чинником російського життя". Мова ж свою він закінчив такими словами: "мені віриться, що Москва не менш, ніж її іншими історичними заслугами і діячами, буде пишатися згодом своїм Товариством для сприяння успіхам дослідних наук і їх практичних застосувань і його засновником Христофором Семеновичем Льодяникова". У Москві Павлов виголосив свою знамениту промову "Природознавство і мозок", підкресливши, що саме це місто проникнуть особливим громадським інтересом до науки. "І я повинен на закінчення зізнатися - сказав великий учений, - що надією на цей суспільний інтерес тут, у Москві, в цьому органі російського гідності переважно найголовнішим чином і викликано і натхнені даний моє слово" [12].
Кілька добре обладнаних навчально-наукових та науково-дослідних підрозділів було сформовано у відкритому в 1908 р. Московському міському народному університеті імені А. Л. Шанявського - Фізична лабораторія, Фізико-хімічна лабораторія, Лабораторія якісного та кількісного аналізу, Палеонтологічний кабінет, Зоологічна лабораторія, Ботанічна лабораторія, Мінералогічна лабораторія, лабораторія експериментальної біології, Кристалографічна лабораторія, Лабораторія з вивчення низьких температур, Рентгенівський кабінет, Геологічний кабінет та ін В університеті ім. А. Л. Шанявського викладали і виконували дослідну роботу такі відомі вітчизняні вчені, як П. П. Лазарєв, А. Є. Чичибабін, Г. В. Вульф, А.В.. Шубніков, Н. К. Кольцов, М.М . Завадовський та ін У 1911 р. - після відомих подій, пов'язаних з діями реакційного міністра освіти Кассо, коли з Імператроского московського університету пішли 111 викладачів - Московський міський народний університет ім. А. Л. Шанявського надав підтримку багатьом видатним вченим і тим самим зіграв величезну роль у збереженні наукового потенціалу.
У 1910 р. в Москві був створений петрографічний інститут "Lithogaea" братів Аршинова. (У 1915 р. інститут перейшов у відання Московського товариства випробувачів природи; в жовтні 1918 р. інститут був націоналізований, в червні 1923 р. перейменований в Інститут прикладної мінералогії, в лютому 1925 р. отримав нове найменування - Інститут прикладної мінералогії та металургії) [ 13]. Тоді ж у складі Московського товариства сільського господарства був сформований Грунтовий комітет, лабораторія якого займалася аналізом добрив. У 1916 р. в новому будинку, побудованому та обладнаному на кошти "Товариства московського наукового інституту" (засноване в 1912 р. на згадку 19 лютого 1861), було відкрито Інститут експериментальної біології, директором якого був призначений відомий біолог-генетик М. К. Кольцов.
1901-1917 рр.. в Москві було створило понад 20 нових наукових товариств, у тому числі такі, як московське товариство любителів астрономії (1908 р.); Товариство сприяння успіхам дослідних наук і їх практичних застосувань імені X. С. Лєдєнцова (1909 р.); Московське товариство повітроплавання (1910 р.); Російське товариство випробування матеріалів (1911 р.); Московське фізичне товариство імені П. М. Лебедєва (1911 р.); Товариство імені Олександра Івановича Чупрова для розробки суспільних наук при Московському університеті (1911 р.); Ентомологичеськоє суспільство (1913 р.); Історичне товариство (1916 р.), Товариство експериментальне психології (1917 р.); кілька медичних, сільськогосподарських, технічних товариств.
Зростання чисельності наукових установ Москви в перші два десятиліття XX ст. не привів до скільки-небудь значним якісних змін в її структурі. Ті ж особливості, які були притаманні їй на рубежі XIX і XX ст., Залишалися характерними для неї і в кінці другого десятиліття XX ст. І в цей період, як і раніше, майже вся наукова діяльність у Москві зосереджувалася в наукових товариствах і вищими навчальними закладами навчально-наукових та науково-дослідних підрозділах, серед яких хоча і стало до цього часу дещо більше спеціалізованих інститутів, оснащених відповідним експериментальним обладнанням, по- раніше помітно переважали порівняно невеликі лабораторії, кабінети, обсерваторії, дослідні станції та інші подібні до них установи. Зазначене положення, втім, було характерним не тільки для Москви, але і для країни в цілому. Проте в кінці XIX - початку ХХ ст. в Москві працювала ціла плеяда видатних діячів науки - фізики П. М. Лебедєв і М. О. Умов, батько російської авіації Н.Є. Жуковський і його послідовник і продовжувач С. О. Чаплигін, хіміки Н. Д. Зелінський та І. А. Каблуков, мінералог і геохімік В. І. Вернадський, геолог А. П. Павлов, географ Д. М. Анучин, грунтознавець У . Р. Вільямс, фізіолог І. М. Сєченов, медики М. І. Пирогов, С. П. Боткін, П. В. Скліфософський, Н. Ф. Філатов, історики В.0.Ключевскій і І.Є. Забєлін і мн.др. Особливо широкий розмах науково-дослідна робота в Москві придбала в нинішньому, двадцятому столітті. Саме в цей період в Москві сформувалися десятки великих наукових шкіл, які отримали міжнародне визнання.
На початку XX ст. збільшується число москвичів, удостоюються обрання до складу Санкт-Петербурзької академії наук. У 1900 р. академіком був обраний історик В. О. Ключевський, але на увазі відмови переїхати до Петербурга його, "москвича, не навчався петербурзькому чінослуженію", перевели в почесні члени. Після подій у Московському університеті переїхав до столиці В. І. Вернадський. У 1914 р. для обрання в Академію був висунутий фізик П. П. Лазарєв, але у зв'язку з відмовою перезжает його кандидатура була знята. П. П. Лазарєв був обраний у березні 1917 р. після повалення самодержавства і став першим академіком, які проживають у Москві. Він став і головою першого академічного закладу, створеного в Москві в травні 1918 р. - Московського відділення Комісії з вивчення природних виробляй-них сил (КЕПС).
Після повернення Москві - відповідно про урядовою постановою, ухваленою в лютому 1918 р., - статусу столичного міста, у розвитку мережі її наукових установ і вузів настав новий етап, що характеризується не тільки надзвичайно високими темпами, але й глибокими якісними змінами її організаційної структури.
Вони були обумовлені нагальними потребами науково-технічного та народногосподарського розвитку країни. Цьому сприяло і те, що прийшов до влади в жовтні 1917 р. більшовицький уряд розглядало створення в країні широкої мережі наукових установ та вузів, вдосконалення її організаційної структури як одну з першочергових завдань.
Вже в кінці 10-х - першій половині 20-х рр.. XX ст. в Москві було сформовано більше 20 нових науково-дослідних інститутів, лабораторій та інших типів закладів. Були зокрема створені такі великі дослідницькі організації, як Центральна хімічна лабораторія (1918 р.), перетворена незабаром в Хімічний інститут імені Л. Я. Карпова (1922 р.), Центральний аерогідродинамічний інститут (1918 р.), Державний експериментальний електротехнічний інститут ( 1921 р.), реорганізований в 1925 р. у Всесоюзний електротехнічний інститут. Державний фізико-технічний інститут (1922 р.), Науковий автомоторний інститут, Російський харчової науково-технічний інститут (з відділенням у Петрограді) і деякі інші установи. Ряд нових наукових підрозділів був створений в московських вузах. Так, наприклад, на Фізико-математичному факультеті МДУ в 1919 р. була сформована магнітна лабораторія, при Антропологічному музеї - антропологічна лабораторія, на математичному відділенні - математичний кабінет.
У цей же період в Москві була створена група установ суспільствознавчого профілю (Соціалістична академія суспільних наук (1918 р.), перетворена в
1924 р. в Комуністичну, і деякі інші), почали працювати декілька нових вузів: Московська гірська академія (1918), Московська ветеринарна академія (1919), Московський інженерно-будівельний інститут (МІБІ) (1921), Московський електротехнічний інститут зв'язку (МЕІС ) (1921), Московський медичний стоматологічний інститут (1922) [14]. У 1929 р. була заснована Всесоюзна академія сільськогосподарських наук з групою відносяться до неї інститутів, частина з яких також розміщувалася в столиці.
У першій половині 3О-х рр.. темпи зростання мережі наукових установ у Москві ще більше прискорилися. У цей період у столиці було створено близько 40 нових наукових установ. У 1931 р. в Москві була створена Група з вивчення реактивного руху (ГВРР) на чолі з С. П. Корольовим. На базі цієї науково-дослідної та дослідно-конструкторської організації та Газодинамичній лабораторії (ГДЛ), що розташовувалася з 1925 р. в Ленінграді, в 1931 р. було засновано Реактивний науково-дослідний інститут.
На початку 30-х рр.. відновився і процес розвитку мережі вищих навчальних закладі. Більшість нових вузів створювалося тоді на базі різних факультетів навчальних закладів, що існували раніше. Зокрема, з МВТУ виділилися в якості самостійних вузів Московський енергетичний і Московський авіаційний інститути, Хімічна та інженерно-будівельна академії. На базі факультетів московської гірничої академії були створені Гірський, Нафтовий, Геологорозвідувальний і Торф'яний інститути, Інститут сталі і Інститут кольорових металом і золота. У 1930 р. були відкриті також Станко-інструментальний і Поліграфічний інститути, технологічні інститути легкої та харчової промисловості, інститут механізації та електрифікації сільського господарства, інститут землеустрою та ін В результаті кількість вузів в Москві збільшилася з 20 у 1929 р. до 83 в 1934 р..
Відповідно до урядової постанови, прийнята 25 квітня 1934 р., Президія Академії наук СРСР (з 1991 р. - Російська академія наук) і значна частина її установ були переведені до Москви. Переїзд був здійснений у серпні-вересні 1934 р. Академії наук було надано у зв'язку з цим необхідні приміщення, значно більші за площею в порівнянні з тими, які вона займала в Ленінграді. Разом з тим за урядовою постановою було розгорнуто нове будівництво для потреб Академії в районі Великої Калузької. До Москви переїхали Фізичний, Математичний, Сейсмологічний, Енергетичний, Геологічний, петрографічний, Мікробіологічний інститути. Інститут загальної та неорганічної хімії, Генетики, Органічної хімії, геохімії, кристалографії і мінералогії, Грунтознавства, Фізіології рослин, колоїди-електрохімічна лабораторія [15].
Разом з науковими установами до Москви переїхали близько 300 висококваліфікованих фахівців, серед них такі великі вчені, як академіки А. А. Борисяк, С. І. Вавилов, В. І. Вернадський, І. М. Виноградов, В. О. Кістяківський , Н. С. Курнаков, Г. А. Надсон, В. А. Обручов, А. А. Ріхтер, О. Є. Ферсман та ін Для співробітників Академії був виділений значний фонд житлової площі [16].
Переклад Академії наук з Ленінграда до Москви привів до серйозних змін в структурі її наукової мережі. Вперше в історії нашого столичного міста, поряд з уже були там науковими підрозділами вузів і численними галузевими НДІ та лабораторіями з'явилася велика група академічних установ. У результаті цієї події мережа наукових установ Москви за основними типами входять до неї структурних ланок стала аналогічна тій, яка існувала раніше в Ленінграді. Розміщення в Москві Президії Академії наук і більшої частини її установ не тільки піднімало престиж Академії наук, але й підносило статус Москви як столичного міста. Наявність академічних установ є, як відомо, однією з характерних особливостей більшості великих столичних міст світу.
У 1935 р. у структурі Академії наук вперше створюється велике Відділення технічних наук (ОТН). Москва, завдяки своїм науковим потенціалом стала основним місцем розміщення як новоствореного академічного відділення, так і виникли на його базі різних науково-дослідних організацій, інститутів технічного профілю, конструкторських бюро, лабораторій, експериментальних і дослідних виробництв.
Завдання, які почали вирішуватися у Відділенні технічних наук і у створених на його основі інститутах машинознавства, металургії, механіки, гірничої справи та ін, мали виключно серйозне значення для розвитку вітчизняної техніки, промислового виробництва, для всієї економіки країни. Широкий розвиток автомобільної, тракторної, верстатобудівної, авіаційної промисловості, зростання потужності моторного парку поставили до порядку денного питання міцності, надійності і зносостійкості деталей і вузлів машин, проблеми максимального використання металу в конструкціях, підвищення якості та економічності нових машин і устаткування. Безліч проблем повинні були вирішуватися і в області гірничої справи, видобутку і переробки нафти і газу, хімічної та нафтохімічної технології, вдосконалення розрахунку і проектування будівельних споруд і конструкцій і т.д.
Вітчизняна наука, техніка, численні галузі народного господарства отримали в особі ОТН не тільки "мозковий центр" найважливіших теоретичних і прикладних досліджень, а й свого роду штаб технічних наук, який з часом став основним організатором та координатором наукових досліджень і розробок з головних напрямків науково- технічного прогресу.
У середині та другій половині З0-х рр.. група академічних установ, що розмістилися у Москві, продовжувала розширюватися. Це відбувалося як за рахунок створення нових інститутів і лабораторій, так і шляхом включення до складу Академії наукових установ з інших відомств. У 1934 р. в Москві були організовані: Інститут фізичних проблем на чолі з П. Л. Капіцею, Інститут горючих копалин (на базі сапропелевих інституту і окремих лабораторій, виділених з Нафтового геологорозвідувального інституту та Державного інституту нафти); Інститут біохімії (на базі Лабораторії біохімії та фізіології тварин); Інститут фізіології рослин (на базі Лабораторії біохімії та фізіології рослин) і деякі інші установи. У червні 1935 р. була організована Лабораторія хімічної фізики на чолі з академіком М. М. Семеновим.
10 липня 1935 на прохання Мосради, відповідно до урядової постанови про Генеральному плані реконструкції Москви, при Технічному раді Академії наук була організована Комісія сприяння реконструкції м. Москви на чолі з академіком А. М. Терпигорєвим. Крім вирішення питань цільового призначення, названа Комісія організувала і провела низку нарад з питань геології в справі будівництва Москви, боротьби з міським шумом, боротьби із забрудненням повітря, пересування будівель, класифікації грунтів для будівництва. Рішення цих нарад були передані в Моссовет для проведення в життя.
Для російської столиці є надзвичайно високий рівень концентрації наукових кадрів, возраставший особливо швидкими темпами в 50-х - 80-х рр.. нинішнього сторіччя. Якщо на початку 50-х рр.. у Москві налічувалося всього 50 тис. наукових працівників, то в середині 60-х рр.. - Вже понад 160 тис., а до кінця 80-х рр.. - Понад 680 тис. [17]. У першій половині 90-х рр.. чисельність наукових працівників у Москві, як і в країні в цілому, істотно скоротилася, але і в даний час залишається все-таки досить значною - понад 300 тис. чоловік. Сказане відноситься і до загальної чисельності працівників, зайнятих в Москві у сфері науки та наукового обслуговування. Протягом тривалого часу (з середини 70-х - до кінця 80-х рр..) Їх сукупна частка в загальній чисельності робітників і службовців, зайнятих у народному господарстві Москви, перевищувала 19%. До середини 90-х рр.. вона зменшилася до 12,2% [18], але тим не менше залишається все ж таки набагато більшою, ніж у середньому по Росії. У Москві зосереджено близько 30% працівників сфери науки і наукового обслуговування, значна частина вищої кваліфікації - академіків і членів кореспондентів РАН та інших академій наук, понад 1 / 4 докторів наук і приблизно 1 / 5 частина кандидатів наук, наявних в Російській Федерації. У столиці Росії перебувають вищі органи державної влади та управління, які здійснюють керівництво науковою діяльністю в країні, президії РАН, РАМН, РАСГН, РАВ та інших академій, правління численних наукових і науково-технічних товариств в асоціації. У Москві історично склалася потужна, широко розгалужена мережа наукових установ, до складу якої входять сотні НДІ, десятки лабораторій, наукових центрів, обсерваторії, дослідні станції, наукові бібліотеки, архіви, музеї та багато інших типів науково-дослідних установ, а також численні функції і функції наукового обслуговування. За даними на 1990 р. в Москві було більше 1 тис. закладів науки та наукового обслуговування. У наступний період їх кількість суттєво зросла. В даний час одних тільки установ РАН у Москві більше 160 [19]. Серед них такі відомі установи, як Математичний інститут ім. В. А. Стєклова, Інститут прикладної математики ім.М.В.Келдиша, Інститут фізичних проблем ім.П.Л.Капіци, Фізичний інститут ім.П.Н.Лебедева, Об'єднаний інститут хімічної фізики ім.Н.Н.Семенова, Інститут елементоорганічних сполук ім.А.Н.Несмеянова, Інститут геохімії та аналітичної хімії ім.В.І.Вернадського, Інститут біоорганічної хімії ім.М.М.Шемякіна і Ю. А. Овчинникова, Інститут біохімії ім. О.М. Баха, Інститут біології розвитку ім. Н. К. Кольцова, Інститут молекулярної біології ім. В. А. Енгельгардта, Інститут загальної генетики ім. М. І. Вавилова, Інститут фізики Землі ім. О. Ю. Шмідта, Інститут географії, Інститут океанології ім.П.П.Шіршова, Інститут машинознавства ім.А.А.Благонравова, Інститут історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавілова, Інститут філософії, Інститут психології, Інститут російської історії, Інститут загальної історії, Інститут економіки, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут російської мови, Інститут світової літератури ім. А. М. Горького і багато інших.
У Москві працює також велика група наукових установ, підвідомчих РАМН: Інститут медичної генетики, Інститут біологічної та медичної хімії, НДІ травматології та ортопедії, Онкологічний науковий центр, Кардіологічний науковий центр та інші, всього близько 30 установ. Тут же, в Москві розташовується кілька установ, що знаходяться у віданні РАСГН (НДІ сільського господарства, НДІ сільськогосподарської біотехнології, НДІ добрив і агрогрунтознавства ім. Д. М. Прянишникова і ін), більше 10 НДІ, підвідомчих РАВ (НДІ загальної педагогіки, НДІ загальних проблем виховання, Психологічний інститут та ін.)
Поряд з академічними інститутами, зайнятими в основному фундаментальними науковими дослідженнями, в Москві є значна кількість установ знаходяться у підпорядкуванні відповідних федеральних урядових відомств (Міністерства економіки, Міністерства охорони здоров'я та медичної промисловості, Міністерства сільського господарства і продовольства та інших).
Особливу роль серед наукових установ столиці грають такі великі дослідницькі комплекси, як "Російський науковий центр" Курчатовський інститут ", Державний науково-дослідний центр ЦАГІ та ін Кожен з них об'єднує по кілька великих дослідних підрозділів. Подібного роду організації, що мають статус державних наукових центрів , мають у своєму розпорядженні складним дорогим дослідно-експериментальним обладнанням та фахівцями високої кваліфікації. Дослідження в них ведуться нерідко на міждисциплінарній основі, одночасно по декількох крупних напрямками. При цьому здійснюються всі види науково-дослідних робіт, починаючи від фундаментальних і закінчуючи суто прикладними.
Значні обсяги дослідних робіт виконуються на кафедрах, факультетах і в наукових підрозділах багатьох московських вузів, особливо таких, як МГУ ім.М.В.Ломоносова, МГТУ ім. Н. Е. Баумана, МАІ, МЕІ, МІФІ, РДГУ та ін
Московські учені зробили і продовжують вносити великий внесок у розвиток вітчизняної та світової науки *.
* Докладніше про деякі з них див в статтях В. П. Візгін, С. С. Демидова В.. А. Есакова, Г. М. Ідліс, С. С. Ілізарова, Е. Н. Мірзояна, І.А. Рєзанова, Ю. І. Соловйова, М. Г. Ярошевського та деяких інших, опублікованих у книзі: "Москва наукова" (М., 1997).
У галузі математики значні результати отримані в теорії функцій (праці Н. Н. Лузіна та його учнів), в теорії диференціальних рівнянь і математичному аналізі, теорії ймовірностей, алгебри, топології, математичної логіки, теорії інформації, теорії оптимального управління, (роботи А. Н. Колмогорова, І. Г. Петровського, Л. С. Понтрягіна, С. Л. Соболєва та ін.) Великий внесок у прикладну математику внесли М. В. Келдиш, С. А. Християнович та інші вчені.
У тісному зв'язку з математикою та іншими науками розвивалася астрономія. Суттєві результати були отримані у вивченні Сонця, Місяця і планет Сонячної системи, в розробці теорії внутрішньої будови зірок, вивченні нових зірок, газових туманностей, комет і метеоритів.
Великими досягненнями відзначені роботи багатьох московських фізиків. Л. І. Мандельштам і Г. С. Ландсберг ще в 1928 р. відкрили (одночасно з індійським фізиком Раманом) явище комбінаційного розсіювання світла в кристалах. Іваненко в 1932 р. запропонував модель будови атомного ядра з протонів і нейтронів, що одержала визнання найбільших фізиків світу. П. Л. Капіца в 1938 р. відкрив явище надплинності рідкого гелію. Трохи пізніше їм були розроблені нові способи зрідження газів, створений новий тип потужного НВЧ генератора, за допомогою якого він виявив, що при високочастотному розряді в щільних газах утворюється стабільний плазмовий шнур з температурою електронів 105 - 106 градусовК. Роботи П. Л. Капіци в галузі фізики були відзначені Нобелівською премією 1978 Д. Д. Скобельцина ще в довоєнні роки виявив в космічних променях електрично заряджені частинки і їх "зливи". У 40-х рр.. В. І. Векслер обгрунтував принцип роботи прискорювачів заряджених частинок високих енергій ("принцип автофазіровкі"). Під його керівництвом був створений перший у нашій країні синхротрон (1947 р.). І. Є. Тамм заклав основи теорії специфічних ядернихсіл, розробив квантову теорію розсіювання світла в твердих тілах. С. І. Вавилов з групою вчених виконав ряд важливих досліджень в галузі фізичної оптики і люмінесценціі.За відкриття та теоретичне пояснення випромінювання електрона, що рухається з надзвуковою швидкістю в щільному середовищі, відоме, як випромінювання Вавилова-Черенкова, П. А. Черенкова, І . Е. Тамм і І. М. Франку в 1958 р. була присуджена Нобелівська премія.
Важливі результати були отримані В. А. Фоком, Я. І. Френкелем, І.Є. Таммом, Л. Д. Ландау та багатьма іншими московськими вченими в галузі квантової механіки, квантової теорії поля, статистичної фізики, теорії плазми, теорії ядра, теорії твердого тіла і в ряді інших областей фізики. Роботи Л. Д. Ландау з теорії конденсованих фаз удостоєні Нобелівської премії з фізики 1962
За основоположні роботи в галузі квантової електроніки, що призвели до створення квантових генераторів-лазерів і мазерів Н. Г. Басову і А. М. Прохорову (спільно з американським фізиком Ч. Таунсом) була присуджена Нобелівська премія з фізики 1964 Московські фізики беруть активну участь у роботах по синтезу та вивченню трансуранових елементів, з проблем термоядерного синтезу. А. Д. Сахаров разом з І. Є. Таммом висунув ідею магнітного утримання гарячої плазми. Піонерські роботи з цієї проблеми були виконані Л. А. Арцимовичем і М.А.Леонтовичем.А.В.Шубников і його учні істотно просунули вперед ряд розділів кристалографії. Л. Ф. Верещагін грунтовно вивчав властивості речовин при високих і надвисоких тисках. На базі розроблених ним методів вперше в нашій країні були синтезовані штучні алмази.
Московські фізики мають великі заслуги в розвитку теплотехніки, радіотехніки, акустики, автоматики і ряду інших науково-технічних областей. Успішно розвивалися в Москві всі основні розділи хімічної науки - фізична хімія, органічна хімія та неорганічна хімія. Інтенсивно здійснювалися дослідження в області каталізу, хімічної кінетики, теорії горіння і детонації, хімії високих енергій, електрохімії, колоїдної хімії, хімії високочистих речовин, хімічної термодинаміки і термохімії і т.д.
Роботи І. П. Бардіна А. А. Байкова та їх послідовників справили великий вплив на розвиток чорної і кольорової металургії, створення промислової технології різних металевих матеріалів.
За дослідження ланцюгових хімічних реакцій, виконані в основному ще в Ленінграді, але тривали і в Москві, М. М. Семенову (спільно з англійським фізиком С. Хиншелвудом) присуджена Нобелівська премія з хімії 1956 З ім'ям А. Н. Несмеянова і його школи пов'язаний розвиток в Москві хімії елементоорганічних сполук. Роботи московських хіміків (П. А. Ребіндера та ін) з колоїдної хімії, молекулярної фізики твердого тіла призвели до формування нової галузі досліджень - хімічної механіки. Московськими хіміками було вирішено низку важливих науково-практичних завдань, пов'язаних з розвитком вітчизняної хімічної промисловості та пошуком джерел сировини для неї, виробництвом синтетичного каучуку, пластмас, моторного палива, добрив для сільського господарства і т.д.
У ряді розділів біологічної науки, що сильно постраждала в результаті деструктивної діяльності Т. Д. Лисенка та його співробітників, підтримуваних тодішньою владою, з-за численних переслідувань вчених з ідеологічних та політичних мотивів все ж таки були й значні досягнення. М. І. Вавіловим був відкритий закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, природний імунітет рослин до інфекційних захворювань, виконана велика робота по встановленню центрів походження культурних рослин. У працях Н. К. Кольцова були розвинуті уявлення про матричному принципі відтворення спадкових структур. Н. П. Дубінін (спільно з А. С. Серебровський) відкрив подільність гена, досліджував питання генетики популяцій. В. А. Енгельгардт заклав основи біоенергетики і механохімії, відкрив процес дихального фосформірованія і (спільно з іншими вченими) ферментативну активність міозину. Важливе значення мають праці А. Н. Баха по хімізму дихання і А. І. Опаріна, який розробив теорію походження життя. Здійснювалися широкомасштабні дослідження флори і фауни (роботи В. Л. Комарова, В. М. Павловського К. І. Скрябіна та ін.) В. Н. Сукачов розробив уявлення про біогеоценозах. У другій половині XX ст. біологи, які працювали в Москві і Підмосков'ї (в Пущинського науковому центрі) стали здійснювати більш інтенсивні наукові дослідження з проблем еволюційної та теоретичної біології, еволюційної та радіаційної генетики, фізико-хімічної біології та біотехнології. У ході досліджень з генної інженерії розроблено ефективні способи отримання важливих лікарських препаратів. Генетиками і селекціонерами ви-ведені нові сорти сільськогосподарських культур для різних зон Росії і суміжних країн.
Давні традиції мають в Москві геолого-географічні дослідження. Їх здійснювали такі великі вчені, як В. І. Вернадський, Д. М. Анучин, А. П. Павлов, І. М. Губкін, А. Є. Ферсман та їх численні учні та послідовники. З Москви відправлялися численні географічні та геологічні експедиції з метою вивчення окремих територій нашої великої країни, вишукування можливостей освоєння їх природних багатств. Московські учені брали і продовжують брати активну участь у вивченні Арктики і Антарктики, ряду інших великих регіонів Земної кулі, його морів і океанів.
Однією з характерних особливостей Москви як наукового центру є те, що діяльність працюючих в ній вчених і дослідницьких колективів спрямована на вирішення найбільш складних і перспективних проблем, що мають не тільки велике наукове, але й народногосподарське та оборонне значення. Саме тут, у Москві в суворі роки Великої Вітчизняної війни під керівництвом І. В. Курчатова було покладено початок розгортання в країні великомасштабних комплексних досліджень, спрямованих на практичне оволодіння ядерною енергією, а в перші повоєнні роки під керівництвом С. П. Корольова почали здійснюватися не менше великомасштабні космічні дослідження і роботи зі створення ракетно-космічної техніки.
Зовсім змінився характер московської промисловості. У 30-50-і рр.. Москва стає найважливішим центром вітчизняного машинобудування. Були побудовані такі великі підприємства, як автомобільні заводи ЗІЛ і АЗЛК, 1-й Державний підшипниковий завод, підприємства авіаціоннной, електротехнічної, верстатобудівної, обооронной промисловості, інструментальні заводи "Фрезер", "Калібр", поліграфічні, швейні, текстильні підприємства й ін У Москві були освоєні і почали серійно випускатися багато видів верстатів, електродвигунів, різних приладів, годин, транспортного устаткування, спеціальною машин і механізмів і т.д.
Москва - найбільший в Росії центр авіаційної науки і техніки. У розробці теоретичних основ сучасної авіації велику роль зіграли вже згадувані вище М. Є. Жуковський і С. О. Чаплигін, а такі видатні вчені і авіаконструктори, які працювали в Москві, як А. Н. Туполев, Б. М. Юр 'єв, В. П. Ветчінкін, Г. Х. Сабінін та багато інших.
У порівнянні з природними і технічними науками, що розвивалися в Москві швидкими темпами, результати дослідницької діяльності вчених-суспільствознавців і гуманітаріїв були набагато скромнішими. В умовах панування командно-адміністративної системи діяльність цих вчених перебувала під суворим ідеологічним контролем. Найменші відступи від офіційно прийнятої системи поглядів суворо засуджувалися.
Не дивно тому, що серед публікувалися в той час праць було багато кон'юнктурних робіт, сводившихся найчастіше до коментування офіційних ідеологічних постулатів. Разом з тим було чимало і таких робіт, в яких, разом з неминучими ідеологічними штампами, містився грунтовний і серйозний аналіз соціальних явищ і процесів. Сказане, зокрема, відноситься до праць частини цивільних істориків (Є. В. Тарле, С. В. Бахрушина, С. Б. Веселовського, Л. В. Черепніна, Б. Д. Грекова, М. М. Тихомирова, К. В. Базилевича, О. І. Яковлєва, І. Д. Ковальченко, П. В. Волобуєва і деяких інших), деяких економістів (С. Г. Струміліна, Н. А. Вознесенського, Л. А. Канторовича і ін) . Л. В. Канторовичу за праці з теорії оптимального планування та управління народним господарством присуджена в 1975 р. Нобелівська премія (спільно з Т. Ч. Купмансом).
Плідно працювали московські археологи. Під керівництвом Ю. В. Готьє, А. В. Арциховського, Б. А. Рибакова та ін проводилися численні розкопки на території європейської частини країни, в ході яких було отримано багато цінних матеріалів, важливих для розуміння історії давньої Русі. Московський археолог С. П. Толстов керував розкопками в Середній Азії, де була відкрита невідома раніше цивілізація стародавнього Хорезму. Важливе значення мало відкриття берестяних грамот у Новгороді на початку 50-х рр.. (А. В. Арциховський, В. Л. Янін). Археологічні розкопки, систематично ведуться в Москві протягом низки десятиліть, зробили важливий внесок у вивчення історії нашої столиці, дозволили уточнити дату її виникнення, процес зростання її території, соціальну топографію. Багато чого зроблено вченими Москви для зміцнення обороноздатності країни.
Наведений вище короткий, фрагментарний і, зрозуміло, далеко не повний перелік деяких найважливіших досягнень московських вчених, думається, все-таки дає деяке уявлення про їх значний внесок у розвиток науки. Про це ж побічно свідчать, на наш погляд, і такі дані: із 392 відкриттів, зроблених в колишньому СРСР у 1931-1990 рр.., Понад 180 були зроблені московськими вченими або при їх активній участі [20].
Різке скорочення обсягів фінансування наукової діяльності, що сталося в нашій країні і в тому числі в Москві в першій половині 90-х рр.., Періодичні затримки і невиплати заробітної плати вченим, відсутність необхідних коштів на підтримку наукового обладнання і приладів у нормальному стані, не кажучи вже про їх оновлення, відтік з сфери науки значної частини здібних молодих людей, майже повна незатребуваність результатів наукових досліджень і ряд інших негативних факторів не могли не позначитися негативно на ефективності праці вчених, призвели до помітного послаблення наукового потенціалу Росії та її столиці. Але і в таких неймовірно важких умовах учені Москви продовжують вести напружений науковий пошук і нерідко добиваються вельми значних результатів. На підтвердження сказаного можна навести чимало конкретних прикладів. Вони містяться, зокрема у звітах про роботу РАН за останні роки, з якими виступав президент РАН академік Ю. С. Осипов на розширених засіданнях Президії РАН [21]. Ю.С. Осипов, зокрема, відзначав великі успіхи, досягнуті вченими ряду наукових колективів Москви, у вирішенні складних математичних завдань, у створенні сімейства нових супер-ЕОМ з пакетами прикладних програм, у розробці елементів принципово нових інтегральних схем, у вивченні природи надпровідності в високотемпературних надпровідниках, в астрономічних дослідженнях, у розробці нової космічної техніки для вивчення Марса та інших космічних об'єктів, що рухаються зі швидкостями, що перевищують першу космічну швидкість в 5-10 разів [22].
У Курчатовському інституті спільно з Інститутом ядерної фізики СО РАН здійснено фізичний пуск великого накопичувача "Сибір-2". Підготовлено 12 експериментальних станцій для досліджень в області вакуумного ультрафіолету і рентгенівського випромінювання.
У ОІЯД у Дубні синтезований на сьогоднішній день найважчий (з масою 273) ізотоп 110-го елементу таблиці Менделєєва.
Успішно розроблялися методи і технології високотемпературного знешкодження супертоксічних речовин (хімічної зброї, заборонених до застосування пестицидів).
Інститутом океанології РАН спільно з Міністерством з надзвичайних ситуацій за допомогою науково-дослідного судна "Академік Келдиш" виконані комплексні дослідження з екологічного моніторингу середовища в місці затоплення атомного підводного човна "Комсомолець".
Продовжували розвиватися теоретичні та прикладні дослідження в галузі молекулярної біології і молекулярної генетики.
Суттєві результати отримані в дослідженнях з клітинної інженерії рослин, що дозволяють створювати міжвидові гібриди і безвірусні лінії сільськогосподарських культур.
В інститутах біологічного та хімічного профілів розроблені оригінальні препарати і нові методи лікування онкологічних та деяких форм важких нервових захворювань. В Інституті біоорганічної хімії спільно з акціонерним товариством "Комбіотех" налагоджено виробництво генно-інженерної вакцини проти гепатиту Б. Препарат не поступається за якістю аналогічної імпортної вакцини.
Московськими геологами розроблена нова концепція тектонічної розшарування літосфери Землі. Вчені Інституту географії за участю фахівців з МДУ і США створили перший в світі електронний комплексний атлас "Наша земля". Атлас містить 262 карти з інформацією про розвиток природи і суспільства, ресурсах і економіці, атмосфері та біосфері [23].
В останні роки в Москві помітно активізувалася діяльність вчених-суспільствознавців та гуманітаріїв. Вони концентрують свою увагу на комплексному вивченні трансформації російського суспільства в контексті світового соціально-економічного розвитку процесів формування і функціонування соціально-орієнтованої ринкової економіки, розробці теорії та історії держави і права, філософських, соціологічних і психологічних проблем.
Тривав пошук нових методологічних підходів. З'явився ряд цікавих робіт з всесвітньої та вітчизняної історії, в тому числі робіт, присвячених еволюції влади в Росії в XX ст., Історії російського підприємництва та ін Розробляються фундаментальні проблеми держави і права. Ці праці свідчать про відмову від колишніх заідеологізованих схем і примітивних уявлень про наш недавньому минулому.
Отримали подальший розвиток позитивні тенденції в галузі археології, етнографії, сходознавства, літературознавства та мовознавства. Посилився вивчення творчості А. С. Пушкіна в зв'язку з наближенням 200-річчям від дня його народження.
Вчені та наукові колективи Москви беруть активну участь у реалізації багатьох державних і міжнародних наукових програм та дослідницьких проектів, в тому числі програм, що мають загальнопланетарне значення - Міжнародної геосферно-біосферний програмі, Міжнародній програмі геологічної кореляції та ін введуться дослідження по декількох крупних міжнародних космічних програм , а також по таким комплексним національними програмами, як, наприклад, федеральна цільова науково-технічна програма на 1996-2000 роки "Дослідження та розробки за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки цивільного призначення", "Соціальне, політичне і духовне оновлення російського суспільства", "Відродження й оновлення Росії" та ін
Московські вчені активно беруть участь також і у розробці низки перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.
Чимало досліджень виконується в Москві за проектами. Фінансованим РФФМ, РГНФ, Міжнародним науковим фондом, фондом Дж.Сороса та багатьох інших фондів, а також за проектами, що фінансуються урядом Росії і Урядом Москви. У 1997 р. витрати московського уряду на фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу (за програмами "Конверсія", "Наука Москві" та ін) становлять понад 310 млрд. руб.
Москва - великий центр міжнародного спілкування і співпраці вчених. Тут працює кілька інтернаціональних дослідних організацій. Починаючи з 30-х рр.. в Москві регулярно проводяться численні міжнародні наукові конгреси, конференції, наради і симпозіуми, в ході роботи яких російські вчені встановлюють творчі контакти, обмінюються ідеями і обговорюють результати досліджень зі своїми колегами з багатьох країн ближнього і далекого зарубіжжя.
Москва - не тільки найбільший науково-дослідний центр, але і найбільший центр з підготовки кадрів для науки. Так само, як і наукова діяльність, підготовка наукових кадрів у Москві має давні традиції, але особливо широкого розмаху набула у другій половині XX ст. Саме в цей період основні форми їх підготовкою - докторантура та аспірантура швидко розвивалася як у вищих навчальних закладах столиці, так і в її наукових установах. У Москві готуються наукові кадри не тільки для Москви, але практично для всієї Росії. Більш того, наукових працівників, що отримали підготовку в московських вузах чи НДІ, можна зустріти сьогодні в багатьох країнах світу.
Узагальнюючи сказане про наукові дослідження ведуться в столиці, її ролі в підготовці наукових кадрів, поширення наукової інформації, можна цілком точно констатувати, що сучасна Москва є по суті гігантським наукоградом, унікальним у своєму роді мегаполісом науки, що не має аналогів у світі. Наука робить істотний вплив буквально на всі сфери життєдіяльності російської столиці і багато в чому зумовлює перспективи її розвитку. Майбутнє міста, зазначав мер Москви Ю. М. Лужков, безумовно пов'язано з наукою: "Наша столиця: минуле якої губиться в глибині століть, була, є і завжди буде осередком вітчизняної науки та культури: і завжди буде відкрита в культурному та науковому русі всьому світу "[24].
* "Москва в історії науки і техніки" - так називається дослідний проект (керівник С. С. Ілізаров), що виконується Інститутом історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавілова Російської академії наук за підтримки Московського комітету з науки і технологій Уряду м. Москви. У рамках проекту підготовлено і опубліковано такі книги: 1) Г. М. Щербо. Московські мостові за 900 років. М., 1995; 2) Академік Г. Ф. Міллер - перший дослідник Москви і Московської провінції / Підготовка тексту, стаття С. С. Ілізарова. Отв.ред. В. В. Зубарєв М., 1996; 3) Історія вивчення, використання і охорони природних ресурсів Москви і Московського регіону / Відп. ред. А. В. Постніков, В. К. Рахилин. Ред.-сост. А. Е. Карімов. М., 1997; 4) Москва в описах XVIII століття / Подлготовка тексту, статті С. С. Ілізарова. Відп. ред. академік В. Л. Янін, 5) Москва наукова / Отв.ред. В. М. Орел. Ред.-сост. Є. А. Бєляєв, С. С. Ілізаров. М., 1997; 6) Г. М. Щербо. Сухарева вежа. Історичний пам'ятник і проблема його відтворення. Отв.ред. С. С. Ілізаров. М., 1997; 7) М. І. Фальковський Москва в історії техніки. Отв.ред. В. М. Орел. М., 1997;
Список літератури
Вавилов С.І. З історії науки в у Москві / / Питання історії природознавства і техніки. 1997. N 3.
Детальніше про поширення грамотності в Московській Русі див.: Соболевський А.І. Освіченість Московської Русі ХY-ХYII століть. Мова, читана на річному акті Імператорського Санкт-Петербурзького університету 8 лютого 1892 року. Ізд.2-е. СПб, 1894;. Забєлін І.Є. Історія міста Москви. М., 1990. Т.1 та ін
Соколовський М. Характер і значення діяльності Аптекарського наказу. СПб., 1904.
Див: Галкін А. Академія в Москві в ХYII столітті, М., 1913. С.10.
Історія Академії наук СРСР. Т.1. М, Л., 1958. С.15-16.
Забєлін І.Є. Перше впровадження в Москві греко-латинської та загальноєвропейської науки. Мова ... М., 1887.
Див: Історія Москви. Т.2. М., 1957. С.148-151.
Павлова Г.Є., Федоров І.С. Михайло Васильович Ломоносов. Життя і творчість. М., 1980. С.24-36.
Див: Історія природознавства в Росії. Т. 1. Ч.1, М., 1957, С. 108.
Наука в Росії. Довідковий щорічник. Вип.2, Москва. Мг, 1917-1922.
Див: Бєляєв О.О. Мережа наукових установ і вузів Москви: передумови формування, динаміка структури / / Москва наукова. М., 1997.
Павлов І.П. Полн.собр.соч. Т. III. Кн. 1. М.: Л., 1951. С. 126, 146.
Організація науки в перші роки радянської влади (1917-1925). Збірник документів. Л., 1968. С.296-300.
Історія Москви. Т.6.Ч.2, С.191.
Комков Г.Д., Левшин Б.В., Семенов Л.К. Академія наук СРСР. Короткий історичний нарис. М., 1974. С.311-312.
Детальніше див: Есаков В.Д. Переїзд Академії наук до Москви / / Москва наукова. М., 1997.
Див: Москва. Розвиток господарства та культури міста. М., 1958. З 98; Москва в цифрах (1966-1970). Коротко. стат. сборн. М., 1972. С. 13: Москва в 1990 році. Розвиток економіки та соціальної сфери. М., 1991. С.201.
Місто. Реформи. Життя. Москва в цифрах. 1992-1995; Статистика. Підсумки. Прогноз. Коментарі. М., С.129.
Пошук, 1996. N 22 (368). С. 4.
Павлов А.М. Динаміка відкриттів і винаходів (1931-1990) / / Вісник Російської академії наук, 1996. Т.66. № 5. С.419; Конюша Є.П. Відкриття радянських вчених. Ч.1-2. М., 1988; Відкриття в СРСР. 1988. М., 1988: Відкриття в СРСР, 1989. М., 1989; Відкриття в СРСР. 1990. М., 1991.
Осипов Ю.С. Російські вчені отримали результати світового значення / / Вісник Російської академії наук. М., 1995. Т.65. № 8. С.685-697; Осипов Ю.С. Про найважливіші досягнення Російської академії наук у 1995 році / / Вісник Російської академії наук. М., 1996. Т.66. № 8. С.677-787.
Осипов Ю.С. Російські вчені отримали результати світового значення. / / Вісник Російської академії наук. М., 1995. Т.66. № 8. С.68.
Осипов Ю.С. Про найважливіші досягнення Російської академії наук у 1995 році / / Вісник Російської академії наук. М., 1996. Т.66. № 8. С.681.
Лужков Ю.М. До читачів / / Москва наукова. М., 1997, С. 3.
Москва в історії науки і техніки: Хроніка основних подій.
1147 - перша літописна згадка про Москву.
1326 - закладення кам'яного храму Спаса на Бору.
1339 - закладення дубового міста князем Іваном Даниловичем Калитою.
1367 - будівництво кам'яних стін Кремля князем Дмитром Донським.
1535-1538 - спорудження кам'яного Китай-міста.
1564 - на Московському друкованому дворі Іван Федоров опублікував книгу "Апостол".
1586 - закладення Білого міста Федором Конем.
- Виготовлена Цар-гармата Андрія Чохова.
1633-1640 - будівництво Земляного міста.
1686 - відкрита Слов'яно-греко-латинська академія.
1687-1692 - побудували Великий Кам'яний міст.
1692-1695 - побудовано Сухарева вежа.
1701 - відкрита Школа математичних і навигацких наук.
1735 - виливок Цар-КЛОКОЛ Моторіним.
1755 - підстава Імператорського московського університету.
1764 - відкриття Виховного будинку.
1866 - перетворення Ремісничого навчального закладу в Московське технічне училище (згодом МВТУ).
1882 - встановлена перша в Росії телефонна станція ручної комутації.
1918 - переїзд радянського правітельстьва до Москви.
- Організований (з ініціативи М. Є. Жуковського) Центральний ерогідродінаміческій інститут (ЦАГІ) - перший в світі науковий авіаційний інститут.
1931 - став до ладу найбільший автомобільний завод (майбутній ЗІЛ).
1934 - переїзд з Ленінграда до Москви Академії наук СРСР.
1935 - затверджено "Генеральний план реконструкції Москви".
- Відкрита перша черга московського метрополітену протяжністю 11,6 км.
- Вперше в Академії наук для організації фундаментальних досліджень технічного профілю створено Відділення технічних наук.
1937 - перший у світі безпосадковий переліт на літаку АНТ-25 за маршрутом Москва-Північний полюс-Портленд (США) - протяжністю понад 9 тис. км.
1938 - організував Інститут машинознавства АН СРСР.
1941 - (червень) у зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни Президія Академії наук приймає звернення "До вчених всіх країн" із закликом до боротьби з силами фашистського варварства.
1943 - прийнято урядову постанову про повернення до Москви 75 раніше евакуйованих установ Академії наук СРСР. До жовтня 1943 р. в Москву повернулися понад 60 установ АН, у тому числі Президія, 40 інститутів і більше 3100 наукових співробітників, а також Московський університет, ряд галузевих НДІ і багато вузів.
- В Москві починає свою діяльність Лабораторії N 2 Академії наук СРСР - основний центр розробки радянського атомного проекту (з 1955 р. - Інститут атомної енергії, з 1992 р. - Російський державний науковий центр "Курчатовський інститут"). Під керівництвом І. В. Курчатова розгорнуті широкі теоретичні та експериментальні роботи по уранової проблеми. 29 серпня 1949 в СРСР проведено успішне випробування атомної зброї.
1945 - у Москві проведена ювілейна наукова сесія, присвячена 220-річчю Академії наук СРСР.
- С. І. Вавілов обраний Президентом Академії наук СРСР.
1947 - святкування 800-річчя Москви.
1949 - Випробування першої радянської атомної бомби.
1951 - створена Центральна студія телебачення, що дозволила здійснювати щоденні телевізійні передачі в Москві.
- Відкритий Московський фізико-технічний інститут (МФТІ) для підготовки інженерів і наукових працівників з 12 спеціальностей - дослідників у галузі новітніх галузей фізики і техніки.
1953 - успішне випробування радянського термоядерного зброї.
- В Об'єднаному інституті ядерних досліджень синтезовано новий хімічний елемент - фермій з порядковим номером 100.
1954 - дала струм перша в світі атомна електростанція в г.Обнінске під Москвою.
1957 - 4 жовтня запущений у СРСР перший у світі штучний супутник Землі.
1960 - відкриті джерела електромагнітного випромінювання - лазери (академіки М. Г. Басов, А. М. Прохоров).
1961 - 12 квітня перший у світі орбітальний політ в космос льотчика-космонавта Ю. О. Гагаріна на кораблі "Восток") оснащеного телевізійною апаратурою і радіозв'язком з Землею.
1962 - Інститутом радіотехніки й електроніки АН СРСР спільно з іншими науковими установами проведена радіолокація планети Венера.
- У Москві функціонують 430 громадських конструкторських і технологічних бюро, більше 500 виробничо-технічних нарад, близько 700 технічних комісій.
1964 - розпочато серійний випуск лазерних технологічних установок.
1965 - у Москві створено: Інститут проблем механіки АН СРСР, Інститут космічних досліджень АН СРСР.
1966 - радянська автоматична станція "Луна-9" вперше у світі здійснила (3 лютого) м'яку посадку на поверхню Місяця і передала телевізійні зображення місячної поверхні.
1967 - у Москві в Останкіно споруджена телевізійна вежа (висота 539 метрів) - найвища вільностоячі споруда в Європі.
1968 - відбувся (31 грудня) перший у світі політ надзвукового пасажирського літака Ту-144 (КБ А. Н. Туполєва).
1970 - вперше у світі здійснена м'яка посадка радянського апарату, що спускається "Венера-7" на поверхню Венери.
1971 - перший політ реактивного транспортного літака Іл-76Т, побудованого КБ С. В. Іллюшина.
- Створені: Інститут ядерних досліджень АН СРСР, Центральний науково-дослідний інститут автоматизованих систем управління цивільної авіації (ЦНДІ АСУ ГА), Московський інститут інженерів цивільної авіації (Мінг), Головний обчислювальний центр цивільної авіації (ГВЦГА), Академія цивільної авіації, перетворення з Вищого авіаційного училища цивільної авіації.
1975 - урочисто відзначено 250-річчя Академії наук СРСР.
1976 - здійснив політ перший вітчизняний широкофюзеляжний літак (еробус) ІЛ-86.
1979 - в Інституті атомної енергії ім. І. В. Курчатова пущений (7 липня) "Токомаку-7" - перша в світі установка зі надпровідними котушками магнітного поля.
1986 - запущена орбітальна космічна станція "Мир", призначена для тривалих космічних досліджень (у тому числі з інтернаціональними екіпажами).
1995 - Закладений (8 січня) перший камінь у фундамент храму Христа Спасителя.
- Відтворені Воскресенські ворота (ХVI-ХVII століть) Іверської каплиці в Китай-місті.
1996 - Постанова (4 червня) Уряду Москви про заходи, пов'язані з 850-річчям міста.
- В Москві організована Академія наук авіації та повітроплавання.
- Урочисті заходи, присвячені 300-річчю Російського флоту.
- Для золочення куполів храму Христа Спасителя розроблена спеціальна технологія, заснована на іонно-плазмових процесах покриття золотом.
- Археологічні дослідження ведуться у Москві на площі 90 тисяч квадратних метрів. У восьмиметровому культурним слоена Манежній площі виявлені будови, вік яких не менше ніж на 100 років перевищує дату заснування Москви.
1997 - урочистості з нагоди 850-річчя Москви.