Маркетинговий аналіз прожиткового мінімуму
План
Розділ 1. Ідентифікація нормативних мінімальних обсягів споживання
Розділ 2. Верифікація нормативних мінімальних обсягів споживання
Розділ 3. Оцінка нормативних обсягів і структури споживання
Розділ 4. Виявлення актуальних трендів культури споживання
Список використаної літератури
Розділ 1. Ідентифікація нормативних мінімальних обсягів споживання
Найважливішим показником, що відображає ефективність соціально-демографічної політики, є рівень життя населення.
Категорія "рівень життя" є однією з найважливіших у соціально-економічній статистиці. Дослідження рівня життя населення починаються з кінця 50-х років ХХ століття, а з 1970-х років вони придбали багатосторонній і постійний характер.
Поняття "рівень життя" досить багатогранний:
1) це і рівень добробуту населення, споживання благ і послуг, а також сукупність тих умов, які характеризують міру задоволення основних потреб людей;
2) у вузькому сенсі - це забезпеченість населення необхідними і найбільш значимими матеріальними благами і послугами, а також рівень їх споживання і ступінь задоволення розумних потреб;
3) у широкому сенсі - це весь комплекс соціально-економічних умов життя суспільства (тобто рівень життя включає в себе і самі умови життя, розвиток побуту, дозвілля, праці, зайнятості населення, стану здоров'я громадян, рівень освіти і в цілому середу , яка оточує людину).
Таким чином, рівень життя населення характеризує в цілому, сама якість життя громадян. При цьому рівень життя поділяється на такі категорії:
достаток, який забезпечує всебічний розвиток людини, - нормальний рівень - це раціональне споживання, яке забезпечує людині нормальне відновлення фізичних та інтелектуальних можливостей,
бідність характеризує ту кількість споживаних благ, яке зберігає працездатність людини як нижчої межі його робочої сили,
злидні - це той мінімальний набір благ і послуг, який дозволяє підтримати лише біологічні здібності людини.
Рівень життя характеризується системою кількісних і якісних показників. Одним з найважливіших показників є прожитковий мінімум. Проблеми, пов'язані з цим показником, довгий час залишаються актуальними, і до цих пір багато питань залишаються невирішеними і вимагають ретельного аналізу.
Прожитковий мінімум - соціально-економічна категорія, яка характеризує мінімум життєвих засобів, фізично необхідний для підтримки життєдіяльності трудящого і відновлення його робочої сили.
В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної і демографічної групи особи: для дітей віком до 6 років, для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.
Це обумовлено особливостями людського організму, в його потребах в залежності від віку і фізичних можливостей.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України і публікується в офіційних виданнях.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами устрою побуту.
Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
встановлення величини неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян;
формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Світова практика розробила декілька варіантів визначення прожиткового мінімуму в державі.
Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів, які мають 10-20% найменш заможних громадян певної держави. Цей метод можна застосовувати у державах з досить високим рівнем доходів громадян.
Суб'єктивний або соціологічний підхід базується на проведені соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод є більш консультативним, оскільки його результати не можуть бути підкріплені реальними економічними можливостями держави, тим не менш він висловлює справжні потреби людей.
Ресурсний метод виходить з можливості економіки забезпечувати прожитковий мінімум, він застосовується у високорозвинених країнах.
Комбінований метод поєднує в собі кілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги - за фактом, а непродовольчі товари за їх процентної частки в загальних витратах.
На практиці застосовується нормативний метод, який полягає у встановленні вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик. Кожна держава має свої особливості формування мінімального споживчого кошика.
Наприклад, у Болгарії було запропоновано шість таких кошиків, які давали ряд комбінацій щодо складу сімей за їх ознаками. Харчова частина кошика містила градації для працюючих, пенсіонерів та дітей, включаючи 149 позицій продовольчих товарів.
У різних країнах використовується або ж соціальний, як у Литві, Білорусі та Естонії, або фізіологічний прожитковий мінімум, як наприклад, в Росії чи Казахстані.
У Литві прожитковий мінімум визначається на основі потреб сім'ї з чотирьох осіб: хлопчик 14 років, дівчинка 6-8 років і двоє дорослих. Для інших сімей використовуються спеціальні коефіцієнти. Продовольча частина товарів включає понад 50 видів товарів і становить 45-50% мінімального споживчого бюджету.
Існує, ще один метод формування рівня прожиткового мінімуму, так званий відносний метод. Відносний метод або метод обчислення медіанного доходу здебільшого застосовується у державах з розвиненою ринковою економікою. Під медіанним доходом слід розуміти такий дохід, щодо якого половина населення має більший дохід, а половина менший, або це рівень добробуту, яке найчастіше зустрічається в певній країні (практично він відповідає середньодушового доходу населення). Так у США, Великобританії, Німеччини прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40% від медіанного доходу, у Фінляндії, Італії, Греції, Іспанії - 50%, в Португалії та Ірландії - 60% відповідно.
На думку вчених-економістів під час підрахунку розміру прожиткового мінімуму враховуються наступні чинники:
1. Економічні, які включають вимоги економічного розвитку, формування організаційних та правових засад ринкової економіки, зовнішньоекономічної діяльності, демократизацію трудових відносин, заходи щодо наповнення доходної частини бюджету;
2. Правові: дотримання загальновизнаних прав людини відповідно до Міжнародного Пакту "Про економічні, соціальні та культурні права", в якому під правом на роботу розуміють здатність людини самостійно заробляти собі на життя;
3. Соціальні: загальний рівень заробітної плати, встановлення взаємозалежності між оплатою праці та її продуктивністю, підвищення мінімальних державних гарантій заробітної плати і трудових пенсій з поступовим наближенням їх до рівня прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 03.10.2009 № 4762 в України встановлюється прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 листопада 2009 року - 701 гривня, з 1 січня 2010 року - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривня, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 листопада 2009 року - 632 гривень, з 1 січня 2010 року - 755 гривень, з 1 квітня - 767 гривень, з 1 липня - 771 гривня, з 1 жовтня - 787 гривень, з 1 грудня - 799 гривень [24];
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 листопада 2009 року - 776 гривень, з 1 січня 2010 року - 901 гривня, з 1 квітня - 917 гривень, з 1 липня - 921 гривня, з 1 жовтня - 941 гривня, з 1 грудня - 957 гривень;
працездатних осіб: з 1 листопада 2009 року - 744 гривень, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривень;
особи, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень [24]
Розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
У рамках дослідження були взяті для порівняння величина прожиткового мінімуму за різними категоріями населення за офіційними даними в Україні, і зокрема в м. Харків, і Франції і зокрема в комуні Лілль.
Таблиця 2.1. Офіційний розмір прожиткового мінімум в Україні та Франції в 2009 році
Групи населення за якими розраховується прожитковий мінімум | Величина прожиткового мінімуму за даними офіційно статистики за регіонами у місяць на одну людину | |||
Україна, грн. | Франція, євро | |||
країна | Харків | країна | Лілль | |
Діти у віці до 6 років | 632 | 632 | 3750 | 3750 |
Діти у віці від 6 до 18 років | 776 | 776 | 3450 | 3450 |
Працездатні особи | 744 | |||