Маркетинг та його вплив на фінансовий результат

Зміст

Введення

1. Організація маркетингової діяльності на підприємстві

1.1 Основні організаційні структури маркетингу

1.2 Принципи маркетингової структури підприємства

1.3 Вплив маркетингу на організаційну структуру підприємства

2. Організаційно-економічна характеристика СПК "Пріманичскій"

3. Організація маркетингової діяльності в СВК "Пріманичскій"

3.1 Конкурентне прогнозування. Стратегія розвитку конкурентних переваг

3.2 Основні напрями маркетингової діяльності СПК "Пріманичскій"

3.3 Виявлення проблем вдосконалення маркетингової діяльності та ефективність передбачуваних заходів СПК "Пріманичскій"

4. Вплив маркетингу на фінансовий результат

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Введення

Тема значущості маркетингу для успішної діяльності підприємства на ринку вже досить довгий час обговорюється в науковій літературі. Міркування про те, що люди живуть у світі торгових марок, які є для них вираженням статусу, стилю життя, фантазій, показником рівня доходів і своєрідним мовою спілкування, чутні повсюдно. Дійсно, закордонні виробники неодноразово демонстрували підтвердження необхідності продуманої маркетингової стратегії для створення додаткових конкурентних переваг своїх товарів і послуг, що, у свою чергу, змушує вітчизняних виробників аналізувати зарубіжний досвід, адаптувати його до російських умов і приділяти набагато більше уваги маркетингу на підприємствах.

Однак багато керівників у Росії розглядають маркетинг виключно як модне захоплення, що вимагає значних і деколи необгрунтовано високих витрат на брендинг і рекламу.

Оцінка ефективності проведення даних заходів є вже набагато більш складний процес, який не може обмежуватися лише моніторингом прибутку компанії і вимагає врахування багатьох взаємопов'язаних чинників. Тим не менш, єдина методологія оцінки ефективності проведення маркетингової стратегії компанією до цих пір не розроблена. Це призводить до того, що вкрай актуальним для наукового дослідження стає аналіз впливу маркетингової стратегії на фінансове становище компанії.

Питання про те, чи впливає маркетинг на фінансовий стан фірми і вартість її акціонерного капіталу, почав розглядатися відносно недавно.

Маркетинг - це процес створення і відтворення попиту кінцевих споживачів на конкретні товари і послуги з метою отримання прибутку; дії по задоволенню потреб клієнтів за допомогою товару (послуги) і цілого ряду чинників, пов'язаних зі створенням, постачанням і, нарешті, споживанням цього товару.

Будучи дієвим інструментом вирішення ринкових проблем, що доведено світовою практикою, маркетинг в АПК використовується недостатньо. Метою даного дослідження є виявлення вплив маркетингу на фінансовий результат. Необхідно чітко зрозуміти сутність маркетингу, його принципи, методи і форми організації. Сформульована мета передбачає підготовку і рішення наступного ряду логічно взаємопов'язаних завдань:

Організація маркетингової діяльності на підприємстві

Аналіз маркетингової діяльності підприємства

Методи вдосконалення маркетингової діяльності та ефективність передбачуваних заходів

Виявлення взаємозв'язків маркетингу і фінансовий результат на перспективу

Організація маркетингової діяльності на підприємстві

Об'єктом дослідження курсового проекту є діяльність сільськогосподарського кооперативу "Пріманичскій" в умовах розвитку підприємництва. Предметом дослідження є сукупність організаційно-економічних відносин і механізмів у побудові маркетингової стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств.

1. Організація маркетингової діяльності на підприємстві

1.1 Основні організаційні структури маркетингу

Досягнення цілей будь-якого підприємства залежить в основному від трьох чинників: обраної стратегії, організаційної структури та від того, яким чином ця структура функціонує.

Організаційна структура маркетингової діяльності на підприємстві може бути визначена як конструкція організації, на основі якої здійснюється управління маркетингом, іншими словами - це сукупність служб, відділів, підрозділів, до складу яких входять працівники, які займаються тією чи іншою маркетинговою діяльністю.

Маркетингова структура має вирішальне значення для успішної реалізації концепції маркетингу. Для організації маркетингу не існує універсальної схеми, тому що вона охоплює широкий спектр робіт і функцій, що мають місце при впровадженні та використанні ринкової філософії організації підприємництва, головним принципом якої є орієнтація на споживача - на вивчення і задоволення його потреб і бажань.

Для здійснення всього комплексу робіт і функцій у сфері маркетингу, для їх організації та координації в підприємницьких структурах створюються в залежності від ступеня інтеграції та охоплення маркетингової концепцією підрозділів підприємства групи, відділи, служби та управління маркетингом. Такі утворення служать сполучною ланкою між роботами (видами діяльності) та працівниками, встановлюючи відповідний спосіб взаємодії працівників як усередині свого підрозділу, так і форми відносин із суміжними підрозділами підприємства та суб'єктами визначальною середовища. У цьому контексті організаційне утворення виступає як система певної організаційної структури.

Організаційна структура визначає склався (або проектований) в організації (службі) чисельний склад підрозділів, зв'язки і відносини між ними, а також рівень їх інтеграції в єдине ціле. Вона встановлює ступінь відособленості, департаментізаціі (організаційного відокремлення) входять до неї підрозділів (груп, відділів), рівень їх правової самостійності в отриманні необхідної інформації та прийняття рішень. Структура ніби закріплює внутрішню композицію організації (служби), фіксує кількісний і якісний склад входять до неї утворень, їх ієрархічну субординацію, розподіл влади і самостійності між ними.

Вибір організаційної структури підрозділу підприємства залежить від багатьох факторів. Найбільш важливі такі фактори: тип організації (підприємства), в якому створюється підрозділ; вид стратегії, якої дотримується підприємство; рівень існуючого проектованого поділу праці в підрозділі (службі); тип департаментізаціі основних функцій і робіт, наявність і розвиненість технологічних і функціональних зв'язків із суміжними підрозділами підприємства, наявність зв'язків із зовнішнім середовищем; існуючі норми керованості та контрольованості; рівень, яку він обіймав в ієрархії управління; ступінь централізації і децентралізації у прийнятті рішень; необхідний рівень диференціації та інтеграції даного підрозділу в процесі взаємодії його із суміжними відділами (групами) підприємства. ¹

Залежно від характеру та рівня взаємодії розрізняють кілька типів організаційних структур підприємств (табл.1).

Таблиця 1

Основні типи організаційних структур

Імовірність зміни стратегії повинна враховуватися як при формуванні структури проектованої організації, так і діяльності існуючих підприємств і підрозділів. Оскільки структура не може бути стійка при введенні нової стратегії, зміни її має передувати ретельне обгрунтування необхідності такого кроку.

При розробці організаційної структури необхідно враховувати рівень поділу праці на підприємстві і в його підрозділах. Це пов'язано з тим, що можлива зміна спеціалізації робіт як за функціями, так і по конкретному застосуванню їх і вирішення окремих завдань. Можливості застосування технологічної (горизонтальної) і управлінської (вертикальної) спеціалізацій повинні бути враховані при вдосконаленні організаційної структури.

Особливу увагу при розробці структури підприємства повинна бути звернена на зростання спеціалізації окремих робіт і можливість (необхідність) їх департаментізаціі. У залежності від її напрямки - орієнтації або на ресурси, або на результати - здійснюється департаментізація того чи іншого типу, наприклад, по функціях, продукту, технологій, чисельності, часу, території, споживачеві, ринку і т.д.

Можливість координації зумовлюється як самою структурою підприємства, так і сукупністю окремих частин її та існуючих стійких зв'язків, відносин. Порушення відносин може призводити до перерв або повного припинення взаємодії, що знижує ефективність і стійкість організаційної структури. Тому розробка структури повинна супроводжуватися аналізом вертикальних і горизонтальних, лінійних і функціональних зв'язків підприємства.

Організаційна структура охоплює певну кількість підрозділів, робіт і персоналу. При зростанні чисельності підлеглих збільшується число міжособистісних комунікацій, наприклад, між керівником і підлеглим. Надмірне збільшення кількості підлеглих і числа підрозділів створює несприятливі умови для керованості організаційною структурою. Щоб уникнути некерованості організаційної структури проводять оптимізацію масштабу керованості і контролю організації. Шляхом досягнення оптимального поєднання кількості підлеглих і рівнів ієрархії формують найбільш раціональну організаційну структуру.

Розглянуті вище методичні положення щодо формування організаційних структур підприємства є основою розробки та обгрунтування організаційних структур маркетингу, тобто підрозділів, які відповідають за організацію, планування, координацію і проведення маркетингової політики на підприємстві. Істотними факторами, що впливають на вибір організаційної структури маркетингу і на прийняття рішення про доцільність її застосування, є усвідомлення ролі та значення філософії маркетингу для підприємства, ставлення до маркетингу як сучасної концепції управління з боку керівництва і всіх працівників підприємства. При цьому слід враховувати, що маркетинг - це функція і філософія підприємництва, організації всієї діяльності підприємства в умовах ринку. В якості філософії підприємництва маркетинг вимагає орієнтації стратегії і тактики бізнесу на споживача. Він зобов'язує брати участь у процесі задоволення цих потреб всі підрозділи, всіх працівників підприємства, так як в умовах ринку і демократії відносин між суб'єктами маркетингової системи успіх приходить до підприємства, коли воно ставить перед собою мету вивчити потреби покупців і виробляє продукцію, найбільш повно задовольняє запити споживачів. Тому всі працівники підприємства мають розуміти філософію маркетингу і прагнути до досягнення обумовленої цією філософією спільної мети.

Маркетинг виступає як провідна функція підприємства, яка пов'язує вирішення фінансових, кадрових та інших виробничих завдань. Значення функції маркетингу може змінюватися в залежності від умов зовнішнього і внутрішнього середовища, проте це не означає, що він прагне підпорядкувати собі всі інші функціональні області (див. табл.2). Маркетинг є рушійною силою, індукує в кожному функціональному підрозділі підприємства необхідність його участі у формуванні та проведенні політики підприємства, схваленої споживачами. Виступаючи провідною функцією, маркетинг визначає технічну, виробничу політику підприємства, стиль і характер управління всією підприємницькою діяльністю.

Однак прийняття філософії та концепції маркетингу усіма співробітниками підприємства не може гарантувати виконання виробничих завдань - необхідне створення організаційної структури, яка втілювала б концепцію маркетингу в життя.

Таблиця 2

Еволюція функції маркетингу в діяльності підприємства

Впровадження маркетингу та його організаційних структур в організаційні структури підприємств відбувалося еволюційно. В умовах, коли існував ринок продавця і пропозиція була менше попиту, використовувалася організаційна структура підприємства, орієнтована на виробництво. Збутова політика обмежувалася системою розподілу, були відсутні дослідження ринку і планування збуту.

Становлення ринку покупця призвело до концентрації всієї діяльності по збуту продуктів в організаційній структурі підприємства в одному підрозділі - відділі продажів (збуту), який став відповідальним за реалізацію товару. На нього також покладалися функції рекламування, дослідження ринку, роботи з покупцями, планування і контролю збуту і т.д. Така організаційна структура підприємства була орієнтована на продаж товару з використанням інструментарію збуту. Закріплення ринку продавця, стабілізація принципу ринкової економіки - перевищення пропозиції над попитом - послужили причиною створення відділів маркетингу в організаційній структурі підприємств. Маркетинг став розглядатися як одна з функцій управління діяльністю підприємства. Товарна політика стала входити в сферу діяльності маркетингу, значно скоротилися функції відділу збуту у зв'язку з передачею більшої частини їх у відділ маркетингу, почався процес координації маркетингу з іншими сферами виробничої діяльності. Подальша інтеграція маркетингу в організаційну структуру підприємства призвела до формування (в першу чергу на великих монопольних підприємствах) організаційної структури підприємства, повністю орієнтованої на маркетинг. Всі сфери діяльності підприємства стали підкорятися вимогам маркетингу, який перетворився в провідну функцію підприємства.

Проектування організаційних структур маркетингу (служби маркетингу) являє собою діяльність по розробці та вбудовуванню таких структур у систему управління діяльністю підприємства. Організаційні структури служб маркетингу повинні відповідати певним вимогам, головними з яких є: мала кількість ланок, створення умов для розвитку інтегрованого маркетингу на підприємстві; сприяння підприємству у постійному задоволенні потреб існуючих і потенційних покупців; забезпечення розвитку творчості та інноваційної діяльності співробітників; гарантія швидкої адаптації вироблених продуктів до вимог ринку; сприяння зростанню обсягів продажу та зниження собівартості.

Особливості виробничої діяльності, відміну виробничих потенціалів, розходження в розмірах і структурі споживаних ресурсів, обсяги виробництва та збуту продукції зумовлюють індивідуальний підхід до розробки організаційних структур маркетингу. Проте пошук якоїсь універсальної, стандартизованої організаційної структури маркетингу представляється недоцільним. Як відзначає Ф. Котлер, "ідеальна організаційна структура для відділу маркетингу ще не знайдено". ¹

Основними факторами, які відображають зміст організаційної структури маркетингу, є:

функції, які виконує маркетинг;

продукти (товари), які виводяться на ринок;

ринки, на які з допомогою маркетингу просуваються товари;

покупці, які купують товари, які надійшли на ринок;

регіони, в яких розміщені ринки або покупці.

Незважаючи на безліч варіантів організаційних структур маркетингу, вибір здійснюється в основному між організаційними структурами, орієнтованими на функції, на продукт (товар), на ринок, на споживачів (покупців) і на регіони.

Функціональна організаційна структура формується виходячи з тих функцій маркетингу, які він виконує (збут і розподіл продукту відносяться до маркетингової діяльності). З метою технологічного розмежування функцій маркетингу в даній структурі можуть бути виділені підрозділи маркетингу і збуту. Функціональна організація служби маркетингу відрізняється простотою, її завданнями є забезпечення відповідності всієї діяльності підприємства філософії маркетингу, координація діяльності всіх підрозділів і служб підприємства в рамках його маркетингової політики. Недоліки функціональної структури: ускладнення процесу управління, зростання витрат на координацію з-за високого ступеня поділу робіт і недостатньої координації питань товарної політики, а також тривала пристосованість до нових ринків. Керівництво такою структурою покладається на одного керівника (відділу маркетингу), т.к відповідальних за інші напрями немає, що ускладнює координацію і знижує ефективність, особливо при збільшенні номенклатури товарів і розширенні ринків.

Продуктова організаційна структура, як правило, підходить підприємству, де широка номенклатура продукції. Відповідальність за розробку і реалізацію стратегій і поточних планів маркетингу покладається на менеджера по продукту. Функції маркетингу виконують співробітники, які перебувають у підпорядкуванні у цього менеджера. Продуктова організаційна структура маркетингу доцільна, коли обсяг продажів кожного виду товару (товарної групи) окупає витрати на маркетинг по цьому товару (групі товарів).

Ринкова організаційна структура маркетингу застосовується для підприємств, які виробляють однорідну продукцію. Відповідальність за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингових заходів на кожному ринку покладається на менеджерів по ринку, які співпрацюють з фахівцями функціональних підрозділів, де виробляється стратегія маркетингу для кожного ринку. Ця структура сприяє поліпшенню координації служб при виведенні товару на ринок, створює можливість комплексної розробки маркетингових заходів, забезпечує більш достовірний прогноз ринку, т.к краще враховує його специфіку. У той же час ринкова структура характеризується дублюванням функцій, низьким ступенем спеціалізації роботи відділів, недостатньою гнучкістю.

Організаційна структура маркетингу з орієнтацією на покупця (групу покупців) грунтується на проведенні маркетингової діяльності і маркетингових заходів, диференційованих за цільовим групам покупців (споживачів). Ця структура орієнтується на розробку стратегії маркетингу для кожної групи покупців, тому для роботи з нею призначають керівника. У центрі уваги цієї структури знаходяться покупці і їх запити, які відрізняються за структурою споживачів та їх звичкам. Завдяки постійному контакту з покупцями, можливості обслуговування цільових груп покупців (кінцевих споживачів, оптових покупців), а також реальним для розвитку і відтворення попиту умов ця структура може застосовуватися у випадку неоднорідного попиту.

Регіональна організаційна структура маркетингу застосовується для підприємств, що мають великий ареал збуту, коли товар розподіляється в регіони з різними вимогами. У рамках цієї структури фахівці з маркетингу групуються по окремих регіонах, які представляють частини загального ринку. Відповідальність за організацію маркетингу покладається на менеджера по конкретному ринку. Він координує всі маркетингові заходи з усіх продуктів та здійснює контроль за усіма покупцями, які знаходяться в його регіоні. Регіональні структури застосовуються перш за все мультинаціональними підприємствами, підприємствами, у яких є проблеми з реалізацією продукту, а також підприємствами з неоднорідною продукцією.

1.2 Принципи маркетингової структури підприємства

При організації маркетингової структури підприємства, слід дотримуватись таких принципів її побудови.

1. Єдність цілей. Базовими цілями є: обсяг продажів, прибуток, відношення прибутку до обсягу продажів, дохід на одну акцію, частка підприємства на ринку, структура капіталу (тобто частка ринку субсидованого капіталу). При цьому цілі не повинні виключати один одного.

2. Простота маркетингової структури. Простота і чіткість побудови організаційної структури сприяють легшому пристосуванню до неї персоналу підприємства і, отже, активної участі в реалізації цілей.

3. Ефективна система зв'язків між підрозділами, що забезпечує чітку передачу інформації. Система зв'язків повинна обов'язково мати зворотний зв'язок.

4. Принцип єдиного підпорядкування (єдиноначальності). Співробітник повинен отримувати накази тільки від одного безпосереднього начальника. Для сукупності виконуваних функцій, що мають одну і ту ж мету, повинен бути один керівник.

5. Малозвенность маркетингової структури. Чим меншою кількістю ланок характеризується структура, тим менш тривалої виявляється передача інформації знизу вгору і розпоряджень дирекції зверху вниз.

Координацію відповідальності має здійснювати вище керівництво служби маркетингу.

Під впливом швидкої зміни споживчого попиту, високих темпів науково-технічного прогресу, зростання масштабів і ускладнення виробництва, а також інших факторів змінюється характер і напрям цілей підприємства, способи їх досягнення. У силу цього маркетингові структури повинні володіти певною гнучкістю і пристосовуваністю.

1.3 Вплив маркетингу на організаційну структуру підприємства

Маркетингова структура має вирішальне значення для успішної реалізації концепції маркетингу. Як вже говорилося, для організації маркетингу немає універсальної схеми. Відділи маркетингу можуть бути створені на різних основах, вони, як правило, є частиною комерційної сфери діяльності підприємства. Однак на підприємствах, що виробляють специфічну продукцію, ці відділи іноді стають елементом технічної сфери. Кожне підприємство створює відділ маркетингу з таким розрахунком, щоб він якнайкраще сприяв досягненню маркетингових цілей (виявлення незадоволеного попиту покупців, географічне розширення ринків, вишукування нових сегментів ринку, збільшення прибутку тощо).

Разом з тим маркетингові структури в значній мірі залежать від ресурсного потенціалу підприємства, специфіки продукції, що випускається та ринків, на яких вони реалізуються, від сформованої структури управління підприємством. Незважаючи на дуже велику кількість варіантів (основні були описані вище), реальне об'єднання маркетингової діяльності підприємств найчастіше здійснюється за функціями або по товарах. Подібна негнучкість може бути пояснена тим, що наша країна повністю ще не стала на рейки ринкових відносин, що превалює менталітет керівників і фахівців в області традиційного оперування не ринковими, а виробничими категоріями. Ні в якій мірі не принижуючи значимості вирішення виробничих проблем, забезпеченні ефективності виробництва, слід визнати ці проблеми вторинними порівняно з маркетинговими, ринковими проблемами.

Особливості застосування маркетингу вітчизняними підприємствами дуже чітко викладені в роботі Є.П. Голубкова ^1, де підкреслюється той момент, що застосування маркетингу значною мірою залежить від форми власності та специфіки організації управління конкретним підприємством. Приватні, орендні, акціонерні організації реагують на вимоги ринку, мають більші можливості самостійного прийняття рішень з взаємопов'язаним елементів комплексу маркетингу: номенклатурі, обсягу випуску, ціною, каналам товарораспределения, стимулювання збуту тощо, що органічно необхідно для вироблення та реалізації політики в галузі маркетингу . Децентралізація прийняття маркетингових рішень, що практикується багатьма великими закордонними фірмами, також легше здійснюється в організаціях, жорстко не включені в державну структуру управління.

Залежно від ступеня залученості організації в маркетинг можна виділити три рівні використання даної концепції:

діяльність організації в цілому переорієнтована на маркетинг як

концепцію ринкового управління, що зумовлює не просто створення служб маркетингу, але й зміна всієї філософії управління;

в організації використовуються окремі комплекси (групи взаємопов'язаних методів і засобів) маркетингової діяльності (розробка і виробництво продукції виходячи з вивчення попиту і кон'юнктури ринку, післяпродажного обслуговування та ін);

в організації ізольовано реалізуються окремі елементи маркетингу (реклама, стимулювання продажів, ціноутворення з урахуванням попиту та ін.)

Представляється, що в нашій країні в даний час застосування маркетингу як цілісної концепції ринкового управління швидше виняток, ніж правило. Мова йде в першу чергу про організації, що випускають продукцію або надають послуги, призначені для масового споживача. Організації діють в умовах конкурентної боротьби на ринках, де домінують споживачі, і коли у керівництва організації існують умови для прийняття самостійних узгоджених рішень по всіх елементів комплексу маркетингу. До числа таких організацій відносяться перш за все приватні та акціонерні підприємства невеликих розмірів, які швидше адаптуються до ринкової економіки.

Більш реальним для нашої країни в існуючих умовах є використання груп взаємопов'язаних елементів і засобів маркетингової діяльності, а також окремих елементів комплексу маркетингу.

Все вищесказане повною мірою можна віднести і до маркетингової діяльності СПК "Пріманичскій".

2. Організаційно-економічна характеристика СПК "Пріманичскій"

СПК ім.А. Пюрбеева організований в 1965 році, але в 2001 році на його базі було організовано СПК "Пріманичскій". Всі активи СПК ім.А. Пюрбеева були переведені на баланс СПК "Пріманичскій". Знаходиться в центральній частині Іки - Бурульського району Республіки Калмикія.

Центральна садиба господарства розташована в селищі Пріманичскій. Відстань від центральної садиби до республіканського центру м. Еліста - 58 км., До районного центру п. Іки - Буруль - 18 км. Зв'язок з республіканським і районним центром здійснюється по дорогах з твердим покриттям. Внутрішньогосподарська дорожня мережа представлена ​​грунтовогравійнимі і польовими дорогами. Основні виробничі фонди - це засоби виробництва, які беруть участь у виробничому процесі багато разів, не змінюючи натуральної форми. Основних засобів за СПК "Пріманичскій" значиться на 1.01.2006 г.9409 тис. руб. З них машин і устаткування - 2562 тис. руб., Транспортних засобів - 1241 тис. руб., Продуктивна худоба - 3680 тис. руб.

Тракторів у господарстві 11 одиниць, комбайнів-8, вантажних автомашин - 16 од. Так само в господарстві є 2 сінокосарки тракторні, сівалки - 14ед., Прес-підбирачі - 2 одиниці.

В оренді СВК "Пріманичскій" є 24298 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі 5663 га, сіножатей 18635га. З 5663 га ріллі у 2005 році використовувалося 2500 га., Відсоток використання ріллі - 44%, 18635 га сінокосів використовувалися на 100%.

Виручка від реалізації продукції рослинництва склала 2430 тис. руб., Собівартість реалізованої продукції 2867 тис. руб., Збиток від реалізації продукції рослинництва 437 тис. руб.

У звітному році планувалося отримати 1500 тонн зерна (у вазі після доробки) при врожайності 7,4 ц / га, фактично отримано 720 тонн при врожайності 5,1 ц / га. Комплекс несприятливих чинників погоди негативно позначився на стані зернових культур (списано 400 га озимої пшениці). Реалізовано зерна в звітному році 1217 тонн за середньою ціною 1,9 руб. / Кг при запланованій реалізаційною ціною 2 грн. / Кг. Собівартість виробництва зерна планувалося 1,710 руб. / Кг, фактична собівартість 2,231 руб. / Кг, це пов'язано з подорожчанням ПММ, зниженням фактичної врожайності в порівнянні з плановою.

Поголів'я ВРХ на 1.01.2006г.917 голів, у тому числі корів 410 голів, приріст поголів'я ВРХ склав 118 голів або 12,8% у порівнянні з 2004 роком, у тому числі корів - 58 голів або 14,1%. У структурі стада маточне поголів'я складає 44,7%.

Отримано телят 407 голів або 99 телят на 100 корів.

Реалізовано 272 голів з загальною вагою 52,9 тонн. Виручка від реалізації м'ясо ВРХ склала 1457 тис. руб. Середня фактична ціна реалізації 27542 руб. / Т.

Поголів'я овець на 1.01.2006г. склало 8040 голів, у тому числі вівцематок 4099 голів. Приріст поголів'я овець в порівнянні з попереднім роком склав 1945 голів, тобто на 24%,. У структурі стада маточне поголів'я складає 50,9%.

У 2005 році отримано 4020 голів (при плані 4232голов) або 95 ягнят на 100 вівцематок.

За звітний період реалізовано 2784 голів овець з загальною вагою 74,6 тонн. Среднесдаточний вага 1 вівці склав 2607 кг. Виручка від реалізації баранини склала 2321 тис. руб. Середня фактична ціна реалізації 1 тонни баранини склала 27019 руб.

Виробництво вовни залишилося на рівні попереднього року і склало 20,5 тонн. Середній настриг вовни 3,3 кг. Собівартість 1 тонни вовни за звітний рік 36585 руб. / Т.

Сьогоднішні реалізаційні ціни на вовну, як і раніше не відшкодовують витрати на їх виробництво. Ціна реалізації 1 тонни вовни у звітному році склала 24539 руб. / Т. при плановій реалізаційною ціною 37800 руб. / Т і 30939 руб. / Т у 2004 році.

У господарстві також є невелика свиноферма, продукція якої йде на власне споживання. На початок 2006 року налічувалося 25 голів, з них 4 основні свиноматки.

Прибуток від реалізації продукції тваринництва склала 4368 тис. руб., Рівень рентабельності 1%.

Фінансовий стан підприємства характеризується станом розрахунків з бюджетом, постачальниками, робітниками і службовцями.

Дебіторська заборгованість СПК "" Пріманичскій "" 649 тис. руб.

Кредиторська заборгованість на 1.01.2006г. складає 2395 тис. руб. в тому числі постачальники-988 тис. руб., з них ПММ 571 тис. руб., насіння 103 тис. руб.

Найважливішим ресурсом виробництва сільськогосподарської продукції є земля, яка не може бути створена знову або замінена будь-яким іншим засобом виробництва. Від її вмілого використання залежить рівень економіки господарства.

Під сільськогосподарськими угіддями розуміють ділянки землі, що мають ті чи інші відмінності в природних властивостях, систематично використовуються для певних виробничих цілей. Під валовою продукцією сільського господарства прийнято розуміти сумарне її кількість, що виробляється за певний період часу (звичайно за рік). До її складу входить продукція рослинництва і тваринництва. У тваринництві в неї включають різну готову продукцію, не пов'язану з забоєм поголів'я (молоко, яйця, вовна), приплід, приріст живої маси вирощеного молодняку, дорослої худоби (табл. 3).

Таблиця 3

Розміри сільськогосподарського виробництва