Металургійний комплекс України
План
Суть і структура виробництва металургійного комплексу.
Сировинна база металургійного комплексу.
Особливості територіальної організації в Донецькому і Придніпровському районах.
Кольорова металургія України.
Основні напрямки реконструкції металургійного комплексу України.
Основні поняття:
Структура металургійного комплексу, металургійна база,
територіальна організація металургії.
Література:
Є.П.Качан “Розміщення продуктивних сил України”. – Київ, 1998 р., стор.85-93.
С.І.Іщук “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р., стор.126-139.
1. Роль і значення металургійного комплексу визначається тим, що він випускає метал для машинобудування і є фундаментом інших галузей.
Основні стадії виробничого процесу:
Видобуток сировини її збагачення виплавка металів і прокатне виробництво.
Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини.
Два способи виплавки металів:
електротермічний (чорна металургія);
електрохімічний (кольорова металургія).
з повним циклом Стадії чорної металургії
видобуток, збагачення агломератів залізних, марганцевих, хромітових руд
виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі і прокату
виробництво електроферослплавів
вторинна переробка металів
коксування вугілля
виробництво вогнетривів
видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту)
Чорна металургія з повним циклом є важливою районоутворюючою галуззю. Вона притягує до себе ряд супутних галузей (які обслуговують галузь або які споживають сировину, утв. підприємства легкої і харчової промисловості).
Комбінування – це поєднання на одному підприємстві – комбінатів кілької взаємозв’язаних за технологічним процесом виробництв, які іноді належать до різних галузей промисловості.
В чорній металургії безпосередньо зростає концентрація виробництва: одна велика домна дає велику кількість металу.
Наприклад: Завод потужністю 6,5 млн. т. (металургійний завод повного циклу)
працює – 20 тис.чол.
майданчик – 800 га.
Витрати сировини, палива, енергії водни на одницю продукції:
1 т прокату: - 5 тонн руди, металу, брухту, ваняку;
- 300 кВт · год/год електроенергії;
- 1,4 т палива;
- 200 м3 води.
Скільки вантажів має надходити на цей завод?
Отже, сучасний металургійний комбінат споживає найбільше сировини і палива, тому комбінати створюють поблизу сировини, або палива, або між ними.
Розміщуючи такі заводи, враховують також забезпеченість водою, електроенергією, природним газом.
Задача
Визначте потребу в залізній руді заводу потужністю 6 млн. т. за умови, що він будується 40 років безперервної роботи, а вмість заліза в руді 40%.
Де доцільно будувати такі підприємства?
2. - Чорна металургія сформувалась в районах залягання палива і сировини.
- За рівнем концентрації виробництва чорних метлів Україна випереджує розвинені кап.країни.
Майже 98% чавуну і сталі виплавляється на підприємства з річною потужністю 1 млн. т.
- Основою розвитку чорної металургії є потужна залізорудна промисловість.
1) Криворізький – 78% усіх запасів залізних руд (вміст заліза – 50-67% і залізних кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Такі руди потребують збагачення (комбінати – Південний, Північний, Центральний).
Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат з вмістом заліза до 62 ?
Концентрат надходить на агломераційні фабрики, а звідти у вигляді агломерату на металургійні комбінати.
2) Марганцеворудною базою чорної металургії є Придніпровський марганцеворудний басейн (Нікопольський р-н).
2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом.
На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60% і відправляють на металургійні заводи.
3) У Донецькому і Придніпровському районах розвинена коксохімічна промисловість, яка забезпечує металургійні заводи бездимним паливом – коксом.
Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас), до центрів металургійного виробництва (Придніпров’я, Приазов’я).
4) Складовою частиною металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин – нерудної сировини.
Залягання високоякісних флюсових вапняків є у Донецькій і Дніпропетровській областях.
Флюси – Крим.
Флюси використовують для виплавлення чавуну і вилучення шкідливих сполук і залізної руди, а вогнетривкі глини і кварцові піски – для виробництва вогнетривів.
Витрати вогнетривких матеріалів в металургійному виробництві складають в середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі.
Групу металургійних заводів, які використовують загальні поклади руди або паливні ресурси і забезпечують основні потреби господарства в металі називають основною металургійною базою.
Три металургійні бази:
Придніпровська;
Донецька;
Приазовська.
Найбільшний завод - у Запоріжжі.
3. 1) Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної і марганцевої руд. Він лежить в межах перетину важливих залізниць, які зв’язують Придніпров’я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення метулргії у цьому районнні – це вода і електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс з великими металургійними і трубними заводами (всього – 14). Центри розміщення підприємств з повним циклом – Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. В районі виділяються три великі промислові вузли з профілюючими галузями металургії: Дніпропетровський, до якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська; Запорізький (заводи “Запоріжсталь”, електроплавильний, “Дніпроспецсталь”, феросплавний завод, “Дніпросталь”); Криворізький (кар’єри, шахти, гірничо-збагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод в Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).
2) Донецький металургійний район сформувався на території Донецької і Луганської областей (13 великих заводів). Поряд з металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом, флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров’я. Лімітуючим фактором розвитку металургійного виробництва є недостатня забезпеченість підприємств водою. В межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводамим є Донецький і Макіївський. Тут працюють установки безперервоного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприємствах Донбасу вперше освоєно технологію виробництва сталі в конверторах, на трубному заводі в Харцизьку працює трубозварювальний цех, який випускає труби для магістральних газопроводів. Гордістю металургії райноу є феросплавний завод у м.Стаханов.
3) Приазовський металургійний район. Цьому району належить особливе місце, до його складу входять два великі комбінати: “Азовсталь” та ім.Ілліча. Ці підприємства використовують переважно збагачені руди Комиш-Бурунського раодовища (Керченський півострів), криворізьку руду, коксівне вугілля шахт Донбасу та флюси, що видобуваються в Донецькій області. Вони мають повний цикл і випускають чавун, конверторну сталь, сталевий лист та інші види продукції. Металургія Приазов’я комплексується з хімією і галузями важкого машинобудування. У Маріупольському промисловому вузлі споруджено агломераційну фабрику для переробки залізних руд.
4. Кольорова металургія об’єднує добування, збагачення і виплавлення кольорових металів і сплавів. Має велике значення в епоху НТР для електрифікації країни, зміцнення її обороноздатності, розвитку атомної техніки, авіації, ракетобудування.
Великого значення мають легкі метали (алюміній, магній, титан). Для їх одержання потрібно багато електроенергії:
1 т Al – потрібно 18 тис. кВт · год електроенергії.
Титан дуже міцний, стійкий проти дії кислот, має високу температуру плавлення, антимагнітні властивості. Через те його застосовують для виготовлення реактивних двигунів, ядерних реакторів, у суднобудуванні.
Це енергомістке виробництво зосереджене біля джерел дешевої електроенергії – найважливіший принцип розміщення.
Руди важких металів відрізняються від легких малим вмістом металу.
Для одержання 1 т міді потрібно близько 100 т руди.
1 т олова – 300 т руди.
Щоб не перевозити велику кількість пустої породи – руду збагачують.
Інша особливість руд важких кольорових металів – їх комплексність (є десятки інших металів, сірки).
Застосування важких металів різноманітне. Мідь широко використовують в електротехніці та машинобудуванні.
Біля 80% нікелю використовує чорна металургія.
Цинк застосовують для оцинковування залізних виробів.
Важливе значення надається дорогоцінним металам.
Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основних чинники – сировинний та енергетичний.
Два райони кольорової металургії:
1. Донецький і Придніпровський.
У Донбасі ще в 1887 році побудований Микитівський ртутний завод, який використовував місцеві поклади кіноварі. Сьогодні це великий комбінат з рудниками та збагачувальною фабрикою. У Костянтинівці працює цинковий завод “Укрцинк”. Сировиною для нього служать довізні цинкові концентрати. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі, - висока енергомісткість виробництва. Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного та мідного прокату) розміщене в Артемівську. Цей завод довозить із-за меж України переважну частину міді і свинцю.
У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив’язані до енергетичного комплексу “Дніпрогес”. Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортованих гвінейських бокситах. У зв’язку з відкриттям Високопільського (Дніпропетровська обл..) і Смілянського (Черкаська обл..) родовищ бокситів, ніфеліно-сієнтів у Придніпров’ї і Побужжі, алунітів у Карпатах, в Україні буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини. У післявоєнні роки Дніпровський магнієвий завод освоїв виробництво титану і його перетворено у титано-магнієвий комбінат. Магнієву сировину для переробки комбінату одержує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Кримська АР); титанову – з Іранського (Житомирська обл..) та Самотканського (Дніпропетровська обл..) родовищ та з Кримського заводу діоксиду титану. На Дніпропетровщині збудовано Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, а на Кіровоградщині – Світловодський завод чистих металів. Ці енергомісткі підприємства використовують енергію Придніпровської теплової та Кременчуцької гідроелектростанцій. В Кіровоградській області споруджено По бузький нікелевий завод, який працює на місцевих нікелевих рудах, донецькому паливі та електроенергії теплових, гідравлічних і атомних станцій.
2. Прикарпаття – новий район розвитку кольорової металургії. Тут працює Калузьке виробниче об’єднання “Хлорвініл”, а також збудовано магнієвий завод у виробничому об’єднанні “Оріана”. Важливого значення набуває дальший розвиток Іранського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро. Комбінат виробляє титановий (ільменітів) концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район.
5. Особливістю теперішнього стану розвитку металургійного комплексу України є недосконалість структури виробництва, внаслідок чого при загальних обсягах випуску металопродукції, які значно перевищують потреби України, поки що відчувається гострий дефіцит тонкого листу, білої жесті, листу і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення та інших видів продукції. З метою забезпечення України металом власного виробництва, необхідно організувати виробництво найбільш дефіцитних видів продукції.
Запитання і завдання
Розкрийте склад і структуру виробництва металургійного комплексу.
Охарактеризуйте сировинну базу металургійного комплексу України.
Розкрийте особливості територіальної організації металургії в Донецькому і Придніпровському районах.
Які галузі кольорової металургії розвинені в Україні і де розміщені головні підприємства?
Сформулюйте основні напрямки реструктуризації металургійного комплексу України.
Лекція № 4
Тема: Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
План
Природно-ресурсний потенціал України.
Комплексне використання природних ресурсів.
Класифікація природних ресурсів.
Класифікація корисних копалин.
Основні поняття:
Природно-ресурсний потенціал, природні умови, природні ресурси,
геологічні запаси, промислові запаси, ресурсозабезпечення.
Література:
В.В.Ковалевський “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1998 р., стор.92-110.
С.І.Іщук “Розміщення продуктивних сил”. – Київ, 1999 р., стор.62-77.
1. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи.
В умовах НТП очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи.
Використання природних багатств повністю залежить від рівня РПС і навпаки.
Природо-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети.
Слід розрізняти два поняття:
1) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.
Природні умови можуть полегшувати або ускладнювати РПС. Дуже позначаються вони на розміщенні с/г, добувній промисловості, окремих видах транспорту.
Отже, природні умови – це тіла і сили природи, які при певному рівні РПС і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.
2) На відміну від природних умов природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.
Природні ресурси – це компоненти природи і використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва або предмети споживання.
Важливим поняттям є ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів і розмірами їх використання.
Її виражають або кількістю років, на які повинно вистачити якогось ресурсу, або його запасами на душу населення.
2. В сучасних умовах важливим поняттям є комплексне використання природних ресурсів.
Наприклад: у кольоровій металургії поряд з міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляють додатково понад 20 видів продукції.
При цьому вартість міді набагато нижча, ніж компонентів, що вилучають при виплавленні її.
Комплексне використання сировини дає можливість у кольоровій металургії одержати майже 40 елементів у вигляді металів високої чистоти, та організувати промислове виробництво багатьох необхідних видів продукції.
Рівень комплексного використання сировини нині характеризує загальний технічний прогрес у промисловості.
Впровадження найдосконаліших технологій дало змогу в алюмінієвій промисловості розгорнути виробництво цементу й содових продуктів.
Дуже актуальним є комплексне використання відходів у електроенергетиці, де використовується низькосортне вугілля, торф. Так, електростанція, потужністю 2-2,5 млн. кВт, яка споживає вугілля зольністю 20%, щороку викидає золи майже 100 млн. м3, для складування якої потрібна площа 150 га.
Економічно доцільним і технічно можливим є додавання золи й шлаків до розчинів при виготовленні асфальтобетону, а також для виробництва цегли, цементу, корисних наповнювачів.
Не менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючої техніки і технологій.
Відомо, що кожна тонна металу виплавлена з лому, обходиться у 20 разків дешевше, ніж із залізної руди.
Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію, рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.
Впровадження нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч га лісу.
Ступінь залежності розміщення галузей н/г та видів виробництва від природних ресурсів.
Вирішальний: с/г, лісове господарство, рибне г-во, гірничо-добувна промисловість, трубопровідний транспорт, суднобудування, рекреаційне господарство.
Значний – чорна металургія, теплоенергетика, синтетичний каучук, сода, лляні тканини, цукрова промисловість, будматеріали.
Незначний – машбуд, текстильна, швейна, взуттєва, АЕС, освіта, наука, культура.
3. Класифікація природних ресурсів.
По призначенню
а) Багатоцільове
б) Промислове
енергетичне
металургійне
хімічне
в) Сільськогосподарське
Види природних ресурсів:
При визначенні запасів корисних копали враховують потужність пластів або рудних тіл, їх протяжність або глибину залягання, вміст корисного компоненту та інші показники.
В геології розрізняють чотири категорії запасів корисних копалин:
А – докладно розвідані та вивчені.
В і С1 – розвідані менш докладно.
С2 – оцінені попередньо і приблизно (прогноз).
Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1 разом з прогнозованими запасами (С2) становлять геологічні запаси.
До промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, готові до експлуатації.
Гірничорудні підприємства будують за умови наявності запасів мінеральних ресурсів категорій А, В, С1.
Використовуючи таблицю 1 (.) назвати геологічні запаси і промислові запаси корисних копалин
- Корисні копалини розрізняють за якістю, глибиною залягання, вмістом корисного компонента у породі.
Наприклад, вугілля буває буре і кам’яне.
Буре має нижчу теплопровідність, ніж кам’яне (при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5-6 тис. ккал тепла; кам’яного вугілля Донецького басейну 7-9 тис. ккал).
Корисні копалини характеризуються глибиною залягання:
у деяких випадках здійснюють відкритий видобуток сировини: Нікопольські марганцеві руди;
шахтним способом – видобуток кам’яного вугілля в Донбасі.
Корисні копалини використовуються як сировина. Вміст корисного компонента в рудах неоднаковий. (Вміст міді у породі не перевищує 5%, Al – 10%).
4. Класифікація корисних копалин
Паливно-енергетичні.
Рудні корисні копалини.
Руди благородних металів.
Гірничо-хімічна сировина.
Коштовне і напівкоштовне каміння.
Сировина для будівельної промисловості.
Водні ресурси.