Крилов і. а. - Від Езопа до Крилова

Киплячий водоспад,
скидаючи зі скель.
Цілющому струмка
з пихою сказав ...
І. Крилов
Хоча Крилов часто використовував сюжети Езопа, Лафонтена, Марціала, його твори абсолютно самостійні. Зрештою, і Пушкін не гребував сюжетами французьких, давньогрецьких і давньоримських письменників! Але ж його "Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний ..." не є самостійним твором, хоча являє собою вільний переклад з Горація.
Справа в тому, що в байках Крилова з'явилося життя, а не гола дидактика, як у Езопа, або сумна повчальність, як у Лафонтена. Композиція кожної байки дуже жорстка, сюжет повноцінний. У мініатюрних рамках байки втрутиться все: зав'язка, кульмінація, розв'язка. Сюжетний розповідь не обтяжений наполегливій мораллю, хоча вона неодмінно присутня. Але мораль не тяжіє над стилістичної конструкцією твору і найчастіше завуальована, як в "Квартеті": "А ви, друзі, як не сідайте ..." Або подана іронічно: "Ай, Моська! Знати вона сильна ..."
Крилов не тільки майстер сюжету. Його вірш змінює свою ритміку згідно зі змістом. Він використовує чергування розтягнутості і коротких строф ("Слон і Моська"), не гребує звуконаслідуванням ("Змія"), дисгармонією, алітерацією ("Квартет").
Синтаксис його байок дуже об'ємний, конструктивно він дозволяє сприймати великі синтаксичні форми як єдиний афоризм: "Слона-то я і не примітив", "Що ти посієш - те й жни".
Майже всі байки Крилова написані вільним ямбом. Тим не менше в нього зустрічаються всі стилістичні прийоми, які використовуються при написанні байок. У нього чудово зближені поетичний і розмовна мова, він образна і живописний:
Перед вікном
Був будинок. Ударив грім,
І зі стіни Павук Упав ...
Киплячий водоспад,
скидаючи зі скель,
Цілющому струмка
з пихою сказав ...
Вже скільки разів твердили світу,
Що лестощі г / усна, шкідлива;
але тільки все не про запас,
І в серці льстец завжди знайде куточок ...
У липні, в самий спеку,
у полуденну пору,
Сипучими пісками,
в гору,
З поклажею і з сім'єю дворян,
Четвіркою ридван тягнувся.
Популярність всенародного байкаря, дідуся Крилова була настільки велика, що до його п'ятдесятирічного ювілею імператор наказав випустити спеціальну медаль, вшановуються літератора.