таблиці показано відповідність розрахунків окремих пунктів банківського капіталу за методикою Банку Росії в порівнянні з аналогічними показниками за міжнародними фінансовими стандартами.


Таблиця № 1
Відповідність капіталу

Пункт N 31-П	Найменування показників лей у Положенні N 31-П	Аналог з міжнародних стандартам
2.1.1	Статутний капітал кред.ор., створеної в формі АТ	Сплачений акціонерний капітал (повністю оплачені прості акції банку). При цьому вартість переданого в оплату акцій майна (Майнових прав) вказується в реальній оцінці. Реальність оцінки майна і імущ.прав повинна бути підтверджена аудиторами.
2.1.2	Емісійний дохід	Розкриті резерви (в частині капіталізації за рахунок нерозподіленого прибутку і емісійного доходу)
2.1.3	Частина фондів кредитної організації, сформованих за рахунок при- були попередніх років	Прибуток минулого року, залишилася в розпорядженні банку
2.1.4	Частина прибутку предшест- чих років, підтверджений- ва аудиторами	Прибуток минулого року, залишилася в розпорядженні банку
2.2.1	Нематеріальні активи	НА, не мають реальної оцінки, не опубліковані збитки минулого року
2.2.2	Непокриті збитки перед- простують років	Збитки банку
3.2	Частина резервів на можливі втрати по позиках 1 групи ризику	Резерви для покриття збитків, можливих у майбутньому, але не спостерігаються в даний момент, д.б. менше 1,25% від суми А
	Аналогів немає	Резерви для переоцінки активів, які страхують можливі збитки в результаті коливання курсів валют
	Аналогів немає	Резерви для переоцінки А, у вигляді ЦП
	Аналогів немає	Резерви на випадок знецінення А, розмір яких д.б. не менше 1,5% від А, зважених з урахуванням ризику.
3.3	Субординовані кредити	Субординовані зобов'язання
3.4	Прівілігірованние акції, за винятком не отося- трудящих до кумулятивним	Привілейовані некумклятівние акції
3.5	Прибуток попереднього року, до аудиторського що підтверджуються дженою	Нерозподілений залишок прибутку минулих років, що залишився в розпорядженні банку
3.6	Джерела додаткового капіталу з урахуванням обмежень	Субординовані кредити не можуть переви- щувати 50% величини основного капіталу
4.1	Величина недосозданного ре- резерву під можливі втрати за позиками 2-4 гр. Ризику	Резерви для переоцінки А, що значаться на балансі у вигляді цінних паперів

Аналіз даної таблиці дозволяє зробити висновок, що позиція Банку Росії значно наблизилася до міжнародних стандартів. До недавнього часу поняття "капітал банку" трактувався у нас в більш вузькому сенсі, ніж за кордоном. До його складу включалися тільки власні кошти банку. Сьогодні загальний капітал банку (його власні кошти) включає весь сплачений Статутний капітал, премія по акціях, окремі види резервів та нерозподілений прибуток.
Показник "власні кошти (капітал) банку" є традиційним і в той же час наочним і сопоставівим показником, який отримав широке поширення в міжнародній фінансовій практиці.
Застосовувана методика розрахунку величини цього показника передбачає розподіл капіталу на два рівні, враховуючи, що складові частини капіталу схильні до змін в різному ступені і мають різні джерела утворення.
Сьогодні банківський капітал розраховується як сума основного капіталу, в якому домінують власні кошти банку, і додаткового капіталу, основним компонентом якого є частина позикових коштів банку, так званий субординований борг. Включення частини позичених коштів у розрахунок банківського капіталу є принципово новим для вітчизняної банківської практики.
Основний капітал - це "капітал першого рівня". Вважається, що він є незмінним і може повністю поглинути збитки, ктором може понести комерційний банк протягом фінансового року.
Додатковий капітал - це "капітал другого рівня". У цілому він також захищає вкладників банку, але має менш постійний характер, а його вартість схильна до змін.
Таким чином, капітал банку це і не власний капітал і не позиковий капітал. Це абсолютно нова категорія, яка враховує при оцінці платоспроможності банків специфіку банківської діяльності.
У відповідності з Базельською угодою достатність капіталу банку оцінюється за допомогою наступних показників:
1) співвідношення між основним капіталом (капіталом 1 рівня) і додатковим капіталом (капіталом 2 рівня);
2) нормативу достатності капіталу, що обчислюється як співвідношення сукупного капіталу (основного і додаткового) до активів, зважених з урахуванням ризику.
Для першого показника встановилося вимога, згідно якого співвідношення між основним і додатковим капіталами повинно бути в межах 1:1, тобто додаткові елементи не повинні перевищувати основний капітал.
Для другого показника було встановлено, що основний капітал повинен бути дорівнює 4%, а сукупний капітал - 8% від загальної суми активів, зважених з урахуванням ризику (він може коливатися від 0 до 100%).
Достатність капіталу має статичний і динамічний аспекти.
Статичний аспект достатності капіталу згідно з рекомендаціями Базельського комітету наступний. Жоден банк, що приймає депозити і видає кредити, не повинен мати статутний капітал менше 5 млн ЄВРО. Жоден банк не має права приступати до діяльності, якщо він не відповідає цій вимозі по капіталі.
Динамічний аспект достатності капіталу більш складний. Він пов'язаний з обов'язковим дотриманням банками так званих "Базельських нормативів і стандартів". Основним показником достатності капіталу служить коефіцієнт Кука (виражає відношення капіталу банку до активів, зважених за ступенем ризику), який повинен становити не менше 8%.
До 1993 практично всі розвинені країни приєдналися до Базельської угоди і задовольняли його вимогам. Росія не була винятком з цього правила, проте процес впровадження у нас міжнародних стандартів розрахунку достатності капіталу банку має свою специфіку.
З-за великої кількості матеріалу ми небудь докладно зупинятися на всі зміни в розрахунку капіталу банку, які відбулися в нашій країні за останні два роки. Численні редакції і поправки, зроблені за цей період в області розрахунку величини капіталу банку доводять, як непросто приживаються у нас загальноприйняті правила і стандарти банківської деятельсності.
Нагадаємо, що капітал банку прийнято оцінювати по статистичному (абсолютний розмір капіталу банку) і динамічному (достатність капіталу) параметрами. Розгляд почнемо з вимог, що пред'являються Банком Росії до величини власних коштів (капіталу) россійіскіх банків.
Згідно з Листом Банку Росії від 21 серпня 1998 року N 179-Т у відношенні організацій, власні кошти яких становлять суму, еквівалентну менш як 1 млн євро, приймається рішення про зміну виду кредитної організації (банк - небанківська кредитна організація).
Укаазаніем Банку Росії від 6 серпня 1998 року N 311-У було встановлено, що починаючи зі звітності за станом на 1 січня 1999 року фактичне значення власних коштів (капіталу) кредитних організацій нижче
100 тис.євро - для небанківських кредитних організацій,
1 млн євро - для банків,
5млн євро - для банків, які клопочуть про отримання генеральної ліцензії, є порушенням обов'язкових економічних нормативів.
Відзначимо, що такі жорсткі вимоги, які пред'являються Банком Росії до величини капіталу російських банків, були виправдані в умовах відносно стабільного розвитку вітчизняної банківської системи. В умовах наслідків фінансової кризи 1998 року подібні вимоги для переважної більшості російських банків є нездійсненними. Розуміючи це, Банк Росії своїми директивними документами припинив введення нормативів, що регулюють мінімально достатній розмір капіталу банку з 01.01.99г, перенісши їх введення в дію на 2001 рік. Банком Росії було заявлено, що стосовно банків, які не виконали зазначені вимоги щодо нарощування величини свого капіталу до мінімального рівня, не буде зроблено ніяких примусових заходів до 1 січня 2001 року.
 
 
Відмінні риси в розрахунку величини капіталу банку.
За норму, згідно з міжнародними стандартами, прийнята природна основа активних операцій банків - операції з кредитування клієнтів. Ризик при проведенні такого типу операцій, згідно Базельським угодами 1988 року, за точку відліку і дорівнює 100%.
Ризикованість іпотечного кредитування під заставу майна вважається зниженою у порівнянні з нормою, і ризик за цими видами кредитних операцій встановлено в розмірі 50%. До цієї ж групи ризику рекомендовано відносити різні види муніципальних зобов'язань.
Кредити, надані іншим банківським установам, які знаходяться під постійним контролем національних фінансових органів, з точки зору міжнародних стандартів, вважаються ще менш ризикованими вкладеннями. Коефіцієнт ризику цієї групи банківських активів встановлено рівним 20%.
І нарешті, всі зобов'язання центральних банків і урядів, включаючи гарантовані ними кредити і випущені ними цінні папери, розглядаються як без ризикові, тобто не вимагають покриття банківським капіталом.
На відміну від базельського підходу в Інструкції N 1, що діяла в нашій країні до 1 квітня 1996 року, в якості "точки відліку" ризикованості банківських активів був узятий не ризик кредитних операцій, а ризик простроченої заборгованості та опротестованих векселів. Інакше кажучи, для російського банку нормою передбачалося вважати те, що для закордонного банку було крайнім випадком - не повернення кредиту. Такий "зсув" у визначенні ступеня ризику за видами активних операцій привів до того, що переважна частина активів вітчизняних банків зважувалася зі значно меншим ризиком. Це в свою чергу багаторазово зменшувало сукупний обсяг активів, зважених з урахуванням ризику, для розрахунку достатності капіталу банку.
Результатом було те, що основний економічний норматив - норматив достатності власних коштів (капіталу) банку - був повністю непрацездатним, так як російському банку треба було "дуже постаратися", щоб його порушити.
З першого квітня 2000 основний норматив Н 1, що характеризує достатність капіталу, розраховується за новою методикою. Її принциповою відмінністю є включення до розрахунку нормативу величини ринкового ризику за окремими фінансовими інструментами. Таким чином, сьогодні при визначенні ступеня ризикованості окремих категорій банківських активів нові вимоги Банку Росії принципово не відрізняються від міжнародних стандартів.
Разом з тим, як випливає з наведеної таблиці № 1, в методиці розрахунку величини банківського капіталу російських банків містяться і деякі відмінності від міжнародних стандартів:
- Недостатня розвиненість фондового ринку не дозволяє мати в обігу в істотних обсягах такі фінансові інструменти, як кумулятивні і некумулятивні акції, безстрокові і привілейовані преференційні акції, субординовані позики тощо, які широко розповсюджені в індустріально розвинених країнах;
- З чотирьох видів резервів (резерв, що страхує банк від можливих втрат при коливанні курсів валют, резерв з цінних паперів, резерв для покриття збитків, можливих у майбутньому, резерв на випадок знецінення банківських активів) російські банки сьогодні мають у своєму розпорядженні всього лише двома складовими (резерв по цінних паперів та резерв по можливих втрат за позиками), з яких у розрахунок додаткового капіталу включено лише резерв по позичках першої групи ризику;
- У розрахунок основного капіталу включений резерв за акціями дочірніх структур;
- Прибуток поточного року і створені в поточному році фонди кредитної організації включаються до розрахунку основного капіталу тільки за умови наявності у банку аудиторського висновку;
- Субординованим кредитом у нас визнається кредит, який відповідає таким умовам: кредит повинен бути виданий строком не менше ніж на 5 років, кредит видається в рублях або у валютах країн з числа "групи розвинених країн", кредит не може бути витребуваний достроково, процентна ставка за рублевому кредиту не може перевищувати процентну ставку, що встановлюється Банком Росії, процентна ставка по валютному кредиту не може перевищувати ставки Libor + 6%, основна сума виданого кредиту погашається після закінчення строку кредитного договору.

Проблеми нарощування капіталу в російських банків.
Завершуючи розмову про статистичному параметрі вимірювання банківського капіталу, зробимо ряд важливих, з моєї точки зору, зауважень.
Проблема підтвердження достовірності банківського капіталу вітчизняних банків полягала у знаходженні у власних засобах банку джерел, які не могли бути віднесені до власних. Простіше кажучи, з балансової величини власних коштів банку треба було виключити величину знайдених позикових компонентів. У вітчизняній аудиторській практиці ця проблема відома як формування статутного капіталу банку за рахунок позикових коштів.
Нова методика розрахунку банківського капіталу загострює цю проблему. Російським банкам дано два роки своєрідної перепочинку. За цей час ті з них, хто збирається продовжувати роботу на банківському ринку, повинні вирішити завдання нарощування свого капіталу до рівня, визначеного вимогами Банку Росії. Майже трикратне зниження курсу рубля по відношенню до долара, що стало наслідком фінансової кризи в серпні 1998 року, призвело до девальвації рублевої частини статутного капіталу, що в свою чергу викликало зниження сукупної величини банківського капіталу в більшості російських банків.
Як відомо, норматив достатності банківського капіталу встановлено Банком Росії в євро, а прогнози на найближчі роки розходяться тільки в оцінках зниження курсу рубля. Це може призвести до того, що банки, які до кризи не мали проблем з достатністю свого капіталу, швидше за все з нею зіткнуться. Ймовірно, що Банку Росії вдасться законодавчо застосувати і таку міру, як заборона формування статутних капіталів знову утворюються банків за рахунок статутних капіталів діючих банків у разі визнання останніх банкрутами.
Таким чином, більша частина російських банків буде змушена шукати нові джерела для поповнення своїх капіталів.
1.12 Нова фінансова звітність за Інструкцією ЦБ РФ № 17.
Ефективність управління комерційними банками визначає можливість системи комерційних банків здійснювати свою діяльність уміло і в повній відповідності з потребами й економічними цілями держави.
Важливу роль при цьому відіграє порядок складання комерційними банками фінансової звітності, що подається як Центральному банку, так і фізичним та юридичним особам, що є позичальниками або вкладниками банків. В умовах нашої країни це необхідно, в першу чергу, для створення та збереження довіри до банків і кредитної системи Російської Федерації.
Загальна фінансова звітність - це звітність комерційного банку, використовувана для ознайомлення і аналізу його діяльності Центральним банком, керівниками комерційного банку, іншими зацікавленими юридичними та фізичними особами, а також в подальшому - для відкритої публікації.
Фінансова звітність є мовою ділового спілкування. Вона повинна представляти своєчасну, правдиву та точну інформацію. Умови міжнародної інтеграції капіталів висувають певні вимоги до фінансової звітності, які полягають в необхідній уніфікації методів і підходів до її складання, що дозволяє зробити форми звітів інвесторів і потенційних отримувачів коштів різних країн порівнянними, порівнянними.
Не викликає сумнівів, що складання загальної фінансової звітності російськими комерційними банками істотно відрізняється від міжнародних стандартів, що робить її практично нечітаемой для зарубіжних фахівців, тому виникає необхідність наближення російських норм і правил до міжнародних стандартів [4].
Першим суттєвим кроком на шляху до вирішення проблеми вдосконалення звітності комерційних банків Російської федерації, була розробка Робочою групою ЦБ РФ з реформи бухгалтерського обліку в комерційних банках Тимчасової Інструкції ЦБ РФ зі складання загальної фінансової звітності комерційними банками від 24.08.93 року № 17 (далі - Інструкція № 17). Надалі вона неодноразово редагувалася і зараз вона максимально наближена до Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Мета Інструкції - створити комерційним банкам нову форму загальної фінансової звітності, яка наблизить російські норми бухгалтерського обліку в банках до міжнародних стандартів та практики, дозволить банківським аналітикам проводити необхідний аналіз (при опублікуванні даних Інструкції № 17 буде створюватися велика база для зіставлення результатів діяльності різних комерційних банків ); дати можливість особам, зацікавленим в методах і результатах роботи того чи іншого комерційного банку, отримати максимум доступної інформації про сюжеті фінансовій установі.
Інструкція № 17 розроблена в рамках державної програми "Про перехід РФ на прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог розвитку ринкової економіки", схваленої Верховною Радою (Розпорядження Голови Верховної ради РФ від 14.01.93 року) та Радою Міністрів - Урядом РФ ((Постанова Ради Міністрів РФ від 12.02.93 року). Інструкція містить вимоги щодо складання нових форм банківської звітності, виходячи з діючого в банках РФ плану рахунків. Інструкція № 17 в ряді випадків заснована не на чинному законодавстві, а на світових нормах бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим складання нових форм звітності зажадає умовного виправлення кількох статей балансу.
Засадничі правила складання загальної фінансової звітності (за Інструкцією № 17). Подані форми звітності узагальнюють інформацію про ліквідність і платоспроможність комерційного банку. Така інформація необхідна, для визначення здатності банку вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. У цьому відношенні пояснювальна записка до звітів є особливо важливою через що містяться в ній описів причин і наслідків їх взаємозв'язку, що забезпечує повноту фінансової звітності.
У формах звітності також узагальнюється інформація про ризики, пов'язані з активами і пасивами, що враховуються на балансі комерційного банку і за балансом, з метою пояснення причин існування цих ризиків керівництво комерційного банку описує в пояснювальній записці до звітності, як банк управляє ризиками та контролює їх.
Активи та пасиви мають бути оцінені та відображені у звітах розумно з достатньою мірою обережності, щоб не переносити вже існуючі, потенційно загрозливі фінансовому становищу банку ризики, на наступні періоди.
Правила оцінки активів і пасивів повинні застосовуватися послідовно з року в рік, тобто комерційний банк повинен постійно керуватися одними й темі ж правилами бухгалтерського обліку, крім випадків істотних змін у своїй діяльності або в правовому механізмі.
У звітності повинні відображатися доходи і витрати, пов'язані виключно до звітного періоду в міру їх здійснення у ньому, незалежно від часу надходження платежів або коштів по них.
Внаслідок цього, доходи та витрати, нарощені, але не отримані або не виплачені до кінця звітного періоду, чи розрахунок за якими переноситься на майбутні періоди, повинні враховуватися у звітності того періоду, в якому вони виявлені. Наприклад, у разі видачі позики, за якою клієнт сплачує відсотки на кожне двадцяте число, банк повинен врахувати на кінець звітного періоду, у своїх доходах решту відсотків з 20-го числа.
Фінансові звіти повинні бути достатньо ясними і докладними, щоб уникнути двозначності, правдоподібно відбивати операції комерційного банку та їх вплив на його фінансовий стан з необхідними поясненнями в записках.
Разом з тим, Інструкція № 17 не позбавлена ​​низки недоробок: в неї не внесені всі зміни, передбачені світовими стандартами і необхідні для складання російськими банками звітів, повністю приведених у відповідність до світової практики [4].
По-перше, Інструкцією не враховано вплив інфляції на фінансові показники діяльності банків, що містяться у їх звітності. А це дуже важливо для Росії, оскільки в умовах інфляції, що склалися в країні, оцінка ліквідності, рентабельності, надійності діяльності банку, ступеня ризику окремих операцій істотно спотворює визначення кордонів, зон фінансового ризику.
По-друге, в Інструкції не враховано принцип відстроченого оподаткування. За міжнародними стандартами прибуток не може залежати від податкової політики і податкові правила не повинні впливати на порядок бухгалтерського обліку операцій банку.
У Росії ж застосування принципу відстроченого оподаткування для комерційних банків неможливо, тому що відповідно до Указу президента РФ від 22.10.92 року № 2270 "Про деякі зміни в оподаткуванні та у взаєминах бюджетів різних рівнів (зі змінами від 24.12.93 року) оподаткування банків з 1.01.94 року здійснюється в порядку і на умовах, визначених законом РФ "Про податок на прибуток підприємств і організацій".
Комерційні банки повинні проводити авансові внески податку на прибуток, виходячи з передбачуваного прибутку і лише після закінчення звітного періоду розрахувати суму податку виходячи з фактично одержаного прибутку. Різниця між сумою авансового внеску і фактичною сумою, що підлягає внеску до бюджету, уточнюється на суму, розраховану з урахуванням відсотка за користування банківським кредитом, встановленого в минулому звітному періоді ЦБ РФ. Такий підхід не відповідає принципу відстроченого оподаткування, прийнятого у міжнародній практиці.
Отже, загальна фінансова звітність комерційних банків вимагає подальшої доробки і вдосконалення. При цьому слід активно використовувати закордонний досвід (не варто винаходити "велосипед"), враховуючи специфіку умов, в яких працюють вітчизняні комерційні банки. Необхідно брати до уваги прийнятий в Росії план рахунків бухгалтерського обліку, порядок оподаткування та недосконалість нормативної бази.
Проведемо аналіз фінансового стану "Умовного" комерційного банку і на його прикладі розглянемо, в чому принципова відмінність російських та зарубіжних методів оцінки ліквідності банків.

Глава № 2. Оцінка фінансового стану комерційного банку

(На прикладі головного "Умовного" банку).
 
У даному розділі представлений аналіз фінансового стану комерційного банку на прикладі двох нині існуючих інструкцій ЦБ РФ: Інструкції № 1, 17.
У п.2.1.1. розглядається аналіз фінансового стану комерційного банку на прикладі Інструкції № 1. Ця фінансова звітність використовувалася і використовується виключно для контролю над діяльністю комерційних банків. Алгоритми розрахунку фінансових показників, використовуваних для розрахунку економічних нормативів - основного інструменту контролю, орієнтовані на специфіку російського бухгалтерського обліку і використовуються як інструмент нагляду за діяльністю комерційних банків на території РФ.
У п.2.1.2. представлений розрахунок фінансового стану комерційного банку на прикладі Інструкції № 17, тут розрахунок фінансових показників орієнтований на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Ці два підходи і зумовили різницю в розрахунку тих чи інших показників.
Використовуючи аналіз фінансового стану "Умовного" комерційного банку, на прикладі двох інструкцій ЦБ РФ, виявимо переваги і недоліки російських і зарубіжних методів обліку фінансового стану комерційних банків.
З метою дотримання комерційної таємниці та нерозголошення фінансової інформації, розрахунки, аналіз і висновки про фінансовий стан (надійності) банку проведені на основі даних звітності та інших джерел "Умовного" головного банку і одного з його філій.
Розроблені та представлені баланси головного "Умовного" і філії банку, звіт про прибутки і збитки філії "Умовного" банку (Форма № 2), відомості про виконання економічних нормативів з розшифровкою показників головного "Умовного" банку, використовуваних для розрахунку економічних нормативів, похідні форми (такі як угруповання балансу філії по економічно однорідних групах, динаміка складових доходів і витрат філії банку і т.п.).
Щоб уникнути статичності проведеного аналізу, проводиться порівняння становища банку в динаміці. За період аналізу обраний річний інтервал: на 1.04.00 року і на 1.04.01 року, оскільки дванадцяти місяців достатньо, щоб виявити ті чи інші тенденції і зміни в показниках фінансового стану і банку та його філії.
Проведемо аналіз фінансового стану "Умовного" комерційного банку на прикладі головного банку.
2.1 Аналіз фінансового стану комерційного банку, що проводиться
Центральним банком Російської Федерації
 
2.1.1 Методика аналізу виконання економічних нормативів
(За Інструкцією № 1).
 
Інструкція Банку Росії від 01.10.97г № 1 "Про порядок регулювання діяльності банків" є основним нормативним документом, що використовуються як інструменту нагляду за діяльністю комерційних банків на території Російської Федерації. Ця Інструкція встановлює порядок розрахунку всіх показників, що входять у розрахунок обов'язкових економічних нормативів, а також гранично допустимі значення самих економічних нормативів.
Аналіз економічних нормативів, як уже зазначалося, здійснюється за такими напрямами:
· Порівняння фактичних значень показників з нормативним (критеріальним) значенням;
· Розгляд динаміки зміни аналізованого показника;
· Виявлення факторів, які вплинули на показники.
На підставі поданої звітності комерційними банками з даної Інструкції № 1, Центральний Банку РФ на підставі критеріїв фінансового стану кредитної організації, визначає, до якої категорії належить банк. Існує дві категорії: перша - фінансово стійкі банки і банки, що мають окремі недоліки, друга - кредитні організації, що мають серйозні фінансові труднощі і знаходяться в критичному положенні. Крім таких критеріїв, як рівень капіталу і відсутність неплатежів, підставою для переведення банку в більш низький розряд стане надання недостовірної інформації.
Для кредитних організацій зарахування до тієї чи іншої категорії надійності не може служити причиною для прийняття якихось санкцій. Однак внутрішня класифікація може ЦП для прийняття рішення по організації перевірок. А їх результатом цілком можуть бути і покарання винних банків.
На першому етапі аналізу необхідно скласти таблицю, що характеризує фактичний рівень економічних нормативів у зіставленні з їх граничними значеннями. Ця таблиця, як правило, складається на місячні дати. У додатку № 2 представлена ​​скорочена таблиця в динаміці, в ній містяться дані на дві звітні дати: початок 2000р і початок 2001 року.
Після цього перевіряється відповідність кожного показника його критеріальні значенням, і виявляються причини, що спричинили ті чи інші відхилення у значенні нормативів.
1.04.00 року. З наведених у додатку № 2 "Виконання економічних нормативів" даних видно, що на 1.04.00 року виконані всі показники економічних нормативів, за винятком одного - М 8 - максимальний розмір ризику на одного кредитора (вкладника). На значення даного нормативу впливають показники, викладені в Інструкції № 1 ЦБ РФ.
· Н 8 - величина вкладу або отриманого кредиту, отриманих гарантій та поручительств конкретної кредитної організацією, залишків за рахунками однієї чи пов'язаних між собою кредиторів (вкладників) і власні кошти (капіталу) банку.
Н8 = Овкл \ К,
де Овкл - сукупна сума зобов'язань банку перед вкладниками: за вкладами, депозитами; залишках на розрахункових, поточних, кореспондентських рахунках і до запитання; за субординованими кредитами, в частині не включених у розрахунок власного К; строкові вклади фізичних осіб; інші залучені кошти.
К - капіталу банку.
Отже, порушення викликане: з одного боку - перевищенням допустимої величини ризику, з іншого - недостатнім розміром власного капіталу. Хоча перевищення, швидше за все, сталося саме через недостатнє розміру власного капіталу, так як при малому капіталі навіть малі ризики стають значними.
Висновки про недостатність власних коштів підтверджуються динамікою показників власного капіталу (див. таблицю № 2).
Станом на 1.04.00 року розмір власних коштів банку (див. додаток № 2) становив 106653 тис. р.., А вже на 01.04.01г - 156000 тис. р.. Овкл визначаємо за Інструкцією № 1 ЦБ РФ: на 01.04.00г склали 136270 тис. р.., А на 01.04.01г - 199352 тис. р.. Спостерігаємо зростання Овкл в 1,46 рази, а зростання капіталу банку в 1,33 рази. Це сталося внаслідок того, що:
· Значна сума дебіторів із заборгованістю понад 30 днів (див додаток № 1) близько 85442 тис. р.., На величину яких, відповідно до Інструкції № 1, зменшується розмір капіталу банку.
Загальновідомо, що ризик банку зростає в залежності від обсягу виданого кредитного портфеля. Якщо керуватися тільки виконанням нормативу, порушеного на 01.04.00год (при збереженні інших параметрів на колишньому рівні), то обсяг власних коштів повинен становити:
К = 106653 тис. р.., Н8 = 127,77%, Овкл = 136270 тис. р.. Щоб Н8 = 25% (max), при К = 106653 тис. р.., Овкл повинно бути = (25 х 106 653) \ 100 = 26 663 тис. р.., Що менше даного Овкл в 4 рази.
Розрахуємо яким повинен бути капітал банку К, при Овкл = 136270 тис. р.., Н8 = 25%. К = (136 270 \ 25) х100% = 545082 тис. р.., Тобто нестача в капіталі в 5 разів.
Ми провели грубий аналіз, але він доводить основну причину, чому Н8 перевищує критичне значення в 5 разів. Недолік капіталу банку не може покрити такий значний вид ризику (Н8).
Відповідно до цього, банк повинен або скоротити даний вид ризику, або збільшити розмір капіталу. Але, оскільки, скорочення ризиків, як правило, пов'язано зі зниженням параметрів економічного зростання, єдиним способом врегулювання виконання нормативів є збільшення капіталу банку, оскільки:
· Банк, що має більш велику суму власного капіталу, може збільшити максимальний розмір кредиту, що видається одному клієнту або групі взаємопов'язаних клієнтів
· Підвищується можливість залучати більш великі депозити (вклади) як від юридичних так і від фізичних осіб
· Мати більший (і більш диверсифікований) позичковий портфель і т.п.
Щоб переконатися в стійкості або випадковості ситуації необхідно розглянути показники в динаміці (див. додаток № 2).
1.04.01 року. З наведених у додатку № 2 "Виконання економічних нормативів" даних видно, що в порівнянні з 1.04.00 роком, становище банку, з точки зору виконання нормативів, суттєво погіршується.
Так Н6, 8,9, близькі до критичних значень згідно з вимогами Центрального Банку Росії:
норм.% 1.04.00 1.04.01
· Н 6 max 25 23,67 24,89
· М 8 max 25 127,77 127,79
· Н 9 max 20 19,04 19,69
Норматив Н6 на 2000р виконаний, але вже на 2001р близький до критичного значення. Те ж саме ми спостерігаємо з виконанням нормативу Н9: на 2000р він виконаний, а на 2001р також близький до критичної позначки. Тобто якщо темп нарощування власного капіталу буде йти такими ж темпами, то швидше за все до кінця року ці нормативи будуть вже далеко за критичними значеннями. У таблиці № 3 показана динаміка показника власного капіталу "Умовного" банку.
Таблиця № 2
"Динаміка показника власного капіталу" Умовного "банку"
(Тис. грн.)

Дата	Сума капіталу
01.04.00г	106653
01.05.00г	107513
01.06.00г	108428
01.07.00г	109759
01.08.00г	111754
01.09.00г	115742
01.10.00г	112356
01.11.00г	113357
01.12.00г	114566
01.01.01г	119900
01.02.01г	129400
01.03.01г	147274
01.04.01г	156000

Чим це обумовлено?
Як зазначалося вище, всі перераховані нормативи є нормативами, на значення яких впливає розмір капіталу банку, тому, очевидно, що погіршення пов'язано, перш за все, з недостатнім розміром власних коштів. Це твердження підтверджують дані таблиці "Динаміка структури власного капіталу банку" (див. таблицю № 3).
Таблиця № 3
"Динаміка структури власного капіталу" Умовного "банку
(Тис. грн.)

Основні статті капіталу банку	Сума На 01.04.00г	Сума На 01.04.01г
Статутний фонд	12000	12000
Інші фонди	56345	55889
Нерозподілений прибуток банка	2049	15234
Основні кошти банку	35752	81891
Переоцінка основних засобів банку	2440	44630

Розрахунок власних коштів (капіталу) банку (за Інструкцією ЦБ РФ № 1) здійснюється за формулою: 102 +103 +104-105 +106 +107-60319 + (61305 +61306 +61307 +61308- код 8917-61405-61406-61407 -61408) + (701-702) + (703-704-705)-код 8948-код 8949-код 8965-код ​​8967 + (код 8968-код 8969)-код 8970-код 8971-код 8934-50802-50803 -601А-60201 +60105 + код 8915.
Або: дорівнює сумі статутного капіталу (фонду), фондів кредитної організації та нерозподіленого прибутку, зменшена на витрати капітального характеру, допущені збитки, викуплені власні акції та іншу дебіторську заборгованість тривалістю понад 30 днів.
Розглянемо динаміку структури власного капіталу "Умовного" банку.
З таблиці № 3 видно, що за аналізований період розмір власних коштів (капіталу) банку збільшився більш в 1,33 разів. Розглянемо, які зміни відбулися за рік у його структурі:
· Збільшення прибутку минулих років і звітного періоду;
· Трохи зменшилися інші фонди банку на 456 тис. р..;
· Збільшився обсяг коштів,

Цей текст може містити помилки.