Митний транзит

Митний транзит

Класичний варіант розпорядження товарами після їх прибуття в пункт ввезення та розміщення товарів у зоні митного контролю полягає в доставці товарів в регіон, де знаходиться їх одержувач.
Організація, що займається оптовою торгівлею побутової техніки, навряд чи буде самостійно ввозити товари. Швидше за все, цим займеться спеціалізована фірма-перевізник, що володіє необхідними для здійснення міжнародних перевезень товарів транспортними засобами, дозвільними документами і т.д.
Саме в перевезенні іноземних товарів по території Білорусі під митним контролем і полягає суть митної процедури митного транзиту.
Як і будь-яка інша митна процедура, митний транзит передбачає обов'язок дотримання низки вимог.
По-перше, у відкритті процедури митного транзиту буде відмовлено, якщо не будуть вжиті заходи щодо забезпечення сплати митних платежів. При цьому розмір забезпечення найчастіше дорівнює сумі мит та податків, обчислених, як якщо б ввезені товари «розмитнювався». Виняток становить обмежений перелік товарів, щодо яких забезпечення обчислюється у фіксованому розмірі (вермути, вина виноградні, спирт етиловий, спиртові настоянки, лікери та деякі інші товари).
Як же забезпечити сплату митних платежів? Є кілька способів:
прямо на кордоні необхідну суму грошей можна внести на рахунок митниці відправлення. Це має зробити те особа, яка бажає отримати дозвіл на транзит товарів. Як правило, це перевізник;
подбати про забезпечення сплати митних зборів і податків наперед, до ввезення товарів до Білорусі. Це може зробити і одержувач товарів.
Забезпечити сплату митних зборів і податків перевізник або одержувач може шляхом:
- Застави майна;
- Банківської гарантії;
- Поруки;
- Внесення грошових коштів на рахунок митного органу.
Внесення забезпечення сплати митних платежів у вигляді застави майна засноване на договорі, оформленому між митним органом і заставодавцем. У разі якщо товари не будуть доставлені в «митний пункт призначення», стягнення належних митних платежів буде здійснюватися за рахунок заставленого майна.
Суть банківської гарантії зводиться до того, що банк на прохання платника видає останньому письмове зобов'язання (банківську гарантію) сплатити митниці грошову суму в певних випадках. До таких випадків належить ситуація, коли платник не виконав обов'язки перед митницею (не доставив товар), гарант (як гаранта виступає банк) на вимогу митного органу зобов'язаний зробити сплату платежів за платника. Умови оплати, а також розмір грошових зобов'язань пойменовані в банківській гарантії.
Порука оформляється шляхом укладення відповідного договору між поручителем і митним органом. В якості поручителя можуть виступати банки, а також інші особи. За договором поруки поручитель зобов'язаний виконати в повному обсязі податкове зобов'язання, що утворилася в результаті недоставки товарів у разі його невиконання перевізником. Якщо ж і поручитель не виконав або неналежним чином виконав свої зобов'язання перед митними органами, то стягнення належних сум платежів буде здійснюватися вже з поручителя.
Внесення грошових коштів у касу митниці або в безготівковому порядку на рахунок митного органу (фактично, грошова застава) як спосіб забезпечення податкових зобов'язань набув найширшого поширення в митній практиці. Грошові кошти можуть бути внесені на вибір: або в білоруських рублях, або в іноземній валюті. При невиконанні податкового зобов'язання належні до сплати суми митних платежів перераховуються до республіканського бюджету за рахунок сум забезпечення. Однак якщо всі покладені на перевізника обов'язки виконані належним чином, то суми забезпечення сплати, знову ж таки за бажанням платника, можуть бути повернені. Крім того, такі суми можна використовувати для сплати належних митних платежів або для забезпечення сплати митних зборів і податків наступного разу по іншому податковому зобов'язанню перед митними органами.
Одержувач товарів або перевізник має право використовувати будь-який з перелічених чотирьох способів, вибравши з них найбільш прийнятний для себе. Якщо відсутні відомості про вартість товару, країну його походження, їх кількості або взагалі про найменування товарів або відсутні інші, необхідні для обчислення суми забезпечення відомості, його розмір визначається за тим ставок митних зборів і податків, а також з тієї вартості, які є найбільшими, і того їх кількості, яке можна визначити на підставі наявних відомостей.
Після того як забезпечення сплати митних платежів фактично внесено (одним з обраних способів), одержувач товарів повинен прийти на митницю з заповненим документом - сертифікатом забезпечення сплати митних зборів і податків форми «С1" або форми «С2».
Якої форми сертифікат підлягає поданням, залежить від того, якими відомостями у відношенні ввезених товарів розташовує їх одержувач. Якщо в його розпорядженні є інформація про номери комерційних, транспортних (перевізних) документах і про пункт, через який буде здійснено ввезення товарів, то уявити треба сертифікат забезпечення сплати митних платежів форми «С1". Якщо ж отримувач не має в своєму розпорядженні зазначеними відомостями, - сертифікат форми «С2». При цьому перший сертифікат повинна зареєструвати митниця в яку прибуде товар, а другий - будь-яка митниця.
Заповнити сертифікати дуже просто. У них вказується мінімально можливий набір відомостей, наприклад таких, як:
відомості про особу, яка надала забезпечення сплати митних платежів;
спосіб забезпечення таких платежів, а також реквізити відповідних підтверджуючих внесення забезпечення документів;
сума, на яку реєструється сертифікат.
Для сертифіката форми «С1" при його заповненні додатково також вказуються (для сертифіката форми «С2» вони вказуються пізніше):
найменування, обліковий номер платника та його місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові (для резидентів Республіки Білорусь) і місце проживання особи, яка на кордоні бажає отримати дозвіл на здійснення процедури митного транзиту;
номери комерційних і транспортних (перевізних) документів;
пункт ввезення.
Після того як сертифікат забезпечення зареєстрований митницею, куди передбачається доставка товару (вона називається митницею призначення), інформація про нього передається в митницю, до якої відноситься пункт ввезення (вона називається митницею відправлення). Таким чином, ще до прибуття товарів до Білорусі митники вже в своєму розпорядженні відомостей про передбачуване до ввезення товар. І що найголовніше - у разі подання одержувачем товару та реєстрації митницею сертифіката форми «С1» (тільки цього сертифікату!) Його фактичне подання на кордоні перевізником не потрібно.
Однак щодо сертифіката форми «С2» встановлені дещо інші вимоги. Такий зареєстрований сертифікат забезпечення сплати митних зборів та податків та його дві копії, завірені одержувачем товару, в обов'язковому порядку повинні бути представлені в прикордонній митниці.
Законодавством також передбачені випадки, коли забезпечення сплати митних зборів і податків не може бути витребувана митними органами. Зокрема, не треба клопотатися з приводу внесення забезпечення, якщо суми належних до сплати митних зборів і податків складають в еквіваленті не більше ніж 60 базових величин. Є також і ряд інших випадків.
По-друге, по можливості завчасно треба звернутися на митницю і оформити спеціальний документ, завдяки якому автомобільний транспортний засіб, причіп або напівпричіп можуть бути допущені до перевезення. Однак не до звичайної перевезення, а до перевезення з накладеними митними пломбами і печатками. Навіщо потрібні такі печатки і пломби, ви зрозумієте, прочитавши цю статтю.
Для цього власник транспортного засобу або його власник повинен подати в митницю, до якої «він належить», заяву і ще кілька документів, таких як:
бланки свідоцтва про допущення автомобільного транспортного засобу, причепа або напівпричепа до перевезення товарів під митними пломбами і печатками;
креслення, фотографії і докладний опис їх конструкції. На фотографіях або кресленнях повинні бути зображені вид автомобільного транспортного засобу, причепа або напівпричепа спереду, ззаду, ліворуч, праворуч, а також місця для накладення митних пломб і печаток;
документи, що підтверджують право власності, господарського відання, оперативного управління або володіння щодо таких транспортних засобів;
свідоцтва про реєстрацію автомобільного транспортного засобу, причепа або напівпричепа в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ;
спеціальний дозвіл (ліцензію) на право здійснення перевезення пасажирів і вантажів, в області здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом або ліцензійну картку на вказане автомобільний транспортний засіб, причіп або напівпричіп.
Крім названих документів, митникам треба пред'явити і саме автомобільний транспортний засіб, причіп або напівпричіп до огляду порожнім. У разі його відповідності встановленим вимогам митниця видасть свідоцтво про допущення. Один його примірник завжди знаходиться у власника чи власника транспортного засобу, а інший повинен супроводжувати такий автомобіль.
Транспортні засоби також можуть бути завчасно допущені до перевезення товарів під митними пломбами і печатками не тільки в описаному нами індивідуальному порядку, але і по типу конструкції (серіями) транспортних засобів. Це вже турбота виробника таких транспортних засобів. Однак на практиці такі ситуації трапляються вкрай рідко.
По-третє, треба подати митниці пункту ввезення документи, у тому числі спеціальний документ, званий документом митного транзиту. Його може оформити і перевізник, і експедитор - резидент Білорусі, і особа, яка в подальшому буде здійснювати зберігання товарів на складі тимчасового зберігання (власник такого складу), і безпосередньо одержувач товарів, й іншу особу, яка буде проводити з товарами будь-які операції .
Форма документа митного транзиту розроблена і затверджена Державним митним комітетом. У ньому мають бути вказані відомості:
про відправника та одержувача товарів, а також про країну відправлення та призначення товарів;
про особу, яка буде перевозити товари до одержувача - перевізника, і транспортному засобі, на якому такі товари будуть перевезені;
про особу, помещающей товари під процедуру митного транзиту;
про перевозяться товари (найменування, кількість, вартість, їх класифікаційні коди на рівні перших чотирьох знаків, вага брутто товарів або їх обсяг, кількість вантажних місць);
про пункт призначення при перевезенні товарів.
Як було зазначено вище, для того, щоб процедура митного транзиту була дозволена митницею, важливо вказати достовірні відомості про забезпечення виконання податкового зобов'язання.
Поряд із зазначеними вище документами необхідно також представити наявні дозволу державних органів на ввезення в Білорусь товарів, обмежених до такого ввезення (якщо, звичайно, ввезені товари відносяться до категорії обмежених до ввозу). Крім того, до цього моменту у відношенні товарів повинен вже бути здійснено прикордонний контроль, госветнадзора, фітосанітарний, санітарно-карантинний, екологічний та інші необхідні для даного товару види державного контролю.
До перелічених документів також додаються комерційні і транспортні документи. До них відносяться:
· Міжнародна товаротранспортна накладна CMR;
· Рахунки-фактури, рахунки-проформи, пакувальні і відвантажувальні листи, специфікації;
· Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними пломбами і печатками, якщо, звичайно, товари перевозяться в опломбованих вантажних відсіках. Як його отримати, було описано вище.
креслення товарів, їх фотографії, масштабні зображення, ілюстрації і тому подібна інформація, повністю відповідна ввезених товарів (їх називають документами, що забезпечують можливість ідентифікації товарів).
Однак всі наведені вище дії будуть марні, якщо транзит бажає заявити перевізник, який вже «засвітився» в митниці як неодноразовий порушник митного законодавства в частині доставки товарів.
Слід знати, що на кордоні та документи, і товари, ввезені в країну, можуть перевірятися митними органами. Митниця має право контролювати відомості, що дозволяють встановити ідентичність ввезених товарів з товарами, зазначеними у документах, а також їх кількість.
Вся інша інформація про товари носить виключно інформаційний характер. Контролю такі відомості не підлягають.
При дотриманні зазначених вище умов митний орган, не вимагаючи проводити сплату митних зборів або податків, видає дозвіл на митний транзит. Співробітник митниці повинен встановити для перевізника наступні важливі складові процедури транзиту:
1) застосувати засоби ідентифікації товарів та документів на них.
Очевидно, що товари, які прибули на територію Республіки Білорусь, при переміщенні їх транзитом не повинні бути вилучені з транспортного засобу. Не можна допустити і здійснення зворотного ситуації, коли деякі товари виявилися довкладення в транспортний засіб або замінені в дорозі.
Щоб не допустити цього, митні органи застосовують засоби ідентифікації. Основними з них є митні пломби і печатки, які накладаються на транспортний засіб митними органами, «відправляє» товари. Зізнаються також надійні і неушкоджені пломби і печатки, які накладені митниками іноземної держави.
Менш популярними, використовуваними, як правило, при неможливості застосування зазначених вище основних засобів ідентифікації, є:
нанесення цифрового, буквеної чи іншій маркування, ідентифікаційних знаків, накладення митних пломб і печаток на окремі вантажні місця;
проставлення штампів;
взяття проб і зразків;
опис товарів;
складання креслень, виготовлення масштабних зображень, фотографій, відеозаписів, ілюстрацій товарів і ін
Ідентифікувати потрібно не тільки товари, але й документи - транспортні та комерційні. Як це робиться? На деякі документи проставляються печатки і штампи, на інші - наносяться спеціальні марки, наклейки, захисні пристосування. Крім того, документи можна помістити в вантажні відділення транспортних засобів, на які накладаються митні пломби і печатки.
Принцип контролю тут простий: митний орган відправлення застосовує засоби ідентифікації товарів та документів на них і сповіщає про них митний орган призначення. Останній після прибуття до них товарів перевіряє цілісність засобів ідентифікації і вживає заходів, якщо вона порушена.
Крім того, при наявності на транспортних засобах накладених пломб, відомості про яких зазначені у наступних з товаром документах, огляд такого товару прикордонними військами, правоохоронними та контролюючими органами допускається тільки за наявної у цих органів інформації, що дозволяє припускати про порушення законодавства Республіки Білорусь, і ніяк інакше.
2) встановити термін митної процедури митного транзиту.
Строк процедури митного транзиту - це термін, протягом якого товари повинні бути переміщені з митниці відправлення, де починається перевезення, до митниці призначення, де вона закінчується. Такий максимально можливий термін для автомобільного транспорту обмежений 5 календарними днями. Він дещо менший для повітряного транспорту - 3 календарних дні і значно більший для залізничного - 30 календарних днів. Ще раз акцентую увагу, що наведені терміни є максимальними з можливих. Це означає, що співробітник митниці, який видає дозвіл на митний транзит, може встановлювати термін процедури транзиту менший максимально можливого. Він керується своїм досвідом, результатами вивчення маршруту транзиту, знанням звичайного терміну перевезення товарів, аналізом типу та можливостей транспортного засобу, а також інших умов перевезення.
Якщо перевізник не вкладається в спочатку встановлений термін, цей термін до його закінчення можна продовжити. Для этого лицо, получившее разрешение на таможенный транзит, должно подать в любую таможню (пункт таможенного оформления), которая находится по пути следования, заявление, указав при этом причины для продления срока таможенной процедуры таможенного транзита. Кроме всего прочего, надо также указать информацию о месте нахождения товаров, а также дату, до которой требуется продление.

3) определить место доставки товаров.
Следует знать, что, говоря о месте доставки товаров, таможенные органы не имеют в виду адрес складов получателя товаров либо иные объекты, являющиеся после «растаможки» конечными пунктами прибытия товаров. В общем случае товары должны прибыть под таможенным контролем не конкретно к получателю, а в ту таможню, где этот получатель будет производить декларирование товаров.
Таким образом, определить место, куда товары должны быть доставлены, - это значит указать не только таможню, но и конкретный пункт таможенного оформления, куда должен быть доставлен товар по процедуре транзита. Ведь таможенный транзит - это и есть перевозка товаров под таможенным контролем между различными зонами таможенного контроля.
Чаще всего место доставки определяется на основании сведений о пункте назначения, указанном в транспортных или перевозочных документах. Однако таможенный орган отправления вправе указать в качестве места доставки товаров иной пункт, чем указано, например, в накладной CMR.
В-четвертых , после соблюдения указанных выше процедур перевозчик или иное лицо, которому «открыли таможенный транзит», должен обеспечить доставку товаров и документов на них в пункт назначения.
На всем протяжении пути перевозчик должен строго помнить, что именно он должен обеспечить сохранность товаров, а также сохранность таможенных пломб и печатей либо иных средств идентификации, которые применялись. Он должен приложить усилия для того, чтобы не допустить разгрузки, перегрузки, перевалки или каких-либо иных грузовых операций с товарами, которые он перевозит, а также исключить замену транспортного средства, которое перевозит товары.
Если все же товары были переданы без их доставки в таможню назначения получателю или иному лицу, либо товары (их часть) были утрачены (за исключением, быть может, их утраты вследствие уничтожения при аварии или действии непреодолимой силы либо в результате естественной убыли при нормальных условиях транспортировки), либо их недоставка в таможню назначения произошла по иным причинам, такой перевозчик либо то лицо, которое получило разрешение на транзит, вынуждено будет оплатить государству в виде таможенных пошлин и налогов определенную сумму денежных средств. Ее размер будет равен сумме «растаможки» недоставленного товара. Плюс к этому - административная ответственность.
Часто приходится сталкиваться с ситуациями, когда товары, прибывшие в Беларусь, должны быть доставлены по процедуре таможенного транзита не одному получателю, а нескольким. Например, часть товара, поступившего из Польши, должна быть получена минской фирмой, часть - могилевской, а последняя часть - витебской.
Схема доставки таких товаров прозрачна:
1) оформляется процедура транзита на всю партию товара, и он доставляется в минский регион (здесь таможня отправления - Брестская, таможня назначения - Минская региональная). С разрешения таможенного органа разгружается необходимая часть товара;
2) перевозчик повторно помещает оставшуюся часть товаров под таможенную процедуру таможенного транзита (в данном случае таможня отправления - Минская региональная, таможня назначения - Могилевская). После доставки в Могилев вторая часть товара также разгружается;
3) в очередной раз, но уже только в отношении последней партии товара, перевозчик получает разрешение на транзит и доставляет их в Гомельскую таможню (как вы догадались, таможня отправления - Могилевская, назначения - Гомельская).
Как видно из примера, разгрузка, перегрузка, перевалка или иные грузовые операции с товарами, которые доставляются по процедуре таможенного транзита, а также замена транспортных средств, их перевозящих, все же возможны. Но только с разрешения таможенного органа. Отказ таможни в проведении таких операций вы получите, если их осуществление может повлечь за собой утрату товаров или изменение их свойств, либо при наличии в документах на товары запрета на осуществление таких операций.
В-пятых , после доставки товаров в место доставки перевозчик должен принять меры, необходимые для завершения процедуры таможенного транзита.
Як це зробити?
Прежде всего, товары необходимо разместить в зоне таможенного контроля, установленной еще таможней отправления, получив в подтверждение данного факта уведомление о размещении товаров в зоне таможенного контроля. После этого в течение 30 минут перевозчик, взяв с собой документ таможенного транзита, уведомление о размещении товаров в зоне таможенного контроля и иные имеющиеся документы на товары, должен их подать в таможню, тем самым как бы известив таможню о прибытии товара. Этот временной промежуток изменится в случае прибытия товаров в нерабочее время. Срок представления документов в этом случае - 30 минут с момента наступления времени начала работы этого таможенного пункта.
На основании представленных документов таможня регистрирует прибытие товаров, а затем выдает перевозчику таможенный документ, свидетельствующий о завершении процедуры таможенного транзита. Обязанность перевозчика по доставке товара в таможню назначения на этом считается исполненной.
Дальнейшая судьба товара определяется в течение 3 часов после регистрации прибытия транспортного средства в место доставки. Товары могут быть:
помещены под таможенный режим;
помещены под таможенную процедуру временного хранения товаров;
предъявлены таможне для получения разрешения на убытие с таможенной территории (если таможенным пунктом назначения является пункт вывоза, например, «Новая Гута»).
Как правило, этим уже занимаются иные лица (хотя может и перевозчик). Например, получить разрешение на временное хранение товаров могут и владелец склада временного хранения, и перевозчик, и получатель товаров или их представитель.
Если ни одно из перечисленных выше действий не будет предпринято, товары будут задержаны таможенными органами.
Все вышесказанное относится к одному из способов, позволяющему доставить товары получателю по процедуре таможенного транзита. Все иные способы объединены следующими общими признаками: отсутствием требования по внесению обеспечения исполнения налогового обязательства по уплате таможенных платежей, а также по представлению документа таможенного транзита по установленной таможенными органами форме. В случаях, когда обеспечение не требуется, в качестве документа таможенного транзита принимаются транспортные и коммерческие документы. Главное, чтобы они содержали информацию, которая подлежит указанию в документе таможенного транзита.
Перевозка товаров и документов на них может осуществляться под таможенным сопровождением. Ее суть состоит в том, что таможенные органы сопровождают автомобильные транспортные средства, на которых размещены товары. Таможенное сопровождение может быть востребовано перевозчиком, если последним не представлено обеспечение исполнения налогового обязательства по уплате ввозных таможенных пошлин и налогов (если его предоставление является обязательным).
Во время таможенного сопровождения сопровождающие товар должностные лица должны контролировать соблюдение перевозчиком таможенной процедуры таможенного транзита, принимать меры к недопущению ее нарушения, а также проверять состояние средств идентификации при остановках транспортных средств, перевозящих товары.
За осуществление операций по сопровождению с перевозчика взимается таможенный сбор за таможенное сопровождение товаров. Его уплата производится в период после принятия таможней решения об осуществлении таможенного сопровождения, но до его фактического начала. Ставка таможенных сборов за таможенное сопровождение различна в зависимости от того, чей транспорт используется для целей сопровождения - перевозчика либо таможни, времени сопровождения.
Так, при таможенном сопровождении товаров, которое производится с использованием одной единицы транспорта таможенного органа, ставка сбора за таможенное сопровождение исчисляется в эквиваленте 20 евро за каждый полный и неполный час такого сопровождения. Однако если таможенное сопровождение будет производиться с использованием транспорта перевозчика, то такой сбор будет исчисляться в эквиваленте 5 евро за каждый полный и неполный час сопровождения.
Доставить товар до получателя можно, воспользовавшись услугами таможенного перевозчика. Это юридическое лицо - резидент Республики Беларусь, которое имеет лицензию Государственного таможенного комитета на осуществление деятельности в качестве таможенного перевозчика. Информация о них не является закрытой. Полный перечень таких лиц доводится ГТК до всеобщего ознакомления.
Таможенный перевозчик осуществляет перевозку товаров только на транспортных средствах, которые находятся в его собственности, хозяйственном ведении, оперативном управлении, аренде, в том числе финансовой аренде (лизинге). При этом перевозка товаров по процедуре таможенного транзита, осуществляемая таможенным перевозчиком, как было сказано выше, не требует предоставления обеспечения исполнения налогового обязательства по уплате таможенных платежей.
При использовании международных транзитных процедур не требуется оформление белорусской декларации таможенного транзита, и перевозка может осуществляться по следующим документам:
книжка МДП;
карнет АТА;
железнодорожная накладная СМГС;
единая железнодорожная накладная ЦИМ/СМГС.
Эти документы должны быть оформлены в соответствии с требованиями конвенций, которыми они введены в действие.
Самым распространенным способом перевозки товаров от таможни отправления до таможни назначения является перевозка с соблюдением процедуры МДП. Можно с уверенностью сказать, что порядка 80 % всего транзитного перемещения от пунктов воза до ведомственных ПТО осуществляется исключительно с применением данной процедуры.
Отличием ее является возможность перевозки товаров в дорожных транспортных средствах, составах транспортных средств или контейнерах без их промежуточной перегрузки на пути от таможни иностранного государства, откуда идет отправка товара, до таможни назначения, включая пересечение одной или несколько границ. Кроме того, товары, перевозимые с соблюдением процедуры МДП, освобождаются от внесения обеспечения уплаты таможенных платежей во всех промежуточных таможнях, а не только в Беларуси. И более того, рассматриваемые товары, как правило, освобождаются от таможенного досмотра в промежуточных таможнях. «Как правило», поскольку при наличии подозрения о нарушениях производить таможенный досмотр товаров в этих таможнях все же можно. Можно его производить и в иных исключительных случаях, и даже выборочно, но количество таких досмотров должно быть очень ограниченным.
Процедура МДП возможна при выполнении двух основных условий:
1) перевозка производится только в транспортных средствах, которые предварительно допущены к перевозке под таможенными пломбами и печатями, которые, в свою очередь, налагаются непосредственно на эти транспортные средства;
2) перевозка гарантируется Ассоциацией международных автомобильных перевозчиков и производится с применением книжки МДП.
Роль гарантийного объединения такова, что оно берет на себя обязательство уплачивать причитающиеся таможенные платежи, которые необходимо перечислить в бюджет государства в связи с обнаруженным нарушением при совершении операции МДП. Оно обязуется уплачивать упомянутые выше суммы в порядке солидарной ответственности совместно с перевозчиками, которыми такие нарушения были допущены.
І це ще не все. Гарантийное объединение несет ответственность не только за товары, перечисленные в книжке МДП, но также за любые иные товары, которые, не будучи перечисленными в этой книжке, находятся в запломбированной части дорожного транспортного средства или в запломбированном контейнере. Ни за какие иные товары Ассоциация международных автомобильных перевозчиков ответственности не несет.
А теперь то, что касается книжки МДП.
На каждое транспортное средство составляется одна книжка МДП. В ней, а точнее грузовом манифесте такой книжки, указывается содержимое транспортного средства. Книжка МДП действительна для выполнения только одной перевозки.
Ассоциация международных автомобильных перевозчиков устанавливает срок ее действия, указывая дату окончания такого срока, по истечении коего книжка МДП не может быть представлена в таможню отправления для таможенного оформления. Более того, если в ней больше трех исправлений, то такая книжка к оформлению не принимается и дальше придется ехать по документу таможенного транзита, под таможенным сопровождением или с помощью таможенного перевозчика.
В случае если вы все же воспользовались международной конвенцией МДП, осуществляя транзит, то в книжке МДП и накладной таможней будут проверены следующие сведения:
номер государственной регистрации транспортного средства, включая проверку соответствия сведениям, содержащимся в техническом паспорте на транспортное средство и на самом транспортном средстве;
наименование и местонахождение перевозчика товаров;
наименование и местонахождение отправителя и получателя товаров;
наименование продавца и покупателя товаров в соответствии с имеющимися у перевозчика коммерческими документами;
количество грузовых мест, их маркировка и виды упаковок товаров;
наименование товаров;
коды товаров, не менее чем на уровне первых четырех знаков, в соответствии с Товарной номенклатурой внешнеэкономической деятельности;
вес товаров брутто или выраженное в других единицах измерения количество товаров по каждому коду Товарной номенклатуры внешнеэкономической деятельности;
наличие товаров, ввоз которых на таможенную территорию Республики Беларусь запрещен или ограничен;
место и дата составления международной товарно-транспортной накладной;
стоимость товаров.
И наконец, товары могут быть перевезены в сопровождении специального подразделения Департамента охраны Министерства внутренних дел либо подразделения «Белтаможконвой» республиканского унитарного предприятия «Белтаможсервис».
А теперь несколько слов о перевозке товаров через белорусско-российскую границу.
В 1995 году Республика Беларусь заключила с Российской Федерацией Соглашение о Таможенном союзе, на основании которого белорусские таможенные органы не производят таможенный контроль и оформление товаров на белорусско-российской границе. Со стороны Беларуси на данной границе осуществляется только транспортный контроль, и ни таможенников, ни пограничников вы там не увидите.
Вместе с тем, со стороны Российской Федерации на данной границе созданы пункты приема уведомлений, в которых российские таможенные органы осуществляют таможенный контроль и оформление товаров, перемещающихся через границу.
В связи с этим перевозчикам необходимо учитывать, что только через пять таких пунктов можно перемещать товары. К ним относятся: «Красное», «Рудня», «Понятовка», «Новозыбковский», «Невельский». Через эти же пять пунктов возможно перемещение товаров, подлежащих обязательному сопровождению в Республике Беларусь.
В условиях Таможенного союза таможня отправления Беларуси устанавливает транзитную процедуру не до белорусского, а до российского таможенного органа назначения. В свою очередь, российские таможенные органы, устанавливая процедуру транзита, указывают белорусский таможенный орган в качестве таможенного органа назначения. При этом между белорусскими и российскими таможнями налажен информационный обмен, который позволяет эффективно контролировать процедуру перевозки товаров по территории Таможенного союза.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ