Лідер і класний керівник

ЗМІСТ:
"1-5" ВСТУП ............................................ .................................................. ........... 3
Глава 1. Структура та управління класним колективом ............................... 5
1.1.Лідер і керівник у формальній і неформальній структурі підліткового класу ...................................... .................................................. ........................... 5
1.2.Роль взаємовідносин та взаємодії лідера і керівника в функціонуванні підліткового колективу ..................................... ......... 10
Глава 2. Дослідження взаємин лідера і класного керівника 16
2.1.Ідея, методика і хід дослідження .......................................... ................. 16
2.2.Результати дослідження і висновки ............................................ ............... 18
ВИСНОВОК ................................................. ................................................ 22
Список використаних джерел .......................................... 24
Додаток 1 ................................................ .................................................. .. 25

ВСТУП

Проблема лідерства в підлітковому середовищі займає далеко не останнє місце в ряду шкільних проблем. Одна з граней цієї проблеми - взаємодія і взаємовідносини лідера з класним керівником. Подальше життя підлітка зажадає від нього не тільки вміння будувати своє життя, а й, що диктуються часом, навички лідерського поведінки, що виступають умовою життєвого успіху. У сучасному світі від майбутнього дорослого потрібні воістину лідерські якості: ініціативність, наполегливість, віра в себе і успіх справи. І взаємовідносини з керівником займуть не останнє місце в житті вчорашнього підлітка.
Сучасна психологія виділяє офіційну та неофіційну структуру взаємин у колективі. Офіційна структура являє собою систему позицій, заданих ззовні, суспільством і необхідних для функціонування даного колективу. Ці позиції характеризуються певними приписами: що займають ці позиції мають більш-менш певні уявлення про права і обов'язки, пов'язані з даними позиціями. У сучасному шкільному класі це можуть бути які завгодно посади. Наприклад, командира, голови. У нашому дослідженні - це президент.
У неофіційній, міжособистісної системі відносин позиції визначаються індивідуальністю кожного школяра і особливостями даного класу. Вже в початковій школі спостерігається прагнення дітей займати в класному колективі певні, що привертають їх позиції: ватажка, кращого учня, кращого спортсмена. У підлітковому віці різні позиції в класі виділяються особливо рельєфно. У цьому віці діти чітко розуміють, що офіційні та неофіційні керівні, лідируючі позиції не збігаються.
Дослідження цієї проблеми має психолого-педагогічний сенс. Педагогу, що виступає в ролі класного керівника, необхідно знати ефективні способи впливу на весь класний колектив. Вже давно відомо, що найбільша социализирующее вплив дорослий може надати на колектив через його лідера. Але залишаються не зовсім ясними умови ефективної взаємодії та взаємовідносин лідерів класу та класного керівника. Виявлення параметрів ефективних взаємин і присвячена наша робота.
Об'єктом даної курсової роботи є класний колектив
Предметом даної курсової роботи є взаємини лідера і класного керівника.
Мета курсової роботи: виявити ступінь позитивності взаємин лідера і класного керівника.
Мета досягається за допомогою вирішення наступних завдань:
1. Дослідити наукову психологічну літературу з проблеми лідерства і керівництва;
2. Провести дослідження, що дозволяє оцінити взаємовідносини лідера і класного керівника;
3. Дослідити отримані дані і описати результати
4. Зробити висновки на підставі отриманих результатів.

Глава 1. Структура та управління класним колективом

1.1.Лідер і керівник у формальній і неформальній структурі підліткового класу

У кожній соціальній групі існує схема взаємодії її членів у залежності від положення в групі. Положення в групі визначається, в основному, статусом і набором ролей для кожного члена групи. Будь-яка група, навіть демократичного характеру, в статусно-рольовому відношенні іерархірізірованна. Ієрархія взаємовідносин членів групи позначається на двох незбіжних структурах - формальної і неформальної. Формальна групова диференціація - це взаємозв'язок формально-рольових положень. Глава формальної структури називається керівником. Неформальна групова диференціація припускає взаємозв'язку членів групи, швидше за особистим симпатіям-антипатії. На чолі неформальної структури стоїть лідер. Група не може довгий час функціонувати без лідера. Функціональна теорія лідерства стверджує, що лідерство - це функція групи [1]. А синтетична теорія лідерства, що лідерство - це, скоріше функція особистості [2]. Лідер має самим високим статусом в групі і виконує найвідповідальніші соціальні ролі у груповій діяльності. У будь-якому колективі можна виділити не тільки лідерів, але інші статусно-рольові позиції, наприклад, «зірок», «улюблених», «відкидала», «ізольованих». Формальна і неформальна структури групи, як правило, не збігаються.
У своїх діях член групи орієнтується на свій статус і на статуси інших членів групи. Він будує свої дії у зв'язку з груповими очікуваннями. «Невідповідність поведінки членів групи груповим очікуванням породжує групові конфлікти. Якщо поведінка людини суперечить груповим очікуванням, він піддається негативним санкцій, примусовому впливу. Людина, чия поведінка є зразковим, викликає позитивну санкцію - схвалення, заохочення »[3]. Тобто від кожного члена очікується певна поведінка, відповідне тим вимогам, які пред'являються до виконуваної ним соціальної ролі.
Внутрішньоколективних позиція лідера пов'язана з успішністю виконання завдань, що стоять перед групою. «Якщо в класі ніхто фактично не є ватажком, тобто ніхто на займає позицію лідера (а, припустимо, тільки вважається їм), то такий клас, як правило, є« сірим »,« безбарвним »[4].
Саме лідери визначають норми і цінності даного колективу. Лідер чинності авторитетності своєї позиції має більші можливості для навіювання. Наслідування підлітків школярам-лідерам відбувається з самого факту довіри ім. Від того, хто є лідером, більшою мірою залежить успішність функціонування колективу, досягнення ним цілей, заради яких він був створений. Саме від лідера залежить, чи зможе член колективу, що стоїть нижче на ієрархічній драбині, розкритися як особистість, реалізувати не просто статус в рольовому виконанні, а свої цінності, смисли, переконання, погляди. Чи буде відчувати себе розвивається особистістю або буде включено до групи, тільки тому що боїться залишитися один.
Слід зазначити, що не можна раз і назавжди визначити риси особистості, характерні саме для лідерів. Але в підлітковому віці особливо загострюються вимоги й очікування, які пред'являють один одному школярі в системі міжособистісних відносин. «За цих обставин лідер старшокласників часто є еталоном, найбільш референтним особою в класі, за допомогою якого всі інші оцінюють свої і чужі вчинки» [5]. Іноді педагоги і батьки виходять з упередженої думки, що положення лідера в класі займають відмінники навчання. Якщо для цього висновку є певні підстави, коли мова йде про учнів молодших класів, то в старших класах пряма залежність між статусами відмінника і лідера не простежується.
Лідер в підлітковій групі виступає для хлопців як носій особистісних якостей, що стають зразком і орієнтиром для наслідування й проходження. При цьому особистісні якості лідера відповідають цінностям, які приймаються і визнаються в даній віковій групі. Експериментально встановлено, що старшокласники оцінюють своїх ровесників у зв'язку з тими якостями, які не лише визнаються особливо цінними у цьому віці, але і є в них самих слабо розвиненими або зовсім відсутніми. «Що володіють подібними якостями товариші опиняються найбільш впливовими і мають найбільші підстави розраховувати на авторитет, стати лідерами класу» [6]. Тому психологічна наука виділяє різні типи лідерів за різними критеріями, за допомогою яких можна найбільш повно описати життя групи, колективу. «Типи лідерів виділяють за змістом діяльності, за стилем керівництва, за характером діяльності, за внутрішньоколективних функцій, за сферою взаємовідносин». [7] Виходячи з цієї класифікації, можна зробити висновок, що в колективі може бути багато лідерів, тим більше що різні обставини висувають тимчасових, ситуативних лідерів. Коли в колективі багато лідерів, це явище позитивне, але за обов'язкової умови: їх моральні цінності не мають суперечити один одному. Різноманітність лідерів забезпечує різноманітну життя колективу.
Актуальною проблемою для підліткового колективу є ціннісні орієнтири колективної діяльності. Підлітки ще не завжди можуть відрізнити погане від хорошого, просоциальное від антисоціального, часто не мають юридичних знань, не кажучи вже про особистісної та соціальної незрілості, які є віковим ознакою. У злочинної, девіантної, з низькою культурою розвитку взаємовідносин, груп теж завжди є лідируюче обличчя. Саме від лідера буде залежати зайняті чи будуть члени групи суспільно корисними справами, або будуть орієнтовані на незаконну діяльність. Щоб проілюструвати нашу думку наведемо слова А. С. Макаренка: «Мітягіна необхідно було видалити якомога швидше.
Може бути, нічого особливо порочного і не було в баштанних справах або в пограбуванні пасіки, але постійна увага колоністів до цих справ ... знаменували повну зупинку розвитку нашого тону, знаменували, отже, застій. І на тлі цього застою для будь-якого пильного погляду вже явними стали невибагливі малюнки: розв'язність колоністів, якась спеціальна колоністських вульгарність по відношенню і до колонії, і до справи, втомлива та пусте зубоскальство, елементи безсумнівного цинізму ... Все це відбилося і на зовнішньому вигляді колоністів і всієї колонії: розбовтаною рух, неохайний і неглибокий позив до дотепності, недбало накинутий одяг і прихована по кутах бруд »[8].
Керівництво описує групу трохи інакше. Класний керівник - це, перш за все, агент соціалізації. Він представляє соціальні організації та інститути. Він є носієм суспільних норм, правил, цінностей, способів поведінки, культури. Фактично, класний керівник - це представник суспільства.
Дуже цікавою і наочною є схема Г. М. Андрєєвої, що порівнює лідерство і керівництво [9].

Таблиця 1.1.

Керівництво	Лідерство
Елемент макросередовища, що відповідає системі домінуючих у ній соціальних відносин	Феномен мікросередовища, що відповідає потребам і настановам групи
Засіб регулювання відносин у рамках соціальної організації	Пов'язано з регулюванням внутрішньогрупових, міжособистісних відносин, які мають неофіційний характер
Процес цілеспрямованої і контрольованою діяльності соціальних організацій та інститутів	Виникає й функціонує переважно стихійно
Більш стабільне явище, менш схильне до перепадів в думках і настроях групи	Піддається впливу установок і настроїв групи
Характеризується застосуванням досить певної системи адміністративних санкцій	Характеризується застосуванням широкої системи прийомів соціально-психологічного впливу на особистість і групу
Процес прийняття рішення має складний і багатоетапний характер	Процес прийняття рішення не нормований
Керівник здійснює представництво групи у макросередовищі	Протікає в умовах мікросередовища

Як свідчить дана таблиця, лідерство - це, загалом і в цілому, груповий феномен і групова функція. Саме від лідера підліткового колективу буде залежати, як діти будуть вирішувати свої вікові завдання. Керівник же в підлітковому колективі необхідний, щоб направляти розвиток групи та її членів у соціально схвалювані русло, необхідний для того, щоб не виросло девіантна, злочинне співтовариство, щоб діти змогли правильно соціалізуватися, правильно вирішити вікові завдання, а в міру дорослішання влитися в трудове співтовариство дорослих. Якщо лідер - це соціально незрілий одноліток, то керівник - це наставник, вихователь, здатний прищепити суспільні цінності та норми кожному члену групи, класу. Зважаючи на різницю у віці, соціальному досвіді, зрілості і функцій лідер і керівник знаходяться як би по різні боки кордонів групи.
Співвідношення лідерства та керівництва становить особливу проблему в освітньому середовищі, так як від ефективності і того й іншого залежить, чи буде група вирішувати поставлені перед нею завдання. Ця проблема може бути осмислена в термінах формальної та неформальної структури групи. Але в шкільному середовищі розбіжність цих структур викликано не тільки соціально-психологічними особливостями життя групи, але і віковими. Класний керівник - це дорослий, часом літня людина, для якого керівництво - це робота, за яку платять. Лідер - це завжди одноліток, заклопотаний тими ж проблемами, що й інші члени колективу. Таким чином, протиріччя між лідерством і керівництвом може ще більше загостритися через вікового фактора.

1.2.Роль взаємовідносин та взаємодії лідера і керівника в функціонуванні підліткового колективу

Перебуваючи в тісних відносинах, лідер підліткової групи і класний керівник, з неминучістю набувають дещо спільне в стилі управління групою. Це забезпечує механізм ідентифікації лідера з керівником, що діє об'єктивно і більш чітко на того, хто більш незрілий і схильний до навіювання. Очевидно, що дитина переймає деякі риси керівного стилю. Єдність уявлень про те, як потрібно управляти іншими полегшує взаєморозуміння між лідером і керівником.
Проблема вивчення стилю лідерства в традиції соціальної психології тісно переплітається з проблемою стилю керівництва. У зв'язку з неоднозначністю вживання термінів "лідерство" і "керівництво", тенденцією до поєднання позицій лідера і керівника при їх розгляді у реально діючих формальних групах в одній особі, дуже часто проблему позначають як стиль керівництва. До цих пір в психологічній науці відсутня строгість у диференціації двох цих процесів, що породжує змістовне збіг характеристик, що відносяться до стилів лідерства та керівництва.
Спроб виділити різні стилі керівництва (лідерства) у соціальній психології було зроблено досить багато, і головним результатом їх є уточнення і конкретизація як мінімум двох сторін: зміст рішень, пропонованих лідером групи, і техніка (прийоми, способи) здійснення цих рішень. Так, існує досить відома типологія, що бере свій початок в експериментах Курта Левіна, відповідно до якої виділяються:
1) Авторитарний стиль, який характеризується переважним використанням керівником адміністративно-розпорядчих та дисциплінарних методів управління, одноосібним прийняттям рішення, жорстким контролем за діяльністю підлеглих, практичною відсутністю делегування повноважень виконавцям щодо організації, планування, вибору способів діяльності; соціально-психологічна позиція керівника - поза групи (колективу).
2) Демократичний стиль, коли управлінські рішення приймаються спільно, після обговорення проблеми і врахування думок інших співробітників, свою думку керівник висловлює у формі пропозиції, раціонально делегує необхідний обсяг повноважень іншим працівникам, залишаючи за собою право контролю по ключових питань, соціально-психологічна позиція керівника - всередині групи.

3) Попустітельскій стиль, який характеризується "псевдодемократичної" позицією керівника, коли всім працівникам допускається висловлювати свою думку, але немає чіткого розмежування повноважень, сфер відповідальності, контролю за діяльністю підлеглих з боку керівника, його соціально-психологічна позиція - непомітне перебування в стороні.
У практиці експериментальних досліджень названі і такі типи лідерів, як лідер-організатор, лідер-ініціатор, лідер-ерудит, лідер-генератор емоційного настрою, лідер емоційного тяжіння, лідер-умілець. Багато хто з цих характеристик можуть бути з успіхом віднесені і до керівника.
Суть проблеми полягає в тому, що сам феномен лідерства ще не описаний досить повно, перш за все, не з'ясовані до кінця відмінності в позиції лідера і керівника. В експериментальних дослідженнях в рівній мірі виявляються і стиль лідерства, і стиль керівництва. Дуже часто методики, призначені для визначення стилю лідерства, вважаються придатними і для визначення стилю керівництва. В действительности не во всех случаях, применение одних и тех же методик правомерно: учитывая разведение функций лидера и руководителя и характера их деятельности, необходимо видеть, в каких конкретно функциях руководитель повторяет психологический рисунок деятельности лидера, а в каких он обусловлен иными обстоятельствами.
Можно рассматривать отношения лидера и руководителя как диадические. Такой подход распространен в социальной психологии. Он позволяет анализировать парные отношения и взаимодействия. К ним применимы все закономерности межличностного восприятия и взаимодействия, описанные в социальной психологии. Отношения между лидером и руководителем, несомненно, переживаются обеими сторонами как взаимовлияния.
Их межличностное взаимодействие определяется социальными позициями общающихся, «системой их смыслообразования, способностью к социально-психологической рефлексии».[10] Механизмы межличностного взаимодействия многократно и разносторонне описаны. К ним можно отнести убеждение, психическое заражение, подражание и внушение. Убеждение, особо ценное в воспитательной работе, это процесс логического обоснования какого-либо суждения или умозаключения. Убеждение предполагает влияние на сознание, создание таких обстоятельств, когда собеседник может осмыслить ситуацию, посмотреть на нее по-новому, принять новое решение. Психическое заражение «осуществляется через восприятие психических состояний, настроений, переживаний».[11] В детских коллективах этот механизм действует особенно сильно, так как дети и подростки имеют чуткую, откликающуюся на внешние воздействия психику, легко воодушевляются, «заболевают» чужими установками. Подражание направлено на воспроизведение ребенком поведения, или внутренней логики другого человека. Подростки не могут избежать подражания значимому человеку, так как он является образцом построения собственной личности, влияет на развитие самосознания и «Я-концепции». Внушение происходит при доверии к сообщениям говорящего и порождает готовность действовать в соответствии с присвоенными установками. Дети также особенно чувствительны к внушению, так как учителя и родители в их глазах обладают авторитетом, поэтому знают, как нужно думать и поступать. Во взаимоотношениях лидера и руководителя всегда присутствует момент межличностного оценивания и восприятия. Основные механизмы которого, Г.М. Андреева называет рефлексией и эмпатией. Рефлексия позволяет понять другого человека, встать на его место, оценить глубину его проблем. А эмпатия позволяет непосредственно почувствовать, как себя чувствует другой человек. Если между лидером и классным руководителем эти механизмы «настроены», то разногласия у них будут возникать только по деловым вопросам.
Существенным фактором взаимоотношений между лидером и руководителем является психологический климат в группе, в классе. В их отношениях зримо и незримо присутствуют другие члены коллектива. Р.С. Немов отмечает: «Однако в целом отношения в малой группе не сводимы к диадическим, поскольку для каждой пары наугад взятых людей можно выделить значимых для них других членов той же самой малой группы, отношения которых к каждому члену данной пары влияют, в свою очередь, на их личные взаимоотношения. Следовательно, парные взаимоотношения всегда строятся с учетом отношений с другими окружающими данную пару людьми»[12].
С другой стороны, лидер подросткового коллектива – это такой же подчиненный для классного руководителя, как и другие дети. Ни одно воспитательное воздействие не может иметь должного эффекта, если у классного руководителя потерян контакт с ребенком, существенно нарушены позитивные взаимоотношения. Иногда взаимоотношения руководителя с подчиненными специально включают в модели, описывающие руководство. Наприклад, Є.М. Дубовская, рассматривая модель руководства Фидлера, замечает: «Другая психологическая составляющая фидлеровской модели — параметры ситуации, в которой действует руководитель. Таких параметров три: степень благоприятности отношений руководителя с подчиненными; величина позиции власти (влияния) руководителя в группе; структура групповой задачи. Совокупная количественная оценка (по специально разработанным шкалам) всех перечисленных выше параметров дает представление о величине осуществляемого руководителем «ситуационного контроля», т.е. степени владения им ситуацией функционирования группы»[13]. Ни один здравомыслящий руководитель не станет осложнять ситуацию руководства плохими отношениями с подчиненными.
Очевидно, что лидер и классный руководитель, притом, что оба они осуществляют управление коллективом, имеют разные, лишь частично перекрывающиеся функции, решают, по большому счету, разные задачи. Но их действия направлены на один и тот же предмет – классный коллектив. Можно выделить условия нормального функционирования коллектива, связанные с взаимоотношениями лидера и руководителя. К ним мы отнесем:
- взаимопонимание между лидером и руководителем;
- способность разделять деятельность по управлению классным коллективом, согласовывать и корректировать свои действия;
- достаточное развитие рефлексии в восприятии друг друга;
- разделение просоциальных целей развития коллектива;
На классного руководителя, как на более зрелого человека, ложится большая ответственность. Ему необходимо быть «грамотней», «умней», «терпеливей», чем классным лидерам. Необходимо учитывать, что без лидера, он не сможет подвигать группу на решение конкретных задач. Кроме того, лидерство в подростковом возрасте очень неустойчиво. За короткое время лидеры в классе могут поменяться. Это связано с объективными процессами роста и развития подростков, быстрой сменой их интересов.
По результатам исследования литературных источников можно сделать следующие выводы:
- Класс представляет собой «наложение» формальной и неформальной структур. Глава формальной структуры называется руководителем. Во главе неформальной структуры стоит лидер;
- Основная функция лидера – определять ведущие нормы и ценности данного коллектива, прокладывать стратегии решения групповых задач, в том числе и возрастных;
- Основная функция руководителя – выступать агентом социализации, представителем общества, осуществлять связь с общественными институтами и организациями, направлять деятельность членов классного коллектива в просоциальное русло;
- Лидеру и руководителю классного коллектива необходимо находиться в позитивных взаимоотношениях для успешного функционирования коллектива и эффективного решения им своих задач;
- Важным фактором взаимодействия и взаимоотношений лидера и классного руководителя является психологический климат коллектива;
- Взаимоотношения лидера и руководителя подчиняются межличностным закономерностям, на них распространяются законы межличностного восприятия и оценивания;

Глава 2. Исследование взаимоотношений лидера и классного руководителя

2.1.Идея, методика и ход исследования

В основе нашего исследования лежит идея о том, что взаимоотношения лидера и руководителя более тесные, чем руководителя и других членов группы. Тесные взаимоотношения означают, что стороны оценивают их как позитивные, глубокие, выражают высокую степень удовлетворенности ими. Удовлетворенность взаимоотношениями лидера и руководителя невозможно проследить, если не сравнивать их со взаимоотношениями классного руководителя и других челнов группы, имеющих более низкий статус, чем лидерский.
С целью реализации задуманного исследования, мы воспользовались:
1. Методикой «Измерения взаимоотношений между тренером и спортсменом»[14]. Методику эту мы несколько видоизменили, заменив слово «тренер» в опроснике словосочетанием «классный руководитель». Такая замена, по нашему мнению, не приносит ущерба методике, так как в опроснике речь идет, фактически о функциях руководителя по отношению к менее подчиненному. Методика составлена при помощи простых понятий и доступна старшекласснику. Одновременно можно считать использование такой видоизмененной методики ее апробированием. Как показала практика, в измененном виде методика дает интересные, по-видимому, значимые результаты. (Додаток 1).
2. Для получения необходимых данных, мы также использовали сведения о формальной структуре класса, которые просто скопировали со стенда, представляющего класс. На этом стенде было следующее распределение должностей в классе:
Новиков А. – президент
Мареева Т. – вице-президент
Мелихова Н. – председатель Классной Думы
Зиновьева Е. – министр образования
Зайцев Р. – министр досуга
Павлова Ф. – Министр иностранных дел
Состав классной думы: Харламова Г., Пескова В., Иванов С., Жученко Э., Мотренко Е., Кирейцева А., Перова Ю., Козлова Т., Собакина М., Веретнова О., Бутаков С., Харьков Г., Метелкин В., Синельникова Ю., Демченко Я., Седова Л., Иванов Н., Коломиец А.
3. Использовали данные устного опроса учеников класса и учителей, работающих в этом классе, проведенного с целью выявить лидеров класса и характер их лидерства. Выявлено, что лидерами класса можно назвать Новикова А., Мелихову Н., Марееву Т. Эти лидеры отличаются характером лидерства. Новиков А. Умеет организовать, убедить, уговорить, раздать роли в предстоящем проекте. Мелихова Н. По общему мнению, «душа класса». Она умеет выслушать, посочувствовать, понять, не делать поспешных выводов. Мареева Т. отличается тем, что умеет «работать руками», может сделать любую работу, требующую ручных умений.
Исследование проводилось на базе МОУ СОШ № 100, в 10 классе. В исследовании приняли участие 25 одноклассников. Им было предложено ответить на вопросы опросника и зафиксировать результаты в разработанных нами бланках ответов.

Таблиця 2.1

Ф.І. ………………………………………………………………………………… Внимательно прочитайте каждое из приведенных суждений. Если Вы считаете, что оно верно и соответствует Вашим отношениям с классным руководителем, то напишите «да»; если же оно неверно, то «нет». Гарантируем конфиденциальность. Результаты исследования будут использоваться только в обобщенном виде. Спасибі!
А		Б		У
№ питання	Ответ: «да» (+), «нет» (-)	№ питання	Ответ: «да» (+), «нет» (-)	№ питання	Ответ: «да» (+), «нет» (-)
1		2		3
4		5		6
7		8		9
10		11		12
13		14		15
16		17		18
19		20		21
22		23		24
Підсумок		Підсумок		Підсумок
Сума балів

2.2.Результати дослідження та висновки

В результате опроса получены данные, которые мы представили в таблице (Таблица 2.2). Оценки компонентов взаимоотношений представленных в таблице, нуждаются в пояснениях. Гностический параметр выявляет уровень компетентности учителя как специалиста-воспитателя, Эмоциональный – определяет, насколько классный руководитель симпатичен ученику. Поведенческий компонент показывает, как складывается реальное взаимодействие классного руководителя и учащегося.

Таблиця 2.2.

№	Прізвище	Компоненты взаимоотношений			Сума балів	Група
		гностический	эмоциональный	поведенческий
1.	Мелихова	7	7	6	20	1
2.	Мареева	6	7	7	20
3.	Новиков	6	6	7	19	2
4.	Зайцев	6	7	6	19
5.	Харламова	5	6	7	18
6.	Зиновьева	5	6	6	17
7.	Сироткин	6	6	5	17
8.	Иванов С.	5	5	7	17
9.	Павлова	5	5	5	15
10.	Пескова	5	5	4	14	3
11.	Харків	4	4	4	12
12.	Мотренко	4	4	4	12
13.	Метелкин	4	3	4	11
14.	Бутаков	3	4	4	11
15.	Веретнова	3	4	4	11
16.	Жученко	4	4	3	11
17.	Кирейцева	3	3	4	10
18.	Перова	3	3	4	10
19.	Синельникова	3	3	4	10
20.	Демченко	3	4	3	10
21.	Иванов Н.	3	3	3	9	4
22.	Седова	2	4	3	9
23.	Собакина	3	3	3	9
24.	Козлова	2	3	3	8
25.	Коломиец	2	3	3	8

Наибольшая сумма баллов, выражающая наивысшую оценку отношений с классным руководителем – 24. Естественно, чем ближе сумма баллов у каждого ученика к этому числу, тем выше оценка взаимоотношений с классным руководителем. Мы разделили класс на группы, согласно данным опросника. Положим:
- от 20 до 24 баллов – отношения с классным руководителем идеальные;
- от 15 до 19 баллов – отношения с классным руководителем очень хорошие, основанные на взаимопонимании;
- от 10 до 14 баллов – отношения с классным руководителем удовлетворительные, но особой близости и взаимопонимания нет;
- от 5 до 9 баллов – отношения скорее неудовлетворительные.
В результате нашего исследования получено четыре группы, характеризующие близость и удовлетворенность отношений с классным руководителем.
Отношениями глубокого взаимопонимания отличаются отношения классного руководителя с двумя ученицами. Отношения взаимопонимания у классного руководителя с семью учениками. Отношения, которые можно назвать удовлетворительными – с одиннадцатью учениками. Отношения, которые можно назвать, скорее, неудовлетворительными – с пятью учащимися.
Дальнейший анализ, заключающийся в сопоставлении формальной структуры класса с неформальными взаимоотношениями с классным руководителем, показывает, что:
- ученики, которые оценивают свои отношения с классным руководителем как неудовлетворительные, в структуре класса занимают места членов классной Думы. По-видимому, они не принимают участия в общественной жизни класса и не слишком хорошо учатся;
- ученики, которые оценивают свои взаимоотношения с классным руководителем как удовлетворительные, также «заседают» в классной Думе;
- ученики, оценивающие свои отношения с классным руководителем как хорошие, отличающиеся взаимопониманием, занимают должности в классном активе. А Новиков А. является классным Президентом.
- Ученики, которые оценивают свои взаимоотношения с классным руководителем как отличные, занимают в структуре класса «высокие» посты Председателя Классной Думы и вице-президента.
Таким образом, наши предположения подтверждаются: ученики, занимающие высокие посты в формальной структуре класса, отличаются наилучшими отношениями с классным руководителем, оценивают их как благоприятные.
На основании и по результатам исследования можно сделать следующие выводы:
- Взаимоотношения лидера и руководителя более тесные, чем руководителя и других членов группы. Тесные взаимоотношения означают, что стороны оценивают их как позитивные, глубокие, выражают высокую степень удовлетворенности ими;
- Методика «Измерения взаимоотношений между тренером и спортсменом» видоизмененная принесла положительные результаты. Возможно применение ее в других классных коллективах;
- Для получения результатов мы сопоставили формальную структуру класса и оценки учениками взаимоотношений с классным руководителем;
- Ученики, занимающие высокие посты в формальной структуре класса, отличаются наилучшими отношениями с классным руководителем, являются классными лидерами;
- Наблюдается достаточное совпадение формальной и неформальной структуры класса, когда лидеры, являются еще и руководителями классной жизни;
- Очевидно, что выборы в классе проходили не без помощи классного руководителя. Частичное совпадение формальной и неформальной структур позволяет активнее проводить социальные влияния на классный коллектив.

ВИСНОВОК

Проблема взаимоотношений классного руководителя и лидера в классном коллективе является сложной и многогранной. Нельзя однозначно определить, где начинаются функции руководителя, а где – лидера. Определенность вносится лишь на уровне макро- и микросоциума. При разделении этих уровней становится очевидным, что лидер и руководитель решают, разные задачи. Функционирование группы на уровне макросоциума приводит к вычленению формальной структуры класса. Класс представляет собой «наложение» формальной и неформальной структур. Глава формальной структуры называется руководителем. Во главе неформальной структуры стоит лидер.
Основная функция лидера состоит в определении ведущих норм и ценностей данного коллектива, прокладывании стратегий решения групповых задач, в том числе и возрастных. Руководитель реализует свои основные функции в том, что выступает агентом социализации, ориентирует детей на общественные нормы и правила, подает пример, задает образцы поведения, осуществляя таким образом связь с общественными институтами и организациями.
Для того, чтобы классный коллектив функционировал нормально, лидеру и классному руководителю необходимо находиться в позитивных взаимоотношениях, понимать друг друга, представлять задачи друг друга. Важным фактором взаимодействия и взаимоотношений лидера и классного руководителя является психологический климат коллектива. Взаимоотношения лидера и руководителя подчиняются межличностным закономерностям, на них распространяются законы межличностного восприятия и оценивания. Взаимоотношения лидера и руководителя более тесные, чем руководителя и других членов группы. Тесные взаимоотношения означают, что стороны оценивают их как позитивные, глубокие, выражают высокую степень удовлетворенности ими.
В своем исследовании мы использовали методику «Измерения взаимоотношений между тренером и спортсменом». Видоизменив ее, мы получили положительные результаты не в спортивной группе, а в классном коллективе. Применение этой методики, видимо, возможно в школе вообще. Ученики, занимающие высокие посты в формальной структуре класса, отличаются наилучшими отношениями с классным руководителем, являются классными лидерами. В исследованном нами классе наблюдается достаточное совпадение формальной и неформальной структур, что позволяет классному руководителю эффективнее работать с классом.
Исследованная нами тема, чрезвычайно интересна и практически полезна. В перспективе, мы планируем продолжить исследования лидерства и руководства в классах, спортивных группа, группах по интересам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М., 1998;
2. Еникеев М.И.. Загальна та соціальна психологія. - М., 2000;
3. Введение в психологию / Под ред. А. В. Петровського. - М., 1996;
4. Немов Р.С. Психологія. В 3 кн.. Кн. 1 - М.., 2003;
5. Анікєєва Н.П. учителю о психологическом климате в коллективе. - М., 1983;
6. Макаренко А.С. Педагогическая поэма.Собр. соч.Т.1 – М., 1957;
7. Дубовская Е.М. Руководство малой группой. Социальная психология: Хрестоматия:/Сост. Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. - М., 2003;
8. Марищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Серова Л.К. Методики психодиагностики в спорте. – М., 1984
9. Кричевський Р.Л. Синтетический подход к иследованию лидерства//Вопросы психологии, 1977, №6;

Додаток 1

Измерение взаимоотношений между классным руководителем членом ученического коллектива
1. Классный руководитель умеет точно предсказать результаты своих учеников
2. Мне трудно ладить с классным руководителем
3. Классный руководитель – справедливый человек
4. Классный руководитель умело подводит меня к выступлениям на людях
5. Классному руководителю явно не хватает чуткости в отношении с людьми
6. Слово классного руководителя для меня – закон
7. Классный руководитель тщательно планирует работу со мной
8. Я вполне доволен классным руководителем
9. Классный руководитель недостаточно требователен ко мне
10. Классный руководитель всегда может дать разумный совет
11. Я полностью доверяю классному руководителю
12. Оценка классного руководителя очень важна для меня
13. Классный руководитель в основном работает по шаблону
14. Работать с классным руководителем – одно удовольствие
15. Классный руководитель уделяет мне мало внимания
16. Классный руководитель, как правило, не учитывает моих индивидуальных особенностей
17. Классный руководитель плохо чувствует мое настроение
18. Классный руководитель всегда выслушивает мое мнение
19. У меня нет сомнений в правильности и необходимости методов и средств, которые применяет классный руководитель
20. Я не стану делиться с классным руководителем своими мыслями
21. Классный руководитель наказывает меня за малейший проступок
22. Классный руководитель хорошо знает мои слабые и сильные стороны
23. Я хотел бы стать похожим на классного руководителя
24. У нас с классным руководителем чисто деловые отношения