Михайло Булгаков з Золотим телям

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Дарина Менделєєва

Нещодавно у пошуках чого-небудь заспокійливо-розважального (щоб почитати в метро) вихопила з полиці роман Ільфа і Петрова. У пам'яті одразу закрутилися кілька крилатих фраз: "Вдаримо автопробігом по бездоріжжю", "Вантажте апельсини бочками" - і глибокодумно епітафія Михайлу Самюелевічу Паніковському - "людині без паспорта". Читання обіцяло бути легким і ненудним.

Нудьгувати дійсно виявилося ніколи. Серед ідилічних описів чудово влаштованого побуту концерну "Геркулес" раптом зазвучали зловісні нотки: "... номер п'ятий чомусь користувався в установі поганою славою. З усіма відповідальними працівниками, влаштовували тут свій кабінет, обов'язково траплялися якась біда. Не встигав номер п'ятий як слід увійти в курс справи, як його вже знімали й кидали на іншу роботу. Добре ще, якщо без догани. А то, бувало і з доганою, бувало з опублікуванням у пресі, бувало гірше, про що навіть згадувати неприємно.

Демонський номер - в один голос стверджували потерпілі ".

"Квартира номер п'ятдесят", - подумалося мені. Далі було не легше.

Коли Остап Бендер, не шкодуючи сил, гнався по коридорах "Геркулеса" за "напіввідповідальний" і полупрізрачним товаришем Скумбрієвичем, здавалося, що на самій-то справі він переслідує булгаковського Кальсонер: пам'ятається, той, неабияк покрутив Короткова по нескінченних коридорах Центроснаба, точно так ж таки вийшов у дзеркало. Залишалося тільки гадати, чи то образи ці носилися в повітрі, чи то й справді було щось демонічне в грандіозних радянських установах часів непу, однак читання перестало бути легко-розважальним.

У іронічно-невинному "Золотому теляті" і в останньому, філософськи мудрому романі Булгакова раптово виявилося значне число збігів. Деякі з них, звичайно ж, легко пояснити реаліями кінця 20-х - початку 30-х років XXвека. І тут, і там герої товчуться в коридорах установ (з тією лише різницею, що столичний МАССОЛІТ набагато комфортніше влаштувався в Будинку Грибоєдова, ніж провінційний "Геркулес" в колишньому готелі "Каїр", ніж він, до речі, більш нагадує "Спічтрест" з усе тієї ж "Дияволіади"), сидять в божевільні, пожадане полюють за валютою:

"-Де ж валюта? - Прискіпливо запитав великий комбінатор. - Дайте хоч частину валютою!

-Беріть, беріть, що є, - відповів Корейко. - Валюти не тримаю ".

(Збрехав, звичайно. Речі, цілком у дусі булгаковської розробки цієї теми звучить фінальне обіцянку сина турецькопідданого "перекваліфікуватися в управдоми".)

У романі Ільфа і Петрова є аналогією і для знаменитого порожнього костюма, що може накладати резолюції до жаху підлеглих. Тут, правда, все виглядає цілком безневинно: набором з двадцяти гумових штампиків ("Не заперечую. Полихаєв". "Я вам не нічний сторож. Полихаєв". "Тихіше їдеш - далі будеш. Полихаєв". Загалом словниковий запас виходить наполовину менше, ніж у Людожерки Еллочки) при крайній необхідності за начальника орудує секретарка. Герої "Теля" так само сперечаються про існування Бога. (Хоча, звичайно, найвагоміший аргумент Бендера проти: "Я сам старий католик і латиніст. Пуер, соцер, Веспер, генер, лібер, мізер, Аспер, Тенере" - не йде ні в яке порівняння з сьомим доказом Воланда за. Правда, на цьому тлі трохи підозрілим виглядає одне з прізвиськ великого комбінатора - "завідувач копитами". Звідки вони взагалі взялися в романі, ці роги і копита!) "Сеанс чорної магії з викриттям" у іронічних Ільфа і Петрова легко замінюється показом "антирелігійних карткових фокусів" у виконанні "улюбленця Рабіндраната Тагора", "матеріалізацією духів і роздачею слонів".

Втім, якщо придивитися уважно, і в "Золотому теляті" виявиться солідна біблійно-міфологічна "підкладка". Відкинувши убік, як недостовірне, заяву товариша Бендера: "Не далі як чотири роки тому мені довелося в одному містечку кілька днів пробути Ісусом Христом", - звернемося до останньої частини роману, де дано відразу дві легенди: розповідь пана Гейнріха про Адама і Єву і розповідь Остапа Бендера про вічне жиде. Висновок автора першої історії ("Нічого нового в світі не відбудеться. Так що ви даремно кип'ятити щодо нового життя") дуже нагадує Воландовской: "Люди, як люди ..." (Наступна фраза цього монологу у Ільфа і Петрова протягом усього роману також розвивається з допомогою біблійного символу і лише у фіналі несподівано замаскована в не має до неї ніякого відношення орден Золотого Руна.) Легенда ж, розказана великим комбінатором, негайно зіграла злий жарт із ним самим - буквально через кілька сторінок, отримавши нарешті жаданий мільйон, він сам перетворюється на вічного мандрівника. Спочатку через хронічну відсутність готелів життя Остапа зв'язується нескінченним ланцюгом поїздів і візників, а потім якась підозріла старенька пропонує йому купити вічну голку для примуса, чим викликає майже несамовитий крик героя: "Я не хочу жити вічно, я хочу померти". І взагалі, весь фінал "Золотого теляти" виглядає як бунт самотньої індивідуальності, ніяк не що може знайти притулок серед нескінченних членів колективу.

Звичайно ж, проведеним співставленням ніхто не хоче ні звинуватити Ільфа і Петрова в плагіаті, ні, тим більше, применшити значення "Майстра і Маргарити". Просто обидва романи писалися приблизно в один час, на частково співпадаючі теми і до того ж людьми, які оберталися в одних колах і навіть були добре знайомі між собою. "Золоте теля", звичайно ж, незрівнянно менш філософічний, його автори налаштовані більш прорадянськи, а їхні долі розійшлися з долею Булгакова так само, як розходяться їхні герої. І справді, показово, що якщо дія творів Михайла Опанасовича поступово переміщається з Києва до Москви, то герої Ільфа і Петрова неухильно рухаються з того ж Києва (згадаймо міліцейський кашкет Бендера і ностальгічні спогади Паніковського) у бік веселого міста Чорноморська, під маскою якого (судячи з розмов пікейних жилетів про porto franco, кіностудії і вулиці Франца Мерінга) ховається Одеса.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
11.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Михайло Булгаков
Булгаков Михайло Опанасович
Михайло Опанасович Булгаков
Михайло Булгаков Собаче серце
Михайло Булгаков уроки долі
Михайло Опанасович Булгаков Столиця в блокноті
Булгаков м. а. - Булгаков і його роман собаче серце
Булгаков м. а. - Булгаков і його роман «собаче серце»
Булгаков м. а. - Булгаков - «політично шкідливий автор»
© Усі права захищені
написати до нас