Зміст
Введення 2
Обгрунтування грошово-кредитної політики фірми_ 3
Практична частина 12
Висновок 20
Список літератури_ 21
У ринковій економіці непорушним законом є те, що гроші повинні знаходитися в постійному обороті, здійснювати безперервне звернення. Тимчасово вільні грошові кошти надходять на ринок позикових капіталів, акумулюються у кредитно-фінансових установах, а потім пускаються у справу, розміщуються в тих галузях економіки, де є потреба у додаткових капіталовкладеннях.
Кредит являє собою рух позичкового капіталу, здійснюване на засадах терміновості, возвратімості і платності. Хоча кредит зародився ще в рабовласницькому суспільстві, коли гроші надавалися в борг лихварям, він отримав найбільший розвиток в капіталістичному господарстві.
Кредит виконує важливі функції в ринковій економіці.
По-перше, історично кредит дозволив істотно розсунути рамки суспільного виробництва в порівнянні з тими, які встановлювалися наявною кількістю наявного в тій чи іншій країні пропозиції грошей, тобто золотих монет у той період.
По-друге, кредит виконує перераспределительную функцію. Завдяки чому приватні заощадження, прибутки підприємств, доходи держави перетворюються в позичковий капітал і направляється в прибуткові сфери економіки.
По-третє, кредит сприяє економіці трансакційних витрат. У процесі його розвитку з'являються різноманітні засоби використання банківських рахунків і внесків (кредитні картки, різні види рахунків, депозитні сертифікати), відбувається випереджаюче зростання безготівкового обороту, прискорення руху грошових потоків.
По-четверте, кредит виконує функцію прискорення концентрації і централізації капіталу.
Кредит активно використовується в конкурентній боротьбі, сприяє процесу поглинання і злиття фірм, а так само дозволяє проводити реструктуризацію фірм.
Грошово-кредитна політика фірми
Основний вид діяльності підприємства - виконання добудовних робіт у суднобудуванні, повний комплект послуг по деревообробці, в т.ч. виготовлення меблів.
Аналіз фінансового стану фірми передбачає, перш за все, аналіз поточного фінансового стану (аналіз поточної платоспроможності), тобто визначення забезпеченості фірми мобільними засобами для погашення короткострокової заборгованості.
На основі даних балансу за звітний період зробимо угруповання майна (Таблиця 1.).
Як випливає з таблиці, активи фірми за звітний період зросли на 447.4 млн. руб. (1130.6 - 683.2), або на 65.5%, в тому числі за рахунок збільшення обсягу нерухомого майна на 8.3 млн. руб. (36.8 - 28.5), інвестицій в довгострокові фінансові вкладення - 140.0 млн. руб. і приросту оборотних коштів - на 299.1 млн. руб. (953.8 - 694.7).
Інакше кажучи, за звітний період в поточні активи було вкладено майже в два рази більше коштів, ніж у нерухоме майно та інші необоротні активи.
У цілому ж структура сукупних активів характеризується значним переважанням в їх складі частки поточних активів, яка становила на початку року 95.8% і 84.4% в кінці року.
У складі поточних активів при загальному зниженні їх частки до кінця року на 11.4% (84.4 - 95.8) звертає на себе увагу і скорочення до кінця року величини легко реалізованих коштів.
Так, частка грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень знизилася на 1.4%, питома вага у сукупних активах власне грошових коштів скоротився з 1.6 до 0.2%. По всій видимості, це свідчить про існуючі фінансові ускладнення у фірми.
Не менш важливим для фінансового положення фірми представляється значне зменшення частки дебіторської заборгованості, чий питома вага в загальному обсязі активів зменшився до кінця року на 3.9% і в складі оборотних коштів - на 4.3% (65.1 - 69.4).
Незважаючи на те, що справжня робота присвячена активів, все-таки неможливо не відзначити кілька моментів, пов'язаних з пасивною частиною балансу.
Вона характеризується в звітному періоді переважаючим питомою вагою позикових коштів. Їх частка в загальному обсязі коштів протягом року збільшилася з 96.0% до 97.1%.
Серйозних змін структура позикових коштів не зазнала. В основному це кредиторська заборгованість. Іншими словами, склад залучених коштів не змінився для фірми в гірший бік, оскільки практично весь приріст позикових коштів формувався за рахунок відносно дешевих джерел, і такі зміни в структурі позикових коштів можна розцінити як вимушений захід, викликану гострою потребою фірми в додаткових джерелах фінансування.
Завершуючи експрес-аналіз фінансового стану фірми зробимо розрахунок показників (коефіцієнтів), що характеризують фінансову стабільність фірми, її платоспроможність і ліквідність.
Фінансову стійкість фірми за балансом прийнято визначати, виходячи зі співвідношення власних і позикових коштів. З цією метою розрахуємо ряд фінансових коефіцієнтів, до числа яких відносяться коефіцієнт незалежності (Кн), коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності) (Кфін.уст.) Та коефіцієнт фінансування (Кф).
Розрахункові значення коефіцієнтів наведені нижче (таблиця 2).
Аналізуючи значення коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
· Коефіцієнт незалежності дуже низький - (в кінці року всього лише 3.6). Таким чином, можна зробити висновок про те, що більша частина майна фірми формується за рахунок позикових коштів;
· Коефіцієнт фінансової стійкості збігається за значенням з коефіцієнтом незалежності, тому що у звітному періоді фірма не мала довгострокових кредитів;
· Коефіцієнт фінансування показує, що більша частина майна сформовано за рахунок позикових коштів, і це свідчить про небезпеку неплатоспроможності фірми, що нерідко ускладнює отримання кредиту.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості), що показує яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу, дуже малий - 0.002:1. Це свідчить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку фірма не змогла б. Однак малоймовірно і те, що всі кредитори одночасно пред'являть свої боргові вимоги. (Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2:1, тобто в 100 разів більше, що ще раз підкреслює про скрутному фінансовому становищі фірми).
Уточнений коефіцієнт ліквідності. Цей показник характеризує яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи. У нашому випадку цей показник дорівнює 0.49:1, що далеко від ідеального співвідношення 1:1, при цьому також слід врахувати за даними аналітичного обліку "якість" дебіторської заборгованості, що ще більше погіршує ситуацію.
Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) дозволяє встановити в якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для даного показника вважаються співвідношення в межах від 2:1 до 3:1, а з урахуванням того, що ступінь ліквідності активів різна, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає загроза високого фінансового ризику.
У нашому прикладі значення коефіцієнта покриття протягом року змінилося незначно з 0.75:1 до 0.7:1. Як видно, незважаючи на значний приплив коштів протягом звітного року 447.4 млн. руб. (1130.6 - 683.2), фірма не змогла забезпечити їх достатню оборотність, а отже, і ліквідність.
Виконавши аналіз якісних зрушень у майновому складі фірми, динаміки показників оборотності активів у порівнянні з попереднім періодом, можна зробити аналітичне висновок про фінансовий стан фірми.
Структура майна характеризується найбільшою питомою вагою у його складі поточних активів (84.4%). У структурі джерел майна фірми переважають позикові кошти, при цьому їх частка до кінця року збільшується з 96,0% до 97,1%
Ліквідність фірми характеризується наступними співвідношеннями:
Поточні активи фірми покривають його короткострокові зобов'язання на початку року в співвідношенні 0,75:1, причому величина коефіцієнта покриття знижується до кінця року на 5 пунктів, що пов'язано з випереджаючим зростанням короткострокових зобов'язань у порівнянні зі збільшенням оборотних коштів.
Ситуація з динамікою коефіцієнта терміновості, підвищився, за звітний період на 1 пункт мало міняє картину, оскільки на кінець року він становить мізерну величину - 0,002:1.
Серйозні побоювання викликає "якість" майна фірми: у складі оборотних коштів фірми четверту частину (24,5%) складають важкореалізовані активи, що свідчить про зниження його ліквідності.
Оборотність активів на фірмі істотно сповільнювалася в порівнянні з попереднім роком. Відволікання коштів у розрахунках і нагромадження запасів спричинили за собою необхідність залучення додаткових джерел фінансування у вигляді збільшення кредиторської заборгованості. Все це дозволяє охарактеризувати фінансовий стан фірми як нестійке.
Щоб зламати сформовані негативні тенденції, щоб уникнути банкрутства, керівництву фірми необхідно вжити термінових заходів щодо стабілізації ситуації.
Розглянутий у результаті попереднього аналізу приклад виробничої фірми досить типовий для нинішньої економічної ситуації.
40-60% капіталу такі фірми вкладають у матеріально-виробничі запаси та дебіторську заборгованість, тому управління активами має важливе значення.
Необхідний комплекс заходів щодо стабілізації фінансового становища в частині управління активними операціями фірми в умовах кризи.
Особливе місце повинні зайняти заходи з вироблення кредитної політики фірми та її реалізації.
Вплив кредитної політики фірми на її дебіторів повинно бути чітко оформлено, і основні складові її такі:
Стандарти кредитоспроможності чи фінансова стабільність, яку клієнти повинні демонструвати, щоб їм був гарантований кредит.
Визначення групи товарів і послуг, які можуть бути відпущені в кредит, а які ні.
Кредитний період або часовий інтервал, на який надається кредит (передбачається ввести три види продажів:
· Готівку і негайна оплата;
· 15 днів плюс 15 днів;
· Поточний місяць плюс 60 днів.
Дисконти готівкою, покликані стимулювати швидкі виплати
Структуризація відповідно до кредитної політики дебіторської заборгованості, введення оперативного фінансового контролю і прийомів роботи з неплатежами.
Політика інкасації, яка допомагає визначити як довго рахунку залишаються простроченими.
Безумовно, визначивши свою кредитну політику, що справляє істотний вплив на обсяг продажів, фірма має шанс переламати тенденцію, що намітилася фінансової неспроможності.
Тим не менш, управління дебіторською заборгованістю передбачає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках.
У цьому сенсі одним з основних показників, що характеризують ефективність управління активами, є показник тривалості фінансового циклу (ПФЦ), тобто циклу, протягом якого грошові кошти відвернені з обігу.
Однак альтернативним і кращим коефіцієнтом є середній період інкасації, який, стосовно до формування кредитної політики фірми, ми обчислимо в два етапи:
Знайдемо середнє число продажів на день. Для цього виручку від реалізації (без ПДВ) розділимо на 360. ЧПД (число продажів в день) = 3900,0 / 360 = 10,833 млн. руб.
Розділимо статтю балансу "Дебіторська заборгованість" на число продажів на день для визначення як довго в середньому фірма повинна чекати отримання оплати після продажу.
СПИ = ДЗ / ЧПД = 543,9 * / 10,833 = 50 днів,
Де СПИ - середній період інкасації; ДЗ - дебіторська заборгованість; ЧПД - число продажів на день.
* В нашому випадку взята середня величина дебіторської заборгованості за рік.
Середній період інкасації може бути порівняний з кредитними умовами фірми рекомендованими для формування кредитної політики вище.
Для цього необхідно встановити взаємозв'язок між виникненням дебіторської заборгованості та її погашенням, яку можна оформити таблицею такого вигляду:
Аналізуючи середній період інкасації фірми і подану вище таблицю строків оплати рахунків, порівнюючи з середніми значеннями в цій галузі промисловості, керівництво фірми оцінює ефективність сформованої кредитної політики, а також наскільки ефективно працюють співробітники фірми, що реалізують кредитну політику.
Введення 2
Обгрунтування грошово-кредитної політики фірми_ 3
Практична частина 12
Висновок 20
Список літератури_ 21
Введення
У ринковій економіці непорушним законом є те, що гроші повинні знаходитися в постійному обороті, здійснювати безперервне звернення. Тимчасово вільні грошові кошти надходять на ринок позикових капіталів, акумулюються у кредитно-фінансових установах, а потім пускаються у справу, розміщуються в тих галузях економіки, де є потреба у додаткових капіталовкладеннях. Кредит являє собою рух позичкового капіталу, здійснюване на засадах терміновості, возвратімості і платності. Хоча кредит зародився ще в рабовласницькому суспільстві, коли гроші надавалися в борг лихварям, він отримав найбільший розвиток в капіталістичному господарстві.
Кредит виконує важливі функції в ринковій економіці.
По-перше, історично кредит дозволив істотно розсунути рамки суспільного виробництва в порівнянні з тими, які встановлювалися наявною кількістю наявного в тій чи іншій країні пропозиції грошей, тобто золотих монет у той період.
По-друге, кредит виконує перераспределительную функцію. Завдяки чому приватні заощадження, прибутки підприємств, доходи держави перетворюються в позичковий капітал і направляється в прибуткові сфери економіки.
По-третє, кредит сприяє економіці трансакційних витрат. У процесі його розвитку з'являються різноманітні засоби використання банківських рахунків і внесків (кредитні картки, різні види рахунків, депозитні сертифікати), відбувається випереджаюче зростання безготівкового обороту, прискорення руху грошових потоків.
По-четверте, кредит виконує функцію прискорення концентрації і централізації капіталу.
Кредит активно використовується в конкурентній боротьбі, сприяє процесу поглинання і злиття фірм, а так само дозволяє проводити реструктуризацію фірм.
Грошово-кредитна політика фірми
Обгрунтування грошово-кредитної політики фірми
У даній роботі на прикладі реально діючої виробничої фірми зроблена спроба з'ясувати, наскільки ефективно управління активами цієї фірми було у звітному періоді, і на основі виконаного аналізу сформувати концепцію інвестицій і грошово-кредитної політики підприємства на період до 1 рокуОсновний вид діяльності підприємства - виконання добудовних робіт у суднобудуванні, повний комплект послуг по деревообробці, в т.ч. виготовлення меблів.
Аналіз фінансового стану фірми передбачає, перш за все, аналіз поточного фінансового стану (аналіз поточної платоспроможності), тобто визначення забезпеченості фірми мобільними засобами для погашення короткострокової заборгованості.
На основі даних балансу за звітний період зробимо угруповання майна (Таблиця 1.).
| Таблиця 1. Склад і структура майна фірми і джерел його утворення (млн. крб.) Показники | На початок року | У% до валюти балансу | На кінець року | У% до валюти балансу | Відхилення (гр.4-гр.2),% (+,-) |
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Актив | |||||
| Нерухоме майно | 285 | 4.2 | 36.8 | 3.2 | -1.0 |
| Довгострокові фінансові вкладення | - | - | 140.0 | 12.4 | +12.4 |
| Поточні активи - всього | 654.7 | 95.8 | 953.8 | 84.4 | -11.4 |
| в тому числі: Виробничі запаси | 13.3 | 19.1 | 197.3 | 17.5 | -1.6 |
| Готова продукція | 0.4 | 0.1 | 20.6 | 1.8 | +1.7 |
| Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення | 10.6 | 1.6 | 2.4 | 0.2 | -1.4 |
| Дебіторська заборгованість | 426.4 | 62.4 | 661.5 | 58.5 | -3.9 |
| Пасив | |||||
| Джерела власних коштів | 36.1 | 4.0 | 41.3 | 2.9 | -1.1 |
| Позикові кошти - всього | 867.9 | 96.0 | 1364.3 | 97.1 | +1.1 |
| в тому числі: Короткострокові позики банків | - | - | 0.2 | - | - |
| Розрахунки з кредиторами | 853.5 | 94.4 | 1349.5 | 96.0 | +1.6 |
Інакше кажучи, за звітний період в поточні активи було вкладено майже в два рази більше коштів, ніж у нерухоме майно та інші необоротні активи.
У цілому ж структура сукупних активів характеризується значним переважанням в їх складі частки поточних активів, яка становила на початку року 95.8% і 84.4% в кінці року.
У складі поточних активів при загальному зниженні їх частки до кінця року на 11.4% (84.4 - 95.8) звертає на себе увагу і скорочення до кінця року величини легко реалізованих коштів.
Так, частка грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень знизилася на 1.4%, питома вага у сукупних активах власне грошових коштів скоротився з 1.6 до 0.2%. По всій видимості, це свідчить про існуючі фінансові ускладнення у фірми.
Не менш важливим для фінансового положення фірми представляється значне зменшення частки дебіторської заборгованості, чий питома вага в загальному обсязі активів зменшився до кінця року на 3.9% і в складі оборотних коштів - на 4.3% (65.1 - 69.4).
Незважаючи на те, що справжня робота присвячена активів, все-таки неможливо не відзначити кілька моментів, пов'язаних з пасивною частиною балансу.
Вона характеризується в звітному періоді переважаючим питомою вагою позикових коштів. Їх частка в загальному обсязі коштів протягом року збільшилася з 96.0% до 97.1%.
Серйозних змін структура позикових коштів не зазнала. В основному це кредиторська заборгованість. Іншими словами, склад залучених коштів не змінився для фірми в гірший бік, оскільки практично весь приріст позикових коштів формувався за рахунок відносно дешевих джерел, і такі зміни в структурі позикових коштів можна розцінити як вимушений захід, викликану гострою потребою фірми в додаткових джерелах фінансування.
Завершуючи експрес-аналіз фінансового стану фірми зробимо розрахунок показників (коефіцієнтів), що характеризують фінансову стабільність фірми, її платоспроможність і ліквідність.
Фінансову стійкість фірми за балансом прийнято визначати, виходячи зі співвідношення власних і позикових коштів. З цією метою розрахуємо ряд фінансових коефіцієнтів, до числа яких відносяться коефіцієнт незалежності (Кн), коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності) (Кфін.уст.) Та коефіцієнт фінансування (Кф).
Розрахункові значення коефіцієнтів наведені нижче (таблиця 2).
Аналізуючи значення коефіцієнтів можна зробити наступні висновки:
· Коефіцієнт незалежності дуже низький - (в кінці року всього лише 3.6). Таким чином, можна зробити висновок про те, що більша частина майна фірми формується за рахунок позикових коштів;
· Коефіцієнт фінансової стійкості збігається за значенням з коефіцієнтом незалежності, тому що у звітному періоді фірма не мала довгострокових кредитів;
· Коефіцієнт фінансування показує, що більша частина майна сформовано за рахунок позикових коштів, і це свідчить про небезпеку неплатоспроможності фірми, що нерідко ускладнює отримання кредиту.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості), що показує яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу, дуже малий - 0.002:1. Це свідчить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку фірма не змогла б. Однак малоймовірно і те, що всі кредитори одночасно пред'являть свої боргові вимоги. (Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2:1, тобто в 100 разів більше, що ще раз підкреслює про скрутному фінансовому становищі фірми).
Уточнений коефіцієнт ліквідності. Цей показник характеризує яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи. У нашому випадку цей показник дорівнює 0.49:1, що далеко від ідеального співвідношення 1:1, при цьому також слід врахувати за даними аналітичного обліку "якість" дебіторської заборгованості, що ще більше погіршує ситуацію.
Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) дозволяє встановити в якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для даного показника вважаються співвідношення в межах від 2:1 до 3:1, а з урахуванням того, що ступінь ліквідності активів різна, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає загроза високого фінансового ризику.
| Таблиця 2.Сводная таблиця показників, які характеризують фінансовий стан фірми Показник і його значення | Розрахунок за станом на початок року | Розрахунок за станом на кінець року |
| Коефіцієнт незалежності | 5.3 | 3.6 |
| Коефіцієнт фінансової стійкості | 5.3 | 3.6 |
| К-т фінансування | 4.2 | 3.0 |
| Коефіцієнт інвестування | 126.7 | 23.4 |
| Коефіцієнт інвестування (власних джерел і довгострокових кредитів) | 126.7 | 23.4 |
| К-т абсолютної ліквідності | 0.0001:1 | 0.002:1 |
| Уточнений к-т ліквідності | 0.5:1 | 0.49:1 |
| Загальний к-т ліквідності | 0.75:1 | 0.7:1 |
| Оборотний капітал | -213.2 | -410.5 |
| К-т маневреності | -5.9 | -9.9 |
Виконавши аналіз якісних зрушень у майновому складі фірми, динаміки показників оборотності активів у порівнянні з попереднім періодом, можна зробити аналітичне висновок про фінансовий стан фірми.
Структура майна характеризується найбільшою питомою вагою у його складі поточних активів (84.4%). У структурі джерел майна фірми переважають позикові кошти, при цьому їх частка до кінця року збільшується з 96,0% до 97,1%
Ліквідність фірми характеризується наступними співвідношеннями:
Поточні активи фірми покривають його короткострокові зобов'язання на початку року в співвідношенні 0,75:1, причому величина коефіцієнта покриття знижується до кінця року на 5 пунктів, що пов'язано з випереджаючим зростанням короткострокових зобов'язань у порівнянні зі збільшенням оборотних коштів.
Ситуація з динамікою коефіцієнта терміновості, підвищився, за звітний період на 1 пункт мало міняє картину, оскільки на кінець року він становить мізерну величину - 0,002:1.
Серйозні побоювання викликає "якість" майна фірми: у складі оборотних коштів фірми четверту частину (24,5%) складають важкореалізовані активи, що свідчить про зниження його ліквідності.
Оборотність активів на фірмі істотно сповільнювалася в порівнянні з попереднім роком. Відволікання коштів у розрахунках і нагромадження запасів спричинили за собою необхідність залучення додаткових джерел фінансування у вигляді збільшення кредиторської заборгованості. Все це дозволяє охарактеризувати фінансовий стан фірми як нестійке.
Щоб зламати сформовані негативні тенденції, щоб уникнути банкрутства, керівництву фірми необхідно вжити термінових заходів щодо стабілізації ситуації.
Розглянутий у результаті попереднього аналізу приклад виробничої фірми досить типовий для нинішньої економічної ситуації.
40-60% капіталу такі фірми вкладають у матеріально-виробничі запаси та дебіторську заборгованість, тому управління активами має важливе значення.
Необхідний комплекс заходів щодо стабілізації фінансового становища в частині управління активними операціями фірми в умовах кризи.
Особливе місце повинні зайняти заходи з вироблення кредитної політики фірми та її реалізації.
Вплив кредитної політики фірми на її дебіторів повинно бути чітко оформлено, і основні складові її такі:
Стандарти кредитоспроможності чи фінансова стабільність, яку клієнти повинні демонструвати, щоб їм був гарантований кредит.
Визначення групи товарів і послуг, які можуть бути відпущені в кредит, а які ні.
Кредитний період або часовий інтервал, на який надається кредит (передбачається ввести три види продажів:
· Готівку і негайна оплата;
· 15 днів плюс 15 днів;
· Поточний місяць плюс 60 днів.
Дисконти готівкою, покликані стимулювати швидкі виплати
Структуризація відповідно до кредитної політики дебіторської заборгованості, введення оперативного фінансового контролю і прийомів роботи з неплатежами.
Політика інкасації, яка допомагає визначити як довго рахунку залишаються простроченими.
Безумовно, визначивши свою кредитну політику, що справляє істотний вплив на обсяг продажів, фірма має шанс переламати тенденцію, що намітилася фінансової неспроможності.
Тим не менш, управління дебіторською заборгованістю передбачає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках.
У цьому сенсі одним з основних показників, що характеризують ефективність управління активами, є показник тривалості фінансового циклу (ПФЦ), тобто циклу, протягом якого грошові кошти відвернені з обігу.
Однак альтернативним і кращим коефіцієнтом є середній період інкасації, який, стосовно до формування кредитної політики фірми, ми обчислимо в два етапи:
Знайдемо середнє число продажів на день. Для цього виручку від реалізації (без ПДВ) розділимо на 360. ЧПД (число продажів в день) = 3900,0 / 360 = 10,833 млн. руб.
Розділимо статтю балансу "Дебіторська заборгованість" на число продажів на день для визначення як довго в середньому фірма повинна чекати отримання оплати після продажу.
СПИ = ДЗ / ЧПД = 543,9 * / 10,833 = 50 днів,
Де СПИ - середній період інкасації; ДЗ - дебіторська заборгованість; ЧПД - число продажів на день.
* В нашому випадку взята середня величина дебіторської заборгованості за рік.
Середній період інкасації може бути порівняний з кредитними умовами фірми рекомендованими для формування кредитної політики вище.
Для цього необхідно встановити взаємозв'язок між виникненням дебіторської заборгованості та її погашенням, яку можна оформити таблицею такого вигляду:
| Кількість днів з дня виписки рахунку до його оплати | Відсоток загальної величини дебіторської заборгованості |
| 0 - 15 | |
| 16 - 30 | |
| 31 - 45 | |
| 46 - 60 | |
| Понад 60 | |
| Всього | 100% |
Якщо середній період інкасації набагато більше, ніж період за умовами продажу і якщо таблиця строків оплати рахунків показує значний відсоток рахунків з простроченим терміном оплати, то стандарти кредитоспроможності занадто занижені. Це означає, що політика інкасації є неефективною і необхідно прийняти рішення про посилення стандартів.
Методика формування кредитної політики фірми, викладена вище і виконаний аналіз допоможе виявити будь-які сумнівні операції, а також погіршення стану з дебіторською заборгованістю.
Політика фірми в області управління матеріально-виробничими запасами, що є складовою частиною політики управління активами фірми, належить до авансуванню за трьома напрямками:
Сировина
Незавершене виробництво
Готова продукція
У нашому прикладі (див. таблицю 1) ці аванси на кінець звітного періоду склали 19.3% (17.5 + 1.8), середній термін зберігання виробничих запасів - 16.62 дня, період обертання готової продукції 1,07 дні, термін погашення дебіторської заборгованості - 50,209 дня.
Отже, в цілому період операційного циклу (ПОЦ), тобто загальний час, протягом якого фінансові ресурси відвернені в запасах і дебіторській заборгованості, становить понад 65 днів (67.899 дн.)
Пам'ятаючи, про передумови, викладених вище про необхідність у цілому скорочення періоду фінансового циклу (ПФЦ), тобто прискорення оборотності коштів в розрахунках, відзначимо, що політика в галузі управління матеріально-виробничими запасами істотно впливає на цей чинник (ПФЦ), його динаміку, і ця політика в її формуванні є, мабуть, найскладнішою для фірми, оскільки тут позиції постачання, збуту і фінансів вкрай протилежні.
Однак, вкрай важкий фінансовий стан фірми на кінець розглянутого періоду дозволяє дати наступні рекомендації:
Негайно провести інвентаризацію виробничих запасів.
Звільнитися від "баласту" неліквідів і залежаних запасів.
Почати формування автоматизованої інформаційної системи для спостереження за використанням матеріально-виробничих запасів і їх поповненням, що в цілому дозволить сформувати ефективні методи зниження до мінімуму авансування в матеріально-виробничі запаси.
Таким чином, низьколіквідне підприємство, не привабливе для інвестицій з точки зору низької фінансової стійкості, має шанс, виконавши комплекс заходів у частині управління активами фірми, стабілізувати фінансове становище, і, нарощуючи ділову активність, відновити свою ділову репутацію перед партнерами і кредиторами
1.Опишите і проілюструйте графічно закономірності функціонування ринку позичкових капіталів.
2.Раскройте економічний зміст поняття "чиста продуктивність капіталу"
3.Обоснуйте максимально прийнятну для вас ставку відсотка по кредиту, якщо його нададуть на 1 місяць
4.Расскройте економічний зміст назви вашої фірми.
Сучасна кредитна система - це сукупність різних кредитно-фінансових інститутів, діючих на ринку позикових капіталів і що здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.
Через кредитну систему реалізуються сутність та функції кредиту. Кредит є рух позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який віддається в позичку на умовах повернення за певний відсоток.
Кредит виконує такі функції:
· Акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;
· Перерозподіл грошового капіталу;
· Економію витрат;
· Прискорення концентрації і централізації капіталу;
· Регулювання економіки.
На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний і банківський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною відсотка і сферою функціонування.
Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Особливість комерційного кредиту полягає в тому, що позичковий капітал тут зливається з промисловим. Головна мета такого кредиту - прискорити процес реалізації товарів і укладеної в них прибутку. Відсоток за комерційним кредитом, що входить в ціну товару та суму векселя, зазвичай нижче, ніж по банківському кредиту. Розміри комерційного кредиту обмежуються величиною резервних капіталів, якими мають промислові та торговельні компанії.
Банківський кредит надається банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам (промисловим, транспортним, торгівельним компаніям), населенню, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позик.
Банківський кредит перевищує межі комерційного по напрямку, термінами, розмірами. Він має більш широку сферу застосування. Значна заміна комерційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, розширює його масштаби, підвищує забезпеченість. Різна так само динаміка банківського і комерційного кредиту. Так, обсяг комерційного кредиту залежить від зростання і спаду виробництва і товарообігу. Попит на банківський кредит в основному визначається станом боргів у різних секторах економіки. Проте він також схильний до циклічних коливань економіки. Банківський кредит носить двоїстий характер: він може виступати як позика капіталу для функціонуючих підприємств, компаній або у вигляді позики грошей, тобто як платіжні кошти при сплаті боргів.
У міру розвитку та розширення кредитної системи збільшуються темпи зростання банківського кредиту.
В даний час існує декілька форм банківського кредиту.
Споживчий кредит, як правило, надається торговельними компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами для придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно за допомогою такого кредиту реалізуються товари тривалого користування (автомобілі, холодильники, меблі, побутова техніка). Термін кредиту складає 3 роки, відсоток - від 10 до 25. Населення в промислово розвинених країнах витрачає від 10 до 20% своїх щорічних доходів на покриття споживчого кредиту. У разі несплати за нього майно вилучається кредитором.
Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, на купівлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також на виплат. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного - у США, Канаді, Англії. Відсоток по кредиту коливається в залежності від економічної кон'юнктури від 15 до 30 і більше.
Державний кредит слід розділити на власне державний кредит і державний борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки та інші кредитно-фінансові) кредитують різні сектори економіки. У другому випадку держава запозичує грошові кошти у банків та інших кредитно-фінансових інститутів на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту і державного боргу. При цьому, крім кредитних інститутів, державні облігації купують населення, юридичні особи, тобто різні підприємства та компанії.
Міжнародний кредит носить як приватний, так і державний характер, відображаючи рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних та валютно-фінансових відносин.
Лихварський кредит зберігається як анахронізм у ряді країн, що розвиваються, де слабо розвинена кредитна система. Зазвичай такий кредит видають індивідуальні особи, міняльні контори, деякі банки. Особливість цього кредиту - надзвичайно високі відсотки (від 30 до 200 і вище).
Сучасна кредитна система включає два основних поняття: сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних, конкретних формах і методах кредитування; сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо). Перше поняття, як правило, пов'язане з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм кредиту. Друге означає, що кредитна система через свої численні інститути акумулює вільні грошові кошти і направляє їх підприємствам, населенню, уряду.
Сучасна кредитна система капіталістичних країн у повоєнні роки зазнала серйозні структурні зміни: знизилася роль банків та зріс вплив інших кредитно-фінансових інститутів (страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній тощо). Це виразилося як у зростанні загального числа нових кредитно-фінансових інститутів, так і у збільшенні їх питомої ваги у сукупних активах всіх кредитно-фінансових інститутів. Такі еволюційні процеси торкнулися і багатьох країн, що розвиваються.
Важливими процесами в сучасній кредитній системі капіталістичних країн були:
· Концентрація і централізація банківського капіталу;
· Подальше посилення конкуренції між різними типами (видами) кредитно-фінансових інститутів;
· Продовження зрощування великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;
· Інтернаціоналізація діяльності кредитно-фінансових інститутів та створення міжнародних банківських об'єднань і груп.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою, по-перше, систему зв'язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки, по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в рамках діючого ринку капіталу, по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Кредитний механізм включає також всі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перераспределительной діяльності кредитної системи в особі її інститутів.
У післявоєнний період кредитна система сприяла забезпеченню умов для значного зростання виробництва, накопичення капіталу і розвитку науково-технічного прогресу. Завдяки кредиту, в різних його формах відбуваються мобілізація грошового капіталу і величезна концентрація капіталовкладень у ключових, технічно найбільш прогресивних галузях економіки. Тільки потужні банки і страхові компанії можуть здійснювати кредитні операції в масштабах, необхідних для фінансування сучасних великих промислових, транспортних та інших об'єктів. Державні кошти, які беруть участь у фінансуванні капіталовкладень, також часто надходять в господарство в кредитній формі.
Кредитна система відіграє найважливішу роль у підтримці високої норми народно-господарського накопичення, що характерно для більшості промислово розвинених країн. Однак у США даний показник дещо нижчий, ніж в інших промислово розвинених країнах. Це пояснюється насамперед тим, що на процеси накопичення грошового капіталу в США впливали такі чинники, як часті коливання кон'юнктури, висока частка військових витрат у національному доході і бюджеті, падіння купівельної спроможності грошей, велику питому вагу інвестицій у невиробничу сферу, стійкість ринку цінних паперів до кінця 60-х рр..
Кредитно-фінансові установи здійснюють свої функції в економіці за трьома основними напрямками:
1) надання позичкового капіталу промисловості і державі;
2) акумуляція вільного грошового капіталу та грошових заощаджень населення;
3) володіння фіктивним капіталом.
Широка мережа спеціалізованих кредитно-фінансових установ дозволила зібрати вільні грошові капітали і заощадження і надати їх у розпорядження торговельно-промислових корпорацій і держави. Таким чином, розвиток кредитної системи стало однією з найважливіших передумов забезпечення щодо високої норми накопичення капіталу, що сприяло зростанню виробництва та реалізації науково-технічної революції.
Структура кредитної системи Росії сьогодні значно відрізняється від структури 1991-1992 рр.. і є такою:
Нова структура кредитної системи стала більшою мірою відбивати потреби ринкового господарства, і все більш пристосовуватися до процесу економічних реформ.
Визначення поняття «Чистий прибуток підприємства».
Основною характеристикою капіталу виступає поняття чистої продуктивності капіталу - різниця між сумою споживчих благ, вироблених за допомогою капіталу і сумою споживчих благ, якій довелося пожертвувати.
Категорія чистої продуктивності капіталу допомагає пояснити такі важливі в економічній теорії поняття як прибутковість капіталовкладень і попит на капітал.
У нашому випадку чистий продуктивність капіталу після модернізації виробництва становить:
1. споживчі блага вироблені за допомогою капіталу - 5000 у.о.
2. споживчі блага якими довелося пожертвувати - 2000 у.о. (Зупинка виробництва на період модернізації - 1 місяць).
Разом чистий продуктивність капіталу склала 5000-2000 = 3000 у.о.
Максимально прийнятна ставка відсотка.
Ставка відсотка - це відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на 100. Позичковий відсоток не може бути більше прибутку, а ставка відсотка - більше норми прибутку. В іншому випадку економічний результат для позичальника буде негативним.
4500/2000 * 100 = 225 у.о. або 2,25%. в місяць.
Економічний зміст назви фірми.
Вальвацій (від франц. Evaluation - оцінка) - встановлення курсу (вартості) іноземної валюти в національній грошовій одиниці. На відміну від валоризації термін вальвацій не включає тенденції до зниження або підвищення курсу: для цього застосовуються поняття ревальвація і девальвація.
Кредит являє собою форму руху судного капіталу, тобто грошового капіталу, що надається в позику. Він забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає відносини між кредиторами і позичальниками. За допомогою кредиту вільні грошові капітали і доходи підприємств, громадян і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, який за плату передається у тимчасове користування. Необхідність і можливість кредиту обумовлена закономірностями кругообігу і обороту капіталу в процесі відтворення: на одних ділянках вивільняються тимчасово вільні кошти, які виступають як джерело кредиту, на інших виникає потреба в них.
Кредит - основне джерело задоволення величезного попиту на грошові ресурси. Навіть при самому високому рівні самофінансування, при високо рентабельне веденні господарюючим економічним суб'єктам недостатньо власних коштів для здійснення інвестицій і поточної основної діяльності. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації вироблених товарів, що особливо важливо на етапі становлення ринкових відносин.
У сучасній кредитній системі виділяються три основні ланки: Центральний банк; комерційні банки; спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.
Чільне становище у кредитно-грошовій системі займає Центральний банк.
2. Підручник «Макроекономіка» Агапова Т.А., Серьогіна С.Ф. Вид-во: Москва «Справа і Сервіс», 2001р.
3. Економічний тижневик «Коммерсант Гроші» № 46 [501] 22.11. - 28.11.2004.
4. Журнал «Прямі інвестиції» № 9 (29) 2004.
5. http://klerk.ru/bank/fin/?14932
6. http://superbroker.ru/economics/refin.shtml
7. http://www.micex.ru/divss/issue_463.html
Методика формування кредитної політики фірми, викладена вище і виконаний аналіз допоможе виявити будь-які сумнівні операції, а також погіршення стану з дебіторською заборгованістю.
Політика фірми в області управління матеріально-виробничими запасами, що є складовою частиною політики управління активами фірми, належить до авансуванню за трьома напрямками:
Сировина
Незавершене виробництво
Готова продукція
У нашому прикладі (див. таблицю 1) ці аванси на кінець звітного періоду склали 19.3% (17.5 + 1.8), середній термін зберігання виробничих запасів - 16.62 дня, період обертання готової продукції 1,07 дні, термін погашення дебіторської заборгованості - 50,209 дня.
Отже, в цілому період операційного циклу (ПОЦ), тобто загальний час, протягом якого фінансові ресурси відвернені в запасах і дебіторській заборгованості, становить понад 65 днів (67.899 дн.)
Пам'ятаючи, про передумови, викладених вище про необхідність у цілому скорочення періоду фінансового циклу (ПФЦ), тобто прискорення оборотності коштів в розрахунках, відзначимо, що політика в галузі управління матеріально-виробничими запасами істотно впливає на цей чинник (ПФЦ), його динаміку, і ця політика в її формуванні є, мабуть, найскладнішою для фірми, оскільки тут позиції постачання, збуту і фінансів вкрай протилежні.
Однак, вкрай важкий фінансовий стан фірми на кінець розглянутого періоду дозволяє дати наступні рекомендації:
Негайно провести інвентаризацію виробничих запасів.
Звільнитися від "баласту" неліквідів і залежаних запасів.
Почати формування автоматизованої інформаційної системи для спостереження за використанням матеріально-виробничих запасів і їх поповненням, що в цілому дозволить сформувати ефективні методи зниження до мінімуму авансування в матеріально-виробничі запаси.
Таким чином, низьколіквідне підприємство, не привабливе для інвестицій з точки зору низької фінансової стійкості, має шанс, виконавши комплекс заходів у частині управління активами фірми, стабілізувати фінансове становище, і, нарощуючи ділову активність, відновити свою ділову репутацію перед партнерами і кредиторами
Практична частина
Завдання: Ви - власник фірми "вальвацій", що випускає абсолютно еластичний товар. Ваша підприємницька діяльність приносить Вам 2000 у.о. прибутку (при величині валових постійних витрат 0,5 тис. у.о.) на місяць, що дозволяє лише утримувати сім'ю. Проте стан фондів фірми дає можливість їх модернізувати (без додаткових вкладень капіталу) і збільшити обсяг прибутку в 2,5 рази. Модернізація зажадає зупинки виробництва на місяць.1.Опишите і проілюструйте графічно закономірності функціонування ринку позичкових капіталів.
2.Раскройте економічний зміст поняття "чиста продуктивність капіталу"
3.Обоснуйте максимально прийнятну для вас ставку відсотка по кредиту, якщо його нададуть на 1 місяць
4.Расскройте економічний зміст назви вашої фірми.
Сучасна кредитна система - це сукупність різних кредитно-фінансових інститутів, діючих на ринку позикових капіталів і що здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.
Через кредитну систему реалізуються сутність та функції кредиту. Кредит є рух позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який віддається в позичку на умовах повернення за певний відсоток.
Кредит виконує такі функції:
· Акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;
· Перерозподіл грошового капіталу;
· Економію витрат;
· Прискорення концентрації і централізації капіталу;
· Регулювання економіки.
На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний і банківський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною відсотка і сферою функціонування.
Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Особливість комерційного кредиту полягає в тому, що позичковий капітал тут зливається з промисловим. Головна мета такого кредиту - прискорити процес реалізації товарів і укладеної в них прибутку. Відсоток за комерційним кредитом, що входить в ціну товару та суму векселя, зазвичай нижче, ніж по банківському кредиту. Розміри комерційного кредиту обмежуються величиною резервних капіталів, якими мають промислові та торговельні компанії.
Банківський кредит надається банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам (промисловим, транспортним, торгівельним компаніям), населенню, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позик.
Банківський кредит перевищує межі комерційного по напрямку, термінами, розмірами. Він має більш широку сферу застосування. Значна заміна комерційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, розширює його масштаби, підвищує забезпеченість. Різна так само динаміка банківського і комерційного кредиту. Так, обсяг комерційного кредиту залежить від зростання і спаду виробництва і товарообігу. Попит на банківський кредит в основному визначається станом боргів у різних секторах економіки. Проте він також схильний до циклічних коливань економіки. Банківський кредит носить двоїстий характер: він може виступати як позика капіталу для функціонуючих підприємств, компаній або у вигляді позики грошей, тобто як платіжні кошти при сплаті боргів.
У міру розвитку та розширення кредитної системи збільшуються темпи зростання банківського кредиту.
В даний час існує декілька форм банківського кредиту.
Споживчий кредит, як правило, надається торговельними компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами для придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно за допомогою такого кредиту реалізуються товари тривалого користування (автомобілі, холодильники, меблі, побутова техніка). Термін кредиту складає 3 роки, відсоток - від 10 до 25. Населення в промислово розвинених країнах витрачає від 10 до 20% своїх щорічних доходів на покриття споживчого кредиту. У разі несплати за нього майно вилучається кредитором.
Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, на купівлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Кредит видається також на виплат. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного - у США, Канаді, Англії. Відсоток по кредиту коливається в залежності від економічної кон'юнктури від 15 до 30 і більше.
Державний кредит слід розділити на власне державний кредит і державний борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки та інші кредитно-фінансові) кредитують різні сектори економіки. У другому випадку держава запозичує грошові кошти у банків та інших кредитно-фінансових інститутів на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту і державного боргу. При цьому, крім кредитних інститутів, державні облігації купують населення, юридичні особи, тобто різні підприємства та компанії.
Міжнародний кредит носить як приватний, так і державний характер, відображаючи рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних та валютно-фінансових відносин.
Лихварський кредит зберігається як анахронізм у ряді країн, що розвиваються, де слабо розвинена кредитна система. Зазвичай такий кредит видають індивідуальні особи, міняльні контори, деякі банки. Особливість цього кредиту - надзвичайно високі відсотки (від 30 до 200 і вище).
Сучасна кредитна система включає два основних поняття: сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних, конкретних формах і методах кредитування; сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо). Перше поняття, як правило, пов'язане з рухом позичкового капіталу у вигляді різних форм кредиту. Друге означає, що кредитна система через свої численні інститути акумулює вільні грошові кошти і направляє їх підприємствам, населенню, уряду.
Сучасна кредитна система капіталістичних країн у повоєнні роки зазнала серйозні структурні зміни: знизилася роль банків та зріс вплив інших кредитно-фінансових інститутів (страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній тощо). Це виразилося як у зростанні загального числа нових кредитно-фінансових інститутів, так і у збільшенні їх питомої ваги у сукупних активах всіх кредитно-фінансових інститутів. Такі еволюційні процеси торкнулися і багатьох країн, що розвиваються.
Важливими процесами в сучасній кредитній системі капіталістичних країн були:
· Концентрація і централізація банківського капіталу;
· Подальше посилення конкуренції між різними типами (видами) кредитно-фінансових інститутів;
· Продовження зрощування великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;
· Інтернаціоналізація діяльності кредитно-фінансових інститутів та створення міжнародних банківських об'єднань і груп.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою, по-перше, систему зв'язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки, по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в рамках діючого ринку капіталу, по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Кредитний механізм включає також всі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перераспределительной діяльності кредитної системи в особі її інститутів.
У післявоєнний період кредитна система сприяла забезпеченню умов для значного зростання виробництва, накопичення капіталу і розвитку науково-технічного прогресу. Завдяки кредиту, в різних його формах відбуваються мобілізація грошового капіталу і величезна концентрація капіталовкладень у ключових, технічно найбільш прогресивних галузях економіки. Тільки потужні банки і страхові компанії можуть здійснювати кредитні операції в масштабах, необхідних для фінансування сучасних великих промислових, транспортних та інших об'єктів. Державні кошти, які беруть участь у фінансуванні капіталовкладень, також часто надходять в господарство в кредитній формі.
Кредитна система відіграє найважливішу роль у підтримці високої норми народно-господарського накопичення, що характерно для більшості промислово розвинених країн. Однак у США даний показник дещо нижчий, ніж в інших промислово розвинених країнах. Це пояснюється насамперед тим, що на процеси накопичення грошового капіталу в США впливали такі чинники, як часті коливання кон'юнктури, висока частка військових витрат у національному доході і бюджеті, падіння купівельної спроможності грошей, велику питому вагу інвестицій у невиробничу сферу, стійкість ринку цінних паперів до кінця 60-х рр..
Кредитно-фінансові установи здійснюють свої функції в економіці за трьома основними напрямками:
1) надання позичкового капіталу промисловості і державі;
2) акумуляція вільного грошового капіталу та грошових заощаджень населення;
3) володіння фіктивним капіталом.
Широка мережа спеціалізованих кредитно-фінансових установ дозволила зібрати вільні грошові капітали і заощадження і надати їх у розпорядження торговельно-промислових корпорацій і держави. Таким чином, розвиток кредитної системи стало однією з найважливіших передумов забезпечення щодо високої норми накопичення капіталу, що сприяло зростанню виробництва та реалізації науково-технічної революції.
Структура кредитної системи Росії сьогодні значно відрізняється від структури 1991-1992 рр.. і є такою:
II. Банківська система |
страхові компанії |
інвестиційні фонди |
пенсійні фонди |
ощадні банки |
іпотечні банки |
| ||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||
Нова структура кредитної системи стала більшою мірою відбивати потреби ринкового господарства, і все більш пристосовуватися до процесу економічних реформ.
Визначення поняття «Чистий прибуток підприємства».
Основною характеристикою капіталу виступає поняття чистої продуктивності капіталу - різниця між сумою споживчих благ, вироблених за допомогою капіталу і сумою споживчих благ, якій довелося пожертвувати.
Категорія чистої продуктивності капіталу допомагає пояснити такі важливі в економічній теорії поняття як прибутковість капіталовкладень і попит на капітал.
У нашому випадку чистий продуктивність капіталу після модернізації виробництва становить:
1. споживчі блага вироблені за допомогою капіталу - 5000 у.о.
2. споживчі блага якими довелося пожертвувати - 2000 у.о. (Зупинка виробництва на період модернізації - 1 місяць).
Разом чистий продуктивність капіталу склала 5000-2000 = 3000 у.о.
Максимально прийнятна ставка відсотка.
Ставка відсотка - це відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на 100. Позичковий відсоток не може бути більше прибутку, а ставка відсотка - більше норми прибутку. В іншому випадку економічний результат для позичальника буде негативним.
4500/2000 * 100 = 225 у.о. або 2,25%. в місяць.
Економічний зміст назви фірми.
Вальвацій (від франц. Evaluation - оцінка) - встановлення курсу (вартості) іноземної валюти в національній грошовій одиниці. На відміну від валоризації термін вальвацій не включає тенденції до зниження або підвищення курсу: для цього застосовуються поняття ревальвація і девальвація.
Висновок
Кредит-це різновид економічної угоди, договір між юридичними і фізичними особами про позику, або позикою. Один з партнерів (кредитор) надає іншому (позичальникові) гроші (в деяких випадках майно) на певний термін з умовою повернення еквівалентної вартості, як правило, з оплатою цієї послуги у вигляді відсотка. Терміновість, повернення і, як правило, платність - принципові характеристики кредиту.Кредит являє собою форму руху судного капіталу, тобто грошового капіталу, що надається в позику. Він забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає відносини між кредиторами і позичальниками. За допомогою кредиту вільні грошові капітали і доходи підприємств, громадян і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, який за плату передається у тимчасове користування. Необхідність і можливість кредиту обумовлена закономірностями кругообігу і обороту капіталу в процесі відтворення: на одних ділянках вивільняються тимчасово вільні кошти, які виступають як джерело кредиту, на інших виникає потреба в них.
Кредит - основне джерело задоволення величезного попиту на грошові ресурси. Навіть при самому високому рівні самофінансування, при високо рентабельне веденні господарюючим економічним суб'єктам недостатньо власних коштів для здійснення інвестицій і поточної основної діяльності. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу.
Кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації вироблених товарів, що особливо важливо на етапі становлення ринкових відносин.
У сучасній кредитній системі виділяються три основні ланки: Центральний банк; комерційні банки; спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.
Чільне становище у кредитно-грошовій системі займає Центральний банк.
Список літератури
1. Підручник «Курс економічної теорії» під загальною редакцією проф. Чепуріна М.Н., проф. Кисельової Є.А. Кіров, «АСА», 2004.2. Підручник «Макроекономіка» Агапова Т.А., Серьогіна С.Ф. Вид-во: Москва «Справа і Сервіс», 2001р.
3. Економічний тижневик «Коммерсант Гроші» № 46 [501] 22.11. - 28.11.2004.
4. Журнал «Прямі інвестиції» № 9 (29) 2004.
5. http://klerk.ru/bank/fin/?14932
6. http://superbroker.ru/economics/refin.shtml
7. http://www.micex.ru/divss/issue_463.html