Методи розрахунку ставки дисконту та капіталізації

Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти визначення ставки дисконтування та ставки капіталізації в оцінці бізнесу
1.1. Поняття, значення ставки дисконтування в методі дисконтування грошового потоку
1.2 Поняття ставки капіталізації, особливості її застосування в методі капіталізації доходів
2. Практика і особливості застосування ставок дисконтування та капіталізації в оцінці бізнесу
2.1 Визначення, розрахунок і застосування ставки дисконту в рамках дохідного підходу
2.2 Особливості розрахунку ставки капіталізації в оцінці бізнесу, її відмінність від ставки дисконтування
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Прибутковий підхід вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційних мотивів, оскільки будь-який інвестор, що вкладає гроші в діюче підприємство, в кінцевому рахунку купує не набір активів, що складається з будівель, споруд, машин, устаткування, нематеріальних цінностей і т.д., а потік майбутніх доходів, що дозволяє йому окупити вкладені кошти, отримати прибуток і підвищити свій добробут. З цієї точки зору всі підприємства, до яких би галузям економіки вони не належали, виробляють усього один вид товарної продукції-гроші.
Прибутковий підхід - це сукупність методів оцінки вартості об'єкта оцінки, заснованих на визначенні очікуваних доходів від об'єкта оцінки.
Доцільність застосування дохідного підходу визначається тим, що підсумовування ринкових вартостей активів підприємства не дозволяє відобразити реальну вартість підприємства, так як не враховує взаємодію цих активів і економічне оточення бізнесу.
Методи доходного підходу до оцінки бізнесу засновані на визначенні поточної вартості майбутніх доходів. Основні методи - це метод капіталізації доходу; метод дисконтування грошових потоків.
При оцінці методом капіталізації доходу визначається рівень доходу за перший прогнозний рік і передбачається, що прибуток буде таким же і в наступні прогнозні роки (у разі застосування методу дисконтування грошових потоків визначається рівень доходів за кожний рік прогнозного періоду).
Якщо передбачається, що майбутні доходи будуть змінюватися по роках прогнозного періоду, коли підприємства реалізують впливає на грошові потоки інвестиційний проект або є молодими, застосовується метод дисконтування грошових потоків. Визначення вартості бізнесу цим методом грунтується на роздільному дисконтуванні різночасових змінюються грошових потоків.
До основних недоліків дохідного підходу можна віднести складність розрахунку ставок капіталізації та дисконтування. Розрахунок цих ставок залежить від багатьох факторів та умов, що істотно впливає на оцінку в цілому.
Метою нашої курсової роботи є вивчення методів розрахунку ставки дисконту та капіталізації.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- Розглянути поняття ставки дисконту та капіталізації; виявити спільне й відмінне в них;
- Розглянути методи побудови ставки дисконтування в залежності від виду грошового потоку;
- Визначити роль ставки капіталізації в оцінці бізнесу;
- Розглянути методи побудови ставки капіталізації;
- Виявити структуру ставки капіталізації.

1. Теоретичні аспекти визначення ставки дисконтування та ставки капіталізації в оцінці бізнесу
1.1 Поняття, значення ставки дисконтування в методі дисконтування грошового потоку
Ставка дисконту - ставка доходу, використовувана для переказу сум майбутніх доходів в поточну вартість.
Окрім цього теоретичного визначення, на практиці оцінки бізнесу під ставкою дисконту розуміється очікувана ставка доходу за наявними альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику.
Інакше кажучи, ставка дисконту може розглядатися як альтернативна вартість капіталу, або ставка доходу за іншими, порівнянним варіантами інвестицій. Це буде та очікувана ставка доходу, яка і спонукає інвесторів вкласти свої кошти в цей бізнес.
З технічної, тобто математичної, точки зору ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдину величину поточної (сьогоднішньої) вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. В економічному сенсі в ролі ставки дисконту виступає необхідна інвесторами ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти інвестування або це необхідна ставка доходу за наявними альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику на дату оцінки.
Ставка дисконту або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів:
1) наявність у багатьох підприємств різних джерел капіталу, що залучається, які вимагають різних рівнів компенсації;
2) необхідність обліку для інвесторів вартості грошей у часі;
3) чинник ризику або ступінь ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.
У цілому ставка доходу на капітал враховує усі грошові надходження (в тому числі у вигляді процентів, дивідендів), а також зміни курсової вартості оцінюваного об'єкта.
Виходячи з цього, ставка доходу по відкритій компанії може бути визначена за такою формулою [1]:
R _i = (ціна на кінець періоду-ціна на початок + всі виплати) (1)
ціна на початок періоду
Дана формула показує відношення суми приросту ціни активу за відповідний період і будь-яких грошових надходжень від володіння цим активом до первісної ціні активу.
Як правило, в якості ціни на початок періоду виступає ціна покупки, як ціни на кінець періоду - ціна продажу. Наприклад, на початку року ціна акції компанії А склала 10 $. Протягом року були виплачені дивіденди в розмірі $ 0,5, а в кінці року ціна акції досягла 11,5 $. Визначити, якою є загальна ставка доходу на даний вид активу.
R _i = (11,5 - 10 + 0,5) / 10 = 0,2 = 20%.
Ця формула кількісно не враховує ризики і не може бути застосована при дисконтуванні майбутніх доходів.
В оцінці бізнесу ставку доходу на інвестиції часто називають ціною або вартістю капіталу.
У випадку, якщо оцінка проводиться за номінальним грошового потоку, ставка дисконту розраховується за формулою Фішера [2]:
R _N = R _P + I + R _P * i, (2)
де: R _N - Номінальна ставка доходу (з урахуванням інфляції)
R _P - реальна ставка доходу (без урахування інфляції)
i - коефіцієнт інфляції
R _N > R _P, тому що реальна ставка не враховує інфляційних очікувань.
Ставка дисконту повинна відповідати виду обраного грошового потоку.
Для бездолгового грошового потоку використовується ставка дисконту, що визначається як середньозважена вартість капіталу (WACC), при цьому враховується структура капіталу.
У даному випадку застосовується ставка дисконту, що дорівнює необхідної власником ставкою віддачі на вкладений капітал; для грошового потоку для всього інвестованого капіталу застосовується ставка дисконту, що дорівнює сумі зважених ставок віддачі на власний капітал і позикові кошти (ставка віддачі на позикові кошти є процентною ставкою банку по кредитах ), де як ваги виступають частки позикових і власних коштів у структурі капіталу. Така ставка дисконту називається середньозваженою вартістю капіталу і розраховується за формулою [3]:
(3)
Де r _d - вартість залучення позикового капіталу;
t _c - Ставка податку на прибуток;
r _p - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейовані акції);
r _s - вартість залучення акціонерного капіталу (звичайні акції);
w _d - частка позикового капіталу в структурі капіталу підприємства;
w _p - частка привілейованих акцій у структурі капіталу підприємства;
w _s - частка звичайних акцій у структурі капіталу підприємства.
Приклад. Ринкова вартість звичайних акцій підприємства становить $ 450 тис., привілейовані акції - $ 120 тис., а загальний позиковий капітал - $ 200 тис. Вартість власного капіталу дорівнює 14%, привілейованих акцій - 10%, а облігацій підприємства - 9%. Необхідно визначити зважену середню вартість капіталу компанії при ставці податку на прибуток t - 30%.
Обчислимо спочатку частки кожної компоненти капіталу:
w _d - 200 000/770 000 = 25,97%;
w _p - 120 000/770 000 = 15,58%;
w _s - 450 000/770 000 = 58,45%.
Визначаємо зважену середню вартість капіталу.
WACC = 9 * 0,2597 * (1-0,3) +0,1 * 0,1558 +0,14 * 0,5845 = 11,377%
Ставка дисконту, розрахована у вигляді середньозваженої вартості капіталу (WACC), дозволяє врахувати і відповідно відобразити в кінцевій оцінці вартості бізнесу фактичну структуру капіталу

1.2 Поняття ставки капіталізації, особливості її застосування в методі капіталізації доходів
Як ми знаємо, у складі дохідного підходу до оцінки бізнесу велике місце займає метод прямої капіталізації (метод капіталізації доходів).
Капіталізація доходу - процес, що визначає взаємозв'язок майбутнього доходу та поточної вартості оцінюваного об'єкта.
Метод капіталізації доходів доцільно застосовувати в тих випадках, коли є достатньо великий обсяг ретроспективної інформації, яка може дати певне уявлення про її майбутньої діяльності (виходячи з припущення про нормальні темпи росту) Метод дисконтованих грошових потоків, як наголошується, застосуємо, коли очікується істотна зміна майбутніх доходів у порівнянні з доходами від поточних операцій. Істотна зміна означає помітне збільшення або зменшення щодо сформованого темпу зростання компанії.
Концепція методу капіталізації виходить з того, що вартість об'єкта на даний момент часу (V) визначається шляхом ділення доходу за певний період (рік) (I) на норму прибутку (коефіцієнт капіталізації) (R):
V = I / R (4)
Основна перевага цього методу - простота розрахунків. Інша перевага полягає в тому, що метод прямої капіталізації в кінцевому рахунку безпосередньо відображає ринкову кон'юнктуру. Це пов'язано з тим, що при його застосуванні, як правило, береться досить велика кількість угод з нерухомістю і проводиться їх аналіз з точки зору доходу та вартості.
Однак метод не слід застосовувати, коли відсутня інформація про ринкові угоди; якщо об'єкт ще не побудований, а значить, не вийшов на режим стабільних доходів; коли об'єкт зазнав серйозних руйнувань в результаті стихійного лиха, тобто вимагає серйозної реконструкції.
Метод має ще один серйозний недолік. Справа в тому, що у формулі розрахунку поточної вартості присутній щорічний дохід. В якості доходу в оцінці береться так званий чистий операційний дохід. Це такий дохід, який виходить з потенційного валового доходу після вирахування з нього всіх можливих втрат і операційних витрат, включаючи резерв на заміщення. Ця інформація дуже часто відноситься до розряду комерційних таємниць, і доступ до неї вкрай обмежений. У силу цього завдання збору інформації про ринкові угоди і, отже, розрахунок коефіцієнта капіталізації є досить складною проблемою.
Практичне застосування методу капіталізації передбачає наступні основні етапи [4]:
1. Аналіз фінансової звітності, її нормалізація і трансформація (при необхідності).
2. Вибір величини прибутку, яка буде капіталізована.
3. Розрахунок адекватної ставки капіталізації.
4. Визначення попередньої величини вартості.
5. Проведення поправок на наявність нефункціонуючих активів (якщо такі є).
6. Проведення поправок на контрольний або неконтрольний характер оцінюваної частки, а також на брак ліквідності (якщо вони необхідні).
При застосуванні цього методу виникає цілий ряд проблем. По-перше, як вибрати ставку капіталізації, по-друге, як визначити чистий дохід підприємства.
З математичної точки зору ставка капіталізації - це дільник, який застосовується для перетворення величини прибутку або грошового потоку за один період часу в показник вартості.
Ставка капіталізації може встановлюватися оцінювачем на основі вивчення галузі. Приклад розрахунку ставки капіталізації на основі вивчення галузі представлений в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунок ставки капіталізації

Показник	Відомості про продаж аналогічних підприємств
	підприємство 1	підприємство 2	підприємство 3
Ціна продажу, тис. руб.	1 000	800	1 200
Усереднений нормалізоване грошовий потік за один рік, тис. руб.	240	200	360
Рішення
Ставка капіталізації для аналізованих продажів,%	24	25	30
Ваговий коефіцієнт (враховує ступінь схожості аналога на об'єкт оцінки і якість інформації)	0,4	0,5	0,1
Виважена значення ставки капіталізації,%	9,6	12,5	3
Загальна ставка капіталізації,%	25,1

Часто ставка капіталізації вибирається на основі ставки дисконтування. Для цього зі ставки дисконтування віднімається темп зростання капіталізується доходу (грошового потоку або прибуток). Якщо темп зростання доходу передбачається рівним нулю, ставка капіталізації буде дорівнює ставці дисконтування.
В оцінці бізнесу метод капіталізації доходу застосовується досить рідко із-за значних коливань величин прибутків або грошових потоків по роках, характерних для більшості оцінюваних підприємств.
Таким чином, на підставі першого розділу можна зробити наступні висновки.
Ставка дисконту - ставка доходу, використовувана для переказу сум майбутніх доходів в поточну вартість.
Під ставкою дисконту розуміється очікувана ставка доходу за наявними альтернативним варіантам інвестицій з порівнянним рівнем ризику.
Інакше кажучи, ставка дисконту може розглядатися як альтернативна вартість капіталу, або ставка доходу за іншими, порівнянним варіантами інвестицій. Це буде та очікувана ставка доходу, яка і спонукає інвесторів вкласти свої кошти в цей бізнес.
Дещо по-іншому визначається коефіцієнт капіталізації. З математичної точки зору коефіцієнт капіталізації - це дільник, який застосовується для перетворення величини прибутку або грошового потоку за один період часу в показник вартості.
Під коефіцієнтом капіталізації також розуміють їм норму доходу.
Відмінність ставки дисконтування від ставки капіталізації полягає в тому, що ставка дисконтування включає в себе темпи зростання капіталізується доходу.

2. Практика і особливості застосування ставок дисконтування та капіталізації в оцінці бізнесу
2.1 Визначення, розрахунок і застосування ставки дисконту в рамках дохідного підходу
При розрахунку ставки дисконту для власного капіталу використовуються два основні методи:
- Модель оцінки капітальних активів (CAPM);
- Метод кумулятивного побудови.
Перед тим, як перейти до розгляду методів розрахунку ставки дисконту для власного капіталу, відзначимо важливість врахування фактора ризику в оцінці бізнесу.
При визначенні прибутковості майбутніх інвестицій необхідно не тільки розрахувати величину доходів, а й визначити той потенційний ризик, який пов'язаний з володінням тим або іншим активом.
В оцінці бізнесу ризик означає оцінену ступінь невизначеності (визначеності) отримання очікуваних у майбутньому доходів.
При заданому рівні очікуваних у майбутньому доходів ринок заплатить більше в тому випадку, якщо ймовірність отримання цих доходів буде вище, і навпаки.
В оцінці бізнесу виділяють два типи ризику [5]:
- Систематичний ризик
- Несистематичний ризик
Систематичний ризик характеризує зовнішні по відношенню до підприємства ризики, на які воно не в змозі впливати або запобігати. Систематичні ризики з'являються під впливом подій загального характеру - таких, як інфляція, економічний спад або підйом, збільшення процентних ставок. Ці події впливають на стан справ будь-якої фірми і, отже, не можуть бути усунені через диверсифікацію портфеля інвестицій (набору фінансових активів різних емітентів). У зв'язку з цим систематичний ризик також називається «ринковий» або «недіверсіфіціруемий» ризик.
Несистематичний ризик пов'язаний з фінансовим становищем, діяльністю конкретної фірми, з притаманними саме їй комерційними та фінансовими ризиками.

На основі представленої короткої характеристики типів ризиків почнемо розгляд методів визначення ставки дисконту для власного капіталу.
Модель оцінки капітальних активів (С APM)
Ця модель дозволяє досить задовільно описати взаємозв'язок між ризиком і очікуваною прибутковістю активів (або вартістю капіталу).
Існують деякі припущення, які мають місце в процесі застосування моделі САРМ [6]:
- Модель виходить з положення про те, що інвестори уникають ризику, а якщо вони його приймають, то вимагають компенсації; «неприйняття ризику» як правило трактується як вимога компенсації за ризик;
- Мова йде про раціональні інвесторів, що діють на підставі принципу розумності. Раціональні інвестори прагнуть до диверсифікованості своїх інвестиційних портфелів, тобто раціональний інвестор ніколи не вкладе свої кошти в одне підприємство
- Всі інвестори мають у своєму розпорядженні однаковою інформацією про те чи іншому бізнесі і, відповідно, про притаманні йому ризики, і, відповідно, однаково оцінюють очікувані ставки доходу
- Ця модель не враховує витрат по здійсненню операцій купівлі-продажу активів, а також не враховує фактору оподаткування - тобто ставка доходу при наданні позики і вартість залучених позикових коштів однакові.
Модель оценки капитальных активов (САРМ) исходит из принципа о том, что бизнес – это вечная категория, то есть с помощью этой модели определяется ставка дохода на рисковый актив. Этот доход является функцией некоторого безрискового дохода и премии, выплачиваемой за риск владения данным активом.
Премия за риск рассчитывается как функция изменения цены данного актива за определенный период времени в сопоставлении с изменениями рынка в целом за тот же период.
Базовая модель САРМ выглядит следующим образом:
R _е = R _f + b(R _m - R _f ), (7)
Где R _е – требуемая (ожидаемая) ставка дохода на собственный капитал;
R _f – тбезрисковая ставка дохода;
R _m – среднерыночная ставка дохода по какой-либо совокупности ценных бумаг;
b – количественная мера систематического риска, которая оценивает изменения в доходности акций отдельных компаний в сопоставлении с динамикой рыночного дохода;
(R _m - R _f ) – рыночная премия за риск.
По приведенной формуле может быть оценена ожидаемая доходность открытых компаний.
Безрисковая ставка R _f определяется в размере ставки доходности по вложениям, обеспечивающим минимальную доходность с наибольшей степенью вероятности (близкой к 100%).
За рубежом в практике оценки бизнеса в качестве безрисковой ставки обычно используются ставки дохода по государственным ценным бумагам (как правило, на уровне 6 - 8%).
В отечественной практике в настоящее время вопрос о безрисковой ставке рассматривается неоднозначно – в качестве таковой могут приниматься[7]:
- ставки доходности по денежным вкладам банков высшей категории надежности;
- учетная ставка Центробанка РФ (с ноября 2000г. по декабрь 2001г. 25%);
- при оценке в долларовом исчислении – ставка доходности облигационного внутреннего валютного займа (облигации ВЭБ 4 транша).
Среднерыночная ставка дохода R _m определяется исходя из величины доходов на рынке ценных бумаг по отрасли, к которой принадлежит оцениваемая компания, за достаточно долгий период времени в ретроспективе. На отечественном рынке для определения ставки R _m могут быть использованы индикаторы РТС («Российской торговой системы») или информационных агентств – таких, как АК&М, Росбизнесконслатинг и т.д.
Величина b как количественная мера систематического риска, может быть определена исходя из следующего соотношения[8]:
b = Процент изменения доходов на акции оцениваемой компании (8)
Процент изменения среднерыночной котировки акций, обращающихся на данном рынке
Величина b говорит о том, на сколько риск владения конкретными активами больше или меньше риска рыночного портфеля. В случае, если b> 1, то активы считаются более рисковыми и относятся к агрессивным активам. Если же b < 1, то данные активы являются менее рискованными, чем рыночный портфель и являются защищенными.
Таким образом, чем выше коэффициент бета, тем выше и риск. Курс акций компании, для которой коэффициент b равен 1.5, при возрастающей тенденции на рынке будут расти в среднем на 50% быстрее по сравнению со среднерыночным уровнем. И наоборот, при депрессивном состоянии рынка курс акций данной компании будет уменьшаться на 50% быстрее среднерыночного. Поэтому, если курс акций на фондовом рынке снизится на 10%, можно ожидать, что курс акции данной компании упадет на 15%.
В практике оценки бизнеса базовая формула модели оценки капитальных активов дополняется за счет введения поправок, которые позволяют учитывать и несистематические риски. Тогда формула расчета ставки дохода для собственного капитала выглядит следующим образом:
R _е = R _f + b(R _m - R _f ) + С ₁ + С ₂ + С ₃ (9)
где С ₁ – премия за риск, характерный для отдельно взятой компании;
С ₂ – премия за риск инвестирования в малый бизнес;
С ₃ – премия за страновой риск.
Рассмотрим эти поправки:
1. Премия за риск, характерный для отдельно взятой конкретной компании применяется если для оцениваемой компании характерен какой-либо специфический риск. Как правило, этот риск связан с характером деятельности данной компании.
2. Премия за риск инвестирования в малый бизнес применяется в случае, если оцениваемая компания относится к малому бизнесу. Цель введения этой поправки состоит в компенсации дополнительной нестабильности доходов с малого бизнеса. В отношении суммарной величины премии за риск, характерный для отдельно взятой компании, и премии за риск инвестирования в малый бизнес, сложился признанный инвестиционный обычай, согласно которому эта величина определяется экспертным путем в стране инвестирования.
3. Премия за страновой риск вводится только при оценке ставки дисконта применительно к иностранным инвесторам. Для отечественных инвесторов уровень странового риска отражен в повышенном уровне как безрисковой ставки, так и рыночной премии за риск. Премия за страновой риск индивидуальна, поскольку зависит от индивидуальных предпочтений к рискам, информированности и опыта конкретных инвесторов. При этом в качестве ориентира могут быть использованы рейтинги страновых рисков страны инвестирования, которые выставляются ведущими в мире рейтинговыми компаниями.
Метод кумулятивного построения ставки дисконта
Метод кумулятивного построения ставки дисконта для собственного капитала применяется при оценке закрытых компаний, для которых сложно найти сопоставимые открытые компании-аналоги и, соответственно, невозможно использование модели САРМ.
При использовании кумулятивного метода за основу берется безрисковая ставка, к которой прибавляется премия за риск инвестирования в закрытые компании. Эта премия представляет собой доход, который «требует» инвестор в качестве компенсации за несистематические риски – то есть дополнительные риски, связанные с вложениями в данную компанию, по сравнению с безрисковыми инвестициями.
В общем виде модель кумулятивного построения выглядит следующим образом:
R _е = R _f + С ₁ + С ₂ + … + С _i (10)
где Re – требуемая инвестором ставка доходности;
Rf – безрисковая ставка доходности;
Сi – дополнительные премии (надбавки) за конкретные риски
Таким образом, в процессе применения кумулятивного метода расчета ставки дисконта необходимо выявление и количественная оценка максимально большего количества вида рисков, присущих данной компании.
Чаще всего учитываются следующие надбавки за риски:
1. Зависимость компании от ключевой фигуры и наличия управленческого резерва – устанавливаются надбавки от 0% до 5%.
2. Размер компании . (0-5%). Если компания крупная, занимает монопольное положение, то специфический риск будет минимальным (равным нулю).
3. Финансовая структура компании. – структура капитала. (0-5%). Высокий риск характеризуется значительным удельным весом заемных средств.
4. Товарная и территориальная диверсификация (0 - 5 %)
5. Диверсификация покупателей продукции компании и поставщиков продукции и услуг ( 0 - 5%).
6. Наличие данных о финансовом состоянии предприятия в динамике относительно финансового состояния предприятия ( 0 - 5%).
Оценщик решает сам, в какой степени включать вышеперечисленные риски в расчет ставки дохода.
2.2 Особенности расчета ставки капитализации в оценке бизнеса, ее отличие от ставки дисконтирования
В зависимости от конкретных условий оценки коэффициент капитализации может включать два основных элемента[9]:
On – доход на инвестиции (или ставка дохода)
Of – чистая норма возврата вложенных инвестиций (возврат капитала или ставка возмещения).
Таким образом, коэффициент капитализации R должен обеспечить инвестору получение дохода на вложенные средства и возврат их. Можно сказать, что коэффициент капитализации включает в себя ставку дисконтирования и норму возврата капитала.
Для определения ставки дохода на инвестиции On в составе коэффициента капитализации необходимо определить ставку дисконта для собственного капитал путем применения модели оценки капитальных активов (CAPM) или метода кумулятивного построения. Порядок применения указанных методов приведен нами выше.
Следует отметить, что в том случае, если:
- в процессе функционирования стоимость бизнеса не меняется в течение всего прогнозного периода, а возврат первоначальных инвестиций происходит в момент его перепродажи – весь поток доходов может рассматриваться как доход на инвестиции;
- или если бизнес имеет неограниченный срок жизни и соответственно генерирует бесконечный денежный поток, ставка дохода может быть равна ставке капитализации.
Однако в силу того, что данный метод применим при прогнозировании небольших стабильных темпов роста, ставка дохода может быть определена по следующей формуле[10]:
оn = d – q , (11)
где оn – ставка дохода на инвестиции;
d – ставка дисконта;
q – стабильные долгосрочные темпы роста.
Если же капитализируемая база определена на основе ретроспективных данных развития компании, то для расчета ставки дохода применяется другая формула[11]:
оn = d – q , (12)
1+q
Где оn – ставка дохода на инвестиции;
d – ставка дисконта;
q – стабильные долгосрочные темпы роста.
Перейдем к рассмотрению порядка расчета ставка возмещения вложенных инвестиций Of. Для этого рассмотрим следующие возможные соотношения между коэффициентом капитализации R и ставкой дохода на инвестиции on:
1) R = on
2) R > on
3) R < on
R = on, то есть капитализация доходов осуществляется только по ставке дохода на инвестиции (on), при этом of=0.
Это соотношение, как отмечалось выше, может иметь место в следующих случаях.
Во-первых, если не прогнозируется изменение в процессе эксплуатации стоимости бизнеса, возврат этой стоимости происходит в момент перепродажи бизнеса. Тогда весь поток доходов является доходом на инвестиции.
Во-вторых, если бизнес имеет неограниченный срок действия, вследствие чего имеется равномерный бесконечный денежный поток.
R > on, такое соотношение появляется тогда, когда прогнозируется полная либо частичная потеря стоимости бизнеса в процессе эксплуатации. Тогда коэффициент капитализации должен обеспечить не только получение дохода на инвестиции, но и возврат (рекапитализацию) вложенных средств.
R < on, когда в процессе эксплуатации прогнозируется увеличение стоимости бизнеса, то есть цена покупки будет меньше цены перепродажи.
При этом, как и в первом случае, возврат инвестиций будет обеспечен за счет выручки от перепродажи.
Существует 3 способа определения чистой нормы возврата of[12]:
1. метод Ринга (прямолинейный).
2. метод Хоскольда (рекапитализация по безрисковой ставке процента).
3. метод Инвуда (рекапитализация по коэффициенту доходности).
Метод Ринга предполагает, что возмещение инвестированной в бизнес суммы происходит ежегодно равными частями.
Речь идет об убывающем потоке доходов, т.к. начисление on идет на оставшуюся невыплаченную базу. Суммарные поступления уменьшаются, то есть данный метод применим для убывающих потоков с прямолинейным возвратом капитала. Метод используется для высоко рисковых инвестиций, когда нет полной гарантии дальнейшего развития бизнеса.
В этом случае of определяется следующим образом:
Of = 1 / n , (13)
где n – число периодов.
Метод Хоскольда применяется в тех случаях, когда речь идет о высоко прибыльном бизнесе и соответственно о высокоприбыльных инвестициях. Эти инвестиции привлекают других инвесторов и, следовательно, реинвестиции по той же ставке дохода, что и первоначальные инвестиции маловероятны. Поэтому в расчетах должна применяться ставка пониженной доходности. В этом случае расчет нормы возврата капитала производится по фактору фонда возмещения по безрисковой ставке.
Например: приобретается объект, который сегодня дает дохода 40 %. Рассматриваемый период функционирования – 5 лет. Среднерыночный доход по аналогичным инвестициям составляет 15 %. Определить: а) коэффициент капитализации.
R = on + of, n = 5, on=40, of = 6-я функция, 15i, 5n = 0,1483156
R = 0,4 + 0,1483156 = 0,5483156
Метод Инвуда применяется в том случае, когда возврат капитала производится по фонду возмещения при той же ставке дохода, что и доходы по инвестициям. При этом доход на инвестиции равен среднерыночному доходу. В данном случае речь идет об аннуитетном возврате капитала, когда доходность оцениваемого бизнеса соответствует среднерыночной доходности капитала.
Пример: объект инвестиций дает в год 12 %. Среднерыночная ставка дохода также дает 12 % (инвестиции относятся к безрисковым). В данном случае нет риска недополучения доходов. Период владения – 5 лет. Определить какова может быть стоимость данного бизнеса, если его ежегодный доход составляет 100 000.
V = I/R, R = on + of, on= 0,12, of = 6-я функция, 12i, 5n = 0,1574097
R = 0,12 + 0,1574 = 0,2774
V = 100 000 / 0,2774 = 360490
Соотношение R < on возможно в случае прогнозирования увеличения стоимости бизнеса в процессе его эксплуатации, то есть когда цена покупки будет меньше цены перепродажи. Тогда возврат инвестиций обеспечивается за счет выручки от перепродажи бизнеса.
В этом случае доход на инвестиции, определяемый исходя из ставки дохода на инвестиции on, будет состоять из текущего дохода и отложенного дохода в составе выручки от перепродажи бизнеса.
Чтобы учесть это, необходимо из ставки дохода на инвестиции on вычесть произведение коэффициента роста стоимости актива на фактор фонда возмещения по безрисковой ставке.
Например: Ставка доходности по объекту инвестиций 18 %. Среднерыночная ставка дохода также 18 %.. Прогнозируется увеличение стоимости объекта за 4 года на 10%. Определить, какова может быть стоимость данного бизнеса, если его ежегодный доход составляет 200 000.
V = I/R, R = on – 10% от of
on= 0,18, of = 6-я фукнция, 18i, 4n = 0,1917
R = 0,18 - 0,1 х 0,1917 = 0,161
V = 200 000 / 0,161 = 1242236
Таким образом, для расчета коэффициента капитализации возможно применение следующих формул:
а) в случае, если в будущем прогнозируется некоторое уменьшение стоимости бизнеса R = Оn + К х Оf , где К – коэффициент изменения стоимости бизнеса;
б) в случае, если имеется прогноз о возрастании в будущем стоимости бизнеса R = Оn - К х Оf

Висновок
В доходном подходе оценки бизнеса объект собственности как товар обладает потребительской стоимостью и удовлетворяет потребность в получении доходов. Отсюда стоимость – это денежный эквивалент совокупности будущих доходов, которые получит собственник от владения объектом собственности.
При оценке с позиции доходного подхода, во главу угла ставится доход, как основной фактор, определяющий величину стоимости объекта. Чем больше доход, приносимый объектом оценки, тем больше величина его рыночной стоимости при прочих равных условиях. При этом имеет значение продолжительность периода получения возможного дохода, степень и вид рисков, сопровождающих данный процесс.
Доходный подход – это определение текущей стоимости будущих доходов, которые, как ожидается, принесут использование и возможная дальнейшая продажа собственности. У даному випадку застосовується оцінний принцип очікування.
В рамках доходного подхода выделяют два метода: это метод дисконтирования денежных доходов и метод капитализации. Несмотря на то, что эти два метода применяются в рамках доходного подхода, они имеют много различий между собой. В первую очередь это касается особенностей расчета ставок дисконтирования и капитализации.
В работе мы отметили особенности применения ставки дисконтирования и ставки капитализации.
Ставка дисконтирования в рамках метода дисконтирования денежных является нормой прибыли, которую ожидает получить инвестор. В рамках метода капитализации ставка дисконта является составной частью ставки капитализации. Помимо нее в состав ставки капитализации входит норма возврата инвестированных средств.
Однако каждый метод применяется в различных случаях, и имеет как собственные недостатки, так и положительные стороны.

Список використаної літератури
1. Про оціночної діяльності в Російській федерації: Федер.Закон РФ від 29 липня 1998 р , № 135-ФЗ.
2. Федеральні стандарти оцінки (ФСТ № 1, ФСТ № 2, ФСТ № 3): Наказ № 256, № 255, № 254 Мінекономрозвитку від 27 липня 2007 р .
3. Буличева Г.В. Практичні аспекти застосування дохідного підходу до оцінки російських підприємств: Навч. посібник. - М Інститут професійної оцінки, 1999.
4. Валдайцев С.В. Оцінка бізнесу та управління вартістю підприємства: учеб.пособіе.М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.
5. Грегорі А. Стратегічна оцінка компаній. - М.: Квінто-Консалтинг. - 2003.
6. Григор'єв В.В., Островкін І.М. Оцінка підприємств: дохідний підхід. - М Федеративну видавництво, 2000.
7. Грязнова А.Г., Федотова М.А., Ленська С.А. Оцінка бізнесу: підручник. М.: Фінанси і статистика, 2005.
8. Єсіпов В.Є. Оцінка бізнесу. - Спб.: Пітер. - 2006.
9. Коупленд Т. Стоимость компаний: оценка и управление / Т.Коупленд, Т.Коллер, Дж.Муррин. - 2-вид. / Пер.с англ. М.:Олимп-Бизнес, 2000.
10. Керівництво з оцінки вартості бізнесу / Фішмен Джей, Пратт Шеннон, Гріффіт Кліффорд, Вілсон Кейт; пер. з англ. Л. І. Лопатников. - М.: ЗАТ «Квінт-КОНСАЛТИНГ», 2000.
11. Рутгайзер В.М. Оцінка вартості бізнесу. Навчальний посібник - М.: Маросейка, 2007 р .
12. Федотова М.А., Уткін Е.А. Оцінка нерухомості та бізнесу. Підручник. - М.: Асоціація авторів і видавців «ТАНДЕМ». Видавництво «ЕКМОС», 2000р.
13. Щербаков В.А., Щербакова Н.А. Оцінка вартості підприємства (бізнесу). - 2-е вид., Испр. - Москва: Омега-Л, 2007.
14. Якупова Н.М. Оцінка бізнесу: навч. посібник. Казань, 2003 р .