МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Реферат
Сімферополь, 2009
Зміст
Глава 1. Поняття і принципи кошторисно-бюджетного фінансування
Глава 2. Об'єкти кошторисно-бюджетного фінансування
Глава 3. Кошторис як індивідуально-плановий акт
Література
Глава 1. Поняття і принципи кошторисно-бюджетного фінансування
Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду і прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних і комунальних підприємств, установ і організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, які перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.
Таким чином, за допомогою цього методу фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях - у Державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.
На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:
- Установи соціальної сфери;
- Освітні установи - школи, середні спеціальні і вищі навчальні заклади;
- Заклади охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, державні та дитячі дошкільні установи;
- Установи культури - бібліотеки, будинки культури, дитячі театри;
- Об'єкти фізичної культури;
- Установи Міністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;
- Органи законодавчої і виконавчої влади, суди та прокуратура.
Отже, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю над використанням коштів. Додатковими принципами кошторисно-бюджетного фінансування є: одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат; облік раніше використаних коштів. Всю фінансову діяльність держави пронизує метод планування, оскільки всі витрати з централізованих фондів коштів повинні обов'язково відображатися у фінансових планах. Об'єктивною необхідністю планування за нинішніх умов є посилення соціальної спрямованості фінансових планів, відмова від залишкового методу фінансування соціальної сфери. Фінансове планування здійснюється шляхом укладання фінансових планів - індивідуальних і зведених. Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів і витрат підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Всі фінансові плани пов'язані між собою в результаті юридичної та економічної природи бюджету.
Глава 2. Об'єкти кошторисно-бюджетного фінансування
Видатки на фінансування соціально-культурних заходів.
У Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Отже, необхідність виділення коштів з державного та місцевих бюджетів на фінансування соціально-культурних заходів є закономірним і виправданим з позицій розвитку держави.
Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за сильно скороченими нормативами та нормами.
Видатки на соціальний захист населення.
В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ витрат "Соціальний захист та соціальне забезпечення" (код 1000) включає такі підрозділи:
1) соціальний захист у разі непрацездатності;
2) соціальний захист пенсіонерів;
3) соціальний захист ветеранів війни та праці;
4) соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;
5) соціальний захист безробітних;
6) допомога у вирішенні житлового питання;
7) допомога на утримання житла;
8) допомога на забезпечення житлом;
9) соціальний захист інших категорій населення;
10) дослідження та розробки у сфері соціального захисту;
11) інша діяльність у сфері соціального захисту.
Витрати на освіту.
Конституція України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту (ст. 53), причому повна загальна середня освіта є обов'язковою. Згідно з принципами, проголошеними Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не більше 10% національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. При цьому кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:
а) загальну середню освіту, в тому числі спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності, та загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);
в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;
г) післядипломну освіту;
г) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
д) інші заклади та заходи в галузі освіти, які забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Витрати на фінансування науки.
У Конституції України зазначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством (ст. 54). Отже, держава повинна приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає фінансування фундаментальних досліджень і витрат на розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.
Кошти виділяються на фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки, державні та міждержавні науково-технічні програми; державні премії України в галузі науки і техніки; фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів; фінансування наукової частини національних, міжгалузевих і галузевих програм тощо.
Видатки на культуру і мистецтво.
Згідно з функціональною структурою видатків на культуру і мистецтво їх включено до розділу "Духовно-фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділу "Культура і мистецтво" (код 0821). Ці витрати включають фінансування театрів; художніх колективів, концертних і циркових організацій; кінематографії; творчих спілок; бібліотек; музеїв і виставок; заповідників; клубних закладів; інших заходів і закладів у галузі культури і мистецтва.
Так, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються такі заклади та заходи:
а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);
б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, які мають статус національних;
г) державні програми розвитку кінематографії;
д) державне архівна справа.
За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, які безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам і відомствам.
Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури.
Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи (код 0700 "Охорона здоров'я"): медична продукція та обладнання; поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, в тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціалізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади; пологового будинку; санаторно-курортні заклади, санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, в тому числі будинки дитини; станції переливання крові, інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.
Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх відносин між народами і зміцнення миру.
Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як "Фізична культура і спорт" (код 0810), "Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 0840), "Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 1850).
Порядок фінансування витрат на національну оборону.
Конституція України закріплює як одну з найважливіших функцій держави, що є справою всього Українського народу, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17).
Правовою основою оборони держави є Конституція України, закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про Раду національної безпеки і оборони України", інших законодавчих актах та відповідних міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Функціональна структура видатків на національну оборону (код 0200) включає видатки на військову оборону, цивільну оборону, військову допомогу зарубіжним країнам, військову освіту, дослідження і розробки, іншу діяльність у сфері оборони.
Так, за рахунок коштів державного бюджету містяться органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, які забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Витрати на утримання органів державного правління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування.
За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, в тому числі на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів і референдумів тощо.
Згідно з функціональною класифікацією видатків фінансування зазначених органів та заходів підпадає під розділ "Загальнодержавні функції" (код 0100).
На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). З казначейства фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, Державного управління справами та органів, які входять до його системі; апарату Верховної Ради АРК. З державного бюджету фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування витрат на утримання зазначених місцевих адміністрацій.
Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому випадку держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Відповідно до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема містяться апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо.
Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції. У той же час фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються.
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Реферат
з дисципліни "Фінансове право"
на тему: "Кошторисно-бюджетне фінансування"Сімферополь, 2009
Зміст
Глава 1. Поняття і принципи кошторисно-бюджетного фінансування
Глава 2. Об'єкти кошторисно-бюджетного фінансування
Глава 3. Кошторис як індивідуально-плановий акт
Література
Глава 1. Поняття і принципи кошторисно-бюджетного фінансування
Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду і прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних і комунальних підприємств, установ і організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, які перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.
Таким чином, за допомогою цього методу фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях - у Державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.
На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:
- Установи соціальної сфери;
- Освітні установи - школи, середні спеціальні і вищі навчальні заклади;
- Заклади охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, державні та дитячі дошкільні установи;
- Установи культури - бібліотеки, будинки культури, дитячі театри;
- Об'єкти фізичної культури;
- Установи Міністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;
- Органи законодавчої і виконавчої влади, суди та прокуратура.
Отже, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю над використанням коштів. Додатковими принципами кошторисно-бюджетного фінансування є: одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат; облік раніше використаних коштів. Всю фінансову діяльність держави пронизує метод планування, оскільки всі витрати з централізованих фондів коштів повинні обов'язково відображатися у фінансових планах. Об'єктивною необхідністю планування за нинішніх умов є посилення соціальної спрямованості фінансових планів, відмова від залишкового методу фінансування соціальної сфери. Фінансове планування здійснюється шляхом укладання фінансових планів - індивідуальних і зведених. Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів і витрат підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Всі фінансові плани пов'язані між собою в результаті юридичної та економічної природи бюджету.
Глава 2. Об'єкти кошторисно-бюджетного фінансування
Видатки на фінансування соціально-культурних заходів.
У Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Отже, необхідність виділення коштів з державного та місцевих бюджетів на фінансування соціально-культурних заходів є закономірним і виправданим з позицій розвитку держави.
Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за сильно скороченими нормативами та нормами.
Видатки на соціальний захист населення.
В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. Згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України розділ витрат "Соціальний захист та соціальне забезпечення" (код 1000) включає такі підрозділи:
1) соціальний захист у разі непрацездатності;
2) соціальний захист пенсіонерів;
3) соціальний захист ветеранів війни та праці;
4) соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;
5) соціальний захист безробітних;
6) допомога у вирішенні житлового питання;
7) допомога на утримання житла;
8) допомога на забезпечення житлом;
9) соціальний захист інших категорій населення;
10) дослідження та розробки у сфері соціального захисту;
11) інша діяльність у сфері соціального захисту.
Витрати на освіту.
Конституція України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту (ст. 53), причому повна загальна середня освіта є обов'язковою. Згідно з принципами, проголошеними Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, середньої, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не більше 10% національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. При цьому кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:
а) загальну середню освіту, в тому числі спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності, та загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);
в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;
г) післядипломну освіту;
г) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
д) інші заклади та заходи в галузі освіти, які забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Витрати на фінансування науки.
У Конституції України зазначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством (ст. 54). Отже, держава повинна приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає фінансування фундаментальних досліджень і витрат на розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.
Кошти виділяються на фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки, державні та міждержавні науково-технічні програми; державні премії України в галузі науки і техніки; фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів; фінансування наукової частини національних, міжгалузевих і галузевих програм тощо.
Видатки на культуру і мистецтво.
Згідно з функціональною структурою видатків на культуру і мистецтво їх включено до розділу "Духовно-фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділу "Культура і мистецтво" (код 0821). Ці витрати включають фінансування театрів; художніх колективів, концертних і циркових організацій; кінематографії; творчих спілок; бібліотек; музеїв і виставок; заповідників; клубних закладів; інших заходів і закладів у галузі культури і мистецтва.
Так, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються такі заклади та заходи:
а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки, державні культурно-освітні заходи);
б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
в) державна підтримка громадських організацій культури і мистецтва, які мають статус національних;
г) державні програми розвитку кінематографії;
д) державне архівна справа.
За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, які безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам і відомствам.
Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури.
Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується Конституцією України (ст. 49). Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи (код 0700 "Охорона здоров'я"): медична продукція та обладнання; поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, в тому числі поліклініки загального профілю та амбулаторії; спеціалізовані поліклініки; стоматологічні поліклініки; станції швидкої та невідкладної допомоги; фельдшерсько-акушерські пункти; лікарні та санаторно-курортні заклади: лікарні загального профілю; спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади; пологового будинку; санаторно-курортні заклади, санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я; інша діяльність у сфері охорони здоров'я, в тому числі будинки дитини; станції переливання крові, інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.
Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх відносин між народами і зміцнення миру.
Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як "Фізична культура і спорт" (код 0810), "Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 0840), "Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку" (код 1850).
Порядок фінансування витрат на національну оборону.
Конституція України закріплює як одну з найважливіших функцій держави, що є справою всього Українського народу, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17).
Правовою основою оборони держави є Конституція України, закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про Раду національної безпеки і оборони України", інших законодавчих актах та відповідних міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Функціональна структура видатків на національну оборону (код 0200) включає видатки на військову оборону, цивільну оборону, військову допомогу зарубіжним країнам, військову освіту, дослідження і розробки, іншу діяльність у сфері оборони.
Так, за рахунок коштів державного бюджету містяться органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, які забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Витрати на утримання органів державного правління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування.
За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, в тому числі на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів і референдумів тощо.
Згідно з функціональною класифікацією видатків фінансування зазначених органів та заходів підпадає під розділ "Загальнодержавні функції" (код 0100).
На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). З казначейства фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, Державного управління справами та органів, які входять до його системі; апарату Верховної Ради АРК. З державного бюджету фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування витрат на утримання зазначених місцевих адміністрацій.
Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому випадку держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Відповідно до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема містяться апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо.
Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції. У той же час фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються.
З казначейства фінансуються заходи, спрямовані на підтримання громадського порядку та безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено функції щодо їх забезпечення. Так, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, які проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України і тому подібне). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами та кошторисами витрат цих органів.
У той же час, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, а також щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Глава 3. Кошторис як індивідуально-плановий акт
Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей.
Такі призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. Бюджетне призначення має кількісні та якісні обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Фінансово-правові відносини при кошторисно-бюджетному фінансуванні виникають з моменту затвердження кошторису бюджетної установи розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, оскільки згідно з чинним законодавством бюджетним установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме в цьому бачиться правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання і конкретизує ту чи іншу правову норму у розрізі конкретних правовідносин.
Правові засади складання, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ визначені Кабінетом Міністрів України. Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.
На відміну від практики попередніх років, з 2000 р . в України є два види кошторисів: індивідуальні та зведені, що складаються у відповідності з бюджетною класифікацією. Вони відрізняються рівнем узагальнення інформації про доходи та витрати бюджетних установ. Зокрема, бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).
План асигнувань із загального фонду бюджету являє собою помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, яка регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з цим кошторисом. Як і форму кошторису, форму плану асигнувань затверджує Мінфін.
У свою чергу зведені кошториси і зведені плани асигнувань містять узагальнену інформацію щодо всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються через головного розпорядника і використовуються як для здійснення контролю за своєчасним витрачання бюджетних ресурсів, так і на етапі формування планованих показників доходів та витрат при складанні проектів актів про бюджеті.
Зведені кошториси та плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, які складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.
Враховуючи наявність двох фондів у бюджетах - загального та спеціального, а також необхідність посилення контролю над витрачанням бюджетних ресурсів та їх економією, було визнано за доцільне скасувати позабюджетні фонди бюджетних установ і запровадити, відповідно, дві складові частини кошторису:
· Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
· Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідного вищого установи.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи окремих установ затверджуються:
1) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за бюджетними програмами "Керівництво та управління" - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Мінфіном, за іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади. Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи органів виконавчої влади, які належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
2) обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій - головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном;
3) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними обласними і головним Київським міським та Севастопольським міським фінансовими управліннями;
4) управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій - райдержадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими управліннями;
5) Державного лікувально-оздоровчого управління за бюджетною програмою "Керівництво", президій державних академій наук за бюджетними програмами "Наукова і організаційна діяльність президії" - їх керівниками за погодженням з Мінфіном; за іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом цих установ, - їх керівниками;
6) за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, які виконуються за рахунок 30% збору за забруднення навколишнього природного середовища, - головним розпорядником за погодженням з Мінфіном;
7) національних вищих навчальних закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, - керівниками цих закладів за погодженням з головним розпорядником, якщо інше не передбачено законодавством.
Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, які запланували зазначені заходи. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на основі календарних планів.
У той же час з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив. Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники по мережі, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів за формами, встановленими Мінфіном.
До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. По закінченню 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів і планів асигнувань.
Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженої річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Розпорядники мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витримки, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витримку, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Чинне законодавство передбачає, що здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Бюджетні установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асигнувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам. Щодо доходів бюджетної установи, то при складанні проектів кошторисів у дохідній частині зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається направити на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.
Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи, розпорядники бюджетних коштів повинні відобразити наступні показники, які закріплюють витрати за економічною класифікацією і становлять зміст кошторису за видатками загального фонду.
І. Поточні витрати:
1. Витрати на товари і послуги, у тому числі:
· Оплата праці працівників бюджетних установ (заробітна плата, грошове утримання військовослужбовців, виплати по тимчасовій непрацездатності);
· Нарахування на заробітну плату;
· Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання та інвентар; медикаменти; продукти харчування; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; оренда та експлуатаційні послуги, поточний ремонт обладнання; технічне обслуговування; послуги зв'язку і тому тощо);
· Витрати на відрядження;
· Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, які мають загальнодержавне значення;
· Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (оплата водопостачання і водовідведення; електроенергії; природного газу; інших комунальних послуг та енергоносіїв);
· Дослідження і розробки, державні програми.
2. Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями.
3. Субсидії та поточні трансферти:
· Субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям);
· Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів;
· Поточні трансферти населенню (виплата пенсій і допомоги; стипендії; інші поточні трансферти);
· Поточні трансферти за кордон.
ІІ. Капітальні витрати:
4. Придбання основного капіталу:
· Придбання обладнання і предметів довгострокового користування;
· Капітальне будівництво (придбання) (у тому числі будівництво (придбання) житла; адміністративних об'єктів; інше будівництво);
· Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація (капітальний ремонт та реконструкція житлового фонду; адміністративних об'єктів; інших об'єктів, реставрація пам'яток культури, історії та архітектури).
5. Створення державних запасів і резервів.
6. Придбання землі і нематеріальних активів.
7. Капітальні трансферти (підприємствам, установам, організаціям; органам державного управління інших рівнів; капітальні трансферти населенню; за кордон; до бюджету розвитку).
8. Нерозподілені витрати.
9. Кредитування з вирахуванням погашення.
У той же час, як вже зазначалося вище, кошторис має загальний і спеціальний фонди. Відповідно до законодавства бюджетна установа має право на власні надходження, в тому числі: спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень, інші власні надходження бюджетних установ і організацій; субвенції з місцевих бюджетів тощо . Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів і за основу яких беруться такі показники:
· Обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;
· Прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.
На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за певні періоди.
Література
1. Бюджетний кодекс України. / / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2009, № 37-38, ст. 189.
2. Воронова Л. К., Кучерявенко М. П. Фінансове право: Учеб. посібник. - Харків: Легас, 2008. - 360 с.
3. Грачова Є.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляєв С.Г. Фінансове право Росії. - Г., 2005. - 485 с.
4. Декрету Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.2003 № 15-2003
5. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій / МАУП. - К.: МАУП, 2008. - 254 с.
6. Карасик Г. В. Фінансове право. Загальна частина: Підручник. - М.: МАУП, 2009. - 256 с.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Офіційне видання. - X.: ТОВ "Одіссей", 2007.
8. Конституція України. 28.06.1996. № 254 к/96-ВД.
9. Кримінальний кодекс України. - 05.04.2008. № 2341-ІІІ.
10. Орлюк О. П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 528 с.
11. Пацурківський П.С. Правові принципи фінансової діяльності держави: проблеми методології. - Чернівці, 2007. - 286 с.
12. Савченко Л.А., Цимбалюк А. В., Шкаруко В. Х. та ін Фінансове право. К., 2008. - 150 с.
13. Фінансове право: Курс лекцій / За ред. В.А. Предборська. - К.: Правові джерела, 2008. - 318 с.
14. Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Л.К. Воронова. - Харків: "Консум", 2009. - 496 с.
У той же час, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, а також щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Глава 3. Кошторис як індивідуально-плановий акт
Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей.
Такі призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. Бюджетне призначення має кількісні та якісні обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Фінансово-правові відносини при кошторисно-бюджетному фінансуванні виникають з моменту затвердження кошторису бюджетної установи розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, оскільки згідно з чинним законодавством бюджетним установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме в цьому бачиться правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання і конкретизує ту чи іншу правову норму у розрізі конкретних правовідносин.
Правові засади складання, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ визначені Кабінетом Міністрів України. Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.
На відміну від практики попередніх років, з
План асигнувань із загального фонду бюджету являє собою помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, яка регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з цим кошторисом. Як і форму кошторису, форму плану асигнувань затверджує Мінфін.
У свою чергу зведені кошториси і зведені плани асигнувань містять узагальнену інформацію щодо всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються через головного розпорядника і використовуються як для здійснення контролю за своєчасним витрачання бюджетних ресурсів, так і на етапі формування планованих показників доходів та витрат при складанні проектів актів про бюджеті.
Зведені кошториси та плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, які складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.
Враховуючи наявність двох фондів у бюджетах - загального та спеціального, а також необхідність посилення контролю над витрачанням бюджетних ресурсів та їх економією, було визнано за доцільне скасувати позабюджетні фонди бюджетних установ і запровадити, відповідно, дві складові частини кошторису:
· Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
· Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідного вищого установи.
Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи окремих установ затверджуються:
1) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за бюджетними програмами "Керівництво та управління" - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади за погодженням з Мінфіном, за іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, - керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади. Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи органів виконавчої влади, які належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
2) обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій - головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном;
3) міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними обласними і головним Київським міським та Севастопольським міським фінансовими управліннями;
4) управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій - райдержадміністраціями після експертизи, проведеної районними фінансовими управліннями;
5) Державного лікувально-оздоровчого управління за бюджетною програмою "Керівництво", президій державних академій наук за бюджетними програмами "Наукова і організаційна діяльність президії" - їх керівниками за погодженням з Мінфіном; за іншими бюджетними програмами, які виконуються безпосередньо апаратом цих установ, - їх керівниками;
6) за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, які виконуються за рахунок 30% збору за забруднення навколишнього природного середовища, - головним розпорядником за погодженням з Мінфіном;
7) національних вищих навчальних закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, - керівниками цих закладів за погодженням з головним розпорядником, якщо інше не передбачено законодавством.
Кошториси і плани асигнувань, передбачені на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, які запланували зазначені заходи. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на основі календарних планів.
У той же час з кошторисом затверджується план асигнувань і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається цій установі, а другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив. Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники по мережі, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів за формами, встановленими Мінфіном.
До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є проекти кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, засвідчені підписами керівника установи і головного бухгалтера. По закінченню 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування розпорядників коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів і планів асигнувань.
Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженої річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Розпорядники мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витримки, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного казначейства витримку, повинні подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування розпорядників нижчого рівня та одержувачів.
Чинне законодавство передбачає, що здійснення видатків установ та одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Бюджетні установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду бюджету відповідно до кошторису і плану асигнувань виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам. Щодо доходів бюджетної установи, то при складанні проектів кошторисів у дохідній частині зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається направити на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.
Звітуючи про виконання загального фонду кошторису бюджетної установи, розпорядники бюджетних коштів повинні відобразити наступні показники, які закріплюють витрати за економічною класифікацією і становлять зміст кошторису за видатками загального фонду.
І. Поточні витрати:
1. Витрати на товари і послуги, у тому числі:
· Оплата праці працівників бюджетних установ (заробітна плата, грошове утримання військовослужбовців, виплати по тимчасовій непрацездатності);
· Нарахування на заробітну плату;
· Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання та інвентар; медикаменти; продукти харчування; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; оренда та експлуатаційні послуги, поточний ремонт обладнання; технічне обслуговування; послуги зв'язку і тому тощо);
· Витрати на відрядження;
· Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, які мають загальнодержавне значення;
· Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (оплата водопостачання і водовідведення; електроенергії; природного газу; інших комунальних послуг та енергоносіїв);
· Дослідження і розробки, державні програми.
2. Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями.
3. Субсидії та поточні трансферти:
· Субсидії і поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям);
· Поточні трансферти органам державного управління інших рівнів;
· Поточні трансферти населенню (виплата пенсій і допомоги; стипендії; інші поточні трансферти);
· Поточні трансферти за кордон.
ІІ. Капітальні витрати:
4. Придбання основного капіталу:
· Придбання обладнання і предметів довгострокового користування;
· Капітальне будівництво (придбання) (у тому числі будівництво (придбання) житла; адміністративних об'єктів; інше будівництво);
· Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація (капітальний ремонт та реконструкція житлового фонду; адміністративних об'єктів; інших об'єктів, реставрація пам'яток культури, історії та архітектури).
5. Створення державних запасів і резервів.
6. Придбання землі і нематеріальних активів.
7. Капітальні трансферти (підприємствам, установам, організаціям; органам державного управління інших рівнів; капітальні трансферти населенню; за кордон; до бюджету розвитку).
8. Нерозподілені витрати.
9. Кредитування з вирахуванням погашення.
У той же час, як вже зазначалося вище, кошторис має загальний і спеціальний фонди. Відповідно до законодавства бюджетна установа має право на власні надходження, в тому числі: спеціальні кошти бюджетних установ і організацій; кошти, отримані бюджетними установами і організаціями на виконання окремих доручень, інші власні надходження бюджетних установ і організацій; субвенції з місцевих бюджетів тощо . Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів і за основу яких беруться такі показники:
· Обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства;
· Прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.
На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за певні періоди.
Література
1. Бюджетний кодекс України. / / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2009, № 37-38, ст. 189.
2. Воронова Л. К., Кучерявенко М. П. Фінансове право: Учеб. посібник. - Харків: Легас, 2008. - 360 с.
3. Грачова Є.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляєв С.Г. Фінансове право Росії. - Г., 2005. - 485 с.
4. Декрету Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.2003 № 15-2003
5. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій / МАУП. - К.: МАУП, 2008. - 254 с.
6. Карасик Г. В. Фінансове право. Загальна частина: Підручник. - М.: МАУП, 2009. - 256 с.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Офіційне видання. - X.: ТОВ "Одіссей", 2007.
8. Конституція України. 28.06.1996. № 254 к/96-ВД.
9. Кримінальний кодекс України. - 05.04.2008. № 2341-ІІІ.
10. Орлюк О. П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 528 с.
11. Пацурківський П.С. Правові принципи фінансової діяльності держави: проблеми методології. - Чернівці, 2007. - 286 с.
12. Савченко Л.А., Цимбалюк А. В., Шкаруко В. Х. та ін Фінансове право. К., 2008. - 150 с.
13. Фінансове право: Курс лекцій / За ред. В.А. Предборська. - К.: Правові джерела, 2008. - 318 с.
14. Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Л.К. Воронова. - Харків: "Консум", 2009. - 496 с.