І. А. Крилов - відомий російський поет-байкар. У його коротких сатиричних творах відбилися не тільки багато подій суспільного життя XIX століття, а й прагнення поета зробити людей чистішим, добрішим, чесніше. Мені здається, саме цього домагався І. А. Крилов, в байках якого, як в прозорому дзеркалі, ми можемо побачити не тільки свої недоліки, але й шляхи їх виправлення.
Мораль байки «Вовк і Ягня» укладена вже в самій першій строчці: «У сильного безсилий винен». Що може довести величезному голодному Вовкові маленький беззахисний Ягня? Вовк живе за принципом «хто сильніший - той і правий», але ж давно відомо, що на будь-яку силу може знайтися сила ще велика, і тоді вже буде непереливки злому Вовка.
У байці «Квартет» автор висміює людей, які готові взятися за справу, не маючи ні знань, ні вмінь, ні здібностей до нього. І ми чудово розуміємо, що в якому б порядку ні розсідалися пустуха Мавпа, Осел, Козел та клишоногий Мишка, ніякого толку від їх «гри» на музичних інструментах не буде.
Читаючи байку «Щука», не можна не здивуватися, як багато людських пороків І. А. Крилов зумів викрити в такій маленькій віршованій історії. Тут і дурні безвідповідальні судді, які ніколи не зможуть захисних слабких, покарати винних, хоча на головну злочинницю Щуку і був представлений «цілий віз» доказів. Тут і хитрість, продажність прокурора Лисиці, якої підсудна Щука давно «постачала рибний стіл».
Я впевнений, що багато людей, прочитавши твори чудового байкаря І. А. Крилова, зможуть побачити свої недоліки з боку, а це вже перший щаг до їх виправлення.