Людські ресурси у світовій економіці

- Держави з середнім рівнем тривалості життя (55 - 70 років). У числі країн, що мають такий показник, - Китай, Румунія, Росія, Польща, Індія, Мексика, Бразилія, багато республік СНД та ін;
- Держави з низькими показниками тривалості життя (нижче 55 років). До цієї групи країн відносяться багато країн Африки, Південної та Південно-Східної Азії: Сьєрра-Леоне, Замбія, Мавританія, Нігер, Чад, Афганістан, Камбоджа, Ефіопія, Сомалі та ін
Таблиця 3. Очікувана тривалість життя при народженні (років)

Країна	Все населення	Чоловіки	Жінки
Росія	67	61	73
Австралія	77	74	80
Австрія	77	74	80
Бельгія	77	73	80
Болгарія	71	68	75
Бразилія	67	63	71
Великобританія	77	74	79
Угорщина	70	66	74
Німеччина	76	73	79
Данія	75	72	78
Індія	62	62	63
Італія	78	75	81
Канада	78	76	82
Китай	69	68	71
Мексика	72	69	75
Нідерланди	78	75	81
Норвегія	78	75	81
Польща	70	67	76
Республіка Корея	72	68	76
Румунія	70	66	74
США	77	74	80
Туреччина	67	66	71
України	65	59	71
Фінляндія	76	73	80
Франція	78	74	82
Швейцарія	78	75	82
Швеція	79	76	81
Японія	80	77	83

У масштабі всієї земної кулі лише природний приріст визначає собою еволюцію чисельності населення. Проте відомі періоди історії в деяких державах, коли їх демографічна еволюція визначалася міграціями (наприклад, США в XIX і на початку XX ст., Росія після 1991 р.).
У світі, за винятком періодів воєн, епідемій і голоду, народжуваність злегка перевищувала смертність. Як правило, щорічний приріст населення досягає декількох одиниць на 1 000, причому верхня межа - 10 на 1 000, або 1%. Якщо б постійно спостерігався середній приріст (між 5 на I 000 або 10 на 1 000) і такі коефіцієнти трималися б протягом тривалого періоду, то подвоєння населення відбулося б лише в кінці другого століття. Але у світі відбувалися різні катастрофи, що порушували баланс народжень і смертей.
Для того, щоб визначити, якою мірою покоління забезпечило свою заміну, слід простежити за цим поколінням з моменту його народження до того, як воно справить на світ своїх нащадків. Повна заміна покоління спостерігається в тому випадку, якщо 1 000 осіб даного покоління, враховані з моменту їх народження, справили на світло 1 000 новонароджених. Якщо народилося понад 1 000 новонароджених, то це не тільки забезпечує заміну покоління, а й дає відомий надлишок.
Оскільки подружні пари, як правило, складаються з чоловіків і жінок різного віку, важко виділити потомство одного покоління із загальної сукупності новонароджених. Тому зазвичай цікавляться тільки жіночою частиною покоління: по-перше, у жінок вікові межі періоду здатності до дітородіння визначаються більш точно, і, по-друге, встановлення материнства не викликає проблем. У зв'язку з цим вивчається відтворення жіночого населення, тобто потомство певної чисельності жінок враховується за кількістю новонароджених дівчаток.
Ведучи спостереження за 100 новонародженими у Франції в період 1831-1835 рр.., Встановили, що згодом народилося в середньому 94 доньки. Перерахувавши цей результат на 1 дівчинку (приналежну до сукупності поколінь, потомство яких вивчається), отримали показник, який носить назву «чистий коефіцієнт». Він складає 0,94% (Rо).
Якщо чистий коефіцієнт відтворення нижче одиниці, то повна заміна покоління не забезпечена. Для її забезпечення треба, щоб Rо було дорівнює 1. Якщо Rо більше 1, то виникає надлишок, який вимірюється величиною: Rо - 1.
Якщо чисельність населення Землі в цілому залежить тільки від показників відтворення, то на чисельність населення окремих регіонів Землі, різних держав впливає і інший демографічний показник - механічний рух (міграція).
1.3 Два типи відтворення населення. Демографічний вибух
У самому спрощеному, генералізованому вигляді можна говорити про два типи відтворення населення.
1. «Демографічна зима». Цей тип відтворення населення характеризується відносно невисокими показниками народжуваності, смертності, природного приросту. Цей тип характерний, в основному, для економічно розвинених держав, його ще називають «класичний». Так, у Франції на тисячу жителів народжується 13 осіб, а помирає 10, тобто природний приріст дорівнює 3. У Великобританії народжується більше 13, а помирає понад 11 осіб на тисячу жителів. У Японії, де дуже низька народжуваність (менше 10 чоловік на тисячу) і низька смертність (менше 7), природний приріст ледве перевищує 3 особи на тисячу.
2. «Демографічна весна» або «сучасний» тип. Цей тип відтворення характеризується високими і дуже високими показниками народжуваності та природного приросту. Такі показники мають багато країн тропічної Африки, Латинської Америки, Південної та Південно-Східної Азії. Наприклад, в Нігерії та Кенії показники народжуваності перевищили 50 осіб на тисячу, а показники природного приросту - 40 осіб. У Мексиці показник народжуваності перевищив 30, а природного приросту - 25 осіб. У Китаї, що займає 1-е місце в світі за кількістю жителів і робимо величезні зусилля для скорочення приросту населення, в 1993 р. на тисячу жителів народилося 18 осіб, а приріст склав трохи більше 11 осіб.
Швидке збільшення населення в країнах, що розвиваються в другій половині XX століття отримало назву «демографічний вибух».
Якщо розглядати темпи зростання населення по окремих регіонах світу, то слід підкреслити, що найбільш високі темпи в 70-90-ті роки мали Африка - більше 3% на рік - і Латинська Америка - 2,2%. Щорічний приріст в Азії становив 1,8%, найменший - у Європі (0,5%). Щорічний приріст у США - близько 1%.
Таблиця 4. Темпи приросту населення по регіонах світу,%

Світ, регіони	Період (роки)		Прогноз
	1955-1984	1985-1999	2000-2025
Світ у цілому	1,9	1,6	1,2
Зарубіжна Європа	0,7	0,3	0,1
Зарубіжна Азія	2,1	1,6	1,0
Африка	2,6	3,1	2,5
Північна Америка	1,3	0,8	0,6
Латинська Америка	2,0	2.0	1,4
Росія	1,3	0,8	0,6

З таблиці 4 випливає, що в другій половині XX століття в усіх великих регіонах світу намітилося зниження середньорічних темпів приросту населення, особливо помітне в зарубіжній Європі. Виняток становить тільки Африка, де, судячи з усього, пік «демографічного вибуху» ще триває. У 2000-2025 роках ця тенденція в цілому збережеться, причому захопить і Африку.
На початку 1992 року Національна академія наук США і Королівське товариство Великобританії в спільній доповіді застерегли світ: якщо існуючі нині оцінки приросту населення Землі виправдаються, а образ діяльності людини не зміниться, наука і технологія, можливо, не зможуть запобігти як незворотного руйнування навколишнього середовища, так і подальшого зубожіння значної частини людства.
До кінця XX століття екологічна система планети опинилася на межі небезпеки розбалансування. Перевантаження, які відчувають системою, досягли таких величин, що вона вже не в змозі самостійно відновлювати крихке динамічна рівновага між найважливішими своїми складовими - гідросферою, атмосферою і біосферою. Найбільш уразлива із них - біосфера (і саме людство як її органічна частина) - опинилася перед обличчям катастрофи, що насувається.
Порівняльний прогноз чисельності населення по регіонах представлений в таблиці 5.
Таблиця 5. Порівняльний прогноз чисельності населення по регіонах

Світ, регіони	Населення, млн.. чол.				Частка,%
	1990	2000	2010	2025	1990	2025
Світ у цілому	5292	6251	7190	8465	100	100
Зарубіжна Європа	498	508	513	512	9,4	6,0
Зарубіжна Азія	3108	3698	4226	4890	58,8	57,8
Африка	648	872	1148	1581	12,2	18,7
Північна Америка	276	295	312	333	5,2	3,9
Латинська Америка	448	540	631	760	8,5	8,9
Росія	288	308	326	351	5,4	4,2

З даних таблиці 5 випливає, що найбільш населеною частиною світу була і залишається зарубіжна Азія. Додамо, що в 1940-1950-х роках її населення зросло на 10%, в 1950-1960-х роках - на 21%, в 1960-1970-х роках - на 25% (434 млн.. Чол.). У 1970-1980-х роках число жителів у цьому регіоні зросла на 482 млн.. чол., а в 1980-1990-х роках - на 526 млн.. чол., що склало майже 2 / 3 світового приросту за це десятиліття. Абсолютний же приріст з 1990 по 2025 рік очевидний з таблиці 5.
І тим не менше частка зарубіжної Азії в чисельності світового населення до 2025 року дещо зменшиться. Це пояснюється насамперед бурхливим «наступом» Африки, де, незважаючи на деяке зниження середньорічних темпів приросту, вони і в першій чверті XXI століття залишаться найвищими. За часткою у світовому населенні Африка ще на початку 80-х років обігнала Європу, і в перспективі це її становище ще більш закріпиться. Третє місце як за чисельністю населення, так і за часткою в чисельності світового населення збережеться за Латинською Америкою. І найбільше скорочення цієї частки відбудеться в Європі та Північній Америці - регіонах з найнижчим середньорічним приростом. Помітно знизиться і частка Україні:
Таблиця 6. Динаміка чисельності населення у світі

Роки	Населення, млн.. чол.	Приріст за десятиліття, млн.. чол.	Щорічний абсолютний приріст, млн.. чол.	Середньорічний темп зростання,%
1950	2515	220	22	1,6
1960	3019	504	50	1,8
1970	3698	679	68	2
1980	4450	752	75	1,8
1990	5292	842	84	1,7
2000	6261	969	97	1,6
2010 (прогноз)	7190	929	93	1,4
2020 (прогноз)	8000	810	81	1.3

Порівняння даних за 1970, 1980 і 1990 роки говорить про те, що пік «демографічного вибуху» у той час був уже пройдено.
Про це свідчить, перш за все, що почалося зниження середньорічних темпів приросту населення. Але інерційна сила «демографічного вибуху» виявилася настільки значною, що і в 80-ті-90-і рр.. абсолютні показники продовжували зростати: все світове населення збільшилося на 1,6 млрд. чол., а його щорічний річний приріст - до 84 млн.. чол. (Це більше сумарного населення Лондона, Нью-Йорка, Москви, Пекіна, Мехіко і Ріо-де-Жанейро).
Окремі країни характеризуються численними особливостями цих процесів, які часто ускладнюють завдання їх класифікації. У цілому розвиваються, можна віднести до «сучаснішого» типу демографічного відтворення.
Для ряду країн, що розвиваються характерні дуже низькі загальні коефіцієнти смертності з-за «молодий» вікової структури. У той же час рівень статевовікових показників смертності вищий, ніж в економічно розвинених країнах Заходу.
Разом з тим іноді виявляється специфічний тип відтворення, коли смертність починає перевищувати народжуваність, а результатом стає коефіцієнт природного руху населення зі знаком мінус (тобто відбувається природне скорочення населення - депопуляція). Тенденції такого роду чітко виявляються в сучасній Росії. Так, якщо з 1983 по 1987 р. щорічне число народжених в Росії досягало 2,5 млн. чоловік, то з 1988 по 1993 р. це число скоротилося до 1,4 млн. чоловік. У результаті перевищення числа померлих над числом народжених у Росії в 1992 р. склало 220 тис., у 1993 р. - 737,7 тис., а в 1994 р. - 920,2 тис. осіб. Якщо в 1992 р. середньорічна чисельність населення Росії становила 148,3 млн. осіб, то вже в 1996 р. вона скоротилася до 147,5 млн. чоловік. А в 1998 році динаміка зростання народонаселення в історії людства йде відповідно до так званими популяційними циклами, що відображають динаміку народжуваності та смертності на відповідних стадіях світового розвитку.
Разом з тим, за прогнозами ООН, чисельність населення планети зростала і буде зростати. Дана тенденція представлена ​​на малюнку 1.
Верхня лінія - зростання чисельності населення країн, що розвиваються, нижня - розвинутих.
Як було зазначено вище, протягом всієї історії людства темпи зростання населення були різними, також вони істотно відрізняються по країнах та регіонах. У зв'язку з цим представляється доцільним виявити й узагальнити ті особливості відтворення населення в світі, які притаманні саме сучасному етапу.
1. XX століття з'явився періодом різко прискореного зростання населення Землі - «демографічний вибух» стався під впливом ряду об'єктивних факторів, найважливішими з яких є:
- Різке зниження смертності (результат сучасних досягнень в області медицини, підвищення життєвого рівня тощо);
- Народжуваність залишилася на колишньому досить високому рівні або в цілому незначно знизилася.
Таблиця 7. Показники середнього рівня доходу на душу населення за групами країн

Групи країн	Середній рівень доходу на душу населення в 1990 році		Населення (у млн. чол.)
			1990	Прогноз
	у дол	У%		2008	2010	2015
З високими доходами	19 590	100	816	859	881	892
Із середніми доходами	3 410	17,44	458	541	605	640
З доходами нижче середніх	1 530	7,8	629	771	904	983
З низькими доходами	350	1,8	3 058	3 670	4 202	4 495
Світ у цілому	4200	-	5 284	6 185	6 977	7 402

2. Більшість промислово розвинених країн вже досягло фази так званої демографічної зрілості (низький рівень смертності і народжуваності, незначний приріст населення). У більшості ж країн, що розвиваються народжуваність ще залишається досить високою.
3. Для промислово розвинених країн характерна стійка тенденція «старіння населення», в той час як в країнах, що розвиваються висока питома вага населення працездатного віку. Це одна з причин великого припливу робочої сили з країн, що розвиваються в розвинуті.
4. У міжнародних масштабах реалізується комплекс заходів по штучному стримування народжуваності, що пояснюється прагненням стабілізувати динаміку і прогнозованість розвитку процесу народонаселення світу.
1.4 Демографічна політика
Управління процесом відтворення населення здійснюється за допомогою державної демографічної політики.
Демографічна політика - це система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення (перш за все, на народжуваність) в бажаному для себе напрямку. Зрозуміло, що напрям демографічної політики залежить насамперед від демографічної ситуації в тій чи іншій країні.
У країнах першого типу відтворення населення переважає демографічна політика, спрямована на підвищення народжуваності та природного приросту населення. З країн Європи найбільш активно таку політику проводить Франція. Широка програма планування розмірів сім'ї здійснюється в Японії.
Більшість країн другого типу відтворення в останні десятиліття стало здійснювати демографічну політику, спрямовану на скорочення народжуваності та природного приросту населення. Мабуть, найбільші зусилля в цьому відношенні докладають дві найбільші країни світу - Китай та Індія.
У Конституції КНР йдеться про те, що подружжя повинні здійснювати планове дітородіння. Створено комітет з планового дітородіння, на народження дитини потрібно отримати дозвіл місцевої влади. Встановлено більш пізній вік для вступу в шлюб. У період навчання в інституті шлюби, як правило, не дозволяються. Основний девіз демографічної політики КНР: «Одна сім'я - одна дитина». Здійснення цієї політики вже дало результати.
Індія першою з країн, що розвиваються ще в 1951 році прийняла національну програму планування сім'ї в якості офіційної державної політики. Був значно підвищений вік вступу в шлюб, пропагується сім'я з чотирьох чоловік під девізом: «Нас двоє - нам двох». У результаті цих заходів народжуваність і природний приріст дещо знизилися, але тим не менш ще майже 1 / 5 всіх новонароджених у світі - діти, що з'являються на світ в Індії.
Бурхливий початок «демографічного вибуху» вже тоді викликало чимале занепокоєння політиків, вчених, громадськості. Під егідою ООН відбулися дві Всесвітні конференції з народонаселення: перша - у Римі в 1954 році і друга - в Белграді в 1965 році. Багато країн вже тоді почали переходити до активної демографічної політики, сімейному плануванню дітонародження. У 1966 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію по населенню та розвитку, а в 1967 році був утворений ЮНФПА (Фонд ООН для заохочення діяльності в області народонаселення).
У 1974 році в Бухаресті відбулася третя Всесвітня конференція ООН з народонаселення, на якій було прийнято «Всесвітній план дій в області народонаселення» (ВПДН). Подальший розвиток він отримав на четвертій Всесвітній конференції в Мехіко в 1984 році. ВПДН виходив з найважливішого принципу тісного взаємозв'язку між демографічними і соціально-економічними процесами. Він містив багато конкретних рекомендацій щодо зниження показників народжуваності і смертності, сприяння різним країнам у вирішенні їх демографічних проблем.
У 1989 році в Амстердамі відбувся Міжнародний форум «Народонаселення у XXI столітті». Цей форум визначив низку цілей в області народонаселення на кінець поточного століття, включаючи загальне зниження рівня народжуваності, скорочення ранніх шлюбів та підліткової вагітності, розширення використання засобів контрацепції, а також широке коло заходів з розвитку програм народонаселення. Головна мета форуму полягала в тому, щоб домогтися до 2000 року здійснення середнього варіанту прогнозу ООН, тобто досягнення чисельності населення світу не більше 6,26 млрд. чол., виходячи з того, що це має позначитися і на зростанні населення в XXI столітті.
У 1992 році світова політика народонаселення обговорювалася на конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро. Було відзначено, що вирішення демографічних проблем у кожній країні має стати складовою частиною її національної стратегії сталого розвитку. Кожна країна повинна визначити свої демографічні цілі і програми, які виходять з можливостей життєзабезпечення зростаючого населення.
А у вересні 1994 р. в Каїрі відбулася п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення. На ній був прийнятий остаточний текст «Програми дій», яка повинна визначити політику народонаселення в усьому світі на найближчі двадцять років.

2. Критерії класифікації народонаселення. Економічно активне населення
2.1 Ознаки класифікації народонаселення
З метою ефективного використання робочої сили в світовому господарстві досить важливо мати уявлення про структуру населення світу з точки зору можливості його залучення до громадської виробничий процес.
Серед безлічі ознак (критеріїв) класифікації народонаселення виділимо основні з них.
1. За етнічним складом. Всього в світі налічується 3 - 4 тис. народів, чи етносів. Етносами називаються склалися стійкі спільності людей. Класифікацію народів (етносів) зазвичай проводять за їх чисельності. Переважна більшість народів нечисленне. Народів, які налічують більше 1 млн. чоловік, в світі 310, але вони складають 96% всього населення Землі. Більше 100 млн. чоловік налічують лише сім народів: китайці (понад 1 млрд.), американці США, бенгальці, росіяни, бразильці, японці та індійці. Але ще більш важлива мовна (лінгвістична) класифікація народів, при якій споріднені мови об'єднуються в мовні сім'ї, які в свою чергу діляться на мовні групи. Найбільша з мовних сімей - індоєвропейська. На мовах цієї сім'ї розмовляють 150 народів загальною чисельністю в 2,5 млрд. чоловік. Понад 1 млрд. людей говорить на мовах китайсько-тибетської сім'ї.
У залежності від того, наскільки національні межі збігаються з політичними, виникають однонаціональних держави (їх найбільше в Європі, на Близькому Сході, в Латинській Америці) та багатонаціональні держави, наприклад, Росія, США, Індія.
Індія - саме багатонаціональна держава світу. У багатонаціональних та двунаціональних країнах існує складна проблема міжнаціональних відносин. У першу чергу це відноситься до країнам. Але останнім часом національне питання придбав більшої гостроти і в багатьох економічно розвинених країнах (Великобританія, Франція, Іспанія, Бельгія, Канада).
Сьогодні гостро стоїть питання про біженців, чисельність яких на початку 90-х років досягла найбільшої величини. За даними ООН, кількість біженців у світі перевищила 25 млн. чоловік, не рахуючи 25 млн. «внутрішніх» біженців, тобто залишили рідні домівки, але залишилися на території своєї країни. Причини зростання числа біженців: війни, міжнаціональні конфлікти (прикладом такого явища може бути збільшення кількості вимушених мігрантів в Росії як наслідок розпаду СРСР і чеченської війни).
2. За статевою складу. За даними ООН, на початку 90-х років XX століття кількість чоловіків у світі перевищувала чисельність жінок більше, ніж на 20 млн. чоловік. В основному ця різниця складалася з молодих вікових груп (на 1 000 осіб жіночої статі у віці 0-14 років припадало 1 040 осіб чоловічої статі того ж віку). У віці 40-45 років чисельність обох статей у середньому на Землі вирівнювалася, а у віці старше 60 років чисельність осіб жіночої статі вже була вищою. Це пояснюється рядом причин: більш високою смертністю серед чоловіків у молодому і середньому віці (збройні конфлікти, нещасні випадки під час служби в армії, загибель у видобувних галузях і т.д.); більш низькою тривалістю життя у чоловіків порівняно з жінками. Так, в США, Японії, Канаді, Данії, ФРН, Великобританії середня тривалість життя у жінок на 3 роки вище, ніж у чоловіків; в Норвегії, Фінляндії, Франції, Швейцарії - на 4 роки; в Угорщині, Польщі - на 5 років, а в Росії - на 6 років.
Однак не у всіх країнах однотипне співвідношення між чоловічим і жіночим статями. У зв'язку з цим країни світу можна розділити на три групи:
- Держави, де число чоловіків приблизно однаково (багато країн Латинської Америки, Африки);
- Держави, де переважає жіноче населення (країни Європи, США, Канади);
- Держави з переважанням чоловічого населення (ряд країн Азії - Китай, Індія, Афганістан, Сінгапур, Бангладеш та ін.)
Таблиця 8. Чисельність чоловіків і жінок (тисяч чоловік)

Країни	Роки	Все населення	в тому числі		У загальній чисельності населення, відсотків
			чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Австралія	1995	18 054	8 990	9 064	49,8	50,2
Австрія	1995	8 046	3 902	4 144	48,5	51,5
Аргентина	1995	34 768	16 977	17 791	48,8	51,2
Бельгія	1990	9 967	4 870	5 097	48,9	51,1
Болгарія	1994	8 427	4 130	4 297	49,0	51,0
Бразилія	1996	157 871	77 929	79 942	49,4	50,6
Великобританія	1995	58 606	28 728	29 878	49,0	51,0
Угорщина	1995	10 229	4 894	5 335	47,8	52,2
Німеччина	1995	81661	39 731	41 930	48,7	51,3
Данія	1996	5 262	2 598	2 664	49,4	50,6
Індія	1993	883 910	4 591 157	424 753	51,9	48,1
Італія	1995	57 301	27 804	29 497	48,5	51,5
Канада	1995	29 606	14 664	14 942	49,5	50,5
Китай	1990	1 130 511	581 821	548 690	51,5	48,5
Мексика	1995	90 487	44 846	45 641	49,6	50,4
Нідерланди	1995	15 459	7 645	7 814	49,5	50,5
Норвегія	1992	4 286	2120	2166	49,5	50,5
Польща	1994	38 544	18 763	19 781	48,7	51,3
Республіка Корея	1995	44 554	22 357	22 197	50,2	49,8
Росія	1997	146 740	68 824	77 916	46,9	53,1
Румунія	1995	22 681	11 124	11 557	49,1	50,9
США	1996	265 284	129 810	135 474	48,9	51,1
Туреччина »	1996	626 997	31 691	31006	50,5	49,5
Фінляндія	1995	5 108	2 487	2 621	48,7	51,3
Франція	1993	57 527	28 018	29 509	48,7	51,3
Швеція	1995	8 837	4 366	4 471	49,4	50,6
Японія	1996	125 570	61 547	63 996	49,0	51,0

Переважання чоловіків особливо характерно для деяких країн Азії, і, в першу чергу, для Індії і Китаю. Завдяки цим двом країнам, в цілому в світі чоловіки трохи переважають.
3. За економічною ознакою:
• дотрудоспособное населення;
• працездатне;
• непрацездатна.
Класифікація за економічною ознакою допомагає визначити ступінь забезпеченості регіону трудовими ресурсами. Трудові ресурси - працездатна частина населення, як зайнятого в суспільному виробництві, так і знаходиться в резерві (учні, безробітні, студенти, військовослужбовці), кількісні та демографічні рамки якого залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Є більш скорочене поняття: трудові ресурси - чисельність діючої і потенційної робочої сили, визначеної кількісно і якісно. Вікові межі працездатності визначаються в кожній країні автономно.
4. За професією: класифікація населення країни за основними професійними групами. Такий поділ відображає тенденції в розподілі робочої сили за сферами національної економіки. Зокрема, за цією ознакою оцінюється і ступінь економічного розвитку суспільства (країни) в цілому.
5. По виду занять: класифікація населення з точки зору відповідності заняття і професії. В даний час професійно зайняте населення у світі (у середньому) становить лише 41 - 49%.
6. За віковій структурі. Вікова структура залежить, перш за все, від особливостей природного приросту і характеру міграційних процесів; великий вплив на неї чинять і війни. Але й вікова структура в свою чергу впливає на всі інші демографічні показники, особливо на народжуваність і смертність, визначає частку економічно активного населення, трудові ресурси і т.д.
2.2 Вікова структура населення
Більшість країн, що розвиваються (де високі народжуваність і смертність і низька середня тривалість життя) відрізняється дуже високим відсотком дитячих вікових груп і невеликою часткою людей похилого віку. Країни Європи і Північної Америки, а також Японія, Австралія і Нова Зеландія (де невисока народжуваність, низька смертність і велика тривалість життя) характеризуються зниженою часткою дітей та високим відсотком людей похилого віку. У зв'язку з цим країни, що розвиваються відрізняються, як правило, і зниженим, і навіть різко зниженим, відсотком продуктивних віку - в середньому на 6% в порівнянні з розвиненими країнами.
За останні десятиліття відмінності в частці дитячих вікових між що розвиваються і розвиненими державами збільшилися. Це пояснюється тим, що в країнах першої групи зберігається висока народжуваність при різкому зменшенні дитячої смертності, а в країнах другої зменшується народжуваність і збільшується тривалість життя.
Велика частка людей похилого віку - 10-20% всього населення - зазвичай характерна для розвинених країн з невисоким відсотків дітей, мала - для країн, що розвиваються, в деяких з них вона складає всього 3-5%. У СНД частка літніх людей безперервно зростає: в 1931 р. вона становила менше 7%, в 1970 р. - вже майже 12%.
Частка продуктивних віків вважається високою, якщо вона більше 60% всього населення, і низькою, якщо вона не досягає 50%. Перше місце за цим показником посідає Японія (майже 66%), останнє - Ірак (45%). У більшості країн Азії, Африки та Латинської Америки він коливається між 45 і 50%, в Європі ж немає держав, де осіб цієї категорії було б менше 54%. У СНД частка продуктивних віків на 1970 р. становила 59%.
Показником, що характеризує віковий склад населення, служить так званий «медіанний» вік. «Медіана» ділить за віком все населення на дві рівні частини: половина - молодше, інша половина - старше цього вікового рівня.
Планетарний медіанний вік - 22,4 року; в Африці він знижується до 17,8 років, у Західній Європі - приблизно 33 року; в СНД він трохи вище 28 років. Нижче 16 років він у Нікарагуа, Домініканській республіці і Сурінамі, на рівні 16-17 років - в Алжирі, Марокко, Кенії, Танзанії, Замбії і деяких інших країнах, що розвиваються з низьким рівнем життя.
В даний час у світі існує тенденція до зменшення частки продуктивних віків, що створює безліч економічних, соціальних і медичних проблем. Так звана демографічна навантаження, тобто відношення числа дітей і літніх осіб до числа осіб працездатних віків, майже повсюдно стає більше, що вимагає додаткових витрат на виховання та пенсійне забезпечення. Майже у всіх країнах, що розвиваються на кожну тисячу жителів у продуктивному віці припадає понад 700 дітей. Є навіть країни, в яких дітей більше, ніж «працівників» (Ірак, Алжир, Коста-Ріка, Нікарагуа). Навпаки, майже у всіх розвинених країнах число дітей не досягає і половини від числа осіб продуктивного віку, а в деяких лише трохи перевищує.
З іншого боку, в деяких регіонах і країнах досить значна частка осіб похилого віку: так, у Західній Європі - в середньому 280 осіб на кожну тисячу жителів продуктивного віку, в США - 246, в Австралії - 208, в СНД - 200; значно менше цей показник в Латинській Америці - 118, зарубіжної Азії - 105 і особливо в Африці - 96 осіб.
Слід також підкреслити специфічні особливості вікової структури міського і сільського населення. У зв'язку з тим, що в переважній більшості країн народжуваність у сільській місцевості вище, то вище і частка дітей, ніж у містах (у СНД, наприклад, майже в 1,5 рази). Більш високий рівень тривалості життя в селі, а також постійний відтік молодих людей у ​​міста призводять до того, що частка людей похилого віку в сільській місцевості значно вищий, ніж у місті. У результаті в більшості випадків у містах вище відсоток осіб продуктивного віку. Вік служить головним критерієм при визначенні чисельності економічно активного населення, тієї частки працездатного населення, яка бере участь у матеріальному виробництві та невиробничій сфері.
2.3 Економічно активне населення
Знання вікових груп необхідно для визначення чисельності працездатного населення, в тому числі і економічно активного населення. Вікова структура населення неодмінно повинна враховуватися при прогнозуванні і плануванні соціально-економічного розвитку країн, при формуванні мережі дитячих установ, забезпечення населення продуктами харчування і промисловими товарами, розвитку медичного обслуговування і т.д.
- Діти та юнацтво - до 15 (19) років;
- Молодь і доросле населення - 15-65 (19-60) років;
- Літні люди - після 65 (60) років.
Класифікація населення за даним критерієм може мати найрізноманітніше застосування.
За структурою зайнятості економічно активного населення (ЕАН):
ЕАН = доступні + безробітні + особи, які працюють неповний робочий день.
Протягом тривалого часу основна частина економічно активного населення в промислово розвинених країнах була зайнята в промисловості та будівництві - 35-45% до початку 70-х років ХХ-го століття. Але потім все більш чітко стала виявлятися тенденція спочатку відносного, а потім і абсолютного зменшення числа зайнятих у цих галузях.
Отже, структуризація населення за переліченими вище ознаками здійснюється як у рамках всієї національної економіки, так і в розрізі її окремих галузей, що є досить важливою інформацією про рівень розвиненості конкретних галузей господарства, а також економіки в цілому.
Оскільки класифікація народонаселення по структурі економічно активного населення є однією з найбільш широко використовуваних у міжнародній статистиці, необхідно виділити сучасні тенденції в динаміці структури ЕАН світу.
Таблиця 10. Чисельність зайнятого населення (у середньому за рік, мільйонів чоловік)

Країни	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996
Австралія	7,9	7,7	7,6	7,7	7,9	8,2	8,3
Австрія	3,4	3,5	3,5	3,6	3,7	3,8	3,7
Бельгія	4,1	3,7	3,8	3,7	3,7	3,8	3,8
Болгарія	62,1	3,6	3,3	3,2	3,2	3,2
Бразилія	62,1		65,4	66,6		69,6
Великобританія	2,9	26,4	25,8	25,5	25,7	26	26,1
Угорщина	4,8	4,7	4,2	3,9	3,8	37	3,6
Німеччина	29,0	37,4	36,9	36,3	36,3	36	35,9
Данія	2,7	2,6	2.7	2,6	2,6	2,6	2,6
Італія	21,2	21,4	21,3	20,2	19,6	19,9	20
Канада	13,2	12,9	12,8	13	13,3	13,5	13,7
Китай	567	584	594	602	615
Нідерланди	6,4	6,5	6,6	6,4	6,7	6,8	7,0
Норвегія	2	2	2	2	2	2,1	2,1
Польща	17,3	16,3	15,5	14,9	14 липня	148	15,0
Республіка Корея	18,1	18,6	19	19,3	19,8	20,4	20,8
Росія	75,3	73,8	72,1	70,9	6,85	66,4	66
Румунія	10,8	10,8	10,5	10,1	10,9	11,2	10,9
США	119	118	118	120	123	125	127
Туреччина	19,9	19,5	20,0	19,9	20,4	21,4	21,7
Фінляндія	2,5	2,4	2,2	2,1	2,0	2,1	2,1
Франція	22,4	22,4	22,3	22,1	22	22,3	22,2
Швейцарія	3,8	3,9	3,8	3,8	3,8	3,8	3,8
Швеція	4,5	4,4	4,2	4,0	3,9	4,0	4,0
Японія	62,5	63,7	64,4	64,5	64,5	64,6	64,9

3. Міське і сільське населення. Проблеми урбанізації в світовому господарстві
3.1 Міське і сільське населення
1. Відбувається відносне зменшення ЕАН, зайнятого в сільському господарстві: у розвинених країнах на початок 90-х років - 3-4%. Хоча в Італії, наприклад, - 15%, а в Греції - 40%.
Основні причини - широке проникнення НТП у сферу сільського господарства і, як наслідок, багаторазове підвищення продуктивності праці в сільському господарстві.
2. Спостерігається зростання ЕАН, зайнятого в сфері послуг (до 50%). Це пов'язано з бурхливим розвитком сфери послуг, і перш за все фінансового, виробничого та науково-технічного характеру.
3. Зростання безробіття і питома вага чисельності безробітних у ЕАН представлений в табл. 12.
4. Демографічні тенденції в країнах, що розвиваються мають свою специфіку:
- Питома вага зайнятих у сільському господарстві ще високий, хоча і скорочується - 50-53% ЕАН;
- На 2-му місці в структурі ЕАН країн, що розвиваються - сфера послуг; на 3-му - промисловість та будівництво;
- Зростає маргіналізація населення (особливо в Латинській Америці).
Маргінали - громадяни, які залишили свою традиційну сферу зайнятості (наприклад, аграрну), але не здатні адаптуватися до нової для себе сфері. Як наслідок маргіналізації - у цих країнах загострюються соціальні проблеми: зубожіння населення, зростання злочинності. На жаль, це актуально і для сучасної Росії.
Багато держав заявили, що територіальний розподіл населення і швидка урбанізація пов'язані з серйозними екологічними наслідками. Афганістан, Індія, Індонезія, Кенія, Непал назвали швидке зростання населення однієї з основних своїх проблем. У доповіді Індонезії зазначалося, що взаємозв'язок бідності і демографічного зростання породжує гострі і широко розповсюджені екологічні проблеми.
На Всесвітній конференції з народонаселення (Бухарест, 1974 р.) більшість учасників розділилися на два протиборчі табори: США, Канада, Великобританія підкреслювали негативні наслідки зростання населення і прагнули перетворити конференцію у форму боротьби за всесвітню програму планування сім'ї.
Таблиця 11. Чисельність безробітних (тисяч чоловік)

Країна	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
У тому числі офіційно зареєстрованих		62	578	836	1637	2327	2506	1999
Австралія	585	815	925	939	856	766	783	791
Австрія	166 ^	185	193	222	215	216	231	233
Бельгія	403	429	473	550	589	597	588	568
Болгарія	65	419	577	626	488	424	479
Великобританія	1665	2292	2779	2919	2636	2326	2122	1602
Угорщина	80	406	663	632	520	496	478	470
Німеччина	1883 3	1689 3	1808 3	3419	3698	3612	3965	4400
Данія	272	296	318	349	343	288	246	217
Італія	2621	2653	2549	2335	2541	2725_	2763	2805
Канада	1164	1492	1640	1649	1541	1422	1469
Нідерланди	516	490	386	437	492	523	486
Ноовегія	112	116	126	127	116	107	109
Польща	1126	2156	2509	2890	2838	г 2629	2360	2024
Росія			3594	4160	5478	6431	7280	8180
Республіка Корея	454	436	465	550	489	419	425	557
США	7047	8628	9613	8940	7996	7404	7236	6739
Фінляндія	88	193	328	444	456	430	408	367
Франція	2505	2349	2591	2929	3117	2950	3162	3102
Швейцарія	18	39	92	163	171	153	169
Швеція	75	134	233	356	340	333	347	342
Японія	1340	1360	1420	1660	1920	2100	2250	2303

Таблиця 12. Питома вага чисельності безробітних у загальній чисельності економічно активного населення (в / г)

	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1Е96	1997
Австралія	6,9	9,6	10,8	10,9	9,8	8,5	8.6	8.6
Австрія	5,4	5,8	5,9	6,8	6,5	6,6	7	7,1
Бельгія	9,6	10,2	11,2	12,9	13,8	14	13,8	13.2
Болгарія	1.7	11,1	15,3	16,4	12,4	11,1	12,5
Великобританія	5,9	8,1	9,9	10,4	9,4	8,3	7,6	5,7
Угорщина	1,7	8,5	12.3	12,1	10,4	12
Німеччина	7,23	6,33	6,73	9,8	10,6	10,4	11,5	12,7
Данія	9,7	10,6	11,3	12,4	12,2	10,3	8.8	7,8
Італія	11	10,9	11,4	10,2	11,5	12	12,1	12,3
Канада	8,1	10,4	11,3	11,2	10,4	9,5	9,7
Нідерланди	7,5	7	5,5	6,2	6,8	7,1	6,6
Норвегія	5,2	5,5	5,9	6	5,4	4,9	4,9
Польща	6,5	12,2	14,3	16,4	16	14,9	13,2	11,5
Республіка Корея	2,4	2,3	2,4	2,8	2,4	2	2	2,6
Росія			4,8	5,6	7,5	8,8	10	11,3
США	5,6	6,8	7,5	6,9	6,1	5,6	5,4	4,9
Фінляндія	3,4	7,5	13,0	17,7	18,2	17	16,1	14,5
Франція	8,9	9,4	10,3	11,6	12,3	11,7	12,4
Швейцарія	0,5	1,1	2,5	4,5	4,7	4,2	4,7
Швеція	1,6	3	5,2	8,2	8,0	7,7	8,0	8.0
Японія	2,1	2,1	2,2	2,5	2,9	3,2	3,4	3,4

З іншого боку, більшість країн, що розвиваються за підтримки соціалістичних стояло на радикально перераспределительной платформі. На їхню думку, проблеми народонаселення є не причиною, а наслідком слаборазвитости, а НМЕП представляв собою ефективний інструмент з її подолання. Найбільш активну позицію займали Алжир, Аргентина, Бразилія та Індія; соціалістичні країни приєдналися до «антиімперіалістичної» платформі.
У ході конференції Швеція і Мексика відзначали, що екологічний стан світу є основним елементів зростаючої взаємозалежності, а висока ймовірність існування зовнішніх меж екорозвитку - її головною відмінною рисою.
Скликана десять років потому, Міжнародна конференція з народонаселення (Мехіко, 1984 р.) визнала, що швидке зростання населення перешкоджає соціально-економічному розвитку країн.
Пізніше був розроблений доповідь Всесвітньої комісії з питань навколишнього середовища і розвитку «Наше спільне майбутнє», опублікований і схвалений Генеральною Асамблеєю в 1987 р., який мав особливе значення тому, що він визначив на роки вперед еволюцію концепції розвитку, ясно і глибоко охарактеризував екологічні наслідки демографічних тенденцій. Доповідь містила стало класичним визначення: «Сталий розвиток є розвитком, яке задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби». У ньому визнавалося, що бідність, погіршення навколишнього середовища і зростання населення нерозривно пов'язані, і жодна з цих фундаментальних проблем не може бути вирішена окремо від інших.
У доповіді Комісії Півдня, виразити загальний підхід керівників 27 країн, що розвиваються до стратегічних питань розвитку, зростання населення стоїть на першому місці (а сільсько-міська міграція - на сьомому) у переліку семи головних чинників погіршення навколишнього середовища в країнах, що розвиваються. Швидке зростання населення надає всезростаюче тиск на земельні ресурси при різних системах землекористування і способах сільськогосподарського виробництва, призводить до збезлісення, ерозії грунту і втрати біологічного розмаїття.

3.2 Поняття урбанізації
Процес обганяє зростання міського населення в порівнянні з чисельністю сільського населення отримало назву урбанізації. Це явище має свої особливості в різних регіонах і країнах світу.
Урбанізація - багатосторонній соціально-економічний, демографічний і географічний процес, що відбувається на основі історично сформованих форм суспільного і територіального поділу праці. У більш вузькому, демографо-статистичному, розумінні урбанізація - це зростання міст, особливо великих, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі.
3.3 Проблеми урбанізації
Процес урбанізації тісно пов'язаний з особливостями формування міського населення, включення в міське середовище або віднесення до міського адміністративне підпорядкування приміських територій; перетворення сільських населених пунктів в міські. Зростання міського населення можливе за рахунок формування більш-менш широких приміських зон та урбанізованих місцевостей. Більш швидке зростання міського та несільськогосподарського населення порівняно з сільським та сільськогосподарським - найбільш характерна риса сучасної урбанізації. У трьох частинах світу - Австралії та Океанії, Північній Америці, Європі - переважають жителі міст. Їх наздоганяє швидко урбанізуються Латинська Америка. У той же час населення афро-азіатських країн з-за своєї великої чисельності створює перевагу села над містом у середньому по світу. Найбільш високий відсоток міського населення мають розвинені країни. В Європі: Великобританія (91%), Швеція (87%), Німеччина (85%), Данія (84%), Франція (78%), Нідерланди (76%), Іспанія (74%), Бельгія (72%) ; у Північній Америці: США (77%), Канада (76%); в Азії: Ізраїль (89%), Японія (78%); в Австралії та Океанії: Австралія (89%), Нова Зеландія (85%); в Африці: ПАР (50%). Коли частка міського населення перевищує 70%, темп її зростання, як правило, сповільнюється і поступово (при підході до 80%) призупиняється.