Лабораторний практикум з бухгалтерського обліку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ПИТАННЯ по Лабораторному практикуму з бухобліку

1. Видача денеж.средств з каси на з / п, хоз.нужди, витрати на відрядження: відображення на рахунках БО, облікових регістрах і документальне оформлення.

2. Відображення касових операцій (у журналі-ордері № 1, відомості № 1, накопичувальних відомостях або журналах-ордерах)

3. Визначення фін.рез-та від продажу, списання та безоплатної передачі майна.
4. Порядок оформлення документації по розрахунках з постачальниками і підрядчиками (рахунок-фактура, накладна, товарно-вантаж. Митна декларація. Платежн. Доручення, прибуткові ордери, акти прийому та ін.)

5. Бух. обробка виписок банку, претензійна робота з банком по необгрунтованому списанню коштів з р / р та інших рахунків.

6. Порядок розрахунку з / п при простій погодинній і прямої відрядної системах о / т.

7. Порядок відкриття р / с. Документальне оформлення операцій по р / с.

8. Орг-ція БО праці, з / п, їх документал. оформлення.
9. Проведення та документал. оформлення раптової інвентаризації каси.
10. Аналитич. і синтетичні. облік за розрахунками з іншими деб-ми і кред-ми (споживання послуг сторонніх орг-цій, включаючи надання е / енергії, газу, пари і т.д.); розрахунки за виконавцями. рахунками: розрахунки з орендодавцями за сумами орендної плати та ін
11. Облік грошова. документів: придбання орг-цією путівок в будинки відпочинку, проїзних квитків для працівників.
12. Порядок видачі грошова. ср-в під звіт.
13. Порядок розрахунків з нарахування амортизації ОС.
14. Документальне оформлення касових операцій.
15. Орг-ція обліку витрат на виробництво.
16. Порядок списання управленч-х і комерц-х витрат при визначенні фін.рез-тов у відповідності з облік. політикою орг-ції.
17. Відображення на рахунках БО і в облікових регістрах надходження грошова. коштів.
18. Об'єкти фін. вкладень орг-ції; операції, пов'язані з обігом цін. паперів, їх документал. оформлення.
19. Варіанти организац. структури в бухгалтерії і орг-ції документообігу.
20. Форми внутрихоз. отч-ти, їх періодичність та строки надання.
21. Порядок обліку інвентарних об'єктів ОЗ.
22. Порядок оформлення регістрів БО основ.ср-в.
23. Елементи облікової політики орг-ції.
24. Нормативні документи, необхідні для орг-ції обліку у фірмі (закони БО, учет.політіка орг-ції, положення про документообіг, посадові інструкції та ін.)
25. Порядок проведення звірки даних БО з урахуванням на складах.
26. Порядок складання актів приймання-передачі актів на списання основних і транспортних засобів.
27. Розрахунок сум утримань із з / п працівників (ПДФО, утримання по виконавця. Листам, з ініціативи адміністрації підпр-я, за заявою працівника).
28. Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань по об'єктах НМА.
29. Порядок розрахунку матеріал. вигоди, що включається до сукупного річного оподатковуваного доходу працівника.
30. Порядок розподілу прибутку орг-ції відповідно до рішення засновників та учет.політікой орг-ції.
31. Аналитич. облік розрахунків з депонентами по сумах своєчасно невиданий з / п в реєстрі невиданий з / п та книги обліку депонованої з / п.
32. Визначення фактич. собівартості матеріал. ресурсів, що списуються у вироб-во за методом середовищ. собівартість-ти, ЛІФО, ФІФО.
33. Розрахунок витрат на відрядження відповідно до прикладеним фін.расчетом.
34. Документал. оформлення фактів госп. деят-ти, руху матеріально-виробництв. запасів.
35. Аналитич. і синт. облік по розрахунках з покупцями і замовниками (за кожним пред'явленим покупцям і замовникам рахунку, формам розрахунків).
36. Порядок складання привчає. документів з перерахування платежів до бюджету та в / б фонди.
37. Порядок визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та відображення в БО.
38. Аналіт. і синт. облік з обліку фактів госп. деят-ти з підзвіт. особами.
39. Визначення фін.рез-та від продажу готової продукції (робіт, послуг, товарів).
40. Порядок обліку аналіт. і синт. обліку інвентарю і госп. приладдя, спец. інструментів і спец. одягу.
41. Аналіт. і синт. облік розрахунків з бюджетом і в \ б фондами, регістрів обліку.
42. Аналіт. і синт. облік розрахунків з персоналом за іншими операціями; документал. оформлення.
43. Орг-ція обліку з виплати дивідендів, порядок відображення на рахунках БО.
44. Порядок відображення на рахунках з обліку утворення та використання оціночних резервів.
45. Порядок відображення в обліку фактів госп. деят-ти з формування статут. капіталу орг-ції.
46. Документальне оформлення наявності та руху готової продукції.
47. Порядок відображення в обліку витрат по сплаті відсотків за кредити банку і позик ін орг-цій.
48. Особливості орг-ції обліку на малих підприємствах.

49. Порядок обчислення середнього заробітку для розрахунку сум щорічної та доп. відпустки, компенсації за невживаний відпустку, вихідної допомоги, допомоги з тимчасової непрацездатності.


2. Відображення касових операцій (у журналі-ордері № 1, відомості № 1, накопичувальних відомостях або журналах-ордерах)

Касові операції пов'язані з отриманням і витрачанням готівкових грошових коштів безпосередньо з каси організації.
Рух готівкових грошових засобів обліковується на рахунку 50 «Каса». Сальдо рахунку свідчить про наявність вільних коштів у касі підприємства на початок і кінець місяця, оборот за дебетом - суми, що надійшли готівкою в касу, за кредитом - суми, видані готівкою. Касові операції, що записуються за кредитом рахунку 50, відображаються у журналі-ордері № 1. Обороти по дебету цього рахунку записуються у різних журналах-ордерах, а також у відомості № 1. Підставою для їх заповнення служать звіти касира.
До рахунку 50 «Каса» можуть бути відкриті субрахунки: 50-1 «Каса організації»; 50-2 «Операційна каса»; 50-3 «Грошові документи»; 50-4 «Каса в іноземній валюті», та інші
На субрахунку 50-1 «Каса організації» враховуються грошові кошти в касі організації. Зберігання готівкових коштів ведеться в межах лімітів, встановлених обслуговуючим банком після узгодження з керівництвом організації. Банк контролює також цільове використання коштів (на корінці чека зазначається призначення одержуваних з банку сум). Перевищення ліміту в касі не повинно бути більше трьох днів для виплати заробітної плати, допомоги по соціальному страхуванню і стипендій. Організації, що мають щоденну грошову виручку, за погодженням з банком можуть використовувати її на власні потреби, наприклад на видачу заробітної плати, господарські витрати та відрядження.
Для ведення касових операцій передбачається посаду касира. При малому обсязі операцій ці обов'язки може виконувати за дорученням керівника будь-яка посадова особа або головний бухгалтер. При цьому керівник зобов'язаний ознайомити його під розписку з порядком ведення касових операцій і укласти договір про повну матеріальну відповідальність.
На субрахунку 50-2 «Операційна каса» обліковуються кошти, одержувані організацією при розрахунках з населенням. Якщо організація крім розрахунків з власним персоналом проводить розрахунки з населенням, вона зобов'язана використовувати і реєструвати в податкових органах контрольно-касові машини (ККМ). На кожну касову машину заводиться «Книга касира-операціоніста», яка повинна бути прошнурована, пронумерована і скріплена підписами податкового інспектора, директора і головного бухгалтера організації, а також печаткою. Книга касира-операціоніста не замінює касовий звіт. Усі записи у книзі проводяться в хронологічному порядку без помарок. При внесенні до книги виправлень вони повинні обумовлюватися і завірятися підписами касира-операціоніста, директора і головного бухгалтера.
На кожній касової машині є свій заводський номер, який обов'язково вказується в усіх документах, які стосуються даної машині (касовому чеку, звітної відомості, паспорті, книзі касира-операціоніста), а також у документах, що відображають переміщення касової машини (наприклад, відправлення в ремонт , передачу іншій організації). Ключі від контрольно-касової машини (крім ключів для перекладу секційних грошових лічильників на нулі), паспорт касової машини, книга касира-операціоніста, акти та інші документи зберігаються у директора організації, його заступника або головного бухгалтера. Ключ для гасіння технічних прогонів повинен перебувати у старшого касира. Ключі для перекладу секційних грошових лічильників на нулі передаються директором контролюючої організації (крім контрольно-касової машини з фіскальною пам'яттю).
У кінці робочого дня касир повинен підготувати грошову виручку, скласти касовий звіт і здати виручку разом з касовим звітом за прибутковим ордером старшому (головному) касиру, а останній - інкасатору.
Використані касові чеки та копії товарних чеків зберігаються у матеріально відповідальних осіб 10 днів з дня продажу по них товарів і перевірки товарного звіту бухгалтерією. Використані контрольні стрічки, копії чеків та інші документи, що підтверджують суми прийнятих готівкових грошей, повинні зберігатися в упакованому або опечатаному вигляді в бухгалтерії організації протягом 15 днів після перевірки товарного звіту, а у разі виявленої недостачі - до закінчення розгляду справи. Товарні звіти і додані до них документи суворої звітності зберігаються не менше трьох років.
Урядом Росії затверджений перелік окремих категорій організацій, які в силу специфіки своєї діяльності або місцезнаходження можуть не використовувати контрольно касові машини. Прихід грошових коштів оформляється одним прибутковим касовим ордером в кінці дня з додатком до корінця квитанцій. Суми прибуткових документів повинні відповідати вивішувані цінників, прейскурантами на товари й послуги, що надаються.
На субрахунку 50-3 «Грошові документи» враховуються перебувають у касі організації грошові документи, цінні папери (бланки трудових книжок, оплачені курортні путівки, оплачені авіаквитки, поштові марки, акції, облігації, векселі), що випускаються самою організацією або придбані на стороні. Для їх обліку відкривається окрема касова книга, а на кожен вид документів - окремі сторінки. Облік надходження грошових документів здійснюється за накладною. Виписує її касир у двох примірниках при прийомі грошових документів.
Видача грошових документів з каси здійснюється на підставі вимоги, яке виписується бухгалтером. Облік грошових документів ведеться за номінальною вартістю. При русі грошових документів складається окремий касовий звіт і передається бухгалтеру.
Оплачені готівкою путівки в санаторії відображаються бухгалтерським записом:
Дебет рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами», 76 «Інші дебітори і кредитори»
Кредит рах. 50 «Каса», субрахунок 50-1 «Каса організації»; Дебет рах. 50 «Каса», субрахунок 50-3 «Грошові документи» Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами», 76 «Інші дебітори і кредитори».
При видачі путівок персоналу безкоштовно або з частковою оплатою роблять запис:
Дебет рах. 50 «Каса», субрахунок 50-1 «Каса організації» - на суму часткового платежу, внесеного працівником,
Дебет рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - на суми, сплачені організацією
Кредит рах. 50 «Каса», субрахунок 50-3 «Грошові документи». Придбані поштові марки і проїзні квитки (Дебет рах. 50-3 Кредит рах. 50-1, 51, 76) списуються в міру їх витрати, вартість їх залежно від характеру витрат включається у відповідні витрати (Дебет рах. 20, 23, 25 , 26, 44 Кредит рах. 50-3), або до складу інших витрат (Дебет рах. 91 Кредит рах. 50-3), або погашаються за рахунок коштів цільового фінансування (Дебет рах. 86 Кредит рах. 50-3).
Бланки суворої звітності (трудові книжки та вкладні листи до них, квитанції подорожніх листів автотранспорту) обліковуються на позабалансовому рахунку 006 «Бланки суворої звітності».


4. Порядок оформлення документації по розрахунках з постачальниками і підрядчиками (рахунок-фактура, накладна, товарно-вантаж. Митна декларація. Платежн. Доручення, прибуткові ордери, акти прийому та ін)
Розрахунки з постачальниками і підрядниками відносяться до одного з видів розрахунків залежно від суб'єктів - учасників відносин, що виникають у процесі фінансово-господарської діяльності. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками спрямований на збір та узагальнення інформації про розрахунки за отримані покупцем товарно-матеріальні цінності, прийняті замовником виконані роботи та спожиті послуги, розрахункові документи за якими акцептовані і підлягають оплаті через кредитну організацію.
Постачальниками і підрядниками є організації, які постачають товарно-матеріальні цінності (сировина та інші матеріали, товари), які надають послуги (транспортні перевезення, забезпечення зв'язку, комунальні та інші послуги), що виконують роботи (монтаж устаткування, вантажно-розвантажувальні роботи та ін.) Розрахунковий документ - це оформлене розпорядження платника (клієнта або кредитної організації) про списання грошових коштів зі свого рахунку і перерахування їх на рахунок отримувача коштів або на рахунок, вказаний одержувачем коштів (дослідником).
Для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками використовується рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», на якому відображаються такі відомості:
• про отримані товарно-матеріальні цінності, прийнятих, виконаних роботах і спожиті послуги, розрахункові документи на які акцептовані;
• про товарно-матеріальних цінностях, роботах і послугах, на які розрахункові документи від постачальників або підрядчиків не надійшли (невідфактуровані поставки);
• про надлишки товарно-матеріальних цінностей, виявлених при їх прийманні;
• про видані постачальникам і підрядчикам аванси;
• про курсові і сумових різницях.
Рахунок 60 кредитується на вартість прийнятих до бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг в кореспонденції з рахунками обліку цих цінностей або відповідних витрат. За послуги з доставки матеріальних цінностей, переробки матеріалів на стороні записи по кредиту рахунку 60 виробляються в кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, товарів, витрат на виробництво і продаж і ін
На суми ПДВ, що підлягають сплаті постачальникам чи підрядникам, у бухгалтерському обліку здійснюється запис за дебетом рахунка 19 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям», субрахунок 19-3 «Податок на додану вартість по придбаних матеріально-виробничих запасів (МПЗ)» в кореспонденції з кредитом рахунку 60, якщо відповідно до законодавства ПДВ підлягає відрахуванню.
При надходженні товарно-.матеріальних цінностей, на які не отримані розрахункові документи постачальників, за кредитом рахунку 60 відображається вартість цінностей, виходячи з ціни та інших умов, передбачених договором. Якщо ціна не зазначена і не може бути встановлена ​​виходячи з умов договору, то для визначення величини кредиторської заборгованості приймається ціна, за якою у порівнянних обставин організація зазвичай визначає ціну щодо аналогічних цінностей.
Рахунок 60 дебетується на суми виконання зобов'язань, включаючи аванси на попередню оплату, в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, розрахунків з покупцями, замовниками, іншими організаціями. Повернуті постачальником невикористані суми авансу відображають за дебетом рахунків обліку грошових коштів і кредиту рахунку 60. Раніше видані, але не затребувані аванси списують на збитки організації.
В аналітичному обліку за рахунком 60 ведеться облік за кожним постачальником та підряднику за окремими договорами поставки з метою групування та узагальнення інформації в розрізі:
• акцептованих розрахункових документів, термін оплати яких не настав;
• неоплачених у строк розрахункових документів;
• невідфактурованих поставок;
• авансів виданих;
• виданих векселів, термін оплати яких не настав;
• прострочених оплатою векселів;
• отриманих комерційних кредитів;
• інших ознак.
При використанні в організації журнально-ордерної форми обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками відображаються в журналі-ордері № 6 по пред'явлених рахунків. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками при розрахунках у порядку планових платежів ведеться у відомості № 5. В кінці місяця дані цієї відомості загальними підсумками по кореспондуючих рахунках включають в журнал-ордер № 6.
Порядок обліку розрахунку з постачальниками і підрядниками за претензіями розглядається в параграфі 4.5 «Облік розрахунків з різними дебіторами і кредиторами».

5. Бух. обробка виписок банку, претензійна робота з банком по необгрунтованому списанню коштів з р / р та інших рахунків.

Після отримання виписки банку бухгалтер повинен зробити наступне:
Освіта резерву здійснюється за рахунок доходів організації:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери».
При підвищенні ринкової вартості цінних паперів, за якими раніше були створені резерви, сума резервів зменшується і прибуток збільшується на цю різницю:
Дебет рах. 59 «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Для обліку резервів призначений пасивний рахунок 96 «Резерви майбутніх витрат», на якому відображаються суми, зарезервовані в установленому порядку з метою рівномірного віднесення витрат до витрат на виробництво і продаж.
За кредитом рахунку 96 щомісячними відрахуваннями накопичуються джерела коштів для покриття встановлених видатків. При цьому робляться записи:
Дебет рах. 08 «Вкладення у необоротні активи», 20 «Основне виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати» та ін
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат».
За дебетом рахунка 9ботражаются фактичні витрати на відповідні цілі. При цьому робляться проводки:
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 10 «Матеріали», 21 «Напівфабрикати власного виробництва», 23 «Допоміжні виробництва», 51 «Розрахункові рахунки» та ін
Зокрема, сума залишку резерву з ремонту основних засобів використовується наступним чином:
Дебет Еч. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кр едіт рах. 91 «Інші доходи і витрати» - суми економії або надмірно утворений резерв у зв'язку з скороченням обсягу роботи відносяться на доходи; якщо ремонт основних засобів не завершений, резерв переноситься на наступний рік;
Дебет рах. 20 «Основне виробництво», 44 «Витрати на продаж»
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» - при недостатності суми резерву на ремонт основних засобів витрати по ньому відносяться на поточні витрати на виробництво і продаж.
Аналітичний облік по рахунку 96 ведеться за окремими резервам. Розглянемо порядок створення деяких з них.
Резерв на майбутню оплату відпусток працівникам формується з метою рівномірного включення цих витрат у витрати на виробництво або витрати на продаж, так як протягом року відпустки надаються працівникам нерівномірно. Зазначений резерв нараховується в абсолютному розмірі або в установленому відсотку до фактично нарахованої суми з оплати праці за звітний період (місяць). Для розрахунку щомісячних відрахувань у резерв необхідно загальну річну суму резерву розділити на 12 місяців.
Можливий варіант розрахунку суми щомісячного резерву на майбутню оплату відпусток працівників шляхом множення фактично нарахованої оплати праці на співвідношення річної планової суми на оплату відпусток і загального планового фонду оплати праці.
На рахунках бухгалтерського обліку робляться записи:
Дебет рах. 08 «Вкладення у необоротні активи», 20 «Основне виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж» та ін
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» - при створенні резерву;
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - при нарахуванні суми оплати відпусток працівникам за рахунок резерву;
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» - при нарахуванні сум єдиного соціального податку.
Створення резерву на виробничі витрати по підготовчих робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва обумовлене впливом на виробничий процес природних кліматичних умов. Наприклад, до таких виробництв переробка сільськогосподарської продукції, рибогосподарська діяльність на промислових судах і на берегових переробних організаціях і т.п.
Формування та використання резерву в бухгалтерському обліку фіксується записами:
Дебет рах. 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати» та ін
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» - створення резерву на виробничі витрати по підготовчих робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва;
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 02 «Амортизація основних засобів», 10 «Матеріали», 50 «Каса», 51 «Розрахункові рахунки», 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 70 «Розрахунки з персоналом з оплати тру так», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами »та ін - використання резерву на підготовчі роботи у зв'язку з сезонним характером виробництва;
Дебет рах. 97 «Витрати майбутніх періодів»
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» - на різницю між фактичними витратами і плановими нормами.
Резерв на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування організація має право створити у відношенні товарів (робіт, послуг), за якими відповідно до договору з покупцем передбачені обслуговування та ремонт протягом гарантійного терміну. Резерв створюється за рахунок доходів організації. розмір створеного резерву не може перевищувати граничного розміру, що визначається часткою фактично проведених організацією витрат з гарантійного ремонту та обслуговування в обсязі виручки від продажу товарів (робіт, послуг) за попередні три роки. Невикористані за призначенням суми резерву включаються до доходів відповідного звітного періоду.
Створення і використання резерву відображається бухгалтерськими записами:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 96 «Резерви майбутніх витрат» - на суму створеного резерву;
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 10 «Матеріали», 50 «Каса», 51 «Розрахункові рахунки», 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - на суму використаного резерву на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
Дебет рах. 96 «Резерви майбутніх витрат»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати» - на суму невикористаного резерву, включеного до складу доходів.
45. Порядок відображення в обліку фактів госп. деят-ти з формування статутного капіталу орг-ції
Відповідно до нормативних документів статутний капітал для різних груп організації і організацій оплачується повністю або частково на момент їх державної реєстрації. Перед реєстрацією організація відкриває спеціальний накопичувальний рахунок в банку, з якого банк до моменту державної реєстрації власника рахунку не робить ніяких операцій. Після реєстрації накопичувальний рахунок перетворюється в розрахунковий. Якщо протягом року з моменту реєстрації організації її частково сплачений статутний капітал не буде доведений до заявленого в установчих документах, організація зобов'язана зареєструвати зменшення статутного капіталу. Якщо зменшений статутний капітал за сумою менше встановленої законодавством нижньої межі, організація підлягає ліквідації.
Облік статутного капіталу (і його різновидів) ведеться на пасивному рахунку 80 «Статутний капітал». Залежно від міри відповідальності перед акціонерами та учасниками товариства рахунок "80 може мати такі субрахунки:
80-1 «Оголошений (зареєстрований) капітал» - у сумі, зазначеної в статуті й інших установчих документах;
80-2 «Підписний капітал» - за вартістю акцій, на які проведена підписка, що гарантує їх придбання;
80-3 «Сплачений капітал» - у розмірі коштів, внесених; учасниками у момент підписки та реалізованих у вільній ": продажу;
80-4 «Вилучений капітал» - у сумі вартості акцій, вилучених 'з обігу шляхом викупу їх товариством у акціонерів.
На дату реєстрації всі акції організації враховуються на субрахунку 80-1, а потім у міру підписки, оплати та викупу переносяться з одного субрахунка на інший.
За кредитом рахунка 80 відображається сума вкладів у статутний капітал при утворенні організації після її реєстрації в сумі підписки на акції або безоплатно що вноситься засновниками; або державою, а також збільшення статутного капіталу за рахунок: додаткових внесків та відрахувань частини прибутку організації. Після державної реєстрації організації її статутний капітал в сумі внесків засновників (учасників), передбачених установчими документами, відображається по кредиту; рахунку 80 і дебетом рахунка 75 «Розрахунки з засновниками».
За дебетом рахунка 80 при зменшенні статутного капіталу провадяться записи сум: вкладів, повернутих засновникам; анульованих акцій; зменшення внесків або номінальної вартості акцій; частини статутного капіталу, що направляється в резервний капітал, і т.п.
Сальдо рахунку 80 вказує на розмір статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах організації. При перетворенні державної або унітарної організації на суму виділених (поповнених) основних і оборотних коштів (майна) робиться запис:
Дебет рах. 75 «Розрахунки з засновниками», субрахунок 75-3 «Розрахунки з державним і муніципальним органом по виділеному майну»
Кредит рах. 80 «Статутний капітал».
Надходження внесків (майна від держави) відображається проводкою:
Дебет рах. 08 «Вкладення у необоротні активи» (надалі - Дебет рах. 08, Кредит рах. 01), 58 «Фінансові вкладення»,
07 «Устаткування до установки», 10 «Матеріали», 51 «Розрахункові сцета» та ін
Кредит рах. 75 «Розрахунки з засновниками», субрахунок 75-3 «Розрахунки з державним і муніципальним органом по виділеному майну».
Збільшення або зменшення статутного капіталу провадиться за рішенням засновників або державних органів. При збільшенні статутного капіталу робляться записи:
Дебет рах. «Додатковий капітал» - на суму додаткового, капіталу, направленого на збільшення статутного капіталу; Дебет рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - на суму нерозподіленого прибутку, що спрямовується на збільшення статутного капіталу та інших джерел;
Дебет рах. 75 «Розрахунки з засновниками» - на суму додаткової емісії акцій та збільшення їх номіналу;
Дебет рах. 75 «Розрахунки з засновниками» - на суму нарахованих дивідендів засновникам, спрямованих на збільшення статутного капіталу;
Дебет рах. 75 «Розрахунки з засновниками», субрахунок 75-3 «Розрахунки з державним і муніципальним органом по виділеному майну» - на суму отриманої дотації від державних ог муніципальних органів
Кредит рах. 80 «Статутний капітал».
Зменшення статутного капіталу відображається записами: Державна організація утворюється (створюється) за рішенням державного федерального органу влади, а муніципальна унітарна організація - рішенням органу місцевого самоврядування.

46. Документальне оформлення наявності та руху готової продукції

Готова продукція - результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів.
Прийом готової продукції з виробничих підрозділів на склад оформляється приймально-здавальними накладними, актами, маршрутними листами та іншими документами, які підписуються керівником підрозділу, що здає продукцію, і матеріально відповідальною особою складу. Великогабаритні вироби та продукція, як правило, приймаються замовниками в місцях виготовлення, комплектації і збірки. Відомості про випуск готової продукції та її надходження на склад комірник відображає в картці обліку готової продукції, форма та зміст якої аналогічні картці обліку матеріалів (форма № М-17).
Кількісний облік готової продукції ведеться в одиницях виміру виходячи з її фізичних властивостей (об'єм, вага, площа, лінійні одиниці або поштучно). Однорідна продукція може враховуватися в умовно-натуральних вимірниках (наприклад, консерви в умовних банках, чавун - в перерахунку на переробний). Аналітичний облік готової продукції здійснюється не тільки в кількісному, але і у вартісному вираженні.
Відпуск готової продукції покупцям здійснюється на підставі накладної. Типовий може служити форма № М-15 «Накладна на відпуск матеріалів на сторону». Організації різних галузей виробництва застосовують для оформлення відпуску готової продукції спеціалізовані форми (модифікації) накладних та інших первинних документів, які повинні містити обов'язкові реквізити, а також основні характеристики продукції, що відвантажується (товару), найменування структурного підрозділу організації, відпускається готову продукцію, найменування покупця і підстава для відпустки. Накладна на відпуск готової продукції оформляється на підставі розпорядження керівника організації або
уповноваженої ним особи, а також договору з покупцем (замовником).
Для контролю за відвантаженням і вивезенням готової продукції у великих і середніх організаціях рекомендується наступна схема руху первинних облікових документів:
• на складі готової продукції або у відділі збуту виписується чотири примірники накладної на відпуск готової продукції, які передаються в бухгалтерію для реєстрації в журналі і підписи головним бухгалтером або іншою уповноваженою особою;
• підписані накладні повертаються бухгалтерською службою у відділ збуту: один примірник залишається у матеріально відповідальної особи (комірника) як виправдувальний документ на відпуск готової продукції зі складу; другий - служить підставою для виписки рахунку-фактури; третій і четвертий - передаються одержувачу (покупцю) готової продукції, який зобов'язаний поставити в документах підпис, що засвідчує факт передачі йому продукції;
• при вивозі готової продукції через пропускний пункт (прохідну) один примірник накладної залишається у службі охорони, другий - в одержувача в якості супровідного документа на вантаж;
• служба охорони реєструє накладні на вивозиться готову продукцію в журналі реєстрації вантажів і передає їх до бухгалтерії за описом;
бухгалтерська служба спільно з іншими підрозділами організації (відділ збуту, служба охорони) систематично здійснює звірку даних про відпущених зі складу і фактично вивезеним матеріальних цінностях шляхом зіставлення накладних на відпуск готової продукції з журналом їх реєстрації.
Якщо продукція і товари здаються транспортної організації, то експедитор, що супроводжує вантаж, отримує квитанцію про прийом матеріальних цінностей, повертає накладну і квитанцію до бухгалтерії організації-постачальника для виписки покупцеві розрахунково-платіжних документів та рахунки-фактури.
Первинні облікові документи про надходження готової продукції на склад, її відвантаженні споживачеві аналогічно документів про рух матеріалів приймаються бухгалтером від комірника, контролюються, використовуються для формування регістрів аналітичного та синтетичного обліку готової продукції.
Комірник на підставі залишився в нього примірника наказу - накладної заповнює картку обліку готової продукції, відомість залишків готової продукції на складах у сортовому вираженні (за номенклатурними номерами). Названа відомість використовується для контролю облікових показників наявності та руху готової продукції, сформованих на складах і в бухгалтерії.
Для відображення в бухгалтерському обліку продукції в якості проданої, на яку право власності придбано покупцем, використовуються накладні, квитанція транспортної організації про прийом вантажу, транспортні накладні, акти виконаних робіт, інші документи.
Для обліку товарних операцій використовуються уніфіковані форми первинної облікової документації, затверджені Держкомітетом РФ за статистикою (25 грудня 1998 р . № 132). До основних документів цієї групи відносяться:
• акт про приймання товарів (форма № ТОРГ-l);
• акт про встановлену розбіжність за кількістю і якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей (форма № ТОРГ-2); при прийманні імпортних вантажів (форма № ТОРГ-3);
• акт про приймання товару, що надійшов без рахунку постачальника (форма № ТОРГ-4);
• журнал реєстрації товарно-матеріальних цінностей, що вимагають завісу тари (форма № ТОРГ-7); журнал обліку руху товарів на складі (форма № ТОРГ-18);
• пакувальний ярлик (форма № ТОРГ-9);
• специфікація (форма № ТОРГ-10); видатковий схил (специфікація) (форма № ТОРГ-19);
• товарний ярлик (форма № ТОРГ-11);
• товарна накладна (форма № ТОРГ-12); витратно-прибуткова накладна (ддя дрібнороздрібної торгівлі) (форма № ТОРГ-14); • накладна на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари (форма № ТОРГ-13);
• акт про псування, бою, лому товарно-матеріальних цінностей (форма № ТОРГ-15); акт про списання товарів (форма № ТОРГ-16);
• акт про підробці, підсортування, перетаріванії товарів (форма № ТОРГ-20); -
• журнал обліку виконання замовлень покупців (форма № ТОРГ-27);
• картка колічествеіно-вартісного обліку (форма № ТОРГ-28); • товарний звіт (форма № ТОРГ-29);
• супровідний реєстр здачі документів (форма № ТОРГ-31). Для обліку торгових операцій при продажу товарів у кредит застосовуються:
• довідка для купівлі товарів у кредит (форма № КР-1);
• доручення-зобов'язання (зобов'язання) (форма № КР-2), відомість - опис доручень-зобов'язань, оформлених покупцями за товари, продані в кредит (форма № КР-3);
• довідка про стан розрахунків з працівниками за товари, продані в кредит (форма № КР-7), та ін
Для отримання товарів безпосередньо в організаціях постачальників потрібно довіреність типової форми (форми № М-2 і М-2а).
Уніфіковані форми первинної облікової документації використовуються для оформлення операцій в комісійній торгівлі, обліку грошових розрахунків з населенням при здійсненні торгових операцій із застосуванням контрольно-касових машин.
Аналітичний облік товарів бухгалтерською службою ведеться в натурально-вартісному вираженні за найменуваннями товарів, що характеризує їх відмінні ознаки (марка, артикул, сорт). При цьому застосовуються два різних методи обліку товарів: сортовий і партійний.
У першому випадку товари враховуються в картках сортового обліку, у другому - облік товарів ведеться в такому ж порядку, як і при сортовому методі, але окремо по кожній партії товарів. Під партією розуміються товари, які надійшли одночасно по одному або по декількох документах.
Результати інвентаризації готової продукції і товарів фіксуються в інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей (форма № інв-3), товарів відвантажених (форма № інв-4), предметів зданих (прийнятих) на відповідальне зберігання (форма № інв-5), в порівнювальної відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (форма № інв-19).
Зміст первинної облікової документації має забезпечити формування відомостей про наявність та рух продукції і товарів за видами, що характеризує техніко-експлуатаційні параметри продуктів праці, за укрупненими групами (наприклад, вироби основного виробництва, товари народного споживання, вироби, виготовлені з відходів, запасні частини), за місцями зберігання та матеріально відповідальним особам.
49. Порядок обчислення середнього заробітку для розрахунку сум щорічної та доп. відпустки, компенсації за невживаний відпустку, вихідної допомоги, допомоги з тимчасової непрацездатності.
Розрахунок середньої заробітної плати працівника провадиться виходячи з фактично нарахованої працівникові заробітної плати і фактично відпрацьованого ним часу за 12 місяців, що передують моменту виплат. При цьому враховуються всі передбачені системою оплати праці види виплат, застосовувані організацією, незалежно від джерел виплат.
Середній денний заробіток для оплати відпусток і виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється за останні три календарних місяця шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на 3 і на 29,6 (середньомісячне число календарних днів).
Урядом РФ додатково приймається документ, що визначає порядок обчислення середнього заробітку.
Особам, які працюють за сумісництвом, щорічні оплачувані відпустки надаються одночасно з відпусткою по основній роботі. Якщо на роботі за сумісництвом працівник не відпрацював 6 місяців, відпустка надається авансом.
Тривалість щорічних основної та додаткових оплачуваних відпусток працівників обчислюється в календарних днях і максимальною межею не обмежується. Неробочі святкові дні, що припадають на період відпустки, у число календарних днів відпустки не включаються і не оплачуються. При обчисленні загальної тривалості щорічної оплачуваної відпустки додаткові оплачувані відпустки підсумовуються з щорічною основною оплачуваною відпусткою.
Середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в робочих днях, у випадках, передбачених Трудовим кодексом РФ, а також для виплати компенсації за невикористані відпустки визначається шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня.
них Урядом РФ для організацій, що фінансуються з федерального бюджету.
Розглянуті гарантії і компенсації надаються працівнику тільки за основним місцем роботи.
При тимчасовій непрацездатності роботодавець виплачує працівникові допомогу по тимчасовій непрацездатності у відповідності з федеральним законом.
При ушкодженні здоров'я або у разі смерті працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання працівнику (його сім'ї) відшкодовуються його втрачений заробіток (дохід), а також пов'язані з ушкодженням здоров'я додаткові витрати на медичну, соціальну та професійну реабілітацію або відповідні витрати в зв'язку зі смертю працівника. Види, обсяги і умови надання працівникам гарантій і компенсацій у зазначених випадках визначаються федеральним законом.
При використанні працівником за згодою або з відома роботодавця та в його інтересах особистого майна (інструменту, транспорту, обладнання, інших технічних засобів і матеріалів, що належать працівнику) виплачується компенсація за використання, амортизацію, а також відшкодовуються витрати, пов'язані з їх використанням. Розмір відшкодування витрат визначається угодою сторін трудового договору, вираженим у письмовій формі.
При переведенні працівника, що потребує відповідно до медичного висновку у наданні іншої роботи, на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в даній організації за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом одного місяця з дня переведення, а при перекладі у зв'язку з трудовим каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з роботою, - до встановлення стійкої втрати професійної працездатності або до одужання працівника.
На час проведення медичного обстеження за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (наприклад, донорам, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до півтора року), зберігається середній заробіток за місцем роботи.
При розірванні трудового договору працівникам передбачаються вихідні допомоги і компенсації.
При припиненні трудового договору виплата всіх сум, належних працівникові від роботодавця, провадиться в день звільнення працівника або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При розірванні трудового договору оформляється наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту) з працівниками (форма № Т-8, Т-8а), а також записка-розрахунок (форма № Т-61).
1. Зіставити залишок коштів на розрахунковому рахунку на кінець дня останньої виписки із залишком коштів на початок дня наступної виписки.
2. Перевірити прикладені до виписки виправдувальні документи, повноту відображення інформації у виписці і арифметичні помилки. Суми, помилково віднесені в дебет чи кредит розрахункового рахунку організації і виявлені при перевірці виписок банку, відображаються на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки за претензіями». Про всі виявлені помилки робиться письмове повідомлення банку. Додані до виписки документи обов'язково погашаються спеціальним штампом банку.
3. Проставити суми в банківській виписці - позначка на полях виписки номера відповідного кореспондуючого рахунку. Порядок подальшої обробки банківської виписки залежить від частоти операцій по розрахунковому рахунку протягом місяця. При малій кількості операцій суми записуються безпосередньо в обліковий регістр. Якщо виписки надходять щодня, то за рахунком 51 відкривається оборотно-сальдова відомість. По закінченні місяця в ній підводяться підсумки і переносяться в обліковий регістр рахунку 51 і одночасно в регістри кореспондуючих рахунків.
Цивільним кодексом передбачено, що клієнт може дати розпорядження банку про списання грошових коштів з рахунку на вимогу третіх осіб (наприклад, розрахунки по інкасо - банк проводить операцію на підставі інкасового доручення, виставленого постачальником клієнта). Банк приймає ці розпорядження, якщо зазначені в них дані дозволяють ідентифікувати особу, яка має право вимагати списання коштів з рахунку. Порядок списання коштів на вимогу третіх осіб обумовлюється в договорі банківського рахунку.
Не допускається обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими ресурсами, що знаходяться на рахунку, за винятком накладення арешту на грошові кошти або зупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.
Накладення арешту є тимчасове припинення операцій по списанню коштів з банківського рахунку. При цьому договір на розрахунково-касове обслуговування не розривається. Федеральним законом «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що рішення про накладення арешту приймається судом, арбітражним судом, а також органами попереднього слідства з санкції прокурора.

6. Порядок розрахунку з / п при простій погодинній і прямої відрядної системах о / т.

Заробітна плата - винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру
Виділяють погодинну і відрядну форми оплати праці.
Погодинна - форма оплати праці, при якій заробітна плата працівника розраховується виходячи із установленої тарифної ставки або окладу за фактично відпрацьований час. Розрізняють просту погодинну і почасово-преміальну оплату. У першому випадку розмір оплати праці залежить від годинної тарифної ставки і кількості відпрацьованого часу, у другому - встановлюється відсоткова надбавка до заробітної плати.
Відрядна - форма оплати праці, при якій заробітна плата визначається виходячи із встановленого розміру оплати за кожну одиницю продуктів праці (відрядних розцінок) та кількості виробленої продукції, обсягів виконаних робіт і наданих послуг. Розрізняють декілька видів відрядної оплати праці: пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна, косвен ­ но-відрядна, оплата праці за кінцевим результатом.
При прямій відрядній формі заробітна плата визначається розцінками та обсягами продуктів праці.
При простій погодинній формі оплати праці оплачується фактично відпрацьований час на основі тарифної ставки (окладу). У залежності від способу обліку робочого часу використовуються місячні, денні і годинні тарифні ставки.
Сума нарахованої заробітної плати на базі місячних тарифних ставок або окладів визначається шляхом ділення тарифної ставки (окладу) календарне кількість робочих днів і множення отриманої величини на кількість відпрацьованих днів.
Розмір оплати праці при використанні денної або годинної тарифної ставки залежить від фактично опрацьованих протягом розрахункового періоду кількості днів або годин і визначається шляхом множення тарифної ставки за годину чи за день на фактично відпрацьовану кількість годин або днів.
При прямій відрядній формі оплати праці заробіток розраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість виготовлених деталей, напівфабрикатів, виробів, виконаних операцій, робіт. У залежності від характеру виробництва для обліку вироблення застосовуються різні первинні документи - наряд на відрядну роботу (в індивідуальному чи дрібносерійному виробництві), маршрутний лист (у серійному виробництві), рапорт про вироблення (у масовому виробництві) та ін

7. Порядок відкриття р / с. Документальне оформлення операцій по р / с.

Для відкриття розрахункового рахунку організація повинна подати до установи обраного банку наступні документи:
• заяву з проханням про відкриття розрахункового рахунку встановленого зразка;
• картку із зразками підписів розпорядників коштів та відбитком печатки, засвідчену нотаріально;
• нотаріально завірені копії статуту організації, установчого договору та реєстраційного свідоцтва юр. особи;
• копію свідоцтва про постановку на податковий облік орг-ції в якості платника податків;
• довідки з позабюджетних фондів про реєстрацію як платника податків страхових внесків.
Іноземні фірми та спільні організації представляють додатково свідоцтво про внесення їх до реєстру орг-цій з іноз. інвестиціями.
Після перевірки документів в оригіналі статуту робиться відмітка із зазначенням номера рахунку, який засвідчується печаткою банку. Примірник картки зберігається у контролера. У разі реорганізації, зміни назви організації, інших змін в банк передається нову заяву про відкриття рахунку.
Відокремленим підрозділам за клопотанням головної організації можуть бути відкриті в їхньому регіоні розрахункові субрахунки або поточні рахунки. На розрахунковому субрахунку підрозділи здійснюють операції, які вирішуються головною організацією (зокрема, зарахування виручки, перерахування коштів у головну організацію). Поточні рахунки призначені тільки для операцій, пов'язаних з видачею готівки відокремленим підрозділам.
Платники податків зобов'язані в 10-денний термін повідомити в податковий орган про відкриття або закриття розрахункового рахунку в банку. Порушення встановленого терміну тягне за собою стягнення штрафу у розмірі 5 тис. руб. Розрахункові документи на списання (перерахування) грошових коштів з знову відкритого рахунку не приймаються до виконання кредитними організаціями до отримання від податкового органу інформаційного листа.
Порядок здійснення і оформлення операцій по розрахункових рахунках регулюється чинним законодавством, а також правилами, інструкціями та положеннями Центрального банку РФ. Розрахунки в безготівковому порядку можуть проводитися за товарним (оплата за продукцію, товари, роботи або послуги) і нетоварним (комунальні платежі, розрахунки з бюджетом, фондами) операціями.
На розрахункових рахунках накопичуються вільні грошові кошти, надходження за продані товари, продукцію, виконані роботи та надані послуги, отримані кредити банків, позики, кошти, що надійшли цільового фінансування та інші надходження. З розрахункових рахунків проводяться практично всі платежі, включаючи платежі постачальникам за поставляються матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги, розрахунки з бюджетом і з позабюджетними фондами, погашення заборгованості за отриманими кредитами і позиками, інші перерахування.
Взаємовідносини між організацією і банком оформляютcя договором на розрахунково-касове обслуговування, в якому фіксується: перелік послуг, тарифи комісійних винагород за послуги, терміни обробки платіжних документів, умови розміщення коштів, права, обов'язки і відповідальність сторін. 3а несвоєчасне або неправильне списання та зарахування коштів власник рахунку має право вимагати від банку сплату штрафу в розмірі 0,5% суми за кожен день затримки, якщо інше не встановлено договором. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем розглядаються сторонами без участі банку.
Платежі з розрахункових рахунків організацій здійснюються у послідовності, визначеною п. 2 ст. 855 ДК РФ:
• списання грошових коштів за виконавчими документами про відшкодування шкоди здоров'ю та про стягнення аліментів;
• списання за виконавчими документами про виплату вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом);
• оплата праці працівників і відрахування до Пенсійного фонду РФ, Фонд соціального страхування РФ, Федеральний фонд обов'язкового медичного страхування, Територіальний фонд обов'язкового медичного страхування;
• платежі в бюджет та інші позабюджетні фонди;
• списання за виконавчими документами за іншими грошовими вимогами;
• списання за іншими платіжними документами в порядку календарної черговості.
Операції по розрахункових рахунках банки здійснюють за згодою та за дорученням власників рахунків. Без згоди організації в безспірному порядку списуються грошові кошти за інкасо відповідно до рішення Державного арбітражу, народного суду, податкових чи фінансових органів (недоїмки, пені по податках і зборах), списання митними органами сум митних платежів і пені, в інших випадках, передбачених договором між банком і клієнтом. У безакцептному порядку оплачуються рахунки енергопостачальних, теплопостачальних та водопровідно-каналізаційних організацій.
Цивільним кодексом передбачено, що клієнт може дати розпорядження банку про списання грошових коштів з рахунку на вимогу третіх осіб (наприклад, розрахунки по інкасо - банк проводить операцію на підставі інкасового доручення, виставленого постачальником клієнта). Банк приймає ці розпорядження, якщо зазначені в них дані дозволяють ідентифікувати особу, яка має право вимагати списання коштів з рахунку. Порядок списання коштів на вимогу третіх осіб обумовлюється в договорі банківського рахунку.
Не допускається обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими ресурсами, що знаходяться на рахунку, за винятком накладення арешту на грошові кошти або зупинення операцій за рахунком у випадках, передбачених законом.
Накладення арешту є тимчасове припинення операцій по списанню коштів з банківського рахунку. При цьому договір на розрахунково-касове обслуговування не розривається. Федеральним законом «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що рішення про накладення арешту приймається судом, арбітражним судом, а також органами попереднього слідства з санкції прокурора.
До основних документів, що використовуються в безготівкових розрахунках, відносяться:
• договір (поставки, купівлі-продажу та ін);
• заяву на відкриття рахунку (форма № 0401025);
• картка зі зразками підписів і відбитка печатки (форма № 0401026);
• платіжне доручення (форма № 0401060);
• зведене платіжне доручення;
• платіжне вимога-доручення (форма № 0401064);
• платіжне вимога (форма № 0401061);
• заяву на акредитив (форма № 0401063);
• заяву на видачу чекової книжки;
• чекова книжка;
• реєстр чеків (форма № 0401007);
• виписка з розрахункового рахунку.
Документи за безготівковими розрахунками платника, одержувача і обслуговуючих їх банків повинні бути ретельно заповнені із зазначенням обов'язкових реквізитів:
• ідентифікаційні номери організацій;
назва і місцезнаходження;
• коди розрахункових та кореспондентських рахунків.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та Інструкцією щодо його застосування для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів на розрахунковому рахунку організації використовується балансовий рахунок 51 «Розрахункові рахунки». Сальдо рахунку 51 вказує на наявність, вільних грошей на розрахункових рахунках організації на початок і кінець місяць, оборот за дебетом характеризує суми, що надійшли на розрахункові рахунки, а по кредиту - суми, перераховані з рахунків. Облік руху грошових коштів на рахунку 51 може бути організований з використанням субрахунків.
Операції, що записуються за кредитом рахунку 51, відображаються у журналі-ордері № 2. Обороти за дебетом записуються у різних журналах-ордерах та у відомості № 2. Підставою для заповнення журналу-ордера № 2 і відомості № 2 служать банківські виписки, і яких вказуються: залишок коштів на рахунку на дату, що передує виписці; суми, зараховані на рахунок; суми, списані з рахунку, залишок на дату виписки (у виписці залишки і надходження грошових коштів вказуються за правилами обліку банку за кредитом розрахункового рахунку, а вибуття їх - за дебетом).
9. Проведення та документал. оформлення раптової інвентаризації каси.
Проводиться у строки, визначені керівництвом організації, але не рідше встановленого нормативними документами (не рідше одного разу на місяць). Результати такої інвентаризації оформлюють актом, який складається у двох примірниках: один залишається в бухгалтерії, інший - у касира.
Надлишки грошей, виявлені інвентаризацією, приходуют в касу і зараховують у дохід організації:
Дебет рах. 50 «Каса»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Недостача грошей в касі стягується з матеріально відповідальної особи (касира) і відображається записами:
Дебет рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей»
Кредит рах. 50 «Каса» (50-1, 50-2, 50-3) - у сумі недостачі згідно з актом інвентаризації;
Дебет рах. 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - у сумі, пред'явленої до відшкодування касиру, згідно з наказом керівника організації.
Якщо у стягненні з винних осіб відмовлено судом або вони не знайдені, збитки списуються до інших витрат:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
12. Порядок видачі грошова. ср-в під звіт.
Підзвітними особами називаються працівники організації, які отримують авансом грошові суми на майбутні відрядження та адміністративно-господарські витрати. Список підзвітних осіб затверджується керівником організації.
На розрахунки з підзвітними особами поширюється порядок ведення касових операцій. Підзвітні суми враховують на активному синтетичному рахунку 71 «Розрахунки з підзвітними особами». Видача грошових авансів підзвітним особам відображається так: Дебет рах. 71 Кредит рах. 50 «Каса».
Підзвітна особа, якій видано суми на витрати на відрядження, зобов'язане у триденний термін після повернення з відрядження подати до бухгалтерії авансовий звіт (форма № АТ-1) про витрачені суми. Якщо гроші видані на адміністративно-господарські витрати, то звіт складається також у триденний термін після закінчення часу, на який ці суми видані. У випадках коли ці терміни пройшли, бухгалтер зобов'язаний приєднати видані суми до доходу цієї особи і утримати з нього податок з доходів фізичної особи.
При придбанні матеріальних цінностей для виробничих потреб за готівковий розрахунок у організацій оптової торгівлі або організацій - виробників продукції підзвітна особа повинна бути проінструктовані бухгалтером про необхідність отримання відповідних документів. До таких документів відносяться накладна на відпуск товарів і квитанція до прибуткового касового ордеру. Якщо в накладній сума ПДВ виділена окремим рядком, вона відображається на рахунку 19 в міру подання підзвітною особою авансового звіту та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.
Розрахунки з підзвітними особами відображаються наступними записами:
Дебет рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами»
Кредит рах. 50 «Каса» - видані кошти підзвітній особі;
Дебет рах. 10 «Матеріали»
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - оприбутковано матеріальні цінності за обліковою вартістю;
Дебет рах. 19 «ПДВ по придбаних цінностях", субрахунок 19-3 «ПДВ по придбаних МПЗ»
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено ПДВ по придбаних матеріальних цінностей;
Дебет рах. 68 «Розрахунки з податків та зборів»
Кредит сч.19 «ПДВ по придбаних цінностях", субрахунок 19-3 «ПДВ по придбаних МПЗ» - сума ПДВ прийнята до заліку.
При покупці підзвітною особою матеріальних цінностей у магазинах роздрібної торгівлі ПДВ розрахунковим шляхом не виділяється і відповідно до податкового відрахування не підлягає.
Суми на відрядження видаються підзвітній особі тільки після наказу директора. Суми витрат на відрядження понад встановлені законодавством норми в бухгалтерському обліку поряд з витратами в межах норм і ненормованими відносяться до витрат, пов'язаних з виробництвом і продажем продукції, робіт, послуг, але не враховуються при оподаткуванні прибутку.
У складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією, на суму яких зменшується отриманий платником податку дохід, належать видатки на: проїзд працівника до місця відрядження і назад до місця постійної роботи;
наймання житлового приміщення, включаючи оплату додаткових послуг, що надаються у готелях (за винятком витрат на обслуговування в барах і ресторанах, у номері, за користування реабілітаційно-оздоровчими об'єктами);
добові та польове забезпечення у межах норм, затверджуваних Урядом РФ;
оформлення і видачу віз, паспортів, ваучерів, запрошень і інших аналогічних документів;
збори консульські, аеродромні, за право в'їзду, проходу, транзиту автомобільного та іншого транспорту, за користування морськими каналами, іншими подібними спорудами, інші аналогічні платежі і збори.
Витрати на відрядження при видачі коштів підзвітній особі після його повернення з відрядження і оформлення авансового звіту оформляються такими обліковими записами: Дебет рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами»
Кредит рах. 50 «Каса» - видані кошти на відрядження;
Дебет рах. 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж» та ін
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено вартість проїзних квитків (без ПДВ) з віднесенням на відповідні витрати;
Дебет рах. 19 «ПДВ по придбаних цінностях", субрахунок 19-3 «ПДВ по придбаних МПЗ»
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено ПДВ за проїзними квитками;
Дебет рах. 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж» та ін
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено вартість проживання в готелі (без ПДВ) з віднесенням на відповідні витрати;
Дебет рах. 19 «ПДВ по придбаних цінностях", субрахунок 19-3 «ПДВ по придбаних МПЗ»
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено ПДВ з оплати за проживання в готелі;
Дебет рах. 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж» та ін
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відбиті добові з віднесенням на відповідні витрати (ПДВ не виділяється).
У разі перевитрати підзвітною особою сум, виданих на господарські потреби або на відрядження, керівник підприємства може прийняти рішення про виплату працівникові додаткових грошей на покриття цих витрат, про що робиться запис в авансовому звіті. Якщо підзвітна особа витратив меншу суму, ніж отримало в підзвіт, воно зобов'язане повернути залишок коштів у касу. Ця сума може бути утримано із зарплати підзвітної особи. Якщо авансовий звіт не представлений, є інші фінансові претензії до підзвітній особі, в бухгалтерському обліку провадяться записи:
Дебет рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей»
Кредит рах. 71 «Розрахунки з підзвітними особами» - відображено факт відсутності авансового звіту;
Дебет рах. 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями», субрахунок 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - пред'явлені фінансові претензії підзвітній особі;
Дебет рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці»
Кредит рах. 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями», субрахунок 73-2 «Розрахунки з відшкодування матеріального збитку» - утримано із заробітної плати підзвітної особи.
До основних документів, які використовуються при обліку розрахунків з підзвітними особами, відносяться:
• видатковий касовий ордер (форма № КО-2);
• прибутковий касовий ордер (форма № КО-1);
• посвідчення про відрядження;
• платіжна відомість;
• авансовий звіт;
• інші (рахунок, квитанція, проїзні квитки, акт закупівлі товарно-матеріальних цінностей тощо).
Видача підзвітній особі готівкових грошей можлива тільки за умови, що вона подала вичерпний звіт про кошти, видані йому раніше, і розрахувався.
13. Порядок розрахунків з нарахування амортизації ОС.
Амортизація - є поступове перенесення вартості основних засобів у процесі їх експлуатації на вартість готової продукції, робіт і послуг.
Амортизаційні відрахування - грошовий вираз амортизації основних засобів, що включається в собівартість продукції, робіт і послуг, Таким шляхом організація відшкодовує витрати по використанню об'єктів основних засобів.
Об'єктами для нарахування амортизації є основні засоби, що знаходяться в організації на правах власності, господарського ведення або оперативного управління.
Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів протягом звітного періоду проводиться незалежно від застосовуваного способу нарахування амортизації в розмірі 1 / 12 обчислюється річної суми. За знову надійшли об'єктах амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем прийняття об'єкта в експлуатацію, а по вибулому - закінчується 1-го числа місяця, наступного за місяцем до повного погашення або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку у зв'язку з припиненням права власності.
Нарахування амортизаційних відрахувань призупиняється за переведеним за рішенням керівництва організації основних засобів на консервацію тривалістю понад 3 місяці, на реконструкцію і модернізацію - понад 12 місяців.
Амортизація не нараховується по об'єктах основних засобів:
• житлового фонду (житло, будинки, гуртожитки, квартири та ін);
• об'єктів зовнішнього благоустрою й інших аналогічних об'єктів (лісового, дорожнього господарства, спеціалізованим спорудам, судноплавної обстановки і т.п.);
• продуктивної худоби, буйволам, волам і оленям;
• багаторічним насадженням, що не досягли експлуатаційного віку.
За вказаними об'єктам та об'єктам основних засобів некомерційних організацій нараховується знос в кінці звітного року за встановленими нормами амортизаційних відрахувань. Рух сум зносу по таких об'єктах враховується на окремому позабалансовому рахунку 010 «Знос основних засобів», причому на фінансовий результат організації не робить впливу.
Не амортизуються об'єкти основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (земельні ділянки і об'єкти природокористування).
Глава 25 Податкового кодексу РФ визначає перелік об'єктів, по яких не нараховується амортизація. Цей перелік відрізняється від ПБУ 6 / 01.
Відповідно до положень з бухгалтерського обліку нарахування амортизації об'єктів основних засобів може здійснюватися одним з таких способів:
• лінійним;
• списання вартості об'єкта пропорційно обсягу продукції, робіт, послуг;
• зменшуваного залишку;
• списання вартості засобів по сумі чисел років терміну корисного використання.
При лінійному способі річна сума амортизаційних відрахувань визначається за первісною або поточною (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки) об'єкта основних засобів і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.
Приклад. Придбано об'єкт вартістю 30 тис. крб. з терміном корисного використання 5 років.
Річна норма амортизаційних відрахувань складе 20%, а річна сума амортизації - 6 тис. руб. (30 х 20: 100).
При способі списання вартості об'єкта пропорційно обсягу продукції, робіт, послуг нарахування амортизаційних відрахувань проводиться виходячи з натурального показника обсягів продуктів праці у звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції, робіт, послуг за весь строк корисного використання об'єкта основних засобів.
Приклад. Придбано об'єкт вартістю 30 тис. крб. з терміном корисного використання 5 років.
Передбачуваний обсяг випуску продукції протягом строку корисного використання складає 150 тис. од. Співвідношення вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного обсягу продукції за весь строк корисного використання дорівнює 20% (30: 150 х 100). Випуск продукції в звітному році - 30 тис. од. (150: 5). Річна сума амортизаційних відрахувань становить   6 тис. руб. (30 х 20: 100).
При способі зменшуваного залишку річна сума амортизаційних відрахувань визначається за залишковою вартістю об'єкта основних засобів на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання цього об'єкта і коефіцієнта прискорення, встановленого відповідно до законодавства Російської Федерації. По рухомому майну, що становить об'єкт фінансового лізингу та відносять до активної частини основних засобів, відповідно до умов договору-лізингу коефіцієнт прискорення не може бути вище 3.
Приклад. Придбано об'єкт вартістю 30 тис. крб. з терміном корисного використання 5 років. Річна норма амортизації - 20%, коефіцієнт прискорення - 2.
Розрахунок амортизації по роках:
• перший рік - 12 тис. руб. (30 х 20 х 2): 100. Залишкова вартість - l 8 тис. руб. (30 - 12);
• другий рік - 7,2 тис. руб. (18 х 20 х 2): 100. Залишкова вартість - 10,8 тис. руб. (18 - 7,2);
• третій рік - 4,32 тис. руб. (10,8 х 20 х 2): 100. Залишкова вартість - 6,48 TИC. руб. (10,8 - 4,32) і т.д.
При способі списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи з первісної або поточної (відновної) вартості (у разі проведення переоцінки об'єкта ОC) та річного співвідношення, де в чисельнику - число років, що залишаються до кінця строку служби об'єкта, в знаменнику - сума чисел років терміну служби об'єкта.
Приклад. Придбано об'єкт стоіл9остью 30 тис. руб. з терміном корисного використання 5 років. Сума чисел років експлуатації об'єкта - 15 (1 + 2 + 3 + 4 + 5).
Розрахунок амортизації по роках:
• перший рік - 10 тис. руб. (30 х 5: 15);
• другий рік - 8 тис. руб. (30 х 4: 1 ~);
• третій рік - 6 тис. руб. (30 х 3: 15);
• четвертий рік - 4 тис. руб. (30 х 2: 15);
• п'ятий рік - 2 тис. руб. (30 х 1: 15).
Для обліку амортизаційних відрахувань використовують пасивний рахунок 02 «Амортизація основних засобів». Кредитове сальдо рахунку 02 відображає суму:
• нарахованої амортизації по котрі вступили та чинним основних засобів;
• відшкодованої (накопиченої) вартості основних засобів з моменту вступу їх в експлуатацію до звітного періоду або до повного вибуття.
Нарахована сума амортизації відноситься до витрат на виробництво і продаж, що оформляється проводкою:
Дебет рах. 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж»
Кредит рах. 02 «Амортизація основних засобів».
За основними засобами, що здані в оренду на умовах повернення, орендодавець відображає суму нарахованої амортизації:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 91-2 «Інші витрати» (або 91-3 «Вибуття основних засобів»)
Кредит рах. 02 «Амортизація основних засобів».
За дебетом рахунка 02 відображається сума амортизації по вибулим основним засобам.
При вибутті основних засобів робляться записи:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит 01 «Основні засоби» - на залишкову вартість основних засобів.
Організація, що набуває об'єкти основних засобів, що були у вжитку (в разі якщо за такого майна прийнято рішення про лінійному методі нарахування амортизації); вправі визначати норму амортизації по цьому майну з урахуванням строку корисного використання, зменшеного на число років (місяців) експлуатації даного майна у попередніх власників.
За правилами податкового обліку нарахування амортизації основних засобів здійснюється двома методами:
• нелінійний; • лінійний.
При використанні нелінійного методу по об'єктах, залишкова вартість яких досягне 20% початкової (відновлювальної) вартості, амортизація обчислюється в такому порядку:
• залишкова вартість фіксується як базова вартість при подальших розрахунках;
• сума нарахованої за місяць амортизації об'єкта визначається шляхом ділення базової вартості даного об'єкта на кількість місяців, що залишилися до закінчення строку корисного використання об'єкта.
Для нарахування амортизації об'єкти основних коштів розподіляються на 10 груп:
1) всі недовговічне майно зі строком корисного використання від 1 року до 2 років включно; 2) від 2 до 3 років; 3) від 3 до 5 років; 4) від 5 до 7 років; 5) від 7 до 10 років, 6 ) від 10 до 15 років; 7) від 15 до 20 років; 8) від 20 до 25 років; 9) від 25 до 30 років; 10) від 30 років.
Для тих видів основних засобів, які не вказані в амортизаційних групах, строк корисного використання встановлюється організацією відповідно до технічних умов та рекомендаціями організацій-виробників.
Організація застосовує лінійний метод нарахування амортизації для об'єктів основних засобів 8-10-ї груп (20-30 років і понад) незалежно від терміну їх введення в експлуатацію. По інших основних засобів організація має право застосовувати як лінійний, так і нелінійний метод.
При нарахуванні амортизації в цілях бухгалтерського обліку організації мають право використовувати один з чотирьох способів, в оподаткуванні - один з двох способів (лінійний або нелінійний). Тому застосовувати Класифікацію ОС, що включаються в амортизаційні групи, одночасно в бухгалтерському та податковому обліку сьогодні можна при виконанні таких умов:
• вартості основних засобів, сформовані в бухгалтерському та податковому обліку, збігаються;
• амортизація повинна нараховуватися одним способом - лінійним (самим доступним і простим).
Основний критерій, за яким об'єкти основних засобів згруповані в амортизаційні групи, - це строк корисного використання.
14. Документальне оформлення касових операцій.
Для отримання організацією грошей зі свого розрахункового рахунку банк видає чекову книжку. Щоб зняти готівку з розрахункового рахунку, бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касирові, який тільки після цього може отримувати гроші в банку.
Прийом готівки проводиться за прибутковим касовим ордером (форма № КО-1), який заповнюється бухгалтером і підписується головним бухгалтером і керівником. Видача їх оформляється видатковим касовим ордером (форма № КО-2) з додатком до нього оформлених документів (наприклад, розрахунково-платіжної відомості). Видача грошей за касовими ордерами проводиться на підставі документів, що засвідчують особу одержувача. Касир повинен відзначити в ордері номер цього документа, ким і коли він був виданий. У всіх випадках обов'язкове розписка в отриманні виданої суми. Усі касові ордери після їх виконання погашаються штампом «Отримано» або «Оплачено» із зазначенням дати.
При отриманні або видачі грошей за кожним касовим документом касир робить записи в касову книгу (форма № КО-4). Кожна організація веде тільки одну касову книгу. Ця книга повинна бути прошнурована і опечатана печаткою організації, сторінки в ній повинні бути пронумеровані. Записи в касовій книзі зазвичай проводяться касиром в двох примірниках через копіювальний папір відразу після отримання або видачі грошей по кожному ордеру або документу. Щодня в кінці дня касир підбиває підсумки операцій за день по графах "прихід» і «витрата», виводить залишок (сальдо) в касі і переносить його на наступний лист на першу сторінку по графі «прихід». Внизу кожного аркуша касир вказує кількість прикладених прибуткових і видаткових касових ордерів і розписується.
Після цього одна половина аркуша касової книги відривається і з доданими документами як «звіт касира» передається під розписку головному бухгалтеру. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера.
Прибуткові та видаткові касові документи, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів і касова книга можуть вестися ручним або автоматизованим способами.
По закінченні місяця шляхом зіставлення підсумків оборотів по дебету і кредиту рахунку 50 «Каса» виводиться сальдо готівки на кінець місяця, яке звіряється із залишком у касовій книзі.
18. Об'єкти фін. вкладень орг-ції; операції, пов'язані з обігом цін. паперів, їх документал. оформлення.
Фінансові вкладення - це активи, які представляють собою право отримання певної кількості грошових коштів або інших фінансових активів у визначений строк відповідно до документа, який засвідчує це право (договором, цінним папером і ін), при цьому вони не є грошовими коштами і дебіторською заборгованістю.
Класифікація фінансових вкладень.
1. Акції, частки, паї - характеризують участь у капіталі акціонерних товариств або товариств.
2. Боргові інструменти - відбивають відносини боржника і кредитора, зафіксовані юридичним свідченням боргу в будь-якій формі (векселі, боргові розписки та ін.) Боргові зобов'язання є об'єктами купівлі-продажу. До боргових інструментів відносяться і цінні папери з фіксованою процентною ставкою (наприклад, привілейовані акції).
3. Похідні інструменти - це фінансові інструменти, вартість яких визначається вартістю деяких активів, званих базовими, або лежать в основі інструменту. Найбільш важливими похідними інструментами є:
• ф'ючерси - стандартизовані контракти, які вимагають відстроченої поставки активів за фіксованою ціною або певного грошового розрахунку, торгівля якими здійснюється на спеціальних ф'ючерсних ринках за участю клірингових організацій;
• форварди - позабіржові термінові угоди, засновані в першу чергу на коливаннях валютних курсів, що укладаються на умовах, взаємно узгоджених між сторонами;
опціони - право купівлі або продажу базового активу за визначеною ціною у визначений період;
• свопи - угоди між сторонами, що вимагають від однієї сторони платити іншій стороні за фіксованою ціною за певну кількість базового активу в обмін на зобов'язання іншої сторони платити першою за «плаваючою» ціною.
4. Гібридні інструменти - фінансові інструменти, що спираються на властивості більш ніж однієї з вище перерахованих категорії. Наприклад, опціонні складові боргових інструментів; складові, пов'язані з акціонерним капіталом.
Для обліку наявності і руху фінансових вкладень використовується синтетичний рахунок 58 «Фінансові вкладення». Призначений рахунок для узагальнення інформації про наявність та рух інвестицій організації в державні цінні папери, акції, облігації та інші цінні папери інших організацій, статутні (складеному) капітали інших організацій, надані іншим організаціям позики, депозити, вклади та інше.
Рахунок 58 є активним, має дебетове сальдо.
До синтетичному рахунку 58 для обліку фінансових вкладень за окремими групами можуть бути відкриті субрахунки:
58-1 «Паї й акції» - для обліку наявності і руху інвестицій в акції акціонерних товариств, статутні (складеному) капітали інших організацій;
58-2 «Боргові цінні папери» - для обліку наявності і руху інвестицій в державні та муніципальні цінні папери;
58-3 «Надані позики» - для обліку наявності і руху наданих організацією юридичним і фізичним (крім працівників організації) особам грошових та інших позик (насамперед позик, забезпечених векселями);
58-4 «Внески за договором простого товариства» - для обліку наявності і руху вкладів у спільне майно за договором простого товариства;
58-6 «Інші фінансові вкладення» - для обліку прав вимоги, придбаних організацією в порядку їх поступки і з інших підстав;
58-5 - для обліку коштів, вкладених організацією в банківські та інші вклади (депозитні вклади).
Отримання даних про короткострокових і довгострокових фінансових активах організації для складання бухгалтерської звітності має забезпечуватися засобами аналітичного обліку.
Аналітичний облік за рахунком 58 ведеться на підставі первинних документів за видами фінансових вкладень (наприклад, паї, акції, облігації) та об'єктів, до яких зроблено ці вкладення (організаціям - продавцям цінних паперів; іншим організаціям, учасником яких є організація; організаціям-позичальникам, іншим суб'єктам).

Облік руху фінансових вкладень

Надходження в організацію фінансових вкладень різних видів здійснюється шляхом відображення фактичних витрат на їх придбання за дебетом рахунка 58 в кореспонденції з відповідними рахунками обліку розрахунків.
Участь у капіталах інших організацій шляхом придбання частки в статутному капіталі ТОВ або акцій АТ набуло значного поширення як форма здійснення фінансових вкладень. У бухгалтерському обліку ці операції відображаються наступними записами:
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок 58-1 «Паї й акації»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - висвітлено внесок у статутний капітал у складі фінансових вкладень.
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 51 «Розрахункові рахунки», 50 «Каса», 52 «Валютні рахунки» - проведена оплата внеску в статутний капітал;
Передача товарно-матеріальних цінностей в рахунок внеску до статутного капіталу відображається як їх вибуття на рахунку 91.
Вклади в статутні капітали інших організацій зазвичай оцінюються за договірною вартістю, тому спочатку необхідно визначити залишкову вартість переданого об'єкта (з первісної вартості об'єкта віднімають суми накопиченої амортизації). На рахунку 91 визначається залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів. Якщо договірна вартість перевищує залишкову, на рахунку 91 утворюється дохід, якщо ж навпаки - виникають додаткові витрати організації.
Об'єкти основних засобів можуть передаватися в статутні капітали інших організацій без поступки права власності на них. У цьому випадку внесок до статутного капіталу оформлюється як передача об'єкта основних засобів у повне господарське відання засновуваної організації. Об'єкт продовжує числитися на рахунку 01 відокремлено від інших об'єктів як переданий у повне господарське відання організації, що виділила певний пай у своєму статутному капіталі.
На цей об'єкт продовжують нараховувати амортизацію, але відносять її не у витрати на виробництво і витрати на продаж, а в дебет рахунку 91, відображаючи таким чином витрати на фінансові інвестиції та зменшуючи на ці суми доходи, отримані від участі в статутному капіталі іншої організації.
Придбання цінних паперів.
Витрати по їх здійсненню відображаються безпосередньо на рахунку 58 «Фінансові вкладення» (без використання рахунку 08) в момент переходу до інвестора права на цінні папери.
Емісійні цінні папери можуть бути представлені у документарній та бездокументарній формах. При документарній формі власник встановлюється на підставі пред'явлення оформленого належним чином сертифіката цінного паперу або у разі депонування такого на підставі запису по рахунку депо. При бездокументарній формі власник встановлюється за записом у реєстрі власників цінних паперів або у разі депонування цінних паперів - на підставі запису по рахунку депо.
Права власників на емісійні цінні папери документарної форми випуску засвідчуються сертифікатами (якщо вони знаходяться у власників) або сертифікатами і записами по рахунках депо в депозитаріях (якщо сертифікати передані на зберігання в депозитарії). Права власників на емісійні цінні папери бездокументарної форми випуску засвідчуються записами на особових рахунках у власника реєстру або у випадку уцета прав на цінні папери в депозитарії - записами по рахунках депо в депозитаріях.
Внесення запису до реєстру акціонера проводиться не пізніше трьох днів з моменту подання документів (передавального розпорядження). Організація, що веде реєстр, в передбачених правовими актами випадках має право на відмову від внесення запису до реєстру протягом п'яти днів з моменту отримання передавального розпорядження. Терміни переведення цінних паперів по рахунках депо встановлюються в умовах здійснення депозитарної діяльності, затверджуються депозитаріями відповідно до п. 3.3 Положення про депозитарну діяльність у РФ, затвердженого постановою ФК ЦБ Росії від 16 жовтня 1997 р . № 3. Зазвичай ці терміни коротше термінів проведення записів до реєстру власників цінних паперів.
Всі цінні папери, що зберігаються в організації, повинні бути зареєстровані в Книзі обліку цінних паперів. Обов'язковими реквізитами Книги є: найменування емітента, номінальна ціна цінного паперу, покупна вартість, номер, серія, загальна кількість, дата покупки, дата продажу. Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшуровані, скріплена печаткою організації та підписом керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.
Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися - лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень. Якщо Книга обліку цінних паперів ведеться за допомогою засобів обчислювальної техніки, Результатная інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на машинозчитуваних носіях й друкуватися в міру необхідності, але не рідше одного разу на рік. Відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації.
Придбання боргових цінних паперів.
Придбання облігацій відображається в бухгалтерському обліку аналогічно придбання акцій. Особливості обліку облігацій пов'язані з необхідністю врахування нараховується доходу і списання різниці між номінальною вартістю і витратами на придбання облігацій.
Сума нарахованого за облігації доходу в бухгалтерському обліку фіксується записом:
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 91-1 «Інші доходи» - сума нарахованого доходу.
Отримання грошових коштів від емітента відображається за дебетом рахунків обліку грошових коштів в кореспонденції з рахунком 76.
У бухгалтерському обліку організації відображаються такі записи за рахунками обліку:
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - оприбуткована облігація;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 91-1 «Інші доходи» - нарахований купонний дохід за період;
Дебет рах. 91-2 «Інші витрати»
Кредит рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери» - списана частина різниці між купонною та купівельною вартістю облігації.
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - оприбуткована облігація;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 91-1 «Інші доходи» нарахований купонний дохід за період (600 руб.);
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - донараховано частину вартості облігації.
Векселі враховуються на рахунку 58
Дебет рах. 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
Кредит рах. 90-1 "Дохід" - продані продукція, роботи, послуги;
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери»
Кредит рах. 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» - в рахунок оплати отримано вексель.
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок «Боргові цінні папери»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - отримано вексель за індосаментом;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 51 «Розрахункові рахунки», 50 «Каса», 52 «Валютні рахунки» - перераховані грошові кошти в рахунок оплати векселя.
??? На виявлену різницю утворюється резерв:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 59 «Резерв під знецінення вкладень у цінні папери».
Резерв створюється по кожному виду котуються на ринку цінних паперів.
Якщо в кінці наступного року ринкова вартість акцій збільшиться, то на суми підвищення котирувань резерв повинен бути зменшений. При цьому проводиться наступна обліковий запис використання резерву:
Дебет рах. 59 «Резерв під знецінення вкладень у цінні папери»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Для обліку позик, наданих іншим організаціям, до рахунку 58 відкривається субрахунок 58-3 «Надані позики».
Записи на рахунках бухгалтерського обліку розрахунків за виданим позикою під вексель
Господарська операція
Дебет
Кредит
Перераховано кошти згідно з договором позики
76
51
Прийнятий до обліку вексель у складі фінансових вкладень
58-3-1
76
Списано облікову ціна векселя
91-2
58-3-1
Пред'явлено вексель до оплати
76
91-1
Отримано грошові кошти за векселем
51
76
Записи на рахунках бухгалтерського обліку розрахунків за виданим позикою (без надання векселя)
Господарська операція
Дебет
Кредит
Надано позику у відповідності з договором
58-3
76
Позика переданий позичальникові у відповідній формі
76
10, 41, 43, 51, 52
Нараховано відсотки за відповідний період
76
91-1
Отримано відсотки за договором позики
51
76
Повернуто позикові кошти
10, 41, 43, 51, 52
58-3
Вклади в прості товариства
Вклади учасників відображаються за окремо що відкриває до рахунку 58 субрахунок «Внески за договором простого товариства», незалежно від терміну, на який укладається договір, а вартість майна, переданого в рахунок вкладу за договором, показується у складі інших (операційних) витрат організації. Операції, пов'язані з виконанням договору простого товариства, відображаються в учасника договору наступними обліковими записами:
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення», субрахунок 58-4 «Внески за договором простого товариства»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - визнана заборгованість по внесках в просте товариство;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 50 «Каса», 51 «Розрахункові рахунки», 52 «Валютні рахунки» - відображено внесок у грошовій формі в рахунок внеску у просте товариство;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»
Кредит рах. 01 «Основні засоби», 04 «Нематеріальні активи», 10 «Матеріали», 43 «Готова продукція» та інші рахунки обліку майна - відображено вартість майна, переданого в рахунок внеску у просте товариство;
Дебет рах. 58 (91) «Фінансові вкладення», субрахунок 58-4 «Внески за договором простого товариства»
Кредит рах. 91 (58) «Інші доходи і витрати» - відображена різниця між оцінкою вкладу в просте товариство і вартістю переданого майна.
Списання з балансу об'єктів фінансових вкладень може бути пов'язане з їх продажем, закінченням терміну дії, зміною форми активу організації. Вибуття об'єктів фінансових вкладень по всіх підставах відображається з використанням рахунку 91 «Інші доходи і витрати»
Записи на рахунках бухгалтерського обліку вибуття об'єктів фінансових вкладень
Господарська операція
Дебет
Кредит
Продаж частки в ТОВ або акцій АТ
Визначено суму заборгованості покупця
76
91-1
Списано облікову вартість акцій (частки в статутному капіталі)
91-2
58-1
Віднесено на витрати вартість послуг з продажу
91-2
76
Отримано кошти від покупця
51
76
Отримання ліквідаційної вартості ТОВ або АТ
Списано облікову вартість акцій (частки в статутному капіталі)
91-2
58-1
Отримано майно (грошові кошти) ліквідованої організації
08, 10, 41, ..., 51
91-1
Продаж (погашення) облігацій і фінансових векселів
Визначено суму заборгованості покупця (емітента)
76
91-1
Списано облікову вартість облігацій
91-2
58-2
Віднесено на витрати вартість послуг з продажу (погашення) облігацій
91-2
76
Отримано кошти від покупця (емітента)
51
76
Позитивна курсова різниця при погашенні валютних облігацій
76
91-1
Негативна курсова різниця при погашенні валютних облігацій
91-2
76
Повернення позикових коштів
Отримано грошові кошти, інше майно від позичальника в рахунок погашення позики
51 (52), 01, 10, 41 і ін
76
Списані суми наданої позики
76
58-3
Повернення майна при припиненні договору простого товариства
Отримано майно товаришем (засновником) у разі припинення та договору простого товариства
01, 04, 10, 41 і ін
58-4
21. Порядок обліку інвентарних об'єктів ОЗ
Синтетичний облік основних засобів - це узагальнення інформації про наявність та рух належних організації основних засобів, що знаходяться в експлуатації, в запасі, на консервації і зданих в оренду.
Облік ведеться у грошовій оцінці. Для синтетичного обліку основних засобів використовуються балансові рахунки: 01 «Основні засоби», 03 «Прибуткові вкладення в матеріальні цінності», 02 «Амортизація основних засобів», 91 «Інші доходи і витрати>, а (при необхідності) і позабалансові: 001 "Орендовані основні засоби», 011 «Основні засоби; здані в оренду», 010 «Знос основних засобів».
Аналітичний облік являє собою пооб'єктний облік основних засобів і ведеться в інвентарних картках за формою № ОЗ-6. Картка відкривається на кожен інвентарний об'єкт або на групу однотипних об'єктів, яким присвоюється інвентарний номер. Заповнення інвентарних карток (книг) проводиться на основі первинної документації: актів (накладних) приймання-передачі (форма № ОЗ-1), актів на списання основних засобів (форма № ОЗ-4, ОС-4а), технічних паспортів та інших документів.
У інвентарні картки не слід вносити всі показники технічної документації. Заповнені картки реєструють в. Описах типової форми. Описи карток ведуться бухгалтерією в одному примірнику за класифікаційними групами (видами) об'єктів основних засобів. Деякі організації враховують основні кошти в інвентарній книзі і опису не ведуть.
Інвентарні картки (індивідуальні та групові) складаються в одному примірнику і зберігаються в бухгалтерії організації. У разі коли в результаті реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, часткової ліквідації та переоцінки об'єкта основних засобів зроблені зміни, відображення яких у старій картці неможливо, заповнюється нова інвентарна картка, а стара зберігається як довідковий документ. У картотеці бухгалтерії інвентарні картки розташовуються по галузевим групам основних засобів (промисловість, транспорт, будівництво та ін), а всередині цих груп - за місцем знаходження об'єктів (цех, відділ), за видами (будівлі, споруди тощо) з підрозділом на виробничі і невиробничі.
Надходження основних засобів є не що інше, як введення в експлуатацію та оприбуткування знову отриманих об'єктів основних засобів. Надходять вони в організацію в результаті:
• завершення будівельно-монтажних робіт;
• придбання за плату;
• безоплатного надходження;
• надходження в якості внеску до статутного (складеного) капітал;
• переходу права власності після закінчення терміну оренди (якщо договором не передбачено перехід такого права раніше);
• виявлення неоприбуткованих (неврахованих) об'єктів основних засобів за результатами інвентаризації;
• отримання об'єктів основних засобів від державного або муніципального органу при створенні унітарної організації;
• і т.д.
У всіх наведених випадках введення об'єктів основних засобів в експлуатацію оформляється актом (накладної) приймання-передачі основних засобів (форма № ОЗ-1). Такий же акт складається при внутрішньому переміщенні об'єктів з одного структурного підрозділу в інший й для оформлення передачі їх зі складу (із запасу) в експлуатацію. При оформленні внутрішнього переміщення об'єктів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником структурного підрозділу, що передає майно: перший примірник з розпискою одержувача та здавальника дається в бухгалтерію, другий - структурному підрозділу - постачальнику об'єкта основних засобів.
Акт приймання-передачі та технічна документація передаються в бухгалтерію, підписуються головним бухгалтером і затверджуються керівником організації. Бухгалтерія відкриває інвентарні картки, виробляє в них записи про надходження коштів або робить відмітку про їх вибутті. Якщо інвентарні картки не ведуться, записи про рух об'єкта фіксуються в інвентарній книзі. Технічна документація, що відноситься до даного інвентарному об'єкту, після відкриття на нього інвентарної картки передається до відповідного відділу організації і в бухгалтерії не зберігається.
Враховуються основні кошти на активному рахунку 01. Дебетове сальдо відображає суму первісної вартості основних засобів. За дебетом записується інформація про первісну вартість які поступили основних засобів та їх дооцінку, за кредитом - про вибуття основних засобів та їх уцінку.
Джерелами придбання основних засобів є:
• власні (сума накопиченої амортизації, доходи організації, включаючи внески засновників у статутний капітал, дарування, безоплатне надходження від юридичних і фізичних осіб та субсидії урядового органу);
• позикові (кредити, позики й кредиторська заборгованість).
Нижче наводяться бухгалтерські записи по надходженню основних засобів в організацію

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит
Придбання основних засобів виробничого призначення від постачальників:
Надійшли основні засоби за первісною вартістю (у тому числі послуги з доставки, оплата комісійних та інші витрати)
08
60 (76)
Перераховано юридичним особам за основні засоби
60 (76)
51
На суму нарахованого ПДВ по придбаних основних засобів
19
60 (76)
Оприбутковані (передані в експлуатацію) основні засоби
01
08
Надходження основних засобів як внеску до статутного (складеного) капіталу:
Визначено розмір внесків до статутного капіталу після державної реєстрації
75
80
Оприбутковані основні засоби, внесені засновниками в рахунок їх вкладів у статутний капітал
08
75
Передано основні засоби в експлуатацію
01
08
Різні випадки надходження основних засобів:
Оприбутковано невраховані основні кошти, виявлені під час інвентаризації
01
91
Відображено збільшення первісної (відновної) вартості при переоцінці об'єктів:
- Виробничого призначення
- Невиробничого призначення
01
01
83
83
Оприбутковано отримані об'єкти основних засобів унітарної організацією при її створенні та наділення майном
08
75-З
Передано основні засоби в експлуатацію
01
08
21. Порядок обліку інвентаризації об'єктів ОЗ.
До початку інвентаризації основних засобів перевіряються: наявність і стан інвентарних карток, інвентарних книг, описів та інших регістрів аналітичного обліку, технічних паспортів або іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, здані чи прийняті організаціями в оренду і на зберігання. За відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання чи оформлення.
При інвентаризації основних засобів комісія проводить огляд об'єктів і заносить в інвентаризаційні опису повне їх найменування, призначення, інвентарні номери та основні техніко-експлуатаційні показники. При інвентаризації будівель, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують перебування зазначених об'єктів у власності організації.
При виявленні об'єктів, не прийнятих на облік, а також об'єктів, які в регістрах бухгалтерського обліку відсутні або за ними вказані невірні дані, комісія повинна включити в опис правильні відомості по цих об'єктах.
Невраховані об'єкти, виявлені інвентаризацією, оцінюються за ринковими цінами, амортизація визначається за фактичним технічним станом об'єктів з оформленням відомостей про оцінку та амортизації відповідними актами.
Основні засоби вносяться до інвентаризаційних описів за найменуваннями у відповідність з основним призначенням об'єкта. Якщо об'єкт піддався відновленню, реконструкції, розширення чи переобладнання і внаслідок цього змінилося його основне призначення, його вносять до опису під найменуванням, відповідним новим призначенням.
Якщо комісією встановлено, що роботи капітального характеру (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені в обліку, необхідно за відповідними документами визначити суму збільшення або зниження балансової вартості об'єкта і привести в описі дані про проведені зміни.
Машини, обладнання та транспортні засоби заносять у опису індивідуально із зазначенням заводського інвентарного номера по технічному паспорту організації-виробника, року випуску, призначенням, потужності. Однотипні предмети господарського інвентарю, інструменти, верстати та інші однакової вартості, що надійшли одночасно в одне зі структурних підрозділів організації та обліковуються на типовий інвентарній картці групового обліку, в описах вказують з найменувань та кількості предметів.
На основні засоби, що не підлягають відновленню, комісія складає окремий опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що привели їх до непридатності (псування, повний фізичний знос та ін.)
За орендованими об'єктами також складаються окремі інвентаризаційні описи, в яких зазначаються відомості про арендодателе і термін оренди.
Виявлені при інвентаризації розбіжності фактичної кількості майна з даними бухгалтерського обліку регулюються відповідними нормативними документами.
Надлишок майна оприбутковується за ринковою вартістю на дату проведення інвентаризації, відповідна сума зараховується на фінансові результати:
Дебет рах. 01 «Основні засоби»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
При недостачі і псування об'єктів проводяться такі записи:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на суму накопиченої амортизації;
Дебет ск. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на залишкову вартість об'єкта.
При виявленні конкретних винних осіб відсутні або зіпсовані об'єкти оцінюють за ринковими цінами і оформляють проводкою:
Дебет рах. 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
Якщо винні особи не встановлені або суд відмовив у стягненні з них збитків, недостачу майна і його псування списуються на фінансові результати організації:
Дебет рах. 91-9 «Сальдо доходів і витрат»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей»; одночасно робиться запис:
Дебет рах. 99 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо доходів і витрат».
23. Елементи облікової політики орг-ції
Облікова політика - сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності. Бухгалтерський облік в організації повинен здійснюватися за певними правилами. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку. Під ефектом у даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової та управлінської інформації, її вірогідність і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів.
У питаннях облікової політики організації повинні розбиратися:
• керівник, так як він стверджує облікову політику;
• бухгалтер, який при формуванні облікової політики повинен грамотно і всебічно обгрунтувати її зміст;
• аудитор - з облікової політики зазвичай і починається процес перевірки організації;
• податковий інспектор - від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкта оподаткування.
Таким чином, облікова політика організації - унікальний засіб, за допомогою якого, по-перше, здійснюється процес реальної лібералізації системи бухгалтерського обліку; по-друге, відбувається вдосконалення нормативної системи регулювання бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності, по-третє, вирішуються суперечності чинного законодавства в реалізації заходів, передбачених Програмою реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів.
У 1995 р . вступив в дію перший варіант стандарту з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» - ПБО 1 / 95. У грудні 1998 р . видана його друга редакція (введена в дію з 1 січня 1999 р .) Зі змінами, що відбулися в бухгалтерському обліку за минулі роки. Зазначений документ зберіг все цінне і розумне з колишнього Положення (у редакції від 30 грудня 1999 р . № 107н).
Розділ I. Загальні положення. Облікова політика організації визначається як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку. До них відносяться методи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, прийоми організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи облікових регістрів, обробки інформації та інші відповідні способи і прийоми.
Вибір облікової політики залежить від специфіки організації, особливостей управління, комерційної діяльності, поточних і довгострокових цілей. На облікову політику впливають податкові умови, пільги, валютна політика держави, характер володіння, форми власності, кваліфікація персоналу і інші фактори.
Дія Положення поширюється:
• при формуванні облікової політики - на організації незалежно від організаційно-правових форм;
• при розкритті облікової політики - на організації, що публікують свою бухгалтерську звітність повністю або частково відповідно до законодавства Російської Федерації, установчих документів або за власною ініціативою.
Філії та представництва іноземних організацій, що знаходяться на території Російської Федерації, можуть формувати облікову політику виходячи з правил, встановлених у країні перебування іноземної організації, якщо останні не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності.
Розділ 2. Формування облікової політики. Розуміється вибір і обгрунтування одного з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами, способів організації і ведення бухгалтерського обліку. Щоб грамотно реалізувати це положення, необхідно добре знати чинну нормативну базу як з точки зору переліку питань, вирішення яких входить до компетенції керівництва організації, а також проблеми, які залишаються не відрегульованими в законодавстві з бухгалтерського обліку. У п. 5 ПБУ 1 / 98 говориться: «Облікова політика організації формується головним бухгалтером (бухгалтером) організації і затверджується керівником організації» (раніше, згідно з п. 2.1 ПБУ 1 / 94 право формування облікової політики надавалося тільки керівнику).
При цьому затверджуються:
• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
• форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації;
• методи оцінки активів і зобов'язань;
• правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;
• порядок контролю за господарськими операціями;
• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
У новому положенні збережений перелік припущень, з яких повинна виходити організація при формуванні облікової політики.
При розробці облікової політики передбачається, що активи і зобов'язання організації існують окремо від активів та зобов'язань інших організацій (допущення майнової відособленості). Таким чином, на балансі не повинно бути майна, що не належить даної організації. Перш ніж перевіряти, наприклад, правомірність включення у собівартість продукції, робіт, послуг вартості матеріалів, амортизації обладнання або нематеріальних активів, слід переконатися в наявності документів, що підтверджують право на це майно.
Організація буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому, і в неї відсутні наміри ліквідації або суттєвого скорочення діяльності, і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку (допущення безперервності діяльності). В даний час не можна стверджувати, що дане припущення виконується всіма організаціями: частина організацій, в основному відносяться до сфери виробництва, - на межі банкрутства, інші створюються для того, щоб ліквідуватися в найближчому майбутньому. Це об'єктивна реальність складного і важкого періоду переходу до цивілізованих ринкових відносин.
Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого (допущення послідовності застосування облікової політики). При реалізації даного допущення особливо важливі визначення перспектив розвитку організації, її стратегії, зважений аналіз чинного законодавства.
Факти господарської діяльності організації відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами (допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності). Це припущення називається також принципом нарахування. Допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності поширюється з 1995 р . на всі види операцій, доходів і витрат.
Облікова політика організації повинна відображати:
• повноту всіх факторів господарської операції в бухгалтерському обліку (вимога повноти);
• своєчасне фіксування фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку та звітності (вимога своєчасності);
• більшу готовність до визнання в бухгалтерському обліку витрат і зобов'язань, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів (вимога обачності);
• у бухгалтерському обліку факти господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми та умов господарювання (вимога пріоритету змісту над формою);
• тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця (вимога несуперечності);
• раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності і величини організації (вимога раціональності).
При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо з конкретного питання у нормативних документах не встановлено способи ведення бухгалтерського обліку, то при формуванні облікової політики відбувається розробка організацією відповідного способу виходячи з цього та інших положень з бухгалтерського обліку.
Прийнята організацією облікова політика оформляється відповідної організаційно-розпорядчою документацією (наказами, розпорядженнями і т.п.).
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані організацією при формуванні облікової політики, застосовуються з 1 січня року, наступного за роком затвердження відповідного організаційно-розпорядчого документа. Причому застосовуються всіма філіями, представництвами та іншими підрозділами організації (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від місця їх знаходження.
Новостворена організація оформляє обрану облікову політику до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня набуття прав юридичної особи (державної реєстрації).
Основна умова - єдність облікової політики в організації. Це означає, по-перше, застосування обраних способів усіма структурними підрозділами організацій, включаючи ви ділені на окремий баланс, незалежно від місця їх розташування. В іншому випадку формується різними підрозділами облікова інформація буде неспівставною і несвідомих. По-друге, щодо якогось одного конкретного питання організація повинна використовувати вибраний спосіб, якщо інше не встановлено системою нормативного регулювання обліку. Крім того, формування облікової політики має бути тісно пов'язане з податковим обліком.
Розділ 3. Розкриття облікової політики. Під розкриттям облікової політики за ПБО розуміється надання її гласності. Організація повинна розкривати прийняті при формуванні облікової політики способи бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності.
Істотними при цьому зізнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання та застосування яких зацікавленими користувачами звітності неможлива достовірна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів або фінансових результатів діяльності організації.
До способів ведення обліку, прийнятих при формуванні облікової політики організації і підлягає розкриттю в бухгалтерській звітності, відносяться способи амортизації основних засобів, нематеріальних та інших активів, оцінки виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції, визнання прибутку від продажу продукції, товарів, робіт , послуг та інші, що відповідають вимогам, наведеним у п. 12 ПБУ 1 / 98.
Склад і зміст підлягає розкриттю в бухгалтерській звітності інформації про облікову політику організації з конкретних питань обліку встановлюються відповідними положеннями з бухгалтерського обліку.
Якщо при підготовці бухгалтерської звітності має місце значна невизначеність у відношенні подій і умов, які можуть породити істотні сумніви в застосовності допущення безперервності діяльності, організація повинна вказати на таку невизначеність і описати, чим вона обумовлена. Істотні способи ведення бухгалтерського обліку розкриваються в пояснювальній записці, яку здають разом з бухгалтерською звітністю організації за звітний рік. При цьому істотної визнається сума, ставлення якої до загального підсумку відповідних даних становить не менше 5%. Це правило слід враховувати при розкритті та інших показників бухгалтерської звітності.
Проміжна бухгалтерська звітність може не містити інформацію про облікову політику організації, якщо в останній не відбулися зміни з часу складання річної бухгалтерської звітності за попередній рік, розкрила облікову політику.
Розділ 4. Зміна облікової політики. Може здійснюватися у випадках:
• зміни законодавства Російської Федерації чи нормативних актів з бухгалтерського обліку;
• розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку; застосування нового способу ведення обліку передбачає більш достовірну уяву фактів господарської діяльності в обліку та звітності організації або меншу трудомісткість облікового процесу без зниження ступеня достовірності інформації;
• істотної зміни умов діяльності, що може бути пов'язано з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності, іншими причинами.
Не вважається зміною облікової політики затвердження способу ведення бухгалтерського обліку фактів господарської діяльності, які відмінні по суті від фактів, що мали місце раніше, або виникли вперше в діяльності організації. Зміна облікової політики має бути обгрунтованим, оформлятися в порядку, передбаченому п. 9 ПБУ 1 / 98, і вводитися з 1 січня (початок фінансового року) року, наступного за роком його затвердження відповідним організаційно-розпорядчим документом.
Зміни облікової політики, що зробили або здатні суттєво вплинути на результати діяльності організації, підлягають відокремленому розкриттю в бухгалтерській звітності. Інформація про них повинна включати як мінімум причину зміни облікової політики; оцінку наслідків змін у грошовому виразі (у відношенні звітного року і кожного іншого періоду, дані за який включені в бухгалтерську звітність за звітний рік); вказівка ​​на те, що включені в бухгалтерську звітність за звітний рік відповідні дані періодів, що передують звітному, скориговані. Зміни облікової політики на рік, наступний за звітним, оголошуються в пояснювальній записці щодо бухгалтерської звітності організації.
Особливе місце в обліковій політиці займають її методологічні та організаційно-технічні аспекти. До методологічних аспектів відносяться:
1. Критерії при віднесенні предметів до основних засобів чи до засобів в обороті.
2. Порядок нарахування амортизації за основними засобами та нематеріальними активами.
3. Варіанти схеми записів для відображення нарахованої амортизації нематеріальних активів.
4. Способи розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
5. Варіанти списання загальногосподарських витрат на виробничі рахунки або на рахунок 90 «Продажі».
6. Порядок відображення на рахунку операцій з заготовлению і приєднання матеріальних цінностей.
7. Метод обліку матеріально-виробничих запасів і розрахунок їх фактичної собівартості.
8. Варіанти обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.
9. Перелік резервів майбутніх витрат.
10. Порядок створення та використання резервів під зниження вартості матеріальних цінностей, під знецінення вкладень у цінні папери і під сумнівні борги.
11. Порядок обліку ремонту (відновлення) основних засобів.
12. Варіанти визначення виручки від продажу товарів, продукції, робіт, послуг.
13. Варіанти обліку доходів і витрат майбутніх періодів (рахунки 97 і 98).
14. Порядок оцінки дебіторської та кредиторської заборгованості.
15. Облік резервного капіталу (рахунок 82).
16. Варіанти створення і розподілу витрат на продаж.
17. Порядок обліку курсових різниць.
18. Варіанти обліку безоплатно отриманих грошових і матеріальних цінностей.
19. Варіанти вибуття основних засобів.
20. Варіанти обліку на рахунку 90 «Продажі».
21. Варіанти обліку інших доходів і витрат (рахунок 91).
22. Варіанти використання коштів цільового фінансування (рахунок 86).
23. Варіанти визначення і розподілу чистого (результативної) прибутку.
24. Порядок нарахування і виплати дивідендів.
25. Порядок утворення та закриття рахунку 99 «Прибутки та збитки».
До організаційно-технічним аспектам відносяться:
1. Вибір форми бухгалтерського обліку.
2. Організація роботи бухгалтерії.
3. Система внутрішньовиробничого обліку, звітності та контролю.
4. Порядок проведення інвентаризації майна та зобов'язань, розробка документообігу.
5. План рахунків бухгалтерського обліку.
6. Технологія обробки облікової інформації.
7. Обсяг, терміни та адреси подання звітності.
8. Система взаємин з аудиторськими фірмами, з органами контролю та управління.
Перераховані аспекти облікової політики повинні бути обгрунтовані нормативними документами. Наведений перелік розділів облікової політики є загальним, але може бути розширений або зменшений в залежності від напрямків господарської діяльності і величини організації. Облікова політика затверджується наказом керівника організації і набуває юридичну силу.
Відповідно до Податкового кодексу РФ організації наказом керівника повинні прийняти облікову політику для цілей оподаткування, яка є обов'язковою для відокремлених підрозділів організації. Облікова політика для цілей оподаткування застосовується з 1 січня року, наступного за роком її затвердження. В обліковій політиці для цілей оподаткування слід вибрати спосіб визначення дати реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, передбачити порядок формування фінансово-економічних показників для розрахунку оподатковуваних баз, встановити порядок оформлення рахунків-фактур, книг покупок і продажів і інших документів податкового обліку (ст .167 НК РФ).
26. Порядок складання актів приймання-передачі, актів на списання основних і транспортних засобів
Об'єкти основних засобів вибувають в результаті:
• продажу;
• списання у разі морального або фізичного зносу;
• передачі об'єктів основних засобів як внеску до статутного (складеного) капіталу інших організацій;
• ліквідації при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях;
• передачі за договорами міни, дарування;
• списання об'єктів основних засобів, раніше зданих в оренду з правом викупу, в момент переходу власності на зазначені основні засоби до орендаря;
• з інших причин.
Для визначення непридатності об'єктів основних засобів до подальшого використання в організаціях створюються комісії, до складу яких входять посадові особи, в тому числі і головний бухгалтер.
До компетенції комісії входить:
• огляд об'єкта, що підлягає списанню;
• встановлення причин списання об'єкта;
• виявлення осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття об'єкта;
• можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об'єкта;
• здійснення контролю за вилученням з списаних об'єктів кольорових і дорогоцінних металів, визначення їх кількості, ваги;
• складання акта на списання основних засобів (форма № ОЗ-4), акта на списання автотранспортних засобів (форма № ОС-4а) (з додатком актів про аварії, причини, що викликали аварію, якщо вони мали місце).
На підставі оформлених актів, які затверджуються керівником організації і передаються в бухгалтерію, робляться відповідні записи по вибулим об'єктам в інвентарних картках, які зберігаються протягом строку, який визначається керівником організації.
Якщо об'єкти безоплатно передаються за договором дарування або у власність іншої юридичної особи, в обмін на інший товар за договором міни, такі операції оформляються актом (накладної) приймання-передачі основних засобів (форма № ОЗ-1). Списання вартості цих об'єктів проводиться на підставі зазначеного акта з додатком договору дарування та письмового повідомлення (авізо) приймаючої організації про прийняття до бухгалтерського обліку цього об'єкта або договору міни.
Актом (накладної) приймання-передачі оформляється переміщення об'єктів усередині структурних підрозділів і повернення орендованого об'єкта орендодавцеві. У свою чергу, бухгалтерська служба орендаря знімає повернутий об'єкт з позабалансового рахунку.
Бухгалтерський облік операцій, пов'язаних з вибуттям об'єктів основних засобів, ведеться на результативному рахунку 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 91-3 «Вибуття основних засобів». Розглядаючи економіко-правову сутність процесу обліку за цим рахунком, необхідно чітко розмежовувати поняття «вибуття» та «продаж основних засобів».
Вибуття - це списання вартості об'єктів основних засобів, що вибувають або постійно не використовуються в діяльності організації.
Продаж також розглядається як варіант вибуття основних засобів. Проте продаж означає передачу права власності (володіння, користування і розпорядження) однією особою іншій особі на оплатній основі, яка проявляється в процесі угоди купівлі-продажу, обміну товарами, роботами, послугами. Операції, пов'язані з продажем основних засобів, припускають і податкові зобов'язання. Разом з тим деякі операції за своєю економічною та правовою природою не є реалізаційними (ліквідація, списання та ін.) Ці об'єкти не повинні нести на собі податкового тягаря. Таким чином, операції з продажу основних засобів необхідно відокремити від операцій з їх вибуття.
Пунктом 15 ПБО 6 / 01 вирішене питання з сумами дооцінки об'єктів основних засобів, накопичених раніше на рахунку 83 «Додатковий капітал», або вибуття основних засобів. При вибутті об'єкта сума його дооцінки переноситься з додаткового капіталу організації в нерозподілений прибуток організації. Таким чином, суми, накопичені на рахунку 83, стають новим джерелом покриття збитків у разі вибуття недоамортизованої об'єкта основних засобів. При продажу, безоплатної передачі, ліквідації при аваріях, стихійних лихах, надзвичайних ситуаціях і при списанні основних засобів внаслідок морального або фізичного зносу проводиться запис: Дебет рах. 83 «Додатковий капітал»
Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток» (непокритий збиток) - на суму дооцінки вибуває об'єкта основних засобів.
Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій для всіх випадків вибуття (продаж, списання, внесок до статутного капіталу іншої організації, передача для спільної діяльності, безоплатна передача тощо) використовується рахунок 91. Рекомендується відкрити до цього рахунку субрахунок 91-3 «Вибуття основних засобів». У підручнику нами розглядається цей варіант.
Можна використовувати і альтернативний спосіб обліку, при якому окремі операції з вибуття основних засобів будуть проводитися через субрахунок 01-3 «Вибуття основних засобів». У дебет цього субрахунка переноситься вартість вибулого об'єкта, а в кредит - сума накопиченої амортизації. Після закінчення процедури вибуття залишкова вартість об'єкта списується з рахунку 01-3 на рахунок 91.
У даному разі операції в обліку відображаються наступними записами:
Дебет рах. 01-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на суму первісної (відновної) вартості об'єкта;
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01-3 «Вибуття основних засобів» - на суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 01-3 «Вибуття основних засобів» - на залишкову вартість об'єкта.
Надалі всі витрати відображаються за дебетом, а доходи - по кредиту рахунку 91.
Вибуття основних засобів обліковується за напрямками вибуття (за рекомендованим нами варіанту).
Продаж основних засобів:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на суму накопиченої амортизації (списання суми накопиченої амортизації); Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кр едіт рах. 01 «Основні засоби» - списання залишкової вартості об'єкта.
Надалі в дебет 91-3 записуються всі витрати, пов'язані з вибуттям основних засобів, а в кредит - доходи від їх вибуття:
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 23 «Допоміжні виробництва», 44 «Витрати на продаж» та ін - списання витрат, пов'язаних з продажем основних засобів;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 68 «Розрахунки по податках і зборах» - заборгованість бюджету з ПДВ;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з дебіторами і кредиторами», 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - відбитий виторг, належна до отримання;
Дебет рах. 83 «Додатковий капітал»
Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - списана сума дооцінки по об'єктах основних засобів, з яких проводилася переоцінка;
Дебет рах. 10 «Матеріали»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - обліковуються матеріали, брухт, утиль, отримані при ліквідації об'єктів (за ринковими цінами).
Після закінчення звітного періоду визначається фінансовий результат. Якщо кредитова сума рахунку 91-3 більше дебетової, організація отримала дохід:
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» (це сальдо щомісячно заключними оборотами списується на прибуток організації проводкою: Дебет рах. 91-9, Кредит рах. 99).
У разі виникнення збитку запис за рахунками має вигляд: Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - списання витрат;
Дебет рах. 99 «Прибутки та збитки» Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - відображення збитку.
Наведені бухгалтерські записи оформляються до надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок організації, якщо її облікової політикою прийнято метод визначення виручки від продажу для цілей оподаткування з відвантаження.
Списання основних засобів внаслідок непридатності до подальшого використання:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - на залишкову вартість об'єкта;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 23 «Допоміжні виробництва», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» та ін - списання витрат по розбиранню об'єкта;
Дебет рах. 10 «Матеріали» Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - враховуються матеріальні цінності, отримані в результаті розбирання або демонтажу списаного об'єкта (облік ведеться за ринковими цінами);
Дебет рах. 83 «Додатковий капітал» Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" - списання суми дооцінки по об'єктах основних засобів, з яких проводилася переоцінка.
Визначення фінансового результату при ліквідації ведеться за рахунками:
а) при одержанні прибутку (буває дуже рідко): Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»,
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - списано дохід на субрахунок сальдо (99-9);
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» Кредит рах. 99 «Прибутки та збитки» - відображено прибуток; 6) за наявності збитків:
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - списані витрати;
Дебет рах. 99 «Прибутки та збитки» Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - відображено збиток.
Передача основних засобів як внеску до статутного (складеного) капіталу інших організацій:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - відображено суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит з ч. 01 «Основні засоби» - показана залишкова вартість об'єкта;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», 23 «Допоміжні виробництва» та інших - відбиті витрати, пов'язані з передачею коштів;
Дебет рах. 58 «Фінансові вкладення»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - відображено суму вкладу у спільну діяльність на договірну вартість основних засобів;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 68 «Розрахунки по податках і зборах» - відображено заборгованість бюджету з ПДВ з суми перевищення вартості `об'єкта над оцінкою вкладу;
Дебет рах. 83 «Додатковий капітал»
Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - списана сума дооцінки по об'єктах основних засобів, з яких проводилася переоцінка.
Фінансові результати на рахунках бухгалтерського обліку відображаються:
- При отриманні прибутку
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - списані доходи;
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат»
Кредит рах. 99 «Прибутки та збитки» - показана отриманий прибуток;
- При наявності збитку
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - списані витрати;
Дебет рах. 99 «Прибутки та збитки»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - показана сума отриманих збитків.
Безвоз.мездная передача основних засобів: Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - відображено суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - визначена залишкова вартість об'єкта;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 68 «Розрахунки по податках і зборах» - ПДВ за переданими засобів;
Дебет рах. 83 «Додатковий капітал»
Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - списана дооцінка по об'єктах основних засобів, з яких проводилася переоцінка;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з дебіторами і кредиторами», 23 «Допоміжні виробництва» та інших - відбиті витрати, пов'язані з передачею коштів;
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - списуються втрати від безоплатної передачі основних засобів;
Дебет рах. 99 «Прибутки та збитки»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» - на суму отриманого збитку.
Особливості бухгалтерського оформлення списання об'єктів у разі ліквідації, при аваріях, стихійних лих та інших надзвичайних ситуаціях полягають в тому, що збитки частково можуть бути відшкодовані за рахунок резервного капіталу, страхування, винних осіб і організацій. Тому списання збитку попередньо обліковується на рахунку 94 «Нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей», а в подальшому - на відповідних рахунках.
У зв'язку з цим при вибутті основних засобів використовуються бухгалтерські записи:
Дебет рах. 02 «Амортизація основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - відображено суму накопиченої амортизації;
Дебет рах. 91-3 «Вибуття основних засобів»
Кредит рах. 01 «Основні засоби» - відбито залишкова вартість об'єкта.
Відображення сум збитку в результаті ліквідації основних засобів:
Дебет рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - визначена залишкова вартість основних засобів;
Дебет рах. 83 «Додатковий капітал»
Кредит рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» - списана сума дооцінки по об'єктах основних засобів, з яких проводилася переоцінка.
Відображення сум збитку, повністю або частково віднесеного за рахунок юридичних і фізичних осіб:
Дебет рах. 76 «Розрахунок з дебіторами і кредиторами», 73 «Розрахунки з персоналом за іншими операціями»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Списання збитку за рахунок резервного капіталу (якщо резерв створений):
Дебет рах. 82 «Резервний капітал»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Списання збитку за рахунок страхового відшкодування, яке належить до одержання від страхових організацій:
Дебет рах. 76-1 «Розрахунки по майновому і особистому страхуванню»
Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» (при отриманні грошових коштів оформляється запис: Дебет рах. 51, Кредит рах. 76);
Дебет рах. 10 «Матеріали»
Кредит рах. 91-3 «Вибуття основних засобів» - сума матеріалів, отриманих від ліквідації коштів (за ринковими цінами). Списання недостачі (повністю або частково) за рахунок видатків організації:
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» Кредит рах. 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Списання отриманих збитків, що виникли внаслідок недостачі:
Дебет рах. 99 «Прибутки та збитки»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат». Особливих відмінностей у методиці обліку вибуття об'єктів основних засобів між главою 25 НК РФ (ст. 323) та ПБО 6 / 01 немає. У той же час є особливості, які полягають у наступному:
1. Позитивна різниця, яка визначається на рахунку 91 «Інші доходи і витрати», визнається прибутком (доходом) організації, що підлягає включенню в оподатковувану базу у тому звітному періоді, в якому здійснено продаж майна; при цьому робиться бухгалтерська запис:
Дебет рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» Кредит рах. 99 «Прибутки та збитки».
2. Негативна різниця, виведена на рахунку 91, розглядається як витрати організації та попередньо відображається на рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів»:
Дебет рах. 97 «Витрати майбутніх періодів»
Кредит рах. 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат».
Надалі витрати рівними частками за місяцями списуються на фінансові результати (рахунок 99) протягом терміну, обчисленого організацією, до повного перенесення всієї суми цих
витрат. Термін визначається в місяцях у вигляді різниці між кількістю місяців строку корисного використання цього об'єкта і кількістю місяців експлуатації об'єкта до моменту його продажу, включаючи місяць, у якому об'єкт був проданий. У цьому разі щомісячно витрати списують на збиток рівними частками з рахунку 97 на рахунок 99 (дебет рах. 99, кредит рах. 97).
Таким чином, на відміну від ПБО 6 / 01 витрати списуються на фінансові результати не в момент виникнення, а протягом певного терміну (податкового періоду).
Приклад. Витрати від продажу основних засобів склали 120 тис. руб. Різниця між терміном корисного використання і моментом продажу об'єкта склав 4 місяці.
Щомісяця витрати списуються на фінансові результати по 30 тис. крб. (120 000: 4). Бухгалтерські записи:
Дебет рах. 97, Кредит рах. 91-9 - сума віднесена на витрати майбутніх періодів (120 тис. крб.);
Дебет рах. 99, Кредит рах. 91-9 - щомісяця протягом 4 місяців суми по 30 тис. крб. відносяться на фінансовий результат у збиток.
27. Розрахунок сум утримань із з / п працівників (ПДФО, утримання по виконавця. Листам, з ініціативи адміністрації підпр-я, за заявою працівника)
Утримання із заробітної плати працівника бувають:
• обов'язкові;
• для відшкодування заподіяної роботодавцю матеріального збитку;
• з метою погашення працівником заборгованості роботодавцю;
• за заявою працівника або у зв'язку з його позиковими зобов'язаннями (отриманням позики, придбанням товарів у кредит та ін.)
Загальний розмір всіх утримань при кожній виплаті заробітної плати звичайно не може перевищувати 20% належної працівникові суми, а у випадках, передбачених законами, - 50%; при відбуванні виправних робіт, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відшкодування шкоди особам, які зазнали збитків, - не більше 70%.
До обов'язкових належать утримання за виконавчими листами та податок на доходи фізичних осіб.
Виконавчий лист - це документ, виданий судом, в якому визначені причина, порядок і розмір утримань з працівника. Порядок утримання відповідно до виконавчими документами із заробітної плати працівників аліментів на неповнолітніх дітей визначається Сімейним кодексом РФ. При цьому сторони мають право самостійно визначити розмір, форму та інші умови надання коштів, не порушуючи інтереси дитини в порівнянні з наданими законодавством гарантіями.
Аліменти можуть сплачуватися в частках до доходів особи, зобов'язаної їх сплачувати, у твердій грошовій сумі, шляхом надання майна, іншими способами. Розмір утримання не може бути нижче встановленої частки доходу особи, що сплачує аліменти: на одну дитину - однієї четвертої, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини зазначеної суми. За угодою аліменти можуть сплачуватися періодично (щомісяця, щокварталу, щорічно) або одноразово, а за відсутності угоди - щомісяця.
Аліменти утримуються адміністрацією організацій всіх форм власності. Вимоги щодо їх стягнення відносяться до першої черги. Утримання аліментів має провадитися з усіх видів заробітної плати, виплат стимулюючого характеру, гарантій і компенсацій як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому беруться суми, що відносяться до періоду, що дає право на отримання аліментів.
Фізичні особи, які є податковими резидентами Росії, а також одержують доходи від джерел у Росії і не є податковими резидентами Росії визнаються платниками податку на доходи фізичних осіб. При цьому об'єктом оподаткування визнається дохід, отриманий платниками податків від джерел:
• в Росії і за її межами - для фізичних осіб, які є податковими резидентами;
• в Росії - для фізичних осіб, які не є податковими резидентами РФ.
До оподатковуваним податком доходів відносяться, зокрема, винагороду за виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг; пенсії, допомоги, стипендії та інші аналогічні виплати; дивіденди і відсотки; страхові виплати; доходи від використання авторських або інших суміжних прав; від здачі в оренду або іншого використання майна; інші доходи, одержувані платником податку як в грошовій, так і натуральній формі в результаті здійснення ним діяльності.
До оплати праці в натуральній формі відноситься оплата продукцією власного виробництва або купується організацією для цих цілей, у вигляді виконуваних в інтересах фізичної особи робіт і послуг, що надаються. До доходів у натуральній формі належать, наприклад, оплата за фізичну особу організаціями чи індивідуальними підприємцями товарів, робіт, послуг (комунальних послуг, харчування, відпочинку, навчання) або майнових прав; отримані фізичною особою товари, роботи, послуги на безоплатній основі; оплата праці в натуральній формі.
Податкова база за доходами в натуральній формі обчислюється виходячи з цін, що визначаються в порядку, передбаченому ст. 40 Податкового кодексу РФ. У вартість товарів, робіт, послуг включаються відповідні суми податку на додану вартість, акцизів та податку з продажів.
Сума податку з оплати праці в натуральній формі утримується податковим агентом за рахунок будь-яких грошових коштів, що виплачуються працівникам, і не може перевищувати 50% суми виплати. Сума податку з доходів, отриманих у натуральній формі, перераховується до бюджету не пізніше дня, наступного за днем ​​фактичного утримання обчисленої суми податку.
Податковим періодом з податку на доходи з фізичних осіб визнається календарний рік.
Дата фактичного отримання доходу визначається як:
• день виплати доходу, у тому числі перерахування доходу на рахунок платника податків у банк або за його дорученням на рахунки третіх осіб - при отриманні доходу в грошовій формі;
• день передачі доходу в натуральній формі;
• день сплати платником податків відсотків за отриманими позиковими коштами, придбання товарів, робіт, послуг, цінних паперів - при отриманні доходу у вигляді матеріальної вигоди;
• останній день місяця, за який був нарахований дохід у вигляді оплати праці.
Податкові ставки встановлюються в розмірі:
13% - якщо інше не передбачено Податковим кодексом РФ, 35% - у відношенні виграшів, призів, страхових виплат за договорами добровільного страхування; процентних доходів по внесках в банках; суми економії на відсотках при отриманні платниками податків позикових коштів. Зазначені доходи підлягають оподаткуванню, як правило, в сумах, що перевищують встановлені законодавством базові величини;
30% - у відношенні всіх доходів, одержуваних фізичними особами, які не є податковими резидентами РФ;
6% - за доходами від пайової участі в діяльності організацій, отриманих у вигляді дивідендів.
До доходів фізичної особи належить матеріальна вигода, отримана:
1) від економії на відсотках за користування платником податку позиковими коштами, отриманими від організацій або індивідуальних підприємців;
2) від придбання товарів, робіт, послуг відповідно до цивільно-правовим договором у фізичних осіб, організацій та індивідуальних підприємців, які є взаємозалежними по відношенню до платника податків;
3) від придбання цінних паперів.
Матеріальна вигода, отримана у вигляді економії на відсотках (Мв) за користування рублевими позиковими засобами, визначається як перевищення суми відсотків, обчисленої виходячи з 3 / 4 діючої ставки рефінансування, встановленої Центральним банком РФ на дату отримання таких коштів (С1), над сумою відсотків відповідно до умов договору (С2). Якщо позикові кошти виражені в іноземній валюті, то матеріальну вигоду становить перевищення суми відсотків за користування позиковими засобами виходячи з 9% річних над сумою відсотків за умовами договору:
Мв = С1-С2.
С1 = Зс х ПЦБ х Д/365 або 366 дн.,
де Зс - сума позикових коштів, що знаходиться в користуванні протягом відповідної кількості днів у податковому періоді;
ПЦБ - сума відсотків у розмірі 3 / 4 діючої ставки рефінансування на дату отримання рублевих позикових засобів (9% річних по валютних позиковими коштами);
Д - кількість днів перебування позикових коштів у користуванні платника податків з дня видачі позики до дня сплати відсотків або повернення суми позики.
Матеріальна вигода від придбання товарів, робіт, послуг відповідно до цивільно-правовим договором у взаємозалежних по відношенню до платника податків осіб визначається як перевищення ціни реалізації ідентичних (однорідних) товарів, робіт, послуг за звичайних умов у порівнянні з ціною по угоді з взаємозалежними особами. Податок з матеріальної вигоди даного виду проводиться за ставкою 13% у платників податків-резидентів, за ставкою 30% - у нерезидентів податковими агентами, які є джерелом доходу, або платниками податків, які отримали дохід від фізичних осіб, які продали їм за пільговою ціною своє майно, не є податковими агентами.
Дохід у вигляді матеріальної вигоди, отриманої від придбання цінних паперів, визначається як перевищення ринкової вартості цінних паперів над сумою фактичних витрат платника податку на їх придбання.
Сума податку на доходи фізичних осіб від пайової участі в організації, отриманих у вигляді дивідендів, визначається платником податків самостійно.
Податковим кодексом РФ визначено право фізичної особи на отримання стандартних, соціальних, майнових і професійних податкових відрахувань.
Стандартні податкові відрахування за кожний місяць відповідно 3000 крб., 500 руб., 400 руб., 300 руб. введені для низки категорій платників податку на доходи фізичних осіб.
Соціальні податкові відрахування передбачаються у сумах, сплачуваних платником податків:
• на благодійні цілі - в розмірі фактично зроблених витрат, але не більше 25% суми доходу, отриманого в податковому періоді;
• за своє навчання в освітніх установах - у розмірі фактично зроблених витрат на навчання, але не більше 25 тис. руб.;
• платником податку-батьком за навчання своїх дітей у віці до 24 років на денній формі навчання в освітніх установах - у розмірі фактично зроблених витрат, але не більше 25 тис. руб. на кожну дитину в загальній сумі на обох батьків;
• за послуги медичних установ з лікування платника податку або її чоловіка (дружини), батьків, дітей у віці до 18 років, а також у розмірі вартості медикаментів, призначених лікуючим лікарем і придбаних платниками податків за рахунок власних коштів; загальна сума соціального розглянутого податкового відрахування не може перевищувати 25 тис. руб., а по дорогих видів лікування - приймається в розмірі фактично зроблених витрат.
Майнові податкові відрахування передбачаються з сум, отриманих платником податку від продажу житлових будинків, квартир, дач, садових будиночків чи земельних ділянок, при реалізації майна, що перебуває у спільній частковій або спільної власності, витрачених платником податку на нове будівництво або придбання на території Росії житлового будинку або квартири, у розмірі фактично зроблених витрат (включаючи суми на погашення відсотків за іпотечними кредитами). Якщо у податковому періоді майновий податкові відрахування не використаний повністю, його залишок може бути перенесений на наступні податкові періоди.
Право на отримання професійних податкових вирахувань мають зареєстровані як індивідуальних підприємців фізичні особи, особи, які отримують доходи від виконання робіт, надання послуг за договорами цивільно-правового характеру; отримують винагороди за створення, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагороди авторам відкриттів, винаходів і промислових зразків .
При визначенні податкової бази враховуються всі доходи фізичної особи, одержані як у грошовій, так і в натуральній формах, або право на розпорядження якими в нього виникло, а також доходи у вигляді матеріальної вигоди. Якщо за розпорядженням фізичної особи або за рішенням суду чи інших органів проводяться утримання з отриманого платником податку доходу, такі відрахування не зменшують податкову базу. Податкова база визначається окремо по кожному виду доходу.
Для доходів, які оподатковуються за ставкою 13%, податкова база зменшується на суму податкових відрахувань. Якщо податкових вирахувань виявиться більше ніж доходів, то в даному податковому періоді податкова база приймається рівною нулю. На наступний податковий період різниця між сумами податкових відрахувань і доходів не переноситься.
Главою 39 Трудового кодексу РФ встановлено види і розміри матеріальної відповідальності працівника за заподіяну роботодавцеві збиток, способи відшкодування збитку. Працівник несе матеріальну відповідальність як за безпосередньо заподіяну роботодавцю пряму дійсну шкоду, так і за збиток, що виник у роботодавця в результаті відшкодування останнім шкоди іншим особам. Неотримані роботодавцем доходи (упущена вигода) з працівника не стягуються. Під прямою дійсною шкодою розуміється реальне зменшення або погіршення стану готівкового майна роботодавця, майна третіх осіб, що знаходиться у роботодавця, а також необхідність для роботодавця провести витрати або зайві виплати на придбання або відновлення майна.
За заподіяний збиток працівник несе матеріальну відповідальність у межах свого середнього місячного заробітку, а у передбачених законодавством ситуаціях - повну матеріальну відповідальність. Матеріальна відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди покладається на працівника, наприклад, у випадках недостачі цінностей, довірених працівникові на підставі спеціального письмового договору або отриманих ним за разовим документом; заподіяння умисного шкоди або в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; при розголошенні відомостей, що становлять охоронювану законом таємницю (службову, комерційну або іншу).
При спільному виконанні працівниками окремих видів входять в їх обов'язки робіт, коли неможливо розмежувати відповідальність кожного працівника за заподіяння шкоди, може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. При цьому суми, що відшкодовуються кожним членом колективу за заподіяну шкоду, розподіляються пропорційно такими показниками, як сума заробітної плати кожного працівника, тривалість відпрацьованого часу та ін
Розмір шкоди при втраті і псуванні майна визначається за фактичними втратами виходячи з ринкових цін, що діють у даній місцевості на день заподіяння шкоди, але не нижче залишкової вартості майна за даними бухгалтерського обліку.
Стягнення з винного працівника суми збитку, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, яке може бути зроблено не пізніше одного місяця з дня остаточного встановлення роботодавцем розміру заподіяної працівником шкоди. Якщо місячний термін минув або працівник не згоден добровільно відшкодувати роботодавцеві збиток, сума, що підлягає стягненню, перевищує середній місячний заробіток, то стягнення здійснюється в судовому порядку.
Працівник, винний у заподіянні шкоди роботодавцю, може добровільно відшкодувати його повністю або частково, одноразово або з розстрочкою платежу. Для відшкодування збитків працівником за згодою роботодавця може бути передано рівноцінне майно або виправлено пошкоджене. У разі звільнення працівника, який дав письмове зобов'язання про добровільне відшкодування шкоди, але відмовився від цього, непогашена заборгованість стягується в судовому порядку.
Утримання із заробітної плати працівника для погашення заборгованості роботодавцю можуть проводитися, наприклад, для у відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, у разі визнання органом; з розгляду індивідуальних трудових спорів провини працівника у невиконанні норм праці або просте; за невідпрацьовані дні відпустки.
За заявою працівника із заробітної плати провадяться утримання на благодійні цілі, на добровільне страхування, на оплату комунальних послуг, на погашення виданих працівникові позик, вартості товарів, придбаних в кредит, і на інші цілі.
28. Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань по об'єктах НМА.
Вартість об'єктів нематеріальних активів погашається шляхом нарахування амортизації протягом встановленого строку корисного використання. Під терміном корисного використання розуміється період, протягом якого використання об'єкта НМА покликане приносити дохід або служити для виконання цілей діяльності організації. Амортизація покликана відшкодовувати витрати, вироблені організаціями, при їх придбанні.
Організація самостійно встановлює норми амортизації по НМА виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання. Норми затверджуються наказом чи розпорядженням керівника.
Існує кілька способів встановлення терміну корисного використання НМА.
1. Строк корисного використання приблизно збігається з терміном дії НМА, що передбачений договором (права на використання патентів, ліцензій тощо).
2. Строк корисного використання визначається періодом, протягом якого організація очікує одержувати економічні вигоди від експлуатації об'єкта НМА.
3. Строк корисного використання встановлюється відповідно до прогнозованого до отримання з використанням НМА обсягом продуктів праці в натуральному вираженні.
4. Якщо неможливо визначити термін корисного використання НМА, то він приймається рівним 20 рокам, але не більше терміну діяльності організації. Сюди належать авторські права на твори науки, літератури, мистецтва та ін
Амортизаційні відрахування по об'єктах, по яких проводиться погашення вартості, визначаються:
• лінійним способом - виходячи з первісної вартості НМА і норми амортизації, певної по терміну корисного використання об'єкта;
• способом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг) - з натурального показника обсягу продукції, робіт, послуг у звітному періоді і співвідношення первинної вартості НМА і передбачуваного обсягу продуктів праці за весь термін його корисного використання;
• способом зменшуваного залишку - з залишкової вартості НМА на початок звітного року та норми амортизації, певної по терміну корисного використання об'єкта.
Нарахування амортизації по НМА здійснюється незалежно від результатів діяльності організації в звітному році щомісячно і включається у витрати виробництва і витрати на продаж.
Не нараховується амортизація по НМА, за якими відповідно до встановленого порядку не відбувається погашення вартості (наприклад, по товарних знаках, знакам обслуговування).
В обліку для нарахування амортизації використовується пасивний рахунок 05 «Амортизація НМА». На цьому рахунку ведеться облік інформації про накопичених амортизаційних відрахуваннях по об'єктах НМА, що належать організації на правах власності, за якими проводиться погашення вартості. За кредитом рахунку 05 враховується нарахування амортизації, за дебетом - її списання по вибулим НМА.
При нарахуванні амортизації по об'єктах НМА, що використовується при капітальному будівництві, в основному і допоміжному виробництвах, на загальновиробничі, загальногосподарські потреби, в обслуговуючих виробництвах і господарствах, в торговельній діяльності робляться такі бухгалтерські записи:
Дебет рах. 08 «Вкладення у необоротні активи», 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 26 «Загальногосподарські витрати», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», 44 «Витрати на продаж»
Кредит рах. 05 «Амортизація НМА».
При нарахуванні амортизації по об'єктах НМА, які у процесі здійснення витрат майбутніх звітних періодів (освоєння нових виробництв та ін), робиться запис:
Дебет рах. 97 «Витрати майбутніх періодів»
Кредит рах. 05 «Амортизація НМА».
Списання накопиченої амортизації при вибутті об'єктів НМА відображають так:
Дебет рах. 05 «Амортизація НМА» Кредит рах. 04 «НМА».
Планом рахунків бухгалтерського обліку пропонується інша схема записів з обліку амортизації НМА, суть якої полягає в тому, що сума амортизаційних відрахувань відноситься безпосередньо з кредиту рахунку 04 «НМА» в дебет рахунків обліку витрат і витрат (рахунки 20, 23, 26, 29, 44 і т.д.). Такий варіант обліку дозволяє зменшити залишкову вартість НМА, що в кінцевому підсумку призводить до повного погашення вартості, яка амортизується. У цьому випадку об'єкт перестає числитися в бухгалтерському обліку або оцінюється умовно і відображається на рахунку 91 «Інші доходи і витрати» як операційні доходи:
Дебет рах. 04 «НМА»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Організація згідно прийнятої облікової політики може застосовувати різні схеми обліку амортизації для різних видів НМА.
Так, ст. 259 НК пропонуються два методи нарахування амортизації НМА:
• лінійний; • нелінійний.
Для нарахування амортизації об'єкти НМА, як і основних засобів, розподіляють на десять груп. Організації застосовують лінійний метод нарахування амортизації для об'єктів нематеріальних активів 8-10-ї груп (20-30 років і понад) незалежно від терміну їх служби при введенні в експлуатацію. По інших НМА організація має право застосовувати будь-який метод нарахування амортизації, передбачений для даного роду об'єктів.
31. Аналитич. облік розрахунків з депонентами по сумах своєчасно невиданий з / п в реєстрі невиданий з / п та книги обліку депонованої з / п.
Субрахунок 76-4 «Розрахунки по депонованим сумам» використовується для обліку розрахунків з працівниками організації з неотриманою у встановлений термін сум оплати праці, доходів від участі в організації та інших аналогічних виплат.
Після закінчення встановленого терміну видачі готівкових грошових коштів касир здійснює такі операції:
• у платіжній відомості напроти прізвищ осіб, які одержали належні суми, проставляється штамп або робиться напис від руки: «Депоновано»;
• складається реєстр депонованих сум за формою № РТ-11, який є одночасно первинним документом і обліковим регістром, в ньому вказують прізвище, ім'я, по батькові працівника, його табельний номер і депоновану суму;
• в кінці платіжної відомості робиться запис про фактично виплачених і депонованих сумах, далі їх звіряють з загальним підсумком по відомості і запису скріплюють підписом касира;
• в касову книгу записуються фактично виплачені суми.
Депоновані суми здаються в банк з оформленням видаткового касового ордера.
В організації ведеться книга обліку таких сум, в якій по кожному депоненту вказується табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові, депонована сума, відомості про видачу зазначеної суми.
Не затребувані працівниками депоновані суми зберігаються протягом трьох років і видаються на першу його вимогу. Після закінчення терміну позовної давності незатребувані депоновані суми списуються на рахунок 91 на підставі даних інвентаризації та наказу керівника організації.
Облік розрахунків по депонованим сумам відображається такими записами:
Дебет рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-4 «Розрахунки по депонованим сумам» - депонована неотримана заробітна плата;
Дебет рах. 51 «Розрахункові рахунки»
Кредит рах. 50 «Каса» - здані депоновані суми в банк;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-4 «Розрахунки по депонованим сумам»
Кредит рах. 50 «Каса» - виплачена депонована заробітна плата;
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-4 «Розрахунки по депонованим сумам»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 91-1 «Інші доходи» - списані незатребувані депоновані суми після закінчення строків позовної давності.
Неполученная в термін заробітна плата депонується. Аналітичний облік такої заробітної плати ведеться по кожному працівнику в реєстрі невиданий заробітної плати, в спеціальній книзі невиданий заробітної плати або на депонентської картках. Нараховані, але не виплачені у встановлений термін (через неявку одержувачів) суми відображаються за дебетом рахунка 70 і кредиту рахунку 76, субрахунок «Розрахунки по депонованим сумам». Депоновані суми повинні здаватися в банк на розрахунковий рахунок організації, що відбивається в бухгалтерському обліку записом: Д51 к50
32. Визначення фактич. собівартості матеріал. ресурсів, що списуються у вироб-во за методом середовищ. собівартість-ти, ЛІФО, ФІФО.
При відпуску матеріальних ресурсів у виробництво та іншому вибутті матеріальних цінностей їх оцінка проводиться одним і наступних способів:
• по середній собівартості;
• за собівартістю перших за часом придбання (спосіб ФІФО);
• за собівартістю останніх за часом придбання (спосіб ЛІФО).
Застосування одного з перерахованих способів оцінки по групі (виду) матеріалів повинно проводитися протягом звітного року та відображатися в обліковій політиці організації.
Оцінка матеріалів по середній собівартості визначається як частка від ділення загальної собівартості групи (виду) матеріальних цінностей на їх кількість. При цьому вартісні і кількісні величини за видами запасів включають відповідні запаси на початок місяця і їх надходження за звітний період:
СФС = (З + Сз): (Ко + Кз),
де СФС - середня фактична собівартість матеріалів;
Со - фактична собівартість матеріалів на початок місяця;
Сз - фактична собівартість матеріалів, заготовлених у звітному періоді;
Ко - кількість матеріалів на початок місяця;
Кз - кількість матеріалів, заготовлених за місяць.
Приклад. На початок місяця залишок певного виду матеріалу склав 5 тис. од. на суму 50 тис. руб. Протягом місяця заготовлено 6 тис. од. даного матеріалу на суму 71 тис. руб. У виробництво протягом місяця отпуіщено 9 тис. од. цього матеріалу.
Визначимо середню собівартість одиниці аналізованого виду матеріалу:
(50 000 руб. + 71 000 руб.): (5000 од. + 6000 од.) = 11 руб.
Вартість матеріалів, відпущених у виробництво протягом поточного місяця, складе:
11 руб. х 9000 од. = 99 000 руб.
Залишок матеріалів на кінець місяця дорівнює:
(50 000 руб. + 71 000 руб.) - 99 000 руб. = 22 000 руб.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріальних цінностей (спосіб ФІФО) базується на припущенні, що ресурси використовуються протягом місяця і іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження). Спочатку списується залишок матеріальних цінностей на початок місяця, потім - матеріали за ціною першої закупленої партії, за ними - за ціною другої партії і так далі в порядку черговості відповідно до потреб у матеріалах на виробництво протягом звітного місяця.
Активи, першими надходять у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості матеріальних запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу оцінка матеріалів, що знаходяться на складі на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань ресурсів.
Приклад. На початок місяця залишок певного виду матеріалу склав 5 тис. од. на суму 50 тис. руб. Протягом місяця заготовлено 6 тис. од. даного матеріалу, причому матеріал надійшов трьома партіями:
• перша партія - 2 тис. од. за ціною 10руб. на суму 20 тис. руб.;
• друга партія - 1 тис. од. за ціною 12руб. на суму 12 тис. руб.;
• третя партія - 3 тис. од. за ціною 13руб. на суму 39 тис. руб.
У виробництво протягом місяця відпущено 9 тис. од. цього матеріалу.
Порядок відпуску матеріалів у виробництво буде наступним:
• перший відпущений залишок матеріалів:
5 тис. од. за ціною 10 руб. на суму 50 тис. руб.;
• другий відпущена перша партія матеріалів:
2 тиc. од. за ціною 10 руб. на суму 20 тис. руб.;
• третій відпущена друга партія матеріалів:
1 тис. од. за ціною 12 руб. на суму 12 тис. руб.;
• в останню чергу відпускається частина матеріалів останньої партії:
1 тис. од. за ціною 13 руб. на суму 13 тис. руб.;
Сума матеріалів, відпущених у виробництво, склала 95 тис. руб., Вартість залишку на складах - 26 тис. руб. (2000 од. Х 13 руб.).
Оцінкою за собівартістю останніх за часом придбання матеріальних цінностей (спосіб ЛІФО) передбачається, що матеріальні ресурси, першими надходять у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості останніх одиниць або партій в послідовності придбання матеріальних ресурсів: Спочатку списується вартість матеріальних цінностей за ціною останньої закупленої партії, потім - за ціною попередньої партії і т.д.
При застосуванні цього способу оцінка матеріалів, що знаходяться на складі на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання матеріалів, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість пізніх за часом придбання ресурсів.
Приклад. Згідно з наведеними вище даними про залишки матеріалів на початок місяця, їх надходження протягом місяця, про виробничу потреби матеріалів розрахуємо вартість відпущених зі складу ресурсів та їх залишку на кінець звітного періоду.
При формуванні вартості відпущених матеріальних цінностей списуються:
• третя партія матеріалів:
3 тис. од. за ціною 13 руб. на суму 39 тис. руб.;
• друга партія матеріалів:
1 тис. од. за ціною 12 руб. на суму 12 тис. руб.;
• перша партія матеріалів:
2 тис. од. за ціною 10 руб. на суму 20 тис. руб.;
• в останню чергу списується частина вартості вхідного залишку матеріалів:
3 тис. од. за ціною 10 руб. на суму 30 тис. руб.
Сума матеріалів, відпущених у виробництво, склала 101 тис. руб., Залишку на складах - 20 тис. руб. (2 тис. од. Х 10 руб.).
У табл. 10.2 узагальнені показники вартості витрачених протягом місяця матеріалів та їх залишків на кінець місяця при використанні способів середньої собівартості, ФІФО і ЛІФО для оцінки матеріалів при їх вибутті зі складу.
При оцінці матеріалів по методах ФІФО і ЛІФО потрібно організувати аналітичний облік не тільки за видами, але і партіям матеріалів. Визначити суму витрачених матеріалів можна розрахунковим шляхом за формулою: Р = Він + П-Ок,
де Р - вартість витрачених матеріалів; Він - вартість початкового залишку матеріалів; П - вартість надійшли за період матеріалів; Ок - вартість кінцевого залишку матеріалів.
Для розрахунку фактичної собівартості відпущених у виробництво матеріальних цінностей, а також які вибули з інших підстав необхідно встановити відхилення фактичної собівартості ресурсів від їх вартості за обліковими цінами. За дорогим і дефіцитним матеріалами відхилення визначаються за окремими видами матеріальних цінностей, в інших випадках - за групами матеріалів.
Середній відсоток відхилень визначається так: Нср = Оо + Те х 100%, Ому + тму
де Нср - середній відсоток відхилень (питома вага відхилень може заокруглюватимуть до цілих одиниць); Оо - початкове сальдо відхилень (відхилення по залишку матеріальних цінностей на початок звітного періоду);
То - поточне надходження відхилень (відхилення по котрі вступили у звітному періоді матеріальним цінностям);
Ому - початкове сальдо матеріальних цінностей за обліковими цінами;
Пітьму - поточне надходження матеріальних цінностей за обліковими цінами.
35. Аналитич. і синт. облік по розрахунках з покупцями і замовниками (за кожним пред'явленим покупцям і замовникам рахунку, формам розрахунків)
Покупці і замовники - це організації, що купують вироблену продукцію, товари, інші цінності, які споживають надані їм послуги та виконані роботи. Для узагальнення інформації про розрахунки за продукцію, товари, роботи і послуги призначений рахунок 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Рахунок 62 дебетується в кореспонденції з рахунками 90, 91 на суми, пред'явлені у розрахункових документах за виконані роботи, надані послуги, поставлені товари, продукцію. У контексті цивільного законодавства рахунок 62 призначений для обліку зобов'язань організацій по оплаті продукції, товарів, робіт, послуг, що виникають у зв'язку з продажем продуктів праці стороннім організаціям.
Надходження грошових коштів в оплату товарів, продукції, робіт, послуг відображається за дебетом рахунків обліку грошових коштів (50, 51, 52) в кореспонденції з рахунком 62. Зазначені записи проводяться як у випадках погашення заборгованості покупців і замовників за продані ним товари, продукцію, роботи, послуги, так і при надходженні коштів і порядку попередньої оплати (авансів). На рахунку 62 відображають курсові і сумові різниці.
При використанні в організації журнально-ордерної форми обліку розрахунки з покупцями і замовниками відображаються в журналі-ордері № 11 «Облік відвантаження і продажу», при невеликому обсязі облікової інформації - у журналі-ордері № 6.
Аналітичний облік за рахунком 62 ведеться за кожним пред'явленим покупцям (замовникам) рахунку, що дозволяє забезпечити отримання інформації в розрізі:
• розрахункових документів, термін оплати яких не настав;
• неоплачених у строк розрахункових документів;
• авансів отриманих;
• векселів, термін надходження грошових коштів по яких не настав;
• векселів, врахованих у банках;
• векселів, за якими грошові кошти не надійшли вчасно. Більш докладно питання бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками викладені в параграфах 5.1 «Поняття, рахунки бухгалтерського обліку, контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості» та 11.4 «Облік відвантаження і продажу продукції і товарів, витрат на продаж».
43. Орг-ція обліку з виплати дивідендів, порядок відображення на рахунках БО.
Субрахунок 76-3 «Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків» використовується для обліку розрахунків за належними організації дивідендах та інших прибутків, у тому числі за фінансовими результатами господарювання в рамках договорів простого товариства. Облік за цим рахунком ведеться на основі принципу нарахування - визнання доходу здійснюється в момент виникнення зобов'язання господарюючого суб'єкта, у капіталі якого бере участь дана організація.
За дебетом субрахунка 76-3 нараховуються дивіденди відображаються як дебіторська заборгованість, за кредитом - фіксується її погашення. У кредит цього субрахунка записуються розподілені між учасниками простого товариства збитки, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності. Нижче наведені основні облікові записи по субрахунку 76-3:
Дебет рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-3 «Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків»
Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 91-1 «Інші доходи» - нараховані підлягають отриманню доходи від участі в капіталі сторонніх організацій, у тому числі прибуток за договором простого товариства;
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок 91-2 «Інші витрати»
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-3 «Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків» - відображено належний товаришеві збиток від діяльності простого товариства;
Дебет рах. 51 «Розрахункові рахунки», 52 «Валютні рахунки» та ін
Кредит рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-3 «Розрахунки за належними дивідендах та інших прибутків» - отримані нараховані дивіденди та інші доходи.
Аналітичний облік за субрахунком 76-3 ведеться за видами доходів та організаціям, їх нараховує.
44. Порядок відображення на рахунках з обліку утворення та використання оціночних резервів
Резерви створюються для уточнення оцінки окремих статей бухгалтерського обліку і покриття майбутніх витрат.
Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей обліковуються на однойменному рахунку 14, який призначений для відображення резервів, створюваних під зниження ринкової вартості по кожній одиниці матеріально-виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів тощо) на величину різниці між поточною вартістю і фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, якщо остання вище поточної ринкової вартості. У бухгалтерському балансі матеріально-виробничі запаси по окремих видах відображаються на кінець звітного року за мінусом резерву під зниження вартості матеріальних цінностей.
Резерв створюється за рахунок доходів організації. При цьому робиться наступна бухгалтерська запис:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 14 «Резерви під зниження вартості цінностей». На початку періоду, наступного за звітним, коли була зроблена наведена вище запис, зарезервовану суму відновлюють:
Дебет рах. 14 «Резерви під зниження вартості цінностей» Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Аналітичний облік за рахунком 14 ведеться по кожному резерву окремо, а також за видами і (або) групам резервів.
Резерви по сумнівним боргами (рахунок 63) створюються за рахунок доходів організації. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованість організації та громадян, яка не погашена
в терміни, встановлені договорами, не забезпечена відповідними гарантіями (поручительствами). Резерви по сумнівним боргами рекомендується створювати протягом року після проведення інвентаризації та письмового обгрунтування дебіторської заборгованості організації. Таким обгрунтуванням можуть бути матеріали листування з боржниками.
Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки ймовірності погашення боргу повністю або частково. Якщо до кінця року, наступного за роком створення резерву сумнівної боргу, цей резерв в якійсь частині не буде використаний, то невитрачені суми приєднуються до доходів відповідного року. В активі бухгалтерського балансу дебіторська заборгованість, щодо якої створені резерви сумнівних боргів, показується в нетто-оцінці, тобто за вирахуванням резерву, а в пасиві балансу сума цього резерву не відбивається.
Списана дебіторська заборгованість (боржників) обліковується на позабалансовому рахунку 007 «Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів» протягом 5 років для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового стану боржника (дебітора).
Створення резерву по сумнівних боргах відображається бухгалтерським проведенням:
Дебет рах. 91 «Інші доходи і витрати»
Кредит рах. 63 «Резерви по сумнівним боргами».
При списанні незатребуваних боргів, раніше визнаних організацією сумнівними, робиться запис:
Дебет рах. 63 «Резерви по сумнівним боргами»
Кредит рах. 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».
Якщо не витрачені суми резервів сумнівних боргів, створених у попередньому році, їх приєднують до доходів звітного року: -
Дебет рах. 63 «Резерви по сумнівним боргами» Кредит рах. 91 «Інші доходи і витрати».
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Шпаргалка
380.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Вивчення та критична оцінка бухгалтерського обліку та порядку заповнення бухгалтерського балансу
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві Значення бухгалтерського
Предмет і метод бухгалтерського обліку 2 Зміст бухгалтерського
Користувачі бухгалтерського обліку та будова бухгалтерського балансу
Метод бухгалтерського обліку та бухгалтерського балансу
Організації бухгалтерського обліку за спрощеною формою обліку на підприємствах малого та середнього
План Рахунків бухгалтерського обліку основа системи організації обліку
План рахунків бухгалтерського обліку основа системи організації обліку 2
Організації бухгалтерського обліку за спрощеною формою обліку на підпр
© Усі права захищені
написати до нас