Крилов і. а. - Значення байок Крилова

Забавою він людей виправив.
Змітаючи з них вад пил;
Він байками себе прославив,
І слава ця наша бувальщина.
І не. Забудуть цієї були.
Поки по-російськи говорять:
Її давно ми затвердив,
Її і онуки затвердити.
Кн. П. Вяземський
Але справедливості можна сказати, що для справжньої слави свого таланту і для історії російської літератури знаменитий російський байкар Іван Андрійович Крилов народився тільки тоді, коли йому минуло сорок років. У цей час він усвідомив своє призначення, присвятивши свою творчість байці,
У 1808 році вийшло перше видання його "Байок", Книга була розкуплена нарозхват і принесла Крилову величезний успіх. Його багато друкували. У цей час він був милостиво прийнятий при царському дворі.
Хоча Крилов часто використовував сюжети Езопа. Лафонтена, Марціала, його твори абсолютно самостійні. Байок на запозичені сюжети лише 30, решта належить власне йому і по вимислу, і за оповіданням.
І. А. Крилов належав до кола найкращих російських літераторів, його талант високо цінував сам Державін.
Іноземці, так само як і російські, шанували талант Крилова. Байки його, особливо ті, в яких більше національної принади, були переведені на різні європейські мови. Особливо знаменні були почесті, надані байкаря в 1831 році. Імператор Микола в числі своїх подарунків на Новий рік прислав синові (згодом імператорові Олександру I) бюст Крилова. . .
Напевно, вища нагорода для людини пише - повне прийняття його творів народом, коли його "літературні ідеї, фрази, образи стають приказками і прислів'ями. Байка - це невеликий алегоричний розповідь, частіше віршований, що має на меті мораль.
Крилов успадковував традицію ототожнення людей з тваринами у своїх попередників. Але майстерність Крилова-байкаря, звичайно, полягає не в наслідуванні цієї традиції.
Як класицист, Крилов вважав, що викорінювати пороки людства слід сміхом, тому в байках висміюються жадібність, невігластво, дурість.
Байки Крилова "мають не тільки побутовий характер, у нього є байки на історичні теми (" Вовк на псарні "," Щука і кіт ") та соціальні байки (" Виховання Лева ").
Людина невіддільний від свого соціального положення, і через образи тварин можна побачити представників різних соціальних рівнів. Царі, князі, чиновники, "маленькі люди" також знайшли своє метафоричне відображення в образах тварин у Крилова. Наприклад, у байці "Лев і Барс", де лев 'і барс - вищі верстви суспільства, лисиця і кіт - чиновництво. Сюди ж можна віднести байку "Вовк та ягня". "У сильного безсилий винен" - свідчить мораль. Образ ягняти використаний не тільки як алегорія слабкості і беззахисності, але цей образ постає і як метафора певного соціального рівня, можливо, дрібних чиновників. Іноді Крилов іронізує не тільки над соціальними пороками, а й над самою опорою соціальної драбини - державними інститутами. Для цього використовуються образи тварин. Прикладом може служити байка "Квартет", де пародіюється Державний рада, створена в 1801 році, і його чотири департаменти:
Пустунка-Мавпа, Осел, Козел
Так клишоногий Мишка Затіяли зіграти
Квартет, .. Ударили в смички, деруть, а толку немає.
Дійсно, що ж чекає такий квартет-рада в майбутньому, якщо на чолі його поставлені такі різні тварини.
Цю ж тему продовжує Крилов у байці "Лебідь, Рак і Щука". За обсягом - це зовсім невеликий твір, але це не применшує його достоїнств. Мораль, дана автором на початку твору, допомагає читачам налаштуватися на потрібний лад, відразу і безпомилково зрозуміти думки автора, висловлені езоповою мовою. Сучасники Крилова чудово розуміли алегорії поета:
Одного разу Лебідь, Рак та Щука
Везти з поклажею віз взялися
І разом троє все в нього впряглися;
З колії лізуть геть, а воза все немає ходу!
Поклажа б для них здавалася і легка.
Так Лебідь рветься в хмари.
Рак задкує назад, а Щука тягне в воду.
Отже, широко використовувані Криловим образи різних тварин з різними характерами вказують також і на реалістичну основу байки. Для змалювання російського національного характеру Крилов використовує прийом індивідуалізації мови персонажа. Байкар вкладає в уста тварин розмовну мову різних станів на той час. У криловських байках чується яскрава жива народна мова. Саме завдяки байок Крилова вона стала одним із найнеобхідніших джерел російської літературної мови.
Розповідь про дії персонажів ведеться в певній манері, ясно помітний тон оповідача з притаманними йому одному формами і зворотами. Постараємося його собі уявити. "Лебідь, Рак та Щука", взявшись за справу, "зі шкіри лізуть геть". "Механік дужче рветься", щоб відкрити скриньку. Жаба, яка захотіла зрівнятися з ВІЛ, спочатку стала "настовбурчуватися, пихкати", а потім "з натуги луснула і - здохла". Бідняк, побачивши Смерть, "оторопів". Моська з'являється "відколи не візьмись". "Свиня на панський двір колись затесалася". Інша свиня, виспавшись під дубом, "продирає очі".
Зустрічаються в байках такі звороти: "зима котить в очі", "з ним була шахрайка така". Оповідач як би знаходиться серед своїх персонажів, говорить про них як про знайомих, дає їм прізвиська: стрибуха Бабка, пустунка Мавпа, Кухар-письменний, Механік-мудрець. Жабу, що захотіли зрівнятися з ВІЛ, він називає "моя витівниця", музикантів, які горланили дурниця, - "молодцями". Іноді в самих зверненнях висловлено ставлення оповідача: "мій бідний соловей", "бідний Фока мій", "мій хитрун" ("Вовк на псарні"). Але таке наближення до персонажів не заважає давати їм справедливу оцінку: "Борони Боже, і нас від таких собі суддів".
Юно про свої справи кричить всім без угаву.
У тому, вірно, мало толку ...
Буває, що оповідач приймає позу хитрого простачка:
Хто винен з них, хто має рацію - судити не нам,
Та тільки віз і нині там.
Це якраз і є те "веселе лукавство розуму", про який писав Пушкін.
Крилов широко використовує у своїх байках прислів'я та приказки: "Заспівали молодці, хто в ліс, хто по дрова" ("Музиканти").
Те, що в мові байок Крилова розчинилися народні вирази, становить одну його особливість. І навпаки, багато вирази стали сприйматися як прислів'я: "А Васька слухає та їсть", "А скринька просто відкривалась". "Слона-то я й не помітив".
Деякі висловлювання стали популярними в частково зміненому вигляді: "Зозуля хвалить Півня за те. що хвалить він Зозулю ".
Це дозволяє сказати, що великий байкар вирішив завдання поєднання народних елементів зі структурою поетичного мовлення, внісши внесок у формування російської літературної мови.
Байки І. А. Крилова - досконалі за силою вираження, за красою форми, за майстерністю і жвавості оповідання, тонкому гумору і чисто народної мови.
Знаменитий байкар немилосердно страчував сміхом всякі вади людського роду, всяке зло, різноманітні види дурості і вульгарності, приписуючи ці недоліки тваринам, і робив це з блиском.